КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342. 84

КОЗОДОЙ ЛЕОНІД МИХАЙЛОВИЧ

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного права в Київському національному університеті внутрішніх справ

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор

КОЛОДІЙ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ,

Київський національний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри конституційного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

МАРЦЕЛЯК ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ,

Харківський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри конституційного та міжнародного права

кандидат юридичних наук, доцент

КРАВЧЕНКО ВІКТОР ВІТАЛІЙОВИЧ,

Університет економіки та права “Крок”, завідувач кафедри

конституційного та адміністративного права

Провідна установа:

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

(кафедра конституційного права), м. Харків

Захист відбудеться 20.10.2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий 18.09. 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ___________ О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зумовлюється тим, що механізм реалізації участі громадян, як основних суб’єктів виборчого процесу, у суспільно-політичних процесах передбачає перш за все створення досконалого виборчого законодавства. Таке законодавство дозволить прискорити запровадження демократичних та прогресивних конституційних засад.

Актуальність теми пояснюється також тим, що в Україні запланована та здійснюється політична та правова реформи. Органічна основа цих реформ - удосконалення виборчої системи, яка має забезпечити здійснення ротації влади за підсумками виборів демократичним шляхом. А це завдання не може бути вирішене без розробки доктринальної концепції сучасного національного виборчого права з урахуванням вітчизняного досвіду процесуально-правового регулювання виборів і міжнародних виборчих стандартів щодо їх організації і проведення. Це, в свою чергу, дасть змогу здійснювати згадані реформи та належним чином урегулювати національну виборчу систему, у тому числі і шляхом розробки та прийняття Виборчого кодексу України.

Підтверджуючи актуальність обраної проблеми, необхідно звернути увагу й на те, що осмислення правового статусу суб’єктів виборчого процесу не було об’єктом самостійного, комплексного, науково-теоретичного, правового дослідження. Існує також необхідність відпрацювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення виборчого законодавства у забезпеченні реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав. Безперечно, що проблема виборів – це, в першу чергу, предмет досліджень науки конституційного права.

В Україні проблеми правового регулювання виборів та виборчого процесу досліджували вчені і практики в галузі теорії держави і права та конституційного права, зокрема: В.В. Алсуф’єв, В.Д. Бабкін, Ф.Г. Бурчак, Р.К. Давидов, П.Б. Євграфов, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, О.Б. Ковальчук, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, О.Л. Копиленко, Р.П. Князевич, В.В. Кравченко, Л.Т. Кривенко, О.В. Лавринович, М.І. Малишко, Г.О. Мурашин, О.Г. Мурашин, М.П. Орзіх, Н.Г. Плахотнюк, В.Ф. Погорілко, М.М. Рябець, С.Г. Рябов, А.О. Селіванов, С.Г. Серьогіна, В.І. Співак, М.І. Ставнійчук, Т.В. Стешенко, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Ю.Тодика, Є.А. Тихонова, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков, О.І. Ющик та інші.

Наявність вищезгаданих підстав і спонукала до вибору даної теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 6 від 25 травня 2004 року) та включена до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ. Дисертаційне дослідження підготовлене згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планом наукових досліджень “Тематика пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 роки”, згідно з п. 7 “Права і свободи людини в Україні”, затвердженим наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.

Мета і завдання дослідження полягають в тому, щоб на основі вивчення існуючого виборчого права і законодавства та аналогічної право-реалізаційної діяльності комплексно дослідити конституційно-правовий статус суб’єктів та учасників виборчого процесу, що реалізують своє виборче право та забезпечують його реалізацію; визначити їх місце у виборчому процесі, охарактеризувати елементи, що зумовлюють організацію їх роботи, розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства з метою належної реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав.

Для досягнення мети автором були поставлені такі головні завдання:

1. Грунтуючись на положеннях, сформульованих в наукових джерелах, запропонувати власне визначення поняття суб’єктів виборчого процесу та охарактеризувати його. 2. Виробити власну науково-практичну класи-фікацію суб’єктів виборчого процесу. 3. Обґрунтувати та охарактеризувати юридичну природу конституційно-правового статусу суб’єктів, які реалізують своє активне і пасивне виборче право. 4. Обґрунтувати та охарактеризувати юридичну природу конституційно-правового статусу суб’єктів, які забезпечують реалізацію суб’єктивного виборчого права. 5. Висвітлити питання конституційних принципів виборчого права та дотримання їх суб’єктами виборчого процесу під час реалізації своїх прав та обов’язків. 6. Розкрити поняття та зміст гарантій реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав у відповідності з існуючими класифікаціями. 7. Дослідити основні види конституційно-правової відповідальності суб’єктів виборчого процесу в Україні. 8. Дослідити основні проблеми щодо реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав і обов’язків та сформулювати авторські пропозиції щодо їх вирішення. 9. Виявити негативні фактори щодо забезпечення реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав і обов’язків та визначити основні напрямки їх удосконалення.

