КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Красовська АЛла Георгіївна

УДК 658.152

МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО ОНОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

(за матеріалами підприємств сільськогосподарського машинобудування України)

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України (м. Київ).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Бутнік-Сіверський Олександр Борисович,

Інститут післядипломної освіти Національного університету харчових технологій, завідувач кафедри економіки, обліку та фінансів

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Степанов Олександр Петрович,

Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, директор

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Ревуцький Сергій Федорович,

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, завідувач сектору інновацій економіко-правового відділу

Провідна установа: | Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ інвестиційної, інноваційної політики та державних цільових програм, м. Київ

Захист відбудеться “ 19 ” жовтня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.04 Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська 49г, корпус 2, ауд. 49.

Автореферат розісланий “ 18 ” вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор |

О.С. Федонін

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення ефективного інноваційного розвитку економіки перебуває у площині наукового дослідження сучасних проблем управління цим складним процесом та у полі зору вітчизняних і зарубіжних науковців.

Зростаюча значущість інноваційної діяльності для прискорення темпів розвитку економіки України, відсутність достатнього теоретико-методичного підґрунтя інноваційного розвитку підприємств потребує виконання і вдосконалення наукових і прикладних розробок цієї важливої проблематики.

Особливого значення в цьому контексті набуває необхідність дослідження механізму інноваційного оновлення підприємств і, в першу чергу, таких його складових, як формування інноваційних виробничих систем нового покоління, визначення засобів, методів, чинників і ресурсів інтенсифікації цих процесів, створення забезпечуючих підсистем охорони прав об’єктів інтелектуальної власності та впровадження адекватних інноваційним моделям господарювання методів управління.

Недооцінка економічної категорії інтелектуального капіталу як авансованої вартості в господарській діяльності підприємств потребує ретельного вивчення процесу перетворення інтелектуальної власності в інноваційний продукт.

Значний внесок у дослідження цього напряму економічної теорії і пов’язані з ним конкретні прикладні аспекти зробили вітчизняні вчені: В. Александрова, Л. Антонюк, Н. Апатова, Ю. Бажал, О. Бутнік-Сіверський, В. Василенко, С. Вовканич, А. Гальчинський, В. Геєць, Н. Гончарова, Б. Долішний, С. Ілляшенко, Б. Маліцький, О. Кендюхов, С. Покропивний, Л. Федулова, А. Чухно, О. Чубукова, В. Рубан, інші та зарубіжні науковці: Е. Брукінг, Л. Едвінсон, А. Кляйнкнехт, Дж. Кларс, С. Коул, Н. Медлоун, Г. Менш, Р. Нельсон, А. Сміт, Т. Стюарт, Дж. Стигліц, Б. Твісс, Й. Шумпетер, К. Фрімен та інші.

Разом з тим, в працях вищезгаданих вчених дослідження інноваційного розвитку охоплюють в основному проблеми макроекономічного рівня і лише частково – рівня підприємств та їх формувань.

Актуальність визначених проблемних питань зумовила тему дисертаційної роботи, її структуру, мету, наукові завдання щодо формування механізму інноваційного оновлення вітчизняних підприємств, у тому числі підприємств сільськогосподарського машинобудування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з планами наукових досліджень Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, зокрема з науковою темою, яка розроблялась на кафедрі економіки підприємств: “Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання” (номер державної реєстрації 0100U004558) – особисто автором досліджено формування на інноваційній основі виробничих систем (підприємств) нового покоління.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методичне обґрунтування та формування механізму інноваційного оновлення підприємств, яке здійснюється в режимі інноваційного конвеєра.

Відповідно до зазначеної мети, в роботі поставлені та розв’язані наступні наукові та практичні завдання:

- поглибити теоретичні засади формування виробничої системи нового покоління;

- визначити сутність і складові механізму інноваційного оновлення підприємств;

- теоретично та методично обґрунтувати процеси перетворення інтелектуальної власності в інноваційний продукт та інноваційну продукцію на підприємствах;

- узагальнити підходи та визначити механізм інноваційно-інвестиційного процесу оновлення (проектування) підприємств з урахуванням дії екзогенних та ендогенних факторів зростання та гальмування інноваційного розвитку;

- визначити сучасний стан та основні тенденції інноваційних процесів на підприємствах сільськогосподарського машинобудування України;

- надати аналітичну оцінку стану патентно-ліцензійного забезпечення підприємств сільськогосподарського машинобудування України і можливостей його удосконалення;

- узагальнити міжнародний досвід у сфері інноваційної діяльності підприємств;

- обґрунтувати методичний інструментарій до визначення результативності механізму інноваційного оновлення підприємств;

- уточнити понятійний апарат щодо: “інноваційного оновлення підприємств”, “інтелектуальних ресурсів”, “інтелектуального потенціалу”, “інтелектуального капіталу”, “інноваційного продукту”, “інноваційної продукції”, “інноваційного підприємництва”; “режиму інноваційного конвеєра”, тощо.

Об'єктом дослідження є процеси інноваційного оновлення підприємств в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань оновлення підприємств на основі інноваційного підприємництва.

