КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ПИРІГ Ігор Володимирович

УДК 343.13

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ

ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ РОЗКРАДАНЬ ВАНТАЖІВ

НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Спеціальність 12.00.09 _кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Кузьмічов Володимир Сергійович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

проректор

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Академії правових наук України

Шепітько Валерій Юрійович,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент

Садченко Олександр Олексійович,

Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістичних експертиз навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів

Провідна установа:

Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра криміналістики, Міністерство внутрішніх справ України (м. Харків)

Захист відбудеться 22 вересня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1).

Автореферат розісланий “28” липня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку України відбуваються великі політичні, економічні та соціальні перетворення. Розвиток цих відносин проходить у складних умовах, які характеризуються кількісними та якісними змінами злочинності, криміналізацією різних сфер економіки. На сьогодні в економіці України залізничний транспорт залишається одним з основних. Обіги перевезень вантажів і пасажирів у період з 1998 по 2005 рр. підвищилися, що призвело до ускладнення криміногенної обстановки. Найбільш розповсюдженими злочинами на залізничному транспорті, за даними Міністерства внутрішніх справ (близько 12 % за підсумками 2005 р.), залишаються розкрадання вантажів. Тому проблема забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті в умовах постійного зростання перевезень, набуває важливого державного значення.

Аналіз діяльності транспортної міліції України свідчить, що криміногенна ситуація на залізниці залишається складною. Так, з 10948 злочинів, загальнокримінальної спрямованості, вчинених на залізничному транспорті в 2005 р., залишилось нерозкритими 672. Із них крадіжок вантажів зареєстровано 1296, з яких розкрито – 919, тобто нерозкритими залишається 29 %. До причин низької ефективності розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті відносяться, по-перше, специфіка роботи залізничного транспорту і пов’язані з цим особливості вчинення та приховування злочинів; протяжність території залізниці, цілодобовий режим роботи транспорту, швидке пересування вантажів ускладнює встановлення точного місця викрадення вантажу, свідків та очевидців й інших обставин. По-друге, недоліки в роботі дізнання та слідства, що виникають внаслідок некваліфіковано проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, і неповного використання при їх проведенні науково-технічних засобів. По-третє, відсутність на сьогодні науково обґрунтованих рекомендацій щодо використання спеціальних знань при розслідуванні кримінальних справ за фактами розкрадання вантажів.

Складність розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті зумовлена великою кількістю складних машин і пристроїв, що впливають на механізм вчинення злочину та утворення слідів, специфічних тільки залізничному транспорту. Виходячи з цього, спеціальні знання необхідні як в галузі техніки, так і в галузі криміналістики, а саме в специфіці виявлення, вилучення, дослідження слідів, що виникають при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Питанням розслідування злочинів на залізничному транспорті приділялась належна увага з боку вчених-криміналістів. Ними розроблені методики розслідування крадіжок з нерухомого потягу, розслідування розкрадань з контейнерних майданчиків, тактичні положення проведення окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених на залізниці тощо. Але в даних роботах лише згадується про спеціальні знання без ретельної розробки наукових рекомендацій і методики використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.

Питання використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, розглядалися вченими-криміналістами колишнього СРСР: Аверьяновою Т.В., Арокцером Л.Є., Арсеньєвим В.Д., Бєлкіним Р.С., Вінбергом А.І., Грамовичем Г.І., Дуловим А.В., Ейсманом О.О., Зуєвим Є.І., Іщенком Є.П., Іщенком П.П., Маховим В.І., Селівановим М.О., Сорокотягіним І.М., Строговичем М.С., Шикановим В.І., Шляховим О.Р. В Україні цим проблемам присвячені роботи: Бахіна В.П., Берназа В.Д., Волобуєва А.Ф., Галагана В.І., Гончаренка В.Г., Журавля В.А., Іщенка А.В., Кириченка О.А., Клименко Н.І., Коваленка Є.Г., Коновалової В.О., Костицького М.В., Кузьмічова В.С., Лисиченка В.К., Лукашевича В.Г., Лук’янчикова Є.Д., Матусовського Г.А., Перебитюка М.В., Романюка Б.В., Садченка О.О., Салтевського М.В., Сегая М.Я., Тіщенка В.В., Фридмана І.Я., Циркаля В.В., Шепітька В.Ю. та інших. Однак особливості використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті в цих роботах розкриті недостатньо повно. Викладене й зумовило вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ та Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № від 25 грудня 2000 р. та відповідає Тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 рр., яка затверджена наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років.”.

