ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

НИКИТЮК ТЕТЯНА ЛЕОНТІЇВНА

УДК 330.322 (477.82)

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВОЛИНСЬКОМУ РЕГІОНІ

20 – 30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ:
ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

08.01.04 – Економічна історія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України, на кафедрі теорії економіки та менеджменту

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Гринчуцький Валерій Іванович,
Тернопільський державний економічний університет, завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Леоненко Петро Михайлович,
Український державний університет
економіки і фінансів, перший проректор,
зав. кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент
Ціх Галина Володимирівна,
Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя,
доцент кафедри економічної кібернетики

Провідна установа: ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, відділ економічної історії

Захист відбудеться 27 червня 2006 р. о 14 годині на засіданні Спеціалі-зованої вченої ради Д .176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою 01030, Київ, вул. Леонтовича, 

Автореферат розісланий 25 травня 2006 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради |

А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська економіка нині потребує конструк-тивних заходів, спрямованих на прискорення темпів росту макроекономічних показників, раціональне використання вітчизняного ресурсного потенціалу та нарощування обсягів капіталовкладень, розрахованих на тривалу перспективу. Особливого значення у створенні національної моделі економічної системи набуває вивчення історико-економічної спадщини ринкових реформ: формування інвестиційного клімату регіону, визначення пріоритетних напрямків капіталовкладень, – яка унаочнює як досягнення, так і помилки, що них було припущено в минулому, а також не потребує адаптації на ментальному рівні.

За цих умов тема, обрана для дослідження має не лише науково-пізнавальний характер, але й важливе практичне значення. Господарський досвід інвестиційних заходів, проведених у Волинському регіоні у 20-30-х роках ХХ ст., може використовуватися як методична основа формування сучасних інвестиційних програм державного та регіонального рівнів.

Дослідження суспільно-політичних та економічних аспектів розвитку Західної України в цілому та Волині зокрема, набули свого відображення у працях вітчизняних: І.Гольдштейна, Я. Хонігсмана, І.Васюти, Ю.Сливки, І.Заболотного, Г.Ковальчака, М.Кравця, М.Кучерепи, Р.Оксенюка, О.Михай-люка, І.Кічия та ін.; зарубіжних науковців: В.Менджецького, В.Рачковскі, Д.Ротшильда, В.Юсупова та ін. Не зважаючи на значну кількість робіт, обмаль саме історико-економічних досліджень.

Найбільш вивченими є проблеми розвитку аграрного сектору Волині упродовж міжвоєнного періоду. Однак аналізуються здебільшого окремі його складові, а саме: парцеляція та комасація землі, військове та цивільне осадництво тощо. Дослідженням із цих проблем займаються Я.Шабала, В.Галуха, В.Литвинюк, Г.Панишко, А.Свинчук та ін. Дотепер немає комплексного дослідження сільськогосподарського сектору Волині, майже не розроблені проблеми формування інвестиційного клімату в галузі, а також джерела та ресурси фінансування аграрних інвестицій.

Дещо меншим інтересом у дослідників користуються проблеми розвитку промисловості й торгівля краю – їх розробляють М.Карлін, Ю.Гошко, Є.Франчук та ін. Не достатньо вивченими є становлення та розвиток фінансово-кредитної сфери, інфраструктурного забезпечення, формування інвестиційного середовища та інвестиційної діяльності Волинського регіону 20 – 30-х років ХХ ст.

Актуальним дисертаційне дослідження робить достатня джерельна база, а саме: архівні матеріали, періодичні видання, твори міжвоєнних господарських аналітиків - П.Павлюка, І.Лапчука, В.Моргаєвського, В.Павліно, С.Квасницького, В.Яворського, І.Дзідоча, С. Борисовича, Е. Рюле, Б.Багінського та ін.

Все зазначене свідчить про те, що історико-економічний аналіз інвестиційної діяльності на Волині упродовж 20 – 30-х років ХХ століття залишається актуальним. Глибоке та комплексне вивчення господарських процесів, що відбувалися на західноукраїнських землях у міжвоєнний період дозволить їх краще зрозуміти та переосмислити.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках науково-дослідної роботи Луцького державного технічного університету “Організаційно-економічні засади регіонального енергозбереження” (номер державної реєстрації 0104U000533). Дисертант особисто виконала розділ “Історичний досвід формування енергетичної мережі у Волинському регіоні між двома світовими війнами (20–30-ті роки ХХ ст.)”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний науковий аналіз чинників інвестиційної привабливості Волинського регіону у 20–30-х роках ХХ ст., структури управління, методів та джерел фінансування інвестиційних програм, пріоритетних напрямків інвестування та їх результативності.

Зазначена мета вимагає вирішення комплексу таких завдань:

- вивчити стан історико-економічного дослідження та джерельної бази господарського устрою Волинського регіону міжвоєнного періоду;

- проаналізувати структуру господарського комплексу Волині та визначити чинники інвестиційної привабливості краю упродовж міжвоєнної доби;

- проаналізувати хід аграрної перебудови 20–30-х років ХХ ст. та визначити її вплив на формування інвестиційного клімату Волині;

- виявити чинники, що формували інвестиційну привабливість волинської промисловості у міжвоєнний період;

- обґрунтувати роль системи управління краю у реалізації інвестиційних програм 1920–30-х років;

- здійснити аналіз ресурсів та джерел фінансування капіталовкладень у краї;

- визначити напрямки інвестиційної діяльності на Волині та показати її вплив на господарський розвиток регіону.

Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність у Волинському регіоні упродовж міжвоєнного періоду.

Предметом дослідження обрано чинники, що формували інвестиційний клімат Волині у 20–30-х роках ХХ ст., напрямки інвестиційної діяльності, ресурси та джерела фінансування капіталовкладень.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань викори-стовувався системний підхід у методології дослідження, зокрема використано:

- метод поєднання історичного та логічного аналізу, що дозволило застосувати принцип історизму і забезпечило вивчення складних господарських явищ у динаміці та взаємозв’язку;

- історико-генетичний аналіз сприяв визначенню початкових стадій явищ і розгляду їх тенденцій на наступних етапах;

- порівняльно-історичний аналіз дозволив виявити спорідненість еконо-мічних процесів у регіоні із загальнодержавними та світовими.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено істо-рико-економічне дослідження інвестиційної діяльності у Волинському регіоні 20–30-х років ХХ ст. До найбільш вагомих наукових результатів належать такі:

вперше:

- визначено пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності, які мали яскраво виражений галузевий характер (а саме: аграрний, комунікаційний, будівельний, промисловий та соціальний сектори), враховували регіональні потреби й ресурси, а також показано їх вплив на господарське життя Волинського краю;

- проведено комплексний аналіз фінансово-кредитної системи Волинського регіону в міжвоєнний період, у ході якого виділено ресурси та джерела покриття інвестиційних видатків, охарактеризовано діяльність банків, спеціалізованих фондів та кредитних установ кооперативного типу;

удосконалено:

- визначення внутрішніх та зовнішніх чинників формування інвестиційного клімату Волинського регіону у 20–30-х роках ХХ ст., зокрема проаналізо-вано вплив регіональних умов: факторних, якісних та суспільно-політич-них, – а також загальнодержавних: суспільно-політичних та господарських;

- історичну характеристику особливостей волинської промисловості, а саме: домінування малих підприємств, дрібнотоварний характер виробництва, збереження цехових пережитків і халупництва, а також показано їх вплив на інвестиційну привабливість цього сектору;

- схему взаємодії гілок влади Волинського воєводства упродовж міжвоєн-ного періоду, зокрема показано процес становлення чотирьох підрозділів влади й поступове налагодження координації дій у господарському житті шляхом запровадження довгострокового індикативного планування;

набули подальшого розвитку:

- дослідження проблематики аграрної перебудови на Волині у 20–30-х роках ХХ ст., визна-чено концептуальний характер реформи, зорієнтованої на паралельно-послідовне формування товарного агропромислового комплек-су, та показано її вплив на пожвавлення інвестиційної діяльності у регіоні;

- введено до наукового обігу нові архівні матеріали.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Луцького державного технічного університету під час викладання навчальних дисциплін: “Економічна історія” (довідка №3179/І-10 від 30.11.05р.) та “Політична економія” (довідка №3180/І-10від 30.11.05р.).

Зроблені в дисертації висновки використані Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі в якості методичної основи формування програми житлового кредитування у сільській місцевості „Власний дім” (довідка №216/1 від 06.12.2005р.). Історичний досвід концептуального характеру аграрної реформи було використано Управлінням агропромислового розвитку Луцької районної державної адміністрації при розробці регіональної стратегії аграрного комплексу Волинської області на 2005–2010 рр. (довідка № /01-10 від 21.02.2006 р.). Рекомендації дисертанта щодо розширення системи цільового фінансування інвестиційних проектів використовує Головне фінансове управління у Волинській області.

Особистий внесок здобувача. Усі наявні в дисертації висновки й положення наукової новизни отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистої праці дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2002 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2002” (Дніпропетровськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2004 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття” (Луцьк, 2004 р.), ХІ міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2005 р.), VІ міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2005 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Восьмі читання пам’яті В.Липинського “Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття” (Луцьк, 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами” (Івано-Франківськ, 2005 р.), XIV–XX науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Луцького державного технічного університету (Луцьк, 1999–2005 рр.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 18 наукових праць загальним обсягом 6,9 д.а. (особисто автору належить 6,8 д.а.), в тому числі 8 статей у провідних наукових фахових виданнях (7 у збірниках наук. праць та 1 в наук. журналі), 8 тез доповідей на наук. конференціях.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 204 с. (в тому числі основний зміст – 175 с.), робота містить 9 рисунків на 4 сторінках, 12 таблиць на 4 сторінках, 10 додатків на 13 сторінках. Список використаних джерел нараховує 282 позиції. Загальний напрям та логіка дослідження визначили таку структуру дисертації:

ВСТУП

РОЗДІЛ . Теоретичні та методологічні основи дослідження проблем економічного розвитку Волинського регіону міжвоєнного періоду

1.1. Аналіз та оцінка досліджень з питань господарського життя Волинських земель 20–30-х роках ХХ ст.

1.2. Методологічні засади аналізу першоджерел

РОЗДІЛ . Формування інвестиційного клімату Волинського воєводства у 20–30-х роках ХХ ст.

