МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Ужгородський національний університет

НОГІНОВА

НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 338.24:330.342+334.722.8.(477)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСАМИ ФОРМУВАННЯ АКЦІОНЕРНОЇ ВЛАСНОСТІ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.02.03 — організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ужгород– 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансів і кредиту Львівської комерційної академії Укоопспілки

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Біла Ольга Григорівна,

Львівська комерційна академія Укоопспілки,

професор кафедри фінансів і кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Павлишенко Михайло Миколайович,

Львівська комерційна академія Укоопспілки,

професор кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук, доцент

Лещук Віктор Пилипович,

Луцький державний технічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри фінансів

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України,

відділ макроекономічного прогнозування, м. Київ

Захист дисертації відбудеться "24" "січня" 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61.051.02 в Ужгородському національному університеті за адресою: 88000,

м. Ужгород, пл.. Народна, 3 (ауд.47).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9

Автореферат розісланий "___" "________" 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент О.Г. Чубарь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА дисертаційного дослідження

Актуальність теми. Вихід України із затяжної економічної кризи пов’язаний з докорінною трансформацією усієї економічної системи, важливою складовою якої є роздержавлення власності. Успіхи в означеній сфері виявилися переважно кількісними, не призвели до радикальних якісних змін та появи ефективного власника на значній частині підприємств. Визначення економічного змісту власності, а також детальний аналіз процесів роздержавлення в Україні протягом 90-х років та останнього п'ятиріччя дозволить виявити допущені помилки та недоліки і окреслити шляхи подальшого розвитку системи відносин власності.

Актуальність дослідження відносин власності в останні десятиліття значно зросла. Це пов'язано з радикальними змінами у відносинах власності, що відбуваються в посткомуністичних державах, а також значними кількісно-якісними зрушеннями в цій системі відносин у розвинутих країнах світу.

Детальне вивчення суті, типів і форм власності, що утворюються внаслідок роздержавлення, визначення місця акціонерної власності у сучасній системі економічних відносин дає змогу з'ясувати причини неефективності функціонування цих форм власності на мікро- і макрорівнях. Саме трансформація відносин власності є одним з основних напрямів реформування економіки України і від її ефективного здійснення багато в чому залежатиме рівень життя людей нашої держави у найближчі десятиріччя, а також місце, яке посідатиме Україна за ступенем розвитку свого соціально-економічного потенціалу серед інших держав.

Проблемам реформування відносин власності особлива увага в економічній літературі стала приділятися, починаючи з кінця 80-х років, хоча проблеми власності в тому чи іншому аспекті досліджувалися й раніше. Окремі аспекти дослідження власності, її суті та форм зустрічаються у творах класиків та авторів фундаментальних праць Г. Гегеля, К. Маркса, Дж.С. Міля, Т. Мора, Р. Оуена, Д. Рікардо, П. Прудона, А. Сен-Сімона. А. Сміта, Д. Юма. Сучасні тенденції розвитку виробничих відносин у суспільстві розглянуті у працях сучасних російських вчених Л. Абалкіна, А. Агєєва, В. Афанасьєва, Д. Волкова, А. Єрьоміна, М.Колєсова, О. Мостової, О. Ожерєльєва, К. Хубієва, В. Черковця, В. Шкредова. У працях А.Алчіана, Р.Коуза, Г.Демсеца, Й. Барцеля та інших авторитетних західних економістів активно досліджуються здебільшого проблеми прав власності. Значний внесок у вивчення проблеми власності, її суті, форм, сучасних змін внесли такі вітчизняні вчені, як А. Бойко, В.Ворона, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Голиков, О. Гош, П.Єщенко, Г. Задорожний, І. Лазня, В. Логвиненко, І Лукінов, С.Мочерний, О. Онищенко, А. Покритан, В. Рибалкін, В. Тарасевич, В. Черняк, А. Чухно, В. Юрчишин та інші.

З більшості з названих проблем існують суперечливі погляди. Цим викликана необхідність з'ясування суті даних категорій з використанням усіх методологічних інструментів, які надає діалектичний метод дослідження та з урахуванням окремих позитивних сторін поглядів провідних західних учених.

Стабілізація та прогресивний розвиток економіки України можливий за умов підвищення ефективності трансформації економічної системи, насамперед, трансформації відносин власності як визначальних в економічній системі. Для отримання позитивного результату потрібно мати науково обґрунтовану концепцію власності, її місця у економічній системі, типів і форм власності. Крім того, потрібно розглянути дану концепцію в контексті процесу трансформації економіки України та отриманих при цьому результатів. Виходячи з цього, особливого значення набуває, по-перше, з'ясування суті власності як економічної категорії; по-друге, аналіз існуючих різноманітних типів та форм власності та їх класифікація за типом привласнення; по-третє, аналіз ефективності процесів роздержавлення й приватизації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана за планом наукових досліджень Львівської комерційної академії, зокрема при виконанні таких тем як: „Проблеми функціонування і розвитку економічних систем ”, „Системи економічного вимірювання”, „Перехідні економічні системи”, „Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі”, „Формування кооперативного сектора в багатоукладній економіці”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття економічного змісту власності, з'ясування соціально-економічного характеру роздержавлення та акціонерної форми власності у перехідній економіці України, проаналізувати ефективність залучення і використання акціонерного капіталу, визначити шляхи удосконалення державного регулювання процесами формування ефективної акціонерної власності.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єкт дисертаційного дослідження – економічні відносини перехідного періоду в Україні.

