Дисертацією є рукопис
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
КАПЛЯ Ірина Валентинівна
УДК 657.41: 631.115.2
ОБЛІК власного капіталу в
акціонерних товариствах апк
08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті Міні-стерства аграрної політики України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України
Саблук Петро Трохимович,
Наці-ональний науковий центр
“Інститут аграрної економіки” УААН,
директор
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Герасимович Анатолій Михайлович,
Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,
професор кафедри
кандидат економічних наук, професор
Остап’юк Мирослав Ярославович,
Тернопільська філія Європейського університету
професор кафедри
Провідна установа: Ужгородський національний університет
Міністерства освіти і науки України,
кафедра бухгалтерського обліку і аудиту, м. Ужгород
Захист дисертації відбудеться “5” липня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ – МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, к. 317).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ – МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212).
Автореферат розісланий “1” червня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жук Н.Л.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в агропромисловому комплексі України обумовив відродження і правове закріплення різних форм власності. В умовах аграрної реформи набуває актуальності дослідження процесів функціонування акціонерних товариств як об’єктів приватно – корпоративної власності.
Розширення та поглиблення ринкового середовища, розвиток акціонерних товариств викликає необхідність реформування обліку, що є основним джерелом, де акумулюється та систематизується необхідна інформація, яка відображає процес формування власності, обсяг прав власників, створення та використання власного капіталу як фінансової основи діяльності підприємств.
Основою ринкової економіки є відносини власності, які в сучасній системі бухгалтерського обліку виражені категорією “власний капітал”. В нових умовах суспільно-економічних відносин фінансово-власницька концепція розвитку акціонерних товариств агропромислового комплексу займає ключове місце і першочергове завдання полягає у забезпеченні власників та потенційних інвесторів достовірною інформацією щодо наявності й руху власного капіталу підприємства. Тому на сучасному етапі розвитку підприємств акціонерної форми власності виняткове значення мають вдосконалення методики обліку власного капіталу, а також визначення ринкової вартості власного капіталу шляхом застосування всіх доступних підходів і методів оцінки.
У розробку теоретичних і методичних питань відносин власності, зокрема трансформації власності та реструктуризації підприємств агропромислового комплексу, значний внесок зробили українські вчені: В.Я. Амбросов, М.Я. Дем’яненко, Ю.О. Лупенко, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишин. Проблеми обліку власного капіталу та його побудови в новостворених підприємствах досліджували у своїх працях: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.М. Жук, В.М. Добровський, О.О. Канцуров, Г.Г. Кірейцев, М.С. Пушкар, В.Ф. Палій, Я.В. Соколов, В.В. Сопко, Л.К. Сук та інші автори. Проте у працях цих учених ще не склалося єдиної думки щодо методики відображення в обліку формування й руху власного капіталу та його складових, що вимагає більш глибокого дослідження.
Вивчення теоретичних положень і практики бухгалтерського обліку власного капіталу акціонерних товариств агропромислового комплексу дозволило виявити неузгодженість ряду проблем, а саме: нормативного забезпечення функціонування акціонерних товариств, формування статутного капіталу на етапі першої та додаткової емісії, неоднозначність щодо джерел формування додаткового й резервного капіталу, особливостей облікового відображення складових власного капіталу в облікових регістрах, на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності. Наслідком цього є неточність термінології та структури власного капіталу акціонерного товариства, недостатність і фрагментарність сучасної моделі його обліку, що не може забезпечити ефективний контроль за формуванням джерел власних коштів акціонерів та їх використанням.
Актуальність вказаних проблем, їх практичне значення і недостатнє теоретичне й методичне опрацювання обумовили вибір теми, мету, завдання та основні напрями дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою наукових досліджень, що проводяться на економічному факультеті Інституту бізнесу і фінансів Подільського державного аграрно-технічного університету та в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук “Формування системи та механізмів обліково-аудиторського та інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0105U000323). У межах програми автором виконано дослідження, пов’язані з удосконаленням методики бухгалтерського обліку власного капіталу акціонерних товариств агропромислового комплексу та проведенням його оцінки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження та розробка практичних рекомендацій з удосконалення обліково-аналітичного процесу та методики обліку власного капіталу в акціонерних товариствах агропромислового комплексу (АПК) відповідно до вимог реформування системи бухгалтерського обліку, а також вибір і обґрунтування оцінки власного капіталу в ринкових умовах.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
·
дослідити сутність акціонерної власності та особливості організаційно-правової діяльності акціонерних товариств АПК, що впливають на організацію й методику обліку;
·
розкрити економічну природу категорії “власний капітал” та його формування як об'єкта бухгалтерського обліку;
·
дослідити існуючі підходи та методи оцінки майна та їх вплив на оцінку власного капіталу акціонерного товариства;
·
визначити напрями удосконалення оцінки власного капіталу акціонерних товариств;
·
обґрунтувати пропозиції щодо облікової політики стосовно складових власного капіталу в акціонерних товариствах АПК;
·
проаналізувати діючий порядок обліку власного капіталу акціонерних товариств АПК та розробити пропозиції з удосконалення обліку статутного, додаткового та резервного капіталу;
·
удосконалити регістри аналітичного обліку власного капітулу;
·
обґрунтувати пропозиції з удосконалення фінансової звітності акціонерних товариств щодо власного капіталу.
