ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КОМІССАРОВ Микола Леонідович

УДК 343.982.35

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ЗАМИКАЮЧИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор юридичних наук, заслужений діяч

науки і техніки України

Салтевський Михайло Васильович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Іщенко Андрій Володимирович,

Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики;

доктор юридичних наук, професор

Шумило Микола Єгорович,

Київський університет економіки і права,

проректор з наукової роботи.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса)

Захист відбудеться “30” березня 2006 року в 900 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “22” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. В. Каткова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Здійснювані в Україні соціально-економічні й політичні перетворення, побудова демократичної правової держави стримуються наростанням негативних факторів у сфері охорони (захисту) прав, свобод, честі, достоїнства, здоров'я й недоторканості особи, права власності і економічного благополуччя. Конституція України гарантує „невід'ємне право на життя і здоров'я” (ст. 27), „на охорону здоров'я, медичну допомогу” (ст. 49), право власності і право на її захист (ст. 13).

За даними МВС України за 2005 рік зареєстровано 485725 злочинів, з яких 440618 злочинів носять загальнокарну спрямованість і 45107 економічну. Кількість злочинів проти власності становить близько 60% від загальної кількості зареєстрованих злочинів.

Захист життя, здоров'я, честі й достоїнства особистості, її майна, від злочинних зазіхань є найважливішим завданням, як органів правопорядку, так і суспільства в цілому. Часто подібні злочини є наслідком слабкої профілактичної роботи правоохоронних структур і недостатнього інформаційного забезпечення суспільства. Тільки сукупна наступальна протидія злочинності правоохоронних органів і громадськості може гарантувати зниження її рівня й підвищення правопорядку в державі. Певна роль у цьому відведена охоронним технічним засобам, використання яких, підвищує ефективність захисту конституційних прав і свобод людини, що знайшло своє відображення в комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки Указ Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000, відповідно до якої необхідно „вирішити питання про впровадження технічного захисту” житлових будинків і гуртожитків, „про поширення позитивного досвіду щодо здійснення охорони житлових приміщень за рахунок коштів їхніх мешканців” (п. 15.), „забезпечити заміну технічно застарілої апаратури на охоронюваних об'єктах, сучасною автоматизованою і автоматичною технікою” (п. 16), „впровадження сучасних технічних систем охорони” (п. 17).

Це завдання двоєдине для сучасної криміналістики і передбачає із одного боку – удосконалення правових основ охорони й профілактики суб'єктів прав власності технічними замикаючими засобами; з іншого боку – розробку тактики застосування спеціальних знань і методики дослідження замикаючих технічних засобів і засобів криміналістичної профілактики в судовій криміналістичній експертизі.

Технічні засоби захисту займають особливе місце в загальній структурі засобів охорони. Вони перешкоджають фізичному протиправному проникненню на певний об'єкт, через що нерідко стають об'єктами судової криміналістичної експертизи, призначуваної на досудовому і судовому слідстві.

Проблеми судової криміналістичної експертизи замикаючих технічних засобів досліджувалася в роботах таких вчених-криміналістів, як: В.Є. Бергер, Ю.П. Голдованський, В.Г. Гончаренко, Г.Л. Грановський, В.П. Курапка, О.М. Моїсеєв, М.П. Молібога, С.І. Поташник, Г.В. Прохоров-Лукін, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай і ін.

У роботах даних учених розглядаються особливості криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів (замків) епохи постінформаційного суспільства, що не зменшує актуальності теми дисертаційного дослідження, а навпаки, свідчить про існування цілого шару невирішених науково-прикладних завдань криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, сучасного інформаційного суспільства, у якому „держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання ...” (ч.4 ст. 13 Конституції України). Певна їхня сукупність пов'язана з актуалізованою вище проблематикою і у сучасній криміналістичній науці належним чином не була досліджена, що у свою чергу обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Тема дисертації узгоджується і витікає з вимог п. 21. Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376 і пп. 2.1., 4.2. Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації вимог Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженого наказом МВС України №129 від 21 січня 2001 р.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є моніторинг і вдосконалювання чинного законодавства, що регулює захист права суб'єктів власності в ситуаціях використання технічних засобів взагалі й замикаючих зокрема, а так само механізм слідоутворення і проблеми криміналістичного дослідження виникаючих при цьому слідів, шляхом судової криміналістичної експертизи сучасних замикаючих технічних засобів. Сформульована мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- уточнити місце спеціальних знань у сучасному кримінально-процесуальному законодавстві і правоохоронній діяльності щодо захисту прав суб'єктів власності, запропонувати тактичні й методичні засоби його вдосконалювання;

- визначити функції фахівця в кримінальному процесі взагалі й на досудовому слідстві зокрема;

- здійснити критичний аналіз сучасних замикаючих технічних засобів, сформулювати підстави й зробити їхню класифікацію;

- проаналізувати закони й підзаконні акти, що регулюють практику використання правоохоронними органами сучасних технічних засобів взагалі й замикаючих особливо для захисту прав суб'єктів власності;

- узагальнити практику криміналістичної профілактики злочинів, вчинених зі зломом або відмиканням сторонніми предметами замикаючих технічних засобів, внести пропозиції і рекомендації з її вдосконалення;

- проаналізувати й доповнити методику криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, що мають складні сувальдні і циліндрові системи.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері захисту суб'єктів прав власності на основі кримінально-процесуального закону й підзаконних актів, прийнятих відповідно до Конституції України де „держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки” (ч. 4 ст. 13).