Предмет дисертаційного дослідження – акціонерна власність у перехідній економіці України.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, передусім такі його елементи, як системно-структурний підхід, принцип матеріалізму, принцип суперечності, історизму, кількісно-якісний аналіз. Власність при цьому розглядається у зв'язку з продуктивними силами, виробничими відносинами тощо. В роботі використано набутки світової й вітчизняної економічної думки з проблем трансформації відносин власності.

Під час написання другого та третього розділів роботи було використано окремі статистичні методи: порівняльного аналізу, зокрема, порівняння в динаміці, табличне й графічне зображення даних. Розрахунки і побудова графіків виконано із застосуванням табличного редактора Microsoft Excel 5.0.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять класичні, посткласичні, сучасні концепції, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем реформування відносин власності, ефективності економічних процесів в цілому.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження. полягає в тому, що в дисертаційній роботі розвинуті теоретико-методологічні основи дослідження проблем реформування власності та концептуальні підходи щодо функціонування акціонерної власності. До найбільш вагомих результатів належать такі:

вперше:

Ш обґрунтовано сутність роздержавлення з урахуванням вимог принципу суперечності, тобто розкрито суть даної категорії з погляду матеріально-речового змісту та суспільної форми;

Ш розкрито особливості функціонування відкритих та закритих акціонерних товариств у сучасних умовах, узагальнено основні проблеми функціонування закритих акціонерних товариств;

удосконалено:

Ш сутність поняття “акціонерна власність” як провідної форми господарювання в умовах перехідної економіки, її специфічні властивості та основні функції;

Ш визначення ролі і місця акціонерної форми власності в процесах роздержавлення і приватизації та сутність поняття “акціонування”.

У дисертації отримали подальший розвиток:

Ш основні науково-методологічні підходи до аналізу і оцінки фінансового стану та ефективності управління власним капіталом, визначені етапи аналізу методичні підходи конкретизовано показники оцінки;

Ш концептуальний підхід до державного регулювання процесами формування акціонерної власності;

Ш соціально-психологічні аспекти розподілу прав власності в акціонерних товариствах;

Ш наукове обґрунтування основних шляхів удосконалення діяльності акціонерних товариств в Україні.

Теоретико-методологічне та практичне значення результатів дисертаційного дослідження. Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні наукового визначення суті власності та її місця у трансформаційних процесах, з’ясуванні механізмів роздержавлення та розробці системи критеріїв ефективності акціонерної власності. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що його основні положення можуть бути використані при розробці методик оцінки ефективності діяльності підприємств акціонерної форми власності (довідка №198/022 від 24.04.06р), органами державного управління при формуванні програм економічного та соціального розвитку регіонів (довідка № 13/01-14 від 22.05. 06р) Деякі положення роботи були використані також в навчальному процесі при розробці методичного забезпечення з економічних дисциплін (довідка № 453/01-1.08 від 18.05.06р)

Апробація дисертаційної роботи. Основні положення і теоретичні висновки дисертації доповідались і обговорювались на міжвузівських науково-теоретичних конференціях: “Перехідні економічні системи” (м.Львів, ЛКА, 2004-2006р.); на ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні наукові дослідження – 2006” (м.Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006р.); на всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції „Простір і час сучасної науки” (м.Київ, 24-26 квітня 2006р.).

Публікації з теми дисертаційного дослідження. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано 10 робіт загальним обсягом 2,9 д. а., в тому числі 7 статей - у фахових виданнях. Із загального обсягу опублікованих робіт особисто автору дисертації належать 2 д. а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертаційної роботи обумовлена її метою і основними завданнями, а також загальною логікою дослідження та викладу його результатів. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаної літератури (181 найменування) та додатки. У роботі містяться 16 таблиць й 11рисунків і її зміст викладено на 184 сторінках машинописного тексту в комп’ютерному варіанті (без списку літератури та додатків).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і основні завдання, вказується на елементи новизни і внесок автора в розробку даної проблеми, а також визначається теоретична і практична значимість результатів дослідження, обґрунтовується структура роботи і вказується на ступінь її апробації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження проблем реформування власності" окреслюються методологічні засади дослідження власності та процесів її реформування в сучасних умовах та економічний зміст роздержавлення й форми власності, що утворюються внаслідок цього процесу.

