НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КОВАЛЬ ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 340.11:341.11
ПРИНЦИПИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ТА ЇХ ВТІЛЕННЯ В ЗАКОНОДАВЧІЙ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.01. – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ.
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент Лисенков Сергій Леонідович, Академія адвокатури України, перший проректор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України Сіренко Василь Федорович
кандидат юридичних наук, доцент Шмоткін Олексій Вікторович, начальник кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби безпеки України.
Провідна установа:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та історії теорії держави і права, м. Київ.
Захист відбудеться 09 лютого 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1.
Автореферат розісланий “____” січня 2006 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук Горова О.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вірне усвідомлення і дослідження принципів, що виступають основою формування та функціонування права, дозволяє ближче підійти до розуміння самого права, точніше встановити його сутність, а також сприяє вдосконаленню механізму дії права на суспільні відносини. Саме тому проблема принципів права досліджується протягом багатьох століть. Вона порушувалась ще у Стародавній Греції такими видатними філософами як Сократ, Платон, Аристотель та ін. Вагомий внесок у її розробку зробили римські юристи, що підійшли до неї з практичної точки зору. Далі естафету досліджень перейняли мислителі XVII-XVIII століття: Т. Гобс, Ш.Л. Монтеск’є, Ж.Ж. Руссо та ін. й в подальшому вона залишалась доволі актуальною.
Особливої актуальності для нашої держави проблема дефініції і змісту принципів права набула з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Саме з цього часу почалася розбудова незалежної, демократичної, соціальної та правової держави в Україні, що обумовлює потребу у закріпленні відповідних принципів права в національному законодавстві.
Слід зазначити, що після декларування відповідних принципів права, необхідно створити й закріпити в законодавстві механізм їх реалізації. Цей процес знаходить свій вираз у системі норм права, предметом регулювання яких є саме процедура реалізації закріплених у законодавстві певних матеріальних приписів, і які утворюють процесуальне право, що покликане забезпечувати втілення закріплених в законодавстві правових приписів в реальне життя суспільства і держави. Процесуальне право є елементом структури права взагалі, тому і основні ідеї, вихідні положення останнього притаманні і йому. Окрім цього, окремі принципи притаманні виключно процесуальному праву.
У сучасних умовах проблема визначення принципів процесуального права набуває особливого значення у зв’язку з процесом інтеграції України в європейське і світове співтовариство, що обумовлює необхідність узгодження національного законодавства з міжнародним правом. Проголошення України правовою державою також вимагає вдосконалення існуючого законодавства. На думку дисертанта, вдосконаленню підлягає, в більшій частині, саме процесуальне право, оскільки задекларовані права, свободи та обов’язки суб’єктів правовідносин загалом відповідають рівню культурного та цивілізаційного розвитку нашої країни, але механізм їх реалізації, втілення в реальне життя ще знаходиться у стадії формування.
Актуальність цієї роботи визначається практичною потребою вдосконалення національного законодавства у сфері закріплення вихідних ідей, основних положень процесуального права, і, в зв’язку з цим, необхідністю теоретичної подальшої розробки зазначених проблем.
Однією з основних внутрішніх функцій держави є забезпечення правопорядку в країні. Для її реалізації створюються і функціонують відповідні державні органи, що наділені відповідними владними повноваженнями. Одним з таких органів є міліція, діяльність якої вимагає ретельної правової регламентації. Потреба забезпечення правопорядку в країні обумовлює необхідність точного втілення змісту принципів процесуального права в законодавстві, що регулює діяльності міліції.
Доцільно зазначити, що у сучасній правовій науці, за деяким виключенням, не приділяється належної уваги дослідженню принципів права, їх конкретизації відповідно правового регулювання певних сфер людської життєдіяльності, питанням співвідношення принципів міжнародного права та принципів права, що закріплені в національному законодавстві України, що об’єктивно підвищує теоретичну й практичну необхідність дослідження теми даного дисертаційного дослідження, його актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №10 від 29 грудня 1998 року) та включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України. Дисертаційне дослідження підготовлене згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з тематикою пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 р.р. (Наказ МВС України від 30 червня 2002 року № 635).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є:
·
формулювання поняття “принцип процесуального права”;
·
встановлення системи принципів процесуального права;
·
аналіз й узагальнення стану втілення принципів процесуального права у конституційній та законодавчій регламентації діяльності міліції України;
·
аналіз й узагальнення впливу принципів міжнародного процесуального права на нормативно-правове регулювання діяльності міліції;
·
виявлення недоліків нормативного закріплення принципів процесуального права в законодавчому регулюванні діяльності міліції України та розробка пропозицій щодо шляхів їх усунення.
