НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Кулаковська Тетяна Леонтіївна

УДК 026:061.12](477)”19/20”

БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА НАН УКРАЇНИ:

(20-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.)

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство,

бібліографознавство

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

Науковий керівник академік НАН України,

доктор філософських наук, професор

Онищенко Олексій Семенович,

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського,

генеральний директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Омельчук Володимир Юхимович,

Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського,

зав. відділу національної бібліографії

кандидат історичних наук, доцент

Виноградова Олена Борисівна,

Державна історична бібліотека України, директор

Провідна установа Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника

НАН України, відділ бібліотекознавства

Захист відбудеться 27 квітня 2006 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в читальному залі літератури з бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розісланий 24 березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А. О. Чекмарьов

Актуальність теми. В умовах інформатизації суспільства вдосконалення інформаційного забезпечення науки розглядається як вагомий фактор її інноваційного розвитку. Одним із пріоритетних напрямів зміцнення науково-технічного потенціалу НАН України є бібліотечно-інформаційна діяльність, спрямована на формування, взаємовикористання, збереження документно-інформаційних ресурсів як бази наукових досліджень, наукове, аналітичне, бібліографічне опрацювання інформації, створення корпоративних електронних інформаційних ресурсів і забезпечення використання світового потоку інформації. Реалізацію цих завдань здійснює бібліотечно-інформаційна система НАН України (БІС) – сукупність бібліотек і бібліотечно-інформаційних підрозділів науково-дослідних установ (НДУ).

Саме тому питання удосконалення організаційно-функціональної і технологічної структури цієї системи є актуальним завданням бібліотекознавства. Вивчення конкретно-історичних змін у процесі формування БІС НАН України, етапності становлення її складових дозволяє визначити шляхи подальшого удосконалення інформаційного забезпечення наукової діяльності з урахуванням її специфіки на сучасному етапі. Історико-ретроспективний погляд на конкретні факти підтверджує, що визначальним напрямом розвитку БІС із моменту виникнення НДУ Української Академії наук (УАН) і бібліотек в їхній структурі в 20-х роках ХХ ст. і до початку ХХІ ст. є інтеграція бібліотечно-інформаційних ресурсів як невід’ємної складової національних інформаційних ресурсів. Дослідження організаційних, структурно-функціональних, технологічних, кадрових змін, які відбуваються в БІС, актуалізує розробку нової концептуальної моделі комплексного науково-інформаційного центру на базі бібліотеки НДУ, діяльність якого відповідатиме завданням інноваційного розвитку вітчизняної науки.

В Україні до цього часу не було історичних досліджень виникнення, становлення і розвитку БІС НАН України. Тому спеціальне і комплексне вивчення цих процесів робить актуальним визначення перспективних напрямів розвитку як системи у цілому, так і її складових – бібліотек НДУ.

Стан розробленості теми. Окремі аспекти становлення і діяльності бібліотек НДУ у 20–60-х роках ХХ ст. висвітлено Л. А. Дубровіною і О. С. Онищенком у монографіях “Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського” (1918–1964). Відомості про деякі бібліотеки наукових установ АН УРСР у період Великої Вітчизняної війни, а також повоєнний розподіл фондів БАН УРСР із метою відновлення діяльності бібліотек мережі наведено у роботах Л. А. Дубровіної, Н. І. Малолєтової, зокрема, у виданні “Бібліотеки Києва в період нацистської окупації (1941–143): Дослідження. Аннотований покажчик. Публікації документів”. Формування, взаємовикористання та збереження фонду, бібліотечно-інформаційне обслуговування, впровадження нових інформаційних технологій, кадрове забезпечення БІС у 80–90-х роках ХХ ст. розглядалися в роботах Л. Й. Костенка, А. А. Свободи, М. І. Сенченка, М. С. Слободяника, Н. І. Смаглової. Нормативно-правове забезпечення функціонування бібліотек у нових соціально-економічних і технологічних умовах висвітлено у роботах Г. І. Солоіденко. Організаційно-методичному забезпеченню централізації діяльності БІС у 70–80-х роках ХХ ст. присвячено публікації та методичні розробки М. Й. Берлінської, Т. А. Ігнатович, Ф. З. Шимченка. Напрями функціональної централізації БІС на основі автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів розглядалися в роботах А. А. Свободи, М. С. Слободяника, Н. І. Смаглової. Науково-інформаційному забезпеченню вітчизняної науки, ролі НБУВ та бібліотек НДУ у цьому процесі, взаємодії з іншими інформаційними підрозділами установ присвячено роботи А. О. Білої, О. С. Онищенка, В. А. Широкова. Однак, більшість бібліотекознавців зверталися до окремих напрямів або аспектів функціонування системи. Відсутність наукових праць узагальнювального характеру за темою дослідження свідчить про те, що діяльність БІС НАН України у зазначений період не була обєктом спеціального і комплексного вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в Інституті бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як складова комплексних наукових тем “Технологія і організація формування і використання інформаційних ресурсів наукової бібліотеки” (2000–2004 рр., номер державної реєстрації 0100U006602), “Інформаційні технології в системі інноваційної діяльності наукової бібліотеки” (2005–2007 рр., номер державної реєстрації 0105U000488).

Метою роботи є вдосконалення діяльності та визначення пріоритетних напрямів розвитку БІС НАН України у нових соціально-економічних і технологічних умовах і розробка структурно-функціональної моделі її складової – бібліотеки НДУ – як комплексного науково-інформаційного центру з урахуванням історичного досвіду становлення, функціонування та розвитку системи.

