ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лиса Олена Володимирівна

УДК 336.6

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту та зв’язку України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Каламбет Світлана Валеріївна,

Дніпропетровський національний

університет залізничного транспорту

імені академіка В. Лазаряна, завідувач

кафедри фінансів та банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Чупіс Анатолій Віталійович

Сумський національний аграрний

університет, завідувач кафедри

фінансів

кандидат економічних наук, доцент

Ватченко Олександра Борисівна,

Дніпропетровська державна фінансова академія,

завідувач кафедри економіки підприємств

Провідна установа: Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра фінансів

Захист відбудеться 4 січня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий ____ грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові принципи господарювання змінили умови функціонування підприємств. Запорукою їх стабільного розвитку є фінансова стійкість, за якої, раціонально керуючи фінансовими ресурсами, апарат управління підприємства здатний забезпечити безперебійний і стабільний процес виробництва продукції. Значна частина цих фінансових ресурсів спрямовується на формування оборотних коштів. Від того, наскільки обґрунтований їх розмір і склад з урахуванням особливостей функціонування підприємства, залежить ефективність діяльності самого підприємства.

Особливості формування та використання оборотних коштів підприємств ще за часів існування Радянського Союзу вивчали такі дослідники, як С.Б. Барнгольц, П.Г. Бунич, В.Л. Перламутров, Л.Х. Соколовський, П.Н. Жевтяк, А.В. Курьянов, О.І. Лученок, Н.С. Шумов та інші.

Проблемам управління оборотними коштами присвячені також праці сучасних вітчизняних та закордонних науковців і практиків, зокрема Л.М. Бабича, І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, О.М. Бандурки, Н.М. Бондаря, В.В. Бочарова, Ю.А. Долгорукова, О.В. Єфімової, М.І. Іванової, Г.Г. Кірейцева, В.В. Ковальова, М.Я. Коробова, О.П. Крайнік, Л.В. Пан, А.М. Поддєрьогіна, А.Р. Радіонова, Р.С. Сороки, О.С. Стоянової, А.Д. Шеремета, Дж.К. Ван Хорна, А.М. Хоріна, Г.В. Хомкалова, А.В. Чупіса, А.П. Шило та ін. У цих роботах відображений вітчизняний і закордонний досвід обґрунтування сутності процесу формування оборотних коштів підприємства. Однак оборотні кошти в цих роботах, по-перше, розглядаються не як інтенсивна, найбільш активна, значуща частина механізму управління підприємством, а як екстенсивний економічний складник фінансових ресурсів підприємства; по-друге, при обґрунтуванні розміру оборотних коштів не враховуються специфічні особливості функціонування українських підприємств на сучасному етапі (недостатність інвестиційних коштів, наявність дебіторської й кредиторської заборгованості, інфляція, недосконале податкове законодавство, ускладнений доступ до кредитних ресурсів тощо).

Вивчення існуючих у даний час методів обґрунтування розміру й напрямків використання оборотних коштів на підприємствах з різними типами виробництва приводить до висновку про необхідність розробки нового організаційно-методичного забезпечення формування оборотних коштів, джерел їх фінансування та напрямків використання, адекватного сформованим у ринковій економіці організаційно-економічним, технологічним та іншим особливостям функціонування підприємств.

Недостатня теоретична й практична розробка проблем формування оборотних коштів з урахуванням аналізу особливостей функціонування підприємств у ринкових умовах і необхідність розробки організаційно-методичного забезпечення формування й використання оборотних коштів обумовили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та логіку побудови.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукових розробок кафедри фінансів Дніпропетровського національного університету, а саме: науково-дослідної роботи на тему: “Фінансово-економічні проблеми становлення та розвитку підприємництва в Україні” (номер державної реєстрації 0103U000550), у межах якої автором обґрунтовані теоретичні й методичні підходи до здійснення попереднього аналізу ефективності використання оборотного капіталу, а також запропонований методичний підхід до оцінки зміни ефективності використання оборотних коштів підприємства в результаті дії техніко-економічних факторів. Крім того, наукові результати, теоретичні положення й висновки були одержані в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна в ході виконання досліджень у межах наукової теми “Дослідження та розробка методики управління операційними грошовими потоками” (номер державної реєстрації 0105U003366), що розроблялася кафедрою фінансів та банківської справи. У межах даної теми автором запропоновані підходи до обґрунтування оптимального співвідношення оборотних коштів у дебіторській та кредиторській заборгованості підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та організаційно-методичних засад щодо забезпечення формування оборотних коштів підприємства та пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності їх використання.

