ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Константінова Олена Олександрівна

УДК 81?371+81?367.625=811.112.2=811.161.2

СТАТИЧНІ ПОСЕСИВНІ ДІЄСЛОВА ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Спеціальність 10.02.17 –

порівняльно-історичне та типологічне мовознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі германської філології Донецького національного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Каліущенко Володимир Дмитрович,

завідувач кафедри германської філології,

декан факультету іноземних мов Донецького

національного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Загнітко Анатолій Панасович,

завідувач кафедри української мови Донецького

національного університету

кандидат філологічних наук, доцент

Воротнікова Інна Григорівна,

завідувач кафедри німецької мови Горлівського

державного педагогічного інституту

іноземних мов

Провідна установа: Львівський національний університет ім. І.Франка,

кафедра німецької філології,

Міністерство освіти і науки України,

м. Львів

Захист відбудеться “_28__” __вересня_ 2006 р. об 11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “_22_” ___серпня___2006 р.

Учений секретар канд.філол.наук,

спеціалізованої вченої ради доцент Н.В.Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення значення мовних одиниць, дослідження їхнього мовного потенціалу з погляду багатоаспектності мовного знака привертає увагу багатьох учених (А.Вєжбицька, 1999; І.О.Мельчук, 1995; G.Harras, 1991; J.Lyons, 1980, 1983, 1991).

Реферована робота присвячена зіставленню семантики статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, які відображають ситуації неволодіння та недостачі, наприклад, нім. fehlen ‘не мати’, mangeln ‘бракувати’, укр. бракувати, недораховуватися. Їм протиставляються, з одного боку, ста-тичні дієслова зі стверджувальним посесивним значенням, які слугують для відображення ситуації володіння, наприклад, нім. haben ‘мати’, besitzen ‘володіти’; укр. мати, володіти, а з другого – динамічні посесивні дієслова зі стверджувальним та заперечним значенням, які позначають відношення придбання, позбавлення, втрати, пор. нім. bekommen ‘отримувати’, verlieren ‘втрачати’; укр. здобувати, позбавляти.

Зіставне та типологічне дослідження мовних явищ, вивчення семантики лексичних одиниць у різноструктурних мовах визнається одним з найпродуктивніших напрямків у лінгвістиці останніх десятиліть (Ю.О.Жлуктенко, 1977, 1981; В.В.Іванов, 1986, 1989; М.П.Кочерган, 2004, 2005; В.М.Манакін, 2004; О.М.Селіверстова, 2004; L.R.Horn, 1978, 1989; V.D.Kaliuљиenko, 2000).

Попри високий ступінь розробленості проблем семантики у типологічному та зіставному аспекті одним із актуальних питань залишається дослідження категорії заперечної посесивності у різних мовах. Заперечна посесивність – це складна категорія, у якій поєднуються відношення посесивності (володіння) та заперечення.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях посесивність розглядається як відношення між об’єктами зовнішнього світу, коли один із них (посесивний об’єкт) “включається” до іншого (посесивний суб’єкт) (В.М.Топоров, 1986).

Заперечення – це складне явище, що вивчається у філософії, логіці та лінгвістиці. Заперечення виражає відсутність, неіснування предметів, явищ, ознак у реальній дійсності (О.В.Падучева, 1998; А.Й.Паславська, 2005).

У цьому дослідженні увага зосереджується на вивченні лексичних засобів вираження запереченої посесивності, а саме – на заперечних посесивних дієсловах.

Дієслово – це центр, який організовує висловлювання, його внутрішня характеристика диктує зміст речення (У.Л.Чейф, 1975). Важливу роль у дослідженні поняттєвої основи дієслова відіграє системний аналіз семантичної та синтаксичної сполучуваності дієслова, а також комплексне вивчення семантичних і прагматичних факторів (Ю.Д.Апресян, 2005; Th.Ballmer, W.Brennenstuhl, 1986; E.Leisi, 1961). На цій підставі, досліджуючи статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення, слід враховувати їхню глибинну семантичну структуру, сполучуваність з різними семантичними типами об’єкта та суб’єкта, синтаксичні конструкції, а також деякі прагматичні фактори.

Заперечні дієслова як лексичний засіб вираження заперечення згадуються багатьма лін-гвістами. Докладний аналіз цих дієслів у німецькій мові міститься у працях Л.І.Кислякової та І.Я.Харитонової (Л.І.Кислякова, 1981; І.Я.Харитонова, 1982). Проте у переважній більшості лінгві-стичних досліджень вивчення дієслів зі значенням заперечення має другорядний характер (O.Be-hagel, 1924; W.Heinemann, 1995; O.Jespersen, 1966; W.Kьrschner, 1983), тому особливого значення набуває системний та всебічний аналіз цих лексичних одиниць, зокрема, у зіставному аспекті.

Актуальність дисертації обумовлена необхідністю подальшого системного до-слідження категорії заперечної посесивності та засобів її вираження у різних мовах. Відсутність комплексного зіставного аналізу посесивних дієслів зі значенням заперечення, який би враховував їхні семантичні, синтаксичні та стилістичні особливос-ті і містив статистичні дані щодо їх семантичної сполучуваності, також є підставою вважати здійснене дослідження новим та корисним для розробки емпіричних засад вивчення семантики лексичних одиниць.

