Дніпропетровський державний аграрний університет
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Міронова Людмила Олександрівна
УДК 338.43:635.1/.8
Розвиток і ефективність овочепродуктового підкомплексу в умовах ринку
08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дніпропетровськ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор
Макаренко Петро Миколайович,
Дніпропетровський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор
Червен Іван Іванович,
Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу
кандидат економічних наук, доцент
Муковоз Володимир Олександрович, Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, професор кафедри економіки сільського господарства
Провідна установа: Національний науковий центр “Інститут аграрної
економіки” УААН, відділ підприємництва,
м. Київ
Захист відбудеться „__25__” квітня 2006 р. о _13___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600 м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25
Автореферат розісланий „ 15 ” березня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Економічна діяльність овочепродуктового підкомплексу України в умовах ринкового розвитку спрямована на підвищення його ефективності та значною мірою обумовлена поєднанням інтересів сфер виробництва, переробки, зберігання та збуту овочевої продукції. Сьогодні кожна сфера, відомство намагаються вирішувати свої проблеми самостійно і залишаються слаборозвиненими. Особливо це стосується ланок виробництво – переробка, виробництво – зберігання, виробництво – збут і переробка – збут. Так склалося, що виробництво овочів в загальному ланцюгу „виробництво – переробка – збут” працює в нерівноправних умовах з іншими двома, які диктують попит і ціни на вирощену продукцію. Така ситуація склалася в результаті структурних зрушень у виробництві. Якщо в 1990 р. частка господарств населення у виробництві овочів та баштанних культур становила 26,3 %, то у 2004 р. – 88,6 %. Дрібні товаровиробники не можуть регулювати процеси економічних відносин і створити можливості самим розпоряджатися результатами своєї праці, домовлятись на вигідних умовах реалізовувати товарну продукцію в свіжому чи переробленому вигляді відповідним споживачам. Це поступово призводить до труднощів у забезпеченні переробних підприємств сировиною, а в умовах нестабільної економіки і неплатоспроможності виробників – до занепаду сировинних зон. Крім того, зростання цін на енергоносії та матеріально-технічні засоби ускладнює проблему підвищення ефективності овочепродуктового підкомплексу, призводить до різкого збільшення виробничих витрат і зменшення прибутків від овочевої продукції на внутрішньому ринку. Тому овочівництво як галузь, що є джерелом забезпечення найважливішої із потреб людей – їжі, та безпосередньо впливає на рівень життя, стало збитковим в цілому по Україні, та не в змозі забезпечити процес відтворення.
Зарубіжні та вітчизняні вчені-економісти вже давно визначили необхідність проведення досліджень і узагальнення їх результатів, які охоплюють проблеми овочепродуктового підкомплексу та формування ринку овочевої продукції. Серед них: Н.М. Андреева, В.І. Бойко, А. Вебер, В.І. Криворучко, О.Ф. Лопатина, П.М. Макаренко, В.І. Маслов, П.П. Маракулин, О.М. Муравйов, В.О. Муковоз, В.І. Назаренко, В.М. Нелеп, К.П. Оболонський, Т.О. Рудницька, А.П. Рудь, В.П. Рудь, О.П. Стовбір, І.І. Червен, А.І. Шумейко та інші.
Разом з тим умови ринкових відносин, наявність різних форм власності та організації виробництва, потребують подальшого наукового обґрунтування територіального розміщення овочівництва в регіонах та створення сировинних зон, формування крупнотоварного виробництва на основі об’єднання селян в спілки, створення обслуговуючої кооперації. Виникла необхідність не тільки в розробці і практичній реалізації напрямів формування і пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування овочепродуктового підкомплексу, але і дослідження у сфері маркетингу, створення цивілізованого ринку овочевої продукції, найважливішим завданням якого є генерування ринкових цін та становлення конкурентного середовища.
Актуальність, важливість, практичне значення, специфічність та недостатня наукова розробка викладених проблем обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили теоретичну спрямованість, структурну побудову і характер дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів наукових досліджень Дніпропетровського державного аграрного університету з виконання комплексної бюджетної теми „Організація, розвиток і державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науковому обґрунтуванні, розробці методологічних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування овочепродуктового підкомплексу при поєднанні інтересів сфер виробництва, переробки і збуту овочевої продукції з наданням пріоритетів розвитку і розміщення овочівництва відкритого ґрунту.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі наукові завдання:
- узагальнення теоретичних і методичних аспектів ефективності виробництва, його розміщення, кооперації та інтеграції в овочепродуктовому підкомплексі;
- розкриття змісту і функціонування ринку овочевої продукції та його сегментів;
- аналіз стану розвитку виробництва та ефективності функціонування галузі овочівництва;
- встановлення рівня переробки овочів та дієвості торгівлі в овочепродуктовому підкомплексі;
- обґрунтування розміщення овочів в регіоні та структури виробництва на підприємстві;
- визначення форм організаційно-економічних зв’язків у виробництві і збуті овочів;
- визначення маркетингових заходів підвищення ефективності овочепродуктового підкомплексу.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади забезпечення ефективності розвитку овочепродуктового підкомплексу.
