НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

Могилов Олександр Дмитрович

УДК 903.21(477.4/5)6383

СПОРЯДЖЕННЯ КОНЯ СКІФСЬКОЇ ДОБИ

У СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ ЛІСОСТЕПУ

Історичні науки – 07.00.04 – археологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ–2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України

Науковий керівник: доктор історичних наук,

старший науковий співробітник,

Скорий Сергій Анатолійович,

Інститут археології НАН України,

завідувач відділу археології раннього залізного віку

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Медвєдєв Олександр Павлович,

Воронезький державний університет,

професор кафедри археології

та історії давнього світу

кандидат історичних наук,

Вальчак Сергій Борисович,

Інститут археології Російської Академії наук,

науковий співробітник відділу

скіфо-сарматської археології

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,

кафедра історіографії та джерелознавства,

Міністерство освіти та науки України,

м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться ” 1 листопада 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології НАН України (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 12)

Автореферат розісланий 6 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук: Є. І. Архипова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В історії Півдня Східної Європи увагу дослідників постійно привертає скіфський період. Скіфські кочові племена, прийшовши зі сходу, разом із передскіфським населенням, створили оригінальну і колоритну скіфську культуру. Скіфи, маючи основною територією розселення у Північному Причорномор’ї степовий регіон, здійснили значний вплив на матеріальну культуру суміжних територій, у тому числі й на Лісостеп Східної Європи. Він проявився, насамперед, у запозиченні скіфських озброєння, предметів спорядження коня, мистецтва звіриного стиля. Кінь відігравав особливу роль у господарстві і військовій справі скіфів, що увійшли у античну літературну традицію як непереможні кінні воїни-кочовики. Для максимально зручного керування конем племена скіфської доби використовували передовий для свого часу комплекс спорядження коня.

Деталі кінського спорядження, входячи до “скіфської тріади” (за Б.М. Граковим), є одним із найхарактерніших елементів скіфської культури степового поясу Євразії і суміжних територій. Не є виключенням і Лісостеп Східної Європи.

Актуальність теми зумовлюється необхідністю всебічного вивчення предметів кінського спорядження з Лісостепу Східної Європи. Предмети спорядження коня неодноразово привертали увагу дослідників. Здійснювався аналіз окремих речей на різних територіях або у окремі часові проміжки. Однак, повної типолого-хронологічної характеристики предметів кінського спорядження не було зроблено ні для Лісостепу Східної Європи, ні, тим більше, для Північного Причорномор’я, чи євразійських скіфоїдних культур.

Важливою є систематизація всього матеріалу на основі єдиних класифікаційних і хронологічних підходів. Необхідним є залучення до роботи нових матеріалів, що введені до наукового обігу останнім часом. Східноєвропейський Лісостеп є великим регіоном Європейської Скіфії. Здійснення характеристики предметів кінського спорядження з цього регіону закладає основи для загальної характеристики окресленої категорії матеріальної культури на Півдні Східної Європи та порівняння отриманої картини із аналогічними даними у Степовому регіоні та на Північному Кавказі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках аспірантської програми у Відділі археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, в межах планової теми відділу “Поховальні пам’ятки Надчорноморщини доби раннього заліза”, держ. № 04.144.

Мета і завдання дослідження.

Метою роботи є аналіз предметів кінського спорядження культури скіфського часу Лісостепу Східної Європи, їх класифікація та хронологічна атрибуція.

В завдання дослідження входили:

1. Критичний аналіз існуючих у літературі точок зору на окреслену проблему.

2. Виокремлення і збір предметів для аналізу.

3. Проведення класифікації речей шляхом поділу предметів кінського спорядження на різнорівневі класифікаційні групи; з’ясування територіальних і хронологічних меж таких груп.

4. Здійснення хронологічної атрибуції предметів шляхом датування комплексів, у яких вони знайдені та аналогій; з’ясування специфічного набору речей для кожного з етапів побутування артефактів.

Об’єктом дослідження є предмети спорядження коня з території культури скіфської доби Лісостепу Східної Європи.

Предметом дослідження є комплекс кінського спорядження племен скіфського часу Лісостепу Східної Європи.

Хронологічні межі дослідження – скіфський час: від кінця VIII – початку VII ст. до н. е. до початку III ст. до н. е.

Територіальні межі охоплюють ареал культури скіфського часу Лісостепу Східної Європи. На цій території виділяють низку локальних культурних груп: Західноподільську, Східноподільську, пам’ятки Волині, Києво-Черкаську (складається з Тясминської, Пороської, Київської підгруп), Лівобережну Терасову Лісостепову, старожитності басейна Сейма, Посульську, пам’ятки басейна Псла, Ворскленську, Сіверськодонецьку, Середньодонську.

