ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЖУКОВА НАДІРА КАЛАНДАРІВНА

УДК 336.717.061

БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Чухно Анатолій Андрійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гриценко Андрій Андрійович,

Національний банк України,

заступник керівника апарату Ради Національного банку України - керівник експертно-аналітичного центру з питань грошово-кредитної політики (м. Київ)

кандидат економічних наук, доцент

Циганов Сергій Андрійович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

Провідна установа: Київський національний економічний університет імені

Вадима Гетьмана МОН України, кафедра політичної

економії обліково-економічних факультетів.

Захист відбудеться “ 26 ” січня 2007 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “ 21 ” 12. 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазур І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В період трансформаційних перетворень економіки України одним з основних завдань банківської системи є створення сприятливих умов для безперервності відтворювального процесу, насамперед, шляхом своєчасного задоволення потреби економічних агентів в необхідному капіталі.

Гострота цієї проблеми полягає в тому, що в сучасних умовах система банківського кредитування не повністю задовольняє потреби економіки: істотно проявляє себе дефіцит позичкового капіталу, що зумовлено низькими доходами домогосподарств, недостатньою ефективністю економіки, „втечею” капіталу за кордон, наявністю значних коштів поза банками, в тіньовій економіці. Це, в свою чергу, зумовлює застосування недостатньо ефективних методів кредитування. Тривалий час у вітчизняній банківській практиці переважає короткострокове кредитування, в той час як доля середньо- і особливо довгострокових кредитів є досить низькою, кредит здебільшого використовується для покриття дефіциту оборотного капіталу і є слабким його вплив на здійснення структурних зрушень, підвищення науково-технологічного рівня виробництва, конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. До того ж залишається недостатньо розвинутим фінансовий ринок, зокрема, фондовий, що обмежує інвестиційні можливості.

Ці недоліки проявляються з новою силою, коли у весь зріст постала проблема переходу на інноваційний тип розвитку економіки країни, який несумісний з обмеженим доступом економічних агентів до капіталу, потребує високого рівня банківського кредитування для здійснення розширеного відтворення на техніко-технологічній базі, яка швидко оновлюється. Ситуація, що склалася, не відповідає отриманому статусу країни з ринковою економікою і потребує розробки системи заходів, які б забезпечили піднесення ролі банківської системи, удосконалення кредитної системи задля задоволення економічних агентів позичковим капіталом, безперервність та інтенсивність розширеного відтворення, підвищення темпів економічного зростання.

Проблеми кредиту завжди займали важливе місце в економічній науці. Ґрунтовні дослідження в галузі теорії грошей та кредиту здійснили такі видатні представники економічної науки, як В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Й. Шумпетер, А. Ган, Дж. М. Кейнс, І. Фішер, В. Лексіс, М. Фрідмен, П. Самуельсон, К. Макконел, Ф. Мишкін, П. Роуз, Дж. Сінкі та інші.

Проблематиці банківського кредитування присвячено чимало праць вітчизняних економістів: Базилевича В.Д., Васильченко З.М., Вітлінського В.В., Гальчинського А.С., Гриценка А.А., Івасіва Б.С., Ковальчука Т.Т., Лагутіна В.Д., Луціва Б.Л., Лютого І.О., Міщенка В.І., Мороза А.М., Мочерного С.В., Пуховкіної М.Ф., Стельмаха В.С., Савлука М.І., Чухна А.А., Циганова С.А. та інших.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних і зарубіжних економістів, здійсненим у галузі теорії та практики кредиту, і зокрема банківського кредиту, слід зауважити, що до цього часу багато проблем не знайшли свого вирішення. У вітчизняній економічній теорії відсутні праці, в яких би комплексно розв’язувались сучасні складні проблеми кредиту і кредитних відносин як одного з чинників економічного зростання, що й зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукова робота виконана у рамках комплексної теми наукових досліджень кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” № 01 БФ040-01 (державний реєстраційний номер 0101U006977) Особистий внесок автора полягає у проведенні комплексного дослідження системи банківського кредитування та визначенні його ролі в процесі трансформації економіки України на інноваційний шлях розвитку.

Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є комплексне теоретичне обґрунтування сутності та ролі банківського кредитування в системі суспільного відтворення, а також розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності на сучасному етапі.

Для досягнення поставленої мети визначені основні задачі:

визначити сутність, економічну природу кредиту, а також дослідити еволюцію наукових поглядів на кредитні відносини;

здійснити дослідження банківського кредиту, його змісту та структури в системі суспільного відтворення;

з’ясувати роль позичкового відсотка та його використання в системі кредитних відносин на сучасному етапі;

визначити зміст рефінансування в системі кредитних відносин та його здійснення в сучасних умовах;

розкрити основні види кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання та шляхи їх розвитку та вдосконалення;

визначити проблеми споживчого кредиту та шляхи їх вирішення;

розробити пропозиції щодо вдосконалення механізмів функціонування і розвитку кредитних відносин на сучасному етапі розвитку банківської системи.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система кредитних відносин в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми банківського кредитування в системі суспільного відтворення.

