МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛИСЕНКО Наталія Олександрівна

УДК 338.43:664.1(477.46)

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ПРИ ВИРОЩУВАННІ І ПЕРЕРОБЦІ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Уланчук Володимир Семенович,

Уманський державний аграрний університет,

завідувач кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

Коденська Марія Юхимівна,

Національний науковий центр “

Інститут аграрної економіки” УААН,

головний науковий співробітник відділу інвестицій

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Пиркін Володимир Іванович,

Інститут цукрових буряків УААН,

завідувач лабораторією наукового забезпечення

буряківництва і маркетингу

Провідна установа: Подільський державний аграрно-технічний університет

Міністерства аграрної політики України,

м. Кам’янець-Подільський,

кафедра соціально-трудових відносин і статистики

Захист дисертації відбудеться 10 травня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий 8 квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В.П.Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цукробурякове виробництво України перебуває в стані стагнації, у фінансовому занепаді. Різко зменшились обсяги виробництва цукрових буряків і цукру, знизилась ефективність, що є результатом відсутності виваженої політики в регулюванні економічними процесами та послаблення ролі держави в управлінні цукробуряковим виробництвом. Неефективно діючі ринкові регулятори та недосконалість економічних відносин призводять до занепаду національного товаровиробництва, розширення сфери для зовнішньоторговельної експансії на вітчизняний ринок продуктів харчування, включаючи цукор та цукровмісні продукти. Необхідність удосконалення економічних відносин у сфері виробництва, переробки цукрових буряків, створення ефективних організаційних структур в цукробуряковому виробництві, розробка чіткої економічної стратегії його розвитку у конкретному регіоні зумовили актуальність вибраної теми.

Стан вивчення проблеми. Є підстави вважати, що існує об’єктивна необхідність удосконалення економічних взаємовідносин у цукробуряковому виробництві з врахуванням принципів ринкової економіки та розробки механізму їх регулювання між виробниками цукрових буряків і цукру. Ці питання з позицій часового фактору висвітлені у працях відомих вчених В.П.Білаш, В.С.Бондаря, О.М.Варченко, М.С.Головача, А.С.Зайця, М.Ю.Коденської, Ю.А.Пастуха, В.І.Пиркіна, А.В.Фурси, О.М.Шпичака та ін. Проте, у розробці зазначеної проблеми залишається ряд невирішених теоретичних і практичних питань, що стосуються економічних відносин в інтегрованих структурах та активізації розвитку цукробурякового виробництва.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає основним напрямам наукових досліджень, що виконуються в Уманському державному аграрному університеті, зокрема в рамках теми: „Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально-орієнтованих ринкових відносин в АПК” (номер державної реєстрації 0101U004493).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка механізму удосконалення економічних відносин у сфері виробництва і переробки цукрових буряків в умовах ринкової економіки та обґрунтування пропозицій щодо оптимізації сировинних зон цукрових заводів Черкаської області як мотиваційного фактора поглиблення взаємозв’язків у цукробуряковому виробництві. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність розв’язання наступних задач:

· розкрити теоретико-методологічну сутність формування економічних відносин у цукробуряковому виробництві;

· виявити закономірності і тенденції формування та розвитку економічних відносин між виробниками цукрових буряків і переробними підприємствами;

· розробити організаційно-економічний механізм поглиблення економічних взаємовідносин в інтегрованих формуваннях у сфері виробництва і переробки цукрових буряків;

· обґрунтувати витрати для різних рівнів урожайності цукрових буряків та виробництва цукру у визначених інтегрованих формуваннях;

· розробити стратегію розвитку підприємств цукробурякового виробництва в залежності від продуктивності цукрових заводів;

· розробити пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків в аграрно-промислових формуваннях;

· вдосконалити механізм розрахунків між товаровиробниками і переробниками цукрових буряків.

Об’єктом дослідження виступає процес вдосконалення економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами і цукровими заводами, а предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних основ економічних відносин у сфері виробництва та переробки цукрових буряків на сучасному етапі розвитку ринкових перетворень.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування економічних взаємовідносин, законодавчі та нормативні акти України з питань розвитку цукробурякового виробництва в ринкових умовах.

В процесі дослідження використані такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методичних засад формування економічних відносин); аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення (при визначенні стану розвитку цукробурякового виробництва у господарствах країни); монографічний (при вивченні діяльності господарств та типових цукрових заводів Черкаської області). Застосовано економіко-статистичний та економетричний методи аналізу при виявленні впливу факторів на розмір прибутку в розрахунку на 1 га посіву цукрових буряків, виробництво цукру на 1 працюючого та на собівартість виробництва цукру. На основі економіко-математичного моделювання розроблено стратегію розвитку цукробурякового виробництва Черкащини, визначено оптимальні розміри сировинних зон цукрових заводів в інтегрованих формуваннях.