Основні завдання дослідження:

1) проаналізувати стан дослідженості обраної теми і повноту її джерельного забезпечення;

2) обґрунтувати етапи розвитку БІС та показати вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на цей процес;

3) дослідити структурні параметри БІС у їх розвитку, взаємодії і взаємозалежності;

4) побудувати структурно-функціональну модель бібліотеки НДУ як комплексного науково-інформаційного центру;

5) визначити роль Інформаційно-бібліотечної ради НАН України та НБУВ у створенні інтегрованої бібліотечно-інформаційної системи;

6) дослідити стан інструктивно-методичного забезпечення діяльності БІС і розробити пакет документів, які регламентуватимуть її функціонування у нових соціально-економічних і технологічних умовах і визначатимуть статус складових системи як науково-інформаційних відділів.

Об’єктом дослідження є діяльність БІС НАН України в 20-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

Предметом дослідження є БІС НАН України в умовах структурно-функціональної трансформації під впливом впровадження сучасних інформаційних технологій у бібліотечно-інформаційну галузь.

Методи дослідження. Для дослідження розвитку БІС застосовано методологічний апарат, який складається із загальнонаукових підходів до пізнання (системного, функціонального, структурного, модельного), а також конкретно-історичного, історико-порівняльного та бібліотекознавчого методів.

Хронологічні межі дослідження обумовлені специфікою розвитку системи, формування якої розпочалося в 20-х роках ХХ ст. і пов’язане зі створенням у структурі наукових установ УАН бібліотек як підрозділів, котрі здійснювали бібліотечно-інформаційне забезпечення потреб науки. Верхня хронологічна межа сягає початку XXІ ст. і характеризується трансформацією БІС, пов’язаною з інформатизацією суспільства.

Джерельна база дослідження включає:

1) законодавчі і нормативні акти органів державної влади і управління УРСР, незалежної України; 2) постанови і розпорядження Президії НАН України щодо розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності; 3) рішення Інформаційно-бібліотечної ради НАН України; 4) інструктивно-методичні матеріали та документи, які регламентують діяльність БІС; 5) публікації, виступи, промови вчених, фахівців у галузі бібліотекознавства, науково-інформаційної діяльності; 6) довідково-енциклопедичні видання. Джерельну базу дослідження становлять також архівні документи, які зберігаються у фондах Інституту рукопису НБУВ, Архіву НБУВ, у т. ч. звіти про діяльність НБУВ і бібліотек НДУ за досліджуваний період, матеріали засідань Інформаційно-бібліотечної ради НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

– досліджено еволюцію БІС НАН України, визначено етапи її становлення і розвитку;

– здійснено комплексне дослідження складових системи на всіх зазначених етапах;

– вивчено особливості та характерні ознаки діяльності БІС, обумовлені історичними факторами розвитку, зокрема, в умовах інформатизації;

– проаналізовано структурно-функціональні, організаційні, технологічні, кадрові перетворення, які відбулися в 90-х роках ХХ ст. та на початку ХХІ ст.;

– побудовано концептуальну модель комплексного науково-інформаційного центру на базі бібліотеки НДУ як оптимальної організаційної структури забезпечення наукових досліджень.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

– запропоновані організаційно-методичні, технологічні засади подальшого розвитку бібліотечно-інформаційних ресурсів НАН України конкретизовано й затверджено у постановах і розпорядженнях Президії НАН України, рішеннях Інформаційно-бібліотечної ради, в інструктивно-методичних матеріалах, підготовлених НБУВ;

– сформовано інформаційно-аналітичну базу прийняття рішень щодо розвитку БІС та її складових;

– упроваджено в практику роботи системи структурно-функціональну модель комплексного науково-інформаційного центру на базі бібліотеки НДУ;

– розроблено концептуальну модель галузевого інформаційно-аналітичного центру на базі НБУВ, основними напрямами діяльності якого визначено: дослідження, експертизу і прогнозування розвитку БІС в умовах упровадження інформаційних технологій; організацію наукового та науково-методичного забезпечення взаємодії складових системи.

Матеріали дослідження впроваджено у практичну діяльність БІС. Вони використовуються в системі підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців, сприяють налагодженню міжбібліотечної взаємодії на відомчому, міжвідомчому та загальнодержавному рівнях.

Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки, винесені на захист, одержані автором самостійно і висвітлені в працях [1–11].

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на міжнародних конференціях: “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, 8–10 жовтня 2002 р.), “Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек” (Київ, 7–9 жовтня 2003 р.), “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики” (Київ, 25–26 травня 2004 р.), “Бібліотеки та інформаційні центри в системі наукового супроводу суспільних реформ” (Київ, 12–14 жовтня 2004 р.), “Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі” (Київ, 11–12 жовтня 2005 р.); на всеукраїнській науковій конференції “Наукова бібліотека: пріоритети розвитку та перспективи” (Одеса, 24–25 вересня 2004 р.); на семінарах і нарадах бібліотечних працівників НАН України.

Публікації. Основні положення дослідження викладено в 11 одноосібних публікаціях, вміщених: у фахових періодичних виданнях (4); наукових збірниках (6); матеріалах конференції (1).

Структура дисертації підпорядкована логіці дослідження, його меті та завданням, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 244 сторінки, обсяг основного тексту – 180 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів.

У розділі 1 “Історіографія, джерельна база дисертаційного дослідження” зроблено аналіз ступеня вивчення питань, пов’язаних з темою дисертації.