Об’єктом дослідження є вибори, виборче право та законодавство, виборча практика, у створенні та реалізації яких беруть участь суб’єкти виборчого процесу в Україні.

Предметом дослідження є поняття, види суб’єктів виборчого процесу в Україні, їх конституційно-правовий статус, правосуб’єктність, права, свободи та обов’язки, принципи, гарантії та відповідальність.

Методи дослідження. У дисертації використовувалася система принципів, методів і засобів наукового дослідження, застосування яких покликано забезпечувати достовірність знання та вирішення поставлених перед дисертантом цілей та завдань. Основою роботи став загально-науковий діалектичний метод дослідження, який дозволив проаналізувати теоретичні і практичні проблеми поняття та елементів конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу, принципи та гарантії їх діяльності. Застосування системного методу дозволило визначити роль та місце суб’єктів виборчого процесу у виборчій кампанії. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі досвіду реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав під час виборів у зарубіжних країнах. За методом тлумачення норм виборчого законодавства з’ясовувався та роз’яснювався зміст правових норм, що визначають конституційно-правовий статус та інші аспекти діяльності суб’єктів виборчого процесу. Використання соціологічного методу дозволило визначити тенденції усвідомлення суб’єктами виборчого процесу, що реалізують своє активне та пасивне виборче право, можливостей перемогти у виборчій кампанії. Для розкриття структури суб’єктів виборчого процесу, їхнього функціонального призначення використовувався структурно-функціональний метод.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що нами одним із перших у вітчизняній науці конституційного права проаналізовано конституційно-правовий статус суб’єктів виборчого процесу в Україні шляхом дослідження їх поняття, правосуб’єктності (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність), видів, прав, свобод та обов’язків, принципів, гарантій та відповідальності. Окремий підрозділ дисертаційного дослідження присвячено перспективам удосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні.

У процесі дослідження сформульовані та обгрунтовані нові теоретичні положення, практичні пропозиції та рекомендації, зокрема:

1. Запропоновано дефініцію, за якою суб’єктом виборчого процесу в Україні є особа, що відповідає вимогам ст. 70 Конституції України та має право голосу, або колектив людей, утворений відповідно до законодавства, який має певну організаційну структуру, здатну виявляти єдину волю і визначати мету своєї діяльності, пов’язану з реалізацією свого активного чи пасивного виборчого права чи забезпечувати реалізацію виборчого права іншими суб’єктами виборчого процесу, який може вступати в правові відносини, як єдина особа (фізична або юридична), наділена законодавством виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю.

2. Запропоновано положення, що суб’єкти виборчого процесу можна класифікувати: 1) за ступенем зацікавленості у реалізації своїх прав та обов’язків - на обов’язкові і факультативні; 2) залежно від цільових установок участі у виборчих правовідносинах - на політичні і адміністративні; 3) за юридичною природою їх зв'язку з процесом організації та проведення виборів - на особливі і звичайні.

3. Встановлено, що елементами конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні є: виборча правосуб’єктність; виборчі права, свободи та обов’язки; принципи; гарантії їх діяльності та відповідальність.

4. Запропоновано авторське положення, за яким індивідуальними суб’єктами виборчого процесу, які реалізують своє активне та пасивне виборче право, є: 1) виборці; 2) претенденти в кандидати; 3) зареєстровані кандидати. До колективних суб’єктів належать: 1) політичні партії; 2) блоки політичних партій. До їхніх ознак слід віднести: 1) конституційно встановлене володіння правом голосу (для індивідуальних суб’єктів); 2) наявність виборчо-процесуальної правосуб’єктності (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність); 3) особисту зацікавленість у реалізації своїх виборчих прав, свобод та обов’язків; 4) високу концентрацію зусиль для досягнення поставленої мети; 5) безпосередню зацікавленість у доведенні виборчого процесу до логічного завершення. Удосконаленню їх конституційно-правового статусу сприяло б позитивне вирішення питань стосовно того, що: 1) за виборцями необхідно передбачити право брати участь у формуванні виборчих комісій або делегувати своїх представників до них; 2) виборцям з фізичними вадами, які у зв’язку з цим не можуть самостійно проголосувати, необхідно надати право звернутися за допомогою до членів виборчої комісії, 2-х або 3-х представників від різних політичних партій; 3) при проведенні голосування за межами приміщення для голосування виборець, як суб’єкт виборчого процесу, міг би звернутися до виборчої комісії і в день виборів, а не тільки напередодні; 4) норми виборчого законодавства, що регламентують утворення виборчого фонду, мають бути виключно зобов’язуючими, а виборчі фонди - тільки цільовими; 5) право висування виборцями кандидатів у депутати має реалізовуватися шляхом самовисування, висуненням зборами виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання, через осередки політичних партій, блоків партій і громадські організації.

