ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ПОЛІЩУК Сергій Степанович

УДК 154.2(018):616-001:616.833.174-089

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ХВОРИХ З ТРАВМАТИЧНИМИ

ПОШКОДЖЕННЯМИ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

ТА МЕТОДИ ЙОГО КОРЕКЦІЇ

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Шувалов Сергій Михайлович,

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Гулюк Анатолій Георгійович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри хірургічної стоматології

- доктор медичних наук, професор Безруков Сергій Григорович,

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського

МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології

Провідна установа:

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра щелепно-лицевої хірургії, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “18” вересня 2006 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11).

Автореферат розісланий “16” серпня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на значні досягнення в діагностиці та ліку-ванні травм обличчя та шиї, травматичні пошкодження щелепно-лицевої ділян-ки займають провідне місце в структурі загального травматизму (А.А. Тимофеев, 2002; А.П. Левицкий и соавт., 2004; А.А. Тимофеев, В.Л. Леснухин, 2004; С.Г. Безруков, А.А. Джерелей, 2004; А.Г. Гулюк и соавт., 2004). Підтвердженням цього є неухильне зростання травматичних пошкоджень ще-ле-п--но-лицевої ділянки (А.К. Левенец и соавт., 1995; А.А. Светловский и соавт., 1997; В.В. Макаренков, А.Г. Шаргородский, 1998; Ю.В. Мишунин и соавт., 2000; К.Н. Каладзе 2002; А.А. Тимофеев, В.Л. Леснухин, 2003; В.А. Маланчук, А.В. Копчак, 2004; И.Н. Матрос-Таранец и соавт., 2004). Обличчя людини виступає в якості важливого соціального фактора, тому пошкодження обличчя сприймається хворими, психологічно важко. Щелепно-лицева ділянка має знач-не кровопостачання та іннервацію. Незважаючи на це, при травмах обличчя та шиї, котрі супроводжуються пошкодженнями м’яких та кісткових структур, тканини довго регенерують та викликають важкі функціональні порушення.

Імунно-депресивний ефект стресу є однією з причин розвитку гнійно-запальних ускладнень щелеп та м’яких тканин, як інфекційної, так і неінфекційної природи в результаті порушення регенерації тканини. На перебіг запальних реакцій при пошкодженні м’яких тканин організму людини, також впливає рівень стресово-больової реакції (Л.И. Волошина, О.В. Рибалов, 1997; П.С. Кризина, 2001). При цьому психологічна напруга виступає в якості етіологічного чинника багатьох захворювань.

З досвіду Великої Вітчизняної та сучасних воїн відомо, що на перебіг вогне-пального раневого процесу впливає емоційно-психічний фактор і швид-ше загоєння, відбувається у таких поранених, які перебували в кращому наст-рою, особливо під час наступу (Д.А. Энтин, 1951; И.Ю. Быков, 2005). Для змен-шен-ня розвитку стрес-реакції в клініці застосовуються препарати штучного та рос-линного походження (В.Я. Скиба і спіавт., 2002; А.Б. Македон и соавт., 2003).

Психологічний стан хворих при різноманітній патології вивчався багать-ма авторами. Психологічні обстеження проводили у хворих із вродженими й набу-тими деформаціями щелепно-лицевої ділянки в до і після операційному періоді (В.В. Михайлова і співавт., 1997; В.А. Кудинов, 1996); у хворих після гаймо-ротомій і видалення зморшок обличчя (В.А. Кудинов, 1996); при зубо-про-тез-них втручаннях (В.Н. Трезубов, 1989; В.А. Клёмин и соавт. 2002; Р.Р. Ілик, 2004); у хворих на пародонтит (Л.М. Тарасенко, Т.О. Петрушанко, 1999; С.Б. Улитовский, 2002).

Психоемоційна напруга у різних людей проявляється по різноманітному і залежить, у першу чергу, від індивідуальних особливостей організму. Б.А. Никитюк та співавт. (1998) звертають увагу на доцільність і перспективність вивчення взаємозв’язку психіки людини з його тілесними особливостями.

На протязі минулого століття питанню зв’язку будови тіла (соматотипу) люди-ни з психодинамічними (темпераментом) показниками приділялась увага багатьма вченими (E. Kretschmer, 1921; W.H. Sheldon, 1927; А.Н. Корнетов і співавт., 1988; Н.А. Корнетов, 1993). В той же час в сучасній літературі дослід-ження, які пов’язують тип обличчя і психоемоційний стан хворих із різним ступенем важкості травми щелепно-лицевої ділянки, висвітлені недостатньо.

Усе вищевикладене свідчить про необхідність проведення досліджень, які спрямовані на з’ясування цих питань та розробки лікувально-профілактичних заходів направлених на підвищення ефективності лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану двох науково-дослідних робіт: кафедри хірургічної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І Пирогова „Оптимізація методів хірургічного лікування хворих з патологічними процесами в лицевому відділі голови та шиї з ураху-ванням структурно-адаптаційних механізмів репаративної регенерації” (№ ДР 0105U006655) та Інституту стоматології АМН України ”Розробка заходів та адаптогенного препарату для попередження ускладнень при стоматологічних втручаннях” (№ ДР 0105U000917). Здобувач є безпосереднім виконавцем окремих фрагментів вищеназваних тем.