Важливим методологічним положенням, від якого залежить успішність побудови стабільно функціонуючої економічної системи є формулювання цілі роздержавлення на різних етапах суспільної трансформації. Кінцевою метою трансформації відносин власності можна вважати насамперед:

- забезпечення стабільності нової системи відносин власності (що виявляється у формуванні відносно стійкої структури форм власності та усієї супутньої інфраструктури й механізмів господарювання);

- створення умов (механізмів, інститутів) відтворення цієї системи, особливо відтворення основної продуктивної сили - людини;

- підвищення економічної ефективності господарювання на мікро- та макрорівнях.

Кінцева мета реформування власності може бути реалізована у повному обсязі лише за умови розробки довгострокової стратегії, що базується на адекватній методології. Методологічним ключем осмислення системи відносин власності є аналіз її місця у суспільному виробництві і у житті лю-дей, всього суспільства. Для найбільш повного аналізу власності у економічному аспекті необхідно застосувати системний підхід. Принцип системності зумовлює доцільність розгляду категорії “власність” як системи взаємодіючих та взаємодоповнюючих елементів, що належать до різних сфер суспільного життя (економіка, політика, право, ідеологія, культура, релігія тощо), а також зв'язки між ними. Переважна більшість вчених схиляється до думки, що вагоміше значення належить елементам системи, аніж зв’язкам між ними, оскільки природа та кількість елементів обумовлюють спосіб (структуру) їх взаємозв'язку. Пріоритетність у економічній політиці має бути віддана тим формам, які нарощують виробництво необхідної для людей конкурентоспроможної продукції. Всупереч цьому в Україні у 90-х роках найбільші переваги були віддані банківському та торгівельному капіталу, що виражалося у привласненні банками, інвестиційними компаніями та великими торгівельними підприємствами найбільших прибутків за умов економічної кризи.

Важлива роль у дослідженні сучасної системи відносин власності належить принципу історизму. На відміну від індустріальної цивілізації, де домінуючий об’єкт власності — створені людиною предмети виробничого призначення, передусім знаряддя праці, у постіндустріальній цивілізації таким домінуючим об’єктом стає інформація, яка втілює в собі витрати переважно інтелектуальної робочої сили і є основою інтелектуальної власності людини. Логіка еволюційних змін у відносинах власності, пов’язана з їх демократизацією.

При усій різноманітності теорій власності найбільшого поширення набули трактування її:

- як відношення суб'єкта до об'єкта, людини до речі;

- юридичне трактування.

Відсутність чіткої специфікації прав власності викликає розростання тіньової сфери (це характерно для сучасного стану української економіки), що має негативні наслідки для економічної системи в цілому. Для того, щоб правові норми стали реальними повинен відбуватися процес присвоєння власності. Присвоєння - це динаміка власності, форма економічної реалізації. Лише тоді, коли власник присвоює ренту, відсоток або прибуток, відбувається перетворення правових форм власності у її економічну форму, - у систему виробничих відносин.

Домінуючий тип власності на засоби виробництва в суспільстві визначає той чи інший спосіб поєднання особистих та речових факторів виробництва. Ця категорія має фундаментальний характер. Реалізація ж відносин власності характеризує її соціально-економічні функції, пов'язані з фактичним привласненням життєвих благ, розгортання її у відтворювальному процесі, тобто практична діяльність (функціонування) суб'єктів привласнення. Таким чином, власність та відносини її економічної реалізації - взаємопов'язані поняття. Це - дві сторони економічної категорії власності, її зміст та форма.

Акціонерна форма власності – це особливий суспільний, правовий, фінансовий та організаційний інститут, що формує розвиток капіталістичних обєднань на пайовій основі. Економічний зміст акціонерної форми власності полягає в тому, що за характером присвоєння засобів виробництва це є колективний тип власності, а за характером присвоєння результатів праці – індивідуально-колективний.

Власність у політичному аспекті виражає вплив економічної власності на розподіл влади, сфер політичного впливу. Влада - це є модифікація самої власності, оскільки власність існує у будь-якому випадку, а влада залишається власністю через свій об'єкт - економічні ресурси.

Власність в економічному аспекті, як і будь-яке інше економічне явище, має дві сторони, що відокремлюються згідно вимог принципу суперечності: матеріально-речовий зміст та суспільну форму. Залежно від суб'єктів привласнення вона поділяється на три основні типи: державна власність (якщо державна власність справедливо задовольняє інтереси всіх верств населення, вона перетворюється в суспільну); колективна власність; приватна власність.

Важливими категоріями, які характеризують процес трансформації відносин власності в Україні, є “роздержавлення” і “приватизація”. Роздержавленням в економічному аспекті можна назвати процес переходу державної власності в інші недержавні типи та форми власності (акціонерну, кооперативну, приватну тощо). В кількісному аспекті роздержавлення можна розглядати як зменшення частки державної власності у загальній структурі власності країни. Що стосується приватизації, то це більш вузьке поняття, обмежене лише зростанням частки приватної (такої, що належить одній людині) та сімейної власності. Водночас у всіх наведених визначеннях не береться до уваги принцип суперечності, тобто не розмежовується матеріально-речовий зміст та суспільна форма.

