Мокіна Юлія Вікторівна

УДК 658.5: 378.1+378.2

МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ В СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСОРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Спеціальність 08.03.02 – Економіко-математичне моделювання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки промисловості та організації виробництва Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | Доктор технічних наук, професор,
академік АПНУ
Мокін Борис Іванович,
Вінницький національний технічний університет,
ректор

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Ткаченко Іван Семенович,
Вінницький фінансово-економічний університет,

проректор із зовнішніх зв’язків, завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук
Козловський Сергій Володимирович,

Вінницький державний аграрний університет,
доцент кафедри аграрного менеджменту

Провідна установа: Хмельницький національний університет, кафедра автоматизованих систем і моделювання в економіці, Міністерство освіти і науки України, м. Хмельницький

Захист відбудеться “15” січня 2007 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .006.01 у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г, ауд. 601.

Автореферат розісланий “12” грудня 2006 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |

Шарапов О.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливу роль у функціонуванні будь-якої організації відіграють інтелектуальний капітал і людські ресурси, які є безпосередньою рушійною силою розвитку системи. Проблема ефективного управління науково-педагогічним персоналом у вищих навчальних закладах України відноситься до числа найбільш актуальних, оскільки від якості її розв’язання суттєво залежить соціально-економічний та науково-технічний розвиток держави. А одним із головних завдань при розв’язанні цієї проблеми є вдосконалювання системи мотивації та підвищення задоволеності працею науково-педагогічного персоналу. Незважаючи на вже досягнуті результати, отримані при розв’язанні згаданої проблеми, ряд її аспектів потребують подальшого дослідження. Зокрема, недостатньо розробленими залишаються питання адекватного оцінювання та мотивації ефективної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ.

З огляду на все вище викладене актуальною є задача формування і застосування ефективних науково обґрунтованих математичних моделей оцінювання діяльності науково-педагогічного персоналу вищих навчальних закладів, придатних для управління ефективністю цієї діяльності. Розв’язанню саме цієї наукової задачі і присвячена дана дисертація.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основний зміст роботи складають результати досліджень, які проводились протягом 2003 – 2006 років. Результати дослідження за обраним напрямком втілені у практику при виконанні держбюджетної науково-дослідної роботи № (№ державної реєстрації 0105U003667) на тему “Розробка методики стимулювання діяльності науково-педагогічного персоналу вищих навчальних закладів у напрямку підготовки кваліфікованих наукових кадрів, створення якісної наукової продукції та навчально-методичної бази для дистанційних технологій навчання і виховання студентів”, затвердженою Міністерством освіти і науки України на 2005 рік, по якій дисертант була відповідальним виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у побудові комплексу економіко-математичних моделей із підвищення ефективності діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ за науковим, навчально-методичним та виховним напрямками. Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:

· проаналізувати наявні системи та методики стимулювання діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ та відомі теоретичні підходи, покладені в основу цих методик;

· розробити теоретичні засади системи матеріального стимулювання науково-педагогічного персоналу ВНЗ, яка повинна включати оцінювання результатів діяльності, визначення рейтингу науково-педагогічних працівників ВНЗ та встановлення розміру надбавок до посадових окладів працівників на обумовлений строк;

· виділити основні параметри математичних моделей, за якими буде здійснюватися моделювання з оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ за трьома основними напрямками: напрямком підготовки висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів та створення якісної наукової продукції; напрямком удосконалення та осучаснення навчально-методичної бази ВНЗ, зокрема, з метою впровадження дистанційних технологій навчання; напрямком виховання студентів академічних груп ВНЗ — і синтезувати структури систем управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ за цими напрямками;

· розробити багатопараметричні математичні моделі для систем управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу за вище вказаними напрямками;

· створити основи комп’ютеризованих технологій (алгоритми та бази знань), що необхідні для здійснення оцінювання ефективності діяльності та матеріального стимулювання науково-педагогічного персоналу ВНЗ, а також експериментально перевірити ефективність і дієвість розробленої системи матеріального стимулювання на прикладі оцінки ефективності діяльності науково-педагогічного персоналу конкретного ВНЗ.

Об’єктом дослідження є система управління науково-педагогічним персоналом вищого навчального закладу України.