Зв’язок з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми факультету інозем-них мов Донецького національного університету “Діахронічне, типологічне і зіставне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов’янських мов”. Шифр теми: № 04-1вв/74.

Об’єктом дослідження є статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, у семантичній структурі яких поєднуються три елементарні значення: стан, володіння та заперечення.

Предметом вивчення виступають семантичні, синтаксичні, сполучувальні та стилістичні ознаки статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах.

Матеріал дослідження становить суцільна вибірка статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення з тлумачних словників німецької та української мов, яка включає 11 дієслів (17 лек-сико-семантичних варіантів) у німецькій мові та 10 дієслів (11 лексико-семантичних варіантів) в українській мові. Корпус текстового матеріалу, на якому вивчалися семантична структура дієслів, особливості їхньої семантичної сполучуваності та синтаксичні конструкції, включає 4000 прик-ладів їх вживання, по 2000 прикладів у кожній із порівнюваних мов. Як джерела прикладів ви-користовувались тексти художньої літератури і публіцистики, а також ресурси мережі Інтернет і електронні бази даних.

Метою дослідження є встановлення спільних і відмінних рис у семантичній структурі статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах.

Мета роботи передбачає розв’язання наступних завдань: 1) розробка моделі зіставного опису статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення; 2) здійснення семантичної класифікації зазначених дієслів; 3) виявлення інтегральних семантичних ознак дієслів досліджуваної групи (се-мантичні ознаки “стан”, “володіння” і “заперечення” і), а також додаткових семантичних ознак, властивих тільки одній семантичній групі або одному дієслову (диференційні семантичні ознаки); 4) опис особливостей семантичної сполучуваності цих дієслів у зіставлюваних мовах; 5) аналіз синтаксичних конструкцій із дієсловами досліджуваної групи; 6) встановлення міжмовних лекси-ко-семантичних відповідностей між статичними посесивними дієсловами зі значенням заперечення.

Методи дослідження. Мета й завдання роботи, специфіка її об’єкта й фактичного матеріалу, різноплановий характер проблеми зумовили необхідність застосування комплексної методики:
1) описовий метод, за допомогою якого вивчаються, описуються та класифікуються одиниці ана-лізу; 2) зіставний метод, на основі якого встановлюються подібні та відмінні ознаки дієслів у ні-мецькій та українській мовах; 3) структурний метод, який дозволяє простежити процес взаємодії семантичної та синтаксичної структур; 4) методика компонентного аналізу, на основі якого виді-ляються інтегральні та диференційні семантичні ознаки в значенні дієслів; 5) трансформаційний аналіз, який дозволяє встановити наявність інтегральних сем; 6) моделювання семантики досліджуваних дієслів за допомогою формул тлумачення; 7) кількісний аналіз, на основі якого здійснюється вивчення закономірностей лек-сичної сполучуваності досліджуваних дієслів.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше було: а) запропоновано визначення ситуацій неволодіння та недостачі, виявлено специфіку їх відображення за допомогою дієслів у ні-мецькій і українській мовах; б) проаналізовано семантичний і синтаксичний рівні статичних посе-сивних дієслів зі значенням заперечення, а також їхні сполучувальні та стилістичні ознаки; в) сис-темно описано семантику досліджуваних дієслів у німецькій та українській мовах, а також класи-фіковано їх за наявністю інтегральних і диференційних сем.

Теоретичне значення дисертації полягає у створенні моделі зіставного опису семантики ста-тичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій і українській мовах, у комплекс-ному підході до аналізу семантичних, синтаксичних, сполучувальних і стилістичних ознак зазна-чених лексичних одиниць, у змістовому визначенні ситуацій неволодіння та недостачі, опрацю-ванні опису засобів їхнього вираження у мовах, що зіставляються. Дослідження є внесоком у лек-сичну семантику, сприяє подальшому з’ясуванню методики зіставного вивчення семантичних особливостей лексики різноструктурних мов.

Практичне значення дисертації визначається можливістю використання отриманих виснов-ків, а також запропонованої методики аналізу у лексикографічній практиці та в навчальному про-цесі – в курсах зіставної лексикології німецької та української мов, теорії та практики перекладу, на семінарських заняттях із зіставної лексикології, у науковій діяльності студентів, магістрів і аспірантів.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці зіставної моделі опису семантики статич-них посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах з урахуванням їхніх синтаксичних конструкцій, особливостей семантичної сполучуваності та стилістичних ознак, у виділенні семантичних груп досліджуваних одиниць, у визначенні ситуацій неволодіння та недостачі, у дослідженні особливостей відображення цих ситуацій за допомогою дієслів.

