МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ОГАНЕЗОВ Андрій Володимирович

УДК 658.011.8: 664.8

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ПРОЦЕСІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Поляков Олександр Максимович,

Національний університет харчових технологій,

кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Офіційний опонент - доктор економічних наук, професор

Яценко Володимир Микитович,

проректор Черкаського державного технологічного

університету

кандидат економічних наук, доцент

Драган Олена Іванівна,

Національний університет харчових технологій,

кафедра менеджменту

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, відділ проблем розвитку

продовольчого комплексу і споживчого ринку

Захист відбудеться “16” червня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.058.01 Національного університету харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий ”15” травня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Марченко В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування економіки України викликало появу різних видів перетворень підприємств і як економічних явищ, і як нових економічних категорій (реструктуризація, реінжиніринг, санація). Це обумовлює необхідність відокремити ці явища один від одного та адаптувати теоретичні і практичні підходи зарубіжних вчених до умов України. Реструктуризація є найбільш поширеною формою перетворення підприємств в умовах трансформації економіки України. Її необхідність в умовах перехідного періоду вочевидь була зумовлена потребою адаптувати діяльність окремих підприємств до загальних макроекономічних змін. Але і сучасні умови розвитку економіки країни, коли середовище підприємств суттєво ускладнилось та визначається швидкоплинними змінами, необхідність в перманентної превентивної реструктуризації не зменшується. До того ж майже 50% підприємств із промислової переробки плодів та овочів станом на 2004 р. все ще залишались збитковими.

Дослідженнями проблем трансформації економіки України та відповідними перетвореннями підприємств займалися багато вітчизняних вчених, серед яких А. П. Гайдуцький, В. М. Геєць, Л. В. Дейнеко, І. І. Лукінов, Т. Л. Мостенська, О. М. Поляков, П. Т. Саблук, В. М. Яценко та ін. Але реструктуризація в цих працях здебільшого розглядалась в контексті загальних перетворень підприємств. Дослідження різних аспектів реструктуризації в роботах М. Д. Аістової, І. М. Акимової, Т. Г. Беня, О. І. Драган, С. Б. Довбні, В. В. Лавриненка, І. І. Мазур, О. Й. Саврука забезпечили поступове становлення основних позицій цієї нової економічної категорії. Але єдина точка зору, навіть на таке принципове питання, як визначення суті реструктуризації, остаточно все ще залишається несформованою. Все це обумовлює актуальність дослідження. На сьогодні відсутні комплексні дослідження по реструктуризації підприємств конкретних галузей. Вибір для дослідження в якості обєкту реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості обумовлювався як тим, що саме зараз відбувається структурування ринку виробництва та споживання плодоовочеконсервної продукції, на відміну від інших галузей харчової промисловості (хлібопекарська, кондитерська, пивобезалкогольна), де процеси структурування майже закінчилися, так і тим, що в цілому економічних досліджень у сфері промислової переробки овочів та фруктів недостатньо.

Відповідно існує обєктивна потреба у визначенні місця реструктуризації серед інших форм перетворень підприємств, розробки концепції реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості та обґрунтуванні шляхів її здійснення. Недостатня розробка цих проблемних питань в теоретичному та практичному аспекті визначають актуальність теми відповідного дослідження його мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.

Звязок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукової праці факультету економіки та менеджменту Національного університету харчових технологій за темами: “Підвищення ефективності функціонування підприємств харчової та переробної промисловості”, “Удосконалення організаційно-економічного та фінансового механізму харчової промисловості”, “Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів”(номер держреєстрації 0100U000231), де автором запропоновані заходи по реструктуризації видів діяльності та ресурсів переробних підприємств; “Удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційних процесів у харчовій промисловості” (номер держреєстрації 0199U003934), де автором запропоновані заходи щодо реструктуризації виробничого потенціалу переробних підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концептуальних підходів проведення реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості і відповідних практичних рекомендацій щодо її реалізації, як засобу підвищення рівня продовольчої безпеки та добробуту населення.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність розв’язання таких задач:

-

-

-

-

-

-

-

-

Обєктом дослідження є процеси реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості в умовах трансформації економіки України.

Предметом досліджень є концептуальні засади і прикладні аспекти реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є праці класиків економічної науки і вчених-економістів, фахівців у галузі трансформації та реструктуризації, законодавчі і нормативні акти України. При вирішенні поставлених у дисертації завдань застосовувались методи для дослідження і розвитку теоретичних положень щодо здійснення процесу реструктуризації на рівні економічної системи країни та окремих підприємств. Виконані дослідження базувалися на застосуванні методу системного аналізу і синтезу щодо предмета наукового пізнання, методів історичного і логічного аналізу (розділи 1-3), економіко-статистичних методів і прийомів (розділи 2-3). Для обробки економічної інформації, побудови таблиць, графіків, діаграм використовувалися сучасні компютерні технології, вбудовані математичні і статистичні функції Microsoft Excel. Інформаційну базу дослідження складали закони України, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів України, матеріали державної статистичної звітності, статистичні матеріали міністерств та відомств, аналітичні документи, доповіді, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали періодичних видань.