Мета дослідження – підвищення ефективності комплексних лікувально-профілактичних заходів у хворих з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки шляхом корекції їх психоемоційного стану препаратом рослинних поліфенолів.

Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження м’які та тверді тканини обличчя хворих з щелепно-лицевими травмами; експериментальні тварини.

Предмет дослідження – вплив препарату рослинних поліфенолів на процеси загоєння травм та психоемоційний стан у експериментальних тварин і хворих із травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки.

Методи дослідження: клінічні – для вивчення анамнезу, місцевого, загального і психоемоційного статусу; антропометричні дослідження – для з’ясування типів обличчя; інструментальні та лабораторні для об’єктивізації психоемоційного напруження; психологічні – для визначення рівня тривожності; експериментальні – для обґрунтування застосування рослинного препарату фітоседу для зниження емоційно-больового стресу.

Наукова новизна отриманих результатів. Теоретично обґрунтована, підтверджена в експериментальних умовах та клініці доцільність застосування рослинного препарату фітоседу для зняття психоемоційної напруги в комплексному лікуванні травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки. Пріоритетність дослідження підтверджена Деклараційним патентом України на корисну модель (№ 15288 від 15.06.2006 р.).

Показано, що погіршуються процеси регенерації травмованих тканин порожнини рота при експериментальному емоційно-больовому стресі поряд зі зміною поведінкових реакцій, зменшенням маси стреспротективних органів, виявленням ерозій та виразок на слизовій оболонці шлунка, змінами показників крові, котрі характеризують психоемоційне напруження.

Вперше з метою корекції психоемоційного стану при експеримен-таль-ному емоційно-больвому стресі обґрунтована необхідність застосування препарату фітосед, котрий містить рослинні поліфеноли.

Показано, що застосування рослинного препарату фітосед та синтетичного анксіналітика діазепам призводить до підвищення процесів регенерації м’яких тканин порожнини рота в умовах експерименту.

Вперше розроблена та обґрунтована вичерпна об’єктивна оцінка психоемоційного стану хворих з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки, як складової патогенезу цього патологічного процесу.

Вперше доведена залежність виду травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки від конституційного типу обличчя.

Вперше вивчений взаємозв’язок порушень психоемоційного стану та харак-теру клінічного перебігу травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки у хворих.

Вперше в стоматології в клінічних умовах доведена висока ефективність використання фітоседу для зниження психоемоційних реакцій та прискорення термінів одужання при травматичних пошкодженнях щелепно-лицевої ділянки.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані дані дослід-ження клінічних особливостей перебігу травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки та психоемоційного стану хворих є підґрунтям для планування надання ефективної лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги зазначеному контингенту осіб в умовах спеціалізованих лікувальних закладів.

Розроблений спосіб лікування пошкоджень щелепно-лицевої ділянки враховує важливість впливу корекції психоемоційного напруження на перебіг травматичної хвороби, як етапу в комплексному лікуванні, з використанням рослинного препарату седативної дії, яким є фітосед, що дозволяє значно підвищити ефективність хірургічної допомоги при травмах, прискорюючи період одужання.

Запропонований спосіб лікування травматичних пошкоджень щелепно-лице-вої ділянки впроваджено в практику ЛОР-щелепно-лицевого відділення Міської клінічної лікарні №2 (м. Вінниця); щелепно-лицевого відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова; клініки ЩЛХ, стома-то-ло-гії, ЛОР та очних хвороб Військово-медичного центру Повітряних Сил Зброй-них Сил України (м. Вінниця); відділення ЩЛХ Житомирського облстоматмедоб’єднання. Матеріали дисертації включені в цикл лекцій, практичних занять і семінарів для студентів та лікарів-інтернів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науко-вим дослідженням. При виконані дисертації автором особисто виконаний інфор-маційний пошук і аналіз наукової літератури по темі дослідження, разом з керів-ником сформульовані мета та задачі дослідження. Здобувачем проведено обсте-ження та лікування запропонованими схемами 139 хворих з травма-тич-ни-ми пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки, зібраний та систематизований фактичний матеріал, проведена статистична обробка і аналіз отриманих результатів, а також їх інтерпретація, сформульовані висновки і практичні рекомендації, які виходять із результатів дослідження, підготовлені наукові дані до публікацій, оформлена та написана дисертаційна робота і автореферат.