2.1. Місце Волині у господарській структурі Річпосполитої та чинники, що визначали інвестиційну привабливість регіону

2.2. Аграрна реформа як стимул пожвавлення інвестиційної активності на Волині у міжвоєнний період

2.3. Формування інвестиційної привабливості промислового сектора регіону у 1920–30-ті роки

РОЗДІЛ . Організація управління, ресурси та джерела фінансування інвестиційних проектів міжвоєнної Волині

3.1. Вплив системи управління краю на інвестиційну діяльність

3.2. Способи та ресурси фінансування інвестиційних програм у Волинському воєводстві

3.3. Джерела фінансування інвестицій на Волині у 1920–30-х роках

РОЗДІЛ 4. Пріоритетні напрямки інвестування господарського комплексу Волині у 20–30-х роках ХХ ст. та їх результативність

4.1. Аграрні інвестиції на Волині

4.2. Інвестиційні заходи у комунікаційній, будівельній та промисловій сферах Волинського воєводства

4.3. Інвестування соціальної сфери міжвоєнної Волині

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, показано стан розробки наукової проблеми, її значення для подальшого розвитку історико-економічних досліджень, визначено мету та завдання дослідження, наукову новизну, практичне отримання результатів, їх апробація і відображення в опублікованих наукових працях.

У першому розділі „Теоретичні та методологічні основи дослідження проблем економічного розвитку Волинського регіону міжвоєнного періоду” проаналізовано наукові дослідження за темою дисертаційної роботи і визначено особливості формування джерельної бази.

Основна маса досліджень, присвячених західноукраїнським землям у міжвоєнний період, побудована на аналізі галицького регіону, а матеріали, які стосуються Волині, трапляються вкрай рідко. На підставі досліджень О.Субтельного автором наголошено на недоцільності повної екстраполяції висновків історико-економічних досліджень міжвоєнної Галичини щодо Волині.

Аналіз господарського життя Волині в міжвоєнний період є неможливим без структуризації суспільства. Д.Ротшильд, М.Кучерепа, О.Красівський, Я.Лав-риненко та інші дослідники дотримувалися змішаного принципу структуризації, поєднуючи національні й господарські ознаки. Найбільш активно проявили себе лише три громади краю: на відміну від комерційної єврейської, українська та польська громади були землеробськими, що спровокувало загострення міжнаціональних протиріч.

Дослідження М.Кравця, І.Заболотного, І.Васюти, І.Павлюка та інших, присвячені формуванню культурно-освітнього середовища міжвоєнної Волині, розглядають переважно методи та форми навчання, мовні й міжнаціональні проблеми, однак оминають розвиток мережі освітніх та культурних установ.

Однією з найбільш дискусійних проблем аграрної перебудови є польська колонізація західноукраїнських земель. Польська сторона намагається довести, що осадництво носило об’єктивний характер, однак не заперечує, що надміру великий наплив польського населення на ці території викликав значний опір з боку місцевого українського люду. Оцінки українських дослідників більш різнопланові. У радянській історіографії колонізаційна політика здебільшого отримувала негативні відгуки. Сучасні дослідники намагаються висвітлювати міжвоєнні господарські процеси з позицій економічної вигоди. Позиція автора полягає в комплексній суспільно-економічній оцінці військового та цивільного осадництва.

Праці І.Гольдштейна, Ю.Сливки, Я.Хонігсмана, В.Рачковскі засвідчують інвестиційну активність у міжвоєнний період на Волині. У дослідженні враховано позицію цих фахівців, зокрема щодо поступального характеру фінансових реформ польської влади та їх синхронного відображення у волинській дійсності, переважання державних банківських установ у фінансово-кредитній системі краю, формування планового характеру господарської діяльності у Польщі та на Волині.

Джерельна база, використана в дослідженні, досить широка та різнома-нітна. Складність роботи з архівними матеріалами полягала в непослідовності та арифметичних помилках статистичної звітності. З метою уникнення упе-реджених суджень використовувався метод зіставлення даних із різних джерел.

Оскільки питання інвестиційної діяльності на Волині упродовж 1920–30-х років недостатньо відображені в науковій літературі, а міжвоєнні джерела не подають тлумачення категорії “інвестиції”, то у роботі використано сучасні підходи до її визначення. Під інвестиціями розглядаються довгострокові капіталовкладення в різні галузі господарства, соціально-економічні програми, що дають віддачу через значний строк після вкладення. Категорії „інвестиції” та „капіталовкладення” використовуються як взаємозамінні.

У другому розділі „Формування інвестиційного клімату Волинського воєводства у 20–30-х роках ХХ ст.” проаналізовано економічний потенціал краю та чинники, що впливали на формування його інвестиційної привабливості, здійснено комплексний аналіз аграрного сектору загалом та його реформування зокрема, виділено особливості розвитку промислового сектору.

Інвестиційний клімат Волині у 1920–30-х роках формувався під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників (рис. .).