Предметом дослідження є технології використання замикаючих технічних засобів при реалізації законних прав суб'єктів власності, а так само криміналістичне дослідження слідів, що утворюються внаслідок використання в цих технологіях технічних засобів взагалі й замикаючих зокрема, суб'єктами всіх видів власності в стадіях досудового й судового слідства.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, що обумовив використання кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: історичного (етапи еволюції замикаючих технічних засобів як засобів технічного захисту); порівняльно-правового (аналіз думок учених і практиків із приводу розглянутої проблематики, норм матеріального й процесуального права, наукових категорій, визначень і підходів); логіко-юридичного (формулювання висновків і пропозицій); аналізу й синтезу (розробка особливостей методики криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, виявлення сукупності ознак, що мають значення для профілактики й розслідування злочинів); індукції й дедукції (формування понять і категоріального апарата дослідження, виділення типових експертних ситуацій і завдань дослідження); статистичного (аналіз і використання кількісно-якісних показників); соціологічних методів (анкетування, опитування – для вивчення думок фахівців з різних проблемних питань) і т.д.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали: результати анкетування експертів-криміналістів МЮ й МВС (загальна кількість опитаних 180 чоловік); результати узагальнення 200 трасологічних експертиз, об'єктами яких були замикаючі технічні засоби, проведених у період 2002-2005 р. експертно-криміналістичними підрозділами УМВС десяти областей України, зокрема Дніпропетровської, Донецької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумський, Харківської, Чернігівської й НДІСЕ Києва, Донецька й Одеси; дані статистичних звітів Міністерства внутрішніх справ України; узагальнений аналіз відомостей, наведених у різних ЗМІ та особистий досвід експертно-криміналістичної роботи автора.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці українських і закордонних учених у галузі кримінального і цивільного права, кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, зокрема праці, що стосуються різних видів криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінально-процесуальні кодекси України і Російської Федерації, Цивільно-процесуальний кодекс України, проект нового Кримінально-процесуального кодексу України, Закони України „Про судову експертизу”, „Про власність”, „Про міліцію”, наказ МВС України від 30.08.1999 р. № 682 і інші відомчі нормативні акти.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в судовій криміналістичній експертизі на монографічному рівні у світлі закономірностей науки криміналістики, узагальнення слідчої й експертної практики проведене комплексне дослідження правових і технічних проблем криміналістичної експертизи сучасних замикаючих технічних засобів, запропоновані рекомендації з його вдосконалення.

За результатами дослідження сформульований ряд висновків і пропозицій, які виносяться на захист, зокрема:

- уперше проаналізовані закони і підзаконні акти, що регулюють захист прав суб'єктів права власності замикаючими технічними засобами;

- розкрито роль фахівця і спеціальних знань на досудовому і судовому слідстві, уточнені форми їх використання і сформульовані пропозиції щодо їх вдосконалення;

- критично оцінена і узагальнена практика експертної криміналістичної профілактики, пов'язаної з несанкціонованим злочинним впливом (зломом або відмиканням) на замикаючі технічні засоби; внесені пропозиції і рекомендації з її вдосконалення;

- здійснено критичний аналіз конструкцій сучасних замикаючих технічних засобів, як вітчизняних, так і закордонних; переглянуті підстави їхньої класифікації; запропонований приблизний тезаурус, що відображає технічну сутність замикаючих засобів взагалі;

- уточнено та доповнено криміналістичну методику дослідження сучасних замикаючих технічних засобів, що мають складні сувальдні й циліндрові системи запирання; надані методичні рекомендації фахівцям і експертам щодо їхнього дослідження.