Реалізація означеної мети зумовило постановку ряду завдань:
·
Проаналізувати генезис поняття “процесуальне право”: історія виникнення проблеми, різні підходи до її вирішення.
·
На основі порівняльного аналізу сформулювати і запропонувати власне визначення процесуального права та зробити спробу уточнити його місце в структурі права України.
·
Розглянути поняття “принципи права” з точки зору різних підходів до генезису, дефініції та класифікації конкретних принципів.
·
На основі проведеного аналізу сформулювати власне поняття принципів права, встановити стадії їх формування та запропонувати власну класифікацію останніх.
·
Запропонувати власне формулювання поняття принципів процесуального права та їх класифікацію.
·
Дослідити законодавче регулювання діяльності міліції з точки зору його відповідність принципам процесуального права України.
·
На основі порівняльного аналізу визначити вплив принципів міжнародного процесуального права на національне процесуальне право України, в тій його частині, що регламентує діяльність міліції.
·
Визначити недоліки у втіленні принципів процесуального права України в нормативно-правову регламентацію діяльності міліції та запропонувати практичні рекомендації та пропозиції щодо їх усунення та подальшого вдосконалення системи нормативно-правового регулювання діяльності міліції.
Об’єктом дослідження є принципи процесуального права України як основа правової регламентації діяльності міліції України.
Предметом дослідження є втіленя принципів процесуального права України в систему конституційних, законодавчих, міжнародних нормативно-правових актів, що здійснюють правову регламентацію діяльності міліції України.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становить система як загально-філософських, загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання. У процесі розроблення проблеми використовувалися різноманітні методи наукового пізнання, серед яких слід назвати такі як:
·
діалектичний та метафізичний (використовувався при формулюванні вихідних понять, що стосуються предмета дослідження);
·
історико-правовий (використовувався при дослідженні генези принципів процесуального права України);
·
порівняльно-правовий (використовувався, зокрема, при дослідженні іноземного правового досвіду);
·
формально-логічні методи (їх використання дозволило отримати нові теоретичні знання про найважливіші аспекти принципів процесуального права);
·
системно-структурний (використовувався при формуванні системи принципів процесуального права України).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження виступали монографії, підручники, статті (див. список використаної літератури); нормативною базою Конституція України, чинне законодавство, нормативно-правові договори ратифіковані Україною, що становлять нормативно-правове забезпечення діяльності міліції України. Висновки та положення, які містяться у дисертації, спираються на сучасні досягнення загальної теорії держави та права, конституційного права, на здобутки інших юридичних наук, а також на результат аналізу державно-правової практики України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження за характером та змістом розглянутих питань є першою в Україні спробою на теоретичному рівні розглянути принципи процесуального права України та процес і стан їх втілення в нормативно-правову регламентацію діяльності міліції.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження запропоновано авторське визначення процесуального права та його місця в структурі права України, визначення принципів процесуального права та їх генези, а також класифікація принципів процесуального права.
Найбільш значущими результатами дослідження, які визначають новизну та особистий внесок автора в розробку даної проблеми є:
·
сформульовані та обґрунтовані поняття процесуального права, принципів права, принципів процесуального права;
·
визначено місце процесуального права в структурі права України;
·
запропоновано нові критерії класифікації принципів процесуального права, стадії їх формування;
·
запропоновано поняття принципів процесуального права України;
·
запропонована система принципів процесуального права України та проаналізована рівень їх відображення в нормативно-законодавчу регламентацію діяльності міліції;
·
проаналізований вплив принципів міжнародного процесуального права на зміст процесуального права України, в тій його частині, що регламентує діяльність міліції;
·
звернута увага на недоліки національного законодавства України, в тій його частині, що стосується предмету дисертаційного дослідження та запропоновані шляхи їх усунення та подальшого удосконалення процесуальної нормативно-правової регламентації діяльності міліції;
·
визначені проблемні питання імплементації принципів міжнародного процесуального права в систему національного законодавства України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в результаті дисертаційного дослідження висновки і пропозиції спрямовані на вдосконалення нормативно-правової регламентації діяльності міліції.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки можуть бути використані в наступних сферах:
·
науково-дослідницька робота — для подальшої розробки відповідних питань загальної теорії права і проблемних питань процесуального права;
·
нормотворча робота — для використання у поточній роботі та усунення виявлених недоліків; для подальшого вдосконалення системи національного законодавства України;
·
навчальний процес — для підготовки відповідних розділів підручників та методичних рекомендацій, проведення семінарських занять з курсів теорії держави і права, історії політичних і правових вчень, у спецкурсі з проблем теорії держави і права.
