МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

МОРОЗОВА іРИНА лЬВІВНА

УДК 347.824.4 (477) (045)

МЕХАНІЗМ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ РИЗИКІВ У СТРАХОВИХ КОМПАНІЯХ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному авіаційному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Матвєєв В`ячеслав Васильович,

Інститут економіки та менеджменту Національного
авіаційного університету Міністерства освіти і науки
України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Сич Євген Миколайович,

Київський університет економіки і технологій

транспорту Міністерства транспорту та зв`язку України, кафедра економіки підприємств транспорту, завідувач

кандидат економічних наук, доцент

Онищенко Наталія Василівна,

Державний університет інформаційно-
комунікаційних технологій Міністерства
транспорту та зв`язку України

Провідна установа Одеський національний морський університет

Міністерства освіти і науки України,

Кафедра економіки підприємства та підприємництва,
м. Одеса

Захист відбудеться “07” квітня 2006 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова 1, корпус 2, ауд. 418.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “06” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент В.В. Матвєєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перестрахування є найважливішою складовою діяльності будь-якої страхової компанії. Значні страхові суми та ліміти відповідальності авіаційного страхування, можливість виникнення кумуляційних та катастрофічних збитків, міжнародна складова авіабізнесу та потреба страхових компаній в збалансованості портфелю страхових ризиків обумовлюють необхідність їх перестрахового захисту. Вплив факторів зовнішнього середовища, ефективність внутрішніх бізнес-процесів, збалансоване наповнення страхового портфелю та надійність перестрахового захисту визначають основні фактори, що повинні враховувати страхові компанії в процесі розробки та впровадження механізму організації перестрахування авіаційних ризиків. При цьому, основною проблемою такого перестрахування є створення ефективної комбінації в системі страхова компанія – передача ризику – перестраховик”, враховуючи сукупність фактори впливу внутрішнього та зовнішнього середовищ страховика.

Україна не тільки експлуатує літаки, а і має конструкторську та промислову бази, розгалужену мережу аеропортів та авіаремонтних баз. Тому розвиток вітчизняної авіаційної галузі приводить до росту темпів страхування і, відповідно, авіаційного перестрахування як перспективного сегменту національного страхового ринку.

Слід зазначити, що страховий ринок проходить окремі етапи становлення та розвитку, тому питання перестрахування, мінімізації авіаційних ризиків й організації внутрішніх бізнес-процесів страхових компаній залишаються недостатньо дослідженими.

Висвітленню теоретичних основ страхування та перестрахування присвятили свої роботи наступні вчені-економісти: Абрамов В.Ю., БазилевичВ.Д., Бланд Д., Галагуза Н.Ф., Голубін О.Ю., Гринблат М., Джервіс В., Єфімов С.Л., Журавльов Ю.М., Крутик О.Б, Осадець С.С., Пилов К.І., Пфайффер К., Сухов В.О., Турбіна К.Є.

Організація страхової справи та складові процесу ризик-менеджменту досліджені в роботах економістів: Балабанова І.Т., Бенкса Е., Бойкова О.В., Внукової Н.М., Гестела Р., Гросмана М., Жеребко А.Є, Каліхмана О.І., Катасонова В.Ю., Кутукова В.Б., Смірнова В.В., Хохлова Н.В., Хемптона Д., Шоу Г. та інших.

Аналіз виконаних наукових досліджень та літератури зі страхування показує, що авторами вирішувалися ті задачі, які потребував на той час рівень розвитку теорії та обслуговування практики функціонування страхового ринку.

Разом з цим, дослідження процесів страхування та перестрахування переважно носять уривковий, не узагальнений характер, не містять науково-методичних та практичних розробок, часто відображають тільки авторські погляди на страхову діяльність, які складалися ще при адміністративно-командній системі управління, або є перекладами зарубіжних досліджень та методик і не відповідають потребам ринкової економіки, в умовах якої працюють національні суб`єкти господарювання. Недостатньо уваги приділяється виявленню та дослідженню факторів і нових тенденцій розвитку вітчизняного страхового ринку, стратегії поведінки страховиків, організації внутрішніх бізнес-процесів страхових компаній. Відчувається брак теоретичних, а також практичних рекомендації щодо окремих складових страхової діяльності, таких як перестрахування ємких ризиків, робота страховиків з авіаційними ризиками тощо.

Актуальність і вагомість наведених задач, що залишилися сьогодні недостатньо дослідженими, а в окремих випадках і дискусійними, зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи Перспективи розвитку цивільної авіації України (авіакомпанії, аеропорти, інші організації)”, 791-ГТ-99 Укравіатранс – в Національному авіаційному університеті.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка та розвиток теоретичних і методичних підходів до створення ефективного механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страхових компаніях, а також науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо його впровадження в сучасних умовах страхового ринку України. Для досягнення цієї мети поставлено й вирішено наступні завдання:

- проведено оцінку сучасних теоретичних робіт в області страхування та перестрахування, визначені особливості авіаційних ризиків;

- розкрито поняття терміну ризик” як одного з фундаментальних у страхуванні та перестрахуванні;

- проведено комплексний аналіз стану українського та міжнародного ринків перестрахування, перешкоди, з якими стикаються національні страхові компанії при перестрахуванні авіаційних ризиків;

- визначено складові засади циклічного процесу розвитку страхового ринку, що дозволяє страховим компаніям формувати стратегічну політику з урахуванням факторів впливу зовнішнього середовища;

- розкрито особливості та основні переваги застосування облігаторних типів договорів при перестрахуванні авіаційних ризиків;

- виявлено і досліджено сукупність факторів, що впливають на ефективність механізму організації авіаційного перестрахування;

- виявлено причини та розроблено методи проведення реінжинірингу бізнес-процесів страхових компаній;

- досліджено умови забезпечення ефективності діяльності страхової компанії при роботі з авіаційними ризиками;

- обґрунтовано основні підходи до проведення андерайтерської політики страхових компаній з метою ефективної передачі ризиків в системах „страхувальник – страховик”, „страховик – перестраховик”;

- сформовано механізм організації перестрахування авіаційних ризиків з врахуванням факторів впливу середовища страхової компанії;

- розроблено підходи до гармонізації інтересів всіх учасників ринку страхування як фактору підвищення ефективності роботи страхових компаній, стимулювання загального розвитку страхового ринку України та його інтеграції до міжнародного.

Об’єкт і предмет дослідження.

Об’єктом дослідження є страхова та перестрахова діяльність національних страхових компаній при роботі з авіаційними ризиками (АСТ Бусін”).

Предметом дослідження є організаційно-економічні та соціальні відносини між страховиками, перестраховиками та авіакомпаніями, що виникають в результаті їх взаємодії в процесі перерозподілу ризиків фінансових втрат клієнтів, пов`язаних зі специфікою функціонування механізму організації роботи галузей.

Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження використовувалися методи економічного аналізу, статистичної обробки інформації, техніко-економічних розрахунків, експертних оцінок, принципи систематизації й узагальнення, а також методи спостереження, вимірювання та формалізації.

Інформаційною базою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі страхування, законодавчі та нормативні акти України, матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України та Державного комітету статистики України, монографічні та періодичні видання, матеріали спеціалізованих семінарів та конференцій, фінансові та інформаційні звіти страхових компаній та страхових брокерів Ллойдс.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведених досліджень механізму організації перестрахування вітчизняних і закордонних авіаційних ризиків в дисертації запропоновані наступні наукові результати:–

вперше:

· визначено поняття механізм організації перестрахування авіаційних ризиків” як система процесів координації та організації цього виду діяльності з метою надання високоякісних страхових послуг з найменшими сукупними витратами;

· виявлені та обґрунтовані нові підходи до формування механізму організації перестрахування авіаційних ризиків у страхових компаніях, що базуються на економіко-технологічних особливостях роботи та факторах впливу середовища страхової компанії на ефективність його функціонування;

· розроблено систему управління ефективністю механізму організації авіаційного перестрахування ризиків, основними елементами якої є визначення можливостей і цілей, оцінка та звітність, а також контроль кінцевих показників роботи;

удосконалено:

· складові засади циклічного процесу розвитку страхового ринку за рахунок організаційно-економічних факторів, що дозволяє прогнозувати основні тенденції розвитку з урахуванням результатів взаємодії вітчизняних страхових компаній з перестраховиками-нерезидентами;

· методичні підходи до впровадження механізму організації перестрахування авіаційних ризиків у діяльність страхової компанії, які базуються на використанні принципів сучасного менеджменту, побудові ефективних бізнес-процесів, формуванні довгострокових партнерських відносин з перестраховиками, що забезпечує надійність страхового захисту клієнтів;

набули розвитку:

· основні принципи побудови ефективної роботи страхової компанії з ємкими авіаційними ризиками, що орієнтовані на формування збалансованого страхового портфелю шляхом факультативного та облігаторного перестрахування;

· підходи до формування економічних взаємовідносин в системі страхова компанія – авіакомпанія-клієнт, що забезпечує високу якість надання страхових послуг, а також побудову економічних взаємовідносин в ланцюгу „перестрахувальник – перестраховик, направлених на зниження вірогідності виникнення різних видів ризиків;

дістали подальшого розвитку:

· організаційно-економічні особливості роботи з авіаційними ризиками, які обумовлені можливістю появи значних збитків, тісними зв`язками з міжнародним страховим ринком, виникненням кумуляції ризиків, а також її відповідністю як національному, так і міжнародному праву, що дозволяє перестрахувальнику ефективно проводити сучасну андерайтерську політику;

· методи гармонізації інтересів учасників страхового ринку України, що базуються на спільності перспективних інтересів держави, суспільства і страховиків.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у тому, що запропонований механізм організації перестрахування авіаційних ризиків використовується у страхових компаніях. Крім того, обгрунтовані пропозиції дозволяють вдосконалити роботу страхових компаній з авіаційними ризиками.

Окремі теоретичні висновки та практичні рекомендації були використані при розробці програми Комплексний страховий захист членів екіпажу, а також в авіакомпаніях Міжнародні авіалінії України, „Українсько-середземноморські авіалінії та інших.

Матеріали дисертації пройшли апробацію в навчальному процесі Національного авіаційного університету при викладанні курсів Страхування” (довідка), „Фінанси та інших.

Запропоновані підходи до формування взаємодії в системах страхова компанія – авіакомпанія-клієнт і страхова компанія (перестрахувальник) – страхова компанія (перестраховик) були використані в діяльності СК Бусін як одного з провідних лідерів на авіаційному страховому ринку України (довідка).

Одержані результати можуть застосовуватися в практиці проведення страхування та перестрахування ємких ризиків іншими страховими компаніями, а також в роботі експертів, які аналізують тенденції розвитку національного страхового ринку.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, основні наукові та практичні результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно.

Особистий внесок автора у публікації у співавторстві (№ за списком робіт, поданих у авторефераті) включає аналіз розвитку українського ринку перестрахування авіаційних ризиків та прогнозування подальшого його розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на IV Міжнародній науково-технічній конференції Авіа-2002” (м.Київ, 23-25 квітня 2002р.), на
ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених Політ – 2003” (м. Київ, 15-16 квітня 2003 р.), на семінарах „Страховий менеджмент організацій з технічного обслуговування, ремонту та виробництва авіаційної техніки" (м. Київ, 19-20червня 2003р.), „Страховий менеджмент авіаційних компаній та підприємств” (м. Київ, 6-7 жовтня 2004 р.) та „Фактори підвищення ефективності роботи страхової компанії(м. Київ, 10 березня 2005р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані в чотирьох наукових статтях у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,6 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 216 сторінок машинописного тексту, у тому числі основний обсяг (вступ, основна частина і висновки) складає 194 сторінки, з них 12 сторінок займають рисунки і таблиці. Дисертація містить 1 таблицю і 42 рисунка. Список використаних літературних джерел включає 154 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет дисертаційної роботи, сформульовано мету, основні завдання та методи дослідження, висвітлені складові наукової новизни, а також розкрита теоретична і практична значимість отриманих результатів.

Розділ І „Теоретико-практичні основи розвитку авіаційного страхового ринку України” присвячується розгляду економічної природи поняття “ризику як одного з фундаментальних в теорії страхування, обґрунтовано доцільність його використання, досліджені існуючі форми економічних ділових відносин у страховій справі, розкриті особливості авіаційного страхування та перестрахування, проаналізовані основні теоретичні підходи до організації перестрахової діяльності.

Доведено, що стабільна робота страхової системи важлива не тільки для власників певних цінностей, а також і для промисловості та торгівлі в цілому. Наявність стійкого страхового ринку є істотним компонентом розвитку будь-якої ефективної економіки, що підтверджує практика багатьох країн світу.

Особлива увага приділяється розкриттю поняття перестрахування”, обґрунтуванню доцільності його використання на сучасному етапі розвитку страхових послуг. Визначені головні причини того, що страховики купують перестрахове покриття – забезпечення фінансової безпеки компаній, збалансованість портфелю ризиків, недостатність власних фінансових можливостей, усунення загроз кумуляції ризиків, досягнення „макро” виграшів; що зумовлюють важливість проведення перестрахової політики в страхових компаніях, які працюють з ємкими авіаційними ризиками.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що страхові компанії є відкритими організаційно-економічними системами, що співпрацюють з іншими гравцями страхового ринку, а також відчувають вплив політико-правових, економічних та соціальних факторів функціонуючого середовища.

Особливе місце в дослідженні займає виявлення економічної природи та особливостей авіаційних ризиків. Значні страхові суми та ліміти відповідальності авіаційного страхування, міжнародна складова авіаційного бізнесу, можливість катастрофічних збитків обумовлюють необхідність перестрахового захисту авіаційних ризиків. Через використання ємкості міжнародного страхового ринку для розміщення ризиків українських авіакомпаній внаслідок недостатнього рівня розвитку внутрішнього ринку перестрахування, вітчизняним страховим компаніям рекомендується враховувати загальні правила та особливості ведення бізнесу за кордоном. Це дозволило обґрунтувати висновок про те, що механізм організації перестрахування авіаційних ризиків є не тільки складним утворенням, але і необхідною умовою ефективної діяльності страхових компаній, що займаються авіаційним страхуванням.

Проводиться аналіз сучасного стану українського страхового та перестрахового ринків; визначаються основні тенденції розвитку авіаційного страхування в Україні. Показано, що кількість страхових компаній на ринку страхування України щорічно зростає. Так, в 2001 р. в країні працювало 314 страховиків, що займалися ризиковими видами страхування, до яких належить і авіаційне страхування, і 14 страхових компаній з страхування життя; 2002 р. – ці показники склали 321 і 17, 2003 р. – 327 і 30 і, нарешті, в 2004 р. – 338 і 45 відповідно.

При цьому, частка страхових премій у ВВП країни за останні три роки зросла в 2,8 рази. Так, у 2004 р. частка страхових премій у ВВП склала 5,62% (рис. 1); для порівняння у розвинутих країнах цей показник становить 8 – 12%.

Рис. 1. Частка страхових премій у ВВП України

Загальна величина страхових премій, отриманих страховиками в 2004 р., дорівнювала 19 ,4 млн грн.; у порівнянні з аналогічним періодом 2003 р. обсяги вказаного показника зросли у 2,13 рази. У цей час на страховому ринку країни спостерігалася тенденція до консолідації ринку ризикових видів страхування, наслідком якої стає зменшення кількості слабких компаній внаслідок виходу з ринку або поглинання їх більш фінансово сильними компаніями. Інший важливий показник – загальний розмір страхових виплат у 2004 р. склав 1 ,3 млн грн.; для порівняння в 2003 р. українські страховики здійснили страхові виплати на суму 860,6 млн грн.; за три роки страхові виплати зросли майже утричі (таблиця 1).

Таблиця 1

Показники функціонування національного страхового ринку, тис.грн.

Рік | Премія | Страхові виплати

валова страхова | перестрахова | перестрахування
у нерезидентів

2003 | 9  00,00 | 5  ,00 | 3  ,00 | 860 ,00

2004 | 19 431 400,00 | 11 000,00 | 1 000,00 | 1 300,00

2005 (9 міс.) | 9  ,00 | 4  ,00 | 305 ,00 | 1 600,00

Як свідчать наведені дані, національні страхові компанії в 2004 р. за договорами перестрахування ризиків сплатили 11,7 млрд грн. перестрахових премій, що складає 60,1% від валових страхових. Перестраховикам нерезидентам було сплачено перестрахових премій на суму 1,9 млрд грн. (9,8% від валових страхових премій), а резидентам – 9,8 млрд грн. (50,3% від валових страхових премій). Вперше за останні 10 років частка внутрішнього перестрахування у валових страхових преміях перевищила частку перестрахування у нерезидентів. Зменшення частки перестрахування у нерезидентів в 2004 р. пояснюється наслідками активної діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, метою якої було запобігання порушення чинного законодавства. Зменшення об`ємів перестрахування у нерезидентів виникло також за рахунок позитивної тенденції до зростання внутрішнього перестрахового ринку. В останні роки страхові компанії України відкрили для себе нові ринки перестрахування в Кореї, Японії, Іспанії, Узбекистані, Йорданії, а також Італії.

Показано, що частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів за обов`язковими видами страхування, до яких належать і авіаційні ризики, залишається значною і складає приблизно 55-70% на рік.

Роль і місце авіаційної галузі в країні обумовлює необхідність розвитку ринку авіаційного страхування; при цьому основні види авіаційного страхування є обов`язковими.

З позиції українських страхувальників основними проблемами страхового ринку, що турбують авіакомпанії як клієнтів, є пасивна роль страховиків у розслідуванні страхових випадків, обмежена ємкість ринку, недостатня кількість професійних страхових компаній, що враховують специфіку авіаперевезень і особливості авіастрахування. Встановлено, що значна кількість авіаперевізників проводить оцінку авіаційних ризиків із залученням зовнішніх консультантів – 47,37%. Більшість авіакомпаній здійснюють пошук страховиків самостійно та паралельно розглядають пропозиції – 63,16% від всього ринку. Державні авіаперевізники переважно вибирають страховика за результатами тендера. Згідно проведеного дослідження у 31,58% українських авіаперевізників значних страхових збитків не було, 21,05% перевізникам страхове відшкодування сплачене в повному обсязі, 15,79% – частково, а 26,32% – не отримане взагалі.

Таким чином, нестабільність виплат страхових відшкодувань при настанні авіаційних подій, а також постійне зростання витрат авіакомпаній потребує від страхувальників проведення виваженої страхової політики.

У розділі ІІ „Організаційно-економічні передумови та фактори побудови механізму організації перестрахування авіаційних ризиків” досліджуються умови застосування договорів пропорційного та непропорційного перестрахування; визначені переваги та особливості укладання договорів перестрахування факультативного і облігаторного типів. Обгрутовано, що ефективність використання страховими компаніями облігаторного непропорційного договору перестрахування на базі ексцеденту збитків при розміщенні авіаційних ризиків обумовлена більш гнучкою андерайтерською політикою страхової компанії, можливістю приймати ефективні заходи управління полісами, економією часу та адміністративних витрат страховика. При перестрахуванні авіаційних ризиків пропонується використовувати комбінацію факультативного та облігаторного типів договорів пропорційного і непропорційного перестрахування в залежності від структури та ємкості страхового портфелю авіаційних ризиків страховика, специфіки окремих ризиків, а також від досвіду роботи компанії на ринку.

При побудові перестрахової програми авіаційних ризиків страхові компанії орієнтуються на потреби та вимоги кінцевого клієнта – авіакомпанії. Стабільна їх робота на ринку страхування забезпечується за рахунок передачі ризиків в системах „страхувальник – страховик” та „страховик перестраховик” на базі безумовного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджується вплив світових тенденцій на міжнародному авіаційному та страховому ринках на діяльність українських компаній; базою для цього послужило визначення основних складових засад циклічного процесу розвитку ринку страхування. Складна ситуація на міжнародному страховому ринку після серії терористичних актів 2001 р. зумовила появу тенденцій, що зробили ринок страхування більш твердим”. Згідно природного циклу розвитку страхового ринку з 2000 р. вже почало відбуватися поступове підвищення страхових тарифів після декількох років м`якого” ринку зі стабільними тарифами, а вересневі терористичні акти дали потужний поштовх до стрімкого збільшення страхових тарифів. В цій твердій” фазі циклу для страхового ринку характерне зниження ємкості, лімітів відповідальності, збільшення франшиз та інших фінансових інструментів і механізмів участі страхувальників у збитках та, звісно, збільшення тарифів.

Відповідно до циклічного розвитку страхового ринку після твердої” фази приходить поступове пом`якшення” ринку; такий процес на міжнародному страховому ринку почався в середині 2004 р. Формування нової ємкості, посилення конкуренції серед страховиків, зменшення розміру франшиз, пропонування декількох альтернативних варіантів перестрахового і, відповідно, страхового покриття, знижки, комплексне (пакетне) страхування – основні риси, притаманні міжнародному страховому ринку м`якого” періоду. Ця фаза ринку страхування дає змогу авіакомпаніям розраховувати на стабільність страхових тарифів при довгостроковому плануванні своєї діяльності. Після фази м`якого” ринку знову відбувається природний, поступовий перехід до твердого” ринку або стрімкий перехід у випадку настання катастрофічних великих збитків.

Виявлено, що незважаючи на труднощі становлення страхування в країні, розвиток перестрахування знаходиться в стадії досить активного попиту та пропозиції. Визначені особливості організаційно-економічних умов роботи з авіаційними ризиками, що полягають в необхідності залучення зарубіжних перестрахових ємкостей при розміщенні ризиків страхувальників. Як свідчать дані, максимальна ємкість по одному ризику в країні складає більше USD50 млн. Але, за оцінкою експертів, ця величина на порядок завищена, враховуючи рівень забезпечення статутних фондів та страхових резервів компаній власними ліквідними активами. Якщо приймати до уваги реальні фінансові ресурси страхового ринку, то максимальна потенційна ємкість складає біля USD10 млн. Але на практиці розмістити в перестрахування авіаційний ризик “КАСКО повітряного судна” на внутрішньому українському перестраховому ринку можливо тільки на суму не більше USD400-500 тис. між 10-15 українськими страховиками, враховуючи існуючу техніку, технологію і процедури перестрахування. Така ємкість внутрішнього страхового ринку України є недостатньою через значний розмір страхових сум авіаційних ризиків національних авіакомпаній. Наприклад, страхова сума при страхуванні КАСКО одного з літаків Боїнг-737 авіакомпанії Міжнародні Авіалінії України складає USD31,5 млн, а страхування її відповідальності перед третіми особами і пасажирами під час виконання польотів на одному з літаків такого типу виконується з лімітом USD750 млн. Таким чином, тільки залучення додаткової ємкості іноземних страховиків може задовольнити потреби вітчизняних авіакомпаній.

Страхова асоціація Ллойдс розглядається як один з найпотужніших стратегічних гравців на міжнародному страховому та перестраховому ринках; оцінюється інтенсивність споживання її послуг при перестрахуванні ризиків національних компаній.

Обґрунтовано переваги перестрахування на внутрішньому страховому ринку, серед яких доцільно визначити доступність, економію ресурсів, можливість доступу до покриття на західному ринку через облігаторні ємкості локальних страховиків, відсутність проблем з перерахуванням валюти за кордон, знання особливостей ринку, більше можливостей впливу на партнера, можливість взаємної кооперації; при цьому слід враховувати фактори, що обмежують можливості перестрахування на внутрішньому ринку, – недостатня ємкість, обмежені можливості по складних ризиках, відсутність належного досвіду страхових компаній, не рейтинговий рівень надійності ринку в цілому.

Розділ ІІІ – „Розробка методичних підходів до оцінки ефективності функціонування механізму організації авіаційного перестрахування в страховій компанії” розкриває механізм організації перестрахування авіаційних ризиків в страхових компаніях, запропоновані підходи до забезпечення ефективності перестрахової діяльності страховиків, визначено рекомендації щодо гармонізації інтересів основних учасників процесу авіаційного страхування в Україні.

Для формування механізму організації авіаційного перестрахування створюється система певних послідовних процесів, які через вибір за визначеним набором критеріїв певного рішення серед декількох можливих варіантів ведуть до ефективного розміщення авіаційних ризиків в перестрахування.

Процес перестрахування авіаційних ризиків вимагає від страхових компаній врахування особливостей цього типу ризиків. В першу чергу, це висока ймовірність кумуляції ризиків; по-друге, авіаційне страхування, як правило, супроводжується необхідністю виконання вимог не тільки національного, а й міжнародного законодавства; це зумовлено і міжнародними польотами переважної більшості авіакомпаній і практикою функціонування авіаційного ринку. По-третє, великі страхові суми, які характерні для авіаційного страхування, змушують страховиків розподіляти ризик через перестрахові програми.

Для забезпечення надійності страхового захисту клієнтів-авіакомпаній пропонується організовувати роботу страхових компаній з авіаційними ризиками на базі використання сучасних принципів менеджменту, контролю ефективності бізнес-процесів, формування довгострокових партнерських відносин з укладанням облігаторних договорів перестрахування, співробітництва з досвідченими перестраховиками.

Обґрунтовано взаємозв`язок між ефективністю роботи програми перестрахування авіаційних ризиків та ефективністю діяльності страхових компаній в цілому. В зв`язку з цим, у випадку, коли перестрахова програма вже створена і працює, але не достатньо успішно, необхідно провести реінжиніринг бізнес-процесів страхової компанії.

Формування безпосередньо механізму організації перестрахування авіаційних ризиків пропонується здійснювати в декілька етапів (рис. 2). На першому етапі доцільно провести аналіз поточної ситуації на страховому ринку та зробити прогнозування щодо подальшого розвитку ринку. Для цього рекомендується опиратися на основні визначені складові засади циклічного процесу розвитку страхового ринку. Аналіз основних тенденцій на світовому та на внутрішньому світових ринках дозволяє страховим компаніям формувати власну перестрахову політику з урахуванням факторів впливу зовнішнього середовища. Наступним етапом пропонується провести оцінку власних можливостей страховика, існуючого страхового портфелю ризиків, дослідити можливість залучення авіаційних ризиків потенційних клієнтів до страхового портфелю компанії.

Рис. 2. Механізм організації перестрахування авіаційних ризиків
в страховій компанії

Розроблено методичні підходи до визначення страховиками доступних перестрахових ємкостей в процесі вибору партнерів-перестраховиків. Основними критеріями вибору партнерів-перестраховиків пропонується вважати такі чинники: вихідні фінансові показники компанії; баланс портфелю ризиків; основні партнери; врегулювання і мінімізація збитків; політика перестрахування; застосування облігаторних форм перестрахування; інноваційна діяльність, актуарне забезпечення; інвестиційна діяльність; правове забезпечення; маркетинг; система підвищення кваліфікації кадрів. В практиці міжнародного страхового ринку страховим та перестраховим компаніям як небанківським фінансовим установам в результаті детального аналізу діяльності призначається рейтинг фінансової стабільності. Цей показник надійності компанії доцільно враховувати українським страховим компаніям при виборі партнера-перестраховика.

Страховим компаніям рекомендується визначитися з видом перестрахування (облігаторне або факультативне), обрати форму договору перестрахування (пропорційне або непропорційне), що буде максимально відповідати інтересам компанії та враховувати особливості прийнятих на страхування авіаційних ризиків. Вибір типу перестрахового договору пропонується здійснювати в залежності від структури та ємкості страхового портфелю авіаційних ризиків страховика, специфіки окремих ризиків, а також від досвіду роботи компанії на ринку страхування. Пропонуються та обгрунтовуються критерії вибору типу перестрахового договору (факультативний, облігаторний, факультативно-облігаторний або облігаторно-факультативний), серед яких – необхідність індивідуальної оцінки ризику, пріоритетність скорочення матеріальних витрат та витрат часу на розміщення ризиків, прагнення до довготривалих відносин з перестраховиками, наявність в портфелі ризиків перестрахувальника значної кількості ризиків певного виду, розміщення ризику під відповідальність декількох перестраховиків, регулювання розміру власного утримання при розміщенні в перестрахування кожного окремого ризику, робота перестрахувальника з новим для себе видом страхування.

Застосування запропонованих критеріїв при виборі типу перестрахового договору дає змогу страховикам зробити вибір більш ефективно та обґрунтовано. Наприклад, перестрахування на факультативній основі дає змогу страховим компаніям, не маючи достатньої кількості ризиків одного виду, передавати окремі ризики в перестрахування, тим самим розширювати свої можливості як прямого страховика, а також мати можливість регулювати розмір власного утримання. Маючи значну кількість типових ризиків, страховим компаніям доцільно укладати облігаторний договір перестрахування, що встановлює більш тісні стосунки між перестрахувальниками та перестраховиками; диктує своєрідний обов`язковий характер прийняття ризиків, що відповідають умовам договору; звільняє перестрахувальників від детального інформування перестраховиків про окремі ризики.

Для стабілізації та ефективного розподілу ризиків, що прийняті на страхування, страховику доцільно розглянути можливість комбінування факультативного і облігаторного методів перестрахування. У випадку, коли ризик не підпадає повністю під обумовлене облігаторним договором максимальне утримання перестраховика або внаслідок невідповідності інших умов зарахування ризику до облігаторного договору перестрахування, страхова компанія може звернутися до часткового факультативного перестрахування.

Обґрунтовано важливість правових аспектів взаємовідносин сторін при укладанні договорів перестрахування – Ковер-нот. Визначено, що чіткість узгодження договірних умов передачі ризиків в перестрахування; повнота інформації про об`єкт страхування, а саме: стан повітряного судна, проведені капітальні ремонти, умови технічного обслуговування, професійна кваліфікація пілотів тощо, – має суттєве значення при роботі страхових компаній з авіаційними ризиками. При облігаторному перестрахуванні перестрахувальник складає спеціальну таблицю, що має містити інформацію про всі передані ризики за обумовлений перестраховий період. Інформація про умови виконання польотів застрахованими повітряними судами, включення тих чи інших застережень міжнародного страхового ринку, процедура взаєморозрахунку сторін, етапи проведення врегулювання можливих збитків, період дії перестрахового захисту, ліміти відповідальності сторін є основною інформацією, що має бути професійно викладена в договорі перестрахування.

Після правового оформлення економічних взаємовідносин між перестрахувальником та перестраховиком і подальшого інформаційного забезпечення перестрахового договору рекомендується оцінити ефективність його дії. Розроблено методичні підходи до комплексної оцінки ефективності програми перестрахування з врахуванням результатів дослідження загального фінансового стану страхової компанії. Серед основних коефіцієнтів, що рекомендується використовувати в рамках комплексної оцінки ефективності перестрахової програми, такі: коефіцієнт збитковості, частота претензій, показник тяжкості наслідків страхових подій, середня вартість страхового ризику по полісу тощо (рис. 3).

На протязі дії перестрахових договорів страховики забезпечують оперативний контроль за виконанням визначених завдань по функціонуванню механізму перестрахування, виконують корекцію прогнозів щодо розвитку страхового ринку та визначають основні напрямки подальшої перестрахової політики компанії.

Виявлені основні загрози для стабільної діяльності страхових компаній, що спеціалізуються на страхуванні ємких авіаційних ризиків, – неадекватність сформованих резервів, декілька великих страхових подій, що ведуть до значних збитків страхувальників, та недостатньо професійна перестрахова політика. Саме це обумовлює необхідність зваженого підходу страховиків до формування механізму організації перестрахування авіаційних ризиків, адекватної інвестиційної політики і виконання вимог до формування страхових резервів, як основних складових успішності роботи страхових компаній на ринку.

Рис. 3. Комплексна оцінка ефективності перестрахової програми
страхової компанії

Оцінка ефективності дії механізму організації перестрахування авіаційних ризиків потребує дослідження можливостей процесу управління. Основними елементами управління ефективністю механізму перестрахування пропонується вважати: націленість на результат; система контролю результатів впровадження перестрахової програми, організація роботи персоналу. Розробка і впровадження заснованої на ключових показниках ефективності системи управління результатами має бути пов'язана з ухваленням|прийняттям,прийманням| ряду|лави,низки| концептуальних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| щодо|відносно| широти охвату, рівня деталізації цієї системи та доведення її мети до найнижчих рівнів організації.

Таким чином, враховуючи недоліки та переваги кожного виду договору перестрахування, детально оцінюючи умови прийнятих на страхування авіаційних ризиків та аналізуючи з точки зору фінансової стабільності потенційні наслідки кожного з можливих договорів, страхові компанії можуть розробити ефективну програму перестрахування авіаційних ризиків.

Впровадження запропонованого механізму організації перестрахування в страховій компанії Бусін” з укладанням облігаторних договорів перестрахування авіаційних ризиків дало змогу покращити фінансовий стан компанії на 7-9%,
а адміністративні витрати страховика на організацію перестрахування скоротити на 4,8%.

Ефективна робота окремої страхової компанії неможлива без гармонізації інтересів всіх учасників ринку страхування. Вихідним методологічним положенням формування механізму гармонізації взаємовідносин страховиків, держави та суспільства в цілому, є спільність їх перспективних інтересів, що полягає в зацікавленості створення високоефективної економіки, політичної та соціальної стабільності в суспільстві, підвищенні іміджу України на міжнародній арені. Найбільш важливим аспектом проблеми узгодженості інтересів сторін визначено співвідношення приватних та державних інтересів. Шляхи формування гармонізації інтересів в українському суспільстві пропонується розвивати в області організації економіки та системі управління. Вирішення даної проблеми ускладнюється через наявність тіньової економіки, роботу шахрайських фінансових схем на страховому ринку, відсутність ефективної системи планування економіки на макрорівні, високий рівень інфляції тощо.

Програму розвитку страхового ринку пропонується складати з наступних основних блоків: цілеутворення, ресурсозабезпечення, реалізації та контролю. Кожен з них може бути розділений на підблоки, наприклад, на страхову та перестрахову діяльність чи по окремих видах страхування. Це дозволить більш повно враховувати специфіку кожного аспекту діяльності ринку страхування.

З огляду на інтенсивну глобалізацію світового страхового ринку рекомендується: забезпечити поступове звуження сфери використання фіскальних механізмів регулювання страхових відносин; адаптувати понятійний інструментарій національного страхового права до понятійного апарату міжнародних угод; враховуючи основні параметри та тенденції розвитку сучасного світового страхового простору визначити місце страхового ринку України.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу теорії та практики ведення страхової і перестрахової діяльності у роботі вирішено наукове завдання з розробки теоретико-методичних підходів до формування ефективного механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страхових компаніях, а також обґрунтовані практичні рекомендації щодо впровадження їх в сучасних умовах страхового ринку. Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки і рекомендації, що мають істотне значення для розвитку системи „страхувальник – страховик - перестраховик, зокрема:

1. Страхові компанії розглядаються як відкриті складні організаційно-управлінські системи, що мають економічні взаємовідносини з іншими учасниками страхового ринку через перестрахування, а також відчувають вплив політико-правових та соціально-економічних факторів. Визначено основні недоліки українського ринку страхування – пасивне відношення страхових компаній до виплати страхових відшкодувань, фінансова слабкість страховиків і недостатня внутрішня ємкість ринку;

2. Досліджено основні особливості авіаційного страхування, серед яких – значні розміри страхових сум і лімітів відповідальності; тісний зв`язок з міжнародним страховим ринком, можливість виникнення кумулятивних та катастрофічних збитків; особлива важливість захисту – безпека польотів і страхове покриття є головними характеристиками авіаперевезень;

3. Обґрунтовано доцільність перестрахування, як самостійного процесу, що захищає страхову компанію від можливих фінансових збитків, сприяє стабільності в формуванні портфелю ризиків, збільшує власну ємкість і запобігає кумуляції збитків;

4. Найбільшу загрозу в авіаційному страхуванні представляє неадекватність сформованих резервів, ненадійна перестрахова програма ризиків авіакомпаній та наявність великих страхових претензій, що дестабілізує роботу страховиків на ринку послуг. Основним напрямком страхових компаній при передачі ризику в системах „страхувальник – страховик”, страховик – перестраховик” визначено – орієнтація на потреби прямих клієнтів;

5. Для забезпечення надійності страхового захисту клієнтів авіакомпаній запропоновано впроваджувати в роботу страхових компаній використання сучасних принципів менеджменту, методів контролю ефективності бізнес-процесів, формування довгострокових партнерських відносин з укладанням облігаторних договорів перестрахування, а також співробітництво з перестраховиками, що мають високий рейтинг фінансової стабільності;

6. При перестрахуванні авіаційних ризиків рекомендується використовувати комбінацію факультативного та облігаторного типів договорів пропорційного і непропорційного перестрахування. Ефективність використання страховими компаніями облігаторного непропорційного договору перестрахування на базі ексцеденту збитків при розміщенні авіаційних ризиків обумовлена більш гнучкою андерайтерською політикою, можливістю приймати ефективні рішення з управління полісами, економією витрат страховика;

7. Формування механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страховій компанії потребує створення системи послідовних процесів, які дозволяють ефективно розміщувати авіаційні ризики в перестрахування. При цьому запропоновано враховувати організаційно-економічні підходи страховика до роботи з авіаційними ризиками, побудови внутрішніх бізнес-процесів, виходу на перестрахові ринки, а також поточну ситуацію, в якій здійснюють свою діяльність страхові компанії;

8. Визначено складові засади циклічного процесу розвитку страхового ринку. На базі цього обґрунтовано залежність доступних українським страховикам умов перестрахового захисту від етапів розвитку міжнародного страхового ринку;

9. Розроблено систему управління ефективністю механізму організації авіаційного перестрахування, що базується на оцінці можливостей і цілей, аналізу звітності та контроль результатів роботи страхової компанії;

10. Використання збалансованої системи показників кінцевих результатів роботи компаній дозволяє страховику оцінити ступінь досягнення поставлених цілей та задач в таких напрямках: фінанси, маркетинг, внутрішні бізнес-процеси, розвиток; це зміцнює позиції компанії на ринку, дає змогу розраховувати на довгостроковий успіх та наблизитись до міжнародних стандартів ведення страхового бізнесу;

11. Запропоновано рекомендації щодо досягнення гармонізації інтересів всіх учасників страхового ринку. Головними завданнями при формуванні стабільного та прозорого страхового ринку є розробка та реалізація дієвої державної страхової політики, приведення законодавства у відповідність з принципами та стандартами Міжнародної асоціації органів страхового надзору IAIS з урахуванням інтересів національних страхових компаній, створення умов для формування позитивного іміджу процесів страхування та перестрахування ризиків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Морозова І.Л. Аналіз стабільності українських страхових компаній. Методика процедури присвоєння рейтингу надійності українським страховикам // Проблеми системного підходу в економіці. Зб. наук. праць. – Київ: НАУ, 2003. – № . – С. 99-108.

2. Морозова И.Л., Елагин В.Т. Развитие украинского рынка перестрахования авиационных рисков: достижения, проблемы, перспективы // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Зб. наук. праць. – Одеса: НМУ, 2003. – № 5. – С. 120-131.

3. Морозова І.Л. Договори перестрахування авіаційних ризиків: види, особливості, різновиди застосування // Проблеми системного підходу в економіці. Зб. наук. праць. – Київ: НАУ, 2005. – №11. – С. 96-104.

4. Морозова І.Л. Механізм організації перестрахування авіаційних ризиків у страховій компанії // Зб. наук. праць Київського університету економіки і технологій транспорту. Серія „Економіка і управління”. – Київ, 2005. – № 7. – С. 244-251.

АНОТАЦІЯ

Морозова І.Л. Механізм організації перестрахування авіаційних ризиків у страхових компаніях – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний авіаційний університет, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних і науково-методичних засад механізму організації перестрахування авіаційних ризиків в страхових компаніях з урахуванням впливаючих чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ страховика.

В роботі уточнено зміст дефініцій „ризик”, „страховий ризик”, „страхова послуга”, „механізм організації перестрахування ризиків”. Досліджено характерні риси авіаційних ризиків та особливості роботи з ними. Здійснено аналіз доцільності перестрахування як самостійної галузі страхування. Досліджено практичне використання облігаторної та факультативної форм перестрахування авіаційних ризиків. Визначено позитивні та негативні тенденції на страховому ринку України, особливу увагу приділено дослідженню досвіду перестрахування в Україні. Здійснено оцінку страхових послуг з позиції української авіакомпанії. Досліджено ємкість внутрішнього страхового ринку України. Запропоновано механізм організації перестрахування авіаційних ризиків для страхових компаній з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на роботу страховика. Розроблено варіант організаційного забезпечення системи управління ефективністю впровадження механізму перестрахування в страховій компанії. Запропоновано