ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ПОЛІКЕВИЧ НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА

УДК 159.9:316.37

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ

В БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ТЕХНІЧНИХ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Спеціальність 19.00.05 – соціальна психологія;

психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Запорізькому національному технічному університеті МОН України, кафедра педагогіки і психології

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор

Третьяченко Вікторія Віталіївна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ, кафедра психології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент

Бочелюк Віталій Йосипович,

Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, кафедра практичної психології, завідувач

кандидат філософських наук, доцент

Корнєв Микола Никифорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної психології, доцент

Провідна установа Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, м. Київ

Захист відбудеться 13 червня 2006 р. об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ–33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ–33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 12 травня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Процес соціально-економічних трансформацій, впровадження нових технологій управління загалом, навчальними закладами зокрема, надають проблемі удосконалення психотехнік управління особливої теоретичної й практичної гостроти, адже система управління закладами освіти повинна забезпечувати не тільки високий рівень професійної підготовки, але й конкурентоспроможність майбутнього спеціаліста у різних галузях виробництва. Розв’язати ці завдання покликана така система управління, яка відповідає динамічним запитам суспільства, з одного боку, і потребам освітянської галузі – з іншого.

В цьому контексті вимагає спеціального дослідження проблема удосконалення системи соціально-психологічного забезпечення процесу управління у закладах технічної освіти, зокрема багатопрофільних.

Значна кількість публікацій останнього часу, присвячених проблемам психології управління в закладах вищої і середньої освіти, свідчить про наявність гострого інтересу до цієї проблеми як у науковців, так і у практиків – керівників різноманітних організацій та підрозділів. Самостійний інтерес становить коло питань, що стосуються проблеми соціально-психологічного забезпечення технології управління закладами освіти: ці питання на сьогодні залишаються розробленими недостатньо.

Здійснений нами аналіз літературних джерел з порушеної проблеми показав наявність доволі значного корпусу праць, присвячених як теоретичним аспектам сутності та функцій управлінської діяльності (В.Г.Афанасьєв, М.Й.Боришевський, А.Г.Журавльов, А.І.Кітов, Г.С.Костюк, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, А.Л.Свенцицький, А.В.Філіпов, В.Т.Циба, Р.Х.Шакуров, Ю.М.Швалб), так і широкому колу питань щодо психолого-педагогічних особливостей реалізації вказаної діяльності в системі закладів освіти (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко, В.В.Олійник, М.І.Пірен, А.Г.Соколов, В.В.Третьяченко, Р.Х.Шакуров Т.С.Яценко).

За всієї значущості наявного у сучасній соціально-психологічній літературі досвіду теоретико-експериментального дослідження процесу управління не можна не помітити пріоритетності дослідницького інтересу, головним чином до ланки вищої і середньої освіти, внаслідок чого ланка технічної освіти й дотепер залишається предметом поодиноких досліджень.

Тим часом, як свідчить сучасна практика роботи в закладах вищої технічної освіти 1–2 рівнів акредитації (багатопрофільні технікуми, технічні коледжі), переважна більшість керівного складу таких закладів складається із фахівців технічного профілю із значним досвідом роботи на підприємствах, який механічно екстраполюється ними в практику управління освітнім закладом, що спричиняє низку складнощів соціально-психологічного порядку, відтак і незадовільну ефективність діяльності освітнього закладу в цілому.

Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній соціальній психології, а також її вагомості у розв’язанні сучасних практичних завдань освіти щодо оптимізації процесу управління навчальним процесом, було визначено тему дисертаційного дослідження „Соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом в багатопрофільних технічних навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми кафедри педагогіки і психології Запорізького національного університету.

Тема затверджена на засіданні науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол № від 19 лютого 2004 р.) та затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН в Україні (протокол № від 24 лютого 2004р.).

Об’єкт дослідження – процес управління у багатопрофільних технічних навчальних закладах 1-2 рівнів акредитації.

Предмет дослідження – соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом в багатопрофільному технічному коледжі.

Мета дослідження полягає у виявленні соціально-психологічних особливостей процесу управління закладом технічної освіти, а також у психологічному обґрунтуванні засобів підвищення його ефективності.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:

- особливості процесу управління багатопрофільним технічним навчальним закладом освіти значною мірою зумовлені як специфікою мети навчання (підготовка фахівців технічного профілю), так і наявною у переважної частини керівників цих установ технократичної домінанти мислення, що суттєво обмежує можливість реалізації вимог сьогодення щодо перебудови освіти на засадах гуманізації й гуманітаризації;

- психологічним корелятом результативності здійснюваних керівником функцій управління постає рівень гармонізації взаємовідносин всіх членів організації як об’єкта спільної діяльності;

- процес становлення особистості, як суб’єкта управлінської діяльності, може бути істотно прискорений за умови застосування для керівників технічного навчального закладу спеціальної програми, спрямованої на розвиток у них управлінських здібностей.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання таких завдань:

1. Визначити провідні теоретико-експериментальні підходи до дослідження проблеми управління освітянськими установами, в тому числі багатопрофільними технічними навчальними закладами.

