ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ЛЯХОВА ІННА МИКОЛАЇВНА

УДК: 376.33:796.012.23

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЇ

РУХОВОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ

ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13.00.03 – корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор

Байкіна Ніна Григорівна,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри корекційної педагогіки й

адаптивного фізичного виховання

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Ярмаченко Микола Дмитрович,

радник Президії АПН України

- доктор педагогічних наук, професор

Арзютов Геннадій Миколайович,

Інститут фізичного виховання і спорту

Національного педагогічного університету

імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри

фізичного виховання, олімпійських та масових

видів спорту

-

Денисенко Нінель Федорівна,

Запорізький обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти, завідувач кафедри

реабілітаційної педагогіки та здорового

способу життя

Провідна установа - Південноукраїнський державний університет

імені К.Д.Ушинського, кафедра дефектології

та фізичної реабілітації, Міністерство освіти і

науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “24” січня 2006 року о 14 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, Київ, вул. Берлінського, 9

Автореферат розіслано “23” грудня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Демократичні й економічні перетворення, які відбуваються в Україні на початку ХХІ століття, зумовили необхідність суттєвих змін у системі освіти, що знайшло своє відображення у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національній програмі “Діти України” та інших офіційних державних документах. У них наголошується, що діти з особливостями психофізичного розвитку потребують особливої турботи; вказується на необхідність оновлення змісту освіти, впровадження нових підходів, форм, методів навчання і виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості цих дітей, сприяли розкриттю талантів, їх розумових і фізичних здібностей; визначається пріоритетність забезпечення їм повноцінної життєдіяльності, оптимальних умов для максимальної соціально-трудової реабілітації. З огляду на це, гуманізація і демократизація освіти створюють сприятливі умови для апробації нових педагогічних технологій та підходів до організації навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Вагомий внесок в теорію і практику спеціальної педагогіки і психології зробили такі провідні вчені як: В.І. Бондар, В.В. Засенко, М.П. Козленко, М.М. Малофєєв,  В.М. Синьов,  Є.Ф. Соботович,  Л.І. Солнцева,  В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова, О.П. Хохліна, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко та ін. Здійснений науковцями психолого-педагогічний аналіз навчальної та професійної діяльності дітей з особливими потребами став фундаментом сучасних світоглядних орієнтацій для подальших наукових досліджень.

Вітчизняні й зарубіжні вчені відзначають, що порушення слуху призводять до недостатнього розвитку мовленнєвої функції, пізнавальних процесів і загалом спричинюють суттєве відставання дітей з вадами слуху від їх однолітків (Борщевська Л.В., Боскіс Р.М., Власова Т.О., Виготський Л.С., Гозова О.П., Гольдберг А.М., Дьячков О.І., Засенко Н.Ф., Зікєєв А.Г., Зиков С.А., Рау Ф.Ф., Розанова Т.В., Савченко  М.А., Тігранова  Л.І., Фомічова  Л.І., Шеремет  М.К., Шиф Ж.І., Ярмаченко  М.Д. та  ін.).

Разом із тим, для дітей зі зниженим слухом, порівняно з глухими, характерним є більш інтенсивний розвиток мовлення (Борщевська Л.В., Боскіс Р.М., Зікєєв А.Г., Коровін К.Г., Назарина В.В., Шелгунова Н.І., Шеремет М.К. та ін.) і психічних процесів (Власова Т.О., Засенко В.В., Кравченко Ю.В., Лєбєдєва Н.Т., Тігранова Л.І., Фомічова Л.І., Шеремет М.К. та ін.), що засвідчує потребу у визначенні індивідуально-диференційованого підходу до навчання і виховання, вносить свою специфіку в корекційно-педагогічний процес, зокрема у процес фізичного виховання дітей з порушеннями слухової функції. Значну роль при цьому відіграє корекція рухової сфери, як складова комплексу спеціальних педагогічних впливів, спрямованих на подолання наслідків слухового недорозвинення, що сприяє не тільки інтенсифікації процесу формування знань, умінь і навичок, але й розвитку мовленнєвих і пізнавальних процесів даної категорії дітей; більш повній реалізації рухового потенціалу та творчих сил, формуванню життєвої компетентності. Дозволяє привести у відповідність рівень розвитку рухових здібностей цих дітей із соціальними запитами, що дає можливість їм бути конкурентноздатними на ринку праці, прискорює процеси їхньої соціальної адаптації й інтеграції в суспільство.

