ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Панчишин Тарас Володимирович

УДК 330.354:330.332 (477)

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор

Ватаманюк Зіновій Григорович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

академік НАН України,

Долішній Мар'ян Іванович,

директор Інституту регіональних досліджень

НАН України;

кандидат економічних наук, доцент

Рібун Любомир Володимирович,

Національний лісотехнічний університет України,

завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, кафедра економічної теорії.

Захист дисертації відбудеться " 5 " травня 2006 р. о 13.30год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів,

просп. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів,

вул.Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 4 " квітня 2006 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради проф. Хоронжий А.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реалізація інвестиційних можли-востей, нарощення обсягів інвестування та раціональне використання інвестованих коштів є одним з найважливіших завдань в Україні. Приріст інвестицій безпосередньо збільшує обсяги національного виробництва, знижує рівень безробіття, забезпечує модернізацію застарілого обладнання та технологій, спричинює структурні перетворення. Це, в свою чергу, визначає темпи економічного зростання і розвиток національної економіки за інноваційною моделлю та європейським вектором. Особливо актуаль-ною проблема інвестування є нині, коли потрібно підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки в контексті енергетичних проблем та інтеграції України у світовий господарський простір.

Додаткову актуальність дослідженню цієї проблеми надає те, що в умовах формування ринкової економіки напрями інвестиційної діяльності та джерела її фінансування набувають політичного забарвлення і стають предметом боротьби різних політичних сил.

Однак рівень інвестиційної діяльності в Україні ще не відповідає потребам забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки. Активі-зація інвестиційного складника зростання економіки України передбачає стимулювальну фіскальну і монетарну політику держави, а органи влади повинні вжити дієвих заходів не тільки щодо максимального залучення всіх джерел інвестицій, а й щодо ефективнішого використання інвести-ційних ресурсів. Розвиток вітчизняної економіки засвідчує, що навіть високі темпи приросту інвестицій в основний капітал не забезпечують необхідних темпів зростання ВВП.

Проблеми інвестиційної діяльності давно перебувають в полі зору економістів-теоретиків. Ці питання розглядалися такими видатними економістами кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст., як А. Сміт, Д. Рікардо, Дж.С. Мілль, К. Маркс, кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. – М. Туган-Барановський, Дж. Кейнс та ін.

Усі провідні школи та напрями економічної думки другої половини ХХ ст. приділяють особливу увагу аналізові інвестиційної діяльності та чинників, які її визначають. Вагомий внесок у теорію інвестування зробили Г.Александер, Дж.Бейлі, М.Джонк, Х.Джонсон, Г..Марковіц, Р.Солоу, У.Шарп та ін. Дослідженням різних аспектів інвестиційної діяльності присвячені праці відомих українських економістів - Ю.Бажала, Л.Борщ, Н.Внукової, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Гойка, М.Долішнього, С.Злупка, О.Кузьміна, А.Пересади, С.Реверчука, М.Стирського, В.Федо-ренка, В.Шевчука та ін.

Перехід економіки України на інвестиційно-інноваційний вектор зростання гальмується низкою невирішених проблем: низьким рівнем відповідальності виконавчих органів влади, підприємницьких структур за дії чи бездіяльність у сфері інвестиційної діяльності; існуванням позаекономічної конкуренції з елементами корупції; соціально-політичним розшаруванням суспільства, де пріоритетними є не національні, а особливі інтереси окремих олігархічних угрупувань; недосвідченістю ведення бізнесу у ринкових умовах з боку підприємницько-активного населення України тощо.

У ситуації, що склалася нині в Україні, поглибленого дослідження потребують проблеми розроблення адекватної ринковим відносинам моделі інвестиційної діяльності, в якій було б обґрунтовано основні напрями і пріоритети структурних соціально-економічних зрушень в економіці, встановлені пріоритети в галузевій структурі інвестицій, співвідношення між обсягами приватного і державного, внутрішнього та зовнішнього інвестування тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідницької роботи кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка за комплексною темою "Дослідження закономірностей формування економічної системи в Україні" (номер державної реєстрації №103U005947). Особисто автором досліджено особливості інвестиційної діяльності в Україні у фазі трансформаційного спаду 1990-х років.

Метою роботи є обґрунтування доконечності формування ефективної інвестиційної моделі соціально-економічного розвитку України, виявлення причин, що негативно впливають на ефективність протікання інвестиційного процесу та шляхів раціоналізації інвестиційної поведінки економічних суб’єктів у вітчизняній економіці.

Для досягнення цієї мети в дисертації поставлено такі завдання:

· з’ясувати сутність інвестиційної діяльності як економічного явища через вивчення, селекцію й орієнтовану адаптацію відповідного понятійного апарату;

· уточнити класифікаційні ознаки інвестицій та інвестиційного процесу;

· проаналізувати тенденції, напрями, динаміку та перспективи інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці, взаємозалежність темпів зростання інвестиційної діяльності та тенденцій економічного зростання економіки в цілому;

· запропонувати рекомендації щодо стратегії інвестиційної діяльності в Україні, зокрема, удосконалення інвестиційної політики.

