НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Новохатська Яна Володимирівна

УДК 347.62

Правове регулювання
майнових відносин подружжя
(порівняльно-правовий аспект)

Спеціальність 12.00.03 — цивільне право і цивільний

процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник — доктор юридичних наук, професор Жилінкова Ірина Володимирівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права № 1

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Шевченко Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права

кандидат юридичних наук, доцент Кройтор Володимир Андрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільно-правових дисциплін

Провідна установа — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра цивільного права, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “31” травня 2006 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70

Автореферат розісланий “28” квітня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми правового регулювання майнових відносин у сім’ї завжди були об’єктом пильної уваги як законодавця, так і вчених. Однак протягом ряду останніх десятиліть вони аналізувалися виключно в рамках національного законодавства. Звернення вчених до зарубіжного досвіду регулювання сімейних відносин завжди мало критичну ціль й особливий політичний підтекст. Кардинальні соціально-економічні перетворення, які відбулися в нашій країні за останні роки, проголошення України відкритою демократичною соціальною державою зробили актуальним аналіз сімейного законодавства в широкому порівняльному аспекті. В сучасних умовах адекватний розвиток внутрішнього сімейного законодавства України можливий лише на основі розуміння загальних європейських і світових тенденцій правового регулювання відносин у сім’ї.

Нині в Європі намітилися процеси інтеграції й уніфікації законодавства, які торкнулися і галузі сімейного права. В 2001 р. була заснована Комісія із Сімейного права Європи (the Commіssіon on European Famіly Law), завданням якої стало розроблення рекомендаційних Принципів по окремих інститутах сімейного права. Україна проголосила про своє прагнення до європейської й світової інтеграції. У зв’язку з цим розвиток внутрішнього сімейного законодавства нашої країни має здійснюватися з урахуванням міжнародних норм і стандартів організації сімейних відносин.

За останні десятиліття проблеми регулювання майнових відносин подружжя не були предметом спеціального наукового дослідження в порівняльно-правовому аспекті. У цьому плані можна виділити лише монографію О.А. Хазової, яка, хоча і має безпосередній порівняльно-правовий аспект, але написана з позиції критики зарубіжного досвіду регулювання сімейних відносин. У вітчизняній літературі в порівняльному контексті розглядалися тільки окремі проблеми правового регулювання майнових відносин подружжя (І.В. Жилінкова). У цілому ж цей напрямок наукових досліджень є неопрацьованим. Наведене зумовило необхідність поглибленого аналізу правового регулювання майнових відносин подружжя у широкому порівняльному аспекті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Основні проблеми здійснення та захисту майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (№ державної реєстрації 0186.0.070867). Вона становить певний внесок у загальне дослідження вказаної проблематики і розкриває її напрямки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є постановка і розв’язання питань в сфері регулювання майнових відносин подружжя, визначення на основі широкого порівняльно-правового аналізу сутності системи правового регулювання майнових відносин подружжя та її складових елементів, а саме законного і договірного регулювання майнових відносин подружжя, розроблення найбільш оптимальних науково обґрунтованих моделей правового регулювання відносин подружжя в майновій сфері, формулювання теоретичних висновків і надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення цивільного і сімейного законодавства України, його окремих норм й інститутів, механізму договірного регулювання майнових відносин подружжя, правозастосовної діяльності.

Для досягнення цієї мети поставлені такі задачі: визначити роль порівняльно-правового методу в дослідженні правового регулювання майнових відносин подружжя; відшукати найбільш оптимальні правові рішення і визначити доцільність їхнього запозичення для вітчизняної системи на сучасному етапі; визначити поняття системи правового регулювання майнових відносин подружжя, її види та елементи; проаналізувати поняття і зміст правового статусу подружжя, правового статусу фактичного подружжя у рамках правового регулювання альтернативних форм організації сімейних відносин у країнах загального й континентального права; дослідити в порівняльно-історичному аспекті розвиток правового регулювання майнових відносин подружжя (законного й договірного) у зв’язку з трансформацією економічних відносин у сім’ї (співвідношення ролей чоловіка і дружини); дослідити поняття, класифікації, умови дійсності подружніх договорів, включаючи шлюбний договір; здійснити комплексний аналіз договірного регулювання майнових відносин подружжя під час шлюбу і на випадок його припинення; позначити перспективи майбутнього розвитку законного і договірного регулювання майнових відносин подружжя.

Об’єктом дослідження є правовідносини подружжя в майновій сфері, правове регулювання майнових відносин подружжя у порівняльному аспекті в країнах загального й континентального права.

Предметом дослідження виступає сукупність правових засобів регулювання майнових відносин подружжя у системах загального й континентального права, зокрема законодавчі норми, а також правова доктрина, наукові джерела, судова практика розгляду спорів між подружжям і практика укладення подружніх договорів.