Реалізація поставленої мети обумовила вирішення наступних завдань дослідження:

- визначення поняття оборотного капіталу та його уточнення для цілей економічного аналізу;

- обґрунтування процесу формування раціональних обсягу й структури оборотних коштів, що авансуються в господарську діяльність підприємства;

- розробка методичних основ формування системи управління оборотними коштами підприємства;

- розробка методичних підходів до нормування окремих елементів оборотних коштів;

- обґрунтування потреби підприємства у фінансових ресурсах, що авансуються в оборотні кошти підприємства;

- систематизація показників ефективності використання оборотного капіталу, що дозволяють оцінити вплив техніко-економічних факторів на зміну ефективності;

- розробка підходів до здійснення попереднього аналізу ефективності використання оборотного капіталу;

- побудова класифікації факторів, призначеної для виявлення резервів підвищення ефективності використання оборотного капіталу;

- обґрунтування методичних підходів до організації планування перспективної потреби підприємства в оборотних коштах.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є процес управління оборотними коштами підприємства.

Предметом дослідження є економічний механізм формування та використання оборотних коштів підприємства в процесі його фінансово-господарської діяльності.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною базою дослідження є сучасні положення фінансової науки, зокрема фінансового менеджменту, закордонний та вітчизняний досвід управління формуванням і використанням оборотного капіталу підприємства. У роботі використані методи: системного аналізу – при дослідженні основних складників системи управління оборотними коштами; абстракції – при визначенні сутнісних ознак оборотних коштів підприємства; економіко-математичного моделювання – при визначенні впливу факторів на величину оборотного капіталу підприємства та його окремих елементів, а також при оперативному плануванні прямих витрат підприємства на виробництво продукції; метод ситуаційного аналізу – при обґрунтуванні співвідношення оборотних коштів у дебіторській та кредиторській заборгованості підприємства; метод екстраполяції – при перспективному прогнозуванні обсягу елементів оборотних коштів.

Інформаційною основою дисертаційної роботи послужили законодавчі й нормативні документи, матеріали фінансової й статистичної звітності підприємств, матеріали Держкомстату України, енциклопедична й довідкова література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на підставі подальшого розвитку теоретичних положень та методичних підходів до управління оборотними коштами підприємства обґрунтовані й виносяться на захист такі наукові положення:

вперше:

- обґрунтовано методичні підходи до управління оборотними коштами підприємства через їх планування на підставі врахування системи факторів, а саме: факторів підвищення технічного рівня виробництва, факторів удосконалення організації виробництва, праці й управління, факторів зміни обсягу й структури продукції, урахування галузевих та інших відмінностей, що впливають на елементи оборотного капіталу;

- запропонований методичний підхід, що дозволяє визначити величину недоотриманого прибутку, зумовленого наявністю в підприємства дебіторської заборгованості, в основу якого покладено альтернативність інвестування дебіторської заборгованості підприємства в його виробничий процес з метою випуску продукції;

удосконалено:

- зміст поняття “оборотний капітал”, який на відміну від застосовуваних раніше запропоновано визначати, виходячи з його двоєдиної сутності, а саме: як сукупність майнових цінностей, розміщених в активах підприємства, і як джерела їх формування, що обумовлено нерозривністю процесу його формування й використання;

- методичні підходи до кількісної оцінки елементів оборотних коштів підприємства, відмітною рисою яких є оперативне визначення поточної потреби підприємства в оборотних коштах, авансованих у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію до моменту її оплати;

- методичні підходи до оперативного планування прямих витрат підприємства на підставі застосування ланцюгової матричної моделі, яка дозволяє здійснювати помісячне планування загальної потреби підприємства в матеріалах, сировині, виробничому устаткуванні й трудових ресурсах як по структурних підрозділах, так і по підприємству в цілому з метою оптимізації джерел фінансових ресурсів для її забезпечення;

- підходи до оптимізації величини оборотних коштів на підставі використання системи кайзен-костингу, в основу якої покладено мінімізацію запасів, що дозволяє поетапно знизити витрачання оборотних коштів до певного цільового рівня та забезпечити визначений рівень собівартості продукції;

- систему показників ефективності використання оборотного капіталу за рахунок введення в неї узагальнюючих і індивідуальних показників, що дозволяє врахувати вплив різноманітних техніко-економічних факторів на ефективність використання оборотного капіталу та дати їй комплексну оцінку, а також побудовано схеми взаємозв’язку між узагальнюючими та індивідуальними показниками ефективності використання оборотного капіталу;

дістали подальшого розвитку:

- взаємозв’язок між структурою оборотних коштів і показниками фінансового стану підприємства при прийнятті конкретних управлінських рішень щодо оптимізації потреби підприємства в оборотних коштах, який базується на врахуванні частки власних оборотних коштів у загальному обсязі поточних активів підприємства та коефіцієнта оборотності оборотних коштів при розрахунку показників ліквідності та платоспроможності підприємства;

