ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Невмержицька Олена Василівна

УДК 371.04:17+621.397.13 (477)

РОЗВАЖАЛЬНІ ПРОГРАМИ

ЦЕНТРАЛЬНИХ КАНАЛІВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ УКРАЇНИ

ЯК ЧИННИК МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ

13.00.07 – теорія та методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті

імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор

Вишневський Омелян Іванович,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович,

Львівський науково-практичний центр АПН України,

завідувач відділу гуманітарної освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент

Яцула Тетяна Володимирівна,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри педагогіки та психології.

Провідна установа – Житомирський державний педагогічний університет

імені Івана Франка, кафедра педагогіки Міністерства науки і освіти України, м.Житомир.

Захист відбудеться 20 квітня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73003, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, ауд. 256 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73003, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий 18 березня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В.Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасний світ характеризується вагомим зростанням кількості та значення інформації, що супроводжується появою нових мас-медіа, а також становленням інформаційного суспільства. Процеси глобалізації сприяли прозорості кордонів – культурних, релігійних, інформаційних. У такій ситуації особистість опиняється сам на сам з величезною кількістю інформації, у якій зорієнтуватися без попередньої підготовки вже не може.

Українські реалії свідчать, що поряд з іншими засобами масової інформації телебачення (ТБ) міцно займає провідні позиції. Воно, пропагуючи певні цінності, виступає одним із чинників, який має виховний вплив на людей. Телебачення стало невід’ємним елементом середовища, у якому функціонує людина. Його впливу уникнути неможливо. Остання заувага особливо стосується особистості, не готової до сприймання та аналізу медіапереказів, що може бути пов’язано з недостатнім життєвим досвідом та несформованою внутрішньою позицією. Надзвичайно активно погляди й позиції особистості формуються в підлітковому віці. Саме тому вплив телебачення на ці процеси може мати особливо важливе значення і бути не лише позитивним, але й негативним (залежно від змісту та форми пропонованої інформації).

На негативні наслідки перегляду дітьми кінопродукції звертали увагу українські педагоги Г.Ващенко, В.Жуковецька, І.Карай, А.Макаренко, М.Пушкар, Я.Чума. Гострота цієї проблеми сьогодні поглиблюється. Усе це – на тлі низького рівня духовності, нівелювання моральних якостей, що має історичний характер. Сучасне українське суспільство відкинуло комуністичні цінності, які довели свою нежиттєздатність, і стоїть перед вибором іншої системи вартостей. Цей процес є болючим, складним, часто суперечливим, що, безсумнівно, відбивається на моральному стані суспільства та кожної особистості зокрема. Вона, будучи позбавленою ціннісних орієнтирів, важко шукає свою дорогу в житті. До того ж у “хворому” суспільстві, де ігноруються моральні норми, не може формуватися моральна особистість з гуманістичною спрямованістю світогляду.

На цю проблему звертається увага в “Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні”, яка декларує, що соціальне тло виховання дітей та молоді є несприятливим. До цього спричинилася й інтенсивна інформатизація суспільства. Проблемне поле, створене сучасними засобами масової інформації, формує в дітей культ сили, грошей, споживацьке ставлення до життя. Очевидно, що ця ситуація повинна бути розв?язана й на державному рівні, й на рівні кожної особистості.

У сучасному українському суспільстві виникла низка суперечностей, які гальмують процес становлення моральності особистості в ньому. Головними серед них є такі:

- суперечність між інтенсивним напливом інформації і низьким рівнем моральної культури особистості;

- між вимогами соціального замовлення суспільства й ціннісними орієнтирами, пропагованими ЗМІ;

- між уявленнями батьків, педагогів про ідеал виховання й тими “взірцями”, які презентує телебачення тощо.

З викладеного випливає потреба аналізу телепродуктів, що споживаються молоддю, і з’ясування цінностей, які вони репрезентують. Отже, актуальність теми визначається зростанням ролі телебачення як чинника виховання й полягає в потребі дослідження впливу засобів масової інформації на підлітків та виробленні методів нейтралізації їх шкідливого впливу.

Сучасний стан вивчення проблеми морального становлення особистості та впливу засобів масової інформації (зокрема телебачення) на цей процес визначається результатами досліджень не лише в педагогіці, але й у психології, соціології, філософії тощо. Питання морального виховання дітей та молоді досліджуються в працях І.Беха, Г.Васяновича, Н.Волкової, О.Козлюка, М.Красовицького, Л.Кулагіної, І.Лебідя, А.Макаренка, Е.Помиткіна, В.Сухомлинського та ін., проте підходи до його визначення сучасними науковцями не є однозначними.

Для України характерним є традиційно-християнський підхід до виховання підростаючого покоління. Питання морального виховання дітей та молоді на основі християнських цінностей розкриті в працях українських педагогів минулого та сучасності (Г.Ващенко, О.Вишневський, Ю.Дзерович, І.Огієнко, Г. Сковорода, О.Сухомлинська, К.Ушинський тощо). Зокрема, сучасні науковці досліджують проблеми морального виховання учнів у процесі навчання (В.Болотіна), у позаурочній та позашкільній діяльності (О.Матвієнко, К.Плівачук, Л.Степаненко), а також особливості морального виховання в історичній ретроспективі (Л.Геник, І.Ковальчук, С.Кривоніс, І.Мищишин).

