НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Кобанець Людмила Олександрівна

УДК 338.24: 332.122: 502.33

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕКРЕАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В ПРИРОДНИХ ПАРКАХ

Cпеціальність 08.02.03 – | Організація управління, планування і регулювання

економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

Науковий керівник –доктор економічних наук, професор

Поклонський Федір Юхимович,

Донецький університет економіки і права Асоціації навчальних закладів України недержавної форми власності (м. Донецьк), професор кафедри обліку, аудиту та економічного аналізу.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Єфремов Олексій Володимирович,

Національна академія природоохоронного і курортного будівництва Міністерства освіти і науки України (м. Сімферополь), завідувач кафедри економіки і організації виробництва;

кандидат економічних наук

Кожемякіна Тетяна Володимирівна,

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України (м. Кривий Ріг), доцент кафедри міжнародної економіки.

Провідна установа – Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться "22" червня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “20” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація економіки України у напрямі становлення ринкових відносин вимагає удосконалення структури господарства країни. Прискорення темпів розвитку економіки України можливе за рахунок формування конкурентоспроможних галузей. Рекреаційна сфера в Україні є такою формою діяльності, яка у процесі розвитку могла б забезпечити і розвиток суміжних галузей економіки. Міжнародний досвід визначає рекреацію як найбільш прибуткову, екологічно чисту діяльність у системі бізнесу. Прибутки від світового туризму перевершують надходження від експорту нафти та нафтопродуктів, електрообладнання та автотранспорту. Необхідність розвитку рекреаційної сфери в Україні зумовлена об'єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, людського потенціалу і розв’язання проблем зайнятості та безробіття. У той час як рекреаційна діяльність одержала стрімкий розвиток у світі (щорічно до державного бюджету США надходить 75 млрд. дол.), в Україні вона у занепаді (30 млн. дол.). Це не відповідає можливостям країни та потребам населення. Внесок рекреаційної сфери у ВНП розвинених країн складає 25%. Наприклад, у Франції, Іспанії, Італії та Турції він коливається між 15-35%. В Україні цей показник не перевищує 1%.

Важливим є формування організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю, зокрема у природних парках. Наявні наукові розробки недостатньо враховують особливості становлення ринкових відносин в Україні, рівень природних та трудових можливостей її території, техніч-ний та науковий потенціал країни. Розробляються лише окремі складові частини механізму управління, правове забезпечення діяльності, методи оцінки результатів діяльності господарюючих суб'єктів із рекреації. Необхідність розвитку рекреаційної сфери, підвищення її ефективності на основі теоретичного обґрунтування положень і рекомендацій щодо вдосконалення управління обумовили актуальність теми дисертації, її мету, задачі та зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: “Регіональні аспекти національної безпеки” (номер державної реєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.) і “Механізм збереження та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти)” (номер державної реєстрації 0104U003431, 2004-2006 рр.), у рамках яких автором досліджено економічну сутність рекреаційної діяльності, діючий механізм її регулювання та розроблено рекомендації щодо вдосконалення управління цією сферою.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних основ та практичних рекомендацій щодо формування концепції управління рекреаційною діяльністю, структури її управління та удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційної діяльності у природних парках України. Для досягнення мети у дисертації поставлено та вирішено такі задачі:

виявлено основні риси та визначено місце рекреаційної діяльності у процесі прискорення розвитку економіки України та адаптації суспільства до змін навколишнього природного середовища;

визначено підходи до удосконалення структури та систематики рекреаційної діяльності;

виявлено особливості змісту та функцій управління рекреаційною діяльністю і напрями їх використання; означено організаційні та економіко-правові заходи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю;

розроблено структуру державного управління рекреаційною сферою в Україні;

удосконалено методичні підходи до обґрунтування організаційних та економіко-правових заходів формування механізму управління рекреаційною діяльністю;

обґрунтовано економіко-екологічні передумови підвищення ефективності рекреаційного природокористування.

Об'єктом дослідження є процеси рекреаційної діяльності, управління її розвитком.

Предмет дослідження – принципи, методи та підходи до удосконалення управління рекреаційною діяльністю у природних парках України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали класичні положення економічної теорії управління, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з питань управління рекреаційними процесами.

У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, при уточненні економічної сутності рекреаційної діяльності та виявленні її особливостей – методи логіки, системного підходу та порівняльного аналізу; при розробці концепції управління рекреаційною діяльністю, удосконаленні її структури та організаційно-економічного механізму управління – методи аналогій, експертних оцінок, системний підхід; при удосконаленні методичних підходів до організації рекреаційної діяльності на мікрорівні – економіко-математичні методи.