- обґрунтування оптимального співвідношення оборотних коштів у дебіторській і кредиторській заборгованості підприємства, що базується на визначенні взаємозв’язку між величиною стійких пасивів і співвідношенням дебіторської й кредиторської заборгованості, з метою недопущення іммобілізації фінансових ресурсів підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Розглянуті теоретичні аспекти й розроблені елементи організаційно-методичного забезпечення формування й використання оборотних коштів підприємства можуть бути використані при визначенні розміру й структури власних і позикових джерел формування оборотного капіталу підприємства, їх цільового авансування у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, а також частки статутного капіталу, необхідного для фінансування оборотних коштів у момент створення підприємства, що в остаточному підсумку дозволить забезпечити його ефективне функціонування. Застосування запропонованих у роботі алгоритмів розрахунку нормативів незавершеного виробництва на різних етапах виготовлення продукції дозволить оперативно визначати виробничу стратегію розвитку підприємства з урахуванням зміни зовнішніх і внутрішніх умов виробництва.

Так, запропоновані здобувачем методичні підходи до здійснення аналізу ефективності використання оборотного капіталу знайшли застосування в практичній діяльності ТОВ АФ “Олімпекс-Агро” (акт впровадження №245 від 28.04.2006 р.). Запропоновані автором підходи до нормування оборотних коштів та до планування потреби підприємства в оборотних коштах упроваджені в практичну діяльність ТОВ “Полюс” (акт впровадження №17/2006 від 25.05.2006 р.). Крім того, обґрунтована здобувачем система узагальнюючих і часткових показників ефективності використання оборотного капіталу використовується в діяльності з управління оборотними коштами ТОВ “Торгівельний дім “Н’ю-Лайн” (довідка №2/6 від 19.05.2006 р.).

Теоретичні засади управління оборотним капіталом підприємства, наведені в дисертації, рекомендовані до використання в навчальному процесі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна при розробці навчально-методичних комплексів і викладанні дисциплін “Фінанси” та “Фінанси підприємств” (довідка №173 від 30.05.2006 р.).

Загалом результати дослідження можуть бути використані в практиці управління фінансово-господарською діяльністю підприємств. Упровадження рекомендованих у дисертації положень у практику управління підприємством дозволить підвищити економічну обґрунтованість бізнес-планів і проектів, погодити планові й фактичні показники використання оборотного капіталу з нормативними, виявити резерви зростання рентабельності й фінансової стійкості підприємства.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему полягає в розробці теоретичних та методичних положень щодо оптимізації управління оборотним капіталом підприємства за рахунок раціоналізації джерел його формування та підвищення ефективності його використання. Наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Результати й основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на 7 міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-практичних конференціях і семінарах, у тому числі: на VIII Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 2005 р.), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), V Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення й висновки дисертаційної роботи опубліковано в 12 наукових працях, з яких 5 статей у фахових виданнях і 7 тез доповідей. Загальний обсяг публікацій становить 2,9 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Текст дисертації викладений на 207 сторінках друкованого тексту. Робота містить 21 таблицю, розташовану на 19 сторінках, 15 рисунків – на 12 сторінках. Список використаних джерел, що складається зі 159 найменувань, подано на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, сформульовані мета та зміст поставлених завдань для її досягнення, визначена теоретико-методологічна основа дисертаційної роботи, об’єкт та предмет дослідження, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про їх апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні аспекти процесу управління оборот-ними коштами підприємства” розглянута сутність, основні складники, джерела формування та напрямки використання оборотних коштів підприємст-ва, обґрунтовані теоретичні підходи до кількісної оцінки оборотних коштів, ви-явлені особливості організації управління оборотними коштами на підприємстві.

При визначенні змісту поняття “оборотний капітал” слід зазначити, що в економічній літературі немає єдиного трактування цієї категорії. В якості синонімів використовуються терміни: оборотний капітал, оборотні кош-ти, оборотні активи, мобільні кошти, поточні активи тощо; акцент робиться не на економічному, а скоріше на бухгалтерському трактуванні: оборотні кошти як вартість активів розділу балансу “Оборотні активи” і, відповідно, капіталу, вкладеного в ці активи.

