МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

ІВАЩЕНКО ОКСАНА АНДРІЇВНА

УДК 339.9.012.24 : (336.221.24+368.81)

ФІНАНСОВО-ІНСТИТУЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській академії зовнішньої торгівлі

Міністерства економіки України

Науковий керівник: | доктор економічних наук, доцент
Пугачов Микола Іванович,
Українська академія зовнішньої торгівлі, професор кафедри світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Новицький Валерій Євгенович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, заступник директора з наукової роботи

кандидат економічних наук, доцент
Шемет Тетяна Станіславівна,
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, доцент кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

Провідна установа: |

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки, м. Донецьк

Захист відбудеться 25 січня 2007 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К .847.01 Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57а.

Автореферат розіслано 25 грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Стукач Т. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах глобальної трансформації сучасної світової економіки й поглиблення інтеграційних процесів, що проявляється в розширенні обсягів експортно-імпортних операцій, збільшенні кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, загострюється проблема необхідності всебічного вивчення питань впровадження новітніх фінансово-інституційних інструментів управління ризиками, які випробувані сучасною практикою діяльності суб’єктів господарювання на міжнародних ринках. Особливої актуальності дане питання набуває на сучасному етапі розвитку економіки України, коли концептуально висунута вимога інтеграції нашої країни у світове економічне співтовариство.

Вивченню питань, пов’язаних із сутністю та особливостями ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, використанням інструментів управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності присвячено чимало наукових досліджень як у світовій економічній літературі, так і в роботах вітчизняних вчених–економістів.

Найвагоміший внесок у розроблення теоретичних та практичних засад управління зовнішньоекономічними ризиками в світовій економічній системі та використання інструментів управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності здійснили такі зарубіжні вчені, як В. Саймон, К. Редхед, С. Х’юс, М. С. Томсетт, Ф. Лі Ченґ, Дж. Й. Фіннерті, А. Буренін, В. Бочарніков, В. Глущенко, А. Фельдман. З-поміж українських авторів слід відзначити таких вчених, як В. Вітлінський, В. Вергун, А. Кредісов, Ю. Макогон, В. Новицький, Л. Примостка, І. Пузанов, О.Рогач, О. Сохацька, Т. Шемет, А. Філіпенко та інші.

Проте, на нашу думку, в дослідженнях українських та зарубіжних вчених не знайшли достатнього висвітлення питання щодо застосування саме нетрадиційних фінансово-інституційних інструментів управління ризиками, а головне – розв’язання проблеми оцінки та вибору найефективнішого з них. Між тим, широкий інструментарій, який застосовується зарубіжними суб’єктами господарської діяльності, розглядається лише з точки зору констатації сутності таких інструментів, без розробки практичних рекомендацій щодо їх використання в діяльності національних економічних суб’єктів.

Отже, існує потреба в розробці комплексних організаційно-методологічних засад і рекомендацій, спрямованих на впровадження та вдосконалення загальноприйнятих у зарубіжній практиці фінансово-інституційних інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності національних суб’єктів господарювання. Це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі “Науково-методичне забезпечення підготовки економіки м. Києва до функціонування в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі” (№01040003117 держреєстрації), виконаній Українською академією зовнішньої торгівлі.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному узагальненні, обґрунтуванні методологічних засад і розробці практичних організаційно-економічних заходів щодо ефективного використання фінансово-інституційних інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань дисертаційного дослідження:

· визначити сутність, узагальнити класифікацію зовнішньоекономічних ризиків, яка найповніше відповідала б вимогам розробки організаційно-методологічних рекомендацій з управління ними, з метою підвищення ефективності використання фінансово-інституційних інструментів;

· класифікувати інструменти управління зовнішньоекономічними ризиками з визначенням економічної сутності, переваг та недоліків їх використання;

· дослідити сутність та особливості використання опціонів та ф’ючерсів як фінансових інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності; проаналізувати сучасний стан розвитку світового ринку фінансових інструментів управління ризиками;

· розробити методологічні засади ефективного використання фінансових інструментів управління ризиками національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;

· визначити сутність та особливості страхування експортних кредитів як інституційного інструмента управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності;

· розробити та обґрунтувати організаційні рекомендації щодо створення національної системи страхування експортних кредитів.

Об’єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність країни у світовій економічній системі.

Предметом дослідження є фінансово-інституційні інструменти управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

Методи дослідження. Методологічну й теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів у сфері дослідження проблеми управління зовнішньоекономічними ризиками. Розв’язання поставлених завдань здійснювалося з урахуванням сучасної наукової думки та чинного законодавства.

