Більшість віршів останнього циклу “Із книги Кааф” поет написав терциною. Тонке мереживо рим, м’який 5-стопний ямб, багатозначний афористичний пуант легко й невимушено поєднують у композиційну цілість Франкове розуміння життєвої насолоди, щастя і страждання (“У сні зайшов я в дивную долину…”, “Поете, тям, на шляху життьовому…”, “Гуманний будь, і хай твоя гуманність…”, “Як трапиться тобі в громадськім ділі…”, “Ти йдеш у вишукано-скромнім строї…”, “Ф. Р.”). Але ніжна, лагідна терцинна мелодика циклу поволі стихає, і в душі митця настає “глибока павза”. Білий астрофічний вірш автопсихологічних медитацій “Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє...” і “Як голова болить!..”, пронизаний щирими оповідними інтонаціями та сповнений численними перенесеннями, малює страшні картини нелюдських страждань автора, що врівноважуються гармонією ритму і смислу в рідкісних 9-рядкових строфах фінальної поезії циклу – “Якби ти знав, як много важить слово...”.

Збірка “Semper tiro” відсвічує образ умудреного життєвим досвідом поета, ніжного лірика й турботливого громадянина. Легка, енергійна, а разом з тим наче кована з криці форма цієї заповітної книги. З її сторінок журливо ллється спокійна осіння мелодика вірша. Зазнавши “розкошів найвищих” у величній школі мистецтва, її вічний учень наче квапився зловити на вечірньому обрії останні золоті промені вишуканої поезії.

ВИСНОВКИ

1. В українській поезії лірика Івана Франка була “явищем наскрізь революційним”. Слідом за Шевченковим естетично-емоційним пафосом вона утверджувала національний інтелектуальний первень, збагачувала ідейно-тематичний спектр вірша, “європеїзувала” поетику. Новаторство Франка полягало в унікальній здатності до ненастанного поступу, художньої еволюції, синхронної із загальноєвропейськими стильовими трансформа-ціями зламу ХІХ-ХХ ст., у випередженні естетичних тенденцій розвитку національної літератури.

2. В “артистичній творчості” поета вирізняються п’ять головних етапів розвитку естетичної свідомості, що органічно кореспондували з провідними художніми напрямами й течіями епохи. Франко пройшов довгий і складний шлях від романтизму через позитивізм (науковий реалізм) до модернізму (неоромантизму, символізму, імпресіонізму тощо). Провідні образи і мотиви, зародившись іще в добу “молодечого романтизму”, модифікувались у пізні-ших періодах, наповнювалися новими художніми концептами, засвідчуючи тяглість і неперервність поетичного мислення митця.

3. Франковій ліриці властивий такий широкий жанровий діапазон, якому немає аналогів в українській літературі. Поет майстерно апробував чи не всі можливі жанри, вироблені світовим письменством за тисячоліття його існування, синтезував новітні, часто авторські ліричні форми. Він ретельно продумував генологічну концепцію своїх збірок, а в найдовершеніших досягав рідкісної гармонії змістоформи. Намагаючись надати віршам ідейно-художньої суцільності, майже завжди об’єднував їх у численні цикли за жанровим та метажанровим принципами.

4. У багатому й розмаїтому поетичному космосі Франка дві художні “галактики” розгортаються довкола ключових образів-концептів, ідейно-естетичних домінант його лірики – боротьби і любові. Обидва образні світи з характерною для них діалектичною напругою і взаємодоповнюваністю в естетично трансформованій цілості відбивали іманентні екзистенційні супе-речності людського буття. У їхній символічній структурі прадавні міфо-логічні й фольклорні архетипи органічно поєднувалися зі світовою літера-турною традицією та духовними віяннями епохи.

5. Невичерпно винахідливим виявився І.Франко у царині версифікації, у прагненні до урізноманітнення та європеїзації української поезії, у схиль-ності до новаторських експериментів. Тому його ліриці притаманні коло-сальне багатство відшліфованих віршових форм і водночас семантична зумовленість ритмомелодичної структури, безпрецедентна в українській поезії гармонізація ритму і змісту. Кожну збірку вирізняє своєрідна верси-фікація, концептуальність, притаманний лише їй поетичний настрій і темперамент. Усі вони звучать на різних ритміко-інтонаційних регістрах.

