НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АФАНАСЬЄВ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 159. 98: 355. 233

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

СТАНОВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У КУРСАНТІВ НАПВУ

Спеціальність 20.02.02

Військова педагогіка та психологія

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата психологічних наук

Здобувач Афанасьєв А.О.

Хмельницький - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський університет імені В. Стефаника, кафедра загальної та експериментальної психології, завідувач кафедри;

кандидат психологічних наук Потапчук Євген Михайлович, Національна академія Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького, кафедра педагогіки та психології, старший викладач.

Провідна організація – Військовий інститут при державному університеті «Львівська політехніка», кафедра технічних засобів інформації та культурно-просвітницької діяльності у військах.

Захист відбудеться « 31 » березня 2000 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70. 705. 02 на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький – 3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького.

Автореферат розісланий « 28 » лютого 2000 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук, доцент галімов а. в.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Соціально-економічні процеси, які відбуваються в Україні, суттєво впливають на забезпечення рівня її державної безпеки. Вони потребують нових підходів до розбудови Прикордонних військ. Зміни на кордонах, надання Прикордонним військам України статусу з координації дій державних структур на кордоні, зростання напруженості на ряді його ділянок, напружена боротьба з нелегальною міграцією, контрабандою, транснаціональне розповсюдження наркотичних речовин висувають підвищені вимоги до підготовки офіцерів-прикордонників у сучасних умовах.

Майбутні офіцери-прикордонники безпосередньо будуть організовувати охорону державного кордону, тому від їхньої військово-професійної відповідальності залежить якість виконання службово-бойових завдань частинами і підрозділами Прикордонних військ України. Якраз відповідальність зумовлює рівень реалізації особистістю військово-професійної діяльності, зокрема вона впливає на формування у прикордонників високих морально-психологічних якостей, почуття особистої відповідальності за надійну охорону та захист державного кордону Вітчизни, вірності конституційному обов’язку, військовій присязі, народові України, дисциплінованості, гідності, честі і гордості за належність до Прикордонних військ України, а також розвиток у воїнів гуманістичного світогляду, правової свідомості та особистих якостей, необхідних для військової служби й успішної діяльності в громадському житті після звільнення у запас.

Актуальність теми. Вивчення результатів службової діяльності офіцерів Прикордонних військ України свідчить про те, що основними їх труднощами, особливо молодих офіцерів, є проблеми, які пов’язані з психологічним становленням військово-професійної відповідальності у курсантів під час навчання у військово-навчальному закладі. Склад-на і су--пе-реч-лива соціально-економічна ситуація в Україні, вплив на її зброй-ні фор-мування дестабілізуючих факторів, посилення соціальної на-п-ру-ги у війсь-ковому сере-до-вищі, перехід на нові умови комплектування значно ус-клад-нюють завдання професійної підготовки майбутніх офіцерів-при-кор-дон-ни-ків. У ході дослід-ження ряду авторів (Д. В. Іщенко, О. Д. Сафін, М. В. Ва-рій та ін-ші) виявлені досить помітні негативні зміни у мотивації офіцерів до війсь-кової служби, відмічено низький рівень військово-професійної відповідаль-ності.

Існуючий стан виховної практики у військових формуваннях, силових структурах та військових вузах формує запит на онов-лення методологічних основ вікової і педагогічної психології, тісно пов’я--за--них із загально-психо-логіч-ним контекстом, а як відомо, спеціальні ме-то-до-ло-гії вик-ли-кають до життя відповідні психолого-педагогічні техно-ло-гії та пси-хо-тех-ніки, у чому зацікавлене суспільство з плюраліс-тичними оз-на-ка-ми в еко-но-мі-ці, по-лі-ти-ці, ідеології, культурі. Проте, як показує аналіз на-у-ко-вих джерел, на фоні до-сить активного наукового вивчення різних аспектів від-повідальності осо-бис-тос-ті як такої загалом, а також основних розробок що-до її діагностики та розвитку, малодослідженими залишаються проблеми вив-чення відпо-ві-даль-нос-ті осіб, які виконують свої професійні обов’язки в осо-б-ливих умовах. На матеріалі військової служби проблема від-по-ві-дальності не розглядалась, зокрема не вивчено мотиви військово-професійної відповідальності, психологічні характеристики предмета й інстанції цього типу відповідальності, а також не з’ясовані психолого-педагогічні умови становлення її у курсантів. Тому акту-аль-ність та наукова новизна дос-лід-жен-ня “Психологічні основи становлення військово-професійної відповідальності у курсантів” не викликає сумніву.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-практичної діяльності Прикордонних військ України (НДР № 200-1202 І).

Об’єкт дослідження - відповідальність курсантів військового вузу.

Предмет дослідження – військово-професійна відповідаль-ність та умови її розвитку і становлення.

Мета і завдання дослідження полягають у теоретичному визначенні та експериментальному вивченні особливостей військово-професійної від-повідальністі, а також виявленні умов, чинників та методів її розвитку у курсантів військового вузу.

Гіпотеза дослідження. Психологічна сутність військово-про-фесійної від---по-відальності полягає у безумовному прийнятті та ус-ві-домленні курсан-том предмета відповідаль-ності, інстанції відпо-відальності та себе як суб’єкта цьо-го типу поведінки. Традиційно ви-ховання військово-професійної відпові-даль-ності у курсантів НАПВУ здійс-ню-ється на неповній орієнтувальній ос-но-ві і це не-ефективно сприяє розвитку майбутнього офіцера ПВУ як суб’єк-та військово-професійної відповідальності. Ефективними педагогічними впливами, що зумовлюють розвиток військово-професійної відповідальності, є активне стимулювання відповідальності курсантів, створення умов для вияву ними даного типу поведінки, врахування дії позитивних і негативних чинників тощо.

Для досягнення поставленої мети ставились і вирішувались такі завдання:

1. Уточнити соціально-психологічний зміст поняття “військово-професійна відповідальність”.

2. Експериментально вивчити мотиви, предмет та інстанцію військово-професійної відповідальності й охарактеризувати типи та рівні її розвитку у курсантів військового вузу.

3. Визначити чинники та умови, що позитивно впливають на становлення відповідальності у курсантів НАПВУ.

4. Обгрунтувати систему виховання військово-професійної відповідальності у курсантів та визначити основні шляхи і методи реалізації цієї системи в умовах НАПВУ.

