ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
”ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”
Кочарян Інна Сергіївна
УДК 378:338.98+312:338.97
Економічна стратегія вищого навчального закладу
за умов демографічної кризи
08.02.03 – організація управління, планування і
регулювання економікою
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Клименюк Микола Миколайович,
Академія муніципального управління,
завідувач кафедри менеджменту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Ткаченко Іван Семенович,
Вінницький фінансово-економічний університет,
проректор з зовнішніх зв'язків,
завідувач кафедри фінансів;
кандидат економічних наук, доцент
Радченко Воло-димир Васильович,
Національний педагогічний
університет імені М. П. Драгоманова,
завідувач кафедри економічної теорії.
Провідна установа Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки України,
відділ соціальної політики (м. Київ).
Захист відбудеться 27 вересня 2006 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інституті економіки та прогнозування НАН України”, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.
Автореферат розісланий “22” серпня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Освіта, зокрема, вища, як вид економічної діяльності посідає виняткове місце у народному господарстві України. По-перше, тут сконцентрований основний інтелектуальний, науковий і творчий потенціал країни, по-друге, ця галузь призначена для підготовки висококваліфікованих фахівців, як для кожної галузі економіки, так і для державного управління та місцевого самоврядування. Важлива роль вищої освіти, крім того, полягає у задоволенні духовних потреб людини.
В період всеохоплюючої десятирічної кризи в Україні, вища освіта протягом усього періоду з 1991 року кількісно розвивалась та нарощувала свій потенціал: суттєво збільшилася кількість вищих навчальних закладів (ВНЗ), загальна чисельність та прийом студентів на перший курс. Все це відбувається на фоні різкого падіння народжуваності – вже сьогодні число народжених менше кількості студентів, зарахованих до ВНЗ ІІІ та ІV рівнів акредитації. Це є вірною ознакою виникнення проблем розвитку та функціонування ВНЗ, що пов’язані із демографічною ситуацією в Україні. В зв’язку з цим перед кожним ВНЗ постає важливе завдання обґрунтування стратегії управління та розвитку.
Актуальність теми. Однією з фундаментальних умов сталого економічного розвитку будь-якої галузі господарства країни, і, зокрема, вищої освіти, є виважений курс економічної політики вищого навчального закладу (ВНЗ). Ця політика повинна забезпечувати, з одного боку, удосконалення системи управління основною діяльністю ВНЗ, а з іншого – обґрунтування стратегії його розвитку в існуючих соціально-економічних умовах.
Інтенсивний розвиток мережі ВНЗ та кількості студентів за період з 1990 року на фоні глибокої економічної кризи в країні і погіршення якості освіти зумовила необхідність комплексного дослідження й прогнозування розвитку вищої освіти в найближчі роки. ВНЗ має багато спільного з іншими підприємствами, наприклад, виробничими. З цього слідує доцільність вивчення і застосування досвіду удосконалення систем управління підприємствами різних типів із одночасним урахуванням суттєвих особливостей функціонування і управління ВНЗ.
Проблеми удосконалення теорії управління економічними системами і об’єктами досліджувались в роботах вітчизняних і закордонних учених – економістів, зокрема, Акоффа Р., Ансофа І., Боброва В.Я., Богині Д.П., Вітлінського В.В., Гальчинського А.С., Гейця В.М., Кваснюка Б.Є., Ніколенка Ю.В., Покропивного С.Ф., Радченка В. В., Савчука В.С., Ситника В.Ф., Ткаченка І.С., Чумаченка М.Г. та ін.
Проблемам перебудови системи управління ВНЗ присвячені праці вчених: Андрієнка В.М., Артемчука Г.І., Безгіна І.Д., Васильєва Ю.С., Кігеля Р.Ю., Кірштайна Ж., Навроцького О.І., Оболенської Т.Є., Поповича В.В., Січкаренка Г.Г., Тауча С., Ткаченка І.С., Фінікова Т.В., Хауга Г. та ін. Разом з тим, в економічній літературі недостатньо досліджені стратегічні питання розвитку ВНЗ у зв’язку із погіршенням демографічної ситуації в Україні.
Розуміння і увага до визначення стратегій розвитку мають місце на всіх рівнях управління освітою – уряд, міністерство, заклади освіти. Більшість постанов, документів та концепцій відображають вимоги до діяльності ВНЗ з боку держави та цілі, які визначають перед собою самі заклади.
