АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

КОРСАК Костянтин Віталійович

УДК 37.0 + 113/119

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ

РОЗВИТКУ ТРІАДИ „ЛЮДИНА – СУСПІЛЬСТВО – ОСВІТА”

НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

09.00.10 – філософія освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук

КИЇВ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти АПН України (м. Київ).

Науковий консультант:

доктор філософських наук, професор, академік АПН України, заслужений діяч науки і техніки України

Андрущенко Віктор Петрович,

Національний педагогічний університет імені

М.П. Драгоманова, ректор

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Лутай Владлен Степанович, Інститут вищої освіти АПН України, головний науковий співробітник

доктор філософських наук, професор Максюта Микола Єгорович, Національний аграрний університет, кафедра філософії

доктор філософських наук, професор Чуйко Вадим Леонідович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра філософії та методології науки

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії науки і культурології, м. Київ.

Захист відбудеться "30" , березня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань, 9-ий поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, восьмий поверх.

Автореферат розіслано "28" лютого 2006 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент Л.С. Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Еволюції суспільно-політичних організаційних і виробничих баз різних суспільств мають чимало спільного, проте істотно відрізняються частотою, глибиною і специфікою прояву нелінійно-синергетичних законів, характерних для розвитку дуже складних систем. Прикладом цього феномену можна вважати нещодавні зрушення революційного плану в Грузії, Україні і Киргизії, які не лише мали всі риси проходження біфуркаційних точок, але й відзначалися унікальністю і непередбачуваністю здійснення на практиці розвитку даної країни після кризової ситуації, а також багато інших соціальних процесів.

Згадані вище та інші події в Україні, державах СНД і на всій планеті ми вважаємо проявами головного світового явища – безпрецедентного прискорення соціально-економічних змін, матеріальним фундаментом чого стали модернізація виробничої та інформаційної бази всього людства. Найбільш позитивний аспект цього прискорення – початок побудови значною частиною провідних держав світу „суспільства знань”, яке в своїх головних аспектах є одним з об’єктів нашого дисертаційного дослідження, насамперед, у засадах життєдіяльності і системі ціннісних пріоритетів його громадян, використанні принципово нових засобів подолання екологічних та інших глобальних загроз, глибокої модернізації цілей і методів діяльності всього освітньо-наукового комплексу та ін.

Хоч ці питання вже досліджувалися раніше, але на зламі сторіч сталися проривні відкриття і настільки значні технологічні досягнення, що більша частина масиву попередніх уявлень щодо найбільш імовірних шляхів розвитку подій на планеті втратила застосовність і потребує ґрунтовного перегляду.

Ще одне важливе поле дослідження – сама людина і сукупність наукових уявлень про закони її індивідуального розвитку впродовж життя, співвідношення і роль генетичних детермінант та варіативної частини психофізичного комплексу, залучення новітніх досягнень нейромолекулярної фізіології мозкової діяльності та інших молодих наук, що вивчають нанорівень речовини на відстанях 10-9 метра і менше, до розширення і модернізації наукового забезпечення теорії і практики освіти. Специфіка цього полягає у тому, що кількість і значення останніх відкриттів перевершує всі передбачення, примушуючи переглядати більшість фундаментальних теорій ХХ століття (роль генетичного матеріалу, механізми участі гліальної частини людського мозку в його діяльності та ін.).

Стан розробки проблеми. Відтак, освітньо-культурна сфера, відгукуючись на вплив науково-технологічного прогресу і поширення засад демократично-правового устрою все більшої кількості держав, наприкінці ХХ століття увійшла в етап прискореного розвитку, дослідження якого може бути результативним лише у разі залучення інформації з багатьох наук і сфер пошуків. Ми широко використовували той факт, що у кожній з наук комплекс проблем обов’язково поділяється на „інтра-” і „екстра-групи”. Інтрапроблеми є „внутрішніми” для даної науки і можуть бути розв’язані її методами, а ось екстрапроблеми мають настільки широкий і комплексний характер, що вже на стадії сутнісного усвідомлення вимагають звернення до найновіших досягнень зовсім інших – часто доволі віддалених – наук і секторів досліджень. Філософія, психологія і педагогіка відзначаються особливо великим відсотком екстрапроблем, тому для дисертації і багатьох наших публікацій характерні приклади спроб їх вирішення шляхом звернення до тих новітніх матеріалів значної групи природничих наук, поява яких датується кількома останніми роками чи десятиліттями.

Одночасно значно інтенсифікувався розвиток більшості секторів філософії. Наприклад, філософія освіти стала об’єктом підвищеної уваги науковців України, Росії та інших держав. Залучення нових наукових сил до формування стратегії модернізації освітньо-наукового комплексу України створює нові перспективи і розширює можливості всіх учасників.

Наша дисертація також претендує на певний внесок у філософію освіти. Вона узагальнює праці і роздуми автора в багатьох наукових сферах – як природничих (фізика теоретична і загальна, екологія, інтегроване природознавство та ін.), так і гуманітарних (освітня компаративістика, педагогіка, філософія освіти, глобалістика тощо), оскільки поєднує інтегрально-філософський погляд на стан і найближчі перспективи еволюції тріади “людина-суспільство-освіта” з пропозиціями конкретних моделей втілення у життя тих чи інших змін для досягнення максималізації їх впливу на підвищення якості і безпеки життя громадян незалежної України.

