ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Ключка Віталій Леонідович

УДК 351.82 : 338.516.4

МЕХАНІЗМ АНТИКРИЗОВОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗЕВИХ РИНКІВ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДОНЕЦЬК - 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Поважний Олександр Станіславович,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк), завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Аптекар Савелій Семенович, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського завідувач кафедри інвестиційного менеджменту;

кандидат наук з державного управління Чуприна Олена Оскарівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри логістики.

Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), кафедра соціальної та гуманітарної політики.

Захист відбудеться: 17 травня 2006 р. о 14-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 15 квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність радикального реформування економіки України є актуальною проблемою досить тривалий час. Існуючі на сучасний момент кризові явища і тенденції виявляються в загальному падінні виробничих макропоказників, низькому рівні і недостатньої якості життя населення, дестабілізації галузевих ринків.

В період незалежності України, коли почалося реформування командно-адміністративної економіки та становлення національної економічної системи на ринкових засадах, Кабінет Міністрів України, що характеризувався високим рівнем ротації кадрів, не зміг виробити єдиного ефективного механізму державного регулювання галузевих ринків. Тому у випадку відхилень основних показників ринку, таких як ціна, обсяг виробництва, кількість агентів ринку і спосіб їх взаємодії, застосовувалися, як правило, варіанти жорсткого адміністративного регулювання, які не відповідають ідеології ринкової економіки. У деяких випадках ефект регулювання досягався шляхом товарних інтервенцій і протекціоністської митної політики.

Цілі і задачі, що ставить перед собою Україна на сучасному етапі розвитку, є досить амбіційними і включають становлення ринкової економіки, демократизацію процесів державного управління, формування громадянського суспільства і соціальних недержавних інститутів. Усі ці цілі не можуть бути досягнуті без ефективних механізмів державного управління, що характеризуються новою якістю і позитивно відрізняються від технологій командно-адміністративної економіки. Отже, механізми державного управління, що об'єктивно можуть бути ефективними в умовах ринкової економіки та у процесі переходу до неї, повинні бути науково обґрунтованими, включати досвід розвинених країн і потребують негайної розробки і впровадження з метою стабілізації національної економічної системи України.

Виходячи з вищевикладеного, на основі аналізу актуальних проблем становлення української національної економічної системи в новому якісному стані, була обрана тема цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми: "Ринкове реформування управління економікою України" (1999-2004 рр., номер державної реєстрації 0100U003069). Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до вирішення задачі формування механізмів державного управління в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка механізму антикризового державного регулювання галузевих ринків.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такий комплекс задач:

визначено сутність і характеристики механізмів державного регулювання галузевих ринків в сучасних умовах;

розглянуто принципи управління галузевим ринком з погляду системного підходу;

виявлено закономірності державного регулювання галузевих ринків в Україні в умовах перехідної економіки;

сформульовано сутність, характеристики і можливість застосування в процесах державного управління органічної теорії суспільства;

обґрунтовано принципи державного регулювання галузевих ринків, які засновано на розгляді держави як організму;

розроблено механізм державного регулювання галузевих ринків, що використовується в умовах дестабілізації ринку як системи;

проаналізовано кризові явища на товарних ринках України і розроблено рекомендації зі стабілізації цих ринків.

Об'єкт дослідження - процеси державного регулювання економіки.

Предмет дослідження - механізм антикризового державного регулювання галузевих ринків України.

Методи дослідження. У дисертації використані загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволяють розробити механізм антикризового державного регулювання галузевих ринків України. Для виявлення сутності і характеристик механізмів державного регулювання галузевих ринків використані принципи і методи системного підходу. Формулювання сутності, характеристик і можливостей застосування в процесах державного управління органічної теорії суспільства засновано на аналізі цієї теорії, викладеної в роботах Г.Спенсера, Ф.Хейлигена, Р.Вормса і П.Лілієнфельда. Механізм державного регулювання галузевих ринків, що використовується в умовах дестабілізації ринку як системи, засновано на біологічному принципі „фагоцитарного захисту”, а також на принципі еквіфінальності відкритих систем, сформульованому Л. Берталанфі. Крім того, у роботі використано принципи теорії менеджменту і теорії державного управління.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні і зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; дані вторинних джерел щодо поточної ситуації на ринках України, які знаходяться в стані кризи, результати досліджень, проведених провідними науковими організаціями України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці механізму антикризового державного регулювання галузевих ринків України, що включає систему моніторингу галузевого ринку і заходи щодо стабілізації основних показників ринкової кон'юнктури.