Під час роботи над дисертацією застосовувалися різноманітні методи економічного аналізу, а саме: теоретичне узагальнення та порівняння (для розробки класифікації ризиків у зовнішньоекономічній діяльності та інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками); системний аналіз (для обґрунтування концепції поділу системи страхування експортних кредитів на форми та типи); системно-структурні методи (для визначення сутності фінансових інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками); порівняльний аналіз (для аналізу світового досвіду страхування експортних кредитів); економіко-статистичний і графічний методи (для виявлення сучасних тенденцій розвитку світового ринку фінансових інструментів); економіко-математичний (для оцінки ефективності вибору фінансових інструментів); експертних оцінок (для розробки організаційних рекомендацій щодо створення національної системи страхування експортних кредитів).

У ході дослідження використано закони України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України та Національного банку України, матеріали Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, матеріали Київської універсальної біржі, Української міжбанківської валютної біржі, результати дослідження Української академії зовнішньої торгівлі, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, інформація мережі Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів. Найсуттєвішими науковими результатами дослідження, які розкривають особистий внесок автора у розробку даної проблеми та характеризують новизну роботи, є наступні:

вперше:

· запропоновано класифікацію інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності, яка передбачає виділення двох груп інструментів: 1) традиційні, до складу яких входять контрактні та класично-розрахункові; 2) нетрадиційні, які поділяють на фінансові та інституційні інструменти управління ризиками, з визначенням їхньої економіко-правової сутності й переваг та недоліків використання, що дало змогу розробити організаційно-методологічні засади та рекомендації ефективного використання фінансово-інституційних інструментів у діяльності національних суб’єктів господарювання;

· на основі використання інституційних інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності розроблено організаційні рекомендації щодо створення національної системи страхування експортних кредитів і обґрунтовано, що вона повинна функціонувати на базі трьох основних складових: організаційної, яка передбачає створення інституційної структури, через яку буде здійснюватися державна підтримка страхування експорту; функціональної, що передбачає визначення функцій і принципів діяльності інституційної структури, й методичної, сутність якої полягає в розробці методів здешевлення кредитних ресурсів, що надаватимуться українським експортерам;

дістало подальший розвиток:

· визначення й систематизація умов та особливостей використання опціонів та ф’ючерсів на сучасному етапі розвитку світового ринку фінансових інструментів, що дозволило проаналізувати моделі їх ціноутворення та розрахувати показники їх прибутковості з метою подальшого удосконалення методологічних засад використання фінансових інструментів національними суб’єктами господарювання;

· концепція поділу страхування експортних кредитів на форми й типи, з визначенням сутності та економіко-правового статусу, розроблення комплексу принципів, дотримання яких забезпечує ефективну процедуру застосування системи страхування експортних кредитів, що дозволило визначити основні організаційні засади функціонування дієвої національної системи страхування експортних кредитів;

удосконалено:

· визначення сутності ризику як економічної категорії та класифікацію видів ризиків у зовнішньоекономічній діяльності за наступними ознаками: а) час виникнення; б) характер обліку; в) характер наслідків, з визначенням сутності та основних характеристик, що найповніше відповідає вимогам розробки рекомендацій щодо управління ними з метою підвищення ефективності використання фінансово-інституційних інструментів управління ризиками в сучасних умовах розвитку світової економіки;

· методологічні засади ефективного використання фінансових інструментів управління ризиками національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які передбачають обґрунтування моделі національного ринку фінансових інструментів із визначенням організаційно-правового статусу, функцій, завдань та організаційної структури органу регулювання ринку фінансових інструментів і механізму використання фінансових інструментів, що передбачає удосконалення вітчизняної біржової торгівлі фінансовими інструментами й розробку методики оцінки ефективного використання фінансових інструментів, яка охоплює кількісні розрахунки можливого впливу ризику на господарську діяльність економічного суб’єкта та розрахунки економічної доцільності хеджування ризиків фінансовими інструментами.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність наукової праці полягає в розробці пропозицій, спрямованих на вирішення практичних питань застосування фінансово-інституційних інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

Деякі науково-методичні положення дисертації використані в науково-дослідній роботі “Науково-методичне забезпечення підготовки економіки м. Києва до функціонування в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі” (№01040003117 держреєстрації), виконаній Українською академією зовнішньої торгівлі (Довідка про практичне застосування одержаних результатів від 27 квітня 2006 р. №26/30-472).

Висновки дисертаційного дослідження щодо удосконалення організаційно-методологічних рекомендацій використання фінансово-інституційних інструментів управління ризиками враховані при розробці зауважень та пропозицій до проекту Закону України “Про державну підтримку страхування та кредитування експорту” і проекту Закону України “Про строкові фінансові інструменти” (Довідка про впровадження результатів дослідження від 13 березня 2006 р. №25-291).

Певні результати дослідження направлялися до Аналітично-дорадчого центру й використані у Програмі розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні при розробці аналітичних документів щодо сучасних тенденцій розвитку України в умовах прискорення інтеграційних процесів (Довідка про впровадження результатів дослідження від 16 жовтня 2006 р. №057-1/02).

