Автореферат
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
Коваленко Валентина Павлівна
УДК 37.014.6
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ
Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Донецьк – 2006
Дисертація є рукопис.
Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник – | доктор соціологічних наук, професор Бурега Валерій Васильович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, перший проректор, проректор з навчальної роботи.
Офіційні опоненти:
доктор педагогічних наук, професор Хриков Євген Миколайович, Луганський інститут післядипломної освіти Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), директор;
кандидат наук з державного управління, доцент Гамаюнов Володимир Гаврилович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри інноваційного менеджменту.
Провідна установа – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України (м. Київ), кафедра менеджменту.
Захист дисертації відбудеться 18 квітня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.
Автореферат розісланий “ 16 ” березня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |
Клейнер Я.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Найбільш суттєвою ознакою сучасного етапу розвитку українського суспільства є його перехід до якісно нового стану – суспільства знань і демократії. За таких умов підвищується значущість освіти як важливого фактору сталого соціально-економічного розвитку країни. Вирішення складних завдань економічної, суспільно-політичної, соціальної і культурної розбудови суспільства потребує забезпечення ефективного функціонування системи безперервної освіти, важливою складовою якої виступає післядипломна освіта.
Поточні зміни в суспільному житті України спричинили структурні зрушення в попиті на освітні послуги. Зменшення частки молодших вікових груп населення й збільшення, відповідно, частки середніх та старших вікових груп зумовили першочергову необхідність вирішення завдань, пов’язаних з освітою останніх, зокрема на післядипломному рівні. Абсолютна більшість випускників вищих навчальних закладів також може вважатися цільовою аудиторією післядипломної освіти. Значною є й роль даної системи у вирішенні проблеми безробіття шляхом перепідготовки фахівців.
З урахуванням таких соціально-економічних реалій система післядипломної освіти стає найважливішою освітньою системою щодо вирішення завдань професійної підготовки та перепідготовки фахівців для адаптації до нових умов життєдіяльності. З огляду на це можливо прогнозувати значне збільшення масштабів післядипломної освіти з орієнтацією на прийняті в сучасному світі норми періодичності та відповідні стандарти.
Кризові явища в функціонуванні системи післядипломної освіти пов’язані із значним дефіцитом матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів, зниженням доступності освітніх послуг. Це спричинено поточною соціально-економічною ситуацією та вимагає нових управлінських рішень, зміст яких має бути спрямований на підвищення ефективності діяльності системи освіти в цілому, забезпечення державних гарантій на якісну освіту, обґрунтування інвестицій у розвиток даної галузі. Усе це потребує відповідного вдосконалення державного управління післядипломною освітою, зокрема розробки механізмів, що здатні забезпечувати адекватне реагування на зміни в зовнішньому середовищі системи й оптимальним чином спрямовувати її внутрішні ресурси.
Ускладнення післядипломної освіти як об’єкта державного управління в контексті модернізації освіти в Україні та входження до Болонського процесу, інтенсифікація відповідних інноваційних пошуків, поява значних можливостей для гуманізації, гуманітаризації, індивідуалізації навчання обумовлюють необхідність у новій якості забезпечення державного управління.
Вітчизняна наука державного управління за доволі короткий термін свого існування напрацювала значний теоретико-методологічний, методичний та довідковий матеріал. Різні аспекти державного управління в межах суб’єкт-об’єктної парадигми досліджуються В.Авер’яновим, В.Бакуменком, В.Князєвим, В.Луговим, В.Маліновським, Н.Нижником, І.Роспутинком, В.Цвєтковим та ін.
Значний внесок у розробку теорії державного управління зробили такі зарубіжні вчені, як Г.Атаманчук, В.Афанасьєв, Д.Белл, М.Вебер, В.Граждан, Д.Зеркін, М.Кастельс, Г.Моска, Т.Парсонс, В.Парето, Ю.Тихомиров, Е.Тофлер, В.Чіркін.
Соціально-адекватне управління на макро, мікро та особистісному рівні досліджено в працях В.Буреги, які повною мірою використані у даній роботі при формуванні теоретико-методологічних засад розробки проблеми удосконалення державного управління післядипломною освітою в Україні.
Теорія управління освітою розроблялася Б.Гершунським, Г.Дмитренком, Г.Єльниковою, В.Журавським, Ю.Конаржевським, В.Лазарєвим, В.Лутаєм, Н.Лукашевичем, М.Поташником, В.Пікельною, А.Підласим, О.Поповою, О.Скідіним, В.Солодковим, А.Фурманом, Є.Хриковим, Т.Шамовою, Є.Ямбургом та ін.
Організаційно-економічні аспекти управління суспільним розвитком та освітою як його складовою досліджувалися Г.Балихіним, Н.Багаутдіновою, В.Гамаюновим, В.Дорофієнком, Г.Кологрєєвим, В.Пілюшенком, С.Поважним, О.Поважним та ін.
