ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ДОНЕЦЬКий ДЕРЖАВНИЙ Університет УПРАВЛІННЯ
Костровець Лариса борисівна
УДК 352.331.5
Теоретико-методичні засади УДОСКОНАЛЕННЯ механізмів ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ зайнятості населення (регіональний аспект)
Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління
Донецьк - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор Дорофієнко Вячеслав Володимирович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту у невиробничій сфері
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Борецька Наталя Петрівна, Донецький інститут ринку і соціальної політики (м. Донецьк), ректор;
кандидат наук з державного управління Древицька Ірина Юріївна, Донецький інститут туристичного бізнесу (м. Донецьк), доцент кафедри менеджменту.
Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), кафедра економічної теорії та фінансів.
Захист відбудеться 21 червня 2006 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр-т. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.
Автореферат розісланий 19 травня 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Довгострокова стратегія суспільного розвитку передбачає повноцінне використання людського потенціалу на основі створення оптимальних умов для його відтворення. Притаманні перехідному періоду деструктивні процеси у сферах економіки та зайнятості призвели до погіршення, власне, природної основи відтворення трудового потенціалу, знецінення освітнього та кваліфікаційного рівня населення, втрати стимулів до праці, критичного заниження вартості робочої сили тощо.
З огляду на подальше поглиблення економічних перетворень існує необхідність глибокого наукового осмислення їх впливу на зайнятість населення, її структуру та опрацювання механізму регулювання. Особливої актуальності ця проблема набуває в період модернізації економіки, здійснення якої є необхідною передумовою сталого розвитку нашої держави. В першу чергу це стосується сфери матеріального виробництва, де в структурі промисловості переважають галузі та підприємства, що спеціалізуються на виробництві засобів виробництва, а також підприємств військово-промислового комплексу. На інтенсивну основу необхідно перевести сільське господарство, яке довгий час велося фактично екстенсивним способом, що вимагало значних матеріальних та фінансових витрат, проте належної віддачі не давало, якщо враховувати його потенційні можливості. Рішучих перетворень вимагає і сфера обслуговування населення.
Виходячи з того, що за рівнем соціально-економічного розвитку між регіонами України існують значні відмінності, особливої актуальності вказана проблема набуває на регіональному рівні. Це вимагає від науковців і практиків нетрадиційних підходів до її вирішення з урахуванням особливостей кожного регіону.
Таким чином, актуальність проблеми, її недостатнє вивчення в контексті сучасної структури зайнятості населення визначили вибір теми дисертаційного дослідження з вирішенням відповідних наукових завдань.
Його теоретико-методологічним підґрунтям стали праці вчених класиків, які зробили найбільший внесок у розвиток теорії зайнятості населення: В. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, К. Маркса, Ф. Кене, А. Маршалла, А. Пігу, М. Туган-Барановського, Дж. Кейнса, М. Фрідмена.
Слід зауважити, що проблеми зайнятості населення завжди були в центрі уваги української науки, сучасних вчених-економістів і управлінців. Вагомий внесок у розвиток управлінської науки про зайнятість населення, трудовий потенціал, ринок праці зробили С.І. Бандур, Д.П. Богиня, Н.П. Борецька, В.С. Васильченко, Г.К. Губерна, М.В. Данюк, В.В. Дорофієнко, Ф.Д. Заставний, К.В. Зайцева, О.Ф. Новікова, В.П. Оніщенко, І.Л. Петрова, В.М. Петюх, С.І. Пирожков, Н.Л. Юрлова та інші.
Зазначаючи їх вагомий внесок у розвиток управлінської науки слід зауважити, що проблема зайнятості постійно повинна бути (і є) в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних дослідників, оскільки форми і методи її вирішення на різних етапах суспільного розвитку значно відрізняються між собою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління, а також договору про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 роках. За участю здобувача були виконані дослідження за темою 99.06.01 „Інноваційний і стратегічний менеджмент у регіональному управлінні” (номер держреєстрації 0102U001295) та з 2004 року 99.06.01 „Державні механізми регулювання послуг в трансформаційній економіці” (номер держреєстрації 0104U009991). У межах цих тем автором досліджувалися особливості і тенденції галузевої структури зайнятості населення та демографічного розвитку регіону на прикладі Донецької області.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні засад щодо вдосконалення механізмів державного регулювання зайнятості населення в регіоні. Відповідно до цієї мети у роботі були поставлені і розв’язані такі задачі:
виявити загальні тенденції розвитку сучасного ринку праці і розкрити сутність та закономірності трансформації структури зайнятості населення в умовах економічних перетворень;
визначити роль держави в регулюванні зайнятості населення на основі відомих теорій зайнятості в умовах економічних перетворень;
визначити мету, принципи і завдання державного стимулювання створення робочих місць для молоді;
проаналізувати демографічний стан з метою визначення структурних зрушень у зайнятості населення регіону;
підготовити відповідні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення механізмів регулювання зайнятості населення;
розглянути існуючі механізми регулювання зайнятості населення на державному і регіональному рівнях з метою визначення їх недоліків та переваг;
на основі аналізу державної системи зайнятості запропонувати структуру регіонального управління у сфері зайнятості на принципах децентралізації;
розробити і запропонувати складові системи формування раціональної структури зайнятості населення в регіоні.