Наукові положення дисертаційного дослідження використовуються в навчально-педагогічному процесі Української академії зовнішньої торгівлі при викладанні таких дисциплін, як “Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародні розрахунково-кредитні та валютні операції”, “Міжнародні фінанси”, “Міжнародні фінансові ринки”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Всі подані в ньому наукові результати отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, що є результатом власної роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором і обговорювалися на: VIІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” УАЗТ (м. Київ, травень 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, травень 2005 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів” УАЗТ (м. Київ, травень 2006 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти” УАЗТ (м. Київ, травень 2006 р.).

Крім того, основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр міжнародних фінансів і міжнародного менеджменту та маркетингу Української академії зовнішньої торгівлі.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано десять наукових праць загальним обсягом 3,1 друк. арк., у тому числі дві у співавторстві. У провідних фахових виданнях опубліковано шість статей, у інших виданнях – чотири.

Структура праці визначається метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам нормативних документів щодо виконання дисертаційних досліджень, композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують 9 підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки, 166 із яких – основний текст. Наукове дослідження містить 11 таблиць і 26 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її науково-теоретичне значення, визначено мету та завдання дослідження, сформульовано його об’єкт, предмет і методи, розкрито наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні основи управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності” систематизовано основні підходи до визначення сутності поняття “ризик”, узагальнено класифікацію зовнішньоекономічних ризиків, проаналізовано алгоритм управління зовнішньоекономічними ризиками, розроблено та обґрунтовано класифікацію інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

У науковій праці сформульовано узагальнююче визначення ризику як окремої економічної категорії, що відображає відносини між суб’єктами господарювання з приводу сприйняття ними об’єктивно наявних невизначеності та конфліктності при управлінні, прийнятті рішень і оцінюванні, що ускладнені можливими загрозами й невикористаними можливостями.

Об’єктивність ризику проявляється у тому, що він існує внаслідок об’єктивних, притаманних економічній науці категорій, а саме: конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття певних управлінських рішень. Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в господарській діяльності задіяні різні люди – за досвідом, психологією, інтересами, поведінкою, схильністю до ризику.

З огляду на недоліки вже розроблених класифікацій ризиків у дисертації узагальнено класифікацію ризиків у зовнішньоекономічній діяльності. Вона найповніше відповідає вимогам розробки організаційно-методологічних рекомендацій щодо управління ризиками з метою підвищення ефективності використання фінансово-інституційних інструментів й передбачає групування ризиків за: а) часом виникнення, б) характером обліку, в) характером наслідків; і виділяє таким чином 40 видів ризиків.

Сформульовано загальне визначення поняття “управління ризиками” як сукупності методів, прийомів, заходів та інструментів, що дають змогу певною мірою прогнозувати настання ризиків і вживати заходів щодо виключення або зниження їх негативних наслідків. Як економічна система процес управління ризиками є сукупністю взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, кінцевою метою застосування яких є мінімізація ризиків.

У цьому розділі проаналізовано процес управління зовнішньоекономічними ризиками, який найкраще забезпечує досягнення поставленої мети й охоплює чотири послідовних етапи та десять конкретних дій. Перший етап – оцінка зовнішньоекономічного ризику, який включає три основні дії (ідентифікація, вимірювання та аналіз ризику); другий етап – вибір методу управління зовнішньоекономічними ризиками, що включає дві дії (визначення та аналіз усіх методів управління ризиками й вибір найоптимальнішого з них щодо матеріальних затрат та ефективності); третій етап – вибір інструмента управління зовнішньоекономічними ризиками, що включає дві дії (визначення та аналіз усіх інструментів управління ризиками й вибір найефективнішого з-поміж них); і останній, четвертий, етап – контроль за ризиками, що передбачає проведення трьох основних дій (впровадження прийнятих рішень щодо методів та інструментів управління ризиками, моніторинг конкретних дій і контроль за вартістю таких дій).

Запропоновано та обґрунтовано власне бачення концепції поділу інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності – на дві групи: 1) традиційні, що поділяються на контрактні та класично-розрахункові інструменти і включають чотири види (контрактні застереження, банківська гарантія, акредитив, вексель); 2) нетрадиційні, що поділяються на фінансові та інституційні інструменти і включають шість видів (ф’ючерси, опціони, форварди, свопи, систему страхування експортних кредитів та систему фінансування імпорту під гарантії іноземних агентств (рис. 1).

Рисунок 1. Класифікація інструментів управління ризиками

в зовнішньоекономічній діяльності

Другий розділ “Методологічні засади використання фінансових інструментів управління ризиками” присвячено дослідженню особливостей використання опціонів та ф’ючерсів як фінансових інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками, визначенню сучасних тенденцій розвитку світового ринку фінансових інструментів, розробці методологічних засад ефективного використання фінансових інструментів управління ризиками національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Запропоновано загальне визначення поняття “фінансовий інструмент” як будь-якого стандартизованого контракту, що започатковує виникнення фінансового активу в однієї сторони та фінансового зобов’язання у вигляді певного базового активу в іншої сторони й укладається з метою хеджування та страхування комерційних ризиків.