Методика дослідження була обумовлена метою роботи та її завданнями. Автором були застосовані наступні методи: порівняльно-типологічний, для виділення предметів кінського спорядження, поділу їх на різнорівневі класифікаційні групи, датування за аналогіями; статистичний, задля отримання картини поділу за територіями та періодами; математичний, для здійснення кількісних обрахунків; кореляційний для з’ясування співвіднесення певних речей із іншими предметами, їх групами, територіями, хронологічними періодами.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше було здійснено повну і системну типологічну і хронологічну характеристики предметів кінського спорядження з окресленої території. У ході роботи було виділено понад шість тисяч речей, що становлять надійну джерельну базу, окремі з них вводяться до наукового обігу вперше. Проведення класифікації дозволило виділити групи речей, з’ясувати час їх побутування, а також зробити висновок про наявність предметів з головним функціональним призначенням (вудила, псалії, ремені), розвиток яких і забезпечив наявність передового для свого часу комплексу деталей спорядження коня. Головним рушієм у зміні групи речей з головним декоративним призначенням (бляхи, привіски, дзвіночки) були зміни у моді, сакральних звичаях. Вдалося виділити різночасові групи пам’яток із властивими їм наборами предметів. Зроблено висновок, про наявність двох головних періодів побутування предметів кінського спорядження та перехідного часу між ними, що підтверджує тезу про двоетапність процесу становлення матеріальної культури Європейської Скіфії. Перший період датовано кінцем VIII – серединою VI ст. до н. е., другий – останньою чвертю VI – початком III ст. до н. е. Між ними наявна перехідна група, віднесена до 2-ої половини VI ст. до н. е. Встановлено наявність у Лісостепу Східної Європи двох ареалів пам’яток у яких виявлені деталі спорядження коня.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при розгляді локальних і загальних проблем археології скіфського часу та раннього залізного віку у наукових статтях, монографіях, навчальних підручниках і посібниках, спеціальних курсах у вищих навчальних закладах. Здійсненний аналіз матеріалів спорядження коня з Лісостепу Східної Європи може бути підгрунтям для підготовки повного зводу предметів спорядження коня у культурах скіфського типу на теренах Євразії. Проведена характеристика предметів дозволить проводитити культурно-хронологічну атрибуцію речей з нових досліджень та старих необроблених колекцій, допоможе при створенні музейних експозицій.

Особистий внесок здобувача. Збір і аналіз матеріалів дослідження здійснено автором. У роботі, написаній у співавторстві з А.Ф. Гуцалом, В.А. Гуцалом, В.П. Мегеєм введено до наукового обігу матеріали могильника біля с. Теклівка, у роботах у співавторстві з С.В. Діденко – групу речей з Національного музея історії України (НМІУ), при цьому автором здійснено характеристику вуздечних предметів.

Апробація результатів дослідження відбувалась на регіональних і міжнародних наукових конференціях у Києві, Тернополі, Чигирині у 2001 – 2005 рр., у доповідях на засіданнях Відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України.

Результати дисертації викладені у 9 наукових статтях (3 – у співавторстві), з них 6 – у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та висновків (187 сторінок), списку використаних джерел (622 найменування) і трьох додатків (406 сторінок). Загальний обсяг роботи 649 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

ВСТУП

У вступі предмети спорядження коня визначено як одну з провідних категорій скіфської матеріальної культури. Підкреслено актульність теми та необхідність розробки проблеми. Вказано на зв’язок роботи з науковими програмами та темами, визначено мету і завдання роботи, а також об’єкт і предмет дослідження. Констатовано новизну отриманих результатів, визначене їх практичне значення. Наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження, публікації за темою роботи.

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІОГРАФІЯ І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

Класифікаційні і хронологічні характеристики деталей кінського спорядження містилися вже у найраніших узагальнюючих працях зі скіфської тематики. У історії вивчення спорядження коня умовно виділяється два етапи. Критерієм для виділення етапів є початок широкого вивчення типології предметів кінського спорядження і розгляду хронологічних позицій окремих типів. І етап триває від кінця XIX, до початку 50-х рр. XX ст. ІІ етап – від початку 50-х рр. XX ст. до сьогодення.

І етап починається з зародженням і розвитком скіфології. Предмети кінського спорядження піддаються ідентифікації і класифікації, однак типологічний розподіл зустрічається лише спорадично. Одночасно, проводиться хронологічна атрибуція окресленої категорії матеріальної культури. Серед досліджень цього часу слід виділити роботи О. С. Лаппо-Данилевського, В. Б. Антоновича, І. Є. Забєліна, О. О. Бобринського, О. А. Спіцина.

Основною ознакою ІІ етапа є масове поширення праць, у яких розглядається типологія предметів кінського спорядження і хронологічно характеризуються окремі типи. Він розпочинається виходом робіт О. О. Ієссена у 1953 і 1954 рр. Іншими дослідниками, що розробляли вказані проблеми, були П. Д. Ліберов, Б. М. Граков, М. І. Артамонов, В. Г. Петренко, О. І. Тереножкін і В. А. Іллінська, В. Ю. Мурзін, Г. Т. Ковпаненко, С. С. Безсонова, С. А. Скорий, С. В. Махортих, Л. К. Галаніна, О.П. Медведєв, І. М. Медведська, А. Ю. Алексєєв, С. Б. Вальчак та ін. У роботах цих дослідників було розглянуто розвиток окремих категорій предметів, або всього комплексу на окремих територіях чи в різні часові проміжки. Однак, повного вивчення деталей спорядження коня з Лісостепу, чи з півдня Східної Європи так і не відбулось.

