Національний технічний УНІВЕРСИТЕТ

“Харківський політехнічний інститут”

Лапін Євген Васильович

УДК 658.011:658.012.32

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ: ФОРМУВАННЯ,

ОЦІНКА, УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант – | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Балацький Олег Федорович,

Сумський державний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Ареф’єва Олена Володимирівна,

Європейський університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки (м. Київ);

доктор економічних наук, професор

Захарченко Віталій Іванович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економіки та управління;

доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович,

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, декан економічного факультету.

Провідна установа:

Інститут економіки промисловості НАН України, відділ фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу (м. Донецьк)

Захист відбудеться “13” вересня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.050.02 Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” за адресою: 61002, Харків, вул. Фрунзе, 21 (ауд. 1001 У/1)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” за адресою: 61002, Харків, вул. Фрунзе, 21

Автореферат розісланий “27” липня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гаврись О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування ефективних, адаптованих до сучасних умов розвитку виробничих відносин механізмів управління промисловими підприємствами неможливе без комплексного і системного дослідження поняття „економічний потенціал”, визначення його структурних елементів і характеру взаємодії між ними. При цьому економічний потенціал підприємств варто розглядати не тільки як здатність виробляти товари та послуги, але і як систему, що синтезує динамічне зростання такої здатності. По суті, мова йде про визначення меж виробничо-відтворювальних процесів на підприємстві, в галузі або регіоні, про умови реалізації деяких граничних стратегічних установок, у межах яких виробничі системи будь-якого рівня не втрачають своєї цілісності.

Вирішення цієї задачі не можливе без розробки та впровадження принципово нових підходів до визначення ролі і місця економічного потенціалу у формуванні стратегії розвитку підприємств в умовах невизначеності і динамічності зовнішнього економічного середовища.

Питання дослідження економічної сутності поняття „економічний потенціал”, його формування, оцінки та управління розглядалися у працях вітчизняних вчених таких, як В. Авдеєнко, В. Архипова, О. Амоша, О. Ареф’єва, О. Балацький, В. Вишневський, В. Герасимчук, Е. Горбунов, І. Джаїн, Ю. Дінець, Ю. Дорошенко, А. Жулавський, А. Задоя, В. Захарченко, В. Зубков, Е. Іванова, П. Ігнатовський, С. Лосєв, І. Лукінов, М. Максимов, Л. Мірошник, В. Москаленко, Б. Мочалов, А. Онищенко, Б. Пасхавер, П. Перерва, Б. Плишевський, А. Проскуряков, А. Самоукін, М. Сліжіс, А. Тодосійчук, В. Фальцман, Е. Фігурнов, С. Хейнман, А. Цигичко, Д. Черніков, Д. Шевченко та закордонних економістів таких, як С. Бах, Р. Каплан, Д. Нортон, Л. Ліндлар, В. Шермет.

Разом з тим, з наукової і практичної точок зору залишається недослідженою проблема оптимальної взаємодії елементів системи стратегічного управління промисловими підприємствами в умовах динамічних змін зовнішнього економічного середовища. Насамперед недостатньо дослідженими є теоретико-методичні питання, пов'язані з формуванням системи стратегічного управління промисловими підприємствами на основі внутрішньофірмового управління і планування розвитку економічного потенціалу. Це тим більш важливо, що розробка економічної політики припускає визначення цілей діяльності і стратегії розвитку підприємств на найближчу і дальню перспективи, виходячи з їх потенційних можливостей та забезпеченості відповідними ресурсами. Вирішення таких задач не можливе без переосмислення економічної сутності і методів оцінки капіталу підприємств. Не позбавлене внутрішньої логіки, на наш погляд, питання про оцінку окремих компонентів економічного потенціалу промислових підприємств у термінах їх прогнозної вартості. Адже оцінка вартості активів, по суті, є оцінка „у минулому”. Оцінка ж економічного потенціалу – це оцінка потенційної вартості активів, що само по собі має значно більший інтерес.