Апробацію результатів дисертації було здійснено у доповідях на аспірантському семінарі фа-культету іноземних мов Донецького національного університету, на конференції професорсько-ви-кладацького складу ДонНУ (2002), на II Міжнародному лінгвістичному семінарі “Компарати-вiстика i типологія у сучасній лінгвістичнiй науці: здобутки i проблеми” (м. Донецьк, ДонНУ, 2003), на Міжнародній науковій конференції “Проблеми зiставної семантики” (м. Київ, КНЛУ, 2003), на XIII Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (м. Київ, КНУ, 2004), на II і IV Міжвузівських конференціях молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (м. Донецьк, ДонНУ, 2004, 2006), на VI Українсько-баварському конгресі германістів (м. Львів, ЛНУ, 2006).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних наукових (264 найменування), лексикографічних (10 найменувань) та текстових джерел (57 найменувань) і списку джерел в Інтернеті (121 найменування). Основний текст дисертації складає 188 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі визначаються об’єкт, предмет дослідження, методи і методики аналізу, мета та завдання роботи, її актуальність, теоретичне та практичне значення.

1. Перший розділ “Категорія заперечної посесивності” містить аналіз основних напрямків дослідження категорій посесивності і заперечення, в ньому визначається термінологічний апарат, висвітлюються основні ознаки посесивних і статичних дієслів, подається визначення статичних посесивних ситуацій неволодіння та недостачі, а також окреслюється матеріал дослідження.

1.1. Основні напрямки дослідження категорії посесивності. Посесивність є універсальною мовною категорією, властивою різним мовам світу. Складність та неоднорідність цієї категорії обумовили розмаїття підходів до її вивчення, у межах яких посесивність визначається як семан-тична (О.В.Бондарко, 1996), семантико-синтаксична (J.Lyons, 1967) або поняттєва категорія, що допомагає зрозуміти менталітет, мовну свідомість суспільства (Н.Ф.Алієва, 1998; В.В.Іванов, 1989а).

1.2. Поняття посесивного суб’єкта. За умови вузького підходу до вивчення категорії посесивності вважається, що посесивні відношення виникають лише у тому випадку, коли посесивний суб’єкт (далі – ПС) є особою (Т.Б.Алісова, 1971). Згідно з іншим поглядом, у ролі ПС може виступати особа, неістота або абстрактне поняття (О.М.Селіверстова, 2004).

1.3. Поняття посесивного об’єкта (далі – ПО) базується на відношенні відчужуваної та невідчужуваної власності. ПО є невідчужуваною власністю ПС, якщо існування першого нерозривно пов’язане з існуванням другого (наприклад, частина тіла). Якщо ПС може піддати ПО відчуженню, то мова йде про відношення відчужуваної власності (майнові відношення).

Представники вузького підходу до вивчення посесивності вважають, що до посесивних належить тільки відношення “особа – відчужувана власність” (К.Г.Чинчлей, 1996). За умови широкого розуміння цієї категорії ПО може бути відчужуваним і невідчужуваним, тому що у багатьох мовах використовується один засіб для позначення різних посесивних відношень, що свідчить про їхню семантичну близькість (О.М.Селіверстова, 2004). У межах цього дослідження посесивнівсть розуміється широко, тобто до неї зараховуються як відношення невідчужуваної, так і відчужуваної власності, а під ПС розуміється особа, предмет або абстрактне явище.

1.4. Основні напрямки дослідження категорії заперечення. Заперечення як одне з найста-ріших явищ людської мови є універсальною категорією, властивою всім мовам світу. Ця багато-аспектна категорія проявляється на всіх рівнях мови, що обумовило неоднорідність підходів до її вивчення. Функція заперечення за комунікативно-прагматичного підходу обмежується спросту-ванням, корегуванням передбачуваного судження адресата (H.Weinrich, 1993). Широкий підхід ха-рактеризується включенням до змісту заперечення не тільки незгоди, відмови та інших комуніка-тивних актів, але й неіснування, позбавленості, тобто категорії привативності (В.М.Бондаренко, 1983; L.R.Horn, 1989). У цій дисертації заперечення розглядається як елемент значення, що вира-жає відсутність предметів, явищ, ознак та зв’язків між ними у реальній дійсності. Це – семантично нерозкладна значеннєва категорія, яку неможливо визначити через простіші семантичні елементи (Ю.Д.Апресян, 2005).

1.5. Категорія заперечної посесивності – це похідна категорія, у якій поєднуються значення володіння та заперечення. Дієслова, що вивчаються у цій дисертації, відображають статичні посе-сивні ситуації неволодіння із формулою тлумачення “Х не має У”, де Х – посесивний суб’єкт, У – посесивний об’єкт (пор., нім. fehlen ‘не мати’; укр. недораховуватися), та недостачі із формулою тлумачення “Х не має У у достатній кількості” (пор., нім. mangeln ‘не вистачати’; укр. бракувати).

Особливість посесивної ситуації неволодіння полягає у повній відсутності посесивного об’єкта у посесивного суб’єкта. Посесивна статична ситуація недостачі відображає не повну відсутність ПО у ПС, а його відсутність у достатній мірі.

Для дослідження семантичної сполучуваності статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення виявився релевантним розподіл іменників, що вживаються як ПС і ПО, на два класи – назви істот і неістот. Серед іменників на позначення істот виділяються назви окремих осіб і тварин та збірні імена. Серед назв неістот виокремлюються конкретні, що поділяються на предметні, збірні та речовинні, та абстрактні, серед яких виділяються іменники, що називають загальні абстрактні поняття; іменники на позначення якості; імена зі значенням процесу або дії.

