Національна академія державного управління

при президентові України

МАКСИМЕЦЬ Борис Миколайович

УДК 35.01:329.05

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЯК ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ

ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

25.00.01 - теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – | доктор політичних наук, професор

ШКЛЯР Леонід Євдокимович,

Вища атестаційна комісія України,

начальник гуманітарного відділу.

Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор

РАДИШ Ярослав Федорович,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

професор кафедри управління охороною суспільного здоров’я;

кандидат філософських наук, доцент,

заслужений діяч науки і техніки України

ЗДІОРУК Сергій Іванович,

Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу гуманітарної політики.

Провідна установа – | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

НАН України, відділ теоретичних та прикладних проблем політології, м. Київ.

Захист відбудеться “10” березня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий “8” лютого 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В. К. Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки незалежності українське суспільство пройшло складний шлях від однопартійної системи управління державою до багатопартійності. Суспільні верстви й соціальні групи отримали інституційні можливості для представництва своїх інтересів через політичні партії відповідного ідеологічного спрямування. Запро-ваджуються демократичні механізми узгодження цих інтересів та досягнення суспільно прийнятних компромісів, які дають змогу уникати небезпечного загострення конфліктів і цивілізовано вирішувати складні питання економічних, соціальних і політичних перетворень у суспільстві, що прагне жити за європейськими стандартами демократії. Проте політичні партії ще не стали основою формування урядових коаліцій та кадрового потенціалу політичного керівництва державою.

Можливості для цього лише створюються завдяки впровадженню виборчої системи на пропорційній основі та здійсненню політичної реформи, яка перетворює нашу країну на парламентсько-президентську республіку. Ці зміни істотно посилюють роль політичних партій у системі влади й управління державою. Закономірним стане поняття “правляча партія”, або “правляча коаліція” – інститут, що формується шляхом виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування на пропорційній основі. Отже, внаслідок здійснення політичної реформи партії мають стати не лише провідними суб’єктами виборчого процесу, а й інститутами формування політико-владних еліт, які беруть на себе відповідальність за управління державою. Звідси випливає, що зміна функцій політичних партій має привести до трансформації партійно-політичної системи нашої країни і, таким чином, стати головним напрямом реалізації політичних перетворень, спрямованих на подальшу демокра-тизацію держави і суспільства, послідовне здійснення стратегічного курсу України на всебічну інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури.

З урахуванням очікуваних змін у статусі партій логічно виникає питання щодо поєднання ними ідеологічних і політичних функцій, з одного боку, і управлінських – з другого. Як відомо, партія чи коаліція партій, які контролю-ють парламент і формують уряд, керуються певними ідеологічними й політичними принципами та прагнуть реалізувати їх через інститути влади й механізми державного управління. Разом з тим у демократичному суспільстві система державної служби має бути депо-літизована, а діяльність партій – перебувати поза її межами, як це й передбачається нормами чинної Конституції та концепцією реформування державної служби в нашій країні. Для країн з тоталітарним минулим така трансформація є досить складним процесом, що пов’язаний з переоцінкою цінностей, докорінною зміною політичних традицій та психології, а тому потребує ґрунтовного наукового дослідження. На жаль, цей аспект проблеми ще не став предметом фахового аналізу науковців з державного управління, що пояснюється специфікою партійно-політичної сис-теми перехідного періоду з її надмірною багатопартійністю та опосеред-кованою участю партій у формуванні виконавчих органів влади. Сьогодні склалася принципово нова політико-правова ситуація, яка потребує відпо-відного концептуального аналізу з позицій теорії державного управління.