Методологічну та теоретичну основу склали: системний підхід до ро-зуміння особистості (П. К. Ано-хін, М. С. Каган, Б. Ф. Ломов, В. С. Мерлін та ін-ші), у контексті якого відповідальність осо-бис-тості розглядається в межах основних ознак системності - цілісності, структурності, ієрар-хіч-ності, динамічності та роз-витку; загальнофілософські, психологічні та педагогічні погляди на осо-бис-тість та її морально-психологічні виміри; діяльнісний, особистісний та органі-за-цій-ний під-хо-ди (О. М. Леонтьєв, К. О. Абульханова-Славська, М. Й. Бо-ри-шевсь-кий, І. Д. Бех, О. Г. Асмолов, О. В. Бру-шлін-сь-кий, Т. М. Титаренко, А. Я. Чебикін, Н. В. Че-пелєва, Т. С. Яценко та ін-ші), з по-зиції яких розвиток військово-профе-сій-ної від-повідальності курсанта розглядається у вза-ємозв’язку з діяль-ніс-тю особистості, зокрема, з вій-сь-ково-професійною працею; фунда-мен-таль-ні для психології прин-ципи розвитку, єдності внут-ріш-ньої та зовнішньої діяльності (Г. С. Кос-тюк, С. Л. Ру-бінштейн), прин-цип єдності зміс-тової та ди-на-мічної сторін мо-ти-вації (Х. Х. Хекхаузен, В. Г. Асєєв, М.В.Савчин), принцип суб’єкта (К. О. Абуль---ханова-Славська, М. Й. Бори-шевський, О.В.Бруш-лінсь-кий, С. Л. Ру-бінштейн, В. О. Та-тен-ко, Т. М. Ти-та-ренко та інші), що стали засадою по-бу--до--ви тео-ре-тич-ної моделі військово-про-фе-сій-ної від-по-ві-даль-ності курсанта та сис-те-ми її виховання у нього. У експериментальному дослідженні вико-рис-то-ву-вана науково-теоретичні висновки, що бу-ли роз-ро-б-лені військовими психологами та педагогами О. В. Барабанщиковим, В. І. Вдов’ю-ком, П. Н. Го-ро-до--вим, В. П. Давидо-вим,-Л. Ф. Железняком, М. С. Крав-чуном, Д.П.Познанським, В. Ф. Ро-ді-ним, В. М. Си--ньовим, О. Д. Сафіним, М. І. Том-чуком, М. В. Ва-рієм, Є. А. Афо-ніним та іншими.

Методи дослідження. Характер дослідження та його завдання зумовили використання низки методів та методичних прийомів: аналіз та узагальнення літератури з проблем від-по-ві-даль-нос-ті особистості, опитування, анкетування, бесіди, експертне оцінювання, суб’єктивне оці-ню-ван-ня значущості мотивів; само-спо-стереження, самооцінювання, констатуючий експеримент, моно-гра-фічний та статистичний методи.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького. Окремі питання за темою дослідження вивчалися у частинах та підрозділах Південного напряму ПВУ. Окрім курсантів (91 особа), до експерименту залучались офіцери командного та професорсько-викладацького складу (38 чоловік).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у визначенні соціально-психологічної сутності військово-професійної відповідальності курсантів, теоретичній розробці та експе-ри--ментальній перевірці моделі цього типу відповідальності. Уперше експериментальним шляхом виявлено змістовно-компонентну структуру мотивації військово-професійної відповідальності курсантів, рівень розвитку ког-ні-тивної, емоційно-мотиваційної та поведінкової складових, розкрито чинники та психолого-педагогічні умови становлення військово-профе-сій-ної відповідальності, а також науковообгрунтовано особливості психолого-педагогічних впливів, що спрямовані на забезпечення цілеспрямованого її розвитку у курсантів.

Практичне значення одержаних результатів. Психологічно обгрунто-вана система виховання військово-професійної відповідальності курсантів, що є науковою основою переведення пе-да-го-гічної практики у площину реального процесу керівництва розвитком курсантів як суб’єк-тів відповідальної пове-дінки. У ході дослідження апробована система психолого-педагогічних впли-вів на розвиток військово-професійної відповідальності у курсантів, а також сфор-мульовані кон-кретні рекомендації для професорсько-викладацького та команд-ного складу Академії щодо про-ведення цієї роботи.

Теоретичні положення і практичні рекомендації впроваджувались дисертантом на протязі всієї дослідницької роботи, про що свідчать акти реалізації. Відділом виховної роботи НАПВУ впроваджено основні блоки системи виховання відповідальності, а також впроваджено в практику методи виховних впливів на курсантів з метою виховання у них військово-професійної відповідальності (акт реалізації від 1. 10. 1999 року).

До програми командирської підготовки включений розділ, який присвячений діагностиці запропонованих критеріїв оцінки рівня відповідальності (акт реалізації від 4. 10. 1999 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були оприлюднені 23 жовтня 1998 року в Академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького на науково-практичній конференції з теми: “Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами Колегії Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 9.07.98 року”, а також на розширеному засіданні кафедр педагогіки і психології та кінології Національної академії Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 4 наукові статті та тези науково-практичної конференції.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 216 найменувань та дев’яти додат-ків.-Основний зміст роботи викладено на 190 сторінках, текст містить 10 таб-лиць.-

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, викладено основні положення, що винесені на захист.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження військово-професійної відпо-ві-даль--ності” - з`ясовано методологічні та теоретичні підходи до вивчення цієї проблеми віт-чиз-няни-ми та зарубіжними психологами і педагогами, обгрунтовано поняття “військово-професійна відпо-ві--дальність”.

Бiльшiсть визначень "вiдповiдальностi", що зустрiчаються у психолого-педагогiчнiй лiтературi, вiдображають етико-фiлософський i соцiально-психо-ло-гiчний змiст, при розглядi проблеми виховання в особистостi вiдповiдального ставлення до дiяльностi акцентується увага тiльки на суспiльному обов'язку (Л.Є. Коршунова, І. П. Нечаєва, А. Л. Шнірман). На рiвнi психологiчного аналiзу вiдповiдальнiсть — одна з найбiльш загальних влас-тивостей особистостi, яка об'єднує в собi компоненти афективно-мотивацiйної, iнтелектуальної та дiяльнісно-поведiн-ко-вої сфер людини (К. А. Абульханова-Славська, К.Муздибаєв, С. Л. Рубінштейн). У ній особистість вищою мiрою проявляє себе як суб'єкт (К. О. Абульханова, М. Й. Бо-ри----шев-сь-кий, О. В. Бруш-лiнський, С.Л.Рубiнштейн, М. В. Савчин, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко та iн-шi).