1.6. Посесивні дієслова у сучасній лінгвістичній науці були об’єктом дослідження бага-тьох учених, але основна увага зосереджувалась на дієсловах, які передають відношення воло-діння, придбання тощо. Дієслова, що позначають неволодіння, втрату або позбавлення, вивчені ще недостатньо.

У лінгвістичній літературі є відомим розподіл посесивних дієслів на власне посесивні та ква-зіпосесивні (В.Д.Каліущенко, 1987). Власне посесивні дієслова служать виключно для відобра-ження відношення неволодіння або недостачі і мають формулу тлумачення “Х не має У” (наприк-лад, нім. abgehen ‘не мати’) або “Х не має У у достатній кількості”(пор., нім. hapern ‘не виста-чати’, укр. бракнути). Квазіпосесивні дієслова містять у своїй семантичній структурі, крім значен-ня неволодіння або недостачі, інші семантичні ознаки: модальні компоненти повинності (наприк-лад, нім. entbehren ‘не мати чогось важливого’), імовірності (наприклад, укр. недолічуватися), ба-жання (пор. нім. vermissen ‘відчувати відсутність чогось’; укр. бракувати) або позначення почуття ПС (пор., нім. nachtrauern ‘тужити’; тужити).

1.7. Взаємозв’язок локативних, екзистенціальних та посесивних відношень. Співвідно-шення екзистенціальних, локативних та посесивних відношень є мовною універсалією (Дж.Ла-йонз, 1978). Вони взаємопов’язані за походженням та за низкою семантичних і формальних ознак, мають подібний порядок слів та дієслова, які вживаються у таких конструкціях (E.Clark, 1978).

1.8. Ознаки статичних дієслів. Семантично і граматично статичні дієслова харак-теризуються такими ознаками: співвіднесеністю з відрізком на часовій осі; неможливістю утво-рення пасивних форм; центральним положенням пацієнса як носія стану; неможливістю вживання у прямому імперативному мовленнєвому акті; неможливістю виведення однозначних імплікацій з висловлювання зі статичним дієсловом (О.М.Вольф, 1982; W.Abraham, 1998).

1.9. Ідентифікація одиниць дослідження. До лексико-семантичної групи статичних посе-сивних дієслів зі значенням заперечення, відбирались одиниці, словниковий опис яких містить такі елементи, як нім. nicht haben ‘не мати’, ohne etwas sein ‘бути без чогось’; укр. не мати, відсутність тощо.

2. У другому розділі “Дієслова неволодіння” проводиться аналіз семантики дієслів неволодіння у німецькій та українській мовах та вивчаються особливості відображення ситуації неволодіння.

2.1. Власне посесивні дієслова неволодіння виявлені тільки у німецькій мові (4 одниці): fehlen, abgehen, gebrechen, mankieren ‘не мати’. Вони мають загальну формулу тлумачення „Х не має У” і подібну синтаксичну конструкцію: ПС тут виражений у давальному відмінку, а ПО – у називному. Наприклад:

ПС ПО

(1) Dem Toten aus der Jungsteinzeit fehlte das zwцlfte Rippenpaar (www.neue-oz.de)
‘В останків людини раннього кам’яного віку немає дванадцятої пари ребер’.

Давальний відмінок суб’єкта підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі, бажання особи (С.Д.Кацнельсон, 1972).

У цій семантичній групі центральне місце посідає лексико-семантичний варіант fehlen ‘не мати’, який характеризується високою частотністю уживання та нейтральною стилістичною мар-кованістю (див. табл. 1). Його значення у словнику “Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache” описується так: ‘nicht zu jemandes Ver-fьgung stehen; jemandem abgehen, mangeln’ ‘не бути у розпорядженні; не мати, не вистачати’. Наявність значення неволодіння у семантиці цього дієслова підтверджується й прикладами. Речення (1) містить вказівку на повну відсутність у ПС (dem Toten ‘в останків людини’) ПО (das Rippenpaar ‘пара ребер’), а не його частини.

Таблиця 1

Додаткові семантичні та стилістичні ознаки власне посесивних дієслів неволодіння в німецькій мові

Ознаки

Дієслова |

Семантичний тип посесивного суб’єкта | Семантичний тип посесивного об’єкта | Стиль

назви істот | назви неістот | назви істот | назви неістот | високий | застарілий | діалектний

назви осіб, тварин | збірні імена | конкретні імена | абстрактні імена | назви осіб, тварин | збірні імена | конкретні імена | абстрактні імена

предметні | збірні | речовинні | предметні | збірні | речовинні | абстрактне поняття | якість, властивість | процес, дія

fehlen ‘не мати’ | + | + | + | + | + | + | + | + | + | + | + | + | + | +–––

abgehen ‘не мати’ | + | + | +– | + | +–– | +– | + | + | + | +–––

gebrechen ‘не мати’ | +– | +–– | +–– | +–– | + | +– | + | +–

mankieren ‘не мати’ | +––––––– | +–– | +––– | + | +

Лексико-семантичний варіант fehlen ‘не мати’ характеризується вільною семантичною сполучуваністю, і для нього пропонується формула тлумачення „Х не має У”. Для інших власне посесивних дієслів неволодіння модифікація загальної форму-ли тлумачення відбувається за рахунок обмеження семантичної сполучуваності та стилістичної маркованості (див. табл. 1).

