ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Мартин Ольга Максимівна

УДК 331.5:332.72:330.142.211](477)

ФОРМУВАННЯ РИНКІВ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівіського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

ОСТРОВЕРХ Петро Іванович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри

економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

БРИК Михайло Васильович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені

С.З.Гжицького, завідувач кафедри історії України

та економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

ТОПІШКО Іван Іванович,

Національний університет “Острозька академія”,

завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, пр. Свободи, 18, ауд.115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “25” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради проф. Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід від командної до ринкової економіки поширює дію ринкового механізму на всі сфери національної господарки та взаємозв’язки між ними. Дієвість ринкового механізму визначається зрілістю продуктових, ресурсних та фінансових ринків, які в умовах ринкової трансформації економіки України формуються по-різному і з різною швидкістю.

Формування ефективних ринків економічних ресурсів є однією з головних умов забезпечення сталого економічного зростання вітчизняної економіки, підвищення життєвого рівня населення. Цей процес в Україні протікає поволі, оскільки його гальмують економічні, інституційні та соціальні перешкоди. У командній економіці ринків матеріальних ресурсів не існувало, а ринок праці був одержавлений. Правове поле, що обслуговувало рух ресурсів, виявилося непридатним для потреб ринкової економіки. Серед населення було і все ще зберігається значне упередження щодо приватної власності та запровадження ринкових відносин. Ці та інші причини вплинули на становлення в економіці України кожного виду ресурсних ринків та взаємо-зв’язки між ними.

За період ринкової трансформації вітчизняної економіки пройдено значний шлях у напрямку формування економічного механізму ефективного і раціонального використання виробничих ресурсів. Водночас цей процес далеко ще не завершений, а його результати значною мірою визначаються швидкістю поширення ринкових відносин. Ринки економічних ресурсів тісно пов’язані з усіма іншими ринками – товарів і послуг, житла, інформації, інвестиційним ринком тощо. Ефективність функціонування ресурсних ринків залежить від стабільності економічних зв’язків із ними. Це визначає актуальність та необ-хідність дослідження цієї теми.

Дослідження проблем становлення ринків ресурсів в економіці України триває від початку 1990-х років. Ці проблеми аналізуються на макро- і мікроекономічному рівнях, оскільки віддзеркалюють відповідні процеси, пов’язані з функціонуванням національного ринку ресурсів та окремих його підсистем, таких як ринків праці, землі і капітальних благ.

Досліджуючи теоретичні аспекти ресурсних ринків, механізми їх функці-ону-вання, методи державного впливу на ці ринки, як вітчизняні, так і зарубіжні вче-ні спираються на фундаментальні положення видатних представників різних еконо-міч-них шкіл XVIII–XX століть – А.Сміта, Д.Рікардо, М.Туган-Баранов-ського, К.Марк-са, А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, П.Семюелсона та ін.

Проблеми становлення ринків економічних ресурсів і ефективність їх функціонування привертають увагу багатьох вітчизняних дослідників, зокрема Ю.Бажала, В.Базилевича, Д.Богині, М.Брика, Є.Воробйова, В.Гейця, В.Герасим-чука, О.Гулевича, Н.Гуляєвої, С.Злупка, О.Колосова, Г.Купалової, Е.Лібанової, Є.Майовця, Ю.Маршавіна, В.Месель-Веселяка, Р.Михайлишина, І.Михасюка, В.Оникі-єнка, Л.Паламарчука, А.Пересади, В.Петюха, І.Радіонової, П.Саблука, І.Топішка, В.Трегобчука, М.Хорунжого, Я.Шевчука, А.Юрченка та інших економістів. Вагомий внесок у дослідження ресурсних ринків у перехідній економіці зробили зарубіжні вчені: Л.Андрєєва, В.Бочаров, Б.Брєєв, І.Буздалов, С.Дятлов, А.Ємельянов, Б.Збишко, С.Ліпскі, В.Логвинов, І.Маслова, А.Нікіфо-рова, А.Рофе, Й.Свиннен та інші.

Однак єдиного підходу до багатьох проблем становлення і функціону-вання ресурсних ринків у країнах з перехідною економікою усе ще немає. Серед вітчизняних економістів точаться гострі дискусії щодо розмежування етапів становлення ринку праці і визначення шляхів його розвитку; розуміння ринку землі, ринкових операцій із землею, необхідності запровадження купівлі–продажу сільськогосподарських земель, ролі і значення приватної власності на землю, визначення механізмів застосування оренди та іпотеки; тлумачення суті капітальних благ, взаємозв’язків між інвестиційним ринком і ринком капітальних благ тощо.