Об’єктом дослідження є процеси державного регулювання зайнятості населення в Україні та Донецькому регіоні.
Предметом дослідження є комплекс заходів, засобів і прийомів щодо вдосконалення механізмів державного регулювання зайнятості населення в регіоні.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем зайнятості та ринку праці. В дисертації використано законодавчі акти щодо політики зайнятості населення, Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці та інші.
У процесі дослідження теоретичних основ формування зайнятості населення, вивчення досвіду зарубіжних країн у сфері зайнятості застосовувалися методи аналізу і синтезу, дедукції та індукції, порівняння, узагальнення, системного підходу. Розробка методичної схеми дослідження трансформації структури зайнятості проводилася за допомогою методів системного підходу, сценарного моделювання, статистичного, аналізу і синтезу. Сучасні тенденції демографічного розвитку і формування зайнятості населення Донецької області досліджувалися за допомогою таких методів: статистичного, аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу, графічного. Основні напрямки забезпечення раціональної структури зайнятості населення регіону розроблялися на основі методів системного підходу, аналізу і синтезу, узагальнення, дедукції, індукції.
Інформаційною базою дисертації є праці вітчизняних та зарубіж-них вчених з проблем зайнятості населення та використання трудового потенціалу, статистич-ні дані Державного Комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики, звітна документація Донецького обласного Центру зайнятості населення, інші літературні джерела та результати особистих досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у розробці теоретико-методичних засад удосконалення механізмів державного регулювання зайнятості населення. Основні здобутки дисертанта, що містять наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
запропоновано і обґрунтовано складові системи формування раціональної структури зайнятості населення, яка базується на засадах сприяння самозайнятості та розвитку малого підприємництва, стимулювання ринкового попиту, здійснення цілеспрямованої інвестиційної політики, вдосконалення функціональної підготовки робочої сили;
запропоновано структуру регіонального управління у сфері зайнятості на принципах децентралізації, яка дозволить налагодити співробітництво між багатьма місцевими організаціями (державний і приватний сектор, уряд, органи місцевого самоврядування, недержавні організації) та агентством регіонального розвитку зайнятості у справі формування механізму партнерства й розроблення стратегії розвитку.
удосконалено:
зміст нормативно-правової бази щодо державного регулювання зайнятості населення і, перш за все, внести відповідні зміни і доповнення до Закону України “Про зайнятість населення”, Кодексу законів про працю в Україні та до Закону України “Про освіту” відповідно до вимог Концепції державної системи професійної орієнтації населення;
механізм регулювання зайнятості населення, який поєднує у собі комплекс важелів законодавчого, економічного, соціального та адміністративно-організаційного аспектів впливу на ринок праці, передбачає взаємодію державного і недержавного регулювання зайнятості населення;
дістали подальшого розвитку:
чинники, які впливають на трансформацію структури зайнятості населення;
елементи теорії державного управління, виходячи із нового (синергетичного) бачення суспільства як складної соціальної системи;
стратегічні завдання щодо поліпшення демографічної ситуації, сутність яких полягає в створенні соціально-економічних умов для ефективної демографічної політики, яка буде відповідати довгостроковим інтересам регіону і забезпечувати відтворення населення;
принципи побудови механізму стимулювання роботодавців для створення робочих місць для молоді.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути покладені в основу визначення пріоритетних напрямків удосконалення структури зайнятості населення та механізму державного регулювання зайнятості населення в регіоні.
Практичне значення отриманих результатів полягає також у можливості запровадження нових прогресивних підходів до процесу вдосконалення і функціонування механізму регіонального управління в сфері зайнятості населення в Україні та Донецькому регіоні (довідка Донецького обласного центру зайнятості № 6-01/06 від 10.01.2006 р.);
Теоретико-методичні та прикладні розробки здобувача можуть бути застосовані при опрацюванні стратегії соціально-економічного розвитку, вдосконаленні регіональних програм зайнятості населення, управління трудовими ресурсами та прогнозуванні розвитку і розміщення продуктивних сил.
Результати дисертаційної роботи з проблем демографічного розвитку Донецької області використані Головним управлінням економіки Донецької обласної держадміністрації при розробці “Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 2006 рік” (довідка № 2-1/03 від 10.01.2006 р.).