Розглянувши позиції провідних вітчизняних та закордонних учених щодо визначення цього поняття, у дослідженні узагальнено сутність, характерні особливості й значення оборотного капіталу в такому визначенні: оборот-ний капітал – це майнові цінності, споживані однократно, створені за рахунок авансування грошових коштів і прирівняних до них засобів, призначені для за-безпечення безперервності планомірного процесу виробництва й реалізації продукції, які включають у себе наступні елементи: запаси сировини й матеріа-лів; запаси незавершеного виробництва; запаси готової продукції на складі; ви-трати майбутніх періодів; товари відвантажені; дебіторська заборгованість; грошові кошти. У пропонованому визначенні відображена двоєдина сутність оборотного капіталу – як сукупності джерел його формування і як майнових цінностей, розміщених в активах підприємства.

В умовах ринкових відносин для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємств важливого значення набуває раціональне управління оборотними коштами, що визначені в роботі як кошти, які планомірно авансу-ються в певні предмети праці, обертаються однократно впродовж одного виро-бничого циклу, відновлюються з визначеною періодичністю для забезпечення безперервної поточної виробничої діяльності підприємства. Для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства й поліпшення якості управлінських рішень у дисертації запропонована відповідна система управління оборотними коштами, визначена як сукупність процесів розробки й реалізації управлінських впливів, безпосередньо спрямованих на виконання функцій управління й досягнення поставлених цілей в конкретних умовах місця й часу. Вищезазначена система включає в себе такі складники: управління запасами (сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції), управління дебіторською заборгованістю, управління грошовими коштами, управління фінансуванням оборотних активів.

Підвищення ефективності функціонування цієї системи пов'язане на-самперед з реалізацією ряду вимог: інтегрованість із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього та внутріш-нього середовища; орієнтованість на цілі розвитку підприємства.

У другому розділі “Організаційно-методичне забезпечення формуван-ня та аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємства” на підставі аналізу діючих методик нормування оборотних коштів запропоно-вані заходи щодо їх удосконалення; наведений порядок розрахунку потреби підприємства в оборотному капіталі; запропонована класифікація факторів, що впливають на зміну ефективності використання оборотного капіталу; на основі узагальнення діючих методик аналізу ефективності використання оборотного капіталу підприємства запропоновані методичні підходи до здійснення попере-днього аналізу ефективності; для оптимізації потреби підприємства в оборотних коштах розроблені методичні підходи до планування прямих витрат підприємства на підставі застосування ланцюгової матричної моделі та системи кайзен-костингу.

На основі аналізу існуючої практики процесу обґрунтування розміру оборотних коштів підприємств зроблений висновок про те, що діючі методи їх кількісної оцінки не враховують певних організаційно-технічних, фінансових та інших особливостей функціонування об'єкта, які спричиняють суттєвий вплив на величину потреби підприємства в оборотних коштах. З метою усунення недоліків існуючої процедури нормування оборотних коштів у рамках дисертаційної роботи запропоноване організа-ційно-методичне забезпечення, що описує весь кругообіг оборотних коштів, враховує щоденні зміни потреби підприємства в них, орієнтує на джере-ла реальної інформації і дає можливість одержання числового значення. Основними складниками організаційно-методичного забезпечення є:

-

-

-

У роботі визначено, що аналіз ефективності використання оборотного капіталу підприємства являє собою процес дослідження економічної інформації з метою: об’єктивної оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, а також його зміни в порівнянні з попереднім періодом, плановими і нормативними показниками; поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, а саме: зниження собівартості, підвищення рентабельності, фінансової стійкості й платоспроможності. Основними завданнями аналізу ефективності використання оборотного капіталу є: оцінка складу, структури й динаміки оборотного капіталу, тенденцій і факторів їх зміни; оцінка відповідності фактичних запасів оборотного капіталу нормативній і плановій потребі в них; встановлення обґрунтованості планових і нормативних показників оборотного капіталу; оцінка достатності власних і позикових джерел для формування оборотного капіталу; оцінка досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу; аналіз впливу інвестиційних проектів і основних техніко-економічних факторів на зміну ефективності використання оборотного капіталу; розрахунок впливу зміни ефективності використання оборотного капіталу на показники діяльності підприємства; виявлення внутрішньовиробничих резервів і розробка управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності використання оборотного капіталу, зниження собівартості, збільшення прибутку й рентабельності та поліпшення фінансового стану підприємства; підвищення економічної обґрунтованості бізнес-плану (фінансового плану) у частині, спрямованій на розрахунок потреби в джерелах фінансування поточної діяльності.

У дисертаційному дослідженні показано, що економічний аналіз оборотного капіталу є найважливішим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів поліпшення фінансового стану підприємства, інструментом обґрунтування управлінських рішень, засобом побудови прогнозного балансу. Доведено, що економічний аналіз повинен використовуватися не тільки як інструмент оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, але й для вивчення його змін під дією техніко-економічних факторів.

