НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ

імені В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

Христова Наталія Миколаївна

УДК 930.253+02:93+025.7/.9

НАУКОВО-ДОВІДКОВИЙ АПАРАТ АРХІВІВ ТА

РУКОПИСНИХ ПІДРОЗДІЛІВ БІБЛІОТЕК В УКРАЇНІ

у 1920-1990 рр.

Спеціальність 07.00.08 — книгознавство,
бібліотекознавство та бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ — 1999

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана в Українському державному науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Головного архівного управління України

На-у-ко-вий ке-рі-в-ник— | до-к-тор іс-то-ри-ч-них на-ук Ку-ле-шов Се-р-гій Георгійо-вич, Укра-їн-сь-кий дер-жа-в-ний на-у-ко-во--до-с-лі-д-ний ін-сти-тут ар-хі-в-ної спра-ви та до-ку-мен-то-з-нав-ства Го-ло-в-но-го ар-хі-в-но-го упра-в-лін-ня Укра-ї-ни, завідувач від-ді-лу до-ку-мен-то-з-нав-с-т-ва.

Офі-цій-ні опо-нен-ти— | до-к-тор іс-то-ри-ч-них на-ук Сло-бо-дя-ник Ми-хай-ло Се-ме-но-вич, Цен-т-раль-на- -на-у-ко-ва сіль-сь-ко-го-с-по-дар-сь-ка біб-ліо-те-ка Ака-де-мії аграрних наук Укра-ї-ни, ди-ре-к-тор;—

кан-ди-дат іс-то-ри-ч-них на-ук Доб-ко Те-тя-на Ва-си-лі-в-на, На-ці-о-наль-на біб-ліо-те-ка Укра-ї-ни іме-ні В.І.Вернад-ського, завідувач від-ді-лом до-від-ко-во--бі-б-лі-о-г-ра-фі-ч-но-го об-слу-го-ву-ван-ня.

Про-ві-д-на уста-но-ва— | Ін-сти-тут укра-їн-сь-кої ар-хе-о-г-ра-фії та дже-ре-ло-з-нав-с-т-ва іме-ні М.С.Грушевського На-ці-о-наль-ної ака-де-мії на-ук Укра-ї-ни, від-діл дже-рел но-ві-т-ньої іс-то-рії України, м.Київ.

Захист дисертації відбудеться 29 червня 1999 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.165.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) історичних наук у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського за адресою: 252039, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі бібліотекознавчої літератури в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (252039, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, 3).

Автореферат розісланий 27 травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук |

А.О.Чекмарьов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фонди архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек—складова інформаційних ресурсів держави, якісні показники використання яких залежать від ступеню демократичності суспільства, з одного боку, і його наукового та технічного потенціалу—з другого. За радянських часів дослідження архівної спадщини в Україні штучно обмежувалися і жорстко контролювалися, що часто унеможливлювало ознайомлення фахівців з реальними фактами історії. Розкриття змісту фондів державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек здійснювалося переважно у контексті “класової боротьби”, що інспірувало однобічність інформаційно-тематичного спрямування засобів їх науково-довідкового апарату (НДА). Нині брак грунтовних праць з проблем НДА в Україні пояснюється саме таким підходом. НДА не був об’єктом спеціального дослідження, а окремі публікації українських авторів, як правило, присвячувалися лише розв’язанню конкретних питань практичного характеру на основі досвіду роботи архіву або наукової бібліотеки.

Вирішення такого важливого завдання сучасної історичної науки як створення правдивої історії українського народу неможливо без опрацювання всіх документальних масивів архівів та наукових бібліотек. У свою чергу це вимагає не тільки технологічного забезпечення організації доступу до них, а й значною мірою наукового обгрунтування підготовки та високоефективного функціонування інформаційно-пошукових засобів НДА. На часі—розроблення оптимальної моделі комплексу його елементів на основі всебічного вивчення інформаційних та інших характеристик різних типів і видів довідників, що використовуються нині в державних архівах та рукописних підрозділах наукових бібліотек в Україні й за кордоном. Уніфіковані підходи до створення автоматизованих засобів НДА мають забезпечити оперативний пошук і видавання інформації про наявність, місцезнаходження і зміст документів і сприяти інтеграції НДА державних архівів і рукописних підрозділів наукових бібліотек. Однак вирішенню названих завдань повинен передувати науковий аналіз сучасного стану і прогноз щодо перспектив розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек України на основі грунтовного дослідження його історії. Визначення часу зародження елементів НДА, характеру їхньої трансформації та оформлення у систему, окреслення тенденцій його розвитку сприятиме удосконаленню сучасного НДА. Отже, тема дисертаційного дослідження — актуальна наукова проблема архівознавства, бібліотекознавства та книгознавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження пов’язане:—

з планами науково-дослідної та методичної роботи Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства та Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, зокрема з науковими темами: “Науково-довідковий апарат державних архівів України”, “Нариси з історії архівної справи в Україні”(Розділ “Робота архівістів щодо удосконалення науково-довідкового апарату архівів, досвід видання архівних путівників, описів фондів”), “Національний стандарт архівного описання” у межах проекту міжнародної програми створення архівно-бібліотечної бази даних з українських рукописних та архівних сховищ (АВВ) Ради міжнародних наукових досліджень та Українського дослідного інституту Гарвардського університету, Національної Академії наук України, Міністерства культури та мистецтв України, Головного архівного управління України, Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського.