Вплив телебачення на особистість дитини, зокрема на її моральне становлення, розглядалися в працях А.Гриценка, В.Клименка, Л.Кулагіної, В.Лизанчука, О.Петрунько, Е.Помиткіна, М.Романіва, Є.Сарапулової, М.Семенюк, В.Скотного, М.Фіцули, Л.Чорної, П.Щербаня. Предметом дослідження науковців Д.Попової та С.Шандрук стало формування ціннісних орієнтацій (зокрема загальнолюдських цінностей) старшокласників засобами масової комунікації.

Проблемам медіаосвіти молоді присвятили свої праці Н.Габор, У.Мазепа, А.Новикова, Б.Потятиник, В.Робак, О.Федоров. В історичному аспекті розвиток зарубіжної медіапедагогіки вивчає С.Шумаєва.

Проте аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури засвідчив, що надзвичайно важливий аспект морального виховання підлітків засобами телебачення ще не став предметом окремого дослідження. Недостатнє наукове вивчення проблеми, потреба її розв’язання як на теоретичному, так і на практичному рівнях зумовили вибір теми нашого дослідження – “Розважальні програми Центральних каналів телебачення України як чинник морального виховання підлітків”. Оскільки загальнодоступними на території України є три канали (УТ – 1, “1+1”, Інтер), ми вважаємо за необхідне обмежитися розглядом інформації, яка транслюється саме ними.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося за планом наукової роботи Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка на період до 2004 року як складова комплексного дослідження кафедри педагогіки з проблеми “Чинники сучасного українського виховання”.

Тема дослідження затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, протокол № від 21 листопада 2002 року та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень Академії педагогічних наук України в галузі педагогіки та психології, протокол №6 від 17 червня 2003 року.

Об’єкт дослідження – процес морального виховання підлітків засобами телебачення.

Предмет дослідження – виховний потенціал розважальних телепередач Центральних каналів телебачення України, що мають найбільшу популярність серед молоді.

Мета дослідження – виявити тенденції та педагогічні умови, які забезпечують ефективність морального виховання засобами телебачення й експериментально їх перевірити.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність морального виховання засобами телебачення зростає, а негативний вплив нейтралізується якщо враховані психологічні особливості сприймання телевізійної інформації підлітками; сформована стійка внутрішня позиція підлітків на базі загальнолюдських цінностей, що дозволяє адекватно сприймати та аналізувати пропаговані вартості; медіаосвіта підлітків поєднана з суспільною моральною цензурою на телебачення та формуванням “імунітету” самої дитини щодо негативної інформації ЗМІ; має місце творча співпраця дітей та дорослих у процесах формування самозахисту від шкідливої інформації.

Формування моральності підлітків засобами мас-медіа може бути керованим процесом, якщо включити основи медіаосвіти в систему навчально-виховної роботи сучасної загальноосвітньої школи.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати стан дослідженості проблеми в педагогічній теорії та практиці;

2) дослідити зміст телевізійних програм з точки зору репрезентованих у них моральних цінностей та встановити особливості телепередач, що позитивно впливають на моральне становлення підлітків;

3) обґрунтувати оптимальні педагогічні умови виховання ціннісних орієнтацій підлітків засобами телебачення та визначити організаційні форми, розкрити способи введення дитини в систему моральних цінностей засобами телебачення;

4) обґрунтувати рекомендації органам влади та суб’єктам виховання щодо організації морального нагляду над телепередачами, а також формування в підлітків моральних вартостей засобами ТБ;

5) розробити методику самозахисту дитини від шкідливої інформації.

Методологічною основою дослідження є аксіологічні теорії формування людини, її ціннісних орієнтацій, що базуються на традиційно-християнському підході до трактування моральних вартостей; герменевтика як “мистецтво розуміння текстів” (Г.-Г.Гадамер), провідні філософські положення про вплив оточення на формування особистості; психологічні теорії установки та мотивації; теорія інтеріоризації цінностей у сферу особистісних; етична теорія медіаосвіти в поєднанні з теорією формування критичного мислення.

Нормативно-правову базу дослідження становлять Закони України “Про захист суспільної моралі”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про освіту”, “Про телебачення і радіомовлення”, Національна доктрина розвитку освіти, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні.

На різних етапах дослідження використовувалися адекватні меті й завданням методи:

теоретичні, що дозволили систематизувати теоретичні матеріали з проблеми: аналіз проблеми дослідження на основі вивчення філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної літератури, аналіз і синтез емпіричних даних; ретроспективний аналіз процесу виховання засобами телебачення ;

емпіричні, які сприяли обґрунтуванню шляхів правильного сприймання дітьми інформації з телеекрана: анкетування, інтерв’ювання, соціологічні опитування, бесіда, контент-аналіз, експертні оцінки;

експериментальні: педагогічне дослідження, що дало змогу з’ясувати реальний стан зазначеної проблеми, організувати роботу за дослідницькою програмою;

статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження, які довели результативність ознайомлення дітей з основними цінностями в правильному сприйманні ними розважальних програм телебачення.