Як джерела інформації використано матеріали наукових конгресів і конференцій, офіційні вітчизняні та зарубіжні статистичні та інформаційно-аналітичні матеріали, довідники, каталоги. Використовувались дані Державного комітету статистики України, Всесвітньої туристичної організації, Державної служби з туризму та курортів, Природно-заповідного фонду України, матеріали, отримані шляхом соціологічних досліджень (анкетного опитування) мешканців Донецької області; основні законодавчі та нормативні акти України, що регулюють питання розвитку рекреаційної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є вирішення науково-прикладної задачі створення концепції управління рекреаційною діяльністю в Україні. Її розв'язання забезпечило одержання нових рекомендацій, розробок щодо структури та організаційно-економічного механізму управління розвитком рекреаційної діяльності у природних парках України:

уперше:

запропоновано концепцію управління рекреаційною сферою та аргументовано методичний підхід до формування управління рекреаційною діяльністю у природних парках на основі удосконалення моделі управління та розмежування функцій на різних рівнях управління;

визначено та обґрунтовано інноваційні шляхи розвитку рекреаційної діяльності в Україні, реалізація яких створить передумови для вирішення питань економічного розвитку її регіонів, особливо непромислових, підвищення зайнятості населення й оздоровлення нації та навколишнього природного середовища;

обґрунтовано методичний підхід до підвищення економіко-екологічної ефективності рекреаційного використання природних територій, що охороняються, який ураховує рекреаційну місткість території та формування рекреаційної ренти;

удосконалено:

понятійну сутність категорії “рекреаційна діяльність”, яка розглядається як певна сукупність форм і методів виробничої діяльності, що направлена на вирішення задач задоволення потреб людей у відновленні, збереженні та розвитку їх життєвих сил та природного середовища;

класифікацію типів рекреаційної діяльності на основі використання цільового підходу та урахування типології елементарних рекреаційних занять, ступеня мотивації та періодичності рекреаційної діяльності;

методичні підходи до розвитку організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю в Україні, що поєднують як організаційні, так і економіко-правові заходи, які характерні для країн, в яких розвинена ця діяльність, і національно особливі, пов’язані з географічним розташуванням держави та розвитком технологічності на її території;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування передумов необхідності розвитку рекреаційної діяльності як галузі національної економіки для використання її потенційних можливостей в умовах змін зовнішнього середовища;

визначення потенційних економіко-природних передумов України для інтенсивного розвитку рекреаційної діяльності на територіях природних парків усіх регіонів, особливо непромислових.

Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження та одержані результати при комплексному застосуванні розробленої моделі державного управління рекреаційною діяльністю сприятимуть підвищенню ефективності використання рекреаційних ресурсів, залученню інвестицій, одержанню високого економічного ефекту від науково обґрунтованого освоєння природних рекреаційних територій. Запропоновано формування ренти, що стягується із рекреаційних підприємств і дає можливість впливати на інвестиційні процеси за рахунок зменшення оподаткування.

Практичне значення результатів дослідження та їх використання підтверджено відповідними довідками: Відділ із питань туризму та курортів Донецької обласної державної адміністрації (№161 від 4 серпня 2005 р.); Національний природний парк “Святі гори” (№ 268 від 15 серпня 2005 р.); ЗАТ “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” (довідка №365/2 від 5 жовтня 2005 р.). Результати досліджень використовуються також у навчальному процесі Донецького інституту туристичного бізнесу Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін “Інноваційний менеджмент” і “Інвестиційний менеджмент” (довідка №962 від 3 серпня 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, які містяться в роботі, одержано автором особисто. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та були схвалені на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Студентська наука в новому тисячолітті: сучасні проблеми громадського харчування, готельного господарства та туризму” (м. Київ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Туристский феномен: экономические, социальные, экологические и культурно-исторические предпосылки и последствия” (м. Донецьк, 2002 р.); III Міжнародному симпозиумі “Проблемы развития рынка туристско-рекреационных услуг на природно-заповедных территориях: экономические, экологические и гуманитарные аспекты” (м. Донецьк, 2003 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы и перспективы устойчивого развития туризма и сферы услуг в мире и в Украине” (м. Донецьк, 2003 р.); науково-практичній конференції “Проблемы и перспективы развития внешнеэкономической деятельности региона” (м. Маріуполь, 2003 р.); Регіональній конференції “Соціально-економічні проблеми сучасної держави” (м. Донецьк, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях” (м. Донецьк, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 статей у наукових фахових виданнях та 5 тез матеріалів конференцій загальним обсягом 5,14 д.а., у тому числі особисто автором підготовлено 3,7 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 188 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 9 рисунків, 6 таблиць на 4 сторінках, список використаних джерел із 199 найменувань і 13 додатків на 29 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Теоретичні основи удосконалення управління рекреаційною діяльністю. Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні сприяють лібералізації її економіки, створюють передумови виникнення не тільки нових форм і структур підприємств і об’єднань, а й розвитку нових галузей виробництва. Результати виконаного дослідження свідчать про те, що однією із таких галузей є рекреаційна. Рекреаційна діяльність є особливим видом господарської діяльності, яка включає організацію та виробництво послуг для відновлення життєвих сил та енергії людини, а також забезпечення умов для створення та надання таких послуг. Узагальнення понять “рекреаційна діяльність” зарубіжних та вітчизняних авторів дозволило сформувати її сутність як лікувально-оздоровчої, туристичної, спортивно-оздоровчої, культурно-роз-важальної діяльності на відносно чистих з екологічної точки зору територіях, яку направлено на формування й реалізацію рекреаційних послуг.