За умов упровадження в практику господарювання певного управлінського рішення доцільно здійснювати попередній та наступний аналіз. Попередній аналіз ефективності використання оборотного капіталу, як зазначено в роботі, повинен проводитися на стадії, що передує реалізації певного фінансово-господарського рішення. Він включає п’ять основних послідовних етапів (рис.1).

Рис.1. Основні етапи попереднього аналізу ефективності використання оборотного капіталу

У дисертації зазначено, що ефективність використання оборотного капіталу не залишається постійною, а змінюється з часом під впливом різних техніко-економічних факторів. У роботі запропонована класифікація факторів, що впливають на зміну ефективності використання оборотного капіталу, за такими групами: фактори підвищення технічного рівня виробництва; фактори удосконалення організації виробництва, праці й управління; фактори зміни обсягу й структури продукції; галузеві та інші фактори. Ця класифікація дозволяє для всіх ланок управління виробництвом і на всіх етапах розробки планів і проектів простежити взаємозв’язок факторів з господарською діяльністю підприємства. Роль аналізу полягає в тому, щоб виявити вплив цих факторів на зміну узагальнюючих та індивідуальних показників ефективності, які характеризують швидкість проходження коштів через окремі стадії кругообігу, а також вплив окремих факторів на загальну оборотність.

У роботі запропонована система індивідуальних і узагальнюючих показників оцінки ефективності використання оборотного капіталу підприємства.

Індивідуальні показники призначені для оцінки ефективності використання окремих елементів оборотного капіталу та її зміни внаслідок дії техніко-економічних факторів, включаючи реалізацію інвестиційних проектів.

Для узагальнюючої оцінки ефективності використання всього оборотного капіталу та її зміни внаслідок дії техніко-економічних факторів можуть бути застосовані такі показники: тривалість у днях одного обороту оборотного капіталу та її зміна в порівнянні з базою за рахунок дії техніко-економічних факторів (рівневий показник); економічний ефект від зміни оборотності (відносна економія / перевитрата оборотного капіталу) за рахунок дії техніко-економічних факторів (динамічний показник); приріст рентабельності оборотного капіталу (підвищення ефективності використання оборотного капіталу) за рахунок дії техніко-економічних факторів (динамічний показник); приріст рентабельності всього майна (капіталу) за рахунок зміни ефективності використання оборотного капіталу в результаті дії техніко-економічних факторів (динамічний показник).

Взаємозв'язок між узагальнюючим та індивідуальними показниками оборотності може бути виражений лінійною залежністю, тобто, наприклад, тривалість обороту оборотного капіталу можна представити як суму тривалості оборотів його окремих елементів, скорегованих на відповідні поправочні коефіцієнти. Це дозволить визначити вплив змін в ефективності використання окремих елементів оборотного капіталу на зміну ефективності використання оборотного капіталу в цілому.

Наведена в роботі система показників дозволяє дати оцінку ефективності використання оборотного капіталу в цілому та окремих його елементів, а також змін у ефективності, зумовлених дією різноманітних техніко-економічних факторів; впливу змін в ефективності використання оборотного капіталу на основні показники діяльності підприємства; резервам підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Для обґрунтованого визначення потреби підприємства в оборотному капіталі (зокрема за елементами “Запаси сировини й матеріалів”, “Запаси незавершеного виробництва”, “Витрати майбутніх періодів”) в роботі запропоновані методичні підходи до оперативного планування прямих витрат підприємства на підставі застосування ланцюгової матричної моделі, що має блоковий характер. Модель складається з чотирьох блоків, що являють собою систему взаємопов’язаних матриць, а саме: блок 1 – матеріали, блок 2 – машини й механізми, блок 3 – заробітна плата працівників, блок 4 - трудомісткість. Застосовуючи дану модель у практиці фінансового планування, можна визначити на планований період (рік з помісячною розбивкою) потребу підприємства в матеріалах і сировині, машинах і механізмах, а також трудових ресурсах, що дозволяє оптимізувати джерела їх фінансування.

У дослідженні запропоновано застосовувати систему кайзен-костингу для вирішення проблеми мінімізації прямих матеріальних витрат виробництва. Застосування кайзен-костингу припускає забезпечення необхідного рівня собівартості продукції та пошук можливостей зниження витрат до певного цільового рівня, тобто цільового зниження окремих статей витрат і собівартості в цілому в процесі виробництва.

У третьому розділі “Напрямки удосконалення управління формуванням та використанням оборотних коштів підприємства” запропоновані підходи до управління впливом структури оборотних коштів на показники фінансового стану підприємства; на підставі аналізу співвідношення оборотних коштів у дебіторській і кредиторській заборгованості підприємства здійснене обґрунтування його оптимального рівня; на підставі врахування впливу факторів на величину окремих елементів оборотного капіталу запропоновані підходи до планування перспективної потреби підприємства в оборотних коштах.