Аспекти формування системи управління якістю освіти розглядалися Ю.Вишняковим, В.Кальней, В.Лобасом, Д.Матросом, С.Шишовим та ін.
Розвитку післядипломної освіти присвячені праці С.Вершловського, С.Крисюка, Л.Мітіної, А.Нікуліної, В.Олійника, Н.Протасової та ін.
Аналіз дослідницької проблематики функціонування післядипломної освіти дає можливість стверджувати, що найменш розробленою є проблема, пов’язана з управлінням на державному рівні.
Актуальність виконаної роботи обумовлюється необхідністю визначення наукових підходів до формування сучасної системи державного управління післядипломною освітою в країні, розробки на цих засадах його адаптаційної моделі, у якій зроблено акцент на функціонуванні управлінських механізмів, що адекватно відбивають специфіку освітньої системи та забезпечують гнучке реагування на зміни в суспільстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України з теми: “Філософські проблеми державного управління” (№ державної реєстрації 0104U003082). В межах зазначеної теми дисертантом проведено дослідження необхідності та можливості безперервної освіти і розроблено основні напрямки удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка пропозицій щодо удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в умовах трансформації суспільства та побудови демократичної держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких задач:
уточнення понятійно-категоріального апарату дослідження;
виявлення специфіки післядипломної освіти як об’єкта державного управління;
визначення особливостей державного управління післядипломною освітою в умовах суспільної трансформації на засадах ринкової економіки та соціально-політичної демократизації;
оцінки результативності чинної системи державного управління післядипломною освітою;
розробки теоретичних засад для створення адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою на основі методології соціальної адекватності менеджменту;
створення моделі системи державного управління післядипломною освітою та розгляду можливостей щодо її впровадження в управлінську практику;
адаптації системи критеріїв визначення ступеню соціальної адекватності управління з урахуванням специфіки державного управління післядипломною освітою.
Послідовне вирішення вказаних задач визначило зміст і логіку дисертаційної роботи.
Об’єкт дослідження – процес державного управління післядипломною освітою в Україні.
Предмет дослідження – процес удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в умовах трансформації українського суспільства.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи слугували системно-діяльнісний підхід як загально-теоретична парадигма та концепція соціально-адекватного менеджменту як теорія середнього рівня.
У процесі наукового дослідження широко використовувалися такі методи:
аналізу і синтезу – для розробки адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою;
контент-аналізу – для вивчення масиву нормативно-правової документації;
моделювання – для формалізації уявного образу соціальної системи, що досліджується як об’єкт державного управління.
Інформаційну базу для аналізу чинного механізму державного управління післядипломною освітою склали законодавчі та нормативно-правові документи, статистичні дані, експертні оцінки вітчизняних і зарубіжних фахівців, власні дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні можливостей та шляхів удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в Україні на засадах соціальної адекватності управління.
Наукова новизна розкривається в таких основних результатах дослідження:
вперше:
визначено зміст понять “державне управління післядипломною освітою” та “ефективність державного управління післядипломною освітою”;
розроблено адаптаційну модель управлінських впливів з боку держави на галузь післядипломної освіти;
виокремлено змістовну складову вдосконалення механізму державного управління післядипломною освітою;
одержали подальший розвиток:
поняття теорії управління освітою: “якість освіти”, “державна політика в освіті”, “управління інноваціями в освітній сфері”, “лідер управління післядипломною освітою”;
погляди на результативність функціонування системи післядипломної освіти під кутом зору відповідності пріоритетам розвитку українського суспільства;
система оцінювання рівнів соціальної адекватності управління з урахуванням специфіки державного управління післядипломною освітою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в побудові теоретично обґрунтованої адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою в Україні, визначенні шляхів її впровадження та чинників впливу на ефективність даного процесу.