Експериментальні дослідження проведені автором сумісно зі співробітниками Інституту стоматології АМН України. Автор висловлює велику подяку адміністрації та співробітникам Інституту за надану можливість, сприяння та допомогу у їх проведенні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації допо-ві-дались та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конфе-рен-ції: “Сучасні технології лікування та профілактики ортопедичних та ортодон-тич-них хворих” (Вінниця, 2003); науковій конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю (Вінниця, 2004); науково-практичній конфе-рен-ції молодих вчених (Вінниця, 2004); ІІ (ІХ) з’їзді Асоціації стоматологів Украї-ни (Київ, 2004); ХІ університетській (ХХХХІ вузівській) науково-практичній конференції молодих вчених та фахівців (Вінниця, 2005); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні технології щелепно-лицевої хірургії і хірур-гіч-ної стоматології” (Івано-Франківськ, 2005).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 15 наукових працях, з яких 7 статей в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 Деклараційний патент України на корисну модель, 1 стаття в журналі та 6 тезів у матеріалах з’їздів, науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках прин-терного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділу мате-ріа-лів і методів досліджень, 3 розділів власних досліджень, обговорення резуль-татів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 75 таблицями. Список літератури включає 229 джерел, з яких 154 вітчизняних та російськомовних і 75 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були проведені експериментальні та клінічні дослідження. В експерименті було проведено дві серії дослідів.

Досліджувалася дія наступних препаратів:

-

-

У першій серії експерименту вивчали нейротропні і стрес-протективні ефекти фітоседу та діазепаму. Експеримент був проведений на 30 білих щурах самцях віком 5 місяців. Тварини знаходилися на загальному раціоні харчування, мали вільний доступ до води і їжі.

Попередньо перед дослідами за результатами типування CAR-методом з дослідження виключалися тварини гальмівного (слабкого) типу, що протягом часу тестування залишалися без руху. Щури були розподілені на групи: 1 група - інтактні; 2 група – контрольні, яким відтворювали гострий емоційно-больовий стрес 4-и годинним перебуванням тварин у клітках конструкції Дезидерато (Desiderato O., Mackinnon J.R., Hisson H.J., 1974). Випадкова подача постійного струму силою 5-6 mА на підлогу, або на розташовану на ньому платформу, відтворювала стан тривожного чекання больового впливу (ЕБС); 3 група - порівняльна (діазепамова) – тварини три дні напередодні та за 30 хвилин до початку стресування перорально отримували розчин діазепаму із розрахунку 1 мг/кг маси тіла; 4 група - дослідна (фітоседова) – тварини в тому ж режимі, перорально отримували фітосед із розрахунку 1 мл/кг.

По завершенні експериментів тварин забивали тотальним кровопускан-ням із серця під наркозом (тіопентал натрію 40 мг/кг). Відокремлювали слизову оболонку порожнини рота (СОПР), виділяли шлунок, розкривали його по малій кривизні, промивали в проточній воді висушували серветкою і робили обстеження для виявлення уражень.

Поведінкові реакції щурів вивчені в тестах “відкрите поле” і по реакціях умов-ного уникання небезпеки (CAR-метод) (Costall B., Naylor R.I., Iers M.B., 1988).

Вплив ЕБС також оцінювали морфометрично. Визначали відносну масу органів – селезінки, тимуса і надниркових залоз. Для оцінки ульцерогенного ефекту визначали: товщину слизової оболонки шлунка по великій кривизні за допомогою штангенциркуля (мм); частоту уражень (%); множинність вражень – число ерозій і виразок.

Важкість уражень слизової оболонки шлунка оцінювали по 4-бальній системі: ерозії і виразки - до 1 мм – 1 бал; ерозії і виразки - 1-3 мм – 2 бали; ерозії і виразки - 3-5 мм – 3 бали; ерозії і виразки - 5 мм і більше – 4 бали.

Лабораторне дослідження показників периферичної крові щурів із хвостової вени проводили загальноприйнятими методами.

У другій серії дослідів вивчали стоматотропні ефекти фітоседу на перебіг про-цесів регенерації стандартних травматичних ран слизової оболонки щоки білих щурів. Експеримент був проведений на 18 білих щурах-самцях лінії Віс-тар. Травматичну стандартну рану на слизовій оболонці правої щоки, по лінії змикання зубів, відтворювали шляхом легкого натискання очного трепану діамет-ром 3 мм. Травму наносили під тіопенталовим наркозом (в/о, 20 мг/кг). Ця модель дослідження рекомендована Фармакологічним комітетом МОЗ Украї-ни, як базова для дослідження препаратів, призначених для вивчення проце-сів регенерації ушкоджень слизової оболонки порожнини рота (В.Я.Скиба та спіавт., 2002).

Щури були поділені на 3 групи по 6 голів в кожній:1 – група спонтанного загоєння травм; 2 групу - за три дні напередодні і на протязі всього експе-рименту тварини перорально отримували 0,5 % розчин діазепаму із розрахунку 1 мг/кг; 3 група тварин в тому ж режимі перорально отримували фітосед із розрахунку 1 мл/кг.

Клінічну оцінку стану раневої поверхні щоки проводили щоденно, починаючи з 4 доби досліду. Використовували таку шкалу оцінки її стану: “виразка” – ранева поверхня являє собою типову виразку з травматичним набряком, раневим запаленням і лейкоцитарною інфільтрацією; “епітелізація” – відновлення епітеліального пласта сполучної тканини; “ загоювання” – повне відновлення дефекту слизової оболонки щоки.