Предметом дослідження є моделювання процесу оцінювання результатів діяльності та матеріального стимулювання науково-педагогічного персоналу ВНЗ в системах управління ефективністю його діяльності.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано: закони економічної теорії, методологію системного підходу, закони діалектики, новітні інформаційні технології, а також теоретичні основи економічної кібернетики — для синтезу структур систем управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ, вибору форм математичних моделей в них та адаптації вибраних форм математичних моделей до умов поставлених економічних задач; метод синтезу інтегральних показників, теорія лінгвістичної змінної та нечітка логіка — для синтезу математичних моделей оцінювання ефективності діяльності та матеріального стимулювання науково-педагогічних працівників ВНЗ; метод експертного опитування; теоретичні основи мотивації та стимулювання персоналу для аналізу існуючої системи матеріального стимулювання науково-педагогічного персоналу ВНЗ та визначення можливих напрямків її подальшого вдосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів. Головні результати дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну для економіки освіти, полягають у такому:

вперше:

· синтезовано структури систем управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ за трьома напрямами — підготовки кваліфікованих науково-педагогічних кадрів та високоякісної наукової продукції, створення нових інформаційних технологій навчання, виховної роботи зі студентами, в основу яких покладені розроблені в дисертації математичні моделі;

· розроблено авторську математичну модель системи рейтингового управління ефективністю діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ у напрямку підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, що грунтується на сингулярних стохастичних процесах з керованим трендом;

· розроблено нові математичні моделі для систем рейтингового управління ефективністю діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ у напрямках створення освітніх інформаційних технологій та виховання студентів, основані на нечітких множинах і теорії лінгвістичної змінної;

одержали подальший розвиток:

· застосування теорії лінгвістичної змінної у процесі прийняття рішень;

· бази знань для ідентифікації моделей та реалізації рейтингового управління науково-педагогічним персоналом ВНЗ в трьох вказаних напрямках діяльності;

удосконалено:

· математичні моделі рейтингового управління ефективністю діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ у трьох визначених напрямках;

· систему матеріального стимулювання професорсько-викладацького складу ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Використання одержаних результатів дозволило вдосконалити систему матеріального стимулювання науково-педагогічних працівників ВНЗ та покращити мотивацію їх діяльності за трьома означеними напрямками. А це в свою чергу дало змогу вдосконалити процеси підготовки висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів та створення якісної наукової продукції, процеси створення та осучаснення навчально-методичної бази для реалізації дистанційних технологій навчання та процес виховання студентів у конкретному вищому навчальному закладі — Вінницькому національному технічному університеті (акт від 20.04.06, акт від 18.05.06, акт від 14.06.06). Розроблені для умов Вінницького національного технічного університету методики можуть бути впроваджені у систему управління науково-педагогічним персоналом будь-якого іншого вищого навчального закладу, оскільки запропоновані моделі та бази знань легко адаптуються.

Результати, отримані в дисертаційній роботі, впроваджені також, безпосередньо в навчальний процес ВНТУ за дисципліною “Економіка праці” (акт від 23.05.06).

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня, і сприяють розвитку економічної науки в цілому та економіки освіти зокрема, в тому числі у напрямку вдосконалення системи управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів України. З публікацій, що написані у співавторстві, використано лише результати, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати виконаних наукових досліджень доповідались та обговорювались на п’яти наукових конференціях: IV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління”, яка проводилась Національним технічним університетом України “Київський політехнічний інститут” у місті Київ 24-26 березня 2005 року; 6-ій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти”, присвяченій 200-річчю Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, яка проводилась у місті Алушта 30 квітня – 9 травня 2005 року; XXXIIІ–ХХХV наукових конференціях професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Вінницького національного технічного університету з участю працівників науково-дослідних організацій та підприємств м. Вінниці та області у 2004 – 2006 роках.

Публікації. Основні положення, найважливіші результати та висновки дослідження висвітлено у 10 наукових працях загальним обсягом 5,14 друк.арк., з них особисто автору належить 4,67 друк.арк., у тому числі 8 робіт у наукових фахових виданнях (4,38 друк.арк.) та 2 наукових праці (0,29 друк.арк.) в інших виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 173 сторінки. Основний зміст роботи викладено на 157 сторінках машинописного тексту. Робота містить 9 таблиць на 12 сторінках, 16 рисунків на 12 сторінках і 1 додаток. Список використаних джерел налічує 158 найменувань і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми досліджень, сформульовано предмет, об’єкт і методи дослідження, зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Вказано мету та задачі досліджень. Приведено характеристику наукової новизни та практичного значення одержаних результатів, а також описано їх апробацію, публікації та впровадження.