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та нормативно-правові акти України з питань виробництва цукрових буряків і цукру, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Національної асоціації цукровиків України „Укрцукор”, Головного управління статистики у Черкаській області, асоціації виробників цукру Черкаської області „Черкасицукор”, оперативні і бухгалтерські матеріали окремих господарств і підприємств, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, результати особистого дослідження тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше:

· розроблено економіко-математичну модель програмування показників ефективності виробництва цукрових буряків і цукру, що є економічною основою поглиблення міжгалузевих зв’язків та дає змогу збалансувати наявні виробничі ресурси інтегрованих формувань, скоротити нераціональні витрати та отримати максимальні прибутки;

уточнено:

· теоретико-методологічні аспекти формування економічних відносин в цукробуряковому виробництві, визначення їх ефективності та узгодження інтересів сільськогосподарських і переробних підприємств;

дістали подальшого розвитку:

· обґрунтування раціональної схеми взаємозв’язків сільськогосподарських виробників і цукрових заводів як мотиваційного механізму підвищення ефективності функціонування інтегрованих формувань;

· виявлення закономірностей, тенденцій розвитку цукробурякового виробництва, що дало змогу науково обґрунтувати шляхи виходу з кризи;

· систематизація факторів формування витрат виробників цукрових буряків та переробних заводів як методичної основи забезпечення раціонального використання виробничого потенціалу підприємств;

· обґрунтування системного підходу щодо оптимізації сировинних зон та повного завантаження цукрових заводів в залежності від їх потужності, як важливої умови формування стимулюючих економічних взаємовідносин між виробниками цукрових буряків і цукру та створення інтегрованих структур;

· методика розрахунків між бурякосіючими та цукропереробними підприємствами, в основу яких покладено визначення їх частки в реалізаційній ціні кінцевого продукту за умови досягнення необхідного рівня ефективності кожної з ланок виробничого процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи знайшли позитивну оцінку спеціалістів асоціації виробників цукру Черкаської області „Черкасицукор”. Соціальна та економічна ефективність розробленої моделі оптимізації розвитку цукробурякового виробництва підтверджується результатами розрахунків. Представлені матеріали прийняті до використання при обґрунтуванні перспектив розвитку цукробурякового підкомплексу області (акт про впровадження № 212 від 18.07.2005 р.), Верхняцького цукрового заводу (акт про впровадження № 105 від 23.06.2005р.). Вдосконалення економічних відносин між учасниками аграрно-промислових формувань сприятиме підвищенню ефективності виробництва цукрових буряків і цукру та активізуватиме розвиток цукробурякового підкомплексу регіону.

Основні положення та пропозиції автора, визначені в результаті проведеного дослідження, доведено до рівня методичних розробок, що знайшли практичне використання у навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при викладанні курсів “Економіка підприємств”, “Математичне програмування” на факультеті економіки і підприємництва (довідка № 10 від 13.01.2006) та Уманської філії Європейського університету при викладанні курсу “Стратегія підприємства”(довідка № 2 від 10.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Наукові результати, одержані в дисертації, є особистими розробками автора. Внесок автора полягає у розробці теоретико-методологічного і практичного підходу до удосконалення економічних взаємовідносин, оптимізації сировинних зон цукрових заводів Черкаської області та розробці стратегії розвитку цукробурякового підкомплексу регіону.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані на міжвузівській науково-практичній конференції „Економічні проблеми сучасного села в умовах переходу до ринкових відносин” (м. Умань, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій проблемам економіки агропромислового комплексу та формуванню його кадрового потенціалу (м. Харків, 2000 р.); науково-практичній конференції „Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (м. Житомир, 2000 р.); науково-методичній конференції „Сучасний менеджмент: теорія і практика в умовах України”(м. Київ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих учених „Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи”(м. Харків, 2002 р.).

Публікації. За основними положеннями та результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,96 друк. арк.(з них особисто автора – 1,66 друк. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 210 найменувань. Основний зміст викладено на 172 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 40 таблиць, 13 рисунків, 19 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення, апробацію одержаних результатів, їх публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи формування взаємовідносин у цукробуряковому виробництві” – розглянуто сутність та необхідність розвитку й удосконалення економічних взаємовідносин в цукробуряковому виробництві, визначено об’єктивні передумови поєднання інтересів сільськогосподарських і переробних підприємств при виробництві цукру, висвітлено методології визначення ефективності функціонування цукробурякового виробництва.

Ефективність цукробурякового виробництва визначатиметься раціональними економічними взаємовідносинами між рівно-правними партнерами (цукровими заводами, сільсько-господарськими та іншими підприємствами і організаціями), що здійснюються на основі єдності інтересів кожної зі сторін та з урахуванням чинного законодавства. Природно конкурентне становище аграрних підприємств як виробників сировини і монополізм переробних підприємств є обмежуючим фактором розвитку раціональних економічних взаємовідносин, що потребує глибокого осмислення та створення стимулюючого механізму їх формування.