Ознайомлення зі станом наукової розробки проблеми формування та реалізації державної політики, місця і ролі партій у цьому процесі дає змогу виявити тенденцію до підвищення наукового інтересу до цих питань. Державна політика як самостійний предмет дослідження досить глибоко вивчається пред-став-никами західної науки, зокрема в працях Д.Белла, Р.Бертрана, Р.Гелена, М.Дюверже, М.Кастельса та ін. Важливим напрямом досліджень з державної політики є її аналіз під кутом зору управлінського впливу на прийняття відповідних рішень, зокрема пов’язаних з визначенням стратегічних напрямів та орієнтирів. Цьому присвячені праці М.Вебера, С.Гесса, Г.Гегеля, Г.Ріхарда, К.Ганса-Дітера, М.Дюверже, Р.Уітнаха, Ф.Андреа та ін. Нарешті, державна політика розглядається у взаємодії з функціями різних політичних інститутів, при-четних до її формування та реалізації. Згаданий аспект проблеми ви-світлений у працях вітчизняних політологів, соціологів та правознавців: О.В.Ба-та--нова, А.К.Бичка, В.В.Бичека, А.О.Білоуса, І.В.Бойченка, О.Л.Валев-ського, В.П.Гор-ба-тенка, С.І.Здіорука, М.Д.Міщенка, В.А.Ребкала, С.Г.Рябова, В.М.Се-лі-ванова, В.В.Тертички, В.В.Токовенко, В.В.Цвєткова та ін. Питання, пов’язані з державною політикою, нерідко розгля-даються в контексті розбудови інститутів правової держави та громадянського суспільства. У цьому плані необ-хідно відзначити дослідження В.Г.Кременя, М.І.Михальченка, Н.Р.Ниж--ник, Я.М.Пойченка, М.І.Пірен, Я.Ф.Радиша, В.А.Скуратівського, В.М.Ша-по-ва--ла, С.А.Чукут, Л.Є.Шкляра, Н.М.Яковенка та ін.

Проте більшість дослідників проблем державної політики зосереджують увагу на її концептуально-методологічних чи функціо-нально-дискурсивних аспектах. При цьому поза їх увагою залишаються питання стосовно місця, ролі та функцій політичних партій як чинників формування та реалізації державної політики в перехідному суспільстві. Це й зумовило вибір теми дослідження, формулювання його мети й завдань.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Ди-сертація виконана на кафедрі політології Національної академії державного управління при Президентові України й пов’язана з плановою темою щодо теоретичної розробки питань українського державотворення, яка здійснюється кафедрою. Дослідження виконано в межах теми “Розроб-лення моделей і ме-то-дологія моніторингу взаємодії суб’єктів державного управління та впливи на їх діяльність політичних процесів” (номер державної реєстрації – 0103 U 006823).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоре-тичне обґрунтування державної політики як засобу державного управління шляхом участі політичних партій.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

–

–

–

–

–

–

–

Об’єкт дослідження – діяльність політичних партій на перехідному етапі суспільного розвитку й державо-творення.

Предмет дослідження – політичні партії як чинники формування та реалі-зації державної політики.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичні по-ложення, розробки, висновки й рекомендації стосовно формування й реалі-зації політичними партіями державної політики в Україні містять значний потенціал для її реалізації завдяки застосуванню комплексу науково обгрунтованих напрямів, механізмів, організаційної структури, інстру-ментів державно-управ-лінської діяльності, а також можливі, якщо:

–

–

–

Методи дослідження. Складність досліджуваної теми зумовила за-стосування низки як загальнонаукових (аналіз, синтез, історичний, логічний, моделювання, прогнозування тощо), так і конкретно-наукових методів для дослідження полі-тичної сфери держави і суспільства.

Аналіз фактологічної та емпіричної інформації слугував для вияв-лення та характеристики основних тенденцій розвитку державної політики в Україні.

Теоретичний аналіз було використано для класифікації, типологізації й узагальнення політологічних, соціологічних, правознавчих наукових джерел та статистичних даних з метою визначення місця і ролі політичних партій у формуванні й реалізації державної політики.

Структурно-функціональний аналіз застосовувався з метою обгрун-тування взаємодії органів влади, інститутів громадянського суспільства та політичних партій у процесі розробки та реалізації державної політики.

Метод герменевтичної рефлексії використовувався для осмислення зміни відносин, виявлення впливу вітчизняних політичних партій на формування концептуальних засад державної політики за умов парла-ментської форми правління та пропорційної виборчої системи.

Крім того, у дисертації використано такі методи:

–

–

Наукова новизна одержаних результатів визначається як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх вирішення, особистим внеском автора в розробку й обгрунтування цілісного підходу до фор-мування державної політики в Україні на сучасному етапі розвитку. Зокрема, сформульовано концептуальне бачення оптимізації діяльності політичних партій як чинників формування та реалізації державної політики.

