ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЛЯЩ ОКСАНА ПАВЛІВНА

УДК 159.922.763: 377

ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ

В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

19.00.07 – “Педагогічна та вікова психологія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. київ.

Науковий керівник: |

доктор психологічних наук, професор

Рибалка Валентин Васильович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти

АПН України, м. Київ, завідувач відділу психології

трудової і професійної підготовки.

Офіційні опоненти: |

доктор психологічних наук, професор

Булах Ірина Сергіївна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, м. Київ,

професор кафедри психології;

кандидат психологічних наук, професор

Моргун Володимир Федорович,

Полтавський державний педагогічний

університет ім. В.Г.Короленка,

завідувач кафедри психології.

Провідна установа: | Національний університет “Острозька академія”,

кафедра психології і педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Острог.

Захист відбудеться “22” грудня 2006 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.451.02 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий “ ” листопада 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Е.О. Помиткін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Якість життя українського суспільства значною мірою залежить від повноцінного розвитку, духовного багатства, моральної чистоти, гармонійного розвитку, соціальної активності, психічного здоров’я учнівської молоді. Однак, життєдіяльність учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) в сучасних умовах супроводжується впливом на них несприятливих чинників (соціальних, психологічних, екологічних та ін.), що залишають помітний відбиток в їхньому фізичному та психічному здоров’ї, обумовлюють різноманітні відхилення у поведінці, зокрема такі, як агресивність.

Агресивні прояви учнів підліткового віку розглядаються психологами і педагогами як одна з основних причин ускладнень у навчально-виховному процесі. Особливо наочно такі явища проявляються у міжособистісних стосунках між педагогами та учнями, між самими учнями, що породжують різного роду деструктивні прояви – від прямих чи опосередкованих погроз до агресивних дій. Основна особливість старшого підліткового віку – це прояв виражених властивостей індивідуальності та неповторності особистості, активізація процесу самоактуалізації. Нехтування дорослими проблемою самоактуалізації провокує виникнення в учнів агресивних проявів, що є причиною зниження ефективності міжособистісної взаємодії підлітків і дорослих у навчальній діяльності та громадянській поведінці.

Теоретичні підходи до проблеми агресивності (біологізаторський, фрустраційний, за теорією соціального научіння та ін.), а також практичні методи її розв’язання, які розроблені на основі теорії діяльності та теорії виховання (залучення підлітка у соціально схвалювану діяльність, формування внутрішньої мотивації попередження агресивності тощо), недостатньо висвітлюють цю проблему, особливо щодо проявів агресивності в учнів ПТНЗ, їх причин та наслідків. Це вимагає вивчення особливостей агресивних проявів цієї категорії учнівської молоді і визначення засобів їх попередження, що обумовлює актуальність запропонованого дослідження.

Особливості агресивної поведінки представників різних вікових груп вивчались як вітчизняними, так і закордонними дослідниками (Г.М.Андреєва, К.Бютнер, О.В.Гордякова, С.О.Завражан, В.Ф.Моргун, О.К.Осницький, А.А.Реан, Л.М.Семенюк, Л.С.Славіна, І.О.Фурманов та ін.). Ними висвітлювались проблеми агресивності у зв'язку з конфліктами (Г.С.Васильєва, В.В.Ковальов, М.Д.Левітов, В.С.Мерлін, М.С.Неймарк, Є.Р.Романін та ін.), афектами (В.К.Вілюнас, Т.Дембо, Д.Зільман, К.Ізард, Я.Рейковський та ін.), фрустрацією (А.Бандура, Д.Доллард, Л.П.Колчина, М.Маєр, І.Міллер, Р.Сієре та ін.). Значну кількість праць присвячено дослідженню взаємозв'язку агресивності з тривожністю, невротизмом, окремими властивостями нервової системи людини, а також вивченню агресивних проявів в осіб з патопсихологічними відхиленнями (М.І.Буянов, І.В.Жданова, О.Ф.Кенгберг, Л.Пожар, О.В.Серебритська та ін.) й агресивних дій криміногенного характеру (Н.В.Алікіна, І.Б.Бойко, В.В.Знаков, С.М.Єніколопов, Е.Квятковська-Тохович, С.В.Кудрявцев та ін.)

Між тим, аналіз наявного психолого-педагогічного досвіду, що пов'язаний із вихованням і навчанням старших підлітків в умовах ПТНЗ, дає підстави вважати, що у психологічній профілактиці агресивних проявів цієї категорії велике значення може мати використання гуманістичного потенціалу процесу самоактуалізації особистості (Г.О.Балл, І.А.Зязюн, Р.В.Овчаров, В.Г.Панок, І.Д.Пасічник, Е.О.Помиткін, Н.Г.Ничкало) на засадах особистісного підходу (В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, В.В.Рибалка, М.І.Томчук, Б.О.Федоришин).

Недостатній рівень вивчення цього аспекту проблеми, відсутність відповідних методичних рекомендацій щодо профілактичної роботи в ПТНЗ на засадах використання гуманістичного потенціалу самоактуалізації учнів дають підстави для проведення дисертаційного дослідження в цьому напрямку. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню теоретичну та експериментальну розробленість, темою дисертації обрана: "Психологічна профілактика агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України на 2002–2004 рр.: “Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК № 102U000399).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, протокол № 9 від 28 жовтня 2002 р. і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол № 9 від 26 листопада 2002 р.