Об'єктом дослідження є обліковий процес щодо формування й руху власного капіталу в акціонерних товариствах АПК Хмельницької області.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних, організаційних та практичних питань обліку й оцінки власного капіталу.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнонаукові методи пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ. У процесі роботи для вивчення теорії та діючої практики обліку власного капіталу акціонерних товариств використовувалися такі методи дослідження: спостереження, теоретичного узагальнення, порівняння – для встановлення концептуальної сутності акціонерного товариства та власного капіталу; історичний, системний підходи - при дослідженні історичних передумов виникнення поняття власного капіталу; абстрактно-логічного аналізу – для обґрунтування класифікаційної моделі власного капіталу як об'єкта бухгалтерського обліку; групування, графічний метод – для наочного відображення складових власного капіталу, їх питомої ваги та шкали змін; методи математичної статистики – для розрахунку ринкової вартості власного капіталу. Застосування методу моделювання дозволило розробити методику удосконалення обліку власного капіталу.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження були розробки вітчизняних і зарубіжних вчених; Закони України; Укази Президента України та матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку; міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності; фінансова звітність, оперативна інформація та особисті спостереження автора з практики ведення обліку власного капіталу в акціонерних товариствах агропромислового комплексу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні та практичному вирішенні питань, пов’язаних з удосконаленням методики обліку власного капіталу в акціонерних товариствах агропромислового комплексу. Основні положення наукової новизни результатів дослідження полягають в наступному:
вперше:
·
запропоновано удосконалені форми регістрів аналітичного обліку власного капіталу щодо розрахунків з власниками акцій: відомість обліку підписки на акції, відомість обліку руху акцій, картку акціонера, відомість обліку руху власних акцій, викуплених в акціонерів, а також форми відомостей аналітичного обліку за рахунками власного капіталу, що сприяє покращанню інформативності його обліку в акціонерних товариствах АПК;
удосконалено:
·
методичні засади облікової політики акціонерного товариства в частині власного капіталу, що включає: оцінку власного капіталу; визначення доходу (прибутку) на акцію; джерела формування і напрями використання резервів; порядок розподілу чистого прибутку, що впливає на методичні аспекти організації бухгалтерського обліку та дає можливість підвищити контроль за ефективним використанням власного капіталу товариства;
·
методику обліку формування статутного капіталу, що дає можливість визначати обсяг підписки за видами акцій та прогнозувати попит учасників на ринку акцій;
·
форми фінансової звітності в частині власного капіталу, а саме “Баланс”, “Звіт про власний капітал” та внесені пропозиції по розкриттю додаткової інформації у примітках до звітності, що сприяють поліпшенню аналітичності звітності та підвищенню якості й достовірності інформації;
·
методичні засади оцінки власного капіталу на підставі визначення чистих активів, що буде сприяти принципу підтримки (збереження) капіталу;
дістали подальший розвиток:
·
інтерпретація сутності категорії “власний капітал” як власного джерела відтворення активів, що відображає обсяг прав та інтересів власників, які представлені інвестованим і накопиченим капіталом, а також категорії “акціонерний капітал” як засобів, вкладених акціонерами при створенні товариства і сформованих при додаткових емісіях, що приносять дохід;
·
класифікаційна модель власного капіталу акціонерних товариств, у складі якого виділено акціонерний і накопичений капітал, що дасть можливість розмежувати його складові за економічною природою й отримувати інформацію про стан і динаміку власного капіталу за пропонованими елементами;
·
методичні засади обліку створення резерву з переоцінки і резерву з прискореної амортизації та виділення окремих субрахунків для їх обліку, що забезпечує фінансову стійкість підприємства та підтримку капіталу в умовах інфляції та низької інвестиційної діяльності;
·
методичні засади оцінки власного капіталу в умовах ринку шляхом дисконтування грошових потоків, що дозволить розрахувати ринкову вартість власного капіталу акціонерного товариства та сформувати поточний курс акцій в майбутньому.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування ряду положень дисертації для подальшого проведення наукових досліджень у сфері бухгалтерського обліку власного капіталу. Для практичного застосування результатів дослідження автором розроблено пропозиції, спрямовані на удосконалення методики обліку, звітності з власного капіталу та його ринкової оцінки в акціонерних товариствах АПК. Впровадження результатів дослідження дасть змогу підвищити оперативність і аналітичність облікової інформації, посилити контроль за формуванням і динамікою власного капіталу і надати достовірну й об'єктивну інформацію про власний капітал відповідно до вимог чинного законодавства, засновницьких документів та облікової політики акціонерного товариства.