Деякi дослiдники (К.А.Абульханова-Славська, Л.Е.Коршунова, А.Л.Шнір--ман) видiляють два основних критерiї прийняття вiдповiдальностi. По-перше, це погодженiсть необхiдностi з бажаннями та потребами особистостi, тобто виникнення iнiцiативи як вихiд за рамки необхiдного. По-друге, це реалізація людиною необхiдностi своїми силами, самостiйно i вiдповiдно до вимог, пред'явлених до самої себе.

Однiєю з характеристик вiдповiдальностi є суб'єктивна й об'єк-тивна величина її обсягу, яка визначається співвідношенням свободи й необхідності. Свобода може реалізуватися лише через від-повідальність, а остання - через свободу (А. Маслоу, Е. Фромм, В. Франкл).

Проблема вiдповiдальностi була предметом уваги таких зарубiжних авторiв, як Ж. Пiаже, Л. Колберг, А. Блазi, К. Хел-кама, Ф. Хайдер та iн. Так, Ж.Пiаже видiляє об'єктивну i суб'єктивну вiд-по-вiдальнiсть. Для Л. Колберга основною проблемою було з'ясувати зв'язок мiж розвитком ког-нi-тив-них структур та становленням моральних почуттiв і дiй iндивiда. На основi теорiї Л.Колберга пси-холог К. Хелкома бiльш детально дослiдив й описав стадiї розвитку вiдповiдальностi.

Багато авторiв (К. Хелкома, Л. Колберг, Д. Лавiнд-жер, Т. Лiскона та iн.) вiдзначають, що сформованiсть внут-рiшньої вiдповiдальностi є головним критерiєм оцiнки рiвня моральної зрiлостi особистостi в цiлому. У цьому зв'язку викликає зацiкавлення дослiдження Ф. Хайдера, у якому вiдповiдаль-нiсть розглядається, залежно вiд зовнiшнiх умов, за яких вiдбувається дiя.

У структурі відповідальності дослiдники видiляють три складові: когнiтивна, афективно-мо-ти--ва-цiй-на i поведiнкова (конатив-на). Так, перша скла-до-ва включає систему засвоєних осо-бис-тiс-тю знань про норми поведiнки та сутнiсть вiдповiдальностi. Друга складова - афективно-моти-вацiйна - включає в себе iєрар-хi-зо-вану систему мотивiв соцiально-вiдповiдальної по-ве-дiнки й емо-цiйнi пережив-ання, якi по-в'я-занi з предметом та iнстанцiєю вiдповiдальностi. Нарештi, третя складова виражається у виборi та здiй-снен-нi певної лiнiї по-ведiнки окремих її актiв, що випливає з норм вiдповiдальностi. Усi три ком-по-ненти характеризуються валентнiстю та склад-нiстю і пов'язанi з глибинними особистiсними утвореннями, у яких курсант цiлiсно вира-жа-єть-ся як суб'єкт зовнiшньої чи внутрiшньої дiї, поведiнки та дiяльностi.

Психологи (К. А. Абульханова-Славська, В. Ф. Сафін, А. Л. Шнірман) обгрунтовують показ-ни-ки вiдповiдаль-ностi: 1) розумiння та усвiдомлення осо-бис-тістю важливостi дотримання та вико-нан-ня обов'язкiв iнших людей i своїх особистих; 2) передбачення можливих труднощiв у виконаннi до--ру-чень; 3)пла-нування способiв подолання цих труднощiв; 4) позитивне переживання завдання i очi--куван-ня радостi вiд виконання обов'язкiв та ін. Сам розвиток вiдповiдальностi вiдбувається у нап-рямку гармонiзацiї рацiональної, емо-цiй-но-мотиваційної i поведiнкової складових (Б.Ф.Сафін, Т.М.Сідо-ро-ва).

Специфiка вiдповiдальностi насамперед виявляється саме в особли-вос-тях її мотивацiйно-емо---цiйної складової як внутрiшньої основи поведiнки осо-бис-тостi. Виникнення мотиву як ба--гато-ви-мiр-ного психологiчного утворення опо-середковується рефлексивними процесами осо-бис--тос-тi, ко-ли вона "вра-хо-вує, оцi-нює, зважує обставини, у яких знаходиться; iз спiввiдношення мiж ни--ми i на-роджується мотив у йо-го конкретнiй змiстовностi, необхiднiй для реальної конкретної дiї" (С.Л.Ру---бінштейн). Моти-вація поведінки тісно пов`яза-на із самосвідомістю особистості (Б.Н.Ана-нь--єв, С.Л.Рубінштейн, Ш.А.Надіра-швілі).

Процес становлення нових потреб та мотивiв дiяльностi суб'єкта супроводжується внут-рiш---нiми суперечностями (Л.І.Анциферова, Є.Н.Бака-нов, В.А.Іван-ні-ков, А.Н.Леонтьєв, Д.А.Ле-онть-єв, Н.П.Нечаєва, К.Обуховський, Х.Хек-хаузен та iн.). Так, якщо "в реальних умовах через певнi при-чини процес, наприклад, цiлетворення, стає не-мож--ливим i цiлi не формуються, то поведiнка не по-чинається, а мотив залишається у потен-цiй-но-му станi, пiдтримуючи лише готовнiсть до дiї" (А.Н.Леонтьєв). Багато авторiв надають важливого значення засобам діяльності (вміння, на-вич-ки, операції, звички) в iнiцiю-ваннi поведінки, так як поза нею "мета залишається лише аб-страк-т-ним прагненням" (А.Г.Спір-кін). Обмаль фiзичних, психiчних чи ду-хов--них сил призводить до того, що мотив не спонукає поведiнку (В.А.Іванніков, В.І.Ковальов). На виникнення спо-ну-кан-ня впливає суб'єктивна ймовiрнiсть очiкуваного успiху поведiнки та ймовiр-нiсть пiдкрiплення. Од-ним з чинникiв, що впливає на iнiцiювання дiяльностi, є поведiнка iнших людей (Ф.Олпорт, Г.Лебон, Т.Ньюкомб).