Відтак, загальну інтегральну скерованість нашої праці можна віднести до “Філософії Освіти”, якщо обидва терміни розглядати в їх асимптотично широких значеннях. У нас “Філософія” виступатиме не лише як виокремлена наука “філософія” з власним індексом у відповідній рубрикації переліку секторів досліджень, а й як сукупність певних інтегруючих уявлень, що (в ідеалі) намагатимуться охопити в світоглядно-фундаментальному аспекті багато “старих” і “нових” наук, вузьких і широких полів пошуків, усталених і ембріональних царин знань, які існують у даний момент на планеті.

Аналогічно, і поняття “Освіта” включає в себе не лише три добре помітних сектори формальної, неформальної та інформальної освіти, але й ті матеріальні та нематеріальні впливи – від неусвідомлено-генетичних до неконтрольовано-інформаційних, – які у наш час беруть таку значну участь у формуванні індивідуально-ментальних і цивілізаційно-компетентнісних характеристик кожної людини.

Виходячи з цього, у нашому дослідженні ми розширюємо поле рефлексії з теми “філософія освіти”. У працях філософів, педагогів, політологів, соціологів та представників більш „молодих” гуманітарних наук (наприклад – глобалістики, прогностики та інших) знаходимо широку палітру думок, ідей, аналізів, висновків і пропозицій. Не конкуруючи з авторами монографій і навчальних посібників з філософії освіти, ми намагатимемося розширити сучасне бачення суспільно-економічних та культурно-освітніх подій. Для цього використовуватимуться новітні досягнення багатьох природничих і гуманітарних наук.

Значну роль у розвитку нашого дослідження та узагальненні його результатів відіграло ознайомлення з працями інших науковців, насамперед, з новітнім доробком українських дослідників – Андрущенка В.П., Беха В.П., Горбунової Л.С., Добронравової І.С., Єрмоленка А.М., Кизими В.В., Култаєвої М.Д., Кушерця В.І., Лук’янця В.С., Лутая В.С., Максюти М.Є., Михальченка М.І., Надольного І.Ф., Огнев’юка В.О., Предборської І.М., Радіонової І.О., Романенка М.І., Сидоренко Л.І., Скотного В.Г., Чуйка В.Л., Шевченка В.І. та інших. Матеріал для роздумів і критичного аналізу надавали як відомі, так і найновіші праці зарубіжних науковців: філософів – Баумана З., Белла Д., Ільїна Г., Машкевича В., Тоффлера Е., Фомічової І., Фукуями Ф., Фуллана М.; етологів – Дольника В., Лоренца К., Палмерів; економістів – Делягіна М., Печчеї А., Сороса Дж.; істориків – Броделя Ф. та інших представників багатьох наук.

Не заперечуючи ні обсягу, ні важливості того, що зроблено нашими попередниками, а також постійно спираючись на ці здобутки, ми намагалися якомога повніше врахувати нові умови, дослідити, поряд з глобалізацією, десятки виявлених нами новопосталих тенденцій розвитку ключової тріади „людина – суспільство – освіта”. З огляду на велику кількість і швидкозмінність цих феноменів все більша частина висловлювань, тверджень та узагальнень, які ми знаходимо не лише у книгах класичного плану, але й у публікаціях 1980-1990-х рр., набувають обмеженої придатності в сучасних умовах. Їх не можна пропонувати молоді без попереднього уточнення – що саме з висловлювань політиків, літераторів, митців і науковців минулих часів підтверджується відкриттями молодих людинознавчих, нано-, піко-, фемто- та інших наук, а що стало хибним, помилковим і навіть небезпечним.

Подібні переконання у поєднанні з бажанням уникнути негативних наслідків „ефекту хоттабізації” як збільшення загрози хибних дій внаслідок незнання нещодавно відкритих явищ і законів примушує нас віддавати перевагу найновішим книгам, часописам і статтям останніх кількох років, а також розшукувати і цінувати те, що має з’явитися та увійти в філософію, освіту, діяльність науково-виробничого комплексу в найближчий час.

Отже, актуальність дисертації полягає в тому, що вона є першою в Україні спробою інтегрально-філософського, комплексного і багаторівневого аналізу сучасного стану тріади „людина – суспільство – освіта” й перспектив її змін, здійсненого на основі виокремлення і врахування понад 60 різноманітних явищ і тенденцій її розвитку. Зрозуміло, що дисертант намагався викласти лише найістотніше з того, що може слугувати для подальшого розвитку досліджень такого невичерпного і швидкозмінного об’єкту, яким є згадана тріада. Ці наміри спонукали нас обрати назву теми дослідження: „Соціально-філософський аналіз тенденцій розвитку тріади „людина-суспільства-освіта” на початку ХХІ століття”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Рукопис узагальнює дослідження 1980-1990-х років, а також результати, отримані після цього періоду під час роботи в Інституті вищої освіти АПН України (відділ теорії і методології природничої та інженерної освіти) і керівництва виконанням двох науково-дослідних тем: "Теоретичні і методологічні засади удосконалення природничої та інженерної освіти у вищих навчальних закладах України” (2000-2002 рр., РК №0100U000346) і “Теоретико-методологічні проблеми забезпечення якості природничої та інженерної освіти” (2003-2005 рр., РК №0103U000958).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є визначення глобально-еволюційних детермінант розвитку тріади „людина – суспільство – освіта” на основі системного та соціально-філософського аналізу світових, континентальних і національних подій в різноманітних контекстах з урахуванням досягнень групи природничих і гуманітарних наук (насамперед тих, що датуються останніми роками).

