МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

К У З Ь М І Н О В

Борис Павлович

УДК 614.445:615.917-007

ХІМІЧНА НЕБЕЗПЕКА У СУЧАСНОМУ ПОЛІГРАФІЧНОМУ ВИРОБНИЦТВІ ЯК ГІГІЄНІЧНА ПРОБЛЕМА

14.02.01 – Гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному державному університеті імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий консультант доктор медичних наук, професор, академік АМН України

Трахтенберг Ісаак Михайлович, інститут медицини праці АМН України,

завідувач лабораторією промислової токсикології та гігієни праці

при використанні хімічних речовин, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Яворовський Олександр Петрович,

національний медичний університет

імені О. О. Богомольця МОЗ України,

завідувач кафедри гігієни праці

та профзахворювань, м. Київ

доктор медичних наук, професор

Талакін Юрій Миколайович,

Донецький державний медичний

університет імені М. Горького МОЗ України,

професор кафедри гігієни і екології

доктор медичних наук, професор

Штабський Борис Мусійович,

Львівський національний медичний

університет імені Данила Галицького

МОЗ України,

професор кафедри гігієни та профілактичної

токсикології з курсом гігієни ФПДО

Провідна установа Інститут екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 18 жовтня 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 52).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м. Львів вул. Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий 16 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Томашова С. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема хімічної небезпеки набула сьогодні всесвітнього значення і торкається виробничої діяльності людини (Ю. І. Кундієв, 2002; И. М. Трахтенберг, Л. М. Шафран, 2002; Н. Ф. Измеров, 2003; М. Р. Гжегоцький, 2003; Б. М. Штабський і співавт., 2004), а також усіх сфер її життєдіяльності та довкілля (Д. Д. Зербіно, А. М. Сердюк, 1998; Г. Г. Онищенко, 1999; М. Г. Проданчук, 2003; В. Є. Присяжнюк і співавт., 2004; І. І. Даценко і співавт., 2004; Е. М. Білецька і співавт., 2004). Визначальним фактором постійно зростаючого ризику для здоров’я працюючих і населення є велика кількість хімічних речовин і матеріалів, які щорічно поступають в обіг і спричиняють несприятливу дію на організм людини (В. И. Чернюк, 2001; Б. А. Кацнельсон и соавт., 2001; Б. А. Курляндский, 2003; С. М. Новиков, 2003).

Проблема хімічної небезпеки має тісний зв’язок з загальною соціально-економічною ситуацією в Україні, розвитком ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності. Реструктуризація промисловості призвела до спаду виробництва, нестабільної роботи підприємств, різкого скорочення обсягів і фінансування робіт по покращенню умов праці. На підприємствах малого і середнього бізнесу відмічаються чисельні порушення в галузі охорони праці та вимог санітарного законодавства. При цьому реєструється зростання рівня професійної захворюваності, фактичне значення якого суттєво вище за статистичні дані, оскільки існують значні труднощі в здійсненні якісних попередніх та періодичних медичних оглядів працівників (М. Г. Карнаух, В. М. Шевцова, 2004).

Зміни, що сьогодні відбуваються у промисловому виробництві, знайшли своє відображення у видавничо-поліграфічному комплексі України. Слід наголосити, що цей комплекс раніше виконував переважно освітньо-пізнавальну функцію, а сьогодні активно діє у сфері суспільно-політичного життя і впливає не тільки на загальний рівень демократії, а й на її подальший розвиток в країні.

Рентабельність поліграфічної промисловості та видавничої справи достатньо висока і становила у 2004 році 5,5 %, поступаючись тільки металургії, де цей показник сягав 8,8 %. У галузі працюють висококваліфіковані кадри, середньооблікова кількість яких збільшилась з 22 тис. осіб. у 1999 р. до 30 тис. у 2004 р., а витрати на оплату праці коливались за останні роки від 9,3 % до 10,5 %, що вище, ніж у хімічній та нафтохімічній промисловості (7,2-8,8 %) (Н. В. Григорович, 2005).

Враховуючи значення, якого сьогодні набуває видавничо-поліграфічний комплекс, як стратегічно важлива галузь виробництва і водночас інструмент для формування громадсько-політичної думки та відносин у суспільстві, збереження здоров’я робітників та створення безпечних умов праці, як основи ефективного функціонування галузі, являє собою актуальну гігієнічну проблему (Ю. І. Кундієв, В. І. Чернюк, 1997; Н.Ф. Измеров, 2001; І. Ф. Костюк, В. А. Капустник, 2003; А. М. Нагорна, 2004).

Це особливо важливо у зв’язку з основними тенденціями розвитку галузі, серед яких найбільшу гігієнічну значущість мають: хімізація виробництва (різке зростання номенклатури, числа класів та токсичних властивостей поліграфічних матеріалів), значне підвищення напруженості праці і пов’язане з нею нервово-емоційне навантаження працюючих у поєднанні з шумом та іншими небезпечними виробничими факторами трудового процесу. Це негативно впливає на умови праці в поліграфії, але до цього часу не знайшло свого відображення у наукових публікаціях і не викликало активних дій щодо вирішення цієї актуальної проблеми.