Особливу увагу приділено:

· динаміці інвестиційних процесів в Україні та чинникам, що на неї впливають;

· проблемі активізації залучення інвестиційних коштів з усіх джерел інвестування;

· обґрунтуванню доконечних змін у регулюванні інвестиційної діяльності на сучасному етапі транзитивних перетворень в Україні.

Об’єктом дослідження є стан і чинники інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці та державна регуляторна політика щодо інвестування.

Предметом дослідження відповідно до визначених мети і завдань є закономірності та особливості інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем інвестиційної діяльності в перехідних економіках, розроблений у світовій науці методологічний інструментарій аналізу інвестиційної діяльності в умовах сучасної економіки та її державного регулювання.

У дисертаційній роботі використано загальнонаукові методи економічного аналізу та синтезу, економіко-статистичні методи та моделювання, за допомогою яких досліджено процес інвестування в економіку, розглянуто динаміку інвестицій та структурні зміни в економіці України.

Інформаційною базою дослідження слугували матеріали Державного комітету статистики України, Головних обласних статистичних управлінь, спеціальних періодичних видань, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій, інтернетресурси НБУ, КМУ та ВРУ.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження, полягає у наступному:

вперше:

- на основі ретроспективного аналізу систематизовано основні економіко-організаційні блоки причин неефективної інвестиційної діяльності у фазі трансформаційного спаду та в умовах відновлення економічного зростання, що дає змогу детальнішого обґрунтування джерел економічного зростання у перехідних економіках;

- обґрунтовано негативні наслідки для інвестиційної діяльності сировинно-напівфабрикатної експортної орієнтації економіки України (деформація попиту на інвестиційні товари, порушення структури національної економіки тощо) та запропоновано шляхи активізації інвестиційної діяльності в контексті глобальних економічно-інтеграційних перетворень.

Удосконалено:

- понятійно-термінологічний апарат через конкретизацію категорій: інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційний процес та запро-поновано ввести класифікацію інвестицій залежно від їх впливу на забезпечення усталеного економічного зростання національної економіки, що дає змогу виокремлювати капітало-інтенсивні та капітало-екстенсивні інвестиції;

Отримали подальший розвиток:

- визначення напрямів і принципів формування і реалізації регіональної інвестиційної політики на основі ефективної взаємодії усіх суб’єктів інвестиційної діяльності, консолідації регіонів і прикордонних територій задля ефективного перерозподілу інвестиційних ресурсів та збалансованості соціально-економічних і екологічних цілей регіонального розвитку;

- комплексний аналіз макроекономічних індикаторів, що характеризують інвестиційний клімат регіону, що дає змогу глибше обґрунтовувати потенціал економічного розвитку регіону та визначати пріоритети інвестиційної діяльності.

Теоретична значимість роботи полягає у поглиблені наукового аналізу інвестиційної діяльності для досягнення макроекономічної стабіль-ності та пришвидшення темпів зростання економіки України в умовах її системної трансформації.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Результати дослідження доцільно використовувати у навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як "Інвестування", "Державне регулювання економіки", "Макроекономіка". Окремі результати дослідження були використані галузевими і функціональними управліннями Волинської обласної державної адміністрації для підготовки "Програми соціально-економічного розвитку Волині".

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення наукового дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції: "Актуальні проблеми формування економічної системи України", ЛНУ імені Івана Франка (Львів, 16-17 травня 2002р.); "Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції ЛНУ імені Івана Франка "Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку" (Львів, 7-8 травня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 24-25 жовтня 2003р.); Науково-практичній конференції за міжнародною участю „Ефективність державного управління в контексті Європейської інтеграції”, Львівська Академія при Президентові України (Львів, 23 січня 2004р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції ЛНУ імені Івана Франка "Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації" (Львів, 23-24 квітня 2004р.); Щорічних звітних конференціях викладачів і аспірантів економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано у фахових виданнях 5 статей, 5 тез доповідей, загальним обсягом 2 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку із 233 використаних літературних джерел. Обсяг основного тексту дисертації складає 191 стор. друкованого тексту, містить 19 таблиць, 27 рисунків, в тому числі у додатках (8 ст.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет та методо-логічні засади дослідження, сформульовано теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наукову новизну, ступінь і характер апробації.

Перший розділ – "Теоретико-концептуальні засади дослідження інвестиційної діяльності" – присвячено розкриттю основ інвестиційної діяльності, економічної сутності інвестицій, форм їх здійснення та особливостей інвестування в різних господарських системах. Тут досліджено організаційно-економічні та правові засади взаємовідносин, що виникають між суб’єктами інвестиційної діяльності на інвестиційному ринку.

Дисертант виходить з того, що за традиційного підходу до розроблення інвестиційної стратегії, притаманного командно-адміністра-тивній економіці, навіть випереджувальні темпи нарощення інвестицій порівняно з темпами зростання ВВП не спроможні забезпечити сталого розвитку національної економіки.