2. Розкрити зміст і особливості управлінської діяльності керівників закладів технічної освіти, а також психологічні вимоги до її ефективного виконання.

3. Визначити комплекс психодіагностичних методів з огляду на специфіку умов і особливостей управління закладом технічної освіти.

4. Емпіричним шляхом встановити базовий перелік психологічних утворень управлінця, якими зумовлюється продуктивність його діяльності з керування навчальним закладом.

5. На базі отриманих результатів розробити й експериментальним шляхом верифікувати програму цілеспрямованого розвитку у керівників психологічної готовності до управлінської діяльності в системі закладів технічної освіти.

6. Запропонувати можливі шляхи впровадження цієї програми у зміст навчально-виховного процесу багатопрофільного технічного закладу освіти.

Методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості як суб’єкта діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, В.А.Брушлінський, Г.С.Костюк, В.О. Моляко, В.В. Москаленко, С.Л. Рубінштейн, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко); концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, А.В. Петровський); концептуальні положення теорії спілкування (О.О. Бодальов, О.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Л.А. Петровська) загалом, професійного (С.Л. Братченко, М.М. Забродський, В.А. Семиченко, Н.В. Чепелєва) зокрема; загальні положення теорії управління в соціальній психології (В.П.Казміренко, Л.Є.Орбан-Лембрік, В.В.Трет’яченко, В.Т. Циба, Р.Х. Шакуров); соціально-психологічні підходи в управлінні освітою (В.Й.Бочелюк, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, М.Н.Корнєв, М.І.Пірен,
А.Л. Свенцицький, Ю.М. Швалб, Т.С. Яценко).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах емпіричного дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав спостереження, опитування (у формі анкетування, інтерв’ю, бесіди), аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання, індивідуальні та групові техніки, спрямовані на оптимізацію в особистості здатності до управлінської діяльності.

Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням. Статистичне оброблення даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 12.0.

Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось на базі багато профільного технічного навчального закладу – Запорізького електротехнічного коледжу. Загальна кількість досліджуваних становила 716 осіб. Серед них – 316 студентів першого і 293 – другого курсів,
а також 86 осіб викладацького і 21 особа – управлінського складу. Дослідження здійснювалося впродовж 2002-2004 р.р.

На першому етапі (2002р.) були визначені теоретико-експериментальні підходи до порушеної проблеми, конкретизовані методи та загальна стратегія дослідження.

На другому етапі (2002–2003 рр.) шляхом констатуючого дослідження із використанням комплексу психодіагностичних методів і прийомів кількісного аналізу отриманого масиву даних було встановлено актуальний рівень сформованості в управлінського складу певних психологічних утворень, визначено програму удосконалення останніх, а також критерії її результативності.

На третьому етапі (2003–2004 рр.) здійснювалася апробація та верифікація результатів соціально-психологічного навчання, сформульовано висновки, накреслено шляхи практичного впровадження.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у психологічному обґрунтуванні шляхів удосконалення процесу управління багатопрофільним закладом технічної освіти на засадах особистісно-центрованого підходу; в уточненні уявлень про психологічні особливості, структуру і функції управління в системі закладів технічної освіти;
у встановленні залежності успішності управління від мотиваційно-смислової сфери особистості керівника, а також від світоглядних і комунікативно-стильових її настановлень; у розробці експериментально обґрунтованої програми розвивальних впливів, якими забезпечується досягнення належної ефективності управлінської діяльності.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані результати можуть бути використані у процесі психологічної підготовки керівного складу навчальних закладів технічного профілю, а також з метою удосконалення змісту вузівського навчання спеціалістів з технічною освітою в галузі організації і управління освітою. Отримані дані можуть бути також використані у роботі психологічної служби, створюваної в закладах вказаного типу.

Особистий внесок автора. В опублікованих у співавторстві роботах концептуальні ідеї, методичні розробки та результати, отримані співавтором, не використовувалися; спільною була організація дослідження та структурування його викладу. Розроблені автором наукові положення та здобуті експериментальні дані є самостійним внеском у розробку досліджуваної проблеми.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та результати наукового дослідження були опубліковані в наукових збірниках та наукових періодичних виданнях, доповідалися і були схвалені на засіданнях кафедри педагогіки і психології Запорізького національного технічного університету, а також на науково-практичних конференціях: “Вища технічна освіта – проблема магістратури” (Київ, 1995), “Сучасні проблеми підготовки інженерних кадрів” (Запоріжжя, 1997), “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2003), “Управління в освіти (Львів, 2005), обговорювалися на засіданнях лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у практику організації та управління навчальним процесом Запорізького металургійного технікуму Запорізької державної інженерної академії (довідка № від 23.09.2005) та Запорізького коледжу радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету (довідка № від 23.09.2005).