У дисертації проаналізовано економіко-правову сутність ф’ючерсних і опціонних контрактів, класифікацію їх видів, проведено комплексне дослідження моделей ціноутворення на ринку фінансових інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками й визначено, що основними причинами неефективного використання цих інструментів у практиці національних суб’єктів господарювання є: (1) нерозуміння сутності опціонного та ф’ючерсного контрактів представниками законодавчої та виконавчої влади; (2) відсутність єдиного центру регулювання опціонних і ф’ючерсних ринків; (3) відсутність необхідних концептуальних та наукових розробок; (4) слабкість ринків реальних товарів; (5) тінізація торгівлі та незацікавленість її учасників у страхуванні цінових ризиків; (6) плутанина в чинному законодавстві.

Визначено основні тенденції сучасного розвитку світового ринку фінансових інструментів. Зокрема, спостерігається стрімке зростання обсягів світової торгівлі ф’ючерсними та опціонними контрактами: так, у 2005 р. вони перевищили позначку 9 млрд. і становили 9,437 млрд. контрактів, що на 5153 млн., або 56%, більше, ніж у 2001 р. Спостерігається також стрімке зростання вартості світової торгівлі фінансовими інструментами, яка в 2005 р. перевищила позначку 1407 трлн. дол. США, що на 749 трлн., або 53%, більше, ніж у 2002 р.

На світовому ринку фінансових інструментів впевнено домінують ринки Південної та Північної Америки й Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Обсяги торгівлі фінансовими інструментами Південної та Північної Америки у 2005 р. досягли майже 4 млрд. контрактів, що на 2177 млн. більше, ніж у 2001 р. Обсяги торгівлі Азіатсько-Тихоокеанського регіону в 2005 р. становили 3 млрд. контрактів, що на 2113 млн. більше, ніж у 2001 р.

У товарній структурі світової торгівлі фінансовими інструментами лідирують опціонні контракти (рис. ). У 2005 р. на світовому ринку укладено майже 6 млрд. опціонних контрактів, тобто на 2460 млн. більше, ніж ф’ючерсних контрактів, обсяг яких у 2005 р. становив 3488 млн. Питома вага опціонних контрактів у структурі світової торгівлі фінансовими інструментами в 2005 р. становила 63%.

Рисунок 2. Динаміка світової торгівлі фінансовими інструментами за товарною структурою в 2001–2005 рр.

Визначено, що основними причинами такої ситуації на світовому ринку фінансових інструментів є гнучкість і відносна дешевизна опціонних контрактів, а також висока ефективність портфельних стратегій, які стали можливими завдяки торгівлі опціонами.

Для підвищення ефективності використання фінансових інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності на вітчизняному ринку потрібно, насамперед, вирішити питання щодо регулювання даного ринку. Зокрема, пропонується створити відділ ф’ючерсної та опціонної торгівлі, що буде підпорядковуватися Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Обґрунтовано, що цей регулюючий орган має виконувати такі основні завдання: (1) запобігання використанню ринку фінансових інструментів однією стороною на шкоду іншій; (2) захист клієнтів і забезпечення виконання біржами своїх економічних цілей; (3) визначення реального рівня цін фінансових інструментів і зниження ризику, пов’язаного із несприятливими змінами цих цін.

Основними функціями повинні бути: (1) розробка та висунення вимог до ф’ючерсних та опціонних бірж, а також їх учасників стосовно надання клієнтам якнайповнішої інформації про ринки та коливання цін; (2) реєстрація або виключення зі списку фізичних і юридичних осіб, допущених до операцій із фінансовими інструментами; (3) контроль та недопущення цінових спекуляцій та маніпуляцій; (4) вироблення й опублікування правил та інструкцій, необхідних для реалізації законодавчих актів у сфері торгівлі фінансовими інструментами; (5) обробка інформації про угоди, що укладаються, та платежі; (6) забезпечення фінансової відповідальності учасників торгівлі; (7) спрямування діяльності ринків фінансових інструментів у разі фінансової кризи; (8) лімітування кількості контрактів, що купуються чи продаються.

При прийнятті рішення про доцільність застосування опціонних і ф’ючерсних контрактів із метою управління ризиками пропонуємо використовувати методику оцінки ефективності використання таких контрактів (рис. ).

Методика розрахунку ефективності використання інструмента хеджування ризиків передбачає, що при Е = 1 ефективність досягла необхідного мінімального рівня; якщо Е < 1, Е = 0 чи Е < 0, то ці величини доводять господарську безпорадність захисту від ризику, який планується хеджувати з допомогою фінансових інструментів; якщо Е > 1, отже, з’явилися додаткові доходи (премії), що робить цю операцію вже не хеджовою, а спекулятивною.