Джерельну базу дослідження становлять щонайменше 6245 предметів (часто у роботах вказується кількість предметів у множині, без конкретного числа; у таких випадках, при підрахунках, я використовую мінімальне число множини – 2). З них вудил – не менше 585, псаліїв – принаймні 982, навершь псаліїв – 8, блях – щонайменше 1758, налобників – 34, пряжок – 233, пряжок-пронизок – 360, пронизок – понад 1014, ворворок – 672, привісок – 261, пластин – 6, нагрудник – 1, дзвіночків – 163, нахрапників – 113, решток ременів – 32, обкладин руків’я нагайок – 8, неатрибутованих предметів – не менше 15.

Вказані речі походять з принаймі 504 поховань (у окремих випадках кургани з предметами кінського спорядження описані сумарно, тут вказана їх мінімально можлива кількість) і 33 поселень.

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРЕДМЕТІВ

Загальні засади класифікації. Для розподілу артефактів за різновидами на основі відмінності у функціональному призначенні, матеріалі виготовлення, розмірі і пропорціях частин, орнаменті та за іншими критеріями, використовується класифікація. Виділення різнопорядкових груп дозволяє точно визначити хронологічні, територіальні межі, специфіку використання та інші показники кожної з них.

При класифікації застосована наступна система таксонів: клас, підклас, відділ, тип, підтип (за виключенням таксонів у підрозділі “псалії”: клас, підклас, група, відділ, тип).

Спочатку здійснювалась класифікація у широкому розумінні, у ході якої у чисельному матеріалі (предмети кінського спорядження), на основі різниці у формі, виділено головні класи: вудила, псалії, бляхи, налобники, нагрудники, пряжки, пряжки-пронизки, пронизки, ворворки, привіски, пластини, дзвіночки, нахрапники, ремені, деталі нагайок. У ході подальшого розподілу, для кожного класу використовувались різні критерії: відмінність у формі, матеріалі виготовлення, пропорціях частин, орнаментації.

До розгляду прийняті предмети, пов’язані з вуздою, або такі, вживання яких як деталей кінського спорядження, є вірогідним.

Вудила при натягненні повода тиснуть на беззубу частину рота коня, сприяючи керуванню. Вони складаються з двох частин (ланок), а кожна з таких ланок – з внутрішнього кільця, стержня і зовнішньої петлі різних форм. Внутрішні кільця зчіплені, що забезпечує цілість вудил. У залежності від матеріалу, з якого їх виготовлено, вудила поділяються на 2 підкласи: бронзові та залізні. У основу виділення відділів покладено спосіб поєднання вудил і псаліїв. Наявні 4 відділи вудил: бронзові з роз’ємним сполученням з псаліями, бронзові, з нероз’ємним сполученям, залізні із роз’ємним сполученням із псаліями, залізні, з нероз’ємним сполученям з псаліями. Дев’ять типів виокремлено у залежності від форм зовнішніх петель вудил.

Псалії розташовуються з боків рота коня, і при цьому поєднуються з вудилами. Вони запобігають зміщенню останніх. Одночасно, до псалія, розгалужуючись, кріпились бічні наголівні ремені.

За кількістю отворів клас псаліїв поділяється на 2 підкласи: з 3-ма отворами та з 2-ма отворами. Групи виділяються із врахуванням матеріалу виготовлення. Виокремлено 8 груп: псалії з 3-ма отворами, виготовлені відповідно з кістки, бронзи, заліза, псалі їз 2-ма отворами, виготовленні із кістки, срібла, бронзи, комбіновані (у них залізна середня частина сполучається з бронзовими чи срібними кінцями), заліза. В залежності від способу оформлення отворів, виділено 13 відділів дирчастих чи петельчастих псаліїв із різних матеріалів. В свою чергу, у рамках відділів, на основі форми і оформлення кінців та способу сполучення вудил з псаліями, виділяється 68 типів псаліїв. Вони являють собою варіації 5 основних різновидів: прямих, з зігнутим кінцем, С-, S- та Г-подібних.

Бляхи використовувались як прикраси, часто скріплюючи перехрестя ременів. Іноді вони прикривали місце поєднання вудил з псаліями. При типологічному розподілі блях, 6 підкласів виділено у залежності від матеріала, з якого предмети виготовлені (бронзові, залізні, кістяні, золоті, електрові, срібні бляхи). Тринадцять відділів сформовано у залежності від форми речей: бляхи геометричних пропорцій, зооморфні, фітоморфні (такі, що відтворюють рослинні мотиви), антропоморфні. Відділи, враховуючи різновид щитка, зображення на ньому, наявність петлі і її розміри, розподілено на 138 типів.

Налобники. Ці речі призначені для захисту передньої частини голови коня. Предмети з дорогоцінних матеріалів одночасно були й прикрасами. У залежності від матеріала виготовлення виділено 4 підкласи налобників: I. бронзові, II. золоті, III. срібні, IV. залізні. Враховуючи форму речей підкласи поділено на 11 відділів. У Лісостепу Східної Європи налобники використовувались у середньоскіфський і пізньоскіфський часи. Причому, якщо у V ст. до н. е. застосовувалися залізні та бронзові предмети, то у IV ст. до н. е. до вжитку входять речі з дорогоцінних металів.