Роль держави за наявності плюралізму форм в економіці полягає, з одного боку, у забезпеченні правового механізму реалізації відносин власності й механізмів взаємодії господарських об'єктів, а з другого – в ефективному використанні таких економічних важелів, як податкові ставки, норми відсотка, державне замовлення, пільги, обмеження, що забезпечує організацію та ефективне функціонування економіки. Саме показники в державному секторі економіки західних країн суттєво впливають на відтворення і визначають рівень життя громадян та його якість.

Одним з проявів недосконалості методології української моделі приватизації є майже повне відчуження коштів від підприємств у процесі приватизації на користь держави. Спрямування коштів у державний бюджет і урізання коштів на розвиток виробництва протягом 90-х років мало тенденцію до зростання.

Вихід української економіки з глибокої кризи і перехід (згідно з Державною програмою на 2000—2002 роки) до наступного етапу реальної грошової приватизації означав подальше зростання особливого значення такого способу роздержавлення власності як викуп підприємств та роздержавлення великих промислових об’єктів

Для того, щоб процес роздержавлення був ефективним, потрібно визнати, що основною формою роздержавлення має стати створення й розвиток колективного типу власності на основі роздержавлення. Роздержавлення досягне мети лише тоді, коли, крім проведення реструктуризації, приватизації, демонополізації тощо трудові колективи й усуспільнений сектор економіки в цілому забезпечуватимуть реальний розподіл за працею, високу мотивацію трудівників до праці. Виходячи з цього, одним із найважливіших завдань у сфері трансформації відносин власності в Україні в сучасних умовах має стати формування на роздержавлених підприємствах такого механізму управління, який би, з одного боку, підвищував ефективність виробництва та реалізації продукції, а, з іншого – сприяв би подоланню відчуженості найманих працівників від засобів і результатів виробництва.

В другому розділі „Акціонерна власність – провідна форма господарювання в умовах перехідної економіки” визначається місце та роль акціонерної власності у трансформаційних процесах економічної системи України, виявляються особливості функціонування акціонерних товариств відкритого та закритого типу, аналізується ефективність залучення коштів акціонерними товариствами, проводиться аналіз і оцінка результатів управління власним капіталом.

У нашій країні створено більш як 35 тис. акціонерних товариств, кількість власників акцій досягає близько 33 млн., загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій складає понад 150 млрд. грн. Порівняно з розвинутими країнами світу наша держава за показником чисельності акціонерів, їх питомої ваги в загальній кількості населення випереджає інші країни. Але це не означає, що в Україні найбільше реальних власників. У своїй більшості громадяни України є номінальними власниками акціонерних товариств, вони не мають можливості захищати свої інтереси, не знають і не використовують своїх корпоративних прав. Результатом сформованого механізму роздержавлення стала концентрація капіталу та управлінських можливостей у руках невеликої кількості акціонерів. У цьому дістала вияв суперечність, яка виникла у процесі роздержавлення між колективною природою акціонерної власності та механізмом її реалізації в інтересах вузького кола людей.

Акціонерне товариство-це основна форма організації великих та середніх підприємств, капітал яких формується шляхом продажу акцій. Кошти отримані в наслідок випуску і продажу акцій, формують власний капітал акціонерного товариства. Він може збільшуватися шляхом наступних випусків акцій та вкладання частини прибутку у розширення виробництва. Акціонерне товариство має повну господарську самостійність. Воно може виконувати будь-які види господарської діяльності, крім заборонених законом.Тоавриство саме вирішує питання управління, програми діяльності, збуту та постачння, цін, оплати праці, розподілу прибутку та інші. Воно само розміщує свій капітал за видами діяльності, вкладає кошти в інші підприємства, засновує філії, дочірні підприємства.

В перехідній економіці розвиток акціонерної справи зумовили процеси роздержавлення та приватизації, а також започаткування великої кількості акціонерних товариств шляхом заснування. На засадах акціонування започатковано нових великих та середніх підприємств, банків, страхових організацій, інвестиційних компаній. Шляхом акціонування громадяни України взяли участь у приватизації державного та комунального майна в процесі обміну своїх майнових компенсаційних сертифікатів на акції підприємств, що приватизувалися. Структура кількості відкритих акціонерних товариств, що перебували в процесі розміщення державної (комунальної ) частки майна (акцій), за видами економічної діяльності по відсотку приватизованого майна засвідчує, що більшість акціонерних товариств створено саме в промисловості (див. табл. 1).