Актуальним залишається дослідження шляхів досягнення цілей, що постають перед кожним ВНЗ у нових умовах, розробка методів планування основної діяльності закладів освіти та обґрунтування стратегії їх розвитку за умов демографічної кризи в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з планом науково-дослідних робіт Академії муніципального управління за науковою програмою “Дослідження економічних, соціальних і правових проблем становлення соціально орієнтованої ринкової системи в Україні” (номер державної реєстрації 0101 U 005489). Особисто автором розроблені моделі і методи управління ВНЗ, обгрунтована стратегія розвитку ВНЗ за умов демографічних змін в Україні.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування стратегії розвитку ВНЗ за умов демографічної кризи. Для досягнення і реалізації зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання:
· вивчено динаміку основних соціально-економічних показників України за період з 1990 р.;
· на основі статистичних даних починаючи з 1985 р. побудовано трендові моделі для апроксимації прогнозування народжуваності в Україні;
· проведено кореляційно-регресійний аналіз, який дозволив побудувати рівняння регресії, що відображає вплив досліджуваних факторів на чисельність студентів ВНЗ;
· використано метод декомпозиції для виявлення та формального опису повного переліку задач управління ВНЗ;
· запропоновано метод оцінки якості освіти;
· сформульовано та розв’язано задачу планування набору студентів на перший курс ВНЗ як основну серед множини задач планування;
· проведено аналіз динаміки попиту на навчальні послуги за видами економічної діяльності та окремими навчальними закладами за період з 1990 по 2003 роки;
· побудовано економетрічну модель попиту на освітні послуги;
· проведено експериментальні розрахунки впливу основних чинників на попит, які разом з теоретичним аналізом дозволили визначити стратегічний напрям управління попитом на освітні послуги в існуючій демографічній ситуації.
Об’єктом дослідження виступають вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівня акредитації Міністерства культури і туризму України. При необхідності аналізувались також і ВНЗ інших напрямів діяльності.
Предметом дослідження є процеси планування основної діяльності та розвитку ВНЗ.
Методи дослідження. Було використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування поставлених задач та уточнення ключових понять дисертації. Конкретними методами дослідження є методи: системного та логічного підходів, метод нормативно-логічного аналізу, статистичний, порівняння, економіко-математичного моделювання, прогнозування, експертних оцінок та інші. Інформаційною базою дисертаційного дослідження стали матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти і науки України, дані низки ВНЗ, експертні оцінки, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Період вивчення та аналізу інформації – 1990–2005 роки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані теоретичні положення та запропоновані методи дають можливість їх запровадження у ВНЗ країни. Особливе практичне значення має обґрунтована економічна стратегія розвитку ВНЗ в сучасних економічних та демографічних умовах. Основні теоретичні положення і результати дослідження практично застосовані в плануванні діяльності Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. При існуючих ресурсах закладу доведена можливість збільшення набору абітурієнтів та отримання університетом додаткових доходів. Основні результати впроваджені у Міністерстві культури і туризму України (довідка від 01.03.05 № 6-1095/18), використовуються в Академії муніципального управління при викладанні курсу “Основи менеджменту” (довідка від 07.09.05 № 01-56), а також в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого при викладанні курсу “Маркетинг. Основи ринкової економіки”, та “Маркетинг художньої культури” (довідка від 09.09.05 № 267/01). Розроблені, теоретично і науково обґрунтовані положення, висновки і рекомендації дослідження доцільно використати в управлінні закладами вищої освіти, у викладацькій діяльності при підготовці лекцій і семінарських занять, а також обгрунтуванні стратегічного напрямку розвитку ВНЗ.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що запропоновано комплексний підхід до прийняття управлінських рішень щодо функціонування та розвитку ВНЗ з метою підвищення його ефективності та конкурентоспроможності в ринкових умовах і сучасній демографічній ситуації.
При цьому отримані такі найбільш суттєві результати:
Вперше:
· обґрунтовано стратегію розвитку ВНЗ на основі побудови економетричної моделі попиту на освітні послуги та теоретичного і економічного аналізу моделі;
· розроблено метод планування основної діяльності ВНЗ за критерієм максимізації доходів і обмежень за ресурсами різних видів з врахуванням попиту на освітні послуги за спеціалізаціями (спеціальностями), та його модифікацію із побудовою цільової функції, спрямованою на залучення найбільш підготовлених абітурієнтів.
Дістали подальшого розвитку:
· метод декомпозиції системи управління ВНЗ, який на основі аналіза логіко-інформаційних зв’язків між підсистемами і задачами управління дозволив уточнити сутність та послідовність обміну інформацією між органом і об’єктом управління, основними керованими процесами, фазами та періодами управління;
· метод оцінювання якості освіти, який базується на співставленні отриманих випускником знань і умінь із необхідними для виконання функцій у відповідній сфері діяльності після закінчення ВНЗ;
· обґрунтування та економічний аналіз моделі попиту, який підтвердив еластичність конкурсу (попиту) відносно рейтингу ВНЗ і нееластичність відносно оплати навчання, що є основою для прийняття управлінських рішень щодо впливу на попит.
Удосконалено:
· трендові моделі, які є основою для складання прогнозів розвитку вищої освіти та демографічної ситуації;
· обґрунтування та аналіз впливу макроекономічних факторів на розвиток вищої освіти з урахуванням демографічного та економічного стану України та регіонів.
Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, що викладені в дисертації, отримано особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційному дослідженні використано лише положення та ідеї, які є особистими досягненнями в роботі здобувача. Особистий внесок у роботах, що опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались й обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2004 р.), “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції (м. Рівне, 2004 р.), “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (м. Рівне, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці та освіті” (м. Кривий Ріг, 2005 р.); Всеукраїнській науково-теоретичної конференції “Національний інтелектуальний капітал як чинник економічного і соціального прогресу” (м. Київ, 2005 р.); науково-методичної конференції “Творчість І. Карпенка-Карого: слово і дія через віки” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-творчій конференції студентів та аспірантів Харківського державного інституту мистецтв імені І.П. Котляревського “Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих науковців” (м. Харків, 2002 р.); науковій конференції викладачів та аспірантів “Підготовка фахівців театру, кіно і телебачення: історичний досвід, сучасність, перспективи”: до 100-річчя Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого (м. Київ, 2004 р.); засіданні круглого столу Академії муніципального управління “Проблеми кафедри, факультету, ВНЗ за умов демографічної кризи в Україні” (м. Київ, 2005 р.).
Публікації. Основні положення, найважливіші результати та висновки дослідження надруковано в 12 наукових публікаціях, з них 6 статей в фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які відображають основний зміст дисертації і належать особисто авторові, становить 4,1 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок друкованого тексту, у тому числі 13 таблиць на 13 сторінках, 23 рисунка на 21 сторінці, додатки на 22 сторінках, список використаних джерел із 157 найменувань на 13 сторінках.
Основний зміст
У першому розділі “Теоретичні засади та проблеми управління вищими навчальними закладами” досліджено проблеми вищої освіти і управління ВНЗ за умов переходу України до ринкових відносин і впливу демографічних факторів, проведено аналіз основних проблем і теоретичних засад управління діяльністю ВНЗ та їх розвитку.
Проблема удосконалення системи вищої освіти і підвищення якості професійної підготовки фахівців в Україні є найважливішою соціокультурною проблемою, вирішення якої можливе тільки при приведенні освіти у відповідність з новими соціально-економічними вимогами ринкової економіки. В даний час державні структури, які визначають і здійснюють політику у галузі якості освіти, напрацьовують політичні тенденції, визначають стратегії і виконують, у відповідності з потребами суспільства та ресурсами держави, освітянські програми, що необхідно для економічного та соціального розвитку України, а також індивідуального та культурного самовираження особистості у суспільстві.
Якщо врахувати демографічну ситуацію, а у нас не тільки ліцензований обсяг, але і фактична кількість прийнятих на навчання до закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації в 2004/05 навчальному році (475 тис. студентів) більше народжуваності в 2004 р. (427 тисяч), то ця проблема найближчим часом загостриться і оптимізації мережі ВНЗ в Україні не уникнути. Але розпочинати цю роботу слід еволюційним шляхом, поступово, з урахуванням реалій сьогодення.
Від якості вищої освіти в країні залежить її майбутнє, оскільки система вищої освіти формує найважливіше багатство держави – інтелектуальний людський потенціал. Тому цілком справедливим є той факт, що підвищення якості вищої освіти і його вплив на розвиток економіки повинно стати національною стратегією України.
Важливіше місце на шляху реформування вищої освіти займає реалізація положень Болонської декларації та інтеграції освіти України до європейського освітнього простору.
Україна, як і інші учасниці Болонської декларації, зобов’язалась до 2010 р. привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту. Розв’язання цієї проблеми пов’язане не тільки з методичними розробками у вищій освіті та їх організаційним забезпеченням, але й потребує динамічного розвитку економічної бази освіти – національної економіки, державного бюджету, а також добробуту людей.
Численна статистична інформація висвітлює розвиток вищої освіти в динаміці, як в цілому по Україні, так і по регіонах, за формою навчання та оплати і дозволяє визначати важливі показники. На всіх рівнях управління, від державного до вищого навчального закладу, проблема якості освіти в сучасних умовах в Україні набуває особливого значення.
Аналіз методів управління довів, що ВНЗ – організація, яка недостатньо вивчена з точки зору теоретичного та практичного менеджменту. Методи управління у ВНЗ значно відстають як у кількісному, так і якісному вимірюванні, тому важливим кроком в удосконаленні системи управління є моделювання її структури.
Наприклад, метод декомпозиції, розроблений для промислових підприємств, дозволяє формалізувати множину задач управління ВНЗ, на основі аналізу зв’язків між ними виявити основні, що в більшій мірі впливають на досягнення цілей.
