НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

МЕЛЬНИЧУК Наталія Олексіївна

УДК 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИПРОБУВАННЯ

ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ

ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент Безугла Ярослава Іванівна, Київський університет права НАН України, завідувач кафедри цивільного та трудового права.

Офіційні опоненти:–

доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри цивільного та трудового права;–

кандидат юридичних наук, доцент Гоц Василь Якович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри трудового, екологічного та аграрного права.

Провідна установа – Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра трудового, аграрного та екологічного права, Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 9 червня 2006 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 3 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Рум’янцев В.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічний характер розвитку сучасного суспільства, що відображається у необхідності переосмислення ідей і положень, які донедавна вважались класичними, та у регулюванні відносин, що обумовлені вимогами суспільного розвитку, потребує змін у правовому впливі на суспільство. В сучасних умовах суттєвим змінам підлягають практично всі сфери правового регулювання, що мають важливе значення для суспільства. Не складає виключення і правовий вплив на сферу трудових відносин, позначаються вони і на регулюванні випробування при прийнятті на роботу як важливого напрямку забезпечення якісного підбору кадрів.

Випробування при прийнятті на роботу є важливим інститутом трудового права. Його встановленню передує наявність умов як додаткового елементу змісту трудового договору та поєднання інтересів працівника та роботодавця. За формою випробування є встановленим на нормативній основі процесом взаємодії сторін, а за змістом – з однієї сторони, перевірка відповідності працівника певній роботі, а з іншої – встановлення відповідності пропонованої роботи потребам та інтересам працівника.

Основним юридичним фактом, з яким пов’язані наслідки випробування як правової форми перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі, є результат випробування. Від нього залежить подальший розвиток трудових відносин, доля трудового договору, тому важливо, щоб оцінювання результатів власником чи уповноваженим ним органом було, з однієї сторони, об’єктивним, а з іншої – враховувало індивідуальні якості працівника. Актуальним у цьому відношенні є конкретизація терміну “ділові якості” на законодавчому рівні; вироблення критеріїв оцінки кадрів; формулювання єдиних підходів до характеристики особи, що випробовується та обґрунтування форми і процедури перевірки працівника дорученій роботі.

Сучасне законодавство не передбачає встановлення методики чи механізму оцінки результатів випробування, що створює можливість суб’єктивізму з боку роботодавця. Хоча необхідно зазначити, що така оцінка повинна співвідноситись не лише з можливістю допуску працівника до виконання трудових обов’язків, а і з метою випробування. Якщо в якості мети випробування визначити забезпечення якісного підбору кадрів, то навіть негативна оцінка результатів випробування має позитивний характер. Якщо ж брати до уваги можливість особи, що проходить випробування, отримати робоче місце, то вона, звичайно, має негативне значення.

Важливого значення для визначення дієвості випробування як умови трудового договору та засобу реалізації трудових прав є його ефективність, що обумовлює, в кінцевому рахунку, не лише необхідність існування випробування, а і його практичне значення. Ефективність випробування може бути досліджена через визначення функціонального призначення випробування як сукупності правових норм, що регламентують процес випробування, характеристику факторів та умов, що визначають ефективність трудового права в цілому та випробування, зокрема; визначення критеріїв ефективності випробування як правового інституту та практичної категорії і визначення шляхів підвищення ефективності випробування в сучасних умовах. При цьому необхідно пам’ятати, що ефективність регулювання випробування та його дієвість не може бути визначено як показник без врахування соціальних процесів і дій соціальних суб’єктів, завдяки яким досягаються юридично і практично значущі результати.

Реалізація норм трудового права на практиці завжди відрізнялась певною складністю. Норми Кодексу законів про працю України, що регламентують питання випробування при прийнятті на роботу, теж характеризуються нечіткістю та невизначеністю термінології, що, безумовно, позначається на практиці їх застосування. Це є особливо негативним враховуючи той фактор, що соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають нових підходів до правового регулювання відносин у сфері праці.

Реальність будь-якої правової категорії, якою є випробування, обумовлюється системою гарантій захисту і поновлення порушених можливостей. Важливого значення в цьому плані має створення умов реалізації права в сфері випробування, забезпечення реалізації норм, що його регламентують та гарантування можливості реалізації випробування і захисту прав працівника в процесі випробування.

Проблема правового регулювання випробування при прийнятті на роботу не належить до числа недосліджених у науковому відношенні.