Окремі положення, методичні розробки використовуються, а деякі будуть використовуватися в навчальному процесі при викладанні курсів “Економіка праці”, „Основи регіонального управління” в Донецькому державному університеті управління (довідка № 9-06 від 05.01.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Всі наукові положення, які виносяться на захист, розроблені здобувачем самостійно. Вони отримані особисто автором і є його внеском у розвиток науки державного управління. Із наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які належать особисто здобувачу. Зміст конкретного особистого внеску в такі праці наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також загальні результати дослідження було представлено у вигляді доповідей і повідомлень на 3 науково-практичних конференціях різного рівня, а саме на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), на VII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004р.) та на Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції Менеджмент-освіта в україні: стан розвитку і шляхи удосконалення” (м. Слов’янськ, 2004).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 13 наукових працях (6 у фахових виданнях), з них 10 у збірниках наукових праць та 3 у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,9 др. арк., з них особисто автору належить 3,2 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 179 сторінках. Матеріали дисертації містять 14 рисунків, 8 таблиць, які наведено на 27 сторінках. Список використаних джерел із 209 найменувань наведено на 21 сторінці, 6 додатків – на 11 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Розділ 1. “Теоретичні засади визначення впливу держави на функціонування ринку праці”. Враховуючи, що людські ресурси є головним чинником економічного потенціалу держави, від розвитку якого залежить ефективність національної економіки, в дисертації визначено, що ринок праці як складова частина ринкової економіки, являє собою механізм погодження інтересів роботодавців та продавців робочої сили і є результатом зусиль усього суспільства щодо розробки і запровадження механізмів раціонального відтворення та ефективного використання трудового потенціалу країни.
Доведено, що ринок праці впливає на розвиток народного господарства та залежить від нього. Загальні тенденції розвитку сучасного ринку праці зумовлені виконанням ним ряду функцій (рис. 1), які, в свою чергу, пов’язані з зайнятістю населення.
Рис. 1. Функції дійового ринку праці
Ринок праці виконує найбільш складні функції виробничих, економічних, соціальних та політичних відносин. Від вирішення проблем управління ринком праці залежить ефективність функціонування загальної ринкової системи. Тому механізм державного регулювання ринку праці має бути еластичним, спроможним швидко та чітко реагувати на зміну ситуацій у суспільстві, де проживають і працюють люди, різні за своїм рівнем розвитку, освіти, свідомості, культури, активності тощо.
Поглиблення економічних реформ в Україні на основі ринкових відносин безперечно приведе до зміни структури зайнятості населення в різних галузях народного господарства. У ринковому середовищі на структуру зайнятості значною мірою впливають головні економічні важелі – попит і пропозиція. Безумовно, що трансформація структури зайнятості населення відбувається і під впливом реструктуризації економіки країни.
Аналіз світової економічної та управлінської думки щодо механізму вдосконалення регіонального управління у сфері зайнятості визначив спільні риси: всі теорії проголошують ідею створення партнерських взаємин між усіма суб'єктами ринку праці, підвищення ролі держави, а також значущість активної діяльності локальних недержавних утворень.
Особливий інтерес для нашого дослідження становить кейнсіанська теорія зайнятості. Її центральним пунктом є визнання фіскальної та монетарної політики як стимуляторів розширення ефективного сукупного попиту. Тобто зменшений у процесі цього фонд споживання у національному доході слід компенсувати зростанням інвестицій та підвищенням державних бюджетних витрат.
Проведений аналіз дає підстави для таких висновків: з точки зору економічної теорії, регіональне управління зайнятістю населення має ґрунтуватися, по-перше, на розумному поєднанні ринкових саморегуляційних та державних важелів (засобами регіонального управління та з урахуванням специфічних умов соціально-економічного розвитку окремого регіону); по-друге, на створенні справедливих правових гарантій для задоволення людиною своїх прав і свобод (насамперед, права на працю), бо людина має реально відчувати себе головною цінністю суспільства.
У зв’язку з визначенням ролі держави в регулюванні зайнятості населення в дисертаційному дослідженні запропоновано концептуальні підходи щодо державного стимулювання створення робочих місць і, передусім, для молоді. Визначальними принципами побудови механіз-му стимулювання роботодавців до створення ро-бочих місць для молоді мають стати:
1.
Створення державою нормативно-правових, фінансово-економічних та організаційно-адміністративних передумов розширення сфери ефектив-ного використання праці молоді за умови дотри-мання вимог законодавства та економічної доціль-ності.
2. Забезпечення більш сприятливих (порівняно з усіма іншими суб'єктами господарської діяль-ності) умов роботи підприємств (установ, органі-зацій), параметри діяльності яких стосовно вико-ристання праці молоді, формування її конкурен-тоспроможності та трудової мобільності відповіда-ють меті та завданням державної молодіжної полі-тики, оцінені державою як бажані для поширення та зразкові для подальшого вдосконалення систе-ми формування, використання і розвитку трудового потенціалу молоді.
Головна передумова створення робочих місць взагалі (і для молоді зокрема) - наявність організаційно-технічних та соціально-економічних умов для ефективного (тобто такого, що приносить при-буток роботодавцю, забезпечує можливість як мі-німум простого відтворення авансованого капіталу та відшкодування витрат праці не нижче зако-нодавчо встановленого мінімуму оплати) викорис-тання праці молодої людини. Ці передумови складаються з трьох основних складових:
1)
попит на продукцію фірми потенційного роботодавця;
2)
організаційно-економічні чинники ефектив-ності (прибутковості) праці молоді, до яких нале-жать внутрішні - техніка, технологія, організація виробництва та зовнішні - вплив податків та ін-ших обов'язкових платежів, взаємини з покупця-ми та постачальниками тощо);
3)
індивідуальні професійно важливі властивос-ті молодої особи (професійно-кваліфікаційні ха-рактеристики, психофізіологічні властивості, ставлення до праці, професійної кар'єри тощо).