Наукове й практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути реалізовані в наступних сферах:

- у науково-дослідній – положення, розроблені в дисертації, можуть служити теоретичною базою для подальшого вивчення питань, пов'язаних з темою даної роботи;

- у правотворчості – у результаті дослідження сформульований ряд пропозицій, що стосуються внесення змін і доповнень у чинне кримінально-процесуальне законодавство України;

- у навчальному процесі – положення цієї роботи можуть бути використані при викладанні в юридичних установах курсу криміналістики, спецкурсів „Проблеми ідентифікації”, „Теорія і практика судової експертизи”, „Наукові основи судової експертизи”, спеціальної дисципліни „Трасологічна експертиза”. Результати дисертації впроваджені в навчальний процес Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 21 травня 2005 року);

- в експертній практиці – сформульовані автором пропозиції можуть бути використані при проведенні експертиз замикаючих технічних засобів, а так само для подальшого вдосконалювання методики їхнього експертного дослідження. Результати дисертації впроваджені в службову діяльність НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області (акт впровадження від 08 червня 2005 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи оприлюднені у виступах автора на засіданнях кафедри судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ й у ході наступних науково-практичних конференцій: міжвузівської науково-практичної конференції „Уголовно-процессуальные и криминалистические проблемы борьбы с преступностью в современных условиях” (Російська Федерація, м. Орел, 30 січня 2002 р.); міжвузівських науково-практичних конференціях „Використання сучасних досягнень криміналістики в боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 12 квітня 2002 і 2003 р.);

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації, які були сформульовані в дисертації, викладені автором у дев'яти наукових статтях, п'ять із яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку, вимогам ВАК України і складається із вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 284 сторінки, з яких 170 сторінок – основний текст, 22 сторінки – список використаних джерел, що включає 239 найменувань, і 12 додатків на 95 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами і темами, а також ціль, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, викладається наукова новизна і практична значимість отриманих результатів, вказуються відомості, що стосуються їх впровадження і апробації.

Розділ 1 „Замикаючі технічні засоби як елемент структури правоохоронної діяльності” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Роль і місце замикаючих технічних засобів у забезпеченні прав суб'єктів права власності” на основі аналізу викладених у спеціальній літературі даних показаний історичний аспект виникнення й становлення замикаючих технічних засобів, як елемента структури правоохоронної діяльності. Проілюстровано основні історичні етапи еволюції замикаючих технічних засобів.

Забезпечення права власності складний і багатогранний процес, визначений суспільним устроєм, правовою системою держави, правосвідомістю народу і конкретного індивіда. Замикаючі технічні засоби є складовими елементами практично будь-якої охоронної системи, від самої примітивної до найтехнологічнішої. Тому досить часто саме вони стають першими об'єктами злочинного впливу, що передує іншим протизаконним діям.

За даними МВС України за 2005 рік з 440618 зареєстрованих злочинів загальнокарної спрямованості, близько 45% (186524) становлять крадіжки, з них 31098 крадіжки майна, що перебуває в державній і колективній власності, і 155426 крадіжки майна, що перебуває в приватній власності. Із загального числа крадіжок 3208 вчинено зі складів, баз, магазинів і інших торгівельних точок, 50086 – із квартир громадян. За той же період на території України зареєстровано 47049 грабежів й 6706 розбоїв, причому більша частина з них (46454 і 6566 відповідно) з метою заволодіння приватним майном громадян. Останнє підтверджує посилку автора, що замикаючі технічні засоби залишаються надзвичайно затребуваними у сучасній правовій державі.

Одним з найбільш дієвих способів захисту майна, як предмета абсолютної більшості злочинів проти власності, є створення комплексу охоронних заходів, що включають у себе правове забезпечення поєднане з організаційними й технічними заходами.

Спектр організаційних заходів надзвичайно широкий і не обмежується винятково діяльністю правоохоронних органів. У чималому ступені успішна охорона права власності залежить від самих власників, що в сукупності з діяльністю органів правопорядку дозволить максимально підвищити захищеність їхніх конституційних прав.

Організаційні заходи щодо охорони прав суб’єктів власності почасти реалізуються інформаційним шляхом через газети, радіо, телебачення й інші джерела інформації.

У підрозділі 1.2. „Поняття, принципи й функції сучасних замикаючих технічних засобів, і їхня класифікація” на підставі аналізу криміналістичної і технічної літератури визначаються принципи, і критерії замикаючих технічних засобів, під якими розуміється система механізмів блокування (запирання-відмикання) двох об'єктів, що рухаються відносно один одного, які приводяться в дію безпосереднім або опосередкованим прикладанням енергетичного впливу окремим предметом (виробом) на деталі замикаючого механізму.

Приводиться докладна криміналістична класифікація замикаючих технічних засобів відповідно до якої, вони діляться на замикаючі пристосування, замки і складні замикаючі пристрої.

Замикаючі пристосування – це механічні пристрої, призначені для самостійного фіксування (запирання) двох об'єктів, що рухаються відносно один одного із внутрішньої сторони, або для використання їх як доповнення до замків ззовні.