Запропоновані автором рекомендації та пропозиції ухвалені до впровадження на ЗАТ “Авіс” Хмельницької області (довідка № від 19.09.2005 р.), ВАТ “Адамс” Хмельницької області (довідка № 771 від 23.09.2005 р.), ЗАТ “Хлібокомбінат” Хмельницької області (довідка № 124 від 15.09.2005 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються для поглиблення тео--ретико-методичного забезпечення в навчальному процесі кафедри бухгалтерського обліку Інституту бізнесу і фінансів Подільського державного аграрно-технічного університету (довідка № 71-08-459 від 26.09.2005 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на всеукраїнській конференції молодих учених-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, листопад 2001 р.); міжнародній науково-практичної конференції “Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Кіровоград, 2005 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,8 друк.арк. У фахових виданнях опубліковано 5 статей загальним обсягом 2,21 друк.арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи 186 сторінок комп’ютерного тексту, 21 таблиця, 12 рисунків і 21 додаток. Список використаних джерел містить 209 найменувань на 16 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У дисертації на підставі проведених досліджень наведено теоретичні, методичні положення та практичні рекомендації з удосконалення обліку й оцінки власного капіталу в акціонерних товариствах АПК.
У першому розділі "Економічна сутність, теоретичні та методологічні засади обліку власного капіталу в акціонерних товариствах АПК" розкрито організаційно-правові аспекти створення та особливості діяльності акціонерних товариств АПК. Проведено аналіз категорії “власний капітал” та особливостей її формування в обліку акціонерних товариств.
Агропромисловий комплекс, а саме його аграрний сектор, потребує значних інвестицій. За такої ситуації найбільш актуальним є пошук шляхів залучення фінансових ресурсів, одним з яких може стати створення акціонерних товариств. Саме через акціонерні відносини можливе активне залучення вільних капіталів, швидке переливання коштів з інших галузей економіки, участь іноземних інвесторів у фінансуванні АПК. Результатом удосконалення процесу формування приватної та колективної форми власності є виникнення акціонерної власності, яка є корпоративною формою приватної власності, тобто власністю об’єднання безвідносно до суб’єктів цього об’єднання.
В економічній теорії існує безліч думок стосовно визначення “акціонерне товариство”. Поєднуючи юридичний та економічний підхід, пропонується визначення акціонерного товариства як юридичної особи, що створена шляхом купівлі-продажу акцій та інших цінних паперів, всі учасники якої мають приватно-спільний інтерес, що полягає в максимізації власних доходів від використання вкладених коштів та право на отримання частини прибутку за результатами діяльності підприємства на умовах обмеженої відповідальності учасників.
За період трансформації власності в процесі приватизації в Україні з’явився широкий спектр агровиробничих формувань ринкового типу. За даними статистики України зареєстровано понад 5 тисяч акціонерних товариств, більшість з яких є несільськогосподарськими підприємствами. Майже дві третини (62,8%) становлять відкриті товариства, що пов’язано з особливостями приватизації в АПК. Протягом останніх років намітилася тенденція до зменшення кількості акціонерних товариств в усіх сферах АПК, особливо в сільському господарстві, що пов’язано з економічною кризою в аграрній сфері та відсутністю підтримки з боку держави. Ефективний спосіб поширення акціонерної власності в сільському господарстві полягає у врегулюванні земельних відносин на основі корпоративної форми приватної власності, а саме: передачі юридичним особам у власність не паїв, а конкретних земельних ділянок, оформлених державними актами на право приватної власності на землю; визнання землі капіталом, а звідси внесення землі до статутного капіталу товариства з переходом права власності на земельну ділянку від громадянина до юридичної особи з одночасним закріпленням її у власності у вигляді земельних акцій; створення системи забезпечення кредитними ресурсами сільськогосподарських акціонерних товариств.
Зважаючи на те, що вкладення інвестицій передбачає в основному тільки одна організаційно-правова форма підприємства – акціонерні товариства, відсутність закону зумовлює високий інвестиційний ризик та недовіру інвесторів. На підставі вивчення нормативно-правової бази діяльності акціонерних товариств дисертантом доведено, що існує необхідність прийняття закону України “Про акціонерні товариства” та “Кодексу корпоративного управління”, які покликані усунути конфлікти, пов’язані з порушенням прав власників, повинні сприяти як додатковому залученню в країну іноземних інвестицій, так і мобілізації внутрішніх ресурсів. Це є необхідною умовою регулювання діяльності акціонерних товариств що сприятиме становленню в Україні цивілізованих засад корпоративного управління.
