ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

МАРУЩАК ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА

УДК 37.018.32

ВИХОВАННЯ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ

В УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Канішевська Любов Вікторівна,

Інститут проблем виховання АПН України,
завідувач лабораторії виховної роботи
в закладах інтернатного типу

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Левківський Михайло Васильович,

Житомирський державний університет імені

Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки

кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник Тименко Володимир Петрович,

Інститут педагогіки АПН України, старший

науковий співробітник лабораторії трудової

підготовки і політехнічної творчості

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет ім.К.Д.Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “ 28 ” лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9 (зал засідань)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9)

Автореферат розісланий “ 27 ” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах сучасної суверенної України особливого значення набуває залучення молоді до різних видів трудової діяльності. Зростання інтересу до проблеми праці нині зумовлюється радикальними перетвореннями, насамперед в економічній сфері, появою нових та помітним розширенням сфери окремих усталених видів праці – підприємництво, комп’ютеризація й програмування, обслуговуюча праця, шоу-бізнес тощо.

Однак, аналіз сучасної суспільної практики доводить, що у розв’язуванні цих завдань мають місце помітні труднощі: значна частина молоді втратила інтерес до продуктивної і суспільно корисної праці, прагне уникнути її, зосереджує свою увагу на комерційній діяльності, що зазвичай призводить до кардинальних змін мотивації праці. Все це ще більше актуалізує проблему виховання в молодого покоління позитивного ставлення до праці.

Певні аспекти виховання позитивного ставлення до праці у молодого покоління знайшли відображення в працях філософів (Л.П.Буєвої, В.А.Буслінського, О.М.Разіна, І.П.Стогнія та ін.); соціологів (М.Г.Андрєєвої, В.Я.Єльмеєва, О.Г.Здравомислова, В.П.Рожина, В.Є.Шедякова, В.О.Ядова та ін.).

Проблема ставлення до праці відображена в дослідженнях психологів (І.Д.Бех, О.О.Бодальов, Є.П.Верещак, В.І.Войтко, Ф.І.Іващенко, О.Л.Кононко, Г.С.Костюк, В.К.Котирло, О.І.Кривов’яз, В.С.Мерлін, В.О.Моляко, В.М.М’ясищев, Ю.О.Приходько, Д.М.Узнадзе, Д.Й.Фельдштейн, О.Я.Чебикін та ін.).

Проблемі трудового виховання молодого покоління присвячено праці П.Р.Атутова, Д.О.Закатнова, О.М.Коберника, Є.Г.Костяшкіна, О.Й.Кочетова, М.В.Левківського, Г.Є.Левченка, В.М.Мадзігона, А.С.Макаренка, В.О.Оржеховської, А.Г.Пашкова, М.М.Скаткіна, Д.А.Сметаніна, В.П.Тименка, М.П.Тименка, В.О.Сухомлинського, В.К.Сидоренка, Д.О.Тхоржевського, І.Д.Чернишенка, К.І.Чорної, С.Т.Шацького та ін.

Проблема трудового виховання дітей у закладах інтернатного типу досліджувалася Ю.О.Грицаєм, О.І.Ігнатовою, Б.С.Кобзарем, Л.В.Канішевською, Б.Ф.Мельниченком, Є.П.Постовойтовим, А.Б.Рацулом, В.Г.Слюсаренком та ін.
У цих роботах розглядаються переважно загальнотеоретичні та організаційні проблеми трудового виховання учнів у закладах інтернатного типу, однак виховання позитивного ставлення до праці не знайшло в них належного висвітлення.

Слід зазначити, що в загальноосвітніх школах-інтернатах здебільшого виховуються сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти з проблемних і матеріально незабезпечених сімей. Аналіз контингенту учнів шкіл-інтернатів показує, що більшість із них – це педагогічно занедбані діти з негативним життєвим досвідом. Додамо, що й умови інтернатного закладу: постійне перебування дітей у закритих корпоративних колективах; надмірна заорганізованість життєдіяльності вихованців негативно позначається на вихованні у них самостійності, активності, відповідальності тощо. Більше того, умови інтернатного життя певною мірою позначаються на формуванні у дітей споживацьких настроїв, оскільки в цих закладах не простежується залучення вихованців до систематичної, педагогічно доцільної, особистісно значущої і суспільно цінної трудової діяльності.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробка в сучасних умовах реформування національної системи освіти, потреби практики обумовили вибір теми дослідження “Виховання позитивного ставлення до праці в учнів
5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Тема дисертації є складовою планової теми “Формування життєвої компетентності вихованців у закладах інтернатного типу” лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання АПН України (номер державної реєстрації 0104 U 000209). Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 3 від 28.03.2002 р.), узгоджено у раді з координації досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 29.04.2002 р.).

