ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

ЖДАНОВ Віталій Валерійович

УДК 339/92+65.014:1

УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Запоріжжя – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Науковий керівник – |

кандидат економічних наук, доцент

Корецька Світлана Олександрівна,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”,

завідувач кафедри фінансів та банківської справи.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Сазонець Ігор Леонідович,

Дніпропетровський національний університет, декан факультету міжнародної економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Семенов Андрій Григорович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”,

професор кафедри економіки підприємства

та маркетингу.

Провідна установа ? Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться 19 січня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.01 у Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 16 грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.А. Ільяшенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування в Україні ринкового середовища, в основі якого лежить принципово новий тип соціально-економічних відносин, потребує створення адекватної та ефективно діючої системи управління діяльністю промислових підприємств.

Зміна форм власності, функцій і методів державного управління, посилення підприємницької активності, загострення конкуренції ставлять нові вимоги до побудови системи управління діяльності підприємств. Однією з позитивних тенденцій у промисловості є формування інтегрованих структур, які в подальшому стають суб’єктами ринкової діяльності на всіх рівнях багатоукладної економіки. Аналіз розвитку інтеграційних процесів у промисловості показує, що відмова від централізованого управління слугувала основою для появи нових форм господарських об’єднань. Промислові підприємства в результаті інтеграційних процесів покращили своє фінансово-економічне становище, збільшили обсяги продажу своєї кінцевої продукції. Тенденції останніх років свідчать, що управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції все ж таки ще не досконале. Відсутнє забезпечення високого рівня їх конкурентоспроможності та прибутковості.

Питання управління діяльності промислових підприємств у процесі інтеграції завжди були в полі зору науковців, спеціалістів та практиків і дістали належне відображення в наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, а саме: В.Т. Александрова, В.І. Бойка, М. Вандев’єра, Т.Г. Гайдука, Р. Дісмукаса, А.В. Жаринова, М.Ю. Коденської, С.О. Корецької, І.І. Лукінова, З.П. Ніколаєвої, Б.Й. Пасхавера, І.Л. Сазонця, А.Г. Семенова, С.В. Тютюнника, Л.М. Худолій та ін.

Проте окремі питання потребують детальнішого опрацювання, зокрема дослідження теоретичні основи інтеграції промислових підприємств. Необхідна розробка етапів формування інтегрованих структур. Недостатньо опрацьована стратегія діяльності інтегрованої системи у зовнішньому середовищі, створення холдингів змішаного типу для промислових підприємств.

Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах наукової теми Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає в удосконаленні системи управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції.

Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено такі завдання:

- дослідити теоретичні основи інтеграції промислових підприємств;

- удосконалити класифікацію інтегрованих структур;

- розробити моделі внутрішнього та зовнішнього зростання інтегрованих структур у промисловості;

- удосконалити етапи формування інтегрованих структур у промисловості;

- розробити теоретичні основи оцінки корпоративної ефективності інтегрованих структур у промисловості;

- створення холдингів змішаного типу в промисловості;

- вдосконалення механізму функціонування промислових підприємств у процесі інтеграції.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес управління діяльністю промислових підприємств у напрямі їх інтеграції.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні засади та практичні аспекти управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), монографічний (поглиблене вивчення результатів управління промислових підприємств), розрахунково-конструктивний на основі експертної оцінки (побудова й економічне обґрунтування моделей внутрішнього та зовнішнього зростання інтегрованих структур та реалізації зовнішнього зростання), експериментальний (обґрунтування основних напрямів удосконалення управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції) тощо.

Матеріалами для дослідження стали спеціальна література з проблем теорії та практики регулювання економічних відносин в системі управління діяльністю промислових підприємств, статистичні дані.

Наукова новизна полягає в такому:

вперше:

- запропоновано створення холдингів змішаного типу для покращення управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції, що поєднує інвестиційну, виробничу, комерційну та зовнішньоекономічну діяльність;

удосконалено:

- класифікацію інтегрованих структур: за типом управління (бюрократичні та мережні), за рівнем централізації функцій менеджменту (централізовані, частково централізовані й децентралізовані), за способами створення (за технологічним ланцюгом виробництва, за етапами життєвого циклу продукції);

- процес формування інтегрованої структури доповненням таких етапів: формування стратегічних видів господарської діяльності інтегрованої структури, створення корпоративного портфеля;

- механізм функціонування промислових підприємств у процесі інтеграції виділенням стратегії діяльності в зовнішньому середовищі, що передбачає пристосування, зміну параметрів системи відповідно до параметрів зовнішнього середовища; ізоляцію; наступ;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні основи оцінки корпоративної ефективності, що дає змогу провести ранжування інтегрованих бізнес-структур у єдину корпоративну систему за критерієм їх внеску в загальний господарський результат інтегрованої структури;

- формування моделей внутрішнього та зовнішнього зростання інтегрованих структур у промисловості, основою яких є процеси внутрішньофірмового розукрупнення та підпорядкування самостійних дрібних і середніх компаній на контрактній основі.

Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає в розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення системи управління промислових підприємств у процесі інтеграції.

Результати досліджень використані в діяльності ТОВ “Запорізький авторемонтний завод” (дов. № від 23.03.06 р.) при розробці стратегії діяльності підприємства у зовнішньому середовищі, ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” (дов. № /06 від 06.04.06 р.) в процесі формування інтегрованої структури.

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких дисциплін: “Економіка підприємства”, ”Економіка, організація і планування виробництва” (дов. № 10-03/8 від 19.04.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”, м. Дніпропетровськ (2005 р.), “М.І. Туган-Барановский – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” м. Донецьк (2005 р.), “Наука та інновації – 2005”, м. Дніпропетровськ (2005 р.), “Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки”, м. Запоріжжя (2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 10 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 4 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 2,89 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 177 сторінок і включає 17 рисунків, 10 таблиць, список використаних джерел з 160.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Науково-теоретичні основи управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції” – досліджено й узагальнено теоретичні основи інтеграції промислових підприємств, теоретичні моделі організаційної побудови колективного бізнесу, світові тенденції розвитку та структуризації діяльності підприємств у процесі інтеграції.

Встановлено, що початковий латинський термін “integratio” означає заповнення, відновлення якоїсь єдності. Сутність інтеграційних процесів у промисловості полягає у становленні нової цілісності. Тому інтеграцію промислових підприємств запропоновано розуміти як процес наростання тісноти зв’язків між ними, що приводить до їх зближення й появи нових загальних ознак. Дослідження процесів взаємодії промислових підприємств дає змогу виділити певні рівні, на яких ця взаємодія здійснюється. Перший рівень – макроекономічна інтеграція, яка передбачає узгодження цілей соціально-економічного розвитку країн на міждержавному рівні. Розвиток інтеграційних процесів на макрорівні з’явився в результаті зростання міжнародного руху товарів і чинників їх виробництва між країнами. До основних передумов активізації інтеграційних процесів на цьому рівні можна віднести: близькість рівнів економічного розвитку і ступені ринкової близькості країн інтеграції. Основною формою організації інтеграційних процесів на макрорівні є транснаціональні корпорації. Другий рівень – міжрегіональна інтеграція, основними організаційними формами якої виступають асоціації та союзи. Його відмітними особливостями, на наш погляд, є те, що в основі інтеграції лежать переважно старі економічні зв’язки кооперації, які були повністю або частково зруйновані. Третім рівнем є мікрорівень, що являє собою інтеграційні процеси, основними учасниками яких є окремі підприємства й організації, які вступають у різні форми організаційно-економічних відносин у процесі виробництва товарів і послуг.

Інтеграція передбачає найбільш поширені організаційні форми: картель, консорціум, пул, синдикат, трест і концерн. До вищезазначених інтеграційних форм слід додати ще фінансово-промислові групи, головною відмінною особливістю яких є чітка проектно-цільова спрямованість і державне регулювання процесу їх формування та функціонування.

У процесі дослідження визначено, що промислова інтеграція є процесом зближення і поєднання галузей промисловості, що приводить до органічного синтезу цих важливих сфер суспільного виробництва і праці, їх гармонійної соціально-економічної єдності. Промислова інтеграція в широкому значенні характеризується як багатосторонній процес, завдяки якому забезпечується виробництво необхідної для суспільства кількості предметів і продукції на основі поєднання діяльності промислових підприємств та інших тісно пов’язаних із ними галузей. Горизонтальна інтеграція характеризується тут як форма організаційного об’єднання промислових підприємств з однорідною діяльністю при високому рівні концентрації і спеціалізації. Вона зумовлює створення нових спеціалізованих виробничих одиниць, пов’язаних між собою організаційно й технологічно. Інтегровані підприємства повністю або частково втрачають юридичну й економічну самостійність. Вертикальна інтеграція розглядається як форма організаційного об’єднання промислових підприємств, а також сфер допоміжної діяльності, що забезпечує єдність і безперервність відтворювального і технологічного процесів (від виробництва сировини до випуску і доставки споживачу готової продукції) і найкраще використання господарських ресурсів. Інтегровані підприємства повністю або частково втрачають юридичну й економічну самостійність. Конкретним виразом вертикальної інтеграції є створення промислових підприємств, комбінатів.

У результаті реалізації інтеграційного процесу встановлюються певні зв’язки між його учасниками, тобто формується певна структура, яку називатимемо інтегрованою структурою.

У процесі здійснення дослідження нами визначено суть інтегрованої структури як форми концентрації різноманітних ресурсів економічної влади, а саме: організаційна влада менеджменту в кожній компанії, що входить в інтегровану структуру; власність головної компанії; власність інтегрованої структури на ринку.

Найбільш часто використовуваною класифікаційною ознакою інтегрованої структури є рівень майнового контролю всередині групи й форма участі в технологічному ланцюзі виробництва. Слід зазначити, що дуже часто не проводиться чіткого розмежування між формами інтеграції і структурою управління інтегрованою системою.