Аналіз розвитку рекреаційної діяльності у різних країнах і в різних природних парках світу показав, що при всій різноманітності існуючих видів і специфіці рекреаційної діяльності, її розвиток у межах природних територій, що охороняються (ПТО), стає привабливим і перетворюється на частину стратегії збалансованого і стійкого розвитку економіки регіонів і на спосіб підйому життєвого рівня населення. Значні рекреаційні ресурси, що зосереджені в Україні, можуть мати визначальну роль для її економічного розвитку, особливо для непромислових регіонів, де вони фактично надають єдину можливість розв'язання гострих соціально-економічних проблем.

Ураховуючи міжнародний підхід до трактування категорії “природний парк” та логіку дисертаційної роботи, до природних парків України належать національні природні парки (НПП) та інші об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ), на території яких згідно із законодавством України дозволяється розвивати рекреаційну діяльність, а також природні території, що не входять до складу ПЗФ України, проте потенційно придатні для її розвитку і яким у майбутньому бажано одержати статус природних територій.

Чисті доходи природних парків світу, які пов'язані тільки з екологічним туризмом, складають понад 40 дол. із гектара на рік, у розвинених країнах рекреаційна діяльність є ще більш прибутковим бізнесом. За різними даними в Україні площа земель, потенційно придатних для рекреаційного освоєння, складає від 12,8% до майже третини території, що дорівнює від 7,9 млн. га до майже 20 млн. га. Використання цих природних ландшафтів із рекреаційною метою щороку могло б приносити природним паркам України чистих доходів на суму 300-800 млн. дол. Це вагомий внесок, особливо враховуючи підвищені потреби населення України у відновленні життєвих сил та нестачу бюджетного фінансування природоохоронної діяльності.

Прискорене освоєння рекреаційного потенціалу території України з орієнтацією на сучасні тенденції розвитку рекреації у світі забезпечить позитивні зрушення в інших сферах (інфраструктурі, сільському господарстві, екології) і створить сприятливі умови для вирішення соціальних проблем, підвищення життєвого рівня населення. Підставою для цього твердження є те, що регіони стануть привабливими для іноземних інвестицій, державні та місцеві бюджети отримають надійне джерело грошових надходжень, рекреація дасть відчутний соціальний ефект за рахунок розширення зайнятості населення, залучення додаткових коштів на соціально-економічний розвиток населених пунктів, оздоровлення навколишнього природного середовища.

Ефективний розвиток рекреаційної діяльності у межах природних парків стає можливим у разі обґрунтовано вибраних видів і рівня розвитку рекреаційної діяльності, за умови налагодженого управління і особливо при дотриманні оптимальних рекреаційних навантажень на екосистеми. Функції управління рекреаційною діяльністю у природних парках мають свої особливості, які визначаються специфікою цієї діяльності та її залежністю від збереження природи (див. таблицю). Особливості управління рекреаційною діяльністю та розподіл функцій управління між різними гілками влади стали засадою формування концепції управління рекреаційною діяльністю в Україні.

Світовий досвід управління рекреаційною діяльністю вказує на необхідність її державної підтримки, стимулювання та нормативно-законодавчого закріплення порядку й умов її здійснення. Для реалізації обґрунтованої ідеї

Таблиця

Особливості функцій управління рекреаційною діяльністю у природних парках

Функції управління | Рівні управління

орган державного управління на рівні міністерства | органи регіонального та місцевого управління | адміністрації НПП | господарюючі суб’єкти – рекреаційні підприємства

Організація | Виявлення рекреаційного потенціалу природних парків, створення нових рекреаційних зон, ініціація проектів під інвестиції, створення інформаційно-рекламної мережі, підготовка кадрів | Ліцензування, сертифікація рекреаційних підприємств та засобів розміщення; пошук інвесторів під проекти нових рекреаційних підприємств | Оцінка здійснюваності та первинне схвалення проектів модернізації існуючих та нових інноваційних рекреаційних підприємств на підлеглій території; здійснення господарських функцій, охорона території, розвиток екотуризму та організація маршрутів | Організація виробництва та надання рекреаційних послуг; пошук інвесторів та залучення інвестицій під модернізацію

Планування | Стратегічне планування, розробка Концепції розвитку рекреаційної діяльності та механізму її впровадження | Розробка регіональних програм розвитку та їх просування через державний рівень управління | Планування туристичних маршрутів та забезпечення екотуризму, рекреаційних навантажень | Використання територій природних парків (під контролем адміністрації НПП); оперативне планування

Регулювання | Правове та нормативне забезпечення | Нормативне забезпечення у разі місцевих особливостей | Регулювання кількості та схем пересування відвідувачів | Регулювання розподілу рекреантів на підлеглій території