5. Визначено, що до суб’єктів виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчих прав, належать: виборчі комісії; офіційні спостерігачі; органи державної влади та органи місцевого самоврядування; засоби масової інформації. Ознаками цих суб’єктів є: 1) наявність права призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав, свобод та обов’язків інших суб’єктів; 2) володіння виборчо-процесуальною правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю); 3) вирішальну, лідируючу роль участі у забезпеченні реалізації виборчих прав, свобод та обов’язків; 4) встановлений виборчим законодавством України визначальний вплив на хід виборчого процесу. А суб’єктами виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчого права, є фізичні чи юридичні особи, що Конституцією та виборчим законодавством наділені виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю, правом призначати, організовувати, проводити вибори та забезпечувати реалізацію виборчих прав громадян і інших суб’єктів виборчого процесу.

6. Запропоновано, що засоби масової інформації на законодавчому рівні мають бути закріплені як суб’єкти виборчого процесу. Це, насамперед, стосується тих, що створені з участю держави або органів місцевого самоврядування.

7. Встановлено, що принципами виборчого права необхідно вважати найбільш важливі нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові для всіх суб’єктів та учасників виборчого процесу, об’єктивно обумовлені правила законодавчого регулювання виборів, що становлять самостійну політико-правову категорію, яка визначає характер і напрямки правового регулювання всього комплексу суспільних відносин, що складаються в процесі виборів, соціальною функцією яких є регулювання та охорона суспільних відносин, пов’язаних з реалізацією виборчого права суб’єктами виборчого процесу і забезпеченням реального характеру волевиявлення виборців, легітимності виборних органів публічної влади та обрання посадових осіб. Ними є принципи: 1) вільних виборів; 2) загального виборчого права; 3) рівного виборчого права; 4) прямого виборчого права; 5) таємного голосування; 5) обов’язковості проведення виборів.

8. Запропоновано авторське поняття, за яким гарантії діяльності суб’єктів виборчого процесу - це закріплені в Конституції та виборчих законах загальні основоположні норми-гарантії, норми-принципи, які передбачають систему правових механізмів, умов, засобів, способів, методів, що створюють сприятливі умови та забезпечують фактичну реалізацію суб’єктам та учасникам виборчого процесу права обирати та бути обраними, гарантування їх реального здійснення та захист від порушень з метою законності проведення виборів та легітимізації їх результатів. Їх систему становлять: 1) загальні; 2) організаційно-правові; 3) нормативно-правові; 4) міжнародно-правові гарантії.

9. Автор дійшов висновку і обґрунтував його, що відповідальність суб’єктів виборчого процесу - це передбачений нормами права один із видів конституційно-правової та іншої галузевої відповідальності, пов’язаний із примусом, сутність якого полягає в обов’язку суб’єкта, що вчинив правопорушення, зазнати застосування до нього каральних заходів, які накладаються компетентними органами у встановленому законом порядку, з метою забезпечення законності та правопорядку під час реалізації виборчих прав суб’єктами виборчого процесу. Її ознаками є: 1) репресивні міри, переважно політико-юридичного характеру; 2) підставою настання є умисне чи необережне порушення норм Конституції та виборчого законодавства; 3) настає за правопорушення, вчинене в ході виборчого процесу у вигляді дії чи бездіяльності; 4) відповідальність можуть нести лише деліктоздатні суб’єкти та учасники виборчого процесу; 5) є засобом забезпечення правопорядку та поновлення порушених виборчих прав суб’єктів виборчого процесу; 6) застосовується у порядку, визначеному законодавством; 7) накладається компетентними органами. Вирізняємо такі види відповідальності: 1) передбачену виборчим законодавством; 2) кримінальну; 3) адміністративну; 4) цивільно-правову. А правопорушення виборчого законодавства - це визначена у виборчому законодавстві винна, протиправна дія або бездіяльність, що порушує виборчі права громадян та інших суб’єктів і учасників виборчого процесу та передбачає застосування передбачених виборчим та іншими законодавствами міри покарання відповідно до вчиненої дії чи бездіяльності.