Задачі планування основної діяльності ВНЗ за своєю складністю і впливу на кінцеві результати займають важливе місце серед задач управління. Аналіз розроблених економіко-математичних моделей і методів, а також впровадження їх на підприємствах різних галузей економіки, довів доцільність їх використання для закладів освіти. Задачі лінійного програмування за своєю адекватністю умовам ВНЗ і простотою реалізації займають важливе місце в удосконаленні всієї системи управління ВНЗ. Для застосування цих моделей актуальним залишається обґрунтування критеріїв оптимальності і обмежень, що адекватно описують реальні умови діяльності закладу освіти в сучасних умовах.
Динаміка розвитку вищої освіти в Україні за останні 15 років, перехід до ринкової економіки, негативна демографічна ситуація поставили перед вищою освітою і кожним закладом серйозну проблему визначення та реалізації стратегії розвитку, без чого криза в тій чи іншій мірі неминуча. Наслідками кризи вищої освіти буде погіршення її якості, незабезпеченість національної економіки, загалом – всіх галузей суспільного розвитку кваліфікованим персоналом, закриття ВНЗ, збільшення безробіття.
Розуміння і увага до визначення стратегій розвитку мають місце на всіх рівнях управління освітою, – уряд, міністерство, заклади освіти. Більшість постанов, документів та концепцій відображають вимоги до діяльності ВНЗ з боку держави та цілі, які визначають перед собою самі заклади.
Актуальним залишається обґрунтування шляхів досягнення цілей, що постають перед кожним ВНЗ у нових умовах. Аналіз математичних і статистичних методів, зокрема економетричного моделювання, є вельми актуальним і діючим засобом виявлення найвпливовіших факторів досягнення цілей ВНЗ і обґрунтування стратегії його розвитку у сучасних умовах.
У другому розділі “Аналіз впливу макроекономічних факторів на вищу освіту” наведено результати досліджень впливу зовнішніх факторів на вищу освіту, складено прогнози її розвитку та виявлено кризові тенденції за умови демографічної ситуації в Україні.
Вивчення динаміки основних соціально-економічних показників України за період з 1990 р. показує всеохоплюючий характер економічної кризи протягом десяти років. Валовий внутрішній продукт України з 1990 р. максимально знизився до 40,8 % (у 2,5 рази), продукція промисловості – до 49 % (у 2 рази), сільського господарства – до 49,6 %. На цьому фоні існує вид економічної діяльності, який упродовж всього кризового періоду покращував свої основні показники, це – вища освіта. При середній частці ВДВ по народному господарству 37,7 % (2002 р.), частка ВДВ по освіті становить 69,1 %. Кількість ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації збільшилась із 149 (1990/91 р.) до 347 (2004/05 р.); кількість студентів – із 881 тис. до 2027 тис.; кількість студентів, зарахованих на перший курс – із 175 тис. до 475 тис. Суттєве зростання мало місце у підготовці кандидатів та докторів наук.
Модернізація системи освіти неможлива без прогнозу її розвитку. Серед багатьох досліджень, присвячених таким показникам, як ВВП, обсяги промислової та сільськогосподарської продукції, майже відсутні прогнози розвитку і використання потенціалу вищої освіти. Прогнозування таких негативних явищ має важливе значення, оскільки демографічні фактори можуть спричинити негативний вплив на розвиток вищої освіти. Показник чисельності учнів загальноосвітніх шкіл і тих, хто закінчив середню школу, має тенденцію до зменшення. Можна стверджувати, що на цей показник впливають не тільки тенденції показника народжуваності, але й соціально-економічна ситуація в Україні.
На основі статистичних даних, починаючи з 1985 р., побудовано трендові моделі для прогнозування народжуваності в Україні. Аналіз трендових моделей дав можливість вибрати найбільш адекватну у вигляді параболи другого порядку.
Не всі народжені певного року стають випускниками середньої школи через 17-18 років. Вплив демографічних процесів (природна смертність), а також соціально-економічна ситуація в країні зменшує цю кількість. Наприклад, у 1996 закінчило середню школу тільки 50 % (374 тис.) від народжених у 1979 році (735,2 тис.). На основі статистичної інформації про чисельність зарахованих до ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації на початок кожного навчального року побудовано п’ять видів трендових моделей для складання прогнозів щодо розвитку вищої освіти. Для дослідження динаміки розвитку вищої школи використано логарифмічну та степеневу моделі як адекватніші для цього процесу.
Побудова графіків прогнозу народжуваності, зсунутих на 17 років вперед, та чисельності зарахованих до ВНЗ на основі отриманих трендових моделей дає можливість виявити точки перетину, які відповідають рівновазі цих двох процесів: оптимістичного і песимістичного. За оптимістичним прогнозом чисельність молоді із середньою освітою починаючи з 2011-2013 років буде менше за прогнозований набір студентів, що є ознакою початку кризи системи вищих навчальних закладів.
Рис.1. Прогнози чисельності абітурієнтів та потенціалу ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації
З метою вивчення впливу макроекономічних факторів на розвиток вищої освіти в Україні проведений кореляційно-регресійний аналіз. Проведені спостереження впливу демографічних та економічних факторів як по Україні, так і по її регіонах. Серед факторів вивчались такі: кількість населення, міське населення, доходи населення, валова додана вартість та інші.
Багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз дозволив побудувати рівняння регресії. Для визначення параметрів рівняння регресії, якщо шукана залежність прийнята за лінійну, найефективнішим є метод найменших квадратів, який дозволяє встановити рівняння, що зв’язує залежну змінну у (кількість студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації) з незалежними змінними факторами х.
Попередній аналіз офіційної статистичної інформації про фактори, які можуть впливати на динаміку обраного показника, дозволив відібрати шість:
Основним результатом аналізу є побудована регресійна модель:
Y = 10,759 – 0,043x1+0,088x2 - 0,042x3+0,0074x4+0,0074x5 – 0,0041х6 ; (1)
де х1 – кількість населення України;
х2 – кількість міського населення;
х3 – сума грошових доходів;
х4 – сума грошових витрат;
х5 – ВДВ;
х6 – ВДВ на одну особу.
Поетапне дослідження дає рівняння регресії виду:
Y = -41,51 + 0,031x2 + 0,003x3 + 0,0177x6 . (2)
Використаний покроковий кореляційно-регресійний аналіз дозволив зробити важливий висновок: окрім виявлення із множини соціально-економічних чинників таких, що найсуттєвіше впливають на показник освіти, модель підтвердила наявність чинників, які залишились поза межами виконаних досліджень.
Дослідження та перевірка адекватності цієї моделі за критеріями Фішера та Стьюдента свідчать про недостатню статистичну значущість отриманих багатофакторних моделей та про існування суттєвих неврахованих в побудованих моделях факторів. Це ставить задачу подальших досліджень і виявлення факторів іншої природи, так званих внутрішніх для ВНЗ. Серед таких факторів – рейтинг вищого закладу, вартість навчання, а також якість підготовки фахівців, яка суттєво впливає на рейтинг.
Запропоновано метод оцінювання якості освіти, який базується на співставленні отриманих випускником знань і умінь із необхідними для виконання функцій у відповідній галузі після закінчення ВНЗ. Критерій якості має дві складові: перша показує, яку частку задач спеціаліст здатний розв’язувати на рівні припустимих рішень; друга відмічає якість отриманих рішень по відношенню до оптимальних. Для ВНЗ корисним буде оцінювання диплому, але й на останніх етапах навчання – старших курсах. Отже, адміністрації ВНЗ, окрім додержання державних стандартів освіти при ліцензуванні та акредитації, що, зрозуміло, є обов’язковим, раціонально використовувати також інші методи оцінки якості навчання на різних етапах.
У третьому розділі “Планування діяльності вищого навчального закладу” відзначено, що важливою умовою удосконалення системи управління ВНЗ є визначення її структури і, в першу чергу, перелік задач управління та їх зв’язків.
Для формування чіткої множини задач управління ВНЗ використано метод декомпозиції, згідно з яким всю систему розподілено на частини (підсистеми) відповідно до обраних ознак декомпозиції. В процесі декомпозиції системи управління ВНЗ використано такі ознаки: вид керованого процесу, належність процесу до навчального підрозділу, фаза управління, період управління.
Поставлена задача моделювання структури керованих процесів визначила основні процеси, найхарактерніші для ВНЗ:
· навчальний процес;
· науково-дослідницька діяльність;
· видавнича діяльність.
У декомпозиції за ознакою фази управління прийнято такі основні фази замкненого контуру управління: планування, облік, контроль, регулювання.
Реалізація процесу декомпозиції системи управління дала можливість вивчити та формально представити повний перелік задач управління ВНЗ.
Представлено концепцію врахування зв’язків при вирішенні задач планування із іншими задачами системи управління ВНЗ. Метод погодження результатів окремої задачі планування з іншими задачами системи дає можливість забезпечити системний підхід. Досягається це шляхом врахування зв’язків планової задачі з результатами задач для інших підрозділів, фаз та періодів управління, а також з можливостями ресурсних підсистем.
Задача планування при відомих даних про потребу в послугах освіти та можливостях закладу освіти полягає у знаходженні таких обсягів послуг, які забезпечують досягнення мети системи найефективнішим способом. Прийняття раціональних рішень щодо розвитку і управління ВНЗ неможливе без моделювання попиту на освітні послуги цього закладу. При цьому необхідно мати на увазі, що попит є змінною величиною, яка залежить від багатьох факторів. Тому, якщо заклад буде змінювати ці фактори, попит на його послуги буде також змінюватись.