Замикаючі пристосування приводяться в дію шляхом безпосереднього впливу мускульною силою на рухливу частину механізму або на об'єкт, до якого він прикріплений і діляться на два типи: пристосування, що безпосередньо замикають об'єкт зсередини (самостійні); пристосування, що сприяють запиранню об'єкта з використанням замків (допоміжні);

Самостійні замикаючі пристосування – це механізми або предмети, які приводяться в дію тільки зсередини приміщення, і відповідно замикають його. На відміну від пристосувань другого типу вони безпосередньо блокують об'єкт. До них належать: засуви, перекидні дверні шпінгалети, шпінгалети-засувки, поперечні засувки із круглим або плоским стрижнем, дверні ланцюжки-запобіжники, віконні завертки і засувки, розсувні шпінгалети, заставні гачки різних типів і т.п. Охоронну функцію вони виконують тільки при використанні усередині приміщення або сховища.

Пристосування, що сприяють запиранню – це механізми (предмети), що використовуються зовні приміщення в сукупності із замками. Дані замикаючі пристосування самі по собі не блокують об'єкти, що рухаються (двері приміщень, сховищ, кришки різних ящиків і т.п.) і залежно від конструкції й призначення діляться на:

а) пристосування, що не втримують об'єкт у закритому положенні, до яких належать дверні накладки, поперечні засувки з кільцями для замка, кільця і петлі до навісних замків, пробої. Характерною рисою таких пристосувань є те, що вони використаються винятково із зовнішньої сторони дверей або вікон і, за винятком поперечної засувки, не блокують і не втримують у закритому положенні об'єкт. Описані замикаючі пристосування в літературі так само іменують дверними, віконними або балконними приладами залежно від об'єкта застосування;

б) пристосування, що втримують об'єкт у закритому положенні, не блокуючи його при цьому. До таких пристосувань належать різноманітні катки (сферичні, циліндричні й т.д.), засувки, а так само доводчики, що використовуються в сполученні із самозамикальними механічними замками, з електромеханічними і електромагнітними замками в системах контролю доступу.

Основну масу замикаючих технічних засобів складають замки, тобто охоронні устрої, що представляють систему кінематично-зв'язаних механізмів, призначених приводити систему в стан запирання і відмикання ключем обмеженого або індивідуального користування, з метою забезпечення контролю доступу до охоронюваного об'єкта.

Характерною особливістю і невід'ємною конструктивною приналежністю замків є ключ – знаряддя, що є відокремленою частиною замка і призначене для відмикання або запирання конкретного замка шляхом активізації чи деактивації секретної функціональної програми – ознакою якого є наявність фіксованої секретної комбінації, вираженої у вигляді складної конфігурації борідки ключа або у вигляді певно розташованих електромагнітних елементів на картці чи іншому носії.

В дисертації досліджені відомі в літературі криміналістичні класифікації замків. Запропоновано класифікаційні системи будувати за наступними підставами: принципам дії замка; способу кріплення замка до об'єкта; цільовому призначенню замка; типу секретного механізму запирання; складності секретного механізму запирання.

Складні замикаючі устрої – це об'єднання декількох замків в один замикаючий устрій, або об'єднання замків з іншими попереджувальними устроями для виключення (ускладнення) несанкціонованого проникнення.

Всі замикаючі технічні засоби поєднує загальний принцип – надійна охорона об'єкта, основою якої є відповідний рівень технічної забезпеченості конкретного замикаючого засобу. Технічна забезпеченість замикаючих засобів, як загальний принцип, реалізується в приватних принципах таких як: загальна конструкція; застосування нових матеріалів і технологій; складність системи запирання; індивідуальність секретного механізму запирання; надійність запирання; прихованість розміщення; складність злому або несанкціонованого відмикання й ін.

Конструкція, як консолідуючий приватний принцип, визначає рівень охоронних властивостей замикаючих технічних засобів, що у свою чергу залежить від складності системи запирання, прихованості розміщення; простоти запирання і відмикання його ключем; складності злому або несанкціонованого відмикання; простоти поводження з ним і надійності запирання певних об'єктів.

Розділ 2 „Технології огляду і дослідження замикаючих технічних засобів на місці події” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Спеціальні знання в кримінальному процесі” на основі аналізу процесуальної і криміналістичної літератури розглядається поняття і співвідношення спеціальних знань і фахівця на стадії досудового слідства. Особлива увага приділяється формам і суб'єктам застосування спеціальних знань у кримінальному процесі взагалі, правам і обов'язкам фахівця при огляді місця події зокрема.

Фахівці, тобто особи, що залучаються слідчим до процесу розслідування злочинів для надання йому консультативної, технічної або іншої допомоги, заснованої на володінні спеціальними знаннями в конкретній області життєдіяльності, становлять велику групу процесуальних суб'єктів застосування спеціальних знань.