·
матеріали дисертації також можуть бути використані для організаційного, методичного, інформаційного забезпечення органів державної влади, у тому числі і міліції.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на спільному засіданні кафедр теорії держави і права та конституційного права Національної академії внутрішніх справ України, на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Академії адвокатури України. Основні положення та висновки дослідження оприлюднені на науково-практичній конференції “Рівність учасників процесу (кримінального, цивільного, господарського)”, що відбулася 8 лютого 2005 року м. Київ та науковій конференції “Проблеми правової реформи в Україні”, що відбулася 22 червня 2005 року м. Київ-Умань.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання курсів з теорії держави і права та історії політичних і правових вчень, спецкурсу з проблем теорії держави і права.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у шести статтях, з яких п’ять у фахових виданнях.
Структура дисертації визначена специфікою теми, сформульованими метою та завданнями дослідження, логікою викладення і висновками виконаного дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, котрі поділяються на 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (271 найменувань). Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 198 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його мета і завдання, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
Перший розділ — „Поняття та основний зміст принципів процесуального права” — складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню таких правових явищ як процесуальне право та принципи права, формулюванню відповідних понять; запропоновано власне поняття принципів процесуального права України.
Проаналізовано історичний розвиток і сучасний стан проблеми визначення процесуального права: розподіл права на дві частини матеріальну й процесуальну та існування якогось всеохоплюючого, глобального процесуального права подається багатьма науковцями як аксіома, як вихідне положення, але при цьому відсутня єдина думка про межі між матеріальним і процесуальним на конкретному рівні.
В юридичній науці існує три основних погляди на визначення поняття процесуального права:
·
„вузький підхід” — розглядає процесуальне право як правові форми, що регулюють судоустрій й обидва види судочинства (кримінальне і цивільне), і утворюють єдиний комплекс, єдину й у той же час складну галузь права;
·
„традиційний підхід” — розглядає процесуальне право як сукупність галузей права, що традиційно визнаються процесуальними: кримінально-процесуального права, цивільно-процесуального права, контституційно-процесуального права, і, в деяких випадках, — адміністративно-процесуального;
·
„широкий підхід” — розглядає процесуальне право як сукупність усіх норм, що носять процедурний характер.
На думку дисертанта, доцільно розглянути проблему відокремлення матеріальних норм від процесуальних за допомогою визначення точок найбільш тісного контакту між матеріальним і процесуальним. Користуючись сучасними розробками вітчизняних вчених, запропоновано розглянути цю проблему з точки зору функціонального призначення процесуального права: юридичного процесу.
Під юридичним процесом дисертант пропонує розуміти систему взаємопов'язаних правових форм діяльності уповноважених суб'єктів, урегульована процесуальними нормами, закріплена у процесуально-правових документах і забезпечена засобами юридичної техніки, що дістає вияв у здійсненні операцій для вирішення юридичних справ, позитивному правозастосуванні та реалізації норм, що не пов’язані з правозастосуванням.
Відповідно до цього пропонується розглядати процесуальне право як систему правових норм, що виступає регулятором суспільних відносин, виникаючих у ході реалізації норм права усіма суб’єктами правовідносин.
В ході дисертації проаналізовані основні підходи до визначення принципів права і пропонується розглядати останні як основні засади, відправні ідеї його буття, котрі виражають найважливіші закономірності даної суспільно-економічної формації, є однопорядковими із сутністю права й володіють універсальністю, вищою імперативністю й загальною значимістю. У відповідності з наведеними визначеннями процесуального права і принципів права, сформулюється поняття принципів процесуального права, зміст яких полягає в їх універсальності, нормативності, загально-значимості, вищій імперативності та здатності здійснювати загальне керування процесуальним правом.