Нагрудник, виготовлений з залізних пластин, розташовуючись на грудях коня, захищав його у бою. Разом з масивними налобниками, нагрудник складав систему захисного обладунка коня. Знаходження цієї речі ще раз підтверджує тезу про наявність у племен скіфського часу важкої кінноти.

Пряжки застосовувалися для поєднання ременів вузди. Більш масивні предмети різноманітних форм призначались для поєднання підпружного і нагрудного ременів, про що свідчить їх знаходження біля боків тулуба коня. Більш мініатюрні пряжки (здебільшого округлі або у вигляді кола і трапеції) використовувались для приєднання поводу до вудил, ременів оголів’я до псаліїв, можливо, для перехрестя та поєднання ременів вузди та приєднання чумбурного ременя.

Два підкласи серед пряжок виділяються на основі різниці у матеріалі виготовлення (залізні та бронзові предмети). В свою чергу, у залежності від форми екземпляра, підкласи розподіляються на 11 відділів: округлі, підтрикутні, прямокутні, овальні, у вигляді двох кіл або кола і трапеції. Критерієм для поділу відділів на 30 типів є наявність, кількість і форма виступів-фіксаторів.

Пряжки-пронизки використовувалися для фіксації перехрестя ременів оголів’я. Їх характерною ознакою є наявність перпендикулярних отворів, що перехрещуються. У залежності від матеріалу виготовлення виділяють 3 підкласи предметів: бронзові, залізні, кістяні. В свою чергу, враховуючи форму і різновид зображення, підклас розподілено на 33 відділи.

Пронизки. Їх характерною рисою є наявність отвора у центрі предмета. Вони використовувались як прикраси, нанизуючись на ремінь, а в окремих випадках, очевидно, застосовувались і для фіксації перехрестя ременів.

Чотири підкласи серед пронизок виділено у залежності від матеріала виготовлення: кістяні, бронзові, срібні, золоті. В свою чергу, у залежності від форми, підкласи розподілені на 15 відділів.

Ворворки застосовувались для фіксації перехрестя ременів та для закріплення їх кінців. У залежності від матеріалу виготовлення предмети поділяються на 6 підкласів: бронзові, кістяні, свинцеві (?), залізні, срібні, золоті. Підкласи, враховуючи характер оформлення поверхні, розподіляються на 7 відділів простих і гранених. Відділи поділяються на 33 типи у залежності від форми тулуба і наявності прикрас.

Підвіски. Їх характерною ознакою є наявність отвору чи петлі для підвішування, переважно ближче до одного з кінців. Здебільшого вони використовувались як прикраси, можливо – амулети, не виключено, що деякі з них фіксували перехрестя ременів.

У залежності від матеріалу, виділено 5 підкласів привісок: срібні, залізні, кістяні, з кігтів та зубів, бронзові, пастові. В свою чергу, в залежності від форми, пропорцій частин, наявності зображень, підкласи поділяються на 28 відділів.

Можливо, що до предметів спорядження коня відносяться пластини. Про точне їх місце говорити важко. У залежності від матеріала виготовлення, пластини поділяються на 2 підкласи: кістяні і бронзові.

Дзвіночки використовувались для створення шумового ефекту і в якості прикрас, не виключено, що вони були оберегами. Вони виготовлені з бронзи, яка забезпечувала належний звук, рідко – з срібла. Підкласи виділяються на основі горизонтального перетину тулуба. У Лісостепу Східної Європи відомі лише округлі дзвіночки. Підклас роподіляється на 2 відділи на основі наявності петлі. В свою чергу, у залежності від форми тулуба, способу приєднання язичка, наявності й форми вирізів, відділи поділяються на 6 типів.

Нахрапники використовувались для прикрас поперечних (нахрапного, начільного, потиличного) ременів оголів’я. Термін “нахрапник”, таким чином, є умовним.

За різницею у матеріалі виготовлення, виділено 3 підкласи речей: I. срібні, II. залізні, III. бронзові. В свою чергу, враховуючи місце розташування петлі (на звороті, чи з виступом назовні), підкласи розпадаються на 5 відділів. У залежності від різновиду фігурки-прикраси і форми основи-щитка, відділи поділяються на 31 тип.

Ремені складали основу кінського спорядження. Саме вони формували оголів’я. Основними були нащічні ремені, що, починаючись від псаліїв, переходили у потиличний ремінь. Від цих ременів відходили два передніх відгалуження: нахрапний та начільний ремені, та задні відгалуження: підборідні реміні. У окремих випадках, між начільним і нахрапним ременями були ще і хрестоподібно розташовані ремені. Окрім цього, ремінна підпруга і нагрудний (а, можливо, і підхвістний) ремені кріпили сідло, яке, нажаль, за матеріалами Лісостепу Східної Європи невідоме. Шкіряними були також поводдя та чумбурний ремінь.

На підставі будови, виділяються 3 різновиди ременів скіфської доби.

І Простий ремінь з шкіряної смуги.

ІІ Складений ремінь, коли цільна смуга складалась у два і більше шарів (часто прошитих), або зкручувалась у трубочку.

ІІІ Складний ремінь з двох і більше окремих шкіряних смуг, нашитих одна на однунитками.

Обкладини руків’я нагайок. Підкласи виділяються у залежності від матеріалу. На території, що вивчається, відомі лише золоті обкладини. Підкласи розпадаються на 2 відділи у залежності від форми обкладини.