Щоб заповнити ці прогалини, необхідно здійснити системний аналіз розвитку і становлення ринків економічних ресурсів у перехідній економіці, що дасть змогу виявити головні чинники пришвидшення їх розвитку, взаємо-зв’язки між ними, а також окреслити можливості, шляхи і методи підвищення ефективності їх функціонування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації про формування і розвиток ринків праці, землі і капітальних благ безпосередньо пов’язана із тематикою загальнотеоретичних наукових досліджень, які розробляються на кафедрі економічної теорії Національного лісотехнічного університету України у межах реалізації теми “Проблеми формування нової економічної системи України в умовах глобалізації”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний політико-економічний аналіз і науково-теоретичне обґрунтування процесів становлення і розвитку ринків праці, землі і капітальних благ, виявлення їхніх сутнісних характеристик у перехідній економіці, розроблення наукових рекомендацій щодо підвищення ефективності їх функціонування в умовах ринкової трансформації економіки України.

Для досягнення цієї мети у дисертації визначено такі завдання дослідження:

Ш розкрити суть ринків економічних ресурсів у перехідній економіці, визначити їх структурні елементи;

Ш уточнити зміст понять “ринок праці”, “ринок землі”, “ринок капітальних благ”;

Ш визначити головні чинники, які формують попит на працю та її пропозицію, дослідити їх вплив на підвищення рівня зайнятості населення;

Ш уточнити класифікацію основних чинників, що формують попит на капітальні блага та їх пропозицію у неусталених господарських системах;

Ш визначити найефективніші форми ринкових операцій із землею в Україні;

Ш виявити закономірності і особливості становлення і розвитку ринків праці, землі і капітальних благ у перехідній економіці та виокремити головні етапи їх розвитку;

Ш накреслити перспективні напрями підвищення ефективності функціонування вітчизняних ринків економічних ресурсів та їх структурних елементів у контексті українського та світового досвіду.

Об’єктом дослідження є ринки економічних ресурсів в економіці України.

Предметом дослідження є особливості та закономірності становлення ринків економічних ресурсів та їхніх структурних елементів за умов ринкової трансформації економіки України.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу досліджень становлять фундаментальні положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних економістів з проблем формування та розвитку ринку праці, ринку землі та ринку капітальних благ у перехідній економіці.

Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались такі наукові методи дослідження: метод наукової абстракції (для визначення структури елементів ринку економічних ресурсів), діалектичний та історичний методи (для аналізу теоретичних поглядів на суть ринків праці, землі та капітальних благ), економіко-статистичні методи, зокрема, табличний і графічний (для аналізу тенденцій розвитку і сучасного стану ринків економічних ресурсів), функціональний аналіз (для оцінки впливу соціально-демографічних та економічних факторів на формування ринку праці та ринку землі), системний аналіз (для виявлення тенденцій і етапів розвитку ринків праці, землі і капітальних благ, для дослідження особливостей руху і використання ресурсів у командно-адміністративній економіці).

Інформаційною основою дослідження є закони України, нормативно-правові акти і програмні документи державних органів, матеріали Державного комітету статистики України, наукові публікації та монографії, матеріали періодики за темою дисертації, а також інформація, розміщена в мережі INTERNET.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в таких основних положеннях:

Уперше:

Ш на рівні дисертаційного дослідження здійснено комплексний аналіз ринків економічних ресурсів як підсистеми національного ринку із широким застосуванням економічного інструментарію, що дало змогу з’ясувати тенденції становлення та функціонування окремих їх видів;

Ш досліджено економічні передумови становлення вітчизняного ринку землі з урахуванням регулятивної ролі держави у цьому процесі; обґрунтовано концептуальні напрями підвищення рівня зайнятості в умовах ринкової трансформації економіки України згідно з розробленою дисертантом класифікацією чинників впливу на зайнятість.

Удосконалено:

Ш класифікацію чинників, що визначають попит на економічні ресурси і їх пропозицію в неусталених господарських системах, а також визначення ринків праці, землі і капітальних благ як складових національного ринку економічних ресурсів;

Ш періодизацію етапів становлення і розвитку вітчизняних ринків праці, землі і капітальних благ; підкреслено необхідність застосування еволюційного підходу у процесі дослідження їх становлення та розкрито причини зростання ролі держави у цьому процесі;

Ш обґрунтування причин асинхронності етапів становлення ринків економічних ресурсів у перехідній економіці України.

Набули подальшого розвитку:

Ш рекомендації щодо удосконалення правового поля підвищення ефективності функціонування ринків економічних ресурсів, зокрема обґрунтовано необхідність розроблення і ухвалення Законів України “Про ринок землі”, “Про іпотеку землі”, “Про державний (іпотечний) банк”, “Про державний земельний кадастр”, “Про амортизацію”, а також обґрунтовано необхідність розроблення і ухвалення Комплексної програми залучення в економіку України внутрішніх і зовнішніх інвестицій;

Ш дослідження фінансового забезпечення інвестиційної діяльності на двох рівнях формування інвестиційних ресурсів – макро- і мікроекономічному, необхідного для ефективного управління механізмом інвестиційних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доцільно використовувати у процесі підготовки фахівців у профільних навчальних закладах, при розробленні навчальних спецкурсів, проведенні лекційних і семінарських занять з проблеми розвитку і становлення ринку факторів виробництва у перехідних економіках.