Об’єкт дослідження – агресивні прояви у поведінці учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Предмет дослідження – особливості психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити концептуальну модель психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ на основі формування в них гуманістичних цінностей і здатності до самоактуалізації власної особистості.

Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення особливостей агресивних проявів у підлітків дозволяє відкрити нові можливості для покращення ефективності психологічної профілактики на основі формування в учнів професійно-технічних навчальних закладів здатності до самоактуалізації.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущеннях, що:

а) формування гуманістичних цінностей самоактуалізованої особистості може розглядатися як засіб психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів;

б) розвиток здатності учнів ПТНЗ до самоактуалізації як засобу психологічної профілактики агресивності зумовлюється відповідною організацією діяльності самих учнів, їх батьків, психологів, педагогів, майстрів виробничого навчання, вихователів на засадах особистісно-гуманістичного підходу.

Відповідно до мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Теоретична основа дослідження ґрунтується на положеннях гуманістичної філософії, педагогіки і психології про сутність особистості та актуалізацію особистісного потенціалу (Г.О.Балл, С.У.Гончаренко, Є.В.Єгорова, І.А.Зязюн, О.І.Кульчицька, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, А.Маслоу, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, Н.Г.Ничкало, К.Роджерс); концептуальних положеннях щодо сутності і розвитку особистості (Л.І.Божович, І.С.Булах, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, І.Д.Пасічник, В.Г.Панок, Л.С.Рубінштейн); фундаментальних ідеях про взаємозв’язок спілкування і пізнання, спілкування і діяльності (І.Д.Бех, О.О.Бодальов, М.Й.Боришевський, А.В.Брушлинський, О.Є.Самойлов, Д.Б.Ельконін та ін.); теоретичних і методичних положеннях щодо розвитку особистості в умовах професійної підготовки учнівської молоді, що висвітлені у працях С.У.Гончаренка, І.А.Зязюна, О.М.Ігнатович, Н.І.Литвинової, В.Ф.Моргуна, Н.Г.Ничкало, О.М.Отич, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткіна, В.В.Рибалки, В.В.Синявського, С.О.Сисоєвої, З.Л.Становських, Л.О.Хомич, О.П.Хохліної.

Методологічну основу дослідження становлять: принципи детермінізму, відображення, розвитку психіки, єдності психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн, О.М.Ткаченко), принцип єдності особистісного та професійного самовизначення (І.А.Зязюн, Є.О.Клімов), методологічні засади особистісно орієнтованої освіти (Г.О.Балл, І.Д.Бех, В.Ф.Моргун, К.К.Платонов, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка, В.В.Синявський), філософські положення про єдність природного і набутого, індивідуального та соціального; принцип суб’єктивної активності (Б.Г.Ананьєв, М.Й.Боришевський, І.С.Булах, С.Д.Максименко, В.Г.Панок, І.Д.Пасічник, М.І.Томчук, Л.О.Хомич).

Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань дослідження використовувалися такі методи: теоретичні - аналіз, систематизація та узагальнення теоретичних і дослідних даних, за допомогою яких проведений теоретико-методологічний аналіз агресивних проявів особистості; емпіричні – методи аналізу продуктів діяльності, спостереження, опитування, анкетування, психодіагностичні методи, констатувальний експеримент, що були застосовані з метою вивчення агресивних проявів та самоактуалізації особистості старшого підлітка; розвивальні – формувальний експеримент, за допомогою якого перевірялася концептуальна модель психологічної профілактики агресивних проявів учнівської молоді; обробки та інтерпретації – статистичні методи, що були застосовані з метою кількісної та якісної інтерпретації даних та узагальнення результатів експерименту.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи протягом 2000-2006 р.р.

На першому етапі (2000-2001) здійснювалося теоретичне осмислення існуючих даних з обраної проблеми, визначення вихідних положень і наукового апарату, розроблення гіпотези і плану дослідження, вивчення стану розробки проблеми психологічної профілактики агресивних проявів в учнівської молоді.

На другому етапі (2002-2003) було проведено констатувальний експеримент з вивчення психологічних особливостей агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

На третьому етапі (2003-2006) здійснювався формувальний експеримент із застосуванням психопрофілактичних, психоконсультаційних та психокорекційних методів, спрямованих на попередження агресивних проявів особистості старшого підлітка, узагальнювалися матеріали експериментального дослідження та їх оформлення у вигляді дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідна робота проводилася на базі Хмельницького Вищого професійного училища №4, Хмельницького Вищого професійного училища №25, Центру професійно-технічної освіти №1 м. Вінниці (ВОЦПТО), Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища. Дослідженням було охоплено 384 підлітки, з яких у формувальному експерименті взяли участь 177 учнів (92 увійшли в експериментальну групу, а 85 – у контрольну).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше розроблено особистісно-гуманістичний підхід у психопрофілактиці агресивних тенденцій на основі розвитку в учнів здатності до самоактуалізації особистості;

запропоновано концептуальну модель психологічної профілактики проявів агресивності в учнівської молоді;

показано можливості програми і методики психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

Теоретичне значення роботи виявляється у поглибленні психологічних знань з проблеми психологічної профілактики агресивних проявів особистості учнів ПТНЗ; в уточненні основних психологічних факторів, якими зумовлюється профілактика агресивної поведінки вказаної категорії учнів; в розробці концептуальної моделі психологічної профілактики агресивності старшого підлітка.