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відбито у
9 публікаціях. Із них 6 – у фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 196 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках. Дисертація містить
18 таблиць та 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, його об’єкт, предмет та методологічні основи, висвітлено наукову новизну і теоретичне значення роботи, а також практичну значущість отриманих результатів, визначено гіпотезу, наведено дані про апробацію і впровадження одержаних результатів дисертаційного дослідження у практику.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-психологічних проблем управління навчальними закладами” – викладено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення феномена управління загалом, в системі закладів освіти зокрема, представлена модель структурно-функціональної організації процесу управління закладом технічної освіти, розроблено процедуру та діагностичні засоби емпіричного дослідження.

У розділі констатується, що проблема управління займає помітне місце у предметному полі досліджень як зарубіжних, так і вітчизняних психологів. Показано, що в загальному обсязі досліджень вказаної проблеми увага дослідників зосереджується на широкому колі теоретичних й прикладних питань, пов’язаних із осмисленням механізму, структури і функції професійно-управлінської діяльності як детермінанти і вирішальної умови ефективності досягнення певною організацією належної результативності (А.Л.Журавльов, Д.П.Кайдалов, А.І.Кітов, М.Н.Корнєв, Р.Л.Кричевський, Б.Ф.Ломов, В.В.Москаленко, М.І.Пірен, В.Т.Циба, В.І.Черненилов, Ю.М.Швалб).

Висунута потребою сьогодення вимога до вдосконалення системи освіти спричинила виникненню в якості окремої лінії соціально-психологічних досліджень численних питань, пов’язаних передусім з розробленням засадових основ і принципів такої новопоставленої галузі як освітній менеджмент (Ю.В.Васильєв, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Р.Х.Шакуров).

Встановлено, що попри значний досвід дослідження прикладних аспектів психології управління освітою, зокрема, таких, як загальна психологічна готовність керівників до управління закладом освіти (В.Й.Бочелюк, Г.В.Щокін, Н.Л.Коломінський, Л.М.Карамушка, В.В.Третьяченко), до міжособистісної ділової взаємодії керівника із підлеглими (Я.І.Шкурко), до спілкування в управлінні (С.О.Мусатов, А.П.Чернишов), до мотиваційного вдосконалення управлінської діяльності директора школи (Т.В.Панчук, В.І.Худякова), спеціалістів відділів освіти (В.М.Сич), комунікативної компетентності керівника (Г.В.Данченко), до визначення особистісних передумов успішності реалізації управлінської діяльності (Я.І.Шкурко) тощо, проблема психологічного забезпечення управління багатопрофільними закладами технічної освіти як окремої і специфічної за своїм спрямуванням системи освіти залишається, попри її зростаючу роль в загальному освітньому процесі, за дужками уваги дослідників з психології освітнього менеджменту.

В результаті проведеного аналізу результатів дослідження, присвячених педагогічному менеджменту, було визнано доцільним застосувати в якості теоретико-методологічної засади даної роботи особистісно-центрований підхід, який дозволяє подолати існуючу й дотепер у соціальній психології певну строкатість поглядів на проблему специфіки і засобів вдосконалення управління в освіті, з одного боку, розробити й застосовувати у емпіричному дослідженні психотехніки, що спираються на спільний теоретичний фундамент, – з іншого.

Такий підхід передбачає залучення до предметного поля дослідження таких базових категорій як діяльність і суб’єкт, які дозволяють вийти за рамки вузько емпіричного підходу і застосувати рівні аналізу, які у своїй єдності характеризують процес управління як взаємозв’язок особистісної, інструментальної (операційної) і результативної складових діяльності працівників організації, в даному випадку – навчального закладу.

Відповідно до цього, управління тлумачиться нами як інтегративний процес ієрархічного типу, що виконує ключову, водночас і підпорядковану задачам колективної діяльності функцію.

Констатується, що наявні у літературі матеріали стосовно особливостей процесу управління залежно від галузевої специфіки навчального закладу, а також питання про взаємозв’язок соціально-психологічних чинників і ефективності управлінських впливів не мають належної доказової бази, разом з цим, відповідно, і змістової інтерпретації.

На базі узагальнення одержаних результатів наводиться аргументація щодо змісту і процедури утілення активних форм соціально-психологічного навчання, спрямованого на оптимізацію процесу управління багатопрофільним закладом технічної освіти.

У другому розділі – “Основні принципи та засоби емпіричного дослідження” – подається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується комплекс застосовуваних методів і прийомів, наводяться результати аналізу масиву даних, отриманих на етапі констатуючого експерименту.

Емпіричне дослідження здійснювалося на базі багатопрофільного технічного навчального закладу – Запорізького електротехнічного коледжу. Вибірку досліджуваних склали 21 керівник закладу, 86 осіб викладацького складу, 316 студентів першого і 293 – другого курсу. Загальна кількість досліджуваних становила 716 осіб. Дослідження здійснювалося впродовж
2002-2004 рр.

Констатуючий етап дослідження складався із трьох серій. Мета першої серії полягала у верифікації комплексу психодіагностичних методик, дібраних згідно із визначеною стратегією дослідження. В результаті оцінки залучених методик на відповідність існуючим психометричним вимогам (об’єктивності, надійності і валідності) було сформовано остаточний склад методичного інструментарію, який налічував 10 методик. Чотири із них призначалися для управлінського, дві – для викладацького персоналу, дві – для використання в учнівській групі, нарешті, дві – адресувалися групі експертів.