Дисертант вважає за доцільне запропонувати так звану "основну" класифікацію, що відповідає певним вимогам: єдиний критерій класифікації, абстрактність, яка є шляхом для досягнення "чистих" видових груп, а не метою.
Аналіз юридичної літератури дозволив сформувати власну загальну класифікацію принципів права й принципів процесуального права зокрема, що відповідає зазначеним вимогам. На думку дисертанта, принципи процесуального права доцільно поділяти на основні (конституційні) та інші (неосновні, тобто міжгалузевого та галузевого рівня). Конституційні принципи процесуального права визначають загальні, абстрактні критерії за якими повинна проходити діяльність суб’єктів права по реалізації нормативно-правових приписів, а необхідна конкретизація цих вихідних положень здійснюється неосновними (міжгалузевого і галузевого рівня) принципами, по відношенню до яких основні принципи мають вищу юридичну силу. У відповідності з цим пропонується класифікація:
1. Конституційні принципи (принципи процесуального права, що за своїм значенням для життєдіяльності суспільства і держави мають найвище значення й тому повинні бути закріплені в Основному Законі країни):
·
принцип справедливості (сутність даного принципу втілена в ст.ст. 55, 56, 61, 129 та ін. Конституції України).
·
принцип рівності (ст.ст. 13, 21, 24, 26, ч. 2 ст. 38, ст.ст. 51-52, ч. 1 ст. 71, ст. 80, ст.ст. 105, 126, 129, 149 Конституції України).
·
принцип законності (ст.ст. 68, 129 Конституції України).
·
принцип гуманізму (ст.ст. 3, 23, 27-29, Конституції України).
·
принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
·
принцип юридичної визначеності, який складається з трьох елементів:
a) принцип виключення зворотної сили закону (ст. 58 Конституції України).
b) принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.ст. 22, 64, 157 Конституції України).
c) принцип відповідальності держави перед особою (ст. 56 Конституції України).
·
презумпція невинуватості (ст. 62 Конституції України).
·
принцип "дозволено лише те, що прямо передбачено законодавством" для державних органів (ч. 2 ст. 19 Конституції України) і принцип "дозволено все, що прямо не заборонено" для людини (ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 60 Конституції України).
·
принцип гласності (ст. 32, ч. 2 ст. 50, ст. 57, ч. 4-5 ст. 94, ст.ст. 97, 129 Конституції України).
2 . Інші (міжгалузеві й галузеві принципи). Принципи процесуального права, що за своєю сутністю є конкретизацією конституційних принципів процесуального права в конкретних галузях права, та за свою значимістю поступаються першим.
·
принцип публічності(ст. 4 КПК України);
·
принцип індивідуального характеру відповідальності (ст. 61 Конституції України);
·
принцип всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи (ст. 22 КПК України);
·
принцип “незнання закону не звільняє від відповідальності“ (ст.68 Конституції України) ;
·
принцип забезпечення обвинуваченому права на захист (ст. 21 КПК України);
·
принцип змагальності(ст. 161 КПК України; ст. 15 ЦПК України);
·
принцип усності й безпосередності (ст. 10, 160 ЦПК України);
·
принцип диспозитивності(ст. 161 КПК України; ст. 4, 15, 151 ЦПК України), тощо.
У другому розділі — „Втілення принципів процесуального права в регламентації діяльності міліції України” — аналізується рівень втілення принципів процесуального права у законодавстві, що регламентує діяльність міліції України. Зроблена спроба виявити проблеми процесуальної регламентації діяльності міліції України й запропоновані шляхи їх усунення.
Дисертант розглянув систему нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції України: від Конституції України і міжнародно-правових договорів, які ратифікувала Верховна Рада України, до поточного законодавства. Аналіз цієї системи дозволяє визначити якісний рівень втілення принципів процесуального права в національному законодавстві, виявити можливі недоліки і запропонувати шляхи їх ліквідації.
Як найбільш узагальнені, абстрактні вихідні положення процесуальної діяльності, принципи процесуального права конституційного рівня закріплення визначають основні напрямки та правила такої діяльності. Вищий рівень абстракції, в даному випадку, створює певні ускладнення для законодавця при формулюванні того чи іншого принципу в тексті статті нормативно-правового акту. Аналіз Конституції України дозволяє стверджувати про існування єдиної взаємопов’язаної системи принципів права взагалі і принципів процесуального права зокрема. Зазначена в дисертаційному дослідженні багатоаспектність того чи іншого принципу процесуального права обумовлює необхідність особливої уваги і ретельності при його законодавчому відображенні.
