ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Козацька Тетяна Юріївна

УДК 94 (477) “1928/1933”

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ПОВИННОСТЕЙ

СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СРР (1928-1933 рр.)

Спеціальність 07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Черкаси - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук,

МАРОЧКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ,

Інститут історії України НАН України,

провідний науковий співробітник відділу

історії України 20-30 рр. ХХ ст.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Капустян Ганна Тимофіївна,

Кременчуцький державний політехнічний

університет, професор кафедри теорії,

історії, держави та права;

кандидат історичних наук, доцент

Лазуренко Валентин Миколайович,

Черкаський державний технологічний університет,

доцент кафедри історії України.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Захист відбудеться 26 квітня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22)

Автореферат розісланий „24” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Корновенко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена функціонуванням багатоукладності організаційно-економічних форм сучасного сільськогосподарського виробництва, пошуком оптимальної системи оподаткування населення та суб’єктів господарювання, формуванням соціально орієнтованого державного бюджету в Україні, становленням ринкових відносин і зміцненням політико-правових основ громадянського суспільства. Відносини держави і суспільства, влади і населення належать до пріоритетних напрямків гуманітарних наук.

Становлення системи державних повинностей сільського населення в УСРР у 1928-1933 рр. припадає на роки сталінської модернізації соціально-економічного укладу життя селян, утвердження колгоспного ладу, здійснення політики розкуркулення, руйнування традиційних форм громадського самоврядування в українському селі, запровадження адміністративно-політичного режиму тоталітарного типу. Наприкінці 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. відбувалася чергова фаза соціальної революції, ініційованої “згори” партійно-радянським керівництвом. Виважена і неупереджена наукова оцінка глобальних соціалістичних перетворень у сільському господарстві має принципове науково-теоретичне значення, тому що сучасна історична наука висвітлює перелічені проблеми в контексті з’ясування причин та наслідків масового політичного терору. Запропонована тема дисертації дозволяє виявити закономірності та особливості соціально-економічних відносин, тому що система державних повинностей віддзеркалювала справжнє становище селян, їхній соціально-професійний і правовий статуси. Соціально-економічний аспект функціонування державних повинностей сільського населення в Україні залишається малодослідженою науково-історичною проблемою, що і зумовлює актуальність, перспективність її всебічного вивчення, а також формування спеціального напрямку дослідженнь.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно наукової проблематики кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди “Соціально-політичне життя України ХХ століття”, вона також пов’язана з темою наукового пошуку Центру дослідження геноциду відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України „Геноцид національних, етнічних, релігійних груп населення України: історичний та політико-правничий аналіз” (номер державної реєстрації 0103U005663).

Об’єктом дослідження є соціально-економічна політика радянської держави в українському селі, адміністративно-примусова система управління суспільством та повсякденна господарська діяльність основних груп сільського населення.

Предмет дослідження – формування державної системи натурально-продуктових та грошових повинностей сільського населення, їхні конкретні форми.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1928-1933 рр. Вибір нижньої межі (1928 р.) обумовлений згортанням НЕПу і переходом радянського керівництва до командно-адміністративних методів управління народним господарством, а верхньої (1933 р.) – завершенням колективізації та організаційно-господарського зміцнення колгоспної системи.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються адміністративних кордонів УСРР, які змінювалися внаслідок декількох адміністративно-територіальних поділів, але не вплинули на формування системи державних повинностей сільського населення республіки у 1928 – 1933 рр.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі джерел, здобутків історіографії з’ясувати соціально-класове, економічно-господарське, адміністративно-політичне походження державних повинностей сільського населення УСРР, наслідки їхнього виконання різними соціальними групами села. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

-

-

-

-

-

-

Науково-практичне значення дисертації полягає у тому, що її фактологічний матеріал, результати та основні положення можуть бути використані для написання розділів колективних праць з історії українського селянства, підготовки нормативних і спеціальних лекційних курсів у вищій школі, формування відповідного напрямку подальших історичних досліджень. Організаційні форми та фінансово-господарські принципи оподаткування сільського населення варто врахувати у формуванні сучасної податкової системи в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Загальна концепція дослідження знайшла своє відображення у доповідях і повідомленнях на Шістнадцятій міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (26 листопада 2004р., Донецьк), П’ятих наукових читань, присвячених пам’яті професора Д.П. Пойди “Питання аграрної історії України та Росії” (10 грудня 2004р., Дніпропетровськ), XVI науковій сесії Осередку наукового товариства ім. Т. Шевченка у Черкасах (15-17 березня 2005 р., Черкаси).

Публікації. Основні положення дослідження викладено у 7 публікаціях, 3 з яких – у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 4 друковані аркуші.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічними принципами дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (408 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 217 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні та територіальні межі, розкрито наукову новизну і практичне значення, викладено інформацію про апробацію одержаних результатів та публікації.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” проаналізовано стан наукової розробки проблеми, джерельну базу, обґрунтовано методи дослідження.