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку завдань:

1. На основі соціально-філософських та інтегративно-наукових підходів і врахування синергетичного та емерджентного характеру постання і розвитку різноманітних антропогенних явищ сформувати структуру проблемного поля всього дослідження еволюції тріади „людина – суспільство –освіта” та перспектив її змін у найближчі роки.

2. Шляхом залучення методів і даних багатьох наук виявити сучасні рушійні сили прогресу людства та сформувати якомога повніший перелік різнорівневих тенденцій змін тріади „людина – суспільство – освіта”, а також упорядкувати їх у групи за принципом спорідненості.

3. Виявити провідні тенденції комплексного дослідження природних і суспільних аспектів проблеми „людина” й здійснити прогноз найбільш імовірних наукових досягнень у найближчі роки.

4. Дослідити фундаментальні чинники впливу на суспільно-економічний поступ людства, на виробництво і оборону. На цій основі передбачити розвиток подальших подій у забезпеченні життєдіяльності людини і підвищення якості її життя.

5. Виявити групу тих провідних наук, розвиток яких визначатиме прогрес людства у найближчі десятиріччя, сприятиме усуненню небезпеки глобальних екологічних загроз і призведе до переходу людства до сталого (стійкого) розвитку та побудови суспільства знань.

6. Дослідити причини й особливості фундаментальних змін освітньо-виховних систем і перехід до виконання ними групи нових завдань, необхідних для побудови суспільства знань і підготовки нових поколінь до життєдіяльності в ньому.

7. Застосувати виявлені закономірності суспільно-економічного розвитку до теорії і практики освітніх реформ і виявити ті їх моделі, які узгоджуються зі станом і перспективами суспільно-економічного розвитку України в наступні десятиріччя.

8. Дослідити порівняльну педагогіку (освітню компаративістику) як галузь наукових знань і важливу дисципліну, використання якої може позитивно вплинути на досягнення цілей діяльності освітніх систем нашого часу. Проаналізувати особливості порівняльно-педагогічних досліджень і довести необхідність здійснення їх на високому рівні.

9. Вивчити еволюцію змісту середньої і вищої освіти й довести необхідність внесення значних змін у створені нещодавно в Україні державні освітні стандарти.

10. Акцентувати перспективні зміни змісту навчання на прикладі курсу фізики і запропонувати авторську дисципліну „Природознавство ХХІ століття”, яка акумулює більшість провідних наукових досягнень останнього часу і створює можливість формування у молоді нового світобачення й засвоєння ними синергетичних підходів до розв’язання особистісних і загальносуспільних проблем.

Об'єкт дослідження – тріада „людина – суспільство – освіта” в своїх інваріантних і варіативних аспектах.

Предмет дослідження – виявлення причин і особливостей еволюції вказаної тріади на початку ХХІ століття.

Методи дослідження. Праця ґрунтується на методології інтегративного, комплексного і синергетичного підходу, що включає у себе, з одного боку, загальні філософські методології і мета-аналіз, з іншого – специфічні методологічні засоби окремих наукових царин, зокрема, природничих наук, освітньої компаративістики та ін.

Характерним для дисертації є використання науково-системного підходу з врахуванням комплексних і нелінійних взаємодій між основними факторами впливу, запозиченого з сучасної синергетики. Дослідження спиралося на групу визначальних принципів – наукового плюралізму, методологічної різноманітності, критичності мислення, єдності суб’єктивного та об’єктивного, системного компаративізму, відповідності перебігу еволюційних процесів до впливу визначальних чинників різноманітної природи, обмеженості законів і теорій тощо.

Подібна багаторівневість та множинність застосованих методів і принципів пов’язана, з одного боку, зі складністю такого об’єкту дослідження, як тріада „людина – суспільство – освіта”, а з другого – формуванням нових характеристик сучасних постнекласичних досліджень – комплексності і нелінійності (синергетичності), відкритості і незавершеності (неабсолютності), дискретності і нерівномірності, циклічності та інтегративності, використанням імовірнісних та інших засобів передбачення і подолання критичних станів і ситуацій.