Розробкою проблеми корекції рухової сфери дітей з порушеннями слуху займалися  Е.Н. Абілова,  Р.Д. Бабенкова,  І.М. Бабій,  Н.Г. Байкіна,  М.С. Бессарабов, Л.Б. Дзержинська, В.В. Дзюрич, Б.М. Зайцев, В.М. Зайцева, В.А. Какузін, А.Г. Карабанов, І.В. Ковшова, Г.Ф Козирнов, Ю.Н. Комаров, А.О. Костанян, Н.П. Лещій, А.В. Мутьєв, Н.А. Рау, О.В. Романенко, В.А. Рябічев, Л.В. Рябова, Ю.Р. Сапожніков, І.М. Соловйов, О.І. Форостян, Ж.І. Шиф та ін. Проте в їх наукових і науково-методичних працях здебільшого представлена категорія глухих дітей. Відомості про рухову діяльність дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років дуже обмежені (Лебедєва Н.Т., Сергєєв Г.Б., Щуплецова Т.С., Надєїна Н.А. та ін.), а у вітчизняній літературі вони поодинокі (Колишкін О.В.). Це призводить до того, що у практиці фізичного навчання і виховання дітей зі зниженим слухом мають місце суттєві недоліки, а саме: недосконала організація фізичного виховання; недостатня розробка нових форм занять фізичною культурою; застосування загальних принципів та методик навчання рухових дій, які не відбивають специфічний характер компенсаторно-корекційного навчання і виховання учнів зі зниженим слухом; не розроблені модель і педагогічні технології корекції їхньої рухової сфери в позакласній системі фізичного виховання; компенсаторно-корекційне навчання рухових дій учнів зі зниженим слухом не завжди відповідає потребам професійно-трудової діяльності, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство.

Виходячи з означеного вище, актуальність і необхідність дослідження обумовлена потребами практики в підвищенні ефективності корекційно-педагогічної роботи з фізичного виховання у спеціальних навчальних закладах для дітей зі зниженим слухом на основі максимального використання потенціалу їхніх компенсаторно-корекційних можливостей, в оновленні та вдосконаленні змісту фізичного виховання, методики та технологій занять фізичною культурою; необхідністю всебічного розвитку осіб зі зниженим слухом, важливою складовою якого є фізична досконалість; соціальною значущістю підготовки цих дітей до суспільно-корисної професійно-трудової діяльності, самостійного життя та інтеграції в суспільство. Це слугувало підставою для вибору теми дослідження “Теоретико-методичні основи корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання”.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Запорізького національного університету і Міністерства освіти і науки України (“Підготовка кваліфікованих кадрів із спеціалізації “Олімпійський професійний спорт інвалідів” № державної реєстрації – 4/2003 і “Соціальна реабілітація та інтеграція інвалідів у Параолімпійський спорт”, № державної реєстрації – 4/03”); узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №5 від 14.05.2002); пов'язана з реалізацією Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Об’єкт дослідження – процес корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років.

Предмет дослідження – корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей зі зниженим слухом.

Мета дослідження – розробка та наукове обґрунтування теоретико-методичних основ корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років засобами фізичного виховання.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають: основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів, який передбачає сукупність елементів вивчення дітей зі зниженим слухом у процесі їхнього навчання в спеціальній школі, розглядаючи його як взаємозв’язок цілісності, структурності та специфічності навчально-виховного процесу; загальнотеоретичні положення: про зв'язок первинних та вторинних відхилень розвитку (Ананьєв Б.Г., Виготський Л.С., Дьячков О.І. та ін.); вчення про значні компенсаторні можливості дитячого організму, про провідне значення соціальних факторів у формуванні процесів корекції та компенсації (Ельконін Д.Б., Леонтьєв О.М., Лубовський В.І., Лурія О.Р., Мухіна О.О., Ярмаченко М.Д. та ін.); положення закономірного співвідношення навчання та розвитку (Бондар В.І., Виготський Л.С., Засенко В.В., Тарасун В.В., Фомічова Л.І., Хохліна  О.П., Шеремет  М.К., Ярмаченко М.Д. та  ін.); положення про зв'язок і взаємовплив функцій аналізаторів (Ананьєв Б.Г.,  Анохін  К.П., Бернштейн  Н.А., Зімкін М.В., Коц  Я.М., Нейман  Л.В., Павлов І.П., Сєченов І.М., Фарфель В.С., Яроцький А.І. та ін.); вчення про зв'язок рухів із пізнавальними процесами (Бондар  В.І., Боскіс  Р.М., Власова Т.А., Виготський Л.С., Морозова  Н.Г., Розанова Т.В., Соловйов І.М., Шиф Ж.І. та ін.); про зв'язок моторики з мовленнєвою функцією (Бехтерєв В.М., Гозова О.П., Дзюрич В.В., Дикунов А.М., Запорожець А.В., Козленко М.П., Кольцова М.М., Костанян А.О., Павлов І.П., Сєченов І.М. та ін.); корекційну ефективність спеціального навчання та виховання (Байкіна Н.Г., Бондар В.І., Вісковатова Т.П., Денисенко Н.Ф., Дьячков О.І., Козленко М.П., Малофєєв М.М., Сермєєв Б.В., Синьов В.М., Соботович  Є.Ф., Солнцева  Л.І., Тарасун В.В., Фомічова  Л.І., Хохліна О.П., Шеремет  М.К., Ярмаченко М.Д. та ін.); вирішальну роль активної цілеспрямованої діяльності дітей з особливими потребами у становленні механізмів компенсації важкої патології чи недостатності (Зиков С.А., Зикова Т.С., Моргуліс І.С., Солнцева Л.І. та ін.); базові теоретичні положення адаптивної фізичної культури (Вільчковський Е.С., Денисенко Н.Ф., Чудна Р.В., Шапкова Л.В. та ін.); теоретичні узагальнення та висновки щодо оздоровлення учнів шкіл у навчально-виховному процесі, формування культури здоров’я (Денисенко Н.Ф., Фарфель В.С. та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення літературних джерел і перспективного педагогічного досвіду з досліджуваної проблеми, метод системного підходу, супутніх змін, моделювання, порівняльного аналізу результатів тестування рухових здібностей учнів зі зниженим і збереженим слухом, аксіоматичний метод;

