НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ЖАРОВСЬКА ІРИНА МИРОСЛАВІВНА

УДК 342.52

ДОСТУПНІСТЬ ПРАВА:

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків — 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Заєць Анатолій Павлович, Державне агентство України з інвестицій та інновацій, перший заступник Голови.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор КОЛОДІЙ Анатолій Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ України, начальник кафедри конституційного права;

- кандидат юридичних наук, доцент ПОГРЕБНЯК Станіслав Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри теорії держави і права.

Провідна установа – Інститут законодавства Верхової Ради України, м. Київ.

Захист відбудеться 22 червня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 22 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах становлення в Україні демократичної, правової держави однією із найбільш гострих проблем залишається проблема доступності права. Наявний досвід вказує на відсутність у державі системних та послідовних кроків у цій сфері. Водночас, необхідно відзначити, що ефективність національного права, головним чином, забезпечується через чіткість, прозорість, простоту та доступність норм права та правових приписів, які ухвалюються різними державними органами, їх посадовими особами.

У зв'язку з цим, особливого значення набуває критичне осмислення проблем діяльності органів державної влади щодо реалізації принципів відкритості, прозорості та гласності у їх діяльності, забезпечення єдиних вимог до підготовки проектів нормативно-правових актів, діяльності держави у напрямку забезпечення ефективних механізмів доведення змісту нормативно-правових актів до відома особи та суспільства.

Актуальність теми даного дослідження зумовлена також необхідністю оптимізації правових взаємовідносин держави, суспільства та особи через гарантування особі доступності правової інформації.

Підвищення правової та соціальної значимості доступності права для особи та суспільства набуває об’єктивного характеру, зважаючи на орієнтацію сучасного національного права на загальнолюдські цінності, визнання верховенства права, захисту прав і свобод особи у діяльності держави.

Окремі правові проблеми доступності права у правовій науці розглядались в наукових працях В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, О.В.Батанова, Ю.В.Бауліна, Ю.П.Битяка, А.З.Георгіци, О.С.Денисової, О.В.Зайчука, А.П.Зайця, В.С.Журавського, А.А.Козловського, А.М.Колодія, М.І.Козюбри, О.Л.Копиленка, А.Р.Мацюка, В.Ф.Мелащенка, О.Г.Мурашина, Н.М.Мироненка, О.Ф.Скакун, В.М.Селіванова, О.В.Скрипнюка, Н.М.Пархоменко, О.В.Петришина, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, В.Я.Тація, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фріцького, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, та інших.

В якості науково-теоретичної основи, запропонованого в роботі дослідження були використані праці вчених-правників, В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, О.В.Зайчука, А.П.Зайця, А.М.Колодія, Ю.С.Шемшученка, та інших, що дало можливість оцінити стан досліджуваної теми і відтворити цілісну картину того, що було зроблено, визначити коло питань, які залишились поза межами дослідження теоретиків права.

При проведенні дослідження дисертантка виходила з того, що не всі питання, що стосуються проблем доступності права, знайшли своє відображення у спеціальній правовій літературі. До того ж деякі з тих, що висвітлені в працях вчених, з огляду на сучасний стан динамічного розвитку суспільних відносин, потребують логічного продовження та уточнення.

Таким чином недостатня розробленість теоретико-правових проблем доступності права зумовили необхідність обрання теми дисертанткою.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності до планів наукових досліджень відділу теорії і історії держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, а також планами пріоритетної проблематики фундаментальних та прикладних досліджень Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Дисертаційне дослідження проведене згідно комплексних цільових програм “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” RK0102U001597, “Теоретико-методологічні проблеми законності” RK0101U001010.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення комплексного науково-теоретичного дослідження теоретико-правових проблем доступності права, розробка теоретичних засад, подальшого розвитку шляхів та засобів розширення доступності права, підготовка науково-обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення правових актів, які регулюють питання доступності права.

Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставились такі задачі:

·

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є поняття та зміст доступності права як одного із напрямів діяльності органів державної влади, пов'язаних із нею проблем нормотворчої діяльності та механізми забезпечення доведення правових приписів до відома зацікавлених суб'єктів.

Предметом дослідження є поняття, сутність доступності права, проблеми забезпечення права особи на знання своїх прав та обов'язків, інші теоретико-правові проблеми доступності права.

Методи дослідження. Методи дослідження обумовлюються системою взаємопов'язаних загальнонаукових, спеціальних методів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених перед дослідником цілей та задач.

Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати правові аспекти доступності права у динаміці їх розвитку. Із застосуванням системно-структурного та формально-логічного методу – досліджуються чинники, які впливають на доступність права, правові механізми підвищення її ефективності, у тому числі через юридичну техніку як засіб покращення доступності тексту нормативно-правових актів, удосконалення процедур їх оприлюднення; системного – досліджуються принципи відкритості та прозорості парламентських процедур, принцип гласності у роботі органів державної влади, правові аспекти доступу до правосуддя; порівняльно-правового – порівнюється правове регулювання доступності права у інших країнах та в Україні, визначаються тенденції її розвитку; статистичного – досліджується ефективність доступності права.

Вищеназвані наукові методи використовувалися автором в більшій чи меншій мірі при дослідженні всіх аспектів теми дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем стосовно доступності права, шляхів та засобів її розширення. У дисертації обґрунтовуються наступні положення, що є новими або мають суттєві ознаки новизни:

·

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження спрямовано на подальший розвиток науки теорії держави і права, поглиблення знань про доступність права, забезпечення побудови ефективної її моделі.

Сформульовані в дисертації пропозиції, висновки можуть бути використані у наступних цілях:

-

-

-

-

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена у відділі теорії і історії держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались автором на наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта –2003”(Дніпропетровськ,20-24 січня 2003р.); Міжнародна науково-практична конференція “Наукова Україна-2003”(Дніпропетровськ-Одеса-Львів,16-20червня 2003р.); II міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень-2003” (Дніпропетровськ-Одеса-Львів, 20-27 жовтня 2003р.); VII міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта –2004”(Дніпропетровськ, 10-25 лютого, 2004р)

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у дев’яти наукових статтях (із них 5 – у фахових виданнях, та 4 – у тезах наукових конференцій).

Структура роботи та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків та списку використаної літератури – усього 236 джерел. Повний обсяг – 204 сторінки. Основний текст – 182 сторінки рукопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриваються сутність і сучасний стан вивчення наукової проблеми, обраної авторкою для дослідження, обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються мета, задачі, об’єкт, предмет дослідження, обґрунтовуються визначені авторкою методологія, методи і методика дослідження, формулюються положення щодо наукової новизни дисертації, її теоретичного та практичного значення, ступеня апробації отриманих результатів, надається список публікацій за темою дисертаційного дослідження.

Розділ 1. “Теоретико-правові аспекти доступності до права” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття та змісту доступності права, конституційного права особи на знання прав та обов'язків та змісту правового принципу: “незнання закону не звільняє від відповідальності”.

У підрозділі 1.1. “Доступність права: поняття та зміст” аналізуються історико-правові та інші чинники, що впливають на формування та сутність доступності права, його поняття та зміст.

Запропоновано авторське визначення доступності права як системи організаційно-правових та інших заходів органів державної влади та інших учасників суспільних відносин, щодо створення належних умов користування кожною особою правом, у тому числі здатністю розуміти та свідомо пізнавати правові вимоги, використовувати закріплені за нею права і виконувати покладені на неї обов‘язки з метою підвищення рівня культурно-правового розвитку кожної людини.