Акціонерна форма власності є зручним засобом інвестування вітчизняного виробництва шляхом залучення коштів чисельних акціонерів-інвесторів. Дієвість цього засобу тісно пов’язана з реальною можливістю акціонерів-інвесторів взяти участь в управлінні справами акціонерного товариства та розподілі прибутку, отриманого від його діяльності, і не нести додаткової майнової відповідальності за зобов’язаннями товариства. Іншими словами, в основу відносин щодо створення і діяльності акціонерних товариств закладено інтерес. Такий підхід при ефективній роботі акціонерного товариства забезпечує попит на пакети акцій, виставлених на аукціони, і дає можливість реалізації принципу необмеженого фінансування бізнесу.

Ефективне функціонування ринку цінних паперів щодо залучення коштів у реальний сектор економіки потребує удосконалення законодавчої бази акціонування, зокрема прийняття Закону України „Про акціонерні товариства”. В основу правових відносин щодо створення АТ та поповнення статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій повинні бути покладені інтереси усіх зацікавлених сторін: власників капіталу і майна (акціонерів) (незалежно від кількості придбаних акцій), органів управління АТ, клієнтів АТ і державних та місцевих органів влади. Тільки на правовій основі можна належно захистити інтереси акціонерів (чинних сьогодні і майбутніх), а зміну власників контрольних пакетів акцій зробити зрозумілою і такою, що слугуватиме інтересам усіх сторін, зацікавлених у діяльності АТ.

Таблиця 1

Структура кількості відкритих акціонерних товариств1 за видами економічної діяльності по відсотку приватизованого майна у 2004-2005 рр.

(в %, станом на 31.12)

Види економічної діяльності | 2004 р. | 2005 р.

Відсоток приватизованого майна | Відсоток приватизованого майна

до 49,9 % | 50-69,9 % | 70-99,9 % | 100 % | до 49,9 % | 50-69,9 % | 70-99,9 % | 100 %

Сільське господар-ство, мисливство та лісове господарство | 5,2 | 18,0 | 18,9 | 28,3 | 3,8 | 20,7 | 19,4 | 29,5

Промисловість | 64,9 | 41,0 | 31,0 | 33,1 | 60,6 | 40,5 | 33,3 | 25,6

Будівництво | 8,5 | 7,2 | 4,6 | 9,8 | 9,8 | 4,5 | 5,6 | 7,7

Оптова й роздрібна торгівля | 4,8 | 13,7 | 11,8 | 9,5 | 5,2 | 13,5 | 9,5 | 11,5

Транспорт і зв’язок | 7,1 | 4,3 | 24,0 | 11,8 | 5,7 | 6,3 | 22,1 | 17,9

Інші види економіч-ної діяльності | 9,5 | 15,8 | 9,7 | 7,5 | 14,9 | 14,5 | 10,1 | 7,8

Разом | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

1 Відкриті акціонерні товариства, що перебували в процесі розміщення державної (комунальної) частки майна (акцій). Джерело: Статистичний щорічник України за 2004-2005 рр. Державний комітет статистики України. – К., 2005, с. 345; 2006, с. 330.

Матеріали аналізу і оцінки результатів управління власним і сукупним капіталом дають можливість стверджувати, що не в усіх акціонерних товариствах менеджмент підпорядковано головній меті – систематичному отриманню прибутку з тим, щоб забезпечити самофінансування та нара-ховувати і проводити виплати дивідендів акціонерам-інвесторам (див. табл. 2)

Водночас уміле управління фінансами акціонерного товариства, дотримання оптимального співвідношення між власниками і позичковими коштами, створює збільшення статутного капіталу, систематичне отримання прибутку та додаткова емісія акцій дає можливість ефективного інноваційного розвитку.

Таблиця 2

Фінансовий результат (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування відкритих акціонерних товариств1 за 2004-2005 рр.

Види економічної діяльності | 2004 р. | 2005 р.

Кількість ВАТ, одиниць | Прибу-ток (збиток) всього, млн. грн. | У т.ч. в серед-ньому на 1 ВАТ, тис. грн. | Кількі

сть ВАТ, одиниць | Прибу-ток (збиток) всього, млн. грн.. | У т.ч. в серед-ньому на 1 ВАТ, тис. грн.

Сільське господар-ство, мисливство та лісове господарство | 198 | -24,7 | -124,7 | 133 | -43,9 | -330,1

Промисловість | 425 | 2016,4 | 4744,5 | 319 | 2587,3 | 8110,7

Будівництво | 75 | -41,6 | -554,5 | 53 | -6,1 | -115,1

Оптова й роздрібна торгівля | 109 | -8,5 | -78,0 | 73 | -4,8 | -65,8

Транспорт і зв’язок | 165 | 1256,7 | 7616,4 | 123 | 778,0 | 6325,2

Інші види економ-мічної діяльності | 117 | 362 | 3098,3 | 93 | -58,2 | -625,8

Всього | 1089 | 3560,8 | 3270,0 | 794 | 3252,3 | 4096,1

1 Відкриті акціонерні товариства, що перебували в процесі розміщення державної (комунальної) частки майна (акцій).