Контроль | Контроль за розвитком рекреаційної діяльності; моніторинг стану екосистем природних зон | Контроль за якістю послуг та обслуговуванням рекреантів | Єгерська служба | Облік та аудит господарської діяльності

Аналіз |

Аналіз статистичної та іншої інформації за ефективністю вжитих заходів і станом екосистем | Аналіз розвитку рекреації у природних парках (економіко-екологічний аспект) | Аналіз впливу рекреації на екосистеми, внесення пропозицій щодо розширення рекреаційної діяльності на підлеглій території | Фінансово-економічний аналіз; проведення маркетингових досліджень щодо кожної рекреаційної послуги

Стимулювання | Законодавчі ініціативи щодо мінімізації податків та залучення інвестицій | Стимулювання розробок інноваційного туристсько-рекреаційного продукту | Стимулювання просвіти та заохочення місцевого населення до розвитку рекреаційної діяльності | Ціноутворення за маркетинговими засобами

розвитку рекреаційної діяльності у природних парках України розроблено організаційні та економіко-правові заходи, які можуть бути основними напрямами удосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю (рис.1).

До організаційних заходів віднесено таке: державне стимулювання розвитку рекреаційної галузі; створення рекреаційного іміджу територій; державна підтримка рекреаційної діяльності; фінансування; оподаткування; стратегічне управління та планування; будівництво сучасних комфортабельних засобів розміщення та реконструкція старих туристичних баз, готелів і будинків відпочинку; розробка та впровадження спектра екскурсійних, туристичних та екологічних маршрутів; облаштування культурно-історичних і природних об’єктів для використання рекреаційною та культурно-розважальною метою; проведення цілорічного моніторингу щодо стану природних або аквальних комплексів, які безпосередньо залучені у рекреаційну діяльність; створення туристсько-рекреаційних центрів; розвиток супровідних рекреації галузей господарства; вивчення досвіду розвитку рекреації в інших країнах.

Рис. 1. Схема становлення та розвитку рекреаційної галузі в Україні

У свою чергу, основними заходами економіко-правового регулювання розвитку рекреаційного господарства вважаємо: підготовку Закону України про загальні правові, економічні та організаційні основи рекреаційної діяльності, де потрібно визначити її як рівноправну серед інших видів господарської діяльності; розробку економіко-правового регулювання та внесення змін і доповнень до чинного законодавства для забезпечення розвитку рекреаційного господарства; закріплення основних організаційно-правових форм (традиційних і нових) господарювання, що залежно від умов надаватимуть найліпший сервіс у сфері рекреації; розробку правового режиму рекреаційних природних ресурсів, що забезпечує їх охорону й раціональне використання; уведення обов'язкового ліцензування і сертифікації щодо суб’єктів рекреаційної діяльності для захисту прав та інтересів населення; установлення спеціальних кваліфікаційних вимог до робітників рекреаційних підприємств та установ.

Таким чином, організаційно-економічний механізм управління розвитком рекреаційної діяльності – це комплексна система, яка включає сукупність заходів впливу на учасників господарських відносин у сфері рекреації (від суб'єктів господарювання до органів управління цією сферою на всіх рівнях).

Організаційні заходи, заходи економіко-правового регулювання розвитку рекреаційної діяльності та ефективність їх використання є реальною засадою становлення цієї важливої сфери економіки України.

Розділ 2. Формування організаційно-економічного механізму управління розвитком рекреаційної діяльності. Вивчення рекреаційної ситуації в регіонах України свідчить про те, що економічний, географічний, історичний, культурний та ресурсний потенціали можуть бути засадою для формування в Україні високорозвиненої рекреаційної сфери. Для досягнення цього виникла негайна потреба у формуванні концепції управління рекреаційною діяльністю та удосконаленні діючого організаційно-еконо-мічного механізму управління цією різновідомчою в Україні сферою на основі, перш за все, офіційного визнання цієї діяльності господарювання і, по-друге, проведення відповідної політики держави щодо її розвитку та уточнення чинного законодавства. Модель управління рекреаційною діяльністю заснована на формуванні нової структури державного управління та на розмежуванні функцій різних ланок влади. Йдеться про створення державного управління галузевого, обласного, територіального (природні парки) рівнів при існуванні мікрорівневої ланки всіх форм власності (рекреаційні підприємства). Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що необхідно створити спеціальний державний орган міністерського рівня із метою контролю й регулювання рекреаційної діяльності, який можна умовно назвати Державний комітет із рекреації (рис. 2).

Планування та організацію нових природних парків пропонується проводити на державному рівні. Управління рекреаційною діяльністю у природних парках за своєю специфікою потребує організації державного контролю за станом екосистем, який мають здійснювати адміністрації НПП разом із Державною комісією з нагляду за рекреаційною діяльністю у ПТО при Державному комітеті із рекреації. Організація періодичних перевірок фахівцями Державного комітету із рекреації та установ, у віданні яких знаходяться конкретні об'єкти ПЗФ, є ефективним інструментом контролю за рекреаційною діяльністю у природних парках. На вимогу адміністрації об'єкта ПЗФ може бути організовано позачерговий виклик Державної комісії з нагляду за рекреаційною діяльністю у ПТО.