Звертається увага на те, що за своєю суттю, структуру поняття “доступність права” можна розділити на “зовнішню” та “внутрішню” доступність. У зв'язку з цим, вказується, що під “зовнішньою” доступністю слід розуміти можливість легко і швидко знайти потрібну юридичну норму, а під “внутрішньою” – можливість свідомо зрозуміти інформацію про правові вимоги, що знаходяться в правовій нормі. Розглядається, поняття доступності права у технологічному і семантичному (юридико-семантичному) аспектах. Підкреслюється, що під технологічним аспектом розуміють забезпечення максимальної легкості і надійності надходження повної інформації, юридико-семантичний аспект передбачає доступність матеріалів для сприйняття і правильного його розуміння громадянами. Автор досліджує конституційні та законодавчі гарантії доступності права. Саме з таких позицій у дисертаційній роботі проаналізовано теоретичні аспекти поняття доступності права та його змісту.

У підрозділі 1.2. „Конституційне право на знання прав і обов’язків” досліджується правова сутність права особи на знання прав і обов’язків як одну із конституційних гарантій доступності права.

Звертається увага на те, що право особи на знання своїх прав та обов’язків гарантується та забезпечується як на міжнародно-правовому так і на національному рівнях. Міжнародне визнання права особи на знання своїх прав та обов’язків трансформується у легітимізацію цього права в Україні. Відповідно до частини 1 статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, встановлюються виключно на підставі законів України. Ця конституційна гарантія доповнюється нормою частини 3 статті 22 Конституції, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Механізм гарантування права особи на знання своїх прав та обов’язків визначається також у частині 2 статті 57 Основного Закону України, якою законодавчо встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом. У зв’язку з цим, вказується на некоректність регламентації процедури оприлюднення нормативно-правових актів через підзаконні нормативно-правові акти, основним із яких є виданий 10 червня 1997 року Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”.

Автор характеризує право на знання прав та обов'язків, як визначену правовими нормами можливість особи знати систему закріплених за нею прав та покладених на неї обов'язків, що перетворюється у вимогу до держави забезпечити їй належний рівень знань про права та обов'язки.

У підрозділі 1.3. „Зміст правового принципу: “незнання закону не звільняє від відповідальності” досліджується зміст правового принципу „незнання закону не звільняє від відповідальності”.

Відзначається, що презумпція знання закону розглядається як не вмотивованість посилань на незнання діючої норми права і ухилення під цим приводом від її виконання, якщо норма в офіційному порядку доведена до відома виконавців. При цьому, цей принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 68 Конституції України. Обґрунтовується, що зміст правового принципу „незнання закону не звільняє від відповідальності” не варто розуміти у буквальному сенсі, оскільки: насамперед закон встановлює відповідальність, на підзаконні акти може бути покладений цей принцип за умови дотримання: підзаконності нормативно-правового акту; характерного стану доведення до відома зацікавлених осіб; дотримання компетенції на видання інших нормативно-правових актів; суворого нагляду за їх виконанням, тощо.

Автором зроблено висновок, що правовий принцип “незнання закону не звільняє від відповідальності” є однією із конституційно-правових гарантій дотримання усіма учасниками суспільних відносин прав і свобод людини і громадянина, виконання ними своїх обов’язків через можливість застосування до них юридичної відповідальності

Розділ 2. „Розширення доступності до права: шляхи і засоби” складається з п’яти підрозділів, які присвячені дослідженню основних чинників забезпечення доступності до права, зокрема: принцип прозорості та відкритості парламентських процедур; гласність у діяльності органів державної влади та її вплив на доступність права; юридична техніка як засіб покращення доступності тексту нормативно-правового акту; удосконалення процедури оприлюднення нормативно-правових актів з метою покращення доступності права; доступ до правосуддя як складова доступності права.

У підрозділі 2.1. „Принцип прозорості та відкритості парламентських процедур” досліджується принцип прозорості та відкритості парламентських процедур.