Кожне підприємство, в тому числі й акціонерне товариство, що веде виробничу або комерційну діяльність, повинно володіти відповідним капіталом, який є важливим інструментом управління акціонерною власністю. Капітал існує у формі власності – на землю, майно, цінні папери тощо, в результаті чого і виникає категорія “власний капітал”. Аналіз вітчизняної та зарубіжної економічної літератури показує неоднозначність трактування поняття “власний капітал”. Об’єднавши економічну і юридичну основу, можна зробити висновок, що “власний капітал” є власним джерелом відтворення активів, який відображає обсяг прав та інтересів власників і має бути представлений інвестованим та накопиченим капіталом. Дане визначення показує обумовленість величини активів тими пасивами, що є джерелами майна товариства.
Аналіз даних пасиву балансу акціонерних товариств України за останні роки (рис. 1) дозволяє відмітити позитивну тенденцію до зростання питомої ваги статутного капіталу й зменшення величини непокритого збитку. Особливого значення ця тенденція набула в світлі нового Цивільного кодексу України (ст. 155), яка містить вимоги щодо приведення у відповідність величину статутного капіталу і чистих активів підприємства.
Рис. 1. Структура власного капіталу акціонерних товариств України ** Дані статистики фінансів України з опрацюванням автора
Відповідно до особливостей акціонерної форми власності, власний капітал представлений у вигляді акціонерного капіталу – як засоби, вкладені акціонерами при створенні акціонерного товариства і при додаткових емісіях, що приносять дохід (статутний капітал, додатковий акціонерний капітал, коригуючий капітал) і накопиченого капіталу - приросту власного капіталу в процесі господарської діяльності товариства (додатково вкладений капітал, резерви капіталу та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Наведена класифікація (рис. 2) враховує економічну природу власного капіталу акціонерного товариства та дає можливість визначити всі елементи власного капіталу як об’єкт обліку.
Рис. 2. Структура власного капіталу акціонерного товариства
як об’єкта обліку
З метою забезпечення фінансової стійкості акціонерних товариств в умовах несприятливого ринкового середовища, запропоновано суму дооцінки активів відображати як резерв з переоцінки, що враховує переоцінку активів товариства у цілому, формування якого зумовлено зовнішніми причинами – інфляційними процесами, і не залежить від наявності й достатності в товаристві нерозподіленого прибутку. Запропоновано створення резерву з прискореної амортизації з метою стимулювання оновлення основних засобів та активізації інвестиційної діяльності. Також резерв дозволяє визначити реальну залишкову вартість основних засобів, що підвищить достовірність бухгалтерської інформації.
У другому розділі “Організаційні й методичні особливості обліку власного капіталу акціонерних товариств АПК” досліджено діючі організаційні й методичні засади обліку операцій щодо створення та функціонування акціонерних товариств АПК, практичний досвід обліку власного капіталу та проблеми, що виникають в акціонерних товариствах, а також застосування методично-облікових підходів до оцінки власного капіталу.
Організація бухгалтерського обліку акціонерних товариств АПК передбачає комплекс заходів з боку власників, спрямованих на забезпечення реєстрації фактів господарської діяльності, узагальнення їх із метою отримання необхідної інформації для складання звітності та прийняття управлінських рішень, а також забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів. Інструментом організації обліку на підприємствах є облікова політика, від облікових оцінок якої залежить об’єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності. Проте облікова політика стосується не стільки фінансової звітності, скільки процесу ведення та організації бухгалтерського обліку, що включає сукупність певних принципів, методів і процедур ведення обліку, виходячи з чинного законодавства і особливостей діяльності акціонерних товариств відповідно до потреб акціонерів та інших користувачів.
За результатами дослідження з’ясовано, що практика формування облікової політики в акціонерних товариствах АПК зводиться лише до видання наказу про облікову політику на поточний рік. Однак для її досягнення недостатньо тільки наказу, необхідно проводити ряд процедур організації та ведення господарського обліку, який має відповідати особливостям діяльності виробничої системи та інтересам її власників. А це, в свою чергу, потребує вирішення значної кількості як організаційних, так і обліково-аналітичних завдань, одним з яких є організація обліку власного капіталу.
Організаційними ознаками обліку діяльності акціонерних товариств визначено: формування статутного капіталу, наявність акцій та їх оцінка за ринковою вартістю, що дозволить визначити дійсну вартість частки учасників у товаристві; формування емісійної і дивідендної політики, що сприяє збільшенню акціонерного капіталу та стимулюванню ефективної діяльності акціонерних товариств; контроль за обліком, що передбачає управління власним капіталом та створення інформаційної бази емітента цінних паперів.
Аналіз практики обліку власного капіталу в акціонерних товариствах АПК вказує на необхідність удосконалення методики обліку власного капіталу та вирішення ряду практичних питань, що потребують уваги.
Відповідно до діючої методики бухгалтерського обліку власного капіталу відображення господарських операцій на рахунках капіталу починається лише після реєстрації статутного капіталу, що не враховує порядок формування капіталу в засновників, витрати засновників на організацію випуску акцій, а це, у свою чергу, впливає на повноту, достовірність та аналітичність обліку. Також облік статутного капіталу акціонерних товариств не дає можливості визначати обсяг підписки та попит на ринку акцій.