Напрямки вдосконалення механізму використання економічного потенціалу промислових підприємств об’єктивно визначаются єдністю і взаємною залежністю трансформаційних процесів у сфері відносин власності та у сфері організаційно-управлінських форм підприємств. Взаємний зв'язок зовнішнього і внутрішнього економічних середовищ підприємств, постійний процес удосконалення нормативно-правової бази, вимагають узгодження і координації зусиль законодавчої, виконавчої влади і менеджерів промислових підприємств, спрямованих як на реалізацію наявного економічного потенціалу, так і на формування умов його зростання. У цьому розумінні саме поняття „механізм використання економічного потенціалу” має подвійне значення: ефективне використання поточного стану зовнішнього економічного середовища для досягнення максимальних результатів виробничо-господарської діяльності і формування організаційно-економіко-правових умов розвитку продуктивних сил і відповідних їм виробничих відносин. Як у першому, так і у другому випадках велике значення мають наукові дослідження, спрямовані на розробку методів стимулювання ефективного використання економічного потенціалу підприємства, забезпечення його економічної безпеки. Таким чином, актуальність перелічених проблем, їх недостатня розробленість і практичне значення обумовили основну мету і задачі дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає державними, галузевим і регіональним науковим програмам і темам. Дисертаційна робота виконана відповідно до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки (Закон України “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності”, Постанова Верховної Ради України № 2105 – ХІІ від 16.10.1992 р., Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1994 р.), зокрема відповідно до концепції пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки: пункт 5; тематики науково – дослідних робіт Сумського державного університету, серед яких: держбюджетна тема “Теоретичні і методологічні основи економічної оцінки ресурсного потенціалу території” (№ держ. реєстр. 0100U003225), де автором удосконалені методичні підходи до економічної оцінки ресурсного потенціалу території; “Бюджетна та інвестиційна політика в сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування” (№ держ. реєстр. 0196U005439), в якій використані авторські пропозиції щодо вдосконалення теоретичних та науково-методичних підходів до економічної оцінки екологічного стану промислового підприємства; “Розробка фундаментальних економічних основ теорії розвитку” (№ держ. реєстр. 0103U007663), де запропоновані та обґрунтовані принципи і напрямки розвитку системи управління економічним потенціалом складних виробничих систем.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних і науково-методичних основ формування, оцінки і управління економічним потенціалом підприємств промисловості в умовах конкурентного середовища. Реалізація цієї мети обумовила вирішення таких задач

- визначити категоріальну сутність, зміст, склад і структуру економічного потенціалу підприємств;

- узагальнити і розвинути теоретичні основи та удосконалити науково-методичні підходи до комплексної оцінки економічного потенціалу промислових підприємств;

- розвинути теоретичні положення і методичні підходи до економічної оцінки виробничого, кадрового та інвестиційного потенціалів підприємств;

- виявити місце і роль потенціалу підприємств у процесі відтворення економічного потенціалу регіону і розглянути стратегічні уцілі у системі взаємодій підприємств із зовнішнім економічним середовищем;

- сформувати теоретичні та методичні основи побудови взаємовідносин між системами стратегічного і тактичного управління підприємством і системою економічного потенціалу;

- дослідити проблеми вибору й обґрунтування стратегії і тактики формування пріоритетних напрямків інвестування економічного потенціалу підприємств;

- розробити теоретичні і методичні положення формування організаційно-економічного механізму ефективного використання і відтворення економічного потенціалу підприємств.

Об'єктом дослідження є процес відтворення економічного потенціалу підприємств промисловості та організаційно-економічний механізм його забезпечення.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають з приводу формування, розвитку та ефективного використання економічного потенціалу як фактору стратегічного розвитку підприємств промисловості.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є природничо-наукові методи пізнання, фундаментальні положення загальної економічної теорії, положення теорії ефективності і теорії економічної оцінки ресурсів, праці вітчизняних і закордонних вчених у галузі економіки промисловості. При проведенні дисертаційного дослідження були використані:

- методи системно-структурного і порівняльного аналізів – для ієрархічної структуризації економічного потенціалу підприємств, класифікації і групуванні підходів до економічної оцінки потенціалу підприємств, аналізу і класифікації напрямків інвестування економічного потенціалу підприємств, формування типології методів стимулювання ефективного використання економічного потенціалу підприємства, формування механізму взаємодії основних структурних елементів економічного потенціалу підприємств;

- методи формально-логічного аналізу – для порівняльного аналізу та вдосконалення принципів і методів оцінки економічного потенціалу промислових підприємств,

- економіко-статистичні методи – для прогнозування динаміки розвитку потенціалу промислових підприємств;

- методи моделювання і прогнозування – для дослідження динаміки розвитку потенціалу, моделювання економічного потенціалу та формування інвестиційної моделі потенціалу промислових підприємств.

Інформаційну базу дослідження склали: правові і нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, первинні дані про результати господарської діяльності промислових підприємств, зібрані та систематизовані безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації розроблені теоретичні основи і науково-методичні підходи до відтворення, оцінки та управління розвитком економічного потенціалу підприємств промисловості. Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- визначено суб’єктну та предметно-цільову структури поняття „економічний потенціал підприємств промисловості” як максимально можливого обсягу виробництва матеріальних благ і послуг при найбільш ефективному використанні за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів, що, на відміну від існуючих теоретичних положень, встановлює залежність економічного потенціалу від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, які залучаються у виробничий процес, рівня організації виробництва, ефективності системи управління;

- встановлені об’єктивні закономірності процесу відтворення економічного потенціалу підприємства, які полягають у циклічності, взаємній залежності та обумовленості фаз його формування, розвитку і використання, що дозволяє, на підставі визначення необхіднних та достатніх умов оптимальної взаємодії структурних елементів економічного потенціалу підприємства, суттєво розвинути наукові положення теорії ефективності господарської діяльності промислових підприємств;

- доведено, що динаміка ринкової вартості активів підприємства є критерієм ефективності використання його економічного потенціалу оскільки дозволяє враховувати умови господарської діяльності як окремого підприємства, галузі так і національної економіки у цілому, на основі чого формулюється концепція ієрархічно субординованої оцінки економічного потенціалу промислового підприємства;