При прийнятті рішення про доцільність хеджування ризиків необхідно розрахувати наступний показник :

L ? C, (1)

де L – розмір очікуваних втрат у випадку настання ризику;

C – загальна вартість дій з управління ризиками.

Рисунок 3. Методика оцінки ефективності використання фінансових інструментів

Тобто потрібно оцінити доцільність управління ризиками, оскільки воно раціональне лише за умови, що розмір очікуваних втрат у разі настання ризику буде більшим, ніж вартість дій з управління ризиками.

У свою чергу, розмір очікуваних втрат можна розрахувати за наступною формулою:

L = k x ? x P x N, (2)

де k – коефіцієнт, що відповідає кожному з рівнів довіри 90%, 95%,

97,5% і 99% (табл. );

? – відхилення для кожної позиції базового активу;

P – поточна вартість базового активу;

N – кількість базового активу визначеної позиції.

Стандартні відхилення для кожної позиції базового активу можна розрахувати за формулою:

? = v ? х , (3)

де xі – зміни цін для кожної позиції базового активу;

N – кількість днів.

Таблиця 1.

Коефіцієнти, що відповідають рівню довіри до розрахунків

Рівень довіри | Коефіцієнт

90% | 1,28

95% | 1,65

97,5% | 1,96

99% | 2,33

Розраховуємо розмір очікуваних втрат при практичній реалізації обраних дій з управління ризиками:

?L = L – L`, (4)

де ?L – розмір очікуваних втрат;

L` – фактичний (чи прогнозований) розмір втрат після реалізації дій з управління ризиками.

Для розрахунку очікуваний розмір втрат співвідносять із сукупною вартістю дій з управління, тобто показник економічної ефективності управління ризиками свідчить про загальний очікуваний розмір зниження втрат за рахунок витрат на проведення дій з управління ризиками:

Y = ?L – C > 0, (5)

де Y – економічна ефективність управління ризиками.

З допомогою даної формули можна зробити висновок про недоцільність і неефективність здійснення хеджування ризиків, якщо показник Y буде від’ємним. Це означатиме, що вартість реалізації обраних дій не буде компенсувати розміру зниження втрат. У такому випадку від управління ризиками краще відмовитися.

У третьому розділі дисертаційного дослідження “Організаційні рекомендації щодо створення інституційного інструмента управління ризиками” визначено особливості страхування експортних кредитів як ефективного інституційного інструмента управління зовнішньоекономічними ризиками, а також запропоновано організаційні рекомендації щодо створення національної системи страхування експортних кредитів.

Страхування експортних кредитів є засобом реалізації проекспортної політики кожної країни, оскільки, з одного боку, маючи страхове забезпечення, експортери рішучіше входять у ті сектори світового ринку, котрі характеризуються підвищеним ризиком. З другого боку, експортери за підтримки страхових товариств мають більше можливостей для отримання кредитів.

Метою страхування експортних кредитів є створення сприятливих умов для підвищення експортних можливостей національних суб’єктів господарювання, забезпечення захисту експортерів від ризику неплатежів та фінансових втрат, підвищення конкурентоспроможності товарів на світових ринках.

Об’єктом страхування є комерційні кредити експортера-страхувальника імпортерам-контрагентам. Комерційні кредити відповідно до умов контракту надаються у вигляді товарного кредиту чи послуг у кредит із підтвердженням рахунками страхувальника до одержання (належним чином оформленими рахунками-фактурами, виставленими для оплати іноземному контрагенту).

Предметом такого виду страхування є безпосередньо сама операція зі страхування експортних кредитів.

У дослідженні проаналізовано три сучасні форми страхування експортних кредитів: поодиноке, групове та змішане страхування, які в залежності від особливостей проведення поділено на типи (поодиноке – на три типи, групове та змішане – на два); визначено та охарактеризовано два основних методи поділу ризику між страховою компанією та кредитором при здійсненні такого страхування. Сутність першого методу полягає у поділі всього портфеля на дві частини (застраховану та незастраховану), сутність другого методу – у “поділі ризику втрат” цілого портфеля, тобто передбачає безпосередню участь застрахованого у частковому покритті втрат.

Доведено, що використання системи страхування експортних кредитів із метою захисту від зовнішньоекономічних ризиків надає наступні можливості: (1) вільніший доступ до ринку оборотного капіталу та його здешевлення; (2) покриття втрат від коливання валютних курсів; (3) отримання висококваліфікованої допомоги фахівців щодо оцінки надійності потенційних партнерів при виході на нові ринки; (4) отримати інформацію про потенційні ризики неплатежів на зовнішніх ринках, а також (5) інформацію про імпортне регулювання, яке застосовується на зовнішніх ринках; (6) постійно спостерігати за фінансовим станом іноземних партнерів; (7) експортувати безпосередньо кінцевим споживачам, оминаючи оптовиків-посередників, що збільшує прибутковість операції.