Об’єктом дослідження є процеси ведення ефективного виробництва, розвитку переробних та інфраструктурних ланок, збут свіжої та переробленої продукції в овочепродуктовому підкомплексі України і Дніпропетровської області.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основами дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної науки, систематичний підхід до вивчення економічних процесів, відповідні наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів-аграрників, фахівців, практиків, законодавчі та нормативні акти.
У процесі дослідження використовувались такі методи: діалектичний та абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків); монографічний та системний аналіз (при виявлені ефективності виробництва за формами власності і господарювання суб’єктів підприємництва); кластерний аналіз (при визначенні розміщення овочівництва відкритого ґрунту в розрізі районів Дніпропетровської області); розрахунково-конструктивний та статистико-математичне моделювання (обґрунтування організаційно-економічних зв’язків овочепродуктового підкомплексу регіону та оптимізації структури овочівництва на підприємстві).
Джерелами інформації були: матеріали Держкомстату України та Дніпропетровського обласного управління статистики щодо розвитку виробництва, переробки і збуту овочів, розробки науково-дослідних установ, аналітична і оперативна інформація Головного управління сільського господарства при Дніпропетровській облдержадміністрації, а також результати власних спостережень.
Наукова новизна отриманих результатів. Основу наукової новизни результатів дослідження складають такі положення:
вперше:
– розроблена модель та оптимізовано розміщення овочівництва відкритого ґрунту в регіоні з використанням кластерів виділених за біокліматичним потенціалом;
– запропоновано встановлювати оцінку сегментів споживачів ринку овочів на основі рейтингу виходячи з сформованої комп’ютерної інформації, системи запропонованих показників оцінки сегментів ринку та їх розрахунку, ранжування територіальних одиниць;
доповнено:
– методи визначення ємності ринку овочів функцією попиту, що враховує вплив економічних та соціальних факторів;
– перелік виконаних робіт за статтями калькуляції собівартості тепличних овочів: зокрема, виділити „агротехнологічні витрати” до яких віднесено витрати на матеріали (малооб’ємні субстрати та інші матеріали), які використовуються при проведенні комплексу операцій очищення, знезараження тепличних конструкцій, дезінфекцію ґрунтів, укладення підгрунтових регістрів;
набули подальшого розвитку:
– процес ефективного територіального розміщення овочівництва що має складатися з визначення цілей та завдань, формування джерел вихідної інформації, обґрунтування показників і їх взаємодії, вибору методів прогнозування, послідовності оформлення та оцінки результатів;
– система показників оцінки ефективності овочепродуктового підкомплексу в умовах ринкового розвитку через формування блоків: використання землі, стан навколишнього середовища, основних засобів, оборотних активів, трудових ресурсів, маркетингової діяльності та економічної діяльності;
– функції інфраструктури ринку овочів, що включають, окрім традиційного товаропросуваня овочів від виробників до споживачів, реалізацію цивілізованого конкурентного середовища та вільного доступу до ринку сільгоспвиробників;
– методика прогнозу споживання овочів однією особою через оцінку ряду функцій попиту;
– організаційна структура регіональної асоціації овочеводів, що включає сільськогосподарські підприємства і особисті селянські господарства, обслуговуючі кооперативи та управлінську ієрархію, з метою формування і створення сировинних зон, ритмічного забезпечення овочами переробних підприємств, формування єдиної збутової політики виробників.
Практичне значення одержаних результатів. Основні висновки та пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані у подальших дослідженнях різних форм аграрного бізнесу в овочівництві, у законодавчій діяльності державних органів регіонального рівня і окремих господарських одиниць, при розробці і реалізації заходів щодо ефективного функціонування суб’єктів господарювання овочепродуктового підкомплексу.
Результати дослідження використовуються у діяльності підприємств і господарств АПК, зокрема враховані пропозиції щодо доповнень переліку виконаних робіт за статтями калькуляції собівартості тепличних овочів. (довідка № 3 від 10.01.2003 р.).
Рекомендації автора прийняті до використання головним управлінням сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації, Це стосується насамперед методики ефективного територіального розміщення овочівництва з використанням кластерного аналізу та рекомендацій щодо створення асоціації (довідка № 15-855 від 15.04.2005 р.). Окремі наукові розробки і практичні рекомендації дисертанта використані при підготовці доповіді Дніпропетровським управлінням статистики сільського господарства та навколишнього середовища Головного управління статистики „Стан овочівництва у Дніпропетровській області”, яка була розміщена у збірнику економічних доповідей державної статистики „Сільське господарство в регіонах України” (довідка № 08/01-34-371 від 03.11.2005 р.).
Теоретичні та методичні результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при підготовці навчально-методичного забезпечення та викладанні дисципліни „Економіка АПК” (довідка № 9-11-712 від 02.12.2005 р.) та Західнодонбаським приватним інститутом економіки і управління при викладанні курсу „Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, „Економічне моделювання” (довідка № 726 від 09.12.2005 р.).