Методологічна основа дисертаційного дослідження базується на системному методі пізнання, згідно з яким всі процеси і явища аналізуються у взаємозалежності, взаємозв’язку та розвитку. Для цього поєднуються загальнонаукові та спеціальні методи, взаємодія абстрактного й конкретного, аналізу й синтезу, історичного й логічного, індукції й дедукції, статистичні порівняння, що дало можливість розкрити сутність кредиту й кредитних відносин. На основі методів системно-структурного та порівняльного аналізу здійснено дослідження розвитку сучасних форм кредиту. При вирішенні завдань дослідження динаміки облікової відсоткової ставки, динаміки обсягів кредитування комерційними банками України використовувались економіко-статистичні методи, порівняльний аналіз. Дослідження ризиків банківського кредитування та формування оптимального кредитного портфелю базувалося на методах математичного моделювання.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі й нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, методичні та інструктивні матеріали, дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, монографічні дослідження та статті зарубіжних і вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації на основі дослідження теоретичних основ і тенденцій розвитку банківського кредитування розкриті його роль і значення у забезпеченні економічних агентів позичковим капіталом, безперервного та інтенсивного процесу розширеного відтворення, підвищення темпів економічного зростання. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, полягають у наступному:

Вперше:

розкрито складний зміст економічної категорії кредит. На відміну від поширеного, звуженого за своїм змістом і утилітарного за своїм призначенням, трактування кредиту, функція якого зводиться лише до перерозподілу матеріальних і грошових ресурсів, доведено, що кредит є одночасно формою виразу економічних відносин, формою ефективного господарювання, раціонального використання матеріальних і грошових ресурсів, формою руху позичкового капіталу, складовою фінансової системи. Позичковий капітал, який раніше був відособленою частиною промислового капіталу, переплівся з виробничим, торговим і грошовим капіталом, а перерозподіл коштів через систему кредиту є його внутрішнім механізмом, який забезпечує потреби економічних суб’єктів у додатковому капіталі, здійсненні розширеного відтворення.

Отримало подальший розвиток:

розкриття особливостей сучасного стану банківського кредитування, яке характеризується переважанням короткострокового кредиту і недостатністю середньострокових і особливо довгострокових кредитів, в той же час перехід до інноваційного типу розвитку потребує зміни структури кредиту шляхом зростання середньострокового і особливо довгострокового кредитування. Ці процеси повинні спиратись на посилення капіталізації комерційних банків та істотне збільшення кредитних ресурсів для інноваційних процесів. Кредитна система має забезпечити доступність банківських кредитів таким економічним суб’єктам, які мають необхідні передумови, насамперед, достатню кредитоспроможність;

доведення, що позичковий відсоток, висока норма якого зберігається з часів довготривалого економічного спаду, гальмує розвиток кредитних відносин, орієнтує кредит лише в галузі зі швидким обігом капіталу, а відтак переважна більшість кредитних ресурсів спрямовується в торгівлю, а не у виробництво. Універсальність зв’язків позичкового відсотка робить його активним фактором раціонального використання позичкового капіталу, його збереження в умовах інфляції та інших ризиків, стимулювання заощаджень населення, збільшення позичкового капіталу. Тому не можна погодитись з твердженням, що головною функцією позичкового відсотка є розподільча, тобто розподіл прибутку. Зміна норми відсотку в залежності від фази циклу чи ринкової кон’юнктури, державної грошово-кредитної політики активно впливає на збільшення чи зменшення попиту на позичковий капітал, визначає його використання у відповідності з економічною ситуацією. Загальна тенденція до зниження позичкового відсотка корелює з відносним зростанням надлишку позичкового капіталу у міру розвитку економіки і стимулює подальше розгортання кредитних відносин, посилення їх ролі у розвитку економіки.