Методологічна основа дослідження та його теоретична база. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження були використані загальні та спеціальні наукові методи. Історичний (генетичний) метод використовувався, зокрема при дослідженні становлення систем правового регулювання майнових відносин подружжя у країнах загального й континентального права у зв’язку з трансформацією сімейних відносин, сімейної структури, традиційних уявлень про шлюб і сім’ю. Філософський (діалектичний) метод використовувався при дослі-дженні сутності понять правового статусу подружжя, системи правового регулювання майнових відносин подружжя, фактичного шлюбу, сімейного будинку, подружнього договору та ін. За допомогою юридичного (догматичного) методу досліджувалися правові засоби регулювання майнових відносин подружжя у системах загального й континентального права, зокрема зарубіжне й національне законодавство. Порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні положень національного законодавства із законодавством інших правових систем; порівнянні концепцій, теорій і правової доктрини в цілому; визначенні національних особливостей і культурного значення правового регулювання майнових відносин подружжя в Україні та деяких інших країнах і в порів-нянні з ними. Метод системно-структурного аналізу використовувався при визначенні структури дисертаційної роботи; дослідженні спів-відношення понять “правовий статус”, “правове становище”, “правоздатність” і “правовий статус подружжя”; аналізі категорії “шлюбний договір” у національному й зарубіжному праві.

Теоретичну базу наукового дослідження склали праці вчених у галузі теорії права, цивільного і сімейного права: М.М. Агаркова, М.В. Антокольської, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Я.Р. Веберса, Є.М. Ворожейкіна, О.В. Дзери, Н.М. Єршової, І.В. Жилінкової, О.С. Йоффе, Р.П. Мананкової, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, О.М. Нечаєвої, Л.М. Пчелинцевої, З.В. Ромовської, В.А. Рясенцева, В.І. Сенчищева, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.О. Тихомирова, Ю.К. Толстого, О.О. Хазової, Є.О. Харитонова, Є.О. Чефранової, Ш.Д. Чиквашвілі, Я.М. Шевченко та ін.

Зроблені в роботі висновки базуються на результатах досліджень, проведених зарубіжними вченими, такими як: Л. Бейлі (L. Bailey), Д. Бредлі (D. Bradley), Л. Вейтсман (L. Weitzman), М. Веніг (M. Wenig), М. Глендон (M. Glendon), Г.Д. Краус (H.D. Krause), Л. Харгрейв (L. Hargrave) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація являє собою комплексне порівняльне дослідження правового регулювання майнових відносин подружжя в Україні й деяких країнах загального (Велика Британія, США, Канада) і континентального права (Німеччина, Франція).

У результаті проведеного дослідження розроблені такі положення.

1. Уперше одержала розгорнуте обґрунтування теза про те, що порівняльне дослідження правового регулювання майнових відносин подружжя можливе лише в контексті цілісної системи правового впливу з урахуванням чинників, що визначають стиль того чи іншого правопорядку. Виявлене історично сформоване розходження підходів до нормування майнових відносин подружжя, що корениться в розумінні сутності сімейних відносин, співвідношенні загальних і особистісних засад у сім’ї.

2. Уперше пропонується уведення універсального у порівняльно-правовому аспекті поняття “система правового регулювання майнових відносин подружжя” для позначення характерної для певної правової системи сукупності правових засобів, які справляють вплив на формування відносин подружжя в майновій сфері, що може застосовуватися щодо країн як загального, так і континентального права.

3. Уперше доводиться, що системи правового регулювання майнових відносин подружжя являють собою динамічні правові утворення, які слідують за розвитком соціальних відносин. Обґрунтовується висновок про те, що: (а) будь-яка окрема система правового регулювання майнових відносин подружжя є унікальною; (б) системи правового регулювання майнових відносин подружжя, що склалися в краї-нах загального права, мають власні риси порівняно зі сформованими в країнах континентального права; (в) виявляється тенденція вза-ємного перетікання і запозичення правових засобів з однієї системи правового регулювання майнових відносин подружжя в іншу, що деякою мірою приводить до їх зближення й конвергенції.

4. Одержало подальший розвиток розв’язання загальнотеоретичної проблеми правового статусу. Розроблено визначення поняття правового статусу подружжя як різновиду спеціального правового статусу, який включає сукупність статусних (загальних) суб’єктивних прав і обов’язків, наданих особам, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, закріплює їхнє правове становище з погляду рівності прав і обов’язків, наданих у суспільстві, передбачених законодавством і гарантованих державою.