Оцінка вкладів до статутного капіталу передбачає використання історичної (фактичної) собівартості активів, що в умовах інфляції приводить до заниження їхньої вартості. Але для інвестора важлива не точна вартість вкладених засобів, а оцінка капіталу як потенційного джерела прибутку. Проведення переоцінки дозволить привести бухгалтерський облік у відповідність із вимогами стандартів обліку; одержати достовірну вартість активів, внесених до статутного капіталу; забезпечить ефективне управління розмірами й динамікою амортизаційних відрахувань як одного з найважливіших джерел власних інвестицій; сприятиме збільшенню довіри до облікової політики з боку потенційних інвесторів, кредиторів; приведе до росту дійсної вартості частки учасників в статутному капіталі та величини чистих активів, що дозволить уникнути несприятливих наслідків, пов’язаних із зменшенням статутного капіталу, чи навить ліквідації товариства.
Доведно необхідність удосконалення методики обліку збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників за відкритою підпискою, що є один з привабливих способів залучення інвестицій. Проте досліджені акціонерні товариства не використовують можливості залучення коштів через емісію, віддаючи перевагу кредитам, які в декілька разів дорожче емісії, що ускладнює поповнення обігових коштів, і гальмують виробничі процеси підприємств. Також додаткова емісія є джерелом емісійного доходу – прибутку, що не оподатковується. Крім цього існує проблема резервування коштів (створення резервного капіталу та резервів), що позбавляє акціонерні товариства можливості ефективно функціонувати та гарантувати погашення зобов’язань перед акціонерами шляхом створення джерела фінансування. Також потребує уваги відсутність документального відображення елементів власного капіталу в аналітичному та синтетичному обліку, що позбавляє контролю і аналізу за рухом власного капіталу акціонерних товариств АПК.
Розвиток акціонерних товариств, виникнення фондового ринку формують потребу в новій послузі - оцінці майна та на її основі визначення ринкової вартості власного капіталу підприємства. Як відомо, в обліку власний капітал класифікується як сума активів товариства за винятком його зобов'язань. У такому розумінні власний капітал має залишкову природу, і його величина передбачає вирішення питання оцінки активів і зобов'язань. Залишковий (майновий) підхід до оцінки власного капіталу товариства являє собою відповідність концепції підтримки (збереження) капіталу, що базується на понятті чистих активів – матеріальному відображенні власного капіталу товариства. Величина чистих активів є ключовим моментом вітчизняної концепції підтримки власного капіталу, яку запропоновано визначати як різницю між активами і зобов’язаннями, збільшену на суму доходів майбутніх періодів. Також передбачено збільшення порогу збереження капіталу, тобто зобов’язати акціонерні товариства зменшувати статутний капітал, коли чисті активи будуть менше суми статутного й додаткового акціонерного капіталу, що підвищить зацікавленість до нарощування показників господарської діяльності (рис. 3).
Запропоновані дисертантом вищевикладені пропозиції з аналізу практики обліку власного капіталу в акціонерних товариствах АПК вказують на необхідність удосконалення організації та методики обліку власного капіталу.
У третьому розділі “Шляхи удосконалення оцінки та обліку власного капіталу в акціонерних товариствах АПК” розглянуто методику оцінки ринкової вартості власного капіталу, удосконалення його обліку та інформації про власний капітал у фінансовій звітності.
Завданням бухгалтерського обліку має бути оцінка капіталу, яка характеризувала б його здатність до приросту. Обґрунтовано методику оцінки власного капіталу товариства на основі дохідного підходу методом дисконтування грошових потоків, що відображає інтерес власника та є об'єктив-
Рис. 3. Запропонована схема алгоритму збереження власного капіталу
ним показником, що враховує фактори, що не задіяні в інструменті прибутку, але є визначальними для інвестора – необхідний обсяг інвестицій і час їхнього повернення. Величина грошового потоку не залежить від особливостей бухгалтерського обліку товариства чи облікових стандартів. Грошовий потік, що використовується при оцінці власного капіталу, передбачає розрахунок чистого грошового потоку товариства та чистого грошового потоку акціонерів.
Доцільним є також розрахунок показника грошового потоку на акцію, що точніше відображає тенденцію зміни вартості капіталу товариства, ніж показник прибутку на акцію, ринкове очікування величини якої у майбутньому буде формувати поточний курс акцій товариства. Таким чином, зміна курсу акцій виявлятиме сильніший взаємозв'язок із зміною показника грошового потоку на акцію.
Розрахунок величини грошового потоку на акцію пропонується здійснювати за формулою:
,
де CFPS - грошовий потік на акцію;
FCFs - чистий грошовий потік акціонерів;
s - середньозважена кількість акцій в обігу.