Організаційно-економічний механізм управління розвитком рекреаційної діяльності направлений на раціональне використання рекреаційних територій і ресурсів, створення конкурентоспроможності рекреаторів за якістю рекреаційних послуг, максимізацію доходів, захист законних прав та інтересів усіх його учасників і діє в нормах існуючого законодавства. У цілому він включає: виділення спеціалізованих рекреаційних зон на території об'єктів ПЗФ і еколого-економічне обґрунтування під їх створення; залучення інвестицій у рекреаційні зони; створення інфраструктури та формування рекреаційно-туристичної індустрії; використання для рекреаційної діяльності як територій, так і акваторій; створення акціонерних товариств за участю приватного і державного капіталу (при збереженні функції державного контролю), які на основі конкурсних проектів одержували б нові території, котрі відведені під рекреаційні зони; удосконалення законодавчого та нормативно-правового поля рекреаційної діяльності.

Рис. 2. Удосконалена структура управління рекреаційною
діяльністю в Україні

Проведений аналіз на базі особливостей організації рекреаційної діяльності в Україні та світового досвіду дозволяє дійти висновку, що корективи, які запропоновані до організаційно-економічного механізму та економіко-правового регулювання розвитку рекреаційної діяльності, дадуть змогу досягти подальшого розвитку рекреаційної сфери. Наслідком цього очікується збільшення кількості рекреантів та зростання прибутків відповідних установ. Це той зворотний зв’язок, який буде диктувати подальші можливі зміни у структурі управління цією сферою.

Ефективність управління рекреаційною сферою на макрорівні впливає на розвиток рекреаційної діяльності на мікрорівні. Проте лімітуючі чинники, які накладаються обсягом рекреаційних ресурсів (предмет макрорівневого контролю), і розвиток рекреаційної діяльності на мікрорівні значною мірою узгоджуються за рахунок капіталовкладень у створення інноваційних рекреаційних підприємств великої місткості, які займають малу до незначної (порівняно із загальною) площу та поєднуються з науково обґрунтованою організацією туризму на території всієї рекреаційної зони.

Розділ 3. Напрями удосконалення організації рекреаційної діяльності на мікрорівні. Результати соціологічних досліджень виявили схильність вітчизняного рекреанта| до комфортного відпочинку, що науково обґрунтовує необхідність створення|створіння| сучасної рекреаційної інфраструктури у природних парках України. Слід підкреслити, що запропонований у дисертації організаційно-економічний механізм має функціонувати у специфічних умовах рекреаційної діяльності, яка базується на використанні природних територій, а не на випуску промислової продукції. А природні території потрібно захистити від надмірного навантаження, щоб залишити цю спадщину для подальшого використання нащадками. Тобто мета цього дослідження полягає у створенні індустрії відпочинку на основі, що близька до промислової (продукт рекреаційної діяльності – створення відпочинку), з одного боку, та у збереженні природного фонду для подальшого використання – з іншого.

Аналіз світового досвіду організації рекреаційної діяльності дозволив визначити доцільність створення у природних парках України рекреаційних комплексів інноваційного спрямування, які мають високий вплив на відновлення життєвих сил людини, з одного боку, а з іншого – відповідають принципу збереження екосистем. Такі рекреаційні підприємства займають обмежену площу (близько 2,5 га) і не мають негативного впливу на природу. При цьому вони здатні одноразово прийняти близько 2 тис. рекреантів.

У дисертаційній роботі запропоновано рекреаційний інвестиційний проект створення у межах природних парків України інноваційних підприємств цілорічного функціонування – аквапарків підвищеної пропускної спроможності. За розрахунками, що наведені у дисертаційній роботі, прибутковість таких підприємств складатиме щонайменше 250-300 тис. євро щомісяця. Соціально-економічні вигоди полягатимуть у такому: оздоровлення населення; розв’язання важливих для держави проблем розвантаження традиційних рекреаційних напрямів за рахунок досягнення рівномірного розподілу рекреаційних потоків по території України; створення рекреаційних комплексів європейського рівня і зниження частки виїзного туризму, часто зумовленого низькою якістю вітчизняних рекреаційних послуг; самофінансування природоохоронної діяльності ПТО; ефективний розвиток екологічного туризму завдяки залученню у парки значної кількості рекреантів і туристів; часткове нівелювання переваг населення щодо відпочинку влітку (через можливість проведення високо ефективних водних процедур узимку), що у свою чергу сприятиме зниженню соціальної напруженості щодо питання надання відпусток у холодний період року.