- запропоновано та обгрунтовано теоретичні положення і науково-методичні підходи до формування механізму безпеки економічного потенціалу підприємства, сутність яких полягає в об’єднанні завдань стратегічного управління і безпеки його економічного потенціалу, що дозволяє конкретизувати завдання стратегічного і антикризового управління промисловими підприємствами;

удосконалено:

- науково-методичні підходи до вартісної оцінки економічного потенціалу підприємства, які полягають у визначенні залежності потенційної прибутковості активів від операційної і фінансової діяльностей, амортизаційних відрахувань, доходів від залучення людського капіталу, що дозволяє застосовувати факторні моделі для оптимізації стртуктури економічного потенціалу промислових підприємств;

- принципи і методи встановлення та дослідження взаємозв’язків підсистем економічного потенціалу підприємства з економічними потенціалами більш високих ієрархічних рівнів, які, на відміну від існуючих, дозволяють враховувати єдність та протиріччя критеріїв ефективності управління на рівні регіону та підприємства: основною метою діяльності підприємства є максимізація доходу, а для державного (регіонального) управління важливим є соціально-економічний результат;

- теоретичні положення визначення сутності поняття „виробничий потенціал підприємства” як сукупної здатності продукувати споживчі вартості, та науково-методичні підходи до його вартісної оцінки сутність яких полягає у визначенні потенційної прибутковості виробничих активів, що дозволяє узгодити завдання оцінки, аналізу і прогнозування показників використання виробничого потенціалу їз загальноприйнятими показниками господарської діяльності промислових підприємств;

- визначення організаційно-управлінського потенціалу підприємства, яке, на відміну від існуючих підходів, дозволяє враховувати сукупну спроможність діючої системи управління забезпечити стійке положення підприємства на конкурентному ринку та його сталий розвиток;

- механізм управління економічним потенціалом підприємства на основі встановлення об’єктивних тенденціцй взаємодії його окремих складових – формування, розвитку та ефективного використання, що дозволяє, за допомогою коефіцієнтів еластичності, встановити оптимальні пропорції витрат на відтворення структурних елементів економічного потенціалу підприємства;

дістали подальший розвиток:

- теоретичні положення управління інвестиційним потенціалом підприємства на основі активного та пасивного впливу на мультиплікатор інвестицій: активний вплив полягає в коригуванні виробничої структури підприємства, що забезпечує, відповідно, збільшення мультиплікатора та обсягів виробництва; пасивний – полягає у забезпеченні оптимальних темпів зростання інвестицій і зміни виробничої структури підприємства;

- теоретичні положення визначення економічної сутності поняття „кадровий потенціал підприємства” як сукупної здатності персоналу підприємства реалізовувати свої фізичні, інтелектуальні, соціальні і духовні можливості у процесі виробничої діяльності в умовах конкретних соціально-економічних відносин, та методичні підходи до його вартісної оцінки на основі визначення нормального прибутку на вкладений людський капітал;

- принципи і методи стратегічного управління підприємством, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються на поєднанні основних задач управління економічним потенціалом підприємства: аналіз стратегічних альтернатив, вибір комплексної стратегії розвитку, реалізація вибраних стратегій, прогнозування рівня економічного потенціалу підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Вони призначені для вдосконалення методів формування стратегічних планів розвитку промислових підприємств на основі оцінки і прогнозування їх економічного потенціалу, узгодження галузевих і територіальних програмам економічного розвитку.

Теоретичні, науково-методичні та практичні результати дисертаційного дослідження використані Верховною Радою України (Комітет економічної політики, управління народним господарством, власності й інвечтицій) при формуванні державних програм розвитку базових галузей промисловості України, що підтверджується відповідними сертифікати від 23.12.2003 р., 13.01.2004 р., 24.03.2004 р. і 29.10.2004 р..

Результати дисертаційного дослідження в частині оцінки і прогнозування економічного потенціалу промислових підприємств були використані Фондом державного майна України при розробці перпективних планів реструктуризації та акціонування підприємств основної хімічної промисловості, що підтверджується відповідними сертифікати від 19.03.2003 р., 18.04.2003 р., 22.04.2004 р..

Методичні та практичні результати дисертаційного дослідження були використані при вдосконаленні системи стратегічного управління на промислових підприємствах Сумської області на основі формування, оцінки та ефективного використання економічного потенціалу, що підтверджується довідками про впровадження ВАТ „Сумихімпром” (№12851 від 8.12.2005 р.) та ВАТ „Selmi” (№19/86 від 15.12.2005 р.).

Результати дисертаційного дослідження були впроваджені в навчальний процес у Сумському державному університеті (акт впровадження від 15 листопада 2005 р.) та були використані при підготовці: підручника „Економіка підприємства”, затвердженого Міністерством освіти і науки України (лист №14/18.2-856 від 22.04.2004 р.); навчального посібника “Інформаційні системи в менеджменті”, розділ 2 “Інформаційні ресурси як складова економічного потенціалу підприємства” рекомендованого до друку вченою радою Сумського державного університету. (протокол № 8 від 16.05.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до формування, оцінки і управління економічним потенціалом промислових підприємств. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Наукові і практичні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: тринадцята щорічна науково-практична конференція “Актуальні проблеми економіки природокористування” (Суми, 1996 р.); ХІІІ міжнародна науково-практична конференція “Стратегія розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети й інфраструктура” (Чернівці, 2002 р.), V міжнародна конференція по охороні навколишнього середовища (Київ, 2003 р.); друга, третя щорічні всеукраїнські наукові конференції “Екологічний менеджмент у загальній системі управління” (Суми, 2002-2003 рр.); науково-технічні конференції викладачів, співробітників, аспірантів, студентів Сумського державного університету (Суми, 2003-2004 рр.), науково-практична конференція “Проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства і механізм використання його показників” (Суми, 2004 р.).