Було проведено обстеження і лікування 139 хворих, що знаходились на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні № 2 м. Вінниця. В залежності від виду травматичного пошкодження обличчя всі хворі були поділені на три основних групи. Першу групу складали 35 хворих з травмами щелепно-лицевої ділянки без порушення цілісності твердих тканин і шкірних покривів обличчя (тобто забої і гематоми); другу – 52 хворих з порушенням цілісності шкірних покривів обличчя (забійно-рванні рани); третю – 52 хворих з порушенням цілісності кісткових структур обличчя (переломи нижньої щелепи).

В групах ми виділяли підгрупи. В першій виділяли дві підгрупи: перша підгрупа – контрольна (стандартна схема лікування) та друга – дослідна (стандартна схема лікування + психотерапевтичний вплив). В другій та третій групах виділяли по 3 підгрупи: перша – контрольна (стандартна схема лікування), друга – з додатковим призначенням діазепаму, третя – фітоседу.

Обстеження клінічних проявів деяких показників проводилося за допо-мо-гою розроблених нами схем градації, в які вносилися клінічні показники, з ураху-ванням ступеня прояву цих ознак. Ступінь прояву оцінювали за допоїмо-гою шкали в балах: 1- відсутня ознака, 2 - незначно виражена, 3 - виражена, 4 - значно виражена.

З клінічних показників місцевого прояву вивчалися наступні: біль, інфіль--трація, набряк. Окрім цього вивчалися деякі показники суб’єктивного та об’єктив-ного клінічного прояву психоемоційного напруження та психопато-ло-гіч-ні показники психоемоційної напруги.

Для визначення ступеня тривоги використовували опитувальники Тейлора і Спілберга. При дослідженні по тестах Тейлора виявляється загальний рівень тривожності, який включає соматичну, соціальну і нейрогенну напругу. При цьому загальна оцінка від 0 до 5 балів відповідає низькому рівню тривожності, 6-20 балів – середньому рівню, 21-40 балів – високому і 41-50 балів – дуже високому рівню тривожності.

Дослідження психоемоційного стану проводили методом психологічного тестування за допомогою шкали самооцінки тривожності Спілберга. Цей тест дозволяє визначити рівень реактивної та особистої тривоги, а також наявність стресу. Показники особистої і реактивної тривожності в межах 0-30 балів відповідають низькому рівню, 30-45 балів – середньому рівню, 46 балам і більше – високому рівню.

Реєстрацію вегетативних порушень, а саме визначення артеріального тиску (систолі-ч-ного та діастолічного), пульсу, температури тіла, частоти дихання, проводили загальноприйнятими інструментальними методами.

Для вивчення внутрішньомозкової гемодинаміки використовувалась реоенцефалографія з тетраполярним фронтомастоідальним відведенням електродів в лежачому положенні.

Окрім цього, в крові визначали гематологічні показники: швидкість осідання еритроцитів (мм/год), кількість лейкоцитів (в 1л), рівень гемоглобіну (г/л), еозинофілів (%), паличкоядерних нейтрофілів (%), сегментоядерних нейтрофілів (%), лімфоцитів (%), моноцитів (%).

Біохімічними методами в крові визначали вміст глюкози за глюкозокси-даз-ним методом (ммоль/л), холестерину (ммоль/л), тригліцеридів (ммоль/л) та час фібрінолізу.

В процесі дослідження хворим проводили корекцію психоемоційної сфери з допомогою трьох схем:

І. Для хворих з травмою легкого ступеня важкості рекомендували прово-дити певні вправи із комплексу психотерапевтичних заходів, описаного Л.М Тарасенко, Т.О. Петрушанко (1999), а саме: протистресове дихання, хвилинна релаксація, вільне дихання, психотерапевтичне спілкування. По вказаній схемі працювали з хворими 1 раз на добу 25-30 хвилин протягом 5 діб.

ІІ. Для хворих з травмою середньої ступені важкості в схему лікувально-профілактичних заходів входили, окрім стандартного комплексу лікування, використання у однієї підгрупи хворих препарату фітосед, котрий застосо-ву-ва-ли по 30 крапель за 30 хвилин до прийому їжі, 3 рази на добу. У підгрупі порівняння призначали діазепам в таблетках 0,01 г, 1 таблетка 2 рази на добу. В обов’язковому порядку хворим за 30-60 хвилин до оперативного втручання (первинна хірургічна обробка ран), призначали для передопераційної підготовки один із зазначених препаратів. Хворих за даною схемою лікували на протязі п’яти днів.

ІІІ. Для хворих з травмою важкої ступені важкості в схему лікувально-профілактичних заходів входили, окрім стандартного комплексу лікування, використання у однієї підгрупи хворих препарату фітосед, котрий застосовують по 30 крапель за 30 хвилин до прийому їжі, 3 рази на добу. У групі порівняння призначали діазепам в таблетках 0,01, 1 таблетка 2 рази на добу. В обов’язко-во-му порядку хворим за 30-60 хвилин до оперативного втручання (двощелепове шинування та видалення зуба з лінії перелому), призначали для перед опера-цій-ної підготовки один із зазначених препаратів. Хворих за даною схемою лікува-ли на протязі п’яти діб.