Деякі з вказаних елементів (вудила, псалії, ремені та ін.) несли основне функціональне навантаження. У їх еволюції провідну роль відігравали вимоги управління конем. Інші (привіски, дзвіночки, нахрапники, окремі пластини, часто орнаментовані) відігравали декоративну роль, а деякі з них (привіски, дзвіночки) також застосовувались в якості амулетів або оберегів. Важливими чинниками їх змінності були мода і сакральні звичаї. Вказані елементи були взаємопов’язані, що проявилось у орнаментації блях, псаліїв, налобників і т.ін. Предмети з головним функціональним призначенням здебільшого запозичувалися сусідніми племенами. У декоративних елементах спостерігається більш рівномірний обмін.

РОЗДІЛ 3

ДЕТАЛІ КІНСЬКОГО СПОРЯДЖЕННЯ

В СИСТЕМІ ХРОНОЛОГІЇ СКІФСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Хронологічна характеристика є ключовим показником будь-якої археологічної культури. Дані хронології дозволяють виділити початкову і фінальну межі кола старожитностей, а також визначити послідовні серії пам’яток (групи) в межах самої культури.

При характеристиці деталей вузди за періодами було використано схему, згідно якої скіфський час може бути поділений на три періоди: ранньоскіфський (у його кінці виділяється перехідна група до середньоскіфського часу), середньоскіфський, пізньоскіфський.

Взаємозустрічаємість різних деталей кінського спорядження дозволяє виділити наступні типолого-хронологічні групи (етапи).

І архаїчна група/етап (кінець VIII–1-а чверть VII ст. до н. е.) характеризується наявністю у комплексі новочеркаських і ранньоскіфських деталей вузди. Серед передскіфських речей цієї групи слід назвати бронзові двокільчасті вудила (іноді орнаментовані рядами опуклин), псалії новочеркаського типу, кільця із круглими привісами. Із деталей вузди ранньоскіфських типів слід відзначити бронзові стременоподібні вудила (підніжка стрем’ячка у них з одним або трьома виступами). Іноді їх стержні покриті рифленням у вигляді рядів опуклин. З бронзових псаліїв для цього етапу характерні стрежневі трьохпетельчасті і трьохдирчасчасті. Кістяні трьохдирчасті псалії прикрашені голівкою хижого птаха і копитом.

ІІ архаїчна група/етап (1-а половина VII ст. до н. е.) характеризується зникненням новочеркаських елементів. Продовжують функціонувати бронзові стременоподібні вудила і стрежневі трьохдирчасті псалії.

ІІІ архаїчний етап/група (середина VII – середина VI ст. до н. е.) представлена значно більшою кількістю пам’яток. Ключовим моментом у виділенні групи є поява залізних петельчастих вудил і переважний вихід з ужитку бронзових стержневих трьохдирчастих псаліїв. Вказана група характеризується великим асортиментом деталей кінського спорядження. Вудила репрезентовані бронзовими стременоподібними, залізними стременоподібними, кільчастими, петельчастими. Псалії келермеської групи представлені бронзовими трьохпетельчастими, залізними трьохдирчастими і трьохпетельчастими екземплярами, а також кістяними трьохдирчастими і трьохпетельчастими, на кінцях яких зображені копита, голівки коня, барана, грифобарана, лося, котячого хижака. Поширюються зооморфні навершя псаліїв, найчастіше оформлені у вигляді копита і голівки грифобарана (рідше барана), а також пряжки-пронизки з зооморфними зображеннями (дзьобоподібними чи з голівками барана, хижого птаха, коня і грифобарана) та без них.

ІV архаїчна група/етап (2-а половина VI ст. до н. е.) є перехідною від ранньоскіфської келермеської культури до середньоскіфської. У цій групі співіснують архаїчні деталі вузди (бронзові та залізні стременоподібні вудила, залізні трьохпетельчасті й кістяні трьохдирчасті псалії) і такі хронологічні маркери початку середньоскіфської культури як псалії з двома отворами.

Ще низка комплексів широко датуються в межах ранньоскіфського часу.

У Західноподільській групі Правобережного Лісостепу за ранньоскіфської доби відомі тільки предмети вузди келермеських типів. Лише окремі кістяні псалії походять з городища у Східноподільській групі. Значну кількість предметів сконцентровано у Києво-Черкаському регіоні. Тут зосереджена більшість докелермеських поховань із такими характерними речами як бронзові трьохдирчасті псалії і стременоподібні вудила. Чисельними є келермеські деталі кінського спорядження. Посулля (та Південне Посейм’я і Припселля, що тяжіють до нього) у Дніпровському Лівобережжі теж характеризується наявністю значної кількості предметів. Ознакою посульських пам’яток є значне поширення кістяних псаліїв з 3 отворами із зооморфними прикрасами. За цим показником Посулля займає перше місце не лише серед старожитностей Лісостепу, а й у Європейській Скіфії загалом. Чимало подібних псаліїв є і на суміжних територіях: у Поворсклі і Києво-Черкаській групі. Далі (Західно- і Східноподільські, Сіверськодонецька групи) їх знахідки нечисельні. Лише окремі предмети вузди виявлені у Середньодонській і Сіверськодонецькій групах.