Публікації. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження опубліковані в 42 наукових працях загальним обсягом 199,9 друкованих аркушів (з яких особисто автору належить 61,83 друк. арк.), у тому числі: у 2 монографіях без співавторів обсягом 36,5 друк. арк., у 2 монографіях у співавторстві, у 4 навчальних посібниках у співавторстві, у 22 статтях у наукових фахових виданнях (з них 6 у співавторстві), в 5 публікаціях у матеріалах конференцій і 7 статтях в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків і списку використаних джерел з 285 найменувань і вміщує 68 таблиць, 30 ілюстрацій. Повний обсяг дисертації становить 432 сторінки, з них повні сторінки займають: таблиці – 20 сторінок, ілюстрації – 4 сторінки, список використаних джерел – 24 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 408 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Економічний потенціал промислового підприємства як економічна категорія” проведено аналіз та узагальнення теорії оцінки економічного потенціалу суб’єктів господарювання, визначені сутність та зміст поняття “економічний потенціал підприємства”, досліджуються співвідношення між економічним потенціалом підприємства та економічними потенціалами більш високих ієрархічних рівнів (галузь, регіон, країна).

Проведений у роботі аналіз (табл. 1) свідчить, що поняття “економічний потенціал підприємства” сучасною економічною наукою трактується неоднозначно. На думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником. У ньому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-культурні властивості економічної системи. Величина економічного потенціалу підприємства визначається масштабом, ступенем досконалості і структурою продуктивних сил. Разом з цим аналіз виявив значні розходження у визначеннях економічного потенціалу, розумінні його сутності, складу структурних елементів, його взаємозв'язку з категоріями “національне багатство”, “виробничі сили” та ін.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз теоретичних підходів до визначення сутності поняття “економічний потенціал”

Теоретичні підходи | Вчені | Обмеження

Визначення сукупної здатності галузей економіки і окремих підприємств | Мочалов Б.,

Мосін В.,

Крук Д. | Виділяється і оцінюється лише одна складова економічного потенціалу – здатність виконувати виробничу функцію. Це, на нашу думку, важлива, але не єдина складова економічного потенціалу виробничої системи

Визначення сукупності наявних ресурсів | Ігнатовський П., Плишевський Б., Тодосейчук А.,

Цигичко А. | Не відділяються суттєві відмінності поняття “економічний потенціал” від інших економічних понять, таких, як “національне багатство”, “ресурси”, “матеріально-технічна база”. Принциповою відмінністю між поняттями “ресурси” і “потенціал”, на наш погляд, є та, що ресурси існують незалежно від суб’єктів економічної діяльності, потенціал окремого підприємства, галузі неможливо відокремити від таких суб’єктів

Визначення результатів економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарської діяльності | Самоукін Л.,

Герасимчук В. | Враховується лише досягнутий рівень результатів економічної діяльності, тоді як економічний потенціал, на нашу думку, характеризує реальну, фактичну здатність створювати максимальний обсяг матеріальних благ з урахуванням відповідних ресурсних обмежень

Ототожнення сутності понять “економічний потенціал”, “економічна міць” і “народногоспо-дарський потенціал” | Горбунов Є.,

Фігурнов Є.,

Задоя А. | Неможливо виділити характерні ознаки та структурні елементи названих понять. Відсутні відповідні підходи до субординації понять

На підставі критичного аналізу сучасних теоретичних підходів в роботі запропоноване авторське визначення поняття “економічний потенціал підприємства” як максимально можливого обсягу виробництва матеріальних благ і послуг в умовах, що забезпечують найбільш ефективне використання за часом і продуктивністю наявних економічних ресурсів. Доведено, що економічний потенціал підприємства є складною, динамічною, ієрархічною і, виходячи з характеру взаємозв'язків, стохастичною системою, що складається з підсистем і елементів (рис. 1, табл. 2). Кожна із підсистем економічного потенціалу залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, які залучаються у виробничий процес, рівня організації виробництва, ефективності системи управління.