У дослідженні управлінського персоналу застосовувалися: 1) розроблена Н.П.Фетіскіним методика оцінки орієнтаційних стилів професійно-діяльнісного спілкування; 2) модифікована нами вербальна проективна методика П.Н.Іванова і Є.Ф.Колобкової “Життєві цінності особистості”. За нашими попередніми даними, надання переваги керівником закладу тій чи тій із запропонованих в опитувальнику версій життєвої цінності (із 15), має певні корелятивні зв’язки із обранням керівником тієї чи тієї стратегії управління; 3) модифікований нами опитувальник соціально-психологічної адаптованості особистості К.Роджерса і Р.Даймонда; 4) розроблений С.М.Петровою стимульний матеріал (прислів’я) для діагностики мотиваційної сфери особистості.

У дослідженні викладацького складу використовувався модифікований нами опитувальник В.В.Шпалінського і Е.Г.Шелеста, призначений для діагностики психологічного клімату у невеликій виробничій групі. Вказаний варіант опитувальника застосовувався у групах викладачів як загальний індикатор успішності здійснення керівниками навчального закладу управлінської діяльності, а також адаптована Н.П.Фетіскіним шкала самооцінки професійно-педагогічної мотивації. Результати за цією шкалою, так само як і ті, що були отримані за методикою оцінки психологічного клімату, слугували критерієм ефективності здійснення управлінським персоналом коледжу своїх прямих функцій управління.

У дослідженні студентських груп використовувалися модифікований Н.П.Фетіскіним (в частині кількісного оброблення даних) опитувальник В.М.Зав’ялової “Оцінка мікроклімату студентської групи”, а також методика спрямованості учбової мотивації (Т.Д.Дубовицької).

Експертна оцінка ефективності управлінської діяльності відбувалася за методикою В.П.Захарової і опитувальником В.Зігерта і Л.Лонге.

Якісно-кількісний аналіз результатів, отриманих у групі управлінців
(21 особа), показав, що за показником спрямованості спілкування досліджуваної групи переважна більшість (81%) надає перевагу процесуально-результативному (операційно-продуктивному) аспекту управління, передусім конкретизації змісту і способів реалізації підлеглими (викладачами) заздалегідь прийнятих управлінцями рішень щодо кінцевого продукту їх діяльності при ігноруванні індивідуально-психологічних особливостей підлеглих, їх мотивації, інтересів, наявного психологічного клімату в колективі. В результаті управлінські рішення не отримують з боку викладачів належного розуміння й підтримки, відтак останні обмежують свої стосунки з керівниками виключно рівнем передбачуваних рольовим статусом ділових (безособистісних) взаємин.

Із вказаною позицією узгоджуються притаманні управлінцям ціннісні уподобання, у складі яких гуманістичні (духовне життя, прихильність і любов, міжособистісні контакти, служіння людям) займають периферійні позиції, поступаючись прагматичним і егоцентричним (матеріальний успіх, влада і вплив, здоров’я, безпека і захищеність, автономність).

Згідно з даними, отриманими на констатуючому етапі досліджувану групу управлінців можна охарактеризувати як таких, що не убачають необхідності у саморефлексії, відповідно і рефлексії власних управлінських впливів, задовольняються наявною ситуацією і змістом здійснюваних ними посадових функцій, не прагнучи при цьому до вияву ініціатив у скороченні комунікативної дистанції, розв’язання конфліктних ситуацій, професійних і особистісних потреб підлеглих. Домінантною у переліку мотиваційних тенденцій досліджуваної вибірки постає мотивація до уникнення неуспіху і досягнення авторитету.

Одержані результати експертних оцінок показали, що абсолютна більшість управлінців (17 осіб, або 80,8%) використовують авторитарний (директивний, імперативний) і ліберальний (ліберально-потуральний, стиль невтручання) стилі керівництва, і лише 4 особи (19,1%) – демократичний. Відповідно, результативними корелятами зазначеного комплексу змістово-процесуальних характеристик управлінської діяльності (суб’єктного і об’єктного шарів інструментальної озброєності, за термінологією Л.Л.Кондратьєвої) виступили такі характеристики її ефективності, що не досягали задовільного рівня.

Подальший аналіз показників результативності процесу управління в системі зв’язку керівник – педагог – студент засвідчив панування у групі викладачів несприятливого (незрілого) психологічного клімату, конкретно: низького рівня взаємодопомоги і взаємопідтримки членів колективу у проблемних ситуаціях, індиферентного ставлення до належності до групи, домінування формальних взаємостосунків на шкоду міжперсональним, пасивності у пошуку інноваційних рішень на тлі низького почуття задоволеності (і відповідальності) як власними результатами, так і результатами колективної діяльності.

Аналогічну ситуацію констатовано і у сфері професійно-педагогічної мотивації викладачів: усі отримані показники (за винятком показників байдужого ставлення до професійної діяльності та слабкої зацікавленості) розташовуються на межі низьких і середніх значень і за своїм змістом безпосередньо корелюють із поведінковими проявами у поданій вище ситуації незрілого психологічного клімату.