Рис. . Чинники, що формували інвестиційний клімат міжвоєнної Волині

Загальнодержавні та регіональні умови тісно переплелися, однак домінуюча роль належала останнім. Територія Волинського воєводства складала 1/11 території Польщі. У краї знаходилася 1/27 міст Польщі, але великих міст не було. Кількість жителів Волині складала 1/15 громадян Польщі, домінували сільські жителі, питома вага яких упродовж 1921–31 рр. коливалася у межах 88–81,7Площа орних земель Волині складала 8,6% цієї категорії земель у Польщі, а їх частка в загальній структурі ґрунтів краю була на 3,5% менша, ніж в цілому по державі. Площа лісів регіону складала 9,5% лісових угідь держави, а їх питома вага на 1,2% перевищувала загальнодержавну. Трудовий та природний потенціал робив Волинь найбільш придатною для ведення сільського господарства. Упродовж міжвоєнного періоду у краї спо-стерігалися труднощі в комунікаційному та інфраструктурному забезпеченні, що знижувало його інвестиційну привабливість.

У роботі виділено концептуальну основу аграрної реформи, яка перед-бачала чотирьохступеневий перебіг та враховувала мультиплікативний ефект. Ідея перебудови полягала в поетапному формуванні агропромислового комплек-су, а саме: І етап – створення ринку землі та урізноманітнення типів госпо-дарств; ІІ – зростання спеціалізації та запровадження новинок агрокультури; ІІІ – розширення підприємств первинної обробки аграрної продукції; ІV – розвиток галузей промисловості, які працюють на аграрній сировині або забезпечують сільське господарство. В результаті реалізації першого етапу перебудови змінилося співвідношення між різними за площею господарствами (рис. .).

Рис. . Зміна структури аграрних господарств Волині

За десятилітній період зросла кількість дрібних господарств, а саме: площею 0–3 га – у 3 рази, 3–5 га – 1,7 рази. Натомість кількість господарств 10–30 га скоротилася у 3 рази, а їх питома вага у загальній структурі аграрного сектору знизилася у 5 разів. Отже, сільське господарство краю зберегло дрібно-товарний характер. У середині 1930-х років стали помітні перші результати аграрної перебудови, що значно пожвавило інвестиційний клімат на Волині.

У промисловості регіону упродовж міжвоєнного періоду було зайнято лише 7,2% населення. Автором виділено 7 характерних рис розвитку цього сектору економіки. Зокрема показано, що промисловість була неоднорідною за структурою, з одного боку включала як стару ремісничу, а з іншого – нову фабрично-заводську. За характером форм власності промислові заклади краю поділялися на державні, самоурядові та приватні підприємства, однак частка останніх була незначна. За національними ознаками перевага належала єврейській громаді краю.

У третьому розділі „Організація управління, ресурси та джерела фінансування інвестиційних проектів міжвоєнної Волині” здійснено аналіз структури управління регіону, грошових та трудових ресурсів, а також джерел фінансування інвестицій.

Управлінська структура регіону складалася із чотирьох відносно незалежно діючих підрозділів: воєводського уряду, самоврядування, окружних дирекцій та відділень спеціалізованих фондів, які мали розгалужену вертикаль від воєвод-ства до гмінних. Повноваження цих структур не були чітко окресленими й дублювалися, що ускладнювало господарське життя в регіоні. У 1930-х роках у структурі влади виникає новий підрозділ – Економічний комітет, який займа-ється координацією господарських дій влади на усіх її рівнях, запроваджує інди-кативне планування та визначає пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності.

Фінансування інвестиційних видатків здійснювалося за допомогою трьох видів ресурсів та покривалося із чотирьох джерел (рис.3).

Рис. 3. Схема фінансування капіталовкладень на Волині
у міжвоєнний період

Найбільш вагомим джерелом покриття інвестиційних капіталів були бюджети самоврядування. Державні капіталовкладення на Волині мали непослі-довний характер. Найменшу активність виявили приватні інвестори. Відсутність у місцевого населення необхідних для інвестицій коштів сповна компенсувало використання його трудового потенціалу у формі безоплатної праці. Частка шарварків у різних інвестиційних проектах коливалася від 25–75

Основна маса капіталовкладень краю формувалася шляхом залучення кредитних ресурсів. Найактивнішими кредитними установами на Волині були державні банки. Державний сільськогосподарський банк зосередив увагу на парцеляції та комасації землі, кредитуванні купівлі ґрунту, землеробських інвестиціях, меліорації, створенні кас ощадності, адмініструванні урядових фондів тощо. Другою активнодіючою установою був Банк господарства крайового. Цей банк займався фінансуванням інвестиційних проектів у промисловості та торгівлі.

Цільове фінансування в краї здійснювали спеціалізовані фонди, найактив-нішим з яких був Фонд праці. Меліоративний та Дорожній фонди не завжди ви-конували покладені на них завдання через недостатність фінансових ресурсів.

На початку 1930-х років у фінансовій системі регіону виникла загрозлива ситуація, спричинена зростанням обсягів кредитної заборгованості всіх категорій позичальників. Реструктуризацію заборгованості колективних позичальників провела спеціально утворена Центральна зберігально-погашувальна комісія за допомогою санації бюджетів. Політика конверсії, яка стосувалася приватних боржників, передбачала створення Акцептаційного банку та переведення кредитів із коротко- у довготермінові. Із середини 1930-х років робота банків пожвавилася.

