КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Институт филологии

УДК = 811.161.1: 39: 81’23

КАРПЕНКО Уляна Олексіївна

“Концептний зміст фрейму „Збройне протистояння” у російській культурно-мовній традиції

Специальность 10.02.02 – російська мова

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Киев – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Слухай Наталія Віталіївна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри російської мови

Офіційні опоненти – доктор філологічниї наук, професор Озерова Ніна Григорівна, завідувач відділу російської мови Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН Українио

Кандидат філологічних наук, доцент Сахарова Ольга Вікторівна, Київський славістичний університет, доцент кафедри української мови

Провідна установа – Київський національний лінгвістичний університет МОН України, кафедра фонетики і граматики слов’янських мов

Захист відбудеться „14” березня 2006 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м.Київ, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул. Володимирська, 58, к. ).

Автореферат розісланий „13” лютого 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.П.Гнатюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

На межі тисячоліть лінгвістична антропоцентрична парадигма збагатилася новими напрямками. До них, зокрема, належить когнітивна лінгвістика, яка підносить на новий щабель наукового пізнання успадковану від логіки, філософії, психології та попередніх етапів розвитку мовознавства проблему зв’язків між мовою та мисленням. У центрі пріоритетних досліджень представників когнітивної лінгвістики залишаються важливі проблеми, що вже стали традиційними для мовознавства: структура мовної свідомості, форми репрезентації знань, співвідношення логічної, мовної та концептуальної картин світу, картина світу та модель світу (ці питання глибоко висвітлені у працях Н.Д.Арутюнової, А.Вежбицької, В.М.Телії, В.Г.Гака, Ю.М.Караулова, Ж.П.Соколовської, Л.П.Іванової, О.В.Тищенка та інших лінгвістів). Разом із тим на перший план мовознавчого пошуку в останні десятиліття висуваються когнітивна семантика, когнітивні категорії, когнітивна парадигма, когнітивні стратегії, когнітивні моделі (ці питання розглядалися у працях О.С.Кубрякової, Р.М.Фрумкіної, Дж.Лакоффа, М.П.Кочергана, С.А.Жаботинської, О.О.Селіванової та інших дослідників).

Центральне місце в сучасній парадигмі когнітивної лінгвістики посідають концепт і концептосфера – лінгвоментальні феномени, осмисленню яких присвячено праці Д.С.Лихачова, Ю.С.Степанова, В.З.Дем’янкова, В.В.Колесова, В.А.Маслової, С.Г.Воркачова, Т.В.Радзієвської, А.Д.Бєлової, І.О.Голубовської та багатьох інших учених.

Нині активно ведуться дослідження як окремих концептів – “доля”, “сумління”, “совість” (Т.В.Радзієвська), “кохання”, “щастя” (С.Г.Воркачов), “обов’язок” (Т.В.Булигіна, О.Д.Шмельов, А.Д.Кошелєв), “істина” (В.А.Лукін), “простір” (О.Забуранна), “дорога” (О.О.Іпполітов) тощо – так і цілісних конгломератів концептів – концептосфер.

За спостереженнями вчених (наприклад, Ю.С.Степанова, В.А.Маслової), існують типові концепти, виразно представлені в усіх мовах і культурах; поряд із ними в кожній культурно-мовній традиції наявні специфічні концепти або концепти зі специфічними складниками, зокрема в російській культурі – “душа” (А.Вежбицька, Ю.С.Степанов), “совість” (Ю.Д.Апресян), “воля” (О.Д.Шмельов).

Оскільки концепт як мовно-ментальний феномен дозволяє визначити особливості мовомислення, мовної поведінки, поведінкових стереотипів людини як представника певного етносу, виявлення типового і національного у складі концепту належить до пріоритетних досліджень сучасної лінгвістики.

Національну специфіку концептів унаочнюють фрейми. Події можуть бути представлені у вигляді обмеженого стандартного набору ситуацій, які оформлюються у вигляді фрейму (за М.Мінським). Порівняння концептного наповнення стандартного фрейму дозволить виявити його специфіку в певній мові і культурі, зокрема російській. Одним із таких фреймів є “Збройне протистояння” – він моделює ситуацію, яка має місце на всіх етапах розвитку суспільства, в різних типах людських відносин.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що вивчення фрейму “Збройне протистояння” в російському мовному та культурному просторі дозволяє зробити внесок у вирішення низки сучасних мовознавчих проблем, серед яких зазначимо такі: способи структурування концептуально-мовної свідомості та природа концепту як феномену концептуальної і мовної картин світу; визначення співвідношення понять “концепт” і “фрейм” у складі сучасної наукової парадигми; склад і структура концептів світобачення російського народу та форми їх об’єктивації; типове і національно-специфічне у змісті концептів певної мовної та культурної традиції тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження пов’язане з науковими розробками Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з теми 02 БФ044-01 “Актуальні проблеми філології”.

Метою праці є дослідження фрейму “Збройне протистояння” в російському культурно-мовному просторі.

Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) виявити структуру фрейму “Збройне протистояння” та визначити перелік концептів, які становлять його зміст у поетичній мові О.С.Пушкіна;

2) окреслити співвідношення понять “фрейм” і “концепт” у колі співпричетних;

3) осмислити поняття “концепт” у складі сучасної наукової парадигми;

4) проаналізувати ядро і периферію фрейму “Збройне протистояння” з боку концептного змісту та специфіки реалізації в російському культурно-мовному просторі;

5) з’ясувати типове і національно-специфічне у змісті концептів фрейму “Збройне протистояння” російського культурно-мовного простору у зіставленні з їх англійськими та італійськими відповідниками;

6) розкрити потенціал фреймового підходу до структурування концептосфери національно-мовної свідомості.

Матеріалом дослідження обрано російську художньо-поетичну мову, насамперед твори основоположника сучасної російської мови О.С.Пушкіна Зокрема, поеми “Полтава”, “Кавказский пленник”, “Вадим”, “Братья разбойники”, “Руслан и Людмила”, “Евгений Онегин”, ліричні тексти поета.

2 Тлумачні словники (Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Русский язык, - 1981; Большой толковый словарь русского языка / Сост. и гл. ред. Кузнецов С. А. - СПб.: Норинт, 1998), етимологічні словники (Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. - М.: “Прогресс”, - 1986; Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка. – К.: Радянська школа, 1970; Шанский Н. М. и др. Краткий этимологический словарь русского языка. - М. - 1971), И. И. Меньшиков, В. И. Мордань, Н. В. Подмогильная, Поэтическое слово Пушкина. Словарь лексических компонентов атрибутивных конструкций, Дніпропетровськ,: Січ, 1999, англійський та італійський тлумачні словники (Collins English dictionary, Third edition, Harper Collins Publishers, 1991; Il Nuovo Etimologico DELI – Dizionario Etimologico della Lingua Italiana di Manlio Cortelazzo e Paolo Zolli, Bologna, 1999), міфологічні енциклопедії та словники (Мифология. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. - 4-е изд. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998; Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х т. / Гл. ред. С. А. Токарев. - М.: НИ “Большая Российская энциклопедия”, 1997; Славянские древности. Этнолингвистический словарь в 3-х т. / Под ред. Н. И. Толстого. - М.: Международные отношения, 2004)., а також поезії представників пушкінської Плеяди. Внесок О.С.Пушкіна в реформування та розвиток сучасної російської мови важко переоцінити. Текстовий масив опрацьованого поетичного матеріалу становить понад 4040 сторінок. З них було вилучено та проаналізовано 2886 контекстів, які характеризують фрейм “Збройне протистояння”.

Для отримання об’єктивної інформації концепти, виділені у процесі аналізу поетичних текстів, вивчаються на широкому мовно-культурологічному тлі фольклорних даних, а також свідчень етимологічних, тлумачних, міфологічних словників, які становлять джерельну базу дослідження2.

Об’єктом дослідження є фрейм “Збройне протистояння” у російському культурно-мовному просторі.

Предметом дослідження виступає концептний зміст фрейму “Збройне протистояння” у російському культурно-мовному просторі та у дзеркалі неблизькоспоріднених культур.

Для розв’язання поставлених завдань було використано описовий, контекстуально-лексикографічний, зіставний методи та прийоми етимологічного аналізу, зумовлені метою і завданнями праці, а також специфікою об’єкта дослідження.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше встановлено типове і національно-специфічне у концептному наповненні фрейму “Збройне протистояння” в російському культурно-мовному просторі, виявлено фреймову структуру системи концептів, розроблено фреймовий підхід до аналізу цілісної системи концептів, розкрито потенціал фреймового підходу до структурування концептосфери національно-мовної свідомості, поглиблено теорію фрейму: доповнено і розширено знання про організацію концептного матеріалу у вигляді фрейму і можливості його структурування, розглянуто перелік концептів-констант фрейму “Збройне протистояння” в російській мовній свідомості, створено передумови для встановлення таких констант в англійській та італійській культурах, виявлено особливості реалізації концептів фрейму “Збройне протистояння” в російському художньо-поетичному мовленні.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у збагаченні підходів до вивчення мовно-концептуального континууму російської мовної картини світу, зокрема в розробці фреймового підходу до вивчення концептів у їх системі та взаємодії, в дослідженні перспективних напрямків визначення зон типового і національно-специфічного у складі концептів російського культурно-мовного простору. Отримані відомості можуть бути використані при вивченні мовно-концептуального простору різних мов; систематизовані спостереження над особливостями об’єктивації концептів у поетичному тексті сприятимуть дальшому розвитку теорії художньої мови, зокрема російської.

Практичне значення дисертації визначається можливістю використання її результатів у викладанні нормативних курсів “Сучасна російська мова” (“Лексикологія”, “Фразеологія”), “Стилістика”, спецкурсів з проблем лінгвокультурології, міжкультурної комунікації, когнітивної лінгвістики, теорії художньої мови, а також у лексикографічній практиці та у сфері перекладацької діяльності.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (428 позицій). Повний обсяг дисертаційної роботи - 237 сторінок; без бібліографії – 201 сторінка.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були представлені на засіданнях кафедри російської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у доповідях на наукових конференціях: П’ятих кримських міжнародних читаннях (Сімферополь, 1995), Пушкінській науковій конференції (Київ, 1995), конференції “Національно-культурний компонент у тексті і мові” (Мінськ, 1999), Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій дню слов’янської писемності (Вінниця, 2002), Міжнародних конференціях “Мова і культура” імені С.Б.Бураго (Київ, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005), Міжнародній науковій конференції “Мовні механізми комізму” (Институт языкознания РАН, Проблемная группа “Логический анализ языка”, Москва, 2005).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в 20-ти статтях, 8 з яких надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність і визначено теоретичні передумови дослідження, сформульовано мету, завдання, матеріал, описано джерельну базу праці, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, схарактеризовано його новизну, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію положень дисертації та кількість публікацій.