Відображення у звітності показника грошового потоку на акцію й прибутку на акцію підвищить її аналітичну цінність для інвестора, оскільки дасть комплексну оцінку акціонерного товариства з погляду ефективності його діяльності за звітний період – прибуток на акцію та з погляду формування вартості капіталу підприємства – грошовий потік на акцію.
На підставі дослідження особливостей організації обліку в акціонерних товариствах АПК запропоновано елементи облікової політики щодо власного капіталу (оцінка власного капіталу, визначення доходу (прибутку) на акцію, порядок використання (розподілу) чистого прибутку, джерела формування й напрями використання резервів), що підвищує інформативність обліку, контроль за ефективним використанням власного капіталу та оперативність прийняття управлінських рішень.
Облік статутного капіталу акціонерного товариства, на нашу думку, починається вже з моменту прийняття рішення про формування статутного капіталу. Тому всі операції, які здійснюються під час створення товариства до реєстрації його статуту, з метою повного їх висвітлення, слід відображати в журналі реєстрації господарських операцій. Після реєстрації статутного капіталу операції мають бути перенесені на рахунки обліку.
Враховуючи роль, значення і функції статутного капіталу, розроблено модель вдосконалення обліку формування статутного капіталу за допомогою відкриття двох субрахунків до рахунка 40 “Статутний капітал”: 401 “Оголошений капітал” та 402 “Підписаний капітал”, призначених для відображення обліку оголошених і підписаних простих та привілейованих акцій. Цей поділ дає можливість засновникам отримувати диференційовані дані про величину статутного капіталу акціонерних товариств з метою задоволення інформаційних потреб управління процесами його формування і змін протягом емісії. Фактичне надходження активів від засновників та інших учасників після реєстрації статутного капіталу на суму підписаних акцій, що залишилися неоплаченими, слід відображати по дебету рахунків: 10, 11, 12, 15, 20, 30, 31 та кредиту рахунка 46 “Неоплачений капітал” за простими та привілейованими акціями. Витрати, пов’язані з емісією акцій, слід відображати за дебетом рахунка 952 субрахунку 9521 “Емісійні витрати” та кредитом рахунка 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”. Якщо по закінченні підписки на акції у встановлений строк покрита не вся сума, вказана в повідомленні, тобто виникає сума неоплачених акції, товариство зменшує розмір статутного капіталу до відповідного мінімуму, що встановлює законодавство. Схематично модель обліку статутного капіталу представлено на рисунку 4.
Рис. 4. Запропонована схема удосконалення методики обліку формування статутного капіталу
Аналітичний облік статутного капіталу пропонується вести у відомості обліку підписки на акції, де слід відображати по акціонерах і за видами акцій суму підписаного капіталу та оплату акцій до реєстрації і після неї. В ній наявна також інформація про суму розміщених і нерозміщених акцій на звітну дату. Також пропонується вести відомість аналітичного обліку по рахунку 40 “Статутний капітал” у розрізі вартості розміщених простих і привілейованих акцій.
Облік заборгованості з підписки на акції рекомендується вести у картках обліку розрахунків з акціонерами, що дасть можливість обліковувати стан внесків по кожному акціонеру та підвищить інформативність і точність бухгалтерських даних. Також пропонується відомість аналітичного обліку по рахунку 46 "Неоплачений капітал" за видами акцій та акціонерами товариства.
Доведено доцільність додаткової емісії акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків акціонерів і, у зв’язку з цим, запропоновано удосконалену методику збільшення власного капіталу шляхом додаткової емісії, згідно з якою розміщеними акціями прийнято вважати тільки повністю оплачені акції, тобто реєстрація збільшення статутного капіталу передбачає повну оплату додаткових акцій (рис. 5).
Беручи до уваги досвід країн з розвиненою ринковою економікою, запропоновано методику обліку резервів, шляхом розрахунку впливу інфляції, що базується на перерахуванні історичної собівартості активів і зобов’язань в поточну,
Рис. 5. Запропонована схема методики обліку збільшення статутного капіталу за рахунок додаткової емісії
вартість з метою підтримки (збереження) капіталу за допомогою впровадження субрахунку 432 "Резерв з переоцінки". Також наведено методику, що передбачає створення резерву за прискореною амортизацією - субрахунок 433 “Резерв з прискореної амортизації”, яка, поряд з акумулюванням засобів за прискореною амортизацією, дозволяє підтримувати власний капітал, приводячи його у відповідність із реальною оцінкою основних засобів, а також дає змогу підприємству і податковим органам відслідковувати суми цільового використання прискореної амортизації. Аналітичний облік резервів капіталу пропонується вести за їх видами та напрямами використання у відомості аналітичного обліку по рахунку 43 під назвою “Резерви капіталу”, що охоплює поняття резервів і резервного капіталу.
Система обліку власного капіталу повинна забезпечувати систематизацію й узагальнення вихідної інформації про всі зміни у складі власного капіталу, а також формування звітності на основі отриманих результатів.