5. Уперше досліджено форми легітимації шлюбних відносин у порівняльно-історичному аспекті. На основі визначення правового регулювання альтернативних форм організації сімейних відносин виявлена загальна тенденція до розширення статусу фактичного подружжя і зниження значення інституту зареєстрованого шлюбу.

6. Уперше пропонується й аргументується ідея закріплення в національному законодавстві особливого режиму сімейного будинку (резиденції сім’ї) порівняно з іншими об’єктами нерухомого майна подружжя.

7. Пропонується закріпити в сімейному законодавстві норму щодо приналежності подружжю на праві спільної сумісної власності прирощень від спільного майна.

8. Уперше проводиться докладне дослідження правового регулювання в зарубіжних країнах відносин подружжя із приводу так званих “доходів від кар’єри” (освітнього, професійного рівня і т. ін.). Сформульовано пропозиції щодо закріплення в сімейному законодавстві окремих положень, котрі передбачають способи компенсації витрат того з подружжя, який сприяв іншому в придбанні зазначених об’єктів.

9. Уперше на основі зарубіжного правового досвіду позначаються шляхи розв’язання проблем, пов’язаних із внесенням подружжям грошових коштів у кредитні установи, зокрема пропонується доповнення банківського законодавства спеціальними нормами, які б встановлювали уведення окремого виду банківського рахунку – спільного рахунку подружжя.

10. Уперше у порівняльному аспекті проаналізована правосуб’єкт-ність подружжя як учасників договорів, продемонстровано складний процес набуття жінками прав самостійно включатися в договірний процес і його вплив на розвиток систем договірного регулювання майнових відносин подружжя у досліджуваних зарубіжних країнах і в Україні.

11. Уперше в порівняльному аспекті досліджуються загальні та спеціальні умови дійсності подружніх договорів, зокрема аналізуються представлена в країнах загального права концепція зустрічного задоволення щодо її застосування до договірного регулювання майнових відносин подружжя.

12. Уперше в порівняльному аспекті проводиться комплексне дослідження договірного регулювання майнових відносин подружжя під час шлюбу і на випадок його припинення. На основі аналізу класифікацій подружніх договорів аргументується висновок про розбіж-ність категорії “шлюбний договір” у зарубіжному і національному праві, а також про те, що в Україні поступово складається власна система подружніх договорів, яка не збігається із системою, що існує в країнах загального й континентального права.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати роботи і зроблені дисертанткою висновки можуть бути враховані в процесі законотворчої діяльності, спрямованої на подальший розвиток сімейного законодавства. Вони можуть бути використані при подальшому науковому розробленні даної теми, підготовці навчальних посібників, курсів лекцій з сімейного права, розробленні спецкурсів з сімейного права і порівняльного правознавства, проведенні практичних занять.

Апробація і впровадження результатів дисертації. Теоретичні і практичні положення дисертації апробовані в наукових дискусіях, виступах на науково-практичних семінарах, “круглих столах”, конференціях, зокрема, науковій конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми і шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління”, 8 грудня 2000 р.); XI Хар-ківських політологічних читаннях: “Конфлікти в суспільствах, що трансформуються: соціально-правовий та політичний аспекти” (м. Харків, НЮАУ імені Ярослава Мудрого, 24 березня 2001 р.); науковій конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, НЮАУ імені Ярослава Мудрого, 30 червня 2001 р.); науковому семінарі молодих учених “Право власності: проблеми забезпечення, реалізації і захисту” (м. Харків, НЮАУ імені Ярослава Мудрого, 14 - 15 вересня 2001 р.); науковій конференції “Актуальні проблеми цивільного права на сучасному етапі розвитку України” (м. Харків, НЮАУ імені Ярослава Мудрого, 16 лютого 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління та права, 14 - 15 травня 2002 р.); науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, Харківський економіко-правовий університет, 21 травня 2005 р.).

Окремі із сформульованих у дисертації положень і пропозицій впроваджувались авторкою у навчальний процес, зокрема використовувалися при підготовці глави підручника “Сімейне право України”, а також при проведенні практичних занять по курсах “Цивільне право України” і “Сімейне право України” у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні теоретичні і практичні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в п’яти тезах наукових виступів, шести статтях у провідних спе-ціалізованих виданнях України відповідно до вимог, пропонованих ВАК України, при підготовці підручника “Сімейне право України” (гл. 10 розд. ІІІ).

Всього авторкою за темою дисертації опубліковано дванадцять наукових праць.

Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів і восьми підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 189 сторінок, з них основний текст - 169 сторінки. Кількість використаних джерел - 249.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, визначаються його мета і задачі, об’єкт і предмет, методологічна основа і теоретична база, наводяться положення, що становлять наукову новизну результатів дослідження, теоретичне і практичне значення його висновків.