Підкреслюється, що парламентські процедури, являють собою сукупність самостійно розроблених парламентом правил, прийомів та засобів, які регулюють організаційно-правові аспекти його діяльності та забезпечують конструктивну та безперебійну роботу законодавчого органу. Визнаючи загальновизнані засади парламентаризму, принцип відкритості знайшов своє логічне закріплення у нормах Конституції України. Частиною 1 статті 84 Конституції України встановлено, що засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Подібне правило міститься також і у пункті 1 статті 1.0.4 Регламенту Верховної Ради України. Обґрунтовується, що принцип відкритості та прозорості проявляється через процедуру скликання Верховної Ради України; встановлення кворуму; обрання керівників парламенту; прийняття рішень комітетами та комісіями парламенту.

Автором зроблено висновок, що принцип прозорості та відкритості парламентських процедур – являє собою систему засадничих положень, які забезпечують публічність роботи парламенту, його інституцій, прийнятих ними рішень, з точки зору, їх доступності для суспільства. Його практична реалізація є важливою гарантією ефективної роботи парламенту, забезпечення тісного взаємозв’язку між суспільством та парламентом, а також забезпечення доступності нормативно-правових актів, які ухвалюються законодавчим органом.

У підрозділі 2.2. „Гласність у діяльності органів державної влади та її вплив на доступність права” досліджується принцип гласності у діяльності органів державної влади.

Наголошується, що важливою складовою забезпечення доступності права у суспільстві є гласність у діяльності органів державної влади. Практична реалізація цього принципу передбачає активну участь громадян в управлінні державними справами, їх здатність реально впливати на зміст і спрямованість рішень органів державної влади, посадових осіб, що є важливим чинником взаємодії суспільства та інститутів держави, забезпечення довіри до держави з боку громадськості. Впровадження даного принципу у діяльності органів державної влади є закономірним результатом процесу становлення держави як важливого суспільного інституту.

Обґрунтовується, що принцип гласності у діяльності органів державної влади являє собою можливість знати про рішення, які готуються і впливати на їх прийняття. Принцип гласності у діяльності органів державної влади досліджується через призму функціонування таких інституцій як Президент України, Кабінет Міністрів України, правоохоронні органи та інші органи виконавчої влади.

У підрозділі 2.3. „Юридична техніка як засіб покращення доступності тексту нормативно-правових актів” досліджуються особливості оптимізації вимог до юридичної техніки нормативно-правових актів, як необхідної передумови до розуміння закладених у них приписів усіма учасниками суспільних відносин.

Наголошується, що найбільш важливе значення, з точки зору, впливу юридичної техніки на доступність нормативно-правових актів мають вимоги до їх тексту та форми. Автор звертає увагу, що на сьогодні відсутній закон який би регламентував питання щодо забезпечення оптимізації юридичної техніки як засобу забезпечення доступності тексту нормативно-правових актів. У зв’язку з цим, виникає необхідність прийняття внесеного у 2004 році на розгляд Верховної Ради України законопроекту про нормативно-правові акти України, який було розроблено за участю Міністерства юстиції України, що надасть можливість чітко визначити види, юридичну силу нормативно-правових актів, встановити загальні засади підготовки, прийняття, набрання чинності, зміни, зупинення або припинення дії, оприлюднення нормативно-правових актів України та їх дії.

Зроблено висновок, що юридична техніка є найбільш важливим засобом забезпечення та гарантування доступності тексту нормативно-правових актів, з точки зору, його доступності.

У підрозділі 2.4. „Удосконалення процедур оприлюднення нормативно-правових актів з метою покращення доступності права” аналізуються механізми удосконалення процедур оприлюднення нормативно-правових актів.

Вказується, що на сьогодні важливого значення набуває проблема офіційного оприлюднення, яке провадиться від імені органу, що видав цей акт. Адже, відповідно до частини 2 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Відзначається, що для предметного дослідження проблеми удосконалення процедур офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, важливого значення набуває проблема підвищення їх ефективності.

Зроблено висновок, що процедура оприлюднення нормативно-правових актів це обов’язкова стадія нормотворчого процесу та неодмінна умова набрання ними чинності. При цьому, вказується, на необхідності прийняття спеціального законодавчого акту який би створив належне законодавче підґрунтя для врегулювання проблем офіційного оприлюднення нормативно-правових актів.