Мета дослідження: здійснити реконструкцію основних етапів історії НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні, дослідити його сучасний стан, розкрити основні тенденції розвитку.

Об’єктом дослідження є НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек України.

Предмет дослідження— історія формування і функціонування НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек України та перспективи його розвитку.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:—

визначити основні етапи історії формування та розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні;—

виявити головні тенденції розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні в кожному з етапів;—

проаналізувати сучасний стан НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні;—

визначити перспективні напрями розвитку НДА державних архівів і рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні та основні шляхи його удосконалення.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1920-1990-х рр.— від початку формування основних елементів НДА у державних архівах та рукописних підрозділах наукових бібліотек в Україні до сьогодення.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше: — 

проаналізовано НДА державних архівів та рукописних фондів наукових бібліотек та доведено, що вони функціонують як подібні об’єкти за складовими елементами, структурою та функціями;—

здійснено періодизацію розвитку НДА, пов’язану з формуванням Державного архівного фонду (ДАФ) та основними етапами функціонування рукописних підрозділів наукових бібліотек;— 

охарактеризовано сучасний стан НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек, визначено ступінь релевантності довідників складу і змісту документів Національного архівного фонду України;—

визначені сучасні тенденції розвитку та удосконалення НДА на основі концепції створення автоматизованих систем пошуку і видавання інформації про документальну спадщину України;

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, наукової об’єктивності; історико-порівняльний, системний та книгознавчий аналіз. Для реалізації дослідницьких завдань застосовувалися такі спеціальні методи —історико-статистичний, моделювання, анкетування.

Практичне значення одержаних результатів. За матеріалами дисертаційного дослідження підготовлено: розділ “Науково-довідковий апарат архіву” “Основних правил роботи державних архівів України”, міжархівний довідник “Науково-довідковий апарат державних архівів України”, довідник “Археобібліобаза”, “Методичні рекомендації про порядок централізованого державного обліку документів історико-культурної спадщини України, що знаходяться за кордоном, та документів іноземного походження, що стосуються історії України”, методичні рекомендації “Основні принципи поділу фондів на категорії у Державному архіві Київської області”.

Особистий внесок здобувача полягає у виявленні та аналізі невідомих даних з історії розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек України, у залученні до наукового обігу великої кількості маловідомих архівних джерел. Частина невиданих та маловідомих документів 1917-1921 рр. були опубліковані у першому томі археографічного щорічника Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства “Пам’ятки”. Розроблено структуру описання інформації для бази даних “Зарубіжна архівна Україніка”, підготовлено описання частини архівних фондів Державного архіву Київської області для бази даних “Архівна та рукописна Україніка”.

Апробація результатів дисертації. Наукове дослідження здійснювалося впродовж 1991-1998 рр. Основні його положення та результати викладено в 6 публікаціях у фаховій періодиці та тематичних збірниках наукових робіт, в термінологічному словнику “Архівістика” (К.,1998), підручнику “Архівознавство”(К., ), в доповідях на міжнародних конференціях “Бібліотечно-бібліографічні класифікації та інформаційно-пошукові системи” (К., 1995), “Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи” (К., 1996). Дисертантка виступала з доповідями на архівних та бібліотечних семінарах та нарадах.

Джерельну базу дослідження складають нормативні акти та інші документи державних органів влади, пов’язані з розвитком архівної та бібліотечної справи, інструктивні та довідково-інформаційні матеріали архівних та бібліотечних установ, наукові праці з історії та теорії НДА, книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, архівознавства, матеріали науково-практичних конференцій.

Важливим джерелом для дисертаційного дослідження була спеціальна архівна та бібліотечна періодика, зокрема, журнали “Архівна справа”(1926-1931 рр.), “Радянський архів”, “Архів Радянської України”(1932-1933 рр.), “Бюлетень Центрального архівного управління УРСР” (1947-1964 рр.), “Архіви України”(з 1965 р.), “Бібліотечний журнал”(1925-1926 рр.),”Бібліотечний збірник”(1926-1927 рр.), “Журнал бібліотекознавства та бібліографії”(1927-1930 рр.) та ін.