В основу пропонованої класифікації інтегрованих структур управління покладені принципи, які відображають склад елементів, розподіл праці між учасниками і її спеціалізацію, інструменти впорядкування елементів у систему, що, на наш погляд, більшою мірою відповідає уявленню про структурну побудову організаційних систем. За типом управління інтегровані структури ми пропонуємо поділити на дві великі групи. Першу групу становлять бюрократичні структури, другу – мережні. За способом координації спільної діяльності в межах інтегрованої системи виділяємо холдингові структури, засновані на взаємній участі в капіталі (управління і координація через систему участі) і структури асоціативного типу (управління на контрактній основі).

За рівнем централізації функцій менеджменту запропоновано виділити три типи інтегрованих структур: централізовані, частково централізовані і децентралізовані. До першого типу належать концерни і трести, хоча слід зазначити, що централізація функцій менеджменту в цих формах інтеграції здійснюється на принципово різній основі (у першій – за рахунок розробки і реалізації загальнокорпоративної стратегії, в другій – за рахунок права власності). До частково централізованих структур можна віднести синдикати, фінансово-промислові групи. Характерним є те, що централізація функцій менеджменту в межах інтегрованих систем приводить до повної або часткової втрати комерційної і господарської самостійності суб’єктів інтеграції (при збереженні повної юридичної самостійності). До децентралізованих структур слід віднести картелі, пули, консорціуми, асоціації.

В основу формування різних інтегрованих структур запропоновано покласти різні способи їх створення: структури, утворені за технологічним ланцюгом виробництва; структури, які утворюються за етапами життєвого циклу продукції. За першим способом промислові підприємства намагатимуться створити систему підприємств, які забезпечували б не тільки добування сировини, її переробку, виробництво, а й продаж кінцевої продукції. Життєвий цикл продукції включає ряд етапів, які послідовно змінюють один одного: наукові дослідження; дослідно-конструкторські роботи; виробництво; збут; сервісне обслуговування. Функції, пов’язані з виконанням кожного етапу, можуть реалізуватися як структурними підрозділами одного підприємства, так і самостійними спеціалізованими промисловими підприємствами. При першому варіанті єдність управління забезпечується в межах структури управління підприємством. При другому варіанті для забезпечення координації необхідно встановити між підприємствами економічні взаємозв’язки.

Узагальнення світової і вітчизняної практики організаційної побудови колективного бізнесу дає змогу виділити дві базові теоретичні моделі: ієрархічну і мережні. Ієрархічна модель управління за допомогою владних повноважень і бюрократичних процедур у сучасних умовах дещо трансформувалася в управління на базі системи участі в капіталі та інших фінансових стимулів. Модель включає різні форми інтеграції, в основі яких лежить холдинговий тип управління, що використовує, перш за все, переваги концентрації і централізації виробничих процесів. Як правило, під холдинговою компанією розуміється компанія, яка контролює декілька суб'єктів господарювання за допомогою акцій, якими вона володіє. У більшості випадків холдинг (головна компанія) має право вирішального голосу при визначенні політики контрольованих компаній. Така форма організації часто використовується для проведення єдиної політики, здійснення контролю за дотриманням інтересів великих корпорацій, прискорення процесу диверсифікації і концентрації ресурсів.

Використання мережних організаційних структур зводить вирішення проблеми раціонального організаційного оформлення партнерських відносин декількох підприємств в основному за рахунок використання принципово нових методів адаптації до зовнішнього середовища. Друга модель реалізується за рахунок використання методу організаційної сітіації. Сітізація передбачає використання інструментів стратегічного менеджменту для організації підприємницької діяльності групи господарюючих суб'єктів за допомогою формування так званої мережі. Функціонування в режимі мережі дає змогу знизити залежність кожної окремої організації від наявності власних ресурсів і забезпечити ефективне досягнення загальної для всіх партнерів мети. Ми виділяємо два види мережних промислових угруповань: сформовані навколо великої компанії, яка своєю ринковою владою впорядковує трансакції формально незалежних від неї дрібніших підприємств; мережа без вираженого лідера, в якій відносини між суб'єктами господарювання засновані на взаємозалежності й рівному ринковому потенціалі. Одним із різновидів мережної організації є бізнес-альянси.

На основі проведеного теоретичного аналізу можна припустити, що реалізацію ієрархічної моделі можна розглядати як традиційну організацію бізнесу, основними рисами якої є: висока капіталоємність активів і їх переважно матеріальний характер; високий рівень вертикальної інтеграції і прямий контроль над постачальниками і споживачами; високий рівень залежності робочої сили від керівництва організації; жорсткі організаційні межі, що визначаються матеріальними активами. Реалізація мережної моделі приводить до створення нового підприємства, що відрізняється від інших тим, що: людський капітал стає головним елементом активів, витісняючи матеріальні складові; велику частку в активах займають нематеріальні активи; внутрішні і зовнішні контракти стають все більш гнучкими; спостерігається відмова від жорсткого контролю над постачальниками і споживачами.