Дослідження показує, що в командно-адміністративній економіці з кінця 70–х рр. назріла гостра проблема зниження ефективності інвестиційних процесів. При постійному зростанні обсягів інвестицій щодо ВВП простежувалося поступове зниження темпів економічного зростання. Це свідчило про нераціональну технологічну та відтворювальну структуру інвестицій. Зокрема, капітальні вкладення в будівельно-монтажні роботи у 1981-1985 рр. становили 52%, а в обладнання – лише 37% (у ФРН це співвідношення становило відповідно 36,5% та 63,5%, а у Франції – 38% та 62%). Інвестування довгобудів сповільнювало темпи оновлення основних фондів на діючих підприємствах (строк служби обладнання міг досягати 30 років), що спричиняло зниження продуктивності праці та конкурентоспроможності продукції. На підставі аналізу технологічної структури інвестицій автор доходить висновку, що збільшення обсягів інвестиції за рахунок фінансування будівельно-монтажних робіт (так званої пасивної частини основних фондів) призвело до зниження ефективності капіталовкладень. Це, в свою чергу, зменшило мотивацію до подальшого розширення інвестиційної діяльності.

Враховуючи тлумачення категорії "інвестиційна діяльність" та роль інвестицій у забезпеченні сталого розвитку національної економіки, автор пропонує виокремлювати капітало-інтенсивні та капітало-екстенсивні інвестиції.

Капітало-інтенсивні інвестиції – інвестиції у новітні інформаційні технології, обладнання, устаткування, збереження екосистем, інвестиції у наукові розробки, розвиток освіченості населення, підготовку фахівців, які сприятимуть сталому економічному зростанню окремих галузей і національної економіки загалом. Інвестування у виробництво нових високотехнологічних товарів та послуг, інноваційний характер інвестиційного процесу дають значний поштовх до економічного зростан-ня і подальшого збільшення інвестиційних можливостей економіки. Капітало-екстенсивні інвестиції – це інвестиції, спрямовані на просте чи розширене відтворення виробничих потужностей галузей, які виробляють продукцію низького технологічного укладу, з невисокою питомою вагою продукції кінцевого використання, натомість більш сировинно-напівфабрикатного характеру.

У дисертації акцентовано на тому, що перебудова неефективної структури вітчизняної економіки, зумовленої значним моральним і фізичним зношенням виробничого апарату, низьким рівнем застосування науково-технічних досягнень, втратою вітчизняною продукцією конкурентоспроможності на світових ринках, проблемою енергетичної залежності, повинна бути зорієнтована на активізацію інвестиційної діяльності як генератора економічного зростання. Інвестиційні ресурси у КАС були практично "безмежними" натомість в процесі ринкової трансформації економіки вони повинні використовуватись раціонально. Інакше кажучи, держава повинна стимулювати нарощення інвестицій у ті галузі, які забезпечать усталене економічне зростання та збільшення конкурентоспроможності економіки України.

Зазначено, що незадовільний стан розвитку інвестиційної інфра-структури, нестабільність законодавства в Україні, високий рівень корумпованості владних структур та низький рівень підприємницької культури значно знижують інвестиційну активність ділових одиниць, як безпосередніх інвесторів, так і інших суб’єктів інвестиційної діяльності. Відповідні державні інститути повинні вживати дієвих заходів для залучення додаткових ресурсів з усіх наявних джерел інвестиційних ресурсів та визначити пріоритетні капітало-інтенсивні інвестиції.

У другому розділі "Макроекономічний аналіз інвестиційної діяльності в Україні" проаналізовано практику провадження інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці у 1990-х роках, проведено оцінку іноземного інвестування в економіку України та показано роль інвестиційного складника зростання ВВП за умов відновлення економічного зростання. У процесі системної трансформації економіки, вітчизняна економіка зіткнулася з низкою проблем, характерних для усіх перехідних економік. У 1990 – х роках унаслідок зниження рівня заощаджень, низької здатності підприємств до само-фінансування, нерозвиненості фондового ринку та кредитно-фінансових установ, через різке згортання державного інвестування, недосконалість законодавства та політичну нестабільність, скоротилися можливості залу-чення інвестиційних ресурсів з усіх наявних джерел. Інвестиційна діяль-ність увійшла в смугу затяжного спаду. Принцип оптимального поєднання ринкової саморегуляції і поміркованого втручання держави в економічні процеси не спрацьовував.

Дисертант обґрунтовує тезу, що через відсутність ефективних механізмів ринкового саморегулювання на етапі ринкової трансформації державні інститути не можуть бути пасивними щодо галузевого і структурного розподілу інвестицій, а мають визначати пріоритетні напрямки розвитку регіонів та національної економіки загалом. Щоб не потрапити в пастку економічної стагнації, доконечно збільшувати обсяги капіталоінтенсивних інвестицій у вітчизняній економіці, які сприятимуть підвищенню рівня її конкурентоспроможності.

У дисертації показано, що сприятлива кон’юнктура на внутрішньому та зовнішньому ринках у 2000-2004 рр. посилила мотивацію суб’єктів господарювання до інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці. Позитивні тенденції в розвитку економіки України простежуються упродовж останніх років (рис.1). З рис.1 також випливає, що темпи інвестування в економіку визначаються темпами розвитку самої економіки. Аналіз статистичних даних свідчить, що показник валового внутрішнього продукту сильно корелює з показником обсягу інвестицій в основний капітал (розрахунковий коефіцієнт кореляції r = 0,93), причому між показниками існує пряма залежність. Зниження у 2005 році темпів зростання інвестицій призведе до зниження темпів зростання ВВП. Інакше кажучи, в трансформаційних економіках рельєфно виявляється принцип акселератора.