Мета і завдання дослідження полягає у тому, що, використовуючи теоретичні положення кримінального процесу, криміналістики, природничих та інших наук, а також відомостей сучасної експертної та слідчої практики розробити теоретичну концепцію та практичні рекомендації щодо ефективного використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:

– сформулювати авторське поняття спеціальних знань на підставі сучасних теоретичних положень криміналістики та в умовах реформування кримінально-процесуального законодавства;

– класифікувати спеціальні знання, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;

– визначити форми спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні злочинів на залізничному транспорті;

– виділити суб’єктів, які використовують спеціальні знання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;

– окреслити коло питань, що вирішуються шляхом використання спеціальних знань;

– визначити спеціальні знання, що використовуються при виявленні ознак розкрадання та порушенні кримінальної справи;

– визначити види спеціальних знань, що використовуються при: а) встановленні місця викрадення вантажу; б) місця знаходження вантажу; в) виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин.

– окреслити основні напрямки вдосконалення використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.

Об’єктом дослідження є діяльність органів досудового розслідування по використанню спеціальних знань у кримінальному судочинстві.

Предметом дослідження є спеціальні знання, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті.

Методи дослідження складають комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, обраних відповідно до поставлених у роботі мети і завдань, з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. Зокрема, використання методів формальної логіки дозволило детальніше усвідомити сутність спеціальних знань, виявити їх ознаки і особливості, причини, що впливають на види і форми використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів. Системний підхід уможливив розглянути спеціальні знання у сукупності усіх складових: теоретичних знань, практичних вмінь та навичок, а також надав можливість проаналізувати положення чинного законодавства. Порівняльно-правовий метод використовувався для вивчення чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері використання спеціальних знань на основі порівняння з законодавством Росії, Узбекистану, Казахстану. Методи соціології застосовувалися при вивченні діяльності з використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів і узагальненні її результатів шляхом анкетування та інтерв’ювання слідчих, експертів, працівників органів дізнання. Це дало можливість розкрити діалектику взаємозв’язку між спеціальними знаннями і досудовим розслідуванням, дослідити тенденції їх подальшого удосконалення і розвитку. Методи статистики використовувалися для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.

Правову базу дослідження складають Конституція України, Закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, що регулюють суспільні відносини у сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених щодо досліджуваної проблеми, при опрацюванні яких був застосований комплексний міжгалузевий підхід.

Емпіричну базу дослідження складають результати анкетування 164 співробітників органів дізнання, 138 слідчих і 65 експертів-криміналістів транспортної міліції; вивчення 220 % кримінальних справ, розслідуваних слідчими Лінійних управлінь на Південно-Західній та Придніпровській залізницях МВС України на транспорті за період з 1996 по 2005 рр.; аналіз зведених статистичних даних “Про результати службової діяльності науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ України” за 1999-2005 рр. При підготовці дисертації використовувався власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста Лінійного управління на Придніпровській залізниці МВС України на транспорті з 1993 по 1999 рр. та шестирічний досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні досліджені спеціальні знання, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Проведеним дослідженням сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій, які в своїй сукупності мають значення для криміналістичної науки, експертної та слідчої практики, в тому числі:

вперше:

– надана класифікація суб’єктів використання спеціальних знань та визначена роль кожного з них при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;

– визначені види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;

– окреслено коло питань, що вирішуються шляхом використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті;

– визначені й описані способи розкриття запірно-пломбувальних пристроїв, засоби та методи виявлення ознак, що вказують на порушення їх цілісності;

– запропоновано алгоритм дій спеціаліста при огляді місця події в залежності від об’єктів, що оглядаються під час розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті;

– обґрунтована необхідність залучення спеціалістів під час проведення обшуку та допиту при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Розроблений алгоритм дій спеціаліста при проведенні обшуку та допиту;

удосконалено:

– визначення понять “спеціальні знання”, “спеціаліст”, “експерт”, “обізнана особа”, що вживаються в законодавстві та спеціальній літературі;

– законодавство України, що регулює процес використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві;

набули подальшого розвитку:

– пропозиції щодо введення у кримінальний процес нової форми використання спеціальних знань – допиту обізнаної особи;