З метою визначення оптимальної величини оборотних коштів та забезпечення ліквідності підприємству в повсякденній діяльності необхідно мати можливість прогнозувати наслідки втрати ліквідності у вигляді додаткових витрат та періодичних зупинок виробничого процесу. Для досягнення цієї мети в роботі запропоновано алгоритм впливу зміни обсягу й структури оборотних коштів на рівень поточної ліквідності. За умов несприятливого прогнозу керівництво підприємства може виправити подальший складний фінансовий стан шляхом оперування структурою джерел фінансування оборотних коштів, змінюючи планований рівень коефіцієнта поточної ліквідності, й структурою оборотних активів, змінюючи необхідний рівень коефіцієнта поточної ліквідності. У дисертаційному дослідженні показано, що формування основної частки оборотних активів можна проводити за рахунок частини власних оборотних коштів, а також інвестуючи кошти в перспективні проекти й скорочуючи потребу в джерелах фінансування, прискорюючи оборотність оборотних активів, а за необхідності – здійснювати фінансування поточних активів за рахунок короткострокових позичок у вигляді кредитів банків, комерційних кредитів, державних кредитів (зокрема податкового інвестиційного кредиту) тощо.

Проведені в роботі розрахунки дозволили зробити висновок, що зростання оборотності поточних активів, частки власних оборотних коштів, темпу зміни обсягу продажів позитивно впливає на коефіцієнт поточної ліквідності.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується певним уповільненням платіжного обороту, спричиненим зростанням дебіторської заборгованості на підприємствах, що призводить до відволікання коштів з господарського обороту. При цьому підприємство зазнає непрямих утрат, що виражаються в наступному: збільшення терміну погашення дебіторської заборгованості спричиняє зниження доходу від коштів, вкладених у дебіторів (зі зниженням оборотності знижується й віддача); грошові кошти знецінюються у зв’язку з інфляцією (незважаючи на те, що рівень інфляції невисокий); дебіторська заборгованість являє собою один з елементів оборотних коштів, що вимагає відповідного джерела фінансування; оскільки всі джерела коштів мають власну ціну, підтримка того або іншого рівня дебіторської заборгованості пов’язана з відповідними витратами.

Дебіторська заборгованість як елемент оборотних коштів, відвернений з операційного процесу, призводить не тільки до іммобілізації коштів, але й до появи збитків і недоотриманого прибутку. Під збитками в даному випадку розуміються не отримані доходи, які певна особа одержала б при звичайних умовах обігу, якби її право не було порушено. Величина недоотриманого прибутку підприємства може бути визначена за формулами:

1. Розрахунок недоотриманого підприємством ефекту від неможливості інвестування дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями у виробничу діяльність:

Е = П – ПВ – ФУ, (1)

де П – сума додаткового прибутку, недоотриманого внаслідок можливого збільшення обсягу виробництва;

ПВ – поточні витрати підприємства, пов'язані з організацією кредитування покупців та інкасацією боргу;

ФУ – сума прямих фінансових утрат від неповернення боргу покупцями.

2. Розрахунок суми недоотриманого прибутку, що припадає на одиницю дебіторської заборгованості:

УВ = Е / ДЗ, (2)

де ДЗ – середня сума дебіторської заборгованості.

У результаті аналізу динаміки простроченої кредиторської заборгованості постачальникам і дебіторської заборгованості покупців по основних сферах ді-яльності економіки в динаміці за декілька останніх років зроблений висновок про те, що дебіторську й кредиторську заборгованості необхідно аналізувати в сукупності. В роботі показано, що дебіторська заборгова-ність на підприємстві не повинна перевищувати рівня звичаїв ділового обороту, а креди-торська заборгованість – не перевищувати рівня стійких пасивів, що об’єктивно мають місце на підприємстві.

У дисертаційному дослідженні пропонуються методичні підходи до здійснення перспективного прогнозування обсягу оборотного капіталу підприємства із застосуванням методу багатофакторного економіко-математичного моделювання, що базується на побудові економетричних моделей. Прогнозовану величину оборотних коштів підприємства можна виразити за допомогою формули:

ОбК = М + НЗВ + ГП + ВМП + ТВ + ДЗ + ГК, (3)

де М – вартість запасів сировини й матеріалів (Y1);

НЗВ – вартість запасів незавершеного виробництва (Y2);

ГП – вартість запасів готової продукції на складі (Y3);

ВМП – витрати майбутніх періодів (Y4);

ТВ – вартість товарів відвантажених (Y5);

ДЗ – дебіторська заборгованість (Y6);

ГК – грошові кошти (Y7).