б) емпіричні: аналіз педагогічної документації, педагогічні спостереження, констатувальний і формувальний експерименти, опитування і бесіди, метод тестів та експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я дітей;

в) методи математичної статистики: метод середніх величин, парних порівнянь, вибірковий метод, метод кореляційного аналізу, а також методи аналізу даних за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що :

-

-

-

-

-

-

Теоретична значущість роботи полягає в:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів:

-

-

-

-

-

Результати науково-дослідної роботи впроваджувались у реабілітаційних центрах і школах-інтернатах для дітей зі зниженим слухом Запорізької та Дніпропетровської областей, системі перепідготовки керівників (заступників) спеціальних шкіл-інтернатів у Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти; у системі вищої професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання та спорту в Запорізькому національному університеті та Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Впродовж усього періоду проведення науково-дослідної роботи, автор особисто брав участь в апробації та практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, тривалий час працюючи вчителем фізичної культури в Кам'янській спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом Запорізької області.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилася в Кам'янській спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом Запорізької області, спеціальній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом (м. Дніпропетровськ), загальноосвітній школі №109 та Запорізькому класичному ліцеї (м. Запоріжжя).

У контрольних випробуваннях взяли участь діти віком від 7 до 16 років. Всього для дослідження було залучено 662 дитини зі зниженим слухом (із них 342 учні молодшого шкільного віку та 320 учнів середнього шкільного віку) і 1141 дитина зі збереженим слухом (із них 548 учнів молодшого шкільного віку та 593 учні середнього шкільного віку). Усі школярі були поділені на дві контрольні групи дітей із зниженим і збереженим слухом та одну експериментальну групу дітей зі зниженим слухом.

Особистий внесок здобувача полягає в: аналізі та узагальненні теоретичних і методичних положень щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом; розробці, обґрунтуванні та впровадженні теоретичних і методичних основ та технології корекції їх рухової сфери засобами фізичного виховання; програми та методичних рекомендацій щодо організації позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості; методик вивчення стану корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання; встановленні специфічних особливостей розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років, їхніх потенційних та актуальних можливостей рухового розвитку; виявленні системи факторів, що зумовлюють ці особливості; побудові моделі корекції рухової сфери для даної типологічної групи дітей засобами фізичного виховання; впровадженні індивідуально-диференційованого підходу до навчання і фізичного виховання дітей зі зниженим слухом; доведенні позитивного корекційно-розвивального впливу запропонованих засобів, прийомів, методів і технології навчання на рухову сферу дітей зі зниженим слухом; встановленні особливостей сприймання школярами зі зниженим слухом словесної інформації на заняттях фізичної культури та визначенні ефективних умов її засвоєння; з’ясуванні педагогічних умов корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом.

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечувалася науковим обґрунтуванням вихідних позицій, загальним і спеціальним методологічним підходом, що поєднував теоретичне пізнання й практичний досвід; орієнтацією на науковий принцип системного аналізу та узагальнення експериментальних даних, застосуванням комплексу сучасних методів дослідження, що відповідають меті, завданням, предмету та логіці дослідження; аналізом значної кількості наукових психолого-педагогічних і навчально-методичних джерел; репрезентативністю обсягу відбору експериментальних даних; застосуванням методів математичної статистики для обробки результатів дослідження з метою перевірки розроблених теоретичних і методологічних положень; поєднанням кількісного й якісного аналізу здобутих результатів; позитивними наслідками впровадження у практику теоретико-методичних основ корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання.