Щодо отриманих показників психологічного клімату і спрямованості навчальної мотивації в студентських групах констатовано їх низько-середній рівень: нестійкі, здебільшого тимчасові міжособистісні стосунки, низька активність як в сфері пізнавальних настановлень, так і у громадських заходах, значна кількість конфліктних ситуацій, що мають тривалий характер, відсутність почуття належності до своєї (референтної) групи, брак прагнення до самостійного оволодіння знаннями, а отже і до професійного самовизначення, орієнтація на позанавчальну сферу інтересів як джерело задоволення цілей, не пов’язаних з учбовою діяльністю, зміст якої залишається позбавленим для них особистісного сенсу.

Таким чином, встановлений у групі управлінців рівень розвитку комплексу психологічних показників (ціннісно-мотиваційна сфера, особливості спілкування, стильові характеристики процесу керівництва, соціально-психологічна адаптованість) та їх діяльнісні кореляти (ефективність управлінської діяльності), а також професійно-педагогічна мотивація і психологічний клімат у групі викладачів як прямих суб’єктів управління, а також психологічний клімат і спрямованість учбової мотивації студентського колективу (як опосередкованих суб’єктів управління), дозволив інтерпретувати управлінську діяльність керівників як таку, що відповідає помірковано-адаптивному типу управління, який постає соціально-психологічною детермінантою непродуктивної реалізації ними управлінських функцій.

Виходячи із цього, було розроблено спеціальну програму, спрямовану на розвиток в управлінців тих складників управлінських здібностей, якими забезпечується належний рівень ефективності управлінської діяльності.

У третьому розділі – “Оптимізація процесу управління в умовах спеціально організованого навчання” – подається загальна процедура організації та послідовність застосування програми розвивальних впливів, обґрунтовується закладений у її зміст комплекс методичних прийомів, аналізуються результати, отримані на етапі констатації та формування, накреслюються перспективи впровадження отриманих результатів у педагогічну практику.

Зміст і процедура впровадженої у даному дослідженні програми базувалися на принципах і критеріях, які відповідають як сучасним психотехнічним вимогам, так і конкретним завданням нашого дослідження – в тій його частині, що безпосередньо стосується мети і завданням оптимізації управлінської діяльності керівників технічних закладів освіти.

Розроблена програма утілювалася за допомогою 11 занять (сесій) тривалістю 1–1,5 години кожна, що проводилися у формах лекцій, ділових ігор, розв’язання низки штучно створених штатних і конфліктних управлінських ситуацій.

У заняттях взяли участь досліджувані, які брали участь у констатуючий частині роботи. Якісно-кількісний аналіз отриманих даних здійснювався за схемою, аналогічною тій, що мала місце на попередньому (констатуючому) етапі дослідження.

Програма складалася із трьох взаємопов’язаних етапів: інформаційного, операційного та інтерпретаційного. Єдність вказаних етапів досягалась шляхом дотримання таких компонентів впливу, як предмет впливу (інтенціональний компонент), його технологія (інструментальність) і оцінка ефективності (результативність).

Мета першого етапу полягала у засвоєнні досліджуваними концептуальної інформації щодо змісту, функцій і засобів психології управління загалом, освітянськими закладами зокрема. Досягнення зазначеної мети досягалося шляхом розроблення і впровадження у зміст навчання управлінського складу спеціальних курсів “Психологічні основи управління освітніми закладами” (обсягом 32 години), а також “Соціальна психологія для педагога” (обсягом
24 години).

Засадничою основою розробленої програми слугував особистісно-центрований підхід, який конкретизувався шляхом дотримання принципів активності особистості, діяльнісного опосередкування, активізації гуманістичних цінностей і зворотного зв’язку.

Застосування технік і вправ, релевантних наведеним принципам, що складало зміст другого етапу, здійснювалися з урахуванням досвіду і результатів використання у відповідних практиках психологічної допомоги особистості. Процедура оптимізації психологічних утворень, що складають базову основу управлінських здібностей, передбачала розвиток у досліджуваних, у процесі виконання ними серії відповідних вправ, комунікативних, соціально-перцептивних, прогностичних здібностей, а також здатності до рефлексії.

Мета другого (операційного) етапу полягала не стільки в отриманні відповідної об’єктивної інформації щодо феноменів, які виступали предметом рефлексії і самоаналізу, скільки в організації умов для якнайповнішого оволодіння засобами саморозвитку.

Якісно-кількісна оцінка, а також інтерпретація результатів ефективності впровадження експериментальної програми здійснювалися на третьому етапі шляхом порівняльного аналізу із даними результатів діагностики, що були отримані досліджуваною вибіркою на етапі констатації.

В результаті застосування критерію відмінностей (t–критерій Стьюдента) була встановлена позитивна динаміка більшості показників. Зокрема, у сфері цільових настановлень професійно-діяльнісного спілкування, суттєво зменшилися (p<0,01) показники процесуально-результативних уподобань при одночасному збільшенні (p<0,01) спрямованості спілкування на співробітництво, розуміння внутрішнього світу особистості, її потреб і почуттів, на створення в групі викладачів і студентів атмосфери довірливості і взаєморозуміння, а також пошуку нових альтернатив і методів спілкування.