Розглянуто окремі меха-нізми державного впливу на кожну із зазначених вище складових.
Розділ 2. “Методичні засади дослідження зайнятості населення в контексті існуючих механізмів державного регулювання”. Необхідною передумовою визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону є всебічний аналіз характеру взаємозалежності демографічних процесів і зайнятості населення.
Динаміка розвитку демографічних процесів і зайнятості населення має досить тісний взаємозв’язок. Наприклад, народжуваність, з одного боку, визначає рівень зайнятості жінок і можливість у перспективі збільшення або зменшення робочої сили, а з іншого – зміну обсягів споживання. Однак, цілком очевидно, що цей взаємозв’язок не є однобічним. Населення, як найважливіший чинник економічного зростання, не може не залежати від стану економіки країни. В свою чергу, розвиток економіки, зайнятість населення впливають на перебіг демографічних процесів. Між іншим, саме цей взаємозв’язок вивчений ще явно недостатньо, хоча такі дослідження є вкрай необхідними для розуміння процесів розвитку суспільства, пошуку шляхів їх регулювання і управління.
Як визначено в дослідженні, аналіз демографічних процесів у контексті їх взаємозв’язку із зайнятістю населення слід починати з народжуваності. Адже народжуваність у сучасних умовах тісно пов’язана із економічними перетвореннями, що відбувалися в нашій країні в 90-х роках у результаті переходу від командно-адміністративного управління господарством до ринкового. Ці перетворення тривалий період супроводжувалися розвитком і загостренням кризових явищ в економіці, падінням виробництва, зниженням рівня життя населення, зростанням безробіття, падінням реальної заробітної плати, тривалими інфляційними процесами, гострою житловою проблемою, особливо для молодих сімей і таке інше.
За останнє десятиліття в Україні погіршилися соціальне становище жінок і їх зайнятість у суспільному виробництві, рівень матеріального забезпечення населення, практично не існує матеріального заохочення дітонародження, негативних тенденцій розвитку набула вікова структура жінок фертильного віку.
Усі ці явища характерні і для Донецької області. Вони мають вирішальний вплив на життєдіяльність населення регіону, в тому числі і на процеси його відтворення. Разом з тим, динаміка демографічних процесів, їх якісних та кількісних змін, пов’язана із структурними змінами у зайнятості населення.
В умовах перехідної економіки у Донецькій області постійно знижується рівень народжуваності населення (рис. 2).
Рис. 2. Чисельність постійного населення, народжуваність та смертність, тис.осіб
За умови стабілізації економічної ситуації можна очікувати зростання рівня народжуваності. Це зростання відбудеться внаслідок реалізації відкладених народжень уже найближчим часом. Але, зважаючи на те, що показники народжуваності взагалі реагують на покращення соціально-економічних умов із значним часовим лагом, початок сталого зростання може відбутися тільки з 2010 р.
За прогнозом спеціалістів, якщо не вжити заходів з подолання соціально-економічної кризи, інтенсивного впровадження соціально-економічних реформ, протидії масовому безробіттю, забезпечення соціального захисту населення, чисельність населення області може до 2020 р. зменшитися до 3,8 млн. осіб, або на 1,1 млн. осіб. Прогноз загальної демографічної ситуації в Донецькій області в перспективі до 2020 року наведено в табл. 1.
Беручи до уваги те, що переважна більшість галузей економіки Донецької області базується саме у містах, оскільки в сільській місцевості розвиваються, як правило, лише галузі, пов’язані з агропромисловим комплексом, то цілком очевидно, що формування галузевої структури зайнятості насамперед залежить від розвитку міст. Тому стабілізація рівня народжуваності у міських поселеннях є першочерговою необхідністю для формування оптимальної зайнятості.
У сучасних умовах перехідного періоду вихідним принципом політики зайнятості повинен бути принцип, який базується на утриманні безробіття в соціально-допустимих межах.