6. Поетика лірики І.Франка – це універсальна художня система, вічна загадка “незглибимого творчого ремесла” й безсмертного духу митця. У кожній його поетичній книзі – і в молодечих, романтично-наївних “Балядах і розказах”, і в “агітаційній”, заклично-бойовій поезії “З вершин і низин”, і в ніжно-сумовитих настроях “Зів’ялого листя”, й у м’якій, щирій дидактиці “Мого Ізмарагду”, і в елегійних імпресіях “Із днів журби”, і в мистецькому тріумфі “Semper tiro”, і в панорамній різнорідності “Давнього й нового”, і в національно-патріотичних “Віршах на громадські теми”, й у зворушливій ностальгії “Із літ моєї молодості” – скрізь перед читачем і дослідником на повен зріст постає “щиролюдський”, живий і повнокровний образ “цілого чоловіка”.

7. “Українська літературна цивілізація” (О.Пахльовська) новітньої доби перебуває в силовому полі феноменального ліричного універсуму І.Франка. Громадянський пафос, національна свідомість, полемічність, інтелектуалізм, філософічність, інтертекстуальність, адорація класичних форм, віра в творчі сили і високе покликання людини – ідейно-естетичні домінанти лірики Фран-ка, які визначили магістральні тенденції розвитку української поезії ХХ ст. Франківські традиції продовжуються у творчості не тільки його сучасників (Уляни Кравченко, Климентини Попович, В.Щурата, О.Маковея, М.Воро-ного, Б.Лепкого, П.Карманського), а й “неокласиків” (М.Зерова, М.Риль-ського, П.Филиповича), поетів “празької школи” (Є.Маланюка, Наталі Лі-вицької-Холодної, О.Ольжича), вояків ОУН-УПА (Марка Боєслава, М.Куш-ніра, Б.Будки), “шістдесятників” (Д.Павличка, В.Стуса, І.Світличного) та ін.

Виконане дослідження не вичерпує усього розмаїття Франкової лірики і відкриває перспективи поглибленого вивчення окремих поетичних книг, інтертекстуальних зв’язків, історичної поетики жанрів і стилів, міфопоетики і символіки, системи поетичних тропів і фігур.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Ліричний універсум Івана Франка: горизонти поетики. Монографія. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. – 488 с.

2. Поезія Івана Франка // Історія української літератури ХХ ст. (70-90-ті рр.): У 2 кн.: Підручник. За ред. О.Д. Гнідан. – К.: Вища школа, 2003. – Кн.2. – С.123-160.

3. Подвійне коло таємниць (Нові матеріали до історії “Зів’ялого листя”) // Дзвін. – 1990. – № 8. – С.126-133 (у співавторстві з І.Денисюком).

4. Невідомі матеріали до історії ліричної драми Івана Франка “Зів’яле листя” // ЗНТШ. Праці філологічної секції. – Львів, 1990. – Т. ССХХІ. – С.265-282 (у співавторстві з І.Денисюком).

5. “Тій формі й зміст най буде відповідний...” (змістовність ритміко-інтонаційної структури політичної лірики І.Франка) // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 1992. – Вип.56. – С.110-118.

6. Ритміка Франкових “Ізмарагдів” // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті та матеріали. – Львів, 1993. – Вип.58. – С.96-104.

7. До проблеми “Іван Франко і Львівський університет” // Українська філологія: досягнення, перспективи: До 145-річчя заснування кафедри української філології у Львівському університеті. – Львів, 1994. – С.189-199.

8. “Вже сонечко знов по лугах...” І.Франка (спроба мікроаналізу) // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті та матеріали. – Львів, 1995. – Вип.60. – С.69-76.