Основна частина дисертації складається з трьох розділів.

У першому розділі “Поняття “концепт” і його осмислення у світлі фреймового підходу” в парадигмі уявлень когнітивної лінгвістики й лінгвокультурології з’ясовано зміст ключових понять праці – “концепт” і “фрейм”, подано наукове обґрунтування теоретичних позицій дослідження.

Узагальнення знань про феномен концепту, накопичених сучасною наукою, дозволило уточнити первісне значення слова “концепт”, осмислити сучасні підходи, етапи вивчення названого лінгвістичного феномену, запропонувати його визначення, методи аналізу, сформулювати антиномії концепту, відмежувати концепт від суміжних понять та термінологічних синонімів, встановити структуру концепту, описати поняття “концептосфера”.

Інтерес до вивчення концепту не був стабільним на різних етапах розвитку науки. Поняття концепту як “формулювання розумового образу, загальної думки” виникло у схоластичній філософії, зокрема, у вченнях П.Абеляра. Вперше до концепту як до лінгвістичного феномену звернувся С.Аскольдов. Концепт як наукове явище отримав нове життя в кінці ХХ століття. Лінгвокультурологічне наповнення цього поняття найбільш повно розкриває стаття Д.С.Лихачова “Концептосфера російської мови”, а також праці Н.Д.Арутюнової, А. Вежбицької, О. С. Кубрякової, Ю. С. Степанова, В. А. Маслової, В. В. Колесова, В. Н. Телії на ін.

Підходи до вивчення концепту базуються на когнітивній і культурній наповненості останнього. Лінгвокогнітивний і лінгвокультурний підходи до розуміння концепту є взаємодоповнюючими: лінгвокогнітивний концепт репрезентує напрям від індивідуальної свідомості до культури, а лінгвокультурний концепт передбачає напрям від культури до індивідуальної свідомості. Концепт має ознаки абстрактності, комплексної будови (це зумовлює його форму), культурної та емоційної наповненості (що характеризує зміст концепту), може визначати межі значення і чітко їх окреслювати, розвиватися.

Було проведено розмежування концепту і термінологічних синонімів: слова (слово має граматичні категорії, які не розповсюджуються на концепт, слово закріплене у словниках, коло його значеннь чітко окреслене), художнього образу (концепт – створює фрагмент мовно-концептуальної картини світу, а художній образ – створюється автором, концепт – надіндивідуальний, це сутність народної свідомості), ключового слова культури (обмежена кількість концептів з невеликими варіаціями функціонує в усіх культурах, їхня частотність не має великого значення, ключові слова специфічні для кожної національної культури, активність слова є досить актуальною для його кваліфікації як ключового), поняття (згідно твердження Ю. С. Степанова, “За понятие человек не пойдёт сражаться и проливать кровь”; для концепту є цінним кожний контекст та важливі всі ознаки, для поняття актуальні лише базові ознаки, воно завжди позначається одним і тим самим словом).

З-поміж системно-мовного, денотативного, сигніфікативного, лінгвокультурного, лінгвокультурологічного та інших підходів до аналізу концептів обраний фреймовий підхід, оскільки він не виключає використання зазначених підходів до кожного окремого концепту, та насамперед, дає можливість представити концепти у їхній системі та взаємодії. Результати аналізу концептів за допомогою фреймового підходу завдяки оформленню у фреймову рамку зіставляються з результатами аналізу концептів інших культур.

Підходом, що дозволяє відобразити семантичну наповненість окремого концепту в його неоднорідній структурі (що складається з різних шарів) і представити той чи інший концепт у системі інших концептів, визнано фреймовий підхід. Виділення у фреймовій структурі константних і змінних позицій дозволяє з’ясувати російську національну специфіку та загальнокультурні компоненти концептів у складі фрейму.

У другому розділі “Ядро фрейму “Збройне протистояння” і його реалізація в російській художньо-мовній картині світу” розглянута структура фрейму, досліджено ядерну частину фрейму в аспекті її концептного наповнення.

У структурі фрейму фіксуються термінали, обов’язкові компоненти, які завжди присутні в даній ситуації.

У складі фрейму “Збройне протистояння” знаходяться такі його термінальні позиції (вузли): Ім’я дії, Актант-суб’єкт, Актант-об’єкт, Мотив, Властивості актанта. На рівні реалізації термінальні вузли фрейму заповнюються концептами, що відповідають ситуації “Збройного протистояння”. Ім’я дії належить до ядерної частині фрейму “Збройне протистояння”; Актант-суб’єкт, Актант-об’єкт, Мотив, Властивості актанта – до периферії.

Актант – від лат. аgo – рухаю щось, дію. Розуміння актанта у складі фрейму відповідає тлумаченню актанта Л.Теньєром як члена речення (у фреймовому контексті – ситуації), що означає особу, яка бере участь у розгортанні ситуації. Фреймова термінологія Актант-об’єкт, Актант-суб’єкт, що пропонується в дисертаційному дослідженні, співвідносна з поняттями семантичних актантів у структурі ситуації.