Для зручності історіографічного аналізу літератури ми визначили три основних періоди розвитку радянської історіографії: 1) кінець 20-х - перша третина 30-х рр. ХХ ст.; 2) друга половина 30-х – середина 80-х рр. ХХ ст.; 3) 1985 - 1990 рр. Їх об’єднувала спільна методологія досліджень, усталені схеми та стереотипи висвітлення соціально-економічної історії України періоду, що вивчається.

Однією з ознак першого періоду була наявність статей і брошур прикладного характеру, присвячених вивченню оподаткування сільського населення, хлібозаготівель, розвитку зернового господарства. У роботах В. Качинського, В.Соловейчика, М.Чернова, А.Альтермана, В.Доброгаєва, П.Лежньова-Фіньковського11 Качинский В.М. Стихия и сельское хозяйство степных районов // Хозяйство Украины. – 1928. - №4. – С.9-16; Соловейчик В.М. Основные вопросы 5-летнего плана реконструкции сельского хозяйства УССР// Хозяйство Украины. – 1928. – 1928. - №10. – С.23-43; Чернов М. Піврічні підсумки і чергові завдання хлібозаготівельної кампанії України // Більшовик України. – 1928. - №1. – С.10-14; Альтерман А.Я. Проблемы товарности зернового хозяйства Украины с социально-экономической точки зрения // Хозяйство Украины. – 1928. - №12. – С.98-120; Доброгаев В. Обложение и доходность сельского хозяйства // Хозяйство Украины. – 1928. - №10. – С.144-150. проаналізовано зернові проблеми та хлібозаготівельні кризи 1927/28 господарського року22 Лежнев-Финьковский П. Индустриализация страны и развитие зернового хозяйства. – М.-Л.:ГИЗ,1929. – 251с.; Альтерман А. Розвиток хлібного гсподарства та хлібної торгівлі України. – Х.:ДВУ,1928. – 208с. . Ці автори не використовували термін “повинність”, але науково обґрунтували ознаки формування її адміністративно-примусового механізму здійснення. Так, В.Доброгаєв простежив особливості нарахування та стягнення податку в Україні. М.І.Бухарін, аналізуючи ситуацію в сільському господарстві країни, засудив “надзвичайні заходи”, “заслонні загони” та примусове поширення позик44 Бухарин Н.И.Заметки экономиста. – М.-Л.:ГИЗ,1928. – 55с. , а в дискусії з Й. Сталіним у квітні 1929 р. використав термін “данина”55 Бухарин Н.И. Проблемы теории и практики социализма. – М.,1989. – С.289-291. . Класову спрямованість податку, його роль та функції у “соціалістичній перебудові села” висвітлювали О.Кушнір,66 Кушнір О. Про єдиний сільськогосподарський податок на 1927-28 рік. – Х.: Радянський селянин,1927. – 85с.; Його ж. Про єдиний сільськогосподарський податок на 1929-1930 року. – Х.: Укрфілія Держфінвидаву,1929. – 40с.; Його ж. Як проводився єдиний сільськогосподарський податок . – Х.: Укрфілія Держвидаву СРСР, 1930. – 48с. С.Любарський,77 Любарский С. О сельхозналоге и самообложении на 1933 г. – М.: Партиздат,1933. – 78с.; Його ж. Льготы колхозам по сельхозналогу. – М.-Л.: ГИЗ,1930. – 85с. О.Горобенко,88 Горобенко О. О едином сельхозналоге на 1931 г. (С дополнением союзного и украинского законов о едином с.-х. налоге на 1931 г.). – Х.-К. : Центроиздат,1931. – 71с. В.Зотов.99 Зотов В. Самооподаткування на культурно-господарське піднесення села. –Х.: Фінвидав,1932. – 30с. У 1932 р. була опублікована брошура І.Борисова, котрий вважав сільськогосподарський податок “обов’язковою повинністю населення”, а самообкладання – “добровільним внеском”110 Борисов И. Самообложение на 1932 год / Под ред. М.Вербицкого. – М.: Власть Советов,1931. – 50с. 0.