У процесі вирішення актуального наукового завдання в дисертації вперше:

–

–

–

–

удосконалено:

–

–

дістали подальшого розвитку концептуальні підходи до оптимізації діяльності політичних партій як чинників формування та реалізації державної політики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові положення й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем демократизації системи державного управління, шляхів оптимізації реформування політичної системи та ролі в ній політичних партій. Практичне значення роботи вбачається, насамперед, у використанні її наукових результатів для підготовки навчальних програм і спецкурсів з теорії державної політики, функціонування й розвитку партійно-політичних систем для слухачів навчальних закладів з державного управління та студентів і аспірантів суспільних факультетів вищих навчальних закладів.

Матеріали дисертаційного дослідження використані у навчальному про-цесі Національної академії державного управління при Президентові України при розробці низки навчальних програм для підготовки магістрів у галузі державного управління (довідка про впровадження від 07.11.2005 р. № 236/1).

Окремі положення та узагальнення щодо вдосконалення стратегії дер-жавної політики можуть бути використані центральними органами виконавчої влади у процесі здійснення публічної політики та взаємодії з політичними партіями.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були схвалені на засіданні кафедри політології Національної академії дер-жавного управління при Президентові України. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях за між-на-родною участю: “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); “Актуальні проб-леми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005).

Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковані в шести статтях, чотири з них – у фахових наукових виданнях з державного управління.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту. Список використаних джерел на 20 сторінках містить 270 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання та методологічні засади, дослідження, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами й темами, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі – “Роль держави та партій в політичній системі демократичного типу: теоретико-методологічний аналіз” – здійснено системний огляд основних наукових праць за темою дисертаційної роботи, обгрунтовується вибір напрямів дослідження. У розділі розглянуто поняття та явище політичної партії як важливий елемент політичної системи, охарактеризовано державу як інститут, що виступає особливим апаратом управління суспільством.

У процесі аналізу феномена держави увага акцентується на аспектах, інституційній та правовій природі політичної влади, яка зумовлює її право керувати суспільними процесами. Наголошується на ключовій ролі держави в забезпеченні цілісності країни, національної безпеки, гарантуванні прав і свобод громадян, регулюванні суспільних відносин. Саме завдяки цим функціям держава в особі її органів влади стає центром тяжіння політичних сил, між якими точиться боротьба за владу – основний чинник здійснення державної політики в будь-якій країні. Особлива роль держави в політичній системі полягає в тому, що вона є єдиним інститутом влади, який справляє керівний вплив на суспільство як соціальний організм і має право на легітимний примус. Саме навколо держави як владного інституту концентрується політична воля соціальних груп, прошарків і класів, виразниками якої в демократичному суспільстві стають політичні партії. Отже, держава в демократичній правовій системі існує як концентрована воля народу, представництво інтересів якого здійснюють політичні сили, організовані в політичні партії.

Зазначається, що багатопартійність відіграє провідну роль у формуванні режиму демократичної влади. Наявність різних векторів політичних інтересів та цінностей суспільного розвитку є проявом демократичності суспільного життя. Появу багатопартійності автор пояснює функціонуванням громадянського суспільства, що виникає на відповідній економічній основі, якою є інститут приватної власності, та ідеологічній – громадянській свідомості суспільства, що базується на принципах свободи й верховенства права. Поява і функціонування політичних партій на ґрунті сформованих груп інтересів та громадянської свідомості надають нового імпульсу розвитку як окремого індивіда, так і суспільства в цілому. Саме завдяки цим чинникам у суспільстві формуються критерії, яким має відповідати демократична влада, а саме: виборність, прозорість дій, підзвітність громаді, обмеженість рамками закону й права, контрольованість з боку громадянського суспільства. В умовах демократичної форми правління зазначені критерії обстоюються, як правило, політичними партіями, що в такий спосіб здійснюють контроль над владою.