Відчутні зміни відбулися і у ціннісній сфері. Пріоритетними (на відміну від попереднього тестування) виявилися такі цінності, що свідчать про істотне підвищення вимог керівників до власної особистості, схильність до розширення кола і змісту спілкування з колегами і підлеглими, прагнення до досягнення взаєморозуміння у розв’язанні як ділових, так і міжособистісних проблем.

Аналогічні позитивні зміни мали місце також за показниками соціально-психологічної адаптованості і мотивації. Найбільш значимі зрушення (p < 0,01) відбулися за показниками, що відбивають згуртованість колективу керівників навколо завдань досягнення максимальної ефективності управлінської діяльності, зростання внутрішнього контролю як за власною поведінкою і рішеннями, так і за способом організації взаємостосунків із підлеглими, а також самоповаги і самоприйняття водночас із зростанням схильності до прийняття інших як індивідуальностей. Істотно підвищився (p < 0,01) емоційний контроль дій з одночасним зменшенням схильності до домінування.

Із наведеними результатами узгоджується характер змін мотиваційної сфери, що мали місце у групі керівників. Лише у двох випадках мотиваційна тенденція зберігалася на рівні попереднього (констатуючого) етапу (гедоністична і нормативна мотивація), тобто досліджувані орієнтувалися на матеріальний успіх і дотримання прийнятих у даному закладі посадових приписів, тоді, як у решті випадків (13) констатовано позитивну трансформацію, зокрема, виразну установку на комунікацію, взаємодію, самоздійснення (самореалізацію), на дотримання етики міжперсональних взаємин, допомогу іншим тощо.

Отримані зміни знайшли своє підтвердження і за оцінками експертів.
У порівнянні із констатуючим етапом, кількість випадків використання ліберального стилю керівництва сягало мінімуму при відсутності авторитарного. Натомість співвідношення відсотків застосування керівниками демократичного стилю становило 80,9 проти 19,1 на етапі констатації. Щодо конкретного змісту отриманих на постекспериментальному етапі змін, є підстави визнати ці зміни такими, що відповідають інноваційно-пошуковому типу управління.

Додатковим підтвердженням досягнутого керівниками рівня управлінської компетентності слугують позитивні зміни, що відбулися у групі викладачів (суб’єктів професійно-педагогічної діяльності) і студентів (суб’єктів учення) за показниками психологічного клімату і мотивації.

Істотні зміни в обох вибірках (на рівні значущості p<0,01) були зафіксовані нами і за параметром мотивації: у викладачів у напрямку зростання мотивації до професійно-педагогічної діяльності, у студентів – у напрямку підвищення внутрішньої (пізнавальної) мотивації.

Переконливим аргументом на користь достовірності отриманих результатів слугує експертна оцінка (експертами були завідувачі, інспектори районного і міського відділів освіти) загальної ефективності діяльності навчального закладу (див. табл. 1.).

Таблиця 1

Динаміка експертної оцінки загальної ефективності

діяльності навчального закладу

Етапи експерименту | Рівень ефективності

Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень

абс. | % | абс. | % | абс. | %

На початку експерименту | 2 | 9,5 | 8 | 38,1 | 11 | 52,4

По завершенні експерименту | 16 | 76,2 | 3 | 14,3 | 2 | 9,5

Щодо психологічних чинників відображених у табл. 1 зрушень маємо констатувати позитивні зміни, зокрема, у напрямку розвитку ініціативи всіх учасників освітянського процесу, поліпшення міжперсональних і професійних стосунків, покращення психологічного клімату у навчальному закладі, зміщення зв’язків між всіма учасниками освітянського процесу, поглиблення почуття причетності до спільної справи тощо.

Таким чином, результати формувального етапу підтвердили висунуте у роботі припущення про доцільність застосування спеціальної процедури розвитку у керівника практичних вмінь і психологічних утворень як чинників удосконалення його управлінської діяльності, завдяки цьому і загальної ефективності навчального процесу.

Отже, в результаті проведеного дослідження управління навчальним процесом у багатопрофільному вищому технічному навчальному закладі було виявлено соціально-психологічні особливості процесу та обґрунтовано можливість оптимізації управлінської діяльності на засадах особистісно-орієнтованого підходу.

Узагальнення результатів дослідження дають належні підстави вважати розв’язаними поставлені у ньому завдання, а також доведеною висунуту гіпотезу.

ВИСНОВКИ

Отримані результати узагальнені у таких висновках:

1. Отримані у дослідженні результати дають вагомі підстави стверджувати, що ключовою умовою подолання пануючої в системі навчальних закладів технічної освіти тенденції до побудови керівниками цих закладів виробничо-господарського типу організації управлінських взаємин є радикальна трансформація останніх на засадах гуманістичного підходу.

