НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА

ІСТОРІЇ НАУКИ ІМ. Г.М. ДОБРОВА

Казьміна Олена Павлівна

УДК 330.341.2

УДК 669.27

ОРГАНІЗАЦІЯ І УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ
ТВЕРДОСПЛАВНОГО ВИРОБНИЦТВА

08.02.02 - економіка та управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України.

Науковий керівник: | кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

Соловйов В’ячеслав Павлович,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України,

заступник директора, завідувач відділу проблем інноваційного розвитку економіки

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, доцент

Чирков Володимир Григорович

Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень Міністерства промислової політики України,

провідний науковий співробітник

кандидат економічних наук

Мазур Олександр Анатолійович

Технопарк ІЕЗ ім. Є.О. Патона, виконавчий директор

Провідна установа: | Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана, кафедра економіки підприємств

Захист відбудеться 25 січня 2007 р. о 12:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .189.01 Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України.

Автореферат розісланий 22 грудня 2006 р.26 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д .189.01

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Ак-ту-аль-ні-с-ть те-ми. Зростаючий ступінь відкритості економіки України і посилення інтеграційних процесів у світовій економіці вимагає адекватних відповідей з боку українських підприємств. Для галузей, які знаходяться в критичному чи кризовому стані, стоїть питання або їх виживання й розвитку, або практично повного зникнення. Деякі галузі, наприклад, українська мікроелектроніка, вже не витримали конкуренції й повністю занепали, деякі продовжують перебувати у складному становищі, не маючи достатньо сильних позицій.

З початку 90-х рр. ХХ ст. відбулося кризове скорочення виробництва твердих сплавів (далі – ТС) в Україні практично в 10 разів і фактичний занепад підгалузі. При цьому потреби українських підприємств, які становлять близько 500 т ТС виробів на рік, задовольняються головним чином імпортованою продукцією та складськими запасами, створеними у радянський період. Шляхи виходу з кризи керівники провідних академічних та виробничих організацій, що працюють у ТС підгалузі, пов’язують із інноваційним розвитком.

Важливим фактором інноваційного розвитку виробництв є державна інноваційна політика, що включає цілеспрямоване створення стимулів до інноваційної діяльності та формування сприятливого для інновацій середовища, відповідні структурні зміни тощо. Об’єднання підприємств посилює їх конкурентоспроможність і дає додаткові можливості реалізації виробничих можливостей. Будучи провідником державної інноваційної політики на галузевий рівень і відстоюючи інтереси розвитку певної галузі, об’єднання підприємств (зокрема, асоціації) сприяють їх розвитку, у т.ч. інноваційному, на галузевому рівні. Не менш важливим також є вдосконалення управління інноваційною діяльністю на рівні підприємств. Цим питанням присвятили праці такі вітчизняні науковці, як Александрова В.П., Бажал Ю.М., Безчасний Л.К., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Данько М.С., Ілляшенко С.М., Лапко О.О., Маліцький Б.А., Семиноженко В.П., Соловйов В.П., Федулова Л.І., Черваньов Д.М., Чирков В.Г. та інші. Серед відомих зарубіжних науковців, які досліджували питання інноваційного розвитку на різних рівнях виробничої інфраструктури, П. Завлін, А. Інзельт, М. Кондратьєв, Л. Мінделі, Б. Санто, Р. Солоу, М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер та ін.

Роботи даних авторів широко розкривають загальні питання інноваційного розвитку галузей та підприємств як суб’єктів інноваційної діяльності. Але у вітчизняній та зарубіжній літературі практично відсутні дослідження особливостей інноваційного розвитку конкретних галузевих виробничих утворень і, зокрема, ТС виробництва.

У передових країнах світу 50-70% металообробки здійснюється із застосуванням твердих сплавів. Поки що Україна значно відстає у використанні сучасних технологій, використовуючи у металообробці на 70% інструментальні сталі, і тільки на 15% - твердосплавні матеріали. Тому досягнення світового рівня обробки металів та інших матеріалів, високі якісні показники продукції у великій мірі залежать від впровадження твердих сплавів.

Все це свідчить про необхідність поглибленого вивчення складових інноваційного розвитку твердосплавної підгалузі кольорової металургії України та обґрунтування відповідних організаційних заходів і управлінських рішень. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертації, мету та завдання, структуру і головні напрями дослідження.

Зв'я-зок ро-бо-ти з на-у-ко-ви-ми про-гра-ма-ми, пла-на-ми, те-ма-ми. Підготовка дисертаційної роботи здійснювалася у рамках науково-дослідної теми Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України “Дослідження проблем комерціалізації результатів науково-технічної діяльності з метою формування умов переходу до економіки, заснованої на знаннях” (№ 0104U006357) та в межах “Першочергових заходів по відновленню та розвитку твердосплавного виробництва в Україні”, розроблених міжвідомчою робочою групою та схвалених Дорученням Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. до № /87 (довідка №12/7-1-499 від 18.12.2006 р.).

Ме-та і за--вдання до-слі-джен-ня. Метою дослідження є обґрунтування науково-методичних засад і розробка організаційно-управлінських механізмів комплексного інноваційного розвитку твердосплавного виробництва на державному, галузевому та мікрорівнях.