Текст Конституції України дозволяє зробити висновки про належне закріплення більшої частини принципів процесуального права України. При цьому законодавець використовує три основних способи відображення змісту принципів процесуального права в тексті Основного Закону:
·
закріплення принципу права шляхом відображення його змісту в одній або декількох статтях;
·
пряме відображення відповідного принципу процесуального права в тексті статті;
·
зміст відповідного принципу права „розчинений” у багатьох статтях.
На думку дисертанта, останні два способи відображення змісту принципів процесуального права в тексті статей Конституції України є недостатньо ефективним. Такий висновок дозволяє вести мову про потребу тлумачення тексту відповідних статей, тобто додаткової роботи компетентних державних органів, що полягає в виданні офіційного нормативного тлумачення. Крім цього, об’єктивна „розмитість” закріпленого в законі змісту конкретних принципів процесуального права негативно відображається на галузевому правовому регулюванні. Таке становище негативно вплинути на практичну діяльність міліції України, оскільки норми права, закріплені в Основному Законі держави є нормами прямої дії.
Втілення принципів процесуального права в законодавчу регламентацію діяльності міліції України є проявом необхідної їх конкретизації відповідно до специфіки певних суспільних відносин.
До складу нормативно-правової бази законодавчого рівня, що здійснює регламентацію діяльності міліції України, входить ряд законів і кодексів України, тексти яких проаналізовані в роботі. На думку дисертанта, в цілому система принципів процесуального права України доволі повно відображена у вказаному законодавстві. Але проведене дослідження вказує на наявність ряду істотних недоліків при здійсненні конкретизації змісту основних принципів процесуального права відповідно до правової регламентації діяльності міліції України. Ми вважаємо, що таке становище пояснюється:
·
своєрідністю проекції, відбиття недоліків закріплення змісту основних принципів права в тексті Конституції України;
·
застосуванням певних (див. вище) способів відображення змісту принципів процесуального права в тексті статей закону, що і тягне за собою негативні наслідки;
·
застосуванням термінів, зміст яких не узгоджується з істинним призначенням норми права.
Правова регламентація діяльності міліції вказаного рівня є, так би мовити, “ближчою” до практики державних органів. Тому недоліки відображення принципів процесуального права в даному випадку можуть тягнути більш тяжкі негативні наслідки, неадекватну реакцію держави на діяльність індивідуальних і колективних соціальних суб’єктів.
У дисертаційному дослідженні проведений аналіз співвідношення принципів міжнародного процесуального права принципів процесуального права України.
Ми вважаємо, що більшість основних, вихідних положень процесуального права — як міжнародного, так і національного України, — співпадають. Хоча в деяких випадках зміст конкретних принципів міжнародного процесуального права є ширшим ніж відповідних принципів процесуального права України.
Це обумовлено культурними та, переважно, економічними відмінностями між Україною та іншими світовими державами. Також необхідно відмітити неминучі ускладнення при імплементації міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою України, в національне законодавство України, що пов’язані з відмінностями між англосаксонською (на якій, в основному, базується міжнародне процесуальне право і безпосередньо юридичний процес) та романо-німецькою (що притаманна Україні) правовими системами(сім’ями).
Зазначений аспект відображення принципів процесуального права у національному праві України набуває особливої актуальності для діяльності міліції України у сфері співробітництва з міжнародними правоохоронними органами і правоохоронними органами інших держав по боротьбі з міждержавною і транснаціональною злочинністю і розслідуванню справ, пов’язаних з нею.
У висновках відображені основні підсумки дисертації, викладені пропозиції щодо визначення основних понять досліджуваної проблеми.
Дисертант пропонує розглядати процесуальне право крізь призму його функціонального призначення: фактичне обслуговування норм матеріального права, юридичний процес. Останній визначається дисертантом як система взаємопов'язаних правових форм діяльності уповноважених суб'єктів, що дістає вияв у здійсненні операцій для вирішення юридичних справ, позитивному правозастосуванні та використанні норм, що не пов’язані з правозастосуванням; урегульована процесуальними нормами, закріплена у процесуально-правових документах і забезпечена засобами юридичної техніки. Таким чином, ми пропонуємо визначити процесуальне право як сукупність правових норм, що регулюють процедуру оформлення, реалізації, охорони й захисту прав, свобод і обов’язків суб’єктів правовідносин, встановлених матеріально-правовими нормами, порядок і послідовність дій державних органів і посадових осіб, що застосовують правові норми.