Таким чином, сучасний етап організаційних перетворень у реальному секторі економіці характеризується активізацією інтеграційних процесів, що спричиняє витіснення найбільш ієрархічних структур мережними системами. Створення мережної структури промислових підприємств забезпечує сприятливі умови для високоефективного розвитку, незалежно від напряму інтеграції. Вибір мережної організаційної моделі є умовою реалізації особливої стратегії зростання за рахунок коопераційних зв'язків промислових підприємств.

На основі узагальнення теоретичного аналізу організаційної побудови колективного бізнесу нами було запропоновано модель внутрішнього зростання інтегрованої структури в промисловості, в основі якої лежать процеси внутрішньофірмового розукрупнення на основі виділення й організаційного відокремлення деяких функцій або ж сегментів діяльності з подальшою їх координацією. Пропонована модель передбачає подвійний механізм реалізації: диференціація великого виробництва з утворенням малих підприємств; створення дочірніх підприємств, що характеризуються ступенем самостійності і сильнішими виробничо-господарськими зв'язками з базовим підприємством.

Паралельно з процесами внутрішньофірмового розукрупнення багато компаній активно розвивають внутрішні операції, що забезпечують до їх зовнішнє зростання. Виходячи з цього, розроблено модель зовнішнього зростання інтегрованої структури в промисловості. Її суть полягає в тому, що разом із способами укрупнення багато корпорацій широко використовують приховані форми інтеграції, формально підпорядкувавши собі самостійні дрібні і середні компанії. Серед них особливе місце займає контрактна система, яка являє собою довгострокові договірні відносини в галузі постачання між великою (головною) компанією й безліччю дрібних вузькоспеціалізованих підприємств, що випускають вироби невеликими партіями. Система роботи за контрактами і субконтрактами має бути розвинена в галузях із масовим виробництвом і особливо на підприємствах, що виробляють технологічно й конструктивно складну продукцію.

Міжнародні корпорації на сьогодні представлені двома основними організаційними формами: транснаціональні корпорації і міжнаціональні корпорації. Така подія, на наш погляд, є досить умовним, оскільки найбільше значення має не стільки факт належності капіталу одній або декільком країнам, скільки глобальний характер її діяльності, інвестування й отримання прибутку.

У другому розділі – “Стан управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції” – досліджено оцінку ефективності системи управління в процесі інтеграції, регіональні проекти інтеграційної взаємодії промислових підприємств.

У процесі дослідження встановлено, що процес формування будь-якої інтегрованої структури можна представити у вигляді двох основних етапів: перший етап – формування стратегічних видів господарської діяльності інтегрованої структури. Зміст і принцип реалізації цього етапу залежатиме від типу інтегрованої структури. Для вертикальної інтеграції основу етапу становитиме процес проектування технологічного ланцюга, що включає: проектування виробничої схеми; складання календарного плану проекту; проектування схеми фінансових потоків; складання організаційного плану. Для горизонтальної інтеграції сфери бізнесу матимуть тільки географічну відмінність, тому основна увага буде приділена питанням територіального розміщення, а також питанням раціонального спільного використання ресурсів.

На другому етапі вирішують питання про організацію управління цими видами господарської діяльності. Цей етап називається формуванням корпоративного портфеля. Його метою є створення цілісної системи на основі встановлення взаємозв'язків між відокремленими елементами портфеля, причому так, щоб за рахунок цих взаємозв'язків забезпечувався додатковий ефект від господарської діяльності такої інтегрованої структури.

Ефективність діяльності інтегрованих структур у цілому визначається тим, наскільки ефективний бізнес у межах корпоративного портфеля (наскільки ефективним є функціонування елементів, що входять до нього) і наскільки ефективно організована взаємодія між цими елементами, що забезпечує додаткові вигоди за рахунок спільної діяльності. Отже, якість інтегрованих структур визначається якістю елементів, що до неї входять, і якістю їх взаємодії.

Під корпоративною ефективністю ми розуміємо оцінку діяльності кожної бізнес-одиниці в межах єдиної інтегрованої системи. Вона може бути визначена таким чином: частка витрат кожної бізнес-одиниці у витратах всієї інтегрованої структури (як грошовий вираз суми витрат використовують балансову вартість сукупних активів відповідної бізнес-лінії і всієї інтегрованої структури в цілому).

Це дає змогу провести ранжування бізнес-лінії за критерієм внеску в загальний результат інтегрованої структури. Якщо включення бізнес-лінії (бізнес-лінія – це певний інвестиційний проект на промисловому підприємстві) в інтегровану структуру здійснюється на конкурсній основі, то рекомендуємо використовувати додатково оцінку технологічної цінності, як результату виробництва продукції, що може бути використана в межах інтегрованої структури. Пропонована оцінка ефективності інтегрованої структури дає змогу оцінити не тільки сумарну ефективність бізнес-одиниць, що до неї входять, але і вплив на загальну ефективність структури, що забезпечується їх взаємодією в процесі спільної діяльності. Структура цих змін надасть можливість визначити рівень взаємозалежності та характер відносин між суб'єктами інтеграції.