Опрацьовано архівні документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ф. ,166), Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ф.1), державних архівів Київської області, м. Києва, архіву Президії Національної академії наук України (ф.Р-251), архіву НБУВ, Інституту рукопису НБУВ (фф.1, 33, 52, 285).

Дослідження обсягом 157 сторінок складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (392).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт та предмет дослідження, окреслюються його хронологічні межі, формулюється мета та завдання роботи, визначається наукова та практична значущість роботи.

У першому розділі дисертації “НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні як об’єкт дослідження” подано історіографію проблеми розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек, охарактеризовано його структуру, елементи та функції, обгрунтовано періодизацію його розвитку.

Чільне місце серед проблем, пов’язаних з історією НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек, посідають питання наукового описування документальних джерел. Саме тому на них зосередили увагу фахівці-архівознавці ще у ХІХ ст. Технологія описування, практичні основи створення описів розроблялися російськими вченими ХІХ-поч.ХХ ст. О.Вороновим, Ф.Істоміним, М.Калачовим, Д.Самоквасовим, Г.Шмельовим, в Україні—М.Владимирським-Будановим, М.Довнар-Запольським, В.Іконниковим, І.Каманіним, К.Козловським, А.Красовським, І.Новицьким. Певний внесок у вирішення завдань групового описування був зроблений М.Бережковським та М.Оглобліним.

В умовах децентралізації архівної та бібліотечної справи основні принципи описування не були чітко визначеними, не існувало єдиної методики організації цих процесів. Окремі елементи структури НДА архівів розглядалися відомими російськими архівістами О.Вороновим, Ф. Істоміним, О.Львовим, Д.Самоквасовим, в Україні —І.Каманіним. До досягнень дореволюційного архівознавства належить також усвідомлення залежності “описань” від рівня розвитку та організації архівної справи, зокрема від її централізації.

Суттєвий внесок у розроблення теоретичних уявлень про НДА архівів в умовах централізації архівної справи в СРСР у 1920-1930-ті рр. був зроблений радянськими істориками та архівістами М.Бельчиковим, М.Вишневським, Г.Князєвим, І.Фоміним. У вітчизняній архівознавчій літературі цього періоду маємо значну кількість науково-практичних розвідок з питань наукового описування, розроблення поняття НДА до певних груп документів як засобу розкриття їхньої інформації (Д.Багалій, В.Веретенніков, М.Максимейко, В.Романовський). В українській архівознавчій періодиці друкувалися численні матеріали, присвячені проблемам описування архівних документів (С.Беленкіна, В.Домбровський, Л.Кангун, І.Шабатін, Н.Яновський та ін.) та огляди архівних фондів (В.Барвінський, О.Водолажченко, В.Греков, М.Грибін, С.Дуброва, І.Степанов).

З моменту створення рукописного відділу у складі Всенародної бібліотеки України його ідеологом став Г.Житецький, науково-практичний доробок якого у справу створення перших елементів НДА важко переоцінити. Йому належить і пріоритет у теоретичному обгрунтуванні розподілу рукописного матеріалу між архівами, бібліотеками та музеями. Окремі теоретичні та методичні положення, сформульовані Г.Житецьким не втратили свого значення й досі. Загальні питання роботи рукописного відділу Всенародної бібліотеки України у 1920-1930 рр. розглядалися Л. Биковським, М. Геппенером, Н.Піскорською, С.Постернаком.

Серед теоретичних розробок питань НДА архівів у 1930-х рр. заслуговують на увагу погляди радянського архівіста Г.Князєва, який першим став аналізувати НДА як цілісний об’єкт, де всі складові функціонально пов’язані між собою. Методичний підхід до НДА архівів з позицій цілісності набув поширення на початку 1930-х рр. і був відображений у навчальних посібниках радянських архівістів ”Теория археографии” М.Бельчикова, “Теория и техника архивного дела” Г.Князєва, статтях М.Вишневського, І.Фоміна та ін.

З середини 1930-х років розвиток всіх напрямів архівної справи, зокрема створення та функціонування НДА, регламентувався загальносоюзними методичними інструкціями, що повною мірою відносилося і до діяльності рукописних відділів наукових бібліотек. З того часу в Україні фактично припинилося розроблення власної теоретичної бази архівознавства, відбувалося повне нівелювання українського досвіду та уніфікація методичних засад створення НДА у державних архівах СРСР.

Питання системного підходу до створення НДА набули розвитку у підручнику К.Мітяєва “Теория и практика архивного дела”. Цей вчений вже мав чітке уявлення про НДА як систему до документів Державного архівного фонду (ДАФ) СРСР. У 1950-1960-ті рр. ідеї К.Мітяєва були підтримані радянськими архівістами М.Шобуховим та О.Корноуховою. У грунтовних статтях В.Автократова, М.Петровської, Л.Солодовнікової, Є. Старостіна приділялася увага питанням каталогізації документів архівів. Пожвавилася теоретична робота у галузі класифікації та каталогізації документів, що знайшло своє відображення у статтях, доповідях, методичних посібниках, підготовлених працівниками архівних установ. У роботах К.Рудельсон вперше порушувалося питання про систему каталогів архіву як сукупність різних за цільовим призначенням довідників, а також про роль каталогів у інформаційній системі архівів.