Отримані результати експериментів та клінічного обстеження хворих обробляли загальноприйнятими статистичними методами з визначенням критерію достовірності відмінностей з використанням t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені експери-менталь-ні дослідження показали, що гострий емоційно-больовий стрес значно впливає на поведінкові реакції білих щурів, що проявляється у вигляді збільшення кількості грумінгів, заглядань у отвори, переходу по зовнішніх квадратах та зменшення кількості переходів по внутрішніх квадратах, стійок без опори. Змінені величини поведінки тварин майже наближає до норми використання фітоседу. При дослідженні реакцією умовного уникання анксиолітичного ефекту фітоседу виявлено зменшення вираженості захисних рефлексів. Зменшується час перебування в світлій камері (з 15,4+4,30 до 8,65+3,54 с), але збільшується час в темній камері (з 83,6+4,18 до 90,8+3,54 с). Кількість переходів, заглядань та виглядань зменшується, приблизно, в 3 рази, тобто, при використанні фітоседу щури ведуть себе більш спокійно.

При забої цих тварин було встановлено, що відтворений нами гострий стрес викликав зміну маси стресчутливих органів. Так, при стресі достовірно зменшується маса наднирників, селезінки та тимуса. При застосуванні фітоседу маса цих органів наблизилася до контрольної групи, а при застосуванні діазепама спостерігається лиш тенденція до збільшення маси.

При огляді слизової оболонки шлунка встановлено, що застосування фітоседу призводить до двократного зменшення частоти уражень ерозіями, виразками по відношенню до тварин групи контроля та групи тварин з використанням діазепаму

Проводячи аналіз лабораторних даних крові, відзначено позитивний нормалізуючий вплив фітоседу. Діазепам менше впливає на клітинний склад крові та незначно наближає показники до норми.

Проведені дослідження з вивчення впливу препаратів фітоседу та діазепа-му на процеси регенерації слизової облонки порожнини роту свідчать про те, що вони прискорюють процеси загоєння. При цьому фітосед більш ефектив-но впливає на ці процеси, ніж діазепам. Скорочення термінів загоювання на 2 дні спричинено використанням седативної терапії діазепамом або фітоседом через опосередкований нормалізуючий вплив на функціонування внутрішніх органів та систем.

В результаті проведення експериментальних досліджень доведена доцільність використання седативних засобів для зниження психоемоційного напруження і покращення загоювання в комплексному лікування травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки та встановлено високу ефективність засобу седативного характеру, яким є розчин фітоседу.

Серед обстежених з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки з легким ступенем важкості переважали хворі з м’язовим типом облич-чя – 65,7%, з середнім ступенем важкості – дігестивний тип обличчя діагно-сто-ва-но у 71,4% обстежуваних, та з важким ступенем пошкодження – з церебраль-ним і респіраторним типом обличчя – відповідно 51,4% і 28,6 % постраждалих.

Проведені клінічні дослідження свідчать про те, що у хворих без порушення цілісності м’яких та твердих тканин обличчя клінічні місцеві прояви в перший день займають посереднє місце між вираженими та незначно виражені. В першій підгрупі клінічні місцеві прояви в третій день незначно виражені, а на сьомий день займають проміжне місце між незначно вираже-ними і відсутніми, тобто половина пацієнтів з вираженою клінікою і половина – з невираженими місцевими клінічними проявами. Хворі другої підгрупи на третій день перебування в стаціонарі займають проміжне місце між незначно вираженими та відсутніми, на сьомий день – в основному відсутні (табл. 1).

Виявлено, що позитивна динаміка на третій день у хворих першої групи подібна тій, що прослідковується на сьомий день без корекції психоемоційного стану.

Таблиця 1

Прояви місцевого статусу в хворих першої групи з забоями та гематомами щелепно-лицевої ділянки (М+m)

Клінічні

прояви

Методи

лікування | Біль в ділянці травми | Інфільтрація в проекції травми | Набряк в проекції травми

1-й день | 3-й день | 7-й день | 1-й день | 3-й день | 7-й день | 1-й день | 3-й день | 7-й день

Без корекції | 2,71+

0,12 | 2,06+

0,19 | 1,65+

0,12 | 2,59+

0,13 | 2,35+

0,12 | 1,59+

0,13 | 2,71+

0,12 | 2,12+

0,17 | 1,59+

0,13

З корекцією | 2,72+

0,11 | 1,56+

0,12* | 1,06+

0,06* | 2,61+

0,12 | 1,56+

0,12* | 1,11+

0,08* | 2,72+

0,11 | 1,61+

0,12* | 1,11+

0,08*

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих групи без корекції (р<0,05).