Спрогнозувавши значення кожного з цих показників з урахуванням факторів, що безпосередньо впливають на елементи оборотного капіталу, та застосувавши формулу (3), отримаємо прогнозне значення обсягу оборотних коштів підприємства. У процесі дослідження були визначені фактори, що здійснюють вплив на величину кожного з вищезазначених елементів оборотного капіталу. На підставі результатів проведеного експертного аналізу факторів, які впливають на обсяг кожного з елементів оборотних коштів, та з урахуванням необхідності кількісного вираження значень цих факторів було визначено наступні фактори, що здійснюють найбільш суттєвий вплив на досліджувані показники (табл.1).

Таблиця 1

Фактори, що здійснюють вплив на величину оборотних коштів

(за їх елементами)

Елементи

оборотних коштів | Фактори

Запаси сировини й матеріалів (Y1) | - обсяг виробництва (Х1), тис. грн.

- індекс цін (Х2), %

- матеріалоємність продукції (Х3)

- тривалість обороту (Х4), днів

Запаси незавершеного

виробництва (Y2) | - обсяг виробництва (Х1), тис. грн.

- матеріалоємність продукції (Х2)

- тривалість виробничого циклу (Х3), нормо-годин

- тривалість обороту (Х4), днів

Запаси готової продукції (Y3) | - обсяг виробництва (Х1), тис. грн.

- обсяг реалізації (Х2), тис. грн.

- собівартість продукції (Х3), тис. грн.

- тривалість обороту (Х4), днів

Витрати майбутніх періодів (Y4) | - витрати на оплату праці (Х1), тис. грн.

- кількість робітників (Х2), осіб

- тривалість обороту (Х3), днів

Товари відвантажені (Y5) | - обсяг реалізації (Х1), тис. грн.

- собівартість продукції (Х2), тис. грн.

- індекс цін (Х3), %

- індекс інфляції (Х4), %

- тривалість обороту (Х5), днів

Дебіторська заборгованість (Y6) | - індекс цін (Х1), %

- індекс інфляції (Х2), %

- тривалість обороту (Х3), днів

Грошові кошти (Y7) | - індекс інфляції (Х1), %

- тривалість обороту (Х2), днів

Побудовані лінійні рівняння регресії дали змогу оцінити кореляційно-регресійну залежність між факторами й результуючими показниками (величинами елементів оборотних коштів), а застосування методу екстраполяції дало можливість отримати прогнозні значення цих показників. Таким чином, вищенаведена методика створює підґрунтя для здійснення більш якісного та адекватного планування потреби підприємства в оборотних коштах.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу обґрунтовано, з позиції системного підходу визначити шляхи вирішення теоретичних і методичних питань управління оборотними коштами підприємства.

У результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки і пропозиції:

1. З метою більш ґрунтовного розуміння змісту поняття “оборотний капітал” та для цілей економічного аналізу пропонується наступне його визначення: оборотний капітал – це майнові цінності, споживані однократно, створені за рахунок авансування грошових і прирівняних до них засобів, призначені для забезпечення безперервності планомірного процесу виробництва й реалізації продукції, які включають у себе наступні елементи: запаси сировини й матеріалів; запаси незавершеного виробництва; запаси готової продукції на складі; витрати майбутніх періодів; товари відвантажені; дебіторську заборгованість; грошові кошти. У пропонованому визначенні відображена двоєдина сутність оборотного капіталу – як сукупності джерел його формування та як майнових цінностей, розміщених в активах підприємства.

2. З метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства та поліпшення якості управлінських рішень запропонована відповідна система управління оборотними коштами, визначена в роботі як сукупність процесів розробки й реалізації управлінських впливів, безпосередньо спрямованих на виконання функцій управління й досягнення поставлених цілей в конкретних умовах місця й часу. Зазначено, що підвищення ефективності функціонування цієї системи пов’язано з реалізацією ряду вимог: інтегрованість із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього та внутрішнього середовища; орієнтованість на цілі розвитку підприємства.

3. При розгляді методології аналізу оборотного капіталу виникає необхідність у виділенні таких двох напрямків: аналіз зовнішній і внутрішній. Зовнішній аналіз оборотного капіталу, будучи складовою частиною зовнішнього фінансового аналізу, базується насамперед на даних бухгалтерської (фінансової) звітності й у зв’язку з цим, обмежений за змістом. Зовнішній аналіз оборотного капіталу включає оцінку їх забезпеченості джерелами формування, ефективності використання, але не націлений на виявлення резервів підвищення ефективності, аналіз факторів, що впливають на зміну ефективності, аналіз потреби в оборотному капіталі, оптимізацію запасів.