Автором розроблено та обґрунтовано організаційні рекомендації щодо створення в Україні дієвої системи страхування експортних кредитів, яка повинна складатися з трьох складових: організаційної, функціональної та методичної.

Організаційна складова національної системи страхування експортних кредитів включає розробку рекомендацій, по-перше, щодо створення інституційної структури, через яку здійснюватиметься державна підтримка страхування експорту, – Експортно-кредитного агентства (ЕКА) і, по-друге, щодо розробки конкретних методичних рекомендацій із впровадження через ЕКА кредитно-фінансових технологій страхування експорту.

На сьогоднішній день підтвердила свою ефективність система страхування експортних кредитів, що здійснюється через експортно-кредитні агентства. Що стосується визначення їхнього організаційно-правового статусу, то, оскільки більшість провідних агентств створюються у формі акціонерних товариств, в Україні подібну структуру також було б доцільно створити у формі акціонерного товариства під жорстким контролем держави як акціонера.

Щодо визначення економіко-фінансового забезпечення діяльності ЕКА пропонуємо: 20% його статутного капіталу сформувати за рахунок коштів Державного експортно-імпортного банку й 80% – за рахунок бюджетних грошових коштів, що повинні становити 0,1-0,2% від обсягу експорту товарної продукції України.

Що стосується джерел формування додаткового капіталу, то вони мають включати як бюджетні кошти, так і кошти, котрі надходитимуть від діяльності цього агентства (премії (плата) за страхування, доходи від інвестування вільних коштів). Щодо кількісних параметрів коштів державного бюджету, які повинні спрямовуватися на здійснення агентством страхування, пропонуємо на початковому етапі для страхування експорту щорічно передбачати в державному бюджеті кошти в обсязі 0,13% від середньорічного обсягу експорту товарної продукції України за останні 4 роки.

Під функціональною складовою системи страхування експортних кредитів слід розуміти сукупність принципів виконання покладених на ЕКА функцій. Аналіз функціональних моделей аналогічних спеціалізованих установ дає змогу сформулювати основні принципи, що повинні бути враховані при розробці функціональної моделі національного Експортно-кредитного агентства, найважливіші з яких: (1) множинність об’єктів страхування; (2) гарантованість зобов’язань контрагента; (3) частковість відшкодування втрат; (4) обов’язковість визначення при страхуванні експортних кредитів ступеня ризику країни; (5) можливість інвестування вільних коштів.

Методична складова системи страхування експортних кредитів передбачає розробку сукупності методів здешевлення кредитних ресурсів, що надаватимуться українським експортерам за рахунок: а) скасування обов’язкового резервування за експортними кредитами; б) часткової компенсації процентних ставок за кредитами. Найпривабливішими аспектами такого методу, з точки зору ефективності діяльності підприємства, є, по-перше, те, що механізм компенсації процентних ставок у кінцевому результаті знижує витрати підприємств-експортерів на обслуговування кредитних коштів, причому банки не зазнають втрат за кредитними операціями; по-друге, стимулюється участь українських підприємств у експортній діяльності, оскільки зменшуються витрати на її здійснення; по-третє, компенсація процентних ставок впливає на ефективність використання фінансових ресурсів підприємств у цілому, оскільки зменшує відвернення коштів із виробничої діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній праці теоретично узагальнено концептуальні підходи до проблеми управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності з допомогою фінансово-інституційних інструментів та запропоновано нове рішення науково-практичної задачі розробки організаційно-методологічних засад і рекомендацій для ефективного використання фінансово-інституційних інструментів національними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Результати дослідження дають змогу узагальнити наступні висновки методологічного, теоретико-концептуального й науково-практичного спрямування.

1. Ризик – це економічна категорія, яка характеризує відносини між суб’єктами господарювання з приводу сприйняття ними об’єктивно наявних невизначеності та конфліктності при управлінні, прийнятті рішень, оцінюванні, що ускладнені можливими загрозами та невикористаними можливостями. Щодо класифікації ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, то за результатами дослідження, відповідно до практичних та методологічних завдань визначення їх видів, можна передбачити існування класифікації ризиків за наступними ознаками: а) час виникнення; б) характер обліку; в) характер наслідків; яка виділяла б 40 видів та підвидів ризиків.

2. Для досягнення поставленої дисертаційним дослідженням мети процес управління ризиками повинен охоплювати чотири послідовних етапи та десять конкретних дій, а саме: 1) оцінка ризику, який включає три основні дії; 2) вибір методу управління ризиками, що включає дві дії; 3) вибір інструмента управління ризиками, що включає дві дії; 4) контроль за ризиками, що передбачає здійснення трьох основних дій.

3. Класифікація інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності передбачає виділення двох груп таких інструментів: 1) традиційні, що в свою чергу поділяються на контрактні та класично-розрахункові інструменти й налічують чотири види (контрактні застереження, банківська гарантія, акредитив і вексель); 2) нетрадиційні, що поділяються на фінансові та інституційні інструменти й налічують шість видів (ф’ючерси, опціони, форварди, свопи, система страхування експортних кредитів та система фінансування імпорту під гарантії іноземних агентств).