Особистий внесок здобувача в дослідження проблеми. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено особисте бачення автора існуючих економічних проблем підвищення ефективності овочепродуктового підкомплексу та його подальшого розвитку в умовах ринку.
Отримані наукові результати і висновки в дисертації є особистими розробками автора.
За списком публікацій, який подано в авторефераті, автору належить: [6] запропоновано шляхи удосконалення науково-консультаційного забезпечення агропромислового виробництва; [9] проведено діагностику банкрутства на прикладі тепличного комбінату; [11] визначено сприятливі райони для виробництва екологічно чистих овочів за допомогою кластерного аналізу; [12] визначено рівень розвитку регіонального овочепродуктового підкомплексу Дніпропетровської області з урахуванням екологічного фактору.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 2001 р.), “Ризикологія в економіці і підприємництві” (м. Київ, 2001 р.), “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2002 р.), „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), „Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу” (м. Харків, 2000 р.), “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, 2001-2002 рр.), “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 2001-2002 рр.), „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” (м. Тернопіль, 26-27 лютого 2004 р.), “Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку” (м. Павлоград, 2005 р.), а також у Дніпропетровському тепличному комбінаті (1999-2003 рр.).
Публікації. Результати дослідження викладені автором у 13 публікаціях загальним обсягом 2,5 д.а., з них 7 у наукових фахових виданнях.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Дисертація викладена на 195 сторінках комп’ютерного тексту, включає 10 рисунків, 50 таблиць, 65 додатків. Список використаних джерел налічує 193 найменування і розміщений на 16 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі – „Теоретичні засади ринкового розвитку і ефективного функціонування овочепродуктового підкомплексу” розглянуто сутність і зміст ефективності виробництва та систему показників її оцінки в умовах ринку, розміщення і кооперацію в овочепродуктовому підкомплексі, ринок овочевої продукції.
Узагальнення теоретичних поглядів і положень різних вчених, щодо ефективності виробництва, дозволяє визначити його як виробництво товару з найменшими витратами при використанні мінімальних обсягів ресурсів або як виробництво даних обсягів продукції при мінімальних витратах ресурсів. Ефективність це наслідок здійснених заходів чи дій. Іншими словами економічну ефективність характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, які використовуються у виробництві та отриманою в процесі цього виробництва кількістю продукту. Звичайно для покупців значення має не кількість виготовлених а кількість придбаних продуктів. Тому в умовах ринкової економіки ефективність суспільного виробництва повинна визначатися відношенням кількості придбаних споживачем товарів у вартісному виразі до витрат на їх виробництво. Враховуючи, що ефективність виробництва багатостороння категорія, подано авторську класифікацію її оцінки відносно овочепродуктового підкомплексу. До загальноприйнятих блоків ефективного використання землі, основних засобів і оборотних активів, трудових ресурсів додано маркетингову діяльність та стан навколишнього середовища. Адже ефективність виробництва як правило пов’язана з економічним зростанням, що несе загрозу навколишньому середовищу. На наш погляд забруднення є не скільки побічним продуктом зросту, стільки проблемою сумісного володіння. Узагальнюючий показник ефективності – прибуток, залежить як від ціни так і від витрат виробництва. Запропонований перелік статей на виробництво овочів закритого ґрунту, на нашу думку, повинен відбивати всі деталі виробничого циклу і складатися з двох етапів (підготовчого та виробничого) та враховувати сучасні технології вирощування. Останні передбачають використання на підготовчому етапі малооб’ємні субстрати, вермикуліти, зародкові комірки, блочки, рукава, касети тощо. Пропонується відокремити при калькуляції собівартості продукції статтю “Агротехнологічні витрати” оскільки в структурі загальних витрат на виробництво вони складають понад 10 %.
За ринкових умов господарювання основними принципами розміщення овочівництва є: задоволення потреб населення країни у овочевій продукції протягом року у відповідності до платоспроможного попиту; максимальне використання природних ресурсів, ефективне використання землі, фондів, трудового потенціалу, виробництво екологічно чистої продукції. Методика ефективного територіального розміщення має складатися з етапів: визначення цілей та завдань; формування вихідної інформації; обґрунтування системи показників, їх взаємодію; вибір методів прогнозування, оформлення результатів та їх оцінку. Показники оцінки раціонального розміщення виробництва овочів, що характеризують рівень задоволення суспільства, пропонується доповнити коефіцієнтом споживання. Він розраховується як відношення споживання певного виду продукції на одну особу в окремому регіоні до науково-обґрунтованої норми споживання.
Однією із форм організації бізнесу в овочепродуктовому підкомплексі є кооперація. Виходячи з приватної власності на землю і засоби виробництва доцільно організувати в овочівництві поопераційну кооперацію (вирощування розсади овочевих культур, виробництво насіння, переробка, зберігання, збутова діяльність).