Рис.1 Темпи зростання ВВП (% до попереднього року)

та індекси інвестицій в основний капітал

Джерело: складено Статистичний щорічник України за 2004 рік.- К: В-во "Консультант", 2005. –С. 33, 226

Автор акцентує на тому, що основною причиною зменшення ролі інвестиційного складника у зростанні ВВП після подолання трансформаційного спаду є не стільки обмеженість інвестиційних ресурсів, скільки неефективне їх використання. Результати дослідження дають підстави для висновку, що структура інвестицій в основний капітал за основними видами діяльності, а також галузева структура інвестицій є нераціональними. Інвестиції передовсім надходять у галузі, що орієнтовані на експорт сировини і напівфабрикатів, і навпаки, незначна частка інвестицій залучається у галузі, метою яких є виробництво кінцевої високотехнологічної та якісної продукції, яка б задовольняла потреби споживачів (рис.2). Вітчизняна економіка поки що відтворює вади і слабини КАС, коли менше чверті продукції мало завершений цикл виробництва, і ще менша її частка призначалася для кінцевого споживання всередині країни.

Зазначено, що подібна експортна орієнтація вітчизняної економіки не може бути основою тривалого економічного зростання. Це пов’язано з нестабільністю попиту і пропозиції на міжнародних ринках та високою залежністю від циклічних коливань економік у розвинутих країнах – основних споживачах сировини. В Україні у 2000-2005 рр. майже 60% ВВП формувалось завдяки виробництву експортної продукції, причому 40% становили продукти важкої металургії та нафтохімічної промисло-вості. Автор доходить висновку, що перерозподіл частини прибутків експортно-орієнтованих галузей (часто такою продукцією є низько-технологічна продукція сировинного характеру) через систему податково-бюджетних механізмів для структурної перебудови вітчизняної економіки не має альтернатив.

Рис. 2 Індекси інвестицій в основний капітал за деякими видами промислової діяльності (% до попереднього року).

Джерело: складено за даними сайту http:// www. ukrstat.gov.ua та

Статистичний щорічник України за 2004 рік.- К: В-во "Консультант", 2005. –С. 231

У розділі показано, що нарощення виробництва в експортно-орієнтованих галузях дає змогу підприємствам цих галузей нагромаджувати значні фінансові ресурси для самофінансування та фінансування підприємств суміжних галузей, метою яких також буде експортна орієнтація. Внаслідок сприятливої зовнішньої кон’юнктури такі підприємства, отримуючи високі прибутки, здебільшого не інвестують кошти в структурну перебудову економіки України.

Відтак зазначено, що від масштабів і темпів інвестиційної діяльності іноземних ділових одиниць значно залежать новітні напрями розвитку вітчизняної економіки і стан її майбутньої структури. Іноземні інвестиції є важливим чинником прискореного розвитку кожної національної економіки незалежно від рівня її розвитку. Хоча обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку України нині є ще незначними, просте-жується позитивна тенденція до нарощення темпів припливу капіталу нерезидентів (рис. 3).

Рекордний приріст ПІІ в національну економіку у 2004 році становив майже 2 млрд дол. Однак традиційно незадовільною є галузева структура ПІІ.

Рис.3 Кумулятивний приріст ПІІ в економіку України

на початок року, млн дол.США

Джерело: складено за даними сайту http:// www. ukrstat.gov.ua та

Статистичний щорічник України за 2004 рік.- К: В-во "Консультант", 2005. –С. 231

У дисертації показано, що іноземний інвестор надає перевагу швидкоокупним галузям нематеріального виробництва (зокрема сферам оптової та роздрібної торгівлі, транспорту та зв’язку, фінансовій діяльності, операціям з нерухомістю) та деяким сферам матеріального виробництва (харчова та хімічна промисловість). На думку автора, небажання іноземного інвестора працювати в Україні у тривалій перспективі пов’язане з нестабільністю законодавства, значним рівнем корупції та недобросовісною конкуренцією.

Зазначено, що іноземні інвестори, ухвалюючи свої рішення, керуються передовсім очікуваннями політичних змін у країні, пов’язаних з президентськими чи парламентськими виборами. В усталеній ринковій економіці пов'язані з інвестиційною діяльністю ризики носять еконо-мічний характер. Крім того, інвестори-нерезиденти, приймаючи рішення про інвестування в економіку України, дедалі частіше висувають вимогу вирішення будь-яких суперечок у міжнародних судових інстанціях. Довіри до місцевого судочинства бракує. Одночасно, дисертант зазначає, що в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки актуальнішою, ніж залучення іноземних інвестицій, є проблема раціонального використання внутрішніх інвестиційних ресурсів.

У третьому розділі "Проблеми та перспективи організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності" на підставі особливостей економічного розвитку окремих регіонів сформульовано перспективні напрями стимулювання інвестиційної діяльності, а також окреслено напрями ефективної регіональної інвестиційної політики через формування та застосування фінансово-економічних та правових інструментів. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення держав-ного регулювання інвестиційної діяльності.