Важливою в аналiзi є проблема співвідношення субстанцiйного (стiйкі психологiчні утворення особистостi) та актуального (психофiзiологiчнi та особистiснi стани i процеси) в мотивацiї вiдповiдальної поведiнки. А.Г.Асєєв видiляє двi тенденцiї у функцiонуваннi мотивацiї: змiстова, яка спрямована на досягнення деякого позитивно значущого, бажаного стану дiйсностi та уникнення негативного, незначущого, небажаного стану; динамiчна тенденцiя як спонукання до реалiзацiї потреб, що пов'язанi з самим процесом дiяльностi.

Дослiдники проблеми досить справедливо вказують на регулююче значення пізнавальних та емоційних процесів у здійсненні діяльності й поведінки, що беруть участь у переоосмисленні ситуації, змінюють спонукальну силу ситуативних мотивів та їх ієрархію. При повторюванні умов мотиваційна дія автоматизується і переходить у своєрiдну звичку (мотивацiйна установка або смислова установка, за О.Г.Асмоловим).

У психологiчних дослiдженнях показано, що потреба особистостi у самоствердженнi виконує функцiю одного з важливих чинникiв морального розвитку, постiйно стимулюючи моральний саморозвиток (Н.П.Аніке-єва, М.Й.Бо-ришевський,П.Р.Чамата).

Серед загальних механiзмiв, якi забезпечують прийняття обов'яз-ку людини, дослiдники про-б-леми видiляють психічне зараження, наслi-дування референтних особистостей i ровесникiв, iден-тифiкацiю з ними, емпатiю, усвiдом-лення, смис-ло-творення та саморегуляцiю (К.Абульханова-Слав-сь-ка, Б.Ф.Зейгарник, А.Б.Холмова, Є.С.Мазур, Ю.А.Місловський, Ш.А.Надірашвілі, З.Фройд, Х.Хек-хаузен та iн.). Феноменологічно саморегуляцiя мотивацiї проявляється як процес вибору мiж рiзними можливими дiями, позицiями, смислами з урахуванням поєднання потреб, цiннiсних орiєнтацiй, iнтересiв, подолання ситуативної амбiвалентностi спонукальної сфери, "пошук" спонукань з бiльшою iмперативною силою, з'єднання потен-цiйної та актуальної мотивацiй.

Основним методом психологічного аналізу відповідальності служить ме-тод аналiзу внут-рiш-ньої активностi особистостi (мотивацiї, переживань виник-нен-ня намiру тощо) та виявiв її по-ве-дiнки у цiлiснiй життєдiяльностi суб'єкта вiдпо-вi-дальностi. Мiж тим, у вiтчизняних психо-ло-гiч-них дослiдженнях недостатньо використовується метод аналiзу iндивiдуальних випадкiв та пер-спек-тивного, але малорозробленого ситуацiйного пiдходу.

Теоретич-ний аналiз проблеми дозволив скласти функцiональну схему військо-во-професійної вiдповiдальності курсанта (рис. 1). Вона включає такі блоки: військово-професійну необхідність, яка конкретизується у предметі відповідальності, інстанцію відповідальності та суб’єкта цього типу поведінки. Побудована схема дозволяє зробити теоретичнi узагальнення, а також спланувати та здійснити експериментальне вивчення військово-професійної відповідальності.

Отже, військово-професійна відповідальність - це особистісно-професійна якість, у якій інтегровані морально-духовні, соціально-психологічні та психо-фізіо-логічні функції. Вона розглядається як смисловий принцип особистості курсанта, як загальне правило співвіднесення (саморегулювання) мотивів, цілей та засобів військово-професійної життєдіяльності, що виражається у безумовному прий-нят-ті, позитивному осмисленні та реалізації військово-професійної необхід-ності (наказ, доручення, завдання тощо).

Рис. 1. Функціонально-динамічна схема військово-професійної
відповідальності курсантів

У другому розділі - “Експериментальне дослідження військово-професійної відповідальності курсантів військового навчального закладу” - роз-гля-да-ють-ся результати вивчення мотивації військово-профе-сій-ної-відповідальності курсантів, особ-ли-вос-ті предмета та інстанції відпо-відаль-ності, чинники безвідповідальної поведінки, суб’єктні ви-яви курсантів у вій-сько-вій відповідальності, а також характеризуються типи та рівні її розвитку.

З метою виявлення мотивiв вiдповiдальної поведiнки проводилось анкет-не опитування кур--сантів і офіцерів, спостереження та бесiда з ними. Проведе-ний аналiз одержаних матерiалiв до-з-во-лив видiлити 8 груп мотивiв вiдповi-дальної поведiнки: 1) широкі суспiльнi мотиви; 2) мотиви пря-мої вій--сь-ково-про-фе-сій-ної відповідальності; 3) мотиви особистісної відповідальності;
4) мотиви-сти-му-ли негативні); 5) мотиви-стимули (позитивні); 6) мотиви особис-тіс-ного самоствер-джен-ня; 7) мотиви на-с--лі-дування; 8) мотиви військово-про-фе-сій-ного самовиховання. Найбільш зна-чу-щими мотивами вій--сь-ково-профе-сій-ної від-повідальності курсантів є такі: мотиви осо-бис-тіс-ної від-по-ві-даль-нос-ті, мотиви військово-професійного самовиховання, мотиви пря-мої військово-про-фе--сій-ної відповідальності та широкі суспільні мотиви. Менш значущими ви-яви-ли--ся такі групи мотивів: мотиви особистісного самоствердження і мотиви нас-ліду-ван-ня. Найменш значущими є позитивні мотиви-стимули та негативні мотиви-сти-мули. У процесі дослідження виявлені відмінності в мотивації, від-повідальності, а також цікаві тенденції у зміні значущості груп мотивів у загальній структурі мо-тивації залежно від курсу. Для вивчення структури мотивації здійснювався кореляційний аналіз (об-числювалися вза-єм-ні коефіцієнти кореляції між різними групами мотивів).

Нами виявлена феноменологія предмета відповідальності як сукупності військово-професійних, соціально-психологічних, духовно-моральних, мате-рі-аль-них необхідностей та інтенцій, які курсант реалізує у своїй цілісній життє-діяльності. Він охоплює такі основні сфери, як відповідальність: 1) за інди-ві-дуальне військово-професійне життєвиявлення та самоствердження “Я” (військова служба, навчання то-що); 2) функціонування, становлення і розвиток “Я” як особистості, як майбутнього офіцера; 3) ін-ші особи і групи (рідні, сім’я, друзі, однокурсники); 4) ма-теріальні об’єкти та їх обслу-го-ву-ван-ня; 5) власну взаємодію з іншими людьми, групою, соціумом загалом. Найбільш зна-чу-щою сферою відповідальності курсантів (більше третини опитаних) є сфери: а) функ--ціо-ну-ван-ня, становлення і розвитку “Я”; б) індивідуального військово-професійного життєвиявлення та самоствердження “Я”.