В нинішніх умовах функціонування цукробурякового виробництва міжгалузеві зв'язки мають досить обмежений характер і проявляються у сфері передачі сировини на переробку та при розподілі готової продукції. Вони регулюються, як правило, ціною на основі двостороннього договору. У такому разі економічний інте-рес сільськогосподарських товаровиробників цукрових буряків зводиться лише до прагнення реалізації своєї продукції цукровим заводам за вищими цінами, що мають від-шкодовувати виробничі витрати і забезпечити одержання певного прибутку. Сільськогосподарські товаровиробники у розподілі виробленого цукру безпосередньо участі не беруть. Рентабельність виробництва цукрових буряків зумовлюється величиною витрат і сумою одержаної виручки.

Найбільш активно поглиблення міжгалузевих взаємовідносин проявляється в інтегрованих системах, які поширюються не тільки в сфері постачання цукрових буряків сільськогосподарськими то-варовиробниками цукровим заводам, а й розвиваються в сфері забезпечення їх матеріально-технічними ресурсами, а також при реалізації готової продукції та розподілі кінцевих результатів між учасниками інтегрованого виробництва.

В останні роки у досліджуваній галузі набули розвитку різні форми інтеграції: виробництво цукрових буряків на орендованих землях господарствами спільно з цукровими заводами; створення товариства з подальшою орендою землі, засновником якого, як правило, є цукровий завод; залучення фермерських господарств і господарств населення до інтеграційних процесів; організація машино-технологічних станцій і формування партнерських відносин з сільськогосподарськими виробниками та цукровими заводами. Позитивною можна вважа-ти практику надання товарного кредиту сільськогосподарським товаровиробни-кам у формі посівного матеріалу, пального, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, гербіцидів, техніки тощо.

Для досягнення єдності цілей підприємств цукробурякового виробництва необхідно не лише враховувати інтереси всіх партнерів, а й забезпечувати їх спільність та узгодженість. Врахування, поєднання і реа-лізація економічних інтересів підприємств-суміжників, які здійснюють свою діяльність на основі мотиваційного механізму еквівалентного обміну, формують економічний ме-ханізм розвитку міжгосподарських зв'язків. Через договірні відносини задовольняються сукупні організаційно-технологічні вимоги та уз-годжуються інтереси взаємодіючих підприємств у кінцевих результатах інтегрованого виробниц-тва цукробурякової галузі.

Внутрігосподарський механізм економічних взаємовідносин має забезпечити високу відповідальність працівників за кінцевий результат, що посилить рівень трудової активності і виробничої мотивації та сприятиме підвищенню ре-зультативності діяльності підприємств.

Дослідженнями установлено, що при розрахунках між товаровиробниками та переробними заводами частку участі у реалізаційній ціні кінцевого продукту доцільно розраховувати за умови досягнення необхідного рівня ефективності кожної з ланок виробничо-переробного процесу:

Саме такий методичний підхід розрахунку частки участі є основою забезпечення функціонування економічного механізму взаєморозрахунків між виробниками сировини і переробниками та узгодження їх інтересів.

У другому розділі – “Економіко–організаційні відносини між бурякосіючими сільськогосподарськими підприємствами і цукровими заводами” – розкрито стан розвитку цукробурякового виробництва в господарствах України та Черкаської області, функціонування переробних підприємств регіону, проаналізовано формування інтеграційних зв’язків між виробниками і переробниками у сфері виробництва, переробки цукрових буряків.

Результати досліджень свідчать, що за 24 роки посівні площі цукрових буряків в Україні скоротились на 55%, урожайність знизилась на 16%, за рахунок чого валові збори у 2004 р. склали лише 62% до 1980 р. Різке зниження цих показників пройшло за останні 8 років практично у всіх бурякосіючих зонах (табл.1).

Таблиця 1

Виробництво цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах України в зональному розрізі

Регіон | В середньому за рік | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 1986-1990 | 1991-1995 | 1996-2000 | Виробництво, млн. тонн | Полісся | 6,8 | 5,2 | 4,8 | 4,7 | 4,4 | 3,8 | 4,1 | Лісостеп | 31,4 | 27,3 | 10,9 | 10,7 | 10,0 | 8,8 | 9,4 | Степ | 4,9 | 4,2 | 2,9 | 2,8 | 2,7 | 2,3 | 2,5 | Зона Карпат | 0,7 | 0,5 | 0,4 | 0,6 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | Україна | 43,8 | 37,2 | 19,0 | 18,8 | 17,6 | 15,4 | 16,5 | Посівні площі, тис. га | Полісся | 255 | 216 | 268 | 243 | 224 | 191 | 182 | Лісостеп | 1176 | 1133 | 609 | 552 | 510 | 442 | 417 | Степ | 183 | 174 | 162 | 144 | 138 | 115 | 111 | Зона Карпат | 26 | 21 | 24 | 31 | 25 | 25 | 22 | Україна | 1640 | 1544 | 1063 | 970 | 897 | 773 | 732 |