Реальні зовнішні умови, які пов’язані з демографічною ситуацією, що буде погіршуватись, принаймні, найближчі 15 років, ставлять жорсткіші вимоги до якості планування освітньої діяльності у ВНЗ. Навіть невеликі відхилення від оптимальних планів можуть призвести до втрати конкурентоздатності навчального закладу, тому обов’язковим є побудова математичної моделі. Приймаємо, що невідомими змінними величинами задачі, тобто оптимального плану набору та підготовки фахівців, є: річний набір студентів за спеціальностями. Ці змінні величини залежать від умов, як внутрішніх (приміщення, професорсько-викладацький персонал, бібліотека, комп’ютери та обладнання, гуртожитки, інші) так зовнішніх (попит на навчання за тією чи іншою спеціальністю в даному закладі освіти). Враховуючи обмеження на можливості (потенціал) закладу освіти і потребу на послуги даного закладу, а також наявні його ресурси, можна скласти план підготовки фахівців, який буде задовольняти всі сформовані обмеження. Із набору можливих планів слід обрати найкращий, для чого необхідно визначити цільову функцію.
Запропоновано два підходи до визначення критерію оптимальності залежно від умов.
Перший підхід пов’язаний із прагненням закладу освіти збільшити можливості розвитку закладу та підвищення його рейтингу за рахунок отримання максимального доходу. Залежно від кон’юнктури та престижності спеціальностей, співвідношення попиту народного господарства на спеціалістів та їх наявності, рейтингу ВНЗ та різних спеціальностей і спеціалізацій складається сума річної оплати навчання, що представляє собою річний дохід ВНЗ від одного студента.
Критерій оптимальності при цьому підході:
, (3)
де Z – річний дохід від навчання студентів всіх спеціальностей;
Dj – річний дохід закладу освіти від прийому одного студента j-ої спеціальності;
Хj – кількість студентів j-ої спеціальності, що планується до прийому.
Формальне представлення обмежень задачі та її цільової функції є основою формулювання постановки оптимізаційної задачі планування діяльності ВНЗ:
задача полягає у знаходженні планових обсягів прийому студентів до ВНЗ за кожною j-ою спеціальністю, при яких навчальний процес буде забезпечений наявними ресурсами кожного і-го виду, а також попитом абітурієнтів на відповідну спеціальність, а сумарний річний доход досягне максимального значення.
Економіко-математична модель задачі планування:
цільова функція
maxZ = D1 X1 + D2 X2 + … + Dj Xj + … + Dm Xm; (4)
обмеження за ресурсами кожного виду
, i=1, n; (5)
обмеження за попитом на навчальні послуги по кожній спеціальності (спеціалізації)
Хj ? k Bj, j= 1,m; (6)
де aij – норма витрат кожного ресурсу і-го виду для підготовки одного фахівця j-ої спеціальності;
Xj – невідома змінна величина,( Хj ? 0);
Аі – кількість ресурсу і-го виду, який може використовувати заклад освіти при підготовці фахівців;
i – номер ресурсу;
n – кількість спеціальностей (спеціалізацій);
j – спеціальність (спеціалізація);
m – кількість видів ресурсів;
k – частка абітурієнтів, яка обрала даний заклад як пріоритетний;
Вj – попит на j – ту спеціальність;
Щоб перейти до викладення другого підходу обґрунтування критерію оптимальності, відмітимо прийняті припущення стосовно першого підходу. Цей підхід направлений на прийняття такого плану, який в межах описаних умов дозволяє максимізувати сумарний річний дохід від прийому студентів всіх спеціальностей. При цьому не виявляється можливим врахування якості зарахованих абітурієнтів. Якщо припустити, що оплата навчання за двома різними спеціальностями однакова, а конкурси суттєво відрізняються, то з точки зору прийнятого критерію оптимальності ефективності цих двох варіантів будуть оцінюватись однаково.
Але при більшому конкурсі заклад освіти має можливість прийняти на навчання більш підготовлених і здатних абітурієнтів, а також підготувати кращих фахівців. Зрозуміло, що це вигідно як суспільству в цілому, так і ВНЗ, зокрема, тому, що сприяє підвищенню рейтингу і, в майбутньому, попиту на його навчальні послуги.
Після введення вагових коефіцієнтів кожної спеціальності, які відображають вплив конкурсу на ефективність діяльності навчального закладу, цільова функція має вигляд:
, (7)
де Kj – конкурс до вступу на j-ту спеціальність;
– середній конкурс до вступу до ВНЗ.
Додаючи до цієї цільової функції відповідні обмеження, отримаємо лінійну задачу планування діяльності ВНЗ із врахуванням впливу конкурсів за кожною спеціальністю на ефективність його діяльності.
Цільова функція із використанням вхідної нормативно-довідкової та поточної інформації КНУ театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого має вигляд:
4,4Х1 + 4,4Х2 + 3,8Х3 + 4,4Х4 +3,8Х5 + 3,3Х6 + 4Х7 + 4,8Х8 + 4,8Х9 + 3,4Х10 + 4,8Х11 + 4,8Х12 + +4,8Х13 + 3,3Х14 + 4,2Х15 max; (8)
Значення цільової функції наведено в таблиці 1, а розв’язок задачі (значення змінних величин – кількість вступаючих за спеціалізаціями) наведений в таблиці 2.