Джерела дослідження різноманітні – вони стосуються багатьох наук і надруковані чи вміщені в електронні бази даних на кількох мовах. У наведеному наприкінці дисертації списку вказано лише ті джерела, що особливо важливі і вийшли з друку в останні роки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці інтегрально-наукової концепції інтерпретації стану і перспектив модернізаційних змін всієї тріади „людина – суспільство – освіта” та її окремих частин з метою здійснення впливу на гармонізацію розвитку людства й освіти у перших декадах ХХІ століття. Ця концепція розгорнута у наступних положеннях новизни:

1. Виявлено нові факти і докази того, що головною рисою сучасного розвитку людства як конгломерату майже двохсот держав і тисяч націй та народностей є спричинене початком інформаційно-високотехнологічної революції безприкладне і нерівномірне прискорення їх руху по сходинках суспільної еволюції від доаграрної і аграрної стадії до знаннєвої шляхом більш чи менш швидкого проходження індустріальної.

2. Створено список провідних всепланетних тенденцій, притаманних сучасному етапу еволюції людства. На основі критерію єдності проведено їх систематизацію і поділ на сім груп: людина “природна”; людина в соціально-суспільному вимірі; організація й умови стійкого розвитку соціуму; зміни засад виробництва і життєдіяльності; оборона і національна безпека; розвиток науково-виробничого комплексу; освіта і культура та модернізація діяльності навчально-виховного комплексу в період початку побудови суспільства знань.

3. На основі мета-аналізу досягнень з гуманітарної сфери і найостанніших відкриттів групи молодих природничо-людинознавчих наук обґрунтовано ідею комплексної програми вивчення перспектив і можливостей широкого застосування значної частини цих відкриттів у модернізації науково-методологічного забезпечення всього навчально-виховного процесу, в попередженні і ліквідації більшості ще неподоланих проблем цивілізованого й гуманістичного формування молоді та включення її в суспільне життя, значного зниження рівня кримінальних проявів, девіантної поведінки, різноманітних маній тощо. Доведено, що успішна валеологічна чи статева освіта можлива лише на основі вмілого застосування сучасних природничо-наукових досягнень. В іншому разі, як свідчить практика багатьох країн, вони є потенційно шкідливими чи неефективними.

4. Отримано додаткові підтвердження висловленої окремими науковцями думки про те, що серед усіх рушійних чинників найбільш важливим і дуже різноманітним за своїми матеріальними і духовними виявами і наслідками є прогрес у засобах виробництва і життєзабезпечення – винайдення і застосування все більш досконалих і природовідповідних технологій та інструментарію. Доведено, що у найближчі роки відбудеться створення і масове поширення надвисоких технологій, спроможних вирішити не лише весь комплекс економічно-соціальних проблем і викликів, а й назавжди ліквідувати екологічні та інші загрози існуванню людства та його виходу на шлях стійкого (довготривалого) і цивілізовано-гуманістичного розвитку.

5. Проаналізовано процес зміни наукового лідерства і доведено, що явище переходу вершинної інноваційності від фізики до біології було на зламі сторіч акцентоване виникненням і різновекторним розвитком групи нанонаук, спроможних забезпечити керовану побудову структур і виробів з окремих атомів і молекул на просторових інтервалах менших нанометра (однієї мільярдної метра). У зв’язку з тим, що на подібних відстанях втрачають свій лімітуючий вплив закони класичної фізики, стає можливим застосування природовідповідних і неалхімічних технологій, які переважають сучасні індустріальні більше, як останні –технології неоліту. Запропоновано інтенсифікувати розвиток нанонаукового потенціалу України як єдиного надійного засобу прискорення її розвитку й успішної побудови суспільства знань.

6. З врахуванням значної групи фундаментальних суспільно-економічних чинників впливу вперше в Україні проаналізовано стан і тенденції змін навчально-виховного комплексу розвинених держав світу, України та інших країн СНД. Виявлено групу нових феноменів і явищ, наприклад, прискорення побудови цілісної системи „первинної освіти (Initial Education)” як різнорівневого і багатосекторного засобу підготовки молоді упродовж 19-22 років і виведення її на ринок праці з університетським дипломом чи профкваліфікацією високого рівня.

7. Виявлено й класифіковано закономірності суспільно-економічного розвитку, які застосовано до теорії і практики освітніх реформ з урахуванням історичного і міжнародного досвіду, а також умов суспільних трансформацій, що відбуваються в Україні. Досліджено межі застосовності традиційних моделей освітніх реформ, доведено їх низьку ефективність в сучасних умовах, запропоновано модернізувати вітчизняний суспільно-культурний та освітньо-науковий комплекс на основі законодавчо-демократичної моделі реформ, до якої в останні роки звернулися окремі розвинені країни (Фінляндія, Австрія та ін.).

8. Виявлено феномен зростання суспільного значення обізнаності в психолого-педагогічній сфері кожної дорослої особи, доведено необхідність відповідної психолого-педагогічної підготовки всього населення. Досліджено роль у виконанні цього завдання освітньої компаративістики (порівняльної педагогіки), запропоновано авторську програму з цієї дисципліни. Вказано наукову градацію проблем освітньої компаративістики, викладено результати досліджень кількох проблем вищого рівня – створення енциклопедії світової освіти, вивчення культури моніторингу і забезпечення якості вищої освіти та ін.

9. Вперше в Україні досліджено зміни у цілях і змісті вищої освіти, доведено перспективність і важливість орієнтації на розширення підготовки фахівців з нанонаук, на поглиблення екологічної освіти та ін. Запропоновано врахувати явище зміни наукового лідерства під час модернізації освітніх стандартів, створено для використання у майбутній 12-річній школі нову концепцію і комплекс програм з фізики.