Український досвід з цього питання у 1950-1970-ті рр. репрезентований великою кількістю оглядових статей переважно на сторінках “Архівів України”, з яких варто виділити роботи О.Купчинського про створення НДА до фондів судово-адміністративних установ України ХV-XVІІІ ст. Створення системи НДА ДАФ СРСР на основі системного підходу у різні роки розглядалися М.Автократовою, Н.Назіним, П.Смоктунович, Л.Сесіною.

В цей же період деякі практичні аспекти діяльності рукописних відділів наукових бібліотек аналізувалися М.Візиром, О.Молодчиковим, Є.Сороковською.

В архівній справі недостатньо уваги приділялося питанням системної організації НДА державних архівів різних рівнів. Характерним явищем у розвитку теоретичних основ НДА у СРСР в 1970-1980-ті рр. було широке використання ідей інформатики, зокрема теорії інформаційного пошуку (В.Автократов, Г.Воробйов, А.Курантов).

Загальний огляд розвитку НДА в Україні певною мірою відображений у монографічних дослідженнях з історії архівної та бібліотечної справи Г.Боряка, Л.Дубровіної, О.Мітюкова, О.Онищенка. Вагомий внесок у розроблення теоретичних та методичних проблем НДА рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні на сучасному етапі зроблений Л.Дубровіною.

Перспективи розвитку НДА, зокрема, які висвітлювалися у контексті розроблення автоматизованих інформаційно-пошукових систем (АІПС), в українській архівознавчій літературі розглядалися в плані постановки проблеми і не відповідали на конкретні концептуальні питання щодо створення автоматизованих систем пошуку інформації про документи державних архівів (Т.Власова, Д.Топчий, Н.Маковська,Т.Захарченко). Серед теоретичних розробок цього питання заслуговує на увагу нещодавно підготовлені колективом авторів (під загальним керівництвом Л. Дубровіної) та опубліковані “Основні положення комп’ютеризації архівної справи в Україні” (Студії з архівної справи та документознавства. - К., 1998. - Т. 3.)

Таким чином, огляд літератури з теми дисертації досить переконливо засвідчує відсутність узагальнюючих наукових праць, котрі висвітлюють питання становлення і розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек.

Важливим компонентом, що визначає теоретичні основи побудови НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек є його структура. НДА має багаторівневу структуру, що є сукупністю інформаційно-пошукових засобів у вигляді підсистем. Кожна з підсистем уособлює окремі типи довідників, а критерієм поділу виступає їхня певна функціональна ознака, за якою вони можуть бути системно організовані. Структура НДА відбиває класифікацію архівних довідників за функціональною ознакою та ієрархією і складається з двох рівнів: горизонтального та вертикального. Горизонтальний рівень структури— класифікація облікових, інформаційних документів, АІПС відповідно до функцій, що вони виконують. Вертикальний—класифікація елементів відповідно до ієрархії комплексів документів, де інформація подається про документи НАФ у цілому, окремого архіву або рукописного підрозділу наукової бібліотеки, груп фондів, окремого фонду тощо. У вертикальному рівні склад НДА формується залежно від виду описання документної інформації, а також класифікаційних структур організації документів. Склад та структура НДА пов’язані між собою і кожний з архівних довідників та інформаційно-пошукових систем (ІПС) здійснює певну функцію у сукупності інформаційних засобів. В бібліотечній та архівній справі деякі довідники виконують одночасно дві функції—обліково-контрольну та інформаційно-пошукову, наприклад, опис.

Важливою методологічною проблемою дослідження було визначення періодизації історії розвитку НДА. В основу періодизації було покладено етапність розвитку ДАФ СРСР (з 1993 р.—Національного архівного фонду (НАФ) України) як єдиного документального комплексу країни. Відповідно до цього процес розвитку НДА поділено на три етапи. Перший охоплює розвиток НДА до документів Єдиного державного архівного фонду (ЄДАФ) України і пов’язаний із заснуванням мережі державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні, розвитком теоретичних та практичних засад ЄДАФу (1920-1940 рр.). Другий розпочинається з оформленням ДАФу як єдиного документального комплексу СРСР, формуванням основних теоретико-методологічних та науково-методичних засад Єдиної системи науково-довідкового апарату (ЄСНДА) в Україні (1940-1980 рр.). Третій (сучасний етап) характеризується початком реальної автоматизації НДА в архівах та бібліотеках, формуванням НАФ незалежної України. Періоди, на які поділяються ці етапи відбивають процеси еволюції основних елементів НДА, формування його типо-видової структури, становлення сучасного НДА.