Запропонована в роботі узагальнена класифікація кооперативів за ознаками: галузева належність, територіальне розміщення, характер праці, форма і сфера діяльності, види послуг, особливості складу, диференціація кількості членів, форма інтеграції та ступінь інтенсивності виробництва.
Головними факторами стабілізації виробництва та функціонування ринку овочевої продукції України і регіонів є маркетингові дослідження поведінки та доходів споживачів; визначення рівня споживання; встановлення ємності регіональних ринків овочів, їх сегментування та вивчення тенденцій розвитку, обґрунтування справедливого розподілу прибутків у ланці “виробництво – заготівля – переробка – торгівля”, удосконалення державного регулювання і підтримки вирощування овочевих культур.
У другому розділі – „Оцінка функціонування овочепродуктового підкомплексу регіону” розглянуто стан розвитку виробництва, переробки, зберігання та збуту овочів, їх ефективність. Проаналізовано стан торгівлі овочами та інфраструктуру ринку. Визначено, що за останні роки загальний обсяг пропозиції овочів на внутрішньому ринку України стабілізувався і у 2004 році був досягнутий приріст 6,5 % до 2003 р., 19,6 % до 2000 р. та 4,5 % – до 1990 р. У структурі наповнення ринку овочів спостерігаються значні зміни як щодо асортименту, так і до їх виробників. В останні роки встановилася стійка тенденція збільшення пропозиції овочів господарств населення та різке зменшення сільськогосподарських підприємств. Якщо у 1990 р. частка господарств населення складала 26,9 %, у 2000 р. – 83,1 %, а вже у 2004 р. – 89 %. Виробництво овочів у господарствах населення країни ґрунтується переважно на ручній праці, тому собівартість цієї продукції у 2 рази вища, ніж у сільгосптоваровиробників.
Розміщення овочівництва, переробних підприємств та дислокація споживачів обумовлюють істотні відмінності в пропозиції овочів, їх асортименті, рівні виробництва та споживання овочів на одну особу.
Встановлено, що у 2004 р. у структурі пропозиції овочів найбільша частка належить капусті (23 %), друге місце – томатам (15 %).
На розміщення овочівництва та підвищення ролі регіональної спеціалізації певних видів овочів впливає біокліматичний фактор, тобто створення географічних зон виробництва певних видів овочів. Так, у 2004 р. у зоні Степу було вироблено 55 % загального обсягу виробництва овочів в Україні. Тут була найменша собівартість їх виробництва, яка складала 32,1 грн./ц, що на 15,6 грн. менше проти відповідного показника зони Лісостепу та на 8,03 грн. проти показника зони Полісся. Основна маса томатів, цибулі ріпчастої та огірків надходить на ринок з господарств зони Степу.
Дніпропетровська область є однією з областей країни, де овочівництво історично розвивалося завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам та ресурсному потенціалу регіону. Розміщення виробництва овочів тут підпорядковане загальновизнаним принципам, тобто наближене до місць їх споживання та переробки. Так, у 2004 р. 45 % загального валового збору овочів у регіоні було забезпечено за рахунок промислових районів: Дніпропетровський (11 %), Криворізький (7 %), Нікопольський (7 %), Новомосковський (7 %), Криничанський (7 %), Петриківський (6 %), де мешкає 75 % населення регіону, в тому числі 82 % міського.
Найпоширенішими овочевими культурами, які вирощують сільгосптоваровиробники регіону, є капуста (25 %), томати (13 %).
Виробництво овочів закритого ґрунту в останні роки збільшилося майже у 2 рази у 2004 р. проти 1997 р., що є результатом реконструкції тепличних комбінатів у Петриківському та Криворізькому районах. Це забезпечило підвищення показників ефективності виробництва овочів закритого ґрунту. У 2004 р. у Петриківському району урожайність овочевих культур дорівнювала 41 кг/м2, що майже удвічі більше, ніж по регіону. Цикл виробництва складається з двох етапів: підготовчого та виробничого. Специфіка виробництва овочів закритого ґрунту обумовлює виділення такої статті у калькуляції продукції: „агротехнологічні витрати” до яких віднесено витрати на матеріали (малооб’ємні субстрати та інші матеріали), які використовуються при проведенні комплексу операцій очищення, знезараження тепличних конструкцій, дезінфекцію ґрунтів, укладення підгрунтових регістрів;
В останні роки на регіональному ринку овочів встановилася тенденція збільшення попиту на овочі у зв’язку зі стабілізацією соціально-економічного стану регіону, а як наслідок збільшення реальних доходів населення. Крім того, скорочення в раціоні харчування населення регіону картоплі, без сумніву сприятиме розширенню попиту на овочеву продукцію. Так, у 2004 р. споживання овочів однією особою становило 134,6 кг, що на 5,9 кг більше, ніж у 2003 р., та на 23,5 кг, ніж 2000 р.
Зміна попиту і пропозиції на овочі обумовлені зміною потреб суб’єктів ринку овочів, що віддзеркалюється в структурі їх реалізації. Найбільша частка у структурі реалізації овочів у 2004 р. належала капусті (35 %), друге місце займали огірки (22,7 %), третє – томати (22 %). Проявляється в цьому процесі й негативна тенденція: щороку зменшується частка інших овочів у структурі реалізації.