Цей результат розкривається в наступних положеннях:

уперше:

розглянута можливість застосування органічної теорії суспільства в процесі державного управління і доведено, що існує можливість проекції деяких властивостей організму на механізми життєдіяльності суспільства з метою збільшення рівня його життєздатності; визначено, що органічна теорія суспільства корисна з погляду механізмів державного управління, але не може бути покладена в основу вироблення концепцій управління на сучасному етапі розвитку суспільства;

розроблено механізм державного регулювання галузевих ринків, що функціонує у стабільному стані і у стані кризи на основі органічної теорії суспільства та складається у використанні державних агентів впливу, які діють за принципом „фагоцитарного захисту”;

обґрунтовано параметри системи моніторингу стану галузевих ринків і заходів щодо стабілізації основних показників ринкової кон'юнктури;

розроблено організаційний аспект механізму антикризового державного регулювання галузевих ринків, який передбачає участь наступних суб'єктів: галузеві міністерства, що формують фінансовий резервний фонд, агенти впливу й Антимонопольний комітет;

удосконалено:

методи і підходи до аналізу стану галузевого ринку як системи, визначено основні системні властивості об'єкта „ринок галузі” і сформульовано закономірності його функціонування;

систему формування резервних запасів, яка використовується для стабілізації флуктуативних явищ на галузевих ринках країни і складається у використанні галузевих резервних фондів, що формуються із прибутку агентів впливу, а також з бюджету, винятково фінансовими коштами;

дістали подальшого розвитку:

рекомендації зі стабілізації основних галузевих ринків України, на яких відзначалися кризові явища протягом 2005 р.;

організаційні підходи до формулювання сценаріїв розвитку політичної і економічної ситуації в Україні в перехідний період, обумовлений зміною політичних еліт з різними ідеологічними платформами.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження складають система моніторингу галузевого ринку і заходи щодо стабілізації основних показників ринкової кон'юнктури. Запропонована система передбачає впровадження агентів впливу - суб'єктів господарювання, підпорядкованих галузевому міністерству. Розроблена система має практичну цінність і життєздатність в умовах ринкової економіки, тому що вона забезпечує процес державного регулювання галузевих ринків „м'якими”, ринковими засобами.

Рекомендації щодо регулювання ринку нафтопродуктів, а саме: реорганізація системи моніторингу і стабілізації галузевого ринку, технології моніторингу показників ринкової кон'юнктури, механізм реакції міністерства й агентів впливу на кризові коливання ринку, прийняті до впровадження керівництвом Міністерства палива й енергетики України (довідка про впровадження № 27/04 - 1285 від 24.03.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним дослідженням. В ній автору належать: теоретичні положення щодо системного підходу до процесу державного регулювання галузевих ринків; механізм антикризового регулювання галузевих ринків, сформований на основі органічної теорії суспільства; рекомендації щодо застосування механізму антикризового регулювання галузевих ринків для стабілізації товарних ринків України.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у виді доповідей на П'ятому Міжнародному науковому конгресі „Державне управління і місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005 р.), а також на щорічній конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління (м. Донецьк, 2005 р.).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 6 робіт, з них: 1 стаття в науковому журналі і 4 у збірниках наукових праць, 1 публікація в збірнику матеріалів конференції. Загальний обсяг публікацій складає 2,41 д.а., з них 1,80 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку. Загальний обсяг дисертації складає 169 сторінок, у тому числі 7 таблиць і 38 рисунків, які займають 27 сторінок, список використаних джерел із 135 найменувань (11 сторінок), один додаток (1 сторінка).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Теоретичні основи і практика державного регулювання галузевих ринків. У розділі розглянуто сутність і характеристики механізмів державного регулювання галузевих ринків у сучасних умовах, застосовано системний підхід до аналізу процесу управління галузевим ринком, проаналізовано характеристики державного регулювання галузевими ринками в Україні в умовах перехідної економіки.

Теоретичний аспект дослідження складався у розгляді сутності і характеристик існуючих механізмів державного управління галузевими ринками. У зв'язку з цим визначено основне протиріччя державного регулювання економіки, що складається у виборі між застосуванням саморегулюючих ринкових механізмів і жорстким державним регулюванням. При цьому необхідність державного регулювання економіки полягає в недосконалості ринкових механізмів, що виражається в можливому превалюванні економічних інтересів над соціальними, у домінуванні цілей деяких економічних агентів над цілями суспільства. У зв'язку з цим, кожне суспільство встановлює свою міру державного втручання в економіку, обумовлену рівнем економічного розвитку суспільства, специфікою виробництва, менталітетом суспільства.

Аналіз сутності поняття „галузевий ринок” дозволив визначити, що він поєднує два процеси – виробництва й обміну, загальною метою яких є досягнення оптимального рівня споживання певного товару чи послуги.

Державне регулювання галузевого ринку можна визначити в стратегічному й операційному аспектах (рис. 1).

Стратегічне державне регулювання галузевих ринків є опосередкованим і складається у формуванні структурної політики.

Тактичне регулювання галузевих ринків визначає можливість збереження внутрішньої і зовнішньої рівноваги ринку галузі як відкритої системи. Тактичне регулювання галузевих ринків характеризується державним втручанням у функціонування ринку галузі тільки в тих випадках, коли відхилення параметрів функціонування ринку є значимими і ринок самостійно не може повернутися до стану саморегуляції. На цьому принципі необхідно формувати систему моніторингу галузевих ринків, здатну прогнозувати і фіксувати флуктуативні явища на певному галузевому ринку.