При розслідуванні кримінальних справ, пов'язаних з порушенням прав суб'єктів права власності й інших справ, що містять факти несанкціонованого проникнення на різні об'єкти або несанкціоноване використання чужого майна шляхом кримінального впливу на замикаючі технічні засоби, особи, що провадять дізнання, слідчий або прокурор, як правило, залучають до процесу розслідування фахівців-криміналістів.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство, у частині викладу процесуальних функцій фахівця є нечітким. У ньому так само відсутні норми, що розкривають сутність поняття фахівець.

Автором пропонується диференціювати права і обов'язки фахівця залежно від ступеня його участі в розслідуванні й розкритті злочину і розділити фахівців, що беруть участь у кримінальному провадженні на фахівців, які забезпечують кримінальне провадження, і фахівців, що сприяють його проведенню.

До першої групи пропонується відносити службових осіб експертно-криміналістичних служб (відділів) силових відомств (МВС, СБ, МО, МЮ України), які відповідно до чинного законодавства України і підзаконних відомчих актів, зобов'язані протистояти злочинності.

Фахівцями другої групи пропонується вважати обізнаних осіб з цивільних відомств, професійна діяльність яких не має правоохоронної спрямованості, які залучаються до участі в кримінальному процесі за необхідністю, у зв'язку із правоохоронною діяльністю уповноважених на те органів.

Запропоноване спонукає до розширення повноважень фахівців першої групи, як службових осіб професійно зацікавлених у своєчасному, об'єктивному і швидкому розслідуванні й розкритті злочинів.

У підрозділі 2.2. „Тактичні основи збирання інформації про злочинні способи злому і відмикання замикаючих технічних засобів на місці події” аналізуються слідові картини характерні для найбільш типових способів злому і несанкціонованого відмикання замикаючих технічних засобів.

Огляд на місці події замикаючих технічних засобів, знарядь їхнього злому або відмикання, інструментів і додаткових пристосувань спрямований на рішення трьох основних питань: Чи був зламаний або відімкнутий замикаючий технічний засіб? Які знаряддя застосовувалися для його злому? Чи проведений злом з метою інсценування злочину?

У даному підрозділі здобувач аналізує офіційну статистику і результати власного опитування співробітників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України (180 осіб), приводить класифікацію найпоширеніших способів впливу злочинця на замикаючі технічні засоби. Визначає характер макро- та мікро- слідової картини, що утворюється під час злому чи відпирання, їх очевидність та наочність при органолептичному спостереженні. Запропоновано розрізняти: а) спосіб злому предметно-знарядного впливу злочинця, коли макро-слідова картина злому очевидна і знаходиться на зовнішніх поверхнях замикаючого засобу; б) відмикання із використанням злочинцем „злодійських інструментів”, коли слідова мікро-картина мало очевидна і знаходиться в середині замикаючого засобу, що свідчить про „професійні” навички злочинця.

Дисертант акцентує увагу, що спосіб злому або відмикання замикаючих технічних засобів злочинцем проводиться із урахуванням основних принципів їх функціонування таких як: спосіб кріплення замикаючого технічного засобу, тип його секретного механізму запирання, складність секретного механізму запирання.

У зв'язку із цим у підрозділі детально розглядаються найбільш типові способи злому і несанкціонованого (злочинного) відмикання замикаючих технічних засобів, а також приводяться рекомендації спрямовані на їхнє запобігання. Так само розглядаються питання одержання інформації про злочинця і використані знаряддя злочину за наявними слідами знарядь злому або за специфікою способу відмикання.

Розділ 3 „Криміналістичне дослідження сучасних замикаючих технічних засобів у типових експертних ситуаціях” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. ”Експертиза замикаючих технічних засобів, що мають складну сувальдну систему замикаючого механізму” визначені основні особливості трасологічної експертизи даного виду, спрямовані на розкриття і розслідування злочину.

Аналізується сутність кожної стадії дослідження, з урахуванням необхідності вирішення питань, що виникають у найбільш типових експертних ситуаціях. Аналіз даних анкетування і власної експертної практики дисертанта показав, що експерти-криміналісти найчастіше вирішують питання діагностичного характеру, а саме: Чи у справному стані перебуває даний замок? Якщо несправний, то яка причина його несправності? Чи функціонує механізм даного замка? Чи можливо відімкнути замок конкретним ключем, або конкретним предметом? У замкненому або відімкнутому стані ушкоджений даний замок? Чи був ушкоджений замок прикріпленим до об'єкта або в іншому місці? Чи відмикався замок стороннім предметом? Яким способом відімкнутий або зламаний даний замок? Знаряддям якого виду (типу) зламаний замок? Чи залишені сліди на замку одним і тим же знаряддям і способом, яким відімкнуті або зламані кілька замків?