Зазначена мета обумовила наступне коло завдань дослідження:

– визначити роль ТС виробництва для промислового комплексу України і обґрунтувати значимість його подальшого інноваційного розвитку;

– вивчити передумови формування й розвитку ТС виробництва на території України, окреслити спільні для підприємств підгалузі проблеми та шляхи їх вирішення;

– обґрунтувати обсяги внутрішнього ринку високотехнологічної ТС продукції на основі аналізу обсягів експорту, імпорту і внутрішнього виробництва;

– дослідити співвідношення завдань і цілей інноваційного розвитку галузі із завданнями і цілями державної інноваційної політики (ДІП);

– проаналізувати світовий досвід та існуючі в політико-правовому і соціально-економічному середовищі України передумови створення об’єднань підприємств певної галузі для захисту їх інтересів, сприяння галузевому інноваційному розвитку;

– розробити методику комплексного функціонального управління інноваційною діяльністю на мікрорівні;

– побудувати модель інноваційного розвитку твердосплавного виробництва України.

Об'єктом дослідження є твердосплавна підгалузь кольорової металургії України як комплекс високотехнологічних виробничих підприємств та відповідних наукових установ і організацій, що забезпечують інноваційний розвиток підгалузі.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практичні механізми інноваційного спрямування галузевого розвитку.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися наступні методи: фактологічний – при дослідженні сучасного стану та передумов формування твердосплавної підгалузі; статистичного аналізу: графічний, табличний, індексний, аналіз рядів динаміки – для визначення впливу показників ТС виробництва на конкурентоспроможність економіки; соціологічного опитування – для визначення проблем, що потребують вирішення у підгалузі; методи експертних оцінок – при розробці та апробації методики комплексного управління інноваційною діяльністю підприємств.

Інформаційною базою роботи є законодавчі та нормативні акти України; результати досліджень вітчизняних і закордонних авторів, викладені в їх монографічних працях та опубліковані в періодичних виданнях; дані Державного комітету статистики України щодо стану розвитку промисловості та основних економічних показників, зовнішньоторгівельного балансу за 2001-2005 рр.; інформація про розвиток твердосплавного виробництва та передових підприємств за кордоном, розміщена для загального доступу на веб-сторінках галузевих асоціацій та підприємств; дані власних досліджень, отримані в результаті спостережень за діяльністю підприємств і організацій ТС підгалузі та експертних опитувань їх керівників.

На-у-ко-ва но-ви-з-на одер-жа-них ре-зуль-та-ті-в. Дисертантом на прикладі твердосплавної підгалузі кольорової металургії України досліджено чинники інноваційного розвитку галузевого рівня виробничого комплексу, обґрунтовано необхідність здійснення певних організаційних заходів на кожному з трьох рівнів управління (підприємство, галузь, держава) та в їх ефективній взаємодії. До основних результатів дослідження слід віднести:

впер-ше

– узагальнено сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку твердосплавної підгалузі кольорової металургії України, що дозволило запропонувати шляхи її відродження на інноваційній основі;

– доведено доцільність створення в Україні Асоціації твердосплавних підприємств як форми реалізації синергетичних ефектів, які з’являються при об’єднанні зусиль підприємств на шляху їх інноваційного розвитку;

– виявлено і систематизовано перелік функціональних можливостей асоціацій, наданих законодавчим полем України та урядовими рішеннями. Асоціації представлено як новий механізм діалогу з владою, захисту прав та інтересів національних товаровиробників, що діє на політико-правовому, економічному, індивідуальному, адміністративному та публічному рівнях;

– визначено базові принципи взаємодії рівнів управління складовими інноваційного розвитку галузі, викладено послідовність етапів організації й управління інноваційний розвитком галузі, на основі чого побудовано концептуальну модель галузевого інноваційного розвитку;

удо-ско-на-ле-но

– методи аналізу завдань і цілей ДІП з метою оптимального використання складових механізмів її реалізації на шляху управління інноваційним розвитком галузі;

– організаційно-методичні засади створення галузевих асоціацій, що включає обґрунтування вибору найбільш сприятливої для інноваційного розвитку форми об’єднання, вдосконалення механізмів утворення об’єднання, розробку засад визначення місії та завдань об’єднання;

– способи врахування особливостей попередньої обробки статистичних даних щодо експорту й імпорту для забезпечення точності та вірогідності розрахунків;

ді-с-та-ли по-даль-ший роз-ви-ток

– складові механізмів реалізації ДІП, які можуть бути застосовані на галузевому рівні;

– принципи нормативного закріплення правових основ діяльності асоціацій;

– методи функціонального управління вирішенням завдань інноваційного розвитку на рівні підприємств, у т.ч. вимоги до джерел інформації, яка використовується для прийняття управлінських рішень щодо інноваційного розвитку підприємства.

Пра-к-ти-ч-не зна-чен-ня одер-жа-них ре-зуль-та-ті-в. Розроблені в дисертаційному дослідженні методики можуть бути використані для вирішення питань інноваційного розвитку галузей та підгалузей економіки України. Про позитивні результати їх застосування свідчать перші кроки діяльності Асоціації твердосплавних підприємств України, безпосередню участь у створенні якої брав автор. Пропозиції автора були враховані при підготовці Міністерством економіки України законопроекту про встановлення ставок вивізного (експортного) мита на брухт чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням (довідка №128-32/210 від 27.10.06 р.). Методика комплексного вирішення завдань інноваційного розвитку підприємства була апробована на ДНВП “Алкон-твердосплав” і практичні результати її застосування отримали позитивний відгук (довідка № 173 від 19.10.2006 р.), а також використовується в діяльності ТОВ ІНВП “ТНТ-43” (довідка № 10/1 від 02.10.2006 р.).