– положення щодо необхідності призначення експертизи до порушення кримінальної справи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висвітлені в роботі положення та рекомендації використовуються для вдосконалення розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті (акт впровадження Лінійного управління на Придніпровській залізниці МВС України на транспорті від 20 травня 2005 р.). Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні та підготовці навчально-методичних матеріалів по дисципліні “Криміналістика” (акт впровадження від 2 листопада 2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедр криміналістики Київського Національного університету внутрішніх справ і Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на: міжвідомчій науково-практичній конференції “Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: проблеми та шляхи подолання” (м. Львів 24-25 січня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві” (м. Харків 14-15 березня 2003 р.), всеукраїнському науково-практичному семінарі “Використання інформаційно-технічних засобів підрозділами МВС для розкриття і розслідування злочинів” (м. Дніпропетровськ, 27 листопада 2004 р.), 4-й міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів та слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 30 квітня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Використання дактилоскопічної інформації у розкритті та розслідуванні злочинів: проблеми та шляхи вдосконалення” (м. Київ, 29-30 вересня 2004 р.), всеукраїнських науково-практичних семінарах “Актуальні проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 28 травня 2004 р., 27 травня 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у десяти наукових статтях, сім із яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації визначається її метою та завданнями і композиційно складається із вступу, двох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 201 сторінка, із них основний текст викладено на 169 сторінках, список використаних джерел (198 найменувань) – 20 сторінок, додатки – на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; вказується на його зв’язок з науковими програмами та планами; визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання, наукова новизна; практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання; апробація результатів дослідження та її структура.

Розділ перший “Сутність використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” проводиться ґрунтовний аналіз висловлених в науковій літературі точок зору щодо сутності поняття “спеціальні знання”, відмічається, що у теорії кримінального процесу та криміналістики одночасно вживаються терміни “спеціальні знання” і “спеціальні пізнання”. Вживаючи ці терміни, вчені вкладають в них однаковий зміст, іноді не пояснюючи цього. Дисертант підтримує думки науковців (Г.І. Грамовича, В.М. Махова, Б.В. Романюка, М.В. Салтевського та інших), які вважають термін “спеціальні знання” більш обґрунтованим.

У результаті аналізу наукових джерел встановлено, що серед вчених немає одностайної думки з приводу визначення поняття “спеціальних знань”, що використовуються у кримінальному судочинстві. В дисертації наводяться точки зору вчених з приводу визначення поняття “спеціальні знання”, проводиться дискусія з приводу сутності, мети, завдань спеціальних знань. Здобувач приходить до висновку, що більшість висловлених науковцями думок досить повно відбивають суть, структуру, мету та напрямки використання спеціальних знань. Базуючись на працях вчених-криміналістів, дисертант виділяє основні критерії, що використовуються при визначенні поняття “спеціальних знань”, а саме: а) спеціальні знання не є професійними для слідчого, працівників органів дізнання, прокурора, судді; б) спеціальні знання повинні базуватись на досягненнях науки і не можуть бути загальновідомими; в) за способом отримання спеціальні знання набуваються шляхом теоретичного засвоєння певної інформації або періодичними практичними заняттями окремим видом роботи. Тобто поняття “спеціальні знання” охоплює також практичні вміння і навички; г) загальна мета використання спеціальних знань – сприяння вирішенню завдань кримінального судочинства. За даними проведеного опитування 92слідчих і 95експертів-криміналістів вважають зазначені критерії основними для характеристики поняття спеціальних знань. Узагальнюючи зазначене, здобувач визначає спеціальні знання як сукупність теоретичних знань і практичних умінь та навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті спеціальної теоретичної підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів. Запропоноване визначення принципово не відрізняється від висловлених попередніми науковцями, але, на думку дисертанта, більш коротко й точно розкриває зміст поняття “спеціальні знання”.

У сучасній науковій літературі зустрічається вживання термінів “використання” і “застосування” по відношенню до будь-яких об’єктів, предметів, процесів, явищ тощо. Нема єдиної думки з приводу вживання цих термінів і у вчених-криміналістів по відношенню до спеціальних знань. Більшість науковців не приділяють увагу розмежуванню цих понять. На думку дисертанта, в якості критерію відмежування цих термінів треба ставити об’єкт, по відношенню до якого проводяться дії. Якщо об’єкти не матеріальні (ідеальні), треба вживати термін “використання”, а якщо матеріальні – “застосування”. Знання – це інформація про світ, яка існує у формі певної суб’єктивної реальності, ідеальний образ дійсності, тому по відношенню до них треба вживати термін “використання”.