Основні результати дослідження використані в діяльності управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації, Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти при розробці обласних комплексних програм “Удосконалення управлінської діяльності у Донецькій області”, “Моніторинг якості освіти” та при розробці змісту програм підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти (довідка № 271/02 від 08 грудня 2005 р.), при розробці стратегії модернізації управління післядипломною освітою, впровадженні системи управління якістю у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 93 від 10 листопада 2005 р.), при оптимізації існуючої системи управління на рівні освітнього закладу в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. В.М.Остроградського (довідка № 1034/1 від 01 грудня 2005 р.), при оптимізації існуючої системи управління в Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 178 від 01 грудня 2005 р.), при впровадженні в освітній процес курсів “Психологія управління освітою”, “Управління якістю освіти” в Інституті післядипломної освіти Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського (довідка № 913/IV від 09 грудня 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційного дослідження є підсумком самостійно проведених досліджень автора у сфері удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли своє відображення у наукових роботах, опублікованих без співавторів. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації проведених досліджень були представлені й обговорювалися на науково-практичних конференціях:
VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою” (Донецьк, 17-18 червня 2004 р.);
II Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004 р.);
Першій науковій конференції “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” (Донецьк, 5 березня 2005 р.).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць (5 у фахових виданнях). З них: 2 статті у наукових журналах (одна у співавторстві), 4 – у збірниках наукових праць, 3 – у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,5 д.а., у тому числі особисто автору належить 4,0 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 199 сторінок, у тому числі 3 рисунки (2 сторінки), список використаних джерел із 179 найменувань (16 сторінок), один додаток (5 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади розробки адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою” – представлені існуючі в науковій літературі підходи до управління освітою, доведена залежність ефективності управлінської діяльності від фундаментальності тих теорій, що складають її наукові засади. Виділена значна кількість наукових підходів до управління освітою: кібернетичний, ситуаційний, комплексний, детерміністський, оптимізаційний, системно-діяльнісний, мотиваційний, програмно-цільовий, особистісно-ситемно-діяльнісний, особливістю яких є акцент на окремих аспектах системної методології.
Потенціал розглянутих підходів створює лише загальні умови для розгляду проблематики управління освітою, але це не може бути визнано достатнім з урахуванням специфіки даного дослідження, що аргументовано таким: по-перше, переважно декларуванням зорієнтованості зазначених підходів на досягнення цілей розвитку суспільства; по-друге, неопрацьованістю проблеми взаємодії в управлінській вертикалі (досліджується переважно управління закладами освіти); по-третє, фрагментарно представленою рівневою специфікою управління освітою; по-четверте, відсутністю розробленої критеріальної бази щодо оцінки ефективності управління освітою в сучасних умовах на всіх його рівнях. З урахуванням наведеного зроблено висновок, що забезпечити стабільний розвиток системи освіти в Україні можливо, насамперед, за умов застосування методології соціальної адекватності для розробки проблем, пов’язаних з управлінням в зазначеній сфері.
Адекватність виступає як характеристика відповідності тієї або іншої моделі управління кінцевим цілям керованої системи. Вона забезпечує відповідність характеристик управляючої системи стану суспільства, рівню і тенденціям його розвитку, оскільки є внутрішньо властивою якістю процесу соціального управління. Соціально-адекватний менеджмент розглядається як рівневе утворення, зміст якого реалізується на особистісному, макро- та мікросоціальному рівнях управління. Основними принципами соціально-адекватного менеджменту є: принцип футуристичності; принцип урахування зовнішніх впливів на зміст менеджменту; принцип оперативності управління; принцип процесуальності.
Завдання розробки заходів щодо вдосконалення механізму державного управління післядипломною освітою зумовило необхідність виявлення його специфіки, що здійснено на основі використання загальної схеми системного аналізу як ефективного засобу пошуку шляхів вирішення означеної проблеми.
Контент-аналізом матеріалів колегії Міністерства освіти і науки України як органу державного управління освітньою сферою за період 1995-2005 р.р. встановлено, що:
зусилля державного регулювання в основному спрямовані на забезпечення функціонування післядипломної освіти як підсистеми неперервної освіти, а її регламентація здійснюється переважно в інваріантному вимірі (стосовно загальних вимог до системи освіти в Україні без урахування специфіки післядипломної освіти);
функціонування системи післядипломної освіти переважно орієнтовано на регламенти системи вищої освіти без урахування власної специфіки як окремої освітньої системи;
Міністерство освіти і науки України як провідний суб’єкт управління післядипломною освітою на рівні держави розгляду позицій галузевих міністерств щодо функціонування даної освітньої системи, її стану за галузями достатньої уваги не приділяє;
діюча нормативна база, яка не враховує належним чином специфіки системи післядипломної освіти, значно обмежує її розвиток і, зокрема утруднює становлення механізмів контролю якості освітніх послуг післядипломного рівня;
використання існуючої нормативно-правової бази щодо функціонування системи післядипломної освіти викликає утруднення внаслідок необхідності проведення її консолідації на основі опрацювання великого обсягу документації, що призначена в першу чергу для регулювання вищої освіти, а також документації галузевого характеру.
З метою визначення результативності системи післядипломної освіти виконувався пошук офіційних даних. Їх аналіз показав, що в доступних статистичних виданнях представлено масив відомостей про підвищення кваліфікації кадрів у країні, який не дозволяє повною мірою виокремити дані про підвищення кваліфікації працівників саме в системі післядипломної освіти. Але зіставлення існуючих показників усе ж дає можливість оцінити обсяги підвищення кваліфікації за регіонами України (рис. 1) та час, потрібний для підвищення кваліфікації всіх працівників основних галузей (рис. 2).