Практичне значення роботи полягає у розробці системи психолого-педагогічних засобів виявлення та психологічної профілактики агресивних проявів учнів ПТНЗ. Розроблена і апробована програма психологічної профілактики агресивних проявів у підлітків, що передбачає комплексну взаємодію всіх учасників навчально-виховного процесу, поєднання різних методів і технік, спрямованих на зниження агресивності засобами гуманізації та активізації процесів самоактуалізації, застосування та впровадження комплексу діагностичних методик виявлення і профілактики агресивних проявів, які можуть бути використані практичними психологами, вчителями, методистами у навчально-виховній роботі з учнями ПТНЗ.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес ПТНЗ м. Вінниці та Вінницької області (довідка Вінницької обласної державної адміністрації управління освіти і науки № /03 від 14 травня 2005 року), Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища (довідка № /03-01 від 21 травня 2005 року), Хмельницького Вищого професійного училища №25 (довідка № від 24 травня 2006 року) та Хмельницького Вищого професійного училища №4 (довідка № від 10 травня 2006 року).

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; розробці комплексної методики психодіагностики підлітка як засобу виявлення агресивних проявів; створенні концептуальної моделі психологічної профілактики агресивних проявів старшого підлітка.

Надійність та вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечувалися методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних концептуальних положень, використанням комплексу сучасних дослідницьких методів, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки респондентів, застосуванням статистичних методів обробки, якісної інтерпретації результатів дослідження та позитивними наслідками впровадження результатів дослідження у роботу практичного психолога.

На захист виносяться:

1.

2.

3.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних та загальноукраїнських конференціях: „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ – Вінниця, 2002, 2003, 2004), “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога в умовах вищої школи” (м. Тернопіль, 2003), „Удосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічного складу як основа підвищення якості підготовки фахівців” (м. Хмельницький, 2005), „Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2005), на засіданнях кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” (Вінниця, 2004, 2005, 2006), на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Київ, 2003, 2004, 2005).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 13 наукових працях, з них 8 наукових праць написано без співавторів, у тому числі 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 8 статей у збірниках наукових праць та журналах; 3 статті – у збірниках матеріалів конференцій; 1 методичний посібник та 1 методичні рекомендації.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (234 найменування, з них 28 – іноземною мовою). Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок, основна частина займає 185 сторінок. Робота містить 7 додатків на 46 сторінках, 8 таблиць на 12 сторінках та 24 малюнки на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та доцільність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; названо методи та експериментальну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів роботи; наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів; визначено їх обґрунтованість.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи профілактики проявів агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів” – проводиться теоретичний аналіз проблеми агресивності особистості, чинників та особливостей їх виникнення; розглядаються різні трактування природи та основних факторів, що обумовлюють агресивні прояви старшого підлітка; визначається самоактуалізація особистості як можливий засіб профілактики агресивних проявів; визначається методологічний підхід до профілактики агресивної поведінки підлітків.

У першому підрозділі “Проблема чинників агресивності учнівської молоді у психолого-педагогічних дослідженнях” здійснено аналіз різних підходів у розумінні понять „агресія”, „агресивність”, „агресивні прояви”.

Проаналізовано теоретичні погляди, що пояснюють чинники прояву агресивності, визначено явища, які характеризують агресивність (А.Басс, В.В.Знаков, Н.Д.Левітов, Т.Г.Румянцева, В.Г.Степанов, Е.Фромм та ін.). Проведено аналіз причин, що її викликають, серед яких виділяють біологічні, обумовлені спадковістю (К.Лоренц, З.Фройд і ін.), соціальні, обумовлені суспільними явищами (А.Бандура, А.А.Реан, Т.Г.Румянцева, Г.Сельє та ін.). Визначено методи, що попереджають агресивність: залучення підлітка в систему соціально схвалюваної й соціально визнаної діяльності, формування внутрішньої мотивації зниження агресивності (Л.С.Виготський, Л.С.Семенюк, Д.І.Фельдштейн й ін.). Висвітлено положення теорії соціального научіння щодо зміни стилю сімейного виховання, зниження демонстрації пропаганди насильства в засобах масової інформації (А.Бандура, Р.Фелсон й ін.), розвитку когнітивних здібностей (Д.Зільманн) та інших шляхів профілактики проявів агресивності.

У теоретичних дослідженнях підліткового віку виділяється, поряд з агресивністю, і таке явище, як самоактуалізація. Її особливості й прояви різних форм агресивності підлітка розглянуті Д.Марсіа через поняття статусу ідентичності. Проходження підлітків через певні статуси може супроводжуватись проявами агресивності (конфліктність, експериментування з різними способами поведінки), які можуть змінюватися в процесі засвоєння гуманістичних цінностей, розвитку властивостей самоактуалізованої особистості (потреба в пізнанні, креативність, пошук і формування свого "Я"). Ж.П’яже описав децентрацію в підлітковому віці й формування програми життя, як основні характеристики самоактуалізації в підлітковому віці. У своїй культурно-психологічній концепції Е.Шпрангер визначив три типи розвитку дітей. Перший та другий типи характеризуються високим рівнем агресивності, а третій – високим рівнем самоактуалізації. Підлітки, що розвиваються за останнім типом, мають більш низький, аніж в інших випадках, рівень агресивності. Е.Шпрангер виділяє у своїй роботі таку особливість самоактуалізації, як формування Я-концепції.