У розділі 1 “Аналіз стану та оцінка ефективності систем матеріального стимулювання діяльності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів” здійснено аналіз чинних законодавчих актів у галузі вищої освіти, а також різнопланових джерел, в ході якого було виявлено, що проблемою управління вищими навчальними закладами переймаються чимало вчених, однак досить мало уваги присвячено аспекту формування дієвої системи управління ефективністю діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ та його адекватного матеріального стимулювання. В процесі аналізу системи управління науково-педагогічним персоналом вищих навчальних закладів України з’ясувалося, що існуюча система управління вищими навчальними закладами і власне персоналом ВНЗ в Україні має ряд недоліків і невідповідностей, серед яких одним із основних є: недосконалість концептуальних положень та відповідних алгоритмів оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ за пріоритетними напрямками та недосконалість системи матеріального стимулювання, яка проявляється у недостатній диференціації в оплаті праці різних категорій науково-педагогічних працівників, а також відсутність чітких критеріїв та принципів встановлення надбавок з метою стимулювання та заохочення діяльності науково-педагогічних працівників у таких найважливіших для іміджу ВНЗ напрямках, як підготовка науково-педагогічних кадрів та створення наукової продукції (написання монографій), вдосконалення навчально-методичної бази для впровадження альтернативних новітніх технологій навчання (дистанційних технологій), виховання студентів шляхом творчого та сумлінного виконання обов’язків куратора, що є достатньо актуальним в побудові економіки освіти, як складової економіки країни.

Тож, сучасна система управління науково-педагогічними працівниками ВНЗ України потребує реформування із синтезуванням різного роду функціональних підсистем та побудовою і застосуванням моделей оцінювання та матеріального стимулювання персоналу ВНЗ.

У розділі 2 “Математичні моделі оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ у системах управління ефективністю їх діяльності” синтезовано системи управління ефективністю діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ за трьома пріоритетними напрямками, а саме: за напрямком підготовки висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів та створення якісної наукової продукції; за напрямком створення та освоєння новітніх освітніх технологій; за напрямком виховання студентів, тобто виконання обов’язків кураторів академічних груп.

Показано, що система управління ефективністю діяльності докторів наук та професорів ВНЗ, які здійснюють свою діяльність у напрямку підготовки науково-педагогічних кадрів та створення якісної наукової продукції, повинна у своїй структурі (рис. ) містити підсистему оцінювання ефективності діяльності (ПСОЕ), підсистему додаткового матеріального стимулювання (ПСДС), підсистему наукових керівників (ПСНК), підсистему аспірантів та докторантів (ПСАД) та підсистему прийняття рішень (ПСПР), які об’єднані векторами оцінок ефективності , матеріальних стимулів , керівних впливів , характеристик наукових керівників , характеристик аспірантів та докторантів , вагових коефіцієнтів , випадкових завад та цілей .

Узагальнена математична модель цієї системи має вигляд:

Показано, що в структуру синтезованої системи управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу зі створення та опанування новітніх освітніх технологій (рис. ) теж входять підсистеми ПСОЕ, ПСДС та ПСПР. Але, на відміну від попередньо розглянутої системи, ця система включає також підсистему професорсько-викладацького складу (ПСПВС) та підсистему експертів (ПСЕ), в яких вектор задає множину експертних оцінок, а вектор задає множину відповідних характеристик професорсько-викладацького складу ВНЗ.

Узагальнена математична модель цієї системи має такий вигляд:

Показано також, що в структуру третьої синтезованої системи – системи управління ефективністю діяльності кураторів студентських груп, як і до структури попередньої системи, теж входять підсистеми ПСОЕ, ПСДС, ПСПР та ПСЕ. Окрім того до її складу включені ще підсистема кураторів (ПСК) та підсистема студентських груп (ПССГ), в яких вектор задає множину характеристик кураторів, а вектор задає множину характеристик студентів групи.

Узагальнена математична модель цієї системи має вигляд:

Перш ніж розкрити форму та зміст функцій в математичних моделях (1)-(3), зупинимося докладніше на векторах, які визначають функціонування систем управління, представлених на рис. та рис. .