10. Встановлено, що відповідальність, передбачена виборчим законодавством, є підвидом конституційно-правової відповідальності і реалізується у вигляді таких видів санкцій: 1) попередження; 2) відмови в реєстрації кандидата (кандидатів); 3) скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); 4) визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; 5) визнання окружною виборчою комісією голосування недійсним; 6) визнання виборів недійсними; 7) дострокового припинення повноважень виборчої комісії; 8) дострокового припинення повноважень члена виборчої комісії.

11. Розроблені рекомендації щодо вдосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу, зокрема: 1) запровадження пропорційної виборчої системи з преференціями для формування Верховної Ради України; 2) використання для формування Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та обрання сільських, селищних, міських голів мажоритарної виборчої системи відносної більшості; 3) удосконалення чинної мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості стосовно виборів Президента України; 4) передбачення у виборчому законодавстві норм, за якими виборець, що прибув до місця тимчасового перебування у день виборів, голосує на виборчій дільниці, утвореній на її території, а виборець, який вибуває у день проведення виборів, голосує таким же чином; 5) визнання підставами оскарження змісту списків виборців: а) невнесення виборця до списку; б) внесення до списку особи, яка не має виборчого права; в) невірні дані про осіб, внесених до списку; г) внесення до списку особи, яка постійно не проживає на території виборчої дільниці; 6) запровадження в Україні Державного реєстру виборців; 7) організація контролю за участю виборців, суб’єктів виборчого процесу, у виборах за допомогою паспорта; 8) розширення кола учасників висування кандидатів на виборні посади шляхом їх доповнення: громадськими організаціями, зборами виборців, трудовими колективами, професійними спілками, територіальними громадами та іншими дозволеними формами об’єднань громадян; 9) передбачення жорстких вимог стосовно осіб, які балотуються у кандидати, зокрема, виключення положень, які передбачають, що помилки і неточності, виявлені в декларації про майно та доходи, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата; 10) механізм збору підписів потребує надання йому реального факту підтримки громадянина як кандидата та має бути умовою його реєстрації; 11) редагування статті 55 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 року таким чином, щоб у ній було чітко визначено умови (кількісні та якісні показники підписних листів та підписів). Передбачення відповідальності осіб у разі фальсифікації таких виборчих документів як підписні листи чи підписи у них; 12) удосконалення статті 56 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 року, що за дії кандидата, в яких містяться ознаки злочину і факт такого злочину встановлений судом у передбаченому законом порядку, а таке рішення суду має бути підставою для скасування реєстрації кандидата або притягнення його до кримінальної відповідальності; 13) створення загальнодержавного виборчого фонду; 14) вирішення питань стосовно: а) уніфікації виборчого законодавства щодо скасування обмежень макси-мального розміру витрат виборчого фонду; б) підвищення максимального рівня добровільних внесків від однієї особи; в) закріплення жорстких та дієвих вимог щодо обліку надходжень та механізму його використання; г) передбачення жорсткої відповідальності за порушення формування та використання виборчого фонду; д) чіткіше визначення процедури щодо матеріально-технічного забезпечення виборів; 15) уніфікація виборчого законодавства щодо врегулювання використання, на стадії передвиборної агітації, засобів масової інформації, в тому числі тих, що належать політичним партіям, всесвітньої електронної мережі Інтернет; створення експертно-моніторингової групи для забезпечення ефективного контролю; 16) визначення органів державної влади чи органів місцевого само-врядування, їх посадових осіб, які б відповідали за забезпечення належних умов для ведення передвиборної агітації, та встановлення виду і міри їх відповідальності; 17) закріплення механізму обмеження використання посадовими та службовими особами відповідних ресурсів через припи-нення повноважень на час виборчої кампанії з моменту реєстрації його кандидатом; 18) встановлення єдиних норм щодо кількісного складу виборчих комісій одного рівня та збільшення терміну їх повноважень після офіційного оприлюднення результатів виборів до 30 днів; 19) утворення закордонних виборчих дільниць не тільки при дипломатичних і консуль-ських установах України, а і в інших місцях компактного перебування громадян України; 20) скорочення терміну тривалості виборчого процесу в Україні до дев’яноста днів для всіх видів виборів; 21) уніфікація такого виду конституційно-правової відповідальності як визнання виборів недійсними; 22) прийняття Виборчого кодексу України.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

1. У науково-дослідницькій діяльності - для подальшої розробки та вдосконалення теорії конституційно-правового та інших видів статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні, вдосконалення їх системи, діяльності та відповідальності.

2. У законотворчій роботі - як теоретичний матеріал для вдосконалення національного виборчого законодавства, в майбутньому - для розробки Виборчого кодексу України, інших правових актів у цій сфері.

3. У навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підруч-ників та навчальних посібників з конституційного права України, прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, основ демократії в Україні; при викладанні дисциплін “Конституційне право України”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні” та спецкурсів з виборчого права та виборчого процесу в Україні.