Джерело: Статистичний щорічник України за 2004-2005 рр. Державний комітет статистики України. – К., 2005, с. 345; 2006, с. 330.

Для забезпечення прибутковості життєздатності акціонерних товариств в ринковому середовищі необхідно не формально, а реально дбати про соціально орієнтовану господарську діяльність, коли виробництво буде налагоджене на сталих взаємовигідних ділових контактах і відповідати інтересам споживача та життєвим інтересам акціонерів–інвесторів, незалежно від кількості придбаних акцій. Цьому повинні сприяти добре налагоджений менеджмент, висока ділова активність, дотримання принципів корпоративного управління та контроль з боку акціонерів-інвесторів. Висока ділова активність апарату управління, міцний фінансовий стан, функціонування в межах правового контроля роблять акціонерні товариства інвестиційно привабливими, а акціонування як організаційно-економічний механізм – дієвим протягом усього періоду активного функціонування товариства.

Щоб забезпечити довгострокову життєздатність акціонерні товариства повинні дбати про інвестиційний розвиток, ефективно управляти стосунками із зацікавленими сторонами, а також фінансовими ресурсами і чистим прибутком, зокрема.

Для того щоб повноцінно працював механізм реалізації акціонерної власності в Україні, доцільно приділити увагу вирішенню таких питань:

1) установлення на законодавчому рівні (із притягненням до відповідальності за невиконання) чіткого механізму управління акціонерним товариством;

2) контроль за дотриманням прав акціонерів та виконанням акціонерним товариством своїх зобов’язань перед ними;

3) захист акцій від знецінення;

4) контроль правильності виконання програм корпоратизації;

5) детальна розробка програм реструктаризації підприємств та встановлення відповідальності за їх виконання;

6) удосконалення розвитку системи біржової торгівлі, забезпечення доступності інформації про діяльність акціонерних товариств.

В третьому розділі „Удосконалення державного регулювання процесами формування ефективної акціонерної власності в Україні” обґрунтовуються концептуальні підходи до удосконалення державного регулювання процесами функціонування акціонерної власності, окреслюються соціально-психологічні наслідки розподілу прав власності у акціонерних товариствах у контексті формування ефективного власника та основні шляхи підвищення ефективності корпоратизації й функціонування акціонерних товариств в Україні.

Акціонерні товариства займають важливе місце в економіці України. Їх діяльність регулюється Законом України “Про господарські товариства”, іншими законами, зокрема “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про приватизацію державного майна”, “Про інститути соціального інвестування (майнові та корпоративні інвестиційні фонди)”, “Про банки і банківську діяльність” та ін.

Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм позитивним рисам, до яких відносяться: обмеженість економічного ризику, стабільність майнової бази, необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності товариства, можливість відкритих акціонерних товариств розповсюджувати акції шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, вільне відчуження належних акціонерам акцій тощо.

Водночас практика роздержавлення виявила недоліки які перешкоджали виконанню акціонерними товариствами ролі форматора прогресивних форм розвитку продуктивних сил. До негативних рис насамперед можна віднести виникнення так званого фіктивного капіталу, ігнорування інтересів дрібних власників-акціонерів, відсутність організаційно екологічної системи післяприватизаційної підтримки акціонерних товариств, несприятливий інвестиційний клімат, нестача кваліфікованих керівних кадрів, особливо у сфері сучасного менеджменту та ін.

До специфічних недоліків процесу роздержавлення протягом 90-х років і перших років XXI століття слід віднести наступні:

- Нестабільність законодавчої бази для проведення роздержавлення і приватизації, безсистемність у проведенні реформ, хаотичний розвиток фондового ринку.

- Штучне завищення у програмах темпів приватизаційного процесу і поступлення грошових засобів, ігнорування економічних та соціальних реалій в Україні.

- Низький рівень інвестиційної спрямованості застосовуваних способів корпоратизації та приватизації в Україні.

- Відсутність організаційно-економічної системи післяприватизаційної підтримки підприємств.

Ще одним фактором низької ефективності роботи роздержавлених підприємств є повільне створення ринкової інфраструктури: інвестиційних фондів і компаній, кредитних спілок, пенсійних фондів, відсутня конкуренція на ринку цінних паперів. Немає також і реального ринку об'єктів приватизації, який би стимулював широку участь українських громадян у придбанні акцій, паїв, часток у майні державних підприємств. Сертифікатна приватизація не створює інвестиційного потенціалу в підприємствах, що приватизуються.