В моделі (1) та структурі, представленій на рис. , вектор показників роботи наукових керівників є сукупністю певних даних наукової діяльності усіх докторів наук та професорів ВНЗ, тому цей вектор у загальному вигляді можна представити матрицею

де – кількість професорів та докторів наук у ВНЗ; – кількість показників діяльності докторів наук та професорів, що враховуються при оцінюванні ефективності цієї діяльності; – -й показник діяльності -го доктора наук чи професора, який займається у ВНЗ науковою діяльністю та здійснює підготовку аспірантів та докторантів.

Вектор загальних характеристик аспірантів та докторантів, які знаходяться чи знаходились під науковим керівництвом докторів наук та професорів, , відповідно, можна представити у такому вигляді:

де – кількість характеристик аспірантів та докторантів, які працюють чи працювали під керівництвом докторів наук та професорів у даному ВНЗ,; – -а характеристика аспірантів та докторантів.

Щодо вектора стохастичних завад , то під цим символом приховані різноманітні причини, з яких аспірант чи докторант вчасно не завершив чи вчасно не подав до захисту чи до друку дисертацію або монографію.

Вектор оцінок ефективності діяльності наукових керівників , відповідно, можна записати таким чином:

де – інтегральна оцінка ефективності діяльності -го доктора наук чи професора.

Однак, вектор можливо сформувати лише за наявності вектора вагових коефіцієнтів моделі , який в свою чергу можна представити таким чином

де – коефіцієнт вагомості -го відносного показника ефективності діяльності наукового керівника, значення якого залежить від поставленої цілі.

Оскільки, синтезована система управління ефективністю діяльності наукових керівників ВНЗ, як вже зазначалося раніше, є орієнтованою на мету (ціль), то формально можна також розглядати і вектор цілей , який координує характеристики вектора вагових коефіцієнтів :

де – кількість можливих цілей, які визначає керівництво ВНЗ в процесі управління науково-педагогічним персоналом у цьому напрямку,;  — -а ціль, встановлена керівництвом ВНЗ, і формально

Результатом функціонування запропонованої системи управління ефективністю діяльності наукових керівників ВНЗ є саме досягнення поставлених цілей, за допомогою керуючих впливів у вигляді матеріальних стимулів докторів наук та професорів, вектор яких можна представити у вигляді:

де – надбавка до посадового окладу за ефективну наукову діяльність -у доктору наук чи професору.