4. У просвітницькій роботі - для правового виховання і підвищення рівня правової свідомості та правової культури суб’єктів виборчого процесу, зокрема тих, хто має безпосереднє відношення до процесу організації та проведення виборів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні і практичні висновки та положення, що містяться в дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри конституційного права Київського національного університету внутрішніх справ, використовувались при проведенні занять з дисциплін “Конституційне право України” та “Основи демократії”. Основні поло-ження дисертації знайшли відображення у виступах автора на міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України - 2004: проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України” (Київ, 25 лютого 2005 року), тези опубліковані; міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України – 2004: проблеми теорії та прак-тики” (Київ, 9-10 червня 2005 року), тези опубліковані; науково-практи-чній конференції “Вибори народних депутатів 2006 року: відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства” (Київ, 24 листопада 2005 року), тези опубліковані.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли своє відображення в трьох наукових публікаціях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (125 найменувань). Повний обсяг дослідження складає 228 сторінок, з яких 215 сторінок – основний зміст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його мета і завдання, об’єкт та предмет дослідження, методологія проведеного наукового аналізу, формулюються наукова новизна та основні положення, що виносяться на захист, підкреслюється теоретична і практична значущість роботи, наводяться дані щодо апробації дисертації та її висновки.

Перший розділ “Поняття та система суб’єктів виборчого процесу в Україні” присвячений поняттю, правосуб’єктності, видам, конституційно-правовому статусу суб’єктів виборчого процесу, які реалізують та забезпечують реалізацію виборчого права в Україні.

У підрозділі 1.1 “Поняття, правосуб’єктність та класифікації суб’єктів виборчого процесу в Україні” обґрунтовано та охарактеризовано поняття суб’єкта виборчого процесу в Україні. Доведено, що елементами його конституційно-правового статусу є: виборча правосуб’єктність, яка складається із виборчої правоздатності, дієздатності та деліктоздатності; виборчі права, свободи та обов’язки – центральний елемент; принципи; гарантії та відповідальність. Суб’єкти виборчого процесу, за ступенем зацікавленості у реалізації своїх прав та обов’язків, класифікуються на обов’язкові, тобто ті, без участі яких проведення виборів неможливе: це виборці, зареєстровані кандидати, політичні партії, виборчі комісії та інші. Факультативні суб’єкти, це всі інші визначені виборчим законодавством суб’єкти, юридичні та фізичні особи, чиї виборчо-процесуальні дії слугують лише засобом досягнення поставленої мети, до них відносяться; розпорядник виборчого фонду; розпорядник накопичувального рахунку виборчого фонду партії, блоку партій; робоча група обліку виборців; представники від кандидатів та політичних партій, блоків партій у Центральній виборчій комісії та інші. Основною їх ознакою є законодавче наділення правами та обов’язками сприяння реалізації виборчих прав та ходу виборчого процесу. Залежно від мети участі у виборчих правовідносинах суб’єкти виборчого процесу поділяються на політичні і адміністративні. До політичних суб’єктів належать громадяни, виборці, кандидати, політичні партії, блоки партій, офіційні спостерігачі від партій, блоків партій, від кандидатів у депутати. Усіх їх об’єднує те, що вони, як правило, мають на меті досягнення певного політичного результату за підсумками виборів. Адміністративні суб’єкти мають організаційно-управлінську природу і не висувають будь-якої політичної мети. Вони представлені виборчими комісіями, органами публічної влади та їх посадовими особами. За юридичною природою їх зв’язку з процесом організації та проведення виборів вони поділяються на особливі і звичайні. До особливих суб’єктів виборчого процесу належать виборці, кандидати, партії, блоки партій, довірені особи, спостерігачі, виборчі комісії. До звичайних суб’єктів відносяться громадяни, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, засоби ма-сової інформації. Особливі суб’єкти становлять групу, яка уособлює наяв-ність у них відповідних законодавчо визначених прав та обов’язків, пов’я-заних з належністю їх до виборчого процесу, та у сфері організації і прове-дення виборів. Звичайні суб’єкти виборчих правовідносин не несуть обо-в’язку погоджувати свою поведінку тільки з нормами виборчого законо-давства, вони в певній мірі підпадають під вплив інших галузей права.