Дослідниця зосереджує увагу на одному із шляхів удосконалення оприлюднення нормативно-правових актів – вироблення оптимальних механізмів правової інформатизації – системі форм та механізмів задоволення потреб органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб щодо інформації правового характеру, механізмів реалізації, гарантування та захисту прав людини на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій. У зв'язку з цим, важливого значення набувають основні принципи правової інформатизації, зокрема, відкритості, офіційності, оперативності правової інформатизації та взаємодії державного і недержавного секторів.

У підрозділі 2.6. „Доступ до правосуддя як складова доступності права” досліджуються проблеми побудови в Україні ефективного механізму доступу до правосуддя, як складової доступності права.

Вказується, що доступ до правосуддя як складова доступності права охоплює досить широкий спектр заходів та засобів, які забезпечують можливість особі або іншому суб’єкту безперешкодно звернутись до органів правосуддя та отримати захист свого права. Підкреслюється, що доступ до правосуддя забезпечується як на міжнародному так і на національному рівнях.

Обґрунтовується, що ядром, навколо якого формуються правові механізми доступності до правосуддя є право на судовий захист. Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Основний Закон України також гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Існування таких механізмів є важливим правовим підґрунтям для побудови в Україні достатньо ефективної моделі доступу до правосуддя, адже, світовий досвід засвідчує, що право кожного на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод є одним із ефективних та універсальних правових механізмів гарантування людині своєї правосуб’єктності.

Не менш важливим аспектом у контексті забезпечення доступності до правосуддя як умови доступності права є конституційне право особи на правову допомогу, що гарантується статтею 59 Основного Закону України. За своєю правовою суттю, право на юридичну допомогу є невід’ємним правом кожної людини і виступає органічною частиною правосуб’єктності особи.

Гуманітарно-соціальна та моральна цінність цих прав забезпечила їх трансформацію до системи основних конституційних прав особи.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у проведенні комплексного науково-теоретичного дослідження проблем доступності права, розроблені теоретичних засад подальшого розвитку шляхів та засобів розширення доступності права, підготовленні низки науково-обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення правових актів, які регулюють питання доступності права.

Проведене науково-теоретичне дослідження теоретико-правових проблем доступності права, дає підстави висловити наступні загальнотеоретичні висновки:

1. Аналіз джерел, дає підстави вважати, що проблема доступності права має глибоку історико-правову основу. Історично проблема доступності права розглядалась через призму встановлення певних вимог щодо доведення тестів нормативних актів до відома їх виконавців. Починаючи із середніх віків, вирішення цієї складної проблеми розглядалось у контексті встановлення вимог до змісту схвалюваних актів. Натомість чи не найбільшої правової значимості проблема доступності права набула у минулому сторіччі внаслідок активного реформування соціально-економічних та політико-правових відносин на основі визнання та впровадження загальнолюдських цінностей і, передусім, прав та свобод людини а, звідси, і змін у системі права.

2. За наслідками проведеного системного вивчення загальнотеоретичного розуміння доступності права у сучасній правовій науці визначено, що вона залежить від ефективності функціонування державних інституцій, передусім, з точки зору, побудови їх роботи за принципами відкритості, гласності та прозорості, оптимізації юридичної техніки у контексті підвищення доступності тексту нормативно-правових актів, рівня правової культури та правосвідомості у суспільстві, а також від дієвості заходів держави щодо доведення до відома зацікавлених сторін правових норм та приписів, які діють у державі. У зв’язку з цим, сучасна концепція доступності права набула характеру своєрідного механізму взаємодії держави, суспільства та особи.