Позиції фрейму Мотив і Властивості актанта, згідно теорії Л.Теньєра, співвідносяться із поняттям сірконстантів, що вказують на обставини, за яких розвиваються події. Мотив (причина, в результаті якої виникло протистояння) і Властивості актанта (якості, якими наділяється діюча особа ситуації) створюють умови, обставини, за яких відбувається протистояння.

Дія, у якій воїни беруть участь, “Война”, посідає основне місце у фреймовій позиції Ім’я дії. Остання є центральною, ядерною позицією фрейма “Збройне протистояння”, оскільки називає дію.

Розгляд Л.Теньєром речення як ситуації зробило можливим екстраполювати термінологію семантичного синтаксису на когнітивні реалії, що безпосередньо пов’язані зі змістовними показниками, оскільки фрейм також є формалізацією “ситуації”.

Поетичні мікротексти, в яких описується війна, вміщуються в рамку фрейму “Збройне протистояння”, який означає граничні, екстремальні обставини. Як правило, це контекст битви, в якій зіштовхуються інтереси сторін, і, відповідно, ці “сторони” з їхніми емоціями, оцінками, оточенням, атрибутами і виявляються.

Ядерною позицією є термінал 1.ІМ’Я ДІЇ, який заповнюється такими концептами, як “Война”, “Бой”, “Сражение”, “Битва”, “Брань”, “Поединок”, “Набег”.

Ядро фрейму оточене периферійними позиціями:

2. АКТАНТ-суб’єкт заповнюють концепти, що називають учасника битви: “Воин”, “Герой”, “Товарищ”, “Молодец”, “Брат”, “Сын”.

3. АКТАНТ-об’єкт посідає концепт “Враг”.

4. МОТИВ заповнюють концепти, що називають причини, через які воюють: “Родина”, “Мир”, “Победа”, “Свобода”, “Слава”, “Месть”.

5. ВЛАСТИВОСТІ АКТАНТІВ експлікують концепти “Отвага”, “Смелость”, “Удаль”, “Мужество”.

У конкретних текстах концепти вербалізуються іменниками та словами інших частин мови, а також стійкими сполученнями слів і перифразами. Оскільки концепт не дорівнює слову, видається некоректним зводити перелік об’єктивацій концепту до слів, що належать до певних частин мови або вербалізацій певних граматичних категорій. Так, наприклад, абстрактний іменник (“Отвага”) є інваріантом. Такі ж його реалізації, як “отважный”, є варіантами й аналізуються в дисертаційній роботі.

У наведеному прикладі текстової реалізації концепту “Война” остання виглядає як подія минулого, що відбулася в усіх частинах світу: Видал он дальние страны, По суше, по морю носился, Во дни былые, дни войны На западе, на юге бился ( поема “Вадим”).

У цьому контексті осмислене поняття “Войны” та продемонстрована роль простору: “Запад”, “Юг”. Подібне сприйняття поняття співвідноситься з російським концептом “воля”, котрий також реалізується у контексті ситуації війни. Цей простір є всеохопним також за ландшафтом (“море” і “суша”).

Дія воїна описується дієсловом “носиться”, без чіткої мети руху, що корелює з летом коня як чарівного помічника, який у міфологічній уяві поєднувався із птахом, вітром та іншими стихіями природи.

Для виявлення типових і специфічних для російської мови і культури концептів, у процесі аналізу їх понятійних значень, розглядаються також англійські та італійські тексти; вони є тлом, на якому виявляється російська культурно-мовна специфіка.

Концепти, що об’єктивуються в російському культурно-мовному просторі, - специфічні для російської культури. В ядрі фрейму, в позиції Ім’я дії присутні концепти “Брань”, “Поединок”, “Набег”, кожен із яких є специфічним для російської мовної свідомості в силу зафіксованого в їхній структурі певного культурного прошарку.

Такими прошарками виступають: для концепту “Брань” – його належність до високого стилю в результаті походження зі старослов’янської мови, яка відіграла велику роль у становленні і розвитку російської літературної мови.

Концепт “Поединок”, що зустрівся тільки при аналізі російських текстів, у своїй внутрішній формі підкреслює “граничність”, притаманну російській культурі, битву одного воїна з таким самим одиноким суперником. У семі “одинокий” і полягає російська специфіка даного концепту. В англійській мові реалія поєдинку позначається словом duel, single combat, в італійській – duello. Словосполучення single combat (буквально “одинокий бій”) є аналітичним і більш пізнім, слово дуель, наявне також у російській мові, в основі номінації містить цифру 2 (від лат. duellum, duo “2” і “bellum” – битва, буквально “подвійний бій”).

Концепт “Набег”, що містить у своїй внутрішній формі сему “бег”, вочевидь, зберіг народну пам'ять на певному рівні про раптові та руйнівні напади племен у глибокій давнині.

У висновках до розділу зазначається, що в ядерній позиції “Ім’я дії” містяться: типовий концепт “Війна”, який актуалізується в культурах різних народів, концепти “Бой”, “Битва”, “Пир”, що об’єктивуються у різних культурах, але несуть у своєму складі національно-специфічний культурний шар, а також специфічні для російської культури концепти “Сражение”, “Поединок”, “Набег”.

У третьому розділі “Периферія фрейму “Збройне протистояння” і його реалізація в російській художньо-мовній картині світу” досліджується периферія зазначеного фрейму та концепти, що її формують.