Розділ 1 “Теоретичні основи порівняльного дослідження правового регулювання майнових відносин подружжя” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Порівняльно-правовий метод у дослідженні майнових відносин подружжя” визначено рамки дослідження, значення й особливості застосування порівняльно-правового методу в дослі-дженні майнових відносин подружжя.

Авторка зазначає, що протягом десятиріч коло можливих моделей регулювання майнових відносин подружжя, які пропонувалися у вітчизняній науці, було суворо обмежено середовищем національного права, теоретичні концепції будувалися виключно на основі його принципів і норм. Традиції дослідження сімейних відносин у порівняльному ключі, притаманні дореволюційній цивілістиці, у післяреволюцій-ний період були поступово втрачені. Дослідження набули яскравого політичного забарвлення.

Науковий аналіз сімейно-правових явищ у порівняльному аспекті можливий лише після визначення загальних методологічних засад такого аналізу. Дослідження механізмів правового регулювання майнових відносин подружжя може здійснюватися із застосуванням різноманітних видів порівняння, кожний з яких дає можливість актуалізувати ті або інші властивості порівнюваних об’єктів. У процесі дослідження здійснюються комплексне використання різних видів порівняння, вільний перехід від одного виду порівняння до іншого. Саме такий підхід дозволяє найбільш повно охопити різноманітні об’єкти, що підлягають порівнянню, виявити їх основні, найбільш значущі риси, простежити логіку розвитку того або іншого правового рішення, обраного в процесі регулювання майнових відносин подружжя.

Регулювання сімейних відносин не може розглядатися у відриві від загальної правової системи тієї або іншої країни. Тому основою порів-няльного аналізу правового регулювання майнових відносин подружжя може слугувати розроблена теорією порівняльного правознавства загальна класифікація правових сімей.

У кожній з досліджуваних правових систем сформувався унікальний по своїй правовій природі порядок регулювання, певний набір правових засобів, покликаний впливати на майнові відносини подружжя найбільш оптимальним чином.

У підрозділі 1.2. “Система правового регулювання майнових відносин подружжя та її елементи” містяться теоретичні основи порів-няльного дослідження правового регулювання майнових відносин подружжя і закладається ідея всієї структури роботи. Розкрито сутність поняття “система правового регулювання майнових відносин подружжя” у співвідношенні із суміжними поняттями зарубіжної і вітчизняної науки сімейного права, обґрунтовано його нейтральність стосовно до традиції як загального, так і континентального права, і доцільність використання для характеристики правового регулювання майнових відносин подружжя в порівняльно-правовому аспекті. Визначено елементи системи правового регулювання майнових відносин подружжя.

В результаті свого розвитку системи правового регулювання майнових відносин подружжя являють собою багаторівневі, складні за своєю структурою і об’ємні за змістом правові утворення, що включають різноманітні комбінації правових засобів. У кра-їнах континентального права основними правовими засобами впливу на відносини подружжя є норми права й закріплені в законі дозволяння, заборони та позитивні обов’язки. У свою чергу в країнах загального права пріоритет мають такі правові засоби, як прецедент, судове рішення та договір.

Загальний універсальний підхід, притаманний усім без винятку національним системам правового регулювання майнових відносин подружжя, полягає в тому, що включені до них правові засоби зосереджені в певних групах, котрі становлять підсистеми правового регулювання. У сімейному праві щодо відносин подружжя в майновій сфері традиційно виділяють: а) підсистему законного регулювання (законний режим майна подружжя); б) підсистему договірного регулювання майнових відносин подружжя (договірний режим майна подружжя).

У країнах як загального, так і континентального права законна й договірна підсистеми правового регулювання майнових відносин подружжя є базовими. Критерієм формування відповідних підсистем (або правових режимів) є домінування в загальній сукупності задіяних правових засобів того або іншого правового засобу. Законне регулювання (законний режим майна подружжя) являє собою таку сукупність правових засобів регулювання майнових відносин подружжя, в якій основне значення відіграють законодавчі норми, акти державної влади, правила, вироблені судовою практикою (судовий прецедент), що встановлюють загальні правила поведінки подружжя в майновій сфері. У результаті тривалого пошуку адекватних засобів правового впливу на майнові відносини подружжя в країнах загального й континентального права сьогодні сформувалися три основні підсистеми законного регулювання майнових відносин подружжя (законних режимів майна подружжя): а) роздільності майна; б) спільності майна; в) відкладеної спільності майна. Договірне регулювання (договірний режим майна подружжя) – це певна сукупність правових засобів, у якій домінуючим правовим засобом є договір подружжя, котрим сторони самостійно встановлюють для себе певні майнові права й обов’язки, власні міні-норми, які відрізняються від тих, що закріплені в законі і мають загально-обов’язковий характер.