3. Дослідження показало, що доступність права – це передумова знання громадянами права, що знаходить своє вираження в належній юридико-технічній обробці системи законодавства, а також створенні всіх інших необхідних умов свідомого засвоєння його змісту. За своєю суттю, поняття доступності права являє собою складне правове явище, що уособлює у собі систему організаційно-правових та інших заходів органів державної влади та інших учасників суспільних відносин, щодо створення належних умов користування кожною особою правом, у тому числі здатністю розуміти та свідомо пізнавати правові вимоги, використовувати закріплені за нею права і виконувати покладені на неї обов‘язки з метою підвищення рівня культурно-правового розвитку кожної людини. У сучасних умовах забезпечення доступності права є важливим напрямом державної політики, а також однією із умов формування в Україні демократичної та правової держави.

Основними правовими механізмами забезпечення доступності права є:

· по-перше, забезпечення ефективних механізмів реалізації особою права на знання своїх прав та обов’язків;

· по-друге, практична реалізація конституційного принципу “незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності”;

· по-третє, посилення ефективності принципу відкритості та прозорості парламентських процедур;

· по-четверте, посилення гарантій щодо забезпечення гласності у діяльності органів державного влади та місцевого самоврядування;

· по п’яте, посилення ролі юридичної техніки як засобу підвищення ефективності текстів нормативно-правових актів;

· по-шосте, удосконалення процедур оприлюднення нормативно – правових актів;

· по-сьоме, забезпечення ефективних механізмів доступу до правосуддя;

4. Первинною основою доступності права виступає конституційний принцип – право особи знати свої права та обов’язки. Правова цінність даного права обумовлюється вільним, прозорим та безперешкодним доступом особи до належних їй прав та свобод, можливістю їх реалізації. Аналіз змісту цього права засвідчує, що воно є своєрідною правовою гарантією особи мати доступ до знання та захисту своїх прав та обов’язків. У зв’язку з цим, право особи на знання своїх прав та обов’язків являє собою конституційно гарантовану можливість особи мати доступ до комплексу прав та обов’язків, які випливають з актів чинного законодавства України, яка забезпечується та гарантується зі сторони держави.

Практична реалізація права знати свої права та обов’язки передбачає систему заходів за допомогою яких особа може мати можливість доступу до: прав та свобод, які визнаються у державі; правових механізмів реалізації прав та свобод, виконання обов’язків; правових механізмів захисту прав та свобод.

5. Дієвість механізмів забезпечення доступності права у суспільстві перебувають у прямій залежності від того, наскільки у державі визнається та ефективно діє принцип “незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності” як один із наріжних каменів побудови демократичної та правової держави та основна конституційно-правова гарантія дотримання усіма учасниками суспільних відносин прав і свобод людини і громадянина, виконання ними своїх обов’язків через можливість застосування до них юридичної відповідальності.

Реалізація принципу “незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності” передбачає: по-перше, прийняття у державі правових законів та інших актів законодавства, що спрямовані на забезпечення прав та свобод особи; по-друге, існування прозорих, зрозумілих та доступних правил реалізації прав та свобод особи, виконання покладених на неї обов’язків, а також виконання приписів, що містяться в актах законодавства; по-третє, ефективних механізмів захисту прав та свобод особи; по-четверте, наявності системи правових чинників, які б стимулювали виконання приписів актів законодавства, у тому числі через заходи юридичної відповідальності.

6. Проведене дослідження дає підстави для висновку про ключову роль принципів відкритості та прозорості парламентських процедур у становленні сучасного українського парламентаризму, а також у функціонуванні доступності права. Цей принцип уособлює у собі своєрідну гарантію відповідності роботи парламенту встановленим демократичним принципам, а також відповідальності його перед суспільством.

За своєю правовою суттю, принцип відкритості та прозорості парламентських процедур являє собою систему засадничих положень, які забезпечують публічність роботи парламенту, його інституцій, прийнятих ними рішень, з точки зору, їх доступності для суспільства.