Рис. 1. Державне регулювання галузевого ринку

Далі у розділі проведено системний аналіз галузевого ринку. Застосування системного підходу до розгляду ринку галузі дозволило визначити, що системною властивістю будь-якого ринку є властивість еквіфінальності (за Л.Берталанфі), яка характеризується динамічною взаємодією частин (чи елементів) системи. Класик системного підходу Л.Берталанфі вважав, що первинні регуляції в органічних системах мають саме природу динамічної взаємодії. Пізніше на них накладаються вторинні регуляції, що контролюють поводження за допомогою деякого фіксованого устрою. Вторинні регуляції стабілізують систему із застосуванням принципу негативного зворотного зв'язку, у результаті чого роблять систему і її частини більш ефективними, але одночасно поступово зменшують і, зрештою, зводять нанівець її еквіфінальність. Тому кожний ринок, який у первинних умовах був конкурентним, з часом перетворюється на монополію (чи олігополію як прирівняний до монополії стан).

Отже, задача державного регулювання системи „галузевий ринок” складається у забезпеченні процесу її стійкого розвитку зі збереженням властивості еквіфінальності - динамічної взаємодії частин галузевого ринку. Для цього механізм тактичного державного регулювання галузевих ринків повинен відповідати природі елементів системи „галузевий ринок” і теж мати властивість еквіфінальності.

Збереження динамічної рівноваги ринку галузі характеризується стійкістю параметрів рівня цін, обсягів виробництва і структури економічних агентів до змін зовнішнього і внутрішнього середовища цієї системи.

Тому ефективне функціонування ринку галузі визначається необхідністю підтримки рівня конкуренції виробників і продавців, що відповідає технологічним особливостям галузі (підтримки еквіфінальності). Віддалення ринку галузі від стану динамічної рівноваги, що викликане невизначеними і випадковими факторами, регулюється із застосуванням механізмів державного управління.

Роль держави в процесі управління полягає не тільки у виводі системи з кризи і приведенні її до працездатного стану, але й у створенні умов успішного функціонування галузевих ринків. Друга функція державного регулювання складається у формуванні діючої інфраструктури, заснованої на ринкових регуляторах: стимулювання ефективного функціонування банківської системи, страхових компаній, фондових бірж, транспорту і зв'язку.

У підсумку визначено, що державне регулювання галузевих ринків покликано забезпечити безперебійне задоволення членами суспільства певної потреби, тому що ринок як саморегулююча система не переслідує цю мету у якості пріоритетної.

Далі у розділі розглянуто характеристики державного регулювання галузевих ринків в Україні в перехідний період. Визначено, що основними технологіями зниження ризиків дестабілізації продовольчих ринків, що використовуються державою, залишаються система державних закупівель, яка застосовується як буфер у випадку перепадів обсягів виробництва, і адміністративне регулювання цін.

На основі аналізу реакції держави на коливання параметрів товарних ринків доведено, що в цей момент в Україні не існує ефективних, універсальних механізмів регулювання галузевих ринків, здатних функціонувати в умовах ринкової економіки, що вимагає розробки науково обґрунтованої концепції і діючих технологій державного регулювання галузевих ринків.

Розділ 2. Механізм антикризового регулювання галузевих ринків на основі органічної теорії суспільства. У розділі розглянуто сутність, характеристики і можливість застосування в процесах державного управління органічної теорії суспільства, сформульовано принципи державного регулювання галузевих ринків, засновані на розгляді суспільства як організму, розроблено механізми регулювання галузевих ринків у стані рівноваги та у кризовому стані.

Для формування типів механізмів, ефективних у процесі державного регулювання економіки, виявилося необхідним визначити сутність суспільства як системи. У рамках системної класифікації був проведений аналіз і виявлена потенційна можливість розгляду суспільства як організації чи як організму.

Багато вчених-соціологів розглядають суспільство як організм. Зокрема, Г.Спенсер, досліджуючи суспільство, порівнював його з живим організмом, подібним до людського тіла. Кожна частина суспільства виконує одну, властиву їй функцію, і чим більш погоджені між собою ці функції, тим більш стійким є цілісний організм, тим ефективніше він функціонує. У роботах Е. Дюкргейма підхід до суспільства як до організму був визначений через поняття органічної солідарності в суспільстві, що заснована на функціональному поділі праці.

У рамках цього дослідження було необхідно визначити, наскільки ефективними для розробки механізмів державного управління можуть бути закономірності функціонування організму як відкритої системи. Біологічні закономірності функціонування організму є достатньо вивченими сучасною наукою, тому їх використання в процесах державного управління могло б прискорити розробку і впровадження дієвих механізмів в сфері державного регулювання економіки.