Наукова новизна отриманих результатів. Виконання поставлених завдань наукового дослідження дозволило отримати наступні результати, що відображають елементи наукової новизни:

Вперше: автором визначено функціональні напрямки проведення реструктуризації підприємств, а саме реструктуризація бізнесу (видів діяльності), реструктуризація ресурсів (матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових), реструктуризація систем (маркетингу, менеджменту, корпоративної, виробничої);

запропоновано концепцію реструктуризації плодоовочеконсервної промисловості по групам підприємств, де залежно від рівня їх кризового стану обґрунтовано форми і напрямки реструктуризації.

Удосконалено: визначення сутності реструктуризації та її класифікацію на підставі запропонованих автором функціональних напрямків проведення реструктуризації;

систематизацію критеріїв для діагностики необхідності проведення реструктуризації по кожному із запропонованих автором функціональних напрямків.

Отримали подальший розвиток: теоретичні засади визначення передумов та ролі реструктуризації в загальних трансформаційних процесах та відокремлення її від інших форм перетворень підприємств;

підходи до визначення реструктуризації потужності підприємств плодоовочеконсервної промисловості необхідної для гарантування продовольчої безпеки;

обґрунтування вибору організаційної форми доцільної при корпоративній реструктуризації, а саме холдингів з матричною структурою управління.

Практичне значення отриманих результатів. Полягає у тому, що здобувачем була обґрунтована система конкретних взаємоповязаних заходів та пропозицій по реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості спрямованих на забезпечення їх конкурентоспроможності.

Основні положення дисертації знайшли практичне застосування в роботі підприємств Укрпродспілки Міністерства аграрної політики України (довідка №1461 від 21.12.2005р.), ЗАТ “Чумак”(довідка №186.1 від 19.12.2005р.), консервного заводу науково-дослідного, виробничого агрокомбінату “Пуща-Водиця”(довідка №128/5 від 08.12.2005р.). Результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економічна діагностика”, “Економіка та організація діяльності об’єднань підприємств” (акт впровадження від 22.12.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем. Автору належать усі подані в дисертації та авторефераті наукові результати. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення та ідеї, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача вказаний у переліку основних праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і наукові результати дисертаційного дослідження апробовані в доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: “Сучасні методи створення нових технологій та обладнання в харчовій промисловості” (м. Київ, 2002р.); “Розроблення та виробництво продуктів функціонального харчування, інноваційні технології та конструювання обладнання для перероблення сільгоспсировини, культура харчування населення України” (м. Київ, 2003р.); “Формування та розвиток інноваційних підходів в економіці, науці та освіті” (м. Київ, 2004р.); “Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2005р.); “Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті” (м. Київ, 2006р.); “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (м. Київ, 2006р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 статей у фахових наукових виданнях обсягом 2,0 д.а. та 5 тез доповідей загальним обсягом 0,46 д.а. Загальний обсяг публікацій складає 2,46 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань), та 4 додатків. Повний обсяг основного тексту дисертації становить 211 сторінок компютерного тексту, в т.ч. список використаних джерел - 17 сторінок, додатки - 22 сторінки. Матеріали дисертації містять 30 таблиць, 21 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, об’єкт, предмет і методи дослідження.

У першому розділі “Теоретичні аспекти реструктуризації підприємств” досліджено передумови та роль реструктуризації в загальній трансформації економіки України, що поряд із аналізом підходів до визначення цього терміну в наукових працях дало можливість запропонувати визначення суті цього економічного явища. Виходячи з запропонованого визначення суті реструктуризації, нами уточнена класифікація видів реструктуризації за певними функціональними напрямками її проведення. Проведено групування підприємств плодоовочеконсервної промисловості залежно від необхідності їх реструктуризації і для кожної групи визначені необхідні ступінь, форми та напрямки проведення реструктуризації.

Трансформаційні процеси економіки України обумовили появу різних форм перетворень підприємств (реструктуризація, реінжиніринг, санація та ін.), серед яких найбільш поширеною і навіть універсальною формою перетворень, яка забезпечує адаптацію підприємства до зовнішніх умов господарювання, виявилась реструктуризація. Це було обумовлено особливостями та недоліками структурної реформи на етапі перехідного періоду. В сучасних умовах швидкозмінного зовнішнього середовища, процес реструктуризації набуває не епізодичного, а перманентного та превентивного характеру.