Удосконалено:

- визначення шляхів підвищення ефективності системи банківського кредитування. Для цього виявлені чинники, які визначають рівень кредитних ризиків в банківській системі, особливо відсоткових ризиків, які можуть за умови скорочення відсоткової маржі стати одним із основних чинників нестабільності банків. Необхідні зусилля по послідовному здійсненню принципів кредиту, що зумовить зменшення обсягів резервів на покриття збитків за кредитними операціями і таким чином зумовить зростання кредитних ресурсів банку, збалансуванню мультиплікатора капіталу банків та підвищення дохідності активів банку.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні наукові результати можуть бути використані в процесі вдосконалення кредитної діяльності комерційних банків, при розробці методик оцінки ризиків та пропозицій щодо їх мінімізації тощо. Так, запропоновані методи аналізу кредитної діяльності комерційного банку були покладені в основу при розробці стратегії розвитку комерційного банку „ТАС-Комерцбанк” на 2006 – 2007 роки (довідка видана комерційним банком ТАС-Комерцбанк від 11.11.2005). Розроблені автором рекомендації щодо можливості фінансування розвитку освітньо-наукової сфери за рахунок банківського кредиту та оцінки ефективності даного фінансування були запропоновані при розробці концепції розвитку освіти на наступні п’ять років та використані в Державних стандартах освіти України (довідка, видана Міністерством освіти і науки України № 14/18.2 – 335 від 13.02.2006). Окремі положення дисертаційного дослідження були використані при розробці матеріалів та проведення лекційних і семінарських занять для студентів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні таких нормативних курсів: „Актуальні проблеми економічної теорії”, „Теорія кредиту”, „Банківська справа”, „Банківські операції” (довідка № 013/418 від 14.04.2006, видана КНУ імені Тараса Шевченка).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, комплексним дослідженням теоретичних та практичних аспектів системи банківського кредитування та шляхів підвищення її ефективності. Усі публікації є одноосібними і відображають основні положення проведеного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень, включених до дисертаційної роботи, доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги „Шевченківська весна” (10-11 березня 2005 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (3-5 червня 2005 року, м. Луцьк), Міжнародній науково-практичній конференції „Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (27-28 вересня 2005 року, м. Київ), Третій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (23 – 24 лютого 2006 року, Тернопіль), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України “Шевченківська весна” (2-3 березня 2006 року, м. Київ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць, 6 з яких – у фахових виданнях, загальним обсягом 2.9 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 170 найменувань та 4 додатків. Загальний обсяг роботи – 192 сторінки, включаючи 9 таблиць та 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі" обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об’єкт та предмет дослідження, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Банківський кредит: його зміст і структура в умовах сучасного суспільного відтворення” на основі комплексного підходу визначено економічну природу кредиту, з’ясовано зміст та структуру банківського кредиту в умовах сучасного суспільного відтворення, розкрито сутність та роль позичкового відсотку в системі кредитних відносин.

Кредит є надзвичайно складною економічною категорією, яка перш за все є грошовою формою руху позичкового капіталу. Сучасна кредитна система і теорії кредиту розпочали складатися лише на тому етапі розвитку товарно-грошового господарства, коли воно перетворилося в капіталістичне господарство, тобто коли виникла ринкова економіка. Отже, кредит є специфічною рисою капіталістичної, ринкової економіки. Система суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання) на сучасному етапі вийшла за межі національних економік і глибоко проникла у міжнародні економічні відносини. Отже, кредит набув сьогодні всеохоплюючого характеру. Формування різноманітних бачень та теорій кредиту доводить, що кредит є не тільки багатогранною економічною категорією, яка еволюціонує і її розвиток залежить як від стадії суспільно-економічного розвитку, так і від рівня розвитку виробництва та торгівлі. Відтак постійно з’являються специфічні ознаки, які зумовлюють розвиток підходів до уточнення кредиту і кредитних відносин.

В свою чергу, беручи за основу теорію кредиту К.Маркса, ми вважаємо за доцільне розглядати кредит як єдність його наступних позицій. Перша позиція полягає у тому, щоб з’ясувати сутнісні характеристики кредиту як економічної категорії, і в цьому випадку марксистська теорія розкриває їх всебічно, оскільки кредит являє собою форму руху позичкового капіталу, а позичковий капітал розглядається як відокремлена функціональна форма капіталу промислового. Такий підхід дозволяє зрозуміти генезис кредиту і надалі розглядати кредит як економічну категорію ринкової економіки, як специфічний ринковий спосіб залучення тимчасово вільних коштів в суспільне виробництво, як форму раціонального використання матеріальних і грошових ресурсів. В кінцевому підсумку це дозволяє нам стверджувати, що з важливого елемента економіки кредитні відносини перетворилися на всезагальну форму сучасної економіки, а товарне виробництво трансформувалося у товарно-кредитне господарство.