Проте, в результаті аналізу сутності соціальних взаємодій, проведеного в дисертаційному дослідженні, визначено, що суспільство як організм можна розглядати лише в тих випадках, коли функціональна роль кожного члена суспільства усвідомлена та може бути реалізованою, коли існує єдність індивідуальних цілей і можливе дотримання погоджених засобів їх досягнення. В інших випадках можуть бути корисними деякі механізми саморегулювання функцій організмів, що застосовуються для підвищення адаптаційного потенціалу суспільства.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку навіть розвинених суспільств органічна теорія корисна в процесі державного управління з погляду механізмів, а не концепцій, тому що досягнення єдності цілей окремих членів суспільства при повній відповідності потенціалу особистості функціям, що виконуються людиною в суспільстві, є умовою недосяжною. Однак існує можливість проекції деяких властивостей організму на механізми життєдіяльності суспільства з метою збільшення рівня його життєздатності.

На основі зроблених висновків, за аналогією з організмом, де існує безліч механізмів імунного захисту, на галузевих ринках з метою їх стабілізації запропоновано використовувати аналог „фагоцитарного захисту”. Фагоцитоз являє собою процес знищення (знешкодження) чужорідних організму елементів (антигенів) спеціально „навченими” білими клітками крові – лімфоцитами.

Основною особливістю захисту цього типу є те, що клітки, які забезпечують імунітет, не сконцентровані, а розподілені по всьому організмі для забезпечення швидкості реакції на вплив антигенів. За аналогією, система регулювання галузевих ринків може включати елементи, за властивостями і статусом схожі на ті, що здійснюють господарську діяльність на цих ринках. Такі суб'єкти господарювання можна назвати агентами впливу.

Агенти впливу, на відміну від лімфоцитів, знищують антиген (економічний суб'єкт, що дестабілізує ринок як систему) не фізично, а функціонально, тобто створюють умови, коли дестабілізуючий вплив на ринок нейтралізується і, в остаточному підсумку, інгібірується. Виходячи з цього, економічні суб'єкти ринку після опосередкованої взаємодії з агентами впливу (конкурентної взаємодії) змушені функціонувати в нормальному режимі.

Механізм „імунного захисту” галузевого ринку має такі характеристики.

Агенти впливу – це державні підприємства, підпорядковані міністерству галузі. У стані рівноваги галузевого ринку діяльність агентів впливу координується галузевими міністерствами. Агенти впливу здійснюють господарську діяльність, частину прибутку від якої вони відраховують в резервний фонд галузі. Управління коштами резервного фонду здійснюється міністерством. Причому, резервний фонд галузі повинний забезпечуватися винятково фінансовими коштами, які можна використовувати у випадку значних коливань ринкової кон'юнктури (рис. 2).

Рис. 2. Механізм функціонування галузевого ринку в стані рівноваги

У кризовому стані галузевого ринку агенти впливу стабілізують ринок за допомогою коштів резервного фонду, сформованого у стані рівноваги (рис. 3).

Рис. 3. Механізм функціонування галузевого ринку в стані порушення рівноваги (кризовому стані)

В ситуації цінового стрибка агенти впливу знижують ціни на власні товари, що забезпечує запуск гомеостатичної функції галузевого ринку як системи, тобто реалізується принцип дії негативних зворотних зв'язків, що стабілізують систему. У випадку дефіциту товару на ринку мережа агентів впливу може з використанням своїх запасів і фінансових засобів резервного фонду галузі здійснити товарні інтервенції, виходячи з можливості агентів впливу здобувати товари за будь-якими цінами на інших ринках.

Для забезпечення ефективності дії механізму агенти впливу повинні бути адекватні за кількістю і розміром іншим суб'єктам ринку, що особливо важливо в ситуації олігополії.

У запропонованому варіанті регулювання галузевого ринку необхідно відзначити роль „третього” учасника, яким є Антимонопольний комітет. Його роль полягає в оцінці і виявленні зловживань, як з боку самостійних економічних суб'єктів ринку, так і з боку агентів впливу, діяльність котрих регулюється міністерством. Маючи інформацію про стан ринку і важелі безпосереднього впливу на його кон'юнктуру, працівники міністерств можуть зловживати службовим становищем, стимулюючи спекулятивні тенденції, але вже в державному секторі. У цьому випадку роллю Антимонопольного комітету є моніторинг подібних ситуацій і стимулювання адміністративних впливів на чиновників, що переслідують особисту вигоду.

Схема взаємодії міністерства й агентів впливу включає необхідність формування системи моніторингу ринку галузі і системи реакції на дестабілізуючі тенденції ринку. Трирівнева система моніторингу стану галузевих ринків заснована на застосуванні технологій бізнес-розвідки, методів технічного і фундаментального аналізу галузевих ринків. Відмінною характеристикою системи є те, що перший рівень аналізу реалізують безпосередні учасники ринку - агенти впливу, які здатні провести польові дослідження і зібрати первинну інформацію про стан ринку.