У підрозділі 3.2. „Експертиза замикаючих технічних засобів, що мають складні циліндрові системи замикаючого механізму” розглядається друга найпоширеніша група замикаючих технічних засобів, досліджуваних в експертно-криміналістичних підрозділах. Визначаються особливості найбільш типових конструкцій сучасних замикаючих технічних засобів даного виду, а також умови слідоутворення при використанні для відмикання штатних ключів і сторонніх предметів. Залежно від конструкції конкретного циліндрового механізму аналізуються порядок, засоби і методи їхнього лабораторного криміналістичного дослідження. Ілюструються особливості функціонування систем „майстер-ключ”, а так само особливості їхнього діагностичного й ідентифікаційного дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації, що виконана на основі аналізу чинного законодавства України, теоретичного осмислення ряду наукових праць в галузі криміналістики й інших галузей знань, автором сформульований ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення практики використання замикаючих технічних засобів у загальній структурі правоохоронної діяльності і їхнього криміналістичного дослідження.

Основні з них наступні:

1. Вперше обґрунтована і запропонована нова інтерпретація технічних засобів, як обов'язкового структурного елемента людської правоохоронної діяльності щодо захисту прав суб'єктів власності. При цьому технічні засоби, як елемент структури правоохоронної діяльності, мають двоєдині правові початки, названі в Конституції України (п. 7, ст. 129) і кримінально-процесуальному кодексі України (ст.. 82, 85, 851, 852, 871). У сукупності початку – це правове поле сучасного інформаційного суспільства, у якому „держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання” (ст. 13 Конституції України).

Звідси необхідно „технічні засоби” інтерпретувати обов'язковим техногенним елементом, реалізованим у правовому полі правоохоронної діяльності експертно-криміналістичних підрозділів МВС, СБ, МО й МЮ.

Отже „замикаючі технічні засоби” – замки різних видів і конструкцій являють собою лише різновид знарядь праці щодо захисту суб'єктів права власності. „Технічні засоби” і „замикаючі технічні засоби” перебувають у співвідношенні „клас – вид”.

Такою представляється інтерпретація предмета безпосереднього криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів здобувачем.

2. Уточнені й доповнені загальні й приватні принципи класифікації замикаючих технічних засобів у судовій трасології, як приватній теорії науки криміналістики.

Загальними принципами є:

- надійність захисту замикаючих технічних засобів;

- конструкція замикаючого механізму;

- таємність розміщення на об’єкті, який необхідно захистити;

- зменшення ступеня охоронних властивостей замикаючих технічних засобів, як окремо взятого елемента в системі контролю доступу, при покращенні їх сервісних функцій.

Приватними принципами є:

- вид матеріалу;

- спосіб блокування, замикання;

- розміщення на охоронюваному об'єкті (зовні або з середини);

- спосіб злому замикаючих технічних засобів;

- спосіб несанкціонованого відмикання замка;

- простота несанкціонованого поводження із замикаючими технічними засобами;

- одночасне санкціоноване замикання і відмикання системи замикаючих технічних засобів.

3. Фахівців, що беруть участь у провадженні слідчих дій розрізняти залежно від обсягу знань та повноважень і ділити на дві групи:

- фахівців з експертно-криміналістичних підрозділів МВС, СБ, МО й МЮ, співробітники яких законодавцем наділені службовим обов'язком протидіяти злочинності, пов'язані із процесуальною діяльністю й „опосередковано зацікавлені” у результатах кримінальної справи;

- фахівців із цивільних відомств, установ, підприємств, фірм, громадських організацій, співробітники яких не пов'язані з кримінально-процесуальною діяльністю і не наділені службовою функцією протидії злочинності, тобто практично вони не зацікавлені в результатах справи.

Запропонований розподіл фахівців є основою вдосконалювання кримінально-процесуального законодавства зокрема статті 1281 конструкція якої повинна включати приблизно такі частини: визначення фахівця; обов'язки фахівця; права фахівця і форми фіксації результатів їхнього застосування.

4. Стверджується, що:

§ тема „Криміналістичне дослідження замикаючих технічних засобів” з 1950-60 років не піддавалася монографічному дослідженню (усього захищено 3 дисертації і підготовлено 3 практичних посібника);

§ немає єдиної сертифікації нових замикаючих технічних засобів (особливо закордонних);

§ не створений єдиний банк даних замикаючих технічних засобів;

§ немає єдиної методики дослідження замикаючих технічних засобів, вилучених з місць події відкритими, особливо із циліндровим механізмом;

§ украй застарів понятійний апарат, що призводить до порушення термінології опису замикаючих технічних засобів у процесуальних документах;

§ немає паспортизованих методик огляду і дослідження замикаючих технічних засобів;

Для реалізації поставлених завдань здобувачем розроблено і запропоновано:

1. Термінологічний словник (додаток до дисертації);

2. Методичну розробку дослідження складних циліндрових і сувальдных замків, виявлених відкритими „злодійськими інструментами” і сторонніми предметами;

3. Підготовлена й направлена в Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр пропозиція про сертифікацію замикаючих технічних засобів і створення їхнього єдиного банку даних.