У сучасних умовах галузева й територіальна організація виробництва виявляється в організаційно-структурному розвитку галузей промисловості та територіальних комплексів регіонів, що реалізується в таких напрямах: консолідація науково-виробничих активів великих підприємств (авіаційної, оборонної, хімічної, металургійної та інших галузей промисловості), яка здійснюється як стиснення потужностей і інфраструктури шляхом злиття й поглинання підприємстві та вивільнення частини науково-виробничого потенціалу для інших цілей; розукрупнення підприємств і виділення з їх складу самостійних невеликих підприємств, відділень, філіалів із подальшим перетворенням на концерни або інші типи об'єднань; розвиток підприємств оптимального розміру із зосередженням на них реалізації певних стадій технологічного процесу й технологічних операцій; створення територіальної мережі технічного обслуговування.

Так, у процесі інтеграції промислових підприємств ТОВ “Івеко” та ЗАТ “Мотор Січ” було створене дочірнє підприємство ЗАТ “Івеко-Мотор Січ”, яке спеціалізується на виготовленні вузлів, деталей до машин та механізмів для садівництва, сільського і лісового господарства для підготовки та оброблення ґрунту. У результаті виділення зі складу підприємства ЗАТ “Запорізький автомобільний завод” було створене дочірне підприємство ТОВ “Сантехніка ЗАЗ”, яке спеціалізується на виробництві вентилiв, кранів, клапанів. У результаті інтеграції ЗАТ “Запорізький автомобільний завод” та одного із сервісних підприємств ТОВ “Сервіс” автомобільної галузі було створене дочірнє підприємство Запорізького автомобільного заводу ТОВ "Запорізький машинобудівний завод “Славута-сервіс”, яке спеціалізується на виготовленні вузлів та деталей до машин.

Крім промислових підприємств Запорізького регіону, можна навести приклад компанії “Приват-інтертрейдинг”, яка є монополістом на ринку марганцевої руди України, володіючи Марганецьким та Орджонікідзевським ГЗК, а також залізорудним ГЗК “Суха балка”. Таким чином, компанія має контрольний пакет акцій та повністю управляє постачанням марганцевої руди на Нікопольський і Запорізький феросплавні заводи, утворюючи тим самим завершений технологічний ланцюг.

Корпорація ІСД так само впливає на діяльність Запорізького заводу металоконструкцій та Дніпровського трубного заводу. Вона виробляє труби та переправляє їх для виготовлення металоконструкцій за трансфертними цінами всередині корпорації, що створює технологічний ланцюг від виготовлення труб до виготовлення готових металоконструкцій, не купуючи проміжну продукцію в конкурентів чи на зовнішньому ринку, що значно спрощує управління промисловими підприємствами. Корпорація ІСД займає перші позиції в Україні та в СНД з випуску гірсько-шахтного обладнання. Вона об’єднала в корпорацію “Укрвуглемаш” шість заводів Донецької та Луганської областей та два російських підприємства.

До концерну “Укрпромінвест” належать ТОВ “Укрпромінвест-авто”, ВАТ “Черкаський авторемонтний завод”, ВАТ “Луцький автомобільний завод”, ВАТ “Завод Ленінська кузня”, філіал “Транспортно-експедиційне підприємство”, компанія “Автоекспо”, що створює замкнутий технологічний ланцюг від виробництва автомобілів до їх сервісного обслуговування.

Особливий інтерес становлять промислові підприємства, що інтегруються на основі декількох наукових установ (НДІ, КБ) і включають у свій склад як дослідні, так і великосерійні виробництва. Це переважно фінансово-промислові групи, що поєднують підприємства військово-промислового комплексу, які займаються розробкою та виробництвом високотехнологічної продукції військового й подвійного призначення. Оголошено про створення українського промислово-інвестиційного консорціуму “Металургія”. Не вдаючись до критичного аналізу такої назви, як консорціум, тобто тимчасове об'єднання для здійснення інвестиційного проекту, сподіваємось, що склад групи, яка формується, буде стійкішим утворенням у майбутньому. На цьому етапі до групи ввійшли: Запорізький завод феросплавів, НВО ім. Фрунзе, “Дніпроспецсталь”, ВАТ “Поршень”, “Полтаваобленерго”, “Сумиобленерго”, Прикарпаттяобленерго, ВАТ СК “Алькона”, “Атамар”, із фінансово-кредитних установ до консорціуму ввійшов Український кредитний банк.

Виникнення цього інтегрованого утворення відображає специфіку певної хаотичності формування фінансово-промислових груп. При цьому спостерігаються прагнення об'єднати металургійну галузь і машинобудування, забезпечити нове утворення стабільними грошовими потоками, а також тенденція до об'єднання підприємств за схемою: металургійний комплекс — підприємства енергокомплексу.