Ш.Бюлер виділила у підлітковому періоді дві фази: негативну й позитивну. В період негативної фази яскраво проявляються агресивні тенденції, а в період позитивної – тенденції до самоактуалізації. Л.С.Виготський стверджував, що в підлітковому віці має місце відмирання й руйнування старих інтересів, і дозрівання біологічної основи, на якій, згодом, розвиваються нові інтереси, що є властивим для самоактуалізованої особистості. Він відзначав також два новоутворення цього віку: розвиток рефлексії і, на її основі, самосвідомості.

У підлітковому віці, як зазначає Т.М.Титаренко, існує чотири кризи ідентичності. Завершеною вважається та криза, коли індивід переходить від пошуку себе до практичної самореалізації. Типологічними особливостями підлітка, за І.С.Булах, є прагнення до автономності та самостійності, нової соціальної позиції, здатність до саморозвитку, усвідомлення власної наступності. Саме ці положення про самоактуалізацію враховуються у нашому дослідженні.

Таким чином, результати аналітичного огляду сучасних психологічних досліджень дають підстави вважати, що „агресія” – це широко використовуваний філософський, соціологічний і психологічний термін, який позначає будь-яку, різною мірою емоційно забарвлену активність особистості чи групи (суспільства) у відношенні до інших суб’єктів, яка набуває форм прямого чи опосередкованого насилля. Також поширеним є розуміння агресії як мотивованих зовнішніх дій, які порушують норми і правила співіснування, які приносять шкоду, спричиняють біль і страждання іншим людям. Відповідно до цього, під „агресивними проявами” ми розуміємо передусім зовнішні форми поведінкового реагування, що являють собою дії, які спричиняють шкоду чи збиток живим і неживим об’єктам. Агресивні прояви виступають і як спосіб психологічного захисту, тому їх можна розглядати в якості недиференційованого захисного механізму, як неконструктивну, неадекватну поведінку. Вже на цьому етапі аналізу виявляється зв’язок між агресивністю і самоактуалізацією особистості.

У другому підрозділі “Поведінкові та особистісні прояви агресивності в учнівської молоді” визначені особливості поведінкових та особистісних проявів агресивності, що характерні для учнів підліткового віку.

Поведінкові прояви агресивності – це біологічно, психологічно та соціально зумовлені форми поведінки, які виконують адаптивну та захисну функцію. Наявність агресивності є суб’єктивно необхідною, що підвищує можливості особистості у соціальній адаптації і доланні життєвих труднощів. У разі недостатнього рівня агресивності, особистість втрачає власну індивідуальність, стає пасивною і конформною. Тривале перебування особистості у загрозливому середовищі посилює захисні реакції, активізує механізми психологічного захисту, що призводить до укорінення в поведінці деструктивних стереотипів, які спершу виконують роль захисних реакцій, а потім трансформуються у сталі агресивні риси особистості.

Вступ підлітка до професійно-технічного училища переживається ним як акт різкого переходу до нового стану – дорослості. Саме в цей період у підлітка виникає бажання самоутвердитися, довести всім свою значущість. Тому під впливом мікросередовища агресивна поведінка постає як спосіб задоволення потреби у спілкуванні; самовираження і самоствердження; реагування на несприятливу атмосферу в сім’ї і жорстоке поводження з боку батьків; досягнення значущої мети. Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка являє собою своєрідний захисний механізм.

Особистісні прояви агресивності – це усталені риси особистості, до яких можна віднести підвищений рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється у збудливості, подразливості, роздратованості, а також депресивності, яка веде до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості у собі.

Основними шляхами долання агресивних проявів в учнів професійно-технічних закладів можна вважати формування в них гуманістичних цінностей і розвиток здатності особистості до самоактуалізації.

У третьому підрозділі “Самоактуалізація як засіб психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів” представлене теоретичне обґрунтування психологічних умов формування в учнів ПТНЗ гуманістичних цінностей і розвитку в них властивостей самоактуалізованої особистості як засобів профілактики їх поведінкових і особистісних проявів агресивності.

Самоактуалізація в підлітковому віці пов’язана з переживанням дитинства, що минає, зі спрямованістю на подальший розвиток, зі здатністю підлітка не просто відтворювати зовнішній світ, а виділяти себе в цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином ставитися до себе (Ш.Бюлер, Т.М.Титаренко, І.С.Булах). Самоактуалізація визначається нами як процес, що характеризується наступними компонентами: відкриттям свого внутрішнього світу, самоприйняттям, самоповагою, адекватною самооцінкою, появою усвідомлення реальності часу; усвідомленням своїх цілей, життєвих прагнень, виробленням життєвого плану; формуванням автономності.