Рис. 1. Обсяги підвищення кваліфікації працівників за регіонами, відсотків
Рис. 2. Розрахунковий час, потрібний для підвищення кваліфікації працівників
основних галузей, років
На підставі здійсненого аналізу визначено, що середні показники обсягів підвищення кваліфікації працівників в Україні коливаються від 5,6% (у 2000 р.) до 7,5% (у 2004 р.), а термін, потрібний для підвищення кваліфікації працівників основних галузей, становить 15 – 12 років (відповідно).
Якщо враховувати прийняті у світі норми періодичності підвищення кваліфікації (за різними даними від 2 до 4 років), то для досягнення таких показників “пропускна придатність” системи післядипломної освіти в Україні в цілому має бути підвищена в 3 – 6 разів.
З урахуванням викладеного можливо дійти висновку про недостатню результативність функціонування системи післядипломної освіти в сучасних умовах та необхідність удосконалення чинної системи державного управління вказаною сферою.
У другому розділі – “Адаптаційна модель державного управління післядипломною освітою” – представлена модель, яка є формалізацією уявного образу даної соціальної системи та його розвитком до рівня понятійного опису, що здійснюється в межах визначеного методологічного підходу. Процедура розробки вказаної моделі значною мірою є проблемно-орієнтованою інтерпретацією теоретичних положень концепції соціально-адекватного менеджменту. При цьому основний акцент зроблено на забезпеченні відповідності суб’єктивного об’єктивному, його спроможності бути свідомим виразником останнього, що має свій конкретний вияв у наданні процесам управління ознак соціальної адекватності.
Забезпечення національної безпеки держави визнано одним із головних завдань державного управління післядипломною освітою. Оцінити існуючі загрози національній безпеці країни та окреслити перспективи діяльності управлінської системи щодо їх мінімізації дозволило дослідження особливостей взаємодії системи післядипломної освіти із зовнішнім середовищем. У структурі останнього виділено сукупність факторів, які існують об’єктивно й активно впливають на функціонування системи післядипломної освіти. Це фактори глобального (світового) рівня та фактори макро- та мезосередовища.
У запропонованій адаптаційній моделі державного управління післядипломною освітою роль своєрідного медіатора між процесами, що протікають у зовнішньому середовищі й безпосередньо в освітній системі, виконує механізм управління. Він поєднує потреби зовнішнього середовища й можливості даної освітньої системи, цілеспрямовано актуалізує ресурси управління відповідно до пріоритетів суспільного розвитку. Зазначений механізм представлений у складі системи державного управління післядипломною освітою, “вписаний” у її контекст (рис. 3).
Метою функціонування вказаної системи є забезпечення адаптивності управлінських процесів до змін у зовнішньому середовищі шляхом гнучкого реагування й вироблення адекватних управлінських рішень щодо використання внутрішніх можливостей даної освітньої системи. При цьому значна увага приділяється підвищенню соціальної відповідальності в системі. Поняття “соціальна відповідальність” тлумачиться як спроможність організації оцінити наслідки своєї діяльності для сталого соціального розвитку.
Механізм управління сприяє урівноваженню системи післядипломної освіти із зовнішнім середовищем та впорядковує її функціонування в даному середовищі, що досягається, по-перше, дослідженням стану, тенденцій, потреб зовнішнього середовища та визначенням можливості впливу ускладнюючих факторів, адекватного реагування на них до того, як їх дія призведе до негативних або навіть руйнівних для системи наслідків; по-друге, дослідженням та використанням сприятливих для розвитку системи можливостей зовнішнього характеру. Відповідно до цього дослідження зовнішнього впливу здійснено у таких аспектах:
аналізу освітніх потреб суспільства з метою пошуку можливостей щодо їх задоволення, забезпечення соціальної адекватності післядипломної освіти пріоритетам соціального розвитку, що дозволило в основному сформувати соціальне замовлення зазначеній освітній системі;
вивчення можливостей впливу факторів зовнішнього середовища як щодо сприяння, так і щодо опору розвитку системи післядипломної освіти.
Рис. 3. Модель системи державного управління післядипломною освітою
Визначена провідна роль механізму державного управління післядипломною освітою в загальній структурі адаптаційної моделі зумовила окремий розгляд його побудови, призначення, особливостей функціонування.
З урахуванням специфіки надання освітніх послуг спеціальним чином інтерпретовано існуючі підходи до розробки механізмів управління. На цій основі та на засадах методології соціальної адекватності запропоновано інтегративний механізм державного управління післядипломною освітою, призначення якого полягає в здійсненні трансформації державної політики в даній сфері на різних рівнях державного управління в інтересах суспільства, держави, регіонів, освітніх закладів, корпоративних та приватних замовників, окремих осіб, які отримують або надають будь-який обсяг освітніх послуг у межах зазначеної системи.