В українській мові відмічено інші специфічні лексичні засоби, які виражають відношення неволодіння (немає, бути відсутнім та ін.).

2.2. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом повин-ності мають загальну формулу тлумачення „Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У” і виявлені тільки у німецькій мові (3 лексико-семантичних варіанти): erman-geln, entbehren, mangeln ‘не мати чогось важливого’. Лексико-семантичні варіанти ermangeln, entbehren вживаються у подібному синтаксичному оточенні: ПС оформлюється називним відмінком, а ПО – родовим. Наприклад:

(2) Obwohl sich in der Vergangenheit alle groЯen geistigen Lehrer im Osten
ПС ПО

erhoben haben, sind doch dort noch viele Menschen, die aller Geistigkeit ermangeln (www.geistigenahrung.com) ‘Хоча всі великі духовні вчителі з’явилися у минулому на Сході, там є ще багато людей, які не мають будь-якої духовності’.

Родовий відмінок ПО в конструкціях з цими дієсловами зумовлений тим, що реченням при дієсловах типу ermangeln властивий характер стану.

У семантиці дієслів цієї підгрупи містяться такі інтегральні семантичні ознаки, як „неволодіння” й „повинність” (див. “Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache” для ermangeln: ‘(gehoben) etwas, was als notwendig, vorteilhaft, erwьnscht betrachtet wird, nicht haben, nicht besitzen; etwas als fehlend empfinden’ ‘(високий) не мати чогось, що вважається необхідним, бажаним; відчувати відсутність’. У прик-ладі (2) автор говорить про те, що зараз ПС (die [Menschen] ‘які [люди]’) зовсім не має ПО, він не вказує на процес або причини втрати. Крім того, мовець вважає, що така якість, як духовність (Geistigkeit), є необхідною для людей.

У значенні квазіпосесивних дієслів неволодіння з модальним компонентом повинності виділяється також додаткова семантична ознака “погляд мовця”. Так, із речення (2) зрозуміло, що автор висловлює свій погляд, але, напевне, існують люди, які не вважають, що мешканці Сходу позбавлені духовності (Geistigkeit).

Дієслова цієї підгрупи характеризує стилістична маркованість і обмеження семантичної сполучуваності, за рахунок чого модифікується формула тлумачення: ermangeln – „(високий стиль) Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х – назва істот, предметів, сукупності предметів, абстрактних сутностей ”; entbehren – „(високий стиль) Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х – назва істоти, предмета, абстрактної сутності, У – назва осіб або тварин, предмета, речовин, абстрактних понять, якостей, властивостей”; mangeln – „(високий стиль) Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х – назва істоти, предмета, абстрактної сутності, У – назва осіб або тварин, предмета, речовин, абстрактних понять, якостей”.

2.3. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом імовірності мають загальну формулу тлумачення “Х, виконуючи певну дію, виявляє в результаті, що Х не має У, але Х вважав, що з високим ступенем імовірності буде мати У”, і зустрічаються тільки в українській мові: недораховуватися, недолічуватися. Ці дієслова мають подібну синтаксичну конструкцію: ПС оформлюється іменником у називному відмінку, а ПО – іменником у родовому відмінку. Наприклад:

ПС ПО

(3) Весь полк недолічувався тільки одного січовика (Ле І.Л. Наливайко).

Оформлення ПО родовим відмінком є характерною рисою заперечних конструкцій у слов’янських мовах. Називний відмінок іменника, що функціонує як ПС, зумовлений збігом у реченні ПС та аґенса і підкреслює активність суб’єкта.“

Словник української мови” наводить таке тлумачення дієслова недолічуватися: ‘виявляти в себе відсутність чи нестачу когось, чогось за переліку, підрахунку’. Отже, аґенс, виконуючи дію лічити, встановлює, що він не має ПО. Так, у ре-ченні (3) не можна говорити про відсутність у ПС (полк) тільки частини ПС-людини (січовик), тобто тут констатується факт його повної відсутності.

У значенні дієслів недораховуватися, недолічуватися міститься семантична ознака „високий ступень імовірності”, тобто впевненість ПС у тому, що він повинен мати ПО. Із прикладу (3) видно, що ПС (полк) припускав з високим ступенем імовірності, що він повинен був би мати ПО (січовик). Досліджувані дієслова мають у своїй семантиці також такі спільні семантичні ознаки, як „результат” і „вид дії”.

Відмінність у семантиці цих дієслів полягає у збігу чи незбігу аґенса і ПС. У конструкціях з дієсловом недолічуватися аґенс та посесивний суб’єкт завжди збігаються. Так, у реченні (3) ПС полк встановлює, що він не має січовика, тобто саме суб’єкт тут є і носієм стану неволодіння і виконувачем дії лічити. Серед прикладів уживання дієслова недораховуватися, однак, виявлено випадки, де аґенс, який виконує дію, та ПС не збігаються, наприклад:

Аґенс ПО ПС

(4) Держкомстат недорахувався грошей у кишенях українців (www.razom.org.ua).