Методи дослідження. Теоретичне і методичне підґрунтя дослідження базується на системі загальнонаукових і спеціальних методів, які містять діалектичний метод наукового пізнання, системне опрацювання розробок вітчизняних і зарубіжних дослідників, методи та прийоми аналізу і синтезу, моделювання та прогнозування з використанням сучасних інформаційних технологій. При вирішенні поставлених завдань використані наступні методи: економіко-статистичні (табличний, графічний, формалізації, регресійний аналіз); математичного та системного аналізу (при вивченні механізму інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування та визначенні показників результативності механізму їх інноваційного оновлення).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти, які відносяться до науково-технологічної та інноваційної сфери, дані Державного комітету статистики України, Укрпатенту та підприємств сільськогосподарського машинобудування, основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених у межах досліджуваного проблемного поля, матеріали наукових конференцій, періодичних видань і мережі Internet.

Наукова новизна отриманих результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну та виносяться на захист, належать такі:

вперше:

· надана авторська точка зору щодо механізму інноваційного оновлення підприємств, який враховує формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності та використання інтелектуальної власності в умовах інноваційного підприємництва з метою отримання прибутку (винагороди);

· запропонована методика оцінювання та прогнозування результативності механізму інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування;

· розроблена евристична модель визначення рівня розвитку виробничого, інноваційного і науково-технічного потенціалів, яка підтверджує необхідність формування інтелектуального потенціалу в системі господарської діяльності вітчизняних підприємств;

одержали наступний розвиток:

· теорія формування механізму інноваційного оновлення підприємств, яке здійснюється в режимі інноваційного конвеєра, та визначено ознаки виробничої системи нового покоління;

· класифікація інновацій з позиції інноваційного оновлення за ознаками: інноваційного підприємництва; перетворення інтелектуальної власності; охорони прав інтелектуальної власності; комерціалізації результатів тощо, що дає можливість діагностування та прогнозування ефективності управлінських рішень;

· складові механізму використання патентно-ліцензійного забезпечення сільськогосподарського машинобудування;

удосконалено:

· структуру управління інноваційною діяльністю (циклічне управління), систему підготовки команди фахівців-новаторів, використання попереднього досвіду у вигляді залишкової інновації на етапі техніко-технологічної підготовки виробничої системи, механізм комерціалізації інтелектуальної власності;

· методичний підхід до визначення інноваційного потенціалу розвитку галузі у зовнішньоторговельному аспекті.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони слугу-ють базою для наступних теоретичних і прикладних досліджень удосконалення ме-ханізму інноваційного оновлення підприємств та методів управління ними. Узагаль-нення, висновки і запропоновані пропозиції використані Управлінням інвестиційної та інноваційної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України при підготовці розділу “Державної програми прогнозування науково-технологічного та інновацій-ного розвитку на 2004–2006 роки” (довідка від 17 лютого 2006 р.), Комітетом Вер-ховної Ради України з питань науки і освіти при опрацюванні законопроектів щодо інноваційної діяльності і пріоритетних напрямів соціально-економічного та науково-технологічного розвитку держави (довідка № 06-6/15-203 від 15 березня 2006 р.), ЗАТ “Інститут інтелектуальної власності і права” Міністерства освіти і науки Украї-ни для підготовки серії інформаційно-методичних матеріалів, які використовуються у навчальному процесі (довідка № 009-02 від 7 лютого 2006 р.).

Запропоновані в дослідженні рекомендації розглянуті та прийняті до впровадження на підприємствах досліджуваної галузі: ВАТ “Червона зірка” (довідка № 512/310-01 від 28 березня 2006 р.), ВАТ “Білоцерківсільмаш” (довідка

№ 1380 від 5 квітня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій ідеї та розробки щодо розв’язання проблем формування механізму інноваційного оновлення підприємств належать особисто автору. Автором обґрунтовані теоретичні засади та практичні рекомендації щодо формування виробничої системи нового покоління на інноваційній основі, запропонована евристична модель (матриця) галузей промисловості України з позиції рівня розвитку виробничого, інноваційного і науково-технічного потенціалів, визначено дієвість елементів механізму інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування, розроблена методика оцінювання результативності механізму інноваційного оновлення цих підприємств з урахуванням дії екзогенних і ендогенних факторів зростання та гальмування інноваційного розвитку.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки, положення та результати дослідження обговорювалися на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 2002 р.); науково-практичній конференції “Теория и практика охраны интеллектуальной собственности в Российской Федерации в свете измененного законодательства” (Москва, 2003 г.); Міжнародній науковій конференції “Розширення Європейського Союзу: нові реалії і перспективи на міжнародному ринку вищої освіти і науки” (Сніна, Словаччина, 2004 р.); а також на круглих столах, проведених Комітетом Верховної Ради України “Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи” (Київ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дослідження опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 23 наукових працях загальним обсягом, що належить особисто дисертанту, 5,5 д. а., у тому числі 6 з них загальним обсягом 2,5 д. а. у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки друкованого тексту. У дисертації вміщено 30 таблиць на 29 сторінках, рисунків – 21 на 12 сторінках, 3 додатки на 7 сторінках. Список використаних джерел містить 188 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено проблемні питання, що потребують досліджень і розробок, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 “Теоретико-методичні засади формування механізму іннова-ційного оновлення підприємств” поглиблено теорію формування виробничих систем нового покоління на інноваційній основі, здійснено методичне обґрунтування інноваційно-інвестиційного процесу та складових механізму оновлення підприємств.