Розглядаючи кредит як форму руху позичкового капіталу, необхідно конкретизувати особливості останнього, якими є:

по-перше, поділ капіталу на капітал-власність та капітал-функцію. З цієї позиції кредит можна дійсно розглядати як відносини певного фінансового характеру, які необхідно узгодити, а об’єктом узгодження є сума позикового капіталу, ставка позичкового відсотку та строк;

по-друге, позичковий капітал є товаром, на який формується попит і пропозиція, а отже й ціна у вигляді ставки позичкового відсотка як об’єктивного та ірраціонального явища;

по-третє, позиковий капітал рухається спочатку від кредитора до позичальника, який використовує його на власний розсуд, і після його використання, має відбутися його зворотній рух;

по-четверте, руху позичкового капіталу притаманна ціла гамма ризиків, які мають різну природу й походження, але передусім стосуються кредитора і являють собою ймовірність невиконання зобов’язань позичальником;

по-п’яте, позичковий капітал має ту особливість, що може бути використаний дійсно як капітал (продуктивно), або ж лише як певна сума грошей (непродуктивно), однак в будь-якому разі має відбутися сплата позичкового відсотка;

по-шосте, споживання позичкового капіталу відбувається таким чином, що його вартість як товару особливого виду не тільки зберігається в умовах продуктивного використання, але й зростає.

Наступна позиція дослідження кредиту базується на тому, що відбувається рух позичкового капіталу, який може мати як безпосередній (кредитор-позичальник), так і опосередкований характер (кредитор – фінансовий посередник – позичальник), причому вищою стадією розвитку кредиту є наявність фінансових посередників. Саме поява банків та кредитної системи стала однією з передумов зникнення лихварського капіталу. Мотиви цього руху мають як цінову природу (отримання доходу у вигляді позичкового відсотка), так і нецінову (отримання чи посилення владних позицій, особливо на міжнародному рівні, безпека тощо). Також, кредит є складовою фінансової системи, а тому доцільно розглядати не тільки форми, але й види кредиту, механізми формування ціни на кредит тощо, адже ринок позичкового капіталу також є частиною світового господарства і являє собою складний економічний механізм перерозподілу коштів між галузями, країнами та ринками.

Кредит знаходить свій вияв у багатьох формах, двома основними формами якого є комерційний і банківський, проте в комерційному кредиті позичковий капітал ще не відокремлюється від промислового і зайнятий у процесі відтворення, бо це є необхідною умовою реалізації товарів. Банківський кредит долає ресурсну обмеженість комерційного кредиту через можливість концентрації тимчасово вільних капіталів економічних агентів, тому він серед форм кредиту має найбільшу вагу в умовах ринкової економіки, оскільки за своєю економічною природою може створювати додаткові платіжні засоби та сприяти зростанню ефективності суспільного виробництва. Банківський кредит – це форма руху позичкового капіталу, притаманна більш високому рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Адже позичковий капітал проникає у товарний і виробничий капітал, тобто відбувається інтеграція усіх форм капіталу, внаслідок чого рух промислового капіталу набирає форми руху позичкового капіталу, який у зростаючих масштабах опосередковує процес виробництва.

Зважаючи на те, що система банківського кредиту є „двоповерховою”: на рівні центрального банку і на рівні комерційних банків, роль банківського кредиту в розвитку економіки країни необхідно розглядати окремо на рівні центрального банку та комерційних банків.

На рівні центрального банку роль кредиту полягає, по-перше, у емісії грошей і регулюванні грошового обігу, що зумовлює появу такої важливої проблеми банківського кредитування на макрорівні як визначення економічно обумовлених меж кредиту, тобто відповідність між платоспроможною потребою економіки у грошовому забезпеченні та наявною грошовою масою; по-друге, рефінансування комерційних банків, яке сприяє підтриманню стабільності та ліквідності банківської системи.

На рівні комерційних банків роль кредиту розкривається через вплив на розвиток та структурний склад видів економічної діяльності, сприяння розвитку діяльності суб’єктів господарювання, особливо у разі зрощування промислового та банківського капіталу, а відтак створення фінансового капіталу, підвищення платоспроможності населення, скорочення витрат обігу через створення кредитних документів тощо. Розкрито позитивну та негативну роль банківського кредиту в умовах ринкової трансформації економіки. Негативна роль банківського кредиту в умовах ринкової трансформації економіки полягає у наступному: високі відсоткові ставки, які обумовлюються нестабільністю економіки і як наслідок наявністю значного кола ризиків, що в кінцевому підсумку призводить до здорожчання товарів в 1,5 – 3 рази; надзвичайна зарегульованість діяльності банків. У цьому зв’язку актуальною є проблема нерівних умов конкуренції з небанківськими фінансово-кредитними інститутами, діяльність яких менш регульована; нестабільне та непрозоре податкове законодавство призводить не тільки до пошуку банками шляхів мінімізації оподаткування, але й гальмує розвиток таких надзвичайно необхідних у вітчизняних умовах кредитних продуктів, як факторинг і лізинг; обмежена спроможність банків надавати такі важливі для суб’єктів господарювання довгострокові кредити не тільки через ресурсну обмеженість банків, але й низьку кредитоспроможність підприємств в складних економічних умовах; ресурсна обмеженість банків призводить до того, що суб’єкти господарювання не можуть розраховувати на великі кредити для переоснащення виробництва.