У міжвоєнний період на Волині діяли установи дрібного кредиту, які формувалися в основному у вигляді кооперативних організацій. У дисертації виділено та проведено аналіз трьох періодів розвитку волинської кредитної кооперації: відродження довоєнних установ у 1926–30 рр.; відносної стабілізації у 1930–34 рр.; спаду кооперативного руху у 1934–39 рр.

Найбільшу частку ринку дрібних кредитів у Волинському регіоні контролювали два типи установ – народні банки і каси Стефчика, по 35% кожна. Споживчі ощадні каси займали біля 12%, інші кредитівки обіймали незначний сегмент цього ринку. Діяли дрібні кредитні установи краю переважно за двома напрямками: як посередники між великими установами банківського типу і дрібними користувачами та як самостійні кредитори. Перший напрям діяльності переважав, тому що місцеве населення не володіло значними заощадженнями, які б можна було залучати до кредитної кооперації.

У четвертому розділі „Пріоритетні напрямки інвестування господар-ського комплексу Волині у 20–30-х рр. ХХ ст. та їх результативність” здійснено комплексний аналіз напрямків інвестування на Волині та показана динаміка господарського життя регіону на кінець 1930-х років.

У ході реалізації інвестиційних програм у галузі меліорації волинських ґрунтів у 1928–38 рр. відповідні роботи було проведено на 657 об’єктах загаль-ною площею 100,9 тис. га, що, порівняно із площею краю, складає 1/3. Меліо-ровані землі загосподарювали, однак частка освоєних територій складала 0,5–1,2від осушених, при цьому темпи освоєння були високими (30% щорічно).

Капіталовкладення у модернізацію аграрного сектору йшли на покращення обробітку ґрунту, розширення спеціалізації та запровадження новинок агрокультури на Волині. Так, упродовж 1937–39 рр. проводилася акція розповсюдження сівалок, в ході якої було реалізовано 524 сівалки, а до цього їх було 1530. За свідченнями преси, ця інвестиційна кампанія „виказувала позитивні наслідки”, а динаміка у трирічний період склала 30%. Розрахунки показали, що одна сівалка припадала на 1074,5 га орних земель, або на 880 сільських жителів. Капіталовкладення в поширення у краї мінеральних добрив збільшили їх використання у 2 рази.

Чільне місце в інвестиційних заходах міжвоєнного періоду посідало покращення інфраструктурного забезпечення регіону. Переваги надавали розширенню транспортних комунікацій. Щорічно до 35% бюджетних коштів воєводства спрямовувалося на будівництво або реконструкцію доріг з твердим покриттям. Значні капіталовкладення у шляхобудування до кінця 1930-х років дали позитивну динаміку у транспортній мережі, яка складала на залізницях 4,3% та дорогах 6,2% щорічно. Все ж, незважаючи на розширення, комунікаційна мережа Волині залишалася однією із найбільш відсталих у Європі. Окрім того, капіталовкладення спрямовувалися на обсадження шляхів деревами та запровадження автобусного сполучення на Волині тощо.

Комунікації зв’язку та електрифікації влада віднесла до стратегічно важливих напрямків інвестування. У результаті збільшення обсягу капіталовкладень мережа поштових установ на Волині у 1930-ті роки зростала на 7,5% річних, а приріст енергетичних мереж коливався у різні періоди від 4 до 57% щорічно.

У будівельній сфері інвестиційні проекти реалізувалися у двох напрямках: відбудова зруйнованих війною споруд та інвестування благоустрою населених пунктів. Із загальної кількості будинків, знищених чи постраждалих у війні, 237077 до 1929 р. відбудували 167415, або 70%. Інвестування відбудови передбачало підвищення загальної будівельної культури Волині, зокрема запровадження нових матеріалів та конструкторських новинок, що змінило архітектурний вигляд волинських сіл, містечок і міст. Капіталовкладення у благоустрій розпочалися із люстрацій (огляду) волинських населених пунктів, які мали безсистемну забудову та створення будівельного нагляду. Інвестиції у житлове будівництво, крім відбудовчих, були незначними, однак із покращен-ням загальногосподарської кон’юнктури активізувалися. Так, у 1935 р. побудовано 307, а у 1936 р. – 380 будинків, або щорічний приріст склав 24%. Влада заохочувала приватні інвестиції у житлове будівництво шляхом надання пільг для певних категорій громадян.

Найменш активно інвестиційні процеси проходили у промисловості краю. Влада зосереджувала інвестиційні програми лише у трьох промислових галузях – споживчій, деревообробній та каменоломній, які вважалися корисними для розвитку Річпосполитої. Приватні та кооперативні капіталовкладення не склали достатньої альтернативи урядовим інвестиціям у цій сфері. Мережа виробничих кооперативних установ на Волині не набула такого розвитку як у інших західноукраїнських регіонах.

У 20–30-ті роки ХХ ст. у Волинському воєводстві існувала значна потреба у закладах охорони здоров’я. Нестача капіталів на інвестування соціальної сфери спонукала місцеву владу до пошуків компромісних варіантів. Вихід було знайдено у будівництві міжрегіональних шпиталів (психіатричний заклад для 2 воєводств) та розширенні мережі амбулаторного лікування, частка якого у досліджуваний період склала 75,8% лікувально-профілактичних установ. Розширення мережі закладів шпитального типу на Волині в 1928–39 рр. було незначним, або 3,3% щорічно.