У підрозділі 1.2 “Конституційно-правовий статус суб’єктів, які реалізують суб’єктивне виборче право в Україні” визначено, що індивідуальними суб’єктами виборчого процесу, які реалізують своє активне та пасивне виборче право, є: 1) громадяни України, які мають право голосу (виборці); 2) зареєстровані кандидати на посаду Президента, народного депутата, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільського, селищного, міського голову, депутата місцевої ради. Колективними суб’єктами виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, є: 1) політичні партії; 2) блоки політичних партій. До найважливі-ших ознак суб’єктів виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, відносяться: 1) конституційно встановлене володіння правом голосу (для індивідуальних суб’єктів); 2) наявність виборчо-процесуальної право-суб’єктності (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність); 3) особиста зацікавленість у реалізації своїх виборчих прав, свобод та обов’язків у ході виборчого процесу; 4) висока концентрація зусиль для досягнення постав-леної мети; 5) безпосередня зацікавленість у доведенні виборчого процесу до логічного завершення. Удосконаленню конституційно-правового стату-су суб’єктів виборчого процесу, які реалізують своє виборче право, сприя-ло б позитивне вирішення таких питань: 1) передбачити право виборців брати участь у формуванні виборчих комісій або делегувати своїх пред-ставників до них; 2) право виборців, з фізичними вадами, що не можуть самостійно проголосувати, звертатися до членів виборчої комісії, представ-ників від різних політичних партій, у кількості 2-х або 3-х, за допомогою у заповненні бюлетеня; 3) при проведенні голосування за межами примі-щення для голосування виборець, як суб’єкт виборчого процесу, повинен мати право звернутися до виборчої комісії і в день виборів, а не тільки напередодні, оскільки такий порядок фактично обмежує названих виборців у реалізації активного виборчого права, термін звернення у день голосування можна було б обмежити 4 - 6 годинами до закінчення голо-сування; 4) норми виборчого законодавства, які регламентують утворення виборчого фонду, мають бути не уповноважуючими, а виключно зобов’язуючими, а виборчі фонди мають визнаватися тільки цільовими; 5) право висування виборцями кандидатів у депутати має реалізовуватися ними як безпосередньо шляхом самовисування, так і висуненням на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання та через осередки політичних партій, партії, блоки партій, громадські організації. Партійна належність чи неналежність громадян не може бути дискримінаційним фактором по відношенню до виборців.

У підрозділі 1.3 “Конституційно-правовий статус суб’єктів, які забезпечують реалізацію суб’єктивного виборчого права в Україні” визначено, що до суб’єктів виборчого процесу, які забезпечують реалізацію виборчих прав, відносяться: виборчі комісії, що здійснюють основні напрямки такої діяльності; офіційні спостерігачі; органи державної влади та органи місцевого самоврядування; засоби масової інформації. Їх ознаками є: 1) наявність права призначати, організовувати, проводити ви-бори та забезпечувати реалізацію виборчих прав, свобод та обов’язків інших суб’єктів виборчого процесу; 2) володіння виборчо-процесуальною правосуб’єктністю (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність); 3) вирішальна, лідируюча міра участі в забезпеченні реалізації виборчих прав, свобод та обов’язків; 4) встановлений виборчим законодавством визначальний вплив на хід виборчого процесу. Отже, суб’єктами вибор-чого процесу, які забезпечують реалізацію виборчого права, є фізичні чи юридичні особи, які Конституцією та виборчим законодавством України наділені виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та делікто-здатністю, правом призначати, організовувати, проводити вибори та за без-печувати реалізацію виборчих прав громадян та інших суб’єктів виборчого процесу.

Засоби масової інформації, створені з державною участю та участю органів місцевого самоврядування на законодавчому рівні, мають бути закріплені як суб’єкти виборчого процесу. Таке законодавче закріплення, по-перше, дало б змогу зорієнтувати виборця на офіційні джерела щодо виборчої інформації; по-друге, забезпечило б можливість контролю за змістом поданої інформації; по-третє, зумовило б ситуацію, за якої стало б реальним оперативно реагувати на неточну та недостовірну інформацію, а також, в разі виявлення правопорушення, притягувати винних до відповідальності.

Другий розділ “Конституційно-правові засади діяльності та відповідальності суб’єктів виборчого процесу в Україні” розкриває конституційні принципи, конституційні та законодавчі гарантії діяльності та основи відповідальності, перспективи вдосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні.

У підрозділі 2.1 “Конституційні принципи діяльності суб’єктів виборчого процесу в Україні” визначено, що закріплені Конституцією України принципи виборчого права - це важливі нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові для всіх суб’єктів та учасників виборчого процесу, об’єктивно обумовлені правила законодавчого регулювання виборів, що становлять самостійну політико-правову категорію, яка визначає характер і напрямки правового регулювання суспільних відносин, що складаються в процесі виборів, функцією яких є регулювання та охорона відносин, пов’язаних з реалізацією виборчого права суб’єктами виборчого процесу та забезпеченням реального характеру волевиявлення народу, легітимності виборних органів публічної влади та обрання посадових осіб.