Теоретико-методологічні засади дослідження БІС НАН України ґрунтуються на наукових розробках сучасних вітчизняних і зарубіжних бібліотекознавців із типології бібліотек, розвитку їхніх функцій (М. І. Акіліна, О. В. Башун, Л. І. Госіна, М. С. Карташов, А. М. Маслова, Р. С. Мотульський, К. Т. Селіверстова, М. С. Слободяник); бібліотеки як складної динамічної системи і окремих її підсистем (В. П. Леонов, М. С. Слободяник, Ю. М. Столяров), інформатизації бібліотечно-бібліографічної діяльності, еволюції бібліотечної освіти (В. С. Бабич, В. К. Скнар, А. С. Чачко).

Удосконалення науково-методичного забезпечення діяльності бібліотечних систем проаналізовано в дисертаційних дослідженнях і публікаціях Ю. Б. Авраєвої, В. С. Бабича, С. О. Басова, Б. М. Бачалдіна, А. М. Ванеєва, О. Б. Виноградової, Н. О. Гудімової, Р. С. Зотової, М. С. Карташова, М. М. Кургак, М. С. Орленко, Є. О. Фенелонова, І. М. Фруміна, О. С. Чубар’яна, І. В. Шажка.

Історії бібліотечної справи в Україні, методиці дослідження розвитку бібліотек у цілому та окремих їх типів і видів присвячені роботи З. В. Гімальдінової, Л. А. Дубровіної, Т. І. Ківшар, Л. П. Одинокої, О. С. Онищенка, П. І. Рогової, Т. І. Скрипник.

Іншими авторами розглядалися окремі аспекти діяльності та складові БІС НАН України: формування, взаємовикористання документно-інформаційного фонду, зокрема, наукових зарубіжних видань (Р. Л. Красій, Н. І. Малолєтова), бібліотечно-бібліографічне забезпечення та інформаційний супровід наукової діяльності установ (А. А. Свобода, М. С. Слободяник), упровадження нових інформаційних технологій у бібліотечно-інформаційну діяльність (Л. Й. Костенко, М. І. Сенченко), підвищення фахової кваліфікації працівників системи (Н. І. Смаглова).

Окремі періоди становлення бібліотечної мережі НАН України, зокрема, у 20–60-х роках ХХ ст. достатньо висвітлені у фундаментальних монографіях Л. А. Дубровіної та О. С. Онищенка, присвячених історії НБУВ. Діяльність деяких бібліотек установ АН УРСР у період Великої Вітчизняної війни, повоєнний розподіл фондів БАН УРСР з метою відновлення бібліотечної мережі розглядається в публікаціях Л. А. Дубровіної, В. А. Колесникової, Н. І. Малолєтової, Т. В. Посудневської. Роботи О. А. Акімової, В. А. Кучмаренко, О. В. Назаренко, І. І. Панських, Г.С. Риженко присвячені діяльності окремих бібліотек НДУ.

Науково-методичне та організаційне забезпечення централізації бібліотечної діяльності АН УРСР у 70–80-х роках ХХ ст. розглядаються в роботах М. Й. Берлінської, Б. В. Гохфельд, Т. А. Ігнатович, Т. А. Лоось, Т. І. Ніколаєвої, Ф. З. Шимченка.

У 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст. нормативно-правове та інструктивно-методичне забезпечення функціонування бібліотек у нових соціально-економічних і технологічних умовах, посилення методичної функції НБУВ, розвиток функціональної централізації БІС НАН України, організація роботи бібліотек в умовах упровадження інформаційних технологій, використання результатів науково-дослідних розробок у практичній діяльності бібліотек розглядалися у роботах О. В. Воскобойнікової-Гузєвої, А. А. Свободи, Н. І. Смаглової, Г. І. Солоіденко.

Науково-інформаційному забезпеченню вітчизняної науки, діяльності бібліотек як інформаційних центрів, роботі з цього напряму Інформаційно-бібліотечної ради НАН України присвячено роботи А. О. Білої, В. В. Немошкаленка, О. С. Онищенка, В. А. Широкова.

Безпосередній вплив на розвиток БІС в умовах інформатизації мали роботи у галузі створення ефективних інтелектуальних інформаційних технологій і систем, передачі та збереження інформації А. А. Крючина, В. В. Петрова, І. В. Сергієнка, В. А. Широкова, С. М. Шанойла.

Але спеціального і комплексного дослідження конкретно-історичних етапів розвитку, сучасного стану і шляхів подальшого удосконалення БІС НАН України як невід’ємної наукової складової національних інформаційних ресурсів не було.

У розділі 2 “Діяльність бібліотечної мережі науково-дослідних установ НАН України у 20–80-х роках ХХ ст.” досліджено виникнення, становлення і функціонування бібліотечної мережі, визначено, що упродовж означеного періоду було створено підґрунтя для подальшого розвитку системи у 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст. в умовах інформатизації.

У підрозділі 2.1. “Становлення бібліотечної мережі НАН України у 20–30-х роках ХХ ст.” визначено, що цей процес був невіддільним від організації та розвитку системи наукових установ УАН. Першочерговим завданням бібліотек, які створювалися у структурі НДУ, було формування інформаційної бази наукових досліджень, виконання функцій інформаційних служб.