У прикладі (4) аґенс (Держкомстат), виконуючи дію (рахувати), встановлює у результаті, що ПС (українці) не має необхідної кількості ПО (грошей).

З урахуванням особливостей семантичної сполучуваності для опису семантики цих дієслів пропонуються такі формули тлумачення: недораховуватися „Аґенс, рахуючи, виявляє в резуль-таті, що Х не має У, але Х вважав, що з високим ступенем імовірності буде мати У, де Х – назва іс-тоти, абстрактної сутності, У – назва особи або тварини, предмета, абстрактного поняття, якості, властивості”; для недолічуватися „Х, лічачи, виявляє в результаті, що Х не має У, але Х вважав, що з високим ступенем імовірності буде мати У, де Х – назва істоти, У – назва особи або тварини, предмета”.

2.4. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом бажання мають формулу тлумачення “Х не має, але бажає мати У, де Х – назва істоти”. Цю підгрупу складають у німецькій мові 4 лексико-семантичних варіанти (vermissen, entbehren, missen, fehlen ‘відчувати відсутність чогось’) та один лексико-семантичний варіант в українській мові (бракувати).

Німецькі дієслова vermissen, entbehren, missen ‘відчувати відсутність чогось’ мають подібну синтаксичну конструкцію: називний відмінок оформляє ПС, а знахідний – ПО. Наприклад:

ПО ПС

(5)… dachte ich an nichts anderes als die Sahne, die meine Wirtin vermissen wьrde (Lenz S. Lehmanns Erzдhlungen) ‘… я ні про що інше не думав, крім вершків, яких так буде бракувати моїй хазяйці’.

Називний відмінок у реченні (5) використовується у своїй первинній семантико-синтаксичній функції – суб’єкта дії, процесу та стану, отже, ПС (Wirtin ‘хазяйка’) не має ПО (die [Sahne] ‘яких [вершків]’) і одночасно є носієм емоційного стану.

Центральне місце у досліджуваній підгрупі посідає дієслово vermissen ‘відчувати відсутність чогось’. Його значення описується у словнику “Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache” тлумаченням: ‘1. sich mit Bedauern bewusst sein, dass man jemanden, etwas nicht mehr in seiner Nдhe, nicht mehr zur Verfьgung hat und es als persцnlichen Mangel empfinden’ ‘із жалем розуміти, що когось чи чогось більше немає поряд, немає у розпорядженні, та відчувати це як особисту втрату’. Наявність значення неволодіння підтверджується і текстовими прикладами. Так, у реченні (5) підкреслюється, що ПС (Wirtin ‘хазяйка’) у цей момент не має ПО (Sahne ‘вершки’), тобто тут ідеться про статичну ситуацію неволодіння.

У семантиці дієслова vermissen ‘відчувати відсутність чогось’ міститься семантична ознака „бажання”. Людина відчуває жаль, сум через відсутність чогось, отже, вона бажає знову володіти цим. Так, ПС у реченні (5) (Wirtin ‘хазяйка’), не маючи ПО (Sahne ‘вершки’), відчуває бажання володіти ним. На семантичну ознаку „бажання” нашаровуються додаткові семантичні ознаки “інтенсивність” і „посилання на попередню ситуацію володіння” (див. табл. 2). Якби хазяйка у прикладі (5) ніколи не мала вершків, то б не бажала їх мати зараз. Для досліджуваного дієслова пропонується формула тлумачення “Х не має, але дуже бажає мати У, якого мав раніше, де Х – назва істоти, У – назва неістоти, окремої особи або тварини”.

Для entbehren ‘відчувати відсутність’ пропонується формула тлумачення “(високий стиль) Х не має, але бажає мати У, тому що У важливий для Х-а об’єкт, де Х – назва істоти”. Для опису значення дієслова missen ‘відчувати відсутність чогось’ пропонується така формула тлумачення: „(високий стиль) Х не має, але дуже бажає мати У, тому що Х мав його раніше або тому що У є важливим для Х-а, де Х – назва істоти, У – назва істоти, предмета, речовини, абстрактної сутності” (див. табл. 2).

Таблиця 2

Додаткові семантичні ознаки квазіпосесивних дієслів неволодіння з модальним компонентом бажання в німецькій та українській мовах

Мови |

Ознаки

Дієслова |

Семантичний тип посесивного субґєктаСемантичний тип посесивного обґєктаІнтенсивність | Посилання на попередню ситуацію володінняХ – мовець | У – важливий обґєктВисокий стиль | назви істот | назви неістот | назви істот | назви неістот | назви осіб, тварин | збірні | конк-ретні імена | абстрактні імена | назви осіб, тварин | збірні | конк-ретні імена | абстракт-ні імена | предметні | збірні | речовинні | предметні | збірні | речовинні | абстр.поняття | якість, властив. | процес, дія | нім. | vermissen ‘відчувати відсутність’ | + | +–––– | +– | + | + | + | + | + | + | + | +–––

entbehren ‘відчувати відсутність’ | + | +–––– | + | + | + | + | + | + | + | +––– | ++ | missen ‘від-чувати від-сутніть’ + | +–––– | + | + | +– | + | + | + | + | + | +– | + | +