Теоретичні та методичні розробки дисертації можуть бути використані у навчальному процесі, зокрема, при викладанні таких дисциплін, як "Інноваційний менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Господарське право”.

Осо-би-с-тий вне-сок здо-бу-ва-ча. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта й становлять його особистий внесок.

Ап-ро-ба-ція ре-зуль-та-тів ди-сер-та-ці-ї. Основн результати дисертацйно роботи доповідалися та обговорювалися на науково-методичних семінарах Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, а також були представлені на чотирьох щорічних Круглих столах, присвячених твердосплавній тематиці (2003-2006 рр.); на ІІІ та ІV Міжнародних конференціях студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (24-27.03.2004 р. і 27-30.03.2005 р.); Міжнародному семінарі “Угрозы и возможности развития компаний в странах, что вступили и вступают в ЕС” – 20-25.10.2004 р.; Всеукраїнському діловому форумі “Соціально спрямований бізнес – бізнес з турботою про людей” – 30-31.05.2006 р.

Пу-б-лі-ка-ці-ї. Основні положення дисертації відображені у 10 наукових публікаціях (наукові статті, тези доповідей) загальним обсягом 3,54 друкованих аркуша. Чотири статті загальним обсягом 2,19 д.а. (особисто автору належить 1,59 д.а.) опубліковано у фахових виданнях України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок друкованого тексту, в тому числі 17 таблиць на 14 сторінках, 22 рисунки на 10,5 сторінках. Список використаних джерел включає 159 найменувань на 14 сторінках, 5 додатків розміщено на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади інноваційного розвитку твердосплавного виробництва” розглянуто еволюцію поглядів на роль інновацій у розвитку суспільства та формування інноваційної моделі розвитку економіки, визначено роль твердосплавного виробництва в інноваційному розвитку промислового комплексу країн світу, сформульовано завдання дослідження.

У відповідності з поглядами вітчизняних та зарубіжних науковців інноваційною вважають таку модель розвитку економіки, яка безпосередньо ґрунтується на отриманні нових наукових результатів та їх технологічному впровадженні у виробництво, забезпечуючи приріст ВВП головним чином за рахунок реалізації наукоємних товарів і послуг.

Глибоке знання характерних для певної галузі особливостей, можливість безпосереднього контакту і впливу на діяльність основних суб’єктів і інститутів галузі дозволяє знаходити рішення щодо інноваційного розвитку, які враховують галузеву специфіку. Галузевому рівню інноваційного розвитку (далі – ІР) економіки приділено мало уваги в теоретичних дослідженнях. З метою розвитку теорії галузевого ІР в дисертації його складові, чинники та механізми розглядаються на прикладі твердосплавної підгалузі кольорової металургії України.

Поява у середині 20-х років минулого століття твердих сплавів спричинила буквально революційні зміни у багатьох галузях промисловості. Головні властивості ТС – висока зносостійкість, твердість і тугоплавкість, сприяли їх активному впровадженню та збільшенню використання в металообробці, породоруйнуванні (гірнича справа та нафто- й газовидобуток), машинобудуванні та ряді інших галузей промисловості.

Виробництво ТС у світі зросло до 50 тис. тон на рік й продовжує інтенсивно зростати, сприяючи інноваційному розвитку промисловості країн світу й відповідно збільшуючись услід за цим розвитком. Важливість наявності власного виробництва ТС як невід’ємної складової інноваційного розвитку промисловості усвідомили всі передові країни світу.

Промислове виробництво ТС у Радянському союзі розпочалося у 1932 р. і надалі розвивалося на крупних спеціалізованих підприємствах. Ряд таких підприємств, а саме 3 комбінати (один із них – в Україні) і 7 заводів, працювали у різних регіонах СРСР. На великих машинобудівних заводах були сформовані ТС ділянки.

Про серйозність ставлення держави до необхідності впровадження і використання ТС усіма галузями промисловості, де вони проявляють свою ефективність, свідчить створення у 1967 р. Спеціального виробничо-технологічного бюро “Оргпримтвердосплав” із розгалуженою системою філіалів у промислово розвинутих регіонах. “Оргпримтвердосплав” здійснював величезну роботу з контролю за використанням ТС у СРСР, детально аналізував їх застосування у провідних галузях народного господарства, впроваджував нові марки сплавів і видів інструментів, сприяючи зменшенню загальних витрат матеріалів.

Один із найпотужніших у світі комплексів виробництва ТС працював як Всесоюзне об’єднання “Союзтвердосплав” із підпорядкуванням Міністерству кольорової металургії СРСР. В об’єднанні працювали понад 25 тис. чоловік, серед яких 3 тис. – вчені та інженерно-технічні працівники.