Реструктуризація, як економічне явище та економічна категорія, є порівняно новим предметом наукових досліджень, і усталеного поняття її сутності в економічній літературі все ще остаточно не сформовано. Визначеними на сьогоднішній день можна вважати такі позиції: реструктуризація – це спосіб адаптації до зовнішнього середовища, який відбувається шляхом зміни пропорцій та структур. Важливим питанням при цьому є розшифрування складових реструктуризації, тобто, що саме в діяльності підприємства підпадає під цей процес. Реструктуризація – це зміни структури системи. Якщо під структурою ми розуміємо організаційну структуру, то реструктуризація – це зміна організаційної структури, якщо розглядається структура бізнесу, то реструктуризація – це зміна напрямків та пропорцій бізнесу. Таким чином, залежно від типів структурного зрізу системи виникають і напрямки проведення відповідних їм змін. У зв’язку з цим виникає необхідність визначення основних структурованих систем та функціональних напрямків діяльності підприємства, які в подальшому будуть потребувати реструктуризації. Розглядаючи підприємство, як складноструктуровану систему, яка споживає ресурси (матеріальні, нематеріальні, трудові) та виробляє продукцію або якісь бізнесові послуги, пропонуємо виділити такі складові в межах реструктуризації.

Реструктуризація бізнесу передбачає визначення видів діяльності, структури асортименту, продукції та послуг залежно від кон’юнктури ринку.

Реструктуризація ресурсів це зміна структури матеріальних ресурсів (основних та обігових засобів), трудових та фінансових ресурсів, що обумовлюється реструктуризацією бізнесу та систем.

Реструктуризація систем передбачає структурування систем менеджменту, маркетингу, виробничої та корпоративної, що повязано зі зміною значення окремих функціональних напрямків діяльності підприємства залежно від структурних зрушень на макрорівні.

Узагальнюючи вищесказане, пропонуємо таке визначення суті реструктуризації. Реструктуризація підприємства – це процес, який надає можливість суб’єктам господарювання привести свою діяльність у відповідність до макроекономічних зрушень в економіці країни шляхом зміни структури бізнесу (видів діяльності), ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та оптимізації пропорцій економічних систем (маркетингу, менеджменту, корпоративної та виробничої) з метою забезпечення виживання підприємства та відтворення його конкурентоспроможності на ринку. Спираючись на запропоноване визначення реструктуризації нами уточнена класифікація видів реструктуризації за функціональними напрямками (складовими) реструктуризації.

Особливості реформування плодоовочеконсервної промисловості у 90-х роках минулого століття призвели до диференціації підприємств за рівнем реструктуризації. Нами виділені три групи підприємств в галузі, залежно від їх сучасного стану і необхідності подальшої реструктуризації. Для кожної групи запропонована своя концепція реструктуризації.

1 група – підприємства, які здебільшого вже адаптувалися до ринку і знаходяться в активному стані. Для них актуальна лише оперативна часткова реструктуризація ресурсів (рис.1).

Рис. 1. Схема концепції реструктуризації підприємств першої групи

2 група – підприємства, які знаходяться в стані перманентної реструктуризації і вже частково її здійснили. В межах реструктуризації цих підприємств найбільш важливим є часткова реструктуризація систем та комплексна реструктуризація ресурсів ( рис.2).

Рис. 2. Схема концепції реструктуризації підприємств другої групи

3 група – підприємства, які мають ознаки стратегічної кризи та кризи прибутковості. Реструктуризація цих підприємств повинна бути стратегічно орієнтованою, комплексною та включати в себе і реструктуризацію бізнесу, і реструктуризацію систем, і відповідну реструктуризацію ресурсів (рис.3).

Рис. 3. Схема концепції реструктуризації підприємств третьої групи

В роботі запропоновано варіанти заходів для стратегічної комплексної реструктуризації.

У другому розділі “Аналіз стану реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості в процесі трансформації економіки України” проведені аналітичні дослідження реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості відповідно до запропонованих нами складових реструктуризації (бізнесу, ресурсів та систем), які дали можливість визначити основні тенденції розвитку цього процесу на сучасному етапі.

Починаючи з 2000 р., відбулися суттєві зміни структури виробництва по основним технологічним групам. Фактично зявився новий спеціалізований напрямок бізнесової діяльності – промислове виробництво соків з використанням спрощених технологій на основі переробки імпортних концентратів. Зміни в технології виробництва соків – процес неоднозначний. З одного боку, заводи не переробляють вітчизняну сировину, для вирощування якої Україна має всі природно-кліматичні умови. З іншого боку, в перехідний період під час спаду економіки країни, втрати інтеграційних звязків та сировинної бази цей шлях надав можливість підприємствам накопичити кошти для подальшого створення своєї власної сировинної бази та запровадити традиційні технології виготовлення соків (методом пресування). Відбулось переміщення переробного бізнесу із природнокліматичних сировинних зон до зон споживання готової продукції (великі промислові центри та міста). Таким чином, впровадження нового технологічного процесу обумовило технологічну та територіальну реструктуризацію бізнесу плодоовочеконсервних підприємств.