Використовувалися графічні форми відображення отриманої інформації (таблиці, рисунки).

Організація дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилася в три етапи.

На першому етапі (2001 – 2002 рр.) вивчалися наукові джерела з проблеми, обґрунтовувалися вихідні теоретичні засади, мета, об’єкт, предмет дослідження, його гіпотеза, конкретизувалися завдання, розроблялася методика дослідження змісту розважальних програм.

На другому (2002 – 2004 рр.) обґрунтовано педагогічні умови морального виховання підлітків у спілкуванні із телебаченням; здійснене дослідження з метою вивчення впливу передбачених у ньому умов і методичних прийомів на ефективність формування критичного ставлення підлітків до розважальних програм.

На третьому етапі (2004 – 2006 рр.) узагальнювалися й уточнювалися напрацьовані матеріали, здійснювалась математично-статистична обробка одержаних результатів, формувалися висновки, публікувалися положення, покладені в основу дисертації.

Експериментальна робота проводилася на базі Дрогобицької середньої школи №14, Дрогобицької регіональної гімназії, Грушівської та Уличненської середніх і Бистрицької опорної шкіл Дрогобицького району Львівської області. Усього в різних видах експерименту брали участь 760 учнів середніх класів, 30 учителів, 100 студентів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначаються тим, що розважальні програми телебачення уперше вивчаються як важливий чинник морального становлення підлітків, і на цій основі визначається їх позитивний та негативний виховний потенціал та значущість; розроблено рекомендації щодо посилення ефективності їх використання; удосконалено методику медіаосвіти дітей та молоді завдяки обґрунтуванню положення про те, що вона не може бути відірвана від морального становлення особистості; подальшого розвитку набули ідеї визначення умов підвищення виховної ефективності ЗМІ в моральному вихованні підлітків.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні та науковому обґрунтуванні понять “моральне виховання”, “розважальні програми телебачення” в контексті досліджуваної проблеми; в обґрунтуванні особливостей розважальних програм, що мають позитивний, неоднозначний та негативний вплив на становлення моральності підлітків, з’ясуванні психолого-педагогічних умов виховання моральної особистості в процесі її комунікації з ТБ; в оцінюванні телепродуктів розважального характеру, що транслюються Центральними каналами України, виявленні моральних цінностей, що репрезентуються на телеекрані, та їх впливу на моральний розвиток дітей підліткового віку.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та апробації програми “Моральні цінності та телебачення”. Основні положення дослідження, висновки та методичні рекомендації можуть бути використані науковцями, педагогами загальноосвітніх шкіл, викладачами вищих навчальних закладів, журналістами, батьками, органами влади та громадськими організаціями, що мають справу з вихованням молоді.

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечена теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням методик, адекватних темі та поставленим завданням; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів; застосуванням методів математичної статистики.

Особистий внесок дисертанта полягає у науковому обґрунтуванні й формулюванні основних ідей та теоретико-методологічних засад досліджуваної проблеми, розробці та апробації методики оцінювання розважальних передач з погляду репрезентованих у них моральних цінностей; створенні науково-методичних рекомендацій, матеріалів на допомогу педагогам-практикам, батькам.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювались на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика” (Дрогобич – Самбір, 2002), “Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, перспективи розвитку” (Кіровоград, 2003), “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2004), “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти у контексті європейської інтеграції” (Суми, 2004), “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2005), Круглому столі “Психолого-педагогічні засади сучасної ґендерної політики ХХІ століття” (Дрогобич, 2004). Завдання, зміст і методика дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Основні концептуальні положення та рекомендації впроваджено у практику роботи навчально-виховних закладів Львівської області: Дрогобицьких ЗОШ № 15 (довідка № 37 від 04.05.05 р.) та № 17 (довідка № 105 від 16.05.05 р.), Лішнянській середній школі Дрогобицького району (довідка № 51 від 26.05.05 р.) та НВК “Середня загальноосвітня школа-ліцей” м. Моршин (довідка № 124 від 27.05.05 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 14 наукових і науково-методичних працях, з них 5 -– у наукових фахових виданнях. Усі публікації одноосібні.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань); її доповнюють 9 додатків, 12 таблиць, 5 схем та малюнків. Основний текст складає 180 сторінок. Повний обсяг роботи 248 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, розкривається її актуальність, визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання, висвітлюються методологічні засади та методи дослідження, наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, достовірність й апробація здобутих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади морального виховання підлітків засобами телебачення” проблема дослідження розглядається в контексті підходів філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної думки. З’ясовано, що вплив ТБ та кіно на підростаюче покоління вивчався з часу появи кінематографа й у різний час орієнтувався на певний аспект проблеми. Так, А.Макаренко звертав увагу на необхідність розумних обмежень у сфері користування досягненнями кіно, галицькі педагоги В.Жуковецька, І.Карай, М.Пушкар, Я.Чума (30-ті рр. ХХ ст.) в основному наголошували на моральному аспекті проблеми (яким чином кіно впливає на моральну сферу особистості), та вбачали розв’язання проблеми негативного впливу у зміцненні духовної сфери особистості; у 50 – 80 рр. ХХ ст. науковці (І.Дрига, М.Духовна, В.Єгоров, Л.Прессман, Г.Рак, Л.Чашко та ін.) досліджували роль ЗМІ в період ідеологізації навчання (виховний вплив програм мав однозначне спрямування: усі вони чітко відповідали ідеології комуністичної партії й не допускали інакодумства у виховному сенсі, але одночасно й протидіяли пропаганді аморальних способів поведінки). Сучасні науковці (А.Гриценко, В.Клименок, О.Петрунько, Л.Чорна та інші) розглядають поведінкові, дидактичні, психічні, фізичні, проблеми пізнання цінностей, що виникають після перегляду ТБ.