Стійкого характеру набула тенденція зменшення обсягів реалізації овочів сільськогосподарськими підприємствами за таким каналом реалізації, як заготівельні організації та переробні підприємства. Це веде до скорочення виробництва овочевих консервів. У 2000-2001 рр. найбільш поширеним каналом реалізації овочів був продаж на ринку через власну торговельну мережу. З 2002 р. по 2004 р. найбільша частка у структурі реалізації овочів була за каналами: комерційні посередницькі структури, споживча кооперація, приватні підприємці та інші суб’єкти господарювання.
Цінова ситуація регіонального ринку активно змінюється під впливом попиту і пропозиції. Протягом досліджуваного періоду спостерігається підвищення цін на овочі. Так, у 2004 р. ціна на овочі складала 1658,6 грн/т, що у 6 разів більше проти 1996 р. Встановлено, що різке підвищення цін на овочі є результатом скорочення пропозиції товаровиробниками та підвищення попиту на овочеву продукцію, звичайно, має місце і вплив інфляції на зростання цін.
Визначено, що в останні три роки на окремі види овочів (огірки, томати, цибуля) ціна зросла вдвічі. Рівень цін на овочі значною мірою залежить і від каналів реалізації. Так, у 2004 р. найвища ціна на овочі склалася на ринку і становила 2048 грн/т, що на 389,4 грн. більше, ніж середньореалізаційна ціна в регіоні, найменша – за каналом реалізації населенню через систему громадського харчування, в рахунок оплати праці. У 2004 р. посередницькі організації купували огірки за ціною 3630 грн/т, що перевищує середню по регіону вдвічі.
Ефективність виробництва овочів відкритого грунту простежується тільки в сільськогосподарських підприємствах, які за валовим збором складають 7,6 % від загального обсягу вирощування (табл. 1).
Таблиця 1
Ефективність виробництва овочів в сільськогосподарських підприємствах Дніпропетровської області
Показники | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004
Валовий збір, тис.т. – всього | 433,0 | 430,7 | 433,9 | 492,1 | 498,7
з них
сільськогосподарських підприємств | 59,3 | 49,0 | 39,2 | 44,4 | 37,7
господарств населення | 373,7 | 381,7 | 394,7 | 447,7 | 461,0
Урожайність, ц/га | 87,0 | 101,0 | 103,0 | 134,4 | 151,2
Обсяг реалізації овочів, тис. т | 37,6 | 28,5 | 26,0 | 27,0 | 30,0
Рівень товарності, % | 63,4 | 58,2 | 66,3 | 60,8 | 80,0
Припадає витрат на 1 га овочевих:
- люд.-год. | 47,1 | 62,3 | 76,1 | 55,2 | 89,5
- мінеральних добрив, кг | 39,0 | 45,0 | 76,0 | 66,0 | 223,0
- органічних добрив, т | 3,0 | 1,9 | 2,0 | 0,7 | 1,8
Витрати на виробництво 1 ц овочів, люд.-год. | 5,4 | 6,1 | 6,8 | 4,1 | 5,7
Собівартість 1 ц, грн. | 25,0 | 32,8 | 33,3 | 25,6 | 29,9
Рівень рентабельності виробництва овочів, % | 13,9 | 8,8 | 10,5 | 75,9 |
11,3
Незважаючи на те, що площі під овочами за 2000-2004 рр. зменшилися у 2,8 рази і в багатьох господарствах роль овочівництва зведена до додаткової галузі, але їх урожайність і обсяг реалізованої продукції мають тенденцію до зростання. Овочівництво в сільськогосподарських підприємствах за рентабельністю варіабельне та за 2000-2004 рр. не збиткове. Значна трудомісткість і енергоємність вирощування окремих овочів та труднощі зі збутом продукції, яка крім того швидко псується, примушують господарства відмовлятися від їх вирощування і віддавати переваги розвитку цієї галузі особистим селянським господарствам.
У третьому розділі – „Організаційно-економічні шляхи розвитку овочепродуктового підкомплексу в умовах ринку” проведено оптимізацію розміщення та структури виробництва овочів, запропоновано організаційні форми крупнотоварного виробництва овочів, шляхи удосконалення сРозміщення овочевих культур є досить важливим питанням при плануванні їх вирощування. Встановлено, що від того в якому кластері буде розміщена овочева культура, залежить не тільки якість овочевої продукції, а й рівень її врожайності та показники ефективності їх виробництва. Адміністративні райони регіону розподілені на два кластери за показниками: сума температур повітря понад 10°С; тривалість періоду з температурою повітря понад 10°С; сума опадів за період із температурою повітря понад 10°С. Ці показники є вирішальними для вирощування овочевих культур. Для виконання розрахунків було використано ПП STATISTICA модуль Cluster Analysis.