Рис. 1. Структура економічного потенціалу підприємства

Таблиця 2

Характеристика підсистем економічного потенціалу підприємства

Підсистеми | Характеристика

Кадровий потенціал | Представлений трудовими ресурсами, які залучаються підприємством для здійснення виробничої діяльності

Виробничий потенціал | Потенціал підприємства представлений засобами виробництва, природни-ми ресурсами, нематеріальними активами, інвестиційними ресурсами

Інноваційний потенціал | Потенціал підприємства характеризується його спроможністю до продукування нововведень і новацій власними силами або придбання їх зі сторони, а також до ефективного впровадження інновацій. Кількісно і якісно інноваційний потенціал представлений нововведеннями і новаціями в технічній, організаційній, економічній, управлінській сферах

Організаційно-управлінський потенціал | Потенціал підприємства характеризується спроможністю його системи управління забезпечити стійке положення підприємства на ринку і його економічний розвиток. Визначається рівнем прогресивності організаційної структури підприємства, методів організації виробництва і управління персоналом

У сукупності трудові, виробничі, інноваційні, організаційно-управлінські ресурси утворюють ресурсну структуру економічного потенціалу підприємства. З метою оцінки впливу окремих чинників на процеси формування, використання і розвитку економічного потенціалу в роботі досліджується характер його взаємовідносин з економічними потенціалами більш високих ієрархічних рівнів, і, зокрема, з економічним потенціалом регіону. Доведено, що економічний потенціал регіону має складну структуру. З однієї сторони, він складається з потенціалів підприємств, розміщених на його території, а з іншої – є інтегральним елементом загальнодержавного народногосподарського потенціалу. У структурі потенціалу регіону як інтегрального елемента загальнодержавного народногосподарського потенціалу в роботі виділяються такі основні складові: інституціональний потенціал, трудовий потенціал, фінансовий потенціал (поточні фінанси й інвестиції), виробничий потенціал, інтелектуальний потенціал, природний потенціал, соціальний потенціал, управлінський потенціал, потенціал регіональної інфраструктури.

В умовах глобалізації світової економіки, зростання конкуренції, слід розглядати економічний потенціал окремих підприємств, регіонів, країни в цілому. Є точки зору ієрархії економічних відносин нами виокремлюються взаємопов’язані та взаємообумовлені економічні потенціали підприємства, галузі, регіону, країни і глобальний (транснаціональний) потенціали (рис. 2).

Рис. 2. Співвідношення економічних потенціалів різних ієрархічних рівнів

В той же час економічний потенціал більш високого ієрархічного рівня не можна розглядати як суму потенціалів. Це пов’язано з властивостями синергізму складних систем. Такі властивості мають місце внаслідок взаємодії елементів системи і не спостерігаються в окремо взятих елементах. Виходячи з цього, можна допустити, що економічний потенціал території або галузі перевищує по своїй величині суму економічних потенціалів окремих економічних суб’єктів. Існує і зворотній зв’язок – економічний потенціал підприємства багато в чому визначається економічним потенціалом регіону в якому розташоване підприємство.

Найбільш складним об'єктом дослідження є процес відтворення економічного потенціалу підприємства. Відтворення економічного потенціалу як цілого здійснюється за допомогою відтворення його окремих елементів: робочої сили, капіталу, природних ресурсів та інформації. Відтворювальний підхід до аналізу економічного потенціалу дозволяє виділити його структурні елементи за фазами відтворення: потенціал виробництва, потенціал розподілу, потенціал обміну і потенціал споживання.

У другому розділі “Вдосконалення теоретико-методичних підходів до оцінки економічного потенціалу промислових підприємств” ставляться та вирішуються загальнотеоретичні питання оцінки економічного потенціалу промислових підприємств.

Аналіз існуючих теоретико-методичних підходів до оцінки економічного потенціалу промислових підприємств показав, що найбільш поширеною є оцінка потенціалу на основі фактично досягнутих значень фінансово-економічних показників підприємства. На наш погляд, такі теоретичні та методичні підходи не відповідають економічній сутності поняття “економічний потенціал підприємства”. Об’єктом оцінки мають бути потенційні можливості виробництва матеріальних благ і послуг. При цьому оцінці підлягає або загальний розмір економічного потенціалу, або його активної частини. Оцінка економічного потенціалу може бути або інтервальною (наприклад, річною), або сумарною за весь період, що дорівнює його середньому циклу відтворення. Оцінка економічного потенціалу підприємства проводиться в натуральному і вартісному вираженнях.

Узагальнення як вітчизняних, так і закордонних наукових досліджень дозволили сформувати типологію принципів, концепцій та методів оцінки економічного потенціалу підприємства (табл. 3). Слід зазначити, що використання того або іншого методу залежить від обраного підходу, цілей оцінки, виду і повноти вихідної інформації, специфіки складових елементів економічного потенціалу підприємства, що оцінюються, та інших чинників. Доведено, що зміна вартості активів підприємства є найбільш прийнятним показником як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах, оскільки враховує перспективи функціонування не тільки окремого підприємства та конкретної галузі, але й економіки в цілому. Управління вартістю активів з метою її зростання в довгостроковій перспективі дозволяє підприємству максимально задовольнити інтереси власників, визначити оптимальні стратегічні напрямки розвитку і сформувати систему управлінських заходів, що сприяють досягненню поставлених цілей.