За цей період ціни за 1 т реалізованих цукрових буряків по Україні, теж по окремих областях, зросли більше, як на 200%. Цукробурякове виробництво стало практично збитковим. Основна причина збитковості полягає у недосконалості економічних відносин, що призвели до зниження платоспроможності сільськогосподарських підприємств, а, отже, обмеження можливості господарств забезпечити технологічний процес виробництва цукрових буряків матеріально-технічними ресурсами, падіння урожайності та підвищення собівартості продукції. Дослідженнями установлено, що зниження урожайності цукрових буряків у аграрних формуваннях Черкаської області більш як вдвоє викликано недотриманням технології їх вирощування та спрощенням її елементів. Поряд з цим, найвищі урожаї культури отримують КСПП “Родина”, СТОВ “Україна” Чорнобаївського району, СТОВ “Колос”, СТОВ “Маяк” Золотоніського району, рівень якої досягає 500-600 ц/га та свідчить про суттєве недовикористання наявних можливостей.

Збитковість буряківництва в Україні, рівень якої в 1997-1998 рр. досяг 10,4%, а по господарствах Черкаської області – 12,6%, в наступні роки поступово зменшується в 2004 р. до 1,2%. Отже, сільськогосподарські підприємства знаходять шляхи виходу з кризи, що склалася в галузі.

Дослідженнями установлено, що вища ефективність виробництва цукрових буряків досягається в аграрних формуваннях з посівними площами цукрових буряків понад 400 га. Проте ці підприємства складають лише 3% загальної кількості бурякосіючих господарств. Прослідковується чіткий диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що зумовило підвищення за останні 8 років собівартості 1 ц цукрових буряків в 3,7 рази, а ціни їх реалізації – лише в 3 рази. Це призвело до зменшення посівів цукрових буряків у господарствах області та скорочення питомої ваги посівів даної культури з 13,1% в 1991 р. до 7,1% в 2004 р.

Проведений кореляційний аналіз показав, що найсуттєвішими факторами, котрі позитивно впливають на величину прибутку з 1 га посівів цукрових буряків є: ціна реалізації 1 ц цукрових буряків та питома вага їх посівів в загальній площі. При підвищенні ціни одиниці коренеплодів на 1 грн. прибуток зростає на 69 грн./га. При зростанні частки цукрових буряків в посівах на один відсоток прибуток збільшується на 16,7 грн./га.

Аналіз функціонування переробних підприємств свідчить про те, що в Черкаській області зменшується виробництво цукру та знижується його ефективність. Цукрові заводи області – це переважно малопотужні підприємства із застарілою технологією та зношеним обладнанням. Основна частина їх (90%) збудована до 1914р., причому 75% - експлуатуються понад 100 років. Лише 10% цукрових заводів області збудовані в період 1914-1941 рр., а післявоєнних взагалі немає. Проблема забезпеченості заводів сировиною досить актуальна, що відбивається на тривалості сокодобування та коефіцієнті використання потужностей (табл.2).

І все ж, за даними таблиці 2 видно, що у 2004 р. цукрові заводи області по заготівлях сировини та виходу цукру вийшли на рівень 1998 року, а це свідчить про поступове відродження даної галузі. Підвищення собівартості 1 т цукру більш як вдвічі пояснюється саме недозавантаженням цукрових заводів та недовикористанням їх наявних виробничих потужностей. Доцільно відмітити, що в 2004 р. собівартість 1 т цукру більшість заводів мали вище 2 тис. грн. і лише Пальмірський, Іваньківський та Цибулівський мали рівень собівартості відповідно: 1251, 1432 та 1643 грн./т.

Акціонування цукрових заводів в середині 90-х років ХХ ст. принесло свої позитивні результати: виробники цукрової сировини мали найбільшу частку акцій заводів; залучені кошти із приватизаційних сертифікатів дали

Таблиця 2

Динаміка основних показників діяльності цукрових заводів Черкаської області

Показник | Рік | 2004 р. у % до рр.:

1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 1998 | 2003

Кількість заводів, які працювали | 20 | 20 | 18 | 14 | 14 | 10 | 10 | 50 | 100

Сумарна виробнича потужність,

тис. т/добу | 37,2 | 37,2 | 32,8 | 23,4 | 23,4 | 16,7 | 16,7 | 45 | 100

Заготовлено цукрових буряків, тис. т | 1585 | 1439 | 1310 | 1385 | 1391 | 1284 | 1595 | 101 | 124

Вироблено цукру,

тис. т | 160,6 | 148,9 | 109,8 | 153,4 | 178,8 | 154,2 | 183,8 | 114 | 119

Тривалість сокодобу-вання в розрахунку на 1 завод, діб | 42 | 37 | 28 | 28 | 28 | 27 | 34 | 81 | 126

Коефіцієнт викорис-тання потужностей, % | 44 | 44 | 38 | 33 | 34 | 33 | 79 | 180 | 239

Вихід цукру, % | 12,04 | 11,85 | 11,74 | 11,79 | 11,79 | 12,02 | 12,08 | 100,3 | 100,5

Собівартість цукру, грн./т | 1106 | 1202 | 1247 | 1489 | 1568 | 2052 | 2324 | 210 | 113

можливість провести вчасно підготовку до виробничого сезону. Але відсутність правового регулювання цукробурякового виробництва призвело до переробки з 1995 р. цукрових буряків на давальницькій основі, що негативно вплинуло на стан галузі. Успішний розвиток цукробурякового виробництва неминуче пов’язаний з досконалими економічними взаємовідносинами, що найбільше проявляються в агропромислових формуваннях, створених на базі переробних підприємств та виробників сировини.