Формуванню виробничої системи нового покоління сприяє перехід України до ринкової економіки, побудова і реалізація інноваційної моделі її розвитку (перетворень). Вона повинна включати, на думку автора, методологію інноваційної діяльності в режимі інноваційного конвеєра на рівні підприємств та їх об’єднань. Інновації генеруються на трьох рівнях: техніко-технологічна підготовка виробничої системи до сприйняття інновацій як результат творчого процесу у вигляді нової продукції, нових методів, технологій і т.д.; інновація як процес введення у виробництво нових виробів, елементів; застосування адекватних організаційних підходів, принципів керування замість існуючих.

Процес організації інноваційної діяльності з оновлення виробництва охоплює такі види робіт: 1) науково-експертне обґрунтування; 2) залучення наукових досліджень та інноваційно-інвестиційне проектування; 3) техніко-технологічна підготовка; 4) оновлення виробництва до стану активного сприйняття інновацій (нововведень).

Організаційно-матеріальна основа, яка спрямована на перетворення інтелектуальної власності, відтворює ознаки технологічного підприємництва, що є дією технологічного менеджменту, який враховує зміну поколінь техніки та науково-технічного напряму, вибір прикладних досліджень. Ефективне перетворення інтелектуальної власності має такі складові: 1) етапи інноваційного проектування; 2) етапи інвестиційної підтримки; 3) етапи охорони прав інтелектуальної власності, до яких входять: інформаційна сфера; оформлення заявки; перевірка умов охороноздатності; отримання охоронного документа; оцінка прав.

Сформована інноваційно-оновлена виробнича система не може зупинитись у своєму розвитку, а набуває ознак інноваційного конвеєра, а саме: впровадження цілеспрямованих інновацій до рівня сприйняття наступних інновацій; використання набутого досвіду техніко-технологічної та виробничо-організаційної діяльності; прийняття управлінських рішень, які пов’язані з розробкою і впровадженням наступних інновацій. В подальшому впровадження нових цілеспрямованих інновацій оновлює (удосконалює) виробничу систему до рівня сприйняття наступних інновацій.

Механізм інноваційного оновлення підприємств (рис. 1) розглядає інтелектуальний капітал у виробничій системі з позиції операційного циклу, руху капіталу взагалі. Тут інтелектуальний капітал виступає авансованою вартістю, котра складається з людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів). За результатом комерціалізації використання інтелектуального капіталу на самому підприємстві або при його продажу іншому підприємству отримується додаткова вартість (прибуток), яка спрямовується на стимулювання або відновлення людського капіталу та інтелектуальних активів.

У розділі 2 “Сучасні інноваційні процеси на підприємствах сільськогосподарського машинобудування України” визначено основні тенденції інноваційних процесів на підприємствах галузі сільськогосподарського машинобудування, стан патентно-ліцензійного забезпечення підприємств галузі, динаміку інноваційних процесів на окремих підприємствах сільськогосподарського машинобудування крізь призму аспектів:

- науково-технологічного (виходячи з досягнутого рівня розвитку техніки);

- патентно-ліцензійного забезпечення галузі (як запоруку майбутнього розвитку галузі);

- зовнішньоторговельного (мається на увазі, що експортується найкраще та конкурентноздатне з точки зору світового ринку).

Проаналізовано статистичні дані 30 підприємств з позиції їх патентно-ліцезійної діяльності, а також визначено сучасний стан та тенденції розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування. За оцінками спеціалістів, комбайновий парк в Україні нараховує 63 тис. машин. Парк сільськогосподарської техніки зношений на 70–80%, а близько 30% її взагалі не підлягає ремонту. Через фізичний знос комбайнів на полях щорічно залишається до 4 млн. тонн зерна. У господарствах України нараховується приблизно 45 тис. комбайнів “Нива”, 11 тис. – “Дон” та 1,8 тис. “Єнісей” (російської розробки). Решту складає вітчизняна техніка – “Славутич” і “Лан”. Основна частина нової імпортної техніки з далекого зарубіжжя (американських і німецьких виробників) надійшла в Україну в 1996–1998 рр. (1049 комбайнів “John Deere”, 367 – “Case” і 250 – “Class”), але це суттєво не вплинуло на оновлення парку зернозбиральних машин. Щорічно на вітчизняному ринку продається не більше 5 тис. комбайнів при загальній потребі у 15–20 тис. од. В той же час поповнення парку за рахунок вітчизняної техніки поки не перевищує 150 машин на рік.

Інноваційне оновлення сільськогосподарської техніки спрямоване на:

1) універсалізацію енергетичної частини кормозбиральних комплексів;

2) універсалізацію кормозбиральної техніки на основі створення кормозбиральних комплексів; 3) розробку та застосування причіпних машин, джерелом енергії для яких є трактори; 4) розробку техніки зі збільшенням ступеня подрібнення грубостеблих кормових культур.