Система реакції, орієнтована на стабілізацію галузевого ринку, враховує заходи, що відрізняються за швидкістю реакції і фундаментальністю змін, що відбуваються в процесі регулювання.

Необхідність трьох рівнів реакції, які забезпечують стабілізацію галузевого ринку, обумовлена розходженнями в природі інформаційного простору (у цьому випадку - управлінського впливу) і простору дії. Між інформаційним полем і полем дії існує елемент запізнювання, що визначається протиставленням динамічності інформаційного простору і інерційності простору дії. Тому використання технологій різного ступеня актуалізації в просторі дії дозволяє варіювати ступенем реалізації управлінського впливу, що визначає можливість збереження системи (галузевого ринку) у стані динамічної рівноваги.

Отже, запропонований механізм регулювання галузевих ринків включає три рівні реакції, що стабілізує основні параметри його функціонування: ціни, обсяги і концентрацію агентів (табл. 1).

Перший чи операційний рівень реакції орієнтовано на забезпечення швидкості стабілізуючих заходів в умовах кризи. Висока швидкість досягається шляхом використання агентів впливу, що діють у протифазі кризової тенденції ринку. А саме: на спекулятивні цінові стрибки агенти впливу відповідають зниженням цін. Збитки агентів впливу в період стабілізації ринку фінансуються з резервного фонду галузевого міністерства. У випадку виникнення дефіциту товару на галузевому ринку агенти впливу для забезпечення швидкості реакції використовують свої складські запаси в якості первинних товарних інтервенцій, а також експрес - закупівлі товару на інших ринках. У такий спосіб забезпечується перший бар'єр в процесі стабілізації ринку. Однак параметр, що характеризує рівень конкуренції галузевого ринку, не може бути стабілізований в операційному режимі. Проте, шляхом прямого впливу на ціни й обсяги реалізації товару можна істотно скоротити масштаби наслідків монополізації ринку, або олігопольної змови. Тобто, як цінові спекуляції, штучне створення товарного дефіциту, так і монопольні надприбутки можуть бути значно зменшені шляхом дій агентів впливу, спрямованих на забезпечення цінової і товарної оптимізації ринку.

Таблиця 1

Система реакції, що стабілізує стан галузевого ринку

Рівень реакції | Параметри моніторингу і стабілізації

ціни | обсяги | рівень конкуренції

1 рівень. Операційний

(швидкість) | стабілізація за рахунок агентів впливу | за рахунок складських запасів агентів впливу | вплив на наслідок монополізації

2 рівень. Оперативний

(правила гри) | антимонопольна і зовнішньоторговельна політика | бюджетні закупівлі і реалізація через агентів впливу | антимонопольна політика

3 рівень. Стратегічний

(перспективи розвитку) | науково-технічна політика,

інвестиційна політика | впровадження інновацій на підприємствах агентів впливу

Другий чи оперативний рівень стабілізації ринку орієнтовано на формування і підтримку „правил поведінки” чи „правил гри” суб'єктів господарювання на цьому ринку. Основний параметр регулювання галузевого ринку в середньостроковій перспективі - необхідний рівень конкуренції в галузі, що забезпечується наявністю і дотриманням антимонопольного законодавства.

Стабілізація параметра „ціна” на цьому рівні припускає встановлення регульованих цін для ринків, суб'єкти яких схильні до проявів спекулятивних тенденцій, тобто для олігопольних ринків. Крім того, інструментом стабілізації цін у цьому випадку є податкова і зовнішньоторговельна політика. Ці механізми визначають фінансові стимули й обмеження для суб'єктів ринку.

Параметр „обсяг виробництва і реалізації” у середньостроковій перспективі може бути стабілізований із застосуванням механізму державних закупівель на зовнішньому ринку і реалізації цієї продукції через агентів впливу, що забезпечить контроль використання отриманих засобів і допоможе запобігти спекуляцій. Фінансування державних закупівель реалізується з бюджету, у якому повинні бути враховані резервні фонди міністерств, продукція яких має найбільш важливе значення для виживання суспільства.

Третій чи стратегічний рівень стабілізації ринку галузі спрямовано на формування стійкої перспективи розвитку тієї чи іншої галузі національної економіки. Об'єктом регулювання в цьому випадку є довгострокова конкурентна перевага, нова технологія виробництва, або інша інновація, що може забезпечити розвиток галузі в перспективі і визначити розміщення конкурентних сил на ринку.

Інструментами стабілізації на цьому рівні є науково-технічна й інвестиційна політика держави. І в цьому випадку, як замовлення на розробку інновацій, так і впровадження інновацій у тій чи іншій галузі може бути реалізоване на базі мережної структури агентів впливу. Після успішного впровадження інновації, її комерціалізація може бути реалізована і на інших сегментах ринку.

Таким чином, трирівнева система моніторингу стану галузевих ринків і система реакції, що забезпечує стійкий розвиток ринку як системи, складають комплекс антикризового державного регулювання галузевих ринків, сформований з урахуванням органічної природи суспільства.

Розділ 3. Рекомендації з застосування механізму антикризового регулювання галузевих ринків для стабілізації товарних ринків України. У розділі проведено дослідження кризових явищ на товарних ринках України, що актуалізувались протягом 2005 р., яке дозволило виявити фактори, що мають найбільше значення в процесі дестабілізації цих ринків і визначити загальні напрямки державного регулювання (табл. 2). Зокрема проведено дослідження і розроблено рекомендації щодо регулювання ринків зерна, цукру, нафтопродуктів та вугілля.

Ситуація, що виникла на ринку зерна влітку 2005 р., потребувала державного регулювання в області цінової політики, спрямованої на забезпечення рентабельності виробників і зниження надприбутків великих зернотрейдеров. Державне регулювання ринку зерна відповідає механізму запропонованому в цьому дослідженні і передбачає формування державних агентів впливу, які стабілізують стан ринку. Однак, збереження властивості еквіфінальності ринку як системи можливо при виконанні наступних рекомендацій:

кількість і розмір державних агентів впливу повинний бути порівнянний з розміром основних учасників ринку, іншими словами, держава не повинна формувати централізовані бюрократичні структури, здатні монополізувати ринок;

держава не повинна на регулярній основі надавати пільги і преференції державним агентам впливу на ринку зерна – подібний підхід підриває конкурентну основу ринку як системи;

державні структури повинні знизити до мінімуму вплив політичних факторів на стан ринку зерна і забезпечити єдину, чітку політику держави як агента на ринку; інакше ситуація на ринку перетворюється в конкуренцію між окремими владними групами, що не залишає місця вільному бізнесу.

На ринку цукру України регулярно відбуваються цінові сезонні коливання. Однак, у 2005 р. вплив даного фактора був посилений фінансовими амбіціями великих оптовиків. Державне регулювання ринку цукру передбачало імпорт сировини в період дестабілізації і використання торгової мережі Держрезерву для реалізації товарних інтервенцій. У відношенні ринку цукру України запропоновано наступні рекомендації:

через те що Держрезерв не має достатню кількість фінансових коштів для регулювання діяльності всіх ринків України, необхідно формування державних агентів впливу на ринку цукру;

Таблиця 2

Порівняльна характеристика кризових процесів на деяких товарних ринках України

Критерії | Ринок зерна | Ринок цукру | Ринок нафтопродуктів | Ринок коксівного вугілля

Параметр регулювання | ціни | обсяги | ціни | ціни | Причина дестабілізації | сезонність, трейдери | трейдери,

сезонність | кон'юнктура світових ринків,

залежність від зовнішніх постачальників | висока собівартість внутрішнього виробництва | Агенти і фактори дестабілізації | внутрішні | внутрішні | зовнішні | внутрішні і зовнішні

Рівень регулювання | оперативний

(правила гри) | операційний

(швидкість) | оперативний, стратегічний | операційний, стратегічний | Заходи регулювання | заставні закупівлі | товарні інтервенції | диверсифікація постачань,

власне виробництво | пряме зниження цін, реструктуризація галузі | Використання державних агентів впливу | Держрезерв, Аграрний фонд, ДАК "Хліб України" | Держрезерв і торгова мережа в регіонах України | стратегічне - будівництво НПЗ із високими показниками нафтопереробки | агенти впливу в галузях-споживачах не використовувалися

Ефективність | середня | висока | низька | у процесі регулювання | Причини неефективності регулювання ринку | брак фінансів | - | об'єктивна відсутність можливості швидкого вирішення проблеми | відсутність стратегічної концепції регулювання взаємозалежних ринків

агенти впливу можуть являти собою державні підприємства - виробники з власною дистриб'юторською мережею; або державну оптову компанію з розвиненою дистриб'юторською мережею, метою якої є купівля товару і доставка його безпосередньо споживачу. Другий варіант є кращим, тому що на рівні виробників цукру ринок є конкурентним через їх велику чисельність.

Ринок нафтопродуктів України є в сучасний момент абсолютно залежним від зовнішніх ринків, від світових цін на нафту. Його регулювання складається в забезпеченні стратегічного рівня реакції на дестабілізуючі фактори. Операційне регулювання ринку нафтопродуктів України у виді диверсифікації поставок нафти необхідно, але не вирішує проблеми. Проблема може бути вирішена, на першому етапі шляхом формування державних агентів впливу (будівництва власних НПЗ) на внутрішньому ринку, а на другому етапі – за рахунок розвитку альтернативних джерел електроенергії і палива.