Низький рівень використання потужності консервних заводів засвідчує, що не тільки оновлення основних засобів, але і їх завантаження є важливою складовою підвищення рівня доходності. Структура асортименту вироблених консервів тісно повязана з умовами формування видової структури сировини, навіть більше ніж з технічними можливостями самого виробництва. Аналіз стану сировинної бази засвідчив наявність таких тенденцій. Сучасний потенціал сировинної бази по овочевих видах культур залишився майже на рівні 1990 р. Враховуючи, що потужності консервних заводів за цей період (1990-2004 рр.) скоротилися приблизно на 25%, пояснювати низький рівень використання потужності різьким скороченням валових зборів не коректно. Основною причиною незавантаженості потужностей в овочевій групі консервів є принципова зміна структури реалізації овочів. Основний виробник (дрібно-товарне виробництво в господарствах населення) орієнтований на продаж своєї продукції на ринках або через торговельну мережу. Використання промислових технологій вирощування овочів, які забезпечують необхідний переробним підприємствам рівень врожаїв та рентабельності сільгосппродукції, в аграрному секторі обмежено. Негативною тенденцією в реструктуризації сировинної бази слід вважати також розбалансування структури посівів та структури потужності переробних підприємств. Вирішити питання структурування посівів за рівнем концентрації, необхідної для промислового вирощування овочів, дотримуючись при цьому видової структури посівів за асортиментними групами та строками дозрівання, якості сировини та надходження продукції до переробних підприємств, можна лише за умови створення консервними заводами власної сировинної бази. Цим шляхом йдуть компанії – лідери (“Чумак”, “Верес”, “Сандора”, ”Златодар”). На відміну від овочевих культур, які є однолітніми насадженнями і структурування яких може відбутися достатньо швидко, структурування садівництва залежно від потреб переробних підприємств потребує більше часу та витрат. Відсутність відповідної реконструкції садів під час кризового періоду позначилась різким скороченням валових зборів плодів та ягід. Якщо переробні підприємства не звернуть увагу на вирішення цієї проблеми негайно, то ситуація не вирішиться і на середньо- та довгострокову перспективу.

Схема реструктуризації кожного підприємства має індивідуальний характер. В дисертаційній роботі було визначено декілька загальних сценаріїв, що зявилися під час проведення реструктуризації підприємств: це укладення орендних договорів зі структурними підрозділами; створення дочірніх фірм; передача, продаж та комерційне використання обєктів соціальної сфери; виділення, продаж непрофільних активів, таких, які не відповідають стратегічній концепції підприємства, підрозділів та видів бізнесу, а також формування великих виробничих комплексів із підприємств, що мають технологічний звязок. Для більшості підприємств одна із провідних тенденцій організаційних змін останніх років – інтеграційна. Досвід реструктуризації систем в компаніях-лідерах засвідчує, що корпоративна реструктуризація відбувається переважно в напрямку формування інтеграційних структур, як вертикальної так і горизонтальної інтеграції. Переважна більшість компаній при цьому за своєю організаційно-правовою формою стали холдингами. Для досягнення відновлення конкурентоспроможності ці підприємства обрали маркетингову стратегію, адекватну умовам ринку, впровадили нові виробничі процеси. Відбулися якісні зміни системи управління та її структури внаслідок введення нових функцій і відповідних служб згідно з ринковими умовами господарювання.

У третьому розділі роботи “ Напрями подальшої реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості” відповідно до результатів аналітичного дослідження запропоновані наступні напрями подальшої реструктуризації плодоовочеконсервних підприємств.

Наявність резервних, законсервованих потужностей на підприємствах галузі обумовлює необхідність їх реструктуризації. У процесі реструктуризації була поставлена задача визначити такий рівень потужності переробних заводів, який повністю забезпечить потреби внутрішнього ринку України у плодоовочевих консервах, тобто визначити межу, нижче за яку подальше скорочення обсягів виробництва за рахунок демонтажу потужностей буде збільшувати залежність України від імпорту цієї продукції, що абсолютно недоцільно, виходячи із природнокліматичних особливостей країни, сприятливих для виробництва плодів та овочів. Користуючись цим концептуальним підходом та обґрунтованими нормами споживання консервованих плодів та овочів в розрахунку на одну людину за рік, кількістю споживачів плодоовочевих консервів, було здійснено розрахунок необхідного рівня потужності плодоовочеконсервних підприємств, обов’язкового для реновації з тим, щоб забезпечити потреби населення України у плодоовочевих консервах за рахунок власних виробників (тобто мінімальний рівень). Дані розрахунків наведені в табл. 1.