На основі виділених ознак поняття були проаналізовані різні аспекти зв'язку гуманістичних цінностей і властивостей самоактуалізованої особистості з агресивними проявами у поведінці та особистісних рисах. Так, Д.Зільман зазначає, що зниження агресивності спостерігається при розвинених когнітивних процесах. А.А.Реан доводить факт посилення парадоксальної агресивності при недостатній або неможливій самореалізації, С.Прентіс-Данн пояснює можливість зниження агресивності розвитком самосвідомості особистості. Деякі автори показують, що підвищення ступеня особистісної самосвідомості підштовхує індивіда до агресії, якщо він вважає подібну поведінку допустимою, і навпаки, утримує його від здійснення агресивних дій, якщо він ставиться до такої поведінки як до неприпустимої (L.Berkovvіtz, 1989, М.Scheіer& С.Carver, 1988). В.В.Знаков також відзначає, що існування в підлітковому віці мотиваційних конфліктів, низька диференційованість когнітивної й афективної сторони самоактуалізації є джерелами нестабільності самоставлення, яка провокує агресивну поведінку.

На основі проведеного аналізу встановлено, що гуманістичні цінності і властивості самоактуалізованої особистості можуть впливати на подолання у підлітків поведінкових та особистісних проявів агресивності. Такий вплив швидше за все буде мати місце в тому випадку, якщо гуманістичні цінності і здатність особистості до самоактуалізації стають реальними факторами процесу соціалізації учнівської молоді. Адже у ході соціалізації реалізується потреба у спілкуванні, розширюються та заглиблюються зв'язки підлітків з окремими людьми, з однолітками, суспільством у цілому, що є необхідним для здійснення спілкування як провідної діяльності підліткового віку. Саме тому психологічні умови формування в учнів гуманістичних цінностей і розвитку в них властивостей самоактуалізованої особистості можуть розглядатися як засоби профілактики поведінкових та особистісних проявів агресивності учнів ПТНЗ.

У четвертому підрозділі “Методологічний підхід до вивчення і профілактики агресивної поведінки підлітків” запропоновано й обґрунтовано авторський підхід до психологічної діагностики і профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів, який базується на найбільш вагомих наукових положеннях таких підходів, як особистісний, представлений у дослідженнях Л.І.Божович, Н.С.Лейтеса, В.Ф.Моргуна, К.К.Платонова, В.В.Рибалки, та гуманістичний підхід, що найбільш послідовно презентований у працях Г.О.Балла, І.А.Зязюна, А.Маслоу, К.Роджерса, В.Франкла.

У зв’язку з цим, на основі проведеного аналізу і синтезу існуючих даних запропоновано особистісно-гуманістичний підхід, який дозволяє розглядати як один із важливих засобів психологічної профілактики агресивних проявів у підлітків такий відомий у гуманістичній психології феномен, як здатність до самоактуалізації особистості. Особистісно-гуманістичний підхід здійснюється через сукупність принципів:

1. Принцип гуманістичного розвитку особистості, який є головним напрямом подолання агресивних тенденцій в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

2. Принцип комплексної психодіагностики особистості для виявлення наявних в учнів агресивних проявів та їх можливостей, необхідних для подолання агресивних проявів особистості.

3. Принцип спрямування учнів на самоактуалізацію свого особистісного потенціалу, що виступає одним із важливих засобів психологічної профілактики агресивних проявів.

4. Принцип цілеспрямованого розвитку здатності особистості до самоактуалізації як умови попередження і долання агресивних тенденції в учнів ПТНЗ.

Реалізація визначених принципів в єдиному особистісно-гуманістичному підході передбачає більш детальне експериментальне дослідження агресивних проявів і психопрофілактичних можливостей самоактуалізації в учнів професійно-технічних навчальних закладах.

У другому розділі "Експериментальне вивчення особливостей агресивної поведінки та самоактуалізації як засобу її профілактики в учнів професійно-технічних навчальних закладів" представлені організація та методика констатувального етапу експериментального дослідження, метою якого було вивчення проявів та специфіки агресивності підлітків, особливостей їх самоактуалізації; наведена концептуальна модель психопрофілактичного впливу самоактуалізації особистості на прояв агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

У першому підрозділі ”Організація і методика констатувального експерименту” розглядається програма емпіричного дослідження, яка складається з 3-х етапів: 1 етап - обґрунтування експериментального дослідження, підбір психодіагностичних методик для реалізації поставлених завдань; 2 етап - дослідження особливостей проявів різних форм агресивності у підлітків, а також їхньої самоактуалізації; 3 етап - дослідження зв'язку самоактуалізації зі зниженням проявів агресивності підлітків.

Експериментальне дослідження виконувалося на базі Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, Хмельницького вищого професійного училища №25, Хмельницького вищого професійного училища №4. У дослідженні взяли участь 207 учнів І-х курсів професійно-технічних навчальних закладів.

Реалізуючи дослідницький задум і збираючи інформацію згідно із поставленими завданнями, ми на різних етапах дослідження застосовували ряд діагностичних методик (табл.1).

Таблиця 1

Методика вивчення агресивних проявів та особливостей самоактуалізації учнів ПТНЗ

Агресивні прояви | Методи діагностики | Параметри самоактуалізації | Методики діагностики

Вербальна агресія; фізична агресія; непряма агресія; роздратування; негативізм;

образа;

підозрілість;

почуття провини. | Спостереження, бесіди з педагогами, батьками, підлітками;

опитувальник А.Баса-А.Даркі;

Проективна графічна методика “Образ агресії”.