Як підтверджено нашим дослідженням, вплив телевізійних програм на моральне становлення дітей та підлітків окремо не досліджувався, хоча ТБ є потужним чинником формування особистості на сучасному етапі. Згідно з його результатами, у вільний час 80,5% підлітків дивляться телевізор на шкоду таким видам діяльності, як читання книг (27,7%), читання періодики (22,3%), спілкування з друзями (60,9%). Оскільки провідним видом діяльності для підлітків є спілкування з друзями, то для значної частини з них в цій якості виступає ТБ. У виборі телепрограм для перегляду підлітки в основному орієнтуються на власну думку (70,3%), яка, зважаючи на недостатній життєвий досвід, не завжди є адекватною. Батьки, вчителі недостатньо приділяють уваги питанням розумного використання телебачення у вихованні дітей і не допомагають їм у виборі цікавих та корисних телевізійних програм. Серед улюблених програм підлітків – розважальні та художні фільми. Ці жанри не вимагають особливого обдумування, є видовищними й призначені для проведення відпочинку. Програми, які могли б принести користь (освітні, навчальні, публіцистичні), популярністю серед підлітків не користуються. Кожен з них має сформоване коло значущих для нього постатей. У ньому часто є й телевізійні герої, актори, ведучі різноманітних шоу. Намагаючись наслідувати їх, підлітки рідко задумуються над мотивами їх поведінки. Наслідування має зовнішній характер, що не сприяє вихованню сучасних підлітків. Як правило, школярі ототожнюють поняття “телегерой” і “актор, що виконує роль”, а це є свідченням нездатності окремих підлітків виокремлювати віртуальну реальність від реальної дійсності. Цей симптом, можна припустити, вказує на телевізійну залежність окремих учасників дослідження. Аналіз концептуальних підходів засвідчив необхідність ефективного морального виховання підлітків засобами ТБ.

Аналіз сучасних педагогічних джерел дозволив виявити два різні підходи до морального виховання: світський (секулярний) та традиційно-християнський. Перший базується на філософії Г.Гегеля, А.Дістрегверга, І.Канта. Гуманістичними поглядами характеризується творчість видатного українського педагога В.Сухомлинського. Другий представлений працями визначних українських науковців минулого: Г.Сковороди, К.Ушинського, Г.Ващенка, Ю.Дзеровича. Близькими до них були й гуманістичні погляди В.Сухомлинського. Ми дотримуємося думки, згідно з якою моральне виховання – це процес творення моделі поведінки суб’єкта на основі засвоєних ним абсолютних цінностей, що носять універсальний характер.

Здійснене нами дослідження доводить, що ЗМІ спрямовують глядача на стереотипне сприймання світу. Вони пропагують егоцентризм, насилля, агресію, “культ сили”, легковажне ставлення до статевих стосунків тощо. При цьому відбувається змішування цінностей здебільшого американської та російської культур, що не може не впливати на процеси національного самовизначення української молоді. Засвоєння підлітками ціннісних орієнтацій з телевізійного переказу відбувається передовсім завдяки процесам наслідування та ідентифікації зі значущими для них телегероями. Це дозволяє легко засвоювати суспільні норми та форми поведінки.

На засвоєння цінностей з телевізійних текстів мають вплив і психологічні особливості сприймання екрана: 1) він задає певний темп, до якого споживач не завжди може пристосуватися; 2) інформацію глядач сприймає здебільшого в ролі пасивного спостерігача, що позначається на його розвитку та вихованні; 3) безумовно, у ситуаціях процесу адекватного сприймання інформації головну роль відіграє вже “готова позиція”. Якщо її немає, то наслідки перегляду телепрограм можуть бути непередбачуваними та часто шкідливими.