При реструктуризації потужностей переробних підприємств необхідно забезпечити збереження великих індустріальних комплексів, розташованих в природнокліматичних зонах овочівництва та садівництва, які формують індустріальну основу промисловості і без яких переробку плодів та овочів можна було б віднести до напівкустарного виробництва. Плодоовочеконсервний комплекс Криму до кризи був найбільш сформованим та структурованим.

Таблиця 1

Розрахунковий рівень потужності по переробці плодів та овочів, (муб.) |

Фактичний обсяг виробництва | Розрахунковий рівень потужності (проект) | Проект до факту, %

1990 | 2003 | 1990 | 2003

Плодоовочеві консерви | 3641 | 1417,3 | 1728 | 47,4 | 121,9

овочеві | 1186 | 222 | 337,5 | 28,5 | 152,0

томатні (без соків) | 350 | 264 | 337,5 | 95,4 | 127,8

фруктові (без соків) | 1034 | 96,3 | 169 | 16,3 | 175,5

Соки натуральні | 1071 | 835 | 884 | 82,5 | 105,9

Його частка у виробництві плодоовочевих консервів становила 10-15% від загального їх виробництва по країні. Нами проведені розрахунки потенційних потужностей плодоовочеконсервних заводів Криму. Ця інформація може бути використана при залученні потенційних інвесторів та пошуку ефективних власників для цих підприємств.

Корпоративна реструктуризація підприємств плодоовочеконсервної промисловості передбачає, в першу чергу, пошук такої організаційної форми, яка б найбільш відповідала їх особливостям та забезпечувала високий рівень продуктивності заводів, завантаження потужності. Огляд сучасних організаційних форм обєднань показує, що вони забезпечують різну щільність інтеграційних звязків, що звичайно позначається на рівні виконання партнерських зобовязань і відповідно доцільності їх використання на плодоовочепереробних підприємствах. Дослідження використання виробничого потенціалу плодоовочеконсервних підприємств показує майже повну залежність їх продуктивності від сировинного фактору. Плодоовочеконсервні заводи мусять вимагати від своїх партнерів виконання таких складних умов постачання сировини, як початок дати поставок та тривалість сезону, ритмічність поставок за добу, якість сировини та її видову структуру, а не тільки загальний обсяг поставок. Витримати всі ці умови в межах лише договірних відносин майже неможливо. Тому для підприємств галузі необхідно впроваджувати таку організаційну форму, яка б забезпечила найбільш щільний і навіть жорсткий тип взаємовідносин, тобто повний контроль. Це можливо за умов переходу від продуктивної контрактації до виробничої інтеграції в межах статутних, а не договірних об’єднань. Саме цей принцип реалізується в такій організаційній формі як холдинг, бо холдингова компанія забезпечує механізм контролю над діяльністю дочірніх компаній через відносини власності (придбання контрольного пакету акцій). На відміну від горизонтально інтегрованих холдингів, які монополізують ринок, вертикально інтегровані холдинги є способом формування та структурування свого власного зовнішнього середовища. Агропромислові вертикально інтегровані холдинги вирішують питання створення своєї сировинної бази та реалізації готової продукції. При цьому ця організаційна форма господарювання (холдинг) забезпечує важелі активного контролю та впливу на свої дочірні сільгосппідприємства, на відміну від договірних, контракційних форм партнерства, що є важливим саме для плодоовочеконсервних заводів. Тому, з нашої точки зору, саме вертикально інтегровані холдинги повинні стати базовою організаційною формою при корпоративній реструктуризації підприємств (особливо великих індустріальних консервних заводів). На підставі проведеного аналізу визначено наступні позитивні сторони холдингів такого типу: можливість вирішення проблеми забезпечення сировиною переробних підприємств; збереження виробленої у сільському господарстві продукції; виготовлення та реалізування кінцевого продукту, за більш конкурентним цінами; забезпечення можливості контролю якості продукції на різних етапах її виготовлення; проведення стратегічних заходів зі зниження витрат; швидка оптимізація асортименту відповідно до кон’юнктури ринку; забезпечення обєктивної характеристики підприємств, що входять до складу холдингу. Вивчений досвід розвитку інтеграційних процесів по вертикалі та горизонталі свідчить про те, що інтеграційні структури, які поєднують у своєму складі усі ланки від виробництва сільськогосподарської продукції до реалізації її користувачам, є більш ефективними та пристосованими до умов ринкової економіки.

У плодоовочеконсервній промисловості реструктуризація відбувалася за двома основними схемами “виробництво-торгівля” та “торгівля-виробництво”. Тобто, в одному випадку, спочатку створювалося виробництво, а потім мережа збуту під це виробництво. В іншому, торговельна компанія із власною мережею реалізації інвестувала або купувала виробничі підприємства (пряма та зворотня інтеграція). При цьому створювались переважно лінійні холдинги, коли материнська компанія купувала контрольні пакети дочірніх компаній. З нашої точки зору, доцільно було б створювати і перехресні та кругові холдинги. Перехресний холдинг виникає у ситуації, коли дочірні компанії взаємно тримають частину своїх акцій одина у одній. Круговий холдинг виникає у разі, коли дочірні компанії володіють акціями материнської (холдингової) компанії, що автоматично переводить дочірні компанії у розряд материнських і материнські – в розряд дочірніх.