Таблиця 3

Принципи, концепції та методи оцінки економічного потенціалу промислового підприємства

Принципи оцінки економічного потенціалу | Концепції оцінки економічного потенціалу промислового підприємства (у залежності від базового критерію оцінки)

- системності;

- узгодженості;

- варіантності;

- оптимальності;

- комплексності;

- адекватності;

- ефективності | Ресурсна | Порівняльна | Результатна

визначення еконо-мічного потенціалу підприємства вихо-дячи з суми витрат на його формування та використання | визначення еконо-мічного потенціалу підприємства на базі порівняння з аналогами | визначення еконо-мічного потенціалу підприємства за розміром чистого потоку економічних результатів від його використання

Групи методів оцінки економічного потенціалу промислового підприємства

Методи непрямої оцінки | Методи прямої оцінки

непряма оцінка економічного потенціалу підприємства проводиться з використан-ням фактичних значень показників, які характеризують результати його роботи | пряма оцінка економічного потенціалу підприємства – це оцінка можливостей підприємства в майбутньому

Методи оцінки економічного потенціалу промислового підприємства та його складових

експертний | бальний | рейтинговий порівняльний аналіз | метод аналогій | факторний аналіз | методи математичного програмування

Для оцінки економічного потенціалу промислових підприємств в роботі запропонований та обґрунтований метод, що базується на „теорії факторів виробництва”, відповідно до якої додану вартість підприємства можна визначити як суму доданих вартостей від використання факторів виробництва – праці, капіталу, природних ресурсів і інформації. Даний метод дозволяє оцінити значення окремих підсистем економічного потенціалу підприємства – кадрового, виробничого, інноваційного, організаційно-управлінського. Виходячи з цього, оцінка економічного потенціалу промислових підприємств базується на визначенні розміру економічних результатів, що можуть бути одержані у майбутньому.

У роботі проводилась вартісна оцінка активів, що безпосередньо впливають на економічний потенціал, зокрема: нематеріальні активи, капітальні інвестиції, основні засоби виробництва, довгострокові фінансові інвестиції, оборотні активи та людський капітал. До економічних вигод від використання економічного потенціалу промислових підприємств у роботі віднесені: прибуток від операційної діяльності, прибутки від фінансової діяльності, амортизаційні відрахування, дохід від залученого людського капіталу у вигляді основної і додаткової заробітної плати з урахуванням відрахувань на соціальні потреби.

У дисертації запропоновані та обґрунтовані теоретичні та методичні підходи до оцінки основних складових економічного потенціалу підприємства: кадрового, виробничого, інноваційного та організаційно-управлінського.

Кадровий потенціал визначається сукупною можливістю персоналу підприємства реалізовувати свої фізичні, інтелектуальні, соціальні і духовні здібності у процесі виробничої діяльності в конкретних соціально-економічних умовах. На кадровий потенціал впливає сукупність демографічних, соціальних, економічних, організаційних чинників, які, в свою чергу, визначають відтворювальний процес кадрового потенціалу підприємства, тобто його формування, розподіл і використання.

Аналіз методів вартісної оцінки кадрового потенціалу дозволив виділити два принципових підходи – витратний і результатний. У дисертації доведено, що теорії відтворення кадрового потенціалу і відтворення суспільного продукту дозволяють використовувати обидва підходи до оцінки кадрового потенціалу. В дисертації запропоновано проводити економічну оцінку кадрового потенціалу підприємства на основі визначення сукупності витрат, пов'язаних з відтворенням індивідуальної і сукупної робочої сили з урахуванням фактору часу. Ці витрати визначають розмір людського капіталу. Крім витрат на відтворення робочої сили, пропонується враховувати нормальний прибуток на вкладений людський капітал.

Взаємозв'язок індивідуального трудового потенціалу окремого робітника і кадрового потенціалу виробничого колективу виявляється через властивості синергізму складних систем. Тому кадровий потенціал трудового колективу вищий за суму індивідуальних трудових потенціалів окремих робітників. Економічна оцінка кадрового потенціалу підприємства в роботі проводиться за окремою категорією працюючих (керівники, спеціалісти, службовці, робітники) з урахуванням освітнього рівня, вікових груп і ступеня їх участі у виробничій діяльності. Економічна оцінка кадрового потенціалу підприємства здійснювалась в декілька етапів. Спочатку визначається оцінка індивідуального трудового потенціалу, потім оцінка кадрового потенціалу окремих структурних підрозділів підприємства. На завершальному етапі проводяться оцінка і структуризація кадрового потенціалу всього підприємства. Методичні підходи до визначення витрат на формування індивідуального трудового потенціалу базуються на оцінці споживчих благ і послуг протягом усього життєвого циклу.

Виробничий потенціал підприємства розглядається як сукупна спроможність виробничих активів підприємства продуктувати споживчі вартості. У дисертації проведено системний аналіз виробничого потенціалу підприємства. Основними характерними ознаками виробничого потенціалу підприємства з позицій системного підходу є такі: цілісність, складність, взаємозамінність, альтернативність його елементів, упорядкованість, спроможність до розвитку та гнучкість.

Організаційно-управлінський потенціал підприємства характеризується спроможністю його системи управління забезпечити стійке положення підприємства на ринку і його економічний розвиток. Організаційно-управлінський потенціал залежить від ступеня оптимальності організаційної структури управління підприємством, рівня організації виробництва і праці, прогресивності методів управління. Аналіз підходів до оцінки організаційно-управлінського потенціалу підприємства показав, що вони носять суб'єктивний характер і не позбавлені недоліків при співставленні різнних показників, що викликає труднощі при розрахунку і порівнянні як локальних характеристик, так і загального інтегрального економічного потенціалу підприємства.