Нами були сформульовані основні положення, якими характеризується позичковий відсоток з позицій сьогодення:

по-перше, вважаємо за доцільне залишитися на позиціях класичної політичної економії, яка розрізняла якісну (позичковий відсоток – це форма прибутку) та кількісну визначеність (ставка або норма) позичкового відсотку (для позичальника ставка відсотку є дійсно ціною позичкового капіталу, а для кредитора ставка відсотку – це плата за розставання з ліквідністю або ж різниця між цінністю благ сьогоднішніх та майбутніх);

по – друге, норма відсотку визначається нормою прибутку, однак орієнтується на найвищі норми прибутку, особливо в перехідних чи трансформаційних економіках, в той час як в ринкових економіках вона дійсно має тенденцію до усереднення;

по-третє, важливо з’ясувати, що норму відсотка визначає не тільки норма прибутку, але й попит та пропозиція на гроші, причому верхньою межею вже є не середня норма прибутку, а фактично максимальна межа прибутку, яку погоджується віддати позичальник;

по-четверте, ставка відсотку впливає на ціни інших активів, якими можуть бути земля, цінні папери тощо.

У другому розділі “Основні види і механізми банківського кредитування в системі суспільного відтворення” з’ясовано, яку роль відіграє в системі банківського кредитування рефінансування комерційних банків, визначені основні форми кредитування юридичних осіб та населення.

Система банківського кредиту розвивається та удосконалюється. Дослідження кредитної діяльності НБУ засвідчило, що існує тісний зв’язок кредитної діяльності з такими функціями, як здійснення емісії національної валюти, розробка та впровадження грошово-кредитної політики, здійснення регулювання банківської діяльності та нагляду, що обумовлюється:

по-перше, необхідністю керованості кредитної діяльності, для чого й розробляється грошово-кредитна політика;

по-друге, більшість інструментів грошово-кредитної політики пов’язані один з одним і існує можливість їх взаємовпливу, хоча в умовах трансформаційної економіки України цей взаємовплив не завжди є очевидним;

по-третє, грошово-кредитна політика може набувати рестрикційного чи експансійного характеру, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитування.

Визначено основні напрямки кредитної діяльності НБУ, а саме:

на макрорівні – кредити Уряду та кредити комерційним банкам, основними цілями яких є здійснення емісії грошей в обіг та проведення експансійної та рестрикційної грошово-кредитної політики;

на мікрорівні – кредити комерційним банкам, кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, гарантії та поруки, зобов’язання з кредитування та акредитиви, цілями яких є підтримання стабільності та ліквідності банківської системи та підтримка інших суб’єктів господарювання (рис. 1).

Практика надання кредитів Уряду мала згубні наслідки для економіки України, а відтак надзвичайно важливо підтримувати економічну незалежність Національного банку. В той же час політика рефінансування НБУ відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності банківської системи, хоча підтримка ліквідності комерційних банків має бути мінімальною в стабільні періоди, оскільки банки мають планувати свою діяльність таким чином, щоб не мати постійно проблем з незбалансуванням вимог та зобов’язань.

Рис 1. Напрямки кредитної діяльності НБУ.

В умовах ринкової трансформації економіки банки постійно нарощували обсяги кредитування економіки, про що свідчить зростання показника питомої ваги у ВВП наданих банками кредитів економічним суб’єктам за 9 років майже у 3 рази, причому темпи зростання кредитування значно перевищують темпи зростання ВВП (рис. 2).

Рис 2. Динаміка обсягів кредитів, наданих комерційними банками економічним суб’єктам, валового внутрішнього продукту та питомої ваги кредитів банків до ВВП.

Перехід на інноваційний тип розвитку української економіки висуває нові вимоги до системи банківського кредитування. Мають удосконалюватися методи кредитування, а саме зростання середньо – і особливо довгострокового кредитування. Звичайно, що останні показники свідчать про зростання питомої ваги довгострокових кредитів до 50% від усіх кредитів, які надаються комерційними банками, проте довгострокові кредити спрямовуються суб’єктами господарювання в більшості випадків на поповнення оборотних коштів (рис. 3), поясненням чому є здійснений нами аналіз кредитів за видами економічної діяльності, де пріоритетом залишаються оптова та роздрібна торгівля, обробна промисловість.