7. Невід'ємною складовою гарантування доступності права виступає принцип гласності у діяльності органів державної влади. Гласність є закономірним наслідком демократичних перетворень державних інституцій та правовою формою взаємодії держави та суспільства, здійснення контролю з боку суспільства за належним виконанням державою своїх обов’язків і, зокрема, у частині дотримання прав та свобод людини та громадянина.

8. Гласність у роботі органів державної влади є своєрідною гарантією її відкритості та важливою ознакою демократичності політичного режиму, а відтак, і держави. Однією з основних проблем дослідження принципу гласності в діяльності державних органів є створення таких умов, за яких кожен громадянин мав би можливість безперешкодно отримати інформацію про діяльність органів державної влади, їх посадових осіб, прийняті ними рішення. Підвищенню ефективності реалізації принципу гласності у діяльності органів державної влади має слугувати розробка та прийняття основоположних у цій сфері документів, зокрема, законів України про Кабінет Міністрів України, про міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, про забезпечення гласності у діяльності правоохоронних органів.

9. Вирішення проблеми підвищення ефективності доступності права знаходиться у площині вироблення єдиних чітких та ефективних вимог та правил щодо підготовки текстів нормативно-правових актів.

Юридична техніка – один із засобів підвищення ефективності текстів нормативно-правових актів через систему правил та норм щодо техніко-правових аспектів викладу їх змісту, з точки зору їх чіткості, якісності та доступності для учасників суспільних відносин.

Підвищення ефективності текстів нормативно-правових актів має провадитися з необхідністю дотримання наступних найбільш важливих правил:

· чіткість, ясність, зрозумілість правових норм, які вміщуються у нормативно-правових актах, які б не допускали можливості їх неоднозначного тлумачення;

· побудова змісту нормативно-правових актів за принципом “від загальних положень до більш конкретних”;

· доступність та ясність правової термінології за допомогою загальнозрозумілих і доступних слів та словосполучень;

Аналіз сучасного стану нормотворення дає підстави для висновку про необхідність розробки та прийняття окремого закону про нормативно-правові акти, де мають бути визначені основні норми та правила юридичної техніки які стосуються вимог до підготовки текстів нормативно-правових актів.

10. Одним із найбільш дієвих способів забезпечення доступності права є оприлюднення нормативно-правових актів, що дозволяє усім зацікавленим особам мати необхідну інформацію про їх зміст.

Удосконалення процедур оприлюднення та опублікування нормативно-правових актів – це система науково-обгрунтованих пропозицій щодо підвищення їх ефективності та доступності змісту нормативно-правових актів.

Основними напрямами удосконалення процедур оприлюднення нормативно-правових актів є наступні. По-перше – розробка та прийняття закону про нормативно-правові акти, норми якого б регулювали процедуру офіційного оприлюднення нормативно-правових актів. По-друге – використання сучасних засобів автоматизації і телекомунікації як організаційної основи офіційного оголошення нормативно-правових актів. При цьому, необхідно прийняти спеціальний нормативний акт, який би чітко регулював всі аспекти такого оголошення. По-третє – створення публічних центрів правової інформації, діяльність яких буде направлена на забезпечення реалізації громадянами конституційного права на інформацію та створення умов для якісного й оперативного надання офіційної інформації зацікавленим фізичним і юридичним особам, громадським організаціям і об'єднанням. Організаційні питання діяльності таких центрів доцільно врегулювати спеціальним законом. По-четверте, створення спеціальних програм, які б присвячувались найбільш актуальним нормативно-правовим актам, з коментарями щодо їх застосування фахівцями у галузі права. По-п'яте, вироблення ефективної моделі правової інформатизації.

11. Сучасні тенденції до значного зростання кількості схвалюваних у державі нормативно-правових актів, реформування національного права як закономірний вираз побудови в Україні демократичної, соціальної та правової держави, дають підстави вказати на особливе місце правової інформатизації у забезпеченні удосконалення оприлюднення нормативно-правових актів. Правова інформатизація – система форм та механізмів задоволення потреб органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб щодо інформації правового характеру, механізмів реалізації, гарантування та захисту прав людини на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій.