У третьому розділі – “Удосконалення економічних відносин в умовах формування ринкової економіки” – визначено основні напрями удосконалення економічних відносин між виробниками цукрової сировини і переробниками, що базується на запропонованому механізмі формування ефективних сировинних зон, здійсненому економіко-математичному моделюванні розвитку цукробурякового виробництва Черкаської області та розробленій стратегії.

Поліпшення ситуації в цукробуряковому виробництві можливе за умови створення аграрно-промислових структур, де всі стадії виробничого процесу – від насінництва до реалізації кінцевого продукту функціонуватимуть за єдиним мотиваційним механізмом. Це сприятиме активізації інвестиційних процесів у сфері виробництва і переробки цукрових буряків, формуванню належного економіко-правового і ринкового середовища та створенню умов до зростання мотивації праці й розвитку підприємництва. Ініціативи щодо створення таких інтегрованих структур у цукробуряковому виробництві мають надходити від колективів сільськогосподарських та переробних підприємств. Подібні тенденції набувають дедалі ширшого розвитку. Прикладом цього може слугувати створення в 1998 році при Пальмірському цукровому заводі машинно-технологічної станції – дочірнього підприємства “Пальміра”, яке є спеціалізованим уповноваженим компанії “Укрросцукор” на місцях. Вже за 7 років роботи ДП “Пальміра” показало позитивні результати: підвищилась урожайність цукрових буряків та ціна праці механізаторів (рис.1).

Орендовані дочірнім підприємством площі за 7 років збільшились на 1876 га або на 250%. Урожайність цукрових буряків на орендованих площах за цей період підвищилась на 26 % і досягла 386 ц/га. Внаслідок цього дочірнє підприємство збільшило заготівлі цукрових буряків і довело їх до 101 тис. т в 2004 р., в той час, як у 1998р. вони складали 23 тис. т. У дочірньому підприємстві продуктивність праці також має стабільну тенденцію зростання. При цьому затрати на оплату праці на 100 грн. валової продукції знизились на 68%, тоді як по області відповідно в 2004 р. даний показник складав 2,03 грн.

Така форма аграрно-промислової інтеграції, як у Золотоніському районі дозволяє вирішувати наступні проблеми: забезпечувати переробні заводи сировиною; узгоджувати фінансові та економічні інтереси колективів цукрових заводів і бурякосіючих господарств, запобігати банкрутству заводів; поновлювати соціальну інфраструктуру, зберігати діючі та створювати нові робочі місця.

Зниження собівартості цукру є суттєвим фактором забезпечення стабільного виробництва, його нарощування та підвищення конкурентоспроможності. Одним із напрямків у вирішенні цього завдання є дослідження факторів впливу на собівартість переробки сировини. Нами проаналізовано ефективність діяльності 54 цукрових заводів чотирьох областей України: Черкаської, Вінницької, Полтавської та Київської за 2003 р. В результаті визначено вплив виробничих потужностей заводів та рівня їх використання на собівартість 1 т цукру:

у = 4675,7 – 146,8 х 1 – 27,3 х 2; R=0,52,

де у – собівартість цукру, грн./т; х1 – виробничі потужності заводів, тис. т за добу; х2 – використання виробничих потужностей, %.

Це свідчить про те, що: при збільшенні виробничих потужностей заводу на 1 тис. т цукрових буряків собівартість 1 т цукру знижується на 146,8 грн.; при підвищенні використання потужності заводу на 1 % собівартість 1 т цукру знижується на 27,3 грн. Отже, при підвищенні факторних показників відбуватиметься зниження собівартості 1 т цукру, виробленого на заводах. Коефіцієнт множинної кореляції свідчить про те, що одержана залежність має середній зв’язок і добре описує статистичні дані. Тому одним з основних шляхів зниження собівартості продукції є нарощування виробничих потужностей цукрових заводів та повне їх завантаження.

Важливою передумовою забезпечення стабілізації та подальшого поліпшення цукробурякового виробництва є обґрунтована стратегія його розвитку. В основу її розроблення було покладено: програмування урожайності при розміщенні валових зборів цукрових буряків по кожному сільськогосподарському підприємстві; узгодження розвитку буряківництва з врахуванням агротехнічних вимог культури, що сприяють підвищенню родючості ґрунтів; баланс виробництва цукрових буряків та потреби цукрових заводів при мінімальних витратах на перевезення між суб’єктами підприємницької діяльності; повне завантаження цукрових заводів сировиною.