При виявленні інфільтрації тканин та нагноєння гематом у хворих першої групи спостерігається більш тривале лікування. Отримані показники свідчать про покращення загоєння травм та скорочення термінів лікування у групі хво-рих, які отримували психотера-пев-тич-ну корекцію. Так, у хворих без психотера-пев-тичної корекції терміни лікування в середньому складають 7,2+1,2 доби, а у хворих з корекцією - 5,4+0,9 діб. При цьому інфільтрація тканин і нагноєння гематом у хворих з психотерапевтичною корекцією зменшувалися з 17,7% до 5,6 %.

При дослідження психоемоційної сфери з допомогою суб’єктивних та об’єктивних методів можна прослідкувати аналогічну закономірність.

Аналіз показників реограм у хворих з психотерапевтичною корекцією виявив тенденцію до нормалізації їх на третій день. Аналогічні показники у хворих без корекції наближаються до норми лиш на сьомий день.

Оцінка психоемоційного стану за опитувальником Тейлора показує, що загальний рівень психоемоційної напруги у хворих знаходиться на перший день в межах середнього, а у хворих першої підгрупи психоемоційна напруга набли-жається до низького рівня лише на сьомий (6,65 бали), а у другій підгрупі на третій день (6,5 бали).

Аналіз психоемоційного стану по опитувальнику Спілберга засвідчує, що зберігається загальна тенденція середнього рівня показників. При цьому помітно, що реактивна тривожність більша за особисту.

Показники суб’єктивних та об’єктивних методів обстеження мали тенденцію до позитивних змін при введені в схему лікувально-профілактичних заходів психотерапевтичного впливу на протязі перших 5-ти діб лікування наслідків травми у вигляді комплексу психотерапевтичних заходів.

Електрофізіологічні показники (систолічний та діастолічний артеріальний тиск, пульс, частота дихання, температура тіла) мали аналогічну залежність. Вони швидше приходили до норми у хворих підгрупи, котрим проводили корекцію психоемоційного стану.

Лабораторні показники знаходилися майже в межах норми. Збільшення тригліцерідів, холестерину, паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів, зменшення еозинофілів, моноцитів, лімфоцитів і фібріноліза незначно впливали на загоєння травматичних пошкоджень легкого ступеня важкості та ефективно коригувалися комплексом психотерапевтичних вправ.

При обстеженні хворих другої групи виявлено позитивне відображення на прояви психоемоційного стану, перебіг та загоєння забійно-рваних ран використання в комплексі лікування седативної терапії, у більшій мірі фітоседу та меншій діазепаму.

На третій день у хворих з порушенням цілісності м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки відбувається зменшення прояву болі, набряку та інфільтрації, на сьомий день прояви майже зникають повністю при використанні корекції психоемоційного стану діазепамом або фітоседом (табл. 2). У хворих другої підгрупи біль зменшується з 1,94+0,2 до 1,11+0,08 балів, третьої підгрупи – з 2,00+0,18 до 1,12+0,08 балів; відповідно набряк – з 2,33+0,12 та 2,35+0,12 до 1,22+0,11 та 1,29+0,12; інфільтрація – з 2,00+0,17 та 2,18+0,1 до 1,22+0,11 та 1,29+0,12 балів. Наведені дані другої та третьої підгруп достовірно відрізняються від аналогічних даних першої підгрупи (р<0,05).

Таблиця 2

Прояви місцевого статусу в хворих з забійно-рваними ранами щелепно-лицевої ділянки (М+m)

Клінічні прояви

Методи лікування | Біль в ділянці травми | Інфільтрація в ділянці рани | Набряк в проекції травми та рани

1-й день | 3-й день | 7-й день | 1-й день | 3-й день | 7-й день | 1-й день | 3-й день | 7-й день

Без корекції | 3,24+

0,11 | 2,53+

0,13 | 2,0+

0,13 | 3,29+

0,12 | 2,65+

0,12 | 2,06+

0,17 | 3,29+

0,12 | 2,59+

0,13 | 2,06+

0,14

З корекцією діазепамом | 3,28+

0,12 | 1,94+

0,2* | 1,11+

0,08* | 3,33+

0,12 | 2,0+

0,17* | 1,22+

0,11* | 3,22+

0,11 | 2,33+

0,12 | 1,22+

0,11*

З корекцією фітоседом | 3,29+

0,12 | 2,0+

0,18* | 1,12+

0,08* | 3,35+

0,12 | 2,18+

0,1* | 1,29+

0,12* | 3,24+

0,11 | 2,35+

0,12 | 1,29+

0,12*

Примітка: * - достовірно по відношенню до хворих без корекції (р<0,05).

Пацієнти з порушенням цілісності м’яких тканин обличчя мають клінічні місцеві прояви, які в перший день займають місце незначно вище вираженому прояву. В першій підгрупі клінічні місцеві прояви в третій день проміжні між незначно вираженими та вираженими, тобто половина пацієнтів з вираженою клінікою і половина з невираженими місцевими клінічними проявами, а на сьомий день займають місце незначно виражених проявів. Хворі другої підгрупи та третьої на третій день перебування в стаціонарі займають проміжне місце між незначно вираженими та відсутніми, на сьомий – в основному наближені до відсутніх.