Застосований нами метод контент-аналізу дозволяє зробити висновок про те, що сприймання медіатексту потребує його розуміння. Успішним воно може бути лише, якщо позиції автора та глядача “ототожнюються”. Оскільки програми творять дорослі люди, підліткам важко стати на їх позицію. Ще одним чинником ускладнення адекватного сприймання тексту є передсуди (перед-судження, тобто судження, винесені до остаточної перевірки всіх фактично визначальних моментів (Г.-Г.Гадамер). Тому для успішного засвоєння абсолютних вічних цінностей з телевізійного переказу важливим є критичний та вдумливий підхід до побаченого.

У другому розділі “Морально-виховний потенціал розважальних програм Центральних телеканалів України” аналізуються особливості сучасних розважальних програм, їх жанрові характеристики, основні функції, а також особливості Центральних українських телевізійних каналів. Запропоновано програму дослідницької роботи, спрямованої на формування критичного ставлення до цих програм, що дає змогу підліткам адекватно їх оцінювати, а тому правильно сприймати абсолютні вічні цінності з розважального типу медійного переказу.

Трактуючи розважальні передачі чинником виховання, визначаємо їх як такі, що впливають на свідомість та підсвідомість споживача, транслюючи певні групи вартостей, при цьому форма подачі інформації характеризується видовищністю, спрощеним змістом, що дозволяє засвоювати пропаговані цінності непомітно та ненав’язливо. Вони виконують інформаційно-пізнавальну, комунікативну, виховну та рекреативну функції. Автори цих програм здебільшого звертають увагу на останню з перерахованих функцій, нехтуючи виховною.

Контент-аналіз тижневих програм телебачення засвідчив, що розважальні програми, як і художні фільми та серіали, займають провідні позиції на “Інтері” та “1+1”. Канал УТ–1 основне місце відводить новинам, інформаційним програмам, публіцистичним передачам тощо. Станом на 2004 р. тижнева тривалість цих програм на каналі УТ–1 зменшилася майже вдвічі, натомість на каналі “1+1” збільшилася більше, ніж у 2,5 рази, а на “Інтері” – у 1,5 рази (у порівнянні з 2002 роком).

За жанровими характеристиками розважальні програми поділені нами на естрадне шоу, кулінарію, моду, гумор, шоу-бізнес, знаменитості, проблеми особистого життя, телевізійні конкурси (спортивні, музичні, інтелектуальні, кулінарні, гумористичні), “реальне телебачення”. У дисертаційному дослідженні визначено, що з погляду сутності й змісту виховання найбільше занепокоєння у вихователів повинні викликати різноманітні видовища про світ шоу-бізнесу, гумористичні телеконкурси та “реальне телебачення”.

Згідно з результатами нашого опитування у списку підліткових уподобань налічується 87 розважальних програм. Серед них домінують такі: КВК (20,31%), “Караоке на майдані” (18,75%), “Вікна з Д. Нагієвим” (18,36%), “Інтелект-шоу “LG – Еврика” (16,41%) тощо.

Визначивши коло підліткових уподобань у сфері телебачення, ми з’ясували їх вплив, на становлення моральності. З цією метою розробили методику оцінювання, що ґрунтується на виявленні рівня вираженості тих чи інших цінностей у тій чи іншій розважальній програмі. Вона базувалася на дослідженнях Ч.Осгуда, який разом з Дж.Нанеллі та І.Сапортою запропонував методику оцінного аналізу тверджень. Її основна мета – статистичне вимірювання інтенсивності ставлення комунікатора до певних об’єктів у тексті, оскільки воно зафіксоване лінгвістично. Відповідно у бланк для оцінювання внесено 52 пари цінностей та їх антиподів. Категорії представлені в числових шкалах. Учасники оцінювали ступінь вираженості тієї чи іншої цінності або її антипода балами: 3 – яскраво представлена, 2 – проявляється не так явно, 1 – майже не проявляється, 0 – відсутня. Методика включала також 4 анкети, які дозволили визначити ставлення підлітків до програми, ведучих, ставлення до програми батьків респондентів, а також критерії відбору підлітками програм для перегляду.

На цьому етапі дослідження брали участь 460 учнів середніх класів. Вони поділялися на три ідентичні групи за рівнем підготовки до цієї роботи. Підлітки з першої групи отримали максимально коротку інструкцію щодо оцінювання програми. Школярі з другої групи отримали розширену інструкцію, а також приклади оцінювання програм. З підлітками третьої групи проведена низка занять за програмою “Моральні цінності та телебачення”. Робота проводилася в групах, які налічували по 15 осіб, і проходила в позаурочний час у формі факультативу. Лише після цього діти отримали інструкцію та бланки для оцінювання.

Результати дослідної роботи дозволили підтвердити вірогідність висунотої нами гіпотези: моральне виховання засобами розважальних програм телебачення є ефективним лише за умови, що в підлітків сформована стійка внутрішня позиція на основі загальнолюдських цінностей.

Зіставивши підліткові оцінки з експертними (з допомогою коефіцієнта кореляції), у межах кожної з груп здійснили поділ респондентів на три рівні. Результати учнів групи третього рівня найближчі до експертних оцінок, другого – корелюють з експертними оцінками в межах 0,4 0,6, а першого рівня – не відповідають експертним оцінкам. Результати проілюстровані на діаграмі 1.