Відносно невеликою є кількість інтегрованих промислових підприємств, утворених на базі торгово-комерційних об'єднань. Такий підхід характерний для інтегрованого об’єднання “Запорізький сталепрокатний завод”. Основа групи – ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод”. У його межах створені торговий дім, маркетинговий відділ, засновано понад 20 торгових представництв (з яких 9 – за кордоном). Основний напрям діяльності – організація збуту промислової продукції.

Найбільша кількість промислових підприємств використовує вертикальну форму інтеграції (близько 45% підприємств об'єднані за таким типом), але водночас обсяг реалізованої промислової продукції таких об’єднань становить лише 20% сукупного обсягу. Лідером тут є конгломерати – близько 56% сукупного обігу (28% загальної кількості промислових підприємств). Горизонтально інтегровані промислові підприємства становлять 27% загальної кількості і 24% сукупного обігу продукції. Як характерні приклади кожного типу інтеграції можна навести групи “Інтерпайп” (вертикальна інтеграція), “Укрпідшипник”, “Укрінтерпродукт” (горизонтальна інтеграція) і “пул Індустріального союзу Донбасу” (конгломерат).

Інтеграція промислового і фінансового капіталів, що спостерігається останніми роками в українській економіці, відображає як загальну світову тенденцію до об'єднання їх у єдину організаційно-господарську структуру, так і специфіку виробництва цих утворень. До таких характеристик можна віднести: орієнтацію українського машинобудівного комплексу на внутрішній ринок, чітко визначені технологічні зв'язки між підприємствами, залежність від зовнішнього надходження енергоресурсів, наявність потужного металургійного комплексу.

У третьому розділі – “Підвищення ефективності системи управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції” – досліджено проектування ефективних інтегрованих структур у системі управління на промислових підприємствах, розроблено стратегію діяльності інтегрованої системи в зовнішньому середовищі.

Попередній аналіз інтеграції промислових підприємств свідчить, що більшість із них перебуває під контролем певних фінансово-промислових груп. Недоліком їх функціонування є ускладнена процедура реєстрації, що призвело до переведення таких структур у склад неформальних.

На противагу їм у дисертаційному дослідженні пропонується створення холдингів, їх перевагою яких є те, що вони можуть бути офіційно зареєстровані без ускладнень. Холдинг можна використовувати для проведення єдиної господарської політики та здійснення єдиного контролю над дотриманням спільних інтересів усіх учасників, що покращить управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції. Україна не має великого досвіду формування холдингових структур. За даними Антимонопольного комітету України, за період з 1998 до 2005 р. в Україні було сформовано з дозволу комітету близько 900 холдингових компаній та об’єднань підприємств, що мали ознаки холдингової системи. Ефективність процесу створення холдингів залежить від державного регулювання підприємницької діяльності та від розробки і впровадження в практику відповідних сучасним холдингам інструментів менеджменту організацій. Це пояснюється тим, що правове регулювання утворення холдингових компаній не достатньо прозоре й ефективне та потребує негайного вдосконалення.

Виходячи із цього, в дисертаційній роботі запропоновано сформувати два типи холдингових компаній для промислових підприємств у процесі інтеграції: чистий холдинг, що виконує тільки контрольно-управлінські фінансові функції, і змішаний холдинг, який може поєднати інвестиційну діяльність із виробничою, комерційною, зовнішньоекономічною тощо. У деяких випадках такі холдинги централізуватимуть функції постачання, проведення досліджень, розробок, маркетингу, координації діяльності дочірніх підприємств, визначення їх виробничої програми, стратегічних програм розвитку з метою вдосконалення механізму управління, прискорення процесів прийняття рішень і надання виробництву більшого динамізму. Високої якості управління холдинговою компанією досягають шляхом гармонійної взаємодії дочірніх компаній на основі продуманої фінансової й виробничої політики материнської компанії.

Змішані холдинги в управлінні промислових підприємств у процесі інтеграції краще підходитимуть для наукоємних виробництв і технологічно зв'язаних підприємств, де здійснюються складні науково-технічні, виробничі та інші види діяльності. Холдингова компанія такого типу може виконувати функції генерального підрядника, здійснювати власну науково-виробничу й торгову діяльність, координувати конверсію оборонних виробництв, займатися зовнішньоекономічною діяльністю від імені дочірніх підприємств.

Холдинг змішаного типу для промислових підприємств у процесі їх інтеграції матиме низку істотних переваг для вітчизняних промислових підприємств, зокрема: ефективна система економічного партнерства підприємств; наявність реальних передумов для проведення єдиної науково-технічної політики; велика стійкість порівняно з фінансовими холдингами; привабливість для вітчизняних і іноземних партнерів-інвесторів завдяки диверсифікованому характеру діяльності, великому власному капіталу; можливість використання не тільки економічних, а й адміністративних методів управління, що дає змогу здійснювати більш оперативне регулювання діяльності дочірніх підприємств; реальність використання сучасних високих технологій, формування комплексних технологічних систем.