Радянська історична наука другої половини 30-х рр. – першої половини 80-х рр. ХХ ст. включно, спираючись на світоглядно-ідеологічні та політично-економічні пріоритети Комуністичної партії, висвітлювала політику класової боротьби на селі, здійснення масової колективізації сільського господарства та організаційно-господарського зміцнення колгоспів, кількісні зміни соціально-професійного складу колгоспного селянства, формування соціалістичного способу життя. У 1940 р. М.Залєський опублікував невелику за обсягом книгу про податкову політику радянської держави111 Залесский М.Я. Налоговая политика советского государства в деревне. – М.: ГИЗ,1940. – 108с.1, а в 1957 р. побачили світ грунтовні монографії В.П.Данилова112 Данилов В.П. Создание материально-технических предпосылок коллективизации сельского хозяйства в СССР. – М.:Изд-во АН СССР,1957. – 452с.2 про матеріально-технічні передумови колективізації та В.В.Бондаренка113 Бондаренко В.В. Развитие общественного хозяйства колхозов Украины в годы довоенных пятилеток. – К.:Изд-во АН УССР,1957. – 442с.3 про громадське господарство колгоспів України перших довоєнних п’ятирічок. На початку 60-х рр. ХХ ст. Ю.О.Мошков одним із перших розкрив причини виникнення зернової проблеми та кризи хлібозаготівель 1928/29 господарського року, підкреслюючи їхні об’єктивні та суб’єктивні сторони, згубність “надзвичайних заходів” для селянських господарств114 Мошков Ю.А. Зерновая проблема в годы коллективизации сельского хозяйства. – М.:МГУ, 1961. – 35с.; Його ж. Зерновая проблема в годы сплошной коллективизации сельского хозяйства СССР (1929-1932 гг.). – М.: МГУ,1966. – 229с. 4. Особливості хлібозаготівель в Україні висвітлювали також І.І.Слинько, І.Х.Ганжа, П.В.Шостак, виокремлюючи “серйозні недоліки” та “значне зменшення продуктивності сільського господарства” у 1931-1932 рр.115 Ганжа И.Ф.,Слинько И.И., Шостак П.В. Украинское село на пути к социализму // Очерки истории коллективизации сельского хозяйства в союзных республиках. – М.:Госполитиздат,1963. – С.151-224.5. Монографія І.І.Слинька була першою роботою, в якій проаналізовано весь спектр причин виникнення зернової проблеми та кризи хлібозаготівель. Серед інших дослідник назвав і ліквідацію поміщицьких господарств116 Слинько І.І. Соціалістична перебудова і технічна реконструкція сільського гсоподарства України (1917-1932 рр.). – К.: Вид-во АН УРСР,1961. – 324с.

17 Данилов В.П. Советская доколхозная деревня: население, землепользование, хозяйство. – М.: Наука, 1977. – 316с.; Його ж. Советская доколхозная деревня: социальная структура, социальные отношения. – М.: Наука, 1979. – 357с.6.

Історіографія 1970-80-х рр. поповнилася працями В.П.Данилова про соціально-економічні відносини у доколгоспному селі17, С.В.Кульчицького про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, державні позики, оподаткування та самообкладання сільського населення118 Кульчицкий С.В. Внутренние ресурсы социалистической индустриализации СССР (1926-1937). – К.: Наукова думка,1979. – 253с.8. Наприкінці 1970-х – початку 80-х рр. пріоритетним напрямком історичних досліджень стала динаміка соціально-класової структури радянського суспільства119 Изменение социальной структуры советского общества 1921- середина 30-х годов. – М.: Мысль,1979. – 342с.9, але тоді історики уникали суперечливих економічно-господарських проблем розвитку села.

Для науково-історичної літератури кінця 1980-х – початку 90-х рр. властивий фактологічний та сенсаційно-евристичний характер, позначений зверненням до розкриття маловідомих явищ. Зокрема, статті С.В.Кульчицького, В.І.Марочка, Є.П.Шаталіної220 Кульчицький С.В. До оцінки становища в сільському господарстві УСРР у 1931-1933 рр. // Український історичний журнал. – 1988. - №3.- С.15-27; Марочко В.І., Шаталіна Є.П. Голод на Україні. – 1989. - №7. – С.102-108; 1990. - №1. – С.112-118.0, які вийшли друком у 1988-1990 р., присвячено вивченню заборонених у радянський період тем голоду та примусових хлібозаготівель.