Дана стратегія розроблялась на основі економіко-математичної моделі, яку можна записати:

,

при наступних умовах:

1) | 2) | 3) | 4) | 5) | 6) | 7) | 8) | 9) | 10)

де:

R – множина сільськогосподарських підприємств, які займаються вирощуванням цукрових буряків;

J – види діяльності галузі рослинництва та продукції переробних підприємств; –

множина обмежень по затратах трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах; –

множина обмежень по використанню матеріальних ресурсів та технічних засобів в об’єднанні; –

обмеження по визначенню витрат на транспортування сировини від сільськогосподарського підприємства до цукрового заводу; –

обмеження по визначенню затрат сільськогосподарських підприємств на вирощування цукрових буряків; –

обмеження по визначенню обсягу валового збору цукрових буряків, які підуть на переробку;

- обмеження, що відображає переробку цукрових буряків; –

обмеження по виробництву цукру;

- обмеження по визначенню обсягу витрат при переробці сировини на цукровому заводі; –

вартість j-ої продукції переробки цукрового заводу;

– мінімально та максимально можливі площі посіву цукрових буряків в r-ому сільськогосподарську підприємстві; –

затрати праці на вирощування цукрових буряків j-им способом в r-ому підприємстві; –

затрати різних матеріальних ресурсів, механізмів на вирощування цукрових буряків j-им способом в r-ому підприємстві; –

урожайність цукрових буряків, які вирощуються j-им способом в r-ому підприємстві; –

вихід j-ої продукції в процесі переробки сировини на цукровому заводі;

іr – коефіцієнт, що показує відстань перевезення цукрових буряків від r –го сільськогосподарського підприємства до заводу;

і – питома вага фабричних цукрових буряків у валовому їх зборі; –

коефіцієнт збереження цукрових буряків на заводі; –

затрати цукрового заводу на виробництво j-ої продукції; –

наявність ресурсів в об’єднанні; –

обсяг продажу і-ої продукції цукрового заводу; –

необхідна кількість трудових ресурсів в r-ому сільськогосподарському підприємстві; –

площа посіву цукрових буряків j-м способом в r-ому сільськогосподарському підприємстві; –

обсяг j-го виду продукції отриманої на цукровому заводі; –

затрати на виробництво буряків в сільськогосподарських підприємствах; –

затрати на транспортування цукрових буряків від сільськогосподарських підприємств до цукрового заводу; –

затрати на переробку сировини на цукровому заводі.

Модель задачі з матрицею розміром 128х91 вирішувалась на максимум прибутку за програмою lpx. В ході досліджень було вирішено три економіко-математичні задачі для кожної окремої групи заводів різної потужності переробки за добу: до 2 тис. т, 2-3,5 тис. т та більше 6 тис. т. Система нерівностей характеризує умови виробництва і використання наявних ресурсів. Для розрахунків взяті типові підприємства, що відображають різні групи цукрових заводів за потужністю в Черкаській області (Смілянський цукровий завод має потужність до 2 тис. т, Верхняцький – більше 3 тис. т, а Пальмірський – більше 6 тис. т за добу). За результатами розрахованих задач визначено пропозиції розвитку різних груп цукрових заводів та їх сировинних зон.

Для заводів, добовою потужністю до 2 тис. т, достатньо буде в їх сировинних зонах 51,2 тис. га посівів цукрових буряків при середній урожайності 39,9 т/га. При цьому заводи отримають 2,04 млн. т цукрової сировини. Її переробка забезпечить 296,9 млн. грн. прибутку. Для заводів, добовою потужністю від 2 до 3,5 тис. т, достатньо буде в їх сировинних зонах 34,2 тис. га посівів цукрових буряків при середній урожайності 49 т/га. При переробці цукрових буряків буде отримано 197,9 млн. грн. прибутку. Для заводів, добовою потужністю 6 тис. т, посіви цукрових буряків в 13,1 тис. га при середній урожайності 50 т/га забезпечать 90,3 млн. грн. прибутку. На основі розробленої стратегії для кожної потужності заводів визначений напрямок розвитку цукробурякового виробництва бурякосіючих господарств і цукрових заводів Черкаської області (табл.3).

Розрахунки свідчать, що в перспективі для області достатньо буде виділити 98,5 тис. га посівних площ під цукрові буряки. Дотримуючись технології їх вирощування можна досягти середньої урожайності по області 45,1 т/га. Це дасть можливість в 1,4 рази збільшити валові збори цукрової сировини і отримати 27,3 млн. грн. прибутку. В той час як за досліджуваний період вирощування цукрових буряків було збитковим, то в перспективі їх рентабельність зросте до 4,03 %. Витрати на виробництво цукру суттєво збільшаться, проте його повна реалізація дасть змогу отримати 585,1 млн. грн. прибутку, а це – 58,1% рентабельності. Собівартість 1 т цукру при цьому складе в середньому 1771 грн., що на 553 грн. нижче показника по області в 2004 р.