Апробація результатів дослідження. Основні концептуальні положення, рекомендації щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання та результати науково-дослідної роботи висвітлено в доповідях на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Научно-исследовательская и методическая работа в учебных заведениях нового типа как средство профессионального совершенствования педагогов” (Мінськ, 1997), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999), “Физическое воспитание в реабилитации детей дошкольного возраста с особенностями психофизического развития” (Вітебськ, 2000), “Актуальні проблеми фізичної культури та спорту в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах” (Запоріжжя, 2000, 2003, 2005), “Актуальні проблеми виховання та навчання студентів з особливими потребами” (Київ, 2001), “Фізична культура, спорт і здоров’я нації” (Вінниця, 2001), “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001, 2003), “Физическая культура и спорт в системе образовательных учреждений” (Бєлгород, ), “Культура здоров’я нації як предмет освіти” (Херсон, 2002), “Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики” (Київ, 2002), “Люди з обмеженими можливостями: Європейські перспективи спільного навчання та проживання” (Запоріжжя, 2003), “Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи” (Дрогобич, 2003), “Фізична культура, спорт та здоров’я нації” (Вінниця, 2004), “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Проблеми та шляхи впровадження інтегрованого навчання й виховання дітей з особливими потребами” (Луцьк, 2005); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Актуальні питання удосконалення змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку та критерії оцінювання їхніх навчальних досягнень” (Одеса, 2002), “Масова фізична культура і спорт: перспективи, досвід, нові технології” (Миколаїв, 2003), “Корекційна педагогіка. Стан і перспективи” (Луганськ, 2004), “Здоров’я і освіта: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2004), “Здоровий спосіб життя – основа освітньої системи сучасної України” (Запоріжжя, 2004), “Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (Запоріжжя, 2004); “Фізичне виховання і спорт у сучасних умовах” (Черкаси, 2004); регіональній науково-методичній конференції “Физическое воспитание в высшей школе и его роль в подготовке специалистов” (Запоріжжя, 2001, 2003); Всеукраїнських наукових семінарах: “Розвиток освіти дітей з недоліками слуху в умовах переходу на нові строки навчання” (Київ-Запоріжжя, 2001), “Оздоровча спортивна робота з неповносправніми” (Львів, 2002); семінарі-практикумі для вчителів фізичного виховання загальноосвітніх шкіл м. Запоріжжя (Запоріжжя, 2001), науково-методичному та науковому семінарах факультету фізичного виховання Запорізького державного університету (Запоріжжя, 2003).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 41 науковій і науково-методичній праці, з яких: 1 одноосібна монографія, 35 одноосібних статей, 5 тез доповідей. У науково-фахових виданнях України надруковано 24 публікації автора.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (у кількості , із них 26 – іноземними мовами), 1 додатку. Загальний обсяг дисертаційної роботи – 492 сторінки, із них 375 сторінок основного тексту. Робота містить 50 таблиць і 40 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми науково-дослідної роботи; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито методологічну й теоретичну основу дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, особистий внесок здобувача; охарактерезовано вірогідність і обґрунтованість наукових положень, отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи; подано дані щодо апробації і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі – “Педагогічні та дидактичні особливості корекції розвитку дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років у сурдопедагогічній теорії і практиці” викладено результати аналізу й узагальнення відповідних психологічних, педагогічних і медичних досліджень, систематизовано наукові дані з проблеми корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання, подано специфіку навчально-виховної роботи з цими дітьми у спеціальних закладах освіти, визначено сутність основних дифеніцій дослідження, розкрито особливості розвитку рухової сфери зазначеного контингенту дітей і засоби її корекції, охарактеризовано роль мовлення в корекційно-педагогічному процесі з фізичного виховання школярів зі зниженим слухом, проведено аналіз науково-педагогічних основ керування їх руховою діяльністю.

Наукові здобутки у справі навчання і виховання дітей зі зниженим слухом досить вагомі (Боскіс Р.М., Виготський Л.С., Власова Т.О., Гозова О.П., Гольдберг А.М., Засенко В.В., Лубовський В.І., Фомічова Л.І., Шеремет М.К., Ярмаченко М.Д. та ін.). Проте накопичення наукових знань і фактів зумовлюють необхідність подальшого ґрунтовного аналізу, узагальнення та розв’язання завдань, актуальних для сучасної теорії і практики сурдопедагогіки, обумовлюють пошук нових підходів до корекційно-педагогічної роботи для підвищення її ефективності з метою максимально можливої психофізичної реабілітації цих дітей, ефективної адаптації до умов середовища, активного залучення їх у діяльність суспільства, більш повної реалізації освітнього, професійного, рухового та індивідуального потенціалу, підвищення рівня життєвих компетенцій.