Різноманіття предметів кінського спорядження ранньоскіфської доби вказує на початкову стадію складання скіфської культури. Разом з тим, це може свідчити на користь багатокомпонентності носіїв матеріальної культури Європейської Скіфії.

Із початком середньоскіфського періоду в останній чверті VI – на початку V ст. до н. е., зникають бронзові та залізні стременоподібні вудила й кістяні трьохдирчасті псалії. Залишаються залізні петельчасті вудила з дводирчастими псаліями.

Виділити групи вузди у пам’ятках середньоскіфської й пізньоскіфської доби так, як це було зроблено для архаїчного періода, досить важко. У рамках середньоскіфського етапа не спостерігається такої змінності деталей кінського спорядження. При варіабельності низки другорядних речей, сталими залишається різновид петельчастих вудил і дводирчастих псаліїв з характерним способом поєднання. Разом з градацією інших категорій матеріальної культури, це явище вказує на початок завершальної стадії у складанні скіфської культури. Визначити більш точний час знахідок дозволяють, здебільшого наконечники стріл та імпортна кераміка, що зустрічаються в комплексах із деталями кінського спорядження.

I середньоскіфська група/етап (4-а чверть VI–1-а половина V ст. до н. е.). Очевидно, у межах останньої чверті VI ст. до н. е. середньоскіфські старожитності співіснують із речами IV архаїчного етапу. Вказані комплекси містять комплекти наконечників стріл, що складаються переважно із базисних. Головною рисою пам’яток першої середньоскіфської групи у порівнянні із IV групою архаїчних пам’яток є використання виключно петельчастих вудил і псаліїв з двома отворами.

II середньоскіфська група/етап (2-а – 4-а чверті V ст. до н. е.). У цей час функціонують залізні петельчасті вудила. Псалії належать лише до дводирчастих типів. Залізні псалії відносяться до Г-подібних, S-подібних (іноді з бронзовими кульками на кінцях), прямих (часом кінці прикрашені голівками баранчика і котячого хижака), С-подібних типів. Бронзові – Г-подібні (зігнуті кінці оформлені у вигляді зрізаного конуса й крилоподібної лопатті) та S-подібні. Численними є нахрапники, здебільшого розташовані на вузькому щиткові. Їх прикрашено голівками хижого птаха, грифона, оленя, копитної тварини (козулі?). Різними підтипами представлені пряжки та ворворки. Значною є підбірка блях: зооморфні, округлі бляхи, налобники та ін. У комплексах групи відомі бронзові дзвіночки.

III середньоскіфська група/етап (кінець V– початок IV ст. до н. е.) є перехідною до пізньоскіфського часу. У пам‘ятках групи зустрічаються залізні петельчасті вудила, іноді з чотирьокутними обоймами. Залізні псалії відносяться до прямих, S-подібних, C-подібних різновидів. Бронзові пряжки мають форму простого кільця або кільця з 3 виступами та кільця і трапеції. Нахрапники прикрашені голівками хижого птаха, лося, ведмедя (?), різноманітних грифонів, або дзьобом. Бляхи оформлено у вигляді лапи тварини, скарабея, голови лося, ромба з псевдозерню, розетки з закрученими кінцями, півника. Відомі й округлі бляхи.

Ціла низка комплексів може бути датована V ст. до н. е. загалом.

У середньоскіфський час предмети спорядження коня не зустрічаються ні у західноподільській групі, ні на Волині, нечисельними є комплекси Побужжя. Низка поховань знаходиться у Середньому Подонні. Найбільше предметів зосереджено у Києво-Черкаській групі, значно зростає кількість поховань з вуздечними предметами у Поворсклі, особливо у некрополях околиць Більського городища. Чимало знахідок походить з Посулля. Набір речей для вказаних територій є досить універсальним. Він базується на сполученні петельчастих вудил із бронзовими (часто з зооморфними прикрасами) і залізними дводирчастими псаліями та низкою блях (округлих, розеткоподібних, зооморфних) і ворворок.

У пізньоскіфський час: IV –початок ІІІ ст. до н. е. продовжували використовуватись все ті ж петельчасті вудила. Дещо змінюється асортимент вуздечних блях. Серед наборів наконечників стріл, які досить часто виступають хроноіндикаторами комплексів, переважають трьохгранні з прихованою втулкою та трьохлопатеві видовжених пропорцій.

І пізньоскіфська група/етап (1-а половина IV ст. до н. е.).

У пам’ятках цієї групи присутні лише дводирчасті псалії. Переважна їх частина виготовлена із заліза. Вони мають пряму форму (відомі різновиди із невеликими гульками на кінцях, а також з великими потовщеннями на кінцях та рифленим стержнем). Наявні також залізні псалії з S та С – подібним профілем. Бронзові псалії відносяться до прямого та S – подібних типів. Їх кінці прикрашено голівками котячого хижака і копитами.

Найчисельнішими з ворворок є бронзові, найчастіше зрізаноконічні. У порівнянні з V ст. до н. е. зменшується асортимент блях, особливо зооморфних. Відомі прості, округлі бляхи з пласким і опуклим щитками, бляхи-розетки, а також екземпляри у вигляді двох і трьох кружечків. Зооморфні бляхи оформлені у вигляді вуха, вуха із орлом, стегна із ногою копитного, стегна з задніми лапами, "будиночка", лапи, оленя у колі, фігури вовчого хижака з повернутою головою, голови вовчого хижака з виступом.