Підрозділ 1.3. “Подружній статус в правовій доктрині” містить порівняльний аналіз доктринальних поглядів і власну позицію авторки щодо питань подружнього статусу. Досліджено поняття й зміст правового статусу подружжя, правового статусу фактичного подружжя в рамках правового регулювання альтернативних форм організації сімейних відносин у країнах загального й континентального права. Розглянуто питання про співвідношення поняття правового статусу з поняттям правового становища особи та правоздатності.

У літературі розрізняють загальні, спеціальні та індивідуальний правові статуси, котрі співвідносяться як загальне, особливе та одиничне. У контексті цієї роботи основний інтерес становить спеціальний правовий статус, оскільки саме він визначає правовий статус подружжя. Правовий статус подружжя, безсумнівно, належить до числа спеціальних статусів. Він характеризує правове становище подружжя як членів відповідної соціальної групи (сім’ї) з погляду рівності обсягу наданих їм особистих і майнових прав та обов’язків, закріплених у законодавстві й гарантованих державою. У цілому, правовий статус подружжя (як сукупність статусних прав та обо-в’язків) є категорією загальною. Тому можна говорити про правовий статус подружжя стосовно різних історичних і геополітичних умов. Однак зміст подружнього статусу, його наповнення, безумовно, є категорією конкретно-історичною, зумовленою цілою серією чинників соціально-економічного й навіть політичного характеру.

Виходячи з наведеного, при характеристиці правового статусу подружжя можна назвати такі основні моменти: по-перше, правовий статус подружжя виникає внаслідок певної юридичної підстави – реєстрації шлюбу (релігійного обряду та ін.); по-друге, він являє собою сукупність статусних (загальних) суб’єктивних прав та обов’язків, закріплених у чинному законодавстві; по-третє, він становить динамічну категорію, оскільки обсяг і конкретний зміст статусних прав та обов’язків подружжя у різні проміжки часу можуть бути різними; по-четверте права та обов’язки, що входять у правовий статус, рівною мірою закріплені за всіма без винятку особами, що є подружжям; по-п’яте, права та обов’язки, що включають у правовий статус, однакові як за обсягом, так і за змістом для всіх без винятку осіб, що є подружжям; по-шосте, права та обов’язки, надані подружжю і включені у подружній статус, гарантуються державою.

Зареєстрований шлюб не виступає єдиною детермінантою статусу. Це означає, що особи, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, мають власний, відмінний від подружнього статус, тобто сукупність загальних статусних прав та обов’язків, визнаних і гарантованих державою.

Розділ 2 “Законне регулювання майнових відносин подружжя” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Системи законного регулювання майнових відносин подружжя” досліджено законне регулювання майнових відносин подружжя в країнах загального й континентального права.

Авторка аналізує процес становлення систем законного регулювання майнових відносин подружжя: (а) роздільності, (б) спільності і (в) відкладеної спільності, зазначаючи деяку умовність використання категорії “законне регулювання” для країн загального права, а також відзначає тенденції їх розвитку.

Аналіз розвитку систем, що регулюють майнові відносини подружжя в країнах загального й континентального права, дає підстави для таких висновків: 1) зарубіжним правовим системам завжди була притаманна варіантність правового регулювання, тобто існування норм, що по-різному регламентують майнові відносини подружжя; 2) існує чітка паралель між розвитком економічних відносин у сім’ї, зміною співвідношення ролей подружжя й трансформацією форм правового регулювання майнових відносин подружжя в різних системах права; 3) двома основними чинниками, які спонукали законодавців різних країн відступати від традиційних форм і шукати нові способи правового регулювання майнових відносин подружжя, виступають: а) загальні соціально-економічні зміни, б) прагнення до рівності статей і поліпшення майнового становища заміжньої жінки в сім’ї; 4) в усіх правових системах поступово знаходить нормативне закріплення ідея про шлюб як партнерство, в якому чоловік і дружина виступають рівноправними учасниками, у зв’язку із чим внесок дружини, який полягає в догляді за будинком і дітьми, визнається не менш значним, ніж внесок чоловіка по матеріальному забезпеченню сім’ї; 5) у зв’язку із загальним рухом за рівноправність статей норми права поступово змінювали орієнтир з традиційної моделі сім’ї, в якій дружина виконує функції домогосподарки, на нову модель, що не припускає чіткий розподіл ролей, і в якій чоловік і жінка є незалежними й рівноправними партнерами.