Організація бібліотек установ найінтенсивніше відбувалася у 20-ті роки ХХ ст. У цей період організовано бібліотеки трьох Відділів УАН: Історично-філологічного (1919), Фізично-математичного (1926), Соціальних наук (1921) та спеціальні бібліотеки в структурі установ. У формуванні бібліотечних фондів, організації довідково-бібліографічного апарату, класифікації літератури, підготовці галузевих бібліографічних видань активну участь брали видатні вітчизняні вчені. Основу фондів книгозбірень склали особисті бібліотеки і колекції В. Б. Антоновича, П. Я. Стебницького, Ф. К. Вовка, А. Ю. Кримського, Б. Д. та М. М. Грінченків, М. А. Плевако, Г. Л. Берло, П. А. Тутковського, М. Ф. Кащенка, В. І. Липського, О. І. Левицького.

На розвиток книгозбірень значний вплив мала загальнодержавна реформа бібліотечної справи, спрямована на формування, шляхом централізації, єдиної мережі бібліотек країни як інформаційної бази розвитку виробництва, науки, культури, освіти. У кінці 30-х років ХХ ст. було введено поняття “бібліотечна мережа АН УРСР”, яка складалася з головної бібліотеки (БАН УРСР) та бібліотек наукових установ. Саме в цей період закладено основи розвитку бібліотек АН УРСР як відомчої мережі з єдиним фондом, уніфікованою бібліотечною технологією, зведеними каталогами іноземних наукових видань, координацією комплектування та книгокористування, підвіщення кваліфікації бібліотечних працівників. Методичне забезпечення діяльності бібліотек здійснювала БАН як координаційний центр.

У підрозділі 2.2. “Розвиток бібліотечної мережі науково-дослідних установ НАН України в 40–50-х роках ХХ ст.” висвітлено подальше формування бібліотечної мережі, яке на деякий час було перервано подіями Великої Вітчизняної війни, та її повоєнна відбудова. Діяльність БАН і бібліотек НДУ у 1941–1945 рр. розподіляється на два періоди: від початку війни до звільнення України і Києва; до завершення війни. На першому плані в діяльності бібліотек було забезпечення збереження фондів, евакуйованих разом з установами, і тих, що залишилися на окупованій території.

У повоєнний період бібліотеки наукових установ здійснювали величезну роботу щодо відновлення й формування бібліотечних фондів. Етапним для розвитку мережі став 1946 р., коли постановою Президії АН УРСР “Про стан бібліотечної справи в системі Академії наук УРСР” при БАН було створено методичний центр для бібліотек наукових установ. Головним завданням центру визначено всебічне вивчення стану діяльності книгозбірень – від комплектування фондів до підготовки кадрів і надання необхідної інструктивної та консультаційної допомоги. Упродовж 1948–1957 рр. здійснювалася робота з організації загального обліку бібліотек НДУ та виявлення кількісного складу фондів. З метою посилення впливу вчених на подальше розгортання бібліотечної справи в АН УРСР, координації зусиль з інформаційного забезпечення науки у 1949 р. при Президії АН УРСР було створено Бібліотечну комісію.

У 40–50-х роках ХХ ст. (під час Великої Вітчизняної війни, повоєнної відбудови бібліотечної справи в СРСР і формування галузевих бібліотечних систем) тривала діяльність бібліотечної мережі АН УРСР. Упродовж 50-х років було відновлено бібліотеки у структурі НДУ АН УРСР і налагоджено роботу бібліотечної мережі, яка розвивалася у напрямі функціональної централізації. У повоєнний період діяльність бібліотек була зорієнтована на удосконалення інформаційного забезпечення вирішення завдань реконструкції народного господарства і розвитку науки, культури, освіти. Здійснювалося планомірне комплектування фондів, у т. ч. за рахунок розподілу між НДУ АН УРСР за профілями наукової діяльності обов’язкового платного примірника творів друку СРСР. Організовувався довідково-бібліографічний апарат бібліотек, зокрема, зведені каталоги іноземних наукових видань, що розкривав склад фондів. Активізувалася підготовка галузевих науково-допоміжних бібліографічних видань. Удосконаленню функціонування бібліотек сприяла організаційно-методична та консультаційна діяльність БАН.

У підрозділі 2.3. “Особливості функціонування бібліотечної мережі НАН України в 60–80-х роках ХХ ст. в умовах формування державної системи науково-технічної інформації” проаналізовано діяльність мережі у період інтенсивного розвитку системи науково-технічної інформації АН УРСР та її складових – бібліотек і відділів науково-технічної інформації (ВНТІ). За розпорядженням Президії АН УРСР “Про підготовку пропозицій про поліпшення організації науково-технічної інформації та пропаганди в установах АН УРСР” (1962) у структурі НДУ розпочалося створення ВНТІ. У цей період саме бібліотеки здійснювали інформаційне забезпечення наукової діяльності установ. Як складова системи НТІ вони збирали, фіксували, упорядковували, надавали у користування і зберігали інформацію. Завдання ВНТІ полягало в аналітико-синтетичній обробці наукової інформації з метою створення високоякісних інформаційних продуктів, у прогнозно-аналітичній діяльності. Важливим було визначення напрямів взаємодії цих складових. Формування системи науково-інформаційного забезпечення АН УРСР проходило складно, а організаційне об’єднання ВНТІ з бібліотеками не сприяло підвищенню якості цієї діяльності, призводило до того, що робота зводилася лише до бібліотечно-бібліографічного обслуговування.

У 70-ті роки ХХ. ст. у науково-інформаційній діяльності АН УРСР головне місце посідали бібліотечно-інформаційний та довідково-бібліографічний її напрями, які реалізовували бібліотеки. Питання взаємодії бібліотек і ВНТІ постійно були в полі зору Президії, Бібліотечної ради АН УРСР, Відділення наукової інформації АН УРСР як координаційного центру для інформаційних підрозділів та ЦНБ.