Нахрапники з бронзи прикрашено голівкою хижого птаха. Срібні нахрапники з вісімкоподібною основою – голівкою грифона або барана (?). Залізні нахрапники мають зігнутий верхній кінець, дзвіночки – округлоконічну форму та невелику круглу петельку.

ІІ пізньоскіфська група/етап (2-а половина IV – початок ІІІ ст. до н. е.).

У пам’ятках наявні прямі залізні (іноді з великими опуклинами на кінцях), бронзові прямі й S-подібні, кістяні дводирчасті псалії. Відомі бронзові бляхи (округлі, ромбічні з псевдозерню, круглі із отвором у середині, у вигляді фантастичної істот). Зустрічаються срібні бляхи різної форми: з розетками, фантастичними істотами, а також срібна пластина-налобник, що прикрашена золотою місяцеподібною бляхою. Залізні пряжки оформлені у вигляді кола та овала з виступом і фіксатором, бронзові – великих бронзових кілець з виступами по всьому периметру та кола і трапеції. Знахідки окремих предметів вказують на фракійські впливи.

Багато пам’яток не мають вузької дати. Їх час – кінець V – початку ІІІ ст. до н. е.

Цілу низку комплексів можна датувати середньоскіфським і пізньоскіфським періодами (остання чверть VI – кінець IV – початок ІІІ ст. до н. е.), іншу групу старожитностей – скіфським часом загалом.

У скіфську добу на території Лісостепу Східної Європи виділено два головні періоди функціонування деталей кінського спорядження і перехідний час між ними.

Перший (ранній) період (кінець VІІІ - початок VІІ– середина VІ ст. до н. е.; I–III ранньоскіфські групи) характеризується побутуванням виготовлених з бронзи, заліза, кістки псаліїв із трьома отворами. Поряд із бронзовими вудилами з’являються залізні стременоподібні, кільчасті та петельчасті екземпляри. З оздоб вузди особливо характерні пряжки-пронизки, рідше – бляхи.

У перехідний час (2-а половина VІ ст. до н. е.; IV ранньоскіфська група), поряд із архаїчними речами, з’являються дводирчасті і двопетельчасті псалії і низка нових блях.

Для другого (більш пізнього) періоду (остання чверть VІ ст. до н. е. – початок ІІІ ст. до н. е.; І середньоскіфська–ІІ пізньоскіфська групи), характерне використання виключно дводирчастих псаліїв з петельчастими вудилами. Змінюється і принцип поєднання вудил і псаліїв. У вказаний час широко використовуються круглі та різноманітні зооморфні бляхи, а також ворворки, нахрапники. Звичайними є бронзові та залізні пряжки у вигляді кільця, прямокутника (іноді з виступами та фіксаторами), кільця й трапеції. Зникнення більшості вказаних предметів пов’язаний із кінцем скіфського часу. Вказане, очевидно, підтверджує думку А.Ю. Алексєєва про наявність двох культурно-хронологічних масивів у межах скіфських старожитностей.

ВИСНОВКИ

Спорядження коня є однією із найважливіших категорій скіфської матеріальної культури, якому дослідники незмінно приділяли значну увагу. Однак, повного і системного вивчення не відбулось. Метою даного дослідження було проведення типолого-хронологічної характеристики деталей кінського спорядження скіфського часу з Лісостепу Східної Європи.

У ході класифікаційних робіт предмети кінського спорядження було розділено на наступні класи: вудила, псалії, бляхи, налобники, нагрудники, пряжки, пряжки-пронизки, пронизки, ворворки, підвіски, пластини, дзвіночки, нахрапники, ремені, деталі нагайок. У подальшому предмети поділялись на категорії у залежності від матеріалу виготовлення, форми, пропорції частин, орнаментації. Здійснення культурно хронологічної характерисики цих речей полегшує атрибуцію матеріалів з нових досліджень. Констатовано, що одні речі (вудила, псалії, ремені та ін.) мали головне функціональне призначення. Саме їх розвиток забезпечив спорядженню коня скіфського типу провідну для свого часу роль. Інші речі (привіски, дзвіночки) відігравали декоративну роль. Предмети з головним функціональним призначенням часто запозичувалися сусіднім населенням, у той час як обмін у декоративних елементах носив більш рівномірний характер.

При хронологічному поділі, речі характеризувались на протязі трьох періодів: ранньоскіфського, середньоскіфського, пізньоскіфського. Використавши принцип взаємонаявності у комплексі певних типів речей, початок застосування і вихід їх з ужитку, а також дати супроводжуючих предметів (насамперед, важливих хроноіндикаторів – античних імпортів та наконечників стріл), у рамках періодів вдалося виділити 9 типолого-хронологічних груп/етапів з властивим їм набором інвентаря, що можуть бути об’єднанні у два головних періода функціонування деталей кінського спорядження і перехідний час між ними. Протягом першого періода (кінець VІІІ – середина VІ ст. до н. е.; І–ІІІ ранньоскіфські етапи) у використанні були різні типи вудил, псалії з трьома отворами, пряжки пронизки тощо. У перехідний час (2-а половина VІ ст. до н. е.; ІV ранньоскіфський етап), поряд із архаїчними предметами, з’являються псалії з двома отворами і низка нових блях. Для другого (більш пізнього) періоду (остання чверть VІ – початок ІІІ ст. до н. е.; І середньоскіфський – ІІ пізньоскіфський етапи), характерне використання виключно двоотворових псаліїв з петельчастими вудилами. Зазначене свідчить на користь думки А.Ю. Алексєєва про наявність двох культурно-хронологічних масивів у межах скіфської культури.