Становлення сучасної історіографії з обраної нами теми припадає на 1991 р., коли Україна стала незалежною державою. Протягом 1991-2005 рр. в Україні захищено десятки дисертацій з питань політичних та соціально-економічних відносин 20-30-х рр. ХХ ст. (кооперації, НЕПу, хлібозаготівель, податкової політики держави)221 Коцур В.П. Соціальні зміни і політичні процеси в Україні 1920-1930-х рр.: Автореферат дис... докт. іст. наук. – К.,1999. – 37с.; Коцур Г.Г. Нова еконоічна політика в Україні: історіографія: Автореферат дис... канд іст. наук. – К., 2001. – 18с.; Слотюк П.В. Державна хлібозаготівельна політика на Україні в 1926-1929 роках. Історико-економічний аспект: Автореферат дис... канд. іст. наук. – К.,1992. – 18с.; Романець Н.Р. Селянство і радянська влада у 1928-1933 роках: проблема взаємовідносин (На матеріалах Дніпропетровської області): Автореферат дис... канд. іст .наук. – Дніпропетровськ, 1995. – 17с.; Саричев В.І. Селянство і радянська влада в 1925-1929 роках: проблема взаємовідносин (За матеріалами Півдня України): Автореферат дис... канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2000. – 17с.; Капустян Г.Т. Українське село в умовах радянського політичного режиму 1920-х років: Автореферат дис... докт. іст . наук. - Дніпропетровськ, 2004. – 35с.; Сушко О.О. Становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду непу (1921-1928 рр.): історико-теоретичний аспект: Автореферат дис.. докт. іст. наук. – К., 2004. – 31с.1, опубліковано монографії з тих чи інших аспектів соціально-економічної історії України222 Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К.:Основи,1996. – 394 с.; його ж. УСРР в добу нової економічної політики (1921-1928 рр.). Спроба побудови концептуальних засад радянської історії. – К.:Ін-т історії України,1996. – 201с.; Калініченко В.В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929). – Х.: “Основа” при ХДУ,1991. – 129 с.; його ж . Селянське господарство України в період непу. Історико-економічне дослідження. – Х.: “Основа” при ХДУ,1997. – 400 с.; Котляр Ю.В. Селянство Півдня України: доба нової економічної політики (1921-1929 рр.). – Одеса: ТОВ ВІД, 2004. – 354 с.; Історіографія нової економічної політики в Українській СРР / В.Ф.Колесник, В.П.Коцур, Г.Г.Коцур. – К.: Хрещатик, 2002. – 106 с.; Корновенко С.В., Лазуренко В.М. Село. Хліб. Гроші: Податкова політика радянської влади в українському селі у період непу. – Черкаси: Ваш Дім, 2004. – 188с.2. У них з’ясовано причини і наслідки соціально-економічної політики радянської держави в українському селі, досліджено демографічні втрати населення від голоду, фіскальну сутність податкової системи. Своєрідним підсумком вивчення причин та наслідків голоду в Україні 1932-1933 рр. стала колективна монографія, підготовлена співробітниками Інституту історії України НАНУ223 Голод 1932-1933 років в Україні: причини і наслідки. – К.: Наукова думка, 2003. – 886 с.3. Домінуючим у науково-історичній літературі з соціально-економічної проблематики є фактологічний підхід, що свідчить про незавершеність досліджень та про їхню невичерпність. Історики підкреслювали недоліки командно-адміністративної системи, писали про факти визиску селянських господарств під час хлібозаготівель, про фіскальну сутність оподаткування. Разом із тим, проблема формування системи державних повинностей сільського населення залишалася поза їхньою увагою.

Сучасна російська та зарубіжна історіографія соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку радянського села 1920-30-х рр. зосереджується переважно на висвітленні колективізації, політики розкуркулення, сталінських репресій, голоду, залучаючи нові архівні джерела224 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927-1939. Документы и материалы: В 5-ти томах. – Т.1. – Май 1927- ноябрь 1929 / Под ред. В.П.Данилова, Р.Маннинг, Л.Виолы. – М.: РОССПЭН,1999. – 880с.; Т.4. – 1934-1936 /Под ред. В.П.Данилова, Р.Маннинг, Л.Виолы. – М.: РОССПЭН, 2002. – 1056 с.; Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД: Документы и материалы: В 4-х тт. – Т.2. – 1923-1929 /Под. ред. А.Береловича, В.Данилова. – М.:РОССПЭН,2000. – 1168с.; Зеленин И.Е. Был ли “колхозный неонэп” // Отечественная история. – 1994. - №2. – С.105-121; його ж.Чрезвычайные хлебозаготовительные комиссии в 1932-1933 гг. (Украина, Северный Кавказ, Поволжье) // Голодомор 1932-1933 рр. в Україні: причини і наслідки /Міжнародна наук. конф., Київ, 9-10 вересня 1993 р.: Матеріали. – К.,1995. – С.45-52; Ивницкий Николай Голод 1932-1933 гг. : кто виноват?// Там само. – С.35-44.; Осколков Е.Н. Голод 1932/1933. Хлебозаготовки и голод 1932/1933 года в Северо-Кавказском крае . – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та,1991. – 96с.; Жиромская В.Б. Демографическая история России в 1930-е годы. Взгляд в неизвестное. – М.: РОССПЭН, 2001. – 280с.; Шмелев Г.И. Аграрная политика и аграрные отношения в России в ХХ веке. – М.: Наука, 2000. – 255с.4. Новизною концептуального підходу вирізняється стаття М.О.Безніна та Т.М.Димоні. У ній автори вперше заявили про існування в колгоспному селі Росії системи повинностей колгоспників 225 Безнин М.А., Димони Т.М. Повинности российских колхозников в 1930-1960-е годы // Отечественная история. – 2002. – №2. – С.96-112.5.