Теоретичні положення і практичні рекомендації, які містяться в роботі, уже знайшли застосування у навчальному процесі викладання курсів “Політична економія”, “Основи економічної теорії”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка” у Національному лісотехнічному університеті України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою, виконаною автором самостійно. Наукові результати, висновки та рекомендації, які винесено на захист, одержані автором самостійно й опубліковані у фахових наукових виданнях. Більшість публікацій на тему дисертації – індивідуальні. Внесок здобувача у публікації, написані у співавторстві, визначено окремо у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки і результати наукового дослідження обговорювалися та отримали схвальні відгуки на засіданні кафедри економічної теорії Національного лісотехнічного універси-тету України, на теоретичних семінарах кафедри економічної теорії Львів-ського національного університету імені Івана Франка. Окремі положення та висновки дисертації доповідалися на наукових семінарах кафедри економічної теорії, а також на річних підсумкових наукових конференціях викладачів та аспірантів Національного лісотехнічного університету України. Крім цього, положення дисертаційної роботи апробовані на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема на міжнародній науково-прак-тичній конференції “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, 2002 р.); III міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХ1 століття” (м. Луцьк, 2005 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агро-промислової продукції (ЕП-2005)” (м. Суми, 2005 р.); Четвертій міжнародній науково-теоретичній конференції “ХХ1 століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія.” (м. Київ, 2005 р.); XI міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економіч-ного зростання” (м. Луцьк, 2005 р.); IV міжнародній науково-практичній кон-ференції “Динаміка наукових досліджень ‘2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (м. Львів, 2005 р.).

публікації результатів дослідження. Основні положення дисерта-ційного дослідження опубліковано у 22 працях: 12 статей у фахових виданнях, що визнаються положенням ВАК України (загальним обсягом 4,3 др. арк.); 9 матеріалів наукових конференцій; розділ “Ринок праці: поняття, структура та особливості функціонування в перехідній економічній системі” в монографії “Макроекономічні проблеми розвитку економічної системи України”.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (398 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 198 сторінках машинописного тексту. Дисертація містить 2 таблиці, 21 рисунок та 5 додатків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету та завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження ринків економічних ресурсів”, який складається з трьох параграфів, проана-лізовано теоретичні підвалини дослідження ресурсних ринків, з’ясовано суть та функції ринків праці, землі і капітальних благ, розкрито особливості руху та використання ресурсів у командній економіці.

У першому параграфі у систематизованому вигляді подано критерії кла-сифікації економічних ресурсів та відповідних їх ринків. Автор обґрунтовує необхідність дослідження у перехідній економіці передусім ринків класичних економічних ресурсів – праці, землі і капітальних благ, оскільки у країнах з командною економікою ринкові відносини у ресурсній сфері практично були відсутні, або існували як квазіринкові відносини (ринок праці). Водночас підприємництво дисертант розглядає як особливий вид праці, результатом якої є ухвалювані підприємцем відповідні виробничі рішення. На думку автора, у перехідній економіці результативність трансформаційних процесів значною мірою залежить від того, як швидко і наскільки повно у сферу ринкових відносин залучатимуться основні види ресурсів – праця, земля і капітальні блага. Без повноцінного функціонування ринків цих ресурсів неможливе ефективне застосування підприємницького таланту як фактора виробництва.

Надзвичайно важливу роль у сучасній економіці відіграє інформація, яку нерідко зараховують до основних факторів виробництва. Отож дисертант акцентує на важливості інформації, обґрунтовує необхідність виокремлення ринку інформації як особливого ринку, який взаємодіє з ринками факторів виробництва і впливає на ефективність їх функціонування.

Виходячи з виняткової ролі ринків економічних ресурсів у перехідній економіці, в роботі обґрунтовано їх стимулювальну, відтворювальну, регулювальну та інформаційну функції.

У другому параграфі розглянуто економічний інструментарій досліджен-ня ринків праці, землі і капітальних благ. Передусім дисертант звертає увагу на неоднозначність тлумачення поняття “ринок праці” представниками різних течій економічної науки. У зв’язку з цим проаналізовано поняття “ринок робочої сили” і “ринок праці”, які нині вітчизняні економісти використовують дедалі частіше як синонімічні. На думку дисертанта, таке тлумачення є обґрунтованим, оскільки об’єктом ринку праці є праця, її послуги, тобто споживання робочої сили, а не сама робоча сила.