Процес синтезу структури системи управління ефективністю діяльності докторів наук та професорів у роботі пропонується завершити процедурою виокремлення показників, які суттєво впливають на ефективність діяльності наукових керівників і використовуються у роботі для подальшого синтезу інтегральної математичної моделі системи управління ефективністю діяльності докторів наук та професорів. В аспекті підготовки висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів найважливіше значення відіграють такі показники ефективності діяльності професорів та докторів наук, як: — кількість аспірантів та докторантів у одного -го доктора наук чи професора за весь період діяльності після надання йому права бути науковим керівником аспірантів та докторантів у даному ВНЗ, які вже закінчили аспірантуру чи докторантуру;— кількість аспірантів та докторантів, які представили до захисту кандидатську або докторську дисертацію у строк під керівництвом -го професора чи доктора наук у даному ВНЗ; — кількість кандидатів та докторів наук, що захистилися під керівництвом усіх наявних докторів наук та професорів у даному ВНЗ за весь період їх роботи в даному закладі (включаючи здобувачів); — кількість кандидатів та докторів наук, що захистилися під керівництвом конкретного наявного -го професора чи доктора наук у даному ВНЗ за весь час його роботи у цьому ВНЗ (включаючи здобувачів); — кількість аспірантів та докторантів у -го доктора наук чи професора за весь період його роботи у даному ВНЗ, які залишили аспірантуру (докторантуру) за власним бажанням або були відраховані за невиконання індивідуального плану чи з інших причин; — кількість аспірантів та докторантів, які захистилися протягом року після закінчення аспірантури або докторантури під керівництвом -го доктора наук або професора у даному ВНЗ; — кількість аспірантів та докторантів, які захистили дисертацію протягом трьох років (подвійний термін) після закінчення аспірантури під керівництвом конкретного -го професора, доктора наук у даному ВНЗ; — кількість аспірантів та докторантів, які захистили дисертацію протягом шести років (потрійний термін) після закінчення аспірантури або докторантури під керівництвом конкретного -го доктора наук або професора у даному ВНЗ; — кількість аспірантів та докторантів, які під керівництвом конкретного -го доктора наук чи професора захистили дисертацію у строк в даному ВНЗ і протягом року за матеріалами дисертації опублікували наукову монографію; — кількість аспірантів та докторантів, які під керівництвом конкретного -го доктора наук чи професора захистили дисертацію протягом року з моменту закінчення аспірантури (докторантури) і протягом року після захисту опублікували наукову монографію за матеріалами дисертації; — кількість аспірантів та докторантів, які під керівництвом конкретного -го доктора наук чи професора захистили дисертацію протягом трьох років після закінчення аспірантури (докторантури) і протягом року після захисту опублікували монографію за матеріалами дисертації; — кількість аспірантів та докторантів, які під керівництвом конкретного -го доктора наук чи професора захистили дисертацію протягом шести років після закінчення аспірантури і протягом року після захисту опублікували монографії за результатами дисертації; — кількість монографій, опублікованих за час роботи усіх наявних докторів наук та професорів у даному ВНЗ, пов’язаних з їх докторськими дисертаціями (без аспірантів); — кількість монографій, опублікованих за час роботи у ВНЗ конкретним -м доктором чи професором за матеріалами його досліджень (без аспірантів), які не увійшли в інші категорії монографій; — найбільша на рік розрахунку кількість кандидатів та докторів наук, підготовлених за час роботи у даному ВНЗ якимсь доктором наук чи професором у порівнянні з іншими; — кількість аспірантів та докторантів даного ВНЗ, якими в рік розрахунку керує кожний доктор наук чи професор; —максимальне число аспірантів та докторантів, якими дозволяється керувати протягом року одному доктору наук чи професору за нормативами вищої школи (в даний час).

В процесі оцінювання ефективності діяльності докторів наук та професорів доцільно використати відносні показники, адже саме так прийнято в економіці для усіх виробників різнопланової продукції.

Використовуючи введені показники, , та, у роботі сформовано систему відносних одиниць для математичної моделі оцінки ефективності діяльності кожного -го доктора наук та професора у такий спосіб:

Наявність в множині нормованих змінних, представлених співвідношеннями (10), змінних, які є комбінаціями інших незалежних змінних цієї множини, як показали дослідження, продиктована необхідністю більш повно врахувати вклад кожного доктора наук чи професора у справу підготовки науково-педагогічних кадрів та написання монографій, і, фактично, є зведенням дворівневої ієрархічної структури до однорівневої.

Дослідженням було визначено, що, виходячи з постановки задачі, закон управління ефективністю діяльності професорів та докторів наук слід шукати в класі законів рейтингового управління, а модель оцінки ефективності діяльності цієї категорії професорсько-викладацького складу ВНЗ — в класі аналітичних нормативних моделей, які до того ж враховують динаміку і стохастичність процесу функціонування об’єкта управління, тобто серед таких, які дозволяють в темпі процесу отримати відповідь на запитання: “Як це має бути?” — і передбачають цілеспрямовану діяльність, притаманну системам управління, навіть в умовах дії неконтрольованих випадкових завад.

Тому у роботі запропоновано в якості моделі оцінки ефективності діяльності професорів та докторів наук в напрямку підготовки науково-педагогічних кадрів та створення високоякісної наукової продукції модель сингулярного стохастичного процесу з керованим трендом, яка для випадку, що розглядається, в дискретному часі , коли ( – період дискретності), матиме вигляд —

Якщо задавати коефіцієнти в функції цілі , визначеної на попередньому етапі дискретного процесу, то цей процес стає дискретним сингулярним стохастичним процесом з керованим трендом, модель якого у даному випадку набуває вигляду

У запропонованій в роботі моделі для оцінювання ефективності професорів і докторів наук (12) вектор запропоновано у стартовій точці застосовувати у вигляді

що узгоджується з умовою

справедливою для усіх моделей, основаних на евристичних методах.