У дисертації акцентовано на тому, що унаслідок високого ступеня неоднорідності в економічному розвитку регіонів України нерівномірними є і можливості залучення інвестиційних ресурсів у різних регіонах. Перевагу інвестори надають великим центрам з розвинутою ринковою інфраструктурою, високими темпами економічного зростання, порівняно високою платоспроможністю населення, а також забезпеченістю сировиною, можливістю вести активний позитивний діалог з місцевою владою.

Зазначено, що в процесі децентралізації інвестиційної політики, розширення самостійності регіонів посиляться змагальність і конкурентна боротьба між регіонами за залучення інвестиційного капіталу через поліпшення інвестиційної привабливості. Високі конкурентні позиції у боротьбі за інвестиції має Львівська область. Її частка у загальному обсягу інвестицій в основний капітал становить 5% (провідні місця займають м.Київ – 18,3%, Донецька обл. – 9,6, Дніпропетровська – 7,8, Одеська та Харківська обл. – 6,8 та 6,7 відповідно).

В останні роки зростають інвестиції в основний капітал промис-ловості, транспортну інфраструктуру, в капітал підприємств з виробництва та постачання електроенергії, газу та води. Одночасно простежується спад інвестиційної діяльності у харчовій промисловості та галузях, що надають освітні послуги.

Проведений у роботі аналіз показує, що рівень диференціації регіонів за показником залучення прямих іноземних інвестицій у вітчизняну економіку є високим. На 1.04.2005р. Львівщина залучила 353,1 млн дол. США (4% від загального обсягу ПІІ в економіку України), зайнявши при цьому 8 рейтингову позицію. Стимулом для інвесторів при прийнятті рішення щодо інвестування в економіку Львівщини було вигідне її географічне розташування на перетині важливих європейських транспорт-них коридорів, історична суміш східно- та західноєвропейських традицій і культур, перспективи розвитку туристичного бізнесу тощо.

Автор доходить висновку, що Львівщина недостатньо використовує свої переваги для залучення іноземних інвестицій. В умовах інтеграції України в світову економіку, зокрема європейську спільноту, прикордонні території України повинні використовувати своє вигідне розташування, як додатковий ресурс для прискорення соціально-економічного зростання, передовсім у формі активного розвитку транскордонного співробітництва та формування сприятливого інвестиційного клімату.

Аналізуючи розвиток транскордонного співробітництва, автор доходить висновку, що його стримують такі чинники, як різний рівень і характер трансформації економіки регіону, економічні потенціали країн, нестача фінансових ресурсів, в тому числі у місцевих бюджетах прикордонних територій на проведення активної політики транс-кордонного співробітництва, нерозвиненість банківської сфери, брак інвестиційного забезпечення спільних проектів і обігового капіталу, недостатній рівень розвитку інфраструктури та ін. До правових перешкод розвитку транскордонного співробітництва автор відносить відсутність юридичних повноважень, міжнародних угод і договорів для міжнародної співпраці і законодавчо визначених норм і правил такої співпраці; неадаптованість законодавчих систем країн з обох сторін кордону; нестабільність економічного законодавства і правового поля транс-кордонного співробітництва. Тому перед органами влади постає проблема розроблення нової економічної політики та ефективних методів державного регулювання та стимулювання інвестиційної діяльності в транскордонних регіонах.

Зазначено, що утвердження нової моделі інвестиційної діяльності в усіх регіонах України зумовлює необхідність удосконалення механізмів державного регулювання інвестиційних процесів, які були б зорієнтовані на створення правових умов функціонування ринку капіталу, формування стратегічних і тактичних цілей і пріоритетів, спрямованість інвестицій на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, регулювання зовнішніх інвестицій і валютного ринку, частковий перерозподіл доходів, спрямування інвестицій на розвиток економіки і повну зайнятість, дотримання соціальних цінностей.

Автор наголошує на тому, що державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою комплексу засобів, які можна групувати за такими основними напрямами: визначення пріоритетних об’єктів інвестування; бюджетне та грошово-кредитне регулювання; податкове регулювання; проведення гнучкої амортизаційної політики; регулювання участі інвесторів у приватизації; регулювання фондового ринку; регулювання умов міжнародного інвестування; експертиза інвестиційних проектів; забезпечення захисту інвестицій.

Дисертант обґрунтовує тезу, що скорочення можливостей швидкої мобілізації і розміщення інвестиційних ресурсів державою, нерозвиненість механізму залучення банківських кредитів та коштів інших інституційних інвесторів, в тому числі і міжнародних фінансових організацій, перемістили центр ваги фінансування інвестиційних видатків на власні кошти суб’єктів господарської діяльності. Одночасно показано, що чинна система оподаткування, зокрема податок на додану вартість, непередбачувані зміни у податковому законодавстві, відсутність ефектив-ного механізму контролю за зловживанням пільгами в оподаткуванні ділових одиниць, руйнують як фінанси держави, так і фінанси підпри-ємств. Останні надають перевагу обертанню значної частини виторгу і прибутку у тіньовому секторі, що несприятливо позначається на інвестиційній діяльності у вітчизняній економіці загалом.