10. Наведено докази того, що в 1990-х роках в Україні значно зменшилася доступність новітньої науково-популярної інформації для всіх учасників навчально-виховного процесу, зросло відставання змісту підручників від фронту розвитку відповідних наук. Ускладнилося формування об’єктивного світогляду, активізувалися антинаукові видання. Для підвищення інформаційного і світоглядного впливу на молодь запропоновано використати в школах у середніх і вищих школах авторську дисципліну „Природознавство-ХХІ”. Вона включає нові знання про народження і розвиток інертної і живої речовини, формує у молоді сучасне світобачення і спроможність правильно прогнозувати події. Аналогів цієї дисципліни за рубежем немає.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Дослідження є принципово важливим кроком у розширенні проблемного поля постнекласичної філософії, зокрема – формуванні модернізованих науково-концептуальних основ філософії освіти. Це досягнуто зверненням до різноманітної та останньої за часом появи інформації як з традиційних сфер гуманітарних і природничо-наукових досліджень, так і найновіших досягнень цілої групи молодих людинознавчих наук, частина яких поки-що не стала об’єктом дослідження інших науковців.

Створений автором розширений і структуризований перелік понад 60 провідних тенденцій змін і розвитку тріади „людина – суспільство – освіта” хоч і не можна вважати вичерпним і остаточним, все ж набагато перевищує за своїм інформаційним, праксеологічним, теоретично-методологічним і практично-реалізаційним потенціалом усі інші варіанти, які здебільшого акцентують тенденцію глобалізації, а в кращому разі – ще кілька. Подібний редукціонізм є причиною вражаюче неточних прогнозів і передбачень, тому запропоноване автором розширення науково-парадигмальної бази соціальних, економічних освітніх та інших нововведень має, очевидно, імперативне значення і, у разі поширення, значні перспективи застосування у багатьох науках.

Окреме практичне і теоретичне значення має авторський аналіз виявлених світових тенденцій, особливо тих, які раніше не фігурували у працях українських науковців (наприклад – акцентування явища появи і розвитку нано-, піко- і фемтонаук, виявлення феномену поглиблення розриву в соціальній і виховній застосовності генетично успадкованих програм поведінки дітей і молоді, їх невідповідності до того, що апріорно потребує суспільство знань тощо).

Безпосередню і значну теоретичну і практичну застосовність мають досліджена у дисертації демократично-законодавча модель реформування освітньої та інших важливих для суспільства систем; ідея формування комплексу первинної освіти як цілісного організму, спроможного ліквідувати небезпеки маргіналізації значного відсотка молоді й підготувати нові покоління до життя у суспільстві знань, а також кілька створених автором нових предметів і дисциплін – як оновлених традиційних (фізики для 12-річної середньої школи, екології для вищих рівнів освіти), так і цілковито нових, зокрема, „Основи сучасної безпеки життєдіяльності”, „Вступ у наукове людинознавство” та інших.

Високе практичне і теоретичне значення та широкий спектр застосувань має створена автором цілковито нова навчальна дисципліна „Природознавство-ХХІ”. У 1990 р. відповідальні працівники Міністерства народної освіти УРСР запросили автора до участі у конкурсі на створення програми з „Природознавства” для старших класів шкіл, що тривав уже майже п’ять років і не давав бажаних результатів. Авторська програма з „Природознавства” виграла цей конкурс, її визнано офіційно і рекомендовано до використання у профільованій старшій середній школі. Не втратив значення продукт авторської ініціативи – підручник „Фізика. 25 повторювальних лекцій”, який використовують не лише ліцеї, а й чимало ВНЗ України, а також різноманітні книги, створені на замовлення Міністерства освіти, Міжнародного фонду „Відродження” та кількох ВНЗ України.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження зазнали різноманітної перевірки і апробації на практиці за період 1988-2005 рр. Отримали позитивну оцінку навчально-методичні видання з фізики (у першу чергу – серія збірників якісних задач, зручних для вчителя, який орієнтується на формування критичного і творчого мислення в учнів і студентів), а також навчальні посібники, частина з яких часто перевидається.

Найбільш об’ємний і різноманітний доробок автора з моменту зміщення його інтересів з фізики на інші науки становлять наукові статті в українських і зарубіжних часописах, матеріали у центральних ЗМІ України, публікації в збірках міжнародних і всеукраїнських конференцій, а також виступи на цих та інших форумах. Їх кількість можна вказати лише наближено – понад 400.

З моменту початку поглиблених порівняльно-педагогічних та філософсько-освітніх досліджень автор брав участь у десятках міжнародних і національних конференцій, семінарів та круглих столів. Прикладом є шість конференцій, організованих Радою Європи, на яких автор був представником України у складі її Комітету з освіти (1992-1995 рр.), велика серія результативних „круглих столів” з різноманітних проблем освіти, проведених у середині 1990-х років Міжнародним фондом „Відродження” (автор готував для них аналітичні доповіді і проекти рекомендацій) та ін.