Кожний елемент інтегративного механізму державного управління післядипломною освітою має свою природу й, у свою чергу, представляє собою певний механізм, який підпорядкований інтегративному механізму і діє у його складі. Відповідно до цього виділено: правовий, економічний, соціальний, організаційний механізми, механізм управління інноваційним розвитком, механізм управління якістю та мотиваційний механізм.
Функціонування правового механізму державного управління післядипломною освітою спрямовується на закріплення і розвиток відносин управління за допомогою цілей системи. Він здійснює регулювання правовідносин між суб’єктами освітньої діяльності і уявляє собою систему: норми – методи їх застосування – посадові особи, що гарантують права і обов’язки, та особи, які дотримуються вказаних норм.
Економічний механізм державного управління післядипломною освітою спрямовано на реалізацію економічної політики держави у сфері післядипломної освіти.
Соціальний механізм державного управління післядипломною освітою уявляє собою сукупність заходів, які спрямовані на забезпечення соціального розвитку системи, зокрема колективів освітніх закладів, працівників системи та осіб, що отримують освітні послуги. Даний механізм здійснює координацію діяльності щодо впровадження соціальної політики у сфері післядипломної освіти на всіх її рівнях. Його функціонування ґрунтується на урахуванні специфіки соціальних стосунків у післядипломній освіті для підтримки їх у режимі позитивної результативності.
Дія організаційного механізму державного управління післядипломною освітою спрямована на підтримку організаційного порядку, тобто забезпечення функціонування системи відносно стабільних довготермінових ієрархічних зв’язків, стандартів, норм, що переважно зафіксовані у відповідних документах, які регулюють взаємодію між організаціями, їх підрозділами та людьми як членами організації з приводу здійснення визначених функцій. Організаційний порядок втілюється у формальну організацію, що забезпечує усталеність даної системи та результативність управління нею.
Механізм державного управління інноваційним розвитком післядипломної освіти уявляє собою цілісну систему забезпечення взаємопов’язаної цілеспрямованої діяльності функціональних підрозділів інноваційного проекту в межах встановленої організаційної структури управління, ефективного планування інноваційної програми й розподілу ресурсів. Провідною функцією даного механізму на рівні держави є швидке реагування на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі, і відповідне забезпечення неперервного пошуку джерел інновацій. Іншою важливою функцією пропонованого механізму управління інноваційним розвитком післядипломної освіти є посилена координація зусиль інноваторів щодо здійснення інноваційного процесу.
Передумовою реалізації державної політики у сфері якості післядипломної освіти є розробка нового механізму управління, який уявляє собою відносно відособлену сукупність взаємопов’язаних управлінських дій, що виконуються за певною технологією інститутами управління, їх підрозділами й посадовими особами і забезпечують встановлення та підтримку високого рівня якості освітніх послуг.
Функціонування мотиваційного механізму державного управління післядипломною освітою спрямовано на забезпечення морально-психологічного підґрунтя успішної діяльності системи щодо виконання нею суспільної місії, та досягнення поставлених цілей на основі гнучкого реагування на зміни в зовнішньому середовищі та створення відповідних мотиваційних умов у внутрішньому середовищі системи.
При відпрацьованій позитивній взаємодії елементів інтегративного механізму, урахуванні викладених рекомендацій з удосконалення чинного механізму державного управління післядипломною освітою стає можливим досягнення позитивного ефекту синергії.
У третьому розділі – “Шляхи впровадження адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою в Україні” – представлене бачення напрямів впровадження пропонованої моделі та виділені ключові фактори впливу на даний процес.
Важливим фактором, який впливає на можливість впровадження соціально-адекватного управління в реальну практику державного управління післядипломною освітою та здійснення відповідної організаційно-структурної перебудови, визнано використання потенціалу філософії організації.
Основними складовими філософії організації, декларацією сенсу її існування виступає місія. Для ефективної реалізації державного управління післядипломною освітою в сучасних умовах визначальним є усвідомлення його суб’єктами специфічної соціальної місії зазначеної освітньої системи, адекватної змінам у суспільстві та пріоритетам його розвитку.
Іншим напрямком управлінської діяльності є спрямування ресурсів системи на досягнення соціальних цілей. При цьому запропоновано взяти до уваги не лише традиційні, а й такі ресурси, що найменш досліджені й тому використовуються не в повній мірі або не використовуються взагалі.
У демократичній правовій державі функціонування органів виконавчої влади має бути відкритим та прозорим, утворювати зв’язки із суспільством, громадськістю. Тому при розгляді організаційно-структурних особливостей державного управління післядипломною освітою передбачено впровадження організаційних структур, що реалізують права громадян впливати на управлінську діяльність, здійснювати громадський контроль. З огляду на це пропонується створити нові та впорядкувати діяльність існуючих громадських організацій, які мають на меті сприяння розвитку системи післядипломної освіти.