Результати оптимізації розміщення виробництва овочів в регіоні вказують на те що збільшення питомої ваги у площі посівів томатів і огірків у першому кластері відповідно на 39 і 13% дозволяє – підвищити виручку в 7 раз та збільшити рівень рентабельності – в 2 рази проти другого кластеру (табл. 2).
Таблиця 2
Оптимізація розміщення виробництва овочів в регіоні
Показники |
Фактично 2004 р. | Оптимальний план
на 2006 р. | Відхилення оптимального
плану від фактичного (+,–)
кластери | кластери | кластери
1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2
Величина середнього
споживчого попиту на одну особу, кг | 134,6 | 134,6 | 140 | 140 | 5,4 | 5,4
Питома вага культур в
площі посівів (%):
капусти
25,7 | 23,9 | 24,0 | 13,0 | -1,7 | -10,9
томатів | 19,2 | 13,2 | 39,0 | 23,0 | 19,8 | 9,8
огірків | 3,6 | 6,2 | 13,0 | 9,0 | 9,4 | 2,8
Валовий збір, тис. тонн | 29,5 | 8,2 | 35,0 | 7,3 | 5,5 | -0,9
Витрати праці,
тис. люд.-год | 1445,5 | 1139,8 | 1248,7 | 1001,6 | -196,8 | -138,2
Мінеральні добрива, т | 446,0 | 123,9 | 512,0 | 106,8 | 66,0 | -17,1
Виручка від реалізації, млн. грн. | 39,2 | 5,3 | 46,5 | 4,7 | 7,3 | -0,6
Рівень рентабельності, % | 14,0 | 6,7 | 24,0 | 12,0 | 10,0 | 5,3
Так, з урахуванням запропонованих ознак встановлено, що у першому кластері доцільно розміщувати теплолюбиві культури, томати, капусту ранню та середню, огірки та деякі коренеплоди. У другому – томати пізні, буряки столові, моркву, інші коренеплоди.
Тобто товарне овочівництво повинно переміститися в райони першого кластеру, як Апостолівський, Дніпропетровський, Криворізький, Нікопольський, Петриківський, Солонянський, Софіївський, Томаківський, Широківський.
Встановлено, що в регіоні не вирішеними залишаються питання: збуту овочів, їх переробки, зберігання, упаковки, постачання високоякісного насіння, добрив, засобів захисту рослин, механізації виробничих процесів, оновлення та обслуговування машинно-тракторного парку.
Організація асоціації “Овочі Дніпропетровщини” має сприяти розвитку овочепродуктового підкомплексу регіону. Асоціація має бути створена за участю Обласного управління сільського господарства та продовольства. Структура управління асоціацією загальноприйнята, тобто вищий орган управління – це загальні збори членів, колегіальний орган – це рада, керівник асоціації в особі директора. При раді працюють постійні та спеціальні комітети. Спеціальні комітети створюються в разі потреби вирішення певних задач, постійні комітети опікуються поточними питаннями.
Членами асоціації можуть бути підприємства, кооперативи, господарства населення. Для них членство – це спосіб вирішення власних проблем: інформаційних, консультаційних, отримання товарів та послуг, налагодження відносин із партнерами по бізнесу тощо.
Обов’язки асоціації перед членами: надання інформаційних послуг, консультацій з питань податкового законодавства, бухгалтерського та податкового обліку з питань господарського права та маркетингу, з досвіду розвитку бізнесу, ведення виробничої та комерційної діяльності, пошук партнерів по бізнесу та вирішення питань з органами влади. Окрім того, досить важливим є вихід на зовнішні ринки для експорту овочевої продукції.
Одним із напрямків розвитку овочівництва має стати розвиток кооперації. До створення кооперативів і кооперативних об’єднань в овочівництві спонукають певні фактори. По-перше, це можливість виходу на вигідніші ринки збуту овочів: за межі області, на міжнародні ринки; по-друге, усунення конкуренції між виробниками овочів і водночас створення конкуренції посередницьким фірмам та іноземним виробникам; по-третє, це розподіл вигод і ризиків. Кооперативи активно мобілізують внутрішні резерви учасників кооперації на досягнення максимальної ефективності в діяльності кожного учасника кооперативу та членів кооперативних об’єднань. Особливо це стосується створення маркетингово-збутової кооперації. З одного боку, вони забезпечать членам кооперативу гарантію реалізації овочів, з іншого – вихід на більш вигідні ринки. Головною метою маркетингово-збутових кооперативів має бути ефективна збутова діяльність, яка досягається за рахунок максимально повної експлуатації ринків і продажу овочів за допомогою дослідження поведінки та доходів споживачів; виявлення споживчого попиту покупців на овочеву продукцію, визначення ємності регіонального ринку овочів; сегментування ринку; аналіз інфраструктури ринку; вивчення перспектив розвитку ринку овочів. Для успішної збутової діяльності овочів потрібно розмежувати ринок овочів на окремі сегменти, тобто виділити в ньому групи покупців з віднесенням їх до окремої місцевості чи району. Закупівля овочів кооперативами має здійснюватися на підставі договорів із підприємствами та господарствами населення. З останніми це допоможе розширити асортимент овочів за рахунок таких овочів, як перець, баклажани, савойська капуста, капуста кольрабі, інші види капусти, селера, петрушка, столові коренеплоди, пастернак, часник, зелені овочеві культури та ін. А крупнотоварні сільськогосподарські підприємства області здатні забезпечити виробництво томатів, огірків, капусти, моркви, буряків столових.