Дана підгалузь кольорової металургії розвивалася на території України досить інтенсивно завдяки знаходженню тут, по-перше, великої кількості передових промислових підприємств із галузей, що споживають ТС; по-друге, значної наукової бази і, по-третє, одного із п’яти найбільших підприємств-виробників ТС. Для визначення ролі та значення ТС підгалузі для сучасного промислового комплексу України у дисертаційному дослідженні проведено погалузевий аналіз споживання та вартості продукції даної підгалузі, результати якого відображені на рис. 1.

Рис. 1. Порівняльний рівень вартості ТС виробів за основними галузями споживання

У цьому розділі також встановлюється доцільність проведення подальшого дослідження щодо трьох рівнів ІР: взаємовплив ІР ТС виробництва та державної інноваційної політики, організація ІР на рівні ТС підгалузі кольорової металургії України, управління ІР на підприємствах ТС підгалузі.

У другому розділі роботи “Аналіз стану і визначення методичних основ інноваційного розвитку твердосплавного виробництва” досліджено динаміку розвитку й інноваційні процеси ТС виробництва в Україні в 1991-2005 роках, визначено основні проблеми, характерні для всіх підприємств підгалузі, розглянуто методичні основи організації й управління ІР на державному, галузевому та мікрорівнях.

За даними геологічної розвідки в Україні немає розвіданих родовищ вольфрамових руд, які мали б промислове значення. Поклади сировини і заводи, що виготовляли стандартні суміші для ТС промисловості України, залишилися у РФ. Тому російські виробники сумішей (які виготовляють також ТС вироби) отримали суттєві важелі впливу на конкурентоспроможність українських виробників ТС за рахунок можливості встановлення цін на сировину. Вони поставляють суміші на територію України за наступною ціною:

Така цінова політика робить українське виробництво ТС неконкурентоспроможним за ціною, особливо що стосується стандартних виробів. Окрім того, занепад економіки на початку 90-х років і значний її спад аж до 1999 р. спричинив суттєве скорочення виробництв у основних галузях-споживачах ТС продукції, що відповідно до 10 разів зменшило попит на ТС.

Оцінка сучасного стану обладнання та технологій, які доступні до використання або використовуються на ТС виробництвах України, свідчить, що відповідний технологічний парк не оновлювався починаючи з 1991 р., тобто протягом як мінімум 15 років. Фактично українське виробництво ТС значно відстає від аналогічних зарубіжних виробництв. В силу природних вікових процесів у найближчому майбутньому також може виникнути проблема нестачі кадрів необхідних кваліфікації та досвіду.

Загальна кількість підприємств, наукових та інших організацій, що займаються ТС, в Україні насьогодні становить близько 30. Найбільшими серед підприємств є ДП Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів (СКТС і ТМ) із потужністю виробництва до 500 т на рік, ВАТ “Торезтвердосплав” – виробник наплавочних ТС, НВТ “Донікс” (м. Донецьк) та ДНВП “Алкон-твердосплав” (м. Київ).

Підґрунтям для інноваційного розвитку ТС виробництва є унікальна українська школа матеріалознавства. Вітчизняна наука, у т.ч. галузева та заводська, не дивлячись на все слабкішу матеріально-технічну базу, спроможна запропонувати розробки у галузі виробництва ТС, що досягають світового рівня і навіть його перевищують. У країні існує група вчених-розробників винаходів і досягнень високого рівня, готуються молоді інженерні кадри, за технологіями виробництва ТС захищаються кандидатські й докторські дисертації.

ТС підгалузь слід віднести до таких, в яких інновації є однією з ключових стратегічних переваг, здатних забезпечити успіх у конкурентній боротьбі. У передових світових компаній-виробників близько половини надходжень від продажів дає продукція, виробництво якої розпочато за останні 5 років: для Kennametal це 45%, для Iscar – 50%. Одним із основних напрямів інноваційної активності вітчизняних ТС підприємств є вирішення сировинної проблеми. Іншим способом реалізації інноваційного потенціалу ТС підприємств є виконання нестандартних замовлень і знаходження технологічних рішень для потреб підприємств-замовників. Деякі підприємства йдуть шляхом диверсифікації виробництва. Виділяючи у класифікації інновацій управлінські, слід акцентувати їх важливість у ТС підгалузі. Підприємствам, успішно функціонуючим за радянських часів, необхідно було освоїти ряд новітніх для них управлінських функцій, невід’ємних за ринкових відносин.

Узагальнюючи розвиток інноваційних процесів у підгалузі в 1991-2005 р., можливо його оцінити як помітний, але недостатній для вирішення завдань інноваційного розвитку промисловості України. Для подальшого розвитку ТС виробництва пріоритетними повинні стати інновації: продуктові, технологічні, управлінські.

Стан галузі та динаміка економічних процесів у ній кількісно характеризуються даними статистики. Основна увага в дослідженні приділяється аналізу динаміки зовнішньоторгівельних операцій із ТС та пов’язаними з ними видами продукції (ТС сировина та ТС інструменти), частки високотехнологічної ТС продукції у внутрішньому виробництві та споживанні, експорті й імпорті.

Підготовка статистичних даних для проведення досліджень здійснювалася за наступними етапами: 1) обрання із діючих класифікацій національного рівня груп та підгруп, позицій та субпозицій товарів, за якими планувалося здійснювати аналіз відповідно до обраних напрямів; 2) зведення – наукова обробка даних для подальшого опису статистичної сукупності за узагальнюючими ознаками; 3) встановлення порогових обмежень за середніми цінами для забезпечення достовірності показників динаміки; 4) перевірка гіпотези про однорідність сукупності даних, які аналізувалися.