Ушкодження функції слухового аналізатора призводить до ряду вторинних відхилень і, насамперед, до затримки в мовленнєвому розвитку (Борщевська  Л.В., Боскіс Р.М.,  Зикєєв А.Г.,  Коровін К.Г.,  Луцько К.В., Назарина В.В.,  Шелгунова Н.І.,Шеремет М.К. та ін.). Мова виступає як засіб взаємозв'язку дітей з навколишнім світом, як спосіб набуття найбільш повної інформації про нього. Порушення такого зв'язку спричиняє недостатню мовленнєву діяльность, зменшення обсягу інформації, одержуваної дітьми, що позначається на розвитку їх пізнавальних процесів (Боскіс Р.М., Власова Т.О., Виготський Л.С., Гозова О.П., Морозова Н.Г., Соловйов І.М., Тигранова Л.І., Фомічова Л.І., Шиф Ж.І. та ін.).

Психічний розвиток дитини і розвиток рухів – це два взаємопов'язані процеси (Виготський Л.С., Леонтьєв О.М. та ін.), специфічною особливістю яких є їх керування другою сигнальною системою. З огляду на вищезазначене, а також на те, що у формуванні рухових дій відіграють провідну роль пізнавальні процеси та мовлення, безсумнівно, їх порушення не може не відбитися на розвитку моторної функції дітей зі зниженим слухом.

Аналіз спеціальної наукової та науково-методичної літератури показав, що наявні в ній відомості щодо особливостей розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом шкільного віку дуже обмежені. Переважно представлені дослідження фізичної підготовленості цієї категорії дітей дошкільного віку (Коржова А.А., Трофімова Г.В.), а також окремих показників розвитку рухових якостей школярів зі зниженим слухом (Колишкін О.В.,  Лебедєва Н.Т., Щуплецова Т.С., Надєїна Н.А.). Більшість наукових робіт стосується різних аспектів розвитку рухової сфери глухих дітей різних вікових груп.

Аналіз і узагальнення результатів досліджень, присвячених фізичному та трудовому вихованню дітей з порушеннями слуху, засвідчує, що наслідки цієї патології мають широкий діапазон негативного впливу на їхню рухову сферу і визначають своєрідність її розвитку. До найбільш характерних варто віднести: незкоординованість і невпевненість у рухах, труднощі збереження статичної і динамічної рівноваги, низький рівень розвитку швидкості, швидкісно-силових якостей та орієнтування у просторі, уповільнену швидкість виконання окремих рухів і усього темпу діяльності в цілому, відносну уповільненість оволодіння всіма видами рухових навичок, допущення великої кількості помилок при виконанні рухових дій, яке прямо пропорційне їх технічній складності, зниження функції рухового аналізатора та рухової активності, порушення регуляції рухів, розбіжність моторного і паспортного віку.

Систематизація науково-дослідних робіт з різних галузей наук (медицини, спеціальної педагогіки і психологіі, адаптивного фізичного виховання) дозволила встановити фактори, що зумовлюють особливості рухового розвитку дітей зі зниженим слухом рис. ).

З’ясовано, що своєрідність моторики цих дітей визначається комплексом причин, при цьому в різних випадках кожна з них може відігравати головну роль. Проте, є підстави для ствердження, що вплив зниження слуху та мовленнєвих обмежень на розвиток рухової сфери дітей зі зниженим слухом дуже істотний.

Науково доведено, що мовлення є засобом поглибленого аналізу та синтезу дійсності, вищим регулятором поведінки. Воно впорядковує рухові реакції, робить їх більш організованими та диференційованими (Лурія О.Р.). Збагачена мовленням, організована рухова діяльність дітей зі зниженим слухом набуває цілеспрямованого змісту, стає усвідомленою.

Недостатнє мовленнєве забезпечення знижує ефективність регулювання рухів (Ананьєв Б.Г., Анохін П.К., Бернштейн Н.А. та ін.), призводить до уповільненої динаміки формування рухових умінь і навичок (Виготський Л.С., Гальперін П.Я., Павлов І.П., Kainz. та ін.), негативно позначається на формуванні програм сенсорного самоконтролю при виконанні різноманітних рухових дій (Костанян А.О.,  Ляхова І.М. та ін.), на сенсомоторному розвитку дітей з порушеннями слуху (Байкіна Н.Г., Бессарабов  М.С., Дзюрич В.В.,  Крет Я.В., Holland та ін.), що значною мірою ускладнює корекційно-педагогічний процес навчання їх рухових дій. Це потребує застосування широкого розмаїття загальних і специфічних форм мовлення в роботі з даною категорією дітей, комплексного використання різних способів, прийомів і засобів навчання.