Упровадження в народне господарство нових економічних методів господарювання у 80-ті роки ХХ ст., а також пошук принципово нових технічних і технологічних рішень і напрямів наукових досліджень гостро поставили питання ефективного використання бібліотечно-інформаційних ресурсів і відповідної організації науково-інформаційної діяльності. Розпочалася перебудова системи НТІ, пов'язана з розвитком таких її напрямів, як оглядово-аналітична переробка інформації, прогнозування, проведення патентних досліджень, оцінка техніко-економічного рівня дослідної роботи.

Для того, щоб орієнтувати бібліотеки та ВНТІ на розвиток цих напрямів науково-інформаційного забезпечення та організацію їхньої взаємодії у 1987 р. ЦНБ і Відділенням наукової інформації було досліджено (за участі дисертанта) стан діяльності системи НТІ АН УРСР. Пріоритетними напрямами її перебудови визначено створення мережі центрів аналізу інформації, подальший розвиток науково-інформаційної діяльності на основі впровадження нових інформаційних технологій і створення єдиної автоматизованої БІС АН УРСР.

Особливостями діяльності бібліотек НДУ у 60–80-х роках ХХ ст. було їхнє функціонування в умовах розвитку системи НТІ та організації в установах ВНТІ, які впроваджували властиві їм функції інформаційного забезпечення наукової роботи. Було визначено напрями діяльності та розроблявся механізм взаємодії бібліотек і інформаційних служб. Удосконаленню цієї роботи сприяло поглиблення функціональної централізації бібліотечної мережі. На початку 90-х років ХХ. ст. було створено підґрунтя для розвитку бібліотек НДУ у нових соціально-економічних та технологічних умовах.

У розділі 3 “Стан та напрями розвитку бібліотечно-інформаційної системи НАН України у 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст.” узагальнено результати вивчення структурно-функціональних, технологічних, ресурсних і кадрових змін, які відбулися в БІС НАН України упродовж зазначеного періоду, її складових, форм їхнього взаємозв’язку, тенденцій та перспектив подальшого розвитку.

У підрозділі 3.1. “Структурно-функціональні, організаційні зміни в бібліотечно-інформаційній системі НАН України під впливом упровадження інформаційних технологій” охарактеризовано параметри та напрями діяльності сучасної БІС НАН України. Встановлено, що починаючи з 1990 р., у бібліотеках відбувалося погіршення фінансування комплектування фондів, матеріально-технічного та кадрового забезпечення. З 2000 р. робота бібліотек НДУ стабілізувалася.

Сучасну БІС НАН України репрезентують НБУВ, ЛНБ ім. В. Стефаника, 96 бібліотек і бібліотечно-інформаційних підрозділів, а також 67 інформаційних відділів НДУ. Її очолюють дві бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного значення: НБУВ та ЛНБ ім. В. Стефаника. У дисертації проаналізовано науково-методичну діяльність цих книгозбірень: НБУВ – для всієї системи, ЛНБ ім. В. Стефаника – для бібліотек Західного наукового центру НАН України.

За результатами дослідження встановлено, що з 96 бібліотек 73 функціонують як самостійні підрозділи НДУ. 23 бібліотеки входять до складу інформаційних відділів. У 30 НДУ інформаційне забезпечення наукових досліджень здійснюють лише бібліотеки. В Інститутах історії України, літератури, соціології вперше в НАН України саме на базі бібліотек створено науково-інформаційні відділи з наданням бібліотечним працівникам статусу науково-інформаційних працівників.

Упродовж 90-х років ХХ ст. відбувалися структурно-функціональні зміни у діяльності ВНТІ. Ці служби посилили науково-дослідну та інформаційно-аналітичну діяльність, зокрема, проведення патентно-ліцензійних досліджень (54% усіх ВНТІ); інформаційний супровід науково-технічних програм і проектів (28%). З упровадженням нових технологій вони активізували роботу зі створення БД аналітичних оглядів, виконаних НДР, адресної, бібліографічної, фактографічної інформації, отриманої внаслідок науково-дослідної та науково-інформаційної НДУ. Посилилася взаємодія з бібліотеками в інформаційному забезпеченні потреб науки. 55 % бібліотек координували свою роботу з інформаційними службами, що сприяло інтеграції і раціональному використанню бібліотечно-інформаційних ресурсів.

За результатами анкетування керівників НДУ 48% респондентів вважали за доцільне об’єднати бібліотеки та ВНТІ в комплексні підрозділи з подальшим наданням бібліотечним фахівцям статусу наукових або науково-інформаційних працівників. Така реорганізація не могла здійснюватися централізовано, оскільки кожна установа мала свою специфіку і традиції в організації діяльності цих служб та розподілі обов’язків. Головною ж метою реорганізації респонденти визначили інтеграцію бібліотечно-інформаційних ресурсів; надання бібліотечним фахівцям відповідного статусу згідно з напрямами і обсягами їхньої науково-інформаційної роботи.

У НАН України вже накопичено позитивний досвід роботи Головної астрономічної обсерваторії, Інститутів біохімії, електрозварювання, літератури, фізіології, де структурно об’єднано бібліотеки й інші інформаційні служби. Поширення цього досвіду сприяло вирішенню питання створення на базі бібліотек комплексних науково-інформаційних відділів у кожній установі. На виконання постанови Президії НАН України “Про організацію передплати на іноземні наукові журнали та доступу до провідних світових баз даних наукової інформації” (2004) у НДУ розпочалося створення таких відділів на основі об’єднання бібліотек, інформаційних, видавничих служб з наданням їхнім працівникам статусу наукових співробітників.