У радянській державі в аспекті регулювання подружніх відносин ставилася така мета: звільнити жінку з-під влади чоловіка в сім’ї і від якої б то не було економічної залежності від нього. Тому відносини між чоловіком і дружиною будувалися на якісно новій основі, а саме – принципі рівності подружжя. Як більш придатний для досягнення зазначених цілей уводився принцип спільності подружнього майна, нажитого за час шлюбу, що став традиційним для України та закріплений в усіх наступних кодифікаціях.

У підрозділі 2.2. “Особливості регулювання відносин подружжя з приводу окремих об’єктів їхніх майнових прав” у порівняльному аспекті досліджено особливості законного регулювання майнових відносин подружжя щодо окремих об’єктів їх прав: сімейного будинку, плодів і доходів, “доходів від кар’єри”, грошових вкладів.

Серед об’єктів, які включають до складу подружнього майна, найбільше значення має сімейний будинок. Особливий правовий режим порівняно з іншими об’єктами нерухомості, призначеними для проживання, має, як правило, тільки один, той, який чоловік і дружина обрали для свого постійного проживання як резиденцію сім’ї. За кордоном існують спеціальні правила щодо розпорядження будинком, правових наслідків поліпшень будинку подружжям-невласником, способів і порядку поділу будинку тощо. У вітчизняній правовій доктрині концепція сімейного будинку як резиденції сім’ї відсутня. З урахуванням досвіду зарубіжних країн і тенденцій розвитку вітчизняного законодавства можна зробити низку пропозицій: 1) з огляду на розширення кола приналежних подружжю на праві власності об’єктів нерухомого майна, які забезпечують проживання членів сім’ї, необхідно виділити окремий об’єкт - сімейний будинок (резиденцію сім’ї), що відрізнявся б особливим правовим режимом; 2) особливий режим сімейного будинку може поширюватися лише на один об’єкт приналежного подружжю нерухомого майна, що забезпечує проживання сім’ї. За наявності інших, приналежних подружжю об’єктів нерухомості місце сімейного будинку (резиденції) визначається самим подружжям; 3) у законодавстві України слід закріпити особливі правила володіння, користування та розпорядження сімейним будинком, які в першу чергу мають бути спрямовані на забезпечення інтересів подружжя-невласника, дітей та інших членів сім’ї. У цьому плані права подружжя-власника можуть мати більше обмежень порівняно з правами відносно інших об’єктів нерухомості (жилі будинки, квартири, котеджі, садиби), які не становлять резиденцію сім’ї.

У вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці позначилася проблема правового режиму прирощень (плодів, доходів), пов’язаних зі здійсненням подружжям (одним з них) підприємницької діяльності, створенням та участю в господарських товариствах, інших видах підприємницьких юридичних осіб тощо. В Україні норми підприємницького законодавства далеко не завжди враховують сімейний стан підприємців. У зв’язку із цим ст. 58 СК України слід доповнити положенням, яке б надавало суду можливість визнавати право власності на частину плодів або доходів (дивідендів) від речей, що належать на праві власності одному із подружжя, за іншим з подружжя, який не є їхнім власником, якщо в інший спосіб неможливо забезпечити його майнові права та законні інтереси.

Закладена в сімейному законодавстві презумпція спільності майна, придбаного подружжям протягом шлюбу, не завжди збігається з принципами підприємницького законодавства. Однозначне поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на доходи, одержані подружжям-підприємцем, учасником господарського товариства тощо від спільного майна, може для останнього викликати негативні наслідки. Внаслідок цього підприємницька діяльність може бути істотно обмежена діями другого з подружжя або взагалі блокована. У законодавстві треба закріпити диференційований підхід. У разі спору суду має бути надане право з огляду обставин справи встановлювати певну частину доходу, одержаного подружжям-підприємцем, що може надалі використовуватися ним самостійно для здійснення своєї підприємницької діяльності.

У зарубіжній науковій літературі широко обговорюється питання про визнання об’єктами майнових прав подружжя так званих “доходів від кар’єри”(“career assets”), тобто матеріальних та нематеріальних активів, які або здобуваються як складова частина кар’єри, або виступають як потенційна можливість одержання від кар’єри певного позитивного ефекту. Термін “доходи від кар’єри” позначає узагальнююче поняття, яке включає широке коло специфічних об’єктів: ділову репутацію професійної практики, освітній рівень, професійну кваліфікацію, ліцензію на здійснення професійної діяльності та ін. У законодавстві України слід закріпити окреме положення, що передбачає способи компенсації витрат того з подружжя, хто сприяв іншому в придбанні освітнього, професійного рівня тощо.