У другому розділі “Основні етапи розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні у 1920-1990-х рр.” розглядаються питання організаційно-класифікаційної практики, що застосовувалася в державних архівах та рукописних підрозділах наукових бібліотек при формуванні НДА в контексті історії бібліотечної та архівної справи.

У 1920-1930-ті рр. в бібліотечній та архівній теорії та практиці історично склалися різні форми організації, класифікації та описування фондів, що пов’язане зі специфікою організації та обліку архівних і бібліотечних фондів. Разом з тим цей період характеризується спільними підходами до поєднання функцій обліку та пошуку інформації через систему інвентарних описів, яка була поширеною у той час, коли в архівах та бібліотеках накопичилася велика кількість неопрацьованих документів та рукописних матеріалів. НДА складався з інвентарних описів (здавальних, нумераційних, сумарних), оглядів, покажчиків. Перші системні уявлення про НДА архівів виникли вже у 1920-ті рр. через встановлення поняття ЄДАФу. В наукових бібліотеках створювалася власна система, що базувалася на розподілі матеріалів за родо-видовим складом. Наукова робота зі складання описів та каталогів розглядалася як перспективна. У цей період формувалися єдині методичні підходи до створення довідників, з’явилися перші загальнометодичні інструкції, що регламентували створення НДА.

У 1940-1950-х рр. не відбулося помітних змін у типо-видовому складі НДА, основним довідником в архівах залишалися описи, в рукописних підрозділах наукових бібліотек—каталоги та картотеки. Відділи рукописів переводяться на пофондовий облік та топографічне розміщення фондів, що мало суттєве значення для розкриття їхнього змісту.

Зрушення в характеристиці складу НДА були спричинені необхідністю інтенсивного використання архівних джерел для відбудови народного господарства у повоєнний час, що зумовило появу таких елементів НДА архівів як путівники та каталоги. У 1960-1970-х рр. в масовому порядку в архівах розпочалося створення систематичних каталогів. Разом з тим, для рукописних підрозділів було характерним створення власних методик описування фондів та створення НДА, які не збігалися з архівними та бібліотечними. Лише у 1970-х рр. в рукописних підрозділах наукових бібліотек вводиться система архівного описування, централізований облік документів.

Склад НДА архівів ставав дедалі складнішим, зростала кількість довідників системи, що створювалися на єдиних науково-методичних засадах і певною мірою забезпечували облік та наукову класифікацію документів за складом, змістом та їх місцезнаходженням. Вперше сукупність інформаційно-пошукових засобів державних архівів визначалася як система. Типо-видовий склад НДА у 1980-ті рр. не зазнав істотних змін. Базовим довідником, як і впродовж попередніх періодів, залишалися описи. Інформаційний рівень удосконалених описів значно підвищувався, заголовки справ досить повно відбивали склад і зміст включених до них документів, що значно полегшувало пошук необхідної інформації. Архівними довідниками на рівні документа залишалися каталоги. Кількість карток в них постійно зростала завдяки щорічній плановій каталогізації. Тривало переведення систематичних каталогів архівів на нову “Схему єдиної класифікації документної інформації у систематичних каталогах державних архівів СРСР(радянський період)”(М., 1978 р).

Початок застосування автоматизованих інформаційних технологій в архівній справі в СРСР пов'язаний з 1970-ми роками, але реальні проекти таких архівно-інформаційних систем були створені лише у 1980-х роках. Реалізація цих проектів унеможливлювалася через недосконалість вітчизняних програмних засобів, які дозволяли вирішувати лише часткові завдання, формати записів не дозволяли фіксувати достатню кількість інформації і формалізовані записи заголовків були ускладнені певними вимогами, що знайшло відображення у технології "згортання інформації", формуванні предметних тезаурусів тощо. Узагальнюючою працею зі створення архівних АІПС була науково-методична розробка колективу авторів Всесоюзного науково-дослідного інституту документознавства та архівної справи “Основные положения развития системы научно-справочного аппарата к документам государственных архивов СССР" (М., 1981), принципові засади яких увійшли і в "Основные правила работы государственных архивов СССР" 1984 р. В “Основных положениях” були зафіксовані головні підходи до створення автоматизованих систем і технологій в контексті проблеми багатоаспектного пошуку. Найважливішим завданням визначався вибір об'єкта автоматизації з урахуванням: значимості документів, довгостроковості потреби в ретроспективній інформації, інтенсивності використання комплексів архівних документів, концентрації інформації. Планувалося створити інтегровану систему пофондової архівної інформації, яка б поєднувала функції інформаційно-пошукової системи та автоматизованого банку даних. Формулювалися такі основні напрями функціонування системи: автоматизація зберігання та пошуку ретроспективної інформації, вибіркове розповсюдження інформації, автоматизоване оброблення облікової та контрольної інформації. Таким чином, на початку 1980-х рр. були розроблені основні положення та методичні документи щодо створення єдиного формату описання картки фонду для АСНТІ і АІПС, почалося формування масиву інформації АІПС Центрального фондового каталога СРСР (ЦФК). Україна брала участь у розробці цих методичних документів, готувала довідки для АІПС ЦФК, але до початку 1990-х років автоматизація архівної справи в Україні була практично відсутня. База даних архівної інформації, що була створена на основі ЦФК СРСР, обмежувалася такими пошуковими ознаками: назвою архіву, назвою фонду або іменем, географічною назвою, предметною ознакою галузі знань.