У заключній частині підведено підсумки дослідження та сформульо-вано основні результати.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – активізації інвестиційної складової економічного зростання, що виявилося в обґрунтуванні і розробленні пропозицій з удосконалення інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки України, перспективних напрямів інвестування та підвищення ефектив-ності інвестиційної політики держави.

Дисертаційне дослідження дає підстави зробити низку висновків та узагальнень, що носять як теоретичний, так і прикладний характер і можуть використовуватись для удосконалення стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку України.

1. У перехідній економіці України механізми взаємовідносин, що виникають між суб’єктами інвестиційної діяльності з приводу розміщення інвестиційних ресурсів, ще не достатньо розвинуті. Унаслідок зниження рівня заощаджень, низької здатності підприємств до самофінансування, нерозвиненості фондового ринку та кредитно-фінансових установ, різкого згортання державного інвестування, недосконалості законодавства та політичної нестабільності різко скоротилися можливості залучення додаткових коштів для інвестування з усіх наявних джерел. Для залучення інвестиційних ресурсів державні інститути повинні забезпечити належну співпрацю всіх учасників інвестиційного процесу, створивши координаційний центр підтримки інвестиційної діяльності.

2. Основними умовами активізації інвестиційної діяльності в Україні є розвиток інвестиційної інфраструктури, стабільність і передбачуваність законодавства, усунення корумпованості владних структур, політичних ризиків та недобросовісної конкуренції тощо. Висока концентрація капіталу в швидкоокупних сферах діяльності (транспорт, оптова торгівля, операції з нерухомістю та фінансова сфера) не дозволяла послідовно провадити курс на створення нових імпорто-замінних виробництв і диверсифікувати інвестиційні потоки. Стимулюючи інвестиційні потоки в галузі, що виробляють товари чи послуги з вищим рівнем доданої вартості, мотивуючи впровадження інноваційних досягнень, уряд зможе забезпечити стабільне зростання вітчизняної економіки.

3. На сучасному етапі ринкової трансформації економіки України інвестиційна стратегія сталого економічного розвитку повинна включати також ефективний механізм перерозподілу інвестиційних ресурсів у капітало-інтенсивні галузі, що забезпечать економіці вихід на постіндустріальний вектор структурних перетворень. Для вирішення проблеми деформованої структури вітчизняної економіки, у якій надмірне місце займає продукція галузей низького технологічного укладу (чорна металургія, виробництво будівельних матеріалів, металообробка, деревообробна та целюлозна промисловість), необхідно стимулювати інвестиції у пріоритетніші наукомісткі галузі, пов’язані з мікро-електронікою, інформаційними технологіями тощо. Активізація інвестиційної діяльності та ефективний галузевий розподіл інвестиційних ресурсів дадуть змогу повернутися до світового тренду зростання. Відсутність чіткої стратегії встановлення інвестиційних пріоритетів розвитку знижує мотивацію до довгострокового інвестування.

4. Україна з її виключно вигідним геополітичним розташуванням та перспективами розвитку як транзитної держави між європейським та східним і південноазійським ринками, фаховим трудовим потенціалом, високим рівнем освіченості народу, великими можливостями для розвитку сільського господарства та високою потенційною місткістю внутрішнього ринку є тією економікою, яка може привабити світового інвестора. Однак обсяги та якість іноземного інвестування нині вкрай незадовільні. Особливого значення у цьому зв'язку набуває формування привабливого інвестиційного клімату як в економіці в цілому, так і на регіональному рівні. Створені на комерційних засадах агентства з питань розвитку іноземного інвестування не завжди працюють ефективно. Доцільно створити єдиний інформаційно-консультаційний центр, котрий виконував би низку завдань, зокрема:

- забезпечення швидкого доступу до достовірної інформації про зміни в економічному і законодавчому середовищі в Україні;

- надання необхідної інформації з розвитку окремих регіонів, галузей, підприємств;

- налагодження ділових стосунків між іноземним інвестором та українськими надійними партнерами; організація інвестиційних форумів;

- надання широкого спектру безкоштовної інформації, консалтингу і допоміжних послуг;

- підтримання інвесторів в подоланні формальних процедур встановлення зв’язків з владними структурами центрального та місцевого рівнів.

5. Необхідність активізації інвестиційної діяльності регіонів зумовлена низкою обставин, зокрема необхідністю подолати недо-сконалість інвестиційного законодавства та непослідовністю інвестиційної політики центральних органів влади, створення сприятливішого клімату, який забезпечив би приплив інвестицій в регіон. Проблемі консолідації регіонів у залученні як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів державні структури приділяють ще мало уваги. Для цього доцільно створити координаційний центр, єдину базу даних інвестиційних пропозицій всіх регіонів України задля оптимізації територіального розподілу інвести-ційних ресурсів на етапі провадження експертизи інвестиційних процесів.