Діаграма 1

Згідно з оцінками, висловленими підлітками, встановлено, що сучасні розважальні програми орієнтуються в основному на цінності особистого життя, хоча в ієрархії цінностей повинні б переважати загальнолюдські, оскільки з ними людина зіставляє всі інші.

З підлітками третьої групи обговорення програм продовжено і встановлено, що це сприяє критичному ставленню до них підлітків. Трактування цінностей у їх об’єктивному значенні дозволяє аналізувати програми більш адекватно й уніфіковано.

Водночас встановлено, що розважальні програми в основному викликають у глядачів позитивні емоції, а це знижує критичність стосовно них. У ставленні до ведучих програм як носіїв ідеології виявлений певний критичний підхід у підлітків усіх трьох груп, проте на адекватність оцінювання передач це не вплинуло. Установлено кореляцію між ставленням до програм батьків та дітей. Значною мірою дітям подобається те, що й батькам. Це важливо для виховання, оскільки полегшує батькам завдання формування думки дітей про ту чи іншу програму.

З усього масиву розважальних програм основних каналів телебачення України емпіричним шляхом виділені такі їх групи: програми, що мають в основному позитивний вплив на становлення моральності підлітків; програми, що здебільшого неоднозначно впливають на моральне становлення підростаючого покоління; програми, що негативно впливають на моральний розвиток підлітків, та подані характеристики кожної з них.

У третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності виховного впливу телебачення на підлітків” розкрито зміст найбільш перспективних методів та форм роботи щодо захисту підлітків від негативного впливу ЗМІ, зокрема телебачення та використання їх позитивних можливостей. До основних шляхів підвищення ефективності впливу ТБ на підлітків відносимо формування їх інформаційної культури, медіанавчання та медіавиховання, суспільні заходи, спрямовані на захист підростаючого покоління від негативної інформації ЗМІ; формування морального імунітету людини перед медійною інформацією. Подаємо коротку характеристику кожного з них.

А. Формування інформаційної культури особистості, де провідне місце займають школа, батьки, Церква. З цією метою телебачення може використовуватись з дидактичною метою. Його можна застосовувати як доповнення до вже вивченого чи для випереджувального навчання. По-друге, значні можливості має телебачення в позаурочний час. На основі відомих програм можна проводити різноманітні конкурси та ігри. Діяльність класного керівника повинна бути спрямована на роботу не лише з школярами, але й батьками. Робота з батьками повинна відбуватися у двох напрямах: діяльність, спрямована на формування інформаційної культури батьків, та допомога батькам у формуванні інформаційної культури підлітків. Батьки повинні організовувати режим перегляду телепрограм удома, керуючись рекомендаціями медиків чи психологів. Бажано влаштовувати сімейні перегляди програм та їх обговорення. Можна виділити два напрями діяльності Католицької Церкви: 1) захист мирян; 2) навчання священиків, видавнича та організаційна робота. Православна Церква здебільшого здійснює видавничу роботу та засновує недільні школи. Усі названі інститути виховання можуть при потребі переорієнтовувати дітей на інші види діяльності, пропонуючи їм гуртки за інтересами, хобі чи інші цікаві способи проведення вільного часу.

Б. Медіанавчання та медіавиховання, головною метою яких є підготовка молоді до критичного та творчого щоденного користування ЗМІ. Проаналізувавши окремі навчальні програми цього курсу, а також вимоги до знань та умінь учнів, ми з’ясували, що той варіант медіаосвіти, який домінує нині, є недосконалим, оскільки орієнтований передовсім лише на інформатизацію дитини. Тим часом знання інформації, “правил” користування нею зовсім не гарантує, що дитина буде ними користуватися. Наявність знань без відповідної мотивації є неперспективною щодо морального виховання особистості.

В. Суспільний захист підростаючого покоління від негативної інформації. Суспільство повинно дбати, щоб цінності телебачення відповідали його цілям. Для цього варто вдаватися й до певних обмежень, які можна трактувати і як моральну цензуру. Проаналізувавши законодавство Російської Федерації, а також практику захисту споживачів медіапродукції в Австрії, Англії, Литві, ПАР, приходимо до висновку, що такі обмеження діють у більшості розвинених країн світу. За кордоном убачають ефективними такі шляхи подолання негативного впливу телебачення: створення спеціальних структур при Президентові країни, Асоціації телевізійних каналів, самообмеження телемовників, громадський контроль. Спроектувавши ці варіанти “цензури” на українські реалії, найдієвішим із них можна визнати громадський контроль, що є ознакою розвиненого громадянського суспільства. Створення Громадської ради з контролю за моральністю на телебаченні могло б поліпшити ситуацію на ньому. У процесі становлення громадянського суспільства і мужніння його структур до моніторингу над ЗМІ можна буде залучати й інші громадські організації.