Таблиця 1
Прогноз загальної демографічної ситуації у Донецькій області в перспективі до 2020 року* |
Загальна чисельність населення
(млн. осіб) | із загальної чисельності населення |
із загальної чисельності населення
чоловіки | жінки | працездатного віку | непрацездатного віку | віком 0-15 років
всього населення | у тому числі | всього населення | у тому числі | всього населен-ня | у тому числі
чоловіки | жінки | чоловіки | жінки | чоловіки | жінки
2001
млн. осіб
у відс. до загальної (груп.) чисельності |
4,82
100 |
2,22
46 |
2,6
54 |
2,86
59 |
1,44
50 |
1,42
50 |
1,20
25 |
0,39
33 |
0,81
67 |
0,76
16 |
0,39
51 |
0,37
49
2005
млн. осіб
у відс. до загальної (груп.) чисельності |
4,63
100 |
2,13
46 |
2,50
54 |
2,86
62 |
1,46
51 |
1,39
49 |
1,15
25 |
0,35
30 |
0,81
70 |
0,62
13 |
0,32
51 |
0,30
49
2010
млн. осіб
у відс. до загальної (груп.) чисельності |
4,46
100 |
2,06
46 |
2,40
54 |
2,67
60 |
1,38
52 |
1,29
48 |
1,19
27 |
0,37
31 |
0,82
69 |
0,60
13 |
0,31
52 |
0,29
48
2015
млн. осіб
у відс. до загальної (груп.) чисельності |
4,31
100 |
1,99
46 |
2,32
54 |
2,37
55 |
1,23
52 |
1,14
48 |
1,28
30 |
0,42
33 |
0,86
67 |
0,66
15 |
0,34 .
52 |
0,32
48
2020
млн. осіб
у відс. до загальної (груп.) чисельності |
4,16 |
1,93
46 |
2,23
54 |
2,10
51 |
1,08
51 |
1,02
49 |
1,38
33 |
0,50
36 |
0,88
64 |
0,68
16 |
0,35
52 |
0,33
48
* Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року
Визначення і всебічне обґрунтування соціально-допустимого рівня безробіття, виходячи з трудоресурсної ситуації, реструктуризації галузей промисловості, можливостей держави щодо утримання резерву робочої сили дає можливість прийняття компромісного рішення між соціальними проблемами та вимогами економічної ефективності і сприяє попередженню конфліктного розв'язання соціальних питань.
Така підготовка до завтрашнього дня, коли безробіття - це основна проблема у суспільстві, буде відігравати значну роль у вирішенні питань зайнятості.
Науковий підхід до формування політики зайнятості вимагає її комплексності, тобто такої політики, яка враховувала б взаємний зв’язок між завданнями сфери зайнятості та іншими економічними і соціальними цілями, та була б вбудованою до загальноекономічного механізму. Відносно невеликий обсяг так званого фіксованого ринку праці (рух через службу зайнятості) і повільне зростання безробіття за умов значного тиску на ринок праці, що спричиняють приховане безробіття, збільшення незайнятого населення та обмежені обсяги працевлаштування вимагають активної державної уваги до питань відновлення попиту на робочу силу з боку роботодавців, стимулів до підприємництва та відновлення мотивації до праці з боку працівників, безробітних. Нагальними напрямками залишаються також сприяння ефективній зайнятості на підприємствах усіх форм власності, розробка механізмів регулювання вивільнення кадрів, підвищення конкурентоспроможності робочої сили, створення ефективної і економічно доцільної системи соціального захисту на ринку праці.
До цього часу зусилля держави в основному були спрямовані на вдосконалення програм зайнятості населення. Останні, зазнавши за кілька років розробки значної позитивної еволюції, все-таки не змогли розв’язати цю проблему. Реальна державна політика зайнятості залишається, по суті, відомчою, пасивною та очікуваною.
Тому, вдосконалення регулювання процесів зайнятості населення в Україні набуває актуального значення. Основною метою політики регулювання процесів зайнятості є досягнення максимальної узгодженості дій на трьох основних рівнях: державному, регіональному і на рівні підприємства.
На державному рівні визначають мінімально необхідні нормативи функціонування ринку праці, його загальні межі. Держава забезпечує уніфікацію систем соціального і трудового законодавства, визначає обсяг прав роботодавців і найманих працівників, можливості їх участі в управлінні виробництвом, межі компетенції місцевих органів управління ринком праці.
Крім використання нормативів прямої дії, держава здійснює безпосереднє регулювання ринку праці через податкову, грошово-кредитну системи, а також за допомогою інших заходів загальноекономічного характеру. Тобто можна говорити про вирішальну роль держави у формуванні ринку праці.
Разом з тим макроекономічне регулювання ринку праці не може охопити всіх його аспектів, врахувати особливості територій. Тому дуже важливим рівнем регулювання ринку праці є регіональний рівень. На цьому рівні вивчається стан ринку праці, співвідношення попиту та пропозиції робочої сили з урахуванням специфіки кожного регіону. В залежності від пріоритетів розвитку конкретного регіону, формується концепція зайнятості, передбачаються заходи стимулювання тих чи інших підприємств з метою подолання проблем, що виникли.
Третій рівень регулювання ринку праці знаходиться на рівні підприємства. Тут проходить застосування всіх заходів, які впливають безпосередньо на працівника.
Механізм державного регулювання зайнятості є ефективним лише у тому випадку, коли ґрунтується на правовій основі, гарантуючи забезпечення прав людини на працю, регулювання та організацію зайнятості населення, одержання компенсаційних виплат при втраті роботи.