Поміж тим, у профілактичній токсикології (особливо у вітчизняних роботах) накопичено великий досвід по вивченню токсичної дії (хімічної небезпеки) пестицидів (Л. И. Медведь, 1981; Ю. С. Каган, 1981; Л. М. Сасинович, 1988; Ю. И. Кундиев, 1996; Н. Г. Проданчук, Л. І. Власик. 2001, ), барвників (Н. М. Василенко, 2002; І. В. Завгородній, 2003), органічних розчинників (Е. П. Краснюк, 1998), полімерів (Л. М. Шафран і співавт., 2001; А. П. Яворовский, 1998), лакофарбових матеріалів (В. М. Чекаль, 2001; Л. М. Шафран, 2004), змащувально-охолоджувальних рідин (Г. П. Рожковская и соавт., 1998) і поверхнево-активних речовин (Ю. Н. Талакин и соавт., 1986; О. И. Волощенко, И. В. Мудрый, 1991). Важливим напрямом профілактичної медицини сьогодні є гігієнічна регламентація, яка повинна будуватися на позиціях системного підходу (М. Р. Гжегоцький, 1998; Б. М. Штабський і співавт., 2001). Причому, в сучасних умовах ми практично не зустрічаємося з ізольованою дією одної хімічної речовини, а маємо ефект комбінованої та сполученої дії різних за природою чинників (В. І. Федоренко, 1994; Б. А. Кацнельсон, 1995; А. К. Маненко, 2001; Б. А. Курлянський, 2002). В гігієнічних і токсикологічних дослідженнях умов праці і здоров’я робітників поліграфічної промисловості, як і в ряді інших галузей, цей аспект ще не знайшов свого відображення і викликає справедливе занепокоєння вчених (В. І. Чернюк, Г. С. Передерій, 2003; Н. Ф. Измеров, 2004; Г. Г. Онищенко, 2004; С. А. Куценко, 2004). Саме ця обставина стала одним з вагомих аргументів при визначенні мети і задач проведеного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У роботі узагальнено результати багаторічних (1980-2005 рр.) досліджень поліграфічних матеріалів, які виконувались кафедрою гігієни праці (1980-1987 рр.) і лабораторією промислової токсикології (1987-2005 рр.) Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) ім. Данила Галицького на замовлення ВАТ “Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка” (м. Львів) у відповідності до Державної програми розвитку національного книгодрукарства і преси, державної програми “Профілактика захворювань і формування здорового стану життя населення України на період до 2000 року”, Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки, міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації на 2002-2011 роки”.

Базовими науково-дослідними роботами за участю автора як відповідального виконавця або наукового керівника були: “Токсиколого-гігієнічна експертиза нових хімічних речовин та матеріалів (імпортного і вітчизняного виробництва), які використовуються на території Західного регіону України’’ (№ ДР 0100U002260), “Изучение токсичности и научное обоснование ПДК глицидилметакрилата в воде водоемов” (№ ДР 80036694), а також науково-дослідні роботи, які були передбачені зведеним планом наукових досліджень Львівського державного медичного інституту: “Изучение токсичности и разработка ПДК химических веществ в объектах окружающей среды” (14.02.0035.85х), “Дослідження токсичності та розроблення гігієнічних нормативів на речовини хімічного походження в об’єктах навколишнього середовища” (ГД. 14.01.0035) “Токсиколого-гігієнічна оцінка нових хімічних речовин; санітарно-хімічна оцінка виробів з полімерних матеріалів, харчових продуктів, питної та стічної води; гігієнічна оцінка об’єктів зовнішнього середовища (ГД. 14.01.0001.96).

Мета та завдання дослідження. Мета роботи - на основі експериментально-токсикологічного та гігієнічного дослідження характеру змін у видавничо-поліграфічному комплексі України в період його інтеграції у міжнародний інформаційний простір дати узагальнену гігієнічну оцінку хімічної небезпеки та її впливу на умови праці і здоров’я робітників сучасного поліграфічного виробництва та обґрунтувати, розробити і впровадити систему профілактичних заходів щодо безпеки та збереження громадського здоров’я і трудового потенціалу робітників галузі.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних основних задач:

1. Провести гігієнічний моніторинг сучасних інформаційних технологій та визначити провідні небезпечні і шкідливі фактори у видавничо-поліграфічному комплексі.

2. Здійснити гігієнічну оцінку основних джерел хімічного забруднення виробничого середовища поліграфічних підприємств.

3. Встановити у токсикологічному експерименті параметри токсикометрії та механізми дії на організм основних і допоміжних хімічних речовин, що використовуються в поліграфічному виробництві.

4. Провести порівняльну токсиколого-гігієнічну оцінку нових матеріалів поліграфічного призначення і обґрунтувати основні вимоги щодо удосконалення санітарно-епідеміологічної експертизи цієї продукції.

5. Обґрунтувати регламенти безпечного застосування нових хімічних речовин в умовах поліграфічних підприємств.

6. Вивчити специфіку впливу хімічних факторів на працездатність і стан здоров’я робітників основних професій.

7. Обгрунтувати, розробити і впровадити систему заходів щодо покращення умов праці робітників поліграфічної промисловості.

Об’єкт дослідження. Основні та допоміжні поліграфічні матеріали, умови праці та стан здоров’я працівників видавничо-поліграфічного комплексу.

Предмет дослідження. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза та гігієнічна оцінка поліграфічних матеріалів; хімічні, фізичні та психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори поліграфічного виробництва; фізіологічні, біохімічні та імунологічні показники стану організму друкарів.

