ВСТУП
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МАЙСТРЕНКО ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА
УДК 338.32.053.3
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Одеса – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор
Національного університету кораблебудування ім. адм. Макарова
Гурченков Олександр Петрович,
Національний університет кораблебудування ім. адм. Макарова,
завідувач кафедри економіки та організації виробництва
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
академік Української академії економічної кібернетики,
Бельтюков Євген Афанасійович,
Одеський національний політехнічний університет,
завідувач кафедри економіки підприємств
кандидат економічних наук,
Супрун Світлана Дмитрівна,
Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки підприємництва та менеджменту
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства
економіки України, відділ інвестиційно-інноваційної політики
та державних цільових програм, м. Київ
Захист відбудеться "27" жовтня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.055.01, в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.
Автореферат розісланий "22" вересня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент А.І. Ковальов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Серед нагальних економічних проблем, які постали перед українською наукою та господарською практикою, чи не найважливіше місце посідає подолання наслідків спаду виробництва та динамічне відновлення відтворювального процесу. Перш за все це стосується провідних галузей, до яких, безумовно, відноситься машинобудування.
По-перше, для багатьох його підприємств з причин браку інвестиційних коштів, необхідних для технічного переозброєння та модернізації, першочергове значення набуває ефективне використання наявної виробничої потужності.
По-друге, її достовірна оцінка відіграє визначальну роль під час прийняття широкого діапазону рішень щодо вимірювання координат підприємства у зовнішньому конкурентному середовищі, планування виробничої програми, чисельності найманих працівників, обсяг закупівель тощо.
По-третє, володіючи достовірною інформацією про обсяги виробничої потужності та наявні резерви, менеджер здатен визначати перспективи маніпулювання ресурсами, які складають її організаційно-технологічну базу: нарощувати їх кількість, передавати в оперативну чи фінансову оренду іншим товаровиробникам, або, за певних обставин, відчужувати, дотримуючись обмежень, які визначаються власником.
Слід зазначити, що широкому полю питань, пов’язаних з дослідженням виробничої потужності промислових підприємств, присвячено ряд ґрунтовних публікацій. Так, значний внесок у розробку теорії капіталу і практики підвищення ефективності його відтворення та використання зробили А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сей, К. Маркс, А. Маршалл, А. Картер.
Широке коло питань, пов’язаних з дослідженням потенціалу промислових підприємств, з його реалізацією та розвитком, а також з реструктуризацією промислового виробництва, висвітлене в працях О.В. Ареф’євої, В.П. Бабіча, В.Ф. Бесєдіна, Є.А. Бельтюкова, В.М. Гейця, В.В. Дорофієнка, Н.І. Іванова, А.І. Ковальова, В.С. Пономаренка, М.Г. Чумаченка, А.І. Яковлєва.
Вагомий внесок в розвиток та дослідження актуальних соціально-економічних проблем формування та функціонування виробничої потужності, методів її визначення, ресурсного забезпечення та ефективного використання зробили Ю.А. Єгупов, Я.Б. Кваша, В.І. Красовський, В.І. Осипов, Г.С. Одинцова, І.М. Петрович, Л.Д. Ревуцький, І.Б. Швець та інші.
Водночас, поза увагою більшості вчених залишаються економічні процеси та їх закономірності, які відбуваються безпосередньо на виробництві, зокрема, оцінка трудомісткості виконання програми підприємства та процеси накопичення й використання резервів виробничої потужності. Значна кількість досліджень зосереджена на безумовно вагомих, але традиційних методах виміру, оцінки та аналізу виробничої потужності, що в даний час не є достатнім.
Дисертаційна робота стала однією із спроб подолання цих недоліків, що зумовило своєчасність та актуальність звернень до теми даного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до реалізації положень „Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки” (2006 р.), Закону України „Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” (2002 р.), „Концепції розвитку суднобудівної промисловості країни на 2001-2005 роки” (2001 р.), планів науково-дослідних робіт Національного університету кораблебудування за темами: „Аналіз існуючої виробничої потужності і розробка заходів щодо підвищення ефективності її використання” (2004 р., номер державної реєстрації 0104U008827), „Підвищення ефективності управління ресурсами підприємства” (2004 р., номер державної реєстрації – 0104U002949), „Аналітичний огляд визначення виробничої потужності і розробка ефективних методів визначення та використання виробничої потужності, які пристосовані до ринкових умов” (2005 р., номер державної реєстрації 0105U003131).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методичне визначення сутності виробничої потужності і розробка організаційно-економічних рекомендацій щодо удосконалення оцінки й окреслення шляхів її ефективного використання на машинобудівних підприємствах.
Відповідно до поставленої мети в роботі визначені такі завдання:
- розкрити економічний зміст, роль і значення виробничої потужності та її резервів в ринкових умовах господарювання;
- визначити методичні підходи щодо класифікації факторів та аналізу використання виробничої потужності машинобудівних підприємств;
- проаналізувати стан використання та руху виробничої потужності машинобудівних підприємств;
- побудувати моделі прогнозування рівня використання виробничої потужності на основі встановлених внутрішніх зв’язків з конкретними факторами виробництва;
- удосконалити метод обчислення показників виробничої потужності машинобудівного підприємства;
- обґрунтувати необхідність планування резервів виробничої потужності на машинобудівному підприємстві та обчислення їх кількісного вираження;
- розробити економіко-математичний апарат для оптимізації виробничої програми підприємства як значимого чинника поліпшення використання виробничої потужності;
- розробити і обґрунтувати впровадження організаційно-економічних заходів покращення використання виробничої потужності підприємств машинобудування та її резервів.