Вивчення альтернативних теоретичних підходів, на яких ґрунтується аналіз ринку праці, дав змогу дисертантові дійти такого висновку: ефективне функціонування національного ринку праці сприяє розв’язанню проблем зайнятості, підвищення добробуту і якості життя населення, власне у цьому віддзеркалюється сучасний процес його соціалізації. Отож ринок праці розглядається як система соціально-економічних відносин між його суб’єктами (найманими працівниками, працедавцями і державою) з приводу відтворення робочої сили (її формування, розподілу, використання та розвитку) відповідно до досягнутого рівня розвитку національної економіки та прогресивних критеріїв розвитку особистості.

Національний ринок праці характеризується певною кон’юнктурою, що визначається пропозицією праці і попитом на неї. Дисбаланс між ними є однією з причин порушення макроекономічної рівноваги і генерує несприятливі тенденції у використанні робочої сили. Саме така несприятлива ситуація має місце в Україні, бо пропозиція праці тривалий час перевищує попит на неї. Такий ринок праці є праценадлишковим, він властивий для більшості пострадянських країн.

Серед найважливіших чинників, що визначають попит на неусталеному ринку праці, є такі: обсяг і структура виробництва та залежний від них попит на продуктових ринках; можливість заміщення праці капіталом; технологія ви-робництва і продуктивність праці; інститут власності; держава (участь держави у регулюванні трудових відносин, створення сприятливого фінансового і грошово-кредитного середовища). Щодо чинників, які визначають пропозицію праці на цьому ринку, то вони такі: демографічна ситуація; рівень і якість життя населення; інтенсивність вивільнення робочої сили зі сфери економічної діяльності; міграційна активність; чисельність і структура незайнятих громадян, які шукають роботу через центри зайнятості; різний ступінь адаптації населення до ринкових перетворень; застосування нових прогресивних форм зайнятості; ефективність державного регулювання пропозиції праці і вплив профспілок.

У своєму дослідженні автор виходить з того, що ринок праці є органічним складником перехідної економіки, а чинники, які впливають на розвиток економіки, впливають і на розвиток ринку праці. Це чинники, які формують економічне, політико-правове, соціально-культурне і демографічне середовище, а також інфраструктуру ринку.

Важливим напрямом ринкової трансформації економіки України є доко-рінна зміна земельних відносин, залучення землі до ринкового обороту і формування ринку землі. На підставі аналізу наявних у літературі визначень ринку землі автор дає власне тлумачення цього поняття: ринок землі – це особлива сфера товарної економіки, в якій виникають економічні відносини з приводу купівлі–продажу, застави, оренди та обміну землі, спрямовані на ефективну господарську діяльність і використання цього ресурсу з позиції екологічної безпеки. Перевага такого визначення полягає в тому, що воно конкретизує коло ринкових операцій із землею, а також окреслює не тільки економічні, а й екологічні аспекти використання землі.

У ході аналізу процесів формування ринку землі визначено його функції. На думку дисертанта, ринок землі виконує такі функції: надає інформацію про стан земель, ціни, попит на земельні ділянки і їх пропозицію; забезпечує задоволення потреб населення у здійсненні ринкових операцій із землею; визначає ціну землі; налагоджує безпосередній контакт між суб’єктами ринку землі і забезпечує ринковий перерозподіл земельних ділянок між ними; сприяє досягненню оптимального розподілу простору між суб’єктами ринку землі та наявними альтернативними варіантами використання земельних ділянок; створює конкурентні умови для ринкових операцій із землею.

У дисертації з’ясовано суть та функції ринку капітальних благ. На цьому ринку об’єктом купівлі–продажу є основний капітал. Дисертант вважає, що ринок капітальних благ у господарській системі виконує три важливі функції: сприяє швидкому впровадженню у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, що є основою підвищення ефективності всієї національної госпо-дарки та окремих її виробничих одиниць; стимулює в економіці прогресивні структурні зрушення; обслуговує нагромадження основного капіталу та якісне його вдосконалення.

Дисертант доходить висновку, що взаємозв’язок між інвестиційним рин-ком і ринком капітальних благ здійснюється через інвестиційний процес. Інвестиційний ринок формують відповідні інвестори, тобто суб’єкти господа-рювання, які володіють інвестиційними ресурсами, але водночас у них виникає попит на додаткові інвестиції та інвестиційні ресурси. Інвестиційний ринок за допомогою інвестиційного процесу забезпечує функціонування ринку капіталь-них благ. В інвестиційному процесі у перехідній економіці тісно переплі-таються державна та приватна власність, на початковому етапі переважають державні інвестиційні ресурси, а з перебігом часу – приватні. Важливою умовою розвитку цього процесу є створення відповідної фінансової інфраструктури – комерційних банків та інших фінансових посередників. Розподіл інвестиційних ресурсів здійснюється із врахуванням як попиту на них, так і привабливості інвестиційних проектів.

У третьому параграфі досліджено особливості руху і використання ресурсів у командній економіці. У цій системі існував лише один власник засобів виробництва (капітальних благ) і землі – держава, а відтак не було й потреби у ринковому їх розподілі. Держава надавала матеріальні ресурси підприємствам через адміністративний розподіл.