Що стосується класифікації видів спеціальних знань, які використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів, то її розробці з боку науковців на сьогодні не приділялось достатньої уваги. В роботах Г.А. Кушніра, А.В. Сергунова, Є.М. Котова та інших лише згадується про окремі види спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Узагальнюючи думки науковців щодо видів спеціальних знань, в результаті аналізу матеріалів опитування слідчих транспортної міліції та кримінальних справ, дисертантом запропонована класифікація спеціальних знань в залежності від: а) суб’єктів використання спеціальних знань: органом дізнання, слідчим, спеціалістом, експертом, обізнаними особами; б) етапів розслідування кримінальної справи: під час перевірки заяв і повідомлень про злочин та порушенні кримінальної справи, при встановленні місця викрадення вантажу; при виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин, при розшуку викраденого вантажу; в) способу розкрадання: під час завантаження та розвантаження вагонів на станціях, з рухомого складу, під час комерційного огляду, усунення технічних несправностей і технічному огляді вагонів, у процесі сортування вагонів; г) виду вантажів, що перевозяться та викрадаються: нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, товарів побутового призначення, металів і металевих виробів (труб, прокату, металоконструкцій, феросплавів тощо), автомототехніки, сільськогосподарської продукції та продуктів харчування тощо.

У підрозділі 1.2. “Форми спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” розглядається дискусійне серед науковців поняття процесуальної регламентації, змісту та класифікації форм спеціальних знань. Ряд науковців наводить різні переліки форм спеціальних знань. Це пояснюється тим, що форми використання спеціальних знань належним чином не врегульовані кримінально-процесуальним законодавством. Дисертант вважає правильною позицію тих вчених (Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, Є.І. Зуєв, В.К. Лисиченко, Б.В. Романюк, І.М. Сорокотягін, В.В. Циркаль та інші), які поділяють форми використання спеціальних знань на дві групи: процесуальні та непроцесуальні. До основних процесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: безпосереднє використання їх органами дізнання, слідчим, прокурором, судом; участь спеціаліста при проведенні слідчих дій; проведення судових експертиз. До непроцесуальних форм використання спеціальних знань треба відносити: проведення ревізій, консультації з фахівцями з питань, що потребують використання спеціальних знань; довідкову допомогу; відомчі розслідування, перевірки, що проводяться працівниками різних відомств та інспекцій; проведення попередніх (до порушення кримінальної справи) досліджень об’єктів; надання кваліфікованої допомоги в підготовці технічних засобів; використання допомоги обізнаних осіб при проведенні оперативно-розшукових заходів. Що стосується “непроцесуальних” форм спеціальних знань, здобувач погоджується з думками вчених (В.К. Лисиченка, В.В. Циркаля,  Б.В. Романюка та інших) щодо неможливості непроцесуального їх використання у кримінальному процесі. Тому це питання повинно бути врегульовано у кримінально-процесуальному законодавстві введенням терміну “фахівець” або “обізнана особа”, який визначав би особу, що бере участь в “непроцесуальних” діях із залишенням функцій спеціаліста – участь у проведенні слідчих дій і експерта – проведення експертизи. Вважаючи, що термін “обізнана особа” здавна вживався у теорії кримінального судочинства, дисертант вважає його більш обґрунтованим. Автор пропонує доповнити КПК України нормою наступного змісту: “Обізнаною є особа, яка володіє спеціальними знаннями і надає органам дізнання, слідчому, прокурору, судді чи суду консультації з питань, що потребують використання спеціальних знань; кваліфіковану допомогу в підготовці технічних засобів; довідкову допомогу; проводить відомчі розслідування, перевірки в межах різних відомств й інспекцій, а також надає допомогу під час проведення оперативно-розшукових заходів уповноваженим на те особам”.

Також дисертант пропонує ввести нову процесуальну форму використання спеціальних знань – допит обізнаної особи. За результатами проведеного нами опитування підтримали зазначений вид допиту 85слідчих. Крім того 60з числа опитаних вже допитували обізнаних осіб в якості свідків. З урахуванням зазначеного вище, пропонується доповнити КПК України статтею під назвою “Допит обізнаної особи” і викласти її в такій редакції: “Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя можуть допитати обізнану особу з питань, що виникають під час розслідування або судового розгляду та потребують використання спеціальних знань. Обізнана особа попереджується про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань”.

Розглядаючи форми фіксації діяльності спеціаліста під час участі у проведенні слідчих дій, здобувач зазначає, спеціаліст повинен більшою мірою користуватись своїми правами, що прямо передбачені ст. 128№ КПК України: “спеціаліст вправі: ... робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів”. Тобто всю інформацію, що міститься в роз’ясненнях слідчому, довідках, результатах дослідження виявлених слідів, яка, як правило, носить діагностичний характер, а також висунуті версії про механізм утворення слідів та події у цілому, спеціаліст може і повинен відобразити у заяві в заключній частині протоколу. На нашу думку, будь-які судження, версії, припущення спеціаліста про обставини, що підлягають встановленню, засновані на використанні його спеціальних знань і можуть сприяти розкриттю та розслідуванню злочину, повинні бути зафіксовані у протоколі слідчої дії.