9. Иван Франко и Александр Брюкнер (к истории взаимоотношений) // Stosunki kulturowo-literackie polsko-wschуdniosіowiaсskie. Pod red. Kazimierza Prusa. – Wydawnictwo WSP w Rzeszowie. – Rzeszуw, 1995. – С.117-124.

10. “Історія України-Руси М.Грушевського в рецепції І.Франка // Михайло Грушевський і Західна Україна: До 100-річчя від початку діяльності М.Грушевського у Львівському університеті. – Львів, 1995. – С.93-96.

11. Універсум минулого й сучасного у циклі “На старі теми” І.Франка // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті та матеріали. – Львів, 1996. – Вип.62. – С.130-139.

12. Український світ “Єврейських мелодій” // Літературознавство: Матеріали ІІІ конгресу МАУ (Харків, 26-29 серпня 1996 р.). – К., 1996. – С.131-140.

13. Iwan Franko i Juliusz Sіowacki: typologia poetyckiego symbolu // Poetyka przemiany czіowieka i њwiata w twуrczoњci Juliusza Sіowackiego. – Olsztyn: Wyїsza Szkoіa Pedagogiczna, 1997. – C.166-177.

14. Інтертекстуальне поле лірики І.Франка // Язык. Культура. Взаимопонимание. Материалы Междунар. науч. конф. – Львов, 1997. – С.413-422.

15. Еволюція естетичної свідомості у ліриці Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. – Львів: “Світ”, 1998. – С.290-299.

16. “Мов органи в величному храмі...” (російська поезія у збірці “Баляды и росказы” І.Франка // Російське слово в українському тексті. Українське слово в російському тексті: Зб. наук. праць. – Львів: “Світ”, 1998. – С.129-139.

17. Проблема зради у поезії А.Міцкевича, О.Пушкіна, І.Франка // Sіowo. Tekst. Czas: Materiaіy III Miкdzynar. konf. nauk. poњw. 200-leciu urodzin Adama Mickiewicza i Aleksandra Puszkina. – Szczecin, 1999. – С.90-94.

18. Серболужицькі та українські гімни ХІХ століття (типологія жанру) // Питання сорабістики: VI-VII міжнар. сорабістичні семінари. – Львів: “Центр Європи”, 1999. – С.106-114.

19. Інтимна лірика Я.Каспровича та І.Франка. Типологія “болю існування” // Jan Kasprowicz. W siedemdziesiкciolecie њmierci. Materiaіy Miкdzynar. Sesji Nauk. – Olsztyn, 1999. – С.193-205.

20. Жанрова структура “Мого Ізмарагду” І.Франка // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. праць. – Львів: Світ, 1999. – Ч.1. – С.193-202.

21. Юліуш Словацький та Іван Франко (субстанція духу в поезії) // Юліуш Словацький і Україна: Зб. наук. праць. Київські полоністичні студії. Том ІІ. – К.: “Бібліотека українця”, 2000. – С.75-87.

22. “Зів’яле листя” І.Франка і “Miіoњж” Я.Каспровича (спроба типології) // Літературознавство: Матеріали ІV конгресу МАУ (Одеса, 26-29 серпня 1999 р.). – Кн.1. – К., 2000. – С.530-537.

23. Ритміка збірки “Semper tiro” // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 2001. – Вип. 64. – С.54-67.

24. Перехресні стежки Івана Франка і Яна Каспровича (типологія творчості) // Porуwnanie jako dowуd. Polsko-ukraiсskie relacje kulturalne, literackie, historyczne 1890-1999. Seria Literaturoznawstwo Porуwnawcze nr 2. Adam Mickiewicz Press. Poznaс 2001. – С .133-151.

25. Маловідома збірка Івана Франка “Вірші на громадські теми” (Передмова до передруку збірки) // Денисюк І. Невичерпність атома. – Львів, 2001. – С.98-101 (у співавторстві з І.Денисюком).

26. Жанрова своєрідність збірки “Із днів журби” І.Франка // “З його духа печаттю…”: Зб. наук. праць на пошану професора Івана Денисюка. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – Т.1. – 331-340.