Зазначено, що рух засобів виробництва у командній економіці від підприємства-виробника до підприємства-споживача має деякі ознаки товар-ного обігу, проте він не відповідає повною мірою ринковій формі їх руху. За таких умов ринок засобів виробництва був відсутній, а товарний їх обіг був надзвичайно обмеженим і спотвореним. Як наслідок, розподіл засобів виробництва (відповідно і робочої сили) між регіонами, галузями та підприємствами, не міг бути оптимальним і лише частково враховував зміни у структурі суспільних потреб.

Однак ринок праці у командній економіці усе ж існував, хоча і в надзвичайно деформованому вигляді. Спотвореність ринку праці спричиняли: обмеження прав людини щодо вільного розпорядження своєю робочою силою; система паспортної прописки; відсутність альтернативних можливостей застосування праці (функціонували лише державні підприємства) та еконо-мічних умов для реалізації підприємницького хисту; закритість країни, що фактично виключала можливість міграції працівників за кордон.

У другому розділі “Політико-економічний аналіз становлення ресурсних ринків в Україні”, який включає три параграфи, досліджуються особливості та етапи становлення в Україні ринків праці, землі і капітальних благ, розглядаються основні чинники, які впливають на ці процеси.

У першому параграфіі проаналізовано макроекономічні чинники форму-вання вітчизняного ринку праці. Дисертант акцентує увагу на тому, що у процесі ринкової трансформації економіки України його формування супроводжується постійним перевищенням пропозиції праці над попитом на неї. Досягнення рівноваги між ними все ще залишається одним із найскладніших завдань макроекономічної політики. Поступове наближення до ситуації повної зайнятості в Україні можливе за умови ефективного використання не лише праці, а й інших ресурсів, а для цього потрібен дієвий ринковий механізм.

Зростання попиту на працю в Україні простежується з 2000 р., що індукувало, на думку дисертанта, кілька позитивних тенденцій у розвитку ринку праці: зменшилися обсяги вивільнення працівників; постійно зростає потреба підприємств у працівниках; зростають масштаби працевлаштування незайнятого населення. Важливим чинником збільшення попиту на працю є структуризація відносин власності. Вагомий внесок у створення нових робочих місць забезпечує вітчизняний приватний сектор. Серед позитивних змін в економіці України варто назвати зростання попиту на працю у сфері послуг. Причому попит на працю у цій сфері зростає швидше, ніж у галузях матеріального виробництва і попит на працю загалом.

Позитивні тенденції у розвитку ринку праці в Україні аж ніяк не означають повного усунення неринкових його ознак – прихованого безробіття і тіньового сегменту ринку праці. Ймовірність збереження у найближчій перспективі цих негативних явищ, на думку дисертанта, залишається високою.

Таблиця 1

Попит і пропозиція на ринку праці України*

1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1998 | 1999 | 2000 | 2003 | 2004 | Кількість вільних робочих місць, тис. осіб | 131.6 | 136.6 | 86,4 | 35,2 | 34,6 | 50,7 | 68,2 | 138,8 | 166,5 | у % до попереднього року | 101.9 | 103.8 | 63.2 | 40,7 | 99,4 | 146,5 | 134,5 | 112,0 | 120,0

Чисельність незайнятого населення, яке зареєстроване в центрах зайнятості, тис. осіб на кінець року | 123.4 | 112,3 | 161,3 | 392,3 | 1039,3 | 1204,6 | 1188,0 | 1003,7 | 998,9 | у % до попереднього року | 95.7 | 136.6 | 243,2 | 153,3 | 115,9 | 98,6 | 95,1 | 97,5 | Чисельність зареєстрованих безробітних, тис. осіб, на кінець року | 83.9 | 82.2 | 126,9 | 351,1 | 1003,2 | 1174,5 | 1155,2 | 988,7 | 981,8 | Навантаження на одне вільне робоче місце, осіб | 0.94 | 0.60 | 2 | 11 | 30 | 24 | 17 | 7 | 6 | Середній термін перебування у стані безробіття, місяців | 3.4 | 3.6 | 5 | 6,8 | 9 | 11 | 11 | 7 | 7 | Рівень безробіття, %,

на кінець року | 0.3 | 0.3 | 0,4 | 1,3 | 3,7 | 4,2 | 4,1 | 3,5 | 3,5 | * Джерело: Розраховано за даними Державного комітету статистики України.

Проведене дослідження національного ринку праці дало змогу дисертанту виокремити етапи його становлення (табл. 1). На першому етапі (1992-1995 рр.) він був працедефіцитним, попит на працю перевищував її про-позицію. Для цього періоду характерними були: низький коефіцієнт наванта-ження на вільне робоче місце (0,55-0,6); дуже низький рівень офіційного безробіття (0,3%); зростання прихованого безробіття і тіньової зайнятості.