Теорія та практика розслідування кримінальних справ і пропозиції науковців щодо можливості призначення експертизи до порушення кримінальної справи є переконливими і не викликають сумніву. Тому дисертант пропонує внести до КПК України відповідні зміни, які б дозволяли проведення експертизи для з’ясування обставин, необхідних для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

На підставі вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування слідчих дисертант визначає, що найбільш розповсюдженими експертизами при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті є: а) криміналістичні: трасологічна (слідів зламу та інструментів, запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток, рук та взуття людини); технічна експертиза документів (накладної, дорожньої відомості, вагонного та натурного листів, акту загальної форми, комерційного акту, облікових книг, тощо); почеркознавча експертиза; експертиза матеріалів і речовин (волокон, нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, металів та сплавів, речовин, що містять спирт, полімерів, пластмас, скла тощо); б) технічна; в) бухгалтерська; г) товарознавча; д) судово-медична експертиза речових доказів; е) ґрунтознавча.

У підрозділі 1.3. “Суб’єкти, які використовують спеціальні знання при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” дисертант визначає, що для практики використання спеціальних знань найбільш правильною є класифікація суб’єктів використання спеціальних знань в залежності від дій, в яких вони беруть участь: експерт – у проведенні експертизи; спеціаліст – у виконанні всіх процесуальних дій, за винятком проведення експертизи; “обізнана особа” – у виконанні всіх непроцесуальних дій.

Далі у дисертації розглядаються види спеціальних знань та форми їх використання в залежності від суб’єктів, які беруть участь у розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Слідчий, який спеціалізується на розслідуванні розкрадань вантажів, повинен володіти спеціальними знаннями, котрі можна поділити на дві групи: а) спеціальні знання з розділу науки криміналістики – криміналістичної техніки; б) спеціальні знання, що стосуються залізничного транспорту: організації роботи по перевезенню вантажів; найменування, кількості та структури різних служб залізничного транспорту; підрозділів залізниці, що займаються проведенням службових розслідувань за нестачею вантажу; основних підприємств та організацій вантажовідправників і вантажоодержувачів; технологічного процесу роботи вантажного двору, товарної контори, тощо; назви, будови та розташування залізничних колій; видів вагонів, що знаходяться в експлуатації на залізниці; видів документів, що заповнюються при одержанні, відправленні та видачі вантажу; основних нормативних актів, що регламентують перевезення вантажів і т.п.

У науковій літературі існує багато думок по відношенню до особи спеціаліста. Дискусії між науковцями виникають з приводу різних питань: компетенції спеціаліста, його процесуального статусу, видів діяльності, об’єму й якості спеціальних знань, якими він володіє тощо. У зв’язку з цим існує багато різних визначень поняття “спеціаліст”. До того ж досі не існує цієї дефініції і в кримінально-процесуальному законодавстві. На основі сформульованих нами раніше термінів “спеціальні знання” та “обізнана особа” пропонуємо наступне визначення: “Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та залучається органом дізнання, слідчим або судом для надання їм допомоги при проведенні слідчих чи судових дій”. В цьому визначенні не обмежуються види спеціальних знань, що можуть бути використані. Вони визначаються особою, що проводить дізнання та слідчим при проведенні слідчих дій і суддею або складом суду при проведенні судових дій. Непроцесуальна допомога при розслідуванні, за нашою концепцією, входить у компетенцію “обізнаних осіб”.

Головним критерієм підбору спеціалістів для участі в слідчих діях – наявність у них відповідних спеціальних знань. При розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті частіше за все залучається до проведення слідчих дій спеціаліст-криміналіст. Він повинен володіти, по-перше, спеціальними знаннями в різних галузях криміналістики. По-друге, спеціаліст-криміналісту необхідно знати основи кримінально-процесуального законодавства та криміналістики, а саме порядок проведення слідчих дій; правовідносини дізнавача та слідчого зі спеціалістом на підготовчій стадії слідчої дії, робочому та заключному етапах; тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій тощо. На жаль, кількість спеціалістів-криміналістів органів внутрішніх справ, які мають вищу юридичну освіту, на сьогодні незначна. Саме фахова підготовка експертів-криміналістів у навчальних закладах системи МВС поєднує необхідні для спеціаліста юридичні та спеціальні знання. По-третє, вважаючи складність розслідування злочинів даної категорії, бажано залучати найбільш досвідчених криміналістів, які мали б досвід роботи та знали специфіку роботи по виявленню, вилученню та фіксації фактичних даних при проведенні слідчих дій, пов’язаних з розкраданням вантажів.