2. Підтверджено, що продуктивною основою діагностики й оптимізації процесу управління навчальними закладами, включно і багатопрофільної технічної освіти, є особистісно-центрований підхід. Змістовою реалізацією вказаного підходу у матеріалі даного дослідження є уявлення про керівника як ініціатора встановлення дійових взаємостосунків в системі управлінських взаємин на основі активного, самостійного і ефективного оволодіння новими видами і засобами управлінської діяльності, відповідно і новими формами інтеракцій в організації як колективному суб’єкті діяльності.

3. Показано, що здатність до управлінської діяльності як системна суб’єктна якість охоплює низку психологічних складників, єдністю і взаємопов’язаністю яких забезпечується ефективність виконання суб’єктом управлінських функцій. До вказаних складників належать: система цільових настановлень, життєвих орієнтацій, стильові особливості керівництва і спілкування.

4. Встановлено, що спосіб структурування зазначених складників утворює відносно інваріантну їх констеляцію, яка за своїм психологічним змістом і діяльнісними корелятами, відповідає певному типу управління (зокрема, помірковано-адаптивному і інноваційно-пошуковому).

5. У ході дослідження знайшло підтвердження припущення про те, що ефективним психологічним засобом оптимізації управлінської діяльності керівника слугує впроваджена нами система спеціальних прийомів розвивальних впливів (рольові ігри, групові дискусії, моделювання управлінських ситуацій, рефлексивне навчання), застосування яких значно розширює простір можливостей для успішної реалізації керівником управлінської діяльності, а також сприяє підвищенню загальної ефективності навчально-виховного процесу через створення у педагогічному і студентському колективах сприятливих психологічних передумов – соціально-психологічного клімату і мотивації

6. Показано, що рівень інтеграції практичних навичок взаємодії і особистісних властивостей керівника, що був досягнутий завдяки запропонованій у дослідженні програмі соціально-психологічної підготовки, істотно сприяє підвищенню самооцінки ним власних можливостей, емоційного тонусу, соціально-психологічної адаптованості, мотиваційній готовності до інноваційних прийомів управління, значному зростанню ефективності управлінської діяльності загалом.

Очевидно, що поданий у даному дослідженні матеріал залишає низку дискусійних питань, що потребують додаткового дослідження і пояснення. У цьому зв’язку перспективним, на наш погляд, убачається звернення до генетичного методу, що дозволить з’ясувати умови і особливості становлення управлінських здібностей особистості на ранньому етапі, відтак спрямувати психологічну думку на пошук відповідних засобів диференційної діагностики і прогнозування управлінського потенціалу особистості як умови успішного керування нею закладами освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шаповалов В.О., Томашевський О.В., Полікевич Н.О. Взаємодія вузів ІІ, ІІІ і IV рівнів акредитації при підготовці магістрів // Міжнародна науково-практична конференція “Вища технічна освіта – проблеми магістратури”: Тези доповідей. – К.: МОН-КПІ, 1995. – С. 92-93.

2. Томашевський О.В., Полікевич Н.О., Рисіков В.П. Досвід з підготовки інженерів за двоступеневою системою коледж – університет // Сучасні проблеми підготовки інженерних кадрів: Зб. наук. пр. науково-методичної конференції. – Запоріжжя: ЗДТУ, 1997. – С. 190-191.

3. Полікевич Н.О. Стратегічне управліня закладами освіти в умовах сучасного суспільства // Зб. матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління”. – К.: ІВЦ “Політехніка”, 2003. – Частина 2. – С. 25-27.

4. Полікевич Н.О. Пошук ефективної системи управління багатопрофільними вищими закладами освіти І – ІІ рівнів акредитації в сучасних умовах // Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2004. – Том 22. – С. 145-162.

5. Полікевич Н.О. Соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом у технікумах і коледжах. // Міжнародна науково-практична конференція “Управління в освіті”: Тези доповідей. – Львів: Вид-во ДЦМОНУ, 2005. – С. 55.

6. Полікевич Н.О. Експериментальне дослідження соціально-психологічних особливостей управління навчальним процесом у вищому політехнічному навчальному закладі І – ІІ рівня акредитації. // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2005. – № (9). – С. 126-134.

7. Полікевич Н.О. Результати оптимізації управління навчальним процесом у технікумах і коледжах за соціально-психологічними факторами // Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць. – Луганськ, 2005. – № (10). – С. 124-127.

8. Полікевич Н.О. Психологічна служба: пошук ефективної системи управління багатопрофільними вищими закладами освіти І – ІІ рівнів акредитації в сучасних умовах // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. Зб. наук. пр. – Луганськ: Аспект-поліграфія, 2005. – Том 11. – С. 55-62.

9. Полікевич Н.О. Використання психологічної служби багатопрофільного вищого навчального закладу І – ІІ рівнів акредитації для психологічної підтримки управління навчально-виховним процесом // Теоретичні і прикладні проблеми психології. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – № ). – С. 173-179.

АНОТАЦІЯ

Полікевич Н.О. Соціально-психологічні особливості управління навчальним процесом в багатопрофільних технічних навчальних закладах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізові соціально-психологічних особливостей управління навчальним процесом в системі багатопрофільних навчальних закладів технічної освіти (технічний коледж). В роботі систематизовано основні теоретичні і експериментальні підходи до розв’язання зазначеної проблеми, висувається й обґрунтовується положення про існування базових психологічних характеристик керівника, які у своїй взаємопов’язаній цілісності складають певний тип управління.