Для другого етапу (1996-1999 рр.) характерним було: перевищення пропозиції праці над попитом; зростання фактичного безробіття та посилення регіональних відмінностей у його рівнях за низького рівня офіційно зареєстрованого безробіття; висока частка жінок і молоді серед безробітних; зростання тривалості безробіття серед осіб, зареєстрованих службою зайнятості; значні масштаби прихованого безробіття і тіньового ринку праці; низький рівень оплати праці, продовження зниження реальних доходів населення.

Основними ознаками третього етапу формування ринку праці, який розпочався в Україні з 2000 р. і триває нині, є збереження праценадлишкової кон’юнктури і водночас зменшення навантаження на одне вільне робоче місце; поступове зниження офіційного безробіття та збереження відмінностей у регіональних його рівнях; скорочення середнього терміну перебування у стані безробіття; звуження сегменту тіньового ринку праці і поступове зменшення прихованого безробіття; зростання реальної заробітної плати.

У другому параграфі автор аналізує передумови та етапи формування вітчизняного ринку землі. Цей процес виявився надзвичайно складним, протікає повільно та суперечливо. Його пришвидшення вимагає врахування досвіду аграрних перетворень у країнах Центрально-Східної Європи.

Зазначимо, що формуванню ринку землі у вітчизняній економіці перешкоджають непродумані дії влади, зміни відповідних пріоритетів та змісту політичних намірів. Важливими передумовами його формування є: а) законо-давче закріплення прав власності на землю за землевласниками і земле-користувачами, яке покликане забезпечувати раціональне та ефективне її використання; б) творення законодавчої бази, необхідної для здійснення ринкових операцій із землею та налагодження розвитку інфраструктури з обслуговування цих операцій; в) удосконалення системи державного контролю за екологічним використанням та охороною земельних ресурсів; г) запрова-дження прозорого державного регулювання ринку землі та його інфраструктури (державна система реєстрації прав на земельні ділянки, їх оцінка з урахуванням цільового використання земель, розумне обмеження доступу іноземних громадян на ринок землі, яким надається можливість використовувати землю на правах оренди).

Дисертант уважає, що в Україні визначальною формою земельних ринкових операцій є оренда. Складність процесу приватизації землі, негативні наслідки господарювання і відсутність реального господаря на землі в радян-ські часи, повільна її приватизація у 1990-х роках – усе це визначило вибір орендних відносин як єдино правильного напряму розвитку ринкових операцій із землею.

Розвиток іпотечного кредитування в Україні вимагає створення відпо-відних правових та інституційних передумов, а також жорсткого контролю за ним з боку держави. Іпотека покликана сприяти залученню інвестицій в аграрний сектор, стимулювати підприємницьку діяльність, впливати на ефективність землекористування і визначення оптимальних розмірів сільсько-господарських одиниць.

Формування цивілізованого ринку землі – процес складний і тривалий. Важливою умовою швидкого його становлення і ефективного функціонування є організація належного контролю за ним з боку держави, яка має регулювати перерозподіл земель, контролювати їх використання за цільовим призначенням, обмежувати розміри приватного землеволодіння.

У третьому параграфі досліджено становлення у вітчизняній економіці ринку капітальних благ. Розширення меж ринку капітальних благ відбувається за рахунок збільшення пропозиції капітальних благ та попиту на них. Збільшення попиту на капітальні блага в усіх галузях економіки спричиняють такі чинники: потреба приско-ре-но-го економічного зростання країни; посилення дії ефекту заміщення праці капі-та-лом; високий ступінь фізичного і морального зношення використо-вуваного основного капі-та-лу.

Таблиця 2

Динаміка інвестицій в основний капітал в Україні за 1990-2004 рр.*

Показники | 19901 | 19952 | 1996 | 1997 | 1998 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004 | ВВП (у фактичних цінах), млрд грн | - | 54521 | 81,5 | 93,4 | 102,6 | 170,1 | 225,8 | 264,2 | 346,0 | Індекси ВВП реального (у % до попереднього року) | - | 87,8 | 90,0 | 97,0 | 98,1 | 105,9 | 105,2 | 109,4 | 112 | Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млрд грн | 31,1 | 937,8 | 12,6 | 12,4 | 14,0 | 23,6 | 37,2 | 51,0 | 75,7 | Частка інвестицій в основний капітал у ВВП, % | - | 17,2 | 15,5 | 13,3 | 13,6 | 13,9 | 16,5 | 19,3 | 21,9 | Інвестиції в основний капітал (у порівняльних цінах), млрд грн | 55368 | 16097 | 12557 | 11449 | 12151 | 13955 | 18357 | 24103 | 30852 | Індекси інвестицій в основний капітал (у % до попереднього року) | 101,9 | 71,5 | 78,0 | 91,2 | 106,1 | 114,4 | 108,9 | 131,3 | 128,0 | Індекси інвестицій в основний капітал (у % до 1990 р.) | 100 | 29 | 23 | 21 | 22 | 25 | 33 | 43,5 | 55,7 | Інвестиції в основний капітал на одну особу (у порівняльних цінах), млрд грн | 1073,3 | 313,9 | 246,9 | 227,0 | 242,8 | 283,4 | 382,5 | 506,1 | 652,3 | 1млрд руб. 2трлн крб * Джерело: Розраховано за даними Державного комітету статистики України.