У процесі корпоративної реструктуризації важливим є не тільки визначення типу організаційної форми господарювання, але і оптимальної організаційної структури управління. Включення до складу холдингів консервних заводів, торговельних та транспортних організацій, сільгосппідприємств дає можливість зменшити залежність цієї організаційної форми від зовнішнього середовища, але викликає необхідність упорядкування внутрішніх звязків. Поєднання у холдингу багатьох видів виробничої (продуктової) та функціональної діяльності обумовлює функціонування цілої системи взаємозвязків: між дочірніми підприємствами окремих продуктових напрямків (консервними заводами, сільгосппідприємствами, торговельними організаціями); між окремими функціональними підрозділами головної компанії та дочірніх підприємств; між функціональними службами дочірніх підприємств різного продуктового напрямку. Структура управління такими формами повинна поєднати як функціональні, так і продуктові звязки. На підприємствах галузі застосовується лінійно–функціональна структура управління, яка зберігається і при створенні холдингу. При лінійно-функціональній структурі управління функціональні служби окремих дочірніх підприємств звязуються між собою тільки через вищий ланцюг управління головної компанії. Лінійно-функціональна структура управління в плодоовочевих холдингах не відповідає фактично існуючим звязкам, які мають не тільки функціональний, а й продуктовий характер. В науковій роботі обґрунтовано, що найбільш доцільною структурою управління в сучасних умовах є матрична структура, яка координує міжфункціональні і міжгалузеві звязки. Матрична структура впорядковує і скорочує інформаційні потоки та продуктові звязки у процесі керування, зводить до мінімуму негативні наслідки лінійного підпорядкування, прискорює прийняття управлінських рішень.

Проведене дослідження засвідчує, що більшість вітчизняних підприємств упустили найбільш сприятливий час для здійснення структурних перетворень, багато підприємств мають ознаки банкрутства, а у значної частини основні реструктуризаційні заходи розробляються вже в рамках арбітражних процедур. При використанні реструктуризації як превентивного заходу дуже важливим стає відслідковування перших сигналів наявності деструктивних зрушень. З нашої точки зору, для діагностики необхідності проведення реструктуризації доцільно виділити два рівня:

1 рівень – оперативний антикризовий моніторинг – надає можливість встановити факт наявності деструктивних зрушень.

2 рівень – стратегічний антикризовий моніторинг – повинен встановити причини, що викликали ці деструктивні зрушення, та надати більш конкретну інформацію для розробки системи заходів із реструктуризації підприємства.

Встановити факт наявності деструктивних зрушень можливо на підставі проведення традиційного аналізу фінансового стану підприємства. Саме цей аналіз доцільно використовувати для оперативного антикризового моніторингу. Методика аналізу фінансового стану підприємства достатньо розроблена і має визначені загальні підходи. На відміну від оперативного антикризового моніторингу (1 рівень), стратегічний антикризовий моніторинг (2 рівень) ще не сформував усталеної системи критеріїв та показників. Найчастіше використовують традиційний аналіз господарської діяльності підприємства, який не дає можливості діагностувати окремі функціональні напрямки проведення реструктуризації. Виходячи із запропонованих нами в першому розділі роботи функціональних напрямів (складових) реструктуризації, вважаємо доцільним критерії для аналізу ендогенних факторів деструктивних зрушень групувати за такими напрямками: реструктуризація ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), реструктуризація системи менеджменту, реструктуризація корпоративної системи, реструктуризація виробничої системи. До головних екзогенних факторів, що впливають на деструктивні зрушення в межах підприємства, можна віднести параметри попиту та пропозиції, звязки зі спорідненими галузями (інтеграційні процеси), внутрішньогалузеву конкуренцію, дії уряду (в межах податкової, кредитної, митної, правової політики).

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – реструктуризації підприємств, як складової структурних перетворень економіки країни. Вона узагальнює і розвиває наукові дослідження, щодо визначення суті і формування концепції реструктуризації та містить пропозиції стосовно вдосконалення цього процесу з урахуванням специфіки функціонування плодоовочеконсервних підприємств. Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків теоретичного і практичного характеру, основні з яких зводяться до наступного.

1. Дослідження трансформаційних процесів в економіці України показали, що реструктуризація підприємств виступає важливою складовою частиною структурних перетворень і, з одного боку, є наслідком тих процесів, які були ініційовані на макрорівні, а з іншого боку – необхідною передумовою подальшого зростання ефективності виробництва та переходу до економіки сталого розвитку. В сучасних умовах швидкозмінного зовнішнього середовища, процес реструктуризації набуває не епізодичного, а перманентного та превентивного характеру.