4. Проаналізувавши особливості опціонних та ф’ючерсних контрактів як фінансових інструментів управління ризиками в сучасних умовах розвитку світової економіки, сформульовано систему переваг і недоліків їх застосування; розглянуто основні моделі ціноутворення на фінансові інструменти; розраховано показники прибутковості застосування опціонних і ф’ючерсних контрактів із метою подальшої розробки методологічних засад ефективного використання фінансових інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності національних суб’єктів господарювання.

5. Для сучасного розвитку світового ринку фінансових інструментів управління ризиками характерне: (1) збільшення обсягів світової торгівлі фінансовими інструментами; (2) зростання вартості світової торгівлі фінансовими інструментами; (3) уповільнення темпів росту обсягів світової торгівлі фінансовими інструментами; (4) домінування в географічній структурі світової торгівлі фінансовими інструментами ринків Південної та Північної Америки й Азіатсько-Тихоокеанського регіону; (5) в товарній структурі світової торгівлі фінансовими інструментами управління ризиками вагома частка припадає саме на опціонні контракти, зокрема на індексні; (6) в товарній структурі світової торгівлі ф’ючерсними контрактами найбільшу питому вагу становлять процентні ф’ючерси.

6. Для забезпечення ефективного використання національними суб’єктами господарювання фінансових інструментів управління ризиками розроблено і удосконалено: 1) модель регулювання національного ринку фінансових інструментів; 2) механізм вітчизняної біржової торгівлі фінансовими інструментами; 3) методику оцінки ефективного використання фінансових інструментів, яка включає кількісні розрахунки можливого впливу ризику на господарську діяльність економічного суб’єкта та розрахунки економічної доцільності хеджування ризиків з допомогою фінансових інструментів.

7. Страхування експортних кредитів як ефективний інституційний інструмент управління ризиками в сучасних умовах розвитку світового господарства, що характеризується посиленням інтеграційних процесів, є могутнім засобом реалізації проекспортної політики кожної країни, оскільки, з одного боку, маючи страхове забезпечення, експортери рішучіше входять у ті сектори світового ринку, котрі характеризуються підвищеним ризиком, а з другого – за підтримки страхових товариств експортери мають більше можливостей для отримання кредитів.

8. Найпоширенішими формами страхування експортних кредитів є поодиноке, групове та змішане страхування, які в залежності від їх особливостей поділяються на типи: поодиноке страхування може бути індивідуального, абонементного або безперервного типу, групове – генерального, ексцедентного, а змішане – закритого або відкритого типу.

9. До основних методів поділу ризику між страховою інституцією та кредитором при здійсненні страхування експортних кредитів належать: (1) поділ усього портфеля на дві частини (застраховану та незастраховану), котрий здійснюється за відповідними критеріями (термін кредитування, вид кредиту, обсяг кредиту); (2) поділ на основі “поділу ризику втрат” цілого портфеля, що передбачає безпосередню участь застрахованого в частковому покритті можливих збитків, основними формами якого є франшиза чи “власна участь”.

10. Система страхування експортних кредитів в Україні повинна функціонувати на основі трьох складових: організаційної, функціональної та методичної. Організаційна складова страхування експортних кредитів включає розробку рекомендацій щодо створення Експортно-кредитного агентства (ЕКА) й розробки конкретних методичних рекомендацій щодо впровадження через ЕКА кредитно-фінансових технологій страхування експортних кредитів. Функціональна складова національної системи страхування експортних кредитів передбачає розробку основних принципів функціонування ЕКА. Методична складова системи страхування експортних кредитів складається із сукупності таких методів, як здешевлення кредитних ресурсів, що надаються українським експортерам за рахунок скасування обов’язкового резервування коштів за експортними кредитами, і зниження витрат при одержанні позичкових коштів за рахунок часткової компенсації процентних ставок за кредитами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Іващенко О.А. Класифікація ризиків підприємств у зовнішньоекономічній діяльності // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – №4. – С. 101–107.

2. Іващенко О.А. Сучасні форми страхування експортних кредитів // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – №5–6. – С. 128–130.

3. Іващенко О.А. Порівняльний аналіз методів управління ризиками підприємств у зовнішньоекономічній діяльності // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 5. – К., 2005. – С. 63–65.

4. Іващенко О.А., Івченко Л.В. Прогресивні інструменти управління ризиками підприємств у зовнішньоекономічній діяльності // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. – Вип. 6. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 229–236 (Особистий внесок здобувача: проаналізовано особливості використання фінансових інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності).

5. Іващенко О.А. Фінансові інструменти управління економічними ризиками // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – №2. – С. 141–147.

6. Іващенко О.А., Лисенков Ю.М. Інституціональні інструменти управління зовнішньоекономічними ризиками // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – №3. – С. 98–102 (Особистий внесок здобувача: запропоновані організаційно-методичні рекомендації щодо створення національної системи страхування експортних кредитів).