Враховуючи обмеженість статистичної інформації для здійснення оцінки потенціалу інноваційно оновлених підприємств сільськогосподарського машинобудування, використано індикатори галузевої наукомісткості, що дозволило побудувати евристичну модель типів галузей промисловості України (табл. 1),

Таблиця 1

Евристична модель галузей промисловості України з позиції міри розвитку виробничого, інноваційного і науково-технічного потенціалів |

-d | -c | -b | -a

+a | a>b>c>d

Чорна металургія, ремонт машин і обладнання

a>b<c>d, a>c, b>d

Галузь будівельних матеріалів | a>b>c<d, a>d, b>d

Вугільна галузь

a>b>c<d, a>d, b<d

Галузь металоконструкцій і виробів | a>b<c<d, a>c, a>d

Електроенер-гетика, нафтовидобув-на галузь |

Х

+b | a<b>c>d, a>c, b>d

Харчова галузь, скляно-фаянсова галузь

a<b<c>d, a<c, a<d

Легка промисловість | a<b>c<d, a>c, b>d, a<d

Кольорова металургія, верстатобудування і інструментальна галузь, мікробіологічна галузь

a<b>c<d, a>c, b>d, a>d

Поліграфічна промисловість, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість |

Х

+c | a<b<c>d, a>d, b>d

Шляхобудівне машинобудування, нафтопереробна промисловість, залізничне машинобудування |

Х | a>b<c>d, a<c, a<d

Гірничо-шахтне

і рудне машинобуду-вання | a<b<c>d, a<d, b>d

Автомобілебудування, машинобудування для легкої і харчової промисловості, металургійне машинобудування

a<b<c>d, a<d, b<d

Авіабудування, приладобудування, електротехнічна промисловість, важке, енерге-тичне і транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування

+d |

Х | a>b>c<d, a<d, b<d

Радіопромисловість, оборонна промисло-вість,

промисловість міжгалузевих виробництв,

інші галузі промисловості | a>b>c<d, a<c, a<d

Хімічне машинобуду-вання, дизелебуду-вання | a<b<c<d

Машинобудування в цілому,

промисловість засобів обчислю-вальної техніки, суднобудування,

промисловість засобів зв’язку, енергетичне машинобудування

яка подана в вигляді набору, що представляє частку відповідної галузі у:

· сукупній виробленій продукції по промисловості (позначено як а);

· сукупних інноваційних витратах промисловості (позначено як b);

· сукупних промислових витратах на дослідження та розробки (позначено як с);

· сукупному обсязі виконаних і прийнятих замовником досліджень та розробок (позначено як d).

В результаті побудовано матрицю 4*4, у комірках якої знаходяться комбінації за двома ввідними параметрами. У кожній комірці у вигляді систем нерівностей до-датково вказуються співвідношення між всіма чотирма компонентами, що ідентифі-кують підгрупи галузей. Це пояснюється тим, що досягнення ввідних умов можливе кількома способами, які й мають бути відображені в схемі. Оскільки 4 комбінації є взаємовиключними (щоб у коді не зустрічались комбінації типу (+а; -а), тобто одночасне і відносне посилення, і послаблення по одному й тому ж компоненту), то можливі 12 основних типів галузей.

Ситуація з сільськогосподарським машинобудуванням характеризується ціл-ковито недостатнім обсягом виробництва, що у порівнянні із значним наявним нау-ково-технічним потенціалом є притаманним для групи відносно розвинутих галузей.

Однак завищення рівня наукомісткості пояснюється не ростом інноваційної діяльності, що базується на передовому науково-технічному доробку, а відставанням темпів розвитку виробничої активності відносно середнього рівня по промисловості.

Аналітичні дані щодо динаміки активності вітчизняних підприємств з одержання патентів на винаходи, що охороняють об’єкти інтелектуальної власності, наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Кількість зареєстрованих охоронних документів по промислових підприємствах за 2000-2005 рр.

Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | Усього:

Кількість охоронних документів по сільськогосподарському машинобудуванню, од. | 21 | 37 | 13 | 35 | 43 | 25 | 174

Частка від підприємств машинобудування, % | 25,9 | 20,0 | 9,1 | 15,8 | 19,2 | 9,3 | 15,5

Частка від підприємств обробної промисловості, % | 7,0 | 5,2 | 2,1 | 4,4 | 4,8 | 2,7 | 4,1

Частка від підприємств промисловості, % | 6,1 | 4,9 | 2,0 | 4,2 | 4,6 | 2,5 | 3,9

Кількість охоронних документів по провідних підприємствах галузі, (од.),

в тому числі: | 20 | 33 | 11 | 22 | 29 | 19 | 134

ВАТ “Тернопільський комбайновий завод” | 18 | 19 | 3 | 15 | 16 | 5 | 76

ВАТ “Харківський тракторний завод” | 1 | 4 | 2 | 3 | 2 | 7 | 19

ВАТ “Херсонські комбайни” | 1 | 7 | 2 | 2 | 6 | 0 | 18

ВАТ “Точмаш” | 0 | 3 | 3 | 2 | 1 | 0 | 9

ВАТ “Білоцерковсільмаш” | 0 | 0 | 1 | 0 | 1 | 4 | 6

ВАТ “Мелітопольський завод тракторних агрегатів” | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 3 | 6

Скориставшись для оцінки значущості фактора інтелектуальної власності моделлю–ілюстратором М. Морітані стосовно зв’язку орієнтирів інноваційної діяльності та зовнішньоторговельної політики, в роботі досліджено розвиток патентно-ліцензійного забезпечення галузі.