В працях сучасних вчених – Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, В.Я. Гоци В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, О.С. Пашкова, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Б.С. Стичинського, К.П. Уржинського, Н.М. Хуторян А.Д. Чайкіна, Г.І. Чанишевої досліджені аспекти та сторони випробування у взаємозв’язку з іншими нормами трудового права. В цілому ж проблеми випробування досліджувались у комплексі аналізу суміжних наукових проблем, а саме:

- трудових функцій, суб’єктів випробування при прийнятті на роботу (П.Д. Пилипенко, А.Д. Чайкін, О.С. Пашков);

- елементів (критеріїв) оцінки особи, що підлягає випробуванню (К.П. Уржинський, В.І. Курилов, Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева);

- необхідності диференційованого підходу до визначення тривалості випробування та результатів випробування (В.І. Прокопенко, Б.С. Стичинський, П.І. Жигалкін);

- форм перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі та захисту порушених прав працівника в результаті випробування (Л.І. Лазор, О.С. Пашков, К.П. Уржинський, В.П. Курилов, В.В. Жернаков, Д. Василенко);

- визначення та класифікації юридичних гарантій суб’єктів трудового права (М.Г. Александров, Є.А. Голованова, Д.О. Карпенко, О.І. Процевський).

В юридичній літературі неодноразово робилися спроби дати визначення самого терміну “випробування” (О.І. Процевський, В.В. Жернаков, Н.М. Хуторян, М.П. Шарило). Однак, і на сьогодні відсутня єдність позицій вчених з цього питання.

Аналіз праць згаданих авторів дав змогу виокремити малодосліджені аспекти проблеми правового регулювання випробування, які полягають у комплексному дослідженні місця випробування у сучасній системі управління кадрами; співвідношення і взаємодії випробування та кадрового менеджменту; терміну та змісту випробування; факторів та умов, що визначають його ефективність; критеріїв оцінювання працівника, що проходить випробування; гарантування прав суб’єктів випробування та їх поновлення у випадку порушення. Ці аспекти проблеми раніше не були предметом спеціальних монографічних досліджень, хоча їх відсутність ускладнює розв’язання ряду завдань сучасної науки трудового права і, що найголовніше, практики застосування чинного законодавства. Необхідність розв’язання цих проблем і визначила тему дисертаційного дослідження та обумовлює його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Київського університету права Національної академії наук України “Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні” (державний реєстраційний номер 01050001907).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення місця випробування при прийнятті на роботу у сучасній системі управління кадрами, аналіз правового регулювання випробування за законодавством України, дослідження дієвості випробування та засобів гарантування і поновлення прав суб’єктів випробування.

Визначена мета обумовила постановку та розв’язання наступних завдань:

- визначити місце випробування при прийнятті на роботу у сучасній системі управління кадрами;

- провести змістовний аналіз існуючих поглядів на категорію “випробування” та обґрунтувати власне її розуміння;

- визначити особливості зловживання правом у сфері випробування;

- визначити оптимальну тривалість строку випробування та сформулювати пропозиції щодо його законодавчого закріплення;

- здійснити порівняльний аналіз категорії “випробування”, “стажування” та “конкурсний відбір”;

- запропонувати власне визначення функцій випробування та їх класифікацію;

- обґрунтувати загальні критерії оцінки особи, яка підлягає випробуванню та результатів випробування;

- здійснити конкретизацію юридичної природи випробування як юридичного факту, юридичної дії та юридичного наслідку;

- проаналізувати фактори, що впливають на ефективність випробування як правового інституту та результату дії права;

- сформулювати авторське визначення гарантій прав в процесі випробування та дати їх класифікацію.

Об’єктом дослідження є випробування при прийнятті на роботу як умова трудового договору та складова сучасної системи управління кадрами.

Предметом дослідження є правове регулювання випробування при прийнятті на роботу як умови трудового договору та забезпечення якісного підбору кадрів; визначення терміну, суб’єктів, строку та результату випробування; дослідження факторів ефективності інституту випробування та гарантій прав сторін правовідносин випробування.

Методи дослідження. Для отримання достовірних наукових результатів у дисертації застосовувалась система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів.

Використання філософсько-світоглядових підходів надало можливість дослідити інститут випробування як категорію, що має державно-владний характер та аксеологічну націленість, що обумовлює висновки про цінність цього інституту для суспільства та людського існування. На основі застосування принципів діалектики була визначена залежність рівня розвитку та ефективності випробування як динамічної категорії від рівня розвитку держави і суспільства, ідеалістичний метод обумовив дослідження залежності випробування від рівня свідомості та правової культури його суб’єктів, а метафізичний – забезпечив дослідження ознак, функцій та принципів випробування як юридичної категорії та правового інституту.