Рис. 1. Чинники зовнішнього середовища, найбільш несприятливі для діяльності підприємств

Для забезпечення ефективного функціонування акціонерних товариств необхідно подальше удосконалення механізму державного регулювання процесом формування акціонерної власності, а саме:

- підвищити рівень законодавчої бази акціонування та прискорити прийняття Закону України “Про акціонерні товариства”;

- забезпечити подальший розвиток об’єктів інфраструктури ринку цінних паперів України із застосуванням сучасних технологій;

- забезпечити своєчасне і точне розкриття інформації з усіх найважливіших питань, що стосується акціонерного товариства, включаючи інформацію про його фінансовий стан;

- активізувати роль інституційних інвесторів на ринку акцій (компаній з управління активами, пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування тощо) з метою залучення реального капіталу;

- оптимізувати дивідендну політику;

- покласти в основу удосконалення державного регулювання процесами формування акціонерної власності та корпоративного управління принципи Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які включають: права акціонерів; однаково справедливе ставлення до акціонерів; роль зацікавлених осіб, розкриття інформації та прозорість; обов’язки ради.

У результаті процесів роздержавлення і приватизації, що вже відбулися, в Україні тривають зміни психології людини: психології робітника і власника. Це надзвичайно важливий аспект власності як складної, комплексної категорії, а також взаємодії власності та людини, її внутрішньої сутності. Враховуючи останні дослідження вчених у галузі функціонування акціонерної власності, вітчизняну та зарубіжну практику, можна стверджувати, що саме акціонерна власність є тим механізмом, який має резервні можливості підняти на щабель вище мотивацію людини до праці та ефективність функціонування цієї форми власності.

Недосконалість відносин між рядовими акціонерами та правлінням акціонерного товариства з приводу участі в прийнятті рішень та розподілу прибутку ілюструє рисунок 2, на якому відображено стан управління на підприємствах сільськогосподарського машинобудування України.

Рис.2. Вплив на управління акціонерним товариством окремих суб’єктів (за 7-бальною шкалою)

Таким чином, найменшим є вплив на управління акціонерним товариством представників органу державного управління часткою власності – 1.3 бали за семибальною шкалою. Навіть на підприємствах, де контрольний пакет акцій належить державі, вплив її представників є незначним, і в результаті не формуються стратегічні напрями ефективної роботи підприємств.

Природно, що найактивнішу участь в управлінні акціонерним товариством бере керівництво підприємства (5,2 бали за семибальною шкалою), адже ефективна діяльність будь-якого підприємства в сучасних умовах залежить, насамперед, від успішного менеджменту.

Водночас і в сфері управління підприємством поки що не створено повноцінного механізму реалізації потенційних можливостей акціонерної форми власності. Це означає, насамперед, неготовність частини вищих менеджерів акціонерного товариства перебудувати спосіб і стиль керівництва відповідно до нових вимог. Шляхами подолання негативних тенденцій у даній сфері є розвиток корпоративного права та управління, а також форм корпоративного господарювання в акціонерних товариствах. Проте становлення механізму корпоративного управління потребує тривалого періоду (навчання і перенавчання управлінських кадрів, зміни у психології тощо).

Акціонерну меншість утворюють власники дрібних пакетів акцій (переважно індивідуальні акціонери). Тому рішення більшості часто мають дискримінаційний характер щодо меншості. Основні форми дискримінаційних дій наступні:

Ш

Ш

Ш

Найбільш прийнятним заходом для захисту акціонерної меншості від дискримінації більшістю у використанні прибутку акціонерного товариства було б встановлення обов'язкової квоти випуску поворотних акцій або норми обов'язкового викупу товариством акцій власного випуску в індивідуальних акціонерів, якщо товариство протягом трьох років за наявності прибутку, не виплачує дивіденди.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення проблеми, що полягає у дослідженні процесу формування ефективної акціонерної власності в умовах ринкової трансформації економіки України. Визначено суть і місце акаціонерної власності як форми госпидарювання, особливості її функціонування, позитивні та негативні риси акціонерних товариств, концептуальні підходи до удосконалення державного регулювання процесами формування ефективної акціонерної діяльності. Це дозволило сформулювати ряд висновків і пропозицій, які відображають результати виконання поставлених завдань:

1. В процесі дослідження категорії “власність” особливу увагу звернуто на економічний аспект власності та вказано на необхідність для повного її аналізу застосувати системний підхід. Обгрунтовано специфічні форми використання окремих елементів діалектичного методу в ході пізнання власності та процесів їїроздержавлення.

2. Визначено, що кожна форма власності, яка існує за сучасних умов, обумовлена ходом історичного процесув, її виникнення спричинено обєктивною необхідністю.

Виникнення акціонерної власності, а також організаційної форми її реалізації – акціонерних товариств- було закономірним етапом еволюції різних форм підприємницької діяльності. Рушійною силою формування акціонерної власності стало протиріччя між потребою у зростанні капіталу підприємства для реалізації масштабних проєктів та обмежиними можливостями одноосібної власності.

3. Узагальнено, що власність в економічному аспекті, як будь-яке інше економічне явище має дві сторони, що відокремлюються згідно вимог принципу суперечності: матеріально-речовий зміст та суспільну форму. З точки зору матеріально-речового змісту власність є сукупністю обєктїв присвоєння, а з погляду суспільної форми – суспільністю звязків та відносин між обєктами привласнення. Залежно від обєктів привласнення вона поділяється на державну, колективну і приватну власність.