У залежності від видів необхідних спеціальних знань і ситуації, що склалася при розслідуванні, в якості спеціалістів також можуть залучатись представники інших професій: наукові співробітники різних галузей, біологи, товарознавці, інженери, технологи, механіки залізничної колії, а також спеціалісти різних служб залізниці: чергові по станції, прийомоздавачі вантажів, оглядачі вагонів, оператори сортувальних дільниць, електромеханіки дистанцій сигналізації та зв’язку, комерційні ревізори та інші. Вони не можуть замінити спеціаліста-криміналіста при проведенні слідчих дій і залучаються поряд з ним.

Розділ другий “Використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Використання спеціальних знань при виявленні ознак розкрадання та порушенні кримінальної справи” дисертант розглядає спеціальні знання, що використовуються при збиранні матеріалів, достатніх для порушення кримінальної справи. Зосереджується увага на сучасних способах розкрадань вантажів, бо від цього залежить діяльність слідчого щодо належної організації розслідування злочинів, видів і форм спеціальних знань, що потрібно використовувати під час розслідування.

Серед перевірочних дій до порушення кримінальної справи велике значення має огляд та вивчення перевізних документів. Дослідження інформації, яка в них міститься, а також реквізитів документів потребує спеціальних знань, що стосуються: порядку заповнення документів, обов’язків посадових осіб, які їх заповнюють; термінології, що використовується на залізничному транспорті; виявлення ознак підробки документів. Зазначені спеціальні знання може використовувати слідчий самостійно, або залучати до огляду документів відповідних спеціалістів.

Значна частина підрозділу роботи приділяється аналізу використання спеціальних знань при огляді місця події. Участь спеціаліста-криміналіста при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті вкрай необхідна. Його дії починаються на підготовчій стадії огляду місця події і закінчуються в заключній стадії – фіксації результатів слідчої дії. Дії спеціаліста-криміналіста на місці події мають свої особливості в залежності від видів вагонів, що використовуються для перевезення вантажів на залізничному транспорті, місця вчинення злочину, характеру та кількості викраденого вантажу, способу викрадення та інших чинників. У дисертації визначено коло осіб, які можуть бути залучені в якості спеціалістів, а також послідовність і обсяг виконуваних ними дій. Дисертант звертає увагу на незадовільний стан, що існує на практиці при виявленні та вилученні слідів пальців рук при огляді місця події.

Однією з перевірочних дій для встановлення ознак розкрадання є призначення та проведення відомчої експертизи. При цьому залучаються відповідні фахівці: експерти-товарознавці, представники інспекцій по якості товару, санітарно-епідеміологічного нагляду та інших організацій.

У підрозділі 2.2. “Використання спеціальних знань при встановленні місця викрадення та знаходження вантажу” дисертант наголошує на великому значенні для розслідування встановлення місця викрадення вантажу. В більшості випадків при розслідуванні розкрадань вантажів на залізниці воно не збігається з місцем виявлення слідів і проведення огляду рухомого складу.

Для встановлення місця викрадання використовують результати огляду місця події із залученням спеціаліста. Негативне становище в практичній діяльності транспортної міліції склалося при закріпленні слідів біологічного походження для виявлення та фіксації яких необхідно залучення відповідного спеціаліста. Про місце вчинення розкрадання роблять висновки шляхом дослідження слідів, залишених у вагоні. Важливим для встановлення місця вчинення розкрадання є огляд, попереднє дослідження та криміналістична експертиза запірно-пломбувальних пристроїв.

В результаті узагальнення матеріалів кримінальних (вивчення 86 протоколів оглядів місця події, пов’язаних з розкриттям ЗПП) справ здобувач визначає наступні способи їх розкриття злочинцями: а) розпил у місці з’єднання стійки та втулки з наступним з’єднанням шляхом зварювання чи склеювання (23; б) розрубування чи розпилювання тросу у будь-якому місці з наступним з’єднанням шляхом скручування, зварювання тощо (58; в) розкручування тросу по дротах з наступним їх витягуванням по одному з тіла ЗПП (7; г) робляться отвори на основах втулки, біля вхідного чи вихідного отворів механізму запирання, шляхом свердління, через які будь-яким зручним предметом (сталева проволока, свердло, шило, тощо) діють на притискні кулі чи пружину, послаблюючи їх дію на трос. Після цього виймають трос (12

При вивченні матеріалів кримінальних справ дисертантом встановлено, що експертиза ЗПП призначається завжди при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Але науковцями методика її проведення розроблена недостатньо повно. Дисертантом вдосконалена методика дослідження ЗПП та спірні моменти, що виникають при її проведенні. Інформація, отримана після огляду та дослідження ЗПП, відіграє велику роль для встановлення місця вчинення злочину.