Таким чином, є необхідність поширювати довгострокове кредитування, особливо для здійснення структурних зрушень, підвищення науково-технологічного рівня підприємств, якості і конкурентоспроможності продукції та внутрішньому і зовнішніх ринках. Визначено економічні суперечності та аномалії, що мають місце у функціонуванні вітчизняної банківської системи, які відрізняють її в негативний бік від аналогічних систем країн розвиненої економіки: проблема низької капіталізації банків; проблема формування довгострокових кредитних ресурсів; проблема ліквідності банківської системи Відзначено, що причинами низького рівня нагромадження статутного капіталу банку, є по-перше, непрозорість і наявність значного тіньового сектора в економіці, капітал з якого не може піти в прозору банківську систему, яка вже близько 7 років працює за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, по-друге, банки не проводять належної дивідендної політики, оскільки в умовах постійного зростання вимог НБУ до рівня капіталу, практично всі прибутки спрямовують на поповнення капіталу, по-третє, акції великих банків належать обмеженому колу осіб, які не бажають втрачати контроль над банком.

Рис 3. Динаміка довгострокових кредитів, наданих в поточну та інвестиційну діяльність економічних суб’єктів.

Останні роки характеризуються споживчим кредитним бумом, що має як позитивні, так і негативні наслідки. Споживче кредитування тяжіє до довгострокового характеру, причому довгострокові кредити, як правило, надаються в іноземній валюті, що пояснюється бажанням банків захиститися від ризику інфляції в довгостроковому періоді. Встановлено, що темпи зростання кредитів в інвестиційну діяльність значно переважають темпи зростання кредитів в поточну діяльність на противагу ситуації, яка склалася в системі банківського кредитування суб’єктів господарювання. Пояснення цьому полягає в стрімкому розвитку житлового кредитування. Визначено, що основною проблемою споживчих кредитів залишається їх висока вартість, яку можна вважати лихварською. Вирішення цієї проблеми бачимо лише в посиленні конкуренції між комерційними банками, поштовх якій може дати відкриття кордонів для філій іноземних банків.

У третьому розділі “Удосконалення банківської кредитної системи та її вплив на підвищення ефективності суспільного відтворення” розглядаються питання ризиків у кредитній діяльності банків та основні напрями підвищення ефективності системи банківського кредитування.

Ринкова природа кредитних відносин визначає їх швидку кон’юнктуру, змінюваність, а значить, високу ризикованість кредитних операцій, про що свідчать поширені випадки порушення принципів кредиту, кредитних угод, що вимагає удосконалення системи банківського кредитування, застосування гнучких і дійових методів, які б передбачили ризики і долали їх. В результаті розрахунку рівня кредитного ризику для вітчизняних банків, було з’ясовано, що всі показники кредитного ризику мають тенденцію до зниження. Причому за аналізований період зменшення рівня кредитного ризику відбулося майже в 5 разів, що свідчить про позитивні тенденції в кредитній діяльності комерційних банків. Аналіз економічних нормативів кредитного ризику дозволив з’ясувати, що рівень кредитного ризику вітчизняних банків має тенденцію до зниження, однак основною проблемою є необхідність збільшення власного капіталу банків, оскільки кредитні ризики щодо одного контрагента залишаються на критично високому рівні і не мають тенденції до зниження. Про це ж свідчить показник співвідношення власного капіталу до кредитного портфелю банку, згідно якого учасники банку фактично перекладають ризики на кредиторів та вкладників банків.

Аналіз відсоткового ризику засвідчив, що яскраво простежується тенденція до скорочення відсоткової маржі: суттєве зниження відсоткових ставок за кредитами на тлі повільного зниження відсоткових ставок за депозитами, що означає підвищення ваги відсоткового ризику в діяльності комерційних банків. В той же час загальна тенденція до зниження позичкового відсотка корелює з відносним зростанням надлишку позичкового капіталу у міру розвитку економіки і стимулює подальше розгортання кредитних відносин, посилення їх ролі у розвитку економіки.

Дослідження ефективності кредитної діяльності вітчизняних банків протягом періоду 2001 – 2006 років засвідчило, що починаючи 2004 р. спостерігається зниження ефективності кредитної діяльності банків. Це обумовлено скороченням маржі між відсотковими ставками банків за кредитами та обліковою ставкою НБУ; зростанням проблемних кредитів та резервів на покриття збитків за кредитними операціями, зростанням мультиплікатора капіталу банків, яке призвело до зниження доходності активів банку. Виявлені причини зниження ефективності кредитної діяльності банків дозволяють ще раз підкреслити важливість наступних кроків, які мають покращити ситуацію: необхідність переорієнтації менеджменту банків відповідно до нових умов ринку і перехід на нові принципи надання кредитів - збільшення обсягів кредитування в умовах зменшення відсоткових ставок та зменшення кредитного ризику; вдосконалення механізму надання кредитів, і особливо перевірки кредитоспроможності позичальників, а в кінцевому підсумку запровадження якісних систем оцінки кредитних ризиків та підвищення ефективності діяльності кредитних бюро шляхом оптимізації структури банківської системи та удосконалення банківського законодавства; прийняття Закону України „Про банківський кредит”, в якому було б означено види кредитів, які можуть надавати банки, регулюючі обмеження щодо кредитної діяльності банків, механізми контролю в процесі кредитування, можливості управління кредитними ризиками тощо; створення концепції розвитку банківської системи з огляду на зовнішньоекономічні інтеграційні орієнтири України.