Для узгодження політики ІР ТС виробництва із загальнодержавною розглянуто співвідношення й важливість кожної з її складових, що має суттєве значення для ТС підгалузі. Серед короткотермінових розкрито заходи фінансово-податкової і кредитної політики; юридичні умови, що стимулюють нові інноваційні підприємства; розвиток комп’ютерних інформаційних систем і баз даних, систем підтримки прийняття рішень і консультацій. Серед дій довгострокового характеру це підвищення рівня і розширення сфери досліджень; формування нових установок щодо споживання інноваційних і більш передових продуктів; розвиток системи безперервної освіти; створення умов для розвитку інфраструктурних підприємств і організацій; розвиток нового організаційно-економічного механізму трансферу технологій. Визначено найбільш важливі для ТС виробництва складові механізмів реалізації ДІП шести рівнів: організаційно-функціонального, інформаційного, кадрового, економічного, правового і зміни системи власності у сфері науки.

Для вирішення завдань ІР на рівні підгалузі необхідним є створення відповідної галузевої інфраструктури, найважливішими елементами якої є:

А) Науково-технічна рада (НТР) – інституція, що виконує функцію зв’язку між наукою та виробництвом, координує наукові дослідження, забезпечує здійснення фундаментальних наукових досліджень та ін.

Б) Галузева об’єднуюча структура, головною метою діяльності якої є узгодження дій підприємств для забезпечення їхніх прав та розвитку можливостей, у т.ч. у напрямі технологічного оновлення та інноваційного спрямування діяльності.

Виходячи з того, що НТР у ТС підгалузі вже існує, основна увага в дослідженні приділена створенню галузевого об’єднання. В розділі наведено методичні засади, вихідні положення і приклади з українського і зарубіжного досвіду створення галузевих об’єднуючих структур.

Об’єднання для задоволення економічних, виробничих, науково-технічних, інноваційних та інших інтересів суб’єктів, що здійснюють виробничу або іншу діяльність в одній з галузей національної економіки, можливе у 3 формах:

1. Об’єднання як громадська організація.

2. Економічна форма об’єднання – кластер.

3. Об’єднання підприємств – господарська організація.

На основі аналізу всіх форм об’єднань зроблено висновок, що інтереси галузі краще за все може представляти об’єднання підприємств цієї галузі. Чинне законодавство України передбачає чотири основних види таких об’єднань, до яких належать асоціації, корпорації, консорціуми і концерни. Окремо також виділяються промислово-фінансові групи та холдинги. Для вибору найбільш відповідного цілям ІР ТС виробництва виду об’єднання в дисертації наведено характеристику кожного з них.

Реалізація функціональних складових управління процесами ІР на підприємствах відбувається поетапно й циклічно, що відображено на рис. 2. (номери в блоках відповідають нижчезазначеним функціям).

1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку.

2. Аналіз внутрішнього середовища.

3. Виявлення напрямів та варіантів ІР.

4. Формування (розвиток) цільового ринку для реалізації проектів ІР.

5. Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах ІР.

6. Вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

7. Формування організаційної структури управління інноваційною діяльністю.

8. Планування виробничо-збутової та фінансової діяльності.

9. Контроль за реалізацією проектів ІР.

10.

Підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів ІР.

Рис. 2. Етапи управління процесами інноваційної діяльності на підприємстві

При підготовці до прийняття рішень управління процесами ІР на підприємствах здійснюється аналіз суттєвих факторів зовнішнього середовища (наведено перелік для ТС підгалузі) та діагностика інноваційного потенціалу підприємств. Розглядаючи можливі напрямки ІР, підприємство вибирає найбільш прийнятні варіанти, щодо яких проводяться маркетингові дослідження, виділяються сегменти і прогнозується їх майбутній розвиток. На підставі цього обираються інноваційні проекти розвитку існуючих ринків чи формування нових цільових ринків.

Приймаючи рішення щодо вибору подальших напрямів інноваційної діяльності, бажаним є використання декількох методів аналізу ризику та розрахунок основних оціночних показників і запасу міцності проектів. Інноваційний характер проектів вимагає внесення поправок на ризик, найбільш прозорим способом чого є коригування норм дисконту.

Реалізація рішень щодо ІР підприємства лежить у сфері дії його економічної стратегії, в якій виділено організаційний, виробничий, маркетингово-збутовий та інвестиційно-фінансовий блоки і функцію контролю, що повинна застосовуватися щодо реалізації всіх стратегій. У формуванні складових економічної стратегії рекомендується використовувати сучасні підходи та концепції.

Зміна пріоритетів ІР здійснюється на основі постійного моніторингу зовнішніх і внутрішніх факторів, побудови моделей розвитку для реагування на прогнозовані зміни середовища, аналізу життєвого циклу продуктової інновації та технології. Для змін в управлінських та організаційних інноваціях вивчаються досягнення економічної та управлінської науки.

В третьому розділі “Розробка принципів взаємодії рівнів управління інноваційним розвитком твердосплавного виробництва” проаналізовано статистичні дані щодо експорту й імпорту, внутрішнього виробництва і споживання ТС продукції, розкрито чинники виконання завдань ІР ТС виробництва на трьох рівнях та запропоновано модель їх взаємодії.