Якщо ж керівництво ВНЗ змінить вектор цілей і прийме рішення щодо збільшення чи зменшення ваги того чи іншого відносного показника ефективності, тим самим створюючи можливості для стимулювання вкрай необхідних у певний період часу аспектів діяльності наукових керівників, то обмеження для інтегрального коефіцієнта ефективності діяльності докторів наук та професорів зміняться у відповідності зі змінами значень коефіцієнтів вагомості. Саме у такий спосіб і здійснюватиметься керування у системі управління ефективністю діяльності наукових керівників із орієнтацією на ціль (мету), що дасть змогу керівництву ВНЗ настроювати синтезовану систему та моделі у її складі відповідно до нагальних потреб і вимог часу, обставин та середовища функціонування ВНЗ.

Якщо позначити – максимальне значення інтегральної оцінки ефективності , яке досягається в дискретний момент часу на множині (6) значень вектора в цей момент, то рейтинг кожного -го наукового керівника можна визначити як

Очевидно, що для оцінки справедливим є те, що

Якщо позначити максимальний стимулюючий вплив , який являє собою максимально допустиму надбавку до зарплати професора чи доктора наук за діяльність в одному напрямку, то вектор стимулюючих впливів в рамках рейтингового управління можна отримати у вигляді

або покоординатно з врахуванням співвідношення (15) —

Співвідношення (17) і (18) і задають математичну модель стимулюючих впливів на наукових керівників.

Аналогічно в роботі моделюються процеси стимулювання у межах системи управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу в напрямку створення та опанування новітніх освітніх технологій та в межах системи управління ефективністю діяльності кураторів студентських груп ВНЗ, тобто в узагальнених моделях (2), (3).

Цілком очевидно, що для формальної деталізації векторів, які визначають функціонування системи управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу зі створення та опанування новітніх освітніх технологій, представленої узагальненою моделлю (2), можна використати формули (4) –), впорядкувавши в них систему індексів відповідно до розмірностей даної задачі.

Оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічного персоналу вищого навчального закладу у означеному напрямку в дисертаційній роботі зводиться до оцінювання основних результатів цієї діяльності, представлених у вигляді: підручників з грифом Міністерства освіти і науки України (далі — МОНУ), (вага – ); навчальних посібників з грифом МОНУ (вага – ); навчальних посібників з грифом ВНЗ (вага – ); методичних вказівок (до практичних занять, семінарських занять, курсового проектування, дипломного проектування, контрольних робіт, розрахунково-графічних завдань) (вага – ); лабораторних робіт (з виготовленням макета і написанням інструкцій) (вага – ).

В роботі доведено, що у цій ситуації для побудови математичної моделі оцінювання ефективності діяльності професорсько-викладацького складу доцільно використати теорію нечітких множин та лінгвістичної змінної, визначеної на нечітких множинах, які дають змогу задовольнити такі важливі передумови побудови моделі оцінювання, як: однаковість критеріїв, за якими визначаються оцінки навчально-методичної діяльності науково-педагогічних працівників експертами, та можливість перетворення за однаковими правилами якісних критеріальних оцінок експертів в числові оцінки, визначені в одній і тій же системі міри. Такий підхід дозволяє об’єктивно віддзеркалити те, що фундаментальну роль у прийнятті управлінських рішень відіграють дві унікальні властивості, а саме здатність до навчання, тобто здатність послідовно мінімізувати відхилення фактичного результату діяльності від конкретно визначеного еталону, та лінгвістичність, тобто здатність висловлювати природною мовою знання, отримані в результаті навчання.

В якості ще однієї вихідної передумови у роботі пропонується здійснювати експертне оцінювання діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ зі створення та осучаснення навчально-методичної бази для реалізації технології дистанційного навчання за такими критеріями: ступінь адаптованості вмісту та форми матеріалів до дистанційної форми навчання на базі комп’ютерних технологій у відповідності з вимогами Центру дистанційної освіти вищого навчального закладу (вага – ); змістовність та зрозумілість викладок (вага – ); відповідність сучасному рівню розвитку науки і навчальної дисципліни (вага – ); грамотність викладок, дотримання ДЕСТів, дизайн графіки та якість методів контролю знань (вага – ).

В якості лінгвістичних змінних (ЛЗ), обрано критерії експертної оцінки, де індексом позначено порядковий номер об’єкту оцінювання, а індексом — порядковий номер експерта, що задає нечітке значення ЛЗ

Слід зазначити, що при використанні лінгвістичних змінних модель оцінювання ефективності діяльності кожного члена професорсько-викладацького складу матиме у своїй структурі кілька підмоделей, оскільки спочатку обчислюється інтегральна оцінка всіма експертами виду навчально-методичної діяльності за номером згідно з критерієм за номером за моделлю

де – універсальна множина, задана на відрізку, – елемент цієї множини, а – функція належності (ФН) елементів нечітким множинам, які є значеннями ЛЗ.