27. Рання лірика Івана Франка (пора “молодечого романтизму”) // Українське літературознавство. Зб. наук. праць. – Львів: ВЦ Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2002. – Вип. 65. – С.77- 91.

28. Іван Франко та Ян Каспрович: поетичний дискурс // Українсько-польські літературні контексти. Зб. наук. праць. Київські полоністичні студії. Том IV. – К., 2003. – С.221-238.

29. Імпресіоністична лірика І.Франка // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті й матеріали. – Львів, 2003. – Вип. 66. – С.19-28.

30. Франкова “Книга Кааф”. – Вісник Львівського університету. Серія філологічна: Франкознавство. – Львів, 2003. – Вип. 32. – С.50-58.

31. Олександр Пушкін у житті і творчості Івана Франка // Матеріали V конгресу МАУ: Літературознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – Кн.2. – С.138-143.

32. Відгомін “Веснівки” М.Шашкевича у творчості І.Франка // Шашкевичіана. Зб. наук. праць. – Вип. 5-6. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2004. – С.256-261.

33. Перед брамами державного життя (поезія Івана Франка 1914-1916 рр.) // Визвольний шлях. – 2004. – Кн. 8. – С.43-55.

34. Франкові “картки любові” // Парадигма. – Вип. 2. – Ювілейний зб. на пошану Любомира Сеника. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’я-кевича, 2004. – С. 82-91.

35. Жанрова парадигма збірки “Semper tiro” І.Франка // Вісник Львівського університету. Серія філологічна: Теорія літератури і порівняльне літературознавство. – Львів, 2004. – Вип. 33. – Ч. 2. – С.118-126.

36. Василь Щурат і поезія зів’ялого листя // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2004. – Вип. 35. – С.219-228.

37. Мілітарна поезія Івана Франка // “Муза і меч”: національний рух у фольк-лорних та літературних джерелах: Зб. наук. праць. – Львів, 2005. – С.96-110.

38. Гармонія ритму у збірці “Із днів журби” І.Франка // Вісник Прикарпат-ського національного університету. Філологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – Вип. ІХ-Х. – С. .

39. Абсолютний пан форми” (ритміка “Зів’ялого листя” І.Франка) // Українське літературознавство. Зб. наук. праць. – Львів: ВЦ Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2006. – Вип. 67. – С.129-147.

40. Жанрова мозаїка “Зів’ялого листя” // Українське літературознавство. Іван Франко: Статті й матеріали. – Львів, 2006. – Вип. 68. – С.51-63.

Анотація

Корнійчук В.С. Поетика лірики Івана Франка. – Рукопис: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальності 10.01.01 – українська література. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню поетики лірики Івана Франка в еволюційно-естетичному, генологічному, ейдологічному, ритміко-інтонаційному аспектах.

Уперше здійснено комплексний, системно-функціональний аналіз поетики лірики І.Франка, обґрунтовано головні періоди еволюції його естетичної свідомості, схарактеризовано основні типи ліричних структур, з’ясовано жанрову природу конкретних віршів, окремих циклів, провідних поетичних збірок. З позицій літературознавчої герменевтики розглянуто ліричний універсум поета, встановлено стрижневі параметри його образного світу, розкрито особливості художнього мислення. Визначено естетичні функції віршового ритму, виявлено діалектичний взаємозв’язок ритмомелодики із змістом ліричних творів. Осмислено високий рівень поетичного новаторства І.Франка.

Ключові слова: лірика, поетика, естетична свідомість, жанр, генологія, образний світ, віршування, ритміка, ритмомелодика, поетичне новаторство.

Аннотация

Корнийчук В.С. Поэтика лирики Ивана Франко. – Рукопись: Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 – украинская литература. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2006.

Диссертация посвящена исследованию поэтики лирики Ивана Франко в эволюционно-эстетическом, генологическом, эйдологическом, ритмико-интонационном аспектах.