За результатами дослідження складових БІС НАН України (2000–2005), здійсненого дисертантом, зроблено висновок про необхідність побудови структурно-функціональної моделі комплексного науково-інформаційного центру, створеного на базі бібліотеки НДУ. Розроблено концептуальні напрями функціонування моделі, які включають: формування документної бази на різних носіях інформації в умовах відкритого доступу, еволюцію довідково-пошукового апарату (від традиційного – до електронного), організацію роботи з документами на будь-якому носії інформації, інтеграцію ресурсів (друкованих і електронних), розвиток різних видів і форм інформаційного забезпечення і створення сучасних інформаційних продуктів, участь у міжбібліотечній взаємодії з метою формування єдиного інформаційно-бібліотечного простору. Отримані результати закріплено положеннями про БІС НАН України, про бібліотеку НДУ та впроваджено в практику бібліотечно-інформаційної діяльності ряду установ НАН України.

У підрозділі 3.2. “Науково-інформаційна діяльність БІС НАН України: пріоритети та перспективи розвитку” визначено, що характерною ознакою роботи бібліотек наприкінці 90-х років ХХ ст. і на початку ХХІ ст. є посилення їхньої інформаційної та інформаційно-аналітичної функцій. Зміцнилися позиції бібліотек БІС НАН України як інформаційних лідерів певних галузей науки. Технологічно обумовленим стало виділення в бібліотечному середовищі центрів–генераторів інформації, які крім формування поточних і ретроспективних колекцій електронних видань виконують також функції аналітико-синтетичного опрацювання документних потоків із формуванням широкого спектра науково-інформаційних продуктів. Доведено, що змістовий аспект бібліотечної роботи невпинно зміщується у сферу аналітичної діяльності, переробки та аналізу значних масивів інформації, у т. ч. електронної. Це робить бібліотеку конкурентоспроможною на ринку виробництва інформаційних продуктів.

Дисертантом визначено, що пріоритетними і перспективними напрямами розвитку БІС НАН України є формування корпоративних баз і банків даних як засобу інтеграції інформаційних ресурсів бібліотек та інших центрів документальних комунікацій. Важливим напрямом є участь у створенні Українського науково-інформаційного веб-порталу з системами пошуку та архівування розміщеної в глобальній інформаційній мережі наукової та суспільно значущої інформації. Розкриттю змісту сукупних фондів вітчизняних наукових бібліотек сприятиме створення інтегрованої довідково-пошукової системи, засобів пошуку, а також системи електронної доставки документів.

Реалізації цих завдань сприятиме зміцнення матеріально-технічної бази БІС, оснащення засобами комп’ютерної та телекомунікаційної техніки, а також організація системи безперервної освіти і підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців.

У підрозділі 3.3. “Науково-методичне забезпечення структурно-організаційної, функціональної, кадрової перебудови в бібліотечно-інформаційній системі НАН України та координація її діяльності” встановлено, що визначальними факторами інтеграції бібліотечно-інформаційних ресурсів НАН України є їх науково-методичне, організаційне і технологічне забезпечення.

Функції методичного центру для бібліотек НДУ НАН України виконує НБУВ фактично з перших років існування (заснована 1918 р. як Національна бібліотека Української держави). Зі структурно-функціональними, технологічними, кадровими змінами, які відбувалися протягом усього періоду діяльності БІС і залежали від конкретно-історичних умов розвитку суспільства, змінювалися й вимоги до організації, напрямів, форм науково-методичного забезпечення та його пріоритетів.

Підґрунтя роботи НБУВ як методичного центру було закладено в 20–30-х роках ХХ ст. і пов’язано з діяльністю відомих вітчизняних бібліотекознавців: В. Іваницького, В. Козловського, Ю. Меженка, О. Полуляха, С. Постернака, М. Сагарди. Наукові засади діяльності бібліотек розробляв Науково-дослідний інститут бібліотекознавства (у 1926 р. реорганізований у Науково-дослідну комісію бібліотекознавства і бібліографії). Науково-методичний напрям діяльності Бібліотеки організаційно оформився у 1937 р., коли в структурі БАН УРСР почав функціонувати методичний відділ.

У 1946 р. при Бібліотеці було створено керівний методичний центр для бібліотек НДУ, який надавав їм організаційну та інструктивно-консультаційну допомогу. У 1949–1957 рр., виконуючи функції методичного центру і для масових книгозбірень України, Бібліотека опікувалася також бібліотеками АН УРСР. Вони першочергово забезпечувалися інструктивно-методичними документами, отримували консультації за всіма напрямами роботи. Значна увага приділялася підвищенню кваліфікації бібліотечних фахівців.

Після надання Бібліотеці статусу науково-дослідної установи (1971) на базі бібліотек НДУ досліджувалися питання формування фондів (1971–1974, 1981–1984), ефективності використання зарубіжної наукової літератури (1980, 1984–1987), напрями функціональної централізації бібліотек на основі впровадження автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів (1985–1987). У 90-х роках було досліджено ресурсні можливості інформаційних підрозділів НДУ, шляхи їх взаємодії з бібліотеками у формуванні і використанні інформаційних ресурсів.