Крім цього, змішана холдингова компанія матиме набагато більше шансів на одержання державних і великих зарубіжних замовлень, ніж дочірні підприємства, оскільки замовники прагнуть працювати з компаніями, які мають не тільки високі науково-технічний, а й потужний фінансовий потенціал. Досвід перших у нашій країні холдингових компаній свідчить, що вони розвиваються за класичним сценарієм: сформувавшись за галузевим принципом, поступово стають на шлях диверсифікованості, інвестуючи капітал в інші сфери з орієнтацією на більш високу норму прибутку та прискорення обороту капіталу.

Особливістю побудови будь-якої інтегрованої структури є необхідність адаптувати її до зовнішнього середовища, з яким вона взаємодіятиме. Це означає, що промислові підприємства в процесі їх інтеграції мають збільшити свій виробничий потенціал, закріпити свої позиції на ринках та збільшити свою частку ринку. Таким чином, для цього необхідно удосконалити механізм функціонування промислових підприємств у процесі інтеграції, щоб досягти таких результатів.

У результаті дисертаційного дослідження вдосконалено механізм функціонування промислових підприємств у процесі інтеграції виділенням стратегії діяльності інтегрованої структури в зовнішньому середовищі.

Стратегія діяльності інтегрованої структури в зовнішньому середовищі реалізовуватиметься шляхом пристосування, зміни параметрів системи відповідно до параметрів зовнішнього середовища; ізоляцією; наступом.

Пристосування, зміна параметрів системи відповідно до параметрів зовнішнього середовища означає, що інтегрована структура змушена буде адаптуватися до існуючих правил та звичаїв роботи на ринку і відповідно вибудувати свою діяльність у цьому напрямі. Ізоляція означає, що інтегрована структура не здатна взаємодіяти з іншими суб’єктами господарювання на ринку, не спроможна конкурувати. Тому така інтегрована структура змушена буде за рахунок власних ресурсів вживати та розробляти свою тактику діяльності на ринку. Наступ означає, що в інтегрованої структури достатньо фінансових та інших ресурсів не тільки для того, щоб конкурувати, а й для встановлення контролю над іншими промисловими підприємствами на суміжних ринках із метою створення повного технологічного ланцюга у виробництві промислової продукції.

У процесі дослідження, виходячи з низької ефективності управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції, запропоновано впровадити у діяльність промислових підприємств у процесі інтеграції концепцію контролінгу. Суть цієї концепції полягає в тому, що будь-яка діяльність промислових підприємств у процесі інтеграції спрямована на досягнення певної мети. Цілі поділяються на стратегічні, тактичні й оперативні. Відповідно до цієї концепції система управління повинна бути орієнтована, перш за все, на вирішення проблеми оперативних і стратегічних завдань промислових підприємств у процесі інтеграції. Оперативні завдання полягають у забезпеченні необхідних ресурсів для виробництва промислової продукції. Стратегічні полягають у вирішенні глобальних питань економічного зростання промислових підприємств у процесі інтеграції. Система управління повинна бути орієнтована на постійне технічне оновлення промислового виробництва, регулювання політики продажів промислової продукції, технологічні новинки в галузі діяльності промислового підприємства, що полегшить процес адаптації до нових ринкових умов господарювання. У межах системи управління повинен бути організований аналіз відхилень фактичних результатів діяльності промислових підприємств від запланованих.

Для реалізації концепції контролінгу на промислових підприємствах у процесі інтеграції запропоновано створити відповідну служба контролінгу в структурі промислових підприємств, основним завданням якої буде систематичний аналіз фінансово-економічної діяльності промислових підприємств та їх підрозділів. Використання елементів контролінгу дасть змогу перевести систему управління інтегрованими структурами промислових підприємств на якісно новий рівень, інтегруючи, координуючи і спрямовуючи діяльність різних служб і структурних підрозділів на досягнення загальної стратегічної й оперативної мети, що особливо важливо для складних інтегрованих структур на регіональному рівні.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з удосконаленням управління промислових підприємств у процесі інтеграції. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки:

1. Дослідженням встановлено, що інтеграція є частковим або повним об’єднанням промислових підприємств для виробництва промислової продукції з мінімальними витратами фінансових та матеріальних ресурсів. Інтеграція включає три рівні, першим із яких є макроекономічний рівень, який передбачає узгодження цілей соціально-економічного розвитку країн на міждержавному рівні, другим рівнем є міжрегіональна інтеграція, основними організаційними формами якої виступають асоціації і союзи. Третім є мікрорівень, що являє собою інтеграційні процеси, основними учасниками яких є окремі промислові підприємства й організації, що вступають у різні форми організаційно-економічних відносин у процесі виробництва промислової продукції.

2. Удосконалено класифікацію інтегрованих структур управління промислових підприємств. За типом управління існують бюрократичні та органічні структури. За рівнем централізації функцій менеджменту виділено централізовані, частково централізовані й децентралізовані типи інтегрованих структур. До першого типу віднесено концерни і трести; до частково централізованих структур – синдикати, фінансово-промислові групи; до децентралізованих – картелі, пули, консорціуми, асоціації. Пропонована класифікація відрізняється від інших тим, що вона комплексно відображає можливі варіанти декомпозиції інтегрованих утворень з урахуванням специфічних особливостей елементів структури управління промислових підприємств.