З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано наступні методи і прийоми:

формально-логічний дав можливість на основі дослідження існуючих ідей та концепцій сформулювати положення щодо сутності випробування та його місця в сучасній системі управління кадрами та норм трудового права;

історичний забезпечив аналіз інституту випробування з точки зору його становлення та розвитку, а також еволюційного формування самого поняття випробування і його гарантій;

системний дав можливість провести комплексне дослідження інституту випробування, визначити його місце в системі кадрового менеджменту та системі умов трудового договору;

структурно-функціональний застосовано при дослідженні змісту інституту випробування. Це надало можливість не лише виокремити і дослідити поняття, значення, правову природу випробування, строки, зміст та наслідки випробування, а і розкрити їх внутрішні закономірності, зв’язки, взаємозв’язки, виявити взаємодію компонентів цілого, знайшовши його логічний вираз. В результаті випробування було досліджено як окрему категорію галузі, що має чітко визначене функціональне призначення;

класифікація використана в процесі систематизації факторів, що визначають ефективність випробування та підрозділу основних гарантій прав суб’єктів випробування;

визначення застосовувалось для розкриття змісту наукових термінів і понять, що характеризують випробування, а саме: випробування при прийнятті на роботу, ефективність випробування, гарантії випробування, функції випробування;

порівняння дало можливість зрівняти випробування з елементами сучасної системи управління кадрами та іншими інститутами і нормами трудового права, а також порівняти вплив різних факторів та умов на ефективність випробування.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою перше в сучасних умовах у вітчизняній юридичній літературі комплексне спеціальне дослідження випробування при прийнятті на роботу з точки зору його природи, змісту, значення, місця в сучасній системі управління кадрами, ефективності та засобів гарантування.

Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає у наступних висновках, положеннях та рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему:

· з’ясовано правову природу і значення випробування як елементу децентралізованого регулювання трудових відносин, важливого засобу перевірки ділових якостей працівника, однієї з найважливіших умов правильного підбору і розстановки кадрів, способу стабілізації трудових правовідносин, умову вірного вибору працівником місця роботи, свідчення поєднання інтересів сторін трудового договору;

· дається авторське визначення випробування при прийомі на роботу як встановленої у законодавстві і обумовленої сторонами при укладенні трудового договору процедури, що має на меті перевірку відповідності професійних, ділових і особистих якостей працівника роботі, що йому доручається;

· з’ясовані особливості зловживання правом у сфері випробування, які полягають у необґрунтованому розширенні роботодавцем наданих йому прав і порушенні суб’єктивних прав іншої сторони та у протиправному розумінні та виконанні прав працівником і нехтуванні покладеними обов’язками;

· доведена необхідність законодавчого закріплення оптимальних строків випробування з їх диференціацією в залежності від професійного рівня працівника, кваліфікації робіт, вимог до виконуваної роботи, складності і шкідливості умов праці;

· здійснено порівняльний аналіз категорій ”стажування” як засобу підвищення кваліфікації та вивчення позитивного досвіду роботи, “конкурсний відбір” як оцінки найкомпетентнішого працівника конкурсною комісією для заміщення вакантної посади та “випробування” як встановлення відповідності працівника займаній посаді з точки зору їх мети, змісту, форм та значення;

· виокремлено загальні критерії оцінки особи, яка проходить випробування, а саме: професійний, що передбачає наявність ділових якостей, практичного досвіду, стажу за спеціальністю, кваліфікації, теоретичної підготовки; психологічний, складовими якого є усвідомлення обов’язків і прав, особисті якості, чесність, дисциплінованість, організаційні здібності; морально-правовий, що формується під впливом рівня правової культури, вихованості, обізнаності із статусом, моральних якостей особи;

· здійснена конкретизація випробування як юридичного факту, що породжує виникнення, зміну чи припинення відносин випробування, тобто має правоутворюючий характер; юридичної дії, що має активний характер і вчиняється з метою досягнення результату та юридичного наслідку, який може мати позитивний чи негативний характер, але завжди передбачає настання певного правового результату;

· запропоновано власне бачення функцій випробування, що об’єднує два аспекти, а саме: обумовлений соціальним призначенням трудового права та інтересами суб’єктів трудових відносин вплив норм, що регламентують випробування, на поведінку суб’єктів суспільних відносин та як вплив випробування на інші інститути трудового права і суміжних галузей права;

· обґрунтована класифікація функцій випробування на зовнішні, що мають загальноправовий характер і визначають зміст загально-регулятивного впливу випробування (виховна, культурна, інформаційна, стимулююча, політична, економічна, соціальна) та внутрішні, що обумовлюються спеціально-правовим значенням випробування (регулятивна, охоронна, гуманістична, відновлювальна, орієнтаційна, каральна);