Західна історіографія представлена працями зарубіжної україністики, монографіями німецьких та американських дослідників, написаних та опублікованих ними у різні роки226 Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин уряду У.Н.Р. на чужині. – Париж: МЕЧ,1934. – 352с.; Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках: Спогади 1933-1941 рр. – Новий Ульм: Прометей,1947. – 93с.; Гришко В.І. Москва сльозам не виріть: Трагедія України 1933 року з перспектив 30-річчя (1933-1963). – Нью-Йорк: Вид-во ДОБРУС в США,1963. – 63с.; Кононенко К.С. Україна і Росія. Соціально-економічні підстави української національної ідеї 1917-1960. – Мюнхен,1965. – 535с.; Плющ В. Боротьба за українську державу під совєтською владою і підпільні українські організації в Україні у 1920-1940 роках: Розгром української еліти й українського селянства. – Лондон: Українська Видавнича Спілка,1973. – 123с.6. У них висвітлено колоніальне становище України, руйнівні наслідки колективізації та голоду, експлуатацію її економічно-господарського потенціалу. Серед іноземних вчених вирізняються монографії О.Шиллера, А.Вінербергера, Ш.Мерля, Р.Конквеста, Д.Мейса, Р.Девіса і С.Уїткрофта, А.Граціозі, які безпосередньо стосуються проблем українського селянства227 Schiller O. Die Kollektivbewegung in der Sowjetunion Ein Beitrag zu den Gegenwartsfragen der russisch Landwirtschaft.-Berlin-Konigsberg:Ostueropa Verlag,1930.- 124s.; Wienerberger A. Hart aus hart. 15 Jahre Ingenieur in Sowjetrussland/ Ein Tatsachenbericht: Mit 52 original Leicaaufnamen des Verfassers. – Salzburg-Leipzig: Verlag Anton Pustet,1939. – 246s.; Merl St. Der Agrarmarkt und die Neue Цkonomische Politic. – Mыnchen-Wien. -R.Oldenburg Verlag,1981. – 530s.; Conguest R. The Harvest of Collectivization and the Teror-Famine. – New-York: Oxford,1986. – 416p.; Mace I.E. Communism and the Dilemmas of National Liberation. Nat. Communism in Soviet Ukraine, 1918-1933. – Cambrig. Mass.: Harvard. Ukr. Resarch Inct.,1983. –XIV,334p.; Davies R.W., Wheatcroft Stephen G. The Years of Hunger Soviet Ariculture, 1931-1933. – Palgrave macmilan,2004. – 359p.; Грациози Андреа Великая крестьянская война в СССР. Большевики и крестьяне. 1917-1933. – М.: РОССПЭН, 2001. – 95с.7.

Отже, незважаючи на те, що окремі аспекти обраної для дослідження теми знайшли відображення в історичній літературі, спеціальної комплексної роботи з формування системи державних повинностей сільського населення УСРР у 1928-1933 рр. ще не існує, чим і зумовлене звернення автора до цієї проблеми.

Джерельну базу дисертаційної роботи становлять архівні документи і матеріали, збірники опублікованих документів партійно-радянських органів влади в УСРР, статистичні довідники, періодичні видання, мемуарна література, збірники урядових постанов та розпоряджень, стенографічні звіти партійних з’їздів.

Архівні джерела, опрацьовані автором під час написання дисертації, умовно поділено на такі групи: 1) директиви і постанови органів радянської влади; 2) доповідні записки та звіти податківців; 3) стенограми протоколів засідань політбюро ЦК КП(б)У, пленумів ЦК КП(б)У; 4) статистичні дані; 5) листи і скарги селян; 6) дописи сількорів.

До роботи залучено переважно документи і матеріали архівних фондів радянських, партійних, громадських установ, які зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВОУ), Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГОУ). У ЦДАВОУ автором вивчено матеріали таких фондів: ВУЦВК (Ф.1), Наркомзему УСРР (Ф.27), Укрзерноцентру (Ф.335), В.Я. Чубаря „Колгоспне село” (Ф.388), Народного комісаріату фінансів (Ф.30). Інформація, що міститься у матеріалах цих фондів дозволила простежити особливості виконання на місцях хлібозаготівель, валового збору урожаю зернових культур, виявити динаміку розвитку тваринництва в окремих секторах сільського господарства, з’ясувати виконання селянами різних форм державних повинностей, їхнє ставлення до політики радянської влади на селі.

У ЦДАГОУ автором вивчено матеріали 1, 16, 20 описів фонду ЦК КПУ (Ф.1). Виявлена інформація дозволила простежити становлення політико-адміністративного механізму запровадження повинностей сільського населення УСРР у 1928-1933 рр.

Важливим джерелом вивчення соціально-економічних відносин є статистичні матеріали, які проаналізовано у дисертації, особливо періоду 1930-х рр., позаяк статистика 1920-х рр. представлена вичерпними збірниками, які становлять важливе джерело інформації. Систематизовані статистичні дані доповнено архівними документами і матеріалами.

Дослідження базується на матеріалах періодичних видань: інформаційних повідомленнях РАТАУ, звітах про реалізацію державної позики, про хлібозаготівлі. Вони часто друкувалися на сторінках газет “Вісті ВУЦВКу”, “Комуніст”, “Пролетарська правда”, “Экономическая жизнь” та інших. Саме в газетах було виявлено 20 урядових постанов про оподаткування, самообкладання та хлібозаготівлі.

У дисертації використано збірники документів і матеріалів із питань колективізації сільського господарства, індустріалізації, голодомору 1932-1933 рр., спогади очевидців голоду, опубліковані українськими та російськими істориками. Унікальним на сьогодні залишається збірник архівних документів і матеріалів, підготовлений та опублікований під керівництвом Р.Я. Пирога у 1990 р.228 Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К.:Політвидав,1990. – 605с.8, без якого складно досліджувати проблеми суспільно-політичної та соціально-економічної історії українського села. Значна частина архівних фондів союзних наркоматів опублікована російськими істориками та архівістами. Загалом аналіз джерельної бази, яка залучена для вивчення формування системи державних повинностей сільського населення УСРР у 1928-1933 рр., свідчить, що вона є достатньо різноплановою і репрезентативною. Це дозволяє провести об’єктивне, комплексне дослідження обраної теми.