Впродовж 1980-х років здійснювалася експлуатація АСНТІ. Українські архіви брали участь у підготовці анотованих переліків фондів центральних та обласних архівів України для АІПС ЦФК лише у експериментальній формі і підготували незначну за обсягом кількість анотацій. Проте наприкінці 1980-х років цей науковий напрямок почав переорієнтовуватися на створення локально-тематичних автоматизованих ІПС і був спрямований на подокументний (або поодиничний) рівень описування ретроспективної інформації. Таким чином, архівні АІПС, що існували в СРСР базувалися на тематичному подокументному описуванні, а інформаційна система ЦФК була орієнтована на описування архівної облікової картки, де всі елементи описання є обов’язковими.

В цей же період рукописні підрозділи інтенсивно переводяться на архівні правила роботи, враховують основні положення організації та розвитку системи науково-довідкового апарату до документів ДАФ СРСР, з урахуванням специфіки типів та видів облікових документів та рукописних довідників.

У третьому розділі “Сучасні тенденції і перспективи розвитку НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні” подано характеристику НДА державних архівів України, Інституту рукопису НБУВ, рукописних підрозділів Львівської, Харківської, Одеської наукових бібліотек. Визначено перспективи розвитку НДА у найближчому майбутньому.

Аналіз сучасного стану НДА показав, що для забезпечення інформаційних потреб суспільства необхідно удосконалювати всі ланки інформаційних засобів, що буде підвищувати ефективність інформаційної діяльності архівів та бібліотек. Серед завдань, вирішення яких сприятиме подальшому розвитку НДА, пропонується удосконалення: форм і методів оброблення документної інформації, складу та структури НДА відповідно до конкретних умов його функціонування, методів розроблення традиційних довідників, вирішення питань, пов’язаних з автоматизацією інформаційних процесів. На сучасному етапі основними чинниками, що впливають на процеси формування НДА державних архівів та бібліотек, є фінансово-економічні та організаційні. Проблемою залишається і кадрове забезпечення висококваліфікованими фахівцями архівної та бібліотечної галузі.

У найближчій перспективі склад та структура НДА навряд чи кардинально зміняться. Певних зрушень можна очікувати у зв’язку з процесами автоматизації НДА. Саме цей напрям дозволить сформувати сучасний НДА архівів та бібліотек, де спостерігаються певні інтеграційні процеси у створенні довідників. На нашу думку, у найближчій перспективі функціонування традиційних та електронних довідників буде паритетним.

Архіви та бібліотеки України мають всі передумови для швидкого широкомасштабного впровадження новітніх інформаційних технологій, що сприятиме високоефективному використанню національних документних ресурсів.

Безперечно, які б інтеграційні процеси не відбувалися, архівна й бібліотечна галузі залишаться самостійними. Для кращого вирішення спільних для галузей проблем, зокрема НДА, буде корисним об’єднання зусиль у питаннях створення інтегрованих ІПС. Спільно можуть вирішуватися питання підготовки кадрів, проведення наукових досліджень.

Проблема інформатизації архівної та бібліотечної справи не може не бути пов'язаною із загальною стратегією інформатизації суспільства та створенням баз даних документної інформації ще на стадії документостворення в установах, коли автоматизуються технологічні процеси їхньої діяльності. Тому інформатизація архівної та бібліотечної справи в науково-методичному плані має пов'язати між собою увесь цикл документостворення, зберігання та використання документів і базується на поєднанні методик архівознавства, археографії та документознавства.

Основні висновки дослідження:

1. Визначено основні етапи розвитку НДА в державних архівах та рукописних підрозділах наукових бібліотек в Україні: 1920-1940 рр. — розвиток НДА до документів Єдиного державного архівного фонду України, пов’язаний із заснуванням мережі державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні; 1940-1980 рр.— оформлення ДАФу як єдиного документального комплексу СРСР, формування основних теоретико-методологічних та науково-методичних засад Єдиної системи науково-довідкового апарату в Україні; 1990-ті (сучасний етап)— автоматизації НДА в архівній та бібліотечній справі, формування НАФ України.