Самоактуалізація,

орієнтація у часі;

підтримка; ціннісні орієнтації; гнучкість поведінки; сенситивність до себе; спонтанність;

самоповага; самоприйняття; позитивне уявлення про людину; синергія; прийняття власної агресії; контактність, пізнавальні потреби; креативність | Опитувальник САТ Е.Шостром;

Коротка форма опитувальника особистісної орієнтації;

Опитувальник “Значимі особистості”; Опитувальник “Самоактуалізована особистість”. | Агресивні прояви у міжособистісній взаємодії:

компроміс,

уникнення,

ухилення,

поступливість,

конкуренція.

Залежність рівня агресивності від характеру міжособистісних відносин у групі. | Тест К.Томаса „Дослідження особливостей реагування в конфліктній ситуації”.

Соціометрія. | Суб’єктивний зміст гуманістичних цінностей самоактуалізованої особистості та їх значення в житті | Опитувальник “Відношення до себе”. | Вибір діагностичного інструментарію здійснювався відповідно до засад особистісно-гуманістичного підходу та комплексу показників агресивних проявів та самоактуалізації у підлітків. Обрані псидіагностичні методики дозволяють виявити особливості агресивних проявів та здатність до самоактуалізації в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Тестові методики “Опитувальник Баса-Даркі”, САТ Е.Шострома, тест К.Томаса “Дослідження особливостей реагування в конфліктній ситуації” використовувалися в комп’ютеризованому варіанті, що полегшило процедуру проведення експерименту, кількісну обробку та презентацію даних.

У другому підрозділі “Прояв та специфіка агресивної поведінки в учнів професійно-технічних навчальних закладів” представлені результати констатувального експерименту з вивчення агресивних проявів в учнівської молоді.

За результатами дослідження виявлено, що для 40% учнів професійно-технічних навчальних закладів властивий високий рівень агресивних реакцій, середній рівень агресивних реакцій мають 45% учнів, 15% - характеризуються низьким рівнем агресивних реакцій.

На основі співвідношення визначених індексів рівня агресивних реакцій та рівня ворожості виявлено три специфічних типи агресивності підлітків (табл.2.). Перший тип характеризується високим рівнем агресивних реакцій та різними рівнями ворожості (високим – 15%, середнім – 15%, низьким – 10%). Учням, що відносяться до цього типу властиві: фізична агресивність, негативізм, суперництво, низький статус у групі; другий тип характеризується середнім рівнем агресивних реакцій та різними рівнями ворожості (високим – 25%, середнім – 15%, низьким – 5%). Учням цього типу властиві: фізична агресивність, дратівливість, суперництво, уникнення конфліктних ситуацій і пристосування до інших, низький та середній статус у групі; для третього типу властивий – низький рівень агресивних реакцій та різні рівні ворожості (середнім – 5%, низьким – 10%). Учням, що належать до цього типу, властиві непряма агресія, каяття совісті й почуття провини, співробітництво та компроміс, середній та високий статус у групі.

Таблиця 2

Прояви агресивності підлітків за опитувальником Баса-Даркі

Середнє значення показників агресивних проявів підлітків (у балах)

Рівні агресивних реакцій | Рівні ворожості | Фізична

агресія | Непряма

агресія | Роздрату-

вання | Негати-

візм | Образа | Підозрі-

лість | Вербальна агресія | Почуття

провини | Високий рівень | Високий | 8.4 | 8.2 | 8.2 | 4 | 6.3 | 8.5 | 11.2 | 7.5 | Середній | 8.4 | 7.1 | 8.3 | 4.6 | 4.3 | 4.3 | 10.3 | 7.3 | Низький | 8.1 | 8.5 | 8.5 | 3.5 | 3.5 | 2 | 12 | 2 | Середній рівень

Високий | 7.3 | 5.2 | 5.7 | 4.4 | 5.9 | 7 | 10.2 | 6.8 | Середній | 7.4 | 4.6 | 7.6 | 3.6 | 4.3 | 5 | 9.5 | 7 | Низький | 7.1 | 4.3 | 6.3 | 4 | 3 | 3 | 6 | 4.2 | Низький рівень | Середній | 6 | 6.2 | 3.2 | 3 | 4 | 4 | 4 | 6.2 | Низький | 3.2 | 6.5 | 4.6 | 2 | 3.5 | 3.5 | 5 | 7.5 | У таблиці 3 наводяться дані щодо причин агресивності в учнів ПТНЗ, аналіз яких свідчить про можливість її усунення засобами психологічної профілактики, передусім – через формування гуманістичних цінностей і розвиток здатності до самоактуалізації.

Таблиця 3.