Ринок вугілля України переживає деякі структурні зміни, що відображуються на його основних параметрах, зокрема, на цінах коксівного вугілля. Причиною кризи ринку вугілля є більш високі ціни вітчизняного вугілля, ніж російського, а також контроль ринку вугілля України металургійними підприємствами, що знаходяться в приватній власності. Криза знаходиться в стадії вирішення. Рекомендації для регулювання ринку вугілля України такі: оптимальним у даній ситуації є створення вертикально-інтегрованих компаній у рамках виробничого ланцюжка вугілля-кокс-метал, тому що вертикальна інтеграція дозволить учасникам виробничого процесу одержати переваги від ефекту масштабу і можливість регулювати свої витрати на усіх виробничих етапах. Крім того, на ринку коксівного вугілля також бажаним є наявність державного концерну, що містить усі стадії виробництва, який забезпечить контроль ринку і можливість впливу на цінову політику основних агентів.

В процесі узагальнення кризових явищ на товарних ринках України в 2005 р. доведено визначальний вплив політичного фактора Крім того, відзначена тенденція відсутності соціальної відповідальності суб'єктів господарювання України, особливо великих виробників і трейдерів, що складають основу існування олігархічного капіталізму.

Вирішення першої з зазначених проблем (впливу політичного фактору) складається у виборі нового сценарію розвитку України та стабілізації політичної ситуації. Оптимальним сценарієм виходу зі стану олігархічного капіталізму є проведення економічних реформ, метою яких є створення рівних можливостей для ведення бізнесу. Цей висновок підтверджується ефективним історичним прикладом, що свідчить про те, як Президент США Рузвельт вивів країну з „великої депресії” шляхом впровадження реформаторської моделі конкуренції між приватними і державними компаніями на ринках базових галузей країни. Таким чином, теоретична модель використання державних агентів впливу, запропонована в цьому дослідженні, підтверджена ефективним історичним прикладом.

Проте, економічні реформи є необхідною умовою переходу до демократичного устрою суспільства, але існує і достатня умова. Необхідна умова забезпечує процес вибору нового стану системи, а достатня - дозволяє системі стабілізуватися в цьому стані, набути стійкості і перейти у фазу розвитку. Достатня умова складається у визнанні певного ступеня соціальної відповідальності всіх учасників економічного процесу. Доти, доки суб'єкти господарювання в країні не враховують пріоритет соціальної відповідальності, держава має право, надане їй суспільством, і обов'язок регулювання економічної діяльності, і, зокрема, товарних ринків.

Проблема соціальної відповідальності суб'єктів господарювання може бути вирішена шляхом популяризації, на основі економічних реформ, системи соціально-відповідального менеджменту і соціально-етичного маркетингу, які забезпечують соціальний контроль бізнесу і домінування в системі цілей суб'єкта господарювання довгострокової соціальної стабільності.

Соціальна відповідальність, як поняття, містить у собі відповідальність за: екологічний стан території, де функціонує підприємство; соціальний стан працівників, колишніх працівників (пенсіонерів), а також членів їх родин; інфраструктуру території (системи зв'язку, транспорту, енерго- і електропостачання), мінімальне благополуччя прилеглих територій; довгострокове благополуччя соціальної системи, зв'язаної прямим чи непрямим чином з підприємством.

Звідси випливає, що застосування механізму антикризового державного регулювання галузевих ринків, запропонованого в рамках цього дослідження, дасть можливість Україні перейти від стану олігархічного капіталізму до капіталізму рівних можливостей при активній підтримці держави, а також оптимізувати ступінь концентрації приватного капіталу в економіці країни.

ВИСНОВКИ

У дослідженні вирішена важлива науково-практична задача розробки механізму державного антикризового регулювання галузевих ринків.

У процесі дослідження теоретичних основ і практики державного регулювання галузевих ринків були отримані наступні висновки:

1. Необхідність державного регулювання економіки полягає в недосконалості ринкових механізмів, що виражається в можливому превалюванні економічних інтересів над соціальними, у домінуванні цілей деяких економічних агентів над цілями суспільства.

2. Задача державного регулювання системи „галузевий ринок” складається в забезпеченні процесу її стійкого розвитку зі збереженням властивості еквіфінальності - динамічної взаємодії її частин. Для цього механізм тактичного державного регулювання галузевих ринків повинен відповідати природі елементів системи "галузевий ринок" і теж мати властивість еквіфінальності.

3. В Україні механізм регулювання галузевих ринків базується на застосуванні адміністративних методів і формуванні товарних запасів для життєво важливих потреб суспільства. Невідповідність цих заходів принципам ринкової економіки визначає необхідність розробки більш гнучкого механізму державного антикризового регулювання галузевих ринків.

У процесі обґрунтування механізму антикризового державного регулювання галузевих ринків на основі органічної теорії суспільства було визначено наступні основні висновки щодо можливості застосування цієї концепції управління, розроблено принципи функціонування механізму і технології, що використовуються в цьому процесі.

4. У сучасний період устрій суспільства не дозволяє говорити про його абсолютну ідентичність устрою організму. Крім того, сама ідея сприйняття суспільства як організму на цьому етапі еволюції людства є утопією. Однак існує можливість проекції деяких властивостей організму на механізми життєдіяльності суспільства з метою збільшення рівня його життєздатності. Таким чином, органічна теорія суспільства корисна з погляду механізмів, а не концепцій. Саме механізми державного управління і пропонується використовувати для регулювання галузевих ринків України.