Основними умовами розвитку банківської системи мають стати формування конкурентного середовища шляхом зменшення передусім їх кількості, розширення асортименту банківських продуктів, і насамперед, в сфері кредитування, забезпечення зростання капітальної бази банків.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу більш ґрунтовно підійти до пошуку шляхів розв’язання проблем банківського кредитування і сформулювати наступні висновки:

Доведено, що кредит є багатогранною економічною категорією, яка в системі суспільного відтворення має розглядатися не тільки з позицій ефективного перерозподілу матеріальних і грошових ресурсів, але в першу чергу як форма виразу економічних відносин, форма ефективного господарювання, раціонального використання матеріальних і грошових ресурсів, форма руху позичкового капіталу, складова фінансової системи. В свою чергу позичковий капітал переплітається з виробничим, торговим і грошовим капіталом і це дає підстави нам стверджувати, що з важливого елемента економіки кредитні відносини перетворилися на всезагальну форму сучасної економіки, а товарне виробництво трансформувалося у товарно-кредитне господарство.

Визначено особливості банківського кредиту як однієї з важливих форм кредиту, а саме банківський кредит за своєю економічною природою може створювати додаткові платіжні засоби; банківський кредит сприяє зростанню ефективності суспільного відтворення; надання банками кредиту здійснюється в умовах жорсткої регламентації банківської діяльності не тільки банківським законодавством, а насамперед, діяльністю регулятивного органу; банківські кредити доступні будь-яким економічним суб’єктам, які мають необхідні передумови, насамперед, достатню кредитоспроможність; завдяки об’єднанню ресурсів комерційні банки спроможні надавати великі кредити, при цьому відбувається диверсифікація ризиків.

Визначені основні положення, якими характеризується позичковий відсоток з позицій сьогодення: якісна і кількісна визначеність позичкового відсотку; виокремлення чинників, які впливають на рівень позичкового відсотку: норма прибутку, попит і пропозиція на гроші, інфляція тощо. Універсальність зв’язків позичкового відсотка робить його активним фактором раціонального використання позичкового капіталу, його збереження в умовах інфляції та інших ризиків, стимулювання заощаджень населення, збільшення позичкового капіталу. Однак в умовах трансформації економіки країни висока норма позичкового відсотку гальмує розвиток кредитних відносин, орієнтує кредит лише в галузі зі швидким обігом капіталу, а відтак переважна більшість кредитних ресурсів спрямовується в торгівлю, а не у виробництво.

З’ясовано, що існує тісний зв’язок кредитної діяльності Національного банку з такими функціями, як емісія національної валюти, розробка та реалізація грошово-кредитної політики, регулювання банківської діяльності та нагляд. Визначено основні напрямки кредитної діяльності НБУ на макрорівні та мікрорівні. Відзначено, що практика надання кредитів Уряду мала згубні наслідки для економіки України, а відтак надзвичайно важливо підтримувати економічну незалежність НБУ. З’ясовано, що політика рефінансування відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності банківської системи, причому підтримка ліквідності комерційних банків має бути мінімальною в стабільні періоди.

Визначено економічні суперечності та аномалії, що мають місце у функціонуванні вітчизняної банківської системи, які відрізняють її в негативний бік від аналогічних систем країн розвиненої економіки: проблема низької капіталізації банків; проблема формування довгострокових кредитних ресурсів; проблема ліквідності банківської системи.

Аналіз банківського кредитування свідчить, що постійно вдосконалюються його методи та механізми, що є важливою передумовою економічного зростання в Україні. Та, щоб розвиток економіки мав інноваційну спрямованість цього замало, необхідно створювати такі умови, за яких би відбувалося зростання довгострокових кредитів, які б спрямовувалися не в поточну, а в інвестиційну діяльність. В той же час ці процеси відбуваються надзвичайно повільно, особливо у сфері кредитування суб’єктів господарювання, а от кредитування домогосподарств навпаки має позитивні тенденції, оскільки його переважною формою є іпотечне кредитування житла. Та варто відзначити, що співвідношення між кредитуванням суб’єктів господарювання та кредитуванням домогосподарств, хоча й має позитивні тенденції до збільшення питомої ваги останнього, однак залишається на незначному рівні порівняно з країнами з ринковою економікою.