Потенціал великих спеціалізованих заводів, створених ще в радянський період й орієнтованих, перш за все, на споживачів з близького зарубіжжя, виявився невикористаним. Важливо відзначити й високий ступінь монополізованості патентів: так збирання стеблових культур практично повністю перекривається німецькими компаніями “Claas”, “Kemper” та “Bernard Krone”, а конструкції збиральних машин “Claas” й американський “John Deere”. Таким чином, є всі підстави для розгортання інтелектуальної війни проти вітчизняних товаровиробників шляхом блокування ринку через систему охорони інтелектуальної власності. Це набуває особливої актуальності при вступі України до Світової організації торгівлі (СОТ).

Неврегульованість захисту інтелектуальної власності суттєво впливає на зовнішньоекономічні позиції України. У процесі проведеного аналізу зовнішньоторговельного балансу за сільськогосподарськими групами виробленої машинобудівної номенклатури були отримані дані, які свідчать про сформованість стійкого від’ємного сальдо у зовнішній торгівлі України продукцією сільськогосподарського машинобудування.

Вирішення завдання забезпечення виживання по окремих підприємствах сільськогосподарського машинобудування в умовах жорсткої конкуренції вимагає концентрації як виробничого, так і інтелектуального капіталів. Ця обставина веде до значного розшарування підприємств галузі за рівнем ефективності функціонування, причому при відсутності однієї із названих складових підприємства поступово втрачають свій виробничий профіль і навіть здатність до самостійного господарювання. У випадках успішної діяльності підприємств перспективи економічного зростання забезпечуються наявністю наукового доробку у власних дослідно-конструкторських підрозділах та активним супроводом переважно експортної маркетингової стратегії (ВАТ “Червона Зірка”).

У розділі 3 “Формування та оцінка результативності механізму інновацій-ного оновлення галузевих підприємств” визначено механізм інноваційного під-приємництва та класифікація інновацій на цій основі, обґрунтовано конструктивні елементи механізму інноваційного оновлення підприємств та методи оцінювання результативності механізму інноваційного оновлення підприємств галузі.

Механізм інноваційного підприємництва спирається на систему, яка складається з комплексу підсистем, елементів та компонентів, що забезпечують інтеграційну цілісність, кінцевим завданням якої є отримання прибутку (винагороди). Господарський механізм поєднує господарську та інноваційну діяльність, які спираються на виробничий капітал та інтелектуальний потенціал. В процесі їх інтеграції формується інтелектуальний капітал, який в процесі кругообігу в умовах комерціалізації сприяє отриманню додаткової вартості (прибутку) як результату реалізації інноваційної продукції (рис. 2).

В дисертації зроблено висновок, що існуючі класифікації інновацій слід розглядати з позиції інноваційного підприємництва, тобто, за ознакою використання інтелектуальної власності у господарській діяльності на умовах її комерціалізації.

В якості конструктивних елементів механізму інноваційного оновлення підприємств запропоновано використовувати режим інноваційного конвеєра за наступними паралельними напрямами: формування структури управління інноваційною діяльністю; підготовка команди фахівців-новаторів; використання попереднього досвіду як залишкової інновації на етапі техніко-технологічної підготовки виробничої системи; формування механізму комерціалізації інтелектуальної власності тощо.

В дисертації розроблено методику оцінювання результативності механізму інноваційного оновлення підприємств. Мірою результативності інтелектуального капіталу приймається дохід, який отримує підприємство на кінцевому етапі його руху (операційного циклу) та розраховується за формулою:

, (1)

де VІК – результативність інтелектуального капіталу або дохід, який характеризує ефективність механізму інноваційного оновлення підприємства;

ІОП – вартість чистого прибутку як результат інноваційного оновлення підприємства за рахунок спрямованих на це відповідних інвестицій, визначена розрахунковим шляхом;

А – сума нарахованої амортизації, яка віднесена на собівартість підприємства, що виробляє інноваційну продукцію, визначена розрахунковим шляхом.

Результативність інтелектуального капіталу (VІК) розглядається як сумарний грошо-вий потік чистого прибутку (ІОП) за результатами інноваційного оновлення підприємства сукупно із сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів (А) підприємства, яке виробляє інноваційну продукцію, що є кінцевим результатом діяльності виробничої системи нового покоління.

Розрахунки здійснені для сукупності підприємств сільськогосподарського машинобудування за 2000–2009 рр. При здійсненні розрахунку на першому етапі використовувались ланцюгові індекси-дефлятори з метою забезпечення порівнянності вартісних даних по роках ретроспективного періоду:

li = і; l2000 = 1,000; l2001 = 1,009; l2002 = 1,155; l2003 = 1,235; l2004 = 1,384.