У зв’язку з цим запропоновано внести відповідні зміни і доповнення до Закону України “Про зайнятість населення”, Кодексу законів про працю в Україні та до Закону України “Про освіту” відповідно до вимог Концепції державної системи професійної орієнтації населення; запровадити механізм фінансового забезпечення профорієнтації молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю. Для визначення головних напрямків політики в сфері професійного навчання незайнятого населення, забезпечення єдиного науково-методичного підходу до її реалізації найближчим часом доцільно затвердити Концепцію розвитку системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Враховуючи, що ефективними, здебільшого, виявляються програми вузького спрямування підготовки кадрів, слід прискорити формування методик та практичного впровадження модульної системи професійного навчання незайнятого дорослого населення.
Крім законодавчих актів, які регулюють зайнятість населення, є низка нормотворчих актів зазначеного спрямування нижчого рівня (крім уже наведених), які конкретизують, регламентують і визначають механізм діяльності державних органів з окремих пи-тань.
Розділ 3. “Удосконалення механізмів державного регулювання зайнятості населення в регіоні”. Аналізуючи структуру існуючого механізму державного регулювання зайнятості населення визначено, що одним із найвизначніших шляхів удосконалення системи регіонального управління зайнятістю населення є спрямованість на децентралізацію та розвиток соціально орієнтованої економіки. Стратегія розв’язання цього питання визначена відповідними документами. У зв’язку з цією стратегією в дослідженні визначено, що децентралізація системи регіонального управління зайнятістю потребує комплексно-системного підходу діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування та інших суб'єктів ринку у сфері зайнятості. Ангажування ініціативи інших місцевих організацій (органів влади; приватних компаній та окремих підприємців, а також громадських організацій) зумовлює не тільки успішність реалізації основних завдань політики зайнятості відповідними державними службами, але й характер та спрямованість систем взаємодій підприємств, установ і профспілок, які, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", повинні сприяти реалізації державної політики зайнятості, зокрема, брати участь у розробленні відповідних законодавчих актів України і рішень місцевих органів управління.
Правову основу децентралізованої структури складає нормативно-правова база сфери зайнятості в Україні, яка має також передбачити розробку закону про агентство регіонального розвитку зайнятості. Відповідно до нього, створення агентства може відбуватися на бізнесовій основі в кожному регіоні України з метою сприяння подальшому впровадженню політики зайнятості, відродженню й заохоченню ділової та трудової активності й конкурентоспроможності громадян на ринку праці регіону. Агентство призначено бути керівним органом місцевого рівня, який займається координацією процесів на ринку праці (рис.3).
Рис. 3. Децентралізована структура регіонального управління зайнятістю
Діяльність агентств регіонального розвитку зайнятості передбачає розробку та використання регіональної стратегії, яка забезпечить прийняття управлінських рішень у визначенні власних завдань сфери зайнятості цього регіону. Стратегія може враховувати сильні й слабкі сторони регіональної політики зайнятості та визначати пріоритети діяльності. Крім того, функціонування агентства пов'язується із координацією різних програм регіону, що стосуються сфери зайнятості. Агентство регіонального розвитку зайнятості може взяти на себе й управління єдиним бюджетом сфери зайнятості разом із регіональними обов'язками організатора соціального партнерства (форма співробітництва всіх суб'єктів ринку праці). Цілі агентства регіонального розвитку зайнятості пов'язані з виконанням програм, що стосуються сфери зайнятості, під безпосереднім контролем місцевого населення, а його робота спрямовується на заохочення громадян щодо здобуття освіти, на забезпечення навчальних можливостей та ініціатив зі створення нових робочих місць.
Отже, отримані висновки свідчать, що за сучасних умов дія механізму вдосконалення регіонального управління у сфері зайнятості забезпечується основними чинниками державного управління (законодавчо-правовий, економічний тощо). Тільки у такий спосіб можливе запровадження системи ефективного використання людських ресурсів та її динамічне вдосконалення. Тому до шляхів оптимізації регіонального управління відносимо децентралізацію державної влади, що має як переваги, так і недоліки. Ефективність системи управління зайнятістю залежить від створення стимулів, наявних можливостей, а також від пов'язаних з нею витрат. Відтак, з метою забезпечення стимулюючого впливу державного (регіонального) управління на процеси децентралізації необхідно здійснювати загальний контроль. Досягти цього можна посиленням відповідальності на місцях, обранням управлінського персоналу на місцевому рівні, запровадженням місцевого фінансового контролю тощо. Таким чином, децентралізація регіонального управління зайнятістю є одним з головних важелів забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної праці в Україні.
Тенденція, яка склалася зараз у структурі зайнятості, не є результатом цілеспрямованого державного регулювання. Вона швидше відображає процес стихійного пристосування населення до нових економічних умов, оскільки політика зайнятості на даний час є переважно пасивною. Активність державної політики зайнятості полягає у здійсненні заходів профілактичного характеру над заходами постфактумного характеру, коли людина вже залишилася без роботи.