5. За аналогією з організмом, де існує безліч механізмів імунного захисту, на галузевих ринках з метою їх стабілізації запропоновано використовувати аналог „фагоцитарного захисту”. Основною особливістю захисту цього типу є те, що клітки, які забезпечують імунітет, розподілені по всьому організмі (а не сконцентровані) для забезпечення швидкості реакції на вплив антигенів. Виходячи з цього, за аналогією, система регулювання галузевих ринків повинна включати елементи, за властивостями і статусом схожі на ті, що здійснюють господарську діяльність на цих ринках. Такі суб'єкти господарювання запропоновано називати агентами впливу, тому що їх задача складається у стабілізуючому впливі на ринкову кон'юнктуру й у забезпеченні дії негативних зворотних зв'язків у системі, тобто збереження гомеостазісу.

6. Агенти впливу – це державні підприємства, що функціонують на галузевому ринку, і підпорядковані міністерству галузі. У стані рівноваги галузевого ринку галузеві міністерства координують діяльність агентів впливу, які є повноправними учасниками ринкової взаємодії. У кризовому стані галузевого ринку, коли порушена рівновага основних параметрів його функціонування, агенти впливу стабілізують ринок, для чого залучаються засоби з резервного фонду. Для стабілізації ринку агенти впливу можуть знижувати ціни - якщо причина кризи складається в спекуляціях, реалізовувати товарні інтервенції - якщо проблема обумовлена дефіцитом товару, купувати акції підприємств, що функціонують на ринку, якщо ринок наближається до монопольного стану.

7. Для досягнення мети регулювання галузевих ринків державі в організаційному аспекті необхідно забезпечити чітке виконання двох основних функцій: моніторингу стану ринку і реакції, що забезпечує стабілізацію основних параметрів функціонування ринку галузі.

8. Запропонований механізм регулювання галузевих ринків включає три рівні реакції, що стабілізує основні параметри його функціонування: ціни, обсяги і концентрацію агентів.

Перший, операційний рівень реакції орієнтовано на забезпечення швидкості стабілізуючих заходів в умовах кризи, що досягається за допомогою використання агентів впливу, які діють у протифазі кризовій тенденції ринку.

Другий, оперативний рівень стабілізації ринку орієнтовано на формування і підтримку „правил поведінки” чи „правил гри” суб'єктів господарювання на цьому ринку. Основний параметр регулювання галузевого ринку в середньостроковій перспективі - необхідний рівень конкуренції в галузі, що забезпечується наявністю і дотриманням антимонопольного законодавства.

Третій, стратегічний рівень стабілізації ринку галузі спрямовано на формування стійкої перспективи розвитку тієї чи іншої галузі національної економіки. Об'єктом регулювання в цьому випадку є довгострокова конкурентна перевага, нова технологія виробництва, або інша інновація, що може забезпечити розвиток галузі в перспективі і визначити розміщення конкурентних сил на ринку.

У цілому, представлена трирівнева система моніторингу стану галузевих ринків і система реакції, що забезпечує стійкий розвиток ринку як системи, складають механізм антикризового державного регулювання галузевих ринків, сформований з урахуванням органічної природи суспільства.

Дослідження кризових явищ на товарних ринках України, які актуалізувалися протягом 2005 р., дозволило виявити фактори, що мають найбільше значення в процесі дестабілізації цих ринків і визначити загальні напрямки державного регулювання.

9. У процесі узагальнення кризових явищ на товарних ринках України в 2005 р. доведено визначальний вплив політичного фактора. Крім того, відзначена тенденція відсутності соціальної відповідальності суб'єктів господарювання України, особливо великих виробників і трейдерів, які складають основу існування олігархічного капіталізму.

10. Вирішення проблеми політизації економіки складається у виборі нового сценарію розвитку України. Оптимальним сценарієм виходу зі стану олігархічного капіталізму є проведення економічних реформ, метою яких є створення рівних можливостей для ведення бізнесу, а також оптимізація ступеня концентрації приватного капіталу в економіці країни.

11. Проблема соціальної відповідальності суб'єктів господарювання, може бути вирішена шляхом популяризації, на основі економічних реформ, системи соціально-відповідального менеджменту і соціально-етичного маркетингу, які передбачають соціальний контроль бізнесу і домінування в системі цілей суб'єкта господарювання довгострокової соціальної стабільності

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Ключка В.Л. Механизмы государственного регулирования отраслевых рынков: сущность и характеристики в современных условиях // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління „Державне регулювання економічного розвитку”. – Т.IV. – вип. 29, серія „Державне управління” – Донецьк, ДонДАУ, 2003. – С. 125-135.

2. Ключка В.Л. Державний механізм регулювання галузевих ринків // Управління сучасним містом. - №2/4-6. – 2004. – С.96-103.

3. Поважный А.С., Ключка В.Л. Системный