Методи дослідження. Гігієнічні та санітарно-хімічні – для оцінки факторів виробничого середовища та визначення емісії шкідливих сполук з досліджуваних поліграфічних матеріалів; токсикологічні – для встановлення параметрів токсичності основних та допоміжних поліграфічних матеріалів; імунологічні та біохімічні – для визначення імунного та біохімічного статусу організму робітників поліграфічного комплексу і механізмів токсичної дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів; соціологічні – для опитування робітників з застосуванням анкет; статистичні – для обробки одержаних результатів досліджень.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Вперше здійснена інтегральна гігієнічна оцінка сучасного видавничо-поліграфічного комплексу з урахуванням економічних змін, які відбулися в галузі, технологій та матеріалів, що використовуються у друкарській справі та допоміжних процесах виробництва. У токсикологічних експериментах визначено параметри токсикометрії вісімдесяти двох хімічних речовин та матеріалів з урахуванням їх потенційної небезпеки, видів та механізмів токсичної дії на організм працюючих. Показано, що при домінуючому нейротоксичному характері дії на організм хімічних факторів у сполученні з високою нервово-емоційною напруженістю та інтенсивним шумовим навантаженням, у працюючих виникають зрушення імунної та нервової системи організму за рахунок дизрегуляції клітинного метаболізму і активації аутоімунних процесів. Проведено клініко-експериментальне обгрунтування стимуляції аутоімунних процесів в організмі працюючих при контакті з поліграфічними матеріалами, які лежать в основі їх алергенної дії. Суттєво доповнені уявлення про умови та характер праці в поліграфічному виробництві, їх принципові зміни в плані підвищення рівня хімічної небезпеки та ризику для здоров'я, що підтверджує положення, згідно з яким модернізація поліграфічного виробництва не елімінує хімічну небезпеку, а лише веде до змін в асортименті і збільшення кількості матеріалів, що застосовуються, а також, частково, видів і провідних проявів токсичної дії та хімічно зумовленої патології серед працюючих.

Практичне значення одержаних результатів. Науково обґрунтовані і затверджені в законодавчому порядку орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) у повітрі робочої зони 1-діазо-2-нафтол-4-сульфохлориду, гранично допустимі концентрації (ГДК) у повітрі робочої зони ацетофталату целюлози та у воді відкритих водоймищ гліцидилметакрилату. Запропонована і відображена в інформаційному листі № 44-95 МОЗ України для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи науково та економічно обгрунтована схема первинної токсикологічної оцінки з оформленням токсиколого-гігієнічного паспорта на хімічні речовини поліграфічного та іншого, більш широкого призначення. Розроблені і передані промисловим замовникам первинні токсиколого-гігієнічні паспорти на п’ятдесят шість фарб, десять лаків, вісім розчинників і розріджувачів, вісім фотополімерних композицій. Дані зазначених паспортів були використані для розробки і затвердження в законодавчому порядку технічних умов (ТУ) на промислове використання перерахованих поліграфічних матеріалів. Результати досліджень використано при розробці схеми гігієнічної регламентації лакофарбових матеріалів та переліку речовин, за якими необхідно здійснювати контроль повітряного середовища при їх застосуванні. Обґрунтовано комплекс організаційних, технологічних, санітарно-технічних, гігієнічних та медико-біологічних профілактичних заходів, які знайшли відображення у підготовленому за нашою участю проекті Державних санітарних правил та норм “Підприємства та організації поліграфічної промисловості”. Отримані у процесі роботи результати впроваджені в Інституті гігієни праці АМН України, Інституті гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України, Західному Учбово-науковому інституті підготовки фахівців і менеджерів, а також у ВАТ “Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка”.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні та формулюванні робочої гіпотези, мети, завдань і програми робіт. У дисертації узагальнено результати експериментально-токсикологічних та гігієнічних виробничих досліджень, в яких здобувачем здійснено відповідні наукові дослідження, самостійно проведено статистичну обробку отриманих даних щодо оцінки валідності, репрезентативності встановлених змін в організмі і розкриття їх механізмів за допомогою комплексу біохімічних, імунологічних, гематологічних, фізіологічних, морфологічних та інших показників. Теоретичне узагальнення результатів, визначення наукової новизни, формулювання наукових положень, висновків, практичних рекомендацій і впровадження в практику належить особисто автору.

Гістологічні дослідження виконані за консультативної допомоги к.мед.н. Бісяріна Ю. В., імунологічні – к.мед.н. Гаврилюк А. М., к.б.н. Дмитрухи Н. М.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи були представлені та обговорені на Всесвітньому конгресі SECOTOX -2001 (Краків, Польща, 2001), І з’їзді токсикологів України (Київ, 2001), науково-практичній конференції “Організація токсикологічної допомоги в Україні” (Київ, 2002), ІХ Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Луганськ, 2002), 7-й конференції з екогігієни та екотоксикології країн Центральної та Східної Європи (Брно, Чехія, 2002), VІІ з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль, 2003), 23 міжнародному симпозіумі “Промислова токсикологія” (Братислава, Словаччина, 2003), науково-практичній конференції “Актуальні питання токсикології та гігієни застосування полімерних матеріалів, проблеми “хворого” житла” (Київ, 2003), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річному ювілею кафедри загальної гігієни Одеського державного медичного університету (Одеса, 2003), 12 міжнародному симпозіумі “Забруднення навколишнього середовища і його вплив на життя в Середньоземному Регіоні” (Анталія, Туреччина, 2003), І Всеросійській конференції “Фізіологія імунної системи” (Сочі, Росія, 2003), на 2-му з’їзді токсикологів Росії (Москва, Росія, 2003), ХІV з’їзді гігієністів України (Дніпропетровськ, 2004), Х Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Чернівці, 2004), II національному конгресі з біоетики (Київ, 2004), ІI з’їзді токсикологів України (Київ, 2004), VІІІ з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Івано-Франківськ, 2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 57 публікаціях автора, з них 25 статей (в тому числі 20 – у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 – у зарубіжних часописах, 3 – в інших наукових виданнях), 15 робіт у збірниках і наукових часописах; 16 робіт у матеріалах конференцій, симпозіумів, конгресів і з’їздів; 1 інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу щодо матеріалів, об’єктів, контингентів та методів досліджень, чотирьох розділів власних досліджень, підсумку, висновків, списку літератури, що містить 451 літературне джерело (вітчизняних та іноземних авторів), шести додатків. Робота викладена на 373 сторінках тексту комп’ютерного набору, ілюстрована 34 рисунками і 103 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методи і обсяг досліджень. Вирішення поставлених завдань здійснювалось шляхом проведення гігієнічних, санітарно-хімічних, експериментально-токсикологічних, медико-статистичних, біохімічних, морфологічних та імунологічних досліджень.