Об`єктом дослідження є організаційно-економічні процеси використання виробничої потужності як визначального напрямку підвищення ефективності роботи машинобудівного підприємства.
Предмет дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти оцінки і планування ефективного використання виробничих потужностей та наявних її резервів на машинобудівних підприємствах в умовах ринкового господарювання.
Методи та інформаційна база дослідження. Теоретичну та методологічну базу дослідження становить діалектичний метод пізнання економічних процесів; комплексний підхід до аналізу чинників, які сприяють подоланню кризових явищ, що виникли в наслідок здійснення трансформаційних перетворень в країні; системність в осмисленні змісту та засобів впливу на результати використання виробничого потенціалу вітчизняного машинобудування; сучасні напрацювання провідних наукових шкіл, вітчизняних та зарубіжних вчених з питань економіки, організації та управління підприємствами.
В процесі дисертаційного дослідження використані методи: процесного й системного аналізу - при уточненні сутності категорії „виробнича потужність”; економіко-статистичні - для виявлення динаміки економічних показників, які відображають результати господарської діяльності підприємств щодо використання їх виробничої потужності; кореляційного-регресійного аналізу - для прогнозування рівня використання виробничої потужності; економіко-математичного моделювання - для оптимізації виробничої програми машинобудівного підприємства.
Інформаційну базу дослідження складають: Закони України, нормативні акти міністерств та відомств, звітність Державного комітету статистики України, економічні дані з публікацій у спеціальній періодиці, бази даних машинобудівних підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні методичних основ оцінки виробничої потужності на підприємствах машинобудівної галузі України. Найбільш значні наукові результати, які винесені на захист, є такі:
вперше:
— розроблений механізм переходу від виробничої потужності, вимірюваної в нормо-годинах до виробничої потужності, вимірюваної в натуральному та вартісному виразі. Запропонована система показників дає змогу визначати більш точніше величину виробничої потужності та її резервів (с. 111-117).;
— розроблені теоретичні підходи щодо визначення розміру резервів виробничої потужності на базі порівняння витрат на їх утримання та "втраченої вигоди" у зв'язку з неможливістю додаткового випуску продукції через відсутність резервів виробничої потужності (с. 129-133);
удосконалено:
— визначення змісту поняття "виробнича потужність", яке, на відміну від інших, поєднує в собі виробничі та маркетингові аспекти діяльності машинобудівного підприємства (с. 22);
— класифікацію факторів, що впливають на величину і використання виробничої потужності, з виявленням груп, які формують та поліпшують її використання на промислових підприємствах (с.45-49, додаток А);
— порядок розрахунку показників, які характеризують стан, рух та використання виробничої потужності машинобудівного підприємства (с. 110, додатки М, П);
— методичні підходи щодо оптимізації виробничої програми підприємства із застосуванням методів теорії ймовірності, де в якості критерію оптимальності використовуються показники виробничої потужності (с. ).
набуло подальшого розвитку:
— застосування методів виміру, оцінки й аналізу виробничої потужності машинобудівного підприємства та її резервів в умовах багатономенклатурного виробництва (с. 114-116);
— застосування кореляційно-регресійного аналізу для побудови моделей прогнозування виробничої потужності з урахуванням фактору часу та впливу чинників виробництва для окремого підприємства, що створює умови суб'єкту економічної діяльності для планування резервів виробничої потужності та своїх затрат (с. 87-110).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та вдосконалені автором теоретичні положення і методичні рекомендації полегшують розв’язання задачі аналізу, контролю і планування виробничої потужності, пошук її невикористаних резервів, підвищення оперативності та достовірності державної статистичної звітності про рух виробничої потужності машинобудівних підприємств.
Теоретичні результати дослідження використовуються у процесі викладення дисциплін „Економіка підприємства”, „Потенціал підприємства: формування та оцінювання”, „Управління виробничим потенціалом” (довідка № 66-11/1500 від 06.07.2006).
Результати дисертаційного дослідження, які мають прикладний характер, були прийняті до впровадження на промислових підприємствах м. Миколаєва, зокрема у ВАТ „ЦНД та ПІ „Тайфун” (акт від 9.01.02), ВАТ „Завод „Екватор” (акт від 16.06.04), ДП НВКГ „Зоря-Машпроект” (акт від 31.05.06).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено персональний авторський підхід і особисто отримані ним теоретичні та прикладні результати в області ефективного використання виробничої потужності машинобудівних підприємств.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та практичні результати дослідження опрацьовані на дев’яти науково-практичних конференціях: Відкритих науково-методичних читаннях „Математика для економіки та економістів: проблеми викладання та застосування” (Херсон, 2002 р.), Науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу (Миколаїв, 2002 р.), Міжнародній конференції „Кораблебудування: освіта, наука, виробництво” (Миколаїв, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Соціальні та економічні проблеми мотивації праці в умовах ринкової економіки” (Миколаїв, 2003 р.), Щорічній науково-методичній конференції „Могилянські читання – 2003” (Миколаїв, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, та молодих вчених „Проблеми підвищення ефективності діяльності підприємств в сучасних умовах” (Севастополь, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (Одеса, 2004 р.), Підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академічних та вищих навчальних закладів України (Одеса, 2006 р.).
Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 12 наукових працях загальним обсягом 3,41 друкованого аркушу. У тому числі 8 статей у провідних наукових фахових виданнях обсягом 3 друкованих аркуші, з яких особисто автору належить 2,8 друкованих аркушів; матеріали доповідей 2 всеукраїнських науково-практичних конференцій та 1 міжнародної конференції обсягом 0,41 друкованого аркушу.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Робота викладена на 167 сторінках комп’ютерного тексту, основна частина – на 145 сторінках і містить: 26 таблиць, 16 рисунків, 13 додатків, список використаних літературних джерел містить 146 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розглянуто доцільність розробки наукової проблеми, наведені основні результати дисертаційної роботи, рівень їхньої наукової новизни та практична значимість, описано форми їх апробації та використання.
У першому розділі „Теоретико-методичні питання оцінки виробничої потужності та резервів її використання” визначені концептуальні підходи щодо дослідження сутності виробничої потужності, існуючих методів оцінки та аналізу її використання.
Показник ”виробнича потужність” набуває важливого значення для підприємства, незалежно від форми власності та розмірів, оскільки повною мірою характеризує поточний стан виробництва та перспективи господарської діяльності, впливає на фінансову та інвестиційну політику підприємства. Нехтування роллю цього показника в економіці підприємства наносить власникам збитки і може, врешті решт, призвести до банкрутства. Використання виробничих потужностей в умовах трансформаційних перетворень відбувається на фоні спадної динаміки змін обсягів, складу та структури виробництва, обумовлених непередбачувальними соціально-економічними коливаннями у державі, обмеженими можливостями використання традиційних ресурсів відтворювального процесу, морального та фізичного застарівання технологічної та науково-дослідної баз, необхідних для розробок та інновацій.
Виробнича потужність, як економічна категорія відображає реальні економічні відносини з приводу раціонального поєднання і ефективного використання ресурсів, які залучаються до виготовлення продукції та маркетингу.
Визначена систематизація різноманітних трактувань категорії, яка розглядається, вченими та фахівцями-практиками засвідчила існування двох базових концепцій визначення виробничої потужності: технологічна та економічна. Неоднозначність їх трактування полягає в залежності від того, які ресурси взяті до уваги: тільки капітальний ресурс або також й оборотний та трудовий ресурси.
Виходячи з постулатів економічної теорії, кожне підприємство прагне задовольнити наявний попит на випущену продукцію у відповідних обсягах. Від так, із зростанням незадоволених запитів з боку покупців, воно докладає максимальні зусилля для нарощування обсягів виробництва, що логічно призводить до стовідсоткової віддачі від виробничої потужності і, більш того, створює передумови для її розвитку.
У вітчизняній господарській практиці виробнича потужність визначається, виходячи з реальних умов виробництва. У цьому пункті існує невідповідність між теоретичним трактуванням виробничої потужності й практикою її встановлення на підприємствах. Задля подальшого вдосконалення внутрішньовиробничого планування на підприємствах цю невідповідність необхідно подолати за рахунок наповнення теоретичної категорії більш реальним змістом. Таким чином, кількісне відображення виробничої потужності є важливим і обов'язковим аргументом в стратегічному і тактичному плануванні діяльності виробничого підприємства.
Отже, виробнича потужність підприємства – це максимально можлива за визначений термін (рік, місяць, робочий день) кількість товару (виробів, робіт, послуг), який під фірмовою маркою продуцента пропонується споживачам відповідно до замовленої номенклатури та асортименту, що відповідають особливостям поточного ринкового попиту.
В роботі за допомогою системного підходу деталізовано існуючу класифікацію факторів, що впливають на величину та на використання виробничої потужності підприємства. Перша частина яких визначає шляхи збільшення виробничої потужності, а друга - резерви поліпшення її використання, тобто дає можливість оцінити рівень її використання. Всі фактори поділені на екстенсивні та інтенсивні, які в свою чергу складаються з окремих чинників, що безпосередньо впливають на рівень капіталомісткості, трудомісткості, матеріаломісткості виробничої потужності та спричиняють передумови для проведення детального її аналізу та розробки структурованої системи заходів, що формує кожен фактор.
У другому розділі „Дослідження використання виробничої потужності та її резервів на машинобудівних підприємствах” проведено аналіз руху та використання виробничої потужності машинобудівних підприємств в умовах нестабільного попиту на продукцію та розроблена модель прогнозування рівня її використання за допомогою кореляційно-регресійного аналізу.