6. Важливою складовою регіональної інвестиційної діяльності є транскордонне співробітництво як один із засобів пожвавлення соціально-економічних процесів на прикордонних територіях. Сприятлива світова кон'юнктура та розширення ЄС, можливості співпраці із західними і східними сусідами у межах прикордонного співробітництва позитивно впливатимуть на регіональну економіку. Тому одним з пріоритетних напрямів інвестиційної політики є формування ефективних транс-кордонних та міжрегіональних відносин.

7. Для активізації залучення іноземних інвестицій у виробничу сферу уряд, на наш погляд, має сформувати цілісну систему регулювання інвестиційної діяльності, що передбачає такі заходи, як встановлення пільгового режиму оподаткування, застосування прискореної амортизації з метою ефективнішого використання капіталу, запровадження інвести-ційного податкового кредиту або податкових канікул, надання пільгових умов при реалізації продукції, виробленої на підприємствах з іноземними інвестиціями, експертиза інвестиційних проектів та захист інтересів інвестора. Від того наскільки ефективною буде ця система регулювання і сприйнятлива для інвесторів значною мірою залежатиме рівень еконо-мічного і соціального розвитку держави, її міжнародний імідж.

8. Для розширення інвестиційних можливостей суб’єктів підприємницької діяльності у вітчизняній економіці доцільно удоско-налити механізм надання інвестиційних податкових кредитів, знизити ставку ПДВ та поліпшити адміністрування цим податком. Ще одним важливим напрямом удосконалення інвестиційної діяльності є надання права підприємствам самим ухвалювати рішення щодо строків амортизації. Тут з боку держави доцільним є лише контроль за цільовим використанням коштів амортизації.

9. Вагомий вплив на інвестиційну діяльність справляє регулювання участі інвесторів у процесах приватизації державного майна. Для посилення контролю за недобросовісним виконанням інвестором взятих на себе за умовами договору приватизації зобов’язань (у разі неможливості укладення мирової угоди) доцільне застосовування різних штрафних санкцій, в тому числі і повернення об’єкта у державну власність і передачу його ефективному власникові. Щоб не виникало проблем з неадекватним використанням приватизованого майна, необхідно компетентніше підходити до конкурсного відбору учасників привати-заційного процесу, а кошти отримані від приватизації залучати у розвиток того ж підприємства чи інших пріоритетних галузей.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

у фахових наукових виданнях:

1. Панчишин Т.В. Про динаміку інвестиційних надходжень в основний капітал регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія: „Трансформація, інтеграція та корпоратизація”. Випуск VІІ, №1: Збірник наукових праць. - Луцьк: "Надстир’я", 2002. - С.154-162.

2. Панчишин Т.В. Українсько-польське інвестиційне спів-робітництво: стан та перспективи. // Формування ринкової економіки в Україні: науковий збірник ЛНУ імені Івана Франка.-2002.- Спецвипуск 9. С.258-261.

3. Панчишин Т.В. Про введення в дію основних фондів і виробничих потужностей регіону. // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції.- Випуск ІХ, №3: Збірник наукових праць. - Луцьк: "Надстир’я", 2003.- С.130-135.

4. Панчишин Т.В. Причини інвестиційного спаду у 90-х рр. ХХ - ст. Вісник Львівського університету. Серія економічна. – 2004. – С. 450-455.

5. Вахович І.М., Каменська І.М., Панчишин Т.В. „Фінансовий потенціал економічного розвитку регіону” // Економіка: проблеми теорії та практики. - Випуск 196, Том –IV. - Дніпропетровський національний університет, 2004. – С.822-829. – (автору належить наукове обґрунтування сутності і значення фінансового потенціалу в економічному розвитку).

в інших виданнях:

6. Панчишин Т.В., Івевакова Л.Ю. Інформаційна брошура – "Волинь: інвестиційні пропозиції". Луцьк, 2004 – 88 с.

7. Панчишин Т.В. „Іноземні інвестиції в системі ринкових відносин // Матеріали ”Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції: Актуальні проблеми формування економічної системи України". Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - С.239-241.

8. Панчишин Т.В. „Роль банківської системи в інвестиційному процесі” // Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції "Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку". Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С.227-229.

9. Панчишин Т.В. „Інвестиційна діяльність в постсоціалістичних країнах” // Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції: "Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації". Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2004 – С.239-240.

10. Панчишин Т.В. „Інноваційна діяльність в промисловості України” // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи ". Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С.194-195.

11. Панчишин Т.В. „Регіональні особливості інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці” // Матеріали щорічної науково-практичної конференції за міжнародною участю „Ефективність державного управління в контексті Європейської інтеграції”. Львівська Академія при Президентові України 2004.- С. 347-350.

АНОТАЦІЯ

Панчишин Т.В. "Інвестиційна діяльність в умовах ринкової трансформації економіки України". – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2006.

У дисертації досліджуються проблеми формування і реалізації інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України .

Значну увагу приділено теоретико-концепційним засадам дослідження інвестиційної діяльності в перехідних економіках. Проаналізовано організаційно-економічні та правові засади взаємо-відносин між суб’єктами інвестиційної діяльності в умовах системної трансформації.