При виявленні нагноєння ран у хворих другої групи та аналізі тривалості лікування отримані показники показують покращення загоєння ран у групі хворих, які отримували фітосед. Виявлено також, що кількість ускладнень при загоюванні ран зменшується при використанні діазепаму для корекції психоемоційного стану та значно зменшується при використанні фітоседу. Аналогічну залежність має тривалість стаціонарного лікування хворих різних дослідних груп. Так, у хворих, котрим не включали в комплексне лікування корекцію психоемоційного стану, термін лікування в середньому складав 7,4+1,3 доби. При включенні в схему лікування діазепаму термін лікування скоротився до 6,7+1,1 діб, а фітоседу – 5,5+0,08 діб. Нагноєння ран було відмічено у хворих без корекції психоемоційного стану у 23,5 %, з корекцією діазепамом – 11,1 % та фітоседом лише у 5,9 %.

При дослідженні психоемоційної сфери за допомогою суб’єктивних та об’єктивних методів можна прослідкувати аналогічну закономірність. У хворих, котрим проводили корекцію психоемоційного статусу діазепамом (друга підгрупа) чи фітоседом (третя підгрупа), зберігається також позитивна тенденція до нормалізації показників в порівнянні з показниками хворих першої підгрупи, яким не проводили корекцію психоемоційного стану.

Із отриманих даних за опитувальником Тейлора видно, що загальний рівень психоемоційної напруги знаходиться на перший день в межах середньої, але вищий, ніж у хворих першої групи. У хворих другої групи першої підгрупи навіть на сьомий день показники відповідають середньому рівню (11,9+0,3 балів), а у другій та третій підгрупах на сьомий день наближається до низького рівня (6,6+0,3 та 6,6+0,33 балів), тобто прослідковується позитивний вплив діазепаму та фітоседу на показники, які зменшуються майже вдвічі.

Актуальним питанням у пацієнтів з травматичними враженнями щелеп-но-лицевої ділянки з порушенням цілісності м’яких тканин обличчя є наявність досить високого рівня нейрогенної напруги, на відміну від незначно вираже-ного рівня соціальної напруги, а також мінімального прояву у таких хворих переживання за свій соматичний стан. Це вказує на доцільність використання в комплексі лікування психоемоційної корекції седативною терапією.

По опитувальнику Спілберга встановлено, що зберігається загальна тенден-ція середнього рівня показників. При цьому помітно, що реактивна тривожність більша за особисту, та в перший день відповідає високому рівню у всіх групах (46,35+0,46, 46,39+0,43, 46,35+0,44 балів). На третій та сьомий день в другій та третій підгрупах хворих показники знаходяться в межах середнього рівня з позитивною тенденцією до низького рівня у хворих, котрим проводи-лася корекція психоемоційного стану.

Проводячи аналіз показників реограми (час поширення пульсової хвилі, реографічний систолічний індекс, дикротичний індекс, діастолічний індекс, тонус артерій всіх калібрів) можна відмітити тенденцію до підвищення тонусу судин головного мозку, які практично зникають до норми на третій день у хворих, котрим проводилася корекція психоемоційного стану діазепамом чи фітоседом. Аналогічні показники у хворих першої підгрупи наближаються до норми лише на сьомий день.

Електрофізіологічні показники (систолічний та діастолічний артеріальний тиск, пульс, частота дихання, температура тіла) мають аналогічну залежність. Вони швидше приходять до норми у хворих підгруп, котрим проводили корекцію психоемоційного стану діазепамом чи фітоседом.

Показники суб’єктивних та об’єктивних методів обстеження мають тенден-цію до позитивного змінювання при введені в схему лікувально-профілактичних заходів психотерапевтичного впливу у вигляді використання фітоседу, котрий за своєю психотерапевтичною дією не поступається синтетичному препарату діазепаму, який має також багато побічних дій, як це видно з експерименту.

Лабораторні показники мають аналогічну картину, як і в першій групі хворих, але з більшим зміщенням показників. Виявлено позитивний вплив фітоседу на лабораторні показники, котрий по силі не поступається діазепаму.

Оцінюючи показники місцевого статусу, встановлено, що клініка більш виразніша та триваліша в групі хворих, де не проводилася корекція психоемоційного стану. Показники місцевого клінічного статусу наближені до значно виражених. При використанні седативної терапії клінічні прояви значно зменшуються на третій день, та майже зникають на сьомий день.

Використання психоемоційної корекції позитивно впливає на клінічні прояви місцевого статусу. Показники другої та третьої підгруп третьої групи достовірно відрізняються по відношенні до першої підгрупи, що свідчить про доцільність використання препаратів седації у хворих з травмою обличчя та опосередковану дію препарату на місцевий статус (табл. 3).