Об’єкт дослідження – процес трудового виховання учнів 5-7 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Мета дослідження – виявити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Гіпотеза дослідження: ефективність виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності підвищиться за умови: раціональної організації різних видів трудової діяльності; застосування відповідних форм і методів трудового виховання; широкого використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату; побудові співробітництва педагогів і учнів на принципах особистісно орієнтованого виховання.

Відповідно до предмету, мети та гіпотези були визначені такі завдання дослідження:

– з’ясувати стан проблеми виховання позитивного ставлення до праці у педагогічній теорії та освітній практиці;

– обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність організаційно-педагогічних умов та методику виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності;

– визначити критерії, показники та рівні сформованості позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів;

– з’ясувати соціально-педагогічні та психологічні передумови виховання позитивного ставлення до праці у молодших підлітків шкіл-інтернатів;

– підготувати науково-методичні рекомендації з виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів у позаурочній діяльності.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про провідну роль праці у цілісному розвитку суб'єкта життєтворчості та життєдіяльності; психолого-педагогічні засади виховання в учнівської молоді позитивного ставлення до праці; концептуальні положення педагогіки про сутність трудового навчання та виховання, провідні ідеї сучасної теорії трудового виховання.

Теоретичною основою дослідження є положення психологічної теорії ставл-ень (О.В.Киричук, Г.С.Костюк, О.Ф.Лазурський, В.М.М’ясищев, С.Л.Рубінш-т-ейн, Ю.О.Приходько, Д.М.Узнадзе, Д.Й.Фельдштейн, В.Франкл, Е.Фромм, О.Я.Чебикін); положення психолого-педагогічної науки про особистісно орієнтований підхід до виховання (І.Д.Бех, А.М.Бойко, І.С. Якиманська та ін.); праці, присвячені проблемі трудового виховання молодого покоління (П.Р.Атутов, О.М.Коберник, О.Й.Кочетов, М.В.Левківський, Г.Є.Левченко, В.М.Мадзігон, А.С.Макаренко, В.О.Оржеховська, Д.А.Сметанін, В.П.Тименко, М.П.Тименко, В.О.Сухомлинський, В.К.Сидоренко, Д.О.Тхоржевський, С.Т.Шацький); праці, в яких висвітлюються проблеми трудового виховання учнів в закладах інтернатного типу (А.Д.Бондар, Б.С. Кобзар, Л.В.Канішевська, Б.Ф.Мельниченко, Є.П.Постовойтов, А.Б.Рацул, В.Г.Слюсаренко), Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закону України “Про загальну середню освіту”, Національної програми “Діти України”, в яких знайшли розкриття проблеми демократизації та гуманізації всіх сторін життя сучасного суспільства і системи освіти, підготовки молодого покоління до праці.

Для уточнення вихідних позицій використовувалися положення нормативних документів, спрямованих на поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: Укази Президента України “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві”, “Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005р., відповідні постанови Кабінету Міністрів України – “Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

Для вирішення поставлених завдань на всіх етапах дослідження використовувався комплекс науково-педагогічних методів:

– - теоретичний і логіко-історичний аналіз педагогічних, психологічних, філософських, соціологічних праць з теми дослідження, теоретичне вивчення й узагальнення досвіду трудового виховання загальноосвітніх шкіл-інтернатів з метою визначення недоліків в організації різних видів трудової діяльності;

– емпіричні: безпосередні спостереження за учнями в процесі різних видів трудової діяльності, анкетування, опитування, інтерв’ювання, бесіди, написання творчих робіт. За допомогою цих методів виявлявся стан сформованості ставлення до праці в учнів;

– педагогічний експеримент. Наслідки експериментальної роботи визначалися на основі порівняння результатів констатуючого і формуючого етапів дослідження (аналіз змін рівнів сформованості ставлення до праці учнів) та відмінністю між показниками сформованості позитивного ставлення до праці в учнів експериментальних та контрольних груп;

– методи математичної обробки результатів дослідження. Використання методів математичної статистики дало можливість з найбільшою достовірністю забезпечити розподіл учнів за рівнями сформованості ставлення до праці.

Експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітніх шкіл-інтернатів. У констатуючому етапі експерименту брали участь 250 учнів 5-7 класів (Вознесенської загальноосвітньої школи-інтернату І-II ступеня Миколаївської області, Володимир-Волинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступеня для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, Волинської області, школи-інтернату № 15 м. Києва, 100 педагогів цих шкіл-інтернатів).

До формуючого етапу експерименту залучалися Володимир-Волинська школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Волинської області, Вознесенська школа-інтернат Миколаївської області. У ньому брали участь 12 педагогів, 250 вихованців, з них 124 учні склали експериментальні групи, 126 учнів - контрольні групи.

Етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1998-2004 років у три етапи.

