ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

МУХІНА ІРИНА ГЕННАДІЇВНА

УДК 94( 477.54) “18/191”

УЧАСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ТА ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

( ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії Росії Харківського національного університету імені

В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Духопельников Володимир Михайлович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри історії Росії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Руденко Ростислав Гаврилович,

Харківський національний економічний університет

професор кафедри українознавства

кандидат історичних наук, доцент

Солошенко Олена Михайлівна,

Харківський державний технічний університет будівництва і

архітектури, доцент кафедри українознавства та політології

Провідна установа: Інститут історії України НАН України

( відділ історії України ХІХ – ХХ ст.)

Захист відбудеться 24 лютого 2006 р. о 15.00 на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна

за адресою: 61077, м.Харків, пл.Свободи, 4, ауд. 5-58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського

національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл. Свободи,4.

Автореферат розісланий 16 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пугач Є.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХІХ ст. стало переломним в розвитку світової історії. Саме в цей період відбулося становлення індустріального типу суспільства, розвивалися ліберально-демократичні ідеї, культура, наука, активізувалися міграційні рухи населення. Ці чинники вплинули на суспільно-політичний і культурний розвиток українських земель, змінили етнічний склад населення. Національні групи, які оселялися на Слобожанщині, більшу частину якої складала Харківська губернія, протягом ХІХ - початку ХХ ст., активно взаємодіяли з місцевим населенням, адаптуючись до нових, незвичних умов. Їхня заповзятливість, ініціатива в розвитку дрібного виробництва, торгівлі, промисловості, освіти та культури відіграли роль одного з каталізаторів в економічному та культурному розвитку Харківської губернії, створили нові форми взаємовідносин між представниками різних національностей.

В умовах становлення і розвитку молодої, незалежної України проблема правового статусу національних меншин та їхнього духовного відродження стала досить актуальною. Наша держава від часу проголошення незалежності послідовно створює законодавчу основу міжетнічного миру та порозуміння. В Україні прийнято Декларацію прав національностей України (листопад 1991 р.), Закон України “Про національні меншини” (червень 1992 р.), “Про правовий статус іноземців” в Україні (лютий 1994 р.). Україна підписала Рамкову конвенцію про захист національних меншин ( вересень 1995 р.). Ці документи склали підгрунтя принципів національної політики, викладених у Конституції України ( червень 1996 р.). В Україні закріплені рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи всіх національних меншин незалежно від походження та релігійних переконань. Створені в державі умови для гармонійного розвитку громадян різних національностей та глибоке вивчення історичного минулого розкриває нові можливості у розбудові міжнаціональних відносин на сучасному етапі.

Актуальність дослідження обумовлюється і тим, що історія розселення і діяльності національних меншин на Слобожанщині (Харківщині), їхній внесок в розвиток економіки, освіти, медицини, культури ще не знайшли достатнього висвітлення. Це спонукає дослідити життя національних груп в цьому регіоні, що надасть можливість об’єктивно оцінити реальний внесок національних меншин в різні сфери життя не тільки даного регіону, але й України в цілому.

Об’єктом дослідження є участь національних меншин у соціальних, економічних, суспільно-політичних та культурних процесах, що проходили у Харківській губернії в ХІХ- на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є історія розселення різних національних груп та їхній внесок в господарсько-економічний і соціально-культурний розвиток Харківської губернії.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація написана в рамках вивчення суспільно-політичного та економічного життя Слобідської України, що розробляється на історичному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Хронологічні межі роботи охоплюють ХІХ – початок ХХ ст. Нижня межа дослідження обумовлена аналізом міграційних рухів населення, які посилилися з утворенням у 1797 р. Слобідсько-Української (з 1835 р. Харківської) губернії, продовжувалися протягом досліджуваного періоду і вплинули на зміну етнічного складу населення. Верхня межа обумовлена початком Першої світової війни та подальшими революційними подіями, які привели до падіння Російської імперії, остаточної ліквідації її державного ладу та господарського і суспільного устрою і змінили характер міжетнічних відносин.

Територіальні межі дослідження охоплюють Харківську губернію в кордонах того часу.

Мета дослідження – дослідити процес появи різних національних груп на території Харківської губернії в ХІХ - на початку ХХ ст. та діяльність представників різних національностей в суспільно-політичному, економічному і культурному житті даного регіону.

Виходячи з цього, основні завдання дослідження:

- дослідити розселення національних груп на території губернії та провести порівняльний аналіз зростання чисельності населення за національною ознакою та віросповіданням протягом даного періоду;

- дослідити соціальну структуру та правовий статус представників національних груп в

губернії ;

- визначити внесок представників різних національностей в економічний розвиток регіону;

- встановити роль і форми участі національних меншин в суспільному та культурному житті губернії та країни в цілому.

Методологія та методи дослідження базуються на принципах – об’єктивності, історизмі, системності і порівняльному підході. Принцип історизму визначив вивчення процесу розселення та діяльності представників національних меншин Харківської губернії в динамічному розвитку. Принцип системності дозволив виявити взаємозв’язки як між соціальними, економічними, політичними і культурними процесами всередині національних груп, так і з аналогічними процесами в суспільстві в цілому. Порівняльний підхід надав можливість з’ясувати загальні закономірності і особливості в суспільних, національно-релігійних та культурних процесах, які відбувалися в даному регіоні.

В основу дослідження покладений регіональний підхід до вивчення історії України, що є характерною рисою вітчизняної історіографії. Такий підхід цілком виправданий, тому що кожний регіон нашої країни має свою специфіку та особливості, які проявилися в соціально-культурному, політичному та економічному розвитку краю.

Для вирішення конкретних завдань застосовувалися загально-історичні методи: історико-генетичний, системно-структурний, історико-типологічний; спеціальні історичні методи, засновані на історико-антропологічному підході, - персонологічний, біографічний, просопографічний.

При розгляді кількісних показників, що характеризують динаміку зростання національних груп, питому вагу і кількість в різних сферах суспільного життя Харківської губернії, застосовувалися методи статистичного (формально-кількісного) аналізу. У ряді випадків для одержання кількісних показників застосовувався метод моделювання.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняній історіографії:

- здійснено комплексне дослідження процесу розселення різних національних груп на території Харківської губернії в ХІХ – на початку ХХ ст.;

- детально проаналізований соціально-правовий статус національних меншин, в тому числі й граничних сегментів досліджуваної соціальної групи - іноземців, які тимчасово або постійно проживали в губернії та в Харкові;

- подана характеристика господарської і підприємницької діяльності представників національних меншин, виявлена їхня питома вага в різних видах діяльності як у середині національних груп, так і серед населення Харківської губернії;

- проаналізована участь представників національних меншин, а також іноземців у розвитку освіти, науки і культури Харківської губернії та їхня питома вага у цих процесах ;

- визначено рівень участі представників національних меншин у суспільно-політичному житті регіону, їхній внесок у розвиток різних сфер соціального життя.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані при розробці вузівських курсів лекцій з історії України і рідного краю; при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з регіональної історії. Деякі положення дисертації можуть бути використані у практичній роботі центральних і місцевих органів влади, національно-культурних обєднань Харкова та України.

Апробація роботи: Основні положення і висновки дисертації обговорені на кафедрі історії Росії історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Матеріали дослідження доповідалися авторкою на вузівських конференціях: ХХІ-й краєзнавчій конференції молодих вчених, присвяченій 150-річчю з дня народження академіка М.Ф. Сумцова (Харків,2003), 58-й конференції молодих вчених “Каразінські читання” (Харків, 2005) . Основний зміст роботи викладений в 3 публікаціях авторки в фахових виданнях України, а також у монографії “Харьков многонациональный”, написаній у співавторстві (частка авторки- 0,9 друк. аркуш.).?

Структура роботи відповідає меті і завданням дослідження. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, пяти розділів, поділених на параграфи, висновків, списку джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 204 с., з них 184 с. основного тексту, список джерел і літератури нараховує 249 бібліографічних позицій на 20 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито об’єкт, предмет, мету та завдання роботи, окреслено хронологічні і територіальні межі, визначено методологію та методи дослідження, вказано на наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, рівень апробації та структуру дисертації.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки теми, наведена характеристика джерельної бази дослідження.

Дорадянська історіографія не встигла глибоко проаналізувати і систематизувати історію розселення та діяльності різних національних груп Харківської губернії і інших районів України протягом ХІХ- поч. ХХ ст. Але окремі проблеми досліджувалися істориками. В другій половині ХІХ ст. ряд дослідників звернули увагу на процес заселення Слобідської України представниками різних національних груп, гуртуючи ці групи за віросповіданням, а саме: православні, католики, лютерани, іудеї, караїми, мусульмани.? Загалом, праці мали описовий, непослідовний і досить фрагментарний характер. Поза їх увагою залишилися і міжнаціональні взаємини на теренах губернії.

С. Подолинський і В. Ейнгорн? звернули увагу на ряд економічних факторів, які вплинули на появу іноземців на українських територіях. Вони стверджували, що національні меншини зробили значний внесок в розвиток ремесла і торгівлі України протягом ХІХ ст.

М. Костомаров, А. Клаус та інші автори зробили спробу дослідити питання менталітету та правового статусу окремих національних груп, а саме німців, поляків і євреїв.4

Значний внесок в дослідження даної проблеми зробив Д.І. Багалій.5 Хоча питання про заселення території Слобідської України представниками національних меншин та їхня діяльність не були предметом спеціального дослідження автора, але його опис розвитку _______________________

? Харьков многонациональный/ коллектив авторов: В.М. Духопельников,Л.И. Лойко,С.И. Посохов, И.Г. Мухина, и др.- Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004.- 256 с.

? Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отделение П и Ш.- М.,1858.- 605 с.; Голяховский А. Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 г.-Харьков,1863.-334 с.; Головинский П. Cлободские казачьи полки.- СПб., 1864.- 115 с.; Квитка Г.Ф. Сочинения. - Харьков, 1890.- Т.4.- С.431-432.;

Харкова як торгівельного і промислового центру наочно свідчить про їхню активність в різних сферах суспільного життя. В окремих розділах автор, на підставі статистичних даних, наводить чисельність окремих національних груп, визначає основні види їхньої діяльності. Однак, на жаль, в роботі чітко не визначені основні причини, що спонукали представників різних національних груп переселятися на Слобожанщину, а їхня громадська, економічна і культурна діяльність розглядалася в контексті загального розвитку краю.

Наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст. у зв’язку з наближенням 100-літнього ювілею Харківського університету, з’являється значна кількість праць, присвячених історії розвитку як цього найстарішого в Україні навчального закладу, так і інших навчальних закладів Харкова. Роботи, які виходять в цей період, узагальнюють певний фактичний матеріал, розкривають наукову і викладацьку діяльність окремих викладачів іноземного походження, показують їхній внесок в розвиток мережі освітніх закладів Харкова і губернії.6

Також чимала увага приділялася і опису діяльності наукових товариств Харкова, в яких

активно діяли представники національних меншин.7 В цей же час в світ виходить ряд праць, які присвячені громадській діяльності харківського дворянства та найбільших благодійних організацій Харкова, в яких активну роль відіграли представники національних меншин Харкова.8

Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. створила досить сприятливі умови для розгортання історико-етнографічних досліджень, які торкалися проблеми проживання і діяльності національних меншин. В цей період виходять роботи М.Ф. Сумцова і В.А. Барвінського9, в яких частково висвітлюється проблема розселення окремих національних

______________________

Альбовский Е. История Харьковского Слободского казачьего полка. 1651-1765.- Харьков,1895.- 218 с. ; Риттих А.Ф. Этнографический очерк Харьковской губернии // Харьковские губернские ведомости. - 1880. - № 170, 172. ;

Щелков К.П. Харьков. Историко-статистический отдел.- Харьков,1880- 54 с.; Риттих А.Ф. Переселения. – Харьков, 1882. - 90 с. ; Гусев А.Н. Историко-справочный путеводитель. Харьков - Харьков, 1902. -171 с.;

?Подолинський С. Ремесла і фабрики на Україні. - Женева.- 1880. - 147 с. ;Ейнгорн В. К истории иноземцев в старой Малороссии.- М., 1908.- 53 с.

4 Костомаров Н.И. Русские инородцы: Исторические монографии и исследования. (Серия “Актуальная история России”).- М.,1996.- 608 с. ; Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России.- Вып.1.-СПб.,1869-74 с.; Староверов Б. Немецкое пленение Харьковского университета. - Харьков, 1915.- 41 с.; 214.; Шелухин С. Немецкая колонизация.- Одесса, 1915.-29 с.

5 Багалій Д.І. Історія Слобідської України.-Харків: Дельта,1993.- 255с.; Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования.1655-1905. - Харьков,1912.-Т. 2. - 973 с.; Багалей Д.И. Очерки из русской истории. Монографии и статьи по истории Слободской Украйны.- Харьков,1913.-Т.2.-374 с. та ін.

6Лебедева А.С. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в Харькове университета. - М.,1886.- 103 с.; Попов М.А. Профессор Душан Федорович Лямбль, его служебная и

литературная деятельность.- Харьков, 1896. - 27 с.; Попов М.А. Прозектор Ф.Ган. Его служебная и литературная деятельность ( Материалы к истории Харьковского университета). - Харьков, 1896. - 24 с.; Попов М.А. Професор

груп до 1917 р. на території Слобожанщини. Прихід до влади більшовиків, які в 20-х рр. узяли курс на “коренізацію”, активізував етнографічні дослідження, які стосувалися проблеми національних меншин України.10 В цілому вони характеризували національну політику радянської влади і стверджували створення рівних умов для усіх народів України та СРСР в цілому.

Посилення ідеологічного контролю за суспільно-політичним життям в країні в 30-х рр., розгортання масових репресій та боротьба з так званим “буржуазним націоналізмом” привели до поступового згортання наукових досліджень, пов’язаних з проблемами національних меншостей. Роботи, які виходять в цей період, були спрямовані на демонстрацію пріоритету класових

інтересів суспільства перед національними.?? Посилення тоталітарних тенденцій в розвитку

радянської України викликало в емігрантських наукових колах української діаспори досить

негативний відгук. За кордоном з’являється роботи О.І. Бочковського і М. Григоріїва??, в яких автори піддали різкій критиці диктатуру комуністичної партії в СРСР стосовно вирішення національного питання з позиції тільки класових інтересів. Таким чином, внаслідок зростання тоталітарних тенденцій у суспільному розвитку радянської України до середини 50-х рр. дослідження історичного минулого, діяльності та правового статусу національних меншин були майже повністю згорнуті. Під репресії підпали такі численні національні групи, як німці, поляки, кримські татари, караїми, болгари і вірмени. Закриття таких наукових інституцій, як Кабінет національних меншин, Інститут польської культури, реорганізація Етнографічної комісії ВУАН ознаменували остаточне припинення будь-яких досліджень за даною проблемою.??

З середини 50-х рр. у зв’язку з “хрущовською відлигою” дослідники частково повернулися

до проблем розселення і діяльності національних меншин Україні14.

_______________________________

Иван Карлович Вагнер, его служебная и литературная деятельность ( Материалы к истории Харьковского университета).- Харьков, 1895.- 36 с.; Алексенко М.М. Воспоминание о профессоре Харьковского университета К.К. Гаттенберге.-Харьков,1904.-16 с. ; Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). 1815-1835. .-Т.2.- Харьков,1904; Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования.1805-1905 / Под ред. М.Г. Халанского и Д.И. Багалея.-Харьков,1908.- 390 с.; Халанский М.Г. Опыт истории историко-филологического факультета Императорского Харьковского Университета. – Харьков, 1908.; Юридический факультет Харьковского Университета за первые сто лет своего существования. 1805-1905/ Под ред. М.П. Чубинского и Д. И. Багалея.- Харьков, 1908.- 309 с. ; Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования. 1805-1905 / Под ред. И.П. Осипова и Д.И. Багалея.- Харьков, 1908.- 248 с. та ін.

7Редин Е.К. Историко-философское общество при Императорском Харьковском университете за первые 25 лет его существования. 1877-1902.-Харьков, 1902.-31 с.; Назаренко В.Ю. Харьковское историко-филологическое общество. - Харьков, 1904.-35 с.; Сумцов К.Ф. 25-летие историко-филологического общества при императорском Харьковском университете. - Харьков, 1904-21 с. ; Иванов Е.М. Общество наук при Харьковском университете.- Харьков, 1911.- 32 с.; Пшеборский А.П. Математическое общество при Харьковском университете. 1870-1904.- Харьков, 1911. - 26 с.

Політика перебудови та демократизація суспільного життя в другій половині 80-х – на початку 90-х рр., вплинули на появу досліджень, які частково розкривали так звані “білі плями” історії, до яких відносилася і проблема національних меншин. Ряд істориків звернули свою увагу на переосмислення національної політики радянської влади.15

З проголошенням незалежності України підвищився інтерес до національних стосунків в

нашій державі. У 90-х рр. з’являються роботи, які присвячені питанням розселення та правового статусу поляків, євреїв, німців та інших народів, які проживали в Україні16. З’явилися нові роботи, де висвітлювалися етапи заселення Слобідської України.17 Посилився інтерес до вивчення окремих сторін економічого розвитку Харкова в ХІХ- поч. ХХ ст., в якому приймали участь представники різних народів.18 Чимало робіт торкнулося проблеми розвитку культури та освіти на Харківщині19 в дорадянський період, з’явилися роботи, присвячені дворянським родинам іноземного походження, які оселилися в даному регіоні20. Серед цих робіт значне місце займає історична монографія О. О. Рафальського, який зробив спробу проаналізувати історію розвитку проблеми національних меншин України у ХХ ст.21 Але, не зважаючи на значний доробок, який має вітчизняна історіографія стосовно проблеми національних меншин, дослідження різних сторін діяльності і проживання представників різних народів на Харківщині вимагає подальшої розробки.

Джерельна база дослідження охоплює широке коло письмових документів:

______________________________________

8 Илляшевич Л.В. Краткий очерк истории Харьковского дворянства.- Харьков,1885.- 208 с.; Харьковское общество исправительных приютов.- Харьков, 1890.-35с.; Полувековая деятельность Харьковского Благотворительного общества. 1843-1893. - Харьков. 1893. - 25 с.; Харьковское общество благотворения. 1812-1817. : Исторический очерк ( по неизданным документам ) / / Киевская старина. –К., 1896.- 27 с. ; Харьковское общество вспоможения занимающимся письменным трудом: Обзор 10-ти летней деятельности. 1894-1903.- Харьков,1904.-10 с.; Общество пособия бедным евреям Харькова. 1911-1912. -Харьков, 1912.- 69 с. та ін.

9 Сумцов М.Ф. Слобожане: історично-етнографічна розвідка. – Харків, 1918.- 54 с.; Барвинский В.А. Исторический очерк Харьковской губернии. - Харьков, 1918.-25 с.

10 Баранніков В.П. Українські цигани // Збірник нацменознавства- Вип.1.-К.,1921;Лебедь Д.З. Советская Украина и национальный вопрос за 5 лет.-Харьков,1924.-32 с.;Затонский В.Н. Национальная проблема в Украине.-Харьков,1926.-104 с.; Хвыля А. Национальный вопрос в Украине.-Харьков, 1926; Шліхтер А. Правда про єврейське переселення// Більшовик України.-1927.-№9.-С.23-30; Кантор Я. Єврейське хліборобство на Україні.-1928.-№11.-С. 39-49; Буценко А.И. Советское строительство и нацыональные меншинства на Украине.- Харьков,1926.-23 с.; Радянське будівництво серед нацменшостей УСРР.-Харків,1928.-25 с. та ін.

?? Глинський А. Досягнення і хиби в роботі серед національних меншостей.- Харків,1931.-80 с.; Національні меншості на Україні.-Харків, 1931.-78 с.; Ялі С. Греки в УСРР._Харків,1931.- 280 с.; Мороко В.М. Українці і національні меншини півдня України: спільність долі в радянську добу // Міжнаціональні відносини на Півдня України: історія та сучасність.-Ч. Ш.-Запоріжжя,1933.- С.265-268. та ін.

- законодавчі акти, що регламентували права і обов’язки вихідців з інших земель і встановлювали їхній правовий статус в Російській імперії, фіксували їхні права при здійсненні освітньо-культурної, торгівельної та підприємницької діяльності;

- опубліковані документи, що відклалися в результаті повсякденної діяльності різного роду бюрократичних інституцій, міських організацій та установ, доповіді і звіти різноманітних комісій, комітетів, відділів, звіти різних державних, громадських та приватних установ, вищих і середніх навчальних закладів та їхніх різноманітних комітетів та товариств;

- статистичні матеріали центральних, губернських та повітових комітетів, поліцейських і

духовних відомств, матеріали місцевих і загальнодержавних переписів, результати Всеросійського перепису населення 1897 р.;

____________________________

?? Бочковський О.І. Боротьба народів за національне визволення.-Подебради,1932.-256 с.; Григоріїв М. Поляки в Україні. Польсько-українські відносини в історичній перспективі.- Скрентон,1936.-93 с.

?? Рафальський О.О. Національні меншини України в ХХ столітті: Історіографічний нарис.- К.: Полюс,2000.-447 с.

14 Слюсарский А.Г. Слобідська Україна : Історичний нарис. ХVІІ-ХVІІІ століття. – Харків, 1954. - 278 с.; Шишмарев В.Ф. Романские поселения на юге России: научное наследие /Под ред. В.М. Жермунской, Б.В.Левиша.–Ленинград, 1975; Наулко В.И. Развитие межэтнических связей на Украине (историко-этнографический очерк).-К.:Наукова думка,1975.-276с.та ін.

15Диброва С.С.Создавая семью народов. О критике решения национального вопроса в Украине в 20-30-е годы// Под знаменем ленинизма.-1989.-№11-С.15-18; Чирко Б.В. Національні меншості на Україні в 20-30-х рр.// Укр. істор. жур.-1990.-№1.-С.36-39.

16 Кондрацький А.А. Поляки на Україні в Х-ХІХ ст.// Укр. істор. жур.-1991.-№12.-С.83-96.; Войналович О. Організація шкільної освіти для національних меншин в Україні.- К., 1992. -38 с.; Хонігсман Я.С., Найман А.Я. Євреї України.-К.,1993.; Актуальні проблеми історії євреїв України / Наук. ред. М.І. Панчук.-К.,1994.- 307 с.; Булан А.П., Яковлєв В.І. Етнічні німці на півдні України: історія і сучасність// Інформаційний бюлетень.-1995.-№ 2.-С.21-25; Палієнко В.І. Місця історичного розселення польської людності в Україні в кінці ХІХ-ХХ ст.-К.,1998.-78 с.; Якубова Л.Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України (20-30-та роки): коренізація і денаціоналізація // Укр. істор. жур.-К., 1998. - №6. –С.22-30; Горизонтов Л.Е. Парадоксы имперской политики: поляки в России и русские в Польше. (ХІХ- нач. ХХ вв.)- М., 1999.-272 с.; Булдаков В.П. Кризис империи и революционный национализм начала ХХ в. В России // Вопросы истории.-2000.- №1.- С.30-33.; Миндлин А.Б. Правительственные комитеты, комиссии и совещания по еврейскому вопросу в России в ХІХ-нач. ХХ вв. // Вопросы истории.- 2000.-№8.- С.43-46.; Орленко С.П. Правовой статус выходцев из Западной Европы в России ХVІІ в. // Вопросы истории.-2000.-№6. - С.137-140. та ін.

17 Губський П.В. Сторінки історії: Старий Мерчик.- Харків,1995. - 697 с.; Історія Слобідської України. Навчальний посібник з народознавства та краєзнавства / За ред. В.І. Торкатюка, О.Л. Сидоренка.- Харків,1998.- 368 с.; Історія міста Харкова ХХ століття.- Харків, 2000.-685 с.; Історія міста Харкова з найдавніших часів до кінця ХІХ століття.- Харків, 2001.-268 с. ; Харьков многонациональный. - Харьков, 2004.- 256 с.

- регіональні і загальноросійські довідкові видання, що містять інформацію про чисельність різних національних груп, про діяльність різноманітних установ і закладів іноземців

та представників різних національних груп, щорічні календарі та довідники, що видавалися Харківським губернським статистичним комітетом, історико-статистичні і топографічні описи;

-первинна документація різних установ, організацій, фірм та ін., що зберігається в Державному архіві Харківської області (загалом використано матеріали 33 архівних фондів), основну частину якої становить діловодний комплекс Харківської губернії ХІХ- поч. ХХ ст.

-періодична преса;

-мемуарна література

В цілому, історична література і джерельна база є цілком достатньою і достовірною для повного і всебічного висвітлення поставленої проблеми.

В другому розділі “Розселення і правовий статус різних етнічних груп” розглянуто етапи поступового заселення території Слобідської України представниками різних національностей протягом ХІХ- поч. ХХ ст., розкриті суспільно-політичні, економічні і історичні умови, які впливали на міграційні процеси, простежена динаміка зростання чисельності різних національних груп, якісний склад та рід занять переселенців, проаналізовано правовий статус іноземців та представників різних національностей російського підданства.

У розділі відмічається, що представники різних національностей з’являються в Слобідській Україні протягом ХVІІІ ст. За підрахунками авторки за століття в даному регіоні оселилися приблизно 1000 калмиків, 4000 молдаван, 14000 сербів, 940 циган. У зв’язку з тим, що Слобожанщина (пізніше Харківська губернія) перебувала у складі Російської держави, і з ХVІІ ст. даний регіон одночасно освоювався як українцями, так і росіянами, то останні не розглядаються авторкою як національні меншини Харківщини. Переселенню представників різних народів сприяв Російський уряд, який поставив за мету посилити охорону південних кордонів та заохотити представників різних національностей до освоєння необжитих степових та лісостепових районів, сприятливих для хліборобства. Прийняття православної віри більшістю переселенців привело до майже повної асиміляції цих національних груп з місцевим населенням.

_________________________________

18 Кроль Ю.,Зайцев Б., КуделкоС., Посохов С. Московский район. г.Харьков: История и современность. – Харьков,

1994.- 191с.; Чорний Д.М. Харків початку ХХ століття: історія міста, долі людей.- Харків,1995. - 116 с.;

Солошенко О.М. Зміни чисельності та складу населення Лівобережної України в другій половині ХІХ ст.- Дис… канд. іст. наук, Харків,1997.-288 с.; Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України другої половини ХІХ- поч. ХХ ст.,Чернігів, 2005.- 299 с. ;Лейбфрельд А.Ю. Полякова Ю.Ю. Харьков от крепости до столицы: Заметки о старом городе.-Харьков, 1998.-334 с.; та ін.

19 Посохова Л.Ю. Харківський колегіум ( ХVІІІ - перша половина ХІХ століття). - Харків, 1999. - 161 с.; Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна за 200 років / За ред. В.С. Бакірова, В.М. Духопельникова, Б.П. Зайцева

На початку ХІХ ст. російський уряд значно розширив пільги для іноземних переселенців ( хліборобів, ремісників, освітян та підприємців), гарантуючи свободу віросповідання, звільнення від військової служби і податків на визначену кількість років, відведення земель (до 30-60 дес. на родину), а також запасних земель для майбутніх нащадків тощо. Іноземцям дозволялося влаштовувати фабрики і заводи, записуватися до гільдій без вступу в російське підданство терміном до 10 років. Спрощувалася система реєстрації іноземців, які прибували до Російської імперії. Загалом, законодавча база держави, не зважаючи на обмеження для іудеїв і певні обмеження для мусульман, сприяла залученню іноземців до Росії і вплинула на збільшення в ХІХ ст. їхньої чисельності на Харківщині.

На початку ХХ ст. в губернії чисельність представників національних меншин складала 42140 чол. (1,7% від усього населення), в Харкові - 19528 чол. (11,4%). Серед національних меншин євреї склали 50,4%, поляки - 20,3%, німці - 12%, цигани - 5,7%, інші національні групи - 11,6%. Серед дворян представники національних меншин склали 7%, серед купців- 14,5%, серед міщан- 12,4%, серед селян – 0,8%. Таким чином, помітна питома вага представників національних меншин була серед купецтва і міщанства.

Під час Першої світової війни етнічний склад населення Харківської губернії поповнила велика кількість біженців з Польщі та Прибалтики. До 1917 р. питома вага представників національних меншин досягла у Харкові приблизно 26% від загальної чисельності населення, в губернії - 4-5%.

В третьому розділі “Підприємницька і господарська діяльність представників різних національних груп” досліджено форми і напрямки підприємницької і комерційної діяльності представників національних меншин, їх питома вага серед ремісників, торговців та підприємців, проаналізована участь національних меншин у створенні ремісничих майстерень, середніх та великих підприємств, торгівельних закладів та фінансово-банківських структур Харківської губернії.

Ремісники з числа іноземних переселенців спеціалізувалися на ремеслах, до якого місцеве населення або не було залучене, або не мало достатнього досвіду. Серед них були ювеліри, годинникарі, кондитери тощо. Це дозволило їм зайняти свою нішу в ремісничій сфері даного регіону. Представники національних меншин Харківської губернії проявили себе майже в усіх сферах дрібного виробництва, в деяких галузях маючи повну монополію. Так, німці були власниками майже усіх пивоварень, аптек і ковбасних закладів, євреї мали монополію в

_____________________________________

та ін.- Харків, 2004.- 750 с. та ін.

20 Темазов В.В. Греки України. ( З історії українськиї аристократичних родів грецького походження) //

Берегиня. Укр.народознавчий часопис.- 2000.-№1.-С.18.; Узбек Е.А. Василий Каразин из рода Караджи.- Харьков, 2002.- 132 с.; Темазов В.В. Капнисты: к истории харьковского дворянства // Греки Харківщини: Збірник історико-

поліграфічній, а на початку ХХ ст. і в аптекарській справах. Виробництво тютюнової продукції повністю знаходилися в руках караїмських та турецьких підприємців. На початку ХХ ст. в губернії ремісництвом займалися 56% євреїв, 18,3% циган, 15,3% німців, 17% поляків і 2,5% білорусів. В Харкові - 52,4% євреїв, 40% білорусів, 20% німців, 20% поляків.

В 30-50-х рр.ХІХ ст. особи іноземного походження стали одними з перших засновників харківських підприємств. Це були чинбарні, фарбувальні, екіпажні і меблеві заклади, сірникова фабрика, завод мармурових виробів тощо. З 60-х років іноземці, переважно німці і євреї, відкрили підприємства мінеральних вод, горілки, кахлю, мила, свічок та іншої продукції, створили комплекс парових млинів. Загалом, на початку 90-х років ХІХ ст. тільки на цих підприємствах Харкова працювало до 500 робітників. З другої половини ХІХ ст. іноземцями, переважно німцями, в Харкові засновуються великі промислові підприємства фабричного типу ( заводи товариства “Гельферіх-Саде”, А. Пільстрема, Е.Бергенгейма, Н.Ф.фон Дітмара та ін.), , що привело до якісних змін в структурі господарства. На цих підприємствах на початок Першої світової війни вироблялася продукція на суму 12361603 крб., що складало 50% від загальної суми прибутків від виробництва усіх харківських підприємств. На них працювало до 12 тис. чол., тобто 30% від загальної чисельності харківських робітників.

Представники різних національностей зробили вагомий внесок в розвиток промислової

інфраструктури в сільській місцевості. Наприклад, німці до Першої світової війни побудували 81 промислове підприємство вартістю 7 129 317 крб. Цукрові заводи іноземців, наприклад німців Л.Е. Кеніга, П.В. Берга та інших, стали великими промисловими осередками, на яких наприкінці ХІХ ст. працювало до 4646 чол., а виробництво заводів складало 1261707 пудів цукру щорічно.

Розвиток промисловості був тісно пов’язаний з торгівлею. Особи іноземного походження активно торгували галантерейними товарами, парфумами, бакалійними і кондитерськими виробами та спиртними напоями. В 40-х рр. ХІХ ст. серед власників харківських крамниць і магазинів питома вага іноземних торгівців складала 6,6% від загальної чисельності. На початку ХХ ст. до різних видів торгівлі в губернії були залучені 8,4% представників національних меншин, в Харкові -14,8%. Найбільша частка торгівців в національних групах спостерігалася серед циган (56,7%), євреїв (22%), турків і татар (17,4%). На 1908 р. майже 82,9% іноземних громадян, які тимчасово проживали в Харкові, займалося торгівлею побутових речей, овочів і фруктів. Значну роль особи іноземного походження відіграли в стаціонарній торгівлі. Загалом, до 1917 р. в Харкові нараховувалося до пятидесяти великих торгових товариств представників національних меншин, з них 30% належали іноземцям, переважно німцям і французам.

____________________________________

біографічних статей. - Харків, 2003. -228 с.; Греки Харківщини: Збірник історико-біографічних статей / За ред. О.А. Узбек. - Харків, 2003. -228 с. та ін.

21 Рафальський О.О. Національні меншини України в ХХ столітті: Історіографічний нарис.-К.:Полюс,2000.-447 с.

З другої половини ХІХ- поч. ХХ ст. в Харкові бурхливо почала розвиватися фінансово-банківська система та мережа різноманітних кредитних, акціонерних та позичко-ощадних товариств, кількість яких в Харківській губернії на 1914 р. складала 238 об’єднань. До 5% з них належали представникам національних меншин.

Четвертий розділ “ Участь представників різних національностей в освітньому та культурному житті” присвячено ролі осіб іноземного походження в розвитку науки, вищої і середньої освіти, в культурно-освітній діяльності в Харківської губернії.

В розділі доведено, що Російська держава створила сприятливі умови для залучення іноземних фахівців до роботи в культурній і освітній сферах. Перші іноземні педагоги з числа греків, французів, німців та італійців зявляються у Харківському колегіумі у ХVІІІ ст. Але дійсним проривом в розвитку освіти та науки стало заснування в 1805 р. Харківського університету. Протягом ста років існування вузу більше 100 викладачів і науковців, серед яких 45 німців, 22 поляка, 11 французів, плідно працювали, приносячи велику користь для розвитку вищої школи і науки. Майже половина деканів і секретарів усіх факультетів належали до представників національних меншин. На 1913 р. питома вага представників національних меншин в науково-педагогічному складі університету складала 24,4%, серед студентської молоді -21%.

Важливу роль представники національних меншин відіграли в створенні наукових товариств, займаючись теоретичними розробками, експериментальними дослідженнями в різних галузях науки, налагодженням зв’язків з російськими і закордонними науковими товариствами та закладами. Серед членів товариств їхня питома вага становила: в Товаристві наук- 50%, в Медичному товаристві-31%, в Товаристві випробувачів природи-17%, в історико-філологічному товаристві -34%, в Математичному товаристві -36%.

Представники різних національностей суттєво вплинули на становлення інших вищих навчальних закладів Харкова. Так, в Харківському ветеринарному інституті провідну роль протягом багатьох років відігравали поляки, питома вага яких на початку ХХ ст. склала в науково-педагогічному складі 15,7%, серед студентів - 10%. В Харківському технологічному інституті питома вага представників національних меншин до 1917 р. серед студентської молоді коливалася від 22 до 31% від загальної чисельності, а серед педагогів на початок ХХ ст. становила біля 30 %.

Важливим напрямком освітньої діяльності представників різних національностей на Харківщині стала галузь середньої та початкової освіти. В ХІХ ст. існувало більше десятка приватних пансіонів, заснованих іноземцями, в яких працювали німці та французи. Наприкінці ХІХ- початку ХХ ст. чимало осіб іноземного походження, з числа німців, французів, поляків працювало в жіночих гімназій Харкова (19-56%). В цілому, в середніх навчальних закладах Харківської губернії їхня питома вага становила 22,4% від загальної кількості, в Харкові - 29,5%.

До 1914 р. в Харкові національні громади створили до 40 національних середньоосвітніх закладів, в яких на початку ХХ ст. щорічно навчалося близько 2341 дітей. С початком Першої світової війни кількість дітей, що навчалася в цих закладах, досягла 4594 чол.

Чимало слобожан іноземного походження відіграли значну роль в культурному розвитку краю. Для залучення харків’ян до найкращих надбань світової культури представники національних меншин створили ряд музичних і мистецьких шкіл, були засновниками музеїв, активно діяли в культурно-просвітних товариствах, організовували музичні концерти і театральні вистави, займалися перекладами творів іноземних літераторів, видавали літературні збірки і статті.

Загалом, високий рівень грамотності спостерігався серед представників саме національних меншин. В Харкові найбільший показник писемності складав серед лютеран (89,2%), католиків ( 74%), караїмів (77,7%) та іудеїв (67,2%). Найменший показник грамотності мали представники мусульманського віросповідання (35,1%). В Харківській губернії цей показник виглядав трохи інакше: у караїмів -76%, у лютеран -73,3%, у римо-католиків -71,1%. Для порівняння, серед православного населення губернії, тобто корінного населення ( українців та росіян), показник писемності склав тільки 16,1%.

В п’ятому розділі “Громадська та благодійна діяльність представників національних меншин” досліджена історія створення національних громад Харкова і губернії та розкриваються форми і засоби їхньої суспільної і благодійної діяльності.

Громадська і благодійна діяльність представників різних національних груп Харківщини розгорнулася як в міських громадських організаціях, так і в суто національних і була спрямована на захист соціально незахищених верств населення: дітей, немічних, людей похилого віку, поранених воїнів тощо. Для багатьох харків’ян різної національної приналежності благодійність стала нормою життя. До різноманітних благодійних заходів залучалися цілими сім’ями, допомагаючи як коштами, так і безкорисною суспільною працею. В усіх благодійних організаціях Харкова та губернії на поч. ХХ ст. представники національних меншин складали від 20 до 50% від загальної чисельності усіх членів. Крім російськопідданих харківських меценатів, активною благодійністю займалися й особи іноземного походження, маючи членство в багатьох благодійних організаціях міста.

Велику роль в міській доброчинності відіграли суто національні благодійні товариства: єврейське (з 1871 р.), французьке ( з 1876 р.), швейцарське ( з 1877 р.), німецьке ( з 1884 р.), латиське ( з 1899 р.), мусульманське (з 1914 р.). Вони діяли під кураторством церковних організацій, які були фундаторами національних громад, створили мережу національних навчальних закладів, притулки для хворих, немічних та сиріт, дешеві їдальні, проводили розважальні вечори для незаможної частини населення, утворили допоміжні доброчинні організації. Найбільшим з них на початку ХХ ст. стало Товариство допомоги бідним євреям Харкова, яке у 1912 р. обєднало 922 чол. В цілому, благодійна діяльність національних громад допомогла зберегти здоров’я та життя тисячам жителів Харківської губернії, вплинула на розвиток освіти, медицини, системи соціального захисту. Позитивні зрушення в покращенні громадського життя губернії відбулися за рахунок економічного і фінансового потенціалу багатьох членів благодійних товариств, їхньої активної життєвої позиції як в мирний, так і воєнний часи.

У висновках узагальнено результати дослідження.

1. Протягом ХІХ - початку ХХ ст. йшов процес формування етнічної структури Слобідської України, яка опинилася в центрі міграційних переселенських рухів. Сприятлива законодавча база, привілеї та пільги для