У роботі наведено дані про результати дослідження інстанції відповідальності, перед якою курсант звітує за виконання своїх завдань, доручень, обов’язків тощо (інші люди, групи, суспільство загалом, власне сумління). Інстанція має ряд функцій, а саме: контроль (самоконтроль), санкціонування, стимулювання, блокування, корекція тощо.

На основi аналiзу експериментальних даних було виявлено чинники безвiдповiдальної поведiнки: 1) зовнiшня iнстанцiя вiдповiдальностi (офіцер, начальник); 2) неадекватна актуальна мотивацiя; 3) когнiтивнi властивостi; 4) особистi проблеми та переживання; 5) особистiснi стосунки в ситуацiї виконання доручення; 6) актуальний психофiзiологiчний стан; 7) обставини виконання доручень та інші.

У результатi цiлiсного аналiзу ситуацiй військово-професійної вiдповi-дальностмоногра-фiчного вивчення життєдiяльностi вiдповiдальних курсантів була виявлена феноменологiя виявiв су-б'єк-тностi у процесi вiдповiдальної поведiнки, що реа-лi-зується: 1) у виборi та осмисленнi якiс-но змiстових i кiль-кiс-но-часових параметрiв предмета вiдповiдальностi та способiв реалiзацiї; 2) по-доланні негативних тенденцiй у реалiзацiї вiдповiдальностi; 3) встановленнi обсягу ви-ко-рис-тан-ня наявних можливостей (мотивацiйних, вольових, iнтелектуальних, операцiйних, загальної ком-петентностi та компетентностi в конкретнiй ситуацiї вiдповiдальностi тощо); 4) виз-наченнi кур-сантом мiри внутрiшньої та зовнiшньої активностi, у встановленнi спiввiдношення мiж вiдповiдальнiстю та iнiцiативою та ін.

У процесі дослідження виявлені типи військово-професійної відпові-даль-нос-ті курсантів: 1) ін-тегральна військово-професійна відпові-дальність-потреба;

2) виокремлена (вибiркова) вiд-повi-дальнiсть; 3) прагматична вiдповiдальнiсть; 4) статусна вiдповiдальнiсть; 5) невро-тич-на вiдповiдальнiсть-страх.; 6) псевдо-вiдповiдальнiсть (активно захищувана безвiдповi-даль-нiсть; 7) безвiдповi-даль-нiсть. У роботі подано характеристику рiвнiв розвитку вiдповiдальності курсан-тів (високий, середній, низький, безвідповідальність).

З'ясування типiв та рiвнiв розвитку вiдповiдальної поведінки має не тiльки теоре-тич--не, але й практичне значення, бо створюється можливiсть для побудови дiагностичних про--це-дур та корекцiї використовуваних офіцерами технологiй виховання вiдповi-даль-нос-тi.-

У третьому розділі - “Психологічні умови становлення та розвитку військово-професійної відповідальності у курсантів” - подано психологічний аналіз педагогічного досвіду офіцерів з виховання відповідаль-ності курсантів, а також обгрунтовується система цілеспрямованого виховання цієї особистісно-професійної якості.

Найчастiше вiдповiдальна поведiнка характеризується респондентами як реалiзацiя курсантом зовнiшньої необхiдностi (наказів, доручень, завдань, зобо-в'я-зань) (90,1%); набагато рiдше — як одночасна реалiзацiя зовнiшньої i внут-рiшньої необхiдностi - самозобов'язання (21,6%). У структурi предмета вiдповi-дальностi в основному видiляється вiдповiдальнiсть за свої стосунки з iншими людьми (89,3%) i самоствердження та самореалiзацiя в дiяльностi (84,6%). Знач-но рiдше вказується на вiдповiдальнiсть слухача за iнших людей (49,3%) i рiдко — вiдповiдальнiсть за саморозвиток "Я" (15,0%). Офіцери дають досить неповну характеристику психологiчної структури вiдповiдальної поведiнки.

За критерiєм диференцiйованостi та структурованостi системи чинникiв виховного про-цесу було видiлено три групи офіцерів: а) з високо (21,4% вiд усiєї вибірки); б) середньо (32,3%); в) низько (46,3%) диференцiйованою i струк-ту-ро-ваною системою пояснення детер-мiнацiї, пред-став-леної в їх професiйнiй свiдомостi. Офіцери не володiють оптимальними каузальними схе-мами пояс-нення результатiв виховної дiяльностi, що зумовлює її невисоку ефективнiсть.

Нами було проаналізовано ряд педагогiчних впливiв, що викорис-то-вують офіцери з ме-тою виховання військово-професійної вiдповi-даль-ності кур-сантів. Серед позитивних виховних впли-вів було виділено такі чотири гру-пи: 1) впливи, що пов’язані з організацією військової служби та нав-чання (чіт-кість наказів командирів та контроль за їх виконанням; заохочення курсанта за сум--лінне виконання наказів, завдань; доручення слухачам відповідальних обо-в’яз-ків, зав-дань); 2) впливи, що опосередковані дією соціально-психоло-гіч-них механізмів (особистісне став-лен--ня офіцера до курсанта; індивідуальний підхід офіцера до курсанта; морально-виправданий при-мус; суворість командира у ви-могах та інші); 3) прямі вербальні впливи (серйозна індивідуальна роз-мова; пе-ре-конання; групова бесіда-настанова; позитивна оцінка особистості); 4) не-вер-баль-ні впли-ви (особистий приклад офіцера; активно-позитивне навію-ван-ня; до-тик до плеча, змах руки та ін.).

До негативних (деструктивних) виховних впливів були віднесені такі групи впливів: 1) впливи, пов’язані з організацією військової служби та нав-чан-ня (сильні не--а-декватні покарання; зловживання владою, незаконні впливи; ве-лике фізичне навантаження та ін.); 2) впливи, що опосередковані дією со-ці-аль-но-психологічних механізмів (морально та юри-дич-но невиправданий примус; сильний примус; нерозуміння особистості слухача та ін.); 3) прямі вер-баль-ні впли-ви (образи, погрози, нецензурні слова, лайка, загальна негативна оцінка осо-бистості кур-санта та ін.); 4) невербальні впливи (надмірне підвищення го-лосу, крики; незвичні пози та ін.); 5) фізичні впливи.