З урахуванням формалізованих визначень здійснено розрахунки в залежності IОПi=f(i) (2) та (IОП+А)і = f(i) (3) за період 2000–2004 рр. Після визначення початкових зна-чень IОПi за конкретні періоди здійснені розрахунки IОПi згідно виразу у=11,56х+35,999 (4). Для розрахунків поточних значень вартості грошових потоків минулих періодів у постійних цінах використовувалась формула:

, (5)

де – сумарна вартість інтелектуального капіталу за період і = 1, 2, ..., n років; та за і рік; – річна ставка депозиту НБУ.

На другому етапі визначалась вартість грошового потоку з використанням прогнозних даних за допомогою дисконтування потоку показників майбутніх доходів. Значення вартості приведені до значень вартості теперішнього часу методом “оберненого ануїтету”. Залежність грошового потоку чистого прибутку інноваційного оновлення, ІОП, від проміжку часу (за період 2000–2009 рр.) з урахуванням виразу у = 19х + 16 (6) показано на графіку (рис. 3).

Наведена залежність має позитивний нахил відносно осі абсцис, що свідчить про ріст значень функцій протягом часу. В той же час залежність змін значень амортизації має вигляд S–подібної кривої, що свідчить про темпи введення нових виробничих потужностей. Якщо в ретроспективних періодах розрахунок потоку інвестицій базується на використанні складних процентів, то в майбутніх періодах – на дисконтуванні прогнозних значень доходу. Результативність за період 2000–2004 рр. склала 2513,4 млн. грн. Результати дисконтування за період 2005 – 2009 рр. становить 491,7 млн. грн. при коефіцієнті дисконтування d = 0,27903.

Результативність інтелектуального капіталу у прогнозному періоді (2005 –2009 рр.) визначена як сума двох потоків ретроспективного та прогнозного :

(7)

Розрахунки для сукупності підприємств здійснені з використанням дисконтованих значень вартостей фінансових показників та стандартної програми.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукового завдання щодо формування механізму інноваційного оновлення підприємств (за матеріалами підприємств сільськогосподарського машинобудування України). Це дозволило сформулювати ряд висновків.

1. Становлення економічних систем, джерелами яких стають переважно результати творчої діяльності (знання, інноваційні ідеї та технології їх уречевлення), є найхарактернішою рисою постіндустріального періоду розвитку людської цивілізації. Різке збільшення ваги такого фактора виробництва, як технологічно-орієнтоване знання, якісно перетворює традиційні фактори виробництва та істотно підвищує ефективність функціонування економічної системи у цілому, в тому числі й системи управління.

2. Головною ознакою механізму інноваційного оновлення підприємства є забезпечення руху інтелектуального капіталу як авансованої інтелектуальної вартості, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової її величини. Інтелектуальний капітал розглядається як вартість, яка в натуральному вимірі є інтелектуальним потенціалом (ресурсом), який складається з людських ресурсів (інтелектуальна сила) та інтелектуальних ресурсів (інтелектуальна власність). Формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності здійснюється за рахунок людського капіталу та інтелектуальних активів. Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності на умовах її комерціалізації з метою отримання прибутку (винагороди) і є інноваційним підприємництвом. Ефективне перетворення інтелектуальної власності включає наступні складові: етапи інноваційного проектування; етапи інвестиційної підтримки; етапи охорони прав інтелектуальної власності.

3. Визначено, що інноваційно-оновлена виробнича система, яка працює в режимі інноваційного конвеєра, набуває притаманних лише їй ознак, зокрема:

- інновації мають цільове спрямування і діють з уже відомими, але новими для локального ринку технологічними та організаційними рішеннями по відношенню до оновленої виробничої системи;

- інновації враховують зовнішнє та внутрішнє середовище і є соціотехнічними;

- сприйняття інновацій здійснюється в рамках зміни стандартних видів діяльності (рутинні зміни) у рамках подальшої інтеграції інновацій;

- розвиток інновацій пов’язаний з подоланням дії екзогенних та ендогенних факторів гальмування інноваційного процесу на рівні підприємств.

4. Оцінка патентного забезпечення розвитку сільськогосподарського машинобудування свідчить про високу актуальність патентування у сфері підкласів А01С (висаджування; посів; удобрювання) і А01D (збирання врожаю; жаття); про домінування в цих підкласах власників патентів зі США та Німеччини як заявників на отримання патентів за процедурою РСТ** Patent Cooperation Treaty; про актуальність патентного захисту за такими напрямками, як: збирання кукурудзи; комбіновані косарки та різальні апарати з двома і більше ножами в умовах насиченого європейського ринку; про те, що в цілому по країні іноземні заявки на отримання патентів за процедурою РСТ не дають можливості національному виробнику виходити на ринок за відповідними напрямками промислового розвитку, включаючи сільське господарство, в цілому, і машинобудування для нього, зокрема.

5. Побудована евристична модель типів галузей промисловості України, за допомогою якої визначено міру розвитку виробничого, інноваційного і науково-технічного потенціалів. Такий підхід дозволив науково обґрунтувати потенціал інноваційного розвитку конкретних галузей промисловості, в тому числі сільськогосподарського машинобудування, та визначити відповідний їх рівень по виробленій продукції, інноваційних і промислових витратах на дослідження та розробки з урахуванням обсягу виконаних і прийнятих замовниками науково-технологічних розробок.