На першому етапі (1998-1999 рр.) здійснювався вибір і обґрунтування теми дослідження, аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження. Визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідно-експериментальної роботи; здійснювався вибір експериментальної бази.

Другий етап (1999-2001 рр.) передбачав проведення діагностико-констатуючого етапу дослідження, в рамках якого вивчався сучасний стан досліджуваної проблеми. Було започатковано формуючий етап експерименту.

На третьому етапі (2001-2004 рр.) здійснювався формуючий етап експерименту, перевірялася ефективність розробленої методики, аналізувалися експериментальні дані і проводився їх кількісний та якісний аналіз; формувалися основні висновки, практично впроваджувалися результати дослідження; оформлялися результати науково-дослідної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано організаційно-педагогічні умови й методику діагностування ставлення учнів
5-7 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів до праці у позаурочній діяльності; конкретизовано й уточнено сутність і структурні компоненти поняття “позитивне ставлення до праці” стосовно проблеми дослідження; визначено критерії та показники й встановлено рівні розвитку ставлення до праці молодших підлітків, виявлено характерні особливості вихованців із різними рівнями розвитку ставлення до праці.

Теоретичне значення дослідження полягає у теоретично обгрунтованій функціональній моделі виховання позитивного ставлення до праці в учнів
5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; вдосконаленні змісту, форм і методів виховання позитивного ставлення до праці молодших підлітків шкіл-інтернатів.

Практична значущість дослідження полягає в розробці та впровадженні в практику роботи шкіл-інтернатів науково обґрунтованої системи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до праці у позаурочній діяльності; розробці і впровадженні в практику методики вивчення ставлення молодших підлітків шкіл-інтернатів до різних видів трудової діяльності; створенні методичних рекомендацій щодо виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності.

Результати дослідження можуть бути застосовані в практичній роботі шкіл-інтернатів, під час розробки навчальних посібників з теорії і методики трудового виховання в школах-інтернатах. Висновки і рекомендації можуть бути використані у післядипломній педагогічній освіті і перепідготовці працівників шкіл-інтернатів; при читанні спецкурсів у педагогічних навчальних закладах.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних дослідницьких положень, використанням комплексу методів, адекватних його предмету, меті, завданням і дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, кількісним і якісним аналізом експериментальних матеріалів, репрезентативністю вибірки учнів, які були охоплені дослідженням; впровадженням здобутих результатів дослідження у практику роботи шкіл-інтернатів; співвідношенням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у ході теоретичної та дослідно-експериментальної роботи у Володимир-Волинській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступеня для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, Волинської області, Вознесенській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступеня Миколаївської області. Основні положення та результати дослідження оприлюднювалися автором на засіданнях лабораторії виховної роботи в закладах інтернатного типу Інституту проблем виховання АПН України.

Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні засади формування у підростаючого покоління активної громадянської позиції” (Київ, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Виховання дітей та молоді у сучасному соціокультурному середовищі” (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Оновлення змісту та форм дошкільної та початкової освіти України” (Миколаїв, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Василь Сухомлинський і сучасність: Особистість у навколишньому середовищі” (Миколаїв, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (Київ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), на звітних наукових конференціях Інституту проблем виховання АПН України (Київ, 2004, 2005).

Впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки і методичні рекомендації дослідження впроваджені в навчально-виховний процес Володимир-Волинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступеня для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки Волинської області (довідка № 177 від 08.06.2004р.), Вознесенської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступеня Миколаївської області (довідка № 69 від 04.03.2005р.).

Публікації. За темою дисертації надруковано 12 публікацій, усі одноосібні, 6 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (335 найменувань), 9 додатків на 17 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 165 сторінках. Робота містить 9 таблиць, 2 схеми, 2 гістограми, 2 діаграми на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтована актуальність дослідження, визначені об’єкт, предмет, мета роботи, сформульовані завдання, методологічна основа, методи дослідження, представлена його наукова новизна, практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі “Виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів як педагогічна проблема” – охарактеризовано теоретичні та методологічні засади виховання у молодших підлітків шкіл-інтернатів позитивного ставлення до праці, проаналізовано особливості позаурочної виховної діяльності учнів шкіл-інтернатів, визначено соціально-педагогічні та психологічні передумови виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів, подано узагальнені результати констатуючого етапу науково-дослідної роботи, спрямованої на вивчення стану досліджуваного явища в практиці загальноосвітніх шкіл-інтернатів.

Проблема виховання позитивного ставлення до праці має тривалу історію: її першопочатки знайшли відображення в народній педагогіці, у наукових працях філософів, психологів, соціологів, педагогів. Філософські джерела характеризують ставлення до праці у залежності від того, хто є соціальним суб’єктом праці (суспільство чи особистість), диференціюють його на безпосереднє та опосередковане.