Рекреація – вагомий важіль для одержання валюти. Але для цього необхідно забезпечити конкурентоспроможність рекреаційної сфери України на світовому ринку. У Фінляндії, Скандинавських та деяких інших країнах Західної Європи рекреаційна діяльність (зокрема, аквапарки) дотується, бо ця діяльність вважається “корисною для здоров’я нації”. У нашому випадку йдеться про полегшення податкового тягаря для сфери економіки, яку ще потрібно зробити конкурентоспроможною, а для цього слід забезпечити, щоб інвестиції повертались в економічно прийнятний термін, особливо у випадку інноваційних наукомістких підприємств, якими є пропоновані аквапарки. Неповоротний ПДВ не додає нічого до конкурентоспроможності вітчизняної рекреаційної сфери, держава більше матиме за рахунок припливу іноземної валюти від іноземного рекреанта. З іншого боку, необхідно приділити більше уваги можливості використання рентних платежів як регулятору рекреаційної експлуатації природних ресурсів. Справа в тому, що за розрахунками рекреаційного інвестиційного проекту термін повернення інвестицій, навіть при стягненні ренти, сягає від десяти і більше років. Із ПДВ цей термін значно вище, що робить проект непривабливим для інвестора. Держава ж, зі свого боку, матиме інші податки, зайнятість та добробут населення, валюту та багато чого іншого. Ось чому із двох розглянутих варіантів стягнення ренти для рекреаційної галузі є більш прогресивною формою оподаткування.

З іншого боку, у переході від традиційної системи оподаткування з податком на прибуток та ПДВ до рентних платежів з’являється можливість вирішення сучасних екологічних проблем, пов'язаних із нераціональним, виснажливим використанням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, тому що значна їх частка має бути направленою на розв'язання саме цих проблем.

Ця особливість дослідження привела до обґрунтування методичного підходу до підвищення економіко-екологічної ефективності рекреаційного використання природних парків, який ураховує рекреаційну місткість території та заснований на формуванні рекреаційної ренти. Розвиток рекреаційної діяльності, а отже додаткове навантаження на територію, вимагає ретельних розрахунків й аналізу, щоб запобігти руйнуванню екосистем. Суть економіко-екологічної ефективності рекреаційного використання природних територій полягає в установленні платежів за природокористування, які прямо залежать від рекреаційного навантаження. Економіко-екологічна ефективність оподаткування покликана діяти так, щоб інтереси отримання фінансово-економічної вигоди тільки за рахунок використання кращих рекреаційних ресурсів у мотивації суб'єкта природокористування мінімізувалися. А одержання економічного ефекту через поліпшення якості рекреаційних послуг, менеджменту, маркетингу та збереження рекреаційних ресурсів зводилося до максимуму. Таке оподаткування має примусити рекреантів при виборі місця відпочинку, а підприємців при виборі території керуватися принципом адекватності вкладеного капіталу тому рекреаційному ефекту, який одержується.

Методика встановлення рентних платежів із метою підвищення ефективності рекреаційного використання природних парків ураховує інтенсивність рекреаційних потоків, додаткову вартість послуг рекреаційних підприємств і площу рекреаційної зони. Платежі за рекреаційне використання природних парків мають бути диференційовані для кожного з них і можуть розраховуватися за додатковою вартістю рекреаційного обслуговування однієї людини за добу на 1 га рекреаційної площі, що була використана, або за обсягом валової виручки. У випадку стягнення рекреаційної ренти з обсягу валової виручки рекреаційна рента набуває форми фіксованих процентних ставок, тобто фіксованої ставки в копійках із кожної гривні реалізованих рекреаційних послуг. При цьому загальний розмір ставки рентних платежів має складати не більше 10% валової виручки від реалізованих рекреаційних послуг. У дисертаційній роботі на базі рекреаційного інвестиційного проекту розраховано щомісячну суму виплат рекреаційної ренти підприємством інноваційного спрямування (аквапарком підвищеної пропускної спроможності), яка умовно склала близько 14,5 тис. євро.

Упровадження нових видів рекреаційної діяльності, а отже, додаткового навантаження на природну територію, вимагає ретельного аналізу. Узагальнення розрахунків за аспектом відновлення/збереження рекреаційних ресурсів дозволяє дійти такого висновку: деградація рекреаційних ресурсів не є прямо пропорційною їх споживанню. У цій справі існує граничне значення, за межами якого відновлення рекреаційних ресурсів неможливе у прийнятні з економічної точки зору терміни. Рекреаційна місткість території (пропускний потенціал) – це така одноразова кількість рекреантів, яка дозволяє рекреаційній зоні досягти економічного розвитку при збереженні та відновленні екологічної рівноваги. Результати аналізу існуючих методик розрахунку рекреаційної місткості показали, що більш доцільно з методичної точки зору розраховувати місткість рекреаційної території не за площею, а на основі лінійного навантаження. Економічний сенс такого підходу полягає у тому, що потенціал природної території щодо прийому рекреантів збільшується і, як наслідок, зростають прибутки відповідних установ.