Досліджено проблему взаємодії інститутів політичної системи у процесі розробки та реалізації державної політики, зокрема концепцію поділу влади. Зазначається, що принцип поділу влади став доволі популярним не лише в демократичних країнах, а й у деяких випадках і в країнах з конституційно-монархічною та навіть авторитарною формами правління. Це позірна форма поділу влади, яка безпосередньо не стосується її реального змісту. Увага зосереджується, насамперед, на так званих “транзитивних” суспільствах, тобто на країнах перехідного типу, до яких належить і Україна, тому цілком закономірним є аналіз становлення демократичних інститутів влади в нашій країні крізь призму концепції транзитології, яка активно розробляється впродовж останніх десятиліть представниками західної політичної філософії, соціології тощо. Базуючись на висновках та узагальненнях представників західної транзитології (О.Доннела, Ф.Шміттера та ін.), відзначається як розмаїтість моделей суспільних змін, так і наявність універсальних ознак у процесах посткомуністичної трансформації. У результаті порівняльного аналізу та зіставлення концептуальних моделей з практикою з’ясовано, що головними інститутами, які справляють вирішальний вплив на процеси демократичних перетворень на посткомуністичній фазі розвитку, все ще залишаються державні органи влади, оскільки вони беруть на себе значну частину відповідальності за політичні проекти з демократизації та модернізації суспільного життя, тоді як різноманітні інститути громадянського суспільства та партії поки що відіграють допоміжну, а інколи й просто декоративну роль демократичної атрибутики. Тому статус політичних партій як правлячих інституцій зумовлений наповненням демократичним змістом реального поділу влади на законо-давчу, виконавчу і судову.

Аналіз праць Т.А.Алексєєва, В.П.Андрущенка, Г.В.Атаманчука, О.М.Бандурки, В.М.Бебика, А.О.Білоуса, О.Л.Валевського, Е.А.Гансової, О.М.Грищенка, Г.П.Дашутіна, С.І.Здіорука, В.Г.Кременя, М.Д.Міщенка, М.І.Михальченка, Н.Р.Нижник, Б.О.Парахонського, М.І.Пірен, В.А.Реб-кала, С.Г.Рябова, В.В.Цвєткова, М.М.Шульги, В.А.Ющенка, Н.М.Яковенка та інших свідчить, що в політичній системі демократичного типу необхідною умовою, певним способом організації й упорядкування суспільства, збереження його цілісності постає держава. Це виділений із суспільства, сформований панівними верствами апарат управління громадськими справами, система офіційних установ та закладів, що перебувають у певному підпорядкуванні, суб-ординації, спеціально призначених для управління суспільними справами. І в такому розумінні держава виступає як апарат управління, сукупність органів державної влади.

У розділі наголошується на тому, що соціально-політичні та інституційні зміни в суспільстві неможливо здійснити без формування і функціонування повноцінних політичних партій, які акумулювали б суспільні інтереси та сприяли їх цілеспрямованому й організованому просуванню в процесі прийняття політичних рішень. Партійна структуризація українського політикуму ще не стала поворотним пунктом у становленні вітчизняних політичної й соціальної, економічної та культурної систем зв’язків, оскільки програми партій, які формувалися часом лише на період виборів, майже тотожні та містять подібні пріоритети. Тому вони не стали основою вироблення й реалізації конкретних стратегій суспільного розвитку.

Зазначається, що розробка й реалізація державної політики передбачає політично вмотивовану, економічно доцільну взаємодію інститутів політичної системи держави. Оскільки інституційні рішення є найважливішим чинником сталого розвитку, ними не можна нехтувати, віддаючи при цьому важелі управління стихійним ринковим силам. У противному разі з’являється небезпека виникнення системного вакууму, інституціалізації неформальної економіки, яка тягне за собою зростання корупції, організованої злочинності тощо. Нині, коли в Україні радикальні перетворення охопили всі найважливіші сфери суспільства: політику, економіку, духовність, від якості й ефективності функціонування інститутів політичної системи залежить доля країни і нації.

На основі результатів комплексних теоретичних і прикладних досліджень, порівняння наукової літератури, законодавчих актів, дисертацій визначені найважливіші напрями дослідження.

У другому розділі – “Політичні партії як чинник формування гуманітарної стратегії державної політики” – здійснено аналіз ролі партій як політичних інститутів у забезпеченні та реалізації державної політики в соціально-гуманітарній та політичній сферах суспільного життя.

Як прояв загальносвітової тенденції визначено зростання ролі гуманітарної складової у формуванні державної політики. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження гуманітарної складової і в державній політиці нашої країни. У контексті політологічного аналізу гуманізм як політико-філософський принцип насамперед пов’язується з дотриманням прав людини, гарантіями соціальних, економічних та політичних свобод.
В Україні ця проблематика здебільшого висвітлюється в руслі філософсько-правового дискурсу, проте вона ще не стала складовою практики державного управління, філософія якого орієнтує владу на надання послуг громадянам, а не на звичний адмініст-ративний тиск, що є характерною ознакою тоталітарних режимів, хоча в залишковій формі має місце і в перехідний період суспільного розвитку. З огляду на це значні очікування пов’язуються з успішним завершенням адміністративної реформи, яка має змінити філософію державної служби, а отже й менеджмент, у процесі реалізації державної політики, переорієнтувавши його на задоволення потреб громадян у суспільних послугах. Тому з підвищенням значення людського виміру політики, демо-кратизації і гуманізації у формуванні соціальної держави закономірним є й зростання ролі та впливу партій на прийняття державно-управлінських рішень.

Виходячи із соціальних та політичних реалій сьогодення в розділі акцентується увага на ролі партійного чинника в розробці стратегічних засад державної політики. На сьогодні ця стратегія дедалі більше орієнтується на сталий розвиток, що в концептуальному плані означає зміну парадигми перехідного періоду на парадигму стійкого розвитку без економічних, соціальних та політичних криз і потрясінь. Це також передбачає активніше використання потенціалу громадянського сус-пільства в управлінні як суспільними, так і державними процесами. Ідеї стійкого розвитку пов’язуються також з ефективністю політичної системи, що нині є стимулом як політичної, так і адміністративної реформи в нашій країні. Проте ця політика нерідко наштовхується на бар’єри, пов’язані з ідеологічними, соціально-психологічними та світоглядно-орієнтаційними комплексами і стереотипами партій, для яких характерні радикальні гасла та ідеології. Політична палітра сучасного українського суспільства демонструє, що завдання стабілізації соціуму часто не вдається вирішити через низку насамперед суб’єктивних чинників – некомпетентність, бюрократизм, корумпованість влади. Це справляє негативний вплив на весь механізм функціонування державної влади, якій властиві конфлікти як по горизонталі, так і по вертикалі. Саме ці обставини породили деструктивні явища криміналізації на різних рівнях органів влади.

Визначено, що поява на політичній арені потужних політичних партій, орієнтованих на виконання керівних функцій в державі, зможе істотно оздоровити суспільну атмосферу і стати потужним чинником суспільно-політичної стабілізації та економічного зростання. Удоско-налення політичної системи і перебудова політичних відносин усіх суб’єктів політичного життя на основі свободи, справедливості, поваги до прав і свобод людини й громадянина має бути метою гуманітарної стратегії держави – мірою її гуманізму, демократичної ціннісної та світоглядної спрямованості, соціальної орієнтованості, підвищення рівня конституційної законності, відкритості органів політичної влади. Важливу роль у вирішенні зазначених проблем відіграють діяльність політичних партій, їх стратегічні і тактичні орієнтири, постійне вдосконалення форм і методів впливу на суспільну свідомість, політичну й світоглядну орієнтацію членів суспільства. Усе це спонукає до створення більш дієвої політичної системи, яка дала б змогу будь-якій партії, що перебуває при владі, здійснити свою програму, відпрацювати механізми взаємодії партій та державної виконавчої влади. На сьогодні в Україні з огляду на низку факторів складається лише громадський механізм взаємодії. Одним з найбільш відповідальних завдань розвитку партійної системи в Україні є зміцнення соціальної бази політичних партій, їх зв’язків з широкими верствами населення.

Важливим напрямом стратегії стійкого розвитку в Україні є інституційне забезпечення перетворень, головна складова якого – політичне структурування суспільства. Але оскільки в суспільстві відсутня єдина політична сила, що має програму структурних перетворень, яку підтримувала б переважна більшість населення, такі перетворення мають бути проведені зверху, законодавчо забезпечувати функціонування по-літичних і державних інститутів. Також необхідно законодавчо врегулювати питання взаємодії Верховної Ради з Кабінетом Міністрів та іншими органами виконавчої влади. Проблема полягає в тому, що частина політичних партій, у тому числі й ті, що входять до парламентської більшості, фактично не має достатніх можливостей щодо впливу на формування структур виконавчої влади, а отже на їх діяльність.

У третьому розділі – “Вплив партій на політичний менеджмент держави” – розглянуто роль та функції політичних партій у системі верховенства права, їх місце у формуванні та реалізації державної політики.

У процесі аналізу проблеми статусу та функцій партій у системі правової держави робиться наголос на їх головних цілях – дотриманні правових норм у боротьбі за владу і зміцненні демократії. Цінності, які становлять зміст демократії, забезпечуються механізмами державного управління на засадах конституційності, виборності, верховенства закону, ідейного плюралізму та поділу влади. Питання щодо прав людини тісно пов’язане із соціально-правовою природою держави і розглядається в контексті ідей та принципів верховенства права. Інституціалізація полі-тичних партій має важливе значення при їх визнанні де-юре, закріпленні їх правового статусу і безпосередньо пов’язана з регулюванням діяльності на законодавчо-правовій основі. Партія передусім є політичним інститутом, тобто організацією, зміст і сенс існування якої визначається метою – боротьбою за владу на законних підставах та здійсненням політико-управлінських функцій за умови опанування владою. Узагальнюючи теоретичні напрацювання та практичний досвід на прикладі існування політичних партій різних країн, автор визначає партію як громадське об’єднання, створене для участі в політичному процесі з метою приходу до влади та її здійснення виключно законними засобами, що функціонує на постійній основі й керується у своїй діяльності політичною програмою, головні цілі якої не суперечать конституції певної країни.

У розділі підкреслюється, що однією з форм політико-правової інституціалізації політичних партій є надання їм конституційно-правового статусу. Включення до Основного Закону норм щодо політичних партій є свідченням їх вагомої ролі в організації та здійсненні державної влади й управлінні суспільними процесами. Як суб’єкти формування владних відносин партії значною мірою зумовлюють характер і спрямування політичного процесу в державі, стратегію і тактику боротьби за владу, політичну стабільність суспільства. Розвиток політичних партій, їх громадський статус і характер взаємодії з державою, ієрархія цих інститутів – найбільш істотні критерії оцінки природи існуючого в країні політичного режиму. Своєю діяльністю партії суттєво впливають і на формування громадянського суспільства. Наголошується на тому, що без високого рівня правосвідомості громадянське суспільство неспроможне підпорядкувати своїй волі державу та справляти вплив на її політику.

Завдання, права і функції політичних партій мають колективний характер, оскільки значна їх частина збігається з індивідуальними конституційними правами громадян, вони належать не окремим індивідам, а їх об’єднанням – політичним партіям як специфічним суб’єктам права й можуть бути реалізовані лише ними. Оскільки в демократичній державі конституційне право не регламентує відносини між правлячою політичною партією і урядом, то уряд проводить політику, визначену правлячою партією. І демократія в державі визначається рівнем культури та етики управління не лише органів державної влади, а й діяльності політичних партій.

Стабілізаційні процеси, що відбуваються в Україні, зумовили формування в межах держави основних рис і контурів громадянського суспільства, що мають відповідати таким типологічним ознакам, як пріоритет приватної власності і пов’язаних з нею інтересів власників; наявність високорозвиненого середнього класу; функціонування великої кількості суспільно-політичних організацій, що відображають інтереси різних соціальних груп; постійний розвиток і утвердження громадян-ськості. На процес формування громадянського суспільства та його розвиток в Україні негативно впливав такий фактор, як невиправдано велике значення, що надавалося відразу після здобуття незалежності розбудові самої держави, що призвело до її домінування й часткового гальмування розвитку громадянського суспільства. Дається взнаки також і неоднорідність українського соціуму в соціально-економічному, релігій-ному та ідеологічному вимірах.

Головне призначення політичної партії – стати справжнім інстру-ментом взаємодії держави і громадянського суспільства. Для успішної реалізації євроінтеграційного курсу України важливе значення має міжнародна діяльність політичних партій в таких напрямах, як набуття членства у впливових міжнародних партійних організаціях; співпраця з політичними групами Європарламенту, а також з громадськими організаціями української діаспори; налагодження двосторонніх відносин з представниками ідеологічно близьких партій країн – членів ЄС тощо. Таким чином, перед демократичною державою стоїть завдання: визначити межі такої співпраці, дотримуючись раціонального балансу між свободою діяльності політичних партій і вимогами захисту демократії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обгрун-туванні впливу політичних партій на розвиток стратегічних орієнтирів державної політики в умовах парламентсько-президентської форми правління і має важливе значення для розвитку науки державного управління.

Державна незалежність України відкрила перед українським народом можливість повноцінного політичного розвитку, головним пока-зником якого є подальша демократизація та становлення громадянського суспільства, що нерозривно пов’язане з функціонуванням політичних партій. Здійснення політичної реформи, що має привести до утвердження парламентсько-президентської форми правління, істотно підвищує роль політичних партій в системі влади загалом та управління зокрема.

Проведене дослідження підтверджує, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута. Показано, що наукова позиція автора в основному себе виправдала. Одержані в процесі дослідження результати дають підстави зробити такі обгрунтовані висновки й запропонувати певні рекомендації.

1. Усебічний аналіз наукових джерел, присвячених висвітленню діяльності, визначенню статусу і функцій політичних партій у контексті формування та реалізації державної політики показав, що на сьогодні політичні партії усе ще розглядаються як засоби боротьби за владу, та й то переважно в її законодавчому органі, тоді як виконавча влада та органи місцевого самоврядування поки що не аналізуються під кутом зору впливу партій на їх формування та діяльність. Рівень наукової розробки теми є недостатнім та не відповідає сучасному стану розвитку науки державного управління. З переходом на пропорційну систему виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування, проведенням політичної реформи роль партій істотно зростає. По суті, вони стають головними суб’єктами як розробки стратегічних напрямів державної політики, так і її реалізації через органи вже й виконавчої, а не лише законодавчої влади.

Оскільки раніше тема дисертації не досліджувалася, хоча окремі її аспекти відображені в науковій літературі виходячи з позицій як теоретичних засад, так і практики державного управління, видається доцільним комплексний аналіз ролі партійного чинника при формуванні та реалізації державної політики в Україні.

2. Обгрунтовано на основі даних аналізу природи суспільства перехідного типу, що в політологічному дискурсі на сучасному етапі суспільного розвитку домінує уявлення про партію як інструмент боротьби за владу, а не інкорпорації її в систему влади, коли партія набуває нової якості – правлячої, що справляє керівний вплив на суспільство своїми ідейними переконаннями, програмними принципами та ціннісними імперативами.

3. З’ясовано, що розвинена партійна система, конкуренція за контроль над законодавчими й виконавчими органами влади властива майже всім сучасним політичним системам. Сучасне розуміння функцій політичної партії передбачає її участь у виборах, що сприяє структуруванню суспільних інтересів та їх представництву в органах державної влади різних рівнів, надає послідовності й наступності державній політиці.

4. Доведено, що сьогодні суттєвим недоліком вітчизняної партійно-політичної системи є гіпертрофована багатопартійність, коли значна частина партій функціонує як своєрідні бізнес-проекти, створені із залученням бюрократичного апарату для розв’язання корпоративних проблем, лобіювання групових інтересів, а не для розробки й упровадження стратегічних концепцій розвитку держави й суспільства.

Щоб уникнути квазіпартійності, необхідно внести зміни до чинного Закону України “Про політичні партії в Україні” в частині, що стосується умов та підстав їх реєстрації. Доцільно істотно збільшити кількість підписів, необхідних для реєстрації політичної партії. Це зумовлено тим, що будь-яка політична партія, прийшовши до влади, може реально впливати на формування політичної волі суспільства та державної політики, а тому відповідальність за дії такої партії має підвищуватися.

5. Сучасні партії виникають і успішно функціонують, як правило, в умовах парламентської форми правління, яка є найбільш сприятливим середовищем для участі партій у процесі формування державної політики. Адже зв’язок партійної та парламентської систем взаємозумовлений: посилення політичних партій справлятиме позитивний вплив на розвиток парла-мента-ризму.