Отже, за результатами аналізу та узагальнення літературних джерел встановлено, що стан розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років потребує вивчення, доповнення й конкретизації; подальшої розробки та наукового обґрунтування потребує весь комплекс навчально-методичного забезпечення занять фізичною культурою для даного контингенту дітей. Усе це вимагає проведення відповідної науково-дослідної роботи.

У другому розділі – “Організація дослідження та стан розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років” розкрито організацію науково-дослідної роботи, подано обґрунтування обраних методів дослідження, здійснено аналіз розвитку кондиційних здібностей дітей зі зниженим слухом, визначено здатність цих дітей до оптимального управління та регулювання рухових дій, з’ясовано недоліки їх рухової сфери та стану фізичного здоров’я.

Організація дослідження здійснювалася у чотири етапи впродовж 1998-2004 років.

На першому етапі дослідження (1998-1999 рр.) вивчався стан розробки проблеми корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом засобами фізичного виховання у спеціальній науковій і науково-методичній літературі в її теоретичному і прикладному аспектах; досвід і практика фізичного виховання даної категорії дітей, особливості їхнього психофізичного розвитку; проводився аналіз вищевказаних напрямків дослідження, вивчався характер уруднень, з якими стикаються діти зі зниженим слухом під час опанування рухами, та встановлювалися основні підходи до вирішення визначеної проблеми. Було розроблено програму констатувального та формувального експериментів, висунуто загальну й часткову гіпотези, сформульовано мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, визначено подальші шляхи проведення науково-дослідної роботи.

На другому етапі дослідження (1999-2000 рр.) було розроблено та теоретично обґрунтовано методику дослідження, зроблений аналіз медичних карток і висновків психолого-медико-педагогічної консультації для одержання характеристики досліджуваного контингенту дітей; проводилися бесіди з учителями, вихователями, сурдопедагогами, медичним персоналом спеціальної школи-інтернату з метою уточнення отриманої інформації. Крім того, здійснювалися опитування і бесіди з дітьми зі зниженим слухом для визначення особливостей їхнього мовленнєвого розвитку і рівня знань з предмету “Фізична культура”; вивчався стан корекційного розвитку їх рухової сфери, проводилася педагогічна діагностика рухових здібностей дітей зі зниженим і збереженим слухом з метою здійснення порівняльного аналізу цих груп дітей і встановлення проблемних зон рухової сфери в першій групі. Усі дані дослідження заносилися в індивідуальні карти обстеження учнів. Отримані результати тестування піддавалися математичній обробці.

Третій етап роботи (2000-2003 рр.) передбачав розробку й апробацію програми і методики позакласних занять з фізичної культури компенсаторно-корекційної спрямованості для дітей зі зниженим слухом, мовленнєвого забезпечення даної форми занять, моделі й технології корекції їх рухової сфери засобами фізичного виховання, а також експериментальну перевірку ефективності коригувального впливу розроблених теоретико-методічних положень і рекомендацій щодо корекції рухової сфери дітей зі зниженим слухом молодшого та середнього шкільного віку.

На четвертому етапі дослідження (2003-2004 рр.) здійснювалося порівняння результатів тестування попереднього і підсумкових видів контролю для виявлення ступеня вирішення відповідних рухових завдань, а також змін у руховій сфері дітей зі зниженим слухом за період контрольного й експериментального навчання; проводився аналіз і узагальнення результатів дослідження; системазувались і уточнювались основні науково-методичні й теоретичні положення та висновки.

Для визначення рухових здібностей дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років й їхніх однолітків зі збереженою слуховою функцією нами застосовувався комплекс тестів, який дозволив виявити ступінь виразності рухових порушень і встановити найбільш слабкі ланки розвитку рухової сфери першої групи.

Порівняння результатів тестування рухових здібностей контрольних й експериментальних груп дітей зі зниженим слухом на початковому етапі дослідження вказує на відсутність істотних розбіжностей між цими групами. Кореляційний аналіз одержаних результатів дослідження засвідчив, що наявні розбіжності в показниках рухового розвитку виявилися несуттєвими та невірогідними (tpt, при  ,05). Разом із тим, між групами дітей зі зниженим слухом і збереженим слухом відзначалася значна різниця в результатах тестування їх рухових здібностей (Р<0,05).

Результати контрольних іспитів швидкісно-силових здібностей у групах дітей зі зниженим слухом і їхніх однолітків зі збереженим слухом вказують на істотні розбіжності в результатах між ними (Р<0,05). Різниця в середніх показниках між цими групами, виражена у відсотках, склала у хлопців від 15,5% до 33,4%, у дівчат від 11,1% до 36,5% на користь дітей зі збереженим слухом.

На наш погляд, низькі показники розвитку швидкісно-силових здібностей дітей зі зниженим слухом пов’язані з недостатньою їх координацією та тренованістю м’язів, а також з низьким рівнем знань про техніку виконання таких видів вправ.