Визначено, що конкретне регулювання зайнятості населення, з метою формування її раціональної структури, повинно здійснюватися на регіональному і місцевому рівнях, з урахуванням комплексу економічних, фінансових, соціальних питань, за участю всіх зацікавлених сторін.
Обґрунтовано, що система формування раціональної структури зайнятості населення складається з чотирьох основних блоків заходів (рис. 4): здійснення цілеспрямованої інвестиційної політики; механізму сприяння самозайнятості та розвитку малого підприємництва; механізму стимулювання ринкового попиту; механізму вдосконалення функціональної підготовки робочої сили.
Комплексне впровадження цих заходів повинно забезпечити зростання рівня зайнятості, формування раціональної її структури.
Визначено також, що одним із напрямків активної політики на ринку праці є залучення громадян до самозайнятості. Привабливість цього напрямку полягає в тому, що при належній організації самозайнятості, створенні умов для її розвитку вона найкраще відповідає як державним, так і приватним інтересам.
Для ефективнішої реалізації програм самозайнятості і розвитку малого підприємництва Державній службі зайнятості доцільно було б тісно співпрацювати з уже успішно діючими підприємствами у кожній галузі чи сфері діяльності. Такі підприємства могли б надавати і консультативну і фінансову допомогу новоствореним підприємствам.
Рис. 4. Складові системи формування раціональної структури зайнятості населення
Особливу специфіку умов для розвитку самозайнятості потрібно створити у сільській місцевості, оскільки аграрна реформа, яка здійснюється в Україні, може призвести до вивільнення значного контингенту працівників.
ВИСНОВКИ
Основний науковий результат дослідження полягає у розв’язанні наукового завдання - теоретико-методичному обґрунтуванні засад щодо вдосконалення механізмів державного регулювання зайнятості населення в регіоні.
Проведені дослідження дають змогу зробити такі висновки:
1. На сучасному етапі спостерігаються загальні тенденції розвитку ринку праці, що пов’язані з пріоритетом державного розвитку людських ресурсів, економічних методів управління (стосується всіх форм власності), впливом науково-технічного прогресу на всі аспекти зайнятості (характер, організацію та зв’язки між різними видами діяльності), залежністю соціальних норм від тенденцій економічного розвитку, підвищенням життєвого рівня населення.
Розвиток сфери зайнятості населення так чи інакше залежить від загальної світової глобалізації, прискорення темпів суспільного розподілу праці, спеціалізації й кооперації, посилення міграційних процесів, погодження міжнародного трудового права та демократизації суспільно-трудових відносин.
З метою визначення існуючих закономірностей формування зайнятості населення в регіонах України, розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення її галузевої та територіальної структури, прогнозування соціальних наслідків економічних перетворень важливо враховувати набуті надбання світової цивілізації щодо їх здійснення.
2. Роль держави має проявлятися у постійному контролі за процесами, що відбуваються у сфері зайнятості та на ринку праці, а також у здійсненні їх регулювання за допомогою низки економічних важелів.
Найбільш поширеними і визнаними серед фахівців вважаються три теорії зайнятості, що ґрунтуються на світовій економічній думці: класична, марксистська та кейнсіанська.
З точки зору економічної теорії, регіональне управління зайнятістю населення має ґрунтуватися, по-перше, на розумному поєднанні ринкових саморегуляційних та державних важелів (засоби регіонального управління та з урахуванням специфічних умов соціально-економічного розвитку окремого регіону); по-друге, на створенні справедливих правових гарантій для задоволення людиною своїх прав і свобод (насамперед, права на працю), бо людина має реально відчувати себе головною цінністю суспільства.
3. Виходя-чи з необхідності застосування диференційованих принципів, форм і методів стимулювання створен-ня робочих місць для різних груп молоді, в різних сферах докладання праці та за різними статусами зайнятості механізм стимулювання створення ро-бочих місць для молоді має складатись з двох взаємопов'язаних складових – механізму стимулю-вання роботодавців до створення робочих місць для молоді та механізму стимулювання її самозайнятості і розвитку підприємницької ініціативи. Запропоновано принципи побудови механіз-му стимулювання роботодавців до створення робочих місць для молоді.
4. З метою подолання негативних демографічних тенденцій, які склалися, необхідно створити соціально-економічні умови для ефективної демографічної політики, що буде відповідати довгостроковим інтересам регіону і забезпечувати відтворення населення, забезпечити достатній рівень медичного обслуговування та профілактики захворювань, збереження та укріплення фізичного і психологічного стану людини. Виходячи з цього запропоновано стратегічні завдання щодо поліпшення демографічної ситуації.
5. Встановлено, що використання діючих механізмів у сфері зайнятості є неефективним. Тому в роботі пропонується вдосконалити механізм державного регулювання зайнятості населення з урахуванням демографічних процесів, що характеризують природний приріст населення по регіонах і в цілому по Україні, а також з використанням оцінки трудового потенціалу, його якісного і кількісного складу з визначенням забезпеченості ресурсами праці, як у державному, так і в приватному секторах економіки. Використання теоретичних положень запропонованого механізму державного регулювання зайнятості населення дозволить оптимізувати існуючу систему розподільних відносин і підвищити мотиваційні стимули до праці, що дасть можливість зберегти існуючий склад кваліфікованих робітників і підвищити рівень використання трудового потенціалу.
