У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


досвід як відносно цілісну систему, що співіснує з іншими світоглядно-ціннісними концепціями, і у свій особливий спосіб забезпечує зв’язок сучасної філософії і мистецької практики з реаліями повсякденного досвіду. Водночас, свідомість, підготовлена філософським осмисленням і сценічним „обігруванням” абсурдистських ситуацій, допомагає сучасній людині гідно поставитися до таких ситуацій у реальному житті.

Основний зміст дисертації відображено у публікаціях:

1.Миропольська Є. Абсурд і творчість // Культура, философия, право. Часть І. – К.: НАН Украины. – С.97-104.

2.Миропольська Є. Метаморфози філософських настанов Нового Часу у філософії абсурду // Суспільство. Держава. Армія. – Зб. наук. праць. – Київський військовий інститут управління і зв’язку. – Вип..2. – 1999. – С.83-90.

3.Миропольська Є.В. Тема абсурду в європейській філософії // Мультиверсум. Філософський альманах. – Випуск 5 / Інститут НАНУ; Відп. ред. В.В.Лях. – К.: Укр. центр духовної культури, 1999. – С.202-210.

4.Миропольська Є. Драматургічне осмислення ідей філософії абсурду // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. – Зб. наукових праць. – К.: Київський державний лінгвістичний університет, 1999. – С.66-72.

5.Миропольська Є.В. Філософеми абсурду в літературно-мистецькому просторі // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. – Зб. наук. праць. – Вип.. VII. – Част. перша. – К.: Держ. академія кер. кадрів культ. і мист., 2001. – С.21-27.

6.Миропольська Є. Комічне у художній літературі абсурду // Докса. – Зб. наук. праць з філософії та філології. Вип.5. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечнікова, 2004. – С.330-334.

7.Миропольська Є. Комічні філософеми абсурду в мистецтві театру // Докса. – Зб. наук. праць з філософії та філології. – Вип.7. – Одеса: Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечнікова, 2005. – С.181-187.

8.Миропольська Є. Сценічний коментар філософії абсурду // Південний архів. – Зб. наук. праць. Філологічні науки. – Вип.. XXVII. – Херсон: Херсонський держ. університет. – С.66-69.

9.Миропольська Є.В. Акмеїзм і філософія абсурду: точки дотику // Акмеологія – наука ХХІ століття. Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції. – К.: Київський міський пед. ун-т імені Б.Д.Грінченка, 2005. – С.287-290.

АНОТАЦІЇ

Миропольська Є.В. “Філософія абсурду” і театральна естетика ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 – естетика. Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню філософсько-естетичної концепції абсурду та її впливу на театральну естетику ХХ ст.

Досліджено витоки та еволюцію “філософії абсурду”; процес формування її екзистенціальних імплікацій; дано визначення “філософії абсурду”; окреслено мистецьке поле “філософії абсурду” та виокремлено її філософеми (нереферентність, бентежність, трагізм, комізм), що віддзеркалюють наслідки усвідомлення людиною абсурдності життя: бунт, свободу, жагу.

Естетико-культурні імплікації „філософії абсурду” прослідковуються на матеріалі творчості С.Беккета, предметом драматургічного аналізу якого стала людська біда, локальне життя людини, приголомшеної стражданням. Художні засоби його театральної естетики, руйнуючи культурний канон і водночас реабілітуючи гру, розраховану на співтворчість з глядачем, послідовно втілили та інтерпретували ідеї “філософії абсурду”.

Доведено, що філософський і драматургічний досвід осмислення феномена абсурду є відносно цілісною системою, що співіснує з іншими світоглядно-ціннісними концепціями, і в особливий спосіб забезпечує зв’язок сучасної філософії і мистецької практики з реаліями повсякденного досвіду.

Ключові слова: “філософія абсурду”, філософема, театральна естетика, драматургія абсурду, бунт, свобода, жага.

Миропольская Е.В. “Философия абсурда” и театральная эстетика ХХ столетия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 – эстетика. Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины, 2006.

Диссертация посвящена исследованию философско-эстетической концепции абсурда и ее влияния на театральную эстетику ХХ ст.

Исследованы источники и эволюция “философии абсурда”; рассмотрен процесс формирования ее экзистенциальных импликаций; дано определение “философии абсурда” как направления философии, которое рассматривает человека в контексте его неизбежных отношений с миром, лишенным смысла и враждебным человеческой индивидуальности. Открытие личностью своей потерянности рождает “абсурдное сознание”, которое представляет собой нетипичную форму мышления, фиксирующую абсурдность существования человека в силу понимания и ощущения им утраты или ненахождения себя. Чертами “абсурдного сознания” являются чувство одиночества, душевного неустройства в связи с непрозрачностью и эфемерностью жизни и, вместе с тем, готовность оказывать сопротивление абсурду и обретать смысл жизни прежде всего в аутентичности собственного существования.

В диссертации очерчено художественное поле “философии абсурда”; выделены ее философемы (нереферентность, мятежность, трагизм и комизм), которые отражают последствия осознания человеком абсурдности жизни: бунт, свобода, страсть. Причина бунта – отчуждение и параллельное существование людей; свобода определяется способностью человека создавать себя самому; страсть связана с переживаниями и рефлексией человека.

Эстетико-культурные импликации “философии абсурда” прослеживаются на материале творчества С.Беккета, предметом драматургического анализа которого стала человеческая беда, локальная жизнь человека, ошеломленного страданием. Художественные средства беккетовской театральной эстетики, разрушив культурный канон и, вместе с тем, реабилитировав игру, рассчитанную на сотворчество со зрителем, последовательно воплотили и интерпретировали идеи “философии абсурда”.

Акцентируется внимание на таких приемах драматургии С.Беккета, как деструктивный язык пьес, их сонористика, паралингвистический “сценический комментарий” (мимика, жесты и другие условные кинетические акты), который может многое рассказать о своем времени, благодаря присущей ему конвенциональной значимости.

В процессе анализа сделаны выводы о том, что “философия абсурда” сыграла существенную роль в мировоззренческой адаптации человека к кризисному и динамичному опыту современности. Важное место в экспликации сущности “философии абсурда” занимает драматургия абсурда, создавшая новую эстетико-художественную реальность, рассчитанную на духовно свободного читателя (зрителя), фактически элиминировав феномен поэтического театра. Подытоживая накопленный к началу ХХI в. философский и драматургический опыт осмысления феномена абсурда, проведенное исследование позволяет представить этот опыт как относительно целостную систему, которая сосуществует с другими мировоззренческо-ценностными концепциями и по-своему обеспечивает связь современной философии и театральной (шире – художественной) практики с реалиями ежечасного опыта.

Ключевые слова: “философия абсурда”, философема, театральная эстетика, драматургия абсурда, бунт, свобода, страсть.

Myropolska I.V. “Philosophy of absurd” and theatrical aesthetics of the XX-th c. – Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Philosophical Science in speciality 09.00.08 – aestetics. – The G.S.Skovoroda Institute of Philosophy of NAS of Ukraine, 2006.

The dissertation is devoted to the investigation of philosophical-aesthetical conception of absurd and its influence on the theatrical aesthetics of the XX-th c.

The sources and the evolution of “philosophy of absurd” are examined; the process of the forming of its existential implications is outlined; philosophemas of “philosophy of absurd” (non-reference, rebelliousness, the tragic, the comic) which reflect after-effects of man's realization of absurd of life: riot, freedom, passion are picked out.

The theoretical problem has been analysed on the S.Becket's creativeness, whose subject of dramatic analyses is human misfortune, local life of a man hurted by sufferings. Artistic means of his theatrical aesthetics, both destroying cultural canon and rehabilitating performance, designed for spectator's co-creativeness, in strict succession incarnated and interpreted ideas of “philosophy of absurd”.

It is proved that philosophical and dramatic experience of understanding phenomenon of absurd is a relatively whole system which co-exist with other world outlook-value conceptions and in its special mode provides connection of modern philosophy and artistic practice with real of everyday experience.

Key words: “philosophy of absurd”, philosophema, theatrical aesthetics, drama of absurd, riot, freedom, passion.


Сторінки: 1 2