В інших виданнях:

7. Іващенко О.А. Запровадження в Україні системи страхування експортних кредитів в умовах європейських інтеграційних процесів // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право: Зб. мат-лів ІІ Міжнар. наук.-практ. конференції студентів, аспірантів і молодих науковців 19–20 травня 2005 року. – Луцьк, 2005. – С. 280–282.

8. Іващенко О.А. Переваги та недоліки використання похідних фінансових інструментів управління ризиками підприємств у зовнішньоекономічній діяльності // Міжнародна торгівля у контексті Європейської інтеграції: проблеми теорії і практики: Зб. мат-лів VІІІ Міжнар. наук.-практ. конференції УАЗТ 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С. 207–209.

9. Іващенко О.А. Класифікація інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками // Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів: Зб. мат-лів VІ Міжнар. наук.-практ. конференції студентів та аспірантів УАЗТ 12 травня 2006 року. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 155–157.

10. Іващенко О.А. Використання інституціональних інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками в умовах євроінтеграції України // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Зб. мат-лів ІХ Міжнар. наук.-практ. конференції УАЗТ 30 травня 2006 року. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 105–107.

АНОТАЦІЯ

Іващенко О.А. Фінансово-інституційні інструменти управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. Українська академія зовнішньої торгівлі. Міністерство економіки України, м. Київ, 2006.

Дисертацію присвячено теоретичним дослідженням та практичним аспектам застосування фінансово-інституційних інструментів управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

У дисертаційній праці визначено сутність та узагальнено класифікацію зовнішньоекономічних ризиків. Наведено узагальнюючий алгоритм процесу управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

Обґрунтовано концепцію поділу інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками на дві групи, а саме традиційні та нетрадиційні, з визначенням їхньої сутності й переваг та недоліків використання.

У дисертації визначено сутність та особливості опціонів та ф’ючерсів як фінансових інструментів управління зовнішньоекономічними ризиками, на основі аналізу економіко-правової природи узагальнено їх класифікацію.

Проаналізовано сучасний стан світового ринку фінансових інструментів і визначено основні тенденції його розвитку.

Удосконалено методологічні засади використання фінансових інструментів управління в зовнішньоекономічній діяльності.

Вперше розроблено та обґрунтовано організаційні рекомендації зі створення в Україні національної системи страхування експортних кредитів як інституційного інструмента управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності.

Ключові слова: зовнішньоекономічні ризики, процес управління зовнішньоекономічними ризиками, фінансові інструменти управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності, інституційні інструменти управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності, опціонний контракт, ф’ючерсний контракт, експортний кредит, страхування експортних кредитів.

АННОТАЦИЯ

Иващенко О.А. Финансово-институционные инструменты управления рисками во внешнеэкономической деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. Украинская академия внешней торговли. Министерство экономики Украины, г. Киев, 2006.

Диссертация посвящена теоретическим исследованиям и практическим аспектам использования финансово-институционных инструментов управления рисками во внешнеэкономической деятельности.

В диссертационной работе определена сущность и обобщена классификация внешнеэкономических рисков. Приводится обобщенный алгоритм процесса управления внешнеэкономическими рисками.

Предложена концепция разделения инструментов управления внешнеэкономическими рисками на две группы: традиционные и нетрадиционные, с определением их сущности и составляющих. Определены преимущества и недостатки использования каждого из видов финансово-институционных инструментов.

В диссертации исследованы сущность и особенности опционов и фьючерсов как финансовых инструментов управления внешнеэкономическими рисками, на основе анализа экономико-правовой природы обобщена их классификация.

Исследованы современные тенденции развития международного рынка финансовых инструментов управления рисками во внешнеэкономической деятельности субъектов хозяйствования.

Усовершенствованы методологические рекомендации по использованию финансовых инструментов управления внешнеэкономическими рисками в Украине.

Разработаны и обоснованы организационные рекомендации по созданию национальной системы страхования экспортных кредитов.

Ключевые слова: внешнеэкономические риски, процесс управления внешнеэкономическими рисками, финансовые инструменты управления рисками во внешнеэкономической деятельности, институционные инструменты управления рисками во внешнеэкономической деятельности, опционный контракт, фьючерсный контракт, экспортный кредит, страхование экспортных кредитов.

ANNOTATION

Oksana Ivashchenko. Financial-institutional instruments of management by the risks of foreign economic activity. – Manuscript.

This dissertation is for obtaining Candidate of Economic Science by speciality 08.05.01 – World Economy and International Economic Relations. Ukrainian Academy of Foreign Trade. Ministry of Economy of Ukraine, Kyiv, 2006.

Dissertation is devoted to the theoretical research and practical aspects of using financial-institutional instruments of management by the risks of foreign economic activity.

Dissertation includes the definition of the essence, summarizing