fehlen ‘відчу-вати відсут-ність’ | +––––– | +– | + | + | + | + | + | +–– | +––

укр. | бракувати | +––––– | +– | + | +– | + | + | +–– | +––

Серед квазіпосесивних дієслів неволодіння з модальним компонентом бажання у зіставлюваних мовах найбільшу семантичну близькість виявляють лексико-семантичні варіанти нім. fehlen ‘відчувати відсутність’ і укр. бракувати. Спільною рисою цих дієслів є те, що актуалізація модального значення в їх семантичній структурі відбувається за умови збігу у реченні ПС і мовця. Для цих лексико-семан-тичних варіантів пропонуються формули тлумачення: fehlen ‘відчувати відсутність’ – „Х не має, але бажає мати У, де Х – мовець, У – назва неістоти, окремої особи або тварини”, а для бракувати – „Х не має, але бажає мати У, де Х – мовець, У – назва особи або тварини, предмета, речовини, абстрактної сутності” (див. табл. 2).

2.5. Квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття ПС мають загальну формулу тлумачення „ Х відчуває певне почуття, причиною якого є те, що Х не має У, який мав раніше, де Х – назва істоти”. Цю підгрупу складають одне дієслово в німецькій (nachtrauern ‘тужити’) та 5 дієслів в українській мові (горювати, журитися, скучати, сумувати, тужити). Українські дієслова цієї підгрупи набувають значення неволодіння тільки у поєднанні з прийменником за (див. тлумачення “Словника української мови” для дієслова тужити за кимось, чимось: ‘мати глибокий жаль, великий смуток, тугу, викликані відсутністю когось, чогось’).

Дієслова досліджуваної підгрупи у німецькій та українській мовах характеризуються такими спільними ознаками:

1) У семантичній структурі цих дієслів міститься додаткова семантична ознака “причина”, через яку ПС відчуває певне почуття. Наприклад:

ПС ПО

(6) Eine andere Suppe stammt von einer Цsterreicherin, die… den gefьllten Speisekammern ihrer Heimat nachtrauert (Zeit-Corpora) ‘Рецепт іншого супу належить одній австрійці, яка…тужить за переповненими коморами своєї батьківщини’;

ПС ПО

(7) Дома Сірчиха скучала, мовчки журилася за дітьми (Багряний І. Тигролови).

Причиною почуття туги аґенса, який є ПС (die [Цsterreicherin] ‘яка [австрійка]’), у прикладі (6) є відсутність у нього ПО (Speisekammern ‘комори їжі’), а зараз австрійка не має такого розмаїття страв, як на батьківщині. У прикладі (7) суб’єкт, який поєднує у собі аґенса і ПС (Сірчиха), відчуває почуття скуки і журби, причиною яких є відсутність ПО (діти).

2) Квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття ПС мають у сво-їй семантиці додаткову семантичну ознаку “посилання на попередню ситуацію володіння”. Із речення (6) видно, що австрійка мала раніше на батьківщині повні комори їжі, але не має їх зараз. У прикладі (7) у ПС (Сірчиха) є або були діти, за якими вона зараз скучає та журиться, бо неможливо журитися за незнайомими дітьми.

3) Семантична структура квазіпосесивних дієслів неволодіння досліджуваної підгрупи у німецькій та українській мовах містить експліцитне позначення почуття посесивного суб’єкта, наприклад, нім. nachtrauern ‘тужити’ – Trauer ‘туга’; укр. горювати – горе, журитися – журба, тому це враховується під час складання формули тлумачення для цих дієслів.

4) Формула тлумачення квазіпосесивних дієслів на позначення почуття ПС модифікується за рахунок обмеження їхньої семантичної сполучуваності.

2.6. Відображення ситуації неволодіння дієслів у німецькій та українській мовах. Ситуа-ція неволодіння – це статична посесивна ситуація, коли ПС зовсім не має ПО. До особливостей відображення ситуації неволодіння в німецькій та українській мовах належать: а) наявність великої кількості квазіпосесивних дієслів в обох зіставлюваних мовах; б) можливість використання різних семантичних типів ПС і ПО у конструкціях з дієсловами неволодіння.

3. У третьому розділі “Дієслова недостачі” проводиться аналіз семантики дієслів недостачі у німецькій та українській мовах та вивчаються особливості відображення ситуації недостачі. Діє-слова недостачі – це дієслова, які передають таке відношення, коли ПС не має ПО у достатній кількості.

3.1. Синтаксичні конструкції дієслів недостачі у німецькій та українській мовах. Дієслова недостачі у кожній із досліджуваних мов характеризуються подібною синтаксичною структурою. У німецькій мові до неї входить дієслово з прийменником an (Dativ), що оформляє ПО, та ПС, виражений давальним відмін-ком. В українській мові у конструкціях з дієсловами недостачі ПС оформлений давальним, а ПО – родовим відмінком. Наприклад:

ПС ПО ПО

(8) Den USA mangelt es nicht nur an Цl, sondern auch an Benzin (DWDS, Zeit-Corpora) ‘США не вистачає не тільки нафти, але й бензину’.

ПС ПО

(9) Суспільству …завжди буде бракувати лікарів (www.doctor5.narod.ru).