Особливості агресивних проявів учнів у констатувальному експерименті

Методики |

Показники | Високий рівень

агресивних реакцій | Середній рівень

агресивних

реакцій | Низький рівень

агресивний реакцій

Кількість учнів (у %) | Кількість учнів (у %) | Кількість учнів (у %)

Типи реагування в конфліктній ситуації

К.Томаса |

Співробітни-цтво

Суперництво

Компроміс

Уникнення

Пристосування |

5

64

11

13

7 |

18

29

19

18

16 |

39

8

35

10

8

Соціометрія

Зірки

Високостатусні

Середньостатусні

Низькостатусні

Відкинуті

Ізгої | 1

7

13

34

19

16 | 4

10

15

46

12

13 | 15

17

49

10

6

3

Графічна методика „Образ агресії” | Перераховуючий

Органічний

Гаптичний

Емфатичний

Декоративний

Імажинарний

Ритмічний

Структурний

Гаптичний (агресія, як хворобливе явище, обмежений вибір поведінкових реакцій)

68

68 | Ритмічний (агресія як динамічне явище)

59

Перераховуючий (агресія як окремі поведінкові реакції)

41 | Імажинарний (агресія як явище, що характеризується різними проявами)

46

Отже, як свідчать результати констатувального експерименту, значна частина учнів ПТНЗ характеризуються проявами агресивності, які мають і можуть бути подолані засобами практичної психології, такими як гуманістично спрямоване консультування, корекція, профілактика. В цьому плані необхідно експериментально перевірити наявність в учнів ПТНЗ здатності до самоактуалізації та її психопрофілактичний вплив на прояви агресивності.

У третьому підрозділі “Особливості самоактуалізації особистості учнів професійно-технічних навчальних закладів” представлені результати експериментального дослідження особливостей самоактуалізації як засобу психопрофілактики агресивних проявів.

За результатами аналізу ступеня розвинутості в учнів ПТНЗ здатності до самоактуалізації та індексів прояву в них агресивних тенденцій, на основі статистичної обробки експериментальних даних нами виділено 9 груп підлітків (табл. 4):

1 - підлітки з високим рівнем самоактуалізації і високим індексом агресивних реакцій, високим індексом ворожості (1% );

2 - підлітки з високим рівнем самоактуалізації та середнім індексом агресивних реакцій, високим і середнім індексом ворожості (10%);

3 - підлітки з високим рівнем самоактуалізації і середнім індексом агресивних реакцій, низьким індексом ворожості, а також низьким індексом агресивних реакцій, середнім і низьким індексом ворожості (24%);

4 - підлітки із середнім рівнем самоактуалізації і високим індексом ворожих реакцій, високим, середнім, низьким індексом ворожості (8%);

5 - підлітки із середнім рівнем самоактуалізації та середнім індексом агресивних реакцій, високим, середнім індексом ворожості (25%);

6 - підлітки із середнім рівнем самоактуалізації і середнім індексом агресивних реакцій, низьким індексом ворожості, і низьким індексом агресивних реакцій, середнім, низьким індексом ворожості (12%).

7 - підлітки з низьким рівнем самоактуалізації та високим індексом агресивних реакцій, високим, середнім, низьким індексом ворожості (9%);

8 - підлітки з низьким рівнем самоактуалізації і середнім індексом агресивних реакцій, високим і середнім індексом ворожості (5%);

9 - підлітки з низьким рівнем самоактуалізації та середнім індексом агресивних реакцій, середнім індексом ворожості, низьким рівнем агресивних реакцій, середнім, низьким рівнем ворожості (6%).

Таблиця 4

Рівні агресивності

Рівні самоактуалізації | Високий

рівень прояву агресивності | Середній рівень прояву агресивності | Низький рівень прояву агресивності

Висока самоактуалізація | 1%10%24%

Середній рівень самоактуалізації | 8%25%12%Низька самоактуалізація | 9%5%6%Розподіл учнів (у %) з різними рівнями агресивності і самоактуалізації

Аналіз табличних даних свідчить про те, що, в цілому, при зниженні в учнів рівня самоактуалізації (див. ліву крайню колонку таблиці 4) зростає чисельність груп учнів ПТНЗ з високим рівнем прояву агресивності (з 1% до 9%). І, навпаки, зі збільшенням рівня самоактуалізації (див. праву крайню колонку таблиці 4) зростає чисельність груп учнів з низьким рівнем прояву агресивності (з 6% до 24%). Ці дані експериментально доводять зворотний зв’язок між рівнем самоактуалізації та індексом прояву агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Для більш повного доведення цього положення ми застосовували метод кореляційного аналізу функціонального зв’язку між проявами агресивності та властивостями самоактуалізованої особистості. Коефіцієнт кореляції розраховувався по формулі К.Пірсона з використанням програми Mіcrosoft Excel. Був отриманий зворотній кореляційний зв’язок між “гнучкістю поведінки” як параметром самоактуалізації та “ворожістю” як проявом агресії (-0.86, р?0.01); між “гнучкістю поведінки” та “образою” (-0.62, р?0.05); між “гнучкістю поведінки” та “почуттям провини” (-0.82, р?0.01); між “контактністю” та “образою” (-0.89, р?0.01); між “пізнавальною потребою” та “фізичною агресією” (-0.65, р?0.05); між “сенситивністю до себе” та “роздратованістю” (-0.57, р?0.05); між “самоповагою” та “індексом ворожості” (-0,62, р?0.05) і т.д.. Отримані кореляційні зв’язки свідчать про те, що чим більше рівень здатності до самоактуалізації, тим менше прояв агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів. Інакше кажучи, здатність учнів до самоактуалізації дійсно може розглядатись як засіб профілактики їх агресивних проявів. Табличні дані і кореляційний аналіз свідчать про необхідність і можливість розробки концептуальної моделі і програми психологічної профілактики агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