Такими принципами є: 1) вільні вибори, що проявляється у вільній та добровільній участі у виборчому процесі всіх суб’єктів виборчого процесу та вільному волевиявленні під час голосування; 2) загальне виборче право, яке означає, що активне та пасивне виборче право законодавчо визнається за всіма особами, що мають право голосу, тобто за суб’єктами виборчого процесу; 3) рівне виборче право, що забезпечує рівні, однакові умови реалізації виборчих прав суб’єктів виборчого процесу; 4) пряме виборче право, що забезпечує виборцям можливість без будь-яких посередників вручати свій мандат особам, яким вони довіряють; 5) таємне голосування, виключення будь-якого контролю за волевиявленням виборця; 5) обов’язковість проведення виборів, тобто вибори є єдиним імперативним способом формування органів публічної влади та обрання посадових осіб.

У підрозділі 2.2 “Конституційні та законодавчі гарантії діяльності суб’єктів виборчого процесу в Україні” розкрито гарантії діяльності суб’єктів виборчого процесу – тобто закріплена в нормах Конституції України та виборчих законах система правових механізмів, умов, засобів, способів, методів, що створюють сприятливі умови та забезпечують фактичну реалізацію суб’єктам та учасникам виборчого процесу права обирати та бути обраними, гарантування їх реального здійснення та захист від порушень, з метою законності проведення виборів та легітимізації їх результатів. Систему гарантій становлять: 1) загальні гарантії: політичні, ідеологічні, економічні; 2) організаційно-правові гарантії, пов’язані зі створенням органами державної влади умов для реалізації суб’єктами виборчого процесу своїх прав та обов’язків; 3) нормативно-правові гарантії, що випливають із джерел об’єктивного виборчого права та врегульовують виборчий процес; 4) міжнародно-правові гарантії, які базуються на міжнародно-правових актах, імплементованих в національне виборче законодавство.

У підрозділі 2.3 “Конституційні та законодавчі основи відповідальності суб’єктів виборчого процесу в Україні” визначено, що відповідальність суб’єктів виборчого процесу - це один із видів конституційно-правової та іншої юридичної галузевої відповідальності, що передбачений нормами права, пов’язаний із примусом, сутність якого - в незворотності покарання суб’єкта, що вчинив правопорушення, яке накладається компетентними органами у встановленому законом порядку, з метою забезпечення законності та правопорядку під час реалізації виборчих прав суб’єктами виборчого процесу. Її найважливішими ознаками є: 1) репресивні міри, переважно політико-юридичного хара-ктеру; 2) підставою настання слугує умисне або необережне порушення норм Конституції та виборчого законодавства України; 3) настає за правопорушення, вчинене у вигляді дії чи бездіяльності в ході виборчого процесу; 4) несуть лише деліктоздатні суб’єкти та учасники виборчого процесу, які наділені виборчо-процесуальною правоздатністю та дієздат-ністю; 5) є засобом забезпечення правопорядку та поновлення порушених виборчих прав суб’єктів виборчого процесу; 6) застосовується у порядку, визначеному виборчим, кримінальним, адміністративним або цивільним законодавством; 7) накладається компетентними органами.

Правопорушення виборчого законодавства - це винна, протиправна дія або бездіяльність, що порушує виборчі права громадян та інших суб'єктів і учасників виборчого процесу та передбачає застосування визначеної законодавством міри покарання.

Відповідальність, що передбачена виборчим законодавством, реалізу-ється у вигляді: 1) попередження; 2) відмови в реєстрації кандидата (кан-дидатів); 3) скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів); 4) визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним; 5) визнання окружною виборчою комісією голосу-вання недійсним; 6) визнання виборів недійсними; 7) дострокового припи-нення повноважень виборчої комісії; 8) дострокового припинення повнова-жень члена виборчої комісії.

У підрозділі 2.4 “Перспективи вдосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні” обґрунтовано шляхи вдосконалення конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу, а саме:

1) запровадження пропорційної виборчої системи з преференціями для формування виключно парламенту із наявністю обмежувального бар’єра, який має становити 4 - 5%; 2) використання для формування Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та обрання сільських, селищних, міських голів мажоритарної виборчої системи відносної більшості, що забезпечить зв’язок виборця, суб’єкта виборчого процесу, з кандидатом; 3) удосконалення чинної мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості стосовно виборів Президента України, зважаючи на особливості його конституційно-правового статусу; 4) передбачення у виборчому законодавстві норм, за якими виборець, що прибув до місця тимчасового перебування і який вибуває з нього у день виборів, голосують однаковим чином; 5) визначення підстав оскарження змісту списків виборців; 6) запровадження в Україні Державного реєстру виборців; 7) організація контролю за участю виборців, суб’єктів виборчого процесу, у виборах за допомогою паспорта, у якому після видачі бюлетеня для голосування членом дільничної виборчої комісії ставиться відмітка; 8) розширення кола учасників висування кандидатів на виборні посади в особі політичних партій та інституту самовисування шляхом їх доповнення: громадськими організаціями, зборами виборців, трудовими колективами, професійними спілками, територіальними громадами та іншими законодавчо визначеними формами об’єднань громадян; 9) урегулювання пасивного виборчого права, особливо при встановленні кваліфікаційних вимог щодо осіб, які балотуються як кандидати, шляхом передбачення більш жорстких вимог до них; 10) удосконалення механізму збору підписів на підтримку кандидата в Президенти та передбачення чіткої законодавчо врегульованої юридичної відповідальності за допущені порушення на цій стадії виборчого процесу; 11) редагування статті щодо збору підписів на підтримку кандидата на пост Президента України; 12) подальше якісне опрацювання статей щодо встановлення судом у порядку, визначеному законом, фактів порушень, в яких містяться ознаки злочину, що має бути підставою для скасування реєстрації кандидата або притягнення його до кримінальної відповідальності; 13) створення зага-льнодержавного виборчого фонду, який би щорічно акумулював кошти на спеціальному рахунку; 14) удосконалення положень щодо формування, використання виборчого фонду та передбачення відповідальності за його порушення; 15) врегулювання використання засобів масової інформації, зокрема: регламентація статусу засобів масової інформації, що належать політичним партіям, всесвітньої електронної мережі Інтернет; створення експертно – моніторингової групи для забезпечення ефективного контролю за засобами масової інформації під час проведення агітації; 16) конкретне визначення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які б відповідали за забезпечення належних умов для ведення передвиборної агітації зацікавленими суб’єктами виборчого процесу, а також встановлення виду та міри їх відповідальності; 17) закріплення механізму обмеження можливого використання посадовими та службовими особами відповідних ресурсів шляхом припинення повно-важень на час виборчої кампанії, починаючи з моменту реєстрації його як кандидата; 18) встановлення єдиних норм щодо кількісного складу виборчих комісій одного рівня та збільшення терміну їх повноважень після офіційного оприлюднення результатів виборів; 19) утворення закордонних виборчих дільниць не тільки при дипломатичних і консульських установах України, а і в інших місцях компактного перебування громадян України; 20) скорочення терміну тривалості виборчого процесу в Україні до дев’я-носта днів для всіх видів виборів; 21) відновлення конституційно-правової відповідальності - визнання виборів недійсними, для всіх їх видів, за умо-ви, що в ході виборчого процесу при підрахунку голосів мали місце пору-шення, які істотно вплинули на підсумки голосування; 22) прийняття Виборчого кодексу України.

У Висновках дисертантом сформульовано основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження:

1. Суб’єктом виборчого процесу в Україні є особа, яка має право голосу, або колектив людей, утворений відповідно до законодавства, який може вступати в правові відносини як єдина особа (фізична чи юридична), наділена законодавством виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздат-ністю та деліктоздатністю.

2. Суб’єкти виборчого процесу поділяються: за ступенем зацікавленості у реалізації своїх прав та обов’язків – на обов’язкові і факультативні; залежно від мети участі у виборчих правовідносинах суб'єктів виборчого процесу - на політичні і адміністративні; за юридичною природою їх зв'яз-ку з процесом організації та проведення виборів - на особливі і звичайні.

3. Елементами конституційно-правового статусу суб’єктів виборчого процесу в Україні є: виборча правосуб’єктність, яка складається з виборчої правоздатності, дієздатності та деліктоздатності; виборчі права, свободи та обов’язки – центральний елемент; принципи; гарантії та відповідальність суб’єктів виборчого процесу в Україні.

4. Суб’єкти виборчого процесу, які реалізують своє активне та пасивне виборче право, - це суб’єкти, що відповідають вимогам законодавства, зацікавлені в реалізації виборчих прав і реалізують свої права самостійно чи колективно з метою досягнення визначеного ними результату.

5. Суб’єктами виборчого процесу, що забезпечують реалізацію виборчого права, є фізичні чи юридичні особи, які законодавством України наділені виборчо-процесуальною правоздатністю, дієздатністю та делікто-здатністю, правом призначати, організовувати, проводити вибори і за без-печувати реалізацію виборчих прав громадян та інших суб’єктів виборчого процесу.

6. Засоби масової інформації, створені з державною участю або органами місцевого самоврядування на законодавчому рівні, мають бути закріплені як суб’єкти виборчого процесу.

7. Принципи виборчого права - це найбільш важливі нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові для