ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 622.647.1 : 338.009.02

Іванова Ольга Анатоліївна

ДОСЛІДЖЕННЯ І ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТЕХНІКИ

(НА ПРИКЛАДІ ШАХТНИХ СКРЕБКОВИХ

КОНВЕЙЄРІВ)

Спеціальність 08.07.01 - економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків, 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства Харківського гуманітарного інституту «Народна українська академія» Міністерства освіти України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Пєліхов Євген Федорович, Харківський гуманітарний інститут "Народна українська академія", професор кафедри економіки

підприємства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Клочко Василь Степанович, Українська інженерно- педагогічна академія, зав. кафедрою економіки підприємства та менеджменту

кандидат економічних наук, доцент Соколова Людмила Василівна, Харківський державний технічний університет радіоелектроніки, професор кафедри економіки і менеджменту

Провідна установа - Харківський державний економічний університет, Міністерство освіти України, м.Харків.

Захист відбудеться « 12 » березня 1999 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.050.02 у Харківському державному політехнічному університеті за адресою: 310002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного політехнічного університету за адресою: 310002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21.

Автореферат розісланий « 23 » _листопада__ 1998 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гаврись О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових відносин, інтеграції промисловості до світового господарства особливо важливою є проблема конкурентоспроможності (КС) виготовляємої вітчизняними підприємствами продукції. До недавніх пір КС продукції розглядалась лише з точки зору зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення високої якості експортуємої продукції. На сучасному етапі економічного розвитку необхідне визначення КС продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Не зважаючи на наявність розроблених колишнім Всесоюзним науково-дослідним інститутом стандартизації (ВНДІС, м. Москва) та окремими вченими методів оцінки КС, вони в економічній практиці використовуються недостатньо, містять лише загальні методичні підходи, в недостатній мірі враховують специфіку конкретної техніки. Із спеціальної літератури відомо, що для товарів широкого споживання і промислової продукції конкурентоспроможність виявляється зіставленням ціни та якості товарів. В той же час для засобів виробництва КС значною мірою пов’язана із властивістю економічності техніки. Встановлення системи показників та критеріїв оцінювання рівня конкурентоспроможності техніки, виявлення складових, впливаючих на цей рівень, та визначення місця економічної складової у їх переліку, дослідження технічних і економічних чинників конкурентоспроможності - потреба економічної дійсності. В зв’язку з цим актуальні подальші розробки у напрямку удосконалення методології та методів оцінки конкурентоспроможності техніки виходячи з властивостей її економічності та ефективності.

Теоретичні концепції різних напрямків проблеми оцінки рівня економічності та конкурентоздатності продукції знайшли відображення в наукових роботах вітчизняних та зарубіжних авторів. Ця проблема є об’єктом вивчення, з одного боку, вчених-економістів, які спеціалізуються в галузі оцінки економічності та економічної ефективності нової техніки: Л.В. Барташова, Л.І. Гамрат-Курека, І.П. Житної, Є.П. Житного, А.П. Ковальова, Р.М. Колєгаєва,

Є.К. Смирницького, О.Г. Туровця, А.І. Яковлєва та інш., а з другого боку - проблема конкурентоспроможності товару є об’єктом вивчення маркетологів: В.Г. Герасимчука, В.Є. Демидова, П.С. Зав’ялова, Г.Дж. Болта, М. Портера, Є. Діхтля, Х. Хершгена та інш. Методологія та методи оцінки технічного рівня та якості продукції, як притаманних конкурентоспроможній продукції властивостей, розглянуті в працях окремих вчених (Г.Г. Азгальдова, В.Г. Бєліка, В.В. Окрепілова, Дж. Харінгтона та інш.) і узагальнені в керівних документах, розроблених колишнім ВНДІС: «Методичні вказівки з оцінки технічного рівня та якості промислової продукції (КД 50-149-70, 1979 р.)».

Розробки окремих авторів, керівні та нормативні документи з проблеми оцінки технічного рівня (ТР), якості, конкурентоспроможності пов’язують вище зазначені категорії та показники, що їх вимірюють, проте ці зв’язки - фрагментарні, неоднозначні, іноді суперечливі. Складовою частиною проблеми оцінки конкурентоспроможності є відсутність методів розрахунку ціни споживання (ЦС) для конкретних видів продукції.

Зазначені причини зумовлюють актуальність проблеми оцінки економічності та конкурентоздатності продукції в їх взаємозв’язку та необхідність проведення даного дослідження.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягає в дослідженні властивостей економічності та конкурентоспроможності техніки, встановленні системи показників, що кількісно її вимірюють, та критеріїв досягнення цієї властивості; в розробці науково обгрунтованих рекомендацій з оцінки економічної складової конкурентоспроможності засобів виробництва. Обрана мета зумовила необхідність розв’язання таких задач:

- дослідити економічну сутність та взаємозв’язок між категоріями («технічний рівень», «якість», «економічність», «конкурентоспроможність») і показниками, які кількісно вимірюють ці властивості техніки;

- визначити і проаналізувати відому сукупність методів оцінки КС, якості, технічного рівня, дослідити систему його показників, що використовуються у міжгалузевих і галузевих нормативних документах;

- запропонувати показники і критерії оцінки економічної складової конкурентоспроможності техніки, а також розробити метод визначення ціни споживання та питомої ціни споживання, виходячи з інформаційного забезпечення розрахунків;

- виявити шляхом модельного експерименту чинники, що справляють суттєвий вплив на ціну споживання та питому ціну споживання як показники економічності техніки;

- розробити методи й алгоритми визначення рівня економічності техніки, врахувавши в них особливості конкретних засобів виробництва (на прикладі шахтних скребкових конвейєрів).

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання оцінки економічної складової конкурентоспроможності техніки. Об’єктом дослідження є засоби виробництва, що виконують корисну роботу. У вигляді засоба виробництва вибрана одна з груп - гірничошахтне обладнання, а саме - шахтні скребкові конвейєри, які широко застосовуються у вугільній галузі.

Загальна методика дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційної роботи є наукові роботи вітчизняних та закордонних фахівців, міжгалузеві та галузеві методичні, керівні матеріали з оцінки технічного рівня, якості, конкурентоспроможності, ефективності та надійності техніки. В дисертації були застосовані як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, систематизація), так і прикладні (техніко-економічний та математико-статистичний аналіз) методи дослідження. Виконані у роботі дослідження грунтуються на даних статистичної та господарської звітності АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», а також на матеріалах спеціальних досліжень, проведених в СКБ цього підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

- узагальнена як відома парадигма оцінки технічного рівня, якості та конкурентоспроможності техніки і визначені її недоліки на основі аналізу фахової літератури, нормативних та керівних матеріалів з економічної оцінки перелічених властивостей техніки;

- запропоновано у вигляді узагальнюючого показника технічного рівня засобів виробництва використовувати показник обсягу корисної роботи за строк служби техніки, а також формувати обгрунтований перелік одиничних показників технічного рівня та якості з тих, що визначають корисну роботу;

- розроблено метод визначення ціни споживання машинотехнічної продукції з урахуванням чинника часу та інфляції і запропоновано науково обгрунтований критерій вибору економічної, а потім конкурентоспроможної, техніки - мінімум питомої, на одиницю корисної роботи, ціни споживання, який дозволяє виробнику техніки обгрунтовано підвищувати її якість та рівень КС, а споживачу - обирати економічно ефективну техніку;

- запропонована матриця вибору конкурентоспроможної техніки, а також удосконалені показники і алгоритми вибору економічних засобів виробництва залежно від повноти інформації, яку мають виробник чи споживач;

- розроблені адитивна та мультиплікативна моделі індексного факторного аналізу ціни споживання і виконано модельний експеримент щодо дослідження впливу зовнішніх та внутрішніх для підприємства чинників-аргументів, зміна яких може впливати на ціну продажу й ціну споживання техніки з метою управління її економічністю та конкурентоспроможністю.

Практичне значення одержанних результатів полягає в удосконаленні аналізу і оцінки економічної складової конкурентоспроможності техніки шляхом встановлення причинно-наслідкових зв’язків між показниками, що вимірюють технічний рівень і економічність засобів виробництва. Пропонуєма концепція грунтується на систематизації теоретичних і методичних підходів до оцінки рівня КС, визначенні чинників економічності техніки, розробці алгоритмів розрахунку критеріальних показників економічності та їх моделюванню.

Розроблені в дисертації методи і алгоритми розрахунків мають універсальний характер і можуть бути застосовані у машинобудуванні для прийняття обгрунтованих рішень під час управління вказаними рівнями.

Реалізація результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», а також частково використані в навчальній роботі.

Апробація роботи. Основні висновки і положення дисертації доповідались і були схвалені на міжнародних (Харків, 1995, 1998 рр.) та регіональних науково-методичних конференціях (Харків, 1995 р.). Матеріали дисертації доповідались також на семінарах кафедр економіки підприємств та менеджменту Української інженерно-педагогічної академії та економіки підприємства «Народної української академії».

Публікації результатів досліджень. По темі дисертації опубліковано 8 наукових статей загальним обсягом 2,0 ум. друк. арк., що відображають основний зміст роботи, в т.ч. 7 написаних особисто автором.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків. Робота містить сторінки машинописного тексту, 32 таблиці, 6 рисунків, список літератури з 143 найменувань і 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація присвячена вирішенню проблеми оцінки і моделювання економічної складової конкурентоспроможності засобів виробництва. В ній розроблено методи і алгоритми визначення рівня економічності техніки, що враховують її специфіку.

У першому розділі «Ефективність засобів виробництва як найважливіша властивість їх конкурентоспроможності» досліджені категорії економічності, ефективності, якості, конкурентоспроможності, взаємозв’язок між цими категоріями, а також показники, що кількісно їх вимірюють. А саме: виконано критичний аналіз відомої парадигми оцінки технічного рівня, якості, економічності та конкурентоспроможності техніки; виявлено, що існуючі в економічній теорії та застосовуємі на практиці критеріальні показники КС мають певні недоліки, а тому необхідне наукове обгрунтування вигляду показників та їх економічного змісту.

В дисертації досліджено зв’язок між категоріями «економічність» та «конкурентоспроможність» засобів виробництва. Цей зв’язок систематизовано у вигляді відомої парадигми, критичне осмислення якої дозволило удосконалити концепцію оцінки техничного рівня, якості та конкурентоспроможності засобів виробництва.

В процесі дослідження встановлено, що в економічної теорії та практиці існують різні точки зору щодо оцінки рівня конкурентоспроможності техніки. Одні вчені стверджують, що КС техніки характеризують її якість, а також економічна, маркетингова і комерційна складові. При цьому під економічною складовою розуміють вигідність товару під кутом витрат на його використання та утилізацію. Інші науковці стверджують, що КС техніки слід визначати шляхом зіставлення ціни та якості. Ще одна точка зору полягає в оцінці конкурентоспроможності техніки показником ціни її споживання. Відома також концепція оцінки рівня КС товару, що базується тільки на теорії якості продукції. На основі аналізу спеціальної та нормативної літератури зроблено висновок щодо необхідності подальшого вивчення і вирішення проблеми КС техніки, яку більшість авторів пов’язують з властивостями якості, економічності та ефективності засобів виробництва.

Під властивістю економічності техніки розуміють розмір у порівнянні з кращими типами існуючих подібних машин, економії у затратах оречевленої праці, що вимірюються затратами виробництва під час експлуатації техніки. Це визначення Л.В.Барташова прийнято нами як основне в дослідженні властивості економічності техніки.

У другому розділі «Технічній рівень, якість і економічность скребкових конвейерів: практика оцінки та аналізу» виконано аналіз теорії і практики оцінки технічного рівня, якості, КС шахтних скребкових конвейєрів (ШСК), в тому числі розглянута специфіка ШСК та спосіб її врахування під час оцінки технічного рівня конвейерів. Проаналізовані міжгалузеві і галузеві методичні та керівні документи, виявлено, що на сьогодні не встановлена обгрунтована система одиничних показників ТР та якості. Існують зайві, дублюючі показники. Водночас в необхідному переліку в недостатній мірі розглянуті найважливіші з них (наприклад, показники надійності), без яких оцінка ТР необ’єктивна. Для даної техніки запропоновано використання, як узагальнюючого, показника обсягу корисної роботи, що виконується технікою за розрахунковий період (строк служби). В зв’язку з цим запропоновано обгрунтований перелік одиничних показників ТР та якості, тобто сформовано мінімальну та достатню для практичних цілей їх сукупність. Виявлено, що окремі складові капіталовкладень та експлуатаційних витрат достатньо повно розглянуті у галузевих методиках розрахунку економічного ефекту від впровадження техніки. Способи їх обчислення можна використовувати під час визначення ціни споживання. В той же час у наведених документах відсутній повний перелік витрат в експлуатації, не встановлено взаємозв’язок між ними та надійностю роботи техніки, немає методів розрахунків обсягу виконуємої корисної роботи. Експлуатаційні витрати при цьому не дисконтуються. Запропоновано визначати повний перелік складових експлуатаційних витрат, а оцінку рівня економічності та КС виконувати шляхом встановлення причинно-наслідкових зв’язків між показниками технічного рівня і економічності техніки з ураховуванням її спеціфіки.

Історично склалася обов’язкова для застосування сукупність методичних підходів до економічної оцінки рівня якості та КС товару, що узагальнює розробки багатьох авторів та наукових колективів. Ця сукупність відображена у «Методичних вказівках щодо оцінки технічного рівня та якості промислової продукції. КД 50-149-70» (ВНДІС, 1970 р.) та у «Методиці оцінки рівня конкурентоспроможності промислової продукції» (ВНДІС, 1984 р.). У процесі дослідження встановлено, що в галузі гірничошахтного машинобудування багато років діють методики та інструкції, що базуються на міжгалузевих керівних та методичних матеріалах, де враховані особливості шахтних скребкових конвейєрів.

Як міжгалузеві, так і конкретизуючі їх галузеві методичні розробки, мають однакову теоретичну базу: КС товару визначається зіставленням ціни та якості. В результаті аналізу відомих методик в дисертації встановлено зв’язки між показниками та методами їх розрахунку у вигляді відомої парадигми.

Вказана методика (1984 р.) рекомендує виконувати розрахунок рівня кон-курентоспроможності ( Пк ) шляхом зіставлення технічного ( Пт ) та економічного

( Пе ) рівнів: Пк = Пт / Пе. Незважаючи на певну простоту та безрозмірність показника рівня КС, цей метод має суттєві методологічні недоліки, що можуть привести до необгрунтованого вибору конкурентоспроможної техніки. До них відносяться: відсутність чіткого економічного смислу; дублювання одних і тих же техніко-економічних показників як при розрахунках Пт, так і під час визначення Пе, а звідси слідує певна складність із визначенням чинників, впливаючи на які можна підвищити рівень КС техніки; нерівноцінність змінення показників Пт і Пе, бо ціна та експлуатаційні витрати нелінійно залежать від технічного рівня засобів виробництва; розрахунки узагальнюючого показника технічного рівня мають багато методичних недоліків. Але найважливішим недоліком сукупності офіційних матеріалів, на думку автора, є відсутність зв’язків між ТР, собівартістю техніки, ії ціною, економічністю та ефективністю, а також невизначеність чіткого переліку чинників економічності та конкурентоспроможності. При цьому управління конкурентоспроможністю стає важким або зовсім неможливим. Все це дозволяє зробити висновок: критерій КС типу Пк max не забезпечує економічну обгрунтованість вибору кращої техніки.

Автором удосконалено принцип формування системи одиничних показників технічного рівня продукції, що базується на методі розрахунку обсягу корисної роботи як узагальнюючого показника технічного рівня засобів виробництва. При цьому перелік таких показників повинен бути мінімальним, але достатнім для оцінки технічного рівня.

Шахтні скребкові конвейєри, як засоби виробництва, мають специфічну конструкцію, що зумовлює показники їх технічного рівня. У галузі вугільного машинобудування діють керівні документи, що регламентують перелік та кількість показників ТР і якості ШСК: КД 12.25.218-90 та ГОСТ 28598-90. В різних документах наведено системи показників ТР конвейєрів, що значно відрізняються. Виконаний у роботі аналіз систем показників ТР свідчить, що в них мають місце як надлишковість окремих характеристик, так і їх недостатність, що особливо стосується надійності. В системах показників ТР конвейєрів (а їх до чотирьох десятків) під час використання так званою комплексного методу оцінки ТР і якості, з метою одержання узагальнюючого показника, існують такі, що мало впливають на результат розрахунку ТР. Їх використання може привести до викривлення значення узагальнюючого показника, особливо під час застосування експертних методів оцінки.

В роботі зроблено висновок: система одиничних показників ТР і якості повинна бути мінімальною, але достатньою для розрахунку обсягу виконуємої технікою корисної роботи. Виходячи з цього, в дисертації запропонована, згідно із специфічним методом розрахунку корисної роботи, що виконується ШСК, система таких показників призначення та надійності: продуктивність, довжина конвейєра, повний ресурс рештачного ставу, повний ресурс приводу до капітального ремонту, питомий час відновлення, питома трудомісткість технічного обслуговування, наробітка до відказу, питома загальна трудомісткість ремонтів.

В дисертації рекомендовано розрахунок обсягу корисної роботи вико-нувати виходячи з ефективного фонду робочого часу, що залежить від надійності ШСК. Використання в розрахунках, згідно з керівними документами, так званого коефіцієнту машинного часу, встановленого на рівні 0,5 від планового фонду робочого часу, не дає можливості врахувати вплив зміни надійності конструкції ШСК на ефективний фонд робочого часу і на обсяг корисної роботи. Тому запропоновано алгоритм розрахунку обсягу такої роботи з використанням показників надійності.

В третьому розділі «Моделювання і методи оцінки економічності та конкурентоспроможності техніки» розроблена концепція оцінки ТР, якості, економічності, конкурентоспроможності на основі принципів системного підходу. Обгрунтовано використання мінімуму питомої ціни споживання з урахуванням чинників часу та інфляції, як критерія економічності техніки; рекомендовані умови та сфери використання обох названих критеріїв; запропонована матриця впливу економічності та рівня розвитку маркетингу на рівень КС техніки; розроблені адитивна та мультиплікативна моделі ціни споживання та питомої ціни споживання і виконано модельний експеримент з метою виявлення впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на рівень економічності техніки. Використано морфологічний метод як засіб прогнозування можливих розрахунків повної або локальної ціни споживання в залежності від повноти необхідної для розрахунків інформації, для чого побудована морфологічна карта показників економічності; розроблені алгоритми розрахунку рівня економічності техніки в залежності від повноти інформації та наведено приклади використання алгоритмів.

Удосконалена концепція оцінки рівня економічності на принципах системного підходу та на реальних причинно-наслідкових зв’язках між техніко-економічними показниками, що формують ТР засобів виробництва та визначають їх економічність та конкурентоспроможність техніки.

Недоліки існуючої теорії та практики економічної оцінки ТР, якості, рівней економічності та КС засобів виробництва потребують побудови методики оцінки рівня КС техніки на принципах системного підходу, що ліквідують відокремленість і неузгодженість окремих підходів (концепцій, моделей, алгоритмів) до проблеми КС товару. В дисертації, згідно з концепцією Ю.І. Черняка, система розглянута як методологія дослідження проблеми економічності і КС техніки, а також як сукупність інженерно-економічних методів, поєднаних єдиною метою і які є єдиним цілим. На основі цього розроблена концепція оцінки КС виходячи із властивості економічності техніки.

Концепція оцінки рівня економічності та КС техніки, що пропонується автором, наведена на рис. 1. Вона побудована на таких принципах: показники ТР обумовлюють одиничні, узагальнюючі та інтегральний економічний показники; інтегральним показником економічності є питома ціна споживання (витрати на одиницю корисної роботи); технічні і економічні показники розташовані згідно з причинно-наслідковими зв’язками між ними, тобто являють собою систему розрахунків з обгрунтованою структурою. При цьому кількість показників повинна бути мінімальною, але достатньою для оцінки обсягу корисної роботи, що виконується технікою.

Рис.1 - Концепція оцінки рівня економічності і конкурентоспроможності

техніки

В роботі запропоновано застосовувати ціну споживання та питому ціну споживання як витратні критерії економічності засобів виробництва. Ці критерії узгоджені з результатним критерієм максимуму економічного ефекту від впровадження техніки.

Як свідчать вітчизняні та зарубіжні публікації, для оцінки економічності та конкурентоспроможності техніки використовують показник ціни споживання, що відбиває сумарні витрати ресурсів споживачем. З урахуванням цього автором зроблено висновок, що критерій мінімуму ціни споживання можуть використовувати виробник та споживач техніки як один з обгрунтованих вимірників економічності. Цей вартісний показник, по-перше, має узагальнюючий характер; по-друге, - чіткий економічний зміст, по-третє, - тісно повязаний з показником економічного ефекту техніки.

В дисертації виконано аналіз відомих методів розрахунку показника ціни споживання та використання його під час оцінки економічної складової конкурентоспроможності техніки. Відзначено, що в зарубіжних публікаціях економічна сутність цього показника не розкривається у достатній мірі, а опубліковані методи розрахунку ціни споживання часто спрощені і потребують удосконалення шляхом відображення специфіки конкретної техніки.

Виходячи з того, що ціна техніки в умовах ринкового господарювання розглядається через призму ціни споживання, а технічний рівень засобів виробництва - не самоціль, а засіб виконання технікою певної роботи, критерій економічності, що пропонується у роботі, сформульовано у вигляді вимоги: засіб виробництва повинен забезпечувати мінімум ціни споживання в розрахунку на одиницю роботи або, інакше, мінімум питомої ціни споживання: (ЦСп = ЦС / Рзаг) мінімум.

Враховуючи зміну експлуатаційних витрат по роках використання техніки, а також нерівноцінність доходів та витрат, одержаних та зроблених у різні роки її життєвого циклу, критерій економічності засобів виробництва можна сформулювати таким чином: економічна техніка повинна забезпечувати мінімум питомої ЦС з урахуванням чинників часу та інфляції. Така ціна визначається на одиницю роботи, виконаної засобом виробництва за його життєвий цикл (розрахунковий період). Цей критеріальний показник економічності техніки дозволяє не лише визначати витрати споживача, пов’язані з її експлуатацією, але й враховувати вплив на ЦС такої найважливішої властивості техніки, як надійність. У відомій парадигмі оцінки ТР, якості, КС вплив зміни надійності на кінцеві результати роботи засобів виробництва «губився», перетворювався у приріст балів, відносних показників тощо.

Наприклад, для конвейєра типу СП 202В вартістю 250 тис. грн (капіталовкладення споживача - 280 тис. грн), довжиною 160 м, продуктивністю 8 т за хвилину були розраховані ціна споживання та питома ціна споживання що відповідно склали: ціна споживання з урахуванням чинників часу та інфляції - 786,6 тис. грн, а питома ціна споживання - 0,83 грн/т. Розрахунки дозволяють встановити структуру ціни споживання для цього виду техніки: капіталовкладення склали 36 %, поточні витрати - 64 %.

Запропонований в роботі критерій може бути використаний виробником техніки навіть в умовах неповної інформації. Під час розрахунків ЦС бажано врахувати максимально можливу кількість складових витрат, що включаються до ЦС. Чим таких складових більше, тим достовірніша оцінка економічності техніки в сфері експлуатації. Якщо ж інформація недостатня для розрахунку повної ціни споживання, автор рекомендує використовувати так звану локальну ціну споживання, в складі якої враховуються лише деякі експлуатаційні витрати: вартість електроенергії; заробітна плата допоміжних робітників; витрати на монтажно-демонтажні роботи в процесі експлуатації, на спеціальний одяг, на поточні ремонти. На основі методів морфологічного аналізу автором розроблена матриця-модель розрахунку ЦС в залежності від наявної інформації.

Виходячи з запропонованого критерія економічності, розроблені методи розрахунку ціни споживання на прикладі шахтних скребкових конвейєрів, побудовано модель ЦС і питомої ЦС та виконано модельні експерименти із застосуванням методу індексного факторного аналізу (ІФА).

На складові ЦС впливає сукупність зовнішніх (податкова, митна, кредитна, амортизаційна та інші політики держави, рівень місцевих податків та зборів тощо) і внутрішніх для підприємства (обсяг виробництва і продаж, рівень якості товару, ефективність технології та організації виробництва тощо) чинників. Звідси випливає, що управління ціною та рівнем КС техніки можливо здійснювати на трьох рівнях: державному (протекціонистська політика), місцевому та у середині підприємства. Розроблена в дисертації модель ІФА ціни споживання техніки дозволяє кількісно оцінити вплив факторів на рівень економічності засобів виробництва.

Вигляд моделі ціни визначається діючими в Україні методами ціноутворення, відповідно до яких адитивна модель ЦС має вид:

ЦС = С + Пр + ПДВ + Вт1 + Мвив + Мвв + Вт2 + Вм.н. + Езаг , (1)

де С - собівартість техніки; Пр - прибуток від реалізації техніки; ПДВ - податок на добавлену вартість; Вт1 - витрати на транспортування до кордону; Мвив - вивізне мито, сплачуєме за продукцію, що вивозиться за межі України; Мвв - ввізне мито та податки, що стягує країна-імпортер техніки; Вт2 - витрати на транспортування від кордону до споживача; Вм.н - витрати на монтаж та налагодження техніки; Езаг - загальні експлуатаційні витрати за строк служби техніки.

Адитивна модель перебудована в мультиплікативну шляхом заміни складових ЦС спеціальними чинниками-коефіцієнтами. При цьому формально- математичні перетворення не змінюють логічної сутності початкової моделі. Мультиплікативна модель ЦС має вигляд добутку:

ЦС = С kр kпдв kт1 kвив kвв kт2 kм.н kзаг , (2)

де k - коефіцієнти витрат, що послідовно додаються до собівартості техніки з метою розрахунку ЦС (коефіцієнти рентабельності, податку на добавлену вартість та інші). Усі коефіцієнти моделі (2) більші за одиницю. Побудова моделі у вигляді добутку зазначених коефіцієнтів можлива тому, що кожен із доданків моделі (1) визначається відсотком від змінної бази (суми попередніх витрат).

Ланцюгова мультиплікативна модель питомої ціни споживання (ЦСп) побудована згідно з теорією ланцюгових багатофакторних моделей і містить 9 чинників - співмножників. Вона має вигляд:

, (3)

де і - порядковий номер чинника; fі - і-й чинник; Рзаг - загальний обсяг корисної роботи, виконаної технікою за термін служби; Ц, Цпдв - відповідно, ціна виробництва та ціна з урахуванням ПДВ; МВ - митна вартість товару; МВм.з - митна вартість з урахуванням сплаченого мита та зборів; Цвв - ціна ввезеного товару; Цпр - ціна придбання; К - капіталовкладення споживача (балансова вартість).

Кожен із факторів-аргументів в моделі (3) має певний економічний зміст, розкритий в дисертації. Перший, другий та дев’ятий співмножники моделі (3) є для підприємства внутрішніми, на які воно може суттєво впливати, управляючи витратами та здійснюючи обгрунтовану цінову політику, що орієнтована на підвищення КС реалізуємих засобів виробництва; третій, п’ятий та шостий співмножники вимірюють ступінь впливу держави на експортно-імпортну політику, тобто вплив державного регулювання цін на КС товару; сьомий та восьмий чинники-аргументи є для підприємства зовнішніми.

Практичне використання моделей ІФА проілюстровано розглядом ситуацій, в яких досліджено кількісний вплив факторів-аргументів на економічність ШСК. Розроблені моделі рекомендовано використовувати для прогнозу рівня економічності та розробки цінової стратегії підприємства-виготовлювача техніки.

В роботі запропоновано використовувати показник «рівень (індекс) економічності» для оцінки міри економічності техніки та встановлено умови і сфери використання цього показника.

Економічність техніки - поняття більш вузьке, ніж КС. В певних умовах, коли ринок техніки монопольний або олігопольний, а виробники і споживачі техніки добре відомі одне одному, роль маркетингового дослідження відносно зменшується, а економічність засобів воробництва стає переважною властивістю, за допомогою якої виконують вибір конкурентоспроможної техніки. До того ж, такі маркетингові чинники КС, як фірмовий сервіс, продаж зі знижкою тощо, можна урахувати у складі ціни споживання і таким чином відобразити в показникові економічності техніки.

Під час вибору конкурентоспроможних ШСК рекомендується використовувати відносні показники економічності техніки, визначені в залежності від повноти інформації і сфери застосування як відношення витрат чи ефекту, що одержується споживачем, по порівнюємих варіантах техніки (табл. 1). В роботі розроблено алгоритми розрахунків рівня економічності, наведено приклади користування ними.

Таблиця 1 - Методи розрахунку відносних показників економічності, умови і сфери їх застосування

Найменування | Вид конкуренції | Розрахункова

формула | Умови і сфери застосування

Рівень економічності по ціні придбання | Цінова

явна | Ре = Ц2 / Ц1 | Для неремонтуємої техніки, для комплектуючих виробів, а також у випадку відсутності інформації для розрахунку експлуатаційних витрат (Векс)

Рівень економічності по ціні споживання | Цінова прихована

(конкуренція якості) | Ре=ЦС2 / ЦС1 | При наявності інформації для розрахунку Векс по варіантах техніки, що забезпечує однаковий обсяг корисної роботи

Рівень економічності по питомій ціні споживання | Також | Ре=ЦСп2 / ЦСп1 | При наявності інформації для розрахунку Векс по варіантах техніки, якщо обсяги корисної роботи відрізняються

Рівень економічності по економічному ефекту | Також | Ре = ЕЕ1 / ЕЕ2 | Визначається, як правило, у сфері експлуатації, коли споживач техніки має повну і достовірну інформацію для розрахунку ЕЕ від використання техніки

Примітка. В табл. 1 прийняті такі позначення: Ре - рівень економічності; Ц - ціна техніки; ЦС - ціна споживання; ЦСп - питома ціна споживання; ЕЕ - економічний ефект; 1 - індекс базової техніки; 2 - індекс техніки, що оцінюється.

В роботі зроблено висновок про недоцільність технократичного підходу до створення кількісного вимірника рівня КС, який враховував би властивість економічності техніки і маркетингові фактори, що підвищують такий рівень. Відомі із спеціальної літератури узагальнюючі оцінки, одержані, наприклад, методами векторної алгебри, досить важко інтерпретувати з економічної точки зору. Проте їх використання може бути виправданим, якщо на ранніх стадіях оцінки КС відсутня інформація для розрахунків рівня економічності техніки, а також потрібне оцінювання зовнішніх чинників, що враховують ринкові умови конкурентоспроможності техніки. До того ж, маркетингові витрати вже враховані у собівартості продукції і можливий повторний облік чинників в узагальнюючій оцінці рівня КС. Виходячи з цього, у роботі запропонована матриця оцінки впливу рівня економічності і рівня розвитку маркетингу (табл. 2), тобто проблема оцінки рівня КС віднесена до слабоструктурованої, для рішення якої доцільно застосувати як розрахункові (під час оцінки рівня економічності), так і відомі з маркетингової літератури принципи матричного моделювання.

Таблиця 2 - Матриця впливу економічності техніки і рівня розвитку маркетингу на її конкурентоспроможність

Рівень (індекс) | Рівень розвитку маркетингу (експертна оцінка)

економічності Ре,

частка | Низький

(до 5 балів) | Середній

(5 - 7 балів) | Високий

(7 - 10 балів)

Низький (0,9 - 1,0) | дуже низька | низька | низька

Середній (0,8 - 0,9) | задовільна | середня | вище середньої

Високий (0,7 - 0,8) | низька | вище середньої | дуже висока

Характеристика рівня КС техніки знаходиться у матриці впливу на перехрещенні рівней економічності техніки та розвитку маркетингу, оцінюємого експертним шляхом по 10 - бальній шкалі.

ВИСНОВКИ

1 Конкурентоспроможність техніки визначають дві найважливіші складові - економічна та маркетингова. Економічна складова може вимірюватись витратними або результатними показниками, які доцільно використовувати як критеріальні показники рівня економічності техніки.

2 Вплив економічності техніки на її конкурентоспроможність пропонується оцінювати зіставленням ціни споживання техніки і її технічного рівня, тобто на основі показника питомої ціни опоживання. У вигляді узагальнюючого показника технічного рівня слід застосовувати обсяг корисної роботи, що залежить від показників призначення та надійності техніки. Ці показники рекомендовано враховувати під час визначення показника технічного рівня засобів виробництва.

3 Для забезпечення обгрунтованих висновкків щодо рівня єкономічності техніки розрахунки ціни споживання повинні враховувати максимально можливу кількість складових капітальних та поточних витрат, а також чинники часу та інфляції. Якщо інформація обмежена, доцільне використання локальної ціни споживання, що враховує деякі витрати споживача.

4 Розроблені моделі ціни споживання і питомої ціни споживання дають можливість визначати вплив чинників-аргументів на значення критеріальних показників економічності техніки. Змінення таких чинників на різних рівнях управління дає змогу усвідомлено впливати на економічність і конкурентоспроможність техніки.

5 Застосування на практиці сукупності запропонованих критеріїв економічності техніки дозволить управляти витратами, обгрунтовувати цінову політику, визначати доцільність підвищення якості продукції.

Розроблені методичні рекомендації мають типовий характер і можуть бути застосованими для конкретних засобів виробництва з наступною розробкою науково обгрунтованих методів оцінки, моделей факторного аналізу, методів і алгоритмів розрахунків економічності, ефективності, конкурентоспроможності певної техніки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ, В ЯКИХ ВІДОБРАЖЕНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Иванова О.А. Критерии экономичности и конкурентоспособности средств производства // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна українська академія». - Х.: Око, 1998. -Т. 4. - С. 274 - 282.

2. Иванова О.А. Обоснование перечня показателей технического уровня средств производства // Вестн. Харьк. политехн. ун-та. № 1. Исслед. и оптимизация эконом. процессов. -1998. -Вып. 19. Ч. 1. - С. 82-84.

3. Иванова О.А. Показатели конкурентоспособности промышленной продукции и критерии ее оценки //Вестн. Харьк. политехн. ун-та. Техн. прогресс и эффективность пр-ва. - 1996. - № 17. - С. 21-23.

4. Иванова О.А. Цена потребления в оценке качества и конкурентоспособности продукции // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна українська академія». - Х.: Око, 1998.-Т. 4. - С. 266 - 273.

5. Иванова О.А. Полезная работа как обобщающий показатель технического уровня средств производства // Концепция приватного образования: принципы, содержание, проблемы реализации / Харьк. гуманит. ин-т. «Народная украинская академия». - Х., 1998. - С. 146 - 155. -Деп. в ГНТБ Украины 13.07.98, №316 -

Ук 98.

6.Иванова О.А. Применение методологии системного анализа для изучения проблемы конкурентоспособности промышленной продукции // Проблемы ступенчатого инженерно-педагогического образования: Материалы XVIII науч.-метод. конф. (22 - 23 марта 1995 г., Харьков). - Х.: УИПА, 1995. - С. 166 - 167.

7. Іванова О.А. Викладення проблеми конкурентоспроможності техніки у курсі економіки // Роль вузів у вирішенні проблем безперервної освіти і виховання особистості: Тези доп. міжнар. наук.-метод. конф. (16 - 20 мая 1995 г., Харьков). - Х.: ХГПУ, 1995. - С. 106 - 107.

8. Пелихов Е.Ф., Иванова О.А. Ценовая конкуренция и уровень конкурентоспособности продукции // Проблемы ступенчатого инженерно-педагогического образования: Материалы XVIII науч.-метод. конф. (22 - 23 марта 1995 г., Харьков). - Х.: УИПА, 1995. - С. 184 - 185 - автором виконано аналіз існуючих методів оцiнки технiчного рiвня, якостi, цiни споживання, конкурентоспроможностi.

Іванова О.А. Дослідження і оцінка економічної складової конкурентоспроможності техніки (на прикладі шахтних скребкових конвейєрів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 - економіка промисловості.- Харківський державний політехнічний університет, Харків, 1998.

Захищаються результати дослідження проблем, пов’язаних з оцінкою економічності та конкурентоспроможності засобів виробництва. На основі аналізу узагальнена теорія та практика оцінки технічного рівня, якості і конкурентоспроможності техніки, розглянута конкурентоспроможність з точки зору її економічності. Запропоновано економічно обгрунтований критерій вибору економічної та конкурентоспроможної техніки - мінімум питомої ціни споживання на одиницю корисної роботи, як узагальнюючого показника технічного рівня засобів виробництва. Розроблена матриця вибору конкурентоспроможної техніки, а також удосконалені показники і алгоритми вибору економічних засобів виробництва залежно від повноти та вірогідності інформації, яку мають виробник чи споживач. Дослідження впливу зовнішніх та внутрішніх для підприємства чинників-аргументів, зміна яких може впливати на ціну продажу й ціну споживання, виконано шляхом модельного експерименту.

Отримані результати дослідження впроваджені на АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря».

Ключові слова: ефективність, економічність, конкурентоспроможність, якість, технічний рівень, економічний ефект, критерій, показник, модель, системний аналіз.

Иванова О.А. Исследование и оценка экономической составляющей конкурентоспособности техники ( на примере шахтных скребковых конвейеров) . - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 - экономика промышленности.- Харьковский государственный политехнический университет, Харьков, 1998.

Защищаются результаты исследования проблем, связанных с оценкой экономичности и конкурентоспособности средств производства.

Предметом исследования являются теоретические и практические вопросы оценки экономичности и конкурентоспособности техники. Объект исследования – средства производства, в качестве которых выбрана одна из групп – горношахтное оборудование, а именно – шахтные скребковые конвейеры.

Цель работы состоит в исследовании свойств экономичности и конкурентоспособности техники, установлении совокупности показателей, которые количественно их измеряют, и критериев достижения этого свойства; в разработке научно обоснованных рекомендаций по оценке экономической составляющей конкурентоспособности средств производства.

В диссертации использованы как общенаучные методы (анализ, синтез, абстрагирование, обобщение, систематизация), так и прикладные (технико-экономический и математико-статистический анализ) методы исследования.

В работе исследована связь между категориями "экономичность" и "конкурентоспособность" средств производства. Эта связь систематизирована в виде известной парадигмы, критическое осмысление которой позволило усовершенствовать концепцию оценки технического уровня, качества и конкурентоспособности техники. На основании обобщения теории и практики сделан вывод о том, что экономическая составляющая конкурентоспособности может измеряться затратными или результативными показателями, которые целесообразно использовать в качестве критериальных показателей уровня экономичности техники.

Влияние экономичности техники на конкурентоспособность предложено оценивать сопоставлением цены потребления техники и ее технического уровня, т.е. на основе показателя удельной цены потребления. Критерий экономичности техники сформулирован в виде требования: техника должна обеспечивать минимум цены потребления на единицу полезной работы. При недостатке исходной информации предложено применение так называемой локальной цены потребления, учитывающей отдельные составляющие эксплуатационных издержек и капиталовложений потребителя.

Исходя из предложенного критерия экономичности, разработаны методы расчета цены потребления на примере шахтных скребковых конвейеров. В расчетах цены потребления и удельной цены потребления учтены факторы времени и инфляции.

В процессе исследования установлено, что на слагаемые цены потребления воздействует совокупность внешних (налоговая, кредитная, амортизационная и другие политики государства) и внутренних для предприятия (объем производства и продаж, качество товара и др.) факторов. Сделан вывод, что управлять ценой и уровнем конкурентоспособности можно на государственном, местном и внутрифирменном уровнях. С целью факторного анализа удельной цены потребления разработаны аддитивная и мультипликативная модели цен, позволяющие анализировать влияние факторов на уровень экономичности средств производства и основанные на действующих в Украине методах ценообразования. Практическое использование моделей индексного факторного анализа