У контексті організаційно-структурного вдосконалення післядипломної освіти надзвичайно важливим визнано питання формування організаційних структур, що спроможні забезпечити стабільність і надійність функціонування системи, а також гнучко реагувати на соціальне замовлення, потреби індивідуальних та корпоративних споживачів освітніх послуг післядипломного рівня. Також вказано на необхідність вдосконалення структури щодо її придатності створювати умови для самореалізації людини, припускати індивідуалізацію трудових зусиль, творчих пошуків, що має розглядатися як одна з найсуттєвіших характеристик організаційної структури системи післядипломної освіти.
Із урахуванням суспільної місії післядипломної освіти, її визнання окремою складовою неперервної освіти уявляється доцільним формування спеціалізованих управлінських структур у складі Міністерства освіти і науки України й відповідних структур у складі управлінь освіти і науки облдержадміністрацій. Крім цього з метою сприяння визначенню та впровадженню єдиної державної політики у сфері післядипломної освіти, забезпечення її соціальної адекватності пропонується створити відповідний міжгалузевий орган з координації діяльності.
Обґрунтовується необхідність впровадження моніторингу як важливої процедури щодо реалізації соціально-адекватного управління. Добре відлагоджена процедура оцінки ступеня наявності якості соціальної адекватності державного управління післядипломною освітою у складі моніторингу набуває вирішального значення для впровадження пропонованої адаптаційної моделі управління.
На всіх рівнях складної ієрархічної системи державного управління післядипломною освітою в Україні провідною особою, що визначає цілеспрямованість, продуктивність вказаної системи, вирішальним чином впливає на всі аспекти її життєдіяльності, виступає керівник. Тому поставлена проблема соціальної адекватності управління післядипломною освітою на особистісному рівні, яке має забезпечуватися переліком професійно важливих якостей, що дозволили б керівнику реалізувати свій індивідуальний потенціал в управлінні, забезпечити управління на певному рівні, виходячи з уявлень про соціальну адекватність.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано та розроблено адаптаційну модель державного управління післядипломною освітою, яка містить інтегративний механізм, адекватний внутрішній природі системи й умовам суспільної трансформації в Україні.
Основні теоретичні та науково-практичні висновки й узагальнення, що отримані в ході проведеного дослідження, зводяться до таких:
1. Питання підготовки кадрів для нової економіки, їх фахового зростання та адаптації до умов, що постійно змінюються, стають актуальними в контексті подальшого суспільно-економічного розвитку України. Це зумовлює посилену увагу до державного управління післядипломною освітою, чинна система якого не в повній мірі відповідає реаліям сьогодення та змінам, що прогнозуються. Тому виникає потреба адекватного управлінського забезпечення функціонування післядипломної освіти на рівні держави.
2. Однією з найважливіших проблем, пов’язаних із створенням ефективної системи державного управління післядипломною освітою, є проблема його методологічної визначеності, наукової обґрунтованості, на основі чого стає можливою розробка відповідних заходів із удосконалення, зокрема адаптаційних моделей управління. Проведений з цього приводу теоретичний аналіз засвідчує, що на даний час найбільш продуктивною для вирішення зазначеної проблеми є концепція соціально-адекватного управління, послідовна реалізація основних положень якої щодо цілеспрямованого надання державному управлінню післядипломною освітою ознак соціальної адекватності виступає основою його об’єктивації та об’єктивізації.
3. Новий формат глобальних зрушень, докорінна перебудова соціального середовища, економічні трансформації зумовлюють необхідність запровадження ефективної державної політики у сфері післядипломної освіти, спрямованої на використання пріоритетних чинників постіндустріального прогресу, активізацію інноваційного розвитку освітньої системи, що ґрунтується на адекватному відтворенні суспільних потреб у даному виді освіти, зокрема у межах оновлених вимог відповідних галузей, реальному врахуванні суспільної місії системи, визнанні її у якості модернізаційного фактору суспільства, акумулюванні, мобілізації та спрямовуванні ресурсів системи на досягнення цілей, що відповідають суспільним пріоритетам.
4. Динаміка ринку праці, обумовлена сучасними трансформаційними процесами в соціально-економічній сфері, вплинула на специфіку вимог, що пред’являються до висококваліфікованих спеціалістів в Україні. Це спричинило значні зміни у структурі соціального замовлення системі післядипломної освіти, зокрема стосовно адаптації освітнього процесу, змісту навчання до потреб бізнесу, що зумовлює необхідність посилення конкурентоспроможності освітньої системи щодо надання послуг бізнес-освіти й, відповідно, потребує адекватного управлінського забезпечення.