Таблиця 1
Значення цільової функції за умови збільшення кількості третього та сьомого ресурсів
Вихідне значення | Результат
524,5 | 622,26
Таблиця 2
Оптимальні значення змінних
Назва змінної | Вихідне значення | Результат
x1 - Акторське мистецтво (жінки) | 8 | 8
x2 - Акторське мистецтво (чоловіки) | 10 | 10
x3 - Актор театру ляльок | 2 | 2
x4 - Режисура драми | 3 | 3
x5 - Режисура театру ляльок | 0 | 0
x6 - Театрознавство | 4 | 4
x7 - Організація театральної справи | 18 | 19
x8 - Режисура художнього фільму | 3 | 33,53333
x9 - Режисура науково-популярного фільму | 16 | 2
x10 - Драматургія кіно і телебачення | 3 | 3
x11 - Режисура телебачення | 26 | 28
x12 - Звукорежиссура | 4 | 3
x13 - Кіно-телеоператорство | 14 | 16
x14 - Кінознавство | 3 | 3
x15 - Організація виробництва фільму | 4 | 4
Сума | 118 | 138,5333
Проведене коригування кількості двох видів ресурсів (кількість кандидатів доцентів та місць у гуртожитку) дозволяє значно покращити план: набір на перший курс становить 139 студентів (збільшення у порівнянні із першим варіантом складає 21 студент), а значення цільової функції збільшилось із 524 тис. до 622 тис. грн.
Таким чином, сформульована постановка задачі планування набору студентів на перший курс ВНЗ як основна задача серед множини задач планування. Класифікована основна вхідна інформація, необхідна для складання плану, представлені підходи до її визначення.
Поставлена задача планування реалізована на комп’ютері з використанням Excel та реальної інформації КНУ театру, кіно і телебачення. За умов реальних ресурсних обмежень отриманий оптимальний план у порівнянні з реальним планом університету на 2004/05 навчальний рік дозволить збільшити набір на 23 студента і річний дохід на 102 тис. грн.
У четвертому розділі “Обґрунтування економічної стратегії розвитку вищого навчального закладу” виконано аналіз динаміки попиту на навчальні послуги за галузями та окремими навчальними закладами за період з 1990 по 2003 роки, який показав тенденцію зменшення загального конкурсу з 2,05 до 1,52 чоловіка на місце, а також зміну пріоритетів галузей і суттєву нерівномірність показників конкурсу відносно закладів освіти і спеціальностей.
Аналіз даних щодо попиту на освітні послуги дає можливість зробити важливі для кожного ВНЗ висновки, що попит має тенденції до змін в динаміці, та йому властиві структурні зміни в часі між галузевими групами, спеціальностями (спеціалізаціями). В межах лише одного ВНЗ коливання конкурсу на різні спеціалізації досягає 10 разів, а по всій множині закладів України – 17,8 разів. Таким чином, заклади, що мають сьогодні високий попит на їх послуги, при умові збереження своїх позицій (рейтингу), в цілому по Україні будуть забезпечені абітурієнтами і мати умови для підвищення ефективності і подальшого розвитку. Для всіх інших закладів існує реальна загроза зменшення в найближчі роки попиту на послуги до критичного рівня, який межує із припиненням їх існування. Доведено, що важливим шляхом запобігання кризи ВНЗ в існуючій демографічній ситуації є виявлення чинників впливу на попит і вплив через них на підтримання певного конкурсу, тому побудовано економетричну модель попиту на освітні послуги (конкурс) із незалежними змінними: Х1 – рейтинг ВНЗ (спеціальності, спеціалізації); Х2 – оплата навчання;
Y = 0,20179+0,91119Х10,55Х2. (9)
Для побудови моделі попиту використано статистичні дані про конкурс та оплату навчання, а також проведено вибіркові обстеження рейтингу. Перевірка узгодженості індивідуальних оцінок рейтингу здійснена за допомогою коефіцієнта конкордації. З метою забезпечення необхідної надійності результатів вибіркових спостережень розрахований мінімальний обсяг вибірки. За допомогою множинного коефіцієнта детермінації, критеріїв Фішера та Стьюдента підтверджена статистична значущість розробленої моделі.
Після побудови моделі попиту на освітні послуги залежно від рейтингу закладу, спеціальності і вартості навчання і перевірки достовірності цієї моделі, важливим етапом стає її економічний аналіз як основа для прийняття рішень з обґрунтування економічної стратегії розвитку ВНЗ, в результаті чого встановлено показники ефективності впливу кожного чинника, а також середню ефективність впливу всіх чинників на показник конкурсу.