Опорними концептами, що заповнюють стабільні периферійні позиції, є

Актант-суб’єкт – концепт “Воин”; Актант-об’єкт – концепт “Враг”; Мотив – концепти “Родина”, “Свобода”, “Мир”, “Победа”, “Слава”, “Месть”; позиція Властивості актантів – концепт “Смелость”.

Названі концепти є типовими, оскільки їх прояв стабільний і активний у кожній із трьох культур, поетичний і лексикографічний матеріал яких проаналізований у нашому дослідженні. Концепти “Воин” - “Warrior” – “Guerriero”, “Враг” - “Foe” – “Nemico”, “Смелость” - “Brave” – “Baldo” (концепти вербалізуються прикметником) невід’ємні в ситуації “Збройного протистояння”.

У фреймовій позиції Актант-суб’єкт присутні специфічні для російської культури концепти “Мулодец”, “Брат”, “Сын”. Акцентування семи молодості як складової понятійних значень “Воина”, є характерним тільки для концепту “Молодец” російської культури, що, очевидно, пов’язано із уявленнями про те, що нестримна сміливість, відвага виявляється у бою, в момент переходу зі сфери раціонального у сферу емоційного. Подібний перехід є більш характерним для молодого, ніж навченого роками й досвідом солдата.

„Молодечество, молодец” – слова за коренем праслов’янські (від *moldъ “молод”), що спочатку означало “м’який, ніжний”; йому відповідає латинське mollis, із *moldvis “м’який, гнучкий”. У тлумачних словниках наводять такі значення названого слова: юнак; видний, спритний, тямущий, завзятий. „Молодец” – у казках і піснях – „хват, удалец”. „Молодечество” –

нестримна сміливість, завзяття, відвага. Несхвальна безглузда відвага, хвацькість. Показне молодецтво. (В.І.Даль, 332, т.2, 1981), (С.Кузнєцов, с.552, 1998). У наведеному пушкінському мікротексті реалізується сема “надійності” та “серйозності” молодця: Червонцы нужны для гонца, Булат потеха молодца, Ретивый конь потеха тоже – Но шапка для него дороже (поема “Полтава”).

Посесивами воїна, наділеного якостями завзяття і молодецтва, є кінь і зброя. Сема “серйозності” молодця реалізується через згадку таких предметів і явищ, як шапка, в котрій знаходиться важливий лист, доручення, яке “молодец” виконує. Відповідно, у даному випадку “молодец” не виглядає носієм негативних якостей та показної хвалькуватості.

У наступному прикладі “молодец” звучить із докором, оскільки звернене до розбійника: И что ж? попались молодцы; Недолго братья пировали; Поймали нас – и кузнецы Нас друг ко другу приковали, И стража отвела в острог (поема “Братья разбойники”).“

Молодцы” є перифразою щодо розбійників. У подібному значенні “молодецтво” справді виглядає як безглузда властивість, оскільки “молодцы попались”, утративши свободу. Сема “безглуздості” молодецтва відмічається в тлумачних словниках. Така властивість, як “отвага”, заслуговує на високу оцінку, навіть якщо вона виявлена у ворога, “молодечество” ж поваги не викликає і видається марним.“

Молодечество”, на відміну від хоробрості, геройства, може вживатися щодо негативного персонажу (який все ж таки не виглядає абсолютним лиходієм), тоді як згадані властивості більш притаманні персонажу з позитивною оцінкою.

„Молодец”, як правило, є нерозсудливим у своїх вчинках. Він в жодному разі не виглядає “м’яким”, швидше навпаки – носію подібної якості повинні бути притаманні сміливість і твердість, необхідні навіть для безглуздих учинків. Однак “нерозсудливість” нестримної сміливості молодецтва може виявлятися лише у поведінці молодого воїна, що не має досвіду. Таким чином, значення, що виявляється в поетичних контекстах, розходиться з оцінкою (осуду), відміченою в тлумачних словниках, але відповідає значенню “молодості”, через яке тлумачиться значення слова “молодец” – форми вербалізації згаданого концепту.

Концепти “Брат”, “Сын”, які називають людей, не пов’язаних родинними зв’язками, а позначають тих, кого поріднила зброя, також становлять російську національну специфіку, оскільки в англійській культурі називання не родичів термінами спорідненості не дуже поширене, в італійській – практично неможливе.

Одним зі стабільних концептів, які називають Мотив “Збройного протистояння”, є концепт “Месть” (“Vengeance” – “Vendetta”).

Етимологічним значенням, покладеним в основу номінації “мести”, є “обмін”. Саме воно виражає семантичний примітив “мести” (за А.Вежбицькою) – “вчинити так само погано тому, хто заподіяв зло тобі”. У процесі слововживання, в культурно-історичному контексті, слово “месть” набуло своєрідного колориту і віддалилося від первісного значення “обміну”.

Очевидно, у процесі функціонування слово “обростає” асоціаціями подібно до того, як формуються культурні прошарки у складі концепту. Ці асоціації з’являються в результаті авторських уживань, переходять у загальномовні, закріплюються у мові.