Автором розглядається дискусійне серед науковців питання щодо можливості вивчення експертом матеріалів кримінальної справи. Здобувач підтримує думки А.І. Вінбенга, З.М. Соколовського та інших вчених, які не обмежують права експерта при ознайомленні з матеріалами справи. Висновок експерта засновується виключно на його спеціальних знаннях, а не на враженні від матеріалів справи. Інша справа в тому, що саме слідчому, який більш за всіх суб’єктів досудового розслідування обізнаний у матеріалах справи, легше вибрати з них ті дані, які цікавлять експерта. Це заощадить час, відведений експерту на проведення дослідження.

Велике значення для встановлення місця викрадення вантажу має розшифровка швидкостемірних стрічок. Огляд розшифровки швидкостемірної стрічки проводиться з залученням в якості спеціаліста техніка-шифрувальника.

Знайдення місця викрадення сприяє іншому важливому завданню розслідування – розшуку місця знаходження вантажу. В ситуації, коли затриманий злочинець, найважливішою слідчою дією, що сприяє розшуку викраденого вантажу є допит підозрюваного. В якості спеціалістів при допиті можуть бути запрошені особи, які володіють технологічним процесом проведення та оформлення робіт та спеціальною термінологією, що використовується на залізничному транспорті. Ними можуть бути працівники управлінь, начальники відділів і служб; начальники станцій, товарних контор, вантажних дворів; інженери-технологи, інженери засобів сигналізації, централізації та блокування, інженери-механіки залізничного складу тощо; товарознавці, які мають спеціальні знання щодо характеристик викраденого товару; працівники фінансових відділів, бухгалтери; криміналісти, які володіють спеціальними знаннями в галузях трасології, технічного дослідження документів, почеркознавства, дактилоскопії; оператори технічних засобів фіксації – відео- та звукозаписуючої апаратури. Допомога спеціаліста також потрібна при використанні таких тактичних прийомів, як пред’явлення речових доказів підозрюваному чи обвинуваченому, в тому числі висновку експертизи, допиті на місці події.

Важливою слідчою дією для виявлення викраденого вантажу є обшук. Дисертантом окреслені основні напрямки залучення спеціалістів для проведення обшуку при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті: для консультації відносно питань, що цікавлять слідство; пошуку предметів, що могли застосовуватись для зламу перешкод при проникненні до вантажу; пошуку викраденого вантажу; їх опису та вилучення, а також для фіксації ходу слідчої дії. Допомога спеціаліста необхідна також при відібранні об’єктів, які потім можуть бути використані в якості зразків при призначенні та проведенні експертиз: трасологічної, технічного дослідження документів, почеркознавчої, що призначаються частіше по даній категорії злочинів. Зберігаються традиційні задачі спеціаліста щодо уточнення змісту протоколу, корегування складених схем і планів, здійснення фотозйомки та відеозапису.

Для проведення обшуку частіше залучаються спеціалісти-криміналісти. Також можуть бути залучені інженери з техніки безпеки для відповідних консультацій, якщо обшук проводиться на підприємствах об’єктів залізничного транспорту – цехах локомотивного та вагонного депо, вантажних та контейнерних майданчиках тощо. При пошуку вантажу в якості спеціалістів можуть бути залучені представники заводу-виробника продукції чи вантажовідправника для визначення приналежності знайденого при обшуку товару до викраденого.

Таким чином, при встановленні місця знаходження вантажу відіграють значну роль такі слідчі дії як огляд місця вчинення злочину, допит, обшук, призначення та проведення експертизи. Для підвищення ефективності слідчих дій необхідно використання широкого кола спеціальних знань у формі консультаційної допомоги обізнаних осіб на підготовчій стадії, залучення відповідних спеціалістів до їх проведення, а також використання спеціальних знань експертів у формі проведення експертизи.

У підрозділі 2.3. “Використання спеціальних знань при виявленні та розшуку особи, що вчинила злочин” дисертант за результатами вивчення матеріалів кримінальних справ робить висновок, що у 75% випадках початкового етапу розслідування складається ситуація, пов’язана з відсутністю будь-яких даних про особу викрадача.