У четвертому підрозділі “Концептуальна модель психопрофілактичного впливу самоактуалізації особистості на прояв агресивності в учнів професійно-технічних навчальних закладів” обґрунтовано зазначену модель. Вона розроблялася з урахуванням принципів особистісно-гуманістичного підходу і даних констатувального експерименту. Дана модель складається з двох компонентів: 1) соціально-психологічних заходів з підвищення рівня самоактуалізації підлітка та 2) індивідуально-психологічних заходів з розвитку здатності учнів до самоактуалізації (див. рис. 1).

Рис. 1. Концептуальна модель психопрофілактичного впливу самоактуалізації особистості на агресивні прояви у підлітків.

В основі концептуальної моделі лежить доведене у констатувальному експерименті положення про те, що розвиток в учнів здатності до самоактуалізації психопрофілактично впливає на їх агресивні тенденції. Під таким впливом формується гармонійна, соціально-адаптована особистість учня ПТНЗ.

У третьому розділі "Експериментальний розвиток здатності учнів професійно-технічних закладів до самоактуалізації особистості як засобу психопрофілактики агресивних проявів" описані програма і методика психопрофілактичних заходів з попередження агресивних проявів у поведінці учнів ПТНЗ; представлені результати формувального експерименту з розвитку в учнів здатності до самоактуалізації як засобу психологічної профілактики агресивних проявів; обґрунтовані відповідні методичні рекомендації для учнів, практичних психологів і педагогів.

У першому підрозділі “Програма і методика психологічної профілактики агресивних проявів в учнів професійно-технічних навчальних закладів” представлені основні етапи і методи психопрофілактичної роботи, обґрунтовано сутність психопрофілактичних заходів з усунення агресивних проявів у підлітків. Основою запропонованої програми виступають особистісно-гуманістичний підхід та концептуальна модель психопрофілактичного впливу самоактуалізації особистості на зниження агресивних проявів в учнів ПТНЗ.

Програма психолого-педагогічного експерименту включає три етапи. Перший етап – розробка та обґрунтування програми формувального експерименту, підбір психодіагностичних і психопрофілактичних методів, технік для попередження проявів агресивності.

На цьому етапі були виділені експериментальна й контрольна групи, визначений рівень самоактуалізації (CAT Е.Шостром, коротка форма "Опитувальника особистісної орієнтації") і рівень агресивності (опитувальник А.Баса-А.Даркі). Експериментальна група складалася з 92 підлітків 15-16 років (дві групи Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища та одна група Вінницького обласного Центру професійно-технічної освіти № ). Контрольна група була представлена 85 підлітками (одна група Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища та дві групи ВОЦПТО № ).

Другий етап – здійснення соціально-психологічних та індивідуально-психологічних заходів, передбачених концептуальною моделлю та спрямованих на підвищення рівня самоактуалізації учнів як засобу психопрофілактики проявів агресивності.

На другому етапі була реалізована підпрограма експериментального розвитку здатності учнів до самоактуалізації особистості, що спрямована на зниження проявів агресивності. Вона складається з двох підетапів: соціально-психологічного та індивідуально-психологічного. На соціально-психологічному підетапі, перед входженням навчальної групи в тренінг, проводилася робота з метою підготовки до групової роботи, тобто на її початку здійснювався тренінг підлітків, а надалі тренінг батьків і педагогів. На другому, індивідуально-психологічному підетапі проводилась консультативна робота з окремими учнями.

Третій етап програми полягав у визначенні рівня й особливостей самоактуалізації і прояву агресивних тенденцій в експериментальній та контрольній групах до та після проведення другого етапу формувального експерименту.

У другому підрозділі. “Результати формувального експерименту з розвитку в учнів професійно-технічних навчальних закладів здатності до самоактуалізації як засобу профілактики їх агресивних проявів” представлені результати запровадженої авторської програми психологічної профілактики агресивних проявів в учнів.

Отримані результати свідчать про суттєві відмінності характеристик підлітків з агресивними проявами в експериментальній та контрольній групах (див. табл. 5).

Таблиця 5

Показники самоактуалізації та проявів агресивності у підлітків експериментальної та контрольної групи до і після відпрацювання програми формувального експерименту

Середнє значення показників самоактуалізації учнів (у балах) за опитувальником Е.Шострома

Компетентність у часі | Підтримка | Ціннісні орієнтації | Гнучкість поведінки | Сенситивність до себе | Спонтаність | Самоповага | Самоприйняття | Уявлення про природу людини | Синергія | Прийняття агресії | Контактність | Пізнавальні потреби | Креативність | СА | Експериментальна група | До формувального експерименту | 6.8 | 39.2 | 10 | 11.3 | 5.2 | 6.3 | 7.7 | 8.6 | 3.7 | 3.3 | 8.1 | 7.8 | 4.8 | 4.3 | 39 | Після формувального експерименту | 11.1 | 51.2 | 12.5 | 15.1 | 6.5 | 7.1 | 9 | 9.1 | 6.8 | 4 |