Склад елементів власного капіталу, що повинен бути представлений у звітності, має бути адекватний складу елементів, що утворять вихідну інформацію.
Тому запропоновано деталізувати деякі статті балансу щодо відображення складових власного капіталу з метою забезпечення їх більшої аналітичності. Враховуючи зміни структури власного капіталу та вимоги міжнародних стандартів обліку, рекомендовано структуру звіту про власний капітал, яка має складатися з п’яти розділів: “Звіт про зміни у власному капіталі”, “Структура власників акцій”, “Зміни статутного капіталу”, ”Формування емісійного доходу”, “Інформація про розміщені й анульовані акції”. Також передбачено примітки до звітності у вигляді описів фінансового стану власників, випущених акцій товариства, вартості чистих активів, змін в обліковій політиці та інших суттєвих даних, що забезпечить користувачів необхідною додатковою обліковою інформацією щодо власного капіталу акціонерного товариства.
Висновки
Проведене теоретичне узагальнення та вивчення практичного досвіду діяльності акціонерних товариств АПК дозволило розробити ряд методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку власного капіталу:
1.
Успішне здійснення ринкових реформ в АПК не можливе без реформування відносин власності. У зв’язку з цим важливе значення має відображення та динамічний розвиток акціонерної власності, яка виникла як об’єктивна необхідність об’єднання власників з метою первинного нагромадження значних фінансових ресурсів для розвитку різних галузей виробництва та є корпоративною формою приватної власності, тобто власністю об’єднання безвідносно до суб’єктів цього об’єднання. Запропоновано визначення акціонерного товариства як юридичної особи, що створено шляхом купівлі-продажу акцій та інших цінних паперів, всі учасники якого мають приватно-спільний інтерес, який полягає в максимізації власних доходів від використання вкладених коштів та право на отримання частини прибутку за результатами діяльності підприємства на умовах обмеженої відповідальності учасників.
2.
Вивчення нормативно-правової бази діяльності акціонерних товариств свідчить про необхідність прийняття Закону України “Про акціонерні товариства” та “Кодексу корпоративного управління”, що є необхідною умовою регулювання їх діяльності та сприятиме становленню в Україні цивілізованих засад корпоративного управління, стане запорукою й гарантом виходу акціонерних товариств з економічної кризи.
3.
Аналіз поняття “власний капітал” в обліково-економічній літературі дає підстави стверджувати про дискусійність і неоднозначність його визначення. Об’єднавши економічну і юридичну точку зору, автором пропонується під власним капіталом розуміти власні джерела відтворення активів, що відображають обсяг прав та інтересів власників, які представлені інвестованим і накопиченим капіталом.
4.
З урахуванням особливостей акціонерної форми власності та ґрунтуючись на стандартах обліку запропоновано до складу власного капіталу включити акціонерний капітал (статутний капітал, додатковий акціонерний капітал і коригуючий капітал) та накопичений капітал (додатково вкладений капітал, резерви капіталу та нерозподілений прибуток (непокритий збиток)), що притаманне ринковому розумінню обліку, оскільки важливим у даному випадку є розмежування коштів власників і підприємства.
5.
Обґрунтовано визначення вартості власного капіталу на підставі чистих активів як різниці між активами і зобов’язаннями, збільшених на суму доходів майбутніх періодів. Для досягнення збереженості власного капіталу передбачено порівнювати вартість чистих активів із вартістю статутного й додаткового акціонерного капіталу, що підвищить зацікавленість акціонерних товариств у кінцевих результатах діяльності. Розкрито методику оцінки власного капіталу шляхом розрахунку величини чистого грошового потоку, що відображає інтереси інвестора та є об'єктивним показником, який не залежить від особливостей бухгалтерського обліку товариства. Передбачено розрахунок показника грошового потоку на акцію, що точніше відображає тенденцію зміни вартості капіталу, ринкове очікування величини якої в майбутньому буде формувати поточний курс акцій товариства.
6.
Внесено пропозиції до облікової політики акціонерного товариства. Передбачено розділ з обліку власного капіталу, в якому має бути відображено: оцінку власного капіталу; порядок визначення доходу (прибутку) на акцію; джерела формування і напрями використання резервів; порядок розподілу чистого прибутку акціонерного товариства, що підвищує контроль за ефективним використанням власного капіталу та оперативність прийняття управлінських рішень.
7.