Одержані кількісні характеристики переконливо свідчать, що системна криза та руйнування міжгосподарських зв'язків, які склалися, викликані прискореним переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки, спричинили глибокі порушення відтворного процесу, насамперед, його матеріально-технічної бази - основних фондів. В контексті даного дослідження час, що минув після проголошення державної незалежності України можна розділити на три періоди. Перший – період „вільного падіння” - завершився у 1996 р.. Найскладнішим видався 1994 р., коли промислове виробництво скоротилося на 27З 1997 р. по 1999 р. почали з’являтися ознаки довгоочікуваного підйому: за згадані роки промислове виробництво зросло на 2,7Криза інвестиційної діяльності промислових підприємств (обсяг інвестицій в 2000 р. знизився у порівнянні з 1990 р. в промисловості – на 70а в машинобудуванні – на 92призвела до значного збільшення терміну циклічних змін поколінь техніки у виробничих системах. Переломним став 2000 р.: промислове виробництво збільшилося на 12,9 %, інвестиції в основний капітал - на 14,4В 2003 р. підприємства машинобудування України збільшили обсяги виробництва у порівнянні з 2002 р. на 35,8
Маємо також підстави стверджувати, що від кризових явищ в економіці найбільше постраждали машинобудівні підприємства. Питома вага їх продукції в промисловому виробництві за 1990-2000 р. скоротилася на 56,7(з 30,5до 13,2середньорічні темпи спаду складали 7,1Найбільші темпи зниження частки машинобудування спостерігалися в 1992 р. (на 25,41Більш того, падіння виробництва в машинобудуванні в 1994-1998 р. значно випереджало спад промислового виробництва відповідно на 15,714,420,91,83,0Навіть у 2004 р. питома вага внесків машинобудування залишалася на рівні 28,6-35,3загального приросту промислового виробництва.
Падіння попиту на продукцію машинобудування і сполучених з ним галузей, посилення на внутрішньому ринку конкуренції з боку імпортної продукції, високий рівень фізичного й морального зносу основних фондів машинобудівних підприємств, а також нестача обігових коштів привели до значного недовантаження виробничих потужностей машинобудівних підприємств по основному профілю. Цей висновок підтверджують показники діяльності машинобудівних підприємств Миколаївщини (табл. 1).
Таблиця 1
Техніко-економічні показники діяльності підприємств
Підприємство | Чисельність працюючих, робітників | Обсяг випущеної продукції,
тис. грн. | Продуктив-ність праці (виробіток) тис.грн. на 1-го робітника | Фондовіддача | Основних виробничих фондів | Активної частини | 2003р | 2004р | 2003р. | 2004р. | 2003р | 2004р | 2003р | 2004р | 2003р | 2004р | ДП НВКГ “Зоря-Маш-проект” | 14574 | 14423 | 665124,8 | 940997 | 50,29 | 46,15 | 1,21 | 0,97 | 3,46 | 2,71 | ВАТ „Завод „Екватор” | 719 | 740 | 16 670,37 | 37734,5 | 23,19 | 51,0 | 0,53 | 1,13 | 1,22 | 2,67 | ВАТ „Завод „Кристал” | 75 | 22 | 1248,2 | 2815,9 | 17,1 | 128,0 | 0,043 | 0,11 | 0,27 | 1,06 | ВАТ “Миколаївський за-вод мастильного та філь-труючого обладнання” | 498 | 413 | 7459,8 | 10246 | 14,9 | 24,8 | 0,27 | 0,34 | 0,58 | 0,88 | ВАТ “Чорноморський машинобудівний завод” | 733 | 686 | 1306,0 | 17114,4 | 31,78 | 24,95 | 0,049 | 0,284 | 0,093 | 0,527 | ВАТ “Конвейермаш” | 230 | 252 | 15756 | 29122 | 68,5 | 115,6 | 1,01 | 2,00 | 5,18 | 8,57 | ВАТ “Фрегат” | 869 | 813 | 2786,3 | 6073,8 | 18,9 | 58,1 | 0,159 | 0,334 | 0,512 | 1,09 | ВАТ “Первомайськ-дизельмаш” | 871 | 785 | 14379,7 | 20260 | 16,5 | 25,8 | 0,32 | 0,45 | 0,67 | 0,93 |
Зниження обсягів виробництва в умовах загального економічного спаду привело до того, що багатьом підприємствам промисловості України бракує замовлень на випуск продукції з характерним для неї вторинним попитом. Водночас, на їхньому балансі перебувають виробничі фонди, що в силу зазначених причин практично не використовуються у виробничому процесі, та підприємства практично не виділяють кошти на оновлення основних фондів (табл. 2).
Таблиця 2
Відрахування від прибутку на виробничий розвиток
Підприємство | Доля балансового прибутку на виробничий розвиток, %
2002 р. | 2004 р.
ДП НВКГ „Зоря-Машпроект” | 2,9 | 34,0
ВАТ „Завод „Екватор” | 60,0 | 70,0
ВАТ „Завод „Кристал” | 0,0 | 0,0
ВАТ „Чорноморський машинобудівний завод” | 0,0 | 12,0
ВАТ „Конвейермаш” | 0,0 | 0,0
ВАТ „Фрегат” | 0,0 | 0,0
ВАТ „Первомайськдизельмаш” | 20,0 | 22,3
ВАТ „Миколаївський завод мастильного та фільтруючого обладнання” | 0,0 | 5,0
На підставі визначення чинників, які впливають (часом – різнонаправлено) на розмір виробничої потужності, було обґрунтовано необхідність створення інструменту її прогнозування за допомогою економіко-математичного моделювання. Адже тільки встановивши причинно-наслідкові зв'язки різних боків діяльності підприємства, можна дуже швидко прорахувати, як зміняться основні результати за рахунок того або іншого фактору, визначити, як зміниться сума прибутку, обсяг продажів, собівартості одиниці продукції при зміні виробничої ситуації. Тому в роботі за допомогою кореляційно-регресійного аналізу для вимірювання сумісного впливу показників-факторів на розмір виробничої потужності на прикладі ВАТ „Завод „Екватор” було побудовано: чотири моделі прогнозування використання виробничої потужності з урахуванням фактору часу на 2006 – 2007 рр. (лінійна, квадратична, логарифмічна, степенева), результати аналізу яких представлені в табл. 3, та множинна лінійна регресійна модель впливу факторів виробництва на рівень використання виробничої потужності.