12. Невіддільною складовою доступності права у сучасних умовах є гарантування доступу до правосуддя.

Доступ до правосуддя є складним правовим механізмом, що являє собою систему правових заходів та засобів, які забезпечують можливість особі або іншому суб’єкту безперешкодно звернутись до органів правосуддя та отримати захист свого права.

Перспективними напрямами удосконалення доступу до правосуддя є проведення системної та комплексної судово-правової реформи, цілі та завдання якої мають на меті забезпечити дієвість та ефективність правосуддя і захисту прав та свобод особи через:

· встановлення, зручної, простої та зрозумілої процедури звернень до суду;

· встановлення доступної вартості державних мит та судових витрат;

· гарантування надання доступної правової допомоги інвалідам, особам пенсійного віку та іншим особам, які з об’єктивних причин не мають заробітку або доходу через інституцію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

· гарантування дієвого представництва інтересів громадян в суді інвалідам, особам пенсійного віку та іншим особам, які з об’єктивних причин не мають заробітку або доходу через органи прокуратури та органи місцевого самоврядування;

· встановлення чітких термінів розгляду справ у суді;

· покращення ефективної процедури виконання судових рішень.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО

У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Жаровська І.М. Доступність права: теоретико-правовий аспект // Бюлетень Міністерства Юстиції України. - 2004. - № 11. - С. 142-151.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9. Жаровська І.М Теоретико правовий аспект доступності права // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта-2004" (10-25 лютого 2004р).- Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2004.-С.13 -15.

АНОТАЦІЇ

Жаровська І. Доступність права: теоретико-правові проблеми. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01- теорія та історія держави і права. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005 рік.

В дисертації розкриваються теоретико-правові проблеми доступності права, шляхи її вдосконалення. У роботі досліджуються правові механізми забезпечення доступності права. Дається авторське визначення доступності права, вказується на його історико-правове підґрунтя. Підкреслюється, що доступність права гарантується через цілу низку чинників, зокрема: конституційне право на знання прав та обов’язків; правовий принцип “незнання закону не звільняє від відповідальності”, принцип відкритості і прозорості парламентських процедур; гласність у діяльності органів державної влади; юридичну техніка, як засіб покращення доступності тексту нормативно-правових актів; удосконалення процедури оприлюднення нормативно-правових актів; доступ до правосуддя.

На основі аналізу права особи на знання своїх прав та обов’язків та правового принципу “незнання закону не звільняє від відповідальності”, вказується, що це основоположні правові гарантії побудови ефективної моделі доступності права. Через порівняльно-правовий аналіз реалізації принципу відкритості та прозорості парламентських процедур в Україні та інших демократичних державах, обґрунтовується необхідність більш ефективного його впровадження у роботу парламенту. Вказується на необхідності оптимізації принципу гласності у роботі органів державної влади, а також на важливості оптимізації вимог до юридичної техніки у контексті підвищення ефективності тексту нормативно-правових актів, шляхів їх оприлюднення. Аналізуються чинники, що сприятимуть вироблення оптимальної моделі юридичної техніки нормативно-правових актів, удосконалення процедури їх оприлюднення а також забезпеченню доступу до правосуддя як умов доступності права.

Ключові слова: доступність права, права особи, Конституція України, парламентські процедури, принцип гласності, юридична техніка, оприлюднення нормативно-правового акту, правосуддя.

Жаровская И.М. Доступность права: теоретико-правовые проблемы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. – теория и история государства и права. – Институт государства и права им. В.Корецкого НАН Украины. Киев, 2005 г.

В диссертации раскрываются теоретические и практические вопросы доступности к праву, в контексте теоретико-правовых проблем. Автор исследует сущность доступности права, определяет ее правовую сущность, понятие, содержание, правовые механизмы его обеспечения и эффективного функционирования в условиях построения в Украине демократического, правового и социального государства, главными приоритетами в каком