Відповідно сутність соціологічного підхіду розглядається у єдності ціннісно-нормативної і діяльнісної сторін, що передбачає вивчення потребово-мотиваційної сфери особистості, соціально-психологічні характеристики ставлення до праці, виявляє тип робітників, типи трудової мотивації.

Ставлення до праці в психологічних концепціях інтерпретується як: результат принципу поєднання навчання з продуктивною працею; підготовленість особистості до трудової діяльності; основа формування мотивації учнів загальноосвітніх шкіл; наслідок інтеграції навчальної та трудової діяльності учнів; опосередковане ставлення до іншої людини; як система, яка забезпечує розвиток творчої спрямованості особистості; як комплекс різнобічних загальнотрудових умінь і навичок.

Аналіз педагогічних концепцій ставлення до праці в українській педагогіці (Т.Г.Веретенко, М.В.Левківський, В.М.Мадзігон, А.С.Макаренко, С.О.Омельченко, В.О.Сухомлинський, Д.О.Тхоржевський та ін.) дає підставу стверджувати, що вони в цілому характеризуються як система, яка забезпечує усвідомлення і переконання у необхідності праці для загального розвитку особистості.

Аналіз та опрацювання філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних наукових джерел з проблеми виховання позитивного ставлення до праці дав змогу сформулювати власне визначення позитивного ставлення до праці як мотиваційно-емоційної установки особистості, яка характеризує її внутрішню позицію стосовно різних аспектів праці і спрямована на усвідомлення її суспільної необхідності та особистісної значущості, виявляється в активній участі у різних видах трудової діяльності. Позитивне ставлення до праці включає: сукупність мотивів та позитивних емоцій (бажання працювати; почуття задоволення і радості від праці; прагнння покращити наявні трудові вміння і навички, які обумовлюють потребу в праці як у життєвій необхідності; усвідомлення суспільної необхідності та особистісної значущості праці; знання про роль трудової діяльності в житті людини; необхідності й обов’язку до праці; комплекс моральних якостей (працелюбність, відповідальне ставлення до участі в трудовій діяльності, дисциплінованість, самостійність, ініціативність, організованість, наполегливість); наявність точних загальнотрудових умінь і навичок (уміння виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність). Позитивне ставлення до праці відбивається у потребах, мотивах, оцінках, інтересах, знаннях, поведінці.

У структурі позаурочної виховної діяльності значне місце посідає трудове виховання учнів, а відтак і виховання в них позитивного ставлення до праці. Трудове виховання учнів шкіл-інтернатів в позаурочній діяльності здійснюється в процесі самообслуговування, суспільно корисної, продуктивної праці.

Дослідження соціально-педагогічних і психологічних передумов виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності показало, що значну роль у цьому процесі відіграють фактори, пов’язані зі специфікою загальноосвітніх шкіл-інтернатів (закритий, напівзакритий тип), у якому сфера спілкування й діяльності вихованців обмежена; надмірна заорганізованість життєдіяльності учнів; поширеність споживацької психології школярів; специфіка організації позаурочної виховної діяльності; особливостями контингенту учнів; особливостями молодшого підліткового віку.

З метою вивчення стану сформованості позитивного ставлення до праці в молодших підлітків шкіл-інтернатів проводився констатуючий етап експерименту, який охоплював 250 учнів 5-7 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів і
100 педагогів. З метою з’ясування сформованості позитивного ставлення до праці добиралися критерії: мотиваційно-емоційний, когнітивний, практично-діяльнісний. З огляду на результати діагностики, у відповідності до означених критеріїв, було визначено п’ять груп учнів, залежно від рівнів розвитку в них ставлення до праці. До першої групи ввійшли школярі з активно-позитивним ставленням до праці, до другої – з позитивним, до третьої – з ситуативним, до четвертої – з негативним, до п’ятої – з активно-негативним. Кожна з цих груп відрізнялася характерними проявами показників сформованості ставлення учнів до праці.

Так, І група – активно-позитивне ставлення (15,3%), до неї були віднесені школярі, які: мають високий рівень знань про роль трудової діяльності в житті людини, високо усвідомлюють необхідність і обов’язок до праці, її суспільну та особистісну значущість. Виявляють суспільну або ділову спрямованість особистості. Мають бажання працювати, одержують почуття задоволення і радість від праці, прагнуть покращити наявні трудові уміння і навички. Домінуючими мотивами праці є суспільно значущі і ділові, водночас виявляють високий рівень уміння виконувати певні трудові дії, вміють планувати, регулювати і контролювати трудову діяльність. Без особливих зусиль можуть відмовитися від особистих інтересів, якщо вони суперечать інтересам справи, вміють нести відповідальність не тільки за результати своєї роботи, а й за інших. Протидіють тим, хто наносить шкоду загальній справі і хоче затвердити свої особисті інтереси; постійно готові до добровільної допомоги товаришам. Завжди визнають свої помилки.Як організатори й виконавці беруть активну участь у трудових справах, необхідних колективу, прагнуть досягти успіхів. Виявляють працелюбність, самостійність, дисциплінованість, ініціативу, наполегливість.