Збільшення обсягів капіталовкладень в освітні установи краю за 20- літній період дало позитивні результати. Мережа навчальних установ значно зросла, а саме: початкової освіти у 94 рази, професійної – у 2,2 рази. Натомість установи вищої освіти на Волині були відсутні. Кількість закладів культури у регіоні також зросла, зокрема найбільшу питому вагу мали бібліотеки – 88,7%. Однак приріст культурно-освітніх установ на Волині у 20–30-х роках ХХ ст. супроводжувався практикою переведення їх у польські або утраквістичні. Вагомою протидією полонізації українського населення виступила волинська “Просвіта” та інші національні громадські організації.

ВИСНОВКИ

У процесі дисертаційного дослідження поставленої мети було досягнуто. Здійснено системний історико-економічний аналіз інвестиційної діяльності у Волинському регіоні у 20–30-х роках ХХ ст. Це дозволило сформулювати висновки, що відображають вирішення завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети:

1. Аналіз ресурсного потенціалу та господарської структури показав, що у 20–30-х роках ХХ ст. Волинь володіла значними людськими та природними багатствами – земельними, лісовими та мінеральними. Однак упродовж міжвоєнного періоду край відчував нестачу фінансових ресурсів, проблеми у комунікаційному та інфраструктурному забезпеченні. Під впливом цих неоднорідних чинників відбувалося формування інвестиційного клімату Волинський регіону.

2. Автором проаналізовано вплив на інвестиційний клімат Волині не лише регіональних, але й загальнодержавних чинників. Зокрема, наголошено, що знижували інвестиційну активність у регіоні економічні кризи та часті зміни керівників центральних органів влади.

3. У ході дослідження аграрної перебудови виділено паралельно-послідовний характер її проведення, розрахований на тривалу перспективу та поетапне формування агропромислового комплексу. Успіхи реформування, які проявилися у середині 1930-х років, пожвавили інвестиційну діяльність не лише у сільському господарстві, а й інших сферах економіки краю.

4. У дисертації доведено, що інвестиційну привабливість волинської промисловості упродовж міжвоєнного періоду знижувала його недосконала організаційна структура, слабка підприємницька діяльність місцевого населення та відсутність достатніх грошових ресурсів на капіталовкладення.

5. У ході дослідження встановлено, що в умовах незначної приватної ініціативи в галузі інвестування у Волинському регіоні 20–30-х років ХХ ст. роль основного суб’єкта інвестиційних відносин взяла на себе система управління. Найбільш активним учасником інвестиційних процесів виступали органи місцевого самоврядування. Структуризації управління у середині 1930-х років, а також утворення Економічних комітетів, які займалися розробкою багаторічних планів інвестиційних заходів, покращили інвестиційний клімат на Волині та сприяли формуванню інвестиційних пріоритетів.

6. Аналіз інвестиційних заходів, проведених у 1920–30-х роках на Волині, показав, що фінансування капіталовкладень здійснювалося за рахунок грошових і трудових ресурсів. Залучалися грошові капітали в основному шляхом кредитування, лише незначна частка надходила у вигляді безповоротної допомоги. Одним з недоліків міжвоєнного кредитування була відсутність достатнього досвіду як з боку кредитних установ, так і з боку позичальників, що спричинило на початку 1930-х років зростання кредитної заборгованості. Однак владі вдалося у досить стислі терміни подолати цю монетарну кризу. Дослід її реалізації є цікавим та корисним в умовах формування діяльності сучасних банківських установ. Нестачу грошових ресурсів у міжвоєнний період компенсували використанням безоплатної праці місцевого населення або шарварків. Однак цей досвід доводить, що зловживати безплатною працею людей не можна, оскільки це може викликати громадянське протистояння.

7. Проаналізовано джерела покриття інвестованих капіталів у міжвоєнний період на Волині. Доведено, що фінансування в основному здійснювалося через мережу державних банків та фондів. Значний інтерес для сучасників представляють види кредитів (зокрема під заставу зерна, інвестиційний тощо), а також система наповнення коштами спеціалізованих фондів та здійснення ними цільового фінансування інвестиційних програм.

8. Показано, що певною альтернативою державним фінансовим інституціям були дрібні кредитні установи кооперативного типу. Упродовж міжвоєнного періоду на Волині кредитна кооперація не набула значного розвитку і виконувала переважно посередницькі функції між банками та користувачами їх послуг. Все ж, навіть такий обмежений досвід функціонування кредитної кооперації, може бути використаний для пожвавлення кооперативного руху в сучасних умовах.