Місце процесуального права в структурі права України визначається тим, що процесуальне право забезпечує практичне втілення приписів матеріально-правових норм в життя суспільства й держави.
Аналіз проблеми, з урахуванням останніх досягнень сучасних вчених, дозволив визначити принципи права як основні засади, відправні ідеї його буття, котрі виражають найважливіші закономірності даної суспільно-економічної формації, є однопорядковими із сутністю права й володіють універсальністю, вищою імперативністю й загальною значимістю.
На нашу думку, процес виникнення та формулювання принципів права можна уявити наступним чином:
1. Суспільні відносини, що потребують правового регулювання;
2. Правосвідомість, тобто усвідомлення необхідності такого регулювання та визначення його можливих шляхів;
3. Правова наука та юридична практика, що здійснюють підтвердження необхідності правового регулювання даних суспільних відносин, а також здійснюють формулювання необхідного(них) принципів права;
4. Законодавче закріплення принципів права, що здійснюється двома шляхами: пряме формулювання або фактичне закріплення у правових нормах.
З урахуванням запропонованих дефініцій процесуального права та принципів права, ми вважаємо, що принципи процесуального права можна визначити як універсальні, загально-значимі ідеї, основні засади, що володіють нормативністю та вищою імперативністю, що здійснюють загальне керування певною сукупністю правових норм, регулюючих процедуру оформлення, реалізації і захисту прав, свобод і обов’язків суб’єктів правовідносин, встановлених матеріально-правовими нормами, порядок і послідовність дій державних органів і посадових осіб, що застосовують правові норми.
Зміст принципів процесуального права втілений в ряді характерних ознак, властивих останнім: універсальність, загальнозначимість, нормативність та вища імперативність, здатність здійснювати загальне керування певною сукупністю правових норм (в даному випадку — процесуальним правом). Крім цього, зміст принципів процесуального права полягає в тому , що вони є його несучою конструкцією, навколо якої формуються його норми, інститути, галузі й уся система.
Дослідженням встановлено, що в межах процесуального права принцип справедливості здебільшого виконує аксиологічну функцію. Мається на увазі, що принцип справедливості встановлює певні взірці (наприклад, встановлює заборону притягати двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне правопорушення), певні вищі правила діяльності й вимагає впорядкування юридичного процесу згідно з ними. Це дозволяє досягти певної визначеності процесуальної діяльності, оскільки принцип справедливості фактично встановлює закони, за якими вона повинна проходити.
Принцип рівності в процесуальному праві обумовлює необхідність однаковості правового положення однопорядкових суб'єктів права по відношенню один до одного, обумовлює необхідність однаковості їх правового статусу.. Принцип рівності встановлює одну з обов’язкових умов реалізації нормативно-правових приписів для всіх суб’єктів правовідносин: кожен має рівні правові можливості, всі в рівній мірі користуються свободами, на всіх покладені рівні обов’язки.
На нашу думку, особливістю процедурної діяльності є те, що при порушенні послідовності дій або процедурних правил, що вказані у законі її результати не матимуть легітимного характеру. Таким чином, законність виступає необхідною посилкою для розгортання послідовності процедурних дій.
У відповідності з двома елементами принципу законності діяльність міліції підкоряється двом вимогам:
1. Оскільки міліція є державним органом, що здійснює діяльність по виконанню завдань держави в сфері охорони правопорядку, то перший елемент принципу законності висуває вимоги до посадових осіб міліції здійснювати діяльність по профілактиці та попередженню правопорушень. За наявності її належної організації створюються умови суспільного життя, за яких максимально ускладнюється скоєння правопорушень.
2. Другий елемент принципу законності органічно трансформується в обов’язок міліції діяти лише у межах чинного законодавства, яке регулює її діяльність. Окрім цього, посадові особи міліції повинні належним чином реалізовувати вимогу держави до всіх суб’єктів права дотримуватись чинного законодавства. При цьому вони виступають від її імені й мають право, в межах компетенції, застосовувати міри державного примусу.