Таблиця 3
Результати аналізу регресійних моделей
Рівняння тренду | R2 (коефіцієнт детермінації) | F-критерій | Sy (стандартна помилка)
1 | 2 | 3 | 4
F-фактич. | F-критич.
у = 10 ,18 + 833,93 t | 0,61404 | 0,00032888 | 0,01 | 3569,1676
у = 10 ,5 + 833,93t + 9,83t2 | 0,61553 | 0,00032888 | 0,01 | 3569,16758
у = 1 ,57+ 4 ,7 lnt | 0,49269 | 0,000435 | 0,01 | 3638,50787
у= 2 ,122 t0,54 | 0,55902 | 0,000435 | 0,01 | 3638,50787
При побудові множинної моделі враховувалася та форма зв'язку між аналізованими показниками, що забезпечувала б зручність її економічної інтерпретації й одночасно високий коефіцієнт кореляції між включеними в модель показниками.
На основі дослідження побудована модель визначення рівня використання виробничої потужності (У) під впливом екзогенних змінних, таких як обсяг випущеної продукції (х1), собівартість випущеної продукції (х2) та відпрацьовані за рік всім обладнанням станко-години (х3):
Дана модель адекватно описує економічний об’єкт, що досліджується.
Коефіцієнт детермінації (R2) складає 99 %, тобто вплив факторів, які не увійшли до рівняння, складає всього 1 %.
Надійність перевірена за критерієм Фішера: значимість F = 1,55626E-12 < 0,01, тобто менше критичного значення, а значить розрахункова значимість F потрапляє в критичну область і нульова гіпотеза Н0: R = 0 відхиляється..
Адекватність моделі оцінена на основі дослідження залишків та розрахунку критерію Дарбіна-Уотсона, який дорівнює 2,6 і знаходиться в межах +2, що вказує на відсутність автокореляції залишків.
За допомогою побудованої моделі можна визначити коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки відсотків в середньому змінюється Y зі зміною Хj на 1Так, наприклад, з ростом кількості відпрацьованих станко-годин на 1рівень використання виробничої потужності збільшиться на 1,1
Отже, проведений аналіз показав, що існує нагальна потреба впровадження дієвих засобів щодо поліпшення використання виробничої потужності на машинобудівних підприємствах.
Третій розділ „Рекомендації з удосконалювання методики формування та заходи щодо поліпшення використання виробничої потужності машинобудівних підприємств” присвячено обґрунтуванню методичних підходів до обчислення показників виробничої потужності машинобудівного підприємства в трудових вимірниках та необхідності створення її резервів на машинобудівному підприємстві.
Обґрунтовано, що хронічне недовантаження промислових підприємств та обумовлене цим вичерпання джерел капітальних вкладень, які відбуваються на тлі, все ще не подоланої остаточно, економічної кризи обумовлюють необхідність розробки заходів з протидії виявлення негативних явищ, в тому ж числі за рахунок організації систематичного моніторингу її використання.
Впродовж дисертаційних досліджень розроблені „Методичні рекомендації щодо оцінки виробничої потужності машинобудівного підприємства” та алгоритм розрахунку виробничої потужності підприємства і коефіцієнта ефективності її використання (рис. 1), на основі якого написана комп’ютерна програма.
Для оцінки виробничої потужності пропонується склад показників, які за своєю суттю відображали б особливості машинобудівельного виробництва і кожної із складових загальної виробничої потужності, виходячи з їх цільової установки, оцінки та аналізу, державної статистичної звітності та планування обсягу випуску продукції. В формалізованому виді дані показники представлені в табл. 4.
Таблиця 4
Показники виробничої потужності та формули їх розрахунку
№ п/п | Показник | Формула розрахунку | Посилання
1 | Виробнича потужність провідного обладнання | Феф – ефективний річний фонд часу роботи одиниці обладнання , год.;
Nпров.ообл. – фактично установлена кількість одиниць обладнання, шт..
2 | Виробнича потужність в нормо-годинах для кожного виду продукції за ведучим обладнанням | Ьі - структура портфелю замовлень за провідною операцією
3 | Структура портфелю замовлень за провідною операцією | Тпр.опер.заг. – загальна трудомісткість провідної операції
4 | Трудомісткість провідної операції | Qі – кількість виробів n-го типу, які підлягають даній операції, шт.;
tпр.опер.і – норма часу на виконання даної операції, визначена за технологічним процесом, нормо-години
5 | Виробнича потужність провідного обладнання в натур. одиницях за номенклатурою портфелю замовлень |
6 | Виробнича потужність структурних робочих місць | Фнорм – нормативний річний фонд часу роботи даного СРМ, годин.