· досліджено фактори, що визначають ефективність правового регулювання випробування, а саме: цілеспрямованість регулятивного впливу на випробування; відповідність норм, що регулюють випробування об’єктивним умовам розвитку суспільства та суспільним потребам; ступінь соціальної корисності результатів регулювання випробування; підвищення якості норм, що регламентують випробування, та дієвості механізму правового регулювання трудових відносин; належний рівень правосвідомості та правової культури суб’єктів випробування, відповідність норм про випробування міжнародно-правовим стандартам у сфері трудових відносин;

· визначаються гарантії прав у процесі випробування як система засобів, способів та умов, за допомогою яких забезпечуються реалізація, охорона, захист та поновлення прав працівника в процесі правовідносин випробування та дається класифікація юридичних гарантій прав суб’єктів випробування за ступенем поширеності (загальні, спеціальні, специфічні); за змістом (гарантії реалізації, захисту та поновлення прав); гарантії реалізації обов’язку; за характером впливу (регулятивні, охоронні); за роллю у здійсненні прав працівника та роботодавця (гарантії виникнення, реалізації, зміни та припинення правовідносин випробування) та за суб’єктами (гарантії сторін випробування, громадських, контрольних та судових органів).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки, положення і рекомендації даної роботи сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права і можуть використовуватись у наукових дослідженнях випробування як умови трудового договору та засобу якісного підбору кадрів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності по реалізації конституційного права громадян на працю та вдосконаленні практичних аспектів випробування при прийнятті на роботу.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання нормативного курсу трудового права та спецкурсів “Роботодавець як суб’єкт трудових правовідносин”, та “Реформування трудового законодавства” в юридичних вищих закладах освіти, а також при підготовці відповідних підручників, програм і навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на наступних науково-практичних конференціях: на міжнародній науковій міжвузівській конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області, 25 січня – 03 лютого 2004 р.; тези доповіді “Поняття і природа випробування при прийнятті на роботу” опубліковані; на всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ 23-24 квітня 2004 р.; тези доповіді “Інститут випробування: природа, сутність та шляхи вдосконалення” опубліковані); на міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (м. Київ 28-29 квітня 2004 р.; тези доповіді “Проблеми випробування при прийнятті на роботу (до питання про строки)” опубліковані); на Міжнародній науково-практичній конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області 24-29 січня 2005 р.; тези доповіді “Випробування при прийнятті на роботу як спосіб визначення придатності до виконання роботи” опубліковані); на всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ 18 травня 2005 р.; тези доповіді “Випробування при прийнятті на роботу як елемент кадрового менеджменту” опубліковані); на міжнародній науково-практичній конференції “Развитие и перспективы национальной правовой системы в контексте европейских интеграционных процессов (м. Мінськ 16-17 червня 2005 р.; тези доповіді “Соотношение интересов сторон трудового договора по законодательству Украины в рамках интеграционных процессов” опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладено у 10 публікаціях, серед яких 4 наукових статті у фахових виданнях та шість тез виступів на всеукраїнських та міжнародних конференціях.

Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження і авторським підходом до їх вирішення. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (188 найменувань) та 4 додатки. Обсяг дисертації 196 сторінок. Список використаних джерел 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження; визначається ступінь її наукової розробки та зв’язок з науковою тематикою кафедри цивільного та трудового права Київського університету права НАН України; розкрито мету і завдання; визначено об’єкт, предмет, методи та наукову новизну дослідження; розкрито теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача; подається характеристика апробації результатів дисертації.

У першому розділі “Випробування при прийнятті на роботу у нових соціально-економічних реаліях”, який складається з двох підрозділів, досліджується співвідношення і взаємовплив таких категорій як сучасна система управління кадрами, кадровий менеджмент та випробування при прийнятті на роботу, а також визначається вплив на інститут випробування предмету, методу, принципів і функцій кадрового менеджменту.

Кадровий менеджмент характеризується як багатоаспектна категорія, що охоплює певні види діяльності, пов’язані з управлінням людьми; сферу людських знань про управління; певну категорію людей, що мають професійні знання та уміння досягти певної управлінської мети. Категорія “менеджмент” та “управління” є близькими за значенням, однак не тотожними категоріями. Сучасна система управління має більш широке значення, оскільки застосовується до різних видів діяльності, сфер відносин, органів і суб’єктів. Воно охоплює п’ять основних сфер, що відображають можливості упорядкування різноманітних відносин. А саме: стратегічну, маркетингову, фінансову, кадрову та інноваційну. Таким чином, кадровий менеджмент є одним із багатоманітних напрямків сучасної системи управління соціальною системою в аспекті трудових відносин, що являє собою науково та методологічно обґрунтовану діяльність по організації та використанню можливостей працівників для досягнення мети організації в цілому шляхом підбору, розстановки, навчання і розвитку кадрів; створення необхідних умов праці, її охорони та гарантування трудових прав як діяльністю профспілок, так і можливістю звернення працівника до органів по вирішенню трудових спорів.