Отримана за оптимальним планом низька рентабельність товаровиробників в сировинних зонах цукрових заводів малої та середньої потужності зумовлює потребу в інтеграції бурякосіючих підприємств з переробними заводами. Щоб підвищити ефективність виробництва цукрових буряків доцільно для заводів малої та середньої потужності переробки створювати агропромислові формування, в яких буде враховуватись весь цикл – виробництво-переробка-реалізація. Дані формування можуть бути різних організаційно-економічних форм. Учасники самі обирають ту з них, яка їх найбільше задовольнить.

Кожен з учасників такого формування повинен брати на себе відповідні зобов’язання: виробники сировини – виробляти цукрові буряки і поставляти їх на завод для переробки у визначеній кількості, а переробники – переробити поставлену сировину згідно державних стандартів. Крім того, формування забезпечує виробників мінеральними добривами, несе відповідальність за реалізацію цукру та розподіл кінцевих результатів між учасниками.

Таблиця 3

Виробництво та переробка цукрових буряків в Черкаській області

Показник | 2001-2004 рр. | 2004 р. | Опти-мальний план (2010 р.) | Відхилення оптимального плану від років: | 2001-2004 | 2004 | Посівна площа, тис. га | 107,9 | 121,7 | 98,5 | -9,4 | -23,2 | Урожайність, т/га | 22,6 | 25,4 | 45,1 | 22,5 | 19,7 | Валовий збір, млн. т | 2,4 | 3,1 | 4,4 | 2,0 | 1,3 | Прибуток (збиток) від реаліза-ції цукрових буряків, млн. грн. | -4,5 | -3,8 | 27,3 | 31,8 | 31,1 | Рівень рентабельності (збитковість) виробництва цукрових буряків, % | -1,57 | -1,21 | 4,03 | +5,60 пп | +5,24 пп | Заводські витрати, млн. грн. | 81,1 | 74,3 | 284,7 | 203,6 | 210,4 | Транспортні витрати, млн. грн. | 16,9 | 17,6 | 82,0 | 65,1 | 64,4 | Внутрішнє заводське переміщення, млн. грн. | 5,1 | 5,7 | 61,1 | 56,0 | 55,4 | Закупка сировини, млн. грн. | 398,5 | 310,0 | 705,5 | 307,0 | 395,5 | Сума прибутку від реалізації цукру, млн. грн. | 19,7 | 6,4 | 585,1 | 565,4 | 578,7 | Рівень рентабельності вироб-ництва цукру, % | 5,3 | 1,4 | 58,1 | +52,8 пп | +56,7 пп | Собівартість 1 т цукру, грн. | 2002,8 | 2323,8 | 1770,8 | -232,0 | -553,0 | Ціна реалізації 1 т цукру, грн. | 2109,1 | 2355,6 | 2800,0 | 690,9 | 444,4 | Виробництво цукру, тис. т | 185,0 | 200,8 | 555,0 | 370,0 | 354,2 | - в т.ч. з цукрових буряків | 145,7 | 172,0 | 555,0 | 409,3 | 383,0 |

Всі засновники агропромислового формування є його членами. Кожний засновник такого об’єднання делегує свого представника для участі в загальних зборах. Для ефективної діяльності формування загальні збори обирають правління, до складу якого входять виконавчий директор, керівники відділів (обслуговуючого, маркетингового) та бухгалтер. В цілому апарат управління формуванням складає 6-7 (але не більше 10) осіб. Для забезпечення подальшого функціонування формування доцільно створити резервний фонд, відрахування в який проводити щорічно в розмірі 5% від прибутку. Кошти фонду можуть направлятись на покриття збитків засновників формування, на придбання засобів та предметів праці.

Розрахунки за оптимальним планом показують, що в сировинних зонах цукрових заводів, потужністю переробки 6 тис. т на добу, рентабельність виробництва цукрових буряків на рівні 12% достатня, щоб цукробурякове виробництво розвивалось. Підтримка ж переробників сприятиме вдосконаленню функціонування як власної сировинної зони, так і всього підкомплексу.

Для заводів, потужністю добової переробки цукрових буряків 6,0 тисяч тонн, доцільним буде залишити форми організаційно-економічних відносин, що склались між Пальмірським цукровим заводом та сільськогосподарськими підприємствами його сировинної зони на основі укладених контрактів, в котрих обумовлюються всі умови поставок та розрахунків (рис.2).

Рис.2. Організаційна схема взаємовідносин між цукровим заводом

та виробниками сировини

Кожний учасник агропромислового формування отримає прибуток від реалізації цукру, розрахований за часткою участі. Співвідношення розрахунків між виробниками сировини та переробниками для груп заводів малої потужності складатиме 52,9% : 46,0% (товаровиробники : переробники). Тобто,

виробники цукрової сировини матимуть 52,9 коп. прибутку на кожну затрачену гривню, а завод – 46,0 коп. Таким чином, товаровиробники отримають 4,27 млн. грн., а це 115 тис. грн. на одне сільськогосподарське підприємство. Завод матиме 3,71 млн. грн.