Г. Одним із головних шляхів підвищення ефективності впливу телебачення на моральне виховання підлітків є формування імунітету людини перед медійною інформацією. Уважаючи дитину суб’єктом виховного процесу, визнаємо її право на самостійне творення взаємин із мас-медіа, прийняття або неприйняття пропонованої інформації. Лише вона сама здатна найбільш ефективно протидіяти негативним впливам ЗМІ. Для цього їй необхідно сформувати стійку внутрішню позицію та критичність мислення. Це означає, що в підлітка треба сформувати установку нереальності, недостовірності побаченого, а також неавторитетності джерела інформації.

Допомогти дітям сформувати “моральний імунітет” перед злом можуть і повинні сім’я, школа, громадські організації та Церква. Їх вплив на моральне становлення особистості є вирішальним завдяки ранньому доступові до свідомості дитини, частотності, інтенсивності та постійності впливів, органічній вкоріненості в традицію, можливості поєднання пізнання норм моралі й моральної дії. Водночас їх виховні можливості можуть бути продуктивними лише у випадку орієнтації на єдину систему моральних цінностей та узгодженості світоглядних, соціальних, організаційно-побутових вимог до дитини.

Теоретичний аналіз проблеми та отримані результати дослідницької роботи дозволили сформулювати такі висновки.

1. Сучасний стан моральності українського суспільства робить актуальним формування загальнолюдських цінностей у підлітків. Надмір не завжди прийнятної інформації, неможливість її уникнути впливають на формування світогляду дітей та молоді. Аналіз проблеми морального виховання підлітків засобами телебачення показав, що вона не була об’єктом окремого дослідження. Виходячи з цього, виникла необхідність дослідження особливостей впливу розважальних програм телебачення на моральне становлення особистості.

2. Проведене дослідження змісту розважальних програм телебачення дозволило з’ясувати, що вони пропагують значною мірою цінності негативні або суперечливі з точки зору морального становлення особистості. Це знижує позитивний вплив медійного переказу на підлітків. Тому виникає необхідність ознайомлення їх з абсолютними вічними вартостями, формування в них уміння виділяти їх з медіапереказу та розвивати в них критичний підхід до їх антиподів. На основі емпіричних даних нами виділені особливості програм, які на моральне становлення особистості впливають позитивно, негативно, а також неоднозначно. Програми, які ми віднесли до останньої групи, сприятливо впливають на особистість зі сформованою внутрішньою позицією і негативно на тих підлітків, у яких вона перебуває в процесі становлення.

3. Здійснене дослідження дозволило визначити педагогічні умови морального виховання підлітків засобами телебачення, зокрема:

- використання учнями кращих зразків світового мистецтва на противагу зразкам масової культури, які транслюються ТБ;

- забезпечення стійкої внутрішньої позиції підлітків, що базується на прийнятті ними абсолютних вічних цінностей, підтриманих вірою в ідеали добра, і дозволяє відбирати потрібну й корисну інформацію, а також адекватно її оцінювати;

- накопичення підлітками вміння комунікувати із ЗМІ, усвідомлення змісту й зовнішнього вираження моральних цінностей засобами телебачення та їх засвоєння в процесі сприймання мас-медійної інформації;

- творчого співробітництва дітей та дорослих у масових інформаційних процесах;

- використання матеріалів телебачення в навчально-виховному процесі школи як на рівні споживання, так і на рівні створення власних медіатекстів.

Уведення підлітків у світ моральних цінностей засобами телебачення відбувається завдяки процесам наслідування та ідентифікації, що, з одного боку, полегшує їх засвоєння, будучи загалом непомітним, але з іншого – сприяє іноді не зовсім адекватному їх розумінню та засвоєнню. Формування загальнолюдських цінностей у підлітків у такому випадку повинно здійснюватися засобами активних форм та методів роботи: диспутів, дискусій, рольових ігор, конкурсів, вікторин. Лише таким чином можна забезпечити висловлення підлітками власної думки, а також дослуховування до точки зору інших.

4. Виходячи із результатів оцінки змісту телевізійної продукції, нами обґрунтовані рекомендації щодо організації громадського морального нагляду над нею. Аналіз чинного українського та зарубіжного законодавства, шляхи розв’язання подібних проблем у закордонні дозволили обґрунтувати шлях, найбільш дієвий і традиційний для українського народу. Відповідно нами обґрунтована ідея створення Громадської ради з контролю за моральністю на телебаченні, яка повинна здійснювати моніторинг телевізійних програм та надавати рекомендації органам влади, виробникам телевізійної продукції та її трансляторам. Наявність такої ради завжди свідчить про сформованість громадянського суспільства, а її незалежна діяльність, очевидно, буде лише на користь споживачам медійної продукції.

У роботі надані рекомендації батькам як першим і основним вихователям з організації режиму перегляду телевізійних передач підлітками. Обґрунтована необхідність здобування батьками медійних знань, оскільки самі вони виростали в іншій інформаційній ситуації, а тому часто недооцінюють негативних впливів телебачення на підростаючу особистість. Указані шляхи співпраці дітей та батьків у медійному вихованні: обговорення спільно побачених програм та кінофільмів, зацікавлення батьків телевізійними уподобаннями підлітків, часові обмеження перегляду програм, переорієнтація дітей на інші види діяльності, такі як малювання, вишивання, інші хобі, навчання в музичній, художній, спортивній тощо школах, участь у різноманітних шкільних гуртках тощо. Оскільки, як було доведено нашим дослідженням, думка батьків про ту чи іншу програму часто стає думкою про неї самих підлітків, важливо чітко та обґрунтовано оцінювати програми телебачення та рекомендувати або ні їх для перегляду дітям.