У третьому розділі "Науково-методичні підходи до оцінки основних підсистем економічного потенціалу промислових підприємств" запропоновані та обгрунтовані принципи і методи оцінки основних підсистем економічного потенціалу підприємства – кадрового та виробничого потенціалів.

Економічну оцінку кадрового потенціалу підприємства пропонується проводити за формулою:

, (1)

де – економічна оцінка кадрового потенціалу i-ї категорії робітників, що мають j-й освітній рівень, k-ї вікової групи, проведена в t-му році періоду оцінки; n – число категорій персоналу основної діяльності, n = 4; m – число освітніх рівнів робітників підприємства, m = 7; l – число вікових груп персоналу підприємства, l = 5; Тk – розрахунковий період оцінки кадрового потенціалу k-ї групи, що встановлюється виходячи зі стажу роботи працюючих даної групи на даному підприємстві (перша група – 30 років; друга група – 20 років; третя група – 10 років; четверта група – 5 років; п’ята група до 5 років).

Економічна оцінка кадрового потенціалу підприємства в t-му році періоду оцінки визначається як величина залученого людського капіталу за кожною категорією робітників, відповідного освітнього рівня, конкретної вікової групи у t-му році з урахуванням норми доходу () на залучений людський капітал за формулою:

, (2)

де – величина залученого людського капіталу за і-ю категорією робітників, j-го освітнього рівня, k-ї вікової групи у t-му році періоду оцінки кадрового потенціалу визначається за формулою

, (3)

де – прогнозований індекс зростання споживчих цін у розрахунковому періоді; L – прогнозована частка сукупного душового доходу, яка реінвестована у приріст індивідуального людського капіталу; – залучений людський капітал у попередньому році розрахункового періоду (перший рік оцінки кадрового потенціалу приймається як базовий).

Величина залученого людського капіталу в базовому році оцінки визначається як добуток індивідуального людського капіталу у вартісному вираженні та середньосписочної чисельності персоналу відповідної категорії.

Величина індивідуального людського капіталу визначається як сукупність витрат, пов'язаних з формуванням трудового потенціалу окремого робітника (табл. 4).

Таблиця 4

Середні показники витрат на формування індивідуального трудового потенціалу економічно активного населення

Рівень освіти | Значення витрат, грн/люд. на рік

Повна вища і базова вища | 128900

Неповна вища (середня спеціальна) | 99730

Середня загальна на базі середньої школи | 79270

Середня загальна і спеціальна на базі ПТУ | 88036

Неповна середня (на базі неповної середньої школи і ПТУ) | 69420

Норма доходу на залучений людський капітал () визначається у базовому періоді як відношення річного фонду оплати праці до величини залученого людського капіталу на даному підприємстві. У наступних роках цей показник коригується на прогнозований індекс зростання реальних доходів на душу населення.

Середньорічна економічна оцінка кадрового потенціалу підприємства i-ї категорії робітників з j-м освітнім рівнем за k-ю віковою групою визначається за формулою:

(4)

де – економічна оцінка кадрового потенціалу по підприємству i-ї категорії робітників підприємства з j-м освітнім рівнем за k-ю віковою групою, визначена за період .

Середньорічна економічна оцінка кадрового потенціалу підприємства в цілому визначається за формулою:

. (5)

Під економічною оцінкою виробничого потенціалу в дисертації розуміється визначення сумарних економічних вигод, які одержує підприємство від повного використання необоротних і матеріальних оборотних активів протягом терміну їх корисної дії. Економічній оцінці підлягає виробничий потенціал таких активів підприємства: нематеріальних активів, інвестицій, основних засобів виробництва, оборотних фондів.

Економічна оцінка виробничого потенціалу групи активів, що визначають прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, розраховується за формулою:

(6)

де – прибуток від реалізації продукції, отриманої від використання в t-му році відповідно активної та пасивної частин основних виробничих фондів, оборотних фондів і нематеріальних активів, що беруть участь у виробництві продукції; – амортизаційні відрахування в t-му році розрахункового періоду від залишкової вартості активної, пасивної частин основних виробничих фондів і нематеріальних активів, відповідно; Tвп – період оцінки виробничого потенціалу даної групи активів підприємства береться таким, що дорівнює періоду корисного їх використання.

Критерієм економічної оцінки виробничого потенціалу підприємства є фінансовий результат від операційної діяльності. Економічна оцінка виробничого потенціалу підприємства проводиться за весь період використання виробничих ресурсів підприємства і як середньорічна величина. Період використання виробничих ресурсів встановлюється за кожним видом активів підприємства.

Виконані дослідження дозволили зробити висновок про необхідність урахування екологічного чинника при проведенні оцінки кадрового та виробничого потенціалів підприємства. Вплив екологічного чинника на кадровий потенціал визначається втратою доходів і додатковими витратами, що пов'язані з попередженням, усуненням або компенсацією негативних соціальних наслідків забруднення навколишнього середовища. Вплив екологічного чинника на виробничий потенціал проявляється через зниження кількості та якості функціонуючих виробничих ресурсів, що призводить до додаткових витрат на їх утримання та втрати доходів від їх недовикористання у часі та за продуктивністю.