Давальний відмінок ПС у конструкціях з дієсловами недостачі в обох зіставлюваних мовах підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі особи. Родовий відмінок об’єкта у заперечних конструкціях є характерною рисою слов’янських мов.

3.2. Власне посесивні дієслова недостачі, які слугують виключно для передачі відношення недостачі та мають загальну формулу тлумачення “Х не має У у достатній кількості”, виявлено в обох зіставлюваних мовах (німецька – 4 лексико-семантичних варіанти: mangeln, fehlen, gebre-chen, hapern ‘не вистачати’; українська – 3 лексико-семантичних варіанти: бракувати, бракнути, хибувати).

Центральне положення серед дієслів недостачі у німецькій мові посідає дієслово mangeln ‘не вистачати’, тому що його характеризує найчастотніше вживання у текстах. Його значення у словнику “Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache” описується тлумаченням: ‘(gehoben) nicht oder nur in unzureichendem MaЯ vorhanden sein’ ‘(високий) не мати або мати тільки у недостатній мірі’. Так, у реченні (8) повідомляється про те, що ПС (USA ‘США’) не має достатньої кількості ПО (Цl ‘нафта’, Benzin ‘бензин’). Така потужна держава, як США, не може зовсім не мати нафти і бензину, тобто у цьому реченні відображується ситуація недостачі. З урахуванням обмеження семантичної сполучуваності і стилістичної ознаки (див. табл. 3) для дієслова mangeln ‘не вистачати’ пропонується формула тлумачення “(високий стиль) Х не має У у достатній кількості, Х – назва істоти, предмета, сукупності предметів, абстрактної сутності”.

Серед українських дієслів недостачі найчастотнішим є лексико-семантичний варіант бракувати, який у “Словнику української мови” має таке тлумачення: не вистачати, не бути. Із прикладу (9) зрозуміло, що ПС (суспільство) не може зовсім не мати такого ПО, як лікарів, тому що люди цієї професії є необхідними для такого об’єднання людей, вони можуть бути у нього у недостатній кількості. З урахуванням обмеження семантичної сполучуваності (див. табл. 3) для дієслова бракувати пропонується формула тлумачення “Х не має У у достатній кількості, де Х – назва істоти, предмета, абстрактної сутності”.

Таблиця 3

Додаткові семантичні та стилістичні ознаки дієслів недостачі в німецькій та українській мовах

Мови |

Ознаки

Дієслова

Семантичний тип суб’єктаСемантичний тип об’єктаПовинністьПогляд мовця | Стиль | назви істот | назви неістот | назви істот | назви неістот | високийрозмовнийдіалектнийназви осіб, тварин | збірні імена | конкрет-ні імена | абстрактні імена | назви осіб, тварин | збірні імена | конкрет-ні імена | абстракт-ні імена | предметні | збірні | речовинні | предметні | збірні | речовинні | абстр. поняття | якість, властив. | процес, дія | нім. | mangeln ‘не вистачати’ | + | + | ++– | + | + | + | + | + | + | + | + | +–– | +–– | fehlen ‘не вистачати’ | + | + | +–– | + | + | + | + | + | + | + | + | +–––––

gebrechen ‘не вистачати’ | ++++–+++++++++––+––hapern не вистачати’+–+–– | ++–+–++++–––++ermangeln не вистача-ти (про важливе)’++++–++–+ | +–++++++––укр | бракувати+++––+++++++++––––– | бракнути+++––++–+++++––––+–хибувати+–––––+–+–– | +––––––+

Подальша модифікація загальної формули тлумачення у німецькій та українській мовах відбувається за рахунок обмеження семантичної сполучуваності власне посесивних дієслів недостачі та їх стилістичної маркованості (див. табл. 3).

3.3. Квазіпосесивне дієслово недостачі з модальним компонентом повинності виявлено тільки у німецькій мові – ermangeln ‘не вистачати (про щось важливе)’. Тлумачні словники не виділяють значення недостачі у дієслова ermangeln ‘не мати чогось важливого’, але аналіз прикладів засвідчив, що у 26% це дієслово вживається у синтаксичному оточенні, властивому для німецьких дієслів недостачі: ПО вводиться за допомогою прийменника an (Dativ). Наприклад:

(10) ...Nьrnberg. Die Bezeichnung "Militдrtribunal" kцnnte zur irrigen Annahme
ПС ПО

verleiten, dem Gericht habe es an Fachkompetenz ermangelt (www.bpb.de) ‘…Нюрнберг. Назва “військовий трибунал” може спричинити хибне припущення, що суду не вистачало професійної компетенції’.

Так, у реченні (10) неможливо припустити, що ПС (Gericht ‘суд’, тим більше міжнародний) зовсім не мав компетенції, адже, він не мав достатньої компетенції.

У значенні дієслова ermangeln ‘не вистачати (про щось важливе)’ містяться також додаткові семантичні ознаки “повинність” і “погляд мовця” (див. табл. 3). У прикладі (10) зрозуміло, що мовець підкреслює, що суд такого рівня, як Нюрн-берзький, повинен був мати відповідну компетенцію. Але мовець висловлює свою особисту думку щодо недостатньої компетенції цього суду, проте можна припустити, що існують люди, які оцінюють цей процес інакше.

З урахуванням обмеження лексичної