Таким чином, вихідне значення змінюється, однак контекстуальна реалізація, в основному, це вихідне етимологічне значення і підтверджує. В силу властивості концептного значення “повертатися” до етимологічних витоків можна зробити взаємообумовлений висновок про те, що з одного боку, факт номінації відбувається у глибині століть, але залишається актуальним у народній (під)свідомості; з другого боку – концепт залишається концептом, тому що активізує саме те найважливіше, вихідне, ядерно-концептуальне значення – “зародок семантики”, який було актуалізовано у процесі номінації. У цьому, зокрема, відмінність між концептом і поняттям, у якому значення формується, виводиться, уточнюється.

У фреймовій позиції Властивості актанта присутні специфічні для російської культури концепти “Удаль”, “Отвага”. Особливістю згаданих концептів є фіксація ними здатності здійснення надзвичайних подвигів у стані надзвичайної сміливості, що не співвідноситься з раціональністю розуму.

Концепт “Отвага” має високий ступінь емоційного забарвлення і постає не тільки як властивість людини: Стремится конь во весь опор, Исполнен огненной отваги. Всё путь ему: болото, бор, Кусты, утёсы и овраги; Кровавый след за ним бежит…“Кавказский пленник”.

У даному прикладі “отвага” має епітет “огненная” і постає у найвищому ступені свого прояву. Присутність “отваги” у носія названої якості експлікується словом “исполнен”, яке наведено у тлумачному словнику під редакцією С. А. Кузнецова як приклад уживання “исполнен отваги”.

Носієм “отваги” постає не людина, а кінь, що важливо, оскільки саме кінь у стародавніх віруваннях (після птаха) вважався перевізником з одного світу на інший. Найвища “отвага” виявляється властивістю чарівної істоти. Її незвичайність підкреслена образом шляху (“всё путь ему”), який проходить кінь. Він практично летить, як птах, власне, як перевізник між світами. Зв’язок зі світом мертвих простежується також у словах “кровавый след”, який у реалістичному описі підкреслює сміливість та мужність носія відваги, а в художньо-міфологічному контексті може вказувати на зв’язок із царством мертвих, тим більше, що цей “след” уособлюється: він “біжить” за конем.

У висновках до другого розділу зазначено, що специфічними для російської культури є концепти периферії фрейму “Молодец”, “Брат”, “Сын”, “Удаль”, “Отвага”.

Типовими, загальнокультурними видаються концепти “Воин” (позиція Актант-суб’єкт), “Враг” (Актант-об’єкт), “Родина”, “Свобода”, “Мир”, “Победа”, “Слава”, “Месть” (Мотив), “Смелость” (Властивості актанта) – це фреймотвірні концепти, вони об’єктивують обов’язкові “елементи” будь-якого “протистояння”. У всякому протистоянні є “той, хто воює”, “той, із ким воюють”, “оточення, в якому воюють”, “мотив, через який воюють”, “властивості, які борець виявляє”. Очевидно, ці позиції у складі фрейму “Збройне протистояння” стабільні.

У висновках до дисертаційної роботи узагальнено та підсумовано основні результати дослідження. Вони дають підстави констатувати:

1. Процеси глобалізації в сучасному світі змушують шукати нові рішення проблем, поставлених життям. “Протистояння” є характерною формою поведінки людей, і однією з найбільш актуальних ситуацій нині залишається, на жаль, саме “Збройне протистояння”.

Для оптимального вирішення конфліктної ситуації необхідне збереження культурних (духовних і матеріальних) цінностей сторін. Можливість усвідомлення таких цінностей надається за допомогою вивчення культурних концептів.

2. Концепт – це ментально-психологічний комплекс, оперативно-змістовна одиниця пам’яті концептуальної системи, яка позначена лінгвокультурною специфікою і яка характеризує носіїв певної культури.

3. Суперечлива природа розглянутого феномену дозволила сформулювати 3 антиномії:

1) Концепт постійний (константний) і замкнений у своїй будові – концепт колись виник і повсякчас еволюціонує.

2) Концепт існує завдяки тому, що він використовується і активізується в мовнорозумовій діяльності носіїв мови (існування концепту суб’єктивне) – концепт існує незалежно від чийогось незнання про його існування (існування концепту об’єктивне).

3) Концепт архетиповий, універсальний – концепт своєрідний і по-своєму актуальний для кожного народу і кожної культури.

Вирішення цих суперечностей дозволило здійснити дослідження, присвячене виявленню загальнокультурних і національно-специфічних концептів російської культурно-мовної традиції. Вивчення концептів у системі і взаємодії видається можливим при детермінації ролей останніх у певній ситуації. Одним зі способів репрезентації ситуації є фрейм.

4.Фрейм є об’ємним, багатокомпонентним утворенням, “пакетом інформації”, фіксованою системою конкретних параметрів, які виявляються.

Формою аналізу концептів є фрейм, у внутрішній формі якого лежить сема frame, буквально “рамка”. Фреймову рамку заповнюють концепти. Фреймовий підхід, спроба системного втілення якого представлена в нашому дослідженні, зробив можливим виявлення типового і національно-специфічного змісту фрейму “Збройне протистояння” в російській культурно-мовній традиції.

5.Очевидно, все людське спілкування зводиться до обмеженої кількості фреймових ситуацій. Вони можуть бути загальнолюдськими (війна, битва) і приватно-побутовими (побутова сварка), але кількість цих ситуацій спілкування не перейде межу безкінечності.