6. Оцінка міжнародної торгівлі України за вибраними групами виробленої номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТНЗЕД) свідчить: про перелом ситуації по товарній групі 8432 (машини сільськогосподарські для підготовки і обробітку ґрунту), коли Україна вперше досягла з 2002 р. додатного торгового сальдо; про стабільність позицій за весь період спостереження (1997–2003 рр.) у товарній групі 8437 (машини для очистки і просіювання зерна і бобових культур, для виробництва борошна); про перетворення нашої держави на тракторозалежну по товарній групі 8701 (трактори), незважаючи на наявність значних виробничих потужностей; про дуже високу концентрацію зовнішньоторгових операцій з провідними країнами по товарних групах 8432 (машини сільськогосподарські для підготовки і обробітку ґрунту) та 8433 (машини для збирання і обмолоту сільськогосподарських культур, сінокосарки, преси), при цьому присутня явна орієнтація українського товаровиробника на російський ринок; про те, що експорт України по групі 8432 у пострадянські країни, особливо у Росію, набагато переважає імпорт (виключенням є Білорусь, з якою спостерігається торговий паритет); про наявне зростання по товарній групі 8433 вітчизняного експорту у 2003 році, яке пропорційно перекривалось імпортом.

7. Класифікацію інновацій пропонується розглядати з позиції інноваційного підприємництва, тобто за ознакою використання інтелектуальної власності у господарській діяльності на умовах її комерціалізації.

8. Механізм інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування України пропонується розвивати за наступними напрямами:

– формування структури управління інноваційною діяльністю (циклічне управління);

– підготовка команди фахівців-новаторів, здатних сприймати інновації;

– використання попереднього інноваційного досвіду у вигляді залишкової іннова-ції, в межах періоду підготовки виробничої системи до сприйняття інновацій;

– формування механізму комерціалізації в умовах становлення національної інноваційної системи з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів впливу;

– формування механізму охорони інтелектуальної власності та паспортизації інноваційної діяльності за кожним напрямом інноваційної діяльності.

9. Методика визначення результативності інтелектуального капіталу (чистий дохід), який характеризує результативність механізму інноваційного оновлення підприємств сільськогосподарського машинобудування та її прогнозування, передбачає здійснення наступних послідовних кроків:

- систематизацію вихідних даних за відповідним алгоритмом;

- розрахунок ланцюгових індексів-дефляторів за роками ретроспективного періоду;

- розрахунок грошових потоків вартості чистого прибутку за ретроспективний період;

- розрахунок сумарної вартості чистого прибутку (ІОП) сукупно з сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів підприємств за ретроспективний період;

- прогнозування змін значень чистого прибутку від інноваційної діяльності на середньострокову перспективу;

- прогнозування зміни значень вартості чистого прибутку (ІОП) сукупно з сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів підприємств на середньострокову перспективу.

10. Для визначення результативності інтелектуального капіталу сукупності підприємств галузі використано доходний підхід (надмірного доходу), метод обчислення надходження дисконтованих значень вартостей фінансових показників і стандартна комп’ютерна програма “Обчислення вартості прогнозних надходжень методом оберненого ануїтету”. Оцінено також віддачу інтелектуального капіталу сукупності підприємств галузі, поточну вартість ефективної залишкової вартості основних засобів і розмір інноваційного потенціалу.

Перелік публікацій автора ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Красовська А.Г. Етапи та передумови створення інформаційно-маркетингового управління підприємством в Україні // Науково-технічна інформація. – 2001. – №3. – С. 25–29. (0,4 д. а.)

2. Красовська А.Г. Сучасний стан і перспективи економіко-правового забезпечення розвитку інноваційної діяльності в Україні // Науково технічна інформація. – 2003. – №4.– С. 27–31. (0,4 д. а.)

3. Красовська А.Г., Глухівський Л.Й. Про зміни у правовій охороні винаходів і корисних моделей // Науково-технічна інформація. – 2003. – №3. – С. 23–27. (0,4 д. а., особисто автору належить аналіз видів охоронних документів щодо різних об’єктів промислової власності, 0,2 д. а.)

4. Бутнік-Сіверський О.Б., Красовська А.Г. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві // Економіка України. – 2004. – №12. – С. 31–37. (0,5 д. а., особисто автору належить визначення проблем перетворення інтелектуальної власності в інноваційний продукт на підприємствах, 0,3 д. а.)

5. Красовська А.Г. Міжнародний досвід використання інтелектуальної власності в інноваційній сфері діяльності // Стратегія розвитку України. – 2004. – № 3–4. – С. 190–195. (0,5 д. а.)

6. Красовська А.Г. Україна на ринку сільськогосподарської техніки: стратегія пове-дінки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспіран-тів. Вип. 14 / Відп. ред. С.І. Дем’яненко. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 212–226. (0,7 д. а.)