6. Лише становлення парламентських політичних партій, які б мали широку соціальну базу та виражали б суспільні інтереси всіх основних соціальних верств населення та регіонів України, володіли б розвиненою регіональною та організаційною інфраструктурою, дасть змогу вирішити ключове завдання щодо вдосконалення політичної системи – утвердження в Україні ефективної, політично відповідальної і демократичної влади. До основних напрямів оптимізації партійно-політичної системи слід віднести:

–

–

–

–

–

–

Здійснення вказаних заходів дасть змогу оптимізувати органі-заційно-правову основу функціонування політичних партій в нашій країні, сприятиме виконанню ними відповідальних функцій політичного управ-ління державою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Максимець Б.М. Політичні партії і партійні системи в суспільно-політичному процесі // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 4. – С. 378-384.

2. Максимець Б.М. Політична ідеологія сучасного українського суспільства та системні чинники її формування // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 1. – С. 319-326.

3. Максимець Б.М. Політичні партії та політична культура як складові політичної стабільності в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 1(21) – С. 65-76.

4. Максимець Б.М. Багатопартійна система в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Наукові записки: Зб. наук. пр. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. – К., 2005. – Вип. 27. – С. 210-218.

5. Максимець Б.М. Політична ідеологія як основа діяльності політичних партій // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю: У 2 т. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – С. 223-225.

6. Максимець Б.М. Сутність опозиції в політичній системі України // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю: У 2 т. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Т. 1. – С. 258-260.

АНОТАЦІЇ

Максимець Б.М. Політичні партії як чинники формування та реалізації стратегії державної політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2006.

У дисертації досліджуються місце і роль партій у формуванні та реалізації державної політики.

Зазначається, що в теорії державного управління відчувається брак досліджень, в яких партії розглядалися б не лише під кутом зору маркетингових уявлень стосовно участі та конкуренції на ринку полі-тичних послуг, а і їх участі у формуванні та реалізації державної політики. Це стає можливим, якщо партія перебуває при владі й має можливість реалізувати власну програму, бере участь у формуванні урядової коаліції, що випливає з логіки функціонування парламентсько-президентської форми правління та виборів за пропорційною системою.

З’ясовано, що, стаючи правлячою, партія, бере безпосередню участь у формуванні та реалізації державної політики, насамперед приймаючи політичні рішення.

Здійснено порівняльний аналіз функцій держави та партій в умовах тоталітарного і демократичного режимів влади, аналіз посередницької функції партій між державою та громадянським суспільством в умовах утвердження демократичних засад управління країною. Виявлена тенденція до зростання ролі партій у демократичній політичній системі.

Ключові слова: державна політика, державне управління, політична партія, політична реформа, стратегія державної політики, гуманітарна політика, сталий розвиток.

Максимец Б.Н. Политические партии как факторы форми-рования и реа-ли-зации стратегии государственной политики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.01 – теория и история государственного управления. – Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. – Киев, 2006.

В диссертации исследуются место и роль политических партий в формировании и реализации государственной политики.

Отмечается, что в теории государственного управления ощущается недостаток исследований, в которых партии рассматриваются не только с позиций маркетинговых представлений относительно участия и конкуренции на рынке политических услуг, но и под углом зрения их участия в формировании и реализации государственной политики и принятия политических решений. Вне сомнения, что такое участие становится возможным, если партия в результате победы на выборах становится правящей политической силой и, таким образом, принимает непосредственное участие в формировании правительственной коалиции, а значит, в выработке и реализации государственной политики. Это следует из логики функционирования политической системы парламентского типа, а также выборов на пропорциональной основе в центральные и местные органы власти.

Установлено, что деятельность политических партий обеспечивает политическую стабильность в трансформационном обществе.

Акцентируется внимание на возрастании значимости и роли политических партий в процессе демократизации и гуманизации общества, общественных отношений и формирования правового государства, целью которого должно быть усовершенствование политической системы и регулирование политических отношений между субъектами политической деятельности, которые основываются на справедливости, свободе, уважении прав и свобод своих граждан. Такие проблемы стоят и перед политическими партиями, что определяет их тактико-стратегические задачи и ориентиры, которые, в свою очередь, оказывают влияние на развитие политической культуры и политического сознания членов общества.

Доказано, что право принимать участие в выработке и реализации государственной политики политическим партиям обеспечивает статус правящей партии. Приобретая этот