Гігієнічні дослідження проводили в Західному регіоні України, де, згідно зі статистичними даними, розташована значна кількість видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. Обстежувались друкарні Львова і Львівської області різних форм власності, які використовують усі види друку (високий, офсетний, флексографічний, трафаретний, тамподрук).

Програма гігієнічних досліджень включала визначення рівнів шуму, вібрації, освітлення, параметрів мікроклімату (температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання), оцінку хімічного складу повітря робочої зони та показників важкості і напруженості праці на робочих місцях основних спеціалістів поліграфічного виробництва.

Якісний і кількісний аналіз повітря проводили в умовах виробництва безпосередньо у зоні дихання працюючих, а також в експериментальних умовах при моделюванні процесів застосування або нанесення поліграфічних матеріалів на відповідну поверхню.

Дослідження проводили з використанням газового хроматографа "Кристал 2000", фотоелектроколориметра ФЕК-3 та спектрофотометра СФ-46.

Для визначення переліку речовин, які можуть мігрувати у повітря, попередньо аналізували рецептуру поліграфічних матеріалів та фізико-хімічні властивості речовин з наступною ідентифікацією леткої частини матеріалів методом газової хроматографії, фотометрії та тонкошарової хроматографії.

Кількісне визначення фарбного аерозолю в повітрі проводили фотометричним методом (М. П. Рудник і Б. І. Шіпка, 2002).

Експериментально-токсикологічні дослідження були спрямовані на вивчення біологічної активності основних і допоміжних поліграфічних матеріалів, що використовуються в сучасному друкарському виробництві. Для цього застосовували запропоновану нами схему токсикологічної експертизи (Безкопильний І. Н., Кузьмінов Б. П., Андрейко О. Ю., 1994, 1995), яка була апробована при впровадженні в народне господарство речовин різних хімічних класів (Кузьмінов Б. П. і співавт. 1990, 1992, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001).

Схема складається з наступних етапів:–

гострий експеримент на двох видах лабораторних тварин з визначенням CL50, DL50 per os, ЕТ50 за Г. Н. Красовским и соавт. (1982), Icum за Б. М. Штабским (1973), параметрів гострого смертельного отруєння за И. П. Улановой (1984), DL 50 per cutis, коефіцієнта видової чутливості;–

визначення тропності (вибірковості) токсичного ефекту на базі комплексу інформації гострого експерименту (клінічна картина отруєння, враховуючи період реконвалесценції і результати розтину тварин) і літературних даних про хімічні аналоги;–

вивчення місцево-подразнювальної дії на шкіру за загальноприйнятою методикою і на слизові оболонки за методикою A. Majda, K. Chruscialsko (1980);–

дослідження алергенних властивостей за методом О. Г. Алексеевой, А. И. Петкевич (1978);–

вивчення кумулятивного ефекту хімічної речовини за методом Ліма і співав. (1961) або методом Б. М. Штабского (1979) з введенням Ѕ DL50 упродовж 15 днів і визначенням ЕТ50n;–

визначення експрес-методом (тест Еймса) мутагенної активності речовин у разі наявності (за даними літератури) мутагенного ефекту у найближчих аналогів.

Проведена токсикологічна оцінка 56 фарб (25 офсетних, 31 – для флексографічного друку), 10 лаків, 8 розчинників і розріджувачів, 8 фотополімерних композицій. В дослідах з обгрунтуванням гігієнічних регламентів вивчені ацетофталат целюлози, 1-діазо-2-нафтол-4-сульфохлорид і гліцидилметакрилат.

1-діазо-2-нафтол-4-сульфохлорид – компонент світлочутливої композиції для позитивного способу копіювання. Емпірична формула С1ОН6О3N2SCl.

Структурна формула:

За зовнішнім виглядом – це порошок світлокоричневого кольору без запаху. Молекулярна маса 266,7. Розчиняється у воді, спиртах, оцтовій кислоті, диметилформаміді; нерозчинний у бензолі, толуолі, петролейному ефірі. У повітрі робочої зони може знаходитися у вигляді аерозолю дезінтеграції.

Ацетофталат целюлози використовується як плівкоутворювальний матеріал при виготовленні фотополімерних поліграфічних форм.