Встановлено, що в останні часи спостерігається тенденція до зниження ефективності кредитної діяльності банків, що обумовлено наступними причинами: скорочення маржі між відсотковими ставками банків за кредитами та обліковою ставкою НБУ; зростання проблемних кредитів та резервів на покриття збитків за кредитними операціями, зростання мультиплікатора капіталу банків, яке призвело до зниження доходності активів банку.

В результаті розрахунку рівня кредитного ризику для вітчизняних комерційних банків, було з’ясовано, що всі показники кредитного ризику мають тенденцію до зниження. Причому за аналізований період зменшення рівня кредитного ризику відбулося майже в 5 разів. Свідченням позитивних тенденцій є також дотримання банками нормативів кредитного ризику.

Публікації автора за темою дисертації:

- у наукових фахових виданнях

Жукова Н.К. Необхідність та сутність банківського кредитування підприємств в Україні // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. – 2005. – Випуск 60. – с. 57 – 59.

Жукова Н.К. Банківський кредит у забезпеченні економічного розвитку держави // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць / Наук. ред. І.К. Бондар. – 2006. – Випуск 1 (56). – с. 25 – 27.

Жукова Н.К.Особливості кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання в Україні // Банківська справа. – 2006. - №2. – с. 65 – 72.

Жукова Н.К. Особливості споживчого кредитування комерційними банками в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць / Наук. ред. І.К. Бондар.- 2006. - Випуск 3 (58). – с. 39 – 41.

Жукова Н.К. Методи вимірювання кредитних ризиків у діяльності комерційних банків в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць / Наук. ред. І.К. Бондар. – 2006. – Випуск 5 (60). – с. 30 - 34.

Жукова Н.К. Механізм рефінансування комерційних банків НБУ // Теоретичні та прикладні питання економіки / Збірник наукових праць. – Вип. 11. – К.: Видавництво ВПЦ Київський університет, 2006. – с. 231 – 238.

- в інших виданнях

Жукова Н.К. Перспективи розвитку банківського кредитування підприємств в Україні // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної наук. – практ. конф. Тези доп. (3-5 черв. 2005 р.) /Відп. ред. Р.А. Слав’юк. – Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – с. 572 – 573.

Жукова Н.К. Функціонування ринку позичкових капіталів в умовах глобалізації світової економіки // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О.К. Закусила. – Вип. ІІІ: У 2-х част. – Ч.2. Природничі, технічні та економічні науки. – К.: Логос, 2005. – с. 88 – 91.

Жукова Н.К. Значення банківського кредиту для економічного розвитку // Збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, Частина 2. – Тернопіль: Економічна думка, 2006.–с. 112– 114.

Жукова Н.К. Методи погашення банківського кредиту підприємством // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. – Вип. IV: У 3-х част. – Част. 2. Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича.- К.: Логос, 2006. – с. 348 – 350.

АНОТАЦІЯ

Жукова Н.К. Банківське кредитування в системі суспільного відтворення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена теоретико-методичним та практичним основам банківського кредитування, а також напрямкам підвищення його ефективності на сучасному етапі. У роботі розкрито складний зміст економічної категорії кредит та його об’єктивну необхідність в системі суспільного відтворення. Визначено зміст і структуру банківського кредиту в умовах ринкової економіки, а також відображено визначальну роль позичкового відсотка в системі кредитних відносин та з’ясовано, що універсальність зв’язків позичкового відсотка робить його активним фактором раціонального використання позичкового капіталу.

На основі здійсненого аналізу основних форм і механізмів банківського кредитування на двох рівнях: на рівні Національного банку України як кредитора останньої інстанції та на рівні комерційних банків як кредиторів суб’єктів господарювання та населення, - з’ясовано, що до сьогодні залишається нераціональною структура банківських кредитів, однак в умовах ринкової економіки вона долатиметься через зростання конкуренції.

Досліджено сукупність ризиків, які пов’язані з кредитною діяльністю комерційних банків, а також визначено основні шляхи підвищення ефективності системи банківського кредитування.

Ключові слова: кредит, позичковий капітал, позичковий процент, банківський кредит, рефінансування, ризик кредитної діяльності банку, ефективність кредитної діяльності банку.

АННОТАЦИЯ

Жукова Н.К. Банковское кредитование в системе общественного воспроизводства. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2006.

Диссертация посвящена теоретико-методическим и практическим основам банковского кредитования, а также направлениям повышения его эффективности на современном этапе. В работе раскрыта экономическая природа и отмечена объективная необходимость кредита. Рассмотрение