5. Розроблена, узагальнена і доповнена технологія криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів (ЗТЗ) зі складними сувальдними і циліндровими механізмами, виявлених на місці події відкритими сторонніми предметами або зламаними. Вона включає наступні етапи:

- фіксацію ЗТЗ слідчим і фахівцем;

- органолептичне й інструментальне дослідження ЗТЗ фахівцем, з констатацією слідів і мікрочастинок на прикладених знімках;

- формулювання завдань експертного дослідження, винесення постанови про проведення судової криміналістичної експертизи ЗТЗ;

- упакування ЗТЗ і перенесення дослідження в експертну лабораторію, де провадиться фіксація і дослідження слідів, наявних на зовнішніх поверхнях ЗТЗ;

- спеціальне криміналістичне експертне дослідження в лабораторіях інститутів судової експертизи й НДЕКЦ;

- дослідження зовнішнього вигляду ЗТЗ, виявлення, фіксація слідів і мікрочастинок;

- розкриття циліндрового механізму ЗТЗ, його опис, фіксація експлуатаційних слідів на поверхні штифтів і втулки циліндра;

- трасологічна ідентифікація предметів, відмичок, „злодійських інструментів”, у випадку їхнього вилучення;

- якщо не знайдені й не представлені предмети ймовірного відмикання або злому замикаючого механізму, то необхідно провести по наявних слідах, з урахуванням розмірів і параметрів деталей механізму ЗТЗ моделювання і висловити версію про форму й розміри знаряддя злому або відмикання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ:

1. Коміссаров М.Л. Визначення та класифікація запираючих пристроїв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДІВС, 2001. - №2. – С.247-257.

2. Комиссаров Н.Л. Актуальные проблемы криминалистического исследования замков и запирающих устройств // Уголовно-процессуальные и криминалистические проблемы борьбы с преступностью в современных условиях: Материалы межвузовской научно-практической конференции. - Выпуск. 5. – Орел: ОрЮИ МВД России, 2002. – С.76-77.

3. Коміссаров М.Л. Способи кримінального впливу на замки та заходи протидії // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. - №4. – С.185-193.

4. Коміссаров М.Л., Мелюс В.В. Криміналістична характеристика циліндрових замків у судовій трасологічній експертизі // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матеріали міжвуз. наук.-практич. конференції. – Донецьк: ДІВС, 2002. – С.410-416.

5. Коміссаров М.Л. Класифікація сувальдних замків у судово-трасологічній експертизі // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Додаток №1 до Вісника 1, 2003. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. - №1. – С.314-323.

6. Коміссаров М.Л. Основи методики криміналістичного дослідження замикаючих пристроїв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДІВС, 2004. - №1. – С.203-213.

7. Коміссаров М.Л. Предмет, завдання та об'єкти криміналістичної експертизи замикаючих пристроїв // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2004. - №1. – С.253-257.

8. Коміссаров М.Л. Аспекти використання спеціальної криміналістичної термінології під час виконання експертизи замикаючих пристроїв // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матеріали міжвуз. наук.-практич. конференції. – Донецьк: ДЮІ, 2004. – С.380-388.

9. Комиссарова Н.А., Комиссаров Н.Л. Профилактическая деятельность специалистов экспертно-криминалистической службы в связи с исследованием запирающих технических средств как форма реализации конституционных прав субъектов собственности // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві: Матеріали міжвуз. наук.-практич. конференції. – Донецьк: ДЮІ, 2004. – С.200-207.

АНОТАЦІЯ

Коміссаров М.Л. Криміналістичне дослідження замикаючих технічних засобів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2006.

Дисертація являє собою комплексне наукове криміналістичне дослідження замикаючих технічних засобів. У роботі міститься ряд теоретичних положень і практичних рекомендацій, які сформульовані з урахуванням особливостей криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, механізму їхнього злому і несанкціонованого відмикання, і мають елементи наукової новизни.

У дисертації проаналізовані закони і підзаконні акти, що регулюють практику використання правоохоронними органами технічних засобів взагалі й замикаючих особливо для охорони прав суб'єктів права власності.

Критично оцінена і узагальнена практика криміналістичної профілактики злочинів, пов'язаних зі зломом або відмиканням замикаючих технічних засобів; внесені пропозиції й рекомендації з її вдосконалення.

Проаналізовано роль і місце фахівця і форми використання спеціальних знань у правоохоронній діяльності, пов'язаній із захистом прав суб'єктів права власності; сформульовані пропозиції щодо вдосконалення тактичних і методичних засобів такого правового захисту, шляхом проведення сертифікації замикаючих технічних засобів.

Визначено функції фахівця у досудовому кримінальному процесі, а також сформульовані пропозиції щодо диференціації прав і обов'язків фахівця залежно від ступеня участі в розслідуванні й розкритті злочину.