Методологічною основою дослідження є діалектичне застосування принципів історизму та об’єктивності, основних методів науково-історичного пізнання соціальних явищ і процесів у суспільстві: проблемно-хронологічного, порівняльного, емпіричного, системно-структурного, типологізаційного, статистичного, ретроспективного, контент-аналізу.

Другий розділ “Функціонування системи натурально-продуктових повинностей” скадається з трьох взаємопов’язаних підрозділів, у яких проаналізовано особливості запровадження політико-економічних основ адміністративно-примусової системи державних повинностей сільського населення, виконання селянами хлібозаготівельних зобов’язань, стягнення натуральних штрафів і заготівельних планових завдань незернових культур. У першому підрозділі “Становлення адміністративно-примусової системи державних повинностей в українському селі” використано елементи контент-аналізу для виявлення етимологічно-функціонального походження терміну “повинність”.

Текстологічний аналіз постанов, декретів, розпоряджень, інструкцій, опублікованих протягом 1928-1933 рр., дозволив виявити нормативно-правову базу запровадження в сільській місцевості УСРР системи державних повинностей. В офіційних документах того періоду зустрічалися терміни: “повинність” стосовно сільськогосподарського податку і “трудгужповинність” щодо залучення транспортних засобів селянських господарств для вивезення хліба. Словом, яке вживалося майже у кожному партійно-державному актові, було “повинні”. Воно набуло юридичної сили, а словосполучення “повинні бути”, “повинні розв’язати”, “стягати хліб”, “довести нові завдання”, “повинні застосовувати” “повинні вживати”, “повинні здати” “повинно відчисляти” свідчили про примусовий характер селянських повинностей. Держава “накладала” хлібозаготівельні плани шляхом “розверстки” та “адміністративним порядком”. Карально-репресивний зміст терміну “повинні порушувати” зафіксовано у постанові ВУЦВК та РНК УСРР “Про заходи щодо розкуркулення селян” 3 липня 1929 р., а примусове спрямування натуральних і грошових повинностей віддзеркалювали постанови РНК УСРР “Про одноразовий податок на одноосібні господарства” 21 листопада 1932 р.; “Про заходи підсилення хлібозаготівлі” 20 листопада 1932 р.; політбюро ЦК КП(б)У “Про заходи по боротьбі з спекуляцією хлібом” 9 серпня 1932 р.; “Про заходи по посиленню хлібозаготівель” 30 жовтня 1932 р. У них йшлося про невідкладність та категоричність виконання державних зобов’язань. Організаційними формами повинностей стали “державний хлібозаготівельний план”, “зобов’язання перед державою”, “виконання державних зобов’язаннь”, “державний мірчук”, “натуральні зобов’язання”. Грошова форма повинностей, якою протягом НЕПу був податок, набула у 1928-1933 рр. виразних фіскальних ознак. До неї, судячи з текстологіного і фактологічного аналізу постанов, документів і матеріалів партійно-радянських органів, слід віднести: єдиний сільськогосподарський податок, самообкладання, позбавлення коперативного паю, штраф, дострокове стагнення кредиту, підвищення ставок податку, державні позики індустріалізації, одноразовий податок тощо.

У другому підрозділі “Виконання селянськими та колективними господарствами хлібозаготівельних повинностей” вивчено методи, принципи і форми заготівель зернових культур: “обхід по дворах селян із закликом здавати хліб”, “занесення на чорну дошку”. Примусове вилучення хліба шляхом подвірного обходу відтворювало історичну форму давньої натуральної повинності – полюддя. Подвірний хлібозаготівельний план, встановлений методом експертного обстеження господарських можливостей, мав ознаки “твердого завдання”, тобто державної повинності для конкретного селянського господарства. В колгоспах діяла комбінована система виконання хлібозаготівельних державних повинностей: загальногосподарський та подвірний плани. Розверстка не була повинністю, а організаційним принципом примусового доведення конкретних хлібозаготівельних завдань. Державний хлібозаготівельний план 1927/28 господарського року в обсязі 265 млн. пудів “розверстали” між кооперативними і державними установами, які укладали з селянами контракти на поставку зерна.

Хлібозаготівельна повинність – складне соціально-економічне та нормативно-правове явище у повсякденному житті українського села, зазначеного періоду. Нею був державний план заготівель сільськогосподарської продукції, адміністративно встановлений райвиконкомами та сільськими радами для селянських і колективних господарств. Окрвиконкоми, звітуючись про хлібозаготівлі, фіксували факти застосування “способу примусового здавання хліба шляхом подвірного обходу господарств уповноваженими”. Доказом існування хлібозаготівельної повинності були конкретні дії державних органів стосовно встановлення обсягу, норм і термінів виконання планових завдань заготівель сільськогосподарської продукції. Наявність терміну у звітах державних органів влади (“примушувались”, “ходили по дворах”, “проводили розподіл”, “доводили до кожного двору”) спростовує будь-які твердження про добровільність виконання селянами державних хлібозаготівель.

Обсяги хлібозаготівель віддзеркалюють статистичний вимір державних повинностей, розмір їхнього тягаря для селянських і колективних господарств. Відсотки виконання плану свідчили про їхні обмежені можливості. Наприклад, у січні 1933 р. колгоспи виконали 78%, “твердоздавці” 43,7%, одноосібний сектор 77,4%, а радгоспи 82,9% державного хлібозаготівельного плану, демонструючи непосильність повинностей.

У третьому підрозділі “Стягнення натурального штрафу і “твердого завдання” висвітлено особливості запровадження системи повинностей під час заготівель незернової сільськогосподарської продукції (худоби, м’яса, картоплі, городини). Зазначено, що напередодні масової колективізації кількість худоби в УСРР досягла довоєнного рівня, а протягом 1928-1933 рр. вона зменшилася у два рази, у тому числі в одноосібному секторі у 12 раз. Худоба гинула на колгоспних фермах, масово розпродувалася селянами, вилучалася заготівельними органами. Основною формою заготівель худоби у 1928-1930 рр. була контрактація, тобто договірна система, а натуральні штрафи тоді ще не мали широкого застосування. Починаючи з другої половини 1930 р., за ініціативи Наркомвнуторгу УСРР, система контрактації була скасована для “заможної верхівки села”, натомість запровадили “тверде завдання” за аналогією до поточної хлібозаготівельної кампанії. М’ясозаготівлі набули виразних ознак чергової натуральної повинності селян, а кількість вилученої у 1930 р. шляхом примусових заготівель та натуральних штрафів худоби вражала: 554 тис. великої рогатої худоби, понад мільйон свиней. Торгівля м’ясом заборонялася. Постановою ЦК КП(б)У “Про заходи по посиленню хлібозаготівель” від 18 листопада 1932 р. встановлювалися натуральні штрафи у формі додаткового завдання з м’ясозаготівель. Їхні обсяги становили 15 місячних норм. Скасування 3 грудня 1932 р. права торгівлі м’ясом фактично означало поширення державної м’ясозаготівельної повинності для селян. “Тверді норми” здавання картоплі діяли з грудня 1932 р., а загалом до категорії натурально-продуктової повинності потрапили фактично всі види сільськогосподарської продукції, заготівлі яких відбувалися за адміністративно-примусовою системою повинностей.

Розділ третій “Організаційні форми грошової повинності сільського населення” складається з трьох взаємопов’язаних підрозділів, у яких відтворено особливості стягнення податку, самообкладання, державних позик і штрафів. У першому підрозділі “Особливості застосування сільськогосподарського податку” досліджено методику оподаткування, визначено класовий принцип податкової політики держави, її фіскальний характер. Підкреслено, що єдиний сільськогосподарський податок офіційно визнавався однією з форм повинностей населення. Зростання доходності з ріллі, від продажу худоби, городини, продуктів садівництва автоматично збільшувало суму єдиного податку. Терміни “селяни повинні платити податки”, “треба зібрати”, “завдання своєчасно не виконали” свідчили про обов’язковість грошових платежів сільського населення.

Класовий принцип оподаткування, застосований державними органами, звільняв від податку 35% найбідніших селянських господарств, але загальна цифра податкових стягнень розподілялася поміж інших господарств, особливо серед заможних. Займалися оподаткуванням сільські ради, які накладали штрафи на “ухильників” у розмірі десятикратної ставки податку, що припадала на господарство. Передбачався принцип індивідуального оподаткування “нетрудових доходів” заможних селян, встановленням якого займалися облікові комісії сільських рад, які вивчали майновий стан, наявність землі, худоби, реманенту та городини, застосовуючи метод податкових надбавок. Селян, яких оподатковували індивідуальним порядком, називали “експертниками”. Вони становили 3% селянських господарств в УСРР, сплачуючи п’яту частину всіх податків. Оподаткування екпертним порядком означало запровадження грошової повинності за класовим принципом.

Доказом функціонування грошової повинності було застосування державою карально-репресивних заходів проти неплатників податку, а з іншого боку – пасивний спротив селян, про що свідчать їхні скарги до урядових інстанцій. Окрвиконкоми, звітуючись про виконання податку, вживали визначення “грошові зобов’язання”, “обов’язкові платежі”, “мобілізація коштів”. Сільськогосподарський податок, як свідчать результати дисертаційної роботи, виявився найпоширенішою формою грошової повинності сільського населення, стягнення котрої здійснювалося адміністративно-примусовими методами.

У другому підрозділі “Самообкладання сільського населення” досліджено специфічну форму селянських повинностей – самообкладання. Термін самообкладання з’явився наприкінці 1927 р., засвідчивши факт запровадження системи паралельного і додаткового оподаткування селян. Передбачалося, що сума самообкладання не буде перевищувати 35% від розміру єдиного сільгоспподатку, але її постійно переглядали. Більшість виплат за самообкладанням припадало на “куркульсько-заможні” групи селян. Ухвалення норм та особливо стягнення самообкладання відбувалося примусово з використанням адміністративно-силових методів. На початку 1928 р. ставки самооподаткування, тобто надподатку по відношенню до єдиного сільгоспподатку, становили у більшості округ від 69 до 100%. Райфінвідділи вимагали від сільських рад збільшення надходжень від самообкладання. Незаможників звільняли від його виконання, а загальну суму розподіляли між “заможно-куркульськими елементами” села, тобто діяв класовий принцип податкової системи.

У третьому підрозділі “Функціонування державних позик і грошових штрафів” розглянуто діяльність фінорганів із мобілізації коштів населення, виявлено та доведено історичний факт існування в українському селі грошової форми державних повинностей селян. Їх стягували за ухилення від виконання хлібозаготівель та податку, тобто діяла замкнена система трансформації натурально-грошових повинностей, пріоритетною серед яких була хлібозаготівельна повинність. Штраф перевищував у 5 разів попереднє хлібозаготівельне завдання, але не звільняв селянина від його виконання. Штрафуванням колгоспів займалися облвиконкоми. Селян та колгсопників оштрафували за будь-яку “провину”: за відмову від усуспільнення худоби, за невихід на роботу, за ухилення від податків і хлібозаготівель. З листопада 1932 р. почали застосовувати “списання трудоднів” на рахунок штрафу, відтак грошова повинність породжувала відробіткову, тому що селянин працював безоплатно в колгоспі. Щоб виконати м’ясний штраф, їх примушували купувати худобу, отже натурально-грошовоі форми селянських повинностей тісно перепліталися.

Позики на індустріалізацію та розвиток сільського господарства також мали виразні ознаки грошових повинностей сільського населення України. Поширення позик відбувалося за принципом розкладки, а їхнє виконання з використанням адміністративно-силових методів. Державні органи вважали позику “засобом примусу” і “натиском економічного характеру”, фіноргани – засобом мобілізації коштів, а селяни – додатковим податком. Для поширення облігацій держпозики застосовували обходи селянських дворів, виклики селян до сільських рад, вручення письмових зобов’язань. Селянство не позичало гроші державі, а виконувало грошову повинність. Запровадження позики на зміцнення сільського господарства за рахунок коштів селянських господарств було абсурдним, позаяк вилучені у такий спосіб фінансові ресурси використовували для здійснення колективізації.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні висновки і положення:

1. науково-історичне вивчення становлення і функціонування системи державних повинностей є новим напрямком у сучасній вітчизняній історіографії з соціально-економічного розвитку українського села 1920-30-х рр. в УСРР;

2. дослідивши особливості оподаткування сільського населення та з’ясувавши фіскальну спрямованість податків, штрафів, поширення облігацій державної позики, а також проаналізувавши карально-репресивну політику хлібозаготівель, встановлено історичний факт існування в українському селі 1928-1933 рр. системи натурально-грошових повинностей селян;

3. державні повинності – це система адміністративно-примусових, політичних, фінансово-господарських, нормативно-правових та карально-репресивних заходів держави по відношенню до сільського населення задля виконання встановлених нею планових завдань із заготівель сільськогосподарської продукції, мобілізації коштів у населення шляхом стягнення податків, грошових штрафів, поширення облігацій і позик на індустріалізацію;

4. поява соціально-економічного феномену державних повинностей, про що свідчить термінологічний аналіз урядових постанов, припадає на 1928-1933 рр. В офіційних документах зустрічалися поняття “трудгужповинність”, “трудповинність”, а в літературі того періоду було визнано “повинністю населення” – сільськогосподарський податок;

5. продрозверстка, застосована у січні 1928 р., свідчила про формування адміністративно-примусового механізму заготівель сільськогосподарської продукції. Конкретними формами її реалізації стали обходи уповноважених селянських дворів (полюддя), виклики селян до сільських рад, вручення письмових зобов’язань, призначення так званих “твердих завдань”;

6. основними видами селянських повинностей були: натуральні (хлібозаготівельна, яка стосувалася примусового вилучення зернових культур шляхом застосування адміністративно-судових заходів проти “злісних ухильників”); продуктові (визначення норм і терміну заготівель селянами та колгоспниками незернової продукції – м’яса, картоплі, городини); грошові (функціонування класового принципу оподаткування сільського населення, запровадження системи самообкладання господарств платників єдиного сільськогосподарського податку, накладання штрафу за невиконання натуральних державних зобов’язань, дострокове повернення кредиту, позбавлення паю в кооперації, поширення облігацій державних позик тощо); мали місце й елементи відробітково-трудової повинності: позбавлення колгоспників трудоднів за порушення внутрішнього розпорядку та невиконання хлібозаготівельних планів “до двору”, списання трудоднів за ухилення від виконання державних завдань, використання транспртних засобів селянських господарств для різних робіт.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Анотації

Козацька Т.Ю. Формування системи державних повинностей сільського населення Української СРР (1928-1933 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України. – Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. – Черкаси,