Встановлено, що спосіб структурування, а також міра розвитку компонентів (ціннісно-смислової сфери, стилю керівництва і спілкування, загальної цільової установки) певного типу управління (помірковано-адаптивного чи інноваційно-пошукового) зумовлюють стратегію застосування керівником управлінських функцій, яка, в свою чергу, постає чинником успішності діяльності педагогічного персоналу і опосередковано – діяльності студентів.

Запропоновано програму оптимізації управлінської діяльності, яка отримала верифікацію в ході спеціально організованого дослідження, а також підтвердила належну ефективність безпосередньо в практиці навчально-виховної роботи технічного коледжу.

Ключові слова: управлінська діяльність, мотивація, професійний і особистісний розвиток, програма навчання, соціально-психологічний клімат колективу, стиль керівництва, багатопрофільний технічний навчальний заклад.

АННОТАЦИЯ

Поликевич Н.А. Социально-психологические особенности управления процессом обучения в многопрофильных технических учебных заведениях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 – социальная психология; психология социальной работы. – Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2006.

Диссертационное исследование посвящено анализу социально-психологических особенностей управления процессом обучения в технических учебных заведениях (на материале технического колледжа). В работе систематизированы основные теоретические и экспериментальные подходы к решению указанной проблемы, формулируются и обосновываются положения о существовании базовых психологических характеристик руководителя, которые в своей взаимосвязанной целостности обусловливают определенный тип (стратегию) его управленческой деятельности.

Полученные в исследовании результаты дают основание утверждать, что основным условием для преодоления тенденции у руководителей технических учебных заведений к построению в них управленческой системы, соответствующей организации производственно-хозяйственного типа, является радикальная трансформация системы взаимоотношений в коллективе на основе гуманистического подхода.

В диссертационном исследовании подтверждено, что продуктивной основой диагностики и оптимизации процесса управления учебными заведениями, включая и многопрофильные технические, является подход, ориентированный на личность. Реализацией данного подхода в материалах исследования является представление о руководителе в системе управленческого взаимодействия как инициаторе установления действующих взаимоотношений на основе активного, самостоятельного и эффективного овладения новыми видами и средствами управленческой деятельности и, соответственно, новыми формами интеракции в организации как коллективном субъекте деятельности.

Показано, что способность к управленческой деятельности, как системное субъектное свойство, охватывает ряд психологических составляющих, единством и взаимосвязью которых обеспечивается эффективность выполнения субъектом управленческих функций. К таким психологических составляющим относятся: система целевых установок, жизненные ориентации, особенности стиля руководства и общения.

Установлено, что способ структурирования указанных показателей создает относительно инвариантную их констелляцию, которая по своему психологическому содержанию и коррелятами деятельности соответствует определенному типу управления (умеренно-адаптирующийся, инновационно-поисковый).

В ходе исследования также нашло подтверждение предположение о том, что эффективным средством оптимизации управленческой деятельности руководителя служит предложенная для обучения руководителей система специальных приемов и развивающих воздействий (ролевые игры, групповые дискуссии, моделирование управленческих ситуаций, рефлексивное обучение). Применение и освоение данной системы значительно расширило возможности руководителя для успешной реализации руководящей деятельности, а также способствовало повышению общей эффективности учебно-воспитательного процесса путем создания в педагогическом коллективе благоприятных психологических условий – благоприятного социально-психологического климата и мотивации.

Уровень интеграции практических навыков управления и личных особенностей руководителя технического учебного заведения, достигнутый благодаря применению предложенной в исследовании программы социально-психологической подготовки, существенно способствует повышению руководителем самооценки собственных возможностей, повышению эмоционального тонуса, скорейшей социально-психологической адаптации, мотивационной готовности к применению инновационных приемов управления, значительному росту эффективности руководства в целом.

Ключевые слова: управленческая деятельность, мотивация, профессиональное и личностное развитие, программа обучения, социально-психологический климат коллектива, стиль руководства, многопрофильное техническое учебное заведение.

SUMMARY

Polikevich N.A. Socio-psychological peculiarities of educational management in multi-profile technical schools. – Manuscript.

Dissertation to gain Candidate degree in psychology in speciality 19.00.05 – social psychology; psychology of social work. – G.S. Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to the analysis of social-psychological peculiarities of educational management in the multi-profile technical educational institutions. Main theoretical and experimental ways to solve the noted problem have been systematized. The conception has been offered and grounded about of main psychological chefs features, make which, in their interconnection, form a particular management type.

It has been pointed out, that structuring way and measure of components development of components of particular management type determine the strategy of using management functions by the chief. This strategy is a factor of the pedagogical activity and indirectly of studying activity.

The program of optimization of management activity has been is proposed. It has been verificated in the specially organized research, and also has proved its practical efficiency in the technical college.

Key words: management activity, motivation, professional and personal development, educational program, staff socio-psychological climate, management style, multi-profile technical school.