Далі обчислюється інтегральна нечітка експертна оцінка об’єкту оцінювання із номером за всіма критеріями з урахуванням ваги кожного критерію та думки всіх експертів із використанням моделі

де – ФН елементів нечітким множинам, які є значеннями ЛЗ, а – вага критерію за номером .

А перетворення нечіткої експертної оцінки в чітку з урахуванням ваги об’єкту оцінювання здійснюється шляхом дефазифікації на основі методу “Centroid” за моделлю:

де – значення ФН елементів нечітким множинам, які є значеннями ЛЗ, а – вага об’єкту дослідження за номером, котра визначається видом цього об’єкту.

В якості універсальної множини в роботі взято сім точок відрізка, а саме

яких достатньо у випадку використання сімох значень кожної ЛЗ із терм-множини:

В якості ФН було використано гаусову функцію, в якій для всіх нечітких обмежень всіх ЛЗ прийнято, що, а параметром виступили значення універсальної множини, що взяті в тому ж порядку.

Множина чисел, які обчислюються шляхом послідовного застосування математичних моделей (19), (20), (21), задає інтегральну експертну оцінку кожного результату навчально-методичної діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ і дозволяє зробити їхнє упорядкування в обраній системі критеріїв.

В межах синтезованої системи управління ефективністю діяльності кураторів академічних груп, в процесі оцінювання у дисертаційній роботі було використано такі критерії: рівень успішності студентів академічної групи, якою опікується певний куратор; рівень відвідування занять студентами цієї групи; рівень дотримання студентами правил поведінки на заняттях і в гуртожитку та чинного законодавства України; рівень участі студентів групи у наукових, культурних, спортивних та громадських заходах; рівень співпраці куратора академічної групи із представниками студентського самоврядування.

До складу експертів запропоновано ввести заступника проректора ВНЗ з виховної роботи, заступника з виховної роботи декана факультету, до складу якого відноситься група, якою опікується той чи інший куратор, та, власне, студентів групи, якою опікується куратор. Однак оцінку студентів необхідно використовувати в усередненому варіанті з метою нівелювати крайні варіанти оцінювання при вкрай негативному ставленні окремих студентів до куратора з необ’єктивних причин, або ж, навпаки, при занадто позитивному ставленні окремих студентів групи, які переслідують при цьому певні власні цілі.

В якості лінгвістичних змінних у цьому випадку обрано критерії експертного оцінювання, де індексом позначено порядковий номер куратора, а індексом — порядковий номер експерта, що задає нечітке значення ЛЗ.

На відміну від попереднього, у цьому випадку першим кроком в процесі оцінювання є обчислення нечіткої інтегральної оцінки всіх студентів їхнього куратора.

Наступним кроком є обчислення інтегральної оцінки всіх експертів куратора за номером згідно з критерієм за номером з використанням моделі, подібної за структурою до (19).

Далі пропонується обчислювати інтегральну нечітку експертну оцінку куратора із номером за всіма критеріями з урахуванням ваги кожного критерію та думки всіх експертів з використанням моделі, подібної за структурою до (20).

Подальший процес оцінювання ефективності діяльності кураторів академічних груп здійснюється аналогічно до вище розглянутого з використанням виразів (21) та (22).

У розділі 3 “Матеріальне стимулювання у системах управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ” в межах синтезованих систем управління ефективністю діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ та на основі розроблених моделей оцінювання створено комп’ютеризовану технологію та механізми матеріального стимулювання науково-педагогічних працівників за ефективну діяльність у трьох визначених напрямках.

Проаналізовано особливості автоматизації процесу оцінювання ефективності та матеріального стимулювання діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ на прикладі Вінницького національного технічного університету.

Створена комп’ютеризована технологія оцінювання ефективності діяльності докторів наук і професорів та встановлення на базі отриманих оцінок надбавок до посадових окладів впроваджена у ВНТУ з 01 вересня 2004 року. Дане впровадження стало одним із дієвих чинників того, що у 2004-2005 навчальному році частка випускників аспірантури, які достроково або вчасно завершили роботу над кандидатськими дисертаціями, зросла з 25% до 64.