Особливу увагу акцентовано на причинах деградації інвестиційної діяльності у командно-адміністративній економіці, досліджено низку макроекономічних індикаторів інвестиційної активності, що дало змогу провести комплексний аналіз формування, залучення і використання інвестиційних ресурсів і визначити найвагоміші чинники зниження обсягів інвестиційних ресурсів і ефективності їхнього використання в умовах ринкової трансформації економіки України.

Досліджено особливості інвестиційної діяльності в окремих регіонах, що дало змогу проаналізувати сучасні умови і перспективи інвестиційного розвитку регіонів з урахуванням їхньої специфіки і економічних відносин з найближчими зарубіжними регіонами.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, інвестування, інвестиційні ресурси, інвестиції, структура інвестицій, іноземні інвестиції, інвестиційна політика і державне регулювання інвестиційної діяльності, структурна деформація економіки.

АННОТАЦИЯ

Панчишин Т.В. Инвестиционная деятельность в условиях рыночной трансформации экономики Украины. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. Львов, 2006.

В диссертации исследуются проблемы формирования и реализации инвестиционной деятельности в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

В первом разделе "Теоретико-концептуальные основы исследования инвестиционной деятельности" проанализированы сущность категории инвестиционная деятельность, классификационные признаки инвестиций, инструментарий их исследования, а также особенности инвестиционного процесса в разных экономических системах. Изучены организационно-экономические и правовые засады взаимоотношений, возникающих между субъектами инвестиционной деятельности на инвестиционном рынке. Особое внимание уделено факторам, определяющим активность инвесторов, в частности уровню развития инвестиционной инфраструктуры, коррупции в органах власти, стабильности законо-дательства. В работе осуществлен системный анализ инвестиций как ключевого фактора экономического развития страны. Предложено классифицировать инвестиции, выходя из роли их в долгосрочном развитии национальной экономики на капитало-экстенсивные и капитало-интенсивные.

В работе проанализированы причины деградации инвестиционной деятельности в директивно-плановой экономике, осуществлен сравнительный анализ инвестиционной стратегии в постсоветских странах, акцентировано на негативном влиянии деформированной структуры инвестиций на долгосрочное развитие отечественной экономики.

Во втором разделе "Макроэкономический анализ инвестиционной деятельности в Украине" исследован ряд макроэкономических индикаторов инвестиционной активности, позволивших произвести комплексный анализ формирования, привлечения и использования инвестиционных ресурсов, а также определить наиболее весомые факторы снижения объемов инвестиционных ресурсов и эффективности их исполь-зования в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

Установлено, что экспортная ориентация экономики Украины, политика приоритетного инвестирования бистроокупающихся отраслей отечественного хозяйства не является необходимым условием устойчи-вого экономического развития. Это связано с нестабильностью спроса и предложения на международных рынках и высокой зависимостью от политики циклических колебаний в развитых странах - основных потреби-телях сырья (в основном продукции тяжелой металлургии и нефте-химической промышленности). Более того, в связи с затруднением перелива капиталов в другие отрасли, усугубляется проблема межотраслевого равновесия и структуры отечественной экономики. В роботе обоснована необходимость перераспределения части прибылей экспортно-ориентированных отраслей (часто такой продукцией является низкотехнологическая продукция, сырьевого характера) через систему налогово-бюджетных механизмов.

В третьем разделе "Проблемы и перспективы организационно-экономического механизма инвестиционной деятельности" исследованы проблемы реализации инвестиционной деятельности в отдельных регионах, что позволило проанализировать современные условия и перспективы инвестиционного развития регионов с учетом их особенностей и сложившихся экономических отношений с ближайшими зарубежными регионами. В исследовании отмечается, что в результате процесса децентрализации инвестиционной политики, увеличение само-стоятельности регионов инициирует усиление конкурентной борьбы между регионами за привлечения инвестиционного капитала путем улучшения инвестиционной привлекательности. Для инвестора интересны регионы с высокими показателями социально-экономического развития и достаточно развитой рыночной инфраструктурой.

Обосновано, что выгодное географическое расположение стимули-рует инвестиционную деятельность внутренних и внешних инвесторов, однако исследование показало, что в Украине этот потенциал используется не в полной мере. В условиях интеграции Украины в мировое хозяйство, в частности европейское сообщество, пограничные территории Украины должны использовать свое выгодное расположение, как дополнительный ресурс социально-экономического роста, в первую очередь средством активного развития трансграничного сотрудничества и формирования благоприятного инвестиционного климата.

Ключевые слова: инвестиционная деятельность, инвестирование, инвестиционные ресурсы, инвестиции, структура инвестиций, иностранные инвестиции, инвестиционная политика и государственное регулирование инвестиционной деятельности, структурная деформация экономики.

ANNOTATION

Panchyshyn T.V. Investment activity in the conditions of market transformation Economy of Ukraine. - Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Economic Sciences in Speciality 08.01.01. – Economics.– The Ivan Franco National University of L'viv.- L'viv, 2006.

Problems of forming and realization of investment activity in the conditions of market transformation of Ukraine economy are explored in dissertation.

One of main descriptions of state of investment activity in Ukraine, in opinion of candidate for a degree, there is an uneffective structure of investments, which, accordingly, does not stimulate the effective structural alteration of national economy.

Causes of degradation of investment activity in the directive-planned economy are analysed. In work, be explored row of