Агрегатний стан – порошок білого кольору. Густина 2,33-1,36 г/см3, водопоглинальна здатність за 24 години – 5-7 %, температура розм’якшення 145 оС, розпаду – 140-150 оС. Розчиняється в ацетоні і суміші ацетон-етанол (7:3), водних розчинах соди і лугів (у сильнолужних розчинах відбувається окислення і випадання гідрату целюлози). Сполука нерозчинна у воді, ефірі, 95 % етанолі і бензолі. Емпірична формула: (C32 H32 O19 ) n. У повітря робочої зони ацетофталат целюлози поступає у вигляді аерозолю дезінтеграції.

Гліцидилметкрилат (ГМА) – прозора безколірна рідина. Молекулярна маса – 142,15, температура кипіння +191 оС, температура плавлення +65 оС, густина 1,076 г/см3. Емпірична формула: С7Н10О3. Структурна формула:

СН3 Н Н

Н2С = СЇСЇОЇСЇСЇСН3

О О

За хімічним складом є складним ефіром метакрилової кислоти й отримується при взаємодії метакрилату калію або натрію з епіхлоргідрином. Розчиняється в ацетоні, хлороформі, дихлоретані, діоксані, диметилформаміді, етилацетаті, етиловому спирті, бензолі, толуолі. ГМА входить у склад композиції “Целофот”, яка застосовується в поліграфічній промисловості.

Токсикологічні експерименти виконувались згідно з правилами GLP в рамках норм біоетики на чотирьох видах лабораторних тварин: нелінійних щурах, мишах, морських свинках та кролях, які утримувались в умовах віварію ЛНМУ на стандартному харчовому раціоні (М. П. Западнюк и др., 1983).

При встановленні параметрів токсикометрії поліграфічних матеріалів у дослід брали кількість тварин, яка забезпечувала статистично достовірні результати експерименту. Перед початком досліду у експериментальних і контрольних тварин знімали вихідні показники за всіма застосованими в експерименті тестами.

З метою гігієнічного нормування ацетофталату целюлози і 1-діазо-2-нафтол-4-сульфохлориду проводилися дослідження з встановлення порога гострої дії (Limac) з випробуванням при експозиції 4 години тpьох заданих режимів концентрацій: 836,23 мг/м3, 257,78 мг/м3 і 105,18 мг/м3 (ацетофталат целюлози) та 515,86 мг/м3, 124 мг/м3, і 38,23 мг/м3 (1-діазо-2-нафтол-4-сульфохлорид). Інгаляційне затруєння здійснювали в пилових камерах конструкції І. Ф. Боярчука (1963) за допомогою розпилювача Ю. Г. Широкова (1961). Пороговий рівень гліцидилметакрилату в хронічному експерименті визначали при введенні препарату в дозах 2,8 мг/кг, (1/250 ЛД50), 0,56 мг/кг (1/1250 ЛД50) і 0,112 мг/кг (1/6250 ЛД50).

Особливості токсичного впливу досліджуваних речовин вивчали з використанням комплексу методів, що дозволяють характеризувати картину периферичної крові (кількість еритроцитів, гемоглобіну, сульфгемоглобіну, лейкоцитів в периферичній крові, лейкоцитарна формула), функціональний стан печінки (активність лужної фосфатази, аланін- і аспартатамінотрансферази у сироватці крові, холінестерази крові), нирок (вміст сечовини, загального білка, хлоридів, пре-в і в-ліпопротеїдів в сироватці крові), окислювально-відновні (активність каталази і пероксидази крові, церулоплазміна сироватки крові, рівень піровиноградної кислоти в крові), ЦНС (поведінкові реакції, час гексеналового сну), а також ряд інтегральних показників стану цілісного організму (динаміка приросту маси тіла тварин, відносна маса внутрішніх органів, сумаційно-пороговий показник). Морфологічну картину внутрішніх органів досліджували з використанням загальноприйнятих методів світлової мікроскопії. Гістологічні препарати були пофарбовані гематоксилін-еозином.

Оцінку впливу на показники імунного статусу проводили в експерименті з ізольованим (нанесення на шкіру) і комплексним (нанесення на шкіру + інгаляція леткими компонентами) затруєнням офсетною (серія “Geopro" Nukorin Comporation” Корея), водною флексографічною (“Printing Inks Technology AG” Німеччина) та спиртовою флексографічною (серія “Poliroto Gold” “FISAT S.P.A” Італія) фарбами білих щурів упродовж 30 діб.

Результати санітарно-хімічних досліджень, а також параметри токсикометрії використовували для порівняльної оцінки вітчизняних і імпортованих поліграфічних матеріалів та обґрунтування основних вимог щодо удосконалення санітарно-епідеміологічної експертизи цієї продукції.

Специфіку впливу хімічних факторів поліграфічного виробництва на працездатність і здоров’я працюючих вивчали за допомогою анкетування 364 осіб основної (монтажисти, друкарі, оператори машин, палітурники) і 120 контрольної (адміністративний персонал) групи, а також визначення змін у функціонуванні серцево-судинної системи, органів дихання, показників імунологічної реактивності і психоемоційного стану у 3-х груп друкарів. Розподіл робітників по групах за віком та стажем виконували згідно з вимогами медичної статистики (Максимова Т. М., 2002). Встановлені показники порівнювали з основними показниками норми у людини (Трахтенберг И. М., 2001).