Таким чином, створення в межах природних парків рекреаційних підприємств інноваційного типу цілорічних аквапарків підвищеної пропускної спроможності, разом із запропонованим методичним підходом підвищення економіко-екологічної ефективності рекреаційного використання природних парків, яка досягатиметься за рахунок стягнення ренти з рекреаційних підприємств, і впровадження методичного лінійного підходу до розрахунку рекреаційної місткості території (рис.3) сприятимуть сталому розвитку рекреаційної діяльності у природних парках та поліпшенню економіко-екологічних та соціальних умов у регіонах.

Запропонований методичний лінійний підхід до розрахунку місткості рекреаційної території було апробовано у НПП “Святі гори” (м. Святогірськ).

Дослідження показало, що при стовідсотковому заповненні закладів рекреаційного призначення та максимальному потокові неорганізованих рекреантів та організованих туристичних груп рекреаційне навантаження на зону регульованої рекреації м. Святогірська складає 18151 особу на день, що у 9 разів перевищує показник припустимого рекреаційного навантаження або

Рис. 3. Схема формування економіко-екологічної ефективності рекреаційного використання природних парків

місткості території за традиційним площинним підходом. Таке перевищення цього показника може завдати непоправної шкоди природним екосистемам.

Лінійний підхід сприяє збереженню екосистем та ефективному розвитку рекреаційної діяльності у НПП “Святі гори” при існуючому рівні навантаження. Таким чином, дозволена для території кількість рекреантів збільшується, зростають прибутки відповідних установ, збільшуються податкові надходження. Проведені у дисертаційній роботі умовні розрахунки за даними запропонованого рекреаційного інвестиційного проекту показали, що лінійний підхід у порівнянні із традиційним площинним дозволяє підвищити обсяг сукупної рекреаційної ренти м. Святогірська із 14,6 до 123,3 тис. євро щомісяця, або більше ніж у 8 разів.

При цьому слід взяти до уваги, що запропоновані рекреаційні підприємства інноваційного типу, орієнтовані на збереження та захист екосистем і займатимуть дуже обмежені ділянки площі. При тому що зона стаціонарної рекреації НПП “Святі гори” зараз займає площу 334,4 га, інноваційні рекреаційні підприємства вкупі займатимуть близько 20 га, або близько 6% її площі. Це має суттєве значення для збереження природи.

ВИСНОВКИ

Запропоноване дослідження пропонує ідеї щодо удосконалення управління рекреаційною діяльністю. У дисертації вирішено науково-прикладну задачу вдосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю у природних парках України на основі узагальнення теоретичних положень і методичних підходів до управління рекреаційною діяльністю, урахування особливостей природного середовища й економіки України, методів і досвіду управління вітчизняними та зарубіжними господарюючими суб'єктами цієї сфери діяльності, взаємозв'язку їх із підприємствами інших галузей національного господарства та чинників, які забезпечують ефективне їх функціонування.

Основні наукові та прикладні висновки полягають у такому:

1. Доведено, що об'єктивно суспільство як система у процесі пристосування до змін зовнішнього природного середовища змушено виробляти необхідні організаційно-економічні механізми для свого захисту і природи в цілому шляхом розвитку таких сфер господарювання, які забезпечують досягнення цієї мети. Такою сферою діяльності, у першу чергу, є рекреаційна, якій властиві збереження природних ресурсів та відновлення життєвих сил людини.

2. Уточнено економічну сутність рекреаційної діяльності, яка є особливим видом господарської діяльності, що включає організацію та виробництво послуг для відновлення життєвих сил та енергії людини, а також забезпечення умов для створення та надання таких послуг. Рекреаційна включає лікувально-оздоровчу, туристичну, спортивно-оздоровчу, культурно-розважаль-ну діяльність на відносно чистих з екологічної точки зору територіях і направлена на формування та реалізацію рекреаційних послуг.

3. Визначено вирішальну роль рекреаційної діяльності для економіки України, особливо для непромислових регіонів, де ця діяльність фактично є єдиною можливістю економічного розвитку. Доведено необхідність розвитку управління та виявлено особливості функцій управління рекреаційною діяльністю, якій внутрішньо властиві потенційні можливості збереження природних ресурсів і розвиток нових форм зайнятості.

4. На основі аналізу форм та досвіду управління рекреаційною діяльністю у світі для України визначено корисними: порядок ліцензування та сертифікації суб’єктів рекреаційної діяльності (Швеція); морські та тематичні парки (прибережні держави); елітні парки (розвинені країни); екотуризм (у всьому світі); світовий досвід із надання концесій за різними напрямами рекреації та туризму; державна підтримка рекреації та туризму; науково обґрунтоване використання природних ресурсів та досвід суворого режиму функціонування промисловості у природних парках різних країн світу; напрями створення спеціалізованих рекреаційних зон.