В інших наукових виданнях:

7. Красовская А.Г., Костючок Н.Г., Камышин В.В., Худик В.А. Информационно-маркетинговое управление предприятием (экономические и социально-психо-логические аспекты) // Методическое пособие. – СПб.: Издательство СПбГТУ. – 2001. – 71 с. (3,0 д. а., особисто дисертанту належить визначення методологічних та методичних підходів щодо управління підприємством, 0,5 д. а.)

8. Красовська А.Г. Шляхи впровадження інноваційних проектів в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. – №3. – С. І2–15. (0,1 д. а.)

9. Красовська А.Г. Український інститут промислової власності: перспективи та проблеми розвитку // Національна безпека і оборона. – 2001. – №10. – С. 54–56. (0,1 д. а.)

10. Красовська А.Г. Розвиток патентної системи в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. – №12. – С. 7–9. (0,1 д. а.)

11. Красовська А.Г., Рябець А.І. Харчова промисловість і правова охорона об'єктів промислової власності // Вісник податкової служби України. – 2002. – травень–червень. – С. 20–24. (0,4 д. а., особисто дисертанту належить аналіз винахідницької активності національних заявників, 0,1 д. а.)

12. Красовская А.Г., Бернадская И.В. Государственная система охраны интеллектуальной собственности в Украине // Интеллектуальная собственность: Промышленная собственность. – 2002. – №3. – С. 67–75. (0,7 д. арк., особисто дисертанту належить визначення умов щодо розвитку наукового потенціалу незалежної України, 0,2 д. а.)

13. Красовська А.Г., Бернадська І.В. Сучасні тенденції економічного розвитку і охорона прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – №2–3. – С. 27–29. (0,2 д. а., особисто дисертанту належить аналіз досвіду використання ресурсів інтелектуальної власності в Україні, 0,1 д. а.)

14. Красовская А.Г. О некоторых вопросах создания инновационного рынка в Украине // Тезисы докладов научно-практической конференции “Проблемные вопросы теории и практики охраны промышленной собственности и некоторых субъектов авторского права в Российской Федерации”. 10–11 жовтня 2002. – М.: – 2002. – С. 9-11. (0,1 д. а.)

15. Красовская А.Г. Правовая охрана объектов интеллектуальной собственности – необходимое условие инновационного рынка в Украине // Тезисы докладов на III международной научно-практической конференции “Информация, анализ, прогноз – стратегические рычаги эффективного государственного управления”. – К.: УкрІЕНТЕІ. – 2002. – С. 75–78. (0,1 д. а.)

16. Красовська А.Г. Актуальні питання правової охорони об'єктів промислової власності // Зб. наук. праць за матеріалами Першої міжнародної науково-технічної конференції “Машинобудування та металообробка – 2003”. – Кіровоград.: – 2003. – С. І8–26. (0,2 д. а.)

17. Красовская А.Г. Новое законодательство Украины в сфере промышленной собст-венности // Тезисы докладов научно-практической конференции “Теория и прак-тика охраны интеллектуальной собственности в Российской Федерации в свете из-мененного законодательства". 9–10 жовтня 2003. – М.: – 2003. – С. 3–10. (0,3 д. а.)

18. Красовская А.Г. Новое законодательство Украины о промышленной собственности // Патенты и лицензии, №4. – 2004.– С. 66–70. (0,3 д. а.)

19. Красовская А.Г. Расширение Европейского союза: реалии и перспективы научно-технического развития Украины на рынке сельскохозяйственного машиностроения // Зб. наук. праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції “Розширення Європейського Союзу: нові реалії і перспективи на міжнародному ринку вищої освіти і науки”. Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина), 24-27 листопада 2004. – Ужгород.: – 2005.– С. 151–І54.(0,2 д.а.)

20. Красовська А.Г. Виступ // Тези виступу на круглому столі Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій “Перехід до інноваційної моделі економіки України: пріоритети формування законодавства” / Економіст. – 2004. – №5. – С. 57–58. (0,1 д. а.)

21. Красовська А.Г. Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи // Збірник матеріалів до парламентських слухань 18 травня 2005 року “Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи”. – К.: – 2005. – С. 60–62. (0,1 д. а.)

22. Красовська А.Г. Правова охорона об’єктів промислової власності в Україні та технологічно розвинутих країнах // Інтелектуальна власність. – 2005. – №12. – С. 36–41. (0,2 д. а.)

23. Бутнік-Сіверський О.Б., Красовська А.Г. Формування виробничих систем нового покоління // Економіка підприємства: теорія та практика: Зб. матеріалів науково – практичної конференції. 23-24 березня 2006 р. – К.: КНЕУ.– 2006. – С. 129–131. (0,2 д. а., особисто автору належить визначення місця промислової інтелектуальної власності у складі ресурсів підприємств, 0,1 д. а.)

АНОТАЦІЯ

Красовська А. Г. Механізм інноваційного оновлення підприємств (за матеріалами підприємств сільськогосподарського машинобудування України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено теоретико–методичному обґрунтуванню та формуванню механізму інноваційного оновлення підприємств, що діють в режимі інноваційного конвеєра.

Надана авторська точка зору щодо формування виробничої системи нового по-коління та механізму інноваційного оновлення