2. У 1920-1930-ті рр. закладаються основи централізації НДА, пов’язані з формуванням концептуальних положень централізації архівної та бібліотечної справи, пошуками основних засад організації НДА в державних архівах та рукописних відділах наукових бібліотек. У цей період створюється система інвентарного описання, що дозволяє поєднати принципи обліку документів та можливості проведення пошуку інформації про них. Такий підхід був характерним як для державних архівів, так і рукописних підрозділів наукових бібліотек, що було зумовлено необхідністю опрацювання накопичених у цих установах значних за обсягом масивів документів скасованих дореволюційних органів державної влади та установ, просвітницьких організацій, архівів діячів науки та культури, колекційних зібрань.

1930-1940 рр. характеризуються формуванням єдиних методологічних та методичних підходів в архівній справі, що спричиняє поступову заміну ряду принципів, вироблених українським архівознавством, на загальнорадянські. Централізація архівної справи в СРСР, жорстка регламентація доступу до архівних фондів та рукописних зібрань наукових бібліотек, контроль за виконанням ними інформаційної функції у необхідному ідеологічному спрямуванні позначається на змісті їхнього НДА.

3. Формування основних елементів типо-видового складу НДА відбувається впродовж 1940-1950-х рр. У цей період публікуються перші довідники про склад і зміст документів в архівах. В наукових бібліотеках ці процеси відбуваються не так інтенсивно, однак великого значення для розкриття змісту фондів рукописних підрозділів набувало впровадження ними архівних методів пофондового обліку, організації зберігання документів та їх опрацювання.

У 1960-1980-ті рр. продовжується процес видової диференціації типологічної структури НДА. Значно збільшується кількість довідників в державних архівах. Всі архівні установи розпочинають роботу зі створення систематичних каталогів. Для класифікації інформації архівних документів розробляється і впроваджується Схема єдиної класифікації (СЄК) документної інформації в систематичних каталогах державних архівах СРСР (радянський період). Формуються теоретичні засади побудови ЄСНДА державних архівів, як комплексу облікових документів та архівних довідників, взаємозв’язок яких забезпечується спільною методологічною, організаційною і методичною базою. Реалізація даного підходу давала можливість уніфікувати наукову класифікацію та підвищити ефективність пошуку інформації. У цьому ж контексті слід розглядати започатковану в цей період автоматизацію архівної справи в СРСР, і зокрема в УРСР, створення Державної автоматизованої системи науково-технічної інформації. З початку 1980-х рр. рукописні підрозділи впроваджують у практику роботи “Основні правила роботи державних архівів СРСР”.

4. Сучасний етап (1990-ті рр.) характеризується тим, що склад НДА державних архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек є сталим, тобто процес його формування завершився. Основні типи довідників —описи, каталоги, путівники, покажчики, огляди, поділяються на численні види. Перспективним напрямом модифікації елементів структури НДА є створення електронних довідників як основного напряму в інформатизації архівів та наукових бібліотек в Україні, що збільшує міру їхньої інтеграції як комунікаційних посередників в забезпеченні суспільства інформацією про документальні ресурси країни.

5. На сучасному етапі об’єктивним є процес зближення основних принципів діяльності у галузі створення НДА архівів та бібліотек. Існує необхідність їхньої співпраці у створенні умов доступу до документів, складових НАФ України, за допомогою високоефективних інформаційно-пошукових засобів. Актуальним є також створення узгодженої архівної та бібліотечної терміносистеми, уніфікованих методик створення різних типів та видів НДА до документів НАФ України.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях автора:

1.Архівістика: Термінологічний словник./Авт.-упорядн.: К.Є.Новохатський, К.Т.Селіверстова та ін.—К., 1998.-106 с. (автор-упорядник). У співавторстві.

2. Архівознавство: Підручник для студентів вищих навчальних закладів України /Редкол.:Я.С.Калакура (гол.ред.) та ін.— К., 1998.—316 с. У співавторстві.

3. Нові видання з архівістики //Бібліотечний вісник. - 1998. -№ 6.- С.49-50.

4. До питання з історії розвитку НДА до документів НАФ України // Національний технічний університет України: сторінки історії. - К., 1994. - С. 84-85.

5. Інститут архівної науки в Мариборі // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 1997. - Т. 2.- С. 121-123.

6. Формування типо-видової структури НДА у 1950-1960-х роках // Архівознавство: історія, теорія, практика. Збірник на пошану С.Д.Пількевича- К. 1998. -С. 58-65.

7.До питання формування системи каталогів до архівних документів в бібліотеках та державних архівах України // Бібліотечний вісник.—1999.—№3.—С.8-13.

8.Греков Василь Олексійович //Українські архівісти: Біобібліографічний довідник. Вип.І.-К.,1999.- С.103

Христова Н.М. Науково-довідковий апарат архівів та рукописних підрозділів бібліотек в Україні у 1920-1990 рр.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 — книгознавство, бібліотекознавство та бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням формування та розвитку науково-довідкового апарату архівів та рукописних підрозділів наукових бібліотек в Україні у 1920-1990 рр. Охарактеризовано елементи, структуру, функції та сучасний стан науково-довідкового апарату до документів Національного архівного фонду України. Визначено основні етапи історії НДА, а також тенденції його розвитку та шляхи удосконалення.