Тенденція до збільшення попиту на капітал в економіці України просте-жується з 1998 р. У 2000-2004 рр. темпи зростання інвестицій в основний капітал випереджали темпи зростання ВВП (табл. 2). Збільшення інвестицій в основний капітал є головним чинником пришвидшення темпів зростання вітчизняної економіки. Водночас наявність інвестиційної пастки, коли обсяг інвестицій є нееластичним за процентною ставкою, гальмує інвестиційний процес і не дає змоги суттєво підвищувати ефективність інвестицій.

Істотний влив на розвиток вітчизняного ринку капітальних благ чинять інституційні чинники: інститути власності та держави. Сучасний стан інвестиційної діяльності в Україні характеризується змен-шен-ням ролі у ній держави і натомість зростанням ролі приватних інвесто-рів, формуванням інвестиційної інфраструктури, яка охоплює комерцій-ні банки, спеці-алізовані кредитно-фінансові інститути. Ці процеси поступово моди-фікують струк-туру інвестиційних ресурсів за формами власності і джерелами фінансу-вання.

Третій розділ “Напрями вдосконалення державного регулювання ресурсних ринків в Україні”, який включає два підрозділи, присвячено напрямам поліпшення державного регулювання вітчизняних ресурсних ринків.

У першому параграфі дисертант розглядає можливі шляхи удосконалення державного регулювання ринку праці. Ринок праці є складником ринкової економіки, відчуває на собі вплив державної економічної політики. В умовах переходу від командної до ринкової системи потреба в державному регулюванні ринку праці набуває дедалі більшої актуальності. В Україні потрібна цілісна концепція державного регулювання економіки і розроблена на її основі комплексна державна програма впливу на ринок праці. Ця програма має містити комплекс заходів дієвого впливу на обидві сторони цього ринку.

Зазначена проблема має бути спрямована, зокрема, на: забезпечення умов ефективного функціонування трудового потенціалу країни на основі інвестицій у такі важливі види капіталу, як людський та основний капітал; створення нових робочих місць і відповідних умов доступу до них та гарантування належної заробітної плати; забезпечення вітчизняної економіки кваліфікованою робочою силою, рівень підготовки якої відповідає реальним потребам економі-ки. Реалізація цих завдань засвідчить підвищення ефективності державної політики на ринку праці, сприятиме регулюванню трудових процесів у тісному їх взаємозв’язку з сучасними економічними і соціальними пере-твореннями в напрямі розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

Державна політика повинна також сприяти розвитку соціального партнерства на ринку праці, підвищенню ролі профспілок у захисті економіч-них інтересів працівників, удосконаленню системи освіти, яка є основним на-прямом інвестицій в людський капітал, запровадженню державного регулюван-ня і державних гарантій недопущення заборгованості із заробітної плати, ре-формуванню соціального страхування, і передусім, страхування від безробіття.

У другому параграфі висвітлюються напрями удосконалення нормативно-правового регулювання земельних відносин та інвестиційного процесу в Україні.

На ринку капітальних благ держава має сприяти: запровадженню експертизи інвестиційних проектів щодо їх відповідності потребам розвитку вітчизняної економіки і збільшення попиту на працю з урахуванням регіональних та галузевих особливостей і потреб; збільшенню інвестицій в основний капітал, що сприятиме розвитку як економіки загалом, так і пріоритетних її галузей; а на ринку землі держава має регулювати перерозподіл земель, контролювати їх використання за цільовим призначенням, обмежувати розміри приватного землеволодіння.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – формування ринків економічних ресурсів в Україні, що виявилося в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад поліпшення їх функціонування для усталення зростання вітчизняної економіки.

1. Державна політика, спрямована на збільшення попиту на працю, повинна передбачати: структурну модернізацію економіки, технологічне оновлення виробничого потенціалу унаслідок активної інвестиційної та інноваційної діяльності; розвиток громадських робіт на основі довгострокових регіональних програм і відповідного фінансового забезпечення; зниження податкового тиску на виробника, що сприятиме розширенню виробництва і легалізації тіньової економіки; поступове зниження процентної ставки за кредити, що забезпечить зростання приватних інвестиційних видатків і створення додаткових робочих місць; стимулювання збільшення кількості робочих місць для молоді і неконкурентних на ринку праці верств населення, спрямування з бюджету коштів у приватний сектор для часткового покриття фінансування їх створення та утримання; механізми підтримки розвитку малого і середнього бізнесу; визначення за допомогою Державної служби зайнятості економічної доцільності і можливості створення додаткових робочих місць.