Істотною своєрідністю відрізняються такі об’єкти прав подружжя, як банківські вклади. В зарубіжному сімейному праві передбачено відкриття спільних поточних і депозитних рахунків подружжя (joіnt checkіng accounts, funds on deposіt іn bank accounts, іnvestments). Відносно спільних рахунків і вкладів установлено спеціальний порядок розпорядження коштами, що перебувають на них. Банківське законодавство України має бути доповнене нормами, що передбачають введення спільних рахунків подружжя. Завдяки спільним рахункам подружжя могли б здійснювати розрахунки, пов’язані зі спільними сімейними потребами (витратами по веденню домашнього господарства, утриманню сімейного будинку, відпочинком тощо). Введення спільних рахунків стало б надійною гарантією забезпечення майнових інтересів подружжя та сприяло б зміцненню відносин у сім’ї.

Розділ 3 “Договірне регулювання майнових відносин подружжя” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Основні засади договірного регулювання майнових відносин подружжя” містить загальні засади договірного регулювання майнових відносин подружжя. Хоча подружні договори мають істотну специфіку, до них застосовуються загальні умови дійсності договорів, розроблені в цивільному праві. Договірному регулюванню майнових відносин подружжя у всіх дослідженних дисертанткою системах притаманні такі риси: а) сімейне право не містить самостійної конструкції договору, відмінної від тієї, що існує в цивільному праві; б) сімейне право використовує загальні засади договірного права, розроблені для звичайних цивільно-правових договорів; в) умови подружніх договорів мають відповідати загальним умовам дійсності правочинів; г) крім загальних умов дійсність подружніх договорів може бути пов’язана з вимогами, розробленими лише для осіб, що мають подружній статус (спеціальні умови дійсності).

Єдиної системи договорів у зарубіжній науці не розроблено, натомість існують класифікації шлюбних договорів різної спрямованості. У зв’язку з цим шлюбний договір розглядається як родове поняття, що охоплює низку окремих видів договорів. У вітчизняній правовій науці, навпаки, виділяють низку самостійних подружніх договорів, серед яких шлюбний договір є лише одним з їхніх різновидів. У зв’язку з цим шлюбний договір не має внутрішнього поділу на окремі види. В національному законодавстві говориться лише про різні умови, що становлять зміст шлюбного договору. Родовим для договорів, що укладаються подружжям в Україні, є поняття “подружній договір”, а не “шлюбний договір”, як це має місце в зарубіжних країнах. Отже в Україні поступово складається власна система подружніх договорів, яка не збігається з системою, що існує в країнах загального й континентального права.

У зарубіжному праві існують квазі-договори, які являють собою специфічні домовленості чоловіка та жінки, що мають побутовий характер. Питання про квазі-договори в Україні поки що може становити лише теоретичний інтерес. Вирішення питань практичного сімейного життя (аналог зарубіжних квазі-договорів) здійснюється без залучення якої-небудь юридичної форми. Квазі-договори подружжя мають розглядатися як сфера їхнього приватного життя, котра визначається виключно самостійно подружжям і не є предметом державного втручання, а відтак, і примусового виконання.

У підрозділі 3.2. “Договірне регулювання майнових відносин подружжя в період шлюбу” досліджено договірне регулювання майнових відносин подружжя під час шлюбу.

В законі встановлено лише загальні межі договірної ініціативи сторін. Можна виділити групи умов, які складають зміст подружніх договорів, зокрема шлюбного договору. Це умови, що визначають: а) правовий режим майна подружжя, отриманого при реєстрації шлюбу й у період шлюбу; б) умови користування житлом подружжя; в) порядок взаєм-ного утримання подружжя, їхніх дітей та інших родичів; г) інші аспекти подружніх відносин.

Загальним для всіх країн, незалежно від їхньої приналежності до системи загального або континентального права, є те, що основний зміст подружніх договорів становлять умови, що визначають правовий режим майна подружжя. Основний зміст подружніх договорів полягає в зміні законного режиму майна подружжя. Для такого роду змін у зарубіжному праві використовується спеціальний термін – “трансмутація”, котрий розглядається як загальний термін, що позначає різні домовленості між подружжям із приводу переведення спільного майна в роздільне і, навпаки, роздільного в спільне. Видається, що використання у вітчизняній сімейно-правовій науці й практиці терміна “трансмутація” було б повністю виправданим. Договірну трансмутацію можна визначити як домовленість подружжя, спрямовану на зміну передбаченого чинним сімейним законодавством України правового режиму майна подружжя, закріплену у вигляді самостійного договору або однієї чи декількох умов договору подружжя.