Проведений аналiз показує, що реальна виховна дiяльнiсть офіцерів-нас-тавників здiйснюється на неповнiй орiєнтувальнiй основi. Вони недостатньо пов-но усвiдомлюють мету своєї дiяльностi i чинники та механiзми, що її опо-се-ред-ковують. Виховнi впливи, які використовуються з цiєю метою, носять пе-ре-важ-но iмперативний характер. Дуже рiдко або й зовсiм не викорис-товуються спе-цiальнi виховнi впливи, що адекватнi психологiчнiй реальностi, на яку вони спря-мованi. Усе це знижує ефективність їх виховної дiяльностi. Обiзнанiсть офі-церів з концептуальними засадами розвитку вiдповiдальної поведiнки осо-бис-тостi та освоєння ними конкретних виховних технiк i технологiй зумовлює пiд-вищення ефективностi їх дiяльностi.

У результатi теоретичного та експериментального вивчення соцi-аль--но-пси--хологiчних механiзмiв становлення та розвитку вiдповi-дальної поведiнки й ана--лiзу педагогiчної практики (звіти офіцерів, виховнi заходи, поведінка та рі-вень вихованості курсантів) нами була складена блок-схема системи виховання вiдпо-вiдальностi у майбутніх офіцерів (рис. 2). Вона, зокрема, включає блоки “мета виховання”, “суб’єкти і об’єкти виховання”, схеми “процесiв керування вихованням”, а також включається пiдсистема дiагнозу, оцiнки та прогнозу розвитку.

Ефективнiсть виховання вiдповiдальностi передбачає врахування офі-цером-наставником цiлiсної системи чинникiв та умов, якi опосередковують процес становлення курсанта як суб'єкта вiдповiдальної поведiнки. Вона, як по-ка-зує наше дослiдження, включає такi елементи: а) структура предмета вiд-по-вiдальності курсанта; б) рiзнопланова активнiсть курсанта як суб'єкта вiдпо-вi-дальної поведiнки; в) соцiальнi умови розвитку курсанта (стосунки, ре-фе-рент-нi особистостi та групи); г) со-ці-аль-но-психологічні характеристики офіцера як суб'єк-та виховної дiї; д) iнстанцiя вiд-повiдальностi. Суб’єкти виховної дії (офі-це-ри, iншi дорослi, ровесники та референтнi осо-бис-тос-тi) реалiзовують як кон-струк-тивний, так, на жаль, i деструктивний вплив, що опосе-редко-вуєть-ся дією відпо-відних соцiально-психологiчних механiзмів.

Стратегiчно цiлеспрямоване керування процесом становлення та роз-вит-ку вiд-по--вiдальностi особистостi по-ля-гає у створеннi умов i завданнi вектора для мораль-но-го та військово-професійного са-мо-ствердження, самореалiзацiї, само-ви--ра-жен-ня кур-сан-та як суб'єкта вiдповiдальної поведiнки. Кон-крет-но змiст ке-ру--вання полягає: 1) в ак-ту--альному стимулюваннi вiдповiдальної пове-дiн-ки; 2) ор---га--нiзацiї самооцiнювання; 3) пiс--лявчинковому пiдкрiпленнi вiдпо-вi--даль-ної по-ведiнки, орга-нi-за-цiї умов для виявiв суб'єк-тностi в нiй; 4) ан-ти-ципацiї нега-тив-ної дiї чинникiв безвiдповiдальної по-ведiнки; 5) ак-ту-алi-зацiї позитивних фак-торiв, що зумовлюють вiдповiдальнiсть.

Загальними вимогами до побудови педагогічних технологій виховання військово-професійної відповідальності у курсантів є: 1) обiзнанiсть офіцера з пси-холо-гiч-ними особливостями вiдповi-даль-ностi як iнтегральної якостi; 2) ство-рен-ня умов для ви-яву курсантом суб'єктностi у вiдповi-дальнiй поведiнцi; 3) спря-мування внутрiшньої i зов-нiшньої само-ак-тивностi курсанта на реалiзацiю вiдповiдальної поведiнки; 4) ви-хо-ва-нiсть самого офі-це-ра як суб'єкта поведiнки та iнстанцiї вiдповiдальностi; 5) врахування на-ставником усi-єї системи умов, чинникiв i механiзмiв прийняття, осмис-лен-ня та реа-лiзацiї предмета вiд-по-вiдальностi; 6) реалiзацiя офіцером переважно опосередкованих виховних впли-вiв; 7) забезпечення постiйного адекватного пiдкрiплення вiдповiдальної пове-дiнки кур-сан-та, врахування його індивідуальних особ-ли--востей; 8) постiйне здiйс-нення дiагностики розвитку вiд-по-вiдальної поведiнки у курсантів.

Ефективне виховання вiдповiдальностi вимагає адекватного розумiння внут-рiш-нього свiту майбутнього офіцера. Вихованець розглядається як iндивi-дуально сво-є-рiд-на i неповторна особистiсть з притаманним їй "Я" (образом "Я", самооцiнкою, рiв-нем домагань, почуттям власної неповторностi), спонукаль-ною сферою (потребами, iде--алами, цiнностями, iнтересами, смислами, орiєнта-цiя-ми, звичками) та можли-вос-тями для рiзнобічного розвитку (духовними си-лами, задатками, здiбностями, нахилами, зна-н-нями, вмiннями). Курсант потре-бує постiйного морального та військово-про-фе-сій-но-го самоствердження, самореалiзацiї та самовираження як суб'єкта життєдiяльностi.

Отже, на основі цілісного підходу, використання методу моніторингу, те-о--ре-ти-ч--ного аналізу педагогічної практики в умовах НАПВУ нами обгрун-тована система ви-хо--вання відповідальності курсантів. Існуюча практика не забезпечує необхідних та дос-тат-ніх умов для цілеспрямованого розвитку у них відпо-ві-даль-ності. Ця робота часто ор--га-нізовується на неповній орієнтувальній основі, тому в багатьох випадках носить ем--пі-ричний характер і не зумовлює станов-лення повноцінної відповідальності по-ве-дін-ки осо-бистості. Також з’ясовано, що для управління цим процесом недостатньо об-ме-жу-ва-ти-ся широко відомими методами педагогічної роботи (бесіди, переконання, кри-ти-ка, прик-лад тощо), слід використовувати й інші спеціально створені засоби виховного впливу.