5. На основі аналізу розвитку рекреаційної діяльності в Україні виявлено своєрідність напрямів становлення рекреаційної сфери, які стали засадою формування концепції державного управління рекреаційною діяльністю у природних парках України та складовими удосконалення організаційно-економічного механізму її розвитку. Концепція управління рекреаційною діяльністю передбачає створення державної структури управління рекреаційною діяльністю (контроль за використанням природних ресурсів та планування нових природних парків, територій, рекреаційних зон тощо) на рівні міністерства та розмежування функцій різних ланок управління: галузевої, обласної, територіальної (на рівні НПП) та мікрорівневої. Обґрунтовано організаційні та економіко-правові заходи, які сприяють розвитку рекреаційної діяльності у природних парках України і які є складовими організаційно-економічного механізму її управління.

6. На основі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду у визначенні пропускної спроможності рекреаційних територій обґрунтовано методичний підхід до удосконалення розрахунку місткості рекреаційної території не за площею, а на основі лінійного навантаження (тобто розраховуючи рекреаційну місткість стежок із ділянками для відпочинку), що є більш доцільним із методичної точки зору. Забезпечення стійкості екосистем на базі використання розрахунку лінійної місткості рекреаційних територій дає можливість|спроможність| створити нові наукові критерії місткості рекреаційних зон. Економічну ефективність запропонованого методичного підходу доведено на прикладі НПП “Святі гори”.

7. Обґрунтовано необхідність упровадження оподаткування рекреаційної діяльності у формі рентних платежів, запропоновано методи платежів для умов України та формулу розрахунку рекреаційної ренти за одним із методів. Платежі за рекреаційне використання природних парків мають бути диференційовані для кожного з них і можуть розраховуватися за додатковою вартістю рекреаційного обслуговування однієї людини за добу на 1 га рекреаційної площі, що була використана, або за обсягом валової виручки. У переході від традиційної системи оподаткування із податком на прибуток та ПДВ до рентних платежів бачиться можливість вирішення проблеми забезпечення якісного відпочинку населення України, сучасних екологічних проблем, пов'язаних із нераціональним, виснажливим використанням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, тому що значна їх частка має направлятися на розв'язання саме цих проблем.

8. Запропоновано інноваційний напрям розвитку рекреаційної діяльності в Україні – критий цілорічний рекреаційний комплекс – аквапарк високої пропускної спроможності. Реалізація ідеї сприятиме досягненню певних соціально-економічних результатів, таких як: підвищення рівня доходів місцевого населення; збільшення кількості робочих місць у регіоні; пожвавлення підприємницької діяльності та зміна структури зайнятості у зоні природних парків; поліпшення умов праці. Доведено інвестиційну привабливість запропонованого підприємства та наявність в Україні потенційних інвесторів у цьому секторі бізнесу, зокрема потужних промислових підприємств, для яких диверсифікація своєї діяльності у рекреаційному напрямі могла би стати значним внеском у вирішення питань оздоровлення робітників та службовців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кобанец Л.А. Направления экономической целесообразности создания рекреационных объектов // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. 2002. – Т.2. С. 115-122.

2. Кобанец Л.А. Экономический подход к организации рекреационных зон // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 206-213.

3.Кобанец Л.А. Развитие инвестиционной политики в сфере рекреации // Вісник Академії економічних наук України. – 2002. №2. – С. 133-134.

4. Кобанец Л.А. Привлекательность рекреационного потенциала Украины // Экономика Крыма. – 2003. – №6. – С. 65-69.

5.Кобанець Л.О. Організаційні підходи до інвестування в рекреаційну сферу // Вісник ДІТБ. Сер.: Економіка, організація і управління підприємствами. – 2003. – №7. – С. 111-114.

6. Кобанец Л.А. Направления рекреационной деятельности в природных парках Украины // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – С. 443-453.

7. Кобанець Л.О. Розвиток організаційно-економічного механізму керування рекреаційною діяльністю // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – С. 194-203.

8.Поклонський Ф.Ю., Кобанець Л.О. Напрями підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів спеціалізованими підприємствами // Вісник ДІТБ. Сер.: Економіка, організація і управління підприємствами. – 2004. № 8. – С. 100-108.

Особистий внесок: виконано аналіз та обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів.

9. Поклонский Ф.Е., Кобанец Л.А. Особенности управления рекреационной деятельностью в охраняемых природных территориях // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2004. – Т. 1. – С. 69-75.

Особистий внесок: виявлено особливості управління рекреаційною діяльністю на природних територіях, які охороняються, й обґрунтовано необхідність її вдосконалення; проаналізовано рекреаційну діяльність як прибуткову галузь економіки сучасної України.

10. Кобанець Л.О. Перебудова організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю // Вісник Східноукраїнського ун-ту ім. Володимира Даля. – 2005. – №10 (92). – С. 255-261.

11. Кобанець Л.О. Проблеми молодіжного відпочинку і їх рішення в ринкових умовах // Матеріали Всеукраїнської студентської наук. конф. “Студентська наука в новому тисячолітті: сучасні проблеми громадського харчування, готельного господарства та туризму”. – К.: КДТЕУ. – 2000. – С. 125-127.

12. Алейникова Г.М., Кобанец Л.А. Лесные рекреационные ресурсы Украины и их использование для развития туризма //