Одним з найбільш істотних питань, яке подружжя мають вирішити між собою, є умова про місце їхнього проживання, зокрема визначення правового режиму сімейного будинку. За кордоном усі питання, що стосуються сімейного будинку, знаходяться під особливим контролем держави, оскільки в цьому випадку йдеться про інтереси не тільки подружжя, а й їхніх дітей, а також інших, можливо, непрацездатних родичів. У зв’язку з цим договори щодо сімейного будинку є предметом пильної уваги публічної влади. У зарубіжних країнах сімейне законодавство нерідко забороняє подружжю змінювати положення закону щодо здійснення права спільної сумісної власності на сімейний будинок. Відсутність у національному законодавстві поняття “сімейний будинок” не дає можливості підкреслити в договорах, що йдеться про основне місце проживання подружжя. У зв’язку з цим в СК необхідо включити правило щодо спеціального режиму сімейного будинку подружжя, а також заборону на включення в шлюбний договір умов, що обмежують порівняно із законом права того з подружжя, хто не є власником сімейного будинку.

В питанні про встановлення утримання подружжя вітчизняні доктрина та законодавство істотно відрізняються від зарубіжних. Корінь розбіжностей міститься в підходах до питання про правове становище жінки в сім’ї.

У зарубіжному праві, крім умов про майно й утримання подружжя, можуть включатися в договір умови, що стосуються їхніх особистих немайнових відносин (питання вибору релігії, умов виховання дітей тощо). Це є найбільш істотною відмінністю порівняно з національнім сімейним законодавством, за яким шлюбним договором регулюються лише майнові, а не особисті відносини подружжя.

У підрозділі 3.3. “Договірне регулювання майнових відносин подружжя на випадок припинення шлюбу” розглянуто проблеми, що виникають у разі розірвання шлюбу або його припинення внаслідок смерті одного з подружжя. За кордоном є спеціальні договори на випадок: 1) розірвання шлюбу (розлучення); 2) роздільного проживання сторін; 3) смерті одного або обох з подружжя. Загальний аналіз умов договорів подружжя на випадок розірвання шлюбу дозволяє виділити декілька їхніх груп з огляду на предметний критерій договірної ініціативи подружжя. Можна виділити умови, що визначають: а) порядок взаємного утримання подружжя, їхніх дітей та інших родичів після розірвання шлюбу; б) умови та порядок поділу майна при розірванні шлюбу; в) регулювання інших аспектів подружніх відносин.

У всіх проаналізованих дисертанткою країнах положення подружніх договорів про утримання становлять найбільший інтерес для публічної влади, у зв’язку з чим вони перебувають під особливим її контролем. У кожній з досліджених країн склався власний баланс публічних і приватних інтересів, що відображається в спеціальних нормах і правилах, які визначають напрямок і межі договірної іні-ціативи подружжя в питанні про надання утримання на випадок розірвання шлюбу. В законодавстві України немає загальних положень щодо меж договірної ініціативи подружжя при складанні умов про утримання. Такі положення є тільки стосовно шлюбного договору (ч. 4 ст. 93 СК). Очевидно, що як договір про надання утримання (ст. 78 СК), так і договір про припинення права на утримання замість придбання права власності на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89 СК) не повинні ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище. З урахуванням наведеного пропонується доповнити главу 9 СК України нормою, яка б закріплювала загальні вимоги до договорів подружжя про надання утримання. При укладення договору подружжя про надання утримання: а) обов’язок одного з подружжя по утриманню іншого не може бути скасований договором сторін; б) договір не може ставити одну із сторін у вкрай невигідне становище; в) не застосовуються договори, за умовами яких подружжя потрапляють у категорію осіб, що потребують соціального забезпечення.

За кордоном існує окремий різновид договорів подружжя - договори на випадок смерті. Наприклад, у країнах загального права склалися такі їхні різновиди: а) спільний заповіт (joіnt wіll); б) взаємний заповіт подружжя (mutual wіlls); в) різні види заповідальних договорів (wіll contracts). У законодавстві України вперше закріплене поняття “заповіт подружжя” (ст. 1243 ЦК), що не зовсім співвідноситься з визначенням заповіту, закріпленим у ст. 1233 ЦК. Тут, зокрема, сказано, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Такий підхід не враховує особливостей заповітів за участю подружжя. Тому можна запропонувати викласти ст. 1233 ЦК Укра-їни в такий спосіб: “Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті або спільне розпорядження подружжя на випадок їхньої смерті”.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у визначенні на основі широкого порівняльно-правового аналізу в країнах загального й контінентального права закономірностей становлення, сутності системи правового регулювання майнових відносин подружжя та її складових елементів, а саме законного і договірного регулювання майнових відносин подружжя, з метою розроблення найбільш оптимальних науково обґрунтованих моделей правового регулювання відносин подружжя в майновій сфері і надання рекомендацій щодо вдосконалення цивільного і сімейного законодавства України, його окремих норм й інститутів.

Проведене дослідження дозволило дисертантці сформулювати такі основні висновки, що мають як теоретичне, так і практичне