Результати дослідження хворих третьої групи, направлені на виявлення нагноєння, тривалості стаціонарного лікування та відсутність множинного контак-ту після зняття шин, показали, що у хворих, котрим в схему лікування вклю-чали психоемоційну корекцію, кількість ускладнень та тривалість ліку-ван-ня зменшується. При цьому помітно, що без використання корекції психоемо-цій-ного стану нагноєння кісткової рани виявлено у 11,8 % хворих, а відсутність множинного контакту – у 17,7%. Використання діазепаму зменшує кількість нагноєнь кісткових ран до 5,6% і відсутність множинного контакту після зняття міжщелепової резинової тяги до 11,1% та значно зменшую наявність усклад-нень використання фітоседу, так нагноєння кісткової рани не виявлено та лише у 5,6% хворих відмічали відсутність множинного контакту зубів після зняття шин. В той же час тривалість стаціонарного лікування хворих з переломами нижньої щелепи, котрі не отримували корекцію психоемоційного стану в серед-ньо-му складав 14,5+0,6 діб, що отримували діазепам – 12,5+1,3 доби та фітосед – 11,8+0,3 діб.

Таблиця 3

Прояви місцевого статусу хворих з переломами нижньої щелепи (М+m)

Методи лікування | Клінічні прояви

біль в лінії перелому | інфільтрація в проекції перелому | набряк в проекції перелому

дні спостережень

1-й | 3-й | 7-й | 1-й | 3-й | 7-й | 1-й | 3-й | 7-й

Без корекції | 3,65+

0,15 | 3,06+

0,19 | 2,53+

0,13 | 3,71+

0,12 | 3,12+

0,2 | 2,71+

0,12 | 3,59+

0,13 | 3,0+

0,18 | 2,65+

0,12

З корекцією діазепамом | 3,61+

0,12 | 2,5+

0,13* | 1,39+

0,12* | 3,67+

0,12 | 2,56+

0,12* | 1,44+

0,12* | 3,56+

0,12 | 2,44+

0,12* | 1,33+

0,12*

З корекцією фітоседом | 3,71+

0,12 | 2,53+

0,13* | 1,41+

0,13* | 3,65+

0,12 | 2,53+

0,13* | 1,35+

0,12* | 3,53+

0,13 | 2,41+

0,13* | 1,29+

0,12*

Примітка: * - достовірно по відношенню до групи хворих без корекції (р<0,05).

Проводячи аналіз результатів клінічного психоемоційного дослідження, прослідковуємо аналогічну залежність в суб’єктивних і об’єктивних показни-ках, а також і в психопатологічних показниках, які займають місце наближене до значно виражених. Психоемоційне збентеження інтенсивніше в підгрупі хворих, яким не проводилася корекція, та має позитивну динаміку у хворих з корекцією психоемоційного стану.

Аналізуючи дані, отримані по опитувальнику Тейлора, можна відмітити, що загальний рівень тривожності у хворих відповідає високому рівню - 21,4+1,54; 21,4+1,47; 21,1+1,54 балів по підгрупах.

У хворих з переломами нижньої щелепи по опитувальнику Спілберга рівні реактивної тривожності та особистої тривожності високі, так на першу добу реактивна тривожність має рівень відповідно 49,2+1,64, 49,2+0,97, 49,4+1,6 балів проти особистої - 46,8+1,17, 46,8+0,87, 46,8+1,25 балів в підгрупах дослідження. Зберігається загальна тенденція, що реактивна тривожність має більший рівень в порівнянні з особистою.

Проводячи аналіз дослідження кровопостачання судин головного мозку, за допомогою реоенцефалометрії була встановлена аналогічна залежність у підгрупах хворих. Порушення кровопостачання судинами головного мозку найбільше виражено саме у хворих третьої групи, що пов’язане з збільшенням тонусу судин головного мозку. Нормалізація показників відбувається швидше в хворих, яким проводилася в комплексі лікувально-профілактичних заходів корекція психоемоційного стану за допомогою діазепаму чи фітоседу.

При дослідженні функціонально-фізіологічних показників було виявлено досить значне збільшення всіх показників на перший день перебування в стаціонарі з подальшою позитивною динамікою при використанні психоемоцій-ної корекції. Функціонально-фізіологічні показники найбільш виражені у хворих з переломами нижньої щелепи. При використанні фітоседу показники наближаються до норми на сьому добу.

Лабораторні показники у хворих третьої групи мають аналогічну залежність з попередніми двома групами та знаходяться майже в межах норми, що свідчить про функціональну природу відзначених змін. При використанні фітоседу показники наближаються до норми вже на 3-7 добу .

Оцінюючи отримані дані, доведено, що травма може сильно впливати на психіку хворих, опосередковано викликаючи при цьому різноманітні ускладнення.

Таким чином, виявлено, що використання фітоседу в комплексі лікувально-профілактичних заходів за результатами експериментальних, клінічних, психологічних, функціональних і лабораторних досліджень сприяє підвищенню ефективності лікувально-профілактичних заходів у хворих з травмою щелепно-лицевої ділянки.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі, що полягає в вивченні впливу емоційно-больового стресу на саногенез при травмах щелепно-лицевої ділянки та підвищення ефективності їх комплексного лікування шляхом корекції психоемоційного стану препаратом рослинних поліфенолів фітоседом.

1.

2.

3.

4.