У свою чергу, внутрішній аналіз виступає в нерозривній єдності з нормуванням, плануванням, обліком, і його інформаційною базою є вся система інформації про діяльність підприємства – про технічну підготовку виробництва, нормативна й планова інформація, дані господарського обліку (у тому числі оперативного, бухгалтерського й статистичного), зовнішня звітність і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації.

4. З метою усунення недоліків існуючої процедури нормування оборотних коштів запропоноване організаційно-методичне забезпечення, що описує весь кругообіг оборотних коштів, враховує щоденні зміни потреби підприємства в них, орієнтує тільки на джерела реальної інформації і дає можливість отримання числового значення.

5. Одним з етапів управління оборотним капіталом підприємства є аналіз ефективності його використання. У роботі зазначено, що аналіз повинен використовуватись не тільки як інструмент оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, але й для виявлення внутрішніх резервів поліпшення фінансового стану підприємства. Встановлено, що найбільш відповідним цим вимогам є попередній аналіз ефективності використання оборотного капіталу, тобто аналіз, проведений на стадії, що передує реалізації певного фінансово-господарського рішення (наприклад, інвестиційного проекту).

6. З метою врахування впливу різноманітних техніко-економічних факторів на зміну показників ефективності використання оборотного капіталу підприємства запропоновано систематизувати показники ефективності використання оборотного капіталу, що враховують вплив техніко-економічних факторів, виокремивши серед них узагальнюючі та індивідуальні показники. Ці показники повинні характеризувати швидкість проходження коштів через окремі стадії кругообігу, а також вплив окремих факторів на загальну оборотність. Пропонована система показників ефективності використання оборотного капіталу побудована на принципах ієрархічності та підпорядкованості її елементів, а взаємозв'язок між узагальнюючими та індивідуальними показниками оборотності виражений лінійною залежністю.

7. Запропоновано методичні підходи до оперативного планування прямих витрат підприємства, що базуються на застосуванні ланцюгової матричної моделі, яка має блоковий характер (включає чотири блоки, що являють собою систему взаємопов’язаних матриць). Застосування цієї моделі дає можливість здійснювати оперативне планування прямих витрат за окремими їх елементами та з помісячною розбивкою.

8. Використання запропонованого в роботі методу кайзен-костингу, який полягає в цільовому поетапному зниженні окремих видів витрат до визначеного рівня, дозволить мінімізувати потребу підприємства в оборотному капіталі в розрізі його основних елементів.

9. У роботі запропонований алгоритм визначення прогнозованого рівня коефіцієнта поточної ліквідності, який дозволяє враховувати динаміку зміни оборотності оборотних активів підприємства та частки власних оборотних коштів у загальній їх структурі з метою забезпечення необхідного рівня ліквідності й платоспроможності.

10. На підставі результатів аналізу кредиторської й дебіторській заборгованості в динаміці за декілька останніх років зроблений висновок про те, що дебіторську й кредиторську заборгованості необхідно аналізувати в сукупності. З метою недопущення іммобілізації фінансових ресурсів підприємства необхідно, щоб дебіторська заборгованість на підприємстві не перевищувала рівня звичаїв ділового обороту, а кредиторська заборгованість не перевищувала рівня стійких пасивів, що об’єктивно мають місце на підприємстві.

11. З метою виявлення недоотриманого фінансового результату в результаті існування у підприємства дебіторської заборгованості розглядається поняття недоотриманого прибутку, яке може бути кількісно охарактеризоване двома показниками, а саме: величиною ефекту, недоотриманого підприємством в результаті неможливості інвестування дебіторської заборгованості у виробничу діяльність, та величиною недоотриманого ефекту, що припадає на одиницю дебіторської заборгованості.

12. На величину оборотних коштів підприємства в цілому та на окремі їх елементи зокрема здійснює вплив велика кількість факторів, причому як зовнішніх, так і внутрішніх. З метою врахування впливу різноманітних факторів на величину потреби підприємства в оборотних коштах запропоновані відповідні методичні підходи до управління оборотними коштами через їх планування в розрізі окремих елементів. Для кожного елементу оборотних коштів були визначені фактори, що здійснюють вплив на їх величину, та за допомогою методу багатофакторного економіко-математичного моделювання й методу екстраполяції були отримані прогнозні значення кожного з цих елементів та величини оборотних коштів підприємства в цілому. Запропонована методика дозволяє більш якісно та ґрунтовно визначати перспективну потребу підприємства в оборотних коштах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

Опубліковані в інших виданнях:

6.

7.

8.

9.

10.

11.