Для визначення відповідності пороговим обмеженням автором здійснено розрахунок цін за сукупними обсягами експорту й імпорту та за країнами походження для кожної із обраних для аналізу товарних груп. Підготовка статистичних даних до аналізу дозволила виявити проблеми, що полягають у значній кількості невідповідностей і зловживань при експорті-імпорті ТС та пов’язаної з ними продукції, і мають суттєвий негативний вплив на роботу ТС підприємств України. Для їх вирішення автором запропоновано механізм регулювання на основі порогових значень митної вартості.

Аналітичні розрахунки здійснено за наступними напрямами:

1. Динаміка натуральних і вартісних обсягів імпорту основної для ТС виробництва сировини – ТС сумішей та карбіду вольфраму.

2. Динаміка натуральних і вартісних обсягів експорту й імпорту ТС продукції (із визначенням обсягів внутрішнього ринку ТС виробів – табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка обсягів внутрішнього ринку ТС виробів в Україні

Показники | 2001 р. | 2005 р. | Індекси росту

кг | тис.дол.

США | кг | тис.дол.

США | у кг | у тис.дол.

США

Внутрішнє виробництво (1) | 68 787,22 | 3 026,64 | 73 500,00 | 4 410,00 | 1,07 | 1,46

Експорт (2) | 2 860,17 | 257,59 | 10 616,00 | 861,08 | 3,71 | 3,34

Імпорт (3) | 263 574,92 | 8 768,32 | 170 141,56 | 10 003,64 | 0,65 | 1,14

Внутрішній ринок (1-2+3) | 329 501,97 | 11 537,37 | 233 025,56 | 13 552,56 | 0,71 | 1,17

Частка українських підприємств, % | 20,01 | 24,00 | 26,99 | 26,19 | 1,35 | 1,09

3. Динаміка натуральних і вартісних обсягів експорту й імпорту ТС інструменту (із розрахунком обсягів внутрішнього ринку інструментів верстатних, частка вартості ТС інструменту в яких 15% – табл. 2).

Таблиця 2.

Динаміка обсягів внутрішнього ринку інструментів верстатних в Україні (у кг)

Показники | 2003 р. | 2005 р. | Індекси росту

Внутрішнє виробництво (1) | 3 396 302,00 | 3 344 777,00 | 0,98

Експорт (2) | 2 117 939,72 | 3 445 266,41 | 1,63

Імпорт (3) | 2 648 275,88 | 2 973 251,76 | 1,12

Внутрішній ринок (1-2+3) | 3 926 638,16 | 2 872 762,35 | 0,73

Споживання вітчизняного інструменту (1-2) | 1 278 362,28 | -100 489,41 | -0,079

4. Визначення умов торгівлі ТС виробами та інструментами на зовнішньому ринку.

5. Географія експорту й імпорту ТС виробів та інструментів, відносини з головними контрагентами.

Як найбільш пріоритетна виділена реалізація наступних заходів ДІП щодо ТС виробництва: розробка нових державних стандартів у відповідності з міжнародними; впровадження галузевих програм і проектів; експертиза матеріалів, проектів, систем та інших об’єктів інноваційної діяльності; долучення до створених на державному рівні банків даних технологій; організація постійнодіючих (наприклад, у мережі Інтернет) і періодичних виставок розробок; поширення використання сучасних комп’ютерних систем; консалтингова допомога підприємствам ТС підгалузі; прискорення амортизації основних виробничих фондів; зміни у власності через залучення вітчизняних інвесторів, трансфер технологій; визначення основних категорій інноваційного процесу, зокрема статусу суб’єктів інноваційної діяльності.

Визначення відповідальних за реалізацію окремих механізмів ДІП свідчить про значну кількість органів державної влади, від яких залежить виконання заходів ІР ТС виробництва. На галузевому рівні інноваційна діяльність повинна координуватися галузевим міністерством разом із об’єднанням підприємств галузі та науково-технічною радою. При чому до компетенції міністерства більше належатиме реалізація ДІП щодо галузі та узгодження цілей її ІР з цілями та завданнями інших галузей, від асоціації надходитимуть ініціативи, що відображатимуть знання насущних проблем і потреб галузі, НТР відповідатиме за зв’язок науки й виробництва.

В сучасних умовах асоціації своєю діяльністю можуть значно впливати на економічне та політичне середовище України. За час із початку демократизації українського суспільства вони значно зміцніли, завоювали довіру і повагу підприємців, бізнесових структур України та іноземних держав, наростили свій вплив на процедуру прийняття рішень, з ними почали рахуватися всі гілки влади. Асоціації діють на декількох рівнях:

1) політико-правовому (моніторинг подій, реагування на зміну законодавства, аналіз тенденцій, налагодження зв’язків з групами інтересів);

2) економічному (забезпечення більших прибутків у своїх членів, сприяння мінімізації витрат);

3) індивідуальному (лобіювання інтересів);

4) адміністративному (робота з органами влади, входження до консультативних структур);

5) публічному (участь у виставках, прес-конференціях) тощо.