Випробування при прийнятті на роботу є складовою системи кадрового менеджменту, що, в свою чергу, є напрямком управлінської діяльності та впливає на формування сучасної системи управління кадрами. Саме кадровий менеджмент забезпечує дотримання процедури у сфері трудових відносин, чіткого порядку взаємодії суб’єктів, сприяє ефективному підбору кадрів, визначає зміст кадрової політики та створює необхідні умови організації виробничих процесів.

Важливість інституту випробування як однієї із складових кадрового менеджменту, його належність до сучасної системи управління кадрами обумовлюють необхідність дослідження взаємовпливу і взаємозалежності інституту випробування та таких важливих категорій як предмет, метод, функції і принципи кадрового менеджменту.

Якість сучасної системи управління кадрами залежить перш за все від ретельного підбору та розстановки кадрів. Процес підбору кадрів передбачає, по-перше, визначення мети та основних напрямків роботи з кадрами і постійне вдосконалення системи кадрової роботи в організації; по-друге, визначення засобів, форм та методів досягнення поставленої мети, організації роботи по виконанню прийнятих рішень, а також контроль за виконанням намічених заходів. Важливого значення має оцінка персоналу, що засновується на відповідності стратегічній меті установи та загальної системи управління.

Єдність кадрового менеджменту та випробування при прийнятті на роботу забезпечується за допомогою системи методів. При цьому необхідно наголосити на двох моментах, по-перше, зазначені методи мають системний характер і не існують ізольовано і, по-друге, вони відображають особливості меншої за обсягом системи якою і є відносини в сфері випробування, тобто мають внутрішній характер і особливості більш широкої за обсягом системи, якою і є управління кадрами, тобто мають зовнішній характер.

Вихідним для розуміння співвідношення випробування та кадрового менеджменту є визначення системи принципів, що покладаються у їх основу та в стислому вигляді відображають найсуттєвіші риси управління процесом випробування. Серед основних принципів управління кадрами, що втілюються в процесі випробування є розподіл праці, науковість, комплексність, системність, економічність, дисципліна, поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, єдиноначальність, справедливість, стимулювання та відповідальність.

Функціональне призначення кадрового менеджменту в системі відносин випробування визначається через основні напрямки діяльності суб’єктів управління. Правомірним є виокремлення загальних функцій, основними серед яких є планування, регулювання, організаційна та охоронна функції, а також координаційна, мотиваційна та контрольна. Важливого значення мають такі спеціальні функції, як загальне керівництво, оперативне управління виробництвом, управління працею, фінансами, маркетингом та соціальним розвитком установи.

У другому розділі “Випробування як умова трудового договору, що забезпечує якісний підбір кадрів”, який складається з трьох підрозділів визначається правова природа випробування, обґрунтовується авторське бачення категорії випробування при прийнятті на роботу та його значення. Особлива увага приділена строкам випробування, особливостям встановлення випробування для різних категорій працівників, а також аналізу змісту випробування, його результату і правових наслідків.

Характеризуючи поняття випробування при прийомі на роботу, ми повинні врахувати всі його ознаки і зробити висновок про те, що випробування при прийнятті на роботу – це передбачена в законодавстві і встановлена сторонами при укладенні трудового договору (контракту) процедура перевірки відповідності професійних, ділових і особистісних якостей працівника роботі, яка йому доручається. Випробування є одним з елементів децентралізованого (договірного) регулювання трудових відносин; важливим способом перевірки ділових якостей працівника; однією з найважливіших умов якісного підбору і розстановки кадрів; одним із способів стабілізації трудових правовідносин. Випробування можливо розглядати як умову правильного вибору працівником місця роботи, а роботодавцем - працівника, свідченням поєднання інтересів сторін трудового договору. Воно сприяє виконанню державних програм по забезпеченню зайнятості і працевлаштування населення.

Значення випробування важко переоцінити, оскільки за його допомогою здійснюється: належний підбір кадрів і забезпечуються, стабілізуються трудові правовідносини; перевірка ділових якостей працівника; шляхом поєднання інтересів сторін трудового договору досягається правильний вибір працівником місця роботи; є елементом регулювання трудових відносин.