Державна політика регулювання пропозиції праці повинна передбачати: розроблення і впровадження механізму гнучких форм зайнятості, які відповідали б потребам розвитку економіки та особливостям економічної ситуації (перевищення пропозиції праці над попитом на неї, приховане безробіття); реформування системи соціального захисту безробітних, яка має спонукати їх до активного пошуку нових робочих місць; збільшення державних інвестицій у людський капітал; створення ефективної системи професійної підготовки і перепідготовки, що сприятиме посиленню гнучкості ринку праці.

Державна політика на вітчизняному ринку праці має бути спрямована на реформування форм і систем заробітної плати і не може ґрунтуватися на постулаті: “низька заробітна плата висока зайнятість”. Реальна заробітна плата ще дуже низька. Потрібно одночасно вирішувати два завдання – підвищувати реальну заробітну плату і знижувати рівень безробіття.

Одночасно ефективне функціонування вітчизняного ринку праці перед-бачає налагодження відносин соціального партнерства У недалекому майбут-ньому оптимізація параметрів цього ринку має досягатися через розумне поєднання державного та договірного регулювання на принципах соціального партнерства.

2. Становлення ринку землі передбачає формування відповідного правового поля. Для цього необхідно розробити і прийняти Закони України “Про ринок землі”, “Про іпотеку землі”, “Про державний (іпотечний) банк”, “Про державний земельний кадастр”. Ці закони обслуговуватимуть ринкові операції із землею, сприятимуть посиленню контролю з боку держави.

3. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності, яке необхідне для ефективного управління механізмом інвестиційних процесів, передбачає формування інвестиційних ресурсів на двох рівнях – макро- і мікроекономічно-му. На макроекономічному рівні серед основних чинників, які визначають фінансове забезпечення попиту на капітальні блага, виокремлено економічну ситуацію у вітчизняній економіці; податкову і грошово-кредитну політику держави; інформаційне забезпечення суб’єктів ринку капітальних благ. На мікроекономічному рівні такими чинниками є: система цільового використання амортизаційного фонду та прискореної амортизації; застосування механізму пільгового оподаткування прибутку підприємств, які впроваджують інноваційні технології; підвищення заробітної плати працівників, як чинник забезпечення дії ефекту заміщення праці капіталом; застосування сучасних методик оцінки інвестиційних проектів, побудованих на дисконтуванні майбутніх доходів.

4. В Україні роль держави як чинника становлення і розвитку ринку капітальних благ неухильно зростатиме. Економічна політика має бути спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату, регулювання інвестиційних процесів та стимулювання інвестиційної активності. Це вимагає: а) у короткостроковому періоді збільшення державних інвестицій у галузі, що виробляють інвестиційні товари, у галузі інфраструктури і житлове будівництво, а в довгостроковому – у галузі, малопривабливі для приватного бізнесу: соціальну сферу, науку та інноваційну діяльність, охорону довкілля, розвиток інфраструктури; б) концентрації капіталу у руках ефективних власників і створення підприємств із сучасним технічним рівнем за рахунок бюджетних коштів, що сприятиме збільшенню пропозиції обладнання, комплектуючих приладів, збільшенню попиту на них; в) надання дотацій сільськогосподарським виробникам, вугільній, металургійній, авіакосмічній промисловості, в галузі, у яких держава прагне створювати сприятливі умови для дослідницької діяльності; г) регулювання кредитної діяльності і проведення державою політики “дешевих” грошей; д) удосконалення податкової системи за рахунок запровадження системи пільг, зменшення податкової суми чи звільнення їх від оподаткування та прискореної амортизації.

Необхідно розробити і ухвалити Закон України “Про амортизацію” і Комплексну програму залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, у яких буде враховано екологічні аспекти запровадження інноваційних технологій.

6. Дослідження особливостей становлення вітчизняних ресурсних ринків – ринку праці, землі і капітальних благ – дало змогу зробити висновок, що цей процес є надзвичайно складним, він характеризується асинхронністю етапів становлення окремих цих ринків. Становлення ринку землі в Україні порівняно із становленням ринків праці і капітальних благ є набагато складнішим і більш тривалішим процесом. Отож держава має жорсткіше регулювати становлення і функціонування ринку землі, створюючи для цього ефективне правове поле.

Це зумовлено кількома причинами: особливостями приватизації землі; специфікою цього ресурсу, потребою підвищення продуктивності земель і збереження їх для майбутніх поколінь; необхідністю формування відповідного правового поля, особливою регулятивною роллю держави, яку визначають ухвалені закони, а також її прагненням обмежити спекулятивні прояви при здійснення ринкових операцій із землею.

Асинхронність етапів становлення окремих ресурсних ринків у економіці України пояснюється а) синергетичним впливом чинників, успадкованих нею від командно-адміністративної системи, а також набутих уже у процесі трансформаційних змін; б) специфікою становлення окремих видів ресурсних ринків; в) недостатньо активною