Основна частина даного дослідження виконана в процесі керування відділом теорії і методології природничої та інженерної освіти в Інституті вищої освіти АПН України. За період 2000-2005 років автор брав участь у багатьох різноманітних конференціях, які проводилися в Україні, Білорусії, Росії і Польщі. Серед останніх – 1-а Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми модернізації освіти в контексті Болонського процесу” (20-21 лютого 2004 р., м. Київ), IV науково-практична конференція “Актуальні проблеми формування особистості студента” (23 березня 2004 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми особистісно-виховного процесу в системі безперервної освіти” (13-15 травня 2004 р., м. Кременець), 2-га Міжнародна науково-практична конференція “Інновації у вищій освіті” (21-22 вересня 2004 р., м. Ніжин), Всеукраїнський Форум освітян на тему “Якість освіти: концептуальний вимір України” (25 листопада 2004 р., м. Київ), Міжнародна наукова конференція „Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття” (19 квітня 2005 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція „Україна – суб’єкт європейського освітнього простору” (24-25 травня 2005 р., м. Київ).

Публікації. Результати дослідження оприлюднені у двох індивідуальних наукових монографіях, у 3 навчальних посібниках, у 28 статтях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць та понад 300 публікаціях у різноманітних наукових часописах і збірках.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, семи розділів, 22 підрозділів та висновків. Загальний обсяг тексту дисертації – 424 сторінки. Окрім того, в дисертації міститься список використаної літератури, до якого входить 558 джерел (з них 157 – на кількох іноземних мовах) і додатки – список основних праць автора та ін. (12 сторінок). У тексті 20 різноманітних рисунків (загалом 8 сторінок) і 25 таблиць (16 сторінок).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано особливості і проведено аналіз стану її наукової розробки, сформульовано мету, задачі, об'єкт, предмет, методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичну та практичну значимість, наведено дані щодо апробації і оприлюднення головних результатів дослідження.

Розділ 1 „Проблемне поле дослідження світових процесів” присвячений викладу авторських підходів до формулювання загальної теоретичної основи дослідження, його методології, основних понять та дослідженню предметної області і проблемного поля аналізу такого складного об’єкту, яким є тріада „людина–суспільство–освіта”. Розділ має відносно малий обсяг, але відзначається високим евристичним потенціалом, частина якого реалізується у наступних розділах.

Провідна ідея викладу – обґрунтування необхідності переходу від „макросвідомості” як специфічного менталітету, що спирається на щоденний досвід і засвоєний у системі обов’язкової освіти комплекс класично-механістичних природничих і лінійно-ієрархічних соціально-економічних законів і теорій, на істотно новий, який можна назвати „наносвідомістю”. Йдеться про нове світо- і соціобачення, яке в усіх важливих аспектах – від вивчення людини як біологічного об’єкту до формування і втілення у суспільне життя нової духовності – спиратиметься насамперед на досягнення нано-, піко-, фемто- та інших молодих наук, які завдяки оволодінню квантово-механічними і нелінійними процесами та застосуванню синергетичних підходів відкривають людині цілковито нові горизонти і гарантують перехід людства до стійкого розвитку та побудови суспільства знань як реалізації ідеї ноосфери в умовах ХХІ століття.

Зауважимо – формування наносвідомості все ще перебуває на зародковій стадії, в Україні це питання вивчають мало (серед філософів – Лук’янець В.С.). Та вже помітні паростки нового ставлення до цілей і завдань освітньо-наукового комплексу як засобу формування світобачення ХХІ століття в нашому суспільстві – керівники і колективи окремих вищих навчальних закладів і дослідних інститутів орієнтуються на опанування можливостей нано-, піко- і фемтодіапазонів (у Вінниці – Мокін Б.І., у Києві – Згуровський М.З., у Харкові – Семиноженко В.П.).

Подібний інтегрально-філософський підхід і бажання охопити під час дослідження тріади „людина – суспільство – освіта” (ЛСО) не окремі аспекти її розвитку, а цілісну і багатопланову картину, логічно привели нас до відмови від частини традиційних уявлень про фундаментальні засади коеволюції людини і довкілля, зокрема, до думки про необхідність врахування великої кількості характеристик цієї тріади і факторів впливу на неї. Якщо абсолютна більшість науковців, здійснюючи дисертаційні дослідження докторського рівня, обмежувалися рамками своїх окремих наукових напрямів (філософії, економіки, педагогіки, психології, однієї з точних наук тощо), то бажання втілити ідею розвитку наносвідомості на основі загально-синергетичних підходів примусило нас розглядати якомога більшу кількість завдань і викликів, з якими стикається у даний момент свого розвитку тріада ЛСО, намагаючись не втратити цілісність погляду і не спростити завдання до рівня вирішення однієї з проблем якоїсь окремої науки.

Вказані підходи і наміри дали змогу побудувати субординовану „піраміду проблем”, які розглядаються у дисертації, і скласти перелік багатьох десятків процесів і явищ, які існують чи зароджуються в тріаді „людина – суспільство – освіта”. Уявлення про всю „піраміду” може дати фрагмент (табл. 1), який містить її головні структурні елементи і частину явищ і проблем.