6. Враховуючи реалії, діюче законодавство про працю та зайнятість потребує вдосконалення відповідно до умов ринкової економіки.
Необхідно внести відповідні зміни і доповнення до Закону України “Про зайнятість населення”, Кодексу законів про працю в Україні та до Закону України “Про освіту” відповідно до вимог Концепції державної системи професійної орієнтації населення; запровадити механізм фінансового забезпечення профорієнтації молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю. Для визначення головних напрямків політики в сфері професійного навчання незайнятого населення, забезпечення єдиного науково-методичного підходу до її реалізації найближчим часом доцільно затвердити Концепцію розвитку системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Враховуючи, що ефективними, здебільшого, виявляються програми вузького спрямування підготовки кадрів, слід прискорити формування методик та практичного впровадження модульної системи професійного навчання незайнятого дорослого населення.
7. Запропоновано децентралізовану структуру регіонального управління зайнятістю, яка ілюструє співробітництво між багатьма місцевими організаціями (державний і приватний сектор, уряд, органи місцевого самоврядування, недержавні організації) та агентством регіонального розвитку зайнятості у справі формування механізму партнерства й розроблення стратегії розвитку, спрямованої на залучення підтримки всіх партнерів, у тому числі уряду, та забезпечення сталих дій щодо кращого майбутнього громадян, а головне - на створення умов надання цим громадянам можливості докласти власних зусиль для наближення цього майбутнього. Діяльність агентств регіонального розвитку зайнятості передбачає розробку та використання регіональної стратегії, яка забезпечить прийняття управлінських рішень у визначенні власних завдань сфери зайнятості цього регіону.
8. Регулювання зайнятості населення, з метою формування її раціональної структури, повинно здійснюватися на регіональному і місцевому рівнях, з урахуванням комплексу економічних, фінансових, соціальних питань, за участю всіх зацікавлених сторін.
Обґрунтовано, що система формування раціональної структури зайнятості населення складається з чотирьох основних блоків заходів: здійснення цілеспрямованої інвестиційної політики; механізму сприяння самозайнятості та розвитку малого підприємництва; механізму стимулювання ринкового попиту; механізму вдосконалення функціональної підготовки робочої сили.
Комплексне впровадження цих заходів повинно забезпечити зростання рівня зайнятості, формування раціональної її структури.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ
ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях:
1.
Костровець Л.Б., Черниш О.І. Ринок праці в системі ринкового господарства // Зб. наук. праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.ІІІ, вип.17.- Донецьк: ДонДАУ, 2002.- С. 141-145.
Особистий внесок здобувача: визначено сутність ринку праці, а також його внутрішня структура, функції та закономірності розвитку.
2.
Костровець Л.Б. Методологічні підходи до вивчення ринку праці // Зб. наук. праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.ІІІ, вип.18.- Донецьк: ДонДАУ, 2002.- С. 94-100.
3.
Костровець Л.Б., Кірнос О.І. Про основні тенденції розвитку сучасного ринку праці // Зб. наук. праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.ІV, вип.24.- Донецьк: ДонДАУ, 2003.- С. 274-281.
Особистий внесок здобувача: розглянуто державну політику у сфері зайнятості та визначено деякі шляхи впровадження механізму регулювання ринку праці.
4.
Костровець Л.Б., Лактіонов В.О. Шляхи впровадження механізму регулювання ринку праці // Зб. наук. праць ДонДАУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.ІV, вип.21.- Донецьк: ДонДАУ, 2003.- С. 261-268.
Особистий внесок здобувача: розглянуто основні моделі ринку праці, відокремлено загальні положення, які пов’язані з розвитком сучасного ринку праці.
5.
Костровець Л.Б. Методика визначення показників ринку праці // Зб. наук. праць ДонДУУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.V, вип.30.- Донецьк: ДонДУУ, 2004. - С. 247-254.
6.
Костровець Л.Б. Механізм удосконалення системи управління зайнятістю // Зб. наук. праць ДонДУУ: „Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т.VІ, вип. 44.- Донецьк: ДонДУУ, 2005. - С. 260-267.
Друковані праці наукових конференцій, статті в інших виданнях:
1. Костровець Л.Б. Про досвід удосконалення регіонального управління ринком праці // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.- С. 70-71.
2. Костровець Л.Б. Організаційні засади впровадження механізму регулювання ринку праці // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта “2004”. Том 13. Управління трудовими ресурсами. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С. 44-45.
3. Костровець Л.Б., Осипенко І.М. Об отдельных аспектах современного воспитания студентов // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції „Менеджмент-освіта в Україні: стан розвитку і шляхи удосконалення” // Вісник Донецького державного університету управління „Менеджер” №3(29), 2004.