Вивчення динаміки розвитку швидкісно-силових здібностей дітей, що мають знижений слух, свідчить про нерівномірний характер їхнього становлення. Інтенсивний розвиток швидкісно-силових здібностей у дівчат зі зниженим слухом відзначається з 8 до 12 років і з 14 до 16 років. У хлопців цієї групи середні показники вибухової сили з віком підвищуються і досягають свого максимуму в 16 років (Х=193,71см). Сензитивними періодами розвитку даної здібності в них можна вважати 7-12 років і 13-16 років.

Порівняння результатів тестування швидкісних здібностей дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років і дітей зі збереженою слуховою функцією дозволило встановити суттєві розбіжності між цими групами (Р<0,05). Різниця результатів між ними, виражена у відсотках, у хлопців склала від 19% до 34%, у дівчат – від 23,7% до 39,6% на користь другої групи. Результати педагогічних спостережень свідчать, що у дітей зі зниженим слухом при виконанні бігу на 30 м з високого старту спостерігається значна затримка на старті, яка відбиває певний функціональний стан їхньої нервової системи та вестибулярного апарату. Ідентичні закономірності виконання цього тесту були встановлені А.А. Коржовою, Г.В. Трофімовою в інших вікових періодах розвитку цих дітей.

Аналіз динаміки розвитку швидкісних здібностей показав, що найбільш інтенсивне покращення результатів у бігу на 30 м у хлопців зі зниженим слухом відбувається з 8 до 9 років і з 10 до 11 років, у дівчат цієї ж типологічної групи – до 11 років. Потім у них спостерігаються коливання й утримання середніх результатів на досягнутому рівні.

Вимірювання силової витривалості хлопців і дівчат зі зниженим слухом віком 7-16 років і їхніх однолітків зі збереженим слухом свідчить про значне відставання першої групи дітей від другої за даними показниками (Р<0,05), що складає від 18,3% до 23,9% і від 20,5% до 33,3% відповідно.

Встановлено, що у дітей зі зниженим слухом спостерігається порушення взаємодії фаз рухів і дихання, зниження темпу виконання піднімання тулуба з положення лежачи в період поступово наростаючого стомлення. Педагогічні спостереження дають підставу стверджувати, що нижчі результати в дітей зі зниженим слухом, порівняно з їхніми однолітками зі збереженим слухом, обумовлені не тільки недостатньою тренованістю їх силової витривалості, але й слаборозвиненим носовим диханням і легенями, викликаними порушенням мовлення внаслідок зниження слуху, що за даними літератури характерно для цієї типологічної групи дітей (Чернух В.Л., Тимошенко П.О., Гриневич В.О.).

Аналіз динаміки розвитку силової витривалості в дітей зі зниженим слухом вказує на гетерохронний її розвиток у період з 7 до 16 років. Найбільш інтенсивний розвиток даної рухової якості у хлопців відзначався з 10 до 11 років і з 14 до 16 років, у дівчат – з 10 до 12 років.

Дослідження загальної витривалості школярів зі зниженим слухом віком 7-16 років і їх ровесників зі збереженою слуховою функцією показало, що хлопці та дівчата першої групи відстають від другої групи на істотну величину (Р<0,05), яка становить від 18% до 48,4% і від 19,9% до 44% відповідно).

Педагогічні спостереження за школярами зі зниженим слухом під час виконання контрольних завдань (біг 1000 м, 1500 м і 2000 м залежно від віку) показали, що вони не вміють рівномірно розподіляти сили протягом пробігання всієї дистанції. Для них найбільша швидкість подолання дистанції характерна на першому-другому колі, потім темп бігу поступово падає. Крім того, у даного контингенту дітей під час виконання тесту спостерігалося “важке” дихання та його порушення, часті переходи на ходьбу (від 50 м до 200 м). Отже, кількісні показники з бігу на середні дистанції у дітей зі зниженим слухом значною мірою обумовлені функціональними порушеннями деяких фізіологічних систем, недостатньою тренованістю, невмінням рівномірно розподіляти сили під час бігу, незнанням тактики бігу.

Порівняння результатів кистьової динамометрії дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років і їх однолітків у переважній більшості випадків не виявило істотних розбіжностей в показниках сили кисті (Р<0,01). Однак, у хлопців зі зниженим слухом значна різниця в результатах, порівняно з контрольною групою їх ровесників зі збереженим слухом, відзначалася у 12 років (16%). В інших вікових групах розбіжності були незначними. У дівчаток зі зниженим слухом віком 7-8 років було зафіксовано значне відставання в показниках сили кисті від їхніх одноліток, які мають збережений слух, що склало 23,2% і 17,9% відповідно.