Таблиця 1

Структура „піраміди проблем” і частина її елементів

Ранг проблем | Сутність проблеми

1 (найвищий і дуже високий) | 1.1. Прискорення руху країн по східцях прогресу від доаграрного суспільства до “суспільства знань”.

1.2.Загострення глобальних загроз існуванню людства.

1.3.Поглиблення демократизації суспільств й автономії їх членів.

1.4.Поява нано-, піко- і фемтонаук, їх перетворення в єдиний засіб забезпечення стійкого розвитку людства.

Та інші

2. (високий) | 2.1. Інформаційний вибух.

2.2. Зміна наукового лідерства.

2.3. Підвищення значення первинної освіти.

Та інші

3 (відносно низький) | 3.1. Зміна цілей і методів діяльності освітніх систем.

3.2. Застосування "електронно-цифрового" навчання всіх громадян.

3.3. Інтернаціоналізація навчально-виховного процесу, використання нових предметів і дисциплін, постійне оновлення їх змісту.

Та інші

До першого рівня важливості ми віднесли загальнопланетні форс-мажорні сили, явища і тенденції, що стосуються коеволюції тріади ЛСО і біосфери з загальних філософських позицій, до другого – ширшу групу тенденцій ультимативного врахування під час будь-яких інноваційних кроків в освіті, науці, економіці (вимушеність переходу до нових моделей реформ; наслідки “інформаційного вибуху”; потреба заміни „звичайної” освіти на “первинну”; злиття праці і навчання в єдине ціле; рух до “знаннєвого” розподілу активного населення за секторами зайнятості 1:9:90 тощо). Група проблем третього рівня важливості включає в себе переважно ті заходи, кроки та інновації, які необхідні для підготовки суспільно важливих структур до вимог суспільства знань. Для освіти йдеться про оновлення змісту навчання; відмову від традиційних предметів і дисциплін та запровадження нових; раціональне використання у навчально-виховному процесі новітніх е-інформаційних засобів та відкриттів молодих людинознавчих наук тощо.

Після необхідного уточнення головних термінологічних понять і доведення актуальності створення україномовної версії „Європейського освітнього тезаурусу” проаналізовано фактори впливу на провідне для всієї планети явище – прискорення руху країн по східцях прогресу від доаграрного суспільства до “суспільства знань”. Доведено, що визначальним чинником впливу були і лишаються зміни засобів і технологій життєзабезпечення людських соціумів. Саме тут слід шукати пояснення характеристик сучасного стану тріади „людина – суспільство – освіта”, відтак, мати надію на точність прогнозів її розвитку у разі вибору тих чи інших засобів і методів діяльності суспільств та їх членів.

Поряд з „локомотивом” наук і технологій можна виділити багато інших факторів впливу різноманітної природи, які спричинюють небачену різноманітність тенденцій і явищ розвитку тріади ЛСО в останні десятиріччя. У дисертації автор з позицій філософії та інших наук наводить й аналізує їх центральну частину – шістдесят, які у першому наближенні поділено на сім груп:

Група 1. Людина в її фізіологічних (“природних”) аспектах

1. Негативні зсуви в менталітеті і поведінці все більшого відсотка населення.

2. Збільшення тривалості стану “підлітковості”, розрив у часі фізіологічних і соціальних “піків”.

3. “Атака” мозку дітей неприродними збудниками.

4. Зростання загрози безпосереднього збудження септуму (активізатора “системи емоції задоволення”) і наркоманії.

5. Рух еротики і сексоманії до провідних позицій в мас-медія і неконтрольованих світових потоках інформації.

Група 2. Людина в соціально-суспільному вимірі

6. Зміна “лідерів”: перехід від “альфа-самців” до високих професіоналів.

7. Виникнення потреби не екологізації освіти, а створення світової конвенції “Про обов’язки Людини”.

8. Підвищення потреби в конвенції з етики журналістики.

9. Світові конвенції як наднаціональне законодавство.

10. Ріст розриву між природними і суспільно-необхідними програмами поведінки і життєдіяльності людини.

11. Тенденція збільшення відсотка старих осіб: позитивні і негативні аспекти.

12. Зменшення “важливості дітей” і проблеми з їх появою.

13. Виховання не націонал-патріотів, а “ патріотів-економістів”.

14. Злиття роботи і навчання в єдине ціле для більшості активного населення.

15. Захист “національного” від деструктивного впливу “іншого”.

16. Ефект “прозорості” людини на тлі її позірної свободи і анонімності.

17. Збурення природного циклу розвитку людини внаслідок надмірно швидких змін соціального і природного довкілля.

18. Підвищення для кожної людини важливості оволодіння основами психолого-педагогічних, валеологічних та етологічних знань

Група 3. Організація суспільства, його цілі і діяльність

19. Прискорення руху країн світу по сходинках суспільної еволюції від до-аграрного до суспільства знань.

20. Демократизація і скорочення можливих полів вияву тоталітаризму.

21. Відмова від примітивної – однопірамідальної – побудови соціумів.

22. Загострення глобальних екологічних загроз існуванню людства.