ІІ групу складає 27,6% молодших підлітків, які мають достатній рівень знань про роль трудової діяльності в житті людини, усвідомлюють необхідність і обов’язок до праці, сутність суспільної та особистісної значущості праці. Виявляють суспільну або ділову спрямованість особистості. Мають бажання працювати, одержують почуття задоволення і радості від праці, прагнуть покращити наявні трудові уміння і навички. Домінуючими мотивами праці є суспільно значущі і ділові. Потребують вказівок щодо виконання певних трудових дій, планування, регулювання і контролю трудової діяльності.

У становищі організаторів безпорадні, в основному виступають як виконавці, оскільки вимагати від товаришів виконання роботи їм більш складніше, ніж самим підкорятися. Проте це трапляється не тому, що в них немає бажання брати активну участь у різних видах трудової діяльності, а тому, що вони сором’язливі, не вірять у власні сили. Вони поважають колектив і підпорядковуються його волі, виявляють відповідальність, працелюбність, дисциплінованість, наполегливість.

ІІІ група – ситуативне ставлення – складає 25,7% учнів 5-7 класів, які мають середній рівень знань про роль трудової діяльності в житті людини, недостатньо усвідомлюють необхідність і обов’язок до праці, сутність суспільної та особистісної значущості праці. Виявляють особистісну або ділову спрямованість особистості, егоїстичні, прагматичні, ділові мотиви; відсутні суспільно значущі мотиви праці. Потребують вказівок щодо виконання певних трудових дій, планування, регулювання і контролю трудової діяльності. Як організатори і виконавці беруть участь лише в тих трудових справах, які можуть принести їм особистий успіх і користь. Байдуже ставляться до тих спільних справ, виконання яких не пов’язане з їх особистими інтересами.

Низькою є оцінка ними трудових дій учнів та неадекватною є самооцінка власних дій. Недоброзичливо ставляться до інших учнів, які мають переваги у виконанні трудових справ і які помічають їх слабкі сторони. Не бажають визнавати власних помилок. Виявляють працелюбність, дисциплінованість, самостійність, ініціативу, наполегливість у тих справах, які приносять їм користь і особистий успіх.

ІV група – негативне ставлення до праці характерне для 16,9% учнів
5-7 класів, які мають низький рівень знань про роль трудової діяльності в житті людини, не усвідомлюють необхідність і обов’язок до праці, сутність суспільної та особистісної значущості праці. Домінуючою для цієї групи учнів є особистісна спрямованість. Не виявляють бажання працювати, покращити наявні трудові уміння і навички. Мотиваційна сфера цієї групи школярів характеризується наявністю егоїстичних та прагматичних мотивів, відсутністю суспільних, ділових мотивів, мотивів самоствердження. Не виявляють уміння виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати і контролювати трудову діяльність. Негативно ставляться до колективу, адже не беруть участь в його житті; прагнення до участі у трудових справах відсутнє. У цієї групи учнів немає досвіду особистісної взаємодії, а тому оцінка власних дій не завжди буває адекватною, а дій інших вихованців – частіше заниженою. Виявляють неорганізованість. Не виявляють: працелюбність, дисциплінованість, відповідальність, ініціативу, наполегливість.

V група – активно-негативне ставлення до праці - складає 14,5% учнів
5-7 класів, у яких відсутні елементарні знання про роль трудової діяльності в житті людини, не усвідомлюють необхідність і обов’язок до праці, сутність суспільної та особистісної значущості праці. Домінуючою для цієї групи учнів є особистісна спрямованість. Відмовляються працювати, роботу виконують тільки під примусом педагога. В основному виявляють егоїстичні мотиви.

Відкрито протистоять думці колективу. Дитячий колектив викликає у них дратівливість, недоброзичливість, яка виявляється у них в активних діях проти колективу. Відсутні уміння виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати і контролювати трудову діяльність. Низькою є оцінка трудових дій інших учнів та неадекватною є самооцінка власних дій. Не виявляють працелюбності, самостійності, відповідальності, організованості, ініціативи, наполегливості.

На основі аналізу й узагальнення результатів констатуючого етапу експерименту було зроблено висновок про необхідність посилення уваги до питань виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, обгрунтування і розробку організаційно-педагогічних умов, які сприяли б її оптимізації.