Термін випробування є важливою вимогою випробування. Його призначенням є встановлення часових меж перевірки відповідності працівника роботі, що йому доручається. Термін випробування є способом захисту прав працівника та визначення результату випробування. Закінчення цього терміну забезпечує продовження трудових відносин працівника на постійній основі. Саме тому важливого значення має чітке визначення терміну випробування. Законодавчого закріплення потребують питання перенесення та скорочення терміну випробування. Достатній термін випробування може бути визначений як обмежений рамками календарного часу період, визначений сторонами при укладенні трудового договору, що відповідає кваліфікації та складності праці працівника, вираженому у тижнях. За його допомогою можна забезпечити справедливий, диференційований рівень обчислення тривалості строку випробування в залежності від складності роботи і вимог до працівника, що проходить випробування.

У трудовому законодавстві України необхідно диференціювати тривалість строку випробування для різних категорій працівників. Терміном, достатнім для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, і допустимого законодавцем строку випробування є обмежений рамками календарного часу період, встановлений сторонами при укладенні трудового договору. Цей термін обмежує в часі право роботодавця визначати ступінь відповідності працівника його роботі і дає змогу, в разі встановлення невідповідності, звільнити його у встановленому законом порядку за результатами випробування.

Випробування є категорією, що має визначений зміст та характеризується настанням певних наслідків. Зміст випробування складає виконання працівником трудових функцій, що характеризують ступінь його відповідності дорученій роботі. особливості випробування як важливого інституту трудового права надає можливість відмежувати його від таких інститутів, як стажування та конкурс, дослідження яких сприяє встановленню правової природи та сутності випробування.

У розділі третьому “Дієвість випробування та гарантованість прав суб’єктів у процесі та в результаті випробування”, що складається з двох підрозділів, аналізуються фактори, що впливають на ефективність інституту випробування та аналізуються гарантії і способи захисту та поновлення порушених в процесі випробування суб’єктивних прав.

Ефективність випробування при прийнятті на роботу може бути досліджена через: визначення функціонального призначення інституту випробування як сукупності правових норм, що регламентують процес випробування при прийнятті на роботу; характеристику факторів, що впливають на ефективність інституту випробування; визначення критеріїв ефективності випробування як правового інституту та практичної категорії; обґрунтування шляхів підвищення ефективності інституту випробування. Ефективність інституту випробування розуміється як співвідношення між фактично досягнутим, дійсним результатом реалізації випробування і тією метою, для досягнення якої були прийняті норми, що регламентують випробування.

Ефективність інституту випробування у нормативній сфері пов’язується з такими факторами, як: розробка комплексних прогностичних і планових актів стосовно розвитку законодавства України; усунення юридико-технічних дефектів трудового законодавства шляхом нормативного закріплення вимог і правил юридичної техніки; врахування в трудовому законодавстві закономірностей функціонування та вдосконалення економічної системи; приведення права у відповідність до вимог демократичного розвитку держави та підвищення ролі інститутів безпосередньої демократії; підвищення дієвості та результативності механізму реалізації права; відповідність норм права рівню правосвідомості громадян; реальність відповідальності всіх суб’єктів права; чітке визначення форм та сфер впливу права на трудові відносини; упорядкування системи законодавства з метою підвищення рівня його узгодженості; підвищення ефективності застосування права у відповідності до пануючого у суспільстві юридичного світогляду.

Інститут випробування виконує дві групи функцій: зовнішні функції, що мають загальноюридичний характер та визначають зміст загально-регулятивного впливу випробування. Серед функцій цієї групи розрізняють: виховну, культурну, інформаційну, стимулюючу, політичну, економічну та соціальну. Їх реалізація безпосередньо впливає на ефективність випробування, оскільки визначає його загально-правове та соціальне призначення. Внутрішні функції інституту випробування обумовлюються його спеціальноправовим значенням. Серед них: регулятивна функція, що забезпечує встановлення позитивних правил поведінки з метою організації суспільних відносин у сфері випробування та координації взаємодії суб’єктів у цій сфері; охоронна, спрямована на охорону суспільних та особистих інтересів у процесі випробування; гуманістична функція, що забезпечує верховенство прав і свобод людини під час випробування; відновлювальна, спрямована на відновлення порушених у процесі випробування прав; орієнтаційна, що забезпечує закріплення змісту прав і свобод суб’єктів випробування та каральна, що виявляється у встановленні і гарантуванні державою заходів юридичного захисту прав і інтересів суб’єктів випробування.

У сучасному законодавстві великого значення набуває закріплення на законодавчому рівні правових норм, які визначають чіткі положення дотримання та захисту прав громадян, а особливо – працюючих громадян в галузі існування трудових правовідносин. При цьому важливим є встановлення нових та дотримання існуючих гарантій прав працівників, що проходять випробування.