Стан імунної системи оцінювався за вмістом Т- і В-лімфоцитів, імуноглобулінів А, М, G (IgА, IgМ, IgG), реакції бласттрансформації лейкоцитів (РБТЛ), циркулюючих імунокомплексів (ЦІК), титру комплементу. Рівень Т- і В-лімфоцитів визначався методом розеткоутворення, вміст IgА, IgМ, IgG в сироватці крові – за допомогою імунодифузії (за Манчіні); РБТЛ здійснювалася з використанням лімфоцитарного мітогена; рівень ЦІК визначався методом спектрофотометрії на основі гемолітичної активності комплементу.

Результати досліджень обробляли методом варіаційної статистики з використанням програмного пакету у Microsoft Excel під керуванням операційної системи Windows 2000 (В. Я. Гельман, 2001).

Результати досліджень

Гігієнічний моніторинг сучасного видавничо-інформаційного комплексу. Встановлено, що кількість поліграфічних підприємств у Західному регіоні України за останні роки прогресивно збільшувалась. Якщо в 1997 році поліграфічні послуги надавали 33 організації, то в 2004 році зареєстровано 197 підприємств. Серед них переважають колективні підприємства - 62,3 %, приватні - 30,1 %, тоді як частка державних підприємств не перевищує 8 %.

Більшість підприємств (54 %) використовує до десяти робітників, що обумовлює поєднання професій і відповідно збільшує час контакту з небезпечними виробничими факторами. Тривалість робочої зміни на таких підприємствах суттєво (на 20-40 % і більше) перевищує 8-годинну норму. Колективи, які налічують більше 30 чоловік, знаходяться на державних і комунальних підприємствах, які працюють періодично (в залежності від наявності замовлень) і неповний робочий день.

У типових приміщеннях розташовані в основному державні і комунальні підприємства. Більшість колективних і приватних підприємств працює в пристосованих приміщеннях, що обумовлює сумісне розміщення обладнання на виробничих площах, відсутність допоміжних та побутових приміщень, ускладнює створення на робочих місцях необхідних санітарно-гігієнічних умов (місцева вентиляція, достатні рівні освітлення).

Можливість інвестувати кошти у розвиток виробництва мають тільки колективні підприємства, про що свідчить наявність у них нового обладнання (термін експлуатації до 5 років) і великої кількості модернізованих машин, станків та агрегатів, вік яких не перевищує 10 років. Обладнання з терміном експлуатації більше 10 років є на більшості обстежених підприємств. Використання його на колективних і приватних виробництвах з гігієнічної точки зору викликає певні застереження щодо охорони праці і виробничої санітарії, а також термінів проведення планових ремонтних робіт.

На основі проведених обстежень підприємств, вивчення особливостей технологічних процесів встановлено, що незалежно від термінів експлуатації, поліграфічне обладнання є джерелом різноманітних небезпечних виробничих факторів, серед яких домінуючим є хімічний.

При атестації робочих місць основних спеціалістів поліграфічного виробництва встановлено, що концентрації хімічних речовин у повітрі робочої зони у 60-70 % випадків перевищують відповідні ГДК в 1,2-5 раза табл. 1.

Важливим гігієнічним чинником було забруднення шкірних покривів працюючих різноманітними препаратами, що є додатковим шляхом надходження шкідливих речовин в організм робітників. Шкірно-резорбтивним ефектом володіють толуол, ацетон, бутилацетат, етилцелозольв. Ці речовини, а також бензин, гас, уайт-спірит, етиловий спирт спричиняють місцево-подразнювальний ефект при попаданні на шкірні покриви і слизові оболонки, що є одною із складових хімічної небезпеки поліграфічного виробництва.

Таблиця 1

Провідні хімічні забруднювачі у повітрі робочої зони поліграфічного виробництва

№ п/п | Хімічна речовина | Технологічні процеси | Концентрація у повітрі, мг/м3 | Клас небезпеки | ГДК р.з., мг/м3

1. | Ацетон | Формні | 115,62,61 | 4 | 200

2. | Спирт етиловий | Формні | 743,818,50 | 4 | 1000

3. | Толуілендиізоціанат | Формні | 0,020,006 | 2 | 0,1

4. | Моноетиленгліколь | Формні | 6,70,22 | 3 | 10

5. | Кислота акрилова | Формні | 8,660,20, | 3 | 5,0

6. | Метилметакрилат | Формні | 12,710,23 | 3 | 10

7. | Метилакрилат | Формні | 10,70,13 | 3 | 5,0

8. | Кислота метакрилова | Формні | 14,130,14 | 3 | 10

9. | Фарбний аерозоль | Друкарські | 4,75 0,12 | - | -

10. | Тальк | Друкарські | 18,33 0,20 | 4 | 4,0

11. | Ізопропіловий спирт | Друкарські | 41,7 0,67 | 10

12. | Етилацетат Друкарські | 413,5 2,95 | 4 | 200

13. | Бутилацетат | Друкарські | 521,15 5,04 | 4 | 200

14. | Нефрас (у перерахунку на С)Друкарські | 224 2,08 | 4 | 100

15. | Бензин (у перерахунку на С) | Друкарські | 271 2,2 | 4 | 100

16. | Паперовий пил | брошурувально-палітурні | 17,3 0,14 | 4 | 6,0

17. | Формальдегід | брошурувально-палітурні | 0,82 0,04 | 2 | 0,5

Дія хімічного фактора під час технологічних циклів роботи обладнання супроводжувалась перевищенням рівнів шуму, які тривали циклами до 1,5 години і в деяких випадках (до 20 %) перевищували гранично допустимі рівні згідно з ДСН 3.3.6.037-99. Ступінь перевищення рівнів звукового тиску в інтервалі низьких частот (63-250 Гц) становив 3,1-18,2 %, на середніх (500 Гц) – 1,2-25,6 %, на високих (1000-8000 Гц) – 2,66-43,4 %. Найбільше перевищення ГДР шуму було на робочих місцях машиніста фальцювальної машини (на 18,75 %), друкаря флексографічного друку (на 16,25 %), друкаря високого друку (на 11,25 %).