Ключові слова: архіви, бібліотеки, рукописні підрозділи, науково-довідковий апарат, Національний архівний фонд України.

Khristova N.M. Finding aids of Archives and Manuscripts Repositories of libraries in Ukraine in 1920-1990-ies.—Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate in History by speciality 07.00.08 — вook-science, library- science and bibliography-science. The Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, 1999.

Dissertation is devoted to questions that are connected with the formation and development of Finding aids of Archives and Manuscripts Repositories of libraries in Ukraine in 1920-1990-ies. The author describes structure, elements, functions and contemporary situation of Finding aids to documents of the National Archival Fond of Ukraine. The principal tendencies of development and improvement of Finding aids are defined.

Key words: archives, libraries, manuscripts repositories, finding aids, National Archival Fond of Ukraine.

Христова Н.Н. Научно-справочный аппарат архивов и рукописных подразделений библиотек Украины в 1920-1990 гг.—Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 —книговедение, библиотековедение и библиографоведение. Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского, Киев, 1999.

Диссертация посвящена проблемам формирования и истории научно-справочного аппарата (НСА) государственных архивов и рукописных подразделений библиотек Украины в 1920-1990 гг. Выбор данного НСА объектом исследования обусловлен необходимостью проведения научного анализа основных этапов его развития, современного состояния и определения перспектив дальнейшей трансформации в условиях информатизации общества. В процессе реконструкции истории НСА в Украине определены основные этапы его развития, связанные с формированием Государственного архивного фонда СССР (с 1993— Национального архивного фонда Украины (НАФ). Исследованы вопросы организационно-классификационной практики при формировании НСА в контексте истории библиотечного и архивного дела. В диссертации рассмотрены элементы, структура, функции НСА государственных архивов и рукописных подразделений научных библиотек Украины в течение длительного периода, что позволило определить тенденции их развития и усовершенствования в ближайшей перспективе.

В ходе исследования выделены три этапа в развитии НСА в Украине:

Первый (1920-1940 гг.) связан с влиянием централизации библиотечного и архивного дела в СССР и формированием теоретических и практических основ Единого государственного архивного фонда в Украине. В период 1920-1930 гг. в государственных архивах и рукописных подразделениях научных библиотек создается система инвентарного описания, соединяющая принципы учета документов и возможности поиска информации; в 1930-1940 гг. формируются единые методологические и методические подходы в архивном деле, что приводит к постепенной замене ряда принципов, выработанных украинским архивоведением, общесоюзными. В этот период устанавливается жесткая регламентация доступа к архивным и рукописным фондам, контроль за отражением в них информации в необходимом идеологическом направлении.

Второй (1940-1980 гг.)— характеризуется изменением типо-видового состава НСА в 1940-1950 гг. Архивы начинают издавать путеводители, создаются предметно-тематические каталоги. В научных библиотеках этот процесс проходит не так интенсивно, хотя позитивное влияние на раскрытие состава и содержания рукописных фондов имел переход к архивным методам пофондового учета, организации хранения документов и их описания. В 1960-1980 гг. продолжался процесс типо-видовой дифференциации НСА, архивы в плановом порядке создают систематические каталоги, где информация группируется по “Схеме единой классификации документной информации в систематических каталогах государственных архивов СССР”. В этот период начинается автоматизация архивной и библиотечной системы в СССР .

Третий (современный)— характеризуется завершением процесса формирования основных типов НСА в государственных архивах и рукописных подразделениях научных библиотек. Однако в целом информативность НСА остается низкой, что не дает возможности эффективно использовать фонды государственных архивов и рукописных подразделений научных библиотек. Начало компьютеризации сфер практической деятельности в Украине создает условия для подготовки электронных справочников как основного направления информатизации архивов и научных библиотек. На основе комплексного анализа современного состояния НСА и тенденций его развития установлено, что в ближайшем будущем его состав, структура и функции кардинально не изменятся. Наиболее перспективным для раскрытия информации об архивных и рукописных фондах как составных НАФ Украины является ее отражение в автоматизированных архивно-библиотечных системах.

Ключевые слова: архивы, библиотеки, рукописные подразделения, научно-справочный аппарат, Национальный архивный фонд Украины.

Підписано до друку 25.05.99.Формат 60х84/16

Папір офс.Гарнітура “Peterburg”

Друк офсетний. Умовн.друк.арк.1,0

Тир.100 прим. Зам.№310

Надруковано в поліграфічній дільниці

Інституту української археографії та джерелознавства

ім.М.С.Грушевського НАН України

м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 4