23. Контрнаступ, який створює біосфера Землі, намагаючись ліквідувати деструктивний вплив людства (СНІД та ін.)

24. Активізація релігій і сект.

25. Підвищення суспільного запиту на інтелект жінки та її менталітет.

26. “Атомізація” соціального життя і зміна призначення провідних груп.

27. Рух до появи нової моделі “держави-лідера” зразка ХХІ століття.

28. Розпад монолітності “Заходу” – цивілізаційний розрив між США та європейськими розвиненими країнами.

Група 4. Виробництво і торгівля

29. Перехід від алхімічних технологій до керовано-атомарних (від індустріальних до нанотехнологій).

30. Глобалізація як відкритість усіх ринків і вільна конкуренція товарів, послуг і кваліфікованої робочої сили та ін.

31. Відплив виробництв з холоду в тепло.

32. Міграція робочої сили й набір кваліфікованих працівників по конкурсу.

33. Зростання загрози прибуття в Європу десятків мільйонів “зайвих” чоловіків з Індії, Китаю та інших країн.

34. Посилення опору консерваторів і “старих сил” нововведенням (нафтогазові компанії 12 років блокували початок створення термоядерного реактора І покоління).

35. Зростання вразливості антропогенних об’єктів до дії природних факторів.

36. Рух розподілу активного населення до співвідношення 1 : 9 : 90 і розширення ринку праці для осіб третього віку.

37. Перехід від традиційних моделей організації економіки до так званої “інноваційної економіки”.

Група 5. Збройні сили, оборона і національна безпека

38. Занепад значення збройних сил і перетворення комплексу “наука+освіта” в основу “сили” сучасних держав.

39. Нові засади колективної безпеки, заборона агресивних війн.

40. Зростання загрози з боку власної армії до неприпустимих меж

Група 6. Наука та інформаційна сфера

41. Негативні наслідки “ефекту хоттабізації” (відставання змісту знань особи від сучасних знань), особливо, у гуманітарній сфері.

42. Перехід лідерства від фізики до молекулярної біології і до нанонаук.

43. Науки поділяються (є десь 8000), але не можуть інтегрувати здобутки.

44. Заміна лінійних підходів в аналізах на нелінійно-синергетичні.

45. Трансформація етики і моралі, формування цілком нового світобачення.

46. Перетворення медицини з ремісничо-мистецтва в біо-хіміо-інженерію.

47. Прискорення руху до масовості індивідуальних інформаційних центрів з мало чим обмеженими можливостями.

Група 7. Освітньо-культурна сфера

48. Зростання суспільного значення і тривалості первинної освіти.

49. Потреба створення та удосконалення роботи “освітнього простору” з трьох секторів – формального, неформального та інформального.

50. Втрата контролю над тією інформацією, на якій формується молодь.

51. Занепад природних програм передачі “родинного спадку”.

52. Занепад спадку “мудрих думок і висловів”.

53. Нечесно-хитра конкуренція: США та інші країни шкодять нашій освіті, розвалюючи точні науки і нав’язуючи “критичне мислення” та ін.

54. Загроза “деперсоналізації” освіти – зниження особистісних контактів на всіх рівнях освіти у парі “вчитель-учень”.

55. „Ринковізація” освіти – шлях її перетворення у другорядну і платну “освітню послугу”, загроза етосу вчительства.

56. Формування світового ринку відкритої освіти і втручання в нього Світової торгової організації.

57. Тема “якість освіти” стає суспільно-пріоритетною разом з демократизацією і рухом до суспільства знань.

58. Обов’язковість вищої освіти і наукового ступеня як передумов успіху на ринку праці і суспільної діяльності.

59. Конкуренція між ВНЗ за потенційного студента і формування “наскрізних” навчально-виховних комплексів.

60. Посилення перешкод на шляху формування у молоді необхідної для життєвого успіху цивілізаційної компетентності.

Слід вказати, що цей перелік, набагато переважаючи аналоги, створені нашими попередниками (напр., Е.Тоффлером), не вичерпує повністю тему „еволюція тріади ЛСО”, оскільки потужний потік відкриттів науковців примушуватиме нас розширювати та вдосконалювати його (приклад – необхідність аналізу перспектив поширення і застосування поки-що маргінального для навчання і виховання поняття „альтруїзм”).

Розділ 2 „Досягнення і перспективи досліджень людини в її комплексному розвитку” містить стислий огляд сучасних знань нових наук про людину, що вивчають біопроцеси на нанорівні і впливають на філософське бачення життя. Вказано, що вдосконалення інструментальних засобів уможливило доведення хибності відомого постулату про безсмертність одноклітинних організмів і смертність багатоклітинних.

З великої групи останніх досягнень людинознавчих наук акцентовано насамперед ті, що мають високий потенціал вирішення екстрапроблем психолого-педагогічного плану, зокрема, пояснення причин появи двостатевого способу розмноження, принципових психолого-ментальних відмінностей представників обох статей і особливостей статистичного розподілу їх індивідуальних характеристик тощо.

Наприклад, важливим для удосконалення навчально-виховного процесу законом природи є значна перевага в індивідуальній різноманітності представників чоловічої статі над представниками