Куп – нормативний коефіцієнт умов праці, якості робочої сили, використовуваний на даному СРМ.
з – середнє значення нормативних коефіцієнтів ефективності використання робочого часу СРМ даного типу.
l – середнє значення нормативної або раціональної кількості ПРМ на СРМ даного типу.
Кс – нормативний коефіцієнт, враховуючий допустимий обсяг понаднормових робіт.
Кп- нормативний коефіцієнт можливого перевиконання встановлених виробничих норм виробітку продукції.
7 | Коефіцієнт використання провідного обладнання | Тпр.опер. – трудомісткість провідної операції, нормо-години;
ВПпр.обл.. – виробнича потужність провідного обладнання, нормо-години
8 | Резерви ВП по кожній операції, цеху, підприємству | ВПрозр. – розрахована виробнича потужність підприємства;
ВПпл. – запланована виробнича потужність за портфелем замовлень.
В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, яка випускається машинобудівними підприємствами характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки за призначенням або конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, за одиницю виміру показників виробничої потужності потрібно обрати трудові вимірники, тобто нормо-години. В даному розділі також пропонується механізм перетворення виробничої потужності в трудовому вимірнику у виробничу потужність вимірювану в натуральних та вартісних одиницях.
Даний метод розрахунку виробничої потужності розглянутий в роботі на прикладі ВАТ „Завод „Екватор” за 2004 р., що підтверджує його практичне застосування. У роботі представлені таблиці результатів розрахунків за комп’ютерною програмою.
Обрана провідна операція – токарна загальною трудомісткістю 200,94 н-г, за якою визначили провідний цех - № 45. Так у 2004 р. розрахований за даною методикою коефіцієнт використання виробничої потужності провідного обладнання склав 68,1
Даний показник перевищує показник рівня використання виробничої потужності, розрахований за діючою методикою на 5,6 % (68,1 % – 62,5 %), що свідчить, з нашої точки зору, про більш точні розрахунки.
Планування виробництва та реалізації продукції передбачає досягнення збалансованості виробничої програми і виробничої потужності, конкретизацію обсягів і термінів виконання робіт та послуг, оперативне регулювання виробничої діяльності і коректування вихідних планових показників. Будучи величиною динамічною, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничою програмою, тобто необхідно досягнення рівноваги між попитом та пропозицією на продукцію і послуги.
Як показує досвід, занадто великі виробничі потужності можуть бути не менш шкідливі, ніж занадто малі. При виборі стратегії динаміки виробничої потужності, керівники підприємства повинні розглянути наступні питання: яка є величина виробничої потужності на конкретну дату і як відбувається її рух у ретроспективі? Чи варто збільшувати виробничу потужність у перспективі, тобто перш ніж виникне додатковий попит?
Вважаємо, що в нагоді з цього приводу їм буде показник резервного запасу виробничої потужності (ВПзап) визначати по формулі:
ВПзап = 100 % -ВПвик ,
де ВПвик – рівень використання виробничої потужності, %.
Планування розширення виробничої потужності або створення її резервів рекомендується здійснювати у такій послідовності: оцінити необхідну виробничу потужність; обчислити різницю між необхідною і доступною виробничою потужністю; скласти варіанти планів ліквідації розриву; кількісно оцінити кожну альтернативу та зробити остаточний вибір.
Звертає на себе увагу те, що наявність резервної виробничої потужності викликає додаткові витрати, а інколи навіть втрати. Це має декілька пояснень:
По-перше, фізична присутність обладнання , що перебуває в резерві, веде до збільшення загальновиробничих витрат у собівартості продукції, що випускається:
,
де Sзб збільшення собівартості продукції, грн.; Ву-п умовно-постійна частина непрямих витрат, грн.; RВП - резерви виробничої потужності, грн.; ВП - виробнича потужність підприємства (підрозділу), грн., Sпрод. – собівартість продукції, грн..
По-друге, збільшується ймовірність росту втрат від морального зношування другого роду. Втрати від морального зношування складуть:
,
де Sзнош. - втрати зношування, грн.; VR - обсяг випуску з резервної потужності, грн.; ВПрез. - вартість резервних потужностей, грн.; ВПнов. - вартість нових потужностей, грн.; Vнов. - обсяг продукції, що випускається з нових потужностей, грн..
По-третє, змінюється частка амортизаційних відрахувань у витратах виробництва, або відсувається строк, з якого починає нараховуватися амортизація. Загальна сума втрат:
,
де Sа - витрати амортизації, грн.; Кневст. - вартість невстановленого обладнання, що вимагає монтажу, грн.; а - норма амортизаційних відрахувань, %.
Також зростає небезпека морального зношування вкладених коштів (Sзн.м.):
.
Однак, однозначно стверджувати, що нарахування амортизації на резерви виробничих потужностей - збиток – не можна. Це можна розглядати і як своєрідний прибуток: якщо для залучення виробничих резервів не виникають відповідні умови у зовнішнім середовищі, підприємство зазнає збитків, зменшених на величину нарахованої амортизації з основних потужностей. Особливо знижується ризик створення резервів виробничої потужності при прискореній амортизації. З цього погляду нарахування амортизації на резерви - прибуток і можливість зниження ризику, але з іншого боку, це одна із причин подорожчання продукції, що випускається.