Удосконалено методику обліку статутного капіталу за допомогою впровадження до рахунку 40 "Статутний капітал" двох субрахунків: 401 “Оголошений капітал” та 402 “Підписаний капітал”, призначених для відображення обліку простих і привілейованих акцій, що дає можливість визначати обсяг підписки за видами акцій та прогнозувати попит учасників на ринку акцій. Удосконалено методику обліку операцій при додатковій емісії, згідно з якою розміщеними акціями передбачено вважати тільки повністю оплачені акції, тобто реєстрація збільшення статутного капіталу передбачає повну оплату додаткових акцій. Також запропоновано методику обліку резервів на рекомендованих субрахунках: 432 "Резерв з переоцінки" та 433 "Резерв з прискореної амортизації", що базується на перерахуванні історичної собівартості активів і зобов’язань у фактичну вартість, з метою підтримки капіталу в умовах інфляції і яка дозволяє, поряд з акумулюванням засобів з прискореної амортизації, підтримувати власний капітал, приводячи його у відповідність із реальною оцінкою.
8.
З метою підвищення аналітичності інформації про власний капітал акціонерного товариства, за результатами узагальнення практичного досвіду і методичних розробок, запропоновано удосконалені форми документації, зокрема: картка обліку розрахунків з акціонерами, відомість обліку підписки на акції, відомість руху акцій, відомість нарахування і виплати дивідендів, відомість обліку власних акцій, викуплених в акціонерів; відомості аналітичного обліку по рахунках власного капіталу.
9.
Запропоновано зміни до фінансової звітності щодо власного капіталу у таких формах, як баланс, звіт про власний капітал та примітки до звітності, що забезпечить користувачів необхідною обліковою інформацією про власний капітал для прийняття обґрунтованих управлінських та інвестиційних рішень.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у фахових виданнях:
1.
Годнюк І.В. Особливості обліку акціонерного капіталу в сучасних умовах // Зб. наук. праць ПДАТА, 2003. – №11. – С. 246-247.
2.
Капля І.В. Нормативно-правова база, як основа обліку власного капіталу в акціонерних товариствах АПК // Наук. вісник Ужгород. ун-ту Серія “Економіка". – 2004.– № 16 . – С. 172-175.
3.
Капля І.В. Переоцінка та її вплив на облік власного капіталу акціонерного товариства АПК // Економіка АПК. – 2005. – №8. – С. 100-106.
4.
Капля І.В. Прискорена амортизація як елемент облікової політики акціонерного товариства АПК // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 9-10. – С.156-160.
5.
Капля І.В. Характеристика та облік дивідендів в акціонерних товариствах АПК // Зб.наук. праць ПДАТА. – 2005. – № 13. – С. 329-332.
Конференції:
6.
Годнюк І.В Вплив акціонерної форми господарювання на систему обліку // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. – К: ІАЕ, 2001. – С. 341-344.
7.
Капля І.В. Додаткова емісія та методика обліку в акціонерних товариствах АПК // Наук. праці Кіровоград. нац-го техн. ун-ту. Серія “Економічні науки”, вип. 7, ч. 1 – Кіровоград: КНТУ, 2005. – С. 328-334.
АНОТАЦІЯ
Капля І.В. Облік власного капіталу в акціонерних товариствах АПК. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2006.
Дисертація присвячена теоретичному та методологічному обґрунтуванню і практичним питанням організації обліку й оцінки власного капіталу в акціонерних товариствах АПК. Об’єктом дослідження є обліковий процес щодо формування й руху власного капіталу в акціонерних товариствах АПК Хмельницької області, предметом – сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань обліку і оцінки власного капіталу.
У роботі розкривається сутність акціонерної форми власності й особливостей функціонування акціонерних товариств АПК, конкретизовано визначення власного капіталу та його складових як об’єкта обліку. Розкрито організацію обліку в акціонерних товариствах, деталізовано облікову політику в частині власного капіталу.
Розглянуто методично-облікові аспекти оцінки власного капіталу, напрямки підтримки (збереження) капіталу шляхом розрахунку чистих активів товариства. Визначено методику оцінки вартості власного капіталу на основі дохідного підходу шляхом дисконтування грошових потоків та розрахунку грошового потоку на акцію. Внесено пропозиції щодо удосконалення методики обліку власного капіталу акціонерного товариства в частині статутного, додаткового і резервного капіталу та документального відображення обліку капіталу. Запропоновано зміни до фінансової звітності з власного капіталу, що забезпечить користувачів необхідною обліковою інформацією про власний капітал підприємства.
Ключові слова: бухгалтерський облік, власний капітал, статутний капітал, резерви, акціонерне товариство, акція, оцінка, грошові потоки.
АННОТАЦИЯ
Капля И.В. Учет собственного капитала в акционерных обществах АПК. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.04 – бухгалтерский учет, анализ и аудит. – Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2006.
Диссертация посвящена теоретическому и методологическому обоснованию и практическим вопросам методики учета и оценки собственного капитала в акционерных обществах АПК. Объектом исследования является учетный процесс формирования и изменения собственного капитала в акционерных обществах АПК Хмельницкой области, предметом – совокупность теоретических, методических и практических вопросов учета и оценки собственного капитала.
Раскрыта экономическая сущность акционерного общества, которое следует считать обществом корпоративного типа, созданным путем купли-продажи акций и других ценных бумаг для аккумуляции значительных