Запропонований підхід є адекватним сутнісній природі відпові-даль-ності як інтегральної особистісної якості та процесу її становлення і розвитку в конкретного індивіда. Він дає можливість на більш високому науковому рівні будувати виховні технології, організовувати конкретну виховну взаємодію, забезпечуючи при цьому значно вищу її ефективність.

ВИСНОВКИ ВИСНОВКИ

Аналіз матеріалів, які були отримані в ході дисертаційного дослідження, дозволив сформулювати такі основні висновки:

1. У дисертаційному дослідженні визначено зміст та поняття військово-професійної відповідальності. Це особистісно-професійна якість, у якій інтегровані морально-духовні, соціально-психологічні та психофізіологічні функції. Вона розглядається як смисловий принцип особистості курсанта, як загальне правило співвіднесення (саморегулювання) мотивів, цілей та засобів військово-професійної життєдіяльності, що виражається у безумовному прий-нятті, позитивному осмисленні та реалізації військово-професійної необхідності (наказ, доручення, завдання, обов’язок тощо). У структурі військово-про-фесійної відповідальності виділяються когнітивна, мотиваційно-емоційна та пове-дін-кова складові.

Аналіз проблеми автором дозволив скласти функціональну схему військово-професійної відповідальності курсанта. Вона включає такі блоки: військова необхідність, що конкретизується в предметі відповідальності, інстанція та суб’єкт відповідальності.

2. Автором експериментально установлено, що мотивами військово-професійної відповідальності курсантів виступають: 1) широкі суспiльнi мотиви; 2) мотиви прямої військово-професійної відпові-дальності; 3) мотиви особистісної відповідальності; 4) мотиви-стимули (нега-тивні); 5) мотиви-стимули (позитивні); 6) мотиви особистісного самоствер-джен-ня; 7) мотиви наслідування; 8) мотиви військово-професійного самовиховання. Найбільш значущими мотивами прямої військово-професійної відповідальності курсантів є такі: мотиви особистісної відповідальності, мотиви військово-професійного самовиховання, мотиви військово-професійної відповідальності та широкі суспільні мотиви. Менш значущими виявилися такі групи мотивів: мотиви особистісного самоствердження і мотиви наслідування. Най-менш значущими є позитивні мотиви-стимули та негативні мотиви-стимули. Залежно від курсу виявлена значна динаміка у становленні різних видів мотивації військово-професійної відповідальності курсантів.

Основними сферами предмета військово-професійної відпові-даль-ності є: 1) індивідуальне ві-й---сь-ково-професійне життєвиявлення та само-стверд-ження “Я” (військова служба, навчання то-що); 2) функціонування, становлення і розвиток “Я” як особистості, як майбутнього офіцера; 3) ін--ші особи і групи (рідні, сім’я, друзі, однокурсники); 4) матеріальні об’єкти та їх обслуговування; 5) власна взаємодія з іншими людьми, групою, соціумом загалом.

Інстанція відповідальності (суспільний імператив, установа, особа (ко-ман-дир), група, перед якою суб’єкт звітує за виконання своїх завдань, до-ручень, обов’язків тощо) локалізується ззовні (інші люди, групи, суспільство за-галом), що є досить характерним для військово-професійної сфери, чи є внутрішньою, інтернальною (власне сумління). Вона має ряд функцій, а саме: контроль (самоконтроль), санкціонування, стимулювання, блокування, корекція тощо.

Основними типами військово-професійної відповідальності курсантів є: інте-граль-на військово-професійна відповідальність; виокремлена (вибіркова) відпо-відальність; прагматична відповідальність; статусна відповідальність; невро-тична відповідальність-страх; псевдовідповідальність; безвідповідальність та рівні розвитку

3. Установлено, що найбільш значущими чинниками безвідповідальності курсантів висту-пають: 1) не-гативні якості особистості офіцера та його військово-професійної діяльності; 2) від-сут-ність у курсанта актуальної мотивації; 3) стійкі неспри-ятливі об’єктивні умови нав-чан-ня та служби, неадекватні накази безпо-серед-нього начальства; 4) особисті стосунки кур-санта в ситуації виконання зав-дання; 5) відсутність у курсанта військово-про-фе-сій-но-го інтересу; 6) акту-альний стан слухача (втома, сильні переживання, особисті про-бле-ми тощо); 7) ситуативні несприятливі об’єктивні обставини; 8) безвідповідальне став-лення офіцера до своїх обов’язків; 9) когнітивні властивості курсанта.

Автор встановив, що офіцери-наставники використовують не тільки конструктивні, але й де-структивні педагогічні впливи, недостатньо усвідомлюють завдання та цілі своєї ви-ховної діяльності. Ши-роко використовані ними нега--тив-ні впливи (стягнення, пока-ран-ня, моралізування тощо) та позитивні впливи (нагорода, подяка тощо) не є такими ефек-тивними у плані станов--лення у курсантів військово-професійної від-по-ві-даль-ності. Найбільше впли-вають на цей процес звертання до сумління тих, хто навчається, спонукання їх до військово-професійного самовиховання та створення від-повідних умов для одержання курсантами позитивних результатів своєї діяльності, а та-кож сприяння усвідомленню ними свого суспільного обов’язку як військової лю-ди-ни.

4. Розроблена та обгрунтована автором система виховання відповідальності у курсантів включає такі взаємопов’язані блоки: предмет та цілі виховання, цілеспрямоване керування процесом становлення і розвитку військово-професійної відповідальності, курсант як суб’єкт відповідальності та об’єкт виховного впливу та інше.

Стратегiчно цiлеспрямоване керування процесом становлення та роз-витку вiд-по--вiдальностi особистостi по-ля-гає у створеннi умов i завданнi вектора для мораль-но-го та військово-професійного са-мо-ствердження, самореалiзацiї, самови-ра-жен-ня кур-сан-та як суб'єкта вiдповiдальної поведiнки. Кон-крет-но змiст ке-ру-вання полягає: 1) в ак-ту--альному стимулюваннi вiдповiдальної пове-дiн-ки; 2) ор--га--нiзацiї самооцiнювання; 3) адекватному пiс--лявчинковому пiдкрiпленнi вiдпо-вi--даль-ної поведiнки, орга-нi-за-цiї умов для виявiв суб'єк-тностi в нiй; 4) ан-ти-ципацiї негативної дiї чинникiв безвiдповiдальної по-ведiнки; 5) ак-ту-алi-зацiї позитивних факторiв, що зумовлюють вiдповiдальнiсть.