Впервые осуществлен комплексный, системно-функциональный анализ поэтики лирики И.Франко, обоснованы главные периоды эволюции его эстетического сознания, охарактеризованы основные типы лирических структур, выяснена жанровая природа конкретных стихотворений, отдельных циклов, ведущих поэтических сборников. С позиций литературоведческой герменевтики рассмотрен лирический универсум поэта, установлены стержневые параметры его образного мира, раскрыты особенности художественного мышления. Определены эстетические функции стихотворного ритма, выявлена диалектическая взаимосвязь ритмомелодики и содержания лирических произведений. Осмыслен высокий уровень поэтического новаторства И.Франко.

Ключевые слова: лирика, поэтика, эстетическое сознание, жанр, генология, образный мир, стихосложение, ритмика, ритмомелодика, поэтическое новаторство.

Summary

Korniychuk V. S. Poetics of Ivan Franko’s lyrics. – Manuscript: A thesis for a Candidate Degree in Philology, speciality 10.01.01 – Ukrainian Literature. – Ivan Franko Lviv National University, Lviv, 2006.

The dissertation analyses the poetics of Ivan Franko’s lyrics in various aspects, such as evolutional, aesthetic, genological, eidological, rhythmical and intonational.

This is the first attempt to carry out a complex systematic and functional analysis of poet’s literary skills as well as his aesthetic evolution. A new periodization of Franko’s poetry is suggested. It comprises five epochs each having its own vision of the world, its problems and poetics. They are: 1)1873-1876 (the poetry of “youthful romanticism”); 2) 1876-1889 (the poetry of the prophecy and rebellion); 3) 1890-1900 (the “pain of living” poetry); 4) 1901-1906 (transcendence of poetic word) and 5) 1907-1916 (“ill spirit” poetry). Poet’s long and hard way from romanticism through positivism (scientific realism) to early modernism (new romanticism, symbolism, impressionism etc.) is observed.

The dissertation determines Ivan Franko’s genologic consciousness: not only did he introduce many new topics into Ukrainian poetry but also he promoted the revolution in genre system. Besides, the main types of poetic structures are characterized; the unique genre paradigm of Franko’s most popular and significant collections – “From Heights and Depths”, “Withered Leaves”, “My Emerald”, “From Days of Grief” and “Semper tiro” – is researched; the genres of separate poems and poetic collections are specified.

Franko’s lyrical universe is viewed from the point of literary hermeneutics; artistic model of the world is shown as combining two categories of hero’s existence: fight representing rebellion against the reality and love as a permanent urge towards harmony, pleasures of life and peace of mind. The researcher singles out key motives, core images and concepts which evolve in the course of poet’s life: their sense gets deeper and they absorb numerous macro-images thus creating the illusion of the second or third reality.

The work also deals with the stereometric analysis of Franko’s versification which takes into account both contextual and formal parameters of the artistic text. The aesthetic functions of the rhythm are determined as well as the mutual connection between rhythm and melody on one hand and the content of the poetry on the other hand.

The dissertation investigates the rhythm and melody of a verse, its form and lexical and syntactic structure; these are immanent expressive means that create a unique, individual charm of a poem.

The author points out the novelty of poet’s writings which consisted in his unique ability to move forward, make progress, evolve artistically and keep up with the European style transformations of XIX-XX centuries thus going ahead of aesthetic tendencies of national literature development. Following Shevchenko’s aesthetic and emotional pathos Franko’s poetry strengthened national intellectual level, broadened the topics and ideas of the poetry, made it sound more European. Through every collection of poetry the readers and the researchers may see the image of “integral man” and talented poet who created his unique lyrical universe.

Key words: lyrics, poetics, aesthetic consciousness, genre, genology, world of imaginary, versification, rhythm, melody, poetic novelty.

Підписано до друку 16.03.2006. Формат 60х84/16

Папір офсетний. Друк на різографі.

Умовн. друк. арк. 1,9. Обл.-вид. арк. 2,25.

Наклад 100 прим. Зам. №88.

Видавничий центр Львівського національного університету

імені Івана Франка

79000, м. Львів, вул. Університетська, 1