5. Моральне виховання підлітків на абсолютних вічних вартостях передбачає самостійність вихованців, їх відповідальність за свої дії тощо. Саме тому формування “морального імунітету” від шкідливої інформації ЗМІ насамперед покладається на підлітків. Для цього вони повинні сформувати в собі ряд установок, які в подальшому визначатимуть мотивацію їх поведінки та особливості сприймання отриманої інформації. До таких настанов передусім належать установки недостовірності побаченого на екрані та неавторитетності джерела інформації. Допомогти підліткові сформувати такий імунітет зобов’язані батьки, школа, громадські молодіжні організації, Церква. І все суспільство покликане поступово творити єдине духовне поле, перебування в якому спонукало б підлітка не лише до засвоєння моральних цінностей, моральних норм, але й до дотримання їх у повсякденному житті. Засвоєні та інтеріоризовані абсолютні вічні вартості дозволять адекватно оцінювати отримувану інформацію та формувати власне ставлення до неї.

6. Матеріали та результати дослідження є певним доповненням педагогічних знань з теорії та практики виховання, спрямованих на розв’язання актуальної проблеми сучасності: комунікування підлітків із засобами масової інформації, у т.ч. телебаченням як найбільш популярним серед них мас-медіа. Проте робота не вичерпує усіх питань проблеми ефективного впливу телевізійної інформації на підлітків. Потребують вивчення питання ефективності виховного впливу телебачення на дітей інших вікових груп, зокрема молодших школярів, проблеми національного, громадянського, економічного, екологічного та інших напрямів виховання дітей і молоді засобами телебачення, проблеми підготовки вчителів до морального виховання дітей та підлітків засобами масової комунікації як у навчальній, так і в позаурочній діяльності та ін.

Основні матеріали дисертації викладені в таких роботах автора:

1. Невмержицька О. Моральне виховання підлітків засобами телебачення (Методичні рекомендації для класних керівників). – Дрогобич: ДДПУ, 2005. – 40 с.

2. Невмержицька О. Моральні цінності й телебачення (Цільова творча програма). – Дрогобич: ДДПУ, 2005. – 22с.

3. Невмержицька О. Галицькі педагоги про вплив кінематографа на особистість дитини (30-ті рр. ХХ ст.) // Рідна школа. – 2003. – № 5. – С.62 – 64.

4. Невмержицька О. Два підходи до питання статевого виховання в українській школі // Освіта. – 2003. – № 51. ----------------------------------------------------------------------------– 12 – 19 листопада. – С. 14.

5. Невмержицька О. Католицька Церква та медіаосвіта молоді // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Зб. матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Дрогобич, 20 – 21 травня 2005 року). – Дрогобич – Львів: Вимір, 2005. – С. 448 – 452.

6. Невмержицька О. Масовість культури – її різновид чи деградація // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: Теоретичні і методичні засади розвитку. – Київ – Суми, 2004. – С. 374 – 375.

7. Невмержицька О. Медійна педагогіка за кордоном // Рідна школа. – 2004. – №1. – С. 70 – 72.

8. Невмержицька О. Молодіжна субкультура як чинник становлення особистості // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. – Дрогобич: “Коло”, 2004. – С. 122 – 130.

9. Невмержицька О. Моральне виховання в педагогічній спадщині Івана Франка // Сучасні проблеми науки та освіти. – Харків: Українська Асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2004 . – С. 187.

10. Невмержицька О. Моральне виховання дітей у сучасних умовах // Людинознавчі студії: Зб. наук. пр. ДДПУ імені Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко, В.Кемінь, М.Чепіль та ін. – Дрогобич: Вимір, 2004. – Випуск дев’ятий. Педагогіка. – С. 92 – 102.

11. Невмержицька О. Педагогічні аспекти впливу телебачення на формування особистості дитини // Людинознавчі студії: Зб. наук. пр. ДДПУ / Ред. кол. Т.Біленко та ін. – Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2002. – С. 137 – 146.

12. Невмержицька О. Сучасне суспільство та інформація // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки і перспективи розвитку. – Кіровоград: КДПУ ім. Володимира Винниченка, 2003. – С. 85 – 91.

13. Невмержицька О. Українське телебачення і необхідність моральної цензури // Рідна школа. – 2004. – №4. – С. 16 – 18.

14. Невмержицька О. Християнські цінності – основа становлення моральності особистості у громадянському суспільстві // Релігія. Особистість. Громадянське суспільство: Зб. наук. пр. Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Луганськ, 2003. – С.88 – 90.

Анотація

Невмержицька О.В. Розважальні програми Центральних каналів телебачення України