Отримані результати дослідження свідчать, що силові здібності дітей зі зниженим слухом меншою мірою, ніж інші рухові здібності, потребують корекції. На нашу думку, це пов’язано з досить частим використанням дітьми зі зниженим слухом жестової та дактильної форм мовлення й активною участю в цьому м’язів згиначів і розгиначів кисті, що частково можна розглядати як їх тренувальний ефект.

Результати дослідження засвідчили, що в показниках гнучкості хлопці та дівчата зі зниженим слухом віком 7-16 років відстають від своїх ровесників зі збереженим слухом на вірогідно значиму величину (Р<0,05; від 3,5% до 22,4% і від 6,8% до 19,5% відповідно). Проте до 15-16 років це відставання значно скорочується.

Аналіз вікової динаміки розвитку гнучкості показав, що її інтенсивне покращення у хлопців зі зниженим слухом спостерігалося у 7-10 років і 13-14 років, у дівчат – з 11 до 14 років. Період з 15 до 16 років у хлопців і з 14 до 16 років у дівчат характеризувався значним погіршенням середніх величин гнучкості, що пов'язано з настанням часткового окостеніння скелету. Основними причинами більш низьких показників гнучкості дітей зі зниженим слухом, порівняно з дітьми зі збереженим слухом, вважаємо зниження рухової активності перших і недостатнє застосування фізичних вправ для її розвитку в корекційно-педагогічному процесі з фізичного виховання.

Слід зазначити, що розвиток рухових здібностей дітей зі зниженим слухом багато в чому залежить від розвитку здібностей до управління і регулювання руховими діями (координаційних здібностей).

Діти зі зниженим слухом як у молодшому, так і в середньому шкільному віці поступаються дітям із збереженою слухом у розвитку координаційних здібностей у стрибкових вправах: хлопці – від 24% до 49,5%; дівчата – від 13,5% до 41,8% (Р0,01). Педагогічні спостереження показали, що виконання стрибків назад дітьми зі зниженим слухом супроводжувалося надмірним присіданням і відставленням сідниць назад, відштовхуванням вгору, невмінням скоординувати рухи ніг і рук у фазі відштовхування, що негативно відбивалося на результатах тестування.

Аналіз динаміки розвитку даних здібностей у хлопців зі зниженим слухом виявив, що найбільш суттєве збільшення результатів відбувається з 7 до 9 років і з 13 до 14 років; у дівчат – з 7 до 11 років. Потім спостерігається їх деяке зниження і стабілізація. У 16 років відставання дітей зі зниженим слухом від їхніх однолітків зі збереженою слуховою функцією залишається ще дуже значним (у хлопців – 27,7%, у дівчат – 31,7%).

Результати тестування координаційних здібностей у циклічних локомоціях дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років свідчать про значне відставання перших від других за даними показниками (Р<0,01, 0,05). Різниця результатів між цими групами у хлопців складає від 17,4% до 41,3%, у дівчат – від 11,3% до 36,2% і зберігається протягом молодшого і середнього шкільного віку.

Педагогічні спостереження за дітьми зі зниженим слухом під час виконання човникового бігу свідчать, що для більшості з них характерна затримка на старті та повороті (порушення швидкості реакції), біг на всій стопі, більш приземлене положення центру ваги стосовно підлоги, порівняно з дітьми, що не мають зниження слуху; збільшення радіуса бігу при оббіганні орієнтира. Причинами цього є порушення вестибулярної функції й орієнтування у просторі в цих дітей та їх недостатня тренованість.

Аналіз динаміки розвитку координаційних здібностей у циклічних локомоціях показав, що їх інтенсивне покращення у хлопців зі зниженим слухом спостерігається з 7 до 12 років і після 14 років, у дівчат – з 8 до 11 років і з 14 до 15 років. У цілому динаміка розвитку цих здібностей у дітей зі зниженим слухом відповідає сензитивним періодам розвитку даних здібностей у дітей зі збереженим слухом.

Співставлення показників координаційних здібностей у спортивно-ігрових діях дітей зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років вказало на суттєву різницю в результатах, що відтворюють розвиток даної здібності (Р<0,01, 0,05). У хлопців зі зниженим слухом відзначено істотне відставання показників від їхніх однолітків зі збереженим слухом (від 13,2% до 66,1%). При цьому у 7 і 8 років воно є більш вираженим, однак, з віком поступово скорочується та залишається суттєвим до 16 років.

Значне покращення даних показників спостерігається у хлопців зі зниженим слухом з 8 до 9 років, з 10 до 12 років і з 14 до 15 років, у дівчат цієї ж типологічної групи – з 7 до 11 років і з 13 до 14 років. В інші вікові періоди відзначена відносна стабілізація результатів.

Низькі показники координаційних здібностей у спортивно-ігрових діях у дівчаток і хлопчиків зі зниженим слухом