Для дослідження економічних процесів та прийняття рішень щодо їх вдосконалення розраховано коефіцієнти еластичності, які показали, що при збільшенні рейтингу вузу (спеціальності) на 1 % конкурс зростає на 1,51 % за умови, що чинник “оплата навчання” залишається сталою величиною. При збільшенні оплати на 1 % конкурс зменшується на 0,469 % за умови, що рейтинг залишається незмінним. Таким чином, попит відносно рейтингу ВНЗ чи спеціальності (спеціалізації) є еластичним, тому що відповідний коефіцієнт еластичності > 1 (), а попит відносно оплати навчання є нееластичним, оскільки відповідний коефіцієнт по абсолютному значенню менше одиниці (<1). Загальна еластичність дорівнює 1,04.
Розраховані норми заміщення чинників у моделі попиту, які є основою для прийняття рішень щодо раціональних шляхів впливу на попит. Ці норми свідчать, що, наприклад, при збільшенні оплати навчання на 1 тис. грн. в рік з метою збереження попиту необхідно підвищити рейтинг на 1,66 бала.
Суттєвою характеристикою побудованої моделі є оцінка якості прогнозу на її основі, для чого проведені розрахунки похибок прогнозів і підтверджені адекватні прогнозні можливості моделі.
Проведено експериментальні розрахунки впливу кожного чинника на попит (рис. 2).
Рис. 2. Залежність конкурсу від рейтингу ВНЗ та оплати навчання
Аналіз шляхів управління попитом на навчальні послуги дозволяє обґрунтувати стратегічний напрям розвитку і підвищення ефективності ВНЗ в умовах демографічної кризи – підвищення рейтингу закладу. Зростання попиту, в свою чергу, відкриває нові можливості для оптимізації планування діяльності вищого навчального закладу.
ВИСНОВКИ
У дисертації проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у обґрунтуванні концепції визначення стратегії управління функціонуванням та розвитком вищого навчального закладу за умови демографічної кризи. На фоні глибокої економічної кризи і погіршення якості освіти в Україні, інтенсивний розвиток мережі вищих навчальних закладів та кількості студентів за період з 1990 р. ставить завдання комплексного дослідження і прогнозування розвитку вищої освіти в найближчі роки для визначення “демографічної ями” та обґрунтування шляхів подолання кризи в майбутньому.
За результатами проведених досліджень сформовані такі висновки.
1. Аналіз десятирічної соціально-економічної кризи в Україні показав, що на фоні падіння рівня ВВП, обсягів промислової та сільськогосподарської продукції відповідно до 40,8; 49 та 49,6 % до рівня 1990 року мало місце покращення показників вищої освіти у 2–2,5 рази.
Побудовані на основі статистичних даних трендові моделі дали можливість отримати прогнози народжуваності та потенціалу ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації (чисельність зарахованих на перший курс) та отримати роки початку кризових явищ у вищій освіті. Із врахуванням впливу позитивної динаміки низки макроекономічних показників та приєднання України до Болонського процесу найбільш імовірним періодом можна вважати 2011–2013 роки, коли чисельність молоді із середньою освітою зрівняється із потенціалом вищих навчальних закладів.
2. З метою визначення структури системи управління ВНЗ запропонований метод декомпозиції, згідно з яким система управління розподіляється на частини відповідно до обраних ознак декомпозиції. Реалізація методу декомпозиції дала можливість виявити та формально представити повний перелік задач управління вищим навчальним закладом, серед яких показана особлива роль задач планування.
Представлена концепція врахування логіко-інформаційних зв’язків задач планування із іншими задачами системи, що підвищує узгодженість планів із ресурсними підсистемами та надійність їх виконання.
3. Розроблений метод розв’язання задачі планування набору студентів до ВНЗ із врахуванням необхідних обмежень та закладена економіко-математична модель цієї задачі за критерієм максимізації доходу.
З метою підвищення якості підготовки фахівців за рахунок залучення до закладу освіти найбільш підготовлених абітурієнтів розроблена модифікована модель задачі планування за критерієм оптимальності на максимізацію потенційного ефекту ВНЗ.
4. Відповідно до розроблених методів і моделей задачі розроблений план набору студентів до КНУ театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, який у порівнянні з реальним планом університету на 2004/2005 навчальний рік дозволяє, при існуючих ресурсах, збільшити набір на 20 % і річний дохід на 102 тис. грн. Проведений аналіз чутливості плану, що виявив критичні обмежуючі ресурси і визначив шляхи удосконалення плану. Розрахунки планів та їх аналіз виконані на комп’ютері.
5. Важливим напрямом запобігання кризи ВНЗ в демографічній ситуації, що наближається відповідно до прогнозів, є виявлення чинників впливу на підтримання конкурсу і управління попитом на освітні послуги конкретного закладу освіти.
6. Побудовано економетричну модель попиту на освітні послуги залежно від чинників: рейтинг ВНЗ і спеціальності; оплата навчання. Використані статистичні дані про конкурс та оплату навчання,