Перевищення рівнів шуму в більшості випадків було обумовлено переважно порушеннями технологічного характеру: використанням застарілого і нестандартного обладнання, вузлів та окремих блоків, відсутністю систематичного профілактичного ремонту. Розміщення у формних і друкарських цехах різальних і фальцювальних машин, машин для безшвейного клейового скріплення книжкових блоків, підвищувало інтенсивність звукового тиску на всіх діапазонах спектра. Наибільший рівень реєструвався в діапазоні високих частот від 1000 до 8000 Гц, перевищуючи допустимий на 10-20 дБ. При включеному обладнанні працююча вентиляційна система збільшувала рівень шуму до значень, що перевищували ГДР.

Підвищення робочих швидкостей і потужності поліграфічного обладнання спричиняло ріст динамічних навантажень і віброактивності машин. Частотні характеристики віброзміщення під час функціонування різного обладнання свідчать про можливість перевищення допустимих значень віброзміщення у друкарських цехах – на робочих місцях біля плоскодрукарських машин – у діапазоні частот 4-50 Гц, біля рулонних ротаційних агрегатів – в діапазоні частот 20-100 Гц. У брошурувально-палітурних цехах ГДР віброзміщення на робочих місцях біля ниткошвейних, палітуркоробних, різальних і фальцювальних машин були завищені у діапазоні 5-50 Гц.

Мікрокліматичні умови у формних цехах здебільш відповідали вимогам санітарних норм, а в друкарських і палітурних цехах характеризувались підвищенням температури в теплий період року внаслідок термічних процесів.

Термічні процеси застосовуються для висушування задрукованих матеріалів на деяких друкарських машинах та під час варіння клеїв (плавка гарту на сучасних поліграфічних підприємствах відсутня). Питома вага цих процесів у загальному поліграфічному виробництві незначна, але недоліки архітектурно-будівельного проектування виробничих приміщень, нераціональне облаштування припливно-витяжної вентиляції, погане регулювання опалювальної системи сприяли порушенню мікрокліматичних параметрів, створюючи незадовільні умови на робочих місцях.

Особливістю трудової діяльності робітників поліграфічного комплексу є постійна напруга зорового аналізатора. Всі види друкарських робіт супроводжувалися візуальним контролем. Найбільш напружені для зору складальні, гравірувальні, ретушувальні і коректорські роботи, а також суміщення фарбовідбитків у друкарських процесах. Використання відеотермінальних пристроїв збільшувало кількість зорово-напружуваних робіт.

УФ-опромінення різної інтенсивності і частоти в поліграфічних процесах генерують дугові лампи (цинкографія, світло-копіювальні роботи), люмінесцентні лампи, ртутні та металогалогенні лампи (полімеризація і сушіння матеріалів). На більшості робочих місць інтенсивність ультрафіолетового опромінення не перевищувала допустимі значення.

Для живлення електроприводів поліграфічних виробничих машин і станків використовують напругу 220, 380 та 660 В, для стаціонарних освітлювальних пристроїв – 220 В з частотою 50 Гц. Внаслідок їх роботи створюється електромагнітне поле (ЕМП) низькочастотного діапазону.

Джерелом ЕМП також є монітор і процесор персонального комп’ютера, блоки безперебійного живлення. Результати гігієнічної оцінки показують, що в більшості випадків рівні ЕМП відповідають вимогам санітарного законодавства.

Аналіз гігієнічних показників важкості праці свідчить, що підготовка і випуск друкованої продукції зв’язані з трудовими операціями, які відповідали 3.1. категорії важкості згідно Гігієнічної класифікації ГН 3.3.5-8-6.6.1-2001. Перебування в зігнутому стані, кількість нахилів корпуса, максимальна маса переміщувального вантажу, рівні фізічного навантаження не перевищували допустимих норм.

Серед показників напруженості праці спостерігались: одноманітність роботи, перенапруження зорового аналізатора, зосередженість уваги.

У формних процесах переважали елементи важкості праці, у той час як у брошурувально-палітурних процесах і, особливо, в друкарських – праця супроводжувалась нервово-емоційним напруженням, що зумовлено суттєвим збільшенням швидкостей поліграфічного обладнання.

Для ранжування шкідливих факторів за потенціальною небезпекою для працівників були визначені, керуючись професіограмами і характеристиками виробничих операцій, тривалість контакту з ними протягом робочого дня. Результати аналізу свідчать, що впродовж робочого дня всі основні спеціалісти додрукарських, друкарських і брошурувально-палітурних процесів переважно контактують з хімічним фактором, вплив якого найтривалійший у монтажистів, травильників кліше, друкарів флексографічного друку, машиністів приклеювальної машини (рис. 1-3).

Ця обставина є складовою частиною хімічної небезпеки, яка може бути реалізована у вигляді прямої чи непрямої шкоди здоров’ю працівників видавничо-поліграфічного комплексу.