Перспективними каналами реалізації овочів можуть бути: продаж овочів ресторанному господарству; реалізація овочів за межі області в регіони України, де виробництво овочів на одну особу менше ніж у середньому по країні та менше науково-обґрунтованої норми споживання; реалізація овочів у курортні зони; реалізація овочів у країни ближнього зарубіжжя через мережу Internet.
Сегментування ринку овочів може бути здійснено за такими ознаками: економічні, а саме платоспроможність споживачів, інтенсивність споживання, ціна товару; демографічні; географічні ознаки, це концентрація підприємств-виробників та підприємств-споживачів; технологічні ознаки (рівень розвитку технології); поведінкові ознаки, тобто культуронаціональні переваги, статус споживача, привід для купівлі, закупівельна діяльність; особисті рахунки мотивації праці.
Величину попиту на овочі пропонується визначати за функцією:
Y = 84,55 – 0,039 х1 + 54,08 х2 + 0,03686 х3
R= 0,98 R2=0,97
де Y – споживання овочів однією особою, кг; х1 – грошові доходи на одну особу, грн.; х2 – ціна на овочі, грн/кг; х3 – соціальні допомоги, грн.
При підвищенні рівня цін на 0,1 грн., грошових доходів та соціальних допомог відповідно на 100 грн. дозволить збільшити споживання овочів на одну особу в рік проти фактичного рівня на 3,6 %.
Для проведення сегментування ринку овочевої продукції потрібно, по-перше, на підставі оцінки територіальних одиниць визначити їх рейтинг. По-друге, провести кластерний аналіз за рейтинговою оцінкою територіальних одиниць та скласти таблицю рівня розвитку ринку овочевої продукції регіону. Складовими методики визначення сегментів ринку “реального споживача” є обґрунтування системи показників, які використовуються для рейтингової оцінки сегментів ринку, розрахунок рейтингу; ранжування територіальних одиниць за рейтингом. Складовими елементами методики вивчення сегментів ринку “реального споживача” овочів є мета та завдання; джерела вихідної інформації; обґрунтування системи показників, їх взаємодія; вибір методів аналізу; визначення факторів, які впливають на розвиток ринку; послідовність оформлення результатів та їх оцінка.
Методику розрахунку рейтингової оцінки територіальної привабливості можна подати як сукупність таких дій:
1. Вихідні дані різних територіальних одиниць надають у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, в якій у d рядках записані показники (i =1, 2, 3 …n), у графах – територіальні одиниці (j =1, 2, 3…m).
2. Для кожного показника розраховують максимальне значення і записують його в графу умовної еталонної територіальної одиниці (m+1).
3. Вихідні показники матриці стандартизуються по відношенню до еталонної територіальної одиниці за формулою
Х ij = , (1)
де Х ij – стандартизовані показники j-го району.
4. Для кожного району (області) значення рейтингової оцінки визначають за формулою
R j = , (2)
де x, x, x…x – стандартизовані показники кожного району.
За результатами запропонованої методики кластерного аналізу рейтингу територіальних одиниць рекомендовано виділити чотири сегменти регіонального ринку. Апробація запропонованого порядку оцінки привабливості сегментів ринку овочів за 2004 р. показала найбільший привабливими для збуту овочів є ринок овочів Дніпропетровського та Криворізького районів.
Характерною особливістю першого, третього та четвертого сегментів ринку овочів (за кластерами) є те, що в них виробляється продукції на одну особу значно більше, ніж рекомендовано за нормою їх споживання. Другий сегмент, який включає приміські райони (Дніпропетровський та Криворізький) потребує розвитку овочівництва та завозу овочів з інших районів області. Цим самим виходячи з виробництва овочів на одну особу необхідно регулювати та стимулювати вирощування тих овочів які в дефіциті, більш ефективно проводити політику держави відносно інтервенції і деінтервенції овочевої продукції на ринках регіону.
ВИСНОВКИ
Результатом дисертаційного дослідження є розробка методичних підходів підвищення ефективності овочепродуктового підкомплексу на основі раціонального поєднання механізмів ринкового і державного регулювання. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і вирішення завдань дослідження та дають змогу зробити такі висновки.
1. Овочепродуктовий підкомплекс є важливою складовою АПК України, що потребує дієвої аграрної політики створення національного продовольчого ринку і становлення його інфраструктури, зменшення диспаритету цін, збалансованості попиту та пропозиції, платоспроможності підприємств і особистих селянських господарств, розвитку кооперації, інтеграції та агробізнесу.