Ми вважаємо, що гуманізм можна визначити як систему поглядів, що виражають повагу до прав і гідності людини, її цінність як особистості, піклування про благо людей, їх всебічний розвиток, про створення сприятливих для людини умов суспільного життя.
З принципу гуманізму випливає ряд вимог щодо діяльності міліції, які розглядаються в дисертації.
Принцип верховенства права вимагає використовувати в діяльності посадових осіб органів міліції саме норми права у ситуаціях, коли суспільні відносини врегульовані, поряд з ними, ще іншими соціальними нормами. Крім цього, такий елемент принципу верховенства права як принцип верховенства закону висуває правила визначення норми права, яку слід використовувати при проведенні тієї чи іншої діяльності, тобто встановлює вищу юридичну силу закону по відношенню до інших нормативно-правових актів.
Проведене дослідження дозволяє нам запропонувати наступні правила і вимоги, що висуває принцип юридичної визначеності до діяльності міліції:
·
принцип виключення зворотної сили закону висуває правила визначення норм права, якими слід користуватися при проведенні тієї чи іншої діяльності;
·
принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод встановлює певні межі застосування міліцією обмежень прав і свобод громадян;
·
принцип відповідальності держави перед особою вимагає більш уважного та ретельного розгляду питань, що віднесені до компетенції міліції та належного ставлення до виконання своїх службових обов’язків. Гарантує додатковий соціальний захист працівникам міліції.
В процесуальному праві презумпція невинуватості визначає точку зору, з якою посадовим особам міліції необхідно підходити до усіх елементів юридичного переслідування соби.
Принцип "дозволено все, що передбачено законом" для державних органів покликаний забезпечити правильне функціонування державних органів та обмежити їх вплив на особу та суспільство, а також усунути можливість самоуправства та свавілля.
При здійсненні процесуальної діяльності гласність виступає гарантом виконання суб'єктами правовідносин покладених на них обов'язків та дотримання прав інших суб’єктів.
Неохідно зазначити, що основні (конституційні) принципи процесуального права України, в більшій своїй частини, відображені в законодавстві України, що здійснює регламентацію діяльності міліції, доволі повно. Деякі проблеми виявлені дисертаційним дослідженням існують з текстуальним втіленням принципів справедливості, рівності, верховенства права, законності. Тобто проблеми виникають з втіленням найбільш абстрактними, загальними положеннями-принципами процесуального права.
Керівним принципом міжнародного процесуального права є принцип гуманізму. На його підставі створено більшість міжнародно-правових актів й фактично цей принцип слугує відправним пунктом будь-якої діяльності держав, міжнародних організацій та ін. На жаль, в процесуальному праві України й досі не приділяють уваги належній деталізації в законодавстві принципу гуманізму.
Будь-яка юрисдикційна діяльність (в тому числі слідство або судовий розгляд) провадиться на взірець англосаксонської правової сім’ї, тобто на підставі принципу справедливості. Необхідно вказати, що презумпція невинуватості визнана відправним пунктом при здійсненні кримінального судочинства. Необхідність втілення і дотримання цієї презумпції не залежить від правової сім’ї, до якої належить та чи інша країна.
На жаль, нечітко втілений принцип гласності, що дозволяє маніпулювати суспільною думкою в доволі широких межах й здійснювати тиск на міжнародні інстанції. Більшість елементів цього принципу залишені на власний розсуд країн-учасниць міжнародних конвенцій, договорів та ін.
Необхідно вказати на існування певного моменту в тексті “Загальної декларації прав людини”, а саме: п. 3 ст. 29 сформульований таким чином, що ставить в залежність реалізацію проголошених прав і свобод від ООН: “Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.” Зрозуміло, що декларування прав та свобод – це лише третина справи, необхідно забезпечити належний процес їх реалізації, забезпечити певні гарантії їх дотримання. Але фактично процес реалізації ставиться в залежність від міждержавного органу – ООН. На нашу думку, будь-які організації, що створені для відстоювання державних інтересів не можуть бути жорсткою умовою реалізації прав і свобод людей, а лише засобом такої, гарантом охорони, захисту і поновлення порушених прав.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Лисенков С.Л., Коваль О.А. Принципи права та їх відображення в Конституції України. // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1998. - Вип.2.. - С.18-23.
2. Коваль О.А. Поняття процесуального права та його місце в структурі права України // Адвокат. – 2004. - №8. – С. 24-29.