2. Аналіз існуючих підходів показує, що більшість визначень поняття реструктуризації мають дуже широкі межі, які ускладнюють відокремлення цього явища від загального трансформаційного контексту. Визначеними на сьогоднішній день можна вважати такі позиції: реструктуризація – це спосіб адаптації до зовнішнього середовища, відбувається адаптація шляхом зміни пропорцій та структур. Важливим питанням при цьому є розшифрування складових реструктуризації, тобто, що саме в діяльності підприємства підпадає під цей процес.

3. Розглядаючи підприємство, як складноструктуровану систему, яка споживає ресурси та виробляє продукцію або якісь бізнесові послуги, пропонуємо виділити такі складові в межах реструктуризації: реструктуризація бізнесу, реструктуризація ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), реструктуризація систем (менеджменту, маркетингу, виробничої та корпоративної). Виходячи із запропонованих функціональних напрямків (складових) проведення реструктуризації, автором уточнена її сутність та класифікація видів.

4. Обґрунтовано концепцію реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості. Для цього автором проведено групування плодоовочеконсервних заводів у залежності від необхідності їх реструктуризації і для кожної групи визначені необхідні ступінь, форми та напрями проведення реструктуризації спираючись на запропоноване визначення її сутності.

5. Проведені аналітичні дослідження реструктуризації підприємств плодоовоче-консервної промисловості встановили погіршення в технологічній та територіальній структурі виробництва плодоовочевих консервів та наявність резервних, законсервованих потужностей, що обумовлює необхідність реструктуризації потужностей консервних заводів. Автором обґрунтовується рівень потужності плодоовочеконсервних підприємств, обов’язковий для реновації з тим, щоб забезпечити потреби населення України у плодоовочевих консервах за рахунок власних виробників. При реструктуризації потужностей переробних підприємств вважаємо необхідним забезпечити збереження великих індустріальних комплексів, розташованих у природнокліматичних зонах овочівництва та садівництва, які формують індустріальну основу промисловості і без яких переробку плодів та овочів можна було б віднести до напівкустарного виробництва. Проведені розрахунки потенційних потужностей плодоовочеконсервних заводів Криму можуть бути використані при залученні потенційних інвесторів та пошуку ефективних власників для цих підприємств.

6. Корпоративна реструктуризація підприємств плодоовочеконсервної промисловості передбачає, в першу чергу, пошук такої організаційної форми, яка б забезпечувала високий рівень продуктивності заводів, завантаження їх потужності. Дослідження використання виробничого потенціалу плодоовочеконсервних підприємств показує майже повну залежність їх продуктивності від сировинного фактору. Тому для підприємств плодоовочевого комплексу необхідно впроваджувати таку організаційну форму, яка б забезпечила найбільш щільний і навіть жорсткий тип взаємовідносин, тобто повний контроль. Це можливо за умов переходу від продуктивної контрактації до виробничої інтеграції в межах статутних, а не договірних об’єднань. Саме цей принцип реалізується в такій організаційній формі як холдинг, бо холдингова компанія забезпечує механізм контролю над діяльністю дочірніх компаній через відношення власності (придбання контрольного пакету акцій).

7. У процесі корпоративної реструктуризації важливим є не тільки визначення типу організаційної форми господарювання, але і оптимальної організаційної структури управління. Включення до складу холдингів консервних заводів, торговельних та транспортних організацій, сільгосппідприємств дає можливість зменшити залежність цієї організаційної форми від зовнішнього середовища, але викликає необхідність упорядкування внутрішніх звязків. Структура управління такими формами повинна поєднати як функціональні, так і продуктові звязки. З нашої точки зору, найбільш доцільною структурою управління в сучасних умовах є матрична структура, яка координує міжфункціональні і міжгалузеві звязки.

8. Проведені дослідження засвідчують, що більшість вітчизняних підприємств упустили найбільш сприятливий час для здійснення структурних перетворень. При використанні реструктуризації як превентивного заходу дуже важливим стає відслідковування перших сигналів наявності деструктивних зрушень. З нашої точки зору, для діагностики необхідності проведення реструктуризації доцільно виділити два рівня: 1-ий рівень – оперативний антикризовий моніторинг – надає можливість встановити факт наявності деструктивних зрушень. 2-ий рівень – стратегічний антикризовий моніторинг – повинен допомогти встановленню причини, що викликали ці деструктивні зрушення та надати більш конкретну інформацію для розробки системи заходів по реструктуризації підприємства.