При вирішенні питання щодо встановлення та розшуку особи злочинця, спеціальні знання використовуються органом дізнання, слідчим, спеціалістами, експертами та обізнаними особами у всіх формах. Використання спеціальних знань при розслідуванні допомагає слідчому та співробітникам органів дізнання у таких випадках: при організації розшуку по “гарячих” слідах; під час дослідження матеріальних слідів злочину безпосередньо на місці їх виявлення; при встановленні даних про особу при проведенні експертиз; під час складання суб’єктивних портретів у ході опитування свідків та очевидців; для негласного спостереження за місцями можливої появи злочинців із застосуванням фото-, відеоапаратури; для формування та використання бази даних криміналістичних обліків і користування нею.

Одним з важливих методів виявлення злочинця є аналіз матеріальних об’єктів. Шляхом їх аналізу можна встановити: фізичні дані злочинця, вміння і навички застосування ним певних знарядь та технічних засобів, досвід вчинення злочинів, нахили та звички людини, тощо. Матеріальні об’єкти досліджуються при проведенні слідчого огляду з залученням спеціалістів. Встановити дані про особу злочинця можливо з використанням спеціальних знань у формі проведення експертиз, в основному неідентифікаційних.

Коли при проведенні оперативно-розшукових заходів встановлені свідки або очевидці, які можуть описати зовнішність злочинців, складається словесний портрет. Для складання мальованих портретів можливе запрошення в якості обізнаних осіб художників. Але частіше складаються композиційно-мальовані або композиційно-фотографічні портрети. Для їх складання доцільно залучати спеціаліста-криміналіста, який володіє методикою опису зовнішності, спеціальною термінологією, яка при цьому вживається.

Ефективність розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті залежить від кількості та якості криміналістично значимої інформації, її доступності для використання слідчим і органом дізнання. Накопичення та систематизація інформації, вміння швидко та в повному обсязі надати її для використання суб’єктам, які проводять розслідування, відносяться до завдань криміналістичної реєстрації. Особи, які займаються формуванням криміналістичних обліків, мають спеціальні знання в галузях криміналістики та інформатики надають непроцесуальну допомогу і залучаються до розслідування в якості обізнаних осіб. На сьогодні автоматизована система реєстрації розкрадань вантажів на залізничному транспорті “Вантажі-ТМ” не працює. У той же час, за результатами проведеного дисертантом дослідження, переважна більшість респондентів (76%) вважає за необхідне відновлення подібної автоматизованої пошукової системи, заснованої на сучасних інформаційних технологіях. Для розробки та введення в експлуатацію такої системи необхідно залучення широкого кола спеціалістів: програмістів, техніків, інженерів по експлуатації програмних комплексів тощо.

Таким чином, при встановленні та розшуку особи злочинця використовуються спеціальні знання: слідчого; спеціалістів при їх участі у проведенні слідчих дій, експертів при проведенні експертиз; обізнаних осіб для складання суб’єктивних портретів, надання інформації, що міститься у криміналістичних обліках, надання консультативної та іншої допомоги.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації відображені результати, що свідчать про досягнення мети дослідження та виконання всіх поставлених завдань. У ході проведеного дослідження автором розроблені наступні наукові та практичні рекомендації, які сприятимуть вирішенню проблемних питань, пов’язаних з використанням спеціальних знань у кримінальному судочинстві, а також сприятимуть підвищенню ефективності розслідування розкрадань вантажів на залізничному транспорті.

1. На підставі сучасних теоретичних положень криміналістики сформульоване авторське поняття спеціальних знань як сукупності теоретичних знань і практичних умінь та навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті спеціальної теоретичної підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів.

2. Визначені та систематизовані види спеціальних знань, які використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Сучасні способи розкрадань вантажів, засновані на знаннях складних технологічних процесів виробництва та перевезення вантажу, вимагають від слідчого широкого використання при розслідуванні спеціальних знань, що стосуються: технологічного процесу підприємств, на яких виробляється викрадений вантаж; порядку реалізації виробленої продукції; відносин з підприємствами-посередниками у збуті продукції; процедури прийняття-передачі вантажу до перевезення і його транспортування залізницею тощо. Крім цього необхідні знання у сфері: організації роботи залізничного транспорту; щодо найменування та призначення структурних підрозділів і служб залізниці; функціональних обов’язків кожної з осіб, які оформляють документи або відповідальні за збереження вантажу.

3. Досліджені форми спеціальних знань, що використовуються при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті. Обґрунтовано введення нової форми використання спеціальних знань – допиту обізнаної особи.

4. Виділені суб’єкти використання спеціальних знань. Уточнено поняття “спеціаліста”, тобто особи, яка володіє спеціальними