3. Коваль О.А. Види принципів права України // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. - №2. – С.16-25.
4. Коваль О.А. Поняття та основний зміст принципів права України // Адвокат. – 2005. - №7. – С. 25-29.
5. Коваль О.А. Принцип верховенства права // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2005. - №6. - С. 3-8.
6. Коваль О.А. Питання законодавчого закріплення системи принципів права України // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. - №3.
АНОТАЦІЯ
Коваль О.А. Принципи процесуального права та їх втілення в законодавчій регламентації діяльності міліції України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню принципів процесуального права України та їх втіленню в законодавчу регламентацію діяльності міліції України. Розкриваються загальні і специфічні властивості принципів права взагалі та процесуального права зокрема. Досліджено виникнення і розвиток принципів права. Запропоновано критерії класифікації принципів процесуального права та розглянуто окремі їх види. Розглянуто рівень втілення принципів процесуального права в законодавчу регламентацію діяльності міліції України, виявлені основні недоліки та розроблені пропозиції щодо їх усунення. Розкрито роль принципів процессуального права в діяльності м іліції України.
На основі міжнародно-правових договорів, учасником яких є Україна, визначено значення та вплив міжнародно-правових принципів процесуального права у законодавчій регламентації діяльності міліції України.
Ключові слова: принцип права, процесуальне право, принцип процесуального права, види принципів процесуального права, критерії класифікації принципів права, законодавча регламентація діяльності міліції України.
АННОТАЦИЯ
Коваль А.А. Принципы процессуального права Украины и их воплощение в законодательной регламентации деятельности милиции Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2006.
Диссертация посвящена исследованию принципов процессуального права Украины и их воплощению в законодательную регламентацию деятельности милиции Украины.
На основе сравнительного анализа сформулировано и предложено собственное определение процессуального права и сделана попытка уточнить его место в структуре права Украины.
Раскрываются общие и специфические свойства принципов права вообще и принципов процессуального права в частности. Рассмотрено содержание принципов права и их влияние на правовую систему в целом.
С учетом различных подходов сформулированы понятия “принципы права” и “принципы процессуального права”. Исследовано возникновения и развитие принципов права, как основополагающих идей права, как явления. Предложены критерии классификации принципов процессуального права формирующие наиболее удобные с точки зрения исследования видовые группы. Рассмотрены отдельные виды принципов процессуального права и их содержательное наполнение. С помощью анализа законодательной основы деятельности милиции Украины определен уровень воплощения принципов процессуального права в статьях нормативно-правовых актов, выявлены недостатки и предложены пути их устранения. Предложено свое видение причин несовершенства законодательного закрепления указанных принципов процесуального права в Конституции и законах Украины. Раскрыта роль принципов процессуального права в деятельности милиции Украины.
На основе международно-правовых договоров, участником которых является Украина, определено значение и влияние международно-правовых принципов процессуального права на законодательную регламентацию деятельности милиции Украины. Исследована основная проблематика имплементации определенного объема международно-правовых актов в национальную законодательную систему Украины.
Ключевые слова: принцип права, процессуальное право, принцип процессуального права, види принципов процессуального права, критерии класификации принципов права, законодательная регламентация деятельности милиции Украины.
SUMMARY
Koval A.A. Principles of judicial law and its embodiment in legislative regulation of activity of militia of Ukraine.- The Manuscript.
Thesis for scientific candidate`s, 12.00.01 - Theory and History of the State and Law; History of the Political and Legal Studies. – Kyiv National University of Internal Affairs. - Kiev, 2006.
Thesis is devoted to research of principles of judicial law of Ukraine and its embodiment in legislative regulation of activity of militia of Ukraine. Commons and specific properties of principles of law open up in general and judicial law in particular. It is explored origin and development of principles of law. The criteria of classification of principles of judicial law are offered and considered separate its prospects. Was defined level of embodiment of principles of judicial law in legislative regulation of activity militias of Ukraine, found out failings and offered ways of their removal. The role of principles of judicial law is exposed in activity of militia of Ukraine.
On the basis of inernational agreements the participant of which there is Ukraine, certainly value and influencing of international legal principles of judicial law in legislative regulation of activity of militia of Ukraine.
Keywords: principle of law, judicial law, principle of judicial law, types of principles of judicial law, criteria of classification of principles of law, legislative regulation of activity of militia of Ukraine .