Таким чином, фреймовий підхід уніфікує аналіз і може бути застосований до будь-якого матеріалу, до аналізу будь-якої ситуації спілкування, а отримані результати можна зіставити з результатами аналізу будь-якого іншого фрейму

6. Можна констатувати стабільність позицій Ім’я дії, Актант-суб’єкт, Актант-об’єкт, Мотив, Властивості актантів для будь-якого фрейму людської поведінки. Практично завжди присутні ті, хто беруть участь у ситуації, те, що вони при цьому відчувають, і сама ситуація.

7. Концепт, як і слово, може запозичуватися із однієї культури в іншу, освоюватися і розвиватися в іншій культурі та пізніше сприйматися носіями як її факт. Так, у російську мовну картину світу був запозичений концепт і слово, що його виражає, “джигіт”, посівши периферію концепту “воїн”, зберігаючи свою національну специфіку (наприклад, акцентованою є воля джигіта, якої немає у російського солдата, що підпорядковується статуту регулярної армії). Концепт “Молодец” виділяється як специфічний для російської культури, в якій, відповідно, був ґрунт для прийняття іншокультурного концепту “джигіт”.

8. Концепт розвивається. Він накопичує знання, культурний досвід народу. Тому повне, багатостороннє вивчення концепту неможливе тільки з позиції синхронії або тільки із позиції діахронії. У даному дослідженні було здійснене комплексне вивчення концептів з урахуванням сучасного та історичного погляду.

9. У процесі формування концептного значення з понятійних семантичних складників та реалізації останніх у текстах культури була виявлена тенденція до повернення до вихідного ядерного значення концепту, яке можливо виділити за допомогою співвіднесення закладеної в основу номінації етимологічної семи слова, що вербалізує той чи інший концепт.

10. Виділені нами концепти, особливо ті, що виявились типовими (“Война”, “Воин”, “Враг”, “Родина”, “Свобода”, “Мир”, “Победа”, “Слава”, “Месть”, “Смелость”), є константами. По-перше, тому, що ці концепти виникли, почали розвиватись у глибокій давнині, в часи формування їх номінації (що свідчить про тривалість існування цих концептів, про їхній вік); по-друге, тому, що ці концепти активно виявляються в різних культурах (у російській, англійській, італійській), як показав досліджений матеріал (що говорить про поширеність цих концептів).

Відповідно, згадані концепти правомірно можуть бути названі константами, оскільки вони існують дуже тривалий час і є тими концептами, що утворюють фрейм “Збройне протистояння”.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Сопоставление восточной и славянской “картин мира” в аспекте традиционной символики // Материалы международной конференции “Язык. Культура. Взаимопонимание” / Отв. ред. – Т. А. Космеда. – Львов.: Львовский государственный университет им. И. Франко, 1997 – С. 134–136.

Функционирование этнокультурных универсалий на протоукраинской территории // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми безпеки української нації на порозі XXI сторіччя” / Заг. ред. М. І. Пірен. – К; Чернівці: Київський військовий гуманітарний інститут – 1998 – С. 253–256.

Структура функциональных полей средств активизации фоновых знаний читателя в русской и украинской художественной речи // Материалы 6-й международной научной конференции “Язык и культура” в пяти томах / Под ред. С. Б. Бураго–К.: Collegium–1998.т. 3 –C. 28–30.

Средства создания национального колорита в творчестве А. С. Пушкина // Материалы международной научной конференции “Национально-культурный компонент в тексте и языке” / Отв. ред. Прохорова С. М–Минск, 1999.–С. 140–142.

Христианская и языческая мифологии как средство культурной локализации в творчестве А. С. Пушкина // Сборник научних трудов А. С. Пушкин и проблемы мировой культуры / Редкол.: Ю. И. Корзов (гл. ред.) и др. - К., 1999–Вып.1, т. 2–С. 72–75.

Отражение богатства в славянской и западноевропейской картине мира (на материале произведений А. С. Пушкина) // Актуальні проблеми менталінгвістики / Відп. за випуск Калько М. І. – К; Черкаси,–1999–С. 63–65.

Проявление христианской культуры в “Маленьких трагедиях” и “Песнях западных славян” А. С. Пушкина // Вісник Київського інституту “Слов’янський університет” / Гл. ред. Ю. М. Алексеев.–К, 2000.–С. 83–87.

“Песни западных славян” А. С. Пушкина в аспекте культурологии // Язык и культура / Под общ. ред. С. Б. Бураго.–К: Издательский дом Д. Бураго, 2000, вып. 2. Т.1.–С. 246–254.

Концепт “Солдатской службы” в русском и итальянском языковых сознаниях // Язык и культура / Гл. ред. Д. С. Бураго.–К: Издательский дом Д. Бураго, 2002, вып. 5, Т. 3.–С. 200–208.

Итальянский компонент в языковой картине мира А. С. Пушкина” // Современные тенденции развития и взаимодействия языков. Материалы межвузовской научно-практической конференции, посвящённой дню славянской письменности. / Научн. ред. Борох Л. И. - Винница Винницкий Государственный педагогический университет им. М, Коцюбинского 2002.– С. 46–48.

Логоэпистема моря в творчестве А. С. Пушкина и Дж. Г. Байрона // Крымский пушкинский научный сборник, Морской вектор в русской культуре. / Гл. ред. В. П. Казарин.–Симферополь: Крымский архив 2002., вып. 2–С. 136–143.