3. У процесі узагальнення світової і вітчизняної практики організаційної побудови колективного бізнесу виділено дві базові теоретичні моделі: ієрархічну і мережеву. Ієрархічна модель включає різні форми інтеграції, в основі яких лежить холдинговий тип управління, що використовує, перш за все, переваги концентрації і централізації виробничих процесів. Друга модель реалізується за рахунок використання методу організаційної сітізації. Вона передбачає використання інструментів стратегічного менеджменту для організації підприємницької діяльності групи господарюючих суб'єктів за допомогою формування мережі. Функціонування в режимі мережі дає змогу знизити наявність в окремого промислового підприємства власних ресурсів і забезпечити ефективне їх використання для всіх партнерів у цій мережі з метою отримання прибутку в процесі інтеграції.

4. Запропоновано модель внутрішнього зростання, в основі якої лежать процеси внутрішньофірмового розукрупнення на основі виділення й організаційного відокремлення окремих функцій або ж сегментів діяльності з подальшою їх координацією. Пропонована модель передбачає подвійний механізм реалізації: диференціація великого виробництва з утворенням малих підприємств; створення дочірніх підприємств, що характеризуються меншим ступенем самостійності і сильнішими виробничо-господарськими зв'язками з головним підприємством.

5. Розроблено модель зовнішнього зростання промислових підприємств, яка передбачає шляхи укрупнення промислових підприємств із застосуванням прихованих форм підпорядкування собі формально самостійних дрібних та середніх підприємств. Одним із шляхів укрупнення встановлено контрактну форму співпраці головного підприємства та дрібних підприємств. Ця модель пояснює поведінку великого промислового підприємства щодо дрібних підприємств та шлях збільшення його ринкової частки через інтеграцію в процесі інтеграції.

6. Аналіз методів управління фінансовою діяльністю промислових підприємств показав, що вони не повністю охоплюють процеси внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності промислових підприємств, не забезпечують отримання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень щодо регулювання фінансових потоків на промислових підприємствах. А отже, сучасний етап розвитку промислових підприємств потребує вдосконалення систем управління фінансами промислових підприємств, які мають бути засновані на економічних методах управління, застосуванні економіко-математичних методів та інформаційних технологій. Це дасть змогу покращити використання фінансових ресурсів промислових підприємств в управлінні їх діяльністю в процесі інтеграції.

7. Удосконалено процес формування інтегрованої структури доповненням таких етапів: формування стратегічних видів господарської діяльності інтегрованої структури, створення корпоративного портфеля. Перший етап може включати: проектування виробничої схеми; складання календарного плану проекту; проектування схеми фінансових потоків; складання організаційного плану. Другий етап є організацією управління цими видами господарської діяльності. Ефективність діяльності інтегрованих структур у цілому визначатиметься тим, наскільки ефективна господарська діяльність в межах цього портфеля. Ці етапи покращать управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції.

8. Розроблено теоретичні основи оцінки корпоративної ефективності, що дає змогу провести ранжування інтегрованих бізнес-структур в єдину корпоративну систему за критерієм їх внеску в загальний господарський результат інтегрованої структури. Така оцінка надає можливість підвищити ефективність діяльності кожної бізнес-структури промислових підприємств у процесі інтеграції, визначити не тільки сумарну ефективність бізнес-одиниць, що входять до складу інтегрованих структур, але і вплив на загальну ефективність цієї структури, що забезпечується взаємодією бізнес-одиниць у процесі спільної діяльності. Структура цих змін дасть змогу визначити рівень взаємозалежності і характер відносин між промисловими підприємствами в процесі інтеграції.

9. Визначено, що сучасна інтеграція промислових підприємств відбувається у напрямах: консолідації активів великих підприємств, розукрупнення підприємств, їх розвитку в оптимальних розмірах. Більшість монополістів на ринку утворюють формальні фінансово-промислові групи, що визначається їх орієнтацією на внутрішній ринок, чіткими зв’язками між підприємствами, залежністю від зовнішнього надходження енергоресурсів. Їх недоліками є ускладнена процедура реєстрації, відсутність конкуренції.

10. На відміну від діючих інтегрованих структур, у дисертації запропоновано створення холдингів змішаного типу, які сприятимуть покращенню системи управління діяльністю промислових підприємств у процесі інтеграції. Холдинг змішаного типу буде більш ефективним для управління діяльністю промислових підприємств, оскільки поєднуватиме їх інвестиційну, виробничу, комерційну та зовнішньоекономічну діяльності, створюватимуться ефективна система економічного партнерства, реальні передумови для проведення єдиної науково-технічної політики, привабливість для вітчизняних та іноземних інвесторів, можливість використання не тільки економічних, а й адміністративних методів управління, реальність використання сучасних високих технологій у діяльності промислових підприємств у