5. Проведений структурно-функціональний аналіз системи післядипломної освіти та моделювання державного управління у вказаній сфері дали можливість:
– визначити та схарактеризувати особливості дії управлінського механізму на різних рівнях щодо створення умов для ефективного функціонування післядипломної освіти;
– виявити основні фактори впливу на функціонування освітньої системи;
– обґрунтувати пріоритетну спрямованість управління та конкретизувати її зміст на кожному рівні.
6. Пропонована адаптаційна модель державного управління післядипломною освітою відображає його цілісну систему, основними компонентами якої виступають об’єкт, суб’єкт, мета, що забезпечує цілеспрямованість управління; умови функціонування системи (зовнішні і внутрішні). Механізм управління пов’язує всі ці компоненти, узгоджує їх взаємодію на основі адекватного відображення станів зовнішнього і внутрішнього середовищ системи, забезпечує відповідне накопичення, переорієнтацію ресурсів та їх доцільне використання.
7. Сучасний інтегративний механізм державного управління післядипломною освітою, розроблений на теоретико-методологічних засадах концепції соціально-адекватного управління, дозволяє:
– поєднати потенціал управлінських механізмів різної природи, отримати відповідний синергетичний ефект, нову якість управління;
– задіяти фактори саморозвитку системи;
– сприяти врівноваженню тенденцій централізації і децентралізації управління;
– мінімізувати суперечності, що виникають у системі внаслідок суб’єкт-об’єктної взаємодії;
– демократизувати управління на основі посилення зв’язків освітньої системи з громадськістю, реалізації потенціалу соціального партнерства;
– створити передумови для інтеграції у європейський освітній простір, наближення якості освітніх послуг післядипломного рівня до стандартів, прийнятих у розвинутих країнах.
8. Впровадження адаптаційної моделі державного управління післядипломною освітою детермінується низкою чинників, основними з яких виступають формування філософії та місії освітньої системи, відповідних типів її організаційної структури, соціального замовлення на адресу системи, а також ефективного лідерства і стилю управління, готовності керівників вдосконалювати власну компетентність, зокрема в напрямку реалізації соціально-адекватного управління.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Коваленко В.П. Державне управління післядипломною освітою: проблема специфіки // Зб. наук. праць ДонДАУ. - Т. 3. - Сер. “Державне управління”. - Вип. 14. - Донецьк, 2002. – С. 237 - 247.
2. Коваленко В.П., Бурега В.В. Загальні засади науково-теоретичного забезпечення ефективності державного управління післядипломною освітою в Україні // Менеджер. – 2004. – № 1. – С. 141 - 148.
Особистий внесок здобувача: застосовано ідеї концепції соціально-адекватного менеджменту до розробки проблематики державного управління післядипломною освітою.
3. Коваленко В.П. Теоретичні засади розробки механізму державного управління якістю післядипломної освіти // Зб. наук. праць Національної академії державного управління при Президентові України. – Вип. 1. - Киів, 2004. – С. 232 - 245.
4. Коваленко В.П. Специфіка державного управління інноваційним розвитком // Менеджер. – 2005. – № 2. – С. 165 - 175.
5. Коваленко В.П. Можливості управлінського впливу на мотиваційну сферу особистості в умовах післядипломної освіти в Україні // Зб. наук. праць ДонДУУ. - Том 4. - Сер. “Державне управління”. - Вип. 48. - Донецьк, 2005. – С. 284-294.
Друковані праці в інших виданнях:
1. Коваленко В.П. Государственное управление последипломным образованием в Украине: проблема эффективности // Наука і освіта 2004: Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції (10-25 лютого 2004 року). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 43-46.
2. Коваленко В.П. Специфіка державного управління інноваційним розвитком післядипломної освіти в Україні в умовах трансформації суспільства // Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (17-18 червня 2004 р.). - Донецьк: ДонДУУ, 2004. – С. 79-81.
3. Коваленко В.П. Теоретичні аспекти вдосконалення державного управління якістю післядипломної освіти в Україні // Динаміка наукових досліджень: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції (21-30 червня 2004 року). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 12-14.
4. Коваленко В.П. Социально-адекватное управление инновационным развитием последипломного образования в Украине // Зб. наук. праць ДонДУУ. - Том. VI. – Сер. “Спеціальні та галузеві соціології”. – Вип. 2 (47). – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 143-149.
АНОТАЦІЯ
Коваленко В.П. Удосконалення механізму державного управління післядипломною освітою в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. –Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.
У дисертації обґрунтовано, що забезпечення сталого розвитку післядипломної освіти в Україні в період соціально-економічної трансформації й у перспективі можливе за умови використання методології соціальної адекватності для розробки проблем державного управління в даній сфері. При цьому особливого значення набуває здатність соціально-адекватного управління “створювати” умови для оптимального функціонування такого соціального організму як освіта.