2. У ланцюгу виробництво–переробка–збут овочепродуктового підкомплексу в нерівноправних економічних умовах перебуває виробництво, яке, по суті, обслуговує переробку і торгівлю. За критерій ефективності виробництва овочів має виступати максимум прибутку з одиниці площі.
3. Оцінка ефективності в овочепродуктовому підкомплексі має включати систему показників, що поєднані в блоки: використання землі, стан навколишнього середовища, основних засобів, оборотних активів, трудових ресурсів, маркетингової та економічної діяльності.
4. Територіальне розміщення виробництва овочів передбачає ряд етапів аналітичного процесу: включає мету, завдання та умови функціонування підприємства; технічні, економічні, соціальні та інші параметри, які відображаються системою показників; визначення схеми або моделі аналітичних досліджень; факторного аналізу причинно-наслідкових зв’язків і кластиризацію чинників; аналіз результатів та аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень.
5. Особливостями ринку овочів є труднощі встановлення цін рівноваги через появу значного числа посередницьких ланок, як в каналах збуту свіжих овочів так і при реалізації продукції їх переробки, що перешкоджає міжрегіональному переміщенню сировини та приводить до подорожчання продукції.
6. Споживчий попит може оптимізовуватися за рівнем споживання продуктів, що не завжди є показником платоспроможності населення. Платоспроможний попит на овочі забезпечує появу потреб населення в даній продукції, що формується під впливом рівня виробництва, його структури, а також географічних, національно-історичних умов життя, праці та побуту населення.
7. З розвитком ринкових відносин відбулися суттєві структурні зрушення у формах товаровиробництва. Якщо в 1990 р. частка господарств населення у виробництві становила 26,3 %, а у сільгосппідприємств 73,6 % то у 2004 р. пропозиція змінилась на користь особистих селянських господарств, які дали 88,6% валового збору овочів в державі.
8. Населення найбільше вирощує помідори, огірки, капусту, моркву, цибулю, часник та інші овочеві, тобто ті види овочів що входять до повсякденного набору господарки і користуються найбільшим попитом на міських ринках.
9. Розміщення овочівництва в регіоні враховує зони їх традиційного вирощування населенням та більш значну концентрацію в приміських зонах великих міст у Дніпропетровському, Криворізькому, Петриківському районах. У 2004 р. частка цих районів у виробництві овочів закритого ґрунту становила 99 % від загального обсягу по області.
10. Виробництво овочів закритого ґрунту в регіоні залишається трудомістким і енергоємним, що впливає на структуру витрат. Зокрема на теплопостачання приходиться від 30 до 40 % загальної суми витрат, а частка витрат на оплату праці складає понад 18 %.
11. Ефективність розвитку овочепродуктового підкомплексу регіону не стабільна і за 2001-2004 рр. рівень рентабельності має широку амплітуду коливання від 8,8 до 75,9 %. Різке подорожчання енергоносіїв та матеріально-технічних засобів виробництва гостро поставили питання росту собівартості незважаючи на збільшення попиту практично на всі види овочів.
12. Переробні підприємства не забезпечуються як за кількістю, так і за асортиментом овочевою сировиною, заготівля якої значно зменшилася в останні роки. Щорічне недопостачання сировини призводить до збільшення імпорту овочевих консервів та занепаду переробних підприємств.
13. Поділ регіону на кластери за вирішальними біокліматичними показниками вирощування овочевих культур обумовив доцільність розміщення виробництва їх товарного асортименту у районах першого кластеру, так як урожайність овочевих культур в ньому вища в 2,5 рази, а трудомісткість нижча у 4 рази проти другого. Тобто у першому кластері необхідно розміщувати томати, ранню та середню капусту, огірки та деякі теплолюбиві культури. У другому кластері ефективними у вирощуванні будуть буряки столові, морква, інші коренеплоди, кабачки та часник.
14. Оптимізація структури посівних площ овочевих культур забезпечила ріст в обох кластерах питомої ваги вирощування томатів і огірків та знизила – капусти. При цьому темпи приросту питомої ваги вирощування в першому кластері по томатах і огірках були значно вищі чим у другому відповідно на 10 і 6,4 %, а капусти навпаки – менше на 9,21%.
15. Оптимізація виробничої програми овочівництва закритого ґрунту показала, що в регіоні виходячи з витрат праці на теплопостачання більш ефективним буде співвідношення товарної продукції огірків і томатів 2:1.
16. В овочепродуктовому підкомплексі широкого розповсюдження повинна набути обслуговуюча кооперація по організаційних процесах виробництва, переробки і збуту продукції. При цьому механізм створення кооперативу має бути більш жорстким, щоб обмежити коло випадкових осіб.
17. Співробітникам маркетингової служби в овочепродуктовому підкомплексі необхідно вміти вибирати вигідні ринки, аналізувати ринкову ситуацію в регіоні, готувати рекомендації про надходження продукції на ринок і давати прогноз ринків, розробляти стратегію, тактику і програму дій, виробляти основні вимоги до товару, його асортименту, визначати цінову і