Виходячи з цих міркувань, формою узгодження дій підприємствами ТС підгалузі обрано саме асоціацію. Асоціація твердосплавних підприємств України була заснована 5 квітня 2006 р. На прикладі аналізу етапів її створення в роботі надано деякі загальні рекомендації щодо створення асоціацій у високотехнологічних галузях.

Для апробації методики комплексного управління інноваційним розвитком підприємств було обрано ДНВП “Алкон-твердосплав”. Розглядалася можливість розгортання на підприємстві інноваційних проектів, розроблених в Інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України. Методика використана в управлінській діяльності даного підприємства і може бути рекомендованою до застосування іншими підприємствами підгалузі. Корисними також є отримані на підставі експертних оцінок значення чинників ризиків для інноваційних проектів у ТС виробництві.

В дисертації розглянуто 2 сценарії інноваційного розвитку вітчизняного ТС виробництва. Перший реалізовуватиметься, якщо ситуація залишиться без змін, тобто за посилення глобалізаційних процесів, відкритості й нерегульованості українського ринку ТС, відсутності втручання держави для встановлення цивілізованих умов роботи на ньому та створення стимулів до інноваційної діяльності.

В такому разі основними напрямами інноваційної активності підприємств залишаться виробництво ТС із регенерованої сировини, виготовлення унікальних нестандартних виробів та освоєння суміжних виробництв і нових видів продукції. Проте і для цього потребується оновлення обладнання й залучення додаткових спеціалістів, що для багатьох підприємств недоступно. Якщо українські ТС виробники зупиняться та збанкрутіють, вітчизняна інструментальна галузь та інші, що споживають ТС продукцію, змушені будуть орієнтуватися тільки на імпортних постачальників, які, як показує досвід, не облишать можливості підняти ціни.

Реалізація іншого сценарію можлива за вжиття заходів і формування відповідного середовища в результаті взаємодії держави, галузі та виробників. Вирішення основних проблем інноваційного розвитку ТС виробництва знаходиться у двох площинах:

1) Створення цивілізованих умов на ринку ТС виробів та інструментів;

2) Організаційно-управлінські зміни на всіх рівнях управління ІР підгалузі (заходи галузевого ІР).

Галузевий ІР займає важливе місце в управлінні економікою як принципово новий механізм. Його метою є збільшення обсягів виробництва та підвищення конкурентоспроможності галузі на основі інтенсивного використання нових знань та їх матеріалізованих результатів. Узагальнена концептуальна модель ІР галузі представлена на рис. 3.

Галузевий ІР започатковується на наступних принципах:

· трьохрівнева структура управління (державний, галузевий та мікрорівень);

· інтеграція в існуючу схему державної промислової та інноваційної політики;

· залучення існуючої інфраструктури та створення нових суб’єктів управління ІР галузі;

· єдність інноваційного розвитку з державним економічним, соціальним, екологічним розвитком;

· пріоритетність та збалансований розвиток фундаментальних та прикладних досліджень, зростання кадрового потенціалу для забезпечення потреб ІР виробництв.

Автором розроблено та використано для вирішення проблем інноваційного розвитку ТС виробництва механізм організації й управління ІР галузі. Реалізація даного механізму здійснюється в три етапи, на кожному з яких використовуються різні аналітичні, організаційно-економічні, управлінські методи.

1.

Аналіз стану галузі

Оцінка значимості галузі для економіки (промисловості), визначення потреби в інноваційному розвитку, аналіз стану галузі в Україні та світі, діагностика проблем галузі, постановка мети і завдань ІР галузі.

2. Організація системи взаємодії учасників інноваційного циклу

Використовуються механізми державної інноваційної політики, специфічні механізми для потреб ІР галузі, інструмент діалогу галузі з владою – асоціація, методи організації й управління ІР для підприємств.

3. Побудова галузевої інноваційної системи як системи управління ІР галузі

Визначаються пріоритетні завдання ІР, виконавці та їх функції, взаємозв’язки суб’єктів та об’єктів управління ІР між собою та їхні зв’язки із зовнішнім середовищем, очікувані результати (перспективи).

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і наукове вирішення проблеми організації й управління інноваційним розвитком твердосплавного виробництва як складової промислового комплексу України. В основу моделі галузевого інноваційного розвитку покладено принцип взаємної узгодженості управлінських рішень на рівні держави, галузі та підприємства. Основні висновки із отриманих результатів проведених досліджень полягають у наступному.

1. Забезпечення промисловості сучасними високоякісними ТС виробами має важливе значення для досягнення високого рівня розвитку виробництва у багатьох галузях. Тверді сплави завдяки своїм унікальним властивостям – поєднанню високої міцності й зносостійкості при звичайних та підвищених температурах, відіграють значну роль в інноваційному розвитку інструментального виробництва, верстатобудування, автомобільної, космічної, електронної техніки, металургії та металообробки, ВПК, буріння свердловин для видобутку нафти, газу й інших корисних копалин. Збільшення ефективності виробництва та продуктивності праці завдяки використанню ТС як більш передового матеріалу у різних галузях оцінюється від 2-9 до декількох десятків (10-50) разів.