Важливого значення мають юридичні гарантії права в процесі випробування, які можуть бути класифіковані за характером приписів, що вміщуються в нормах (матеріальні, процесуальні), за ступенем поширеності (загальні, спеціальні, специфічні), за змістом (гарантії реалізації випробування, захисту та поновлення порушених прав), за характером впливу на поведінку суб’єктів (регулятивні, охоронні), за роллю у здійсненні прав працівника і роботодавця (гарантії виникнення правовідносин, їх реалізації, зміни чи припинення) та за суб’єктами реалізації гарантій, що застосовуються працівником, роботодавцем, громадськими органами, контрольно-наглядовими та судовими органами.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні місця випробування в сучасній системі управління кадрами, його співвідношення з кадровим менеджментом, аналізі правового регулювання випробування при прийнятті на роботу за законодавством України, дослідженні дієвості випробування та гарантування і поновлення прав суб’єктів випробування.

1. Визначення місця випробування при прийнятті на роботу в сучасній системі управління кадрами зумовлює необхідність дослідження категорії “кадровий менеджмент”. Доцільність її характеристики полягає у значенні цієї складової для випробування. Кадровий менеджмент забезпечує дотримання процедури у сфері трудових правовідносин, встановлює чіткий порядок взаємодії суб’єктів трудових відносин, забезпечує якісний підбір кадрів, встановлює наукову основу кадрової політики та створює умови доцільної організації виробничих процесів.

2. Важливого значення для інституту випробування мають принципи кадрового менеджменту. А саме: принцип ситуативності, що визначає відповідність посади та кандидата з врахуванням особливостей конкретної ситуації; принцип поєднання молодих та досвідчених кадрів, що забезпечує наступність кадрової системи; принцип компенсованості, що надає можливість врівноважити позитивні та негативні сторони працівників для створення працездатного колективу; принцип динамізму, що забезпечує можливість поєднання стабільності трудового колективу і планомірно організованого руху кадрів.

3. Випробування є інститутом трудового права, що має характерні ознаки та юридичні властивості. Воно передбачено законодавчо, має договірну основу, обмежується встановленими строками, тривалість яких залежить від категорії працівників і волі роботодавця. Умова випробування відображається в акті правозастосування – трудовому договорі і наказі – акті роботодавця, зміст встановлюється виходячи з особливостей трудової функції, а значення полягає у породженні правових наслідків для працівника і роботодавця.

4. Необхідно розмежовувати поняття умови щодо випробування як додаткової умови змісту трудового договору, що передбачає випробування, та випробування при прийнятті на роботу як обумовленої певним строком процесу взаємодії працівника і роботодавця з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

5. Значення інституту випробування полягає у тому, що воно є одним з елементів децентралізованого (договірного) регулювання трудових відносин; важливим способом перевірки ділових якостей працівника; умовою правильного підбору та розстановки кадрів; способом стабілізації трудових правовідносин; засобом забезпечення зайнятості та працевлаштування населення, а також свідченням поєднання інтересів сторін трудового договору.

6. Випробування наділене певними властивостями, що характеризують правовідношення. В його основі знаходяться правомірні та протиправні дії суб’єктів трудового права, тобто юридичні факти правоутворюючого, правозмінюючого та правоприпиняючого характеру, їх результатом є певні правові наслідки. Зазначений інститут реалізується у формі використання (можливості реалізації прав сторін), дотримання (не вчинення протиправних дій, що порушують інтереси однієї із сторін), виконання (реалізація обов’язків, покладених договором) та застосування, що передбачає участь спеціального державного органу (посадової особи).

7. Термін випробування визначається часовими межами перевірки відповідності працівника тій роботі, яка йому доручається та специфічною гарантією. Важливим є чітке визначення позиції законодавця у цій сфері стосовно можливості перенесення, зарахування та скорочення терміну випробування. Визначення достатнього для перевірки відповідності працівника терміну може пов’язуватись із обмеженим рамками календарного часу періодом, що відповідає розряду оплати праці працівника, вираженому у тижнях. Він забезпечує справедливий, диференційований рівень обчислення тривалості строку випробування.

8. Ефективність випробування при прийнятті на роботу може бути досліджена через аналіз функціонального призначення норм, що складають інститут випробування; характеристику факторів, що впливають на ефективність випробування; визначення критеріїв ефективності випробування та обґрунтування шляхів підвищення ефективності інституту випробування. Важливого значення для характеристики ефективності випробування має аналіз його функцій, які надають можливість визначити реальні дії суб’єктів випробування щодо досягнення мети випробування; характеризують залежність між нормами про випробування, правовідносинами випробування та індивідуальними актами, що конкретизують випробування; визначають сутність правового регулювання випробування та межі впливу права і держави на відносини випробування.