9. У ході дослідження виділено пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності, а саме: аграрній, комунікаційній, будівельній, промисловій та соціальній сфери. Цінним для сучасного переосмислення є господарський досвід міжвоєнних інвестиційних заходів на Волині у сенсі їх комплексного проведення. Зокрема, реалізація інвестиційної програми передбачала три ключові моменти, а саме: формування сприятливої громадської думки, шляхом проведення пропагандистської та освітньої кампанію; створення планової, кошторисної та іншої документації (іноді із використанням альтернативних варіантів); власне виконання інвестиційних заходів шляхом залученням усіх доступних регіональних ресурсів та джерел фінансування. Реалізація інвестиційних проектів до 1939 р. не була завершена, однак економічне життя Волинського регіону істотно змінилося.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Никитюк Т.Л. Політика фінансово-кредитного оздоровлення на Волині в 30-х рр. ХХ ст. // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. Серія “Фінансова політика та інвестиції”: Зб. наук. пр. Вип.– №3. – Луцьк: Надстир’я, 1999. – С. –104.

2. Никитюк Т.Л. Система цільового фінансування державних програм на Волині в 1930-х рр. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону: Щорічник наук. пр. Вип. ХХХІ. – Львів, 2001. – С. 153–160.

3. Никитюк Т.Л. Державний сільськогосподарський банк у системі фінансування аграрної реформи у Волинському воєводстві у 1920–1930-х рр. // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія “Природокористування та ресурсозбереження”: Зб. наук. пр. Вип.ІІ. – №4. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – С. 82–89.

4. Никитюк Т.Л. Політика відбудови зруйнованого війною господарства у Волинському воєводстві 1920–30-х років // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія “Трансформація, інтеграція та корпоратизація”: Зб. наук. пр. Вип.ІІІ. – №1. – Луцьк: Надстир’я, 2002.– С.144–154.

5. Никитюк Т.Л. Організація системи меліорації у Волинському воєводстві в 20–30-х рр. ХХ ст. // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова по-літика та інвестиції. Серія: “Природокористування та ресурсозбережен-ня”: Зб. наук. пр. Вип. ІХ. – №4. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – С. –78.

6. Князьков О.П., Никитюк Т.Л. Розвиток транспортної комунікації на Волині у 1920-х – х роках // Зб. наук. пр. Вип. / Відп. ред. В.Є.Новицький. – Київ: ІСЕМВ НАН, 2003. – С. –90 (Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні пріоритетів та джерел фінансування капіталовкладень, що реалізувалися у транспортній мережі краю).

7. Никитюк Т.Л. Історичний досвід аграрного реформування на волинських землях міжвоєнного періоду (1920–30-х рр.) // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. Вип. –4 / Голов. ред. О.П.Степанов – К.: НАУ, 2004. – С. –636.

8. Никитюк Т.Л. Історичний досвід інвестування соціальної сфери Волин-ського регіону у період між двома світовими війнами (20–30-ті рр. ХХ ст.). Економічні науки. Серія “Економічна теорія та економічна історія”: Зб. наук. пр. Вип. . – Луцьк, 2005. – С. –106.

В інших виданнях:

9. Князьков О.П., Никитюк Т.Л. Інвестування міського благоустрою у міжвоєнній Волині (1920–1930-х роках) // Економічні науки. Серія “Економічна теорія та економічна історія”. Зб. наук. пр. ЛДТУ. Вип. (2). – Луцьк, 2004 . – С. –14 (Особистий внесок дисертанта полягає у розкритті та аналізі напрямків інвестування міського благоустрою).

10. Никитюк Т.Л. Аграрна реформа у Волинському регіоні часів Другої Річпосполитої (20–30-х років ХХ ст.) // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції Восьмі читання пам’яті В.Липинського. – Луцьк: ПВД „Твердиня”, 2005. – С. 30–33.

11. Никитюк Т.Л. Діяльність банку господарства крайового у Волинському воєводстві у 1920–30-х рр. // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта – 2002”. – Т. . Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 36–37.

12. Никитюк Т.Л. Дрібне кредитування як ефективна форма фінансування підприємництва (історичний досвід міжвоєнної Волині 1920–30-х рр.) // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Тези доп. / Відп. ред. Р.А.Слав’юк – Луцьк: Вежа, 2004. – С. 56–58.

13. Никитюк Т.Л. Історико-економічний аналіз банківської системи Волинського регіону 20–30-их років ХХ століття // Актуальні проблеми економіки регіону: Наук. зб. Вип. ІІ / За ред. І.Г.Ткачук. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. –142.

14. Никитюк Т.Л. Історичний досвід організації кредитних відносин на Волині між двома світовими війнами (20–30-ті рр. ХХ століття) // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції. Тези доп. / Відп. ред. Р.А.Слав’юк. – Луцьк: РВВ „Вежа”, 2005. – С. –115.

15. Никитюк Т.Л. Історичний досвід розбудови освітньої інфраструктури у Волинському регіоні міжвоєнного періоду (20–30-ті рр. ХХ ст.) // Тези ХХ-ої науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу ЛДТУ (гуманітарний напрямок). – Луцьк, 2005. – С. 124–127.

16. Никитюк Т.Л. Історичний досвід формування стратегії економічного розвитку регіону // Теорія і практика сучасної економіки. Матеріали VІ міжнародної науково-практичної конференції / Відп. ред. В.І.Хомяков. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. –99.

17. Никитюк Т.Л. Планування як основа ефективного управління (історичний досвід міжвоєнної Волині) // Матеріали доповідей учасників ІІ Міжнарод-ної науково-практичної конференції Сьомі читання пам’яті В.Липин-ського. – Луцьк: В-во “Волинська обласна друкарня” 2004. – С. –86.