За кількісними показниками, у Лісостепу Східної Європи виділяються два ареали комплексів з предметами кінського спорядження. До першого входить Києво-Черкаська група, пам’ятки басейнів Сули, Псла, Сейма та Ворскли. Для нього характерна значна кількість пам’яток ранньоскіфського часу, висока концентрація старожитностей середньоскіфської доби, та різке падіння кількості комплексів у пізньоскіфський час. До вказаного ареалу тяжіють і старожитності Західноподільської групи та Волині, де, втім, відомі лише ранньоскіфські предмети кінського спорядження. Для другого ареалу характерна мала кількість пам’яток ранньоскіфського часу, певне збільшення їх чисельності за середньоскіфської доби та належність більшості комплексів до пізньоскіфського періоду. До нього відносяться пам’ятки Східноподільської групи, Лівобережного Терасового Лісостепу, Сіверськодонецької та Середньодонської груп. За вказаними показниками із ними схожий Степ Північного Причорномор’я. Отримані дані (разом із іншими), можуть бути використані для з’ясування особливостей процесів культурогенезу скіфського періоду в Східній Європі, зокрема, специфіки заселення територій у різні періоди, демографічної ситуації на різних землях, сукупної частини вершництва серед населення та його ролі у соціальній структурі суспільства.

У ході здійсненої роботи вдалось отримати повну і системну картину розвитку предметів спорядження коня, знайдених у пам’ятках скіфського часу Лісостепу Східної Європи. Це відкриває перспективи для створення узагальнюючих досліджень з історії розвитку кінського спорядження у населення Європейської Скіфії та племен скіфоїдних культур Євразії взагалі. Отримані результати суттєво доповнюють наші знання із скіфської матеріальної культури, і внаслідок цього є вагомим внеском у дослідження історії скіфської доби на теренах Східної Європи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Гуцал А. Ф., Гуцал В. А., Мегей В. П., Могилов О. Д. Результати досліджень курганів скіфського часу біля с. Теклівка на Поділлі // Археологічні відкриття в Україні 2001–2002 рр. – Київ, 2003. – С. 90–92.

2. Могилов О. Д. Деталі кінського спорядження у пам’ятках західноподільської групи скіфського часу // Археологія. – 2003. – № 2. – С. 74–83.

3. Могилов О. Д. Еволюція орнаменту на вудилах передскіфського часу півдня Східної Європи // Археологія. – 2003. – № 4. – С. 32-37.

4. Могилов О. Д. Хрестовидний орнамент ранньоскіфського часу // Наукові праці КПДПУ.– Кам’янець-Подільський, 2003. – С. 27–30.

5. Могилов О. Д. Клітчастий орнамент ранньоскіфського часу як хронологічний показник // Археологія. – 2005. – № 3. – С. 13-17.

6. Могилов О. Д., Діденко С. В. Вуздечні предмети з курганів “Г” біля с. Журовка // Археологія. – 2006. – № 1. – С.75-77.

Статті у інших наукових виданнях та матеріали конференцій:

7. Могилов О. Д. Місяцеподібні бляхи доскіфського часу // Від Кіммерії до Сарматії. – Київ, 2004. – С. 53-56.

8. Могилов О. Д. Архаїчні предмети скіфської вузди у старожитностях західноподільської групи // Археологія Тернопільщини. – Тернопіль, 2004. – С. 130–138.

9. Могилов О., Діденко С. Місяцеподібна бляха доскіфського часу із зібрання НМІУ // Національний музей історії України: поступ у третє тисячоліття. Тематичний збірник наукових праць. – Київ, 2004.– С. 190 – 191.

АНОТАЦІЇ

Могилов О. Д. Спорядження коня скіфської доби у Східноєвропейському Лісостепу.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04. – археологія.– Інститут археології НАН України. – Київ, 2006.

Дисертація присвячена розгляду кінського спорядження в Лісостепу Східної Європи за скіфської доби. Здійснено історіографічний огляд проблеми. У ході класифікації виокремлено основні класи предметів. З’ясовано специфіку їх використання. Здійснено їх поділ на різнорівневі групи. Окреслено териториальні і хронологічні межі побутування таких груп. При здійснені хронологічних розробок вдалось виокремити 9 хронологічних груп предметів кінського спорядження. Зроблено висновок про наявність 2 хронологічних масивів речей, що датуються кінцем VIII–VI ст. до н.е. та останньою чвертю VI– початком III ст. до н.е. та перехідної групи між ними (друга половина VI ст. до н.е.).

Вдалось отримати повну і системну картину розвитку предметів спорядження коня у скіфських пам’ятках Лісостепу