9. Належність випробування до сфери правового впливу надає можливість виокремити зовнішні функції випробування, що мають загальноправовий характер та визначають загальний вплив випробування як на поведінку суб’єктів, так і на інші інститути трудового права. Основними серед них є культурна, виховна, інформаційна, стимулююча, політична, економічна, соціальна.

10. Наявність спеціальної мети та призначення випробування як умови трудового договору визначає можливість виокремлення внутрішніх функцій випробування, що мають спеціально-правове значення. Це регулятивна, охоронна, гуманістична, відновлювальна, орієнтаційна та каральна функції: хоча вони мають різноманітне значення, лише у взаємодії вони характеризують функціональне призначення випробування.

11. Основними факторами, що визначають ефективність правового регулювання випробування є чітке визначення мети регулювання випробування; вдосконалення чинного законодавства в сфері трудових відносин; інтенсифікація регулювання випробування як за рахунок прийняття нових норм, так і підвищення якості діючих; врахування засобів досягнення мети норм про випробування та соціальної корисності цих норм; вдосконалення механізму правового регулювання відносин випробування; підвищення правосвідомості і правової культури суб’єктів відносин випробування та відповідність норм, що регулюють випробування вимогам МОП, які торкаються основних прав людини у сфері праці.

12. До юридичних гарантій, що націлені на поновлення порушених в процесі випробування трудових прав належать конституційне право громадян оскаржити дії посадових осіб, державних і громадських органів та наявність системи державних і громадських структур, що забезпечують розгляд заяв працівників про порушення трудових прав та їх поновлення. Важливого значення в системі гарантій поновлення прав має зміцнення законності в сфері трудових відносин шляхом підвищення якості трудового законодавства та встановлення відповідальності роботодавця за невиконання його вимог.

13. Гарантії стосовно поновлення трудових прав в процесі випробування можуть бути класифіковані на організаційні, що передбачають діяльність спеціальних органів, які констатують факт порушення, визначають шляхи і засоби поновлення порушених прав, та нормативні, що забезпечують закріплення статусу суб’єкта, що проходить випробування, межі втручання роботодавця в процес випробування, можливості працівника, який проходить випробування звернутися за захистом порушених прав, засоби впливу на роботодавця з метою попередження чи припинення порушення прав та їх поновлення.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено

в таких публікаціях автора:

1. Мельничук Н.О. Встановлення строку випробування при прийнятті на роботу // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 1. – С. 70–74.

2. Мельничук Н.О. Зміст випробування при прийнятті на роботу та його правові наслідки // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 15. – К., 2004. – С. 431- 438.

3. Мельничук Н.О. Захист порушених прав працівника в результаті випробування // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 16. – К., 2005. – С. 597-611.

4. Мельничук Н.О. Співвідношення та взаємовплив категорій управління кадрами, кадровий менеджмент і випробування при прийнятті на роботу // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 4. – С. 159-163.

5. Мельничук Н.О. Поняття і природа випробування при прийнятті на роботу. // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції (м. Косів Івано-Франківської області 25 січня – 03 лютого 2004 р.) – Вип. 5. – К., 2004. – С. 51-53.

6. Мельничук Н.О. Інститут випробування: природа, сутність та шляхи вдосконалення. // Юридичні читання молодих вчених. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 23 – 24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 379-381.

7. Мельничук Н.О. Проблеми випробування при прийнятті на роботу (до питання про строки). // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 28-29 квітня 2004року). Збірник наукових праць. В 2 ч. – К.: Національна академія управління, 2004. Ч. 2. – С. 328-332.

8. Мельничук Н.О. Випробування при прийнятті на роботу як спосіб визначення придатності до виконання роботи. // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції (м. Косів Івано-Франківської області 24.01-03.02 2005р.) – Вип. 6. – К., 2005. – С. 48-50.

9. Мельничук Н.О. Випробування при прийнятті на роботу як елемент кадрового менеджменту. // Другі юридичні читання. Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 364-366.

10. Мельничук Н.А. Соотношение интересов сторон трудового договора по законодательству Украины в рамках интеграционных процессов. // Развитие и перспективы национальной правовой системы в контексте европейских интеграционных процессов: материалы Междунар. науч.-практ. конф., 16-17 июня 2005, Минск: Изд. центр БГУ, 2005. – С. 211-212.

АНОТАЦІЯ

Мельничук Н.О. Правове