Результати гігієнічних спостережень і досліджень щодо виробничих шкідливостей було доповнено даними проведеного анкетування, яке показало збіг оцінок респондентів у більшості поставлених питань з об’єктивними даними досліджень. На наявність шкідливих виробничих факторів на робочих місцях вказували 80,6 % опитуваних. Найбільш високі показники (94,12 %) щодо наявності небезпечних виробничих факторів на робочому місці були серед представників приватних підприємств. Серед конкретних факторів виробничого середовища, що можуть впливати на самопочуття, працездатність і фізіологічні функції організму працюючих, 73,5 % респондентів відмічали наявність парів і аерозолів шкідливих сполук на робочих місцях. Також, як небезпечний фактор, працівники (84,7 %), що брали участь в анкетуванні, виділяли інтенсивне шумове навантаження. Найвищий рівень показників, згідно відповідей на це питання. був серед машиністів різальних і каширувальних машин, хоча слід зауважити, що це обладнання на багатьох підприємствах, особливо на тих, що знаходяться в пристосованих приміщеннях, суміщено з іншим.

Системостворювальним фактором хімічної небезпеки на обстежуваних підприємствах регіону є поліграфічні матеріали. Привертає увагу майже повна заміна у всіх технологічних процесах застосовуваних матеріалів на полімерні і синтетичні. Зокрема, у формних процесах переважають пластмасові шрифти і стереотипи, алюмінієві пластини з фотополімеризаційними шарами, фотополімерні композиції. У друкарських процесах, поряд з традиційними папером і картоном, використовується синтетичний папір. Матеріали, які задруковуються, представлені широкою гамою плівок. Фарби на основі органічних розчинників витісняються композиціями на спирті і воді. Зростає частка фарб і лаків УФ-твердіння. В палітурно-брошурувальних процесах синтетичні клеї превалюють над клеями рослинними і тваринними.

З позиції гігієни тривожить виявлене співвідношення вітчизняних та імпортних матеріалів (3:7). Переважають імпортні препарати, особливо для друкарських процесів, не завжди достатньо повно вивчені токсикологічно (розчинники, розріджувачі, леткі компоненти друкарських фарб і зволожувальних розчинів) і, що найнебезпечніше, з відсутністю гранично допустимих концентрацій у повітрі рабочої зони виробничих приміщень і методів контролю.

Оцінка здоров’я поліграфістів за показниками професійної захворюваності, їх функціонального стану та суб’єктивної оцінки. Аналіз показників професійної захворюваності в поліграфічній галузі за 1996-2004 роки свідчить що в цей період на території України зареєстровано 9 випадків професійних захворювань (ПЗ) поліграфістів.

Розподіл постраждалих поліграфістів за професіями показав, що у цій групі знаходяться представники додрукарських і друкарських процесів, а саме набирачі на машинах і друкарі. Поодинокі випадки ПЗ, які реєструються в останні роки у галузі, є наслідком дії свинцю та його неорганічних сполук. Серед нозологічних форм ПЗ відсутні екзема, дерматити, інтоксикації хромом, бензином, толуолом, гасом, а також професійна приглухуватість. Остання могла би свідчити про вплив шумового навантаження в умовах поліграфічного виробництва. Усі хворі на ПЗ поліграфісти були у віці, що перевищував 40 років з виробничим стажем від 20 до 42 років. Основними причинами, що лежать в основі розвитку ПЗ, були: перевищення в 1-2 рази ГДК свинцю у повітрі робочої зони, недосконалість технологічних процесів, тривала робота у шкідливих умовах, порушення правил техніки безпеки.

Серед регіонів, де реєструвались ПЗ, представлені: Центральний (Черкаська та Вінницька області), Східний (Харківська область) і Західний (Львівська та Івано-Франківська області). Найбільшу кількість випадків ПЗ (37,5 %) зареєстровано у Львівській області.

З позицій професійного здоров'я було з'ясовано взаємозв'язок виробничих умов і стану здоров'я працюючих. Позитивну відповідь на питання про вплив умов праці на стан здоров'я дали 78 % опитаних. При зіставленні професійних груп у додрукарських, друкарських і палітурно-брошурувальних процесах найбільш негативна позиція відзначена у друкарів, де негативний вплив виробничих умов на своє здоров'я засвідчили 84 % спеціалістів, які брали участь в анкетуванні. Одним із наслідків впливу шкідливих виробничих факторів є зниження працездатності, на яку вказували 44 % респондентів основної групи, що більш, ніж у 2 рази перевищувало аналогічний показник у контролі. Реалізація шкідливого впливу виробничих факторів простежується також за відповідями респондентів на питання про віднесення себе до категорії “хворих”, відзначене в 23,5 % всіх анкет. У той же час здоровими себе вважали тілько 43,9 % опитаних.

Кількість скарг на функціональні зміни різних органів і систем розрахована на 100 працівників основної групи (поліграфісти), перевищувала кількість скарг в контрольній групі в 2,4 раза. У поліграфістів найчастіше зустрічалися скарги на порушення функцій нервової системи, органів дихання, зміни шкірних покривів і слизових оболонок (свербіння, висипки). У контрольній групі домінували скарги на порушення функцій серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. Найбільша сума скарг була у друкарів офсетного і флексографічного друку, наступні місця займають палітурники, оператори різальних і каширувальних машин, фальцювальники.

Виявленні розбіжності між числом скарг щодо показників стану здоров’я поліграфістів на приватних, колективних і державних підприємствах свідчать, що у працівників приватних підприємств переважали скарги на порушення нервової системи і