У другому розділі - “Організаційно-педагогічні умови виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності” – обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, які сприяють підвищенню сформованості рівнів позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, висвітлено хід формуючого етапу експерименту, проаналізовано результати дослідження.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, вивчення передового педагогічного досвіду, результатів констатуючого етапу експерименту, були визначені та обгрунтовані організаційно-педагогічні умови підвищення ефективності сформованості позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: раціональна організація різних видів трудової діяльності; застосування відповідних форм і методів трудового виховання; широке використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату; побудова співробітництва педагогів і учнів на принципах особистісно орієнтованого виховання.

У процесі формуючого етапу експерименту була реалізована функціональна модель виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності (схема 1).

Експериментальна робота проводилася поетапно.

На першому етапі була розроблена методика формуючого етапу експерименту, підготовлено експериментальні матеріали (тематика та зміст виступів, визначені форми і методи роботи тощо); узгоджено програму дій із керівниками експериментальних шкіл, їхніми заступниками та педагогами-експериментаторами, проведена підготовка їх до роботи з експериментальними матеріалами.

У процесі проведення другого етапу експерименту з виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів, позаурочна виховна робота була спрямована на: раціональну організацію різних видів трудової діяльності; застосування в її процесі відповідних форм і методів виховання; упровадження масових, групових, індивідуальних форм; виховання стійкої потреби в систематичній участі у різних видах трудової діяльності; широке використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату; взаємодію, співробітництво вихователів і учнів, яка будується на особистісно орієнтованому підході до учня.

Третій етап передбачав проведення підсумкових контрольних зрізів з метою визначення ефективності обгрунтованої методики виховання в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів позитивного ставлення до праці у позаурочній діяльності. Підготовлено методичні рекомендації для педагогів шкіл-інтернатів щодо виховання позитивного ставлення до праці у позаурочній діяльності.

Протягом усієї експериментальної роботи здійснювалася регулярна педагогічна діагностика, як важлива умова виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності; вносилися корективи з урахуванням поетапного становлення позитивного ставлення до праці молодших підлітків шкіл-інтернатів; відбувався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Після завершення дослідно-експериментальної роботи проводився контрольний зріз, зміст якого був ідентичним діагностичному вивченню на початку роботи. Його результати засвідчили суттєве підвищення рівня сформованості позитивного ставлення до праці учнів експериментальних груп (див. табл. .).

Як видно з таблиці 1, після проведення формуючого етапу експерименту рівні сформованості позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів експериментальних груп зазнали суттєвих позитивних змін.

Так, порівняно з початком роботи відсоток учнів 5-7 класів, які виявили активно-позитивне ставлення до праці, значно зріс, майже у 2 рази (з 14,2 % до проведення експериментальної роботи до 25,8% після її завершення). Підвищився відсоток учнів, які виявили позитивне ставлення до праці (36,3% учнів у кінці дослідно-експериментальної роботи); збільшився відсоток учнів, які виявили ситуативне ставлення до праці (30,6%).

Якщо до проведення експериментальної роботи відсоток учнів 5-7 класів, які виявили негативне ставлення до праці складав 16,4%, то після завершення формуючого етапу роботи їх відсоток значно зменшився і становив 5,7%.

Учні 5-7 класів, які виявили активно-негативне ставлення до праці,
на початку експерименту складали 16,6%, а після проведення дослідно-експериментальної роботи їх відсоток значно знизився і становив 1,6%.

Таблиця 1

Рівень сформованості ставлення до праці учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів
на початку та після закінчення формуючого етапу дослідження

Кількість школярів у %

На початку
дослідно-експериментальної

роботи | Після проведення
дослідно-експериментальної

роботи

Експериментальна група | Контрольна
група | Експериментальна

група | Контрольна
группа

Рівень (у %) | Рівень (у %) | Рівень (у %) | Рівень (у %)

І група активно-позитивне ставлення | ІІ група позитивне ставлення | ІІІ група ситуативне ставлення | IV група негативне ставлення | V грпа активно-нгтивне ставлення | I група активно-позитивне ставлення | ІІ група позитивне ставлення | ІІІ група ситуативне ставлення | IV група негативне ставлення | V група активно-негативне ставлення | І група активно-позитивне ставлення | ІІ група позитивне ставлення | ІІІ група ситуативне ставлення | IV група негативне ставлення | V група активно-негативне ставлення | І група активно-позитивне ставлення | ІІ група позитивне ставлення | ІІІ група ситуативне ставлення | IV група негативне ставлення | V група активно-негативне ставлення

14,2 | 25,3 | 27,5 | 16,4 | 16,6 | 16,4 | 28,6 | 26,4 | 15,4 | 13,2 | 25,8 | 36,3 | 30,6 | 5,7 | 1,6 | 18,3 | 31,7 | 26,2 | 12,7 | 11,1

Отже, розроблена нами методика опосередковано вплинула на підвищення сформованості рівня позитивного ставлення до праці учнів експериментальних груп. Ці зміни відбувалися завдяки організованій нами систематичній і цілеспрямованій роботі, яка базувалася на принципах особистісно орієнтованого підходу до учнів; природовідповідності, зв’язку праці з життям, виховання працею, опори у вихованні на дитячий колектив, народності, забезпечення активної позиції учнів та їх представницьких органів у житті й колективній діяльності, поваги і довіри до особистості, вимогливості до неї. Ключове значення в отриманні цих результатів мало ставлення до учня як до унікальної особистості.