Здійснено критичний аналіз конструкцій сучасних замикаючих технічних засобів, на підставі чого переглянуті підстави їхньої класифікації. Запропоновано терміни і визначення, що відображають сутність замикаючих технічних засобів взагалі й їхніх частин зокрема. Вперше сформульоване криміналістичне визначення замикаючих технічних засобів, як системи механізмів блокування (запирання-відмикання) двох об'єктів, що рухаються відносно один одного, яка приводиться в дію безпосереднім або опосередкованим прикладенням енергетичного впливу окремим предметом (виробом) на деталі замикаючого механізму.

Проаналізовано і уточнено криміналістичну методику дослідження замикаючих технічних засобів, що мають складні циліндрові й сувальдні системи механізму запирання.

Теоретичні положення роботи доповнені ілюстративним матеріалом, що відображає сутність викладеної в дисертації інформації.

Ключові слова: замикаючі технічні засоби, криміналістичне дослідження, фахівець, злом, несанкціоноване відмикання, циліндрові і сувальдні механізми, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Комиссаров Н.Л. Криминалистическое исследование запирающих технических средств. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2006.

Диссертация представляет собой комплексное научное криминалистическое исследование запирающих технических средств. В работе содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, которые сформулированы с учетом особенностей криминалистического исследования запирающих технических средств, механизма их взлома и несанкционированного отпирания, и имеют элементы научной новизны.

В диссертации проанализированы законы и подзаконные акты, регулирующие практику использования правоохранительными органами технических средств вообще и запирающих в особенности для защиты прав субъектов права собственности.

Исследована эволюция запирающих технических средств, как неотъемлемого охранного элемента, используемого для защиты собственности от преступных посягательств.

Освещены наиболее эффективные организационные и технические средства защиты собственности, связанные с использованием запирающих технических средств.

Критически оценена и обобщена практика криминалистической профилактики преступлений, связанных с взломом либо отпиранием запирающих технических средств, внесены предложения и рекомендации по ее совершенствованию.

Проанализированы роль и место специалиста и формы использования специальных знаний в правоохранительной деятельности, связанной с защитой прав субъектов права собственности; сформулированы предложения по совершенствованию тактических и методических средств такой правовой защиты, путем проведения сертификации запирающих технических средств.

Определены функции специалиста в досудебном уголовном процессе, а так же сформулированы предложения по дифференциации прав и обязанностей специалиста, в зависимости от степени участия в расследовании и раскрытии преступления.

Автором проанализированы наиболее типичные способы взлома и отпирания запирающих технических средств. Сформулированы рекомендации, направленные на повышение охранных свойств современных запирающих устройств.

Осуществлен критический анализ конструкций современных запирающих технических средств, на основании чего пересмотрены основания их классификации. Предложены термины и определения, отражающие сущность запирающих технических средств вообще и их частей в частности. Впервые сформулировано криминалистическое определение запирающих технических средств, как системы механизмов блокирования (запирания-отпирания) двух движущихся относительно друг друга объектов, которая приводится в действие непосредственным либо опосредованным приложением энергетического воздействия отдельным предметом (изделием) на детали запирающего механизма.

Проанализирована и уточнена криминалистическая методика исследования запирающих технических средств, имеющих сложные цилиндровые и сувальдные системы запирания. Рассмотрены наиболее типичные их конструкции и экспертные ситуации, в которых исследуются данные механизмы.

Описаны стадии экспертного исследования запирающих технических средств.

Теоретические положения работы дополнены иллюстративным материалом, отражающим сущность изложенной в диссертации информации.

Ключевые слова: запирающие технические средства, криминалистическое исследование, специалист, взлом, несанкционированное отпирание, цилиндровые и сувальдные механизмы, профилактика.

Summary

Komissarov N.L. Criminalistic research of locking technical devices. – Manuscript.

The dissertation for a candidate’s degree of law sciences on the specialty 12.00.09 – Criminal process and criminalistics; forensic expertise. – Kharkov National University of Internal Affairs, Kharkov, 2006.

The dissertation is a complex research investigation of criminal detection of locking technical devices. The work contains some theoretical principles and practical recommendations formulated due to the peculiarities of locking devices examining, the mechanism of their burglaring and illegal unlocking; such an approach is a new one.

At first laws and by-laws regulating the practice of technical devices usage in general and the locking ones for protecting the property rights in particular are analyzed here.

The practice of criminalistic prophylactics of crimes linked with the illegal criminal force (burglaring or unlocking) on the locking technical devices is critically analyzed and generated: the proposals and the recommendations for its improving are introduced.

The expert’s role and place as well as the forms of special knowledge usage in law enforcement activity linked with the protection of property rights is analyzed in the work; the proposals for improving tactical and methodical ways of such legal protection are formulated in the work.

The expert’s functions in pretrial criminal process