Передумовою реалізації науково-методичних підходів до оцінки економічного потенціалу підприємства є інформаційне забезпечення. Аналіз існуючих форм державної статистичної звітності показує, що прямих даних, необхідних для розрахунку кадрового та виробничого потенціалів, недостатньо. Тому в роботі запропоновані спеціальні форми для збору інформації та наводяться рекомендації щодо їх заповнення.

У четвертому розділі „Оцінка і аналіз економічного потенціалу промислових підприємств” проведена практична реалізація розроблених науково-методичних підходів з оцінки економічного потенціалу підприємства і його основних підсистем – кадрового і виробничого потенціалів на прикладі підприємств машинобудування і хімічної промисловості.

В якості об'єктів оцінки економічного потенціалу були обрані підприємства машинобудування та хімічної промисловості: ВАТ „Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе”, ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод”, АТ „НОРД”, ВАТ „Selmi”, ДП „КЗ „Буревісник”, ВАТ „Концерн „Стирол”, ВАТ „Сумихімпром” і його дочірні підприємства – ДП „Завод „Спектр”, ДП „Завод „Коагулянт”, ДП „Хіммашсервис”. Загальною характеристикою цих підприємств є значна питома вага у прибутках від основної виробничої, яка становить в середньому 97,1 %. Таким чином, саме в удосконаленні операційної діяльності є резерви підвищення використання економічного потенціалу підприємства. При цьому рентабельність основної виробничої діяльності стосовно поточних витрат становить близько 5,5 %.

Для характеристики кадрового потенціалу підприємств у дисертації був проведений аналіз функціональної, освітньої, вікової, та відтворювальної його структур на основі натуральних показників. З цією метою в роботі проведена порівняльна оцінка кадрового потенціалу окремих підприємств з застосуванням методу „відстаней”. Як підприємство-еталон прийняте ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод”. Відносно нього розраховувалися оціночні показники по інших підприємствах. Найбільш високу інтегральну оцінку кадрового потенціалу має ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод” (4,33 балу), ВАТ „СМНВО ім. М.В. Фрунзе” (3,61 балу), ВАТ „Сумихімпром” (3,33 балу) та АТ „НОРД” (3,26 балу). На інших підприємствах рейтингова оцінка коливається в межах від 2,92 до 2,99 балу.

Із застосуванням авторських науково-методичних підходів у дисертації проведена економічна оцінка кадрового потенціалу підприємств за всіма категоріями працюючих (керівники, спеціалісти, робітники та службовці), освітніми рівнями і віковими групами (табл. 5). Питома економічна оцінка кадрового потенціалу в розрахунку на одного робітника по підприємствах становила в 2003 році в середньому 233,7 тис. грн. Дохід на залучений людський капітал у розрахунку на одну гривню його вартості складає 2 гривні. Середньорічна рентабельність людського капіталу становить в середньому 14,5 %. Аналіз показав, що вартісна оцінка кадрового потенціалу підприємства зростає пропорційно зростанню його рейтингової оцінки, розрахованої на основі натуральних показників. Залежність між вартісною оцінкою кадрового потенціалу і вартістю залученого людського капіталу також є лінійною. Взаємозв'язок між питомою економічною оцінкою кадрового потенціалу і вартістю залученого капіталу має більш складну залежність і описується кривою другого порядку.

У дисертації проведений аналіз виробничого потенціалу промислових підприємств за складом, структурою і якістю матеріальних і нематеріальних виробничих ресурсів, а також умовами, що забезпечують найбільш повне й ефективне їх використання. Відповідно до розроблених у дисертації науково-методичних підходів до оцінки виробничого потенціалу підприємства, економічні ресурси, які його визначають, представлені нематеріальними і матеріальними необоротними активами, а також частиною оборотних активів, що функціонують у виробничій сфері. Нематеріальні і матеріальні необоротні активи, а також оборотні активи виробничої сфери визначають економічну вигоду від операційної діяльності. Сума економічних вигод від операційної діяльності за виключенням операційних витрат розрахована за роками періоду відтворення виробничого потенціалу, визначає його вартісну оцінку. Результати розрахунків показників економічної оцінки виробничого потенціалу досліджуваних підприємств наведені в табл. 5.

Як показали проведені в дисертаційній роботі розрахунки, у середньому по машинобудівних підприємствах дисконтована оцінка виробничого потенціалу на одну гривню виробничих фондів склала 2,8 грн, а на одного середньосписочного виробничого робітника – 200 тис. грн. По підприємствах хімічної промисловості середня дисконтована оцінка виробничого потенціалу на одну гривню виробничих фондів істотно нижча, ніж по машинобудівних підприємствах, і складає 1 грн, а на одного середньосписочного виробничого робітника – 264 тис. грн.

Отримані результати вартісної оцінки кадрового і виробничого потенціалів промислових підприємств дозволили розрахувати показники вартісної оцінки економічного потенціалу, критерієм використання якого є сума умовно чистої продукції, яку може отримати підприємство за весь період оцінки його економічного потенціалу. Узагальнені результати оцінки наведені в