По-четверте, виникають витрати замороження засобів у резервних потужностях.
Якщо порівняти капітальні вкладення із розташуванням відповідних коштів на банківський депозит, тоді витрати від їхнього замороження можна визначити наступним чином:
,
де Sзам. - витрати заморожених засобів, грн.; y - середня процентна ставка кредиту.
Якщо розглядати усі ймовірні способи використання капіталовкладень як у межах підприємства, так і поза ним, то можемо отримати більшу або меншу норму витрат, чим при використанні поняття про банківську позичку. Данні можуть бути отримані методом ретроспективного аналізу ряду років та перенесення результатів їх діяльності на майбутнє (”Втрачена вигода”).
Загальні підвищені витрати від присутності резервів (Sr) складуть:
Sr = Sзб + Sзнош + Sа + Sзн.м. + Sзам,
Конкретні розрахунки резервів виробничої потужності наведено в табл. 5.
Таблиця 5
Планові резервні запаси підприємств
Підприємство | Додаткові витрати на утримання резерву, тис.грн. | „Втрачена вигода”, тис.грн. | Мінімальна межа планових резервних запасів виробничої потужності, %
2002 | 2003 | 2004 | 2002 | 2003 | 2004 | 2002 | 2003 | 2004
ВАТ „Завод „Екватор” | 3014,09 | 4281,77 | 7678,12 | 942,9 | 1200 | 2867,8 | 14,1 | 12,1 | 14,2
ВАТ „Фрегат” | 4865,01 | 5172,44 | 7677 | 1127,9 | 2120 | 4218 | 12,4 | 14,8 | 15,7
ДП НВКГ „Зоря-Машпроект” | 69743 | 70530,77 | 61736 | 10886 | 15098 | 14634 | 8,9 | 10,28 | 9,5
З економічної точки зору в сучасний момент створення резервів виробничої потужності веде до зниження рентабельності виробництва, збільшує питомі витрати виробництва, зменшує коефіцієнт використання потужності, знижуючи тим самим поточну ефективність виробництва. Однак відсутність резервів на підприємстві може привести в майбутньому до більш істотних втрат. По-перше, втрати пов'язані з дефіцитом потужності - це „Втрачена вигода” при втраті клієнтів і невиконанні замовлень, що особливо характерно для ряду галузей машинобудування. При відсутності резервів підприємству прийдеться відмовитися від замовлень, що надходять. По-друге, втрати від несвоєчасної поставки продукції на ринок при розбіжності кривих попиту та пропозиції. По-третє, втрати від несвоєчасного освоєння нових видів продукції.
Таким чином, з одного боку, наявність резервів веде до підвищених витрат виробництва, з іншого боку - потенційних втрат від їхньої відсутності у майбутньому. Дозволити дане протиріччя можна оцінкою ефективності резервів.
Резервний запас виробничої потужності повинен відповідати умові:
Sr ? ”Втрачена вигода”,
що означає загальні витрати від присутності резерву не повинні перевищувати величину „Втраченої вигоди”, пов’язаної з невиконанням в майбутньому додаткових замовлень на виготовлення продукції.
Резерв виробничої потужності повинен бути знижений до умови при якій відсоток доходу стане вище за відсотка утримання резерву із застосуванням ітераційного підходу.
Реформування підприємств повинне підтримуватися створенням необхідних розумів для підвищення конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості шляхом удосконалення майнової, фінансової, технологічної й управлінської реструктуризації, розвитку корпоративного керування, інформаційного забезпечення зазначених процесів на підприємствах. Для рішення зазначеної проблеми, з нашої точки зору, було б доцільним:
- визначення пріоритетних напрямків розвитку й відновлення підприємства, зокрема на основі розвитку ресурсозберігаючих технологій і нових систем керування;
- створення економічного механізму керування виробничими потужностями підприємства з метою всілякого використання його виробничого потенціалу в інтересах отримання прибутку;
- формування поетапного механізму реструктуризації виробничих потужностей підприємства, визначивши як першочергове завдання формування нових технологій й освоєння випуску нових видів продукції, що користуються ринковим попитом, шляхом створення на першому етапі, в умовах обмежених джерел інвестиційних ресурсів, спеціальних груп основного технологічного обладнання, з максимальним використанням наявних виробничих площ, енергетичних потужностей й обладнання. Забезпечити при цьому повсюдний перехід від спеціалізації до універсального виробництва з диверсифікованою номенклатурою продукції як тимчасову міру в період виходу із кризи.
Для ефективного розвитку та інтенсивного використання виробничої потужності на регіональному рівні рекомендується запропонувати виконання ряду організаційно-економічних заходів. Серед найбільш ефективних є такі:
1. В процесі планування виробничої програми підприємства здійснювати її оптимізацію, виходячи з існуючого попиту на продукцію.
2. Відновлення парку обладнання, яке крім існуючого, забезпечує розшивку “вузьких місць” та створює можливість введення такого устаткування, що якнайкраще відповідає машиномісткості виробничої програми.
3. Оптимізація виробничої програми, що дозволить підприємству визначати рівень попиту, при якому доцільно здійснювати випуск продукції, чи годиться виготовлення продукції до кристалізації ринку внаслідок оприлюднення конкурентної пропозиції, на який попит (масовий або престижний) потрібно орієнтуватися, тощо.