2. При переході до ринкових умов господарювання ТС виробництво набуло нових форм, для яких необхідним є активне використання сучасних концепцій управління (інновації, маркетинг, логістика та ін.), поки що недостатньо розвинутих у ТС підприємств. До основних проблем, що гальмують розвиток підгалузі й властиві для всіх виробників ТС, слід віднести відсутність вітчизняної сировини, застарілість технологічного устаткування та недостатній рівень інноваційної активності підприємств. Кожну з цих проблем підприємствам самостійно вирішити не під силу, тому потребується розумне державне втручання, лобіювання інтересів підприємств підгалузі через відповідну об’єднуючу структуру.

3. Здійснений автором аналіз показників експорту-імпорту та внутрішнього виробництва високотехнологічної ТС продукції засвідчує ряд загрозливих тенденцій: зростання вартості ТС сировини, надзвичайно низькі обсяги експорту ТС виробів порівняно з їхнім імпортом, збільшення імпортозалежності українських споживачів інструментів. З цієї точки зору важливим є втримати динаміку нарощування виробництва у цих напрямах та збалансувати експортну й імпортну складову підгалузі. Важливо протидіяти зловживанням при здійсненні операцій експорту й імпорту відповідної високотехнологічної продукції, на забезпечення чого автором пропонується обробка даних щодо митної вартості товарів при їх статистичному аналізі та в діяльності митних органів за критеріями відповідності пороговим значенням.

4. Огляд теоретичних досліджень, присвячених інноваційному розвитку економіки засвідчує, що рівні держави, галузі та підприємства розглядаються, як правило, окремо. В дисертації доведено, що для відродження вітчизняного ТС виробництва необхідно досягти узгодженості цілей і взаємодії між державним рівнем управління ІР як таким, що забезпечує передумови та середовище для інноваційної діяльності, галузевим – як таким, що створює специфічну інфраструктуру для вирішення проблем і захисту спільних інтересів підприємств і організацій підгалузі, та рівнем підприємства як таким, на якому відбувається безпосереднє здійснення інноваційної діяльності.

5. Дослідження автором співвідношення завдань і цілей ДІП із завданнями й цілями інноваційного розвитку ТС підгалузі доводить можливість їх узгодженості. Метод визначення завдань і цілей інноваційного розвитку певної галузі полягає в: 1) аналізі завдань і цілей ДІП, 2) обранні з них таких, що відповідають пріоритетам галузі, 3) доповненні їх суттєвими для галузі завданнями й цілями, коригуванні положень ДІП із внесенням пропозицій через представницький орган галузі, 4) визначенні складових механізмів реалізації ДІП, які мають найбільше значення для галузі, 5) окресленні кола інституціональних проблем.

6. Щодо створення асоціацій інноваційних підприємств автором сформульовано рекомендації до кожного етапу організації діяльності галузевого об’єднання, спрямовані на полегшення та прискорення створення таких об’єднань у високотехнологічних галузях. На нормативному рівні автором пропонується закріпити правовий статус і порядок створення асоціацій; умови (обмеження) на їх створення; порядок формування, використання та правовий режим майна; загальні принципи управління об’єднанням; правові й економічні аспекти здійснення господарської діяльності; права й обов’язки учасників асоціації; права асоціацій, особливо що стосується участі у підготовці урядових рішень та регуляторного контролю.

7. Методика комплексного функціонального управління інноваційною діяльністю на мікрорівні включає етапи підготовки, прийняття та реалізації рішень щодо інноваційної діяльності та своєчасної зміни її пріоритетів. Для кожної з функціональних складових наведено специфічні методи, розроблені зарубіжними й вітчизняними економістами та адаптовані для ТС підприємств автором дослідження. Джерела та підсистеми інформаційного забезпечення, а також деякі складові етапу реалізації рішень доповнені автором виходячи з концепції управління ефективністю (performance management).

8. За досягнення рівних конкурентних умов, усунення експортно-імпортних невідповідностей, при оцінених попередньо обсягах внутрішнього ринку і володіючи виробництвом високотехнологічних унікальних виробів ТС підприємства мають передумови для інноваційного розвитку. Підтримка з боку держави у вигляді гарантій інвестору, знижених ставок кредитування, вирішення питань залучення коштів для технологічного оновлення державних підприємств і виконання Міжгалузевою науково-технічною радою та Асоціацією твердосплавних підприємств України покладених на них функцій значно прискорило би розвиток підгалузі. Оптимальний механізм організації й управління ІР ТС виробництва знайшов відображення на графічній моделі.

9. Розроблений і використаний для вирішення проблем інноваційного розвитку ТС виробництва механізм організації й управління ІР галузі включає три етапи: аналіз стану галузі, організація системи взаємодії учасників інноваційного циклу, побудова галузевої інноваційної системи як системи управління ІР галузі. Концептуальну модель галузевого інноваційного розвитку пропонується використовувати для організації та управління ІР інших галузей та підгалузей промисловості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Бондаренко В.П., Галенко І.В., Корнута О.П.* У зв’язку із заміжжям прізвище Корнута змінено на прізвище Казьміна. Стратегія інноваційних підприємств на втраченому ринку твердосплавних виробів // Проблеми науки.- 2003.- №6.- С. 44-52. (0,68 д.а.) Автору належить характеристика проблем інноваційних твердосплавних підприємств і розробка раціонального циклу ТС виробництва та збуту його продукції в Україні (0,27 д.а.)

2. Корнута О.П. Сучасний стан інноваційного розвитку вітчизняних підприємств твердосплавної підгалузі кольорової