4. Вказано на необхідність при визначенні поняття “роздержавлення ” і “приватизація” брати до уваги принципи суперечності, тобто матнеріально-речовий зміст та суспільну форму.

5. Обгрунтовано неефективність сертифікатної приватизації, яка лише частково змінює власника, не приносить інвестиційного капіталу і не підвищує мотивацію праці. Для підвищення ефективності роздержавлення слід продавати на відкритих аукціонах не лише малі підприємства, а й середні та великі. При цьому переваду треба надавати покупцеві, який пропонує кращий варіант-проєкт використання підприємства, обгрунтований бізнес-планом.

6. Визнано, що осносною формою роздержавлення має стати створення і розвиток колективного типу власності, тобто формування на роздержавлених підприємствах такого механізму управління, який би, з одного боку, підвищував ефективність виробництва та реалізації продукції, а з іншого – сприяв би подоланню відчуженності найманих працівників від засоьів і результатав виробництва.

7. Обгрунтовано акціонерну форму власності як провідну форму господарювання в умовах перехідної економіки, яка дозволяє обєднати засоби держави, колективів підприємств, населення, інших інвесторів для створення нових і технічного переозброєння старих виробничих ланок, долати відомчі барєри і здійснювати міжгалузеве переливання капіталу. Розкрито можливості, які надає ця форма власності.

8. Розкрито суть та відмінності акціонерних товариств віікритого і закритого типу, досліджено особливості їх функціонування і визщначено переваги відкритих АТ, зокрема у залученні потенційних інвесторів з метою подальшого інноваційного розвитку.

9. Розкрито методичні підходи та визначено коло показників аналізу і оцінки фінансового стану рецультатів управління власним капіталом АТ і на конкретних матеріалах фінансової звітності ЗАТ і ВАТ дано порівняльну оцінку фінансового стану і ділової активності. Результати аналізу дають можливість стверджувати, що не на всіх АТ менеджмент підпорядковано основній меті – систематичному отриманню прибутку з тим, щоб збільшувати інвестиційні можливості свого підприємства та виплачувати дивіденди акціонерам –інвесторам.

10. Для забезпечення прибуткованості і життєздатності акціонерних товариств визначено за необхідне не формально, а реально здійснювати соціально орієнтовану господарську діяльність де будуть враховані інтереси підприємства, постачальників, покупців і акціонерів-інвесторів. Це забезпечить інвестиційнупривабливість АТ.

11. Узагальнено позитивні і негативні риси АТ і обгрунтовано напрями подальшого удорсконалення державного регулювання процесами формування ефективної акціонерної власності та запровадження ефективного механізму корпоративного упраління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у фахових виданнях:

1. Ногінова H.М. Акціонерна власність – провідна форма господарювання в умовах перехідної економіки. // Науковий вісник. Збірник науково-технічних праць.–Львів: УкрДЛТУ. – 2005 , вип. 15.4 – С.257-268.

2. Ногінова H.М. Методологічні засади дослідження власності та процесу її реформування в умовах перехідної економіки // Науковий вісник. Збірник науково-технічних праць.- Львів: Укр. НЛТУ.-2006, Вип16.7. - С.390-397.

3. Ногінова H.М. Економічний зміст роздержавлення та особливості цього процесу в перехідній економіці України // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – №547.- Львів: НУЛП, 2005. - С.308-317.

4. Ногінова H.М. Аналітична оцінка діяльності підприємств акціонерної форми власності // Науковий вісник. Збірник науково-технічних праць. –Львів: УкрДЛТУ. – 2005 , Вип. 15.4 – С.274-282.

5. Ногінова H.М. Основні шляхи підвищення ефективності корпоратизації та функціонування акціонерних товариств в Україні // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 20. - Львів: ЛКА, 2006. - С. 123-129.

6. Ногінова H.М. Особливості функціонування акціонерних товариств відкритого і закритого типів // Науковий вісник. Збірник науково-технічних праць. –Львів: УкрНЛТУ. – 2005, Вип. 15.1 – С.258-264.

7. Ковальчук Ю.Я., Людвічук М.В., Ногінова H.М., Сухий О.О. Роль та тенденції іноземного інвестування у Львівській області // Науковий вісник. Збірник науково-технічних праць. –Львів: УкрНЛТУ. – 2005, Вип. 15.4 – С.382-388. Особистий внесок автора: виявлено тенденції іноземного інвестування у Львівській області.

в інших виданнях:

8. Ногінова H.М., Щедра О.В. Витрати виробництва в довгостроковому періоді // Мікроекономічна теорія: Навчальний посібник / за ред. Г.І. Башнянина і О.В.Щедрої. – Львів: Новий світ, 2000. – С. Особистий внесок автора: окреслено суть поняття витрати виробництва в довгостроковому періоді.

9. Ногінова H.М., Мелесик С.В.,