4. Придбання й установка на “вузьких місцях” додаткових однотипних одиниць обладнання.
5. Диверсифікація виробництва, а саме укладення контрактів на виготовлення продукції, технологія для якої не потребує значних змін в структурі обладнання.
6. Формування резервних запасів обладнання на підприємстві в межах встановленого нормативу резервного запасу виробничої потужності.
7. Поліпшення внутрішньофірмової системи стимулювання розвитку й використання виробничої потужності підприємства.
ВИСНОВКИ
Виконане дисертаційне дослідження, підґрунтям якого стали наукові здобутки попередників, первинна інформація, узагальнена за допомогою відповідних методів систематизації та співставлення, має результатом такі висновки:
1. Оцінка стану та аналіз результатів використання виробничої потужності машинобудівної галузі переконливо доводить необхідність здійснення радикальних заходів щодо підвищення їх застосування, в тому числі за рахунок вдосконалення економічних методів внутрішньофірмового управління, які у сфері, що розглядається, залишають бажати значно кращого.
2. Існуючі визначення виробничої потужності, в тому числі ті, які використовуються в процесі прийняття рішень щодо організації виготовлення товарів, не враховують фундаментальних змін, охопивши країну, залишаючи поза увагою важливі маркетингові аспекти. Виходячи з цього, а також спираючись на типізований досвід, обґрунтованим є твердження, що виробнича потужність враховує особливості поточного ринкового попиту з одного боку, а з іншого - кінцеві результати формування і використання економічного потенціалу підприємства. Запропоноване поняття поєднує виробничі та маркетингові аспекти діяльності підприємств, сприяє кращому вибору пропорцій і способів поєднання факторів виробництва.
3. Величина виробничої потужності та рівень її використання знаходяться під впливом багатьох факторів. Виконаним дослідженням встановлені методичні підходи щодо класифікації факторів, які пропонуються різними авторами. Разом з тим аналіз показав, що вони не повною мірою зорієнтовані на характер виробництва. Результати наукового дослідження дозволили деталізувати існуючу класифікацію факторів шляхом виділення екстенсивної та інтенсивної груп чинників, в свою чергу, представлених окремими факторами, які впливають на рівень капіталомісткості, трудомісткості, матеріаломісткості виробничої потужності.
4. Проведений аналіз стану використання та руху виробничої потужності машинобудівних підприємств дозволив виявити, що накопичені в Україні та в Миколаївській області значні потужності з виробництва машинобудівної продукції, зокрема, знаходяться на досить низькому рівні. Це викликане передусім загальним спадом виробництва, нераціональною структурою промисловості України, фінансовою кризою та пов’язаною з нею неплатоспроможністю підприємств-споживачів продукції машинобудування, відсутністю фінансових можливостей щодо поновлення фізичних та морально застарілих засобів праці, випуску конкурентноздатної продукції для її реалізації на ринку.
5. В умовах мінливої ринкової кон’єктури, загострення конкурсного протистояння між виробниками однотипної продукції суттєве значення набуває озброєння топ-менеджерів машинобудівних підприємств коректними методами передбачення майбутніх розмірів виробничої потужності. Це завдання вирішується за допомогою розробленої на базі здійсненого кореляційно-регресійного аналізу відповідної моделі прогнозування рівня використання виробничої потужності. Апробацію її здійснено на ряді господарських товариств Миколаївської області.
6. Недовантаження промислових підприємств та зниження у зв'язку з цим стимулів до капітальних вкладень в умовах ліквідації наслідків економічної кризи обумовили необхідність проведення досліджень проблеми завантаження основних фондів машинобудівних підприємств та організації систематичного обліку виробничої потужності. З метою отримання достовірної інформації у дисертаційній роботі обґрунтований метод обчислення показників її використання на основі трудових вимірників та перехід від них до вартісних чи натуральних, який викладений в методичних рекомендації щодо розрахунку виробничої потужності та покладений в основу розробленої комп’ютерної програми.
7. Складні трансформаційні процеси, що відбуваються в народному господарстві, визначили низку проблем стосовно ефективності використання виробничої потужності. Як показує досвід, занадто велика її величина може бути не менш шкідливою, ніж занадто мала. Однак відсутність резервів на підприємстві може привести в майбутньому до більш істотних втрат, які пов'язані з дефіцитом потужності при втраті клієнтів і невиконанні замовлень, від несвоєчасного освоєння нових видів продукції. Тому машинобудівні підприємства повинні мати відповідний відсоток резервів-запасів, які кількісно визначаються на основі порівняння витрат на їх утримання зі „втраченою вигодою”.
8. За своєю економічною природою будь-яка задача ефективної діяльності підприємства є шляхом пошуку найкращого варіанту з багатьох можливих альтернатив. Основним розділом плану підприємства є план виробництва та реалізації товару. Отже, оптимізуючи виробничу програму, менеджер розв’язує низку складних питань: визначає структуру та рівень попиту, при якому доцільно здійснювати випуск продукції; доцільність виготовлення продукції до остаточного з’ясування місткості ринку тощо. Виходячи з цього, для адекватного реагування на мінливий попит, своєчасного