Напрямки подальшого дослідження даної проблеми пов’язані з поглибленим аналізом спе-ци-фі-ки відповідальності офіцерів-прикордонників у реальних умовах служби на кордоні, роз--по-ділом та перерозподілом відповідальності в загоні, у критичних ситуаціях, ви-я-вом індивідуальних відмінностей у реалізації предмета військово-професійної від-по-ві-даль--ності. Ведеться пошук адекватних методів для оперативної діагностики рівня роз-вит--ку цієї особистісної якості курсантів та психологічного обгрунтування на нових те-о-ре--тичних засадах ефективних виховних технологій, що можуть застосовуватися у військових вузах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇСПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Афанасьєв А.О. Відповідальність, свобода та ініціатива у військово-професійній діяльності // Вісник технологічного університету Поділля №-4, ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво ХТУП, 1999. – С. 146-148.

2. Афанасьєв А.О. Психологічне обгрунтування системи виховання відповідальності у курсантів // Вісник технологічного університету Поділля №-6 – Хмельницький: Видавництво ХТУП, 1999. – С. 77-82.

3. Афанасьєв А.О. Проблема відповідальності у сфері військово-професійної діяльності // Збірник наукових праць філософського факультету: філософія, соціологія, психологія №-4, ч. І. – Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, 2000. – С. 72-78.

4. Афанасьєв А.О. Типи відповідальності курсантів вищого військового навчального закладу // Психологія. Збірник наукових праць № 1.9 – Київ, 2000. – С. 40-45.

5. Афанасьєв А.О. Мотиви військово-професійної відповідальності курсантів військових вузів // Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної діяльності у військах згідно з вимогами Колегії Держкомкордону від 9. 07. 98 р. // Матеріали науково-практичної конференції 23 жовтня 1998 р. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. – C. 51-53.

АНОТАЦІЇАНОТАЦІЇ

Афанасьєв А.О. Психологічні основи становлення військово-професійної відповідальності у курсантів НАПВУ. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 20.02.02. – військова педагогіка та психологія – Національна Академія Прикор-донних військ України імені Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2000.

Дисертація містить результати теоретичного та експериментального дослідження проблеми військово-професійної відповідальності. Розроблено й емпірично випробувано функціонально-динамічну модель військово-профе-сійної відповідальності. Установлено, що суб’єкт відповідальності характе-ризується потенційною та актуальною складовими мотивації, можливостями забезпечення і саморегулювання даної поведінки. Охарактеризовано та одер-жано експериментальні дані про мотиви, предмет, інстанцію відпові-дальності, виділено її типи та чинники становлення у курсантів ввузу. Подано психологічний аналіз важливих аспектів педагогічного мислення офіцерів-наставників та ряд педагогічних впливів, що використовуються ними з метою виховання у курсантів військово-професійної відповідальності. Психологічно обгрунтовано систему виховання відповідальності у курсантів, показано основні напрями оптимізації цього виховання.

Ключові слова: військово-професійна відповідальність, мотиви відпові-да-ль-ності, предмет відповідальності, інстанція відповідальності, чинники ста-нов-лен-ня відповідальності, суб’єктність, виховний вплив, система виховання.

Afanasyev A.A. Psychological principles of military professional responsibility formation of the cadets of the National Academy of the Bordeguard Troops of Ukraine, named by Bogdan Khmelnitsky, - Manuscript.

This thesis is for taking a scientific degree of Psychological Sciences Candidate on the speciality 20.02.02. – Military Pedagogics and Psychology. – The National Academy of the Borderguard Troops of Ukraine, named by Bogdan Khmelnitsky. - Khmelnitsky, 2000.

The thesis is dedicated to military professional responsibility problems. Theoretical and experimental investigation results are presented. Military professional responsibility is regarded as a personal professional quality in which moral, socio-psychological and psychological functions are integrated. This responsibility is considered to be a systematic personality principle and a general rule of self-regulating correlation, goals and tasks and besides means of military professional vival activity.

The systematic analysis suggests responsibility investigation on the level of individual expediency. Individual realizes particualar behaviour type in concrete military professional, psychological, material and organisational conditions. The very responsibility subject is characterized by potential and basic motivation, quaranteeing opportunities and self-regulation of this particular behaviour.

Experimental data on responsibility motives and subject have been presented. Cadet’s formation types and factors at the higher military establishments are got. Psychological analysis of main pedagogical thinking aspets of officers who are responsible for up-bringing process while training cadets has been defined. Basic directions of up-bringing process optimisation is determined.

Key words: military professional responsibility, responsibility motives, object, formation factors, subjectivity, up-bringing influence, educational system.

Афанасьев А.А. Психологические основы становления военно-про-фес-сиональной ответственности у курсантов НАПВУ. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических на-ук по специальности 20.02.02. – военная педагогика и психология – Национальная Академия По-гра-ничных войск Украины имени Б. Хмельницкого. – г. Хмельницкий, 2000.

Диссертация содержит результаты теоретического и экспериментального исследования проблемы военно-профессиональной ответственности. Военно-профессиональная ответственность рассматривается как личностно-профес-сиональное качество, в котором интегрированы морально-духовные, соци-аль-но-психологические и физиологические функции человека. Она рассматри-вается как смысловой принцип личности курсанта, как общее правило соотношения (саморегулирования) мотивов, целей и средств военно-профес-си-ональ-ной жизнедеятельности, что выражается в безусловном принятии, поло-жительном осмыслении и реализации военно-профессиональной необходи-мости (приказ, обязанность, поручение, задание и проч.).

Системный анализ предполагает исследование ответственности на уровне целостного субъекта, который реализует данный тип поведения в конкретных военно-профессиональных, социально-психологических, мате-ри-аль-ных и организационных условиях. Сам субъект ответственности харак-те-ри-зу-ется по-тен-циаль-ной и актуальной составляющими мотивации, возможностями обес-печения и саморегулирования данного поведения. Получены экспе-ри-мен-таль-ные данные о мотивах, предмете и инстанции ответственности, выделены ее ти-пы и факторы становления у курсантов ввуза. Представлен психологический ана-лиз