З метою вирішення завдання вдосконалення діючої системи державного управління післядипломною освітою виявлені його особливості.
Розроблена адаптаційна модель державного управління післядипломною освітою. У пропонованій моделі реалізація владно-розпорядницького впливу суб’єкта державного управління здійснюється в процесі дії інтегративного механізму управління, що поєднує механізми управління різної природи, які мають спеціальне призначення. Досліджено можливості впровадження даної моделі й основні фактори, що впливають на цей процес.
Ключові слова: сталий розвиток, соціальна адекватність, післядипломна освіта, соціально-адекватне управління, адаптаційна модель управління, державне управління, механізм державного управління.
АННОТАЦИЯ
Коваленко В.П. Совершенствование механизма государственного управления последипломным образованием в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – Механизмы государственного управления. – Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2006.
В диссертации обосновано, что обеспечение стабильного развития системы образования в Украине на данное время и в ближайшей перспективе возможно при условии использования методологии социальной адекватности для разработки проблем, связанных с государственным управлением указанной сферой. При этом особую значимость приобретает способность социально-адекватного управления как высокоэффективной его модели “создавать условия” для оптимального функционирования системы образования.
Для решения задачи совершенствования действующей системы государственного управления последипломным образованием проанализированы особенности государственного управления в данной сфере. Разработаны понятия “государственное управление последипломным образованием” и “эффективность государственного управления последипломным образованием”. Показан конкретно-исторический характер государственного управления образованием в Украине. Исследована уровневая специфика данного вида управления относительно системы последипломного образования. Приведены инвариантные характеристики и признаки, которые, описывая систему непрерывного образования в целом, приобретают специфическое отражение в деятельности каждой подсистемы, в частности, последипломного уровня.
По социальным, экономическим, культурным признакам выделены функции, которые выполняет в обществе последипломное образование. Акцентировано особое внимание на исследовании ценностного потенциала последипломного образования, и, соответственно, реализации ценностного подхода в государственном управлении указанной образовательной системой.
Проведен структурно-функциональный анализ украинской системы последипломного образования, в котором выделена проблема обеспечения его инновационного развития, возможностей заимствования и приспособления к существующим реалиям “ноу-хау” в сфере образования.
Разработана адаптационная модель государственного управления последипломным образованием. В предлагаемой модели реализация властно-распорядительного воздействия субъекта государственного управления осуществляется в процессе действия интегративного механизма управления, который объединяет механизмы управления различной природы, имеющие специальное назначение. Исследованы возможности внедрения данной модели и основные факторы, влияющие на этот процесс.
Важным фактором, который влияет на возможность реализации социально-адекватного управления в реальной практике государственного управления последипломным образованием и осуществление соответствующих организационно-структурных приобразований признано использование потенциала философии организации. Предложено формировать организационные структуры, способные обеспечить стабильность и надежность функционирования системы, а также гибко реагировать на социальный заказ, потребности индивидуальных и корпоративных потребителей образовательных услуг последипломного уровня.
Акцентировано внимание на необходимости совершенствования структуры относительно ее способности создавать условия для самореализации личности, что рассматривается как одна из существенных характеристик организационной структуры системы последипломного образования.
Ключевые слова: система образования, социальная адекватность, государственное управление, последипломное образование, инновационное развитие, адаптационная модель, интегративный механизм управления, организационная структура.
SUMMARY
Kovalenko V.P. Improving the mechanism of the state management of post-diploma education in Ukraine. – Manuscript.
The thesis for the Degree of Candidate of sciences on state management in the specialty 25.00.02. – Mechanisms of state management. – Donetsk State University of management, Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2006.
The thesis proves that the provision of the stable post-diploma education in Ukraine in the period of the socio-economic transformation which in future might be under the conditions of applying the methodology of social correspondence for developing the state management problems in the above sphere.
In this case the ability of socially adequate management to create conditions optimal functioning of such a social body as education is of special importance.
With the purpose of improvement of the acting system of state management of post-diploma education its main peculiarities are revealed in the theses.
The adaptation model of the state management of post-diploma education has been worked out. The given model suggests that the realization of administrative influence of a representative of state management is carried out in such a process, which combines management mechanisms of different nature having special purpose.
The possibilities of using the given model in Ukraine and factors affecting this process have been investigated.
Key words: stable development, social adequacy, post-diploma education, socio-adequate management, a model of adaptation management, state management, mechanism of state management.
Підписано до друку 23.01.2006 р. Формат 60х84/16.
Папір офсетний. Друк різографічний. Умов.-друк. арк. 0,9.
Тираж 100 прим. Замовлення №
_________________________________________________
Донецький державний університет управління
83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а