Дисертантом проаналізовано структуру організаційно-методичного забезпечення БІС НАН України. Реалізує цей напрям діяльності відділ бібліотекознавства НБУВ (як координатор) у взаємодії з науковими та функціональними підрозділами Бібліотеки, які є методичними центрами за напрямами своєї роботи. Відділ здійснює постійний моніторинг структурно-функціональних та ресурсних змін у БІС. Результати узагальнення діяльності системи, пріоритетні напрями подальшого розвитку бібліотечно-інформаційних ресурсів НАН України відображаються у щорічних інформаційно-аналітичних оглядах “Робота бібліотек НДУ НАН України у ... р.” (виходять з 1996 р.). Досліджено стан інструктивно-методичного забезпечення роботи бібліотек, видано збірник документів і методичних матеріалів “Організація роботи бібліотеки НДУ НАН України” (1997, 1999, 2000).

Встановлено, що вирішенню окреслених вище питань сприяє діяльність Інформаційно-бібліотечної ради НАН України (ІБР). Цю організацію як постійно діючий дорадчий орган при Президії АН України було утворено на базі Бібліотечної ради (1990). Бібліотечна рада виникла внаслідок реорганізації в 1964 р. Бібліотечної комісії при Президії АН УРСР (1949). Базовою організацією ІБР є НБУВ.

До складу Ради входять провідні вчені, фахівці у галузі бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, науково-інформаційної діяльності, інформаційних технологій, працівники бібліотек та інформаційних підрозділів НДУ, в різні роки її очолювали відомі вчені. При Раді функціонує Методична комісія, члени якої – провідні фахівці бібліотек НДУ і НБУВ – беруть участь у розробці і затвердженні документів, що регламентують діяльність БІС.

Проаналізовано роботу ІБР і встановлено, що вона спрямовувалася на формування мережі бібліотек НДУ як єдиної бібліотечно-інформаційної системи. Основними завданнями Ради були розробка рекомендацій щодо оптимального розвитку системи наукової інформації в галузі соціогуманітарних, природничих та технічних наук із урахуванням прогнозів розвитку науково-інформаційної діяльності в Україні і за рубежем; методичне керівництво та координація робіт із формування, обліку, збереження, упорядкування, систематизації, вивчення і введення у науковий обіг документно-інформаційних фондів, створення національної бібліографії, власних інформаційних ресурсів і продуктів.

На сучасному етапі в центрі уваги ІБР організація та координація роботи, спрямованої на удосконалення інформаційного забезпечення наукових досліджень шляхом нарощування інформаційного потенціалу бібліотек та ВНТІ, впровадження високоефективних інформаційних технологій для забезпечення доступу до світових ресурсів. Проаналізовано діяльність Інформаційно-бібліотечних рад НДУ і встановлено, що їхня робота сприяє узгодженню бібліотечно-інформаційної діяльності з основними напрямами науково-дослідної роботи.

Пріоритетні напрями подальшого розвитку БІС НАН України на сучасному етапі конкретизовано і затверджено у постановах Президії НАН України, зокрема, “Про стан та завдання розвитку в НАН України бібліотечно-інформаційної справи” (2003), “Про заходи з підвищення ефективності подальшої діяльності НАН України”, “Про організацію передплати на іноземні наукові журнали та доступу до провідних світових баз даних наукової інформації” (2004). Такими напрямами визначено: формування фонду вітчизняних і зарубіжних документів на всіх видах носіїв інформації, їхнє бібліографічне та аналітичне опрацювання, впровадження інтелектуальних інформаційних технологій, генерація БД з різних галузей науки, забезпечення використання світових інформаційних ресурсів, адаптація бібліотечних кадрів до роботи у нових технологічних та соціально-економічних умовах.

Вивчення стану методичного забезпечення роботи БІС засвідчило нагальну потребу у посиленні організаційно-методичної функції НБУВ, постійній увазі до формування правової, економічної та корпоративної культури працівників бібліотечно-інформаційної сфери. Реалізації цих завдань сприятиме створення на базі НБУВ галузевого інформаційно-аналітичного центру. Дисертантом розроблено його концептуальну модель. Основними напрямами роботи визначено дослідження стану бібліотечно-інформаційних ресурсів; експертиза і прогнозування розвитку БІС в умовах упровадження інноваційних технологій; створення диференційованої системи безперервної фахової освіти з використанням засобів традиційного та дистанційного навчання. Розпочато реалізацію вищеокреслених напрямів роботи центру на базі НБУВ.

Основні висновки

1. У дисертації визначено етапи становлення та розвитку БІС НАН України:

– 20–30-ті роки ХХ ст. – створення бібліотек наукових установ як допоміжних підрозділів, які здійснювали на основі формування галузевих фондів наукової вітчизняної і зарубіжної літератури бібліотечне та довідково-бібліографічне забезпечення їхньої діяльності. Закладено методичні засади розвитку бібліотек як відомчої мережі з єдиним книжковим фондом, уніфікованою бібліотечною технологією, координацією комплектування та книгокористування, підвищення кваліфікації фахівців.

– 40–50-ті роки ХХ ст. – діяльність бібліотечної мережі відбувалася у час Великої Вітчизняної війни; у період повоєнної відбудови здійснювалося формування галузевих бібліотечних систем країни, переорієнтація діяльності книгозбірень на науково-інформаційне забезпечення вирішення завдань реконструкції народного господарства, розвитку науки, культури, освіти. Створення в БАН УРСР методичного центру, який здійснював організаційно-методичне та консультаційне забезпечення інформаційної діяльності бібліотек мережі.