18. Никитюк Т.Л. Вплив недосконалої організаційної будови промислів та ремесел на інвестиційну привабливість Волині у міжвоєнний період // Тези ХІХ-ої науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу (гуманітарний напрямок). – Луцьк, ЛДТУ, 2004. – С. –81.

АНОТАЦІЯ

Никитюк Т.Л. Інвестиційна діяльність у Волинському регіоні 20–30-х років ХХ століття: історико-економічний аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 – Економічна історія та історія економічної думки. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2006.

У дисертації здійснено системний історико-економічний аналіз інвестиційної діяльності на Волині міжвоєнного періоду. Виділено чинники, які формували інвестиційний клімат регіону. Проаналізовано вплив аграрної перебудови на активізацію інвестиційної діяльності, виділено гальмуючі чинники інвестиційної привабливості промислового сектору. Встановлено роль системи управління як основного суб’єкта інвестиційних відносин, здійснено оцінку способів фінансування інвестицій, проаналізовано джерела їх покриття. Виділено пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності та їх результативність для господарського комплексу краю у 20–30-ті роки ХХ ст.

Ключові слова: інвестиційний клімат, капіталовкладення, аграрна реформа, кредит, банки, державні фонди, кооперативи

АННОТАЦИЯ

Никитюк Т.Л. Инвестиционная деятельность в Волынском регионе
20–30-х годах ХХ века: историко-экономический анализ. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.04 – Экономическая история и история экономической мысли – Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. – Киев, 2006.

В диссертации произведено системный историко-экономический анализ инвестиционной деятельности на Волыни в период между двумя мировыми войнами. Диссертация состоит из введения, четырех разделов, заключения, списка литературы, дополнений.

Анализ ресурсного потенциала показал, что в 1920–30-е годы Волынский регион обладал значительными человеческими и природными богатствами. В то же время ощущалось неудовлетворительное финансовое, коммуникаци-онное, инфраструктурное обеспечение. Эти факторы в комплексе формировали инвестиционный климат региона в исследованный период. Также на инвестиционную ситуацию в значительной мере влияли общегосударственные факторы – кризисы и частые смены правительства.

В диссертации выделена концептуальная основа аграрных преобразова-ний, которая предусматривала четырехэтапный путь реформирования, а также использование инвестиционного мультипликатора. Успехи реформирования значительно ускорили инвестиционные процессы не только в сельском хозяйстве, но и других отраслях Волыни.

Сделан вывод, что инвестиционная притягательность волынской промышленности в 20–30-е годы ХХ века значительно снижалась вследствие ее несовершенной организационной структуры, а также отсутствия у местного на-селения накоплений, которые могли быть использованы на капиталовложения.

Исследования показали, что на Волыни в условиях слабой предпринимательской инициативой местного населения основным субъектом инвестиционных процессов были органы управления. Структура регионального управления в исследуемый период находилась на стадии формирования и включала четыре относительно независимых звена, а именно: воеводскую администрацию, органы самоуправления, государственные фонды и министерские ведомства. Их функции были неточно очерчены, поэтому часто дублировались. К середине 1930-х годов ситуация изменилась. Были созданы Экономические комитеты, которые занялись разработкой планов инвестиционных мероприятий, рассчитанных на длительную перспективу.

В работе произведена оценка ресурсов капиталовложений, а также источ-ников их финансирования. Выделено три вида ресурсов, а именно: кредиты, необоротные ресурсы (дотации), а также трудовой потенциал местного населения. Основным способом поступления денег на Волыни в 1920–30-е годы было получение кредитов от государственных банков или фондов. Активнодей-ствующими учреждениями банковского типа в регионе били Государственный сельскохозяйственный банк и Банк хозяйства краевого. Кредитные учреждения кооперативного типа на Волыни не сумели создать значительной альтернативы банкам и, в основном, выполняли посреднические функции.

Сделан вывод, что приоритетными направлениями инвестиционной деятельности на Волыни в 20–30-е годы ХХ века были аграрный, коммуникационный, строительный, промышленный и социальный секторы экономики. Хотя к 1939 году инвестиционные программы не удалось завершить, они все же существенно изменили хозяйственный облик региона.

Ключевые слова: инвестиционный климат, капиталовложения, аграрная реформа, кредит, банк, государственные фонды, кооперативы

ANNOTATION

Nykytiuk T.L. Investment activity in the 20–30-ies of the XX-th century in Volyn region. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 08.01.04.- Economic history and history of economic thought. The Institute of world economy and international relations of national Acodemy of Science of Ukraine.- Kyiv, 2006.

Systematic historical and economic analyses of investment activity in Volyn in the period between two wars was done in the dissertation. Factors forming investment climate of the region were singled out. Influence of agrarian reorganisation on investment activity was analysed. Factors hindering investment attractiveness of the industrial sector were determined. The part of the management system as a main subject of investment relations was established. Estimate of investment financial recources was made and sources of their payment were analysed. Prior trends (directions) of investment activity were singled out and their effectiveness on the regional economy in the 20-30 ies of the XX-th centry.

Key words: investment climate, capital, investment, land raform, credit, banks, government