Щодо технології оцінювання ефективності діяльності професорсько-викладацького складу у напрямку створення новітніх освітніх технологій, то впровадження її у ВНТУ призвело до значної активізації діяльності науково-педагогічного персоналу ВНТУ у цьому напрямку (на порядок). Запропонована технологія матеріального стимулювання кураторів академічних груп ВНЗ забезпечила: підвищення престижності та зацікавленості серед науково-педагогічних працівників виконання обов’язків куратора академічної групи, а також підвищення ефективності виховного процесу у ВНЗ внаслідок зростання матеріального зацікавленості серед кураторів академічних груп.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає в аналізі та вдосконаленні системи управління ефективністю діяльності та матеріального стимулювання науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів України на основі побудованого комплексу математичних моделей. Внаслідок проведених досліджень у дисертації отримані такі нові наукові результати:

1. Доведено, що праця науково-педагогічного персоналу вищих навчальних закладів не є видом діяльності, для оцінки ефективності якої достатнім є застосування детермінованих кількісних методів оцінювання, в основу яких покладена ЄТС, оскільки для них характерним є недостатня диференціація в оплаті праці різних категорій науково-педагогічних працівників і відсутність чітких критеріїв та принципів встановлення надбавок з метою стимулювання та заохочення діяльності науково-педагогічних працівників у напрямках підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації та створення високоякісної наукової продукції, віддзеркаленої в монографіях, вдосконалення навчально-методичної бази для впровадження новітніх інформаційних технологій навчання, у тому числі дистанційних, та виховання студентів шляхом сумлінного та ініціативного виконання обов’язків куратора академічної групи.

2. Синтезовано структури орієнтованих на ціль (мету) систем рейтингового управління ефективністю діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ в трьох напрямках — в напрямку підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації та створення високоякісної наукової продукції, віддзеркаленої в монографіях, в напрямку вдосконалення навчально-методичної бази для впровадження новітніх інформаційних технологій навчання, в тому числі дистанційних, та в напрямку виховання студентів шляхом сумлінного та ініціативного виконання обов’язків куратора академічної групи.

3. Розроблено нову математичну модель оцінювання ефективності діяльності докторів наук, професорів ВНЗ у напрямку підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації та створення високоякісної наукової продукції, віддзеркаленої в монографіях, яка відноситься до класу дискретних моделей сингулярних стохастичних процесів з керованим трендом.

4. Сформовано авторський комплекс математичних моделей оцінювання ефективності діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ у напрямку створення навчально-методичної бази для впровадження новітніх інформаційних технологій навчання, в тому числі дистанційних, та в напрямку виховання студентів шляхом сумлінного та ініціативного виконання обов’язків куратора академічної групи, які базуються на експертному оцінюванні з використанням нечітких множин та лінгвістичних змінних, що цілком відповідає основним вимогам процесів оцінювання результатів навчально-методичної діяльності та виховання і трансформації нечітких оцінок у чіткий числовий вигляд.

5. Створено математичні моделі законів рейтингового управління ефективністю діяльності науково-педагогічного персоналу ВНЗ в трьох визначених вище напрямках.

6. Побудовано комп’ютеризовану технологію (алгоритми, бази знань) для ідентифікації моделей та реалізації рейтингового управління науково-педагогічним персоналом ВНЗ в трьох визначених вище напрямках діяльності з використанням принципу матеріального стимулювання.

7. Розроблені структури, моделі та комп’ютеризовані технології у вигляді затверджених Вченою радою університету методик впроваджені у Вінницькому національному технічному університеті, що призвело: до підвищення ефективності аспірантури з 25% у 2003 році до 64% у 2004 році; до збільшення на порядок у 2005 році кількості викладачів, які приступили до розроблення дистанційних технологій навчання зі своїх дисциплін, порівняно з 2004 роком; до проявів бажання виконувати обов’язки кураторів академічних груп у 2006 році практично у всіх науково-педагогічних працівників університету, хоча ще у 2005 році бажаючих займатись цим видом діяльності майже не було.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

В наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

В інших виданнях:

9.

10.

АНОТАЦІЯ

Мокіна Ю.В. Математичні моделі в системах управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за