Співвідношення розрахунків між виробниками сировини та переробниками для груп заводів середньої потужності складатиме 47,1% : 51,7% (товаровиробники : переробники). Тобто, сільськогосподарські підприємства, що входять до формування, на кожну затрачену гривню отримають 47,1 коп. прибутку, а завод – 51,7 коп. Таким чином, товаровиробники отримають 4,93 млн. грн., а це в середньому 133 тис. грн. на одне сільськогосподарське підприємство. Завод матиме близько 5,41 млн. грн.

Співвідношення розрахунків між виробниками сировини та переробниками для заводів великої потужності складатиме 41,3% : 57,1% (товаровиробники : переробники). Тобто, на кожну 1 гривню затрат товаровиробники отримають по 41,3 коп. прибутку, а переробники – 57,1 коп. Запропонований механізм розподілу доходів сприятиме вдосконаленню економічних відносин між бурякосіючими і переробними підприємствами та дасть можливість підвищити ефективність виробництва цукрових буряків і цукру.

ВИСНОВКИ

1. Система економічних взаємовідносин підприємств у сфері виробництва і переробки цукрових буряків базується на рівноправній участі рівнозваженої економічної вигоди від спільного виробництва, створенні рівних соціально-економічних умов виробничої діяльності партнерів, забезпеченні взаємної матеріальної та моральної зацікавленості й відповідальності за виконання договірних зобов’язань, узгодженому поєднанні економічних інтересів на основі взаємної зацікавленості всіх ланок цукробурякового виробництва в кінцевих результатах діяльності.

2. Вдосконалення економічних взаємовідносин бурякосіючих господарств із цукровими заводами є важливою умовою підвищення ефективності цукробурякового виробництва. При розрахунках між виробниками сировини та переробними заводами частку участі доцільно розраховувати у реалізаційній ціні кінцевого продукту за умови досягнення необхідного рівня ефективності кожної з ланок виробничого процесу.

3. Буряківництво в Україні збиткове. Прослідковується чіткий диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що зумовило зменшення за останні 13 років посівів цукрових буряків в області та зменшення їх частки майже вдвічі. За останні 8 років собівартість 1 ц цукрових буряків зросла в 3,7 рази, а ціна реалізації – лише в 3 рази. Проте в останні роки збитковість зменшується. Вища ефективність виробництва цукрових буряків в аграрних формуваннях, що мають посівні площі більше 400 га, але вони складають лише 3% загальної кількості бурякосіючих господарств.

4. Аналіз стану переробних підприємств свідчить про зменшення виробництва цукру та зниження його ефективності. Проте вже в 2004 р. цукрові заводи області по заготівлях сировини та виходу цукру вийшли на рівень 1998 року, що свідчить про поступове відродження даної галузі. Але виявлена висока собівартість 1 т цукру зросла порівняно з 1996 р. більш як вдвічі і перевищила 2 тис. грн. Лише Пальмірський, Іваньківський, Цибулівський заводи мають собівартість 1 т цукру відповідно: 1251, 1432 та 1648 грн. В останні 4 роки порівняно з 2000 р. зросли заготівлі цукросировини майже на 6%, виробництво цукру збільшилось на 63%, середня тривалість сокодобування зросла майже на 4%. Але собівартість 1 т цукру підвищилась на 26%.

5. Створення інтегрованих структур з виробництва цукрових буряків і цукру є найбільш прийнятною, ефективною, перспективною формою поглиблення та реалізації міжгалузевих економічних відносин у цукробуряковому виробництві.

6. Вирішення задачі оптимізації сировинних зон показало, що для повного використання виробничого потенціалу заводів малої потужності за умов дотримання технології вирощування цукрових буряків при програмованій урожайності коренеплодів 39,9 т/га достатньо буде 51,2 тис. га посівних площ. Для заводів середньої потужності важливо довести урожайність цукрових буряків до 49 т/га, а площі під посівами – до 34,2 тис. га. В сировинних зонах заводів великої потужності дані показники мають, відповідно, складати 50 т/га та 13,1 тис. га. При цьому рівень рентабельності сільськогосподарських виробників складе, відповідно: 0,1, 1,7 і 11,6%, а переробників – 67,1, 48,6 та 75,5%. Така ситуація вимагає перерозподілу отриманого прибутку.

7. В перспективі на базі заводів малої та середньої потужності і сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання, фермерських господарств та господарств населення, що входять в сировинні зони, доцільно створювати аграрно-промислові формування різних організаційно-економічних форм. Об’єднання виробників і переробників передбачає створення такого економічного механізму, при якому в інтегрованому формуванні забезпечуватимуться товаровиробники добривами та іншими матеріально-технічними ресурсами, переробники - реалізацією цукру, а розрахунки між учасниками будуть проводитись за часткою участі кожного з них. Товаровиробники сировинних зон заводів малої