Результати організованої нами роботи сприяли підвищенню рівня сформованості позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, що розцінюємо як підтвердження ефективності запропонованої методики.

ВИСНОВКИ

Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дають підстави для таких висновків:

1. Аналіз та опрацювання філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних наукових праць дозволяє дати власне визначення позитивного ставлення до праці як мотиваційно-емоційної установки особистості, яка характеризує її внутрішню позицію стосовно різних аспектів праці і спрямована на усвідомлення її суспільної необхідності та особистісної значущості, виявляється в активній участі у різних видах трудової діяльності. Відтак, позитивне ставлення до праці включає: сукупність мотивів та позитивних емоцій (бажання працювати; почуття задоволення і радості від праці; прагнення покращити наявні трудові уміння і навички), які обумовлюють потребу в праці як в життєвій необхідності; усвідомлення суспільної необхідності та особистісної значущості праці; знання про роль трудової діяльності в житті людини; необхідності і обов’язку до праці; комплекс моральних якостей (працелюбність, відповідальне ставлення до участі в трудовій діяльності, дисциплінованість, самостійність, ініціативність, організованість, наполегливість); наявність точних загальнотрудових умінь і навичок (уміння виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність).

Позитивне ставлення до праці відбивається у потребах, мотивах, оцінках, інтересах, знаннях, поведінці.

2. Дослідження соціально-педагогічних і психологічних передумов виховання позитивного ставлення до праці показало, що значну роль в даному процесі відіграють фактори, пов’язані зі специфікою шкіл-інтернатів та контингенту їх вихованців, особливостями підліткового віку, що значно ускладнює вирішення визначеної проблеми.

3. Розроблені критерії дали змогу визначити рівні сформованості ставлення до праці, кожному з яких відповідав певний тип ставлення (активно-позитивне, позитивне, ситуативне, негативне, активно-негативне), кожний із яких характеризувався певними показниками або їх відсутністю.

4. Констатуючий етап дослідження засвідчив, що значний відсоток учнів
5-7 класів шкіл-інтернатів виявили ситуативне – 25,7 %, негативне – 16,9%, активно-негативне – 14,5% ставлення до праці. З метою з’ясування причин наявного рівня сформованості ставлення до праці в практиці загальноосвітніх шкіл-інтернатів України було проведено цілеспрямоване вивчення стану організації різних видів трудової діяльності, в результаті чого було виявлено такі причини: недооцінка ролі праці з самообслуговування; зневажливе ставлення вихованців до державної й колективної власності; споживацький підхід до життя; незадовільна організація суспільно корисної, продуктивної праці учнів, що значно знижує її виховні можливості; використання вихованців як допоміжної робочої сили; надзвичайна їх опіка; недооцінювання ролі дитячого самоврядування та ін.

5. Визначено організаційно-педагогічні умови виховання позитивного ставлення до праці у молодших підлітків шкіл-інтернатів, до яких відносимо: раціональну організацію різних видів трудової діяльності; застосування відповідних форм і методів трудового виховання; широке використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату; побудову співробітництва педагогів і учнів на принципах особистісно орієнтованого виховання.

6. Визначення організаційно-педагогічних умов дозволило виокремити провідні складові організації позаурочної виховної діяльності з виховання позитивного ставлення до праці: надання пріоритету моральному змісту праці, її суспільній значущості, систематичному залученню всіх без винятку вихованців до різних видів трудової діяльності; організація діючого самоврядування, створення системи постійних та тимчасових трудових доручень для всіх школярів; організація роботи трудових гуртків, клубів, насичення їх роботи народознавчою тематикою, побудова їх роботи на діяльності самоврядування учнів; організація групової роботи школярів, що дозволило створити умови, необхідні для самореалізації особистості, вироблення вмінь групової взаємодії, співпраці, самостійної орієнтації в тій чи іншій ситуації; організація індивідуальної роботи з учнями у формі трудових доручень, яка відповідала їхнім потребам, була насичена реальними, цікавими справами, які позитивно впливали на дитину.

7. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження, в експериментальних групах відбулися позитивні зміни в рівнях сформованості позитивного ставлення до праці. Так, порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи відсоток учнів, які виявили активно-позитивне ставлення до праці став значно більшим (з 14,2% до проведення експерименту до 25,8% - після його завершення); підвищився відсоток школярів, які виявили позитивне ставлення до праці ( з 25,3% до початку дослідно-експериментальної роботи до 36,3% - після її завершення); зріс відсоток учнів, які виявили ситуативне ставлення до праці.

Аналіз проблеми виховання в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів позитивного ставлення до праці в позаурочній діяльності свідчить про необхідність дослідження в перспективі інших аспектів цієї проблеми, зокрема, психолого-педагогічних умов виховання позитивного ставлення до праці вихованців інтернатних закладів з урахуванням вікових особливостей учнів (молодші школярі, старші підлітки, старшокласники), здійснення спеціальної підготовки вихователів шкіл-інтернатів, підвищення ефективності післядипломної освіти педагогічних кадрів з цієї проблеми.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Марущак В.С. Теоретичні основи виховання позитивного ставлення до праці у підлітків // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – Кн.1. – К., 2002. – С. 262-267.

2. Марущак В.С. Діагностика ставлення до праці учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. Вип.І. – Кн. І. – Київ-Житомир, 2003. – С. 88-95.

3. Марущак В.С. Педагогічні умови виховання позитивного ставлення до праці учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. Вип. 6. – Кн. ІІ. – Київ, 2004. – С. 144-149.

4. Марущак В.С. В.О.Сухомлинський про роль праці в духовному розвитку особистості // Науковий вісник Миколаївського державного університету “Василь Сухомлинський і сучасність. Особистість в навколишньому середовищі”. – Миколаїв: МДУ ім. В.О.Сухомлинського. – 2004. – С. 91-94.

5. Марущак В.С. Суспільно корисна праця як засіб трудового виховання учнів шкіл-інтернатів // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Вип. № 28 / За заг. ред. М.Б.Євтуха. – К.: КНЛУ, 2004. – С. 103-106.

6. Марущак В.С. Підготовка майбутніх вчителів до педагогічної діагностики вихованців шкіл-інтернатів // Педагогічні науки. Вип. № 10, Т.1. – Миколаїв: МДУ ім. В.О.Сухомлинського, 2005. – С. 106-110.

7. Марущак В.С. Виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності: Методичні рекомендації. – Миколаїв: МДУ ім. В.О. Сухомлинського, 2004. – 67 с.

8. Марущак В.С. До питання позитивного ставлення до праці // Сучасні підходи до виховання школярів у закладах інтернатного типу: Наук.-метод. зб. – К.: ІПВ АПН України, 2002.- С.121-125.

9. Марущак В.С. До питання виховання позитивного ставлення до праці учнів шкіл-інтернатів в суспільно-корисній діяльності // Соціально-педагогічна реабілітація дитини: проблеми, перспективи: Наук.-метод. зб. – К.: ІПВ АПН України, 2003. – С. 68-76.

10. Марущак В.С. Раціональна організація суспільно корисної праці в загальноосвітній школі-інтернаті – основна умова виховання позитивного ставлення до праці у молодших підлітків // Теоретико-методичні проблеми виховання учнів загальноосвітніх шкіл: Зб. наук. пр. – Кн. ІІ. – К.: ІПВ АПН України. – 2004. – С. 29-35.

11. Марущак В.С. Виховання на трудових традиціях українського народу учнів шкіл-інтернатів // Теоретико-методичні проблеми виховання учнів загальноосвітніх шкіл: Зб. наук. пр. – К.: ІПВ АПН України, 2004. – С. 34-36.

12. Марущак В.С. До питання трудового виховання учнів шкіл-інтернатів // Оновлення змісту та форм дошкільної та початкової освіти України. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Миколаїв, МДУ, 2003. –
С.235-239.

АНОТАЦІЇ

Марущак В.С. Виховання позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена проблемам теорії і практики виховання в учнів
5-7 класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів позитивного ставлення до праці.
У роботі визначені теоретичні засади та практичний стан проблеми ставлення до праці; запропоновано сутність і структура позитивного ставлення молодших підлітків до праці; розроблено критерії оцінювання і показники сформованості позитивного ставлення до праці в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів. Визначено та експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, які сприяють підвищенню сформованості позитивного ставлення до праці в позаурочній діяльності, до яких відносимо: раціональну організацію різних видів трудової діяльності; застосування відповідних форм і методів трудового виховання; широке використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату; побудову співробітництва педагогів і учнів на принципах особистісно орієнтованого виховання.

Ключові слова: трудове виховання, ставлення, позитивне ставлення до праці, загальноосвітня школа-інтернат, позаурочна виховна діяльність.

Марущак В.С. Воспитание положительного отношения к труду у учащихся 5-7 классов школ-интернатов во внеурочной деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена проблемам теории