– 60–80-ті роки ХХ ст. – функціонування бібліотек в умовах формування і розвитку системи НТІ АН УРСР та створення в НДУ інформаційних відділів. Розроблявся механізм взаємодії бібліотек і ВНТІ у науково-інформаційному забезпеченні роботи НДУ. Відбулася функціональна централізація бібліотечно-інформаційної діяльності.

– 90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст. – діяльність БІС НАН України в нових соціально-економічних та технологічних умовах. Характерними ознаками функціонування системи стало посилення інформаційної та інформаційно-аналітичної функцій її складових, зміцнення позицій бібліотек як інформаційних центрів на основі взаємодії з ВНТІ, впровадження інформаційних технологій у бібліотечно-інформаційну сферу.

2. Проведено комплексне вивчення складових БІС на всіх зазначених етапах. Визначено їхні характерні особливості, зумовлені суспільним призначенням, сферою діяльності, складом користувачів, специфікою фондів:

– тісний зв’язок з історією вітчизняної науки;

– трансформація діяльності відповідно до розвитку і реструктуризації науки;

– основний контингент користувачів – наукові працівники;

– участь у формуванні єдиного бібліотечного фонду НАН України, в якому вузькоспеціальні книжкові зібрання установ повноцінно функціонують лише у взаємодії з універсальним фондом НБУВ;

– орієнтація комплектування на тематику досліджень НДУ;

– перевага у складі фонду наукових видань, великих масивів іноземної літератури; високі показники її використання;

– пріоритетність інформаційно-аналітичної функції в діяльності;

– високий освітній і фаховий рівень працівників;

– використання сучасних бібліотечно-інформаційних технологій.

3. Доведено, що в 60–80-х роках ХХ ст. в умовах формування системи НТІ АН УРСР було створено підґрунтя для трансформації бібліотек у 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст. у комплексні науково-інформаційні центри шляхом їх об’єднання з інформаційно-технологічними, видавничими та перекладацькими підрозділами установ.

4. Розроблено структурно-функціональну модель бібліотеки НДУ як комплексного науково-інформаційного центру, оптимальної організаційної структури забезпечення наукових досліджень, здійснено її апробацію, що закріплено відповідними організаційно-методичними документами.

5. Доведено, що основною функцією БІС в умовах інформатизації є науково-інформаційна діяльність, спрямована на формування документно-інформаційних ресурсів на всіх видах носіїв інформації як бази інноваційного розвитку вітчизняної науки, бібліотечно-інформаційне забезпечення вітчизняних учених на основі впровадження технологій, які надають можливість використання світових інформаційних ресурсів і поширення результатів наукової діяльності шляхом підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів, формування БД, електронних бібліотек.

6. Визначено, що координативну роль у діяльності БІС відігравала Інформаційно-бібліотечна рада – постійно діюча дорадча організація при Президії НАН України, зусилля якої спрямовувалися на розвиток бібліотек НДУ як складових єдиної інтегрованої бібліотечно-інформаційної системи.

7. Встановлено, що активізація діяльності НБУВ, спрямованої на науково-методичне, організаційне та консультаційне забезпечення структурно–функціональної, технологічної і кадрової перебудови в БІС, створила підґрунтя для організації на базі Бібліотеки галузевого інформаційно-аналітичного центру, який забезпечуватиме інноваційний розвиток системи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кулаковська Т. Розвиток науково-інформаційної діяльності НАН України: пріоритети і перспективи // Бібл. вісн. – 2005. – № 3. – С. 17–26.

2. Кулаковська Т. Бібліотечно-інформаційна система НАН України: стан, основні завдання, перспективи (огляд діяльності 1999–2003 рр.) // Бібл. вісн. – 2004. – № 1. – С. 2–10.

3. Кулаковська Т. Науково-методична робота НБУВ та її вплив на становлення мережі бібліотек науково-дослідних установ НАН України в 20–30-х роках ХХ ст. // Бібл. вісн. – 2004. – № 3. – С. 2–11.

4. Кулаковська Т. Науково-інформаційна діяльність в науково-дослідних установах НАН України (2002) // Бібл. вісн. – 2003. – № 3. – С. 45–51.

5. Кулаковська Т. Роль Інформаційно-бібліотечної ради НАН України у становленні і розвитку бібліотечно-інформаційної системи НАН України: історія, сучасний стан, перспективи // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2005.– Вип. 14. – С. 22–47.

6. Кулаковська Т. Статус бібліотечного працівника НДУ НАН України в контексті інформаційно-бібліотечної діяльності НАН України // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2003. – Вип. 11. – С. 263–275.

7. Кулаковська Т. Взаємодія бібліотек та інформаційних підрозділів в інформаційному забезпеченні потреб науки (методичний аспект) // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського.  К., 2001. Вип. 7. С. 152160.

8. Кулаковская Т. Научно-информационная деятельность библиотечно-информационной системы НАН Украины: направления, проблемы, перспективы // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития: Науч.-практ. и теорет. сб. К., 2005. – Вып. 3. – С. 53–64.

9. Кулаковская Т. Роль библиотек НИУ НАН Украины в информационной поддержке научных исследований // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития: Науч.-практ. и теорет. сб. – К., 2003. – Вып. 2. – С. 101–117.

10. Кулаковская Т. Л. О взаимодействии библиотек и органов научно-технической информации учреждений АН Украинской ССР // Оптимизация научных исследований в области библиотековедения и библиографоведения: Сб. науч. тр. – М., 1989.–