9. На відміну від оперативного антикризового моніторингу, що базується на аналізі фінансового стану підприємства, стратегічний антикризовий моніторинг ще не сформував усталеної системи критеріїв та показників. Автором запропонована система критеріїв для стратегічного антикризового моніторингу, яка надає можливість не тільки зафіксувати наявність деструктивного зрушення, а і визначити причину, що його обумовлює, за окремими функціональними напрямками реструктуризації та відокремити вплив внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних) факторів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Тези доповідей та матеріали конференцій

1. Оганезов А. В. Оптимізація організаційних форм управління плодоовочеконсервних підприємств // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення”. – К.: НУХТ, 2005. – С. 44 (0,10 д.а.).

2. Оганезов А. В. Особливості реструктуризації підприємств АПК // Матеріали шостої науково–теоретичної конференції “Формування та розвиток інноваційних підходів в економіці, науці та освіті”. – К.: Інститут муніципального менеджменту та бізнесу, 2004. – Ч. 1. – С. 173-177 (0,22 д.а.).

3. Оганезов А. В., Жужукіна Н. І. Особливості реструктуризації плодоовочеконсервної промисловості // Матеріали міжнародної наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів “Сучасні методи створення нових технологій та обладнання в харчовій промисловості”. – К.: НУХТ, 2002.– Ч 1. – С.73. Особисто автора – визначення сутності реструктуризації та групування підприємств плодоовочеконсервної промисловості (0,02 д.а.).

4. Оганезов А. В. Реструктуризація потужностей плодоовочеконсервних підприємств // Матеріали 72-ої наукової конференції молодих вчених “Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті”. – К.: НУХТ, 2006. Ч. 1. – С.38-39 (0,02 д.а.).

5. Оганезов А. В. Стан і проблеми реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості // Тези доповідей Всеукраїнської науково–практичної конференції “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах”. К.: НУХТ, 2006. – С.120-121 (0,10 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Оганезов А.В. Реструктуризація підприємств плодоовочеконсервної промисловості в процесі трансформації економіки України – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Київський національний університет харчових технологій, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено розвязанню теоретичних, інформаційно-методичних та прикладних проблем реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості в процесі трансформації економіки України.

В роботі розглянуто особливості структурних перетворень економіки та реструктуризації підприємств як складової трансформаційних процесів. Автором визначені функціональні напрямки проведення реструктуризації підприємств, на підставі яких уточнено сутність реструктуризації та її класифікацію. Обґрунтовано концепцію реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості. Проведено дослідження особливостей і тенденцій у здійсненні реструктуризації підприємств плодоовочеконсервної промисловості, що надало можливість визначити напрями подальшого розвитку цього процесу. Обґрунтовано необхідність реструктуризації потужності консервних заводів, здійснено відповідні розрахунки. Запропоновано оптимізацію організаційних форм та структури управління в межах корпоративної реструктуризації та систематизовано критерії діагностики проведення реструктуризації підприємств.

Ключові слова: економіка підприємства, реструктуризація, концепція, плодоовочеконсервні підприємства, продуктивність, організаційні форми, оптимізація, адаптація, система критеріїв.

АННОТАЦИЯ

Оганезов А.В. Реструктуризация предприятий плодоовощеконсервной промышленности в процессе трансформации экономики Украины. – Рукопись

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Киевский национальный университет пищевых технологий, Киев, 2006.

Диссертация посвящена решению теоретических, информационно-методических и прикладных проблем реструктуризации предприятий плодоовощеконсервной промышленности в процессе трансформации экономики Украины.

Исследование трансформационных процессов в экономике Украины показали, что реструктуризация предприятий выступает важной составляющей структурных преобразований, и с одной стороны, обусловлена теми процессами, которые были инициированы на макроуровне, а с другой стороны, сама является необходимой предпосылкой дальнейшего роста эффективности производства. Анализ существующих научных подходов показал, что большинство определений понятия реструктуризации имеют очень широкие границы, которые усложняют выделение этого явления из общего трансформационного контекста. Общепринятыми на сегодняшний день можно считать такие позиции: реструктуризация - это способ адаптации к внешней среде, происходит адаптация путем изменения пропорций и структур. Не определенным является вопрос составляющих этого процесса на предприятиях. Нами предложено выделять такие составляющие реструктуризации: реструктуризация бизнеса, реструктуризация ресурсов (материальных, трудовых, финансовых), реструктуризация систем (корпоративной, производственной, менеджмента, маркетинга). Исходя из предложенных функциональных направлений уточнена сущность реструктуризации и классификация её видов. При разработке концепции реструктуризации проведена группировка предприятий плодоовощеконсервной промышленности в зависимости от необходимости их реструктуризации и в каждой группе определена необходимая степень, формы и направления реструктуризации.

На основании проведенного анализа современного уровня реструктуризации плодоовощеконсервных предприятий в работе обосновано необходимость реструктуризации мощностей консервных заводов и проведены