Устойчивые выражения, называющие пространство и время в русском и итальянском языках // Волынь-Житомирщина: Историко-философский сборник региональных проблем / Под ред. Ершова В., Белоуса В., Житомир, № 9, 2002.–С. 76–80.

Антиномия как подход к анализу концептов // Русский язык и литература: проблемы изучения и преподавания: Сб. научн. трудов / Отв. ред. Л. А. Кудрявцева.–К. Киевский государственный педагогический университет им. Б.Д. Гринченко, 2002. – С. 36–40.

Русская языковая картина мира глазами итальянского переводчика сквозь призму фразеологии // В. И. Даль и современные филологические исследования / Под ред. Л. А. Кудрявцевой – К.: Киевский университет, 2002. - С. 316–321.

Репрезентация концептов “Отвага”, “Смелость” в русской и английской художественной речи А. С. Пушкина и Дж. Г. Байрона // Актуальные проблемы вербальной коммуникации. Язык и общество / Под ред. Л. А. Кудрявцевой – К.: Киевский университет., 2002. – С. 317 – 323.

Ситуация общения в русской и итальянской культурно-языковой традиции (на материале повести А. С. Пушкина “Капитанская дочка” и её перевода Бруно дель Ре на итальянский язык) // “Европейские языки: историография, теория, история, межвузовский сборник научных работ, / Под ред. В. И. Макарова–Елец, 2003.вып. 4. – С. 200–211.

Морально-этические категории концептосферы А. С. Пушкина и их перевод на итальянский язык // Крымский пушкинский научный сборник, / Под ред. В. П. Казарина–Симферополь, 2003. выпуск 3 - С. 74–80.

Концепт “Месть” в русской, итальянской, английской культурно-языковых традициях как константа культуры // Культура народов Причерноморья / Под ред. Г. Ю. Богданович, Симферополь, 2004, № 49, Т. 1.–С. 20–23.

Каузатор “Risorta” фрейма “Вооружённое противостояние” в итальянской культурно-языковой традиции” // Язык и культура, серия “филология” / Под ред. Д. С. Бураго – К., 2004, вып.7, Т.VIII, – С. 261–265.

Концепт “Конь” в итальянской и русской культурно-языковой традиции // Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского., филология / Гл. ред. Н. В. Багров– Симферополь, 2005. Т. 18 (57). № 2,–С. 127–130.

АНОТАЦІЯ

Карпенко У. О. Концептний зміст фрейма “Збройне протистояння” в російській культурно-мовній традиції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності - 10.02.02 – російська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню концептів у структурі фрейму “Збройне протистояння” російської культурно-мовної традиції. У роботі уточнено первісне значення слова концепт, етапи вивчення концепту, підходи до його вивчення, структура концепту, аналізуються наявні в сучасній науці визначення цього феномену і поняття концептосфери, здійснено відмежування концепту від суміжних понять і термінологічних синонімів. Аналіз теоретичних даних дозволив вивести три антиномії концепту. Обґрунтовано фреймовий підхід до аналізу концептів.

На основі виявлення понятійних значень з’ясовано зміст концептів ядра фрейму “Збройне протистояння” - позиції Ім’я дії (сформована концептами “Война”, “Бой”, “Сражение”, “Битва”, “Брань”, “Поединок”, “Набег”), а також визначається концептне наповнення периферійних фреймових позицій Актант-суб’єкт (“Воин”, “Герой”, “Товарищ”, “Молодец”, “Брат”, “Сын”), Актант-об’єкт (“Враг”), Мотив (“Родина”, “Мир”, “Победа”, “Свобода”, “Слава”, “Месть”), Властивості актанта (“Отвага”, “Смелость”, “Удаль”, “Мужество”).

За допомогою зіставлення виведених значень із англійським та італійським матеріалом виявлено типові і специфічні для російської культури концепти.

Ключові слова: концепт, універсалія, константа, антиномії концептів, фрейм, російська мовно-культурна традиція, фреймова позиція, ядро фрейма, периферія фрейма, концептосфера.

АННОТАЦИЯ

Карпенко У. А. Концептное содержание фрейма “Вооружённое противостояние” в русском культурно-языковом пространстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 02 – русский язык. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию концептов в структуре фрейма “Вооружённое противостояние” в русском культурно-языковом пространстве. В работе определяются этимология слова “концепт”, этапы изучения концепта, подходы к его изучению, структура концепта, анализируются представленные в современной научной парадигме определения данного феномена и понятие концептосферы, осуществляется отграничение концепта от смежных понятий и терминологических синонимов. Анализ теоретических данных позволил сформулировать три антиномии концепта:

1. Концепт постоянен (константен) и замкнут в своём строении – концепт когда-то возник и постоянно эволюционирует.

Концепт существует благодаря тому, что он используется и активизируется в речемыслительной деятельности носителей языка (существование концепта субъективно) - концепт существует вне зависимости от чьего-либо незнания о его существовании (существование концепта объективно).

Концепт архетипичен, универсален – концепт своеобразен и по-своему актуален для каждого народа и каждой культуры.

Разрешение этих противоречий позволило осуществить данное исследование. Изучение концептов в системе и взаимодействии представляется возможным при детерминации ролей последних в определённой ситуации. Одним из способов репрезентации ситуации является фрейм.

В